«Липневий янгол» знову покликав до Немильні
Цьогоріч першого липня село Немильня Новоград-Волинського району вже всьоме приймало гостей із Житомира та Києва, які приїхали відсвяткувати день народження його уродженця Юрка Ґудзя — «Липневого янгола», поета, письменника, художника, філософа, критика, «останнього мандрівного дяка української літератури».
Автобус «пришвартувався» біля Немильнянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Тут Юрко колись навчався, а потім, після закінчення Київського педагогічного інституту імені М. П. Драгоманова та кількох років поневірянь по різних місцях роботи, повернувся сюди в якості вчителя історії.
— Ой, у Юрка не було в школі свого кабінету! — емоційно розповідає вчителька Немильнянської ЗОШ Леся Ґудзь (вона — не родичка поета, просто в Немильні півсела мають таке прізвище. До речі, пані Леся — колишня учениця Юрка Ґудзя, а ще — поетеса). — Він навчав дітей не лише історії, а й малюванню, географії. Навіть геологічний гурток вів!
«Липневий янгол» для маленького поліського села, занедбаного, вимираючого, а ще зелено-дикого, як і тисячі таких населених пунктів у нашій країні, це — не просто місцевий фест, це Подія — так, з великої літери, в якій беруть участь представники культурного загалу обласного центру та столиці.
Гості завітали до музею Юрка Ґудзя в приміщенні школи. Експонати вчителі на чолі з директором школи Оленою Ґудзь збирали буквально по краплиночці, особисті речі Юрка та видання, пов'язані з його творчістю, продовжують щорічно поповнювати цю колекцію. Ось і цього разу друг Юрка — творчий працівник журналу «Артанія», головний редактор газети «Слово» Олександр Сопронюк — привіз до Немильні клітку для папужок, яка належала Ґудзю, і в котру той вкладав символічне значення.
— Яким Юрко був? Він був глибоким! Людиною із 17-го століття. Таких зараз вже немає, — поділився спогадами пан Олександр, коли ми прийшли до немильнянського цвинтаря, де спочиває Юрко.
Священик Костянтин Гулюк-Гай відправив панахиду. Похмуре небо було того дня, воно теж сумувало за Юрком.
— Це Юрко нам погоду «на замовлення» зробив, — мовила Марія Рудак, — тому що ми у попередні роки нарікали на те, що доводилося смажитися під спекотним сонцем.
На щастя, більше «містики» того дня не було. Під час поетичних читань можна було знову відчути струм високохудожнього слова.
Перед поетичними читаннями відбувся своєрідний «вечір пам'яті» Юрка — було зачитано привітання його сестри Раїси Ґудзь, яка, на жаль, не змогла приїхати з Канади. Причетні до цього чудового фесту небайдужі люди отримали подяки від Житомирської обласної організації НСПУ та Новоград-Волинської районної влади.
До слова, музей Ґудзя прикрашений його картинами, написаними в авангардовому стилі, від погляду на них дійсно проймає тремтіння — настільки вони наповнені багатьма сенсами. Зауважу: Юрко не мав відповідної освіти, він писав картини, переймаючись лише своїм світовідчуттям.
Цього року Юркові Ґудзю виповнилося б 57 років. Його смерть і досі оповита загадками та недомовками.
А поки що... Увагу гостей не обминули занедбана хата родини Ґудзів, яку збиралися відкрити для відвідувачів-шанувальників Юрка, та й так і не зібралися, бо коштів на ремонт катма; те, що музей Ґудзя із дійсно цінними експонатами розміщується у школі, яка опалюється дровами, і в котрій взимку школярі сидять за партами в рукавичках; не втілені в життя обіцянки створити літературно-мистецьку премію імені Ю. Ґудзя. Цей список можна продовжувати.
Марія ХІМИЧ.
Фото автора.
Джерело: Хімич М. «Липневий янгол» знову покликав до Немильні // Житомирщина, 9 липня 2013. - С.11
