tag:blogger.com,1999:blog-54810003400550020222024-03-09T19:32:58.377+02:00Юрко ҐудзьБратство Юрка Ґудзя – це не лише конкретні прізвища, за якими стоять відомі люди, що не тільки через літературу та мистецтво причетні до Юрка - це всі ті, хто не забуває і зберігає, примножує та різнобічно культивує пам’ять про нього. Керівник блоґу: Олег Левченко oleg_levchenko@ukr.netПоетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.comBlogger594125tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-83804553925041653942018-03-24T22:57:00.000+02:002018-03-24T22:57:07.300+02:00Олег Левченко. Післямова до поетичної збірки Юрка Ґудзя "Знаки білої крові" (перевидання, 2015)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiX68McgVd7uEpu-yZ3DPgcvejQIG4BoVDC2IHW_i6iE0yruiRCObGUs_QXp3-1QON7yVGn5QexUW6zjS9QozLH9hXqaQBo-UQ9sBK1vX7b2tYYjV65qatoDpRo8Dr4sUNMBhOTipRdSld/s1600/0062.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiX68McgVd7uEpu-yZ3DPgcvejQIG4BoVDC2IHW_i6iE0yruiRCObGUs_QXp3-1QON7yVGn5QexUW6zjS9QozLH9hXqaQBo-UQ9sBK1vX7b2tYYjV65qatoDpRo8Dr4sUNMBhOTipRdSld/s640/0062.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhddRtQEyRFk5-qV1b4qK-3aA9rFNUIGCUWTsjf60B-JP1CUidq9GWCI1EoXPUDN6UYJXt6FeshhQL50qcvJAMTXsnFsgltO4U9XCKhXcJs_KO-mHTXR5bzImwIYIucdTYdV790TsKCpCN4/s1600/0063.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhddRtQEyRFk5-qV1b4qK-3aA9rFNUIGCUWTsjf60B-JP1CUidq9GWCI1EoXPUDN6UYJXt6FeshhQL50qcvJAMTXsnFsgltO4U9XCKhXcJs_KO-mHTXR5bzImwIYIucdTYdV790TsKCpCN4/s640/0063.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxk62T-BUd2AWw-4K4Ockb5pUqKpuKCcnSQYg0DpTUyDnqY2SUe7DhQ3mJJFRNqLSaxC4foYHSLuJskbZHmtmRzHLWYTvChdC-Sf5IR3WVpd-30AnYEFk2VWQZUokznaZfLSzoX3viDZVQ/s1600/0064.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxk62T-BUd2AWw-4K4Ockb5pUqKpuKCcnSQYg0DpTUyDnqY2SUe7DhQ3mJJFRNqLSaxC4foYHSLuJskbZHmtmRzHLWYTvChdC-Sf5IR3WVpd-30AnYEFk2VWQZUokznaZfLSzoX3viDZVQ/s640/0064.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgay-T6UWm4BKj1yBeDpS8CB8szLQzm-J1DlTS5fYbwq2o-r2Nw9S34KVUbozD5MgWzkwdsBx2OVuxo0YuXv04EBRkeoiKB4YFj-6U5IbNgDD4cbuHxfqsWx7pFVYvSJjivmDc_66pNSaH1/s1600/0065.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgay-T6UWm4BKj1yBeDpS8CB8szLQzm-J1DlTS5fYbwq2o-r2Nw9S34KVUbozD5MgWzkwdsBx2OVuxo0YuXv04EBRkeoiKB4YFj-6U5IbNgDD4cbuHxfqsWx7pFVYvSJjivmDc_66pNSaH1/s640/0065.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgeccd8lhXuFxA0hP1QBJUTLDI0E5gFcgbOGFT8NRTu9zMMABNCnYDs73pQ-1l6SOovSovtq4Kt3VQNJJPiYS72lPPdqe_ccWhxY0QrfU343XxKCZ3rWKVcvfIdkmyz0PxOOU0mYkT87Y1O/s1600/0066.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgeccd8lhXuFxA0hP1QBJUTLDI0E5gFcgbOGFT8NRTu9zMMABNCnYDs73pQ-1l6SOovSovtq4Kt3VQNJJPiYS72lPPdqe_ccWhxY0QrfU343XxKCZ3rWKVcvfIdkmyz0PxOOU0mYkT87Y1O/s640/0066.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgz61Kg9p9XjqgtWNMUhbyyBQSVorl8bOMrbyLOo7VpKNbHE1NmxqaUYGQ79LwpOOOQ6I3WX_klz8ygX_OfIRmrCF-K7h9r5WwbSEYBfilRJu9BiT-sWxWhyphenhyphenfbJos8AsMNimfhLgxsVKgHl/s1600/0067.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgz61Kg9p9XjqgtWNMUhbyyBQSVorl8bOMrbyLOo7VpKNbHE1NmxqaUYGQ79LwpOOOQ6I3WX_klz8ygX_OfIRmrCF-K7h9r5WwbSEYBfilRJu9BiT-sWxWhyphenhyphenfbJos8AsMNimfhLgxsVKgHl/s640/0067.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgQ8hW3WwvmewHgRb-bIElJyu9bo0IwIqoNmkcxgBesvAjsKBmS9HCRmE6Lj51AjAZJlOg7HAb_Oe8iGgoMDFDFHftalvc_Vy_Ll0vnyEzPkkIopSY3F-tuM16MXRuChU66D72_FK7KkFD/s1600/0068.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgQ8hW3WwvmewHgRb-bIElJyu9bo0IwIqoNmkcxgBesvAjsKBmS9HCRmE6Lj51AjAZJlOg7HAb_Oe8iGgoMDFDFHftalvc_Vy_Ll0vnyEzPkkIopSY3F-tuM16MXRuChU66D72_FK7KkFD/s640/0068.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6zoFg3yc-rGREEQYI7JU1PWUnGzQstXGpAKFBlX1EjFDIVS89b5P5La1HpCAa9KrdTDBJwGyFMq5PHgn9QSpUm8BMyXAQh3xodzzyCPPwo0hYKCYNF0A146HtxrCsV4QzrdlkKSWuyiW3/s1600/0069.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6zoFg3yc-rGREEQYI7JU1PWUnGzQstXGpAKFBlX1EjFDIVS89b5P5La1HpCAa9KrdTDBJwGyFMq5PHgn9QSpUm8BMyXAQh3xodzzyCPPwo0hYKCYNF0A146HtxrCsV4QzrdlkKSWuyiW3/s640/0069.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgwjimXREyZG-qQ-AiFXAYO7nNp2QUpTqoOT9Vbype2PYaM5Q6DUk3pYre459drqqMbUBlxI4Bew1ls5CJxzhviMXxcv5F25V_M60w65lr3t_eSTSn3FsZkGZgXH3QtZ9l7Llv1VziZw11/s1600/0070.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgwjimXREyZG-qQ-AiFXAYO7nNp2QUpTqoOT9Vbype2PYaM5Q6DUk3pYre459drqqMbUBlxI4Bew1ls5CJxzhviMXxcv5F25V_M60w65lr3t_eSTSn3FsZkGZgXH3QtZ9l7Llv1VziZw11/s640/0070.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAZWr1bq1SdNheCbWlidqdfuwhlf-p_bvnAoWEAR9HKSU8PfIRXVYDxpaFUz_Foc6TfaCdoMi5glj-hom2eijoAAtS32nvlr0im_TMc2ZdCKExYhr9RXumeHujBzR_Nujwahn0M5a2SPsU/s1600/0071.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAZWr1bq1SdNheCbWlidqdfuwhlf-p_bvnAoWEAR9HKSU8PfIRXVYDxpaFUz_Foc6TfaCdoMi5glj-hom2eijoAAtS32nvlr0im_TMc2ZdCKExYhr9RXumeHujBzR_Nujwahn0M5a2SPsU/s640/0071.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgkYi70hffCyO5WCDcP6eZeH710KFfqZwABVzEVRHn2G9eu_2dk9zRaB4IgmMyiYXYoC_XSD4nSnv-WWIjTLes8ca5w82b9YJgo9icOr3N9ItZlpx7-YOaFyDZnCjJg0YkSfeC2xN774dTp/s1600/0072.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgkYi70hffCyO5WCDcP6eZeH710KFfqZwABVzEVRHn2G9eu_2dk9zRaB4IgmMyiYXYoC_XSD4nSnv-WWIjTLes8ca5w82b9YJgo9icOr3N9ItZlpx7-YOaFyDZnCjJg0YkSfeC2xN774dTp/s640/0072.jpg" width="450" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnwf1SfVIF-LUATdj-yx3r32wxAJu5333OOqYbxPYNggU2Y41F2zXZqsGpsfyrhE1-3-uxNejuPLFRejbDCFro6rgXyANDllmeRiy2j-chQ2dHLfobstFprdgQtqEZZjO0-wyIavxLu1sg/s1600/0073.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnwf1SfVIF-LUATdj-yx3r32wxAJu5333OOqYbxPYNggU2Y41F2zXZqsGpsfyrhE1-3-uxNejuPLFRejbDCFro6rgXyANDllmeRiy2j-chQ2dHLfobstFprdgQtqEZZjO0-wyIavxLu1sg/s640/0073.jpg" width="450" /></a></div>
<div>
<br /></div>
Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-47084484618871816812018-03-24T22:51:00.000+02:002018-03-24T22:51:32.266+02:00Українська літературна газета, №4 (218), 2018. Юрко Ґудзь "Барикади на Хресті" (уривок з поеми). Володимир Студінський "Межа Юрка Ґудзя" (СТАТТЯ)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi75A7WEjojOXugsb_UV9ROANw4ympJhQ3HpIUXPskxCuVmxDJFHPKiokQc2OdsLyoHMsvAafZ3Bl2eNyEOjrLkGWrL6OfqY0aqoP0hLTPW30-yhsHaXmEnjWfw8lM2NORInavGEIUM75P-/s1600/%25D0%25AE%25D1%2580%25D0%25BA%25D0%25BE+%25D2%2590%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B7%25D1%258C.+%25D0%25A3%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2597%25D0%25BD%25D1%2581%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B0+%25D0%25BB%25D1%2596%25D1%2582%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25B3%25D0%25B0%25D0%25B7%25D0%25B5%25D1%2582%25D0%25B0%252B.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="953" data-original-width="685" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi75A7WEjojOXugsb_UV9ROANw4ympJhQ3HpIUXPskxCuVmxDJFHPKiokQc2OdsLyoHMsvAafZ3Bl2eNyEOjrLkGWrL6OfqY0aqoP0hLTPW30-yhsHaXmEnjWfw8lM2NORInavGEIUM75P-/s640/%25D0%25AE%25D1%2580%25D0%25BA%25D0%25BE+%25D2%2590%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B7%25D1%258C.+%25D0%25A3%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2597%25D0%25BD%25D1%2581%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B0+%25D0%25BB%25D1%2596%25D1%2582%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25B3%25D0%25B0%25D0%25B7%25D0%25B5%25D1%2582%25D0%25B0%252B.png" width="460" /></a></div>
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-47771292768390713332018-03-24T22:39:00.000+02:002018-03-24T22:39:20.776+02:00Тетяна Фольварочна. Спогад про Юрка Ґудзя (СВІТЛИНА)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYLbScX3enTGFJscjJpPMOKScF86_J_8c5-gZVaZk4VLr4La78xIRKSKSEfWtpBhDc-gd6xhcgq2SfHPF9p1PDDgU-3J9HCnfHBZiuwP59lrQwANwByo1_WLyfMc6q5DFlymL8qllI_KBL/s1600/20180324_223114.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1232" data-original-width="720" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYLbScX3enTGFJscjJpPMOKScF86_J_8c5-gZVaZk4VLr4La78xIRKSKSEfWtpBhDc-gd6xhcgq2SfHPF9p1PDDgU-3J9HCnfHBZiuwP59lrQwANwByo1_WLyfMc6q5DFlymL8qllI_KBL/s640/20180324_223114.png" width="374" /></a></div>
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-63759766035830577562018-03-23T12:33:00.000+02:002018-03-23T12:36:18.982+02:00Юрко Ґудзь. Знаки білої крові (Книга: поезії, перевидання, 2015 р., в форматі jpg) <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMkCOltVpTs1jb-oGdluY7Y8JWDsIueh1QY2o-Su5JTG2JIx31FaXT6a4vtdmpyGe_HfrCaCWyiMA4jZMf1Py6C5Wun0qV6zXtiwxJNWcQ9S3tBsIlX6Cig32TOTKwzhczYLvsi5WKUsyj/s1600/%25D0%2593%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B7%25D1%258C+%25D0%25AE.+%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%25B1%25D1%2596%25D0%25BB%25D0%25BE%25D1%2597+%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2596%252B.tif" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1121" data-original-width="1600" height="448" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMkCOltVpTs1jb-oGdluY7Y8JWDsIueh1QY2o-Su5JTG2JIx31FaXT6a4vtdmpyGe_HfrCaCWyiMA4jZMf1Py6C5Wun0qV6zXtiwxJNWcQ9S3tBsIlX6Cig32TOTKwzhczYLvsi5WKUsyj/s640/%25D0%2593%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B7%25D1%258C+%25D0%25AE.+%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%25B1%25D1%2596%25D0%25BB%25D0%25BE%25D1%2597+%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2596%252B.tif" width="640" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWGxTDxFNIP5HihGZvTWR5uwO0GXrJ4Xu-kfMcm9zKwSMz8GiGzDruqPJwo1vNwz2X-ye84-eAdYqI7XEZ0FONe5j1uMVOrvuEKrCC_zRR7F6xA5zxjiPo8QRdMBJiVRia4p3NeoqXXSjr/s1600/0001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWGxTDxFNIP5HihGZvTWR5uwO0GXrJ4Xu-kfMcm9zKwSMz8GiGzDruqPJwo1vNwz2X-ye84-eAdYqI7XEZ0FONe5j1uMVOrvuEKrCC_zRR7F6xA5zxjiPo8QRdMBJiVRia4p3NeoqXXSjr/s320/0001.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPRL4bP5LgTwct8uWi-BxS4Fg4ekiCAtL9aRRJoCTQP9bpurNfg07ozksXv_ZFVnFa3rsoCYHXwNJrXHpPaEJQ2FWHSuhx5hnq_8cQaZ36FssmebRrT6nqtBlYaQifLKntuBPBfTQlLNd3/s1600/0002.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPRL4bP5LgTwct8uWi-BxS4Fg4ekiCAtL9aRRJoCTQP9bpurNfg07ozksXv_ZFVnFa3rsoCYHXwNJrXHpPaEJQ2FWHSuhx5hnq_8cQaZ36FssmebRrT6nqtBlYaQifLKntuBPBfTQlLNd3/s320/0002.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbPtATivsT_yotT8eIDJDyXOtrMWV_cgBWzrzkPI0ZTyUP2IuRFm7H3FQZH4Imwi9aald66r-_GDmceg-LKIJz-UNva0jAdJ-_7msZbdkey2ZcpYY0qa-9hNaGNkFfPF2cQyMEuBYe4lDc/s1600/0003.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbPtATivsT_yotT8eIDJDyXOtrMWV_cgBWzrzkPI0ZTyUP2IuRFm7H3FQZH4Imwi9aald66r-_GDmceg-LKIJz-UNva0jAdJ-_7msZbdkey2ZcpYY0qa-9hNaGNkFfPF2cQyMEuBYe4lDc/s320/0003.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgemjbR_zuQHC01v5jaZLVpyHgxr1FGBClHCZ3T_0tEeQk2d5x_lrYem_8h3OfRGLzGmKapkheIsNlsXw7RPf0UA7UX-09qKdHdMIad3eKXLb5lWepclIBqFA8BhB-SUhu2lw5IHianq4jj/s1600/0004.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgemjbR_zuQHC01v5jaZLVpyHgxr1FGBClHCZ3T_0tEeQk2d5x_lrYem_8h3OfRGLzGmKapkheIsNlsXw7RPf0UA7UX-09qKdHdMIad3eKXLb5lWepclIBqFA8BhB-SUhu2lw5IHianq4jj/s320/0004.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2Gn6j5hcTB68S0myKyua5BZ6_IkknhLGl8-oXEYkPwbvus0edn-Wv8HHzDBEMvtLtWOJ-oBCtqKiemIwVUdlxc0DxTo5Z8C2hO1TT3xnvXr5HCJBvetKaxxlkEBZ2fBEvd8-iLRg6AVAk/s1600/0005.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2Gn6j5hcTB68S0myKyua5BZ6_IkknhLGl8-oXEYkPwbvus0edn-Wv8HHzDBEMvtLtWOJ-oBCtqKiemIwVUdlxc0DxTo5Z8C2hO1TT3xnvXr5HCJBvetKaxxlkEBZ2fBEvd8-iLRg6AVAk/s320/0005.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi-7A5QrMW25K5KafhP2HahbGOWO3VV9_Nv5iQqM-gv50fmc9zzqG8UyW0avuIU7gJntD2JqGE7Ia78q4MRCQd1z34dRomEkJcGA6Z0vYgu4i1DniQx2IVejsdfMVuvOS_qiZnaDQYSPSC8/s1600/0006.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi-7A5QrMW25K5KafhP2HahbGOWO3VV9_Nv5iQqM-gv50fmc9zzqG8UyW0avuIU7gJntD2JqGE7Ia78q4MRCQd1z34dRomEkJcGA6Z0vYgu4i1DniQx2IVejsdfMVuvOS_qiZnaDQYSPSC8/s320/0006.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyvp42RlsQW-nd7YyPO32WmlDBCEZ5_O1n-9O_IkbnlSDRYm3gIkFpfdm7yYDMNJfdD9Ol-4PfpR1cZ07f03pPF6mvIJJWdMj619sEP1jn44cGcGNiyhi5zLe2EjlzmJxPmQkwGPCDryLy/s1600/0007.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyvp42RlsQW-nd7YyPO32WmlDBCEZ5_O1n-9O_IkbnlSDRYm3gIkFpfdm7yYDMNJfdD9Ol-4PfpR1cZ07f03pPF6mvIJJWdMj619sEP1jn44cGcGNiyhi5zLe2EjlzmJxPmQkwGPCDryLy/s320/0007.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIEkbjnH64NC6a9qXR1V6McsZiceTEvEMpJHnY5hrWAT_snj7jWY4QcV6COq82jbkm4KSZsjSb1OzybTGnmv1MCAZkCwlcbcwBaFISLyqL9a9lKnnlPsFPKY58Sg6bKnxitaMSDx1qI11D/s1600/0008.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIEkbjnH64NC6a9qXR1V6McsZiceTEvEMpJHnY5hrWAT_snj7jWY4QcV6COq82jbkm4KSZsjSb1OzybTGnmv1MCAZkCwlcbcwBaFISLyqL9a9lKnnlPsFPKY58Sg6bKnxitaMSDx1qI11D/s320/0008.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfwV5CtdMwPRJQt4No7gmKwbet1x5sjYGPtQOm9z_GfQmkTQNZ5UDNwRtv3DmfFJZrt6HJrZUTRP9rhess4xtjLmeeRCGfcg_1aHm2LK4gdEKQsmE-W6kqbgAm2A4EPJypNiP_GlR0G3CT/s1600/0009.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfwV5CtdMwPRJQt4No7gmKwbet1x5sjYGPtQOm9z_GfQmkTQNZ5UDNwRtv3DmfFJZrt6HJrZUTRP9rhess4xtjLmeeRCGfcg_1aHm2LK4gdEKQsmE-W6kqbgAm2A4EPJypNiP_GlR0G3CT/s320/0009.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIvDxvpasx4hAuoLW-XtaKVwNBw0AA8udQcAtE-bUrMq_qfaG393k3GN0AETmzDLRGASAjtYibO3lFPSZ-ZnJJTrfsbq1OBjd3DrkSyNGzd05Cw6P13lQMdWWledvKIzAwO2tXL44fkhJo/s1600/0010.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIvDxvpasx4hAuoLW-XtaKVwNBw0AA8udQcAtE-bUrMq_qfaG393k3GN0AETmzDLRGASAjtYibO3lFPSZ-ZnJJTrfsbq1OBjd3DrkSyNGzd05Cw6P13lQMdWWledvKIzAwO2tXL44fkhJo/s320/0010.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXL1o-2wFbytAk5G7SmZNdW1y8mqSo9dDzeylDJmGyUSW9jlGWOdqvASNWyh1PZFk1UWCBRzRGS_jKYF4bwjIwPP8bhyphenhyphenWD1Lp0-IyNOGmcdsKzxbPFnZkP-9qlE_elDscqmWv1Q_7eEBpC/s1600/0011.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXL1o-2wFbytAk5G7SmZNdW1y8mqSo9dDzeylDJmGyUSW9jlGWOdqvASNWyh1PZFk1UWCBRzRGS_jKYF4bwjIwPP8bhyphenhyphenWD1Lp0-IyNOGmcdsKzxbPFnZkP-9qlE_elDscqmWv1Q_7eEBpC/s320/0011.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWudF6E0497NSdQ-NxsCanzNrD0kAnStConjksPDQeq2C4PX-UszeVJHhGXgqLHBjorYmDcF6SYs1rgWjjPcggIw2l6wX-uFSmKKQRPrqFCp8Q0Ho-zLF1EOZfaVNWWBfco6Cdezrb3gTF/s1600/0012.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWudF6E0497NSdQ-NxsCanzNrD0kAnStConjksPDQeq2C4PX-UszeVJHhGXgqLHBjorYmDcF6SYs1rgWjjPcggIw2l6wX-uFSmKKQRPrqFCp8Q0Ho-zLF1EOZfaVNWWBfco6Cdezrb3gTF/s320/0012.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyniKg4MjY_c1QuFWcF9axIxXRQuUQZJgi1mUTSGI2IDxFGnB2Vd0lmrgV_s2gv6GIHws97995baMt_IN4uI629C2lA6WkoJvUv2R-eboT_UidbDluA-rsTmso1YEqBsvV0SWunKT5YeHl/s1600/0013.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyniKg4MjY_c1QuFWcF9axIxXRQuUQZJgi1mUTSGI2IDxFGnB2Vd0lmrgV_s2gv6GIHws97995baMt_IN4uI629C2lA6WkoJvUv2R-eboT_UidbDluA-rsTmso1YEqBsvV0SWunKT5YeHl/s320/0013.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirxBrVH62jQmgOUKIcREMJmg1Ndmyp-WxgiTrl1kDgbBGJDxaPOVUTKOvvoZJDWB5ra7Hryclw9P-AJUKQBx96T9OVbAy9LaOh9aUset9Gbjst39vJ6gUoUImmOjQtdDUpzUm7uCjn7hb8/s1600/0014.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirxBrVH62jQmgOUKIcREMJmg1Ndmyp-WxgiTrl1kDgbBGJDxaPOVUTKOvvoZJDWB5ra7Hryclw9P-AJUKQBx96T9OVbAy9LaOh9aUset9Gbjst39vJ6gUoUImmOjQtdDUpzUm7uCjn7hb8/s320/0014.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfkyAaED0ubzcU7mEjRgpnAclkK14XvQ2WIeXGIwTAHsmHHD3a_6Upf2Ar9F3JTTE9qR3hIqxrhPdS6kIX29HeVjBlMkxaWpDeBqB0WDlbi87sNxzVKF2DQ6jfsmZvxtHKUHRPGxBRgbmX/s1600/0015.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfkyAaED0ubzcU7mEjRgpnAclkK14XvQ2WIeXGIwTAHsmHHD3a_6Upf2Ar9F3JTTE9qR3hIqxrhPdS6kIX29HeVjBlMkxaWpDeBqB0WDlbi87sNxzVKF2DQ6jfsmZvxtHKUHRPGxBRgbmX/s320/0015.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNCsJqABzt-tKCfy3u8X9hsr6leBQZuyMNiJRw15hctgs3ba66dSgtWXbZQYUoL6u7LIP-5ACK_rlOL2q-F7xYQv9GdeVoKvv3vlARR1Z-QTEeHnC_REik0l13Et-TTxM1FwpaOmi7hd9m/s1600/0016.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNCsJqABzt-tKCfy3u8X9hsr6leBQZuyMNiJRw15hctgs3ba66dSgtWXbZQYUoL6u7LIP-5ACK_rlOL2q-F7xYQv9GdeVoKvv3vlARR1Z-QTEeHnC_REik0l13Et-TTxM1FwpaOmi7hd9m/s320/0016.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZA2Ri9LDCI4-r-pc0my9mzW3Hd-Q2GN2Z6Kyd1pPwvUNuEPYINTz70YbB8iy1M5tu_ZiMgkVUzOrUHhazC5y4xWYw4Chx77Rg8RRYbBUvjl6XUDz1IkuT7uAsTiCmLmeQXfPzIUHjweAJ/s1600/0017.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZA2Ri9LDCI4-r-pc0my9mzW3Hd-Q2GN2Z6Kyd1pPwvUNuEPYINTz70YbB8iy1M5tu_ZiMgkVUzOrUHhazC5y4xWYw4Chx77Rg8RRYbBUvjl6XUDz1IkuT7uAsTiCmLmeQXfPzIUHjweAJ/s320/0017.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJ3bUekAsthYk2iQ3lcliqIkxII_Y8wqC1SSrtzZR9HUrkMffpQ2TNjWrAyurx-rhS2oK6NHi3FOpq4Uy7cSAh10DKmmqLhLmMHhde-cBfjNrE8ZmYY8CkLPta33beCuOR49TmFQOZLCUb/s1600/0018.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJ3bUekAsthYk2iQ3lcliqIkxII_Y8wqC1SSrtzZR9HUrkMffpQ2TNjWrAyurx-rhS2oK6NHi3FOpq4Uy7cSAh10DKmmqLhLmMHhde-cBfjNrE8ZmYY8CkLPta33beCuOR49TmFQOZLCUb/s320/0018.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEOcHykbYrWIlCg61rItwchIHdmHcAcHi2VnUtgsGhW-H1ZRvN2_h_r-xeLWBPkLUDPFWWZ9yPyeL0enm-SiCbzJ2alpca-u_FykLLUWUqoMGF3ounfTBu7BEug_1QqI1B4dm5J6Iovmvh/s1600/0019.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEOcHykbYrWIlCg61rItwchIHdmHcAcHi2VnUtgsGhW-H1ZRvN2_h_r-xeLWBPkLUDPFWWZ9yPyeL0enm-SiCbzJ2alpca-u_FykLLUWUqoMGF3ounfTBu7BEug_1QqI1B4dm5J6Iovmvh/s320/0019.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSJzXDNCqZMsiZncka7uz1n7BmEHlZEcpSN7zu7qX2ph7BR3WHiFF6trlg4hDZhp73MS-7TZElbwZ6_pdvfMYfE8hikkywBn4cD01T1KmJlXa3DQFmVFoh5tkTFIzgN9VIVpUxlodE9S7f/s1600/0020.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSJzXDNCqZMsiZncka7uz1n7BmEHlZEcpSN7zu7qX2ph7BR3WHiFF6trlg4hDZhp73MS-7TZElbwZ6_pdvfMYfE8hikkywBn4cD01T1KmJlXa3DQFmVFoh5tkTFIzgN9VIVpUxlodE9S7f/s320/0020.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj310JUSpnEJ023I6TQH8bjF3R8gLyPj22ioRI088vYW_-XwSbxoT7qPHUq0Z0za2sHxcm9qH_jdIqqssYegSxK9nlgJXqmB9H47Rp06RipaXlI7jgu0rziF6WTAc0YvztimTTJurW-IGtY/s1600/0021.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj310JUSpnEJ023I6TQH8bjF3R8gLyPj22ioRI088vYW_-XwSbxoT7qPHUq0Z0za2sHxcm9qH_jdIqqssYegSxK9nlgJXqmB9H47Rp06RipaXlI7jgu0rziF6WTAc0YvztimTTJurW-IGtY/s320/0021.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYP8Ep_rk9GB71MHcW5VWL8l3DLZpUx7P_4T_mvNHriz46N-F3xJVHqeNFex7ATr-esdU4bnTsmm6wI_dhob4GW3diZW6g4bKjGn2KBKyMFEsPpwEZA3XJE3k1-wyzVt8yJViFYfOixfME/s1600/0022.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYP8Ep_rk9GB71MHcW5VWL8l3DLZpUx7P_4T_mvNHriz46N-F3xJVHqeNFex7ATr-esdU4bnTsmm6wI_dhob4GW3diZW6g4bKjGn2KBKyMFEsPpwEZA3XJE3k1-wyzVt8yJViFYfOixfME/s320/0022.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiVYSyfaPeLqd-XBR2L-dcu85qC5j70jAGX7zE8xKtxC7c0IN-EQmd9eDVTOF_FCe-CjHYkzWx5OqAKMns-G239BVsTVFR1BD4er8d3MD3ztyML-ueBu5TBY8kp7XiaR_3M8AQKhUIigjhu/s1600/0023.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiVYSyfaPeLqd-XBR2L-dcu85qC5j70jAGX7zE8xKtxC7c0IN-EQmd9eDVTOF_FCe-CjHYkzWx5OqAKMns-G239BVsTVFR1BD4er8d3MD3ztyML-ueBu5TBY8kp7XiaR_3M8AQKhUIigjhu/s320/0023.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgO2AR_52CG0SfI0XSohEVpOCB4IOszgH26XnzCwSH7jo3-V7k6iR3yLPgAi2cANxPdBPpeQpQwaR02hwLWmHbCcBpMEWYDajc64WCCR71UlH0kBL8PQenalTkc29EHEzBnzEfjXmVHcrq0/s1600/0024.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgO2AR_52CG0SfI0XSohEVpOCB4IOszgH26XnzCwSH7jo3-V7k6iR3yLPgAi2cANxPdBPpeQpQwaR02hwLWmHbCcBpMEWYDajc64WCCR71UlH0kBL8PQenalTkc29EHEzBnzEfjXmVHcrq0/s320/0024.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKs0UwzzUBnbUoDNxWQkPKsOi13cRC4QrZwhJQcKNXObVrZZpE6Wd-_bycUciTcpN3YOXLTJd0QTBU25Qmymij3xlEF7eDimao24AkWNZTdIF0VvbVR8HKsSZvLbqvjC7erbD1VSLVIqV6/s1600/0025.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKs0UwzzUBnbUoDNxWQkPKsOi13cRC4QrZwhJQcKNXObVrZZpE6Wd-_bycUciTcpN3YOXLTJd0QTBU25Qmymij3xlEF7eDimao24AkWNZTdIF0VvbVR8HKsSZvLbqvjC7erbD1VSLVIqV6/s320/0025.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQxdIwP66MvE2rsy6tS5JR3QdVlMJmAR4xxQZUKKTWj9bZMgE5LupxpCa3fp1cn14lWk7XOieb7iLLkNJ94I8tC9647AMHGvar4xSRyAjp8ka32gBzc6E3uMjyofNtzo8n9P9hqwowd3MJ/s1600/0026.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQxdIwP66MvE2rsy6tS5JR3QdVlMJmAR4xxQZUKKTWj9bZMgE5LupxpCa3fp1cn14lWk7XOieb7iLLkNJ94I8tC9647AMHGvar4xSRyAjp8ka32gBzc6E3uMjyofNtzo8n9P9hqwowd3MJ/s320/0026.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjwWxMswHhnD3mdvaJURuxUWw2-mpOcZ6DcxvOZUub5SjxZjiUq4-6w3C1-RnhCfCjAYW0ZyoVGbrLQNfi_Ep-8uUxU7Bu9eWEUR6hA28FCm80oYSuN_TyQYhYBsAgKxnl9MG7pZiDwJTtP/s1600/0027.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjwWxMswHhnD3mdvaJURuxUWw2-mpOcZ6DcxvOZUub5SjxZjiUq4-6w3C1-RnhCfCjAYW0ZyoVGbrLQNfi_Ep-8uUxU7Bu9eWEUR6hA28FCm80oYSuN_TyQYhYBsAgKxnl9MG7pZiDwJTtP/s320/0027.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMlPBMhU1X60t5z0CrokbmAmTTwoNBChUNcmjW5rnLrsMyOtxszxYbj4W1rit3pPsQ8dlJZdniAHU2RUMqiUFBZMTmHU2S3Q-vNjrZnTAln7kR9wLIKQKFVAWHdDvAAc05I9tSWZE7P1AN/s1600/0028.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMlPBMhU1X60t5z0CrokbmAmTTwoNBChUNcmjW5rnLrsMyOtxszxYbj4W1rit3pPsQ8dlJZdniAHU2RUMqiUFBZMTmHU2S3Q-vNjrZnTAln7kR9wLIKQKFVAWHdDvAAc05I9tSWZE7P1AN/s320/0028.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJi65dHaGrY5YV_OpID1YHepWDNs5eYskOM8gn_YuBuOJ-VPdUTsjlTPIYlgiLHMO-oLLzBWCvsNQ22E5L_P2crs20hkRJD8EST-1gpUK6IyH5tegRYQWaClwLOqpIDgv727DWHfF2MEve/s1600/0029.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJi65dHaGrY5YV_OpID1YHepWDNs5eYskOM8gn_YuBuOJ-VPdUTsjlTPIYlgiLHMO-oLLzBWCvsNQ22E5L_P2crs20hkRJD8EST-1gpUK6IyH5tegRYQWaClwLOqpIDgv727DWHfF2MEve/s320/0029.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjs6Rkym4bi5wm7omK-cHvxGP12SXk5UebVQko1PHu8kCLYmPXR2pdpL4N7tcF7ClG_tknx8FQN8gBI4MSrO3Y0PJtyvD2rCrEo011oRBhPZcqc4RQHy0SGbMMurGImWvj3AZoBqFFfekOA/s1600/0030.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjs6Rkym4bi5wm7omK-cHvxGP12SXk5UebVQko1PHu8kCLYmPXR2pdpL4N7tcF7ClG_tknx8FQN8gBI4MSrO3Y0PJtyvD2rCrEo011oRBhPZcqc4RQHy0SGbMMurGImWvj3AZoBqFFfekOA/s320/0030.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiNnmLZc1rN2Ua8coiK8SSHUlaCuf9pV4rHTUkZTKT3U1rojMLracWnn2EiIV57AMbB0lC7ao8mdqwciZnp55A4Vxd-HWBE7Tw7E39tXvK5o8yTSGw29s6Bf9otRIqWzz13qWHU1fMkJ7HE/s1600/0031.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiNnmLZc1rN2Ua8coiK8SSHUlaCuf9pV4rHTUkZTKT3U1rojMLracWnn2EiIV57AMbB0lC7ao8mdqwciZnp55A4Vxd-HWBE7Tw7E39tXvK5o8yTSGw29s6Bf9otRIqWzz13qWHU1fMkJ7HE/s320/0031.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDzbvOc5by_Fwq0Y3ydpBiyqwNYv2gCP3bAnmQn7_Lyr6vO-IlBimgRe5nk7dkXGUi_sL63gDnUhGJ5WyfnBghT2ss_lbfnf2KE1-xpJDjXFC2Ss1CUSYOmVQMMCc0x6b_Qu7auyhGTJ2L/s1600/0032.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDzbvOc5by_Fwq0Y3ydpBiyqwNYv2gCP3bAnmQn7_Lyr6vO-IlBimgRe5nk7dkXGUi_sL63gDnUhGJ5WyfnBghT2ss_lbfnf2KE1-xpJDjXFC2Ss1CUSYOmVQMMCc0x6b_Qu7auyhGTJ2L/s320/0032.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo6kT9VUfeRhLFF3lmFQns23rG_Hc7YqQKVktwNY7jZ9NC_PzooQ9BWpLsNPsA0eRfITHe3ZgeRwCc7JcoTEF2J7ywZh5-fEpR-XJauRXtk6Pa-MQ-UtV4JPB4tKI3WUsaMQEMMtWByKHu/s1600/0033.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo6kT9VUfeRhLFF3lmFQns23rG_Hc7YqQKVktwNY7jZ9NC_PzooQ9BWpLsNPsA0eRfITHe3ZgeRwCc7JcoTEF2J7ywZh5-fEpR-XJauRXtk6Pa-MQ-UtV4JPB4tKI3WUsaMQEMMtWByKHu/s320/0033.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhiCjUKg-r_qTG4YDD7f1rVWLyAeIIJtGlvxW63d48ShqEFONgHB8kotWQrU7Lo47mSdo1KUcfTgwx0ImEaLvAVhhA1kHbS89moRMzrspw4D7DlguVqouudS-UttMuEbCXRNoy1Om5TDKaU/s1600/0034.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhiCjUKg-r_qTG4YDD7f1rVWLyAeIIJtGlvxW63d48ShqEFONgHB8kotWQrU7Lo47mSdo1KUcfTgwx0ImEaLvAVhhA1kHbS89moRMzrspw4D7DlguVqouudS-UttMuEbCXRNoy1Om5TDKaU/s320/0034.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijCYi-zOoopZbtNhJwXlcg4V5v5s2000Flubn7FEVIReb5Tm2aefn0U1_yyhEtrFv4o70a7pt8bCLoLQc_pNRzZjcJiWA76UZD4eKCzGdYdmX0aZv9FFhPTvKLxt3XcYkP0gA-DAa2ruQa/s1600/0035.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijCYi-zOoopZbtNhJwXlcg4V5v5s2000Flubn7FEVIReb5Tm2aefn0U1_yyhEtrFv4o70a7pt8bCLoLQc_pNRzZjcJiWA76UZD4eKCzGdYdmX0aZv9FFhPTvKLxt3XcYkP0gA-DAa2ruQa/s320/0035.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizuxrlZlFaGHLpCGNpIPWTF0kLImofm-x0yE1JFKOsDicsMg6HUAsHsWNtpPgUrIeQH-McUYivb_lp4-89WsUcfeXGyLBnJA93Z0bojFNMIOq2enK2afmOMLbwFTi65Go-fWy_5hkTNPMP/s1600/0036.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizuxrlZlFaGHLpCGNpIPWTF0kLImofm-x0yE1JFKOsDicsMg6HUAsHsWNtpPgUrIeQH-McUYivb_lp4-89WsUcfeXGyLBnJA93Z0bojFNMIOq2enK2afmOMLbwFTi65Go-fWy_5hkTNPMP/s320/0036.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIHN5xvQoy48MX-PnuXJieea5DjiztUn-mTEA9AK7LncGimrTg5cnuSifr6UcMDuYggcr_Eoorw5YlX3TfjkrTCGtrFLqH92NDXx1K_Z8YhamGNSlMaJTsa1ePxruBzbnbhY72CCEpOer3/s1600/0037.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIHN5xvQoy48MX-PnuXJieea5DjiztUn-mTEA9AK7LncGimrTg5cnuSifr6UcMDuYggcr_Eoorw5YlX3TfjkrTCGtrFLqH92NDXx1K_Z8YhamGNSlMaJTsa1ePxruBzbnbhY72CCEpOer3/s320/0037.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixEoglqFXEeuQ_7YYzOO8ohUxTWfQ4U0Y029J3I0aZez1gmcrJm0Amlsm4GnO1fl9sIEnlacybRKX1Y6dsDLEgJKknfCNYtSgM2y1-Tzg9PbV6mAPsoy_iIi3FvJoxKorTZra9G9EW2Tx_/s1600/0038.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixEoglqFXEeuQ_7YYzOO8ohUxTWfQ4U0Y029J3I0aZez1gmcrJm0Amlsm4GnO1fl9sIEnlacybRKX1Y6dsDLEgJKknfCNYtSgM2y1-Tzg9PbV6mAPsoy_iIi3FvJoxKorTZra9G9EW2Tx_/s320/0038.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrsp5Q5jUm8BNbkaBM0CQjhV2rLvdHpIjLf4hht8odbK7pWWdHNmK8DWTOkG5UUCc9LOyig8B6jDZuPTaNFM-Z_k4YlFhqYJ85FGT5rPpDslKS_hQtwq4kM4gSQFtsM40qneViNKrv_ZwU/s1600/0039.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrsp5Q5jUm8BNbkaBM0CQjhV2rLvdHpIjLf4hht8odbK7pWWdHNmK8DWTOkG5UUCc9LOyig8B6jDZuPTaNFM-Z_k4YlFhqYJ85FGT5rPpDslKS_hQtwq4kM4gSQFtsM40qneViNKrv_ZwU/s320/0039.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwP6WrmC8OD0kji4KsMaFQW7hSyVGgmqmqjLU-J_4dRnRMsaTNDXs6QWRfs864OmLW5eJyxvtXc68vR-MexGFXMJABGQm2XTY57P04U-sN4CeftG7S3Chba5HbgFz91qFr8KmgbnofRJml/s1600/0040.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwP6WrmC8OD0kji4KsMaFQW7hSyVGgmqmqjLU-J_4dRnRMsaTNDXs6QWRfs864OmLW5eJyxvtXc68vR-MexGFXMJABGQm2XTY57P04U-sN4CeftG7S3Chba5HbgFz91qFr8KmgbnofRJml/s320/0040.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbceajOkz4cNNQC3xaZV9-sIlnSmUex-hGZI1tZ_mGqwo1BZGqljpUDWvrt1rZ6WH58b1H926DKRBtm5-8YnNfiesLqPyrsrw1BTE9Zk9DvGxM5_7GjWvkzLAiO74UzyhmPxf8aQuHUryF/s1600/0041.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbceajOkz4cNNQC3xaZV9-sIlnSmUex-hGZI1tZ_mGqwo1BZGqljpUDWvrt1rZ6WH58b1H926DKRBtm5-8YnNfiesLqPyrsrw1BTE9Zk9DvGxM5_7GjWvkzLAiO74UzyhmPxf8aQuHUryF/s320/0041.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZ_5VZupqcG8waZseJj4mod3hwxc5Yqvjr9jb9xNKScBch-r883RNJmZaWsJq4bJGFWXA-2VMg8TBlD1etfxX1MeQsvGI5zWktRaR6DSodzX7EI2k20Oeg5eWMH59nRHOv9-zfbFh1NTja/s1600/0042.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZ_5VZupqcG8waZseJj4mod3hwxc5Yqvjr9jb9xNKScBch-r883RNJmZaWsJq4bJGFWXA-2VMg8TBlD1etfxX1MeQsvGI5zWktRaR6DSodzX7EI2k20Oeg5eWMH59nRHOv9-zfbFh1NTja/s320/0042.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7xCP4MjqckGYir9cse1jy6dcZTzfQ_NUR-sq_WD8LpoQDx5JlQz8_qthgauCCRJ9zpJEv964-pu8OcYhSWl5rGxlJ8kuy96D3RmuZM7vpPrZzeIXJppC5tsJQkLj6M5ctHNVmzVS9Cr5L/s1600/0043.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7xCP4MjqckGYir9cse1jy6dcZTzfQ_NUR-sq_WD8LpoQDx5JlQz8_qthgauCCRJ9zpJEv964-pu8OcYhSWl5rGxlJ8kuy96D3RmuZM7vpPrZzeIXJppC5tsJQkLj6M5ctHNVmzVS9Cr5L/s320/0043.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfwjRnNIattIKFF6IPlLFYASn_0jyqyW9Gcvb9_W7Lwxl7yAHK8ghyvKXmZHjn62wl_4DBhU1bMMW5Ihx23yaxUeUDAxLl62-NDxRBzaAmNsMSP6ypB8zq96r_TtOrTG9MQEVF9_cLicPa/s1600/0044.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfwjRnNIattIKFF6IPlLFYASn_0jyqyW9Gcvb9_W7Lwxl7yAHK8ghyvKXmZHjn62wl_4DBhU1bMMW5Ihx23yaxUeUDAxLl62-NDxRBzaAmNsMSP6ypB8zq96r_TtOrTG9MQEVF9_cLicPa/s320/0044.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKBSeAmpsY114WsYLN6w_FZiyyE2FOldoyDOm-ng26K4RxhZLhVK-awnsD5w15A5NFhgVhZ8TACngMBkH8yXDaCyYjtVXvKN0LzOVrap6SkrYG-N7Xm1sZsOG6E2Ewm-V3YU3PcQMaf8Ej/s1600/0045.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKBSeAmpsY114WsYLN6w_FZiyyE2FOldoyDOm-ng26K4RxhZLhVK-awnsD5w15A5NFhgVhZ8TACngMBkH8yXDaCyYjtVXvKN0LzOVrap6SkrYG-N7Xm1sZsOG6E2Ewm-V3YU3PcQMaf8Ej/s320/0045.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHJqNXp3uFhmLCGfyb8IM_DS1sf8rhqt1yjT-CUkRawubaX6pRiJ-vhVxRCXqqMJO1fPlMOa3woTNw1wMguR7fxhDpdG50Muom_iJo7wdzisz-JcoUdZ5_AmW3fQIkswXj8yf4xr0rsIDq/s1600/0046.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHJqNXp3uFhmLCGfyb8IM_DS1sf8rhqt1yjT-CUkRawubaX6pRiJ-vhVxRCXqqMJO1fPlMOa3woTNw1wMguR7fxhDpdG50Muom_iJo7wdzisz-JcoUdZ5_AmW3fQIkswXj8yf4xr0rsIDq/s320/0046.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigMbmphA3EqY48CSXvJiII1u7qegNubyCvpg6n5votIyAJMjRDnVLkhLla-q-CPjKWOsvVIOt9yrqlXBJ_nq3-N8CsqRBzpfluq-zysrLavYXOlSqwy7YHXec_T1PCzluAWYmXStFt8tby/s1600/0047.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigMbmphA3EqY48CSXvJiII1u7qegNubyCvpg6n5votIyAJMjRDnVLkhLla-q-CPjKWOsvVIOt9yrqlXBJ_nq3-N8CsqRBzpfluq-zysrLavYXOlSqwy7YHXec_T1PCzluAWYmXStFt8tby/s320/0047.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4LQb8g1xs-j4rspJRI-Gy1mKVQDX5E4xC5TAG-N98CXci3oI-mui2axt4JvhQOnKQu45mM2WtTZ_oGEH8gCgvr2SAIqAvhcCRsrXV0U4GPTHDEzVACnucIRZ1aRmQuaPBsQzjudGMYkVP/s1600/0048.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4LQb8g1xs-j4rspJRI-Gy1mKVQDX5E4xC5TAG-N98CXci3oI-mui2axt4JvhQOnKQu45mM2WtTZ_oGEH8gCgvr2SAIqAvhcCRsrXV0U4GPTHDEzVACnucIRZ1aRmQuaPBsQzjudGMYkVP/s320/0048.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSzOANt8Pl4ZY5MFyfso3hI-A08PUd-a1L-8-24z41wztyFsNJWebmoLFvVZWBmHlPCxdltxotvgfIhWFDPPpAGiqStm8TEi2YmsbBjRWjyc0z_HxZXu2i3Gnn24ChxbvakYHEofUQc50t/s1600/0049.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSzOANt8Pl4ZY5MFyfso3hI-A08PUd-a1L-8-24z41wztyFsNJWebmoLFvVZWBmHlPCxdltxotvgfIhWFDPPpAGiqStm8TEi2YmsbBjRWjyc0z_HxZXu2i3Gnn24ChxbvakYHEofUQc50t/s320/0049.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGXzsQJ0zzvifnhIrDPArRIdj7ruYoTkV7TGBgFq_mdGdMMB8gvK2Yhode1pkCffhtUdUCk8J0zbYUykgq-3_Ocz6WCQvyvTAfs9biC-tsPry3nAc29ZprE64XYjbItyNvhLTC_RTdKrGG/s1600/0050.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGXzsQJ0zzvifnhIrDPArRIdj7ruYoTkV7TGBgFq_mdGdMMB8gvK2Yhode1pkCffhtUdUCk8J0zbYUykgq-3_Ocz6WCQvyvTAfs9biC-tsPry3nAc29ZprE64XYjbItyNvhLTC_RTdKrGG/s320/0050.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhV1f0g4Wvz3P4Dn7CeBgLdMjAH19oaawDTFL6vCwoOVAidCIbm-QGzlURi3jqiHsRqAPAVmDCThymn0zZbRM9Zb2lDktjGL4eOx-FrB8WtQDw2dwy0LRRkGP_RoNRtr9__DEmfoUX6DYUG/s1600/0051.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhV1f0g4Wvz3P4Dn7CeBgLdMjAH19oaawDTFL6vCwoOVAidCIbm-QGzlURi3jqiHsRqAPAVmDCThymn0zZbRM9Zb2lDktjGL4eOx-FrB8WtQDw2dwy0LRRkGP_RoNRtr9__DEmfoUX6DYUG/s320/0051.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-QWGbKjoE2KY380nZJjP_vZRhGn73dwo6jAC7pcHuwvBohn46xWtQpgGvYUQAbOnM97YAA9JIDqGeezijA2lEDznZfm9QW4tZy1SbPczfppnHcp7s_YcII-vmd5cXm0JLncT1p3l1XXG2/s1600/0052.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-QWGbKjoE2KY380nZJjP_vZRhGn73dwo6jAC7pcHuwvBohn46xWtQpgGvYUQAbOnM97YAA9JIDqGeezijA2lEDznZfm9QW4tZy1SbPczfppnHcp7s_YcII-vmd5cXm0JLncT1p3l1XXG2/s320/0052.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiy4NusqyOyf0ebH_3qOUuNV0LHOp3zBmu3O_M-snuaUhjLjmiRVoKXKkh6t3CmBYqIhyphenhyphenlWshh8AGY-7KORtwWPl2OsNy3XSltjEYqYkHe9xr4AM1nhucKmK7TSid-dqPo9khnBqEf57U8E/s1600/0053.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiy4NusqyOyf0ebH_3qOUuNV0LHOp3zBmu3O_M-snuaUhjLjmiRVoKXKkh6t3CmBYqIhyphenhyphenlWshh8AGY-7KORtwWPl2OsNy3XSltjEYqYkHe9xr4AM1nhucKmK7TSid-dqPo9khnBqEf57U8E/s320/0053.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEity1840QRISsN6Mk2VqXA9fu4Xk3kkvK8NQoPvXY_bCtsYhVfaCG0MsTB-4Wjdnbd3_lHOA1HNCMHAFwf1yus2NauScv7oTy8VIrz8XdT07w2u7iAy-bQztO-wY81-foXbQgZGplMCmMqO/s1600/0054.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEity1840QRISsN6Mk2VqXA9fu4Xk3kkvK8NQoPvXY_bCtsYhVfaCG0MsTB-4Wjdnbd3_lHOA1HNCMHAFwf1yus2NauScv7oTy8VIrz8XdT07w2u7iAy-bQztO-wY81-foXbQgZGplMCmMqO/s320/0054.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGcjRlkhUHDurg054zyEQ1qqzDpx0RVavEIMFwVRwVEamN8azSsnZahitugcLQwj4x6TzRe5I9PLpukyEu7EH2fDFvEGR5IgOrvLX-lF9rLmFELJQZ0EjmN2IRcoBAa5_KknvjE5Ne1q3n/s1600/0055.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGcjRlkhUHDurg054zyEQ1qqzDpx0RVavEIMFwVRwVEamN8azSsnZahitugcLQwj4x6TzRe5I9PLpukyEu7EH2fDFvEGR5IgOrvLX-lF9rLmFELJQZ0EjmN2IRcoBAa5_KknvjE5Ne1q3n/s320/0055.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMmT1x3U1D6LHPNY20obHKDIjDnBqlbhb0cdgyRFrcQLQ5pw_LIomAu_C-Udz4FeeBqdxDM2CJPc8IeogC1UdpnxopNhR4qmCED83QBpGhQH8tVb0GWYsFnjHUTq-BYDr_aEHmQ1Au4Efo/s1600/0056.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMmT1x3U1D6LHPNY20obHKDIjDnBqlbhb0cdgyRFrcQLQ5pw_LIomAu_C-Udz4FeeBqdxDM2CJPc8IeogC1UdpnxopNhR4qmCED83QBpGhQH8tVb0GWYsFnjHUTq-BYDr_aEHmQ1Au4Efo/s320/0056.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghyrOct5Dz8qHBcMMmTUWqZodsRxFK6YBwL7UjDZBQLZeKutjFcmH4siU9uBZmQmBwXQC-KlcYx_PfBfCUUrs7pFpawrZR1InbkZdptJfGsKYD5EFXRxZ0P7Ipv353mPn1tbqkeovHhCUu/s1600/0057.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghyrOct5Dz8qHBcMMmTUWqZodsRxFK6YBwL7UjDZBQLZeKutjFcmH4siU9uBZmQmBwXQC-KlcYx_PfBfCUUrs7pFpawrZR1InbkZdptJfGsKYD5EFXRxZ0P7Ipv353mPn1tbqkeovHhCUu/s320/0057.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNuW5YGsohkSewwNd4HnH4IsAqaadP6kdB8bFddwQc5NsRxAj0lB3kp20zhcAQO1cPsxJWAhKcMfNGDB-MxI2T2GtC_t_Yr_0AL8Vy-t0SrjNo0oSNdHagfqWC37LYBsCMsFakvV2E2ZjS/s1600/0058.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNuW5YGsohkSewwNd4HnH4IsAqaadP6kdB8bFddwQc5NsRxAj0lB3kp20zhcAQO1cPsxJWAhKcMfNGDB-MxI2T2GtC_t_Yr_0AL8Vy-t0SrjNo0oSNdHagfqWC37LYBsCMsFakvV2E2ZjS/s320/0058.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhV4cb3ZMzSRQb7CSTxwI-pQcxQGiGNjDtMD0KyPNSOspNZd69btpfe8xxTvHEnyMu2XkwbP_gCaaPBl9Qyoxc8QSVKeDPfS9vOhNPj9u1jqScDUJVAT3RtscX2EVV_DS8qOwyBBuIHJ2_O/s1600/0059.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhV4cb3ZMzSRQb7CSTxwI-pQcxQGiGNjDtMD0KyPNSOspNZd69btpfe8xxTvHEnyMu2XkwbP_gCaaPBl9Qyoxc8QSVKeDPfS9vOhNPj9u1jqScDUJVAT3RtscX2EVV_DS8qOwyBBuIHJ2_O/s320/0059.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjRlwYF65l875VNznLe00vLXa15obJNY9-8_bzN3_cfewuW0qls6IpU5AdTMCpHrOU9K8Rrxp7IjIuKvfRrCMlu0nuFIVm7cGBcYKulcprVaCQL6UAtX86R9SrTBCFMKdUe-7Zkox8Cr_On/s1600/0060.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjRlwYF65l875VNznLe00vLXa15obJNY9-8_bzN3_cfewuW0qls6IpU5AdTMCpHrOU9K8Rrxp7IjIuKvfRrCMlu0nuFIVm7cGBcYKulcprVaCQL6UAtX86R9SrTBCFMKdUe-7Zkox8Cr_On/s320/0060.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2wLW_-neeNwa2UiW6QurASpriuhbZQ5LOFclPgyw8UzV3aXnoYtuONR7k3AlT_5K1vpj02lmA72HdlzzVSaWbZGtNMz_u-bOt8MdgZ3xEeSzXzXL0i81Q_rc6gK3I01lE0Ii7mWIPIaCh/s1600/0061.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2wLW_-neeNwa2UiW6QurASpriuhbZQ5LOFclPgyw8UzV3aXnoYtuONR7k3AlT_5K1vpj02lmA72HdlzzVSaWbZGtNMz_u-bOt8MdgZ3xEeSzXzXL0i81Q_rc6gK3I01lE0Ii7mWIPIaCh/s320/0061.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiX68McgVd7uEpu-yZ3DPgcvejQIG4BoVDC2IHW_i6iE0yruiRCObGUs_QXp3-1QON7yVGn5QexUW6zjS9QozLH9hXqaQBo-UQ9sBK1vX7b2tYYjV65qatoDpRo8Dr4sUNMBhOTipRdSld/s1600/0062.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiX68McgVd7uEpu-yZ3DPgcvejQIG4BoVDC2IHW_i6iE0yruiRCObGUs_QXp3-1QON7yVGn5QexUW6zjS9QozLH9hXqaQBo-UQ9sBK1vX7b2tYYjV65qatoDpRo8Dr4sUNMBhOTipRdSld/s320/0062.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhddRtQEyRFk5-qV1b4qK-3aA9rFNUIGCUWTsjf60B-JP1CUidq9GWCI1EoXPUDN6UYJXt6FeshhQL50qcvJAMTXsnFsgltO4U9XCKhXcJs_KO-mHTXR5bzImwIYIucdTYdV790TsKCpCN4/s1600/0063.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhddRtQEyRFk5-qV1b4qK-3aA9rFNUIGCUWTsjf60B-JP1CUidq9GWCI1EoXPUDN6UYJXt6FeshhQL50qcvJAMTXsnFsgltO4U9XCKhXcJs_KO-mHTXR5bzImwIYIucdTYdV790TsKCpCN4/s320/0063.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxk62T-BUd2AWw-4K4Ockb5pUqKpuKCcnSQYg0DpTUyDnqY2SUe7DhQ3mJJFRNqLSaxC4foYHSLuJskbZHmtmRzHLWYTvChdC-Sf5IR3WVpd-30AnYEFk2VWQZUokznaZfLSzoX3viDZVQ/s1600/0064.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxk62T-BUd2AWw-4K4Ockb5pUqKpuKCcnSQYg0DpTUyDnqY2SUe7DhQ3mJJFRNqLSaxC4foYHSLuJskbZHmtmRzHLWYTvChdC-Sf5IR3WVpd-30AnYEFk2VWQZUokznaZfLSzoX3viDZVQ/s320/0064.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgay-T6UWm4BKj1yBeDpS8CB8szLQzm-J1DlTS5fYbwq2o-r2Nw9S34KVUbozD5MgWzkwdsBx2OVuxo0YuXv04EBRkeoiKB4YFj-6U5IbNgDD4cbuHxfqsWx7pFVYvSJjivmDc_66pNSaH1/s1600/0065.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgay-T6UWm4BKj1yBeDpS8CB8szLQzm-J1DlTS5fYbwq2o-r2Nw9S34KVUbozD5MgWzkwdsBx2OVuxo0YuXv04EBRkeoiKB4YFj-6U5IbNgDD4cbuHxfqsWx7pFVYvSJjivmDc_66pNSaH1/s320/0065.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgeccd8lhXuFxA0hP1QBJUTLDI0E5gFcgbOGFT8NRTu9zMMABNCnYDs73pQ-1l6SOovSovtq4Kt3VQNJJPiYS72lPPdqe_ccWhxY0QrfU343XxKCZ3rWKVcvfIdkmyz0PxOOU0mYkT87Y1O/s1600/0066.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgeccd8lhXuFxA0hP1QBJUTLDI0E5gFcgbOGFT8NRTu9zMMABNCnYDs73pQ-1l6SOovSovtq4Kt3VQNJJPiYS72lPPdqe_ccWhxY0QrfU343XxKCZ3rWKVcvfIdkmyz0PxOOU0mYkT87Y1O/s320/0066.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgz61Kg9p9XjqgtWNMUhbyyBQSVorl8bOMrbyLOo7VpKNbHE1NmxqaUYGQ79LwpOOOQ6I3WX_klz8ygX_OfIRmrCF-K7h9r5WwbSEYBfilRJu9BiT-sWxWhyphenhyphenfbJos8AsMNimfhLgxsVKgHl/s1600/0067.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgz61Kg9p9XjqgtWNMUhbyyBQSVorl8bOMrbyLOo7VpKNbHE1NmxqaUYGQ79LwpOOOQ6I3WX_klz8ygX_OfIRmrCF-K7h9r5WwbSEYBfilRJu9BiT-sWxWhyphenhyphenfbJos8AsMNimfhLgxsVKgHl/s320/0067.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgQ8hW3WwvmewHgRb-bIElJyu9bo0IwIqoNmkcxgBesvAjsKBmS9HCRmE6Lj51AjAZJlOg7HAb_Oe8iGgoMDFDFHftalvc_Vy_Ll0vnyEzPkkIopSY3F-tuM16MXRuChU66D72_FK7KkFD/s1600/0068.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgQ8hW3WwvmewHgRb-bIElJyu9bo0IwIqoNmkcxgBesvAjsKBmS9HCRmE6Lj51AjAZJlOg7HAb_Oe8iGgoMDFDFHftalvc_Vy_Ll0vnyEzPkkIopSY3F-tuM16MXRuChU66D72_FK7KkFD/s320/0068.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6zoFg3yc-rGREEQYI7JU1PWUnGzQstXGpAKFBlX1EjFDIVS89b5P5La1HpCAa9KrdTDBJwGyFMq5PHgn9QSpUm8BMyXAQh3xodzzyCPPwo0hYKCYNF0A146HtxrCsV4QzrdlkKSWuyiW3/s1600/0069.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6zoFg3yc-rGREEQYI7JU1PWUnGzQstXGpAKFBlX1EjFDIVS89b5P5La1HpCAa9KrdTDBJwGyFMq5PHgn9QSpUm8BMyXAQh3xodzzyCPPwo0hYKCYNF0A146HtxrCsV4QzrdlkKSWuyiW3/s320/0069.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgwjimXREyZG-qQ-AiFXAYO7nNp2QUpTqoOT9Vbype2PYaM5Q6DUk3pYre459drqqMbUBlxI4Bew1ls5CJxzhviMXxcv5F25V_M60w65lr3t_eSTSn3FsZkGZgXH3QtZ9l7Llv1VziZw11/s1600/0070.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgwjimXREyZG-qQ-AiFXAYO7nNp2QUpTqoOT9Vbype2PYaM5Q6DUk3pYre459drqqMbUBlxI4Bew1ls5CJxzhviMXxcv5F25V_M60w65lr3t_eSTSn3FsZkGZgXH3QtZ9l7Llv1VziZw11/s320/0070.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAZWr1bq1SdNheCbWlidqdfuwhlf-p_bvnAoWEAR9HKSU8PfIRXVYDxpaFUz_Foc6TfaCdoMi5glj-hom2eijoAAtS32nvlr0im_TMc2ZdCKExYhr9RXumeHujBzR_Nujwahn0M5a2SPsU/s1600/0071.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAZWr1bq1SdNheCbWlidqdfuwhlf-p_bvnAoWEAR9HKSU8PfIRXVYDxpaFUz_Foc6TfaCdoMi5glj-hom2eijoAAtS32nvlr0im_TMc2ZdCKExYhr9RXumeHujBzR_Nujwahn0M5a2SPsU/s320/0071.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgkYi70hffCyO5WCDcP6eZeH710KFfqZwABVzEVRHn2G9eu_2dk9zRaB4IgmMyiYXYoC_XSD4nSnv-WWIjTLes8ca5w82b9YJgo9icOr3N9ItZlpx7-YOaFyDZnCjJg0YkSfeC2xN774dTp/s1600/0072.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgkYi70hffCyO5WCDcP6eZeH710KFfqZwABVzEVRHn2G9eu_2dk9zRaB4IgmMyiYXYoC_XSD4nSnv-WWIjTLes8ca5w82b9YJgo9icOr3N9ItZlpx7-YOaFyDZnCjJg0YkSfeC2xN774dTp/s320/0072.jpg" width="225" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnwf1SfVIF-LUATdj-yx3r32wxAJu5333OOqYbxPYNggU2Y41F2zXZqsGpsfyrhE1-3-uxNejuPLFRejbDCFro6rgXyANDllmeRiy2j-chQ2dHLfobstFprdgQtqEZZjO0-wyIavxLu1sg/s1600/0073.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1129" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnwf1SfVIF-LUATdj-yx3r32wxAJu5333OOqYbxPYNggU2Y41F2zXZqsGpsfyrhE1-3-uxNejuPLFRejbDCFro6rgXyANDllmeRiy2j-chQ2dHLfobstFprdgQtqEZZjO0-wyIavxLu1sg/s320/0073.jpg" width="225" /></a></div>
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-72445611967163108062018-02-13T16:15:00.001+02:002018-02-13T16:16:28.028+02:00Перший сайт про Юрка Ґудзя www.goodz.iatp.org.ua або як відкрити втрачений сайт десятирічної давнини? Заходимо на сайт: http://web.archive.org<br />
Набираємо в полі пошук: www.goodz.iatp.org.ua<br />
З'являється: http://web.archive.org/web/*/www.goodz.iatp.org.ua<br />
Тут ми можемо простежити дати змін на сайті<br />
Заходимо на будь-яку сторінку, гортаємо сайт.<br />
Заувага: Не всі сторінки можуть відкриватися. На андроїді та на ноутбуку одні сторінки відкриваються, а інші - ні.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6U2f3qqX6K_b_e-3u5YTFsU_iOAuUq55rqr62uZ0JyNOhsdSqNYR1ZDBxhUxCYsECDkCEp6dJTZEnuiEbSE_69pgd6vEE3cIdIzZHyfn1PqgYeSJcc8Uv0Oy_ObnrkoRYSiG23jZ9WHJo/s1600/%25D0%25A1%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0+%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B0+%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25B9%25D1%2582%25D1%2583+-+%25D0%25B7%25D0%25BE%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B6%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="626" data-original-width="1364" height="182" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6U2f3qqX6K_b_e-3u5YTFsU_iOAuUq55rqr62uZ0JyNOhsdSqNYR1ZDBxhUxCYsECDkCEp6dJTZEnuiEbSE_69pgd6vEE3cIdIzZHyfn1PqgYeSJcc8Uv0Oy_ObnrkoRYSiG23jZ9WHJo/s400/%25D0%25A1%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0+%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B0+%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25B9%25D1%2582%25D1%2583+-+%25D0%25B7%25D0%25BE%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B6%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F.png" width="400" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt4rX0WP4btkc5OljIluRRBGJ6Xls53_aT-pbI5E4FQbPMBz0DKpnHQJqQj4ndgp7oti8oEFVcznI2J7Zqfhzxs1WwhZdfczpMgVciTbOY9SfDlB61tvOd51BlCY4e-ym2tTXQcYRabTkc/s1600/%25D0%25A1%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582-.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="682" data-original-width="1366" height="318" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt4rX0WP4btkc5OljIluRRBGJ6Xls53_aT-pbI5E4FQbPMBz0DKpnHQJqQj4ndgp7oti8oEFVcznI2J7Zqfhzxs1WwhZdfczpMgVciTbOY9SfDlB61tvOd51BlCY4e-ym2tTXQcYRabTkc/s640/%25D0%25A1%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582-.png" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
http://web.archive.org/web/20030410032640/http://goodz.iatp.org.ua:80/<br />
<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCBEhX_DAQg6oyY4XJhmF7nby8gDkqg3VbbSVglCuKIp0qxhcuQ23xNdJKJ1mYlHrOsinyYtslU9ij0PZiOIk3cHnAemXGNlT4mdH46GNPA5Ox3-WZy1-7nuJdiivfYLZ1dNnb5sTKgATJ/s1600/%25D0%2591%25D1%2596%25D0%25BE%25D0%25B3%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2584%25D1%2596%25D1%258F.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="674" data-original-width="1366" height="313" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCBEhX_DAQg6oyY4XJhmF7nby8gDkqg3VbbSVglCuKIp0qxhcuQ23xNdJKJ1mYlHrOsinyYtslU9ij0PZiOIk3cHnAemXGNlT4mdH46GNPA5Ox3-WZy1-7nuJdiivfYLZ1dNnb5sTKgATJ/s640/%25D0%2591%25D1%2596%25D0%25BE%25D0%25B3%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2584%25D1%2596%25D1%258F.png" width="640" /></a></div>
<br />
http://web.archive.org/web/20050207011504/http://goodz.iatp.org.ua:80/bio.htm<br />
<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEireb3mTQxMRVPLnzKvjqZqBJx-2PfECZVLNUYM6_sELMJGgPIktK_gbNlwNFfwlSyBFJEWXxvMILuzmY5XnIrqGlflvglAbpSbfrtktn1As0myNAUGBj9i2lc0mzDf6wU7Me2xfNFOFw93/s1600/%25D0%259F%25D0%25BE%25D0%25B5%25D0%25B7%25D1%2596%25D1%258F1.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="678" data-original-width="1366" height="316" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEireb3mTQxMRVPLnzKvjqZqBJx-2PfECZVLNUYM6_sELMJGgPIktK_gbNlwNFfwlSyBFJEWXxvMILuzmY5XnIrqGlflvglAbpSbfrtktn1As0myNAUGBj9i2lc0mzDf6wU7Me2xfNFOFw93/s640/%25D0%259F%25D0%25BE%25D0%25B5%25D0%25B7%25D1%2596%25D1%258F1.png" width="640" /></a></div>
<br />
http://web.archive.org/web/20050204055607/http://goodz.iatp.org.ua:80/poetry.htm<br />
<br />
<br />
<br />
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-57149967681521752922018-02-13T15:45:00.000+02:002018-02-13T15:45:00.253+02:00Книга Юрка Ґудзя вийшла у Польщі. Відеоінтерв'ю Ольги Степуренко з Андрієм Савенцем<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<iframe width="320" height="266" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/LF5uPzoIZdU/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/LF5uPzoIZdU?feature=player_embedded" frameborder="0" allowfullscreen></iframe></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="background-color: white; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px;">1 вересня 2014 р.</span><br style="background-color: white; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px;" /><span style="background-color: white; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px;">ЖОДТРК. Гаряча лінія. Книга Юрка Ґудзя вийшла у Польщі. Інтерв'ю Ольги Степуренко з Андрієм Савенцем //</span><br style="background-color: white; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px;" /><span style="background-color: white; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px;">https://youtu.be/LF5uPzoIZdU</span></div>
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-20774697349612519142018-02-13T15:38:00.000+02:002018-02-13T15:38:37.045+02:00Радіопередача (текст) з Андрієм Савенцем з нагоди виходу в світ польського перекладу поеми Юрка Ґудзя "Барикади на Хресті"<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<b>Транскрипція
аудіозапису розмови Аґати Косс-Дибали
(журналістка Радіо «Люблін») та Ґжеґожа
Жепецького (директор Майстерні культури)
з нагоди виходу в світ польського
перекладу поеми Юрка Ґудзя «Барикади
на Хресті» (Люблін: Майстерня культури,
2014)</b></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="ru-RU">Розмова
вийшла в ефір </span><span lang="uk-UA">Польського
Радіо Люблін у неділю 7 вересня</span><span lang="ru-RU">
2014 року в рамках передачі «Літературно-музичний
вечір» від 21:30 до 22:00.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="ru-RU">Авторка
передачі: </span><span lang="uk-UA">Аґата Косс-Дибала</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
У передачі
використані фрагменти аудіозапису
польського перекладу поеми «Барикади
на Хресті» у виконанні Ярослава Зоня –
журналіста Польського Радіо Люблін,
актора, декламатора.</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД:</span><span lang="uk-UA"><i>
</i></span><span lang="ru-RU">Юрко Ґудзь – це
український поет, прозаїк, критик,
перекладач, художник, журналіст. Його
було вбито в Житомирі у 2002 році за
нез’ясованих обставин. Сьогодні про
його поему «Барикади на Хресті» розповість
Ґжеґож Жепецький.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Уся поема
написана з дуже особистої, дуже...</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Приватної...</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: ...приватної
точки зору. Починається прекрасною
Інтродукцією, де з’ява цих емоцій поміж
жінкою і чоловіком, поміж...</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: І ще
дитина...</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Поміж –
так – пам’яттю і сучасністю насичена
несамовитою лірикою. По суті, це заклик
про збереження людяності, про збереження
гідності в ситуації, яка є жахливою
навіть не з тієї причини, що триває війна
чи гинуть люди, бо під час війни можна
боротися за свою гідність, коли визначеними
є сторони: тут вороги, а тут ми. Натомість
уся дія поеми відбувається в ситуації
ніякій, ніде: де є ворог? де є друг? де є
ми самі? Ось що жахає. Для людини з такою
вразливістю це був шалено важкий досвід
– спостерігати за ситуацією сплетіння,
де насправді невідомо, що можна вдіяти,
аби зробити крок уперед, проти кого,
проти чого і яким чином висловити
протест?</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Його немає
в живих від 2002 року. Загинув перед
Помаранчевою революцією, що є не без
значення в контексті саме цієї поеми,
«Барикади на Хресті». Загинув за
нез’ясованих обставин.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД:</span><span lang="ru-RU">
</span><span lang="uk-UA">Застрелений... </span><span lang="ru-RU">[</span><span lang="ru-RU"><i>Очевидна
помилка ведучої – прим. пер.</i></span><span lang="ru-RU">]</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Невідомо
чому, невідомо хто це зробив... Але в
історії України протягом останніх років
після здобуття незалежності це не
одиничний випадок. Це доволі часті події
упродовж останніх понад двадцяти років
– досить подивитися на одну з графічних
робіт усередині книжки, де виписані
прізвища письменників, поетів, журналістів,
акторів, які загинули в нез’ясованих
обставинах. </span><span lang="ru-RU">[</span><span lang="ru-RU"><i>Насправді
цей перелік містить передовсім і
здебільшого імена постатей української
культури, що були жертвами репресій
совєтського періоду – прим. пер.</i></span><span lang="ru-RU">]</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Він
належав до такого специфічного для
української новітньої історії покоління...</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Він належав
до покоління, до котрого теж тепер
належить нині сущий прекрасний поет
Олесь </span><span lang="ru-RU">[</span><span lang="ru-RU"><i>насправді
Олег – прим. пер.</i></span><span lang="ru-RU">]
Лишега – він, зрештою, з ним товаришував.
Обидва були абсолютними аутсайдерами,
не належали до жодних літературних
груп, реалізували свою – особливо Юрко
Ґудзь – реалізували свою окремішню
дорогу до літератури, до істини.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Література
Юрка Ґудзя завжди оповідала про дійсність,
себто була політично заанґажована?</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
ҐЖ: Я не знаю, чи
це називати «політично» – напевно було
заанґажована. Натомість я маю враження,
що більше йшлося про такі набагато більш
фундаментальні істини, як Добро і Краса.
Політика, звичайно ж, з’являється, силою
речей мусить з’являтися, натомість
вона є одним із елементів світу, на який
він не погоджувався. Натомість насправді
йшлося про людяність...
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Але в
конкретному місці й часі... </span>
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: В конкретному
місці й часі: в Україні.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Звідти
та моя назва.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Так,
звичайно. У певному сенсі він передбачив
усі можливі ситуації – політичні й
суспільні, які можуть трапитися в такі
знікчемнілі часи, що так нищать основні
риси, цноти суспільства, людини.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД:</span><span lang="ru-RU">
Поговор</span><span lang="uk-UA">імо про різні
простори або різні пласти цієї поеми –
поеми «Барикади на Хресті», бо це, як Ти
сказав, є водночас боротьба за те, щоб
не бути «мешканцем штанів», але також
вказування конкретних місць і ледве чи
не конкретних людей, чи не так? Може, від
такого більш буквального пласту
розпочнімо.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Хрест. Це
є дуже конкретне місце – це Київ, це
Хрещатик.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
АКД: Ця головна
артерія...</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Головна
артерія, яка веде до Майдану Незалежності.
Артерія, на якій через два роки після
смерті Ґудзя стався перший Майдан –
Помаранчевий Майдан, тільки тоді він
пройшов фактично без смертельних жертв.
А тепер, на зламі 2013/2014 років, цей Майдан
повторився, але вже з трагічними
наслідками...</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
АКД: З Небесною
Сотнею...</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: З Небесною
Сотнею. І це доволі тяжко зрозуміти, як,
пишучи про різні конкретні назви, які
з’явилися в нашій свідомості лише в
цьому році, як я сказав, на зламі 2013/2014
років, він передбачив, які будуть
наслідки. Я маю на увазі той фрагмент
поеми, де він називає різні загони
птаства – «беркути» та інші «пташині»
сотні, які атакують людей на барикадах.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Він –
якщо йдеться про конкретні місця –
також відсилає до назв населених пунктів,
де відбулися великі українські битви,
але позначені поразкою, хоча – це такі
місця, які можна порівняти з античними
Термопілами.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Так, це
дуже сильно зазначені в історії боротьби
за незалежність України, ці місця,
натомість Термопіли функціонують у
свідомості нашій, європейській, натомість
усі місця українських поразок функціонують
тільки й виключно в свідомості українській,
для нас це щось абсолютно невідоме.
Питання, яке сьогодні постає: чи та
українська свідомість, плекана й дуже
пробуджена на заході України, сьогодні
також у центрі, чи вона потрапить на ту
частину України, яка, переорана совєтською
системою, до сьогодні не віднайшла своєї
ідентичності? Я думаю, що це теж одне з
найважливіших питань.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Наступним
таким образом – і дослівним, і метафоричним,
символічним – є образ покоління, його
покоління, покоління, котре – тут можна
було б використати слова польського
класика</span><span lang="ru-RU"> [</span><span lang="uk-UA"><i>Збігнева
Герберта – </i></span><span lang="ru-RU"><i>прим. пер.</i></span><span lang="ru-RU">]</span><span lang="uk-UA">
– «було зраджене на світанку».</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Ну, що ще
додати? Що ще додати? Покоління, несене
якоюсь надією – іще –в останні роки
розпаду совєтської імперії, понесене
емоціями, надією здобуття власної
ідентичності – суспільної, людської,
державної – раптом опинилося в пастці,
в ситуації цілком зманіпульованій, у
ситуації поміж – я не хотів би нікого
ображати, але поміж системою на чверть
феодальною і системою бандитською. І
воно фактично було зраджене практично
наступного дня після здобуття незалежності.
</span>
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Так, як
ти говориш, уся творчість, але особливо
ця поема, про яку ми говоримо, «Барикади
на Хресті», показує таку багатоплановість
поезії Юрка Ґудзя. Насправді це «тут»
і «тепер» описані ним, по суті, дуже
яскраво – дуже виразними є образи. Це
насправді писання про людину в перспективі
дуже метафізичній. Хрест – це не лише
страждання, але й воскресіння.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Хрест є
символом, звичайно, також надії, і попри
те, що ця поема є страшенно похмурою –
все одно це дає таку спокійну впевненість
у тому, що наступить світанок – незважаючи
ні на що, незважаючи на ситуацію, яка
могла б здаватися безнадійною тоді,
коли він писав цю поему. Через усю поему
– на мою думку – пробивається саме така
спокійна надія на те, що десь колись
з’являться промені надії для наступних
поколінь.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Такою
постаттю, також дуже проникливою, є
постать </span><span lang="ru-RU">особливця –
таке альтер еґо ліричного суб’єкта,
фігура причинного самітника...</span><span lang="uk-UA">
– навіть немає таких слів...</span></div>
<div lang="ru-RU" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
ҐЖ: Юродивого...</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">АКД: Ну так,
юродивий, це гарне слово – який показує,
куди треба йти.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Він виконує
роль пророка, котрий закликає пробудитися,
струсити з себе цю</span><span lang="ru-RU"> пелену
безнад</span><span lang="uk-UA">ії. Це дуже красива
постать – це і є той промінь надії, але
він виступає самотньо. Він один. Коли
Юрко писав цю поему, то цей пророк, цей
юродивий, цей особливець був одним-єдиним
праведником серед натовпу, який ішов,
протікав, проходив повз із байдужістю.
Не знаю, чи це вже цей час, коли можна
сказати, що зараз таких юродивих, цих
особливців є стільки в українському
суспільстві – не мені про це говорити
– але вони не проходять повз. Останні
події – не знаю, чиможна сказати «останні»
в контексті настільки динамічних змін
політичної ситуації в Україні – доводять,
що все-таки весь час це суспільство
пробуджується, дедалі більше свідоме
своєї людяності, своїх прагнень, своїх
потреб. Уже недостатнім є задоволення
таких основних потреб, які попередні
</span><span lang="ru-RU">[</span><span lang="uk-UA"><i>владні</i></span><span lang="ru-RU">]
</span><span lang="uk-UA">команди давали на базовому
рівні, бо все-таки людина потребує чогось
більшого.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
АКД: Уся ця поема
є, по суті, такою вказівкою, доведенням
того, що людина – це істота, збудована
з цінностей більшою мірою, ніж із крові
й тіла. Дуже християнська ця поема, в
ґрунті речей.</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
ҐЖ: Так.</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
АКД: Христос теж
був єдиним праведником серед натовпу.
Там є багато – не тільки Хрест – відсилань
до християнської традиції...</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: До
християнської традиції – так. Ну, я
абсолютно заворожений цією поемою. Коли
я прочитав її вперше – у перекладі, бо
все-таки моє знання української мови
не є настільки добрим, щоб відчути всі
пласти, не тільки інтелектуальні, але
й емоційні, що містяться в ній – я був
прибитий, абсолютно. Не тільки тому, що
це перегукувалося з подіями в Україні,
але також глибиною і багатоплановістю
того, що він умістив усередині.</span></div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
АКД: І звідти
ідея видати книжку?</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<div style="margin-bottom: 0cm;">
<span lang="uk-UA">ҐЖ: Звідти
ідея видати книжку – трохи карколомна
і не знаю, чи не божевільна. Бо видання
поеми поета, якого нема в живих уже 12
років, у країні, де він ніколи не заіснував
– щоправда, двома мовами – це річ
абсолютно карколомна і не знаю, чи
розумна. Юрко важливий для України. Але,
може, також трохи буде важливий для
поляків. </span>
</div>
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<br />
</div>
<br />
<div lang="uk-UA" style="margin-bottom: 0cm;">
<i>З польської
переклав Андрій Савенець</i></div>
Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-54457963654315153712018-02-13T15:22:00.000+02:002018-02-13T15:22:34.368+02:00Світлана Антонишин. Смішно, панове? Значить, будем жити!Смішно, панове? Значить, будем жити!<br />
<br />
Незважаючи на "крутий час". А можливо, якраз і завдяки йому...<br />
<br />
Світлана АНТОНИШИН<br />
<br />
Часи бувають різними. Трагічними, драматичними, чорними, трохи світлішими, кризовими, переломними... Тепер ось – за визначенням письменника Романа Дідули – переживаємо круті часи. Може, колись настануть і щасливі. Та до них ще дожити-додибати треба. А судячи з погоди за вікном, котра, як відомо, теж буває різною: політичною, економічною, суспільно-психологічною й водночас, на диво, несприятливою, дибати чи то пак – жити доведеться довгенько.<br />
<br />
Рецептів, як забезпечити собі та ближнім довголіття, на відміну від часів і погод, не так уже й багато. Один із найуніверсальніших і найбезпечніших приписів – сміх.<br />
<br />
Для літератора сприймати й оцінювати людей і сьогоденні життєві реалії саме так, а не інакше, тобто крізь призму добродушного гумору і здорового філософського скепсису, і писати про це саме так, а не по-іншому (сиріч, весело!) – це природно, як дихати. Зрештою, бути природним або інакше – самим собою, то неписаний закон для будь-якого поважного письменника. Поважного не в розумінні нахмареного чола.<br />
<br />
Хоча... Чи не забагато серйозності в нашій серйозній прозі? Трагізму – до надриву і безпросвітності, ускладненості – до закодованості, психологізму – до божевілля?<br />
<br />
Stop! А чи не хочете ви, шановна, аби автор трагічного світобачення (<b>Олесь Ульяненк</b>о, скажімо) бавив читача веселими історійками, <b>Євген Пашковський</b> писав короткими реченнями і чіткими абзацами, а <b>Юрко Ґудзь</b>, замість заглиблюватися у підсвідоме, продукував забійні детективи? Крий, Боже! Я усім своїм читацьким єством “за” хороших і різних...<br />
<br />
Отже, “Крутий час”. Місце дії: село Кривче-Золоте, тота дивовижна точка на планеті, “де місто (мабуть, Львів —С.А.) хотіло змести село з лиця землі, але через кризу не змело і, певно, уже не змете, натомість із різницею між селом і містом тут повний порядок, нема жодної різниці, навіть межі нема...” Час дії відомо який: наші, рідненькі, круті – дев’яності. Головні персонажі, ну, звісно ж, жителі Кривчого-Золотого, а це: мер міста, чиновник-приватизатор пан Маліочка, дуже активний партійний діяч Гобко, гість із далекого карпатського колгоспу, тепер КСП, голова Бобеляк, у якого “так нема, шоб хтось не випив”, але якого ще ніхто не перепив. Окрім того, просимо вітати: вуйка з Америки, вуйка з Австралії, цьотку з Франції, доцента інституту Долежальського, який з усіма “в дошку свій”, і ще багато всякого народу. Та не просто народу, а по-своєму знакових постатей тих самих крутих дев’яностих.<br />
<br />
Роман вельми густонаселений. Комусь може видатися навіть перенаселеним. Бо, хочемо цього чи не хочемо, але нам, “крутим”, “закрученим” і геть “викрученим”, разом варитися в одному казані.<br />
<br />
Отже, письменник Роман Дідула про себе, свій час і про су-час-ників. Про своїх сусідів-односельців і сусідів у висотному будинку, а висотний будинок, де мешкає-працює автор, “одиноко стоїть край села і край міста”. Ота “межа” – не тільки дуже зручний для митця “спостережний пункт”, а й своєрідний символ “перехідної доби”, де люди пристосовуються до ринково-базарних умов життя і кожен по-своєму сприймає кризово-костоломну епоху. І найперше, цікаво, як цю епоху сприймає він, Роман Дідула, письменник, громадянин і, без сумніву, головна дійова особа роману.<br />
<br />
За рівнем авторської присутності роман “Крутий час” сміливо можна вважати автобіографічним або своєрідними мемуарами про сьогодення. Письменник відкрито присутній скрізь. Передовсім, природно, у своїх небайдужих роздумах про політику і політиків, закон і беззаконня, про занапащену економіку і кризу в мізках... Так, це публіцистичні відступи. Але вони дотепні, сповнені тонких спостережень і несподіваних, часто парадоксальних висновків. А ще ці відступи, як звичайно, не просто роздуми, а вишукані сатиричні алегорії. (Хочете переконатись? Прочитайте розділ “Політика любить політиків”).Тому вони аж ніяк не псують добротної художньої тканини роману. Навпаки, ще й зміцнюють, увиразнюють її фактуру й уяскравлюють барви.<br />
<br />
Отже, письменник роздумує, сперечається, оповідає. Ні, не оповідає. Він просто живе. Ходить на прийом до мера міста, оббиває пороги райадміністрації, і особисто пана Маліочки, бо ж йому треба приватизувати вуйкову квартиру, на жаль, вуйко не вічний... Організовує, за прозорим натяком того ж Маліочки, грандіозний виїзд на природу з усіма належними щодо вуйкової квартири наслідками. Із дивовижною, ну просто-таки геніальною легкістю автор потрапляє у всілякі історії, ситуації, халепи, вперто виплутується з них, щоб завтра неодмінно потрапити в нову історію. І розповісти про це абсолютно відверто, із зворушливою щирістю.<br />
<br />
Вочевидь, на переконання Романа Дідули, це той спосіб самоусвідомлення і самовираження, що викликає у читача граничну довіру до Слова. Адже автор – не деміург, не щасливий володар тоги, він просто один із нас. Він живе “в часі” (хтось би сказав – “у матеріалі”), він тією чи іншою мірою “дружить” зі своїми героями, тобто щоденноспілкується з ними, бо це люди його долі, а від долі, відомо, далеко не втечеш...<br />
<br />
І, якщо ви знайдете часинку, аби прочитати роман, думаю, не пошкодуєте. Знаєте, воно інколи корисно зазирнути до дзеркала, тим більше, що в цьому дзеркалі ми всі разом: і круті, і закручені, і навіть господар “кімнати сміху”.<br />
<br />
POSTUP - ПОСТУП<br />
№194 (638),<br />
25 ЛИСТОПАДА 2000 рокуПоетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-1061160283520731872018-01-19T11:30:00.002+02:002018-01-19T11:40:44.596+02:00ЮркоҐудзь. Навпроти снігу (Книга вибраних творів, 2013)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhwaVGD4j2DVmON5REqHwaJ-39TIi49XxNNe73BVjAMZyjJO2op9E9LFSou198akXifcJi8Q0PdzwwHl8ors-vDvjLV59AhyuEJnl34BaluGYMUugEIFFiu-PVWGgsBwkuAYOGt6MSFh0Ib/s1600/%25D0%25AE%25D1%2580%25D0%25BA%25D0%25BE+%25D2%2590%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B7%25D1%258C.+%25D0%259D%25D0%25B0%25D0%25BF%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B8+%25D1%2581%25D0%25BD%25D1%2596%25D0%25B3%25D1%2583.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="852" data-original-width="555" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhwaVGD4j2DVmON5REqHwaJ-39TIi49XxNNe73BVjAMZyjJO2op9E9LFSou198akXifcJi8Q0PdzwwHl8ors-vDvjLV59AhyuEJnl34BaluGYMUugEIFFiu-PVWGgsBwkuAYOGt6MSFh0Ib/s320/%25D0%25AE%25D1%2580%25D0%25BA%25D0%25BE+%25D2%2590%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B7%25D1%258C.+%25D0%259D%25D0%25B0%25D0%25BF%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B8+%25D1%2581%25D0%25BD%25D1%2596%25D0%25B3%25D1%2583.jpg" width="208" /></a></div>
<br />
<br />
ISBN: 978-966-472-152-0<br />
Видавництво: Преса України<br />
Серія: Літературна агенція "Банкова, 2"<br />
Упорядник: Володимир Даниленко<br />
<br />
Юрко Ґудзь (1956-2002) належить до загадкових постатей українського вісімдесятництва не лише тому, що помер за нез'ясованих обставин. Його творчість, незрозуміла сучасникам, досі залишається недослідженою. До книжки "Навпроти снігу" увійшли його поетичні збірки "Postscriptum до мовчання", "Маленький концерт для самотнього хронопа", поема "Барикади на Хресті", оповідання з книжки "Замовляння невидимих крил", "Гуміарабік", романи "Не-Ми", "Ісихія". Твори Юрка Ґудзя відзначені преміями Міжнародного поетичного конкурсу в італійському місті Тріуджіо, фундації імені Євгена Бачинського "У свічаді слова" та імені Івана Огієнка. За результатами анкетування критиків у журналі "Слово і час", "Замовляння невидимих крил" визнані кращою прозовою книжкою 2001 року.Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-54605501278009216232018-01-19T11:29:00.001+02:002018-01-19T11:36:36.885+02:00Юрко Ґудзь / Jurko Gudź. Барикади на Хресті / Barykady na Krzyżu (Ілюстрована книга побудована на однойменній поемі з перекладом на польську, 2014)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhk8x_R8L0uRNsRrR6QxC0y0wK_n-k-fI4ldZONKTjZS9P2OPlJb84GeyJCs15G7bx2wRDH3V-4rkWkDsO_sGL4fougEMPS1DNgYTPFeibO1vx7fE3D7QiY0HqXt_j-As_YVOdBCHj2ilrY/s1600/Afisza+-+%25D0%2591%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B0%25D0%25B4%25D0%25B8+%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25A5%25D1%2580%25D0%25B5%25D1%2581%25D1%2582%25D1%2596.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1132" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhk8x_R8L0uRNsRrR6QxC0y0wK_n-k-fI4ldZONKTjZS9P2OPlJb84GeyJCs15G7bx2wRDH3V-4rkWkDsO_sGL4fougEMPS1DNgYTPFeibO1vx7fE3D7QiY0HqXt_j-As_YVOdBCHj2ilrY/s320/Afisza+-+%25D0%2591%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B0%25D0%25B4%25D0%25B8+%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25A5%25D1%2580%25D0%25B5%25D1%2581%25D1%2582%25D1%2596.jpg" width="226" /></a></div>
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-86956667789090773892018-01-19T11:25:00.001+02:002018-01-19T13:16:42.152+02:00Юрко Ґудзь. Барикади на Хресті. (Книга: БАРИКАДИ НА ХРЕСТІ. Поема. НЕ-МИ. Книга видінь і щезнень. ІСИХІЯ. Книга щастя, 2009)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYlhkpClF-HFchWjmhRHCS5GHzK29t-gseXPXVyDoUmZbm0DrdgqV8R7kjpDTTygY1i4hNfosWJph7iiP2gAl9A-ASKLEzEf1f0V7N-QlKH8OI8pmEQjiA3_UW9lxt8vVAPrI1pP5tpWi0/s1600/gudz%2527-kn-barykady+na+xresti-paliturka.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1146" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYlhkpClF-HFchWjmhRHCS5GHzK29t-gseXPXVyDoUmZbm0DrdgqV8R7kjpDTTygY1i4hNfosWJph7iiP2gAl9A-ASKLEzEf1f0V7N-QlKH8OI8pmEQjiA3_UW9lxt8vVAPrI1pP5tpWi0/s320/gudz%2527-kn-barykady+na+xresti-paliturka.jpg" width="229" /></a></div>
Юрко Ґудзь<br />
<br />
БАРИКАДИ НА ХРЕСТІ<br />
<br />
Тернопіль<br />
Джура<br />
2009<br />
<br />
ББК 84 (4 Укр) 6<br />
Ґ 22<br />
<br />
Редактори: Уляна Ванчура, Петро Ктитор<br />
Передмова: Ніли Зборовської<br />
<br />
Ґудзь Ю. Барикади на Хресті. Поема. НЕ-МИ. Книга видінь і щезнень. ІСИХІЯ. Книга щастя / Юрко Ґудзь. – Тернопіль : Джура, 2009. – 248 с.<br />
<br />
ISBN 978-966-185-025-4<br />
<br />
(c) Юрко Ґудзь, 2009<br />
(с) Ніла Зборовська, 2009<br />
(с) Видавництво "Джура"<br />
<br />
<br />
ЮРКО ҐУДЗЬ<br />
(ПСИХОМЕТАФІЗИЧНИЙ ПОРТРЕТ)<br />
<br />
Жанр психометафізичного портрета не є канонічним літературознавчим жанром, а його доповненням і до певної міри альтернативою, оскільки відправною точкою є глибинна психологія автора, з допомогою якої пояснюється художня метафізика його творчості. Метафізичні мотиви виявляють індивідуалізовану постановку основоположних проблем буття, вони пов'язані з підсвідомою психологією автора, а „естетичний рівень підсвідомого - це глибина мовчання, яка залягає в художньому слові"1. Тому з погляду психометафізики художня творчість - це „сфера позначеного мовчання"2. Завдяки метафізичності, зверненої до потойбічних основ буття, його переходів у небуття і надбуття, творчість Юрка Ґудзя відрізняється від сучасної розважальної, комерційної, щоденно-профанної вербалізації. Оскільки і метафізика, і психоаналіз мають справу з тим, що вимовлено не прямо, а замовчується, приховується в глибині тексту, то психометафізичний підхід, на мій погляд, найадекватніше відповідає творчості Ю.Ґудзя.<br />
Юрко (так називали його у дружньому колі) дебютював у 1988 році у Варшавському студентському журналі „Зустрічі", де підписав свої твори таким чином: „Юрій Ґудзь, вчитель історії, с. Немильня на Житомирщині". Дебют, як відомо, хронологічно позначає літературне покоління. Юрко належав до першого покоління епохи українського постколоніалізму, яке умовно дістало назву „вісімдесятники". Мені здається, що кожне значуще літературне покоління має свій канон і антиканон. Юрій Ґудзь - це наш високий канон. Від імені свого покоління для визвольного канону він розробив онтологічну міфологему Української Селянської Реконкісти (тексти „Ісихія" і „Не-Ми"), а також метафізичну ідею всенаціонального повстання - Зустрічі на Хресті. У поемі „Барикади на Хресті", згідно з київським сленґом, де Хрест позначає Хрещатик, він залишив напередодні своєї смерті - 20 лютого 2002 року - важливу поколіннєву метафору-пароль: „ми зустрінемося на Хресті". Невдовзі розмірковуючи над загадковою смертю Ю. Ґудзя, В. Врублевський напише: „Його знайшли у неділю, 17 лютого, близько 11.30 ранку у дворі на Київській вулиці. У дворі, добре знаному більшості житомирян, - за будинковою аркою, якраз навпроти кінотеатру „Україна"... Юрко лежав посеред навскісної асфальтової доріжки, що прорізує по периметру скверик перед центральним входом військкомату... Кажуть, ще підвівся, в безпам'ятстві розкинувши руки, пройшов з десяток кроків до наріжного стовпа в лівому куті скверика і, уткнувшись долонями в цементне древко, поволі опустився на коліна... Може, тієї миті Юркові здавалося, що пальці його дотикаються не до шерхавого і холодно-нікчемного цементованого боввана, - можливо, в останньому спалахову свідомості, немилосердно понівеченої шматуючим незагойним болем, йому явився ХРЕСТ..."3 Така рефлексія над смертю ЮІґудзя пов'язана з тим, що наскрізною у його творчості є метафізика Хреста, її глибинні витоки та різноманітні символи дають цілісне уявлення про автора.<br />
<br />
1 Эпштейн М.Н. Слово и молчание: Метафизика русской литературы: Учеб. пособие для вузов. - М: Высшая школа, 2006. - С.266.<br />
2 Там само. - С.16.<br />
<br />
Гудзь сформувався у свідомій свого національного і релігійного вибору сільській родині. Він болісно реагував на головну загальнонаціональну травму, спричинену більшовицьким історичним експериментом, „який перевернув співвідношення психічних сфер", витіснивши релігійну народну свідомість в глибину підсвідомого4. Метою більшовицького психологічного перевороту було створення комуністичного суспільства масового атеїзму на підсвідомій основі імперської релігійної метафізики. Так російська метафізика, починаючи з XIX ст., невтомно продукувала ідеї релігійного тоталітаризму — концепції зрощення церкви і держави (на зразок всесвітньої теократії, яка об'єднує всі релігії під керівництвом верховного наставника, як це вивершилося у „Троянді Світу” (1958) Л. Андрєєва). Така імперська модель церкви-держави закономірно що нагадує царство Антихриста3. Першим цю імперську міфологію пророчо прочитав Тарас Шевченко, позначивши Російську імперію з її соціально-релігійним утопізмом — „церквою-домовиною" (містерія „Великий льох"). Усвідомлення сімдесятилітнього радянського атеїзму породжувало активний релігійний пошук у середовищі українських вісімдесятників. У час світоглядного становлення нового покоління Юрка Ґудзя захопила духовна практика афонських монахів, які витворили пошукову християнську метафізику ісихазму, тобто таку індивідуальну духовну практику, яка передбачала внутрішньо глибинне промовляння сакрального слова з метою приведення розуму у стан ісихії - таємної безмовності, духовної тиші. Як відомо, російська апофатична традиція пригнічувала не лише мисляче слово про Бога, а й індивідуальну духовну практику, тому в богословські основи релігійної культури Московської Русі не ввійшла духовна спадщина ісихастів, їх споглядальна метафізика й аскетизм виявилися несумісними з російською релігійною традицією6. На основі індивідуального вибору Юрко відроджує українську ісихастичну метафізику і відповідну їй поетику тихотворіння, яка, роз'єднуючи соціальне і релігійне, образно синтезує з таємницею знання есеїстичне ренесансне мовлення.<br />
<br />
3 Врублевський В. Загадка смерті Юрка Ґудзя // Вільне Слово. - 27 лютого 2002 року. - С.6.<br />
4 Див.: Эпштейн М.Н. Слово и молчание: Метафизика русской литературы. - С.265.<br />
3 Див..: Там само. - С.21.<br />
6 Див.: Флоровський Г. Пути русского богословия. - Париж, 1988. - С.25.<br />
<br />
У кожної національної літератури є своя сфера таємниць і замовчувань, яку інтуїтивно відчуває письменник як носій націотворчої свідомості. Метафізика українського релігійного пошуку формувалася як опозиція імперському релігійному міфотворенню і містила в собі приховано загрозливе бажання духовної свободи, тому національний суб'єкт залишав враження небезпечного мовчальника. Адже головна метафізична ідея про богомислення і богознання, яка кладеться в основу метанаративу історії української літератури, тісно пов'язана з динамічною (пошуковою) концепцією національно-визвольного Відродження. Різдвяно-зимова ісихастична поетика Ю. Ґудзя у контексті цього метанаративу спрямовується на пошуки новітньої метафізики для постколоніального Відродження. Загадковою потойбічністю тут наділені тайновидіння, божевілля, сни, знаки мовчання. Для того, щоби зрозуміти ці психо-метафізичні пошуки, зокрема й у текстах „Не-Ми" та „Ісихії", необхідно зважати на індивідуальний код до їх тлумачення. Адже, які би віросповідувальні форми не переважали у суспільстві, як зауважує М. Епштейн, „мистецтво ніколи не буде вичерпуватися релігійною місією", оскільки в ньому завжди „залишається та глибина поза- і надсвідомого, яка й робить його мистецтвом"7. Виявлення суб'єктивного коду як таємного знання, в якому підсвідоме, тобто те, що витіснено зі свідомості, свіввідноситься зі свідомим вибором і є його потойбічним іншим, символізовано у новелі Юрка Ґудзя „Навпроти снігу” (1997). Цей текст-спогад про дитинство, на мій погляд, може служити ключем до розуміння художньої метафізики його головних прозових творів - „Не-Ми” ( 1999) та „Ісихії" (2000), а також - не менш загадкової і ще не опублікованої поеми „Барикади на Хресті".<br />
Згідно з метафізичним методом пізнання, першопричиною, першопоштовхом до розвитку особистості є здивування: саме та подія, яка привела розум у стан великого здивування, формує глибинне бажання, викликає спрагу таємного знання, що перебуває за межею звичного і стійкого розуміння. На початку новели „Навпроти снігу" подається образ допитливого шестилітнього хлопчика „у позі маленького монаха-ісихаста" на маминому уроці вечірньої школи. Очевидно, мати Юрка Ґудзя, Віра Костянтинівна, брала його на такі уроки історії, де йому судилося здалеку, в кінці класу, споглядати навчальне дійство для дорослих людей. Учительське ім'я матері всюди збережено у Юрковій есеїстичній прозі. Історія новели „Навпроти снігу" - це історія неврозу сільського вчительського хлопчика, „малого Вави", якого „дражнили німцем", тому що в „найбуденніших ситуаціях його схоплювали раптові приступи незрозумілого мовчання"9. Спочатку дивне замовчування було реакцією сором'язливої дитини на пильну увагу до малого з боку дорослих учнів матері-вчительки. Приступи мовчання стали невротичними, коли в їх основі постав страх перед грізною учителькою російської мови - Таїсією Павлівною. Комплекс „малого німака" дивним чином закріпив його старший „друг" - шкільний кочегар Стьопа на прізвисько Гітлер. У кочегарці заляканому підлітку той показав грубий статевий акт з його грізною вчителькою. Цією профанною подією в дорослому людському світі Ю. Ґудзь від імені українського дитинства заговорив про головний комплекс тоталітарної епохи - комплекс матері.<br />
<br />
7Эпштейн М.Н. Слово и молчание: Метафизика русской литературы. - С.387.<br />
8 Див.: Арістотель. Метафізика.<br />
9 Ґудзь Ю. Навпроти снігу // Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця XX століття / Упор., вступне слово, бібліограф, відомості та примітки В. Габора. - Львів: ЛА „Піраміда", 2002. - С. 105.<br />
<br />
Психоаналіз радянської епохи виявляє атеїстичний більшовизм як ідеологію комплексу матері, в основі якої лежить язичницька міфологія матері-природи і ґвалтівне бажання оволодіти нею, щоби зайняти місце поваленого Бога-Отця . Підсвідомий смисл радянської епохи, його патологічний Едіпів комплекс М. Епштейн позначає „народною смердяковщиною" або „більшовицькою матерщиною". Тут він посилається на С. Булгакова, який вважає, що „більшовизм народився із матюччя, і в сутності своїй, він є зганьбленням всякого материнства: і в церковному, і в історичному сенсі". Український вісімдесятник О. Ульяненко, виписуючи цю глибинну тьму радянської „народної смердяковщини" у своїх романах „Сталінка", „Дофін сатани" та ін., демонструє наскрізний психопатологічний Едіпів комплекс в образі чоловіка-сатани, улюбленою фантазією якого є ґвалтування власної матері.<br />
У новелі Юрка Ґудзя „Навпроти снігу" сільський кочегар Стьопа Птлер несвідомо провокує „малого німака" прилучитися до глибинного більшовицького комплексу. Але характерна для більшовизму соціальна патологія українським підлітком сприймається як велике здивування, вона не породжує очікуваного патологічного бажання ґвалту, а навпаки - закріплює глибинне почуття сорому, а разом з ним - спрагле бажання істинної мужності. Зустріч дитячої поетичної душі і ґвалтуючого сексуального досвіду концентрує болісне почуття провини „назавше здивованого хлопчика" - перед жінкою-учителькою материнського віку й програмує історію безпритульного чоловіка, якого мучить спрага невіднайденого слова каяття, невтіленої мови любові, піднесеної еротики. Завдяки отій німоті, як напише Юрко у новелі „Станція Віта Поштова", „завдяки вечірньому мовчанню того хлопчика світ, перевтілений в текст, має здатність хоч зрідка щось говорити..."".<br />
Чоловічі образи епохи тоталітаризму викликають в Ґудзя-аналітика асоціацію з біснуватими прапороносцями О. Гончара. Так наскрізна у його творчості метафізика Хреста породжується глибинним почуттям провини за всю минулу чоловічу історію, формує зріле любовне бажання - розіп'ястися за жінку-матір. Іншими словами, глибинною основою цієї метафізики стає чоловічо-жіночий Хрест. А спрага спокутування робить автора непримиренним противником тоталітарного нечутливого, надлишкового і агресивного слова. Юрко прагне виразити особливий рівень відвертості і чистоти української чоловічої душі. На цій опозиції він формується і як художник. У новелі „Навпроти снігу" майбутнього творця особливо дивує „своїм загадковим призначенням білий олівець, його здатність малювати білим по білому..." 12. Отже, тоталітаризм в Юрка осмислюється як психологічне явище ґвалту, його виражає символічне явище спустошеної, „зґвалтованої"" національної мови. Тому метафізика Хреста, яскраво представлена в антироманах „Не-Ми" та „Ісихія", постає як Хрест мови, який передбачає смерть автора. Постмодерністській космополітичній концепції смерті автора Юрко витворює метафізичну українську опозицію: добровільне жертвопринесення індивідуального тіла заради його трансформації у таємницю націотворчого тексту.<br />
<br />
10 Эпштейн М.Н. Слово и молчание: Метафизика русской литературы... С.20-21.<br />
11 Ґудзь Ю. Навпроти снігу. - С. 109.<br />
12 Там само. - СІ05<br />
<br />
Історія в „Не-Ми" - це історія Оксентія Вави, нібито давнього приятеля оповідача, який пише роман з дещо претензійною назвою „Ходіння за мерзлими водами". Автор щезає, перетворюючи своє тіло в загадковий текст. Читач присутній на цій урочистій події видінь і щезань автора. Автор роману хворий на булімію: приступоподібні відчуття жахливого голоду супроводжуються втратою свідомості. Як відомо, такі приступи спостерігаються при деяких психічних захворюваннях. Текст, як і автор, - також „хворий на булімію". Символічною є подія втрати свідомості й болісного пригадування свого імені. По-справжньому згадати себе чоловік може лише завдяки найважливішій прив'язці, яка здатна спричинити впізнавання. Найзначущішим впізнаванням в Ю. Ґудзя завше є теплий дотик жіночо-материнських „всепам'ятних долонь".<br />
Душа, розмірковує Юрко, має свій притулок у часі і поза часом, але що робити з неприкаяністю тіла, з найважливішим й найостаннішим складником того тіла - текстом? З відчуття тілесної неприкаяності формується тут власне чоловіча еротична метафізика: „Але як мені бути з повсякчасною невлаштованістю мого тіла, що звикло до тебе, до твого лона?... Звідки цей відчай щоденних і щонічних повернень?... Що ж зостається - усвідомити скороминучість тих змагань і заспокоїтись? Втішатися тим, що поряд усіх школярських вправ невимовне має лишатися невимовним?"<br />
Юрко був одним із перших, хто ввів у порубіжну літературу метафізику божевілля як незвичайний досвід знання. Він вдався до таких феноменів як видіння, сни, божевілля, мовчання - тобто до таких явищ, які глибинно зв'язані з підсвідомим, прихованим знанням, з виявленням іншого бачення, іншого розуму, таємних знаків національної культури - заради нових горизонтів її самовираження. Він показав, що на тлі прагматичного часу глибинна любов чоловіка до жінки провокує божевільний стан, бо є найчуттєвішою формою бунту супроти щоденної нечутливості світу. Тому найпотаємніше еротичне бажання відображається тут або у поетиці божевілля, або поетиці мовчання: „Пам'ятаєш, який ліс стояв навколо нас, яким глибоким мовчанням були охоплені сосни... "<br />
- У творчості Юрка Ґудзя вперше гостро зазвучала метафізика села і міста як онтологічна українська проблематика. Символічні герої Юрка - сільська аристократія. Блукаючи містом, вони носять у своїх душах природну творчу пам'ять. Неприкаяні мешканці безпритульного світу, вони нагадують собою „міських божевільнюхів", їх лікують у психлікарнях „від нав'язливих ідей загальної справедливосте".<br />
У кінці 90-х рр. тип письма, пов'язаний з селянською українською культурою, був підданий іронії у космополітичному проекті В. Єшкілєва („Мала українська енциклопедія актуальної літератури, 1998). У центр постколоніальної літератури ставився карнавально-урбаністичний бубабістський постмодернізм, який, за проектом В. Ешкілєва, мав подолати так званий „селянський синдром". Космополітичне місто у світобаченні Ю. Ґудзя виконує провокативну функцію здивування і загострює національне і метафізичне відчуття. „Найбільше я вдячний містові за місце, де зміг усвідомити повною мірою - я житель села, - писав Юрко, - тобто вкраїнець, відкраєність, окремішність, майже нелегальний стан серед міського люду — поруч з майже щоденними іспитами на виживання". Своїм художнім самопізнанням він виявив, що глибина національного патріотизму формується у родоводі, на основі „таємної приналежності до зовсім інших людей, аніж ті, що були поруч - „до краю (і вирію) живих і мертвих односельців...". Тому Юрко прагнув повернути в сучасну українську культуру давнє народне розуміння життя як цілісної свідомості, для якої немає роздвоєння світу на живих і мертвих. Завдяки такій єдності національна історія отримує нескінченність — метафізичну потойбічність.<br />
„Мені видається інколи, - писав Ю. Ґудзь, - що той світ - це лиш якесь суттєве (сутніснодійсне) відображення нашого земного життя.. Щось схоже на перехід од геометрії трьох вимірів до більш складної системи - може, стереометрії багатовимірностей. Але щось найхарактерніше, найсуттєвіше з цього світу зберігається й в тамтешньому просторі... Щось залишається без змін... В ньому мама пояснює комусь, що рай - це місце, де ніколи не гасять світло, не вимикають його..." Подібне розуміння раю було у єгиптян, які уявляли його як ідеалізоване земне царство. Як відомо, потрапляючи в рай, покійник, наділений світлою пам'яттю, впізнавав свій родовід словами: „Слава вам боги. Я знаю вас. Я знаю ваші імена". Подібним чином поводить себе Юрко Ґудзь. Його текст складає враження подорожі у потойбіччя, де він називає імена своїх покійних народичів, прагне зібрати ці імена в Єдиному Імені - тихій Пам'яті Бога.<br />
Щоби залишити у слові свої родові імена, пам'ять про сільську аристократично-демократичну культуру, Ю. Ґудзь пригадує традиції свого села - ці таємні сільські закони життя, в яких відображалося ритуально-обрядове чуття його природних циклів. Опора на своїх предків, їх жива присутність, езотеричне спілкування з ними - все це, робить звичайне людське життя поетичним, одухотвореним. „Не-Ми" - це ностальгія за великою і незворотною втратою родинного життя, тому тут сама мова дає поминальне відчуття - „смак солодкого колива". Наскрізний поминальний мотив має нагадувати про Великі Проводи в Україні. „Село, - позначає Юрко, - коло розіпнуте, коло розімкнуте - відчай солодкого колива..."<br />
Свою жанрову спробу саможертовного тексту Юрко позначає як спробу антироману. Антироман - це метафізичний текст, де тайнознаки, сутнісне мовчання складає основу езотеричного послання найближчим людям - тим, хто здатний ці знаки чути й розпізнавати. Антироман - це також текст есеїстичного походження, текст-пригадування, текст-самопізнання і водночас текст живого прощання, тому тут неможливим є типовий сюжет як насильницька послідовність і фальшива хронографічність подій або характерів. Як відомо, есей - це текст, зітканий з постійних спроб пізнання, він демонструє невичерпне зусилля, воління, долання себе, своєї низької природи, з метою уникнути смертоносного. Спроба як головний мотив і як есеїстична форма художньої метафізики вперше маніфестується Юрком у збірці „Боротьба з хворим янголом” (1997), ліричний сюжет якої складають три спроби: „Спроба перша", „Спроба друга", „Спроба остання". Спроби вказують, що усе найцікавіше, найзначущіше відбувається „на межах". Тому для текстів Юрка характерна есеїстична пошуковість таких меж, багатократність спроб. Але в його аскезі притишеної спроби промовляння глибинно приховується еротична пристрасть. На межі аскези й еротичної пристрасті народжується українська ісихастична метафізика: загальнолюдське християнство спускається в прадавню язичницьку тілесність, формуючи її аристократичну стриманість.<br />
Головна метафізична мета антироману - виразити автора як Архетип, в якому відлунює величезне Тіло роду. „Й саме тут, вдома, в Немильні, - пише Юрко, - відкривається невидима небесна брама... й навкісними стежками (парусами густого світла з-за хмар) на землю вертаються мої давно померлі, мої найближчі люди...." І це не тіні забутих предків, як у Михайла Коцюбинського, це світло незабутих народичів, величальна ісихія. Антироман Юрка Ґудзя постає на тлі родовідної поминальної тиші. Автор залишає нам глибинне відчуття і живе переживання себе як Архетипу у контексті простих сільських імен-символів: дід Рибак, баба Софіїрбаба Якилина, тітка Оля, батькова сестра Настуня... „Тепер ти розумієш, - пояснює Юрко, - чому час від часу, крізь наші обличчя проступають, проявляються й щезають ніким не помічені зовсім інші лиця?" Індивідуальне тіло - це місце пам'яті про колективне родотворення, „вмістилище (сховище) для невидимих пращурів". Присутність у творчості Юрка Ґудзя родинного Святого Збору складає враження урочистого воскресіння з мертвих у символічній реальності: „Звідти, з глибини оживленого, видимого майже до дна Ягоденського лісу, один за одним виходять поволі твої рідняки, твої народичі, твої найближчі і найдальші захисники і рятувальники...<br />
...Вони - це Не-ми в безпритульному просторі..."<br />
Могутнє потойбіччя оберігає маленьку, загублену в житомирських лісах Немильню. Саме йому поет посилає своє поетичне тихотворіння: „Крізь померки тіла душа /Повернеться в Не-ми: /Там дивно, там тихо, там гарно...". Так скорочений символ „Не-Ми" на позначення родовідного села Немильня набуває трансцендентного значення. А відчуття історичної ходи великого родоводу, його захисного потойбічного світла, передбачає саможертовний вибір („...я мушу теж відійти, поступитися стежкою..."). Тому ісихастична поетика тісно пов'язана з метафізикою смерті, з національною культурою відтворення і жертвопринесення.<br />
Метафізика смерті в Юрка Ґудзя опонує більшовизму з його містичним розумінням смерті в комуністичній імперії, символізованій ленінським ідолопоклонством. Як відомо, Л. Фейербах вважав, що феномен смерті зробив його комуністом, вибив з нього всі аристократичні думки і звичаї. Комуністів Л. Фрейербах називав справжніми язичниками, які всю увагу зосередили на посейбічному житті. Саме від ідей Фейербаха у свій час відштовхувався В. Ленін, у світогляді якого змарґіналізоване потойбіччя й породило більшовицький атеїзм. Ю. Ґудзь звертає увагу на те, що народна культура, рефлексуючи над смертю з допомогою щорічного ритуалу, глибинно вирішує актуальне для родоводу питання про вічний смисл життя. Тому бути письменником для нього означає відчувати, що мова твоїх померлих народичів обирає тебе своїм інструментом, що ти є „голосом щезлого хору". Розуміння родовідного хору в Юрка близьке розумінню трагічного хору в античній драмі, де хор являє собою колективного героя і відображає думки автора й демосу. Присутність трагічного колективного героя в Юрка Ґудзя - це присутність мови і її глибинного мовчання. Свій порубіжний текст Юрко задумував як кінцесвітну динаміку, могутню кіноповість, сагу про українське село, що наближає його есхатологічне бачення до панорамності О. Довженка. Однак найяскравішим антиподом Ю. Гудзя у високому каноні „вісімдесятників" є Є. Пашковський, в якого „шизоїдна" багатодумність не дає змогу усвідомити самого себе, у такому стані суб'єкт постійно занурений у мислення, він безперервно думає про макросвіт, тому самопізнання тут ніби відкладається. Надлишковому мовленню Пашковського опонує метафізичне замовчування в Ґудзя, скероване на бачення іншого, розуміння іншого у самому собі, що передбачає розширення горизонтів прозової поетики не просторово, як у Пашковського, а у глибину.<br />
Свою поезію Юрко Ґудзь позначав як сіленціографію. Сілентивна поезія, ісихастичні тексти-тихотворіння розуміються ним як різновид сучасного трансавантарду. Тобто це письмо - по той бік авангарду, або крізь авангард, воно пов'язане з метафізичним пошуком нового на тлі авангардного відчуття світу, коли розвтілюються старі форми і перевтілюється знову, тому література як символічна реальність, яка реагує на цей процес трансформації, не може зберегти себе у старих формах. Оскільки авангардизм — це апокаліптична естетика, то, пройшовши крізь цю естетику кінця світу символічно і автобіографічно, Ю. Ґудзь прагне знайти „нову мову", на її пошуки й скеровується його письмо. Яскравим прикладом прозового трансавангарду є „Ісихія".<br />
Протягом 1999-2000 року журнал „Кур'єр Кривбасу" публікував цей загадковий текст Юрка Ґудзя. Він мав довгу назву - „Ісихія або книга щастя про найостаннішу смерть і найпершу любов чоловіка й жінки з країни Тео-Доро, про душу й тишу їхнього спільного тіла, щезлих тут, на землі, але збережених у пам'яті неба". Задум „Ісихії" відсилав до містичного епістолярію часів Радянського Союзу. В інтерв'ю Марині Щирській за 4 листопада 1999 року Юрко нагадав про цю давню гру, яка пропонувалася таємними агентами: по містах і селах України блукали дивні листи - без підпису, без зворотної адреси, у них говорилося про нагальну необхідність переписати текст у кількох екземплярах і надіслати своїм найближчим знайомим, а собі залишити „оригінал". Усім, хто виконає умови гри, анонімний автор обіцяв виконати завітне бажання, а не виконане завдання передбачало різні нещастя. Напередодні 2000 року, межі тисячоліть, Юрко пропонує читачам свої правила „переписування" для нової таємної гри: її об'єктом є його пророча книжка з духовною практикою ісихії. Автор пророчого тексту передчуває, що в цьому апокаліптичному сюжеті він підлягає ліквідації. Тому надію на життя він покладає на тих ісихастів-читальників, які збагнуть таємний смисл його послання. Юрко задумав цю книжку - „своєрідним замовлянням й заклинанням", щоб напророковані в ній страхіття не здійснилися. Оскільки авангардизм відтворює есхатологію, то „Ісихія" як трансаванґардне письмо - символічне пророцтво кінця світу: метою тексту є спроба зупинити смерть у символічній реальності з допомогою гри на межі власного життя і смерті.<br />
Соціальний світ в „Ісихії" радикально протиставляється метафізичному. Тлом цієї книги є політична інтрига кінця 90-х, соціальне передчуття диктатури в Україні і метафізичне пророцтво для сучасної епохи, позначеної як Епоха Здвиження. Ісихія або тиша - це стан Божественного буття, опозиційний соціуму з його насильницькою дією і агресивним словом.<br />
З духовною практикою ісихії Юрко знайомиться на основі праці середньовічного філософа-богослова Григорія Палами „Слово на захист священнонімотних". Метафізичний досвід Палами - досвід православної безмовної медитації - „молитви серця" заради зосередженої й втишеної бесіди з Творцем - стоїть осторонь жорстокого світу насильства, де активне історичне життя мужчин постає як динаміка визвольних і загарбницьких воєн. Війна - одна з болючих тем у творчості Юрка Ґудзя, адже психологічною жертвою Афганської війни став його рідний брат - Анатолій. Безкомпромісне ставлення до цієї війни як імперської окупації, очевидно, викликано страхітливою пам'яттю брата, зокрема, покаянними спогадами про те, як до зруйнованого аулу входили радянські „спецпідрозділи для зачистки", грабували, ґвалтували збожеволілих од страху жінок, убивали їхніх дітей...<br />
Соціально-національний конфлікт в „Ісихії" відображає ідея Селянської реконкісти. „Мої рідняки, - промовляє український селянин в „Ісихії", - лягли в свою землю, на якій сіяли й збирали свій, а не казенний хліб, яку поливали своїм потом і кров'ю... Ця земля няньчила їхніх дітей, а згодом давала притулок і спочинок їхнім зістареним батькам... Я теж хочу лягти біля них... З ними мені не страшно. Жито цвіте й після смерті... Жито цвіте очима моїх братів і сестер..." Індивідуальна готовність до жертви - запорука переможної Реконкісти як метафізичної події. Герой-ісихаст глибоко переконаний, що „жертва має бути присутньою в цьому світі - особиста, усвідомлена, збережена десь на межі взаємного мовчання..." Про її необхідність йому нагадує християнський код „великого сімейства, могутнього роду, красивих і гордих людей, щезлих і невидимих тут, на землі, але збережених у пам'ятницях неба".<br />
„Чути й слухати ісихію" Юрко закликає у себе вдома, в ритуальному українському селі, яке ще пам'ятає давні звичаї і традиції. Слухати ісихію - це відчувати в собі продовження родовідного Духу, середохрестя глибинних свідомих і надсвідомих почувань, дивовижну й незбагненну ритуальність спільного часопростору, а в осерді душі - чоловічо-жіночий, батьківсько-материнський Хрест. Юрко звертає увагу на те, що українська народна духовна практика твориться завдяки таємничим жіночим голосам. Автор робить спроби „зберегти й сховати вглиб надсвідомого бодай відлуння тих давніх промовлянь, жіночих голосів і голосінь". Шанобливе ставлення до ритуальної народної культури передбачає глибоку повагу до материнства і батьківства. Адже метафізика чоловіка і жінки несе в собі таємну матрицю роду. Практика ісихії дає відчуття того, що живе життя завжди цінніше за мертві книги і мертві слова. Тому в Юрка немає одержимості словом. Він розуміє вибір живого мовчання як форму свідомої дії.<br />
Знову головним центром книжки є Він і Вона: любов чоловіка і жінки образно відтворюється як найдосконаліша форма живого спілкування та духовної єдності. Пророцтво „Ісихії" завершується видінням всесвітньої війни з образом жінки в апокаліптичному поїзді, яка з останніх сил намагається зупинити кінець світу й порятувати коханого чоловіка. Кінцевий епізод таємної книги - це видіння великої зими, неминучого жертвопринесення, передчуття нового початку з теплим дотиком любові.<br />
У 2000 році Юрко задумує для своєї метафізичної ідеї символічний видавничий проект, який пропонує тернопільському видавництву „Джура" під назвою „Українська Реконкіста". В інтерв'ю газеті „Вільне слово" (яка вийшла 20 лютого 2002 року - у день його смерті) публікується останнє пояснення, що таке „Українська Реконкіста": це - „мистецька онтологічна міфологема" і орієнтир для майбутнього, який передбачає „звільнення нашої свідомості від постколоніальної залежності", а відповідно - націотворче відвоювання нових повносилих реальностей буття.<br />
Незадовго до своєї смерті Юрко Ґудзь розробляє метафізику всеукраїнського повстання в поемі „Барикади на Хресті". „Ти запитуєш мене, / коли я закінчу картину,/ яка збереже хоч кілька прикмет/ нашого покоління, розтоптаного підковами/ нескінечних парадів", - писав Юрко у цій поемі, даючи своєму поколінню - позначення предтеч: „Ми тільки відгомін /майбутніх партитур,/ німих оркестрів /початкові ноти, - та треба йти, / дорога мусить жити / і після нас..." Юркове пророцтво скероване в синівське майбутнє Української Реконкісти. Тому метафізика жертовного батьківства тут само собою зрозуміла, вона служить утвердженню нової історичності національного родоводу - після страхітливої і безбожної епохи більшовизму.<br />
Коли, відвідуючи Немильню 1 липня 2008 року, я запитала у селян: „Де хата покійного Юрка Ґудзя", мені відповіли: „Ви знову шукаєте нашого Юрка, якого вбили за пам'ятник Леніна в Житомирі". Перечитуючи Юркові тихотворіння вже після фатальної смерті, навколо якої виростають нові й нові легенди, перечитуючи ці його слова - „Збулося все... /Життя земне / потроху відболіло, /І всі страждання / світлом стали. / Ми тут зустрілися і - / не впізнали / самих себе, / забутих на Землі..." - мені здається: він мав глибоку віру в те, що індивідуальний саможертовний вибір може порятувати національний родовід в історії. З соборним любовним бажанням здійснив він свою метафізичну подорож - заради вічного життя: української Зустрічі на Хресті.<br />
<br />
Ніла Зборовська<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
"НЕ - МИ"<br />
Книга видінь і щезнень<br />
<br />
ЛІТЕРАМ: <br />
А а Б б В в Г г Д д Е е Є є Ж ж З з И и li І ї Й й К к Л л М м Н н О о П п Рр С с Т т У у Ф ф X x Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ю ю Я я Ь ь<br />
з любов'ю, вдячністю та безмежним відчаєм всіх спроб щось комусь<br />
розповісти ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ<br />
ЧАСТИНА ПЕРША<br />
А а<br />
.......................................<br />
Бб<br />
.............................<br />
В в<br />
........................<br />
"Посеред холодного літа, ранньої осені, глухої й осліплої від власної нескінчености зими живуть двоє: батько і син. Навпроти їхньої хати, навпроти злютованого самотою віку повільно дичавіє старий яблуневий сад. Вони живуть так довго, так узвичаєно й тихо, що часом вже не пам'ятають, хто з них - батько, а хто там - син...<br />
Старому може щось дивне привидітись, щось приснитися наяву. Тоді він починає кликати свого сімдесятилітнього сина: тату, тату... Марко не відразу відгукується на той поклик. Але потім, коли старий вже забудеться, кого він щойно хтів бачити біля себе, все ж приходить і кладе йому руку на голову.<br />
Той жест, відчужений од зубожілої пам'яти, неможливо реальний своїм батьківським дотиком, завершується в старому щоразу глибшим відчуттям знетямленого повернення... Він заплющує очі й хтось безшелесний, налягаючи грудьми на дубовий засув, відчиняє перед ним браму невидимої, дощенту спаленої чужими людьми, оселі.<br />
Такої миті здається Маркові, - до нього повернувся (невідомо за чим) його померлий п'ятиліток... хіба що там, в небесних схоронах для ще ненароджених, йому стало зимно і лячно, захотілося, Щоб та сама рука, колись страчена між сьогосвітнім і потойбіччям, знову прихилила його до себе, торкнулася його білої й зболеної г о л о в и ...<br />
Cтарий, не розкриваючи очей, бачить, як за вікном ворушиться густий повільний снігопад, як Марко, забувши одягнути шапку, простоволосий, виходить надвір..."<br />
<br />
... Таким (чи дуже схожим на те) мав бути початок (а мо' -завершення) роману Оксентія Вави, мого давнього приятеля зі станції Віта Поштова, сорокалітнього чоловіка, якому найбільше смакували слова "анальфабет", "абрикоси" і "абрис", а поруч них – й гінші означення потаємних сутностей безпритульного світу... Слова, що інколи (залежно від настрою літер абетки) могли видозмінюватися неймовірно, переходити їм не належні межі...<br />
Свій роман з дещо претензійною назвою "Ходіння за мерзлими водами"<br />
<br />
Чоловік, що знав у який спосіб (хай ненадовго) можна виграти вільний простір у підневільного часу: дочекатися, коли нікого не буде в кімнаті, витягти самописку і шмат білого аркуша, встигнути, заки-поки хтось схопить за руку, вивести слово з трьох літер: ніч - слабке відлуння заборонених відкриттів і здибанок епохи незахищеної нічим зими ...<br />
Роман з ампутованою фабулістикою, занудливими реєстрами "надвечірніх свідчень", з відмороженими персонажами-крейзюками...<br />
Він знає: небо хворе на булімію... ще не вечір, ще можна встигнути, допомогти, врятувати... Але ніхто не пам'ятає вже, що саме значить отой, невідомо ким поставлений діагноз, ніким не скасований вирок... Текст, з'явлений протягом ночі - хворий на булімію... Жінка з очима, схожими на переварені яйця з чорними зародками - хвора на булімію... ще можна встигнути, одягтись, закричати.<br />
Десь з минулої осени Оксентій відчув, що почав жити в зворотньому напрямку. Він помітив: його розколошкані сновидіння, думки про жінок і дітей, спроби повернень (крізь вранішній присмерк) до недописаних текстів, його марення про живу смерть і мрії про зовсім інше народження тепер обернені (скеровані непомітно) не до прийдешнього, як це було нещодавно, а в простір минулого, в залишені не відомо ким темні й ще теплі сховища...<br />
...щонічно й щоденно зима входить в його сонні артерії й так само поволі до нього повертається відчуття давнішньої, ще дитячої, відчужености од людей... Ось він стоїть поряд матері, навпроти празникових гостей, вона посміхається, легенько штовхає його в спину: чого ти мовчиш, привітайся, скажи "добрий день", подякуй тьоті за цукерку і пряники, не мовчи, а то ж гості й справді подумають, що ти зовсім говорити не вмієш... скажи їм щось зовсім інше, а ніж те все, що вони хочуть почути від тебе - говори, говори, не мовчи - нагоди такої більше ніколи не буде, дід твій вже не повернеться звідти - опівдні, в неділю, зі служби в Черницькій церкві, не покладе тобі в жменю з свого шорсткого троєперстя ще теплу крихту від тіла свяченої просфори, баба Якилина так довго, так тяжко відходитиме з цього світу й не зможе крізь невтолимий ніким, невтишений відсутністю морфію біль чорних пролежнів, почути слова спізнілої подяки, буде ячати й довго кликатиме до себе покійного батька свого, Андрія Лебідчука, і чомусь називатиме його зовсім іншим, забутим всіма, найменням, потаємним означенням зовсім іншого чину, тим самим, котрим час від часу, ніби звільнившись від хворої пам'яті, вона підкликала до хати, до свого ліжка його, малого німака... Сенику, Сенику, ходи сюди... трохи посидь біля мене...<br />
Він приходив завше надвечір. Мовчки діставав з брезентової торби жменю горіхів, кілька яблук, ставив на стіл пляшку з червоним вином. Ми знали одне одного давно і могли обійтися без ритуальних церемоній щонедільної здибанки. Це щодо слів... Але заки-поки за вікном ще геть не зсутеніло, Вава мав встигнути розставити на білому підвіконні свою зелену (з жовтавими відтінками коричневих шпичок) господарку - десятка з півтора невеличких кактусів... Схожі на кінцевий результат вівісекції колись єдиного тіла - розпаношені колючі геніталії, волохаті органи дотику і нюху, - для пізнавання чогось зовсім іншого, непідвладного нашим звичним чуттям, вони ставали свідками і мимовільними співучасниками наших спроб доконатися хоча б тимчасової рівноваги поміж мовчанням і необхідністю омовляти власні порухи в цьому світі... Вава задоволено оглядає своє хлорофілове воїнство... Тоді розігріває в чайнику холодне вино, додає в нього трохи кориці, цукру й, без поспіху, повагом, розливає в прозорі шклянки (з відблисками призахідного сонця) пахучий трунок...<br />
Так починається наше повільне занурення вглиб обірваної колись розмови - над темною прірвою теплої ночі. Однієї пляшки тут буде замало... та є ще цейлонський чай, мої самограйні припаси - для змоги марити з розплющеними очима цього вистачить...<br />
Вава розповідає про свій роман... Не з жінкою, не з коханими кактусами, а роман з романом: з ще не з'явленими уповні, але вже звільненими з небуття окремими сторінками. Звідти, без жодних вмотивованих переходів, плигає в нетрі спогадів про свої напівзабуті сновидіння, давні поневіряння за їхніми межами: спершу - як мучня молодших класів, а згодом (в постійних очікуваннях на Годо) - горопашного вчителя географії й малювання, - предметів, поєднаних таким чином за відсутности необхідних йому годин іноземної мови...<br />
...Наприкінці зими Ваві почали снитися слова. Спершу ніяк не вдавалося їх впам'ятати, затримати їхнє передранкове щезнення... Зоставалося лиш відчуття здибанки з кимось дуже близьким, але невпізнаним і безпорадним - у темряві гірких пахощів вмерлого попід вікнами зілля...<br />
Тоді він почав нишпорити по словниках, що були під рукою, сподіваючись віднайти хоча б там своїх неназваних пришельців. Однак серед в’язнів нормативної лексики, семіотичних маніяків, знеживлених всіма зусиллями тотального тлумачення, їх не було. Там ними навіть й не... Чому іноді так нестерпно не хочеться переносити на папір заздалегідь підібрані слова? Щось є в тому від почуття зради... Хай би вони там ще трохи полежали, погрілися на теплій лежанці - в дідовій хаті, в теплому сховищі дитячих сновидінь... Куди ж ти їх тягнеш, до кого, навіщо?..<br />
...Зиму він ще сяк-так пережив, а от у весну було входити тяжче. Минулої п'ятниці зранку прийшов на пошту - розрахуватися за телефонні переговори й несподівано, на якийсь час, втратив свідомість... впав на підлогу. Чужі жінки-листоноші привели його до тями, притулили до стінки, задзвонили додому, - щоб хтось прийшов по нього. Але Ваву знову кудись повело й добрих кілька годин він взагалі не пам'ятав, де був, як і чим їхав до міста - місця служби... Отямився лише в підземеллі, на майдані Незалежности. Сидів на дубовій лаві й ніяк не міг пригадати власного імені, назву селища й вулиці, куди мав би вернутися... Зі шкіряної теки витягнув жмут паперів й став їх перебирати, сподіваючись віднайти серед них домашню адресу, своє наймення... Жовтий дим снувався перед очима, розмивав своїм плином контури людських постатей на платформі... Рядки записаних від руки слів, окремі сторінки машинопису теж збивалися в суцільний, позбавлений глузду мовчазних інтервалів, потік... З того всього ще можна було вирізнити давні назви місцевостей, чиїсь імена... їх ще можна було впізнати серед інших слів - знетямлених назавше чином привселюдного існування. Але для того, щоб згадати самого себе, не вистачало якоїсь найважливішої прив'язки, спонуки, якогось поруху понад всіма найменнями і словами, чийогось оклику, доторку, впізнавання...<br />
<br />
І і<br />
..........................................................................................................<br />
...Вони прийшли уночі. Запалили вогонь в кімнаті, внесли і поклали на лаву жіноче тіло. Потім мовчки стояли попід стіною, не повертаючи облич до нього, в куток, де на соснові дошки недавно постеленої підлоги (з хати ще не вивітрився густий дух живиці) був кинутий матрац, застелений смугастим рядном, і на ньому, не роздягаючись, він спав... Тепер, ошелешений раптовим пробудженням, мружився від яскравого світла, протирав затерплими пальцями очі й ніяк не міг уторопати, що ж відбувається... На підвіконні, зліва від прочинених дверей, вогонь поглинав чорний гніт лампи-канкетки, а в головах жінки запливав воском бронзовий свічник з одинокою, напівзгорілою свічею...<br />
Троє людей - похмуро зосереджені чоловіки, двоє в чорних куфайках, на третьому - шкіряний плащ, розстебнутий на грудях, звідти виглядав край білого халату, - стояли вже біля столу й один із них розливав у шкляні гранчаки червоне вино. Вони щось чекали від нього. Коли ж хлопець піднявся і став поруч них, той, ошкірений холодним, як труна, пальтом, ледь помітно хитнув головою і двоє його помічників нараз ожили, конвульсійно долаючи раптове заціпеніння, підкотилися з двох боків лави, підняли на руках нерухоме тіло й перенесли його на матрац - на зігріте теплом обірваного сновидіння ложе.<br />
По тому власник шкіряної труни став навпроти господаря кімнати, спокійно й байдуже глянув йому прямо в вічі: "Цієї ночі починається евакуація нашої лікарні... Марія назвала вашу адресу, ім'я... Лук'ян Зазимко, так? Я не помилився?..." Він на хвилю замовк, долонею пригладив волосся русявого чуба. В його голосі відчувалася втома і якийсь несподіваний для відстороненого виразу обличчя сум. "Ми хотіли забрати її з собою. Але такої поїздки вона не витримає... За тиждень я повернуся. Догляньте за нею. Ось гроші, ліки..." Він витяг з кишені й поклав на стола невеликого пакунка. Хотів Іще щось додати, але передумав, махнув рукою: "Там усе написано, прочитаєте..."<br />
Мов тіні, що сходять зі стіни, всі троє мовчки вищезли з кімнати... Все ще нічого не розуміючи, Лук'ян взяв з підвіконня лампу, прикрутив ґнота, щоб не так сильно чаділо, підніс її ближче до жінки.<br />
Вона лежала нерухомо, заплющивши очі, ледь помітно піднімалися й опускалися груди, обтягнуті темно-синьою блузкою, а хворобливу білість чола і щік відтінювало чорне, розпущене волосся... На вигляд їй було літ десь під тридцять. "Зовсім незнайоме обличчя", - подумав Лук'ян, усе ще дивуючись несподіваній з'яві. Потім задмухав свічку, погасив лампу й обережно ліг поруч жінки...<br />
...Наймолодшим у нашій палаті був хлопець, чиє ліжко стояло далеко від батарей парового опалення - попід вікнами. Звідти, крізь незакитовані щілини, з пустелиськ безсніжної зими вривалися хижі протяги, - хлопець мало на те зважав, бо найбільша незручність була для нього в іншому: він не мав своєї стіни, - так само її не було в трьох інших хворих, чиї залізні ліжбища стояли посеред палати, але їх зовсім не турбувала така обділеність, хлопцеві стіна була вкрай необхідна, - щоб мати куди наклеювати свої невідомо кому написані листи. Він було спробував їх чіпляти на шибки вікна, але немилосердно збитий санітарами, більше тижня взагалі нічого не писав, боявся витягти захованого в матраці зеленого фломастера. Потім знову доп'яв десь чистого паперу... Ліктями спираючись на підвіконня, втупивши погляд в безлюддя завіконного простору, під шморгання застудженого носа продовжував щось шкрябати на білих листках... Згодом, обома руками тримаючи писане, підходив до котрогось із своїх сусідів, чиє ліжко стояло вздовж брудної, обдерто-шпалерної стіни, й мовчки, самими очима, просив дозволу приліпити отого листка... Залежно від того, чим підкріплювалося прохання (кількома сигаретами, пачкою грузинського чаю, срібними дрібняками, - все, що зміг вберегти з передач, які щотижня привозила мати), хлопець діставав можливість вдовільнити своє бажання: тремтячими руками над чужим ліжком обквецяну клеєм сторінку, а потім весь вечір крадькома поглядав туди, задоволено й тихо посміхався... Та найчастіше згаданих підкріплень не було і хлопця просто посилали на три веселих літери - аби не набридав, не стояв над душею...<br />
Пізніше в нього з'явився опікун, - здоровенний, п'ятдесятилітній дядьора, що потрапив сюди за вперті намагання втекти через китайський кордон - од безпросвітности совітської житки - до своїх американських родичів. Чому він вибрав саме такий шлях - через Китай - залишалося таємницею. Так само він нікому не пояснював походження й значення своєї дивної кликухи - Квант. Дядько забирав більшу частину збережених хлопцем передач і, вже не примушуючи його стояти перед собою, милостиво дозволяв користуватися площиною своєї стіни. Коли наклеєних листків ставало більше десятка, Квант їх швидко обдирав, складав до купи й відносив у нужник - так звільнявся простір для нових надходжень. На жаль, таке впорядковане й відчайдушними зусиллями налагоджене існування для хлопця тривало недовго. Квант не витримав жахливих доз сірки й аміназину, вирішив, поки ще в змозі, "проломитися в зону": вибрав слушного момента, затяг до кабінету лікарку й забарикадувався там. Поки санітари вибивали двері, встиг її жахнути. Більше його ми не бачили. Хлопець тепер не знав що робити: на місце Кванта вперлася знахабщена блатота, синюваті наколки мав навіть на лобі, через дружків-санітарів був забезпечений і сигаретами, і чаєм, і "колесами" для веселішого кайфу. До такого зі своїми жалюгідними дрібняками краще не підходити. Мати хворіла, носити передачі було нікому, а за так ніхто не зважав на його мовчазні прохання. Моє власне ліжко стояло посеред палати, і все ж я спробував допомогти хлопцеві. Взяв з його рук списані аркуші, вліз на підвіконня й, тримаючись рукою дерев'яної рами, другою приліпив їх на поруділу стелю. Тепер він міг милуватися нами, навіть не підіймаючись з ліжка, а свої нові цидулки приносив знову до мене. Більше п'яти за один раз я не клеїв (щоб не привертати зайвої уваги), збирав їх по одній і мав можливість дещо розібрати в окремих реченнях, де слова йшли густо, майже безперервно, неймовірно скорочені, з якимись незрозумілими для мене позначками. Потроху я навчився дещо з того розшифровувати, хоча більшість з написаного лишилося непрочитаним, - ні мною, ні кимось іншим...<br />
"...Сьогодні я раптом пригадав (музика з репродуктора допомогла), про що саме думав тоді, надвечір, у Корбутівському лісі, коли сидів у тебе на колінах (вперше - на жіночих колінах, до цього часу було навпаки) - я подумав, що в мене немає нікого, кому можна було б розповісти, якою ти буваєш неймовірно гарною і несподіваною навіть в буденних ситуаціях - ось так, коли поправляєш зачіску, однією рукою притримуючи гребінця, а іншою відкидаючи волосся з чола, немов відкриваєш завісу єдиного театрику, де на кону обличчя веселі й журливі думки, я почуття, що ховаються за лаштунками пам'яті, живуть, непомітно зникають; або - тоді, в сутінках, коли ти вперше приїхала до мене, і темрява, що насувалася крізь шиби, притишила риси твого обличчя, і несподівано для себе я побачив, як крізь нього проступило лице зовсім іншої, незнайомої мені жінки, котру я бачив хіба що в сновидіннях, але ніколи - так близько, виразно, на відстані короткого поруху, - щось схоже на балканський тип (туркеня? словенка?), і поки намагався все запам'ятати, вона тихо сміялася з тих витрішкуватих придивлянь, легко повертала голову і знову на мене дивилося зовсім інше обличчя, і, відчуваючи всю неможливість запам'ятати, затримати плин отих перетворень (пам'ятаєш слова пісеньки, що ми слухали колись з тобою - "ти чия? ти чия? - нічия... течія..."), я дивувався спізнаній вперше самотності кохання, коли, після кожного твого від'їзду, залишаєшся єдиним свідком зовсім іншого ч ас у, свідком власної пам'яти, збережених в ній хвилин і годин твоєї присутности біля мене, твого проникнення навіть у ті роки, коли жив без тебе, - покараним співучасником дійств і ритуалів, що споконвіку розраховані тільки на двох... Неможливість розповісти про те хоч кому-небудь... Невже й найпотаємніше вимагає свідків свого існування? Не тих, що підглядають у шпаринку, а якогось головного свідка... Навіщо потрібна була його присутність, я ще не знав, не міг тоді цього пояснити. Пам'ятаєш, який ліс стояв навколо нас, яким глибоким мовчанням були охоплені сосни, як вітер розгойдував темно-зелені верховіття, немов один великий маятник вечірніх дзиґарів відмірював для нас не той скороминущий час, з якого укладаються лиш паперові перекидні календарі й зморшки на жіночих обличчях, а саме ті звільнені миттєвості єдиного часопростору, що лишилися там, біля сосен, нами покинуті назавжди. Бо раз побачене і пережите (на рівні ”макото”) вже не обернеться в хаос - навіть, якщо ніхто й ніколи не зможе розкодувати те мовчання... Але присутність цього невимовного свідка сприймається мною чимраз відчутніше. Головне - мати довіру до нього, до направленого помаху його крил.... Ти більше про нього знаєш..."<br />
Десь на початку березня хлопця прийшла навідати молода жінка. По тому, як він не зводив з неї очей, як світилося його бліде обличчя, у мене виник здогад, що то і є адресатка його невідправлених послань. Жінка розіклала на столику їжу: кілька апельсинів, яблука, слоїки з варенням і борщем; щось говорила до нього, а він нічого не чув, механічно щось жував і невідступно торкався, гладив поглядом її обличчя. Здавалося, що його цікавлять не самі слова, які вимовляла жінка, а те, як ворушаться її вуста, як окреслює той рух окремі голосні і приголосні звуки, як піднімаються її груди, набираючи повітря, аби озвучити слова...<br />
В ті перші відвідини вона сиділа біля нього, в кімнатці для побачень, двері якої відчиняються прямо в лікарняний коридор, і повз них сновигали хворі, що мали дозвіл виходити на подвір'я, - сиділа і плакала біля нього, соромлячись, але не ховаючи своїх сліз. Хлопець дивився на неї і посміхався.<br />
Нагодувавши його, вона попрощалася і повільно пішла на вихід.<br />
Весь вечір після її від'їзду хлопець ні з ким у палаті не розмовляв, сидів біля вікна і щось шепотів сам до себе.<br />
Пізніше я дізнавався про ім'я тієї жінки. Мабуть, батьки її дуже любили музику Чайковського, тому й вибрали для своєї доньки таке рідкісне ім'я - Іоланта, по-домашньому - просто Йоля... Але хлопець вперто називав її зовсім іншим ім'ям. І знову приносив до мене свої цидулки...<br />
"...а недавно я помітив за собою ще один страх: починаю боятися слів, - саме тих, що залишаються на папері, на ще недавно чистому аркуші. Боятися їхнього невблаганного, самодостатнього існування, вже незалежно від мого власного життя. Порожнечі між словами збільшуються з кожним прожитим днем, - чи надовго стачить сил, щоб змагатися з тією чорною прірвою, щоб зберегти в словах хоч трохи живого дихання, відтінків твого притишеного голосу, всього, що зостається осторонь написаного, - на мить затримавши ковзання китайського пера по білому паперовому полю бачиш: за вікном тихо падає сніг. Якби отак, легко й безнадійно, перетворити свій текст у завіконний снігопад, щоб незліченні й майже невагомі частки позбулися на короткий час власної безпритульности й не лишилися поза межами твоїм голосом порятованих слів...<br />
...Ми втратили здатність жесту й крику, так повільно, майже непомітно для себе. Порожнечі словами збільшуються з кожним днем, й не завжди вдається втішити себе, що там має зберігатися невимовне. В тих порожнечах зостаєшся ти сам, - тим, котрим вже ніколи не будеш, намагаючись пригадати короткий епізод з давно прочитаного роману: в камеру до приреченого на смертну кару заходить наглядач й засуджений раптом жаліється йому, що так і не встиг вивчитися давньогрецької мови. Наглядач втішає його, мовляв, не печалься, душа все колись надолужить, душа своє візьме колись...<br />
Так, душа встигне ще все. Вона застерегла собі цілу вічність, всі свої повернення і перевтілення. Але що мені робити, як мені бути з моїм тілом! Що робити мені з найважливішим й найостаннішим складником того тіла - моїм текстом? Душа має свій притулок, тутешній і позачасовий... Але як мені бути з повсякчасною невлаштованістю мого тіла, що звикло до тебе, до твого лона?... Звідки цей відчай щоденних і щонічних повернень? Ти сміялася з тих намагань: "що це вас, чоловіків, всіх так тягне туди? Дурненький, вдруге народжуватись треба духом, а не там. Зрозумій це, бо пропадеш... і сховище моє тобі не допоможе". Що ж зостається - усвідомити скороминучість тих змагань і заспокоїтись? Втішатися тим, що поряд усіх школярських вправ невимовне має лишатися невимовним? Глибокий вдих, повільний видих? Не так все просто, як вчать проповідники зашмарканих і безбожних по суті своїй "духовних республік"...<br />
Падає сніг і не знати кому він належить: чи то небу, звідки він йде, чи то землі, на яку він приходить..."<br />
...Люка (так іноді називав себе хлопець) потроху призвичаївся до мене (наші ліжка стояли в одному ряду, майже поряд), до наших вечірніх розмов. Найчастіше він розповідав не про своє минуле - людей чи події, з ним пов'язані, а про витворення прикмет і станів навколишнього світу, зігнаних нашвидкоруч до купи якимось одним словесним означенням: літо, весна, осінь...<br />
Залежно від того, що на той час ми бачили крізь шибу на лікарняному подвір'ї - дерева, відтінки захмареного неба, колір повітря між ними, Люка вибудовував свою розповідь. Для нього то були не прості споглядання. Пізніше для мене відкрилося: в тому переживанні завіконних подій найвідповідальнішим був момент переходів: входження від однієї природної літургії до гіншої - з осені в зиму, від зими до весни - були заважкими для нього, заставали зненацька, зовсім непідготовленим, непідгодованим попереднім теплом, попередніми бодай крихтами того світла, що допомагає пережити холодну і темну пору... Йому було дивно, що люди так байдуже сприймають прихід нової пори року. Ось пізня, без найменшого просвітку, осінь, і раптом, за одну ніч - сніг і біле світло, самотнє свято... Це ж неймовірна в своїй катастрофічности зміна всіх попередніх відчуттів, звичок, усього сприймання навколишнього світу! Нас так просто й майже задарма переправляють у зовсім інший світ - новий, чистий, несамотній, - несамотній насамперед поряд знерухомлених снігом чорних дерев, несамотній поряд з їхньою неметушливою довірою до власної долі, несамотній - поруч з часткою збереженого відчуття Великих Зимових Свят: Різдва, Нового року, Дня, Коли Заколють Кабана... Можливо, колись будуть збирати великі міжнародні симпозіуми, присвячені подіям першого снігопаду, першого сонячного тепла, опісля зими, першим жовтим китицям на горішнику... Симпозіуми (колись цим словом древні греки означували спільну велику випивку) споглядальників безпритульного світу...<br />
<br />
Мені хотілося більше дізнатися про жінку з подвійним іменем, але Лук’ян на всі мої розпитування відповідав однозначно: "так-ні", "не пам’ятаю , або ж просто мовчав, дивлячись кудись вглиб завіконного простору.<br />
Потім була весна й найперші дні теплого вітру оживлювали ще по-зимовому нерухомі обличчя хворих, і потроху наші "дєла", наші тіла (й онімілі душі при них) пішли на поправку. Лук'ян уже більше не приносив до мене свої аркуші, не канючив підстругати йому хімічного олівця (бо лезо своє, заховане під брунатним плінтусом, я не довіряв нікому - воно зберігало за мною найостанніше право на втечу звідси...) Не знаю чому, але оте його раптове збайдужіння погано діяло на мене: ставало якось незатишно і трохи страшно. Я розумів, що списані округлим напівдитячим почерком цидулки - то не просто рецидиви душевної хвороби, не тільки відправлені в безвість листи, а найперше - спроби захиститися від знетямлення, від лікарняних руйнівних атак...<br />
Хоча Йоля вже давно не з'являлась в лікарні, Люка був на диво спокійний і зосереджений. Немов прислухаючись до чогось у собі і поза собою, він тепер, здавалося, шукав якесь спільне звучання для розірваної синкопами теми колись нероздільного тіла...<br />
Якось він зупинив мене в коридорі, навпроти темного вікна, і вже без жодних спонукань з мого боку розповів про жінку, що колись приходила до нього. І не все з того, що я почув, можна перенести на папір... Втрати були б настільки відчутні й очевидні, що всі мої зусилля зберегти його розповідь пішли б намарне. Мабуть, од мене вимагалося щось інше, суттєвіше, менш закрите для самого буття, свідчення. Яке саме, тоді ще я не знав...<br />
Вперше він побачив її на засіданні обласної літстудії. Вона читала свої гарно зримовані й безпорадні вірші, а слухачі нудилися й чекали своєї черги на "прочитання". Він швидко (вже наступного ранку) забув її обличчя, але голос, що, здавалося, жив окремо від тіла, й знав щось набагато важливіше від змісту озвучених ним слів, голос притишений і глибокий - запам'ятався... Вдруге вони зустрілися в редакції "Кози" (місцевої "Комс. зірки"). Крізь прочинені двері він почув знайомі відтінки жіночого голосу, дочекався на вулиці, й, заїкаючись від власної нерішучости, зліпив щось недорікувате про "незабутнє вражіння від ваших віршів", про їхню "поетику і мелодику", назвав тій жінці своє ім'я й залишився біля неї аж до самого її від'їзду в якийсь крайсвітній райцентр... А вириватися в Місто зі свого Чортолісу Йоля мала змогу лише першої середи місяця - на заняття літературної студії. То був день, коли її чоловік, завідувач райконтори ритуальних послуг, офіційно відпускав Йолю на цілу добу з дому - "штудії" закінчувались на годину пізніше, аніж відходив на Чортоліс останній автобус, і їй дозволялося переночувати у своєї двоюрідної сестри Галі. Згодом тих щомісячних побачень, освітлених щасливим виразом його очей, озвучених притишеним від хвилювання голосом жінки, хлопцеві стало не вистачати. Співчуваючи їхнім безпритульним зустрічам, Галя, на ранкові телефонні дзвінки Атасяна (прізвище Йоліного благовірного) підтверджувала її нічне перебування в себе, а Йоля тепер мала змогу залишатися в кімнаті хлопця, на Смолянці, в невеликому будинку, що належав старій, добродушній Цецилії Шманцель. Але очікувати наступного приїзду Йолі було так нестерпно довго, що хлопець відважився зрештою на підпільні візити до зимового Чортолісу. То була ціла окрема повість про їхнє таємне життя, про конспіративні зустрічі на квартирі Каті Ольшевської, найближчої подруги Йолі, про відчужене існування довкола них засипаного снігом районного містечка, про те, як з'явилося в них відчуття, що вони - змовники проти цілого світу, зимного й ворожого до них, вигнанців-грішників з весняно-теплого раю, що марно і відчайдушно намагаються повернути втрачену нероздільність, віднайти зруйновану єдність душі й тіла, хоча б на мить здобути можливість болючого і ніжного злиття... Одного разу Атасян, дізнавшись невідомо від кого про наїзди підозрілого гостя, почав осатаніло вимагати в неї зізнань, і не отримавши сподіваного каяття, мало не вбив її - якби не вирвалась і не втекла посеред ночі з дому. Від Каті, накинувши на себе чужу одежину, Йоля прийшла до нього в готель. Вона вже не боялася за себе. Ледве встигли вискочити на вулицю, як біля готелю заторохкотів чорний "їжак" Атасяна. Вони то відривались од знавіснілої погоні, по коліна в снігу, подвір'ями й городами пробиралися на сусідню вулицю, то знову, коли з глухого завулка виринав моторизований чорний привид з мисливською рушницею за плечима й рогатим шоломом на голові, бігли чужими дворами, аж поки Йоля не згадала про контору ритуальних послуг - вона ж знає, як відкриваються двері туди з чорного входу! Атасян ніколи не здогадається там шукати! Так і зробили. Двері обережно скрипнули і впустили їх у порожній вузький коридорчик. Кімнати всі замкнені. В одній все ж вдалося знайти притулок. Синій вогник запальнички вихопив з темряви стола під скатертиною, а ліворуч од нього, попід стіною, дерев'яну й довгу труну. Холодно. Щоб хоч трохи зігрітись, вони зняли зі столу рудого від пилу обруса, вистелили ним днище труни та й лягли поруч, у нутро потойбічне... Десь по закутнях шурхотіли невидимі миші, вгорі над стелею гупали чиїсь важкі кроки, будинок весь нахилявся й скрипів під натиском вітру, та вони вже нічого не чули, пригорнувшись міцно одне до одного, плили крізь темні води чужого (власного) забуття, а течія напівдитячих уповільнених сновидінь відносила їх чимраз далі, звільняла від пережитого страху, несла їх геть од чорно-білого, наповненого рогатими примарами райцентру, від скрипучої контори найостанніших ритуалів, все далі, далі, але не до гирла, як мало те бути, а навпаки - ближче до витоку свого...<br />
Через тиждень Йоля подала заяву на розлучення, а півтора місяці потому, коли стало зрозумілим, що ні чоловік, ані "підмащений" ним суд не віддадуть їй малого сина, забрала заяву та й повернулася додому...<br />
...Посеред міста, розплавленого немилосердною спекою, Люка залишився один. Батьки хлопця, налякані отими розвішеними на стінах кімнати невідправленими листами, суцільною байдужістю Лук'яна до навколишнього світу та їхніх умовлянь, віддали його на лікування.<br />
"...Послухай, учора мені приснився дивний вірш, озвучений чомусь чужою мовою, я прокинувся і забув його, а надвечір, за кілька хвилин перед тим, як мені штриконули три кубики галоперидолу, я раптом на мить почув твій голос і пригадав того вірша, в якому хтось зруйнував окремі слова, повитирав літери, але можна було здогадатися, що там звучало - по тому, як відлунювали відсутні слова в збережених рядках, ось, послухай, я записав приблизний його переклад:<br />
"...я двічі прокидався цієї ночі, й плівся до вікна, й в ньому, й уривки слів, промовлених уві сні, зводили все нанівець, як три крапки наприпочатку, й не приносили мені втіхи, ти снилася мені вагітною, - ось проживши стільки літ у розлуці з тобою, я відчував свою вину, й руки мої, торкаючися з обережною радістю твого живота, насправді сліпо торкалися рами вимикача, і до вікна йдучи, я знав що залишаю тебе одну, - там, у темряві, уві сні, де ти чекала мене й не ставила в провину, коли я повертався, відсутности навмисної моєї. Бо в темряві - там відбувалося те, що не збулося при світлі, - ми там удвох -обвінчані, ми там - одна істота, що має дві спини, і діти – лиш виправдання для голого і нероз'єднаного тіла. В якусь іншу майбутню ніч ти знову прийдеш змарніла, втомлена, і я побачу сина, може, доньку, - ще без імен, неназваних - і не торкнусь вимикача, і руки геть не простягну, щоб вже ніколи вас не залишити посеред всіх тіней, вас, що стоїте безмовно перед стіною днів, залежних так од дійсности сліпої, з моєю недосяж ністю посеред неї...”<br />
...а потім мені привиділося, що я все ще проводжаю тебе на вокзал, ти знову говориш мені, що не треба йти за тобою до самого автобуса, не треба, щоб нас бачили разом, потім прощаєшся, говориш "будь" і йдеш до станції, а я залишаюся стояти на тротуарі, але потім, не дотримавши своєї обіцянки, повільно рушаю через підземний перехід, вслід за тобою, обережно, поміж людей, - так, щоб ти мене не бачила, а я ще мав на короткий час твою постать перед очима, твою ходу..<br />
Я йшов поміж людей, їх ставало все більше, вони немов з-під землі, всі кудись поспішали, і всі закривали своїми спинами тебе від мене, аж поки брунатна стіна вокзалу не поглинула тебе... Нехай, я не буду підходити до самого автобуса, я стоятиму неподалік, біля порожньої, з розбитим вікном ятки, притулившись плечем до металевого одвірка, ніхто нас не запідозрить, і ще кілька хвилин, здалеку я зможу бачити твоє обличчя, ти теж, крадькома, своїм поглядом торкатимешся мене...<br />
...бо вже починається несподіваний, невтримний рух: сотні людей, сприйнявши невпійманий мною сигнал тривоги, зриваються з місця, кудись щосили біжать, старі й малі, чоловіки й жінки, а я нікуди не можу бігти, я маю бути тут, бо саме звідси я ще бачу твоє обличчя, ти стоїш на платформі, біля вечірнього автобуса на Чортоліс, чому ти не втікаєш разом зо всіма, ти ж не могла не чути виття нажаханих сирен, не чути сигналу загальної тривоги, ще можна встигнути, відходить останній автобус, ще можна врятуватись, але тільки цієї миті твій погляд, вже не ховаючись, звернений на мене, я бачу твоє обличчя, тільки тепер ти не боїшся нікого, я чую, як наростає далекий гуркіт, я бачу твоє обличчя, мені не перебратися через людський божевільний потік, через затоптані, розчавлені тіла на асфальті ..."<br />
<br />
***<br />
...всю ніч мені вчувалася одна й та ж фраза, я прокидався і засинав, засинав і знову прокидався, забуваючи ті слова, а хтось на межі явленого і прихованого повторював одне і те ж, повторював, боячись, що на ранок я все забуду, повторював ті слова після кожного нового мого забуття:<br />
- єдине виправдання для всього життя: він любив Марію.,. виправдання для життя - любив Марію... Я - Люка, я любив Марію...<br />
Коли прокинувся, було вже пізно, крізь прочинене вікно долинали звуки і запахи сіро-зеленого мокрого ранку. Я здивувався: чому саме Марію? Адже в тебе зовсім інше їм я... Чому ж - Марію? Звідки ця впевненість, що то є твоє справжнє наймення, що так тебе звали колись давно, до нашого знайомства? І хто ті люди, що знали тебе під цим іменем, ким був я поряд них, і хто дозволив, хто пропустив у моє сновидіння твоє ім'я - Марія? І звідки я знаю, що мене звали так - Люка? - чи, може, вони, ці імена, ще тільки нам належатимуть колись, - там, де для нас лиш готується перша зустріч... "<br />
...Десь за тиждень по нашій розмові хлопця виписали з лікарні. Після сеансів ЕКТ він нічим уже не відрізнявся від нормальних людей - ні своєю пам'яттю, ні своїм забуттям... Попрощатися з ним я не встиг - того дня глухонімий з сусідньої палати, двоє санітарів і я відвозили лікарняну білизну в пральний комбінат на Смолянці. Повернулися звідти тільки надвечір. Ліжко біля вікна було вже порожнім. Тільки смугастий матрац з надірваним краєм оголено шкірився в синюватому присмерку...<br />
...На осінь вийшов і я. Давно очікувана свобода виявилась лише призабутою (і такою солодкою на перших порах) самотою... Було важко звикати до нового часу. Двадцяте століття закінчилось майже на декаду раніше волохатих страхами і надіями апокаліптичних нулів. грязюкою біля двійки - завершилось падіння колись єдиної Стіни, пізня осінь перейшла в тиху зиму й непомітно для себе ми стали жителями третього тисячоліття. Людство, як втомлений Улісс, поверталося з страшного й виснажливого плавання, щоб засвідчити очевидне з самого початку - ніякої загірньої, занебокрайньої Утопії не існує, - всі шляхи до неї ведуть тільки в прірву. Зонову наставала пора довіри до простих, ще недавно зневажених речей. Як і колись, близьких і рідних людей було важко впізнати на обличчя, - знайомі риси ховалися під глибоко врізаними печатями довголітніх блукань. Їх впізнавали по давніх, невидимих для чужих, прикметах: відтінками ще не забутих слів (так мало їх збереглося), по шрамам дитинства і юності, у дотиках оживлених почувань...<br />
Я не знаю, яким чином Лук’ян і Марія відважилися впізнати одне одного... Щось і в мені змінилося біля них...<br />
Знайти роботу довго не вдавалося. Вернутися в школу, де колись відпрацював повних три роки, я не міг. Хоча й скучив за дітьми, й хотілося знову почути їх, але від однієї думки, що знову прийдеться спілкуватися з колегами-педагогами, з Гогами і Магогами райпросвіти, нудотна безвихідь міцною клешнею стискувала мої нутрощі. Та й поза тим, я відчував, що втомився від людей, від їхньої грубої кількості, яка поглинала кожну нову окрему якість... Тому й шукав якоїсь посади за межами будь-яких дружніх колективів: сторожа, наприклад, чи двірника. Допоміг випадок. Зустрівши якось знайомого медбрата, я дізнався від нього, що в штаті лікарні (тієї самої, де пройшов курс лікування від нав’язливих ідей загальної справедливости) звільнилося місце кочегара. Той, як то кажуть, згорів на посту - гегнувся від надмірної дози малясової сивухи. Я й ризикнув запропонувати свої послуги...<br />
Після деяких сумнівів, котрі я всіляко намагався розвіяти, та зважаючи на сезон (за вікнами рипіли морози Водохрещі), глибоко зітхнувши, як над покійником, головний лікар підмахнув мою заяву.<br />
Отак я став начальником двох котлів і трьох манометрів. Hecпoдіваний дарунок долі, ще вчора байдужої до свого підопічного, прийшов цього разу своєчасно. Потроху я почав оживати. Точніше не я, а та реальність, у якій лиш і вдається долати відчуження душі від збайдужілого тіла...<br />
В неметушливому товаристві вже згаданих приладів і пристроїв минали дні і ночі моїх чергувань. Розкішна можливість у службові години читати все недочитане за минулі десятиліття, тішила мене, як дитину... Посеред нескінченної зими я смакував тягучий вміст чорного томища Роберта Музіля, мучився (не без мазохістського задоволення) спробами Свана відновити втрачений час, дописував свою повість без назви...<br />
На жаль, моє раювання тривало не довго. Позірна зимова вічність, її внутрішня "фрипулія" завершились ранньою весняною непролазною грязюкою на лікарняному подвір'ї. А згодом, коли трохи підсохло й перша зелень марно намагалася сховати чорну голизну онімілих взимі дерев, прийшло розпорядження про переселення міста. Міста, місця й місяця, серед яких я тільки-но починав вживатися у власне буття... Цієї евакуації ще з позаминулого року протестовно домагалися сотні людей. Їх можна-таки зрозуміти: бачити, як невмолимо гасне, як кровоточить життя в твоїх дітях, було нестерпно. Разом з мілірентгенами в людях накопичувались відчай і ненависть до всіх можновладців, усієї глухої до їхніх волань держави. .Врешті-решт почули. Дозволили лікарям ставити потерпілим не вигадані, а справжні діагнози, почали виплачувати "гробові". І ось тепер цей останній дозвіл...<br />
Найперше за межі радіаційної зони мали вивезти школярів і лікувальні заклади, - серед останніх була й наша "психушка". Від'їзд був призначений на сьомий день травня, Ніхто ще до ладу не знав, як те все має бути: не вистачало пального, машин, страйкували залізничники, і невідомо куди нас мали переселяти... Більш-менш спокійних і фізично здатних до самостійного руху виписували з лікарні, відправляли додому. Не за всіма приїздили рідні, не всім можна було надати провожатих... Частина божевільних, діставши свободу, розбрелася містом, не пам'ятаючи, куди їм наказали повернутись. Вони просто насолоджувались теплом сонця, глибоким безхмарним небом, сиділи на зелених газонах у позі лотоса, раділи, що сьогодні надвечір їх не будуть бити санітари, а сестри милосердя не колотимуть їм пекучу аміназину, - заплющивши очі, піднявши д'горі бліді обличчя, вони блаженно посміхались світові. Гінші, менш удатні до споглядальних медитацій, шматками вугілля малювали на стінах будинків якісь кабалістичні знаки, самотньо веселе слово з трьох літер, якісь призабуті гасла, - найчастіше траплялося слава "слава ганьбі" й "ганьба славі"... На хворих вже ніхто не звертав уваги, клопотів у жителів міста вистачало й без них...<br />
Сан Санич (колишній військовий льотчик і зека, якому одного разу закортіло на своєму надзвуковому шкарбані порушити державну цнотливість "священних" кордонів: вдалося з першої спроби, приземлився на одному з турецьких летовищ; тільки кляті турки шкарбан залишили собі, а Сен-Санса виперли знову на родіну) попросив мене підійти до воріт головного корпусу. Треба помогти винести зі "швидкої" жінку. Санітарів не вистачало, вони розповзалися з лікарні, як білі таргани. "Прямо з реанімаційного відділення привезли, хотіла втекти з цього світу", - пояснив мені Сен-Санс. Ми витягли з машини носилки, поклали на них жінку... Лікарка назвала число палати, куди треба було занести хвору... Крізь занімілий вираз болю на обличчі жінки проступало щось знайоме, колись уже бачене. Вона лежала з розплющеними очима, але погляд їхній був нерухомий.<br />
Так я ще раз зустрівся з Йолею...<br />
Молода лікарка мало що могла розповісти на мої допитування. Знала тільки, що жінку врятували випадково: двері в квартирі були не замкнені, саме зайшла сусідка, і хоч перестрашилась, та ще встигла одрізати мотузку, причеплену до перегородки на антресолях й витягти з зашморгу обм’якле, ще тепле тіло.<br />
<br />
***<br />
"...ось літо з вершини купальської ночі повільно котиться до низу, невтомно обертається колесо, охоплене жовтим вогнем, котиться вниз до темної, тихої річки, ось з тієї вершини божевільного літа благочинне сімейство: чоловік, його законна супружниця, їхній син-першокласник, усі разом, один біля одного їдуть відпочивати до моря, в селище неподалік Одеси, селище з такою дивною, екзотичною назвою, яку заборонено перекладати на мову аборигенів, яку заборонено згадувати в наших далеких від моря розмовах, у селище з назвою Южною, навіщо ж ти згадуєш, це досить небезпечно, згадувати табуйовану назву посеред напівопустілого міста на п'ятім поверсі порожнього гуртожитку, пам'ятаючи добре твоє прохання: "не здумай туди за мною припертися, ВІН ЯК ПРОНЮХАЄ, то мене закатує, і морем не встигну надихатися, потерпи, почекай, я повернуся за місяць, сама тебе розшукаю", пам'ятаючи добре твоє прохання, знав, що забуду свою обіцяну слухняність через день, через ніч після твого від'їзду, тільки ж на поміч прийде, впаде на очмаріле від спеки місто якась незрозуміла пошесть, і наказом Головного Координатора заборонять виїзд без спеціальної перепустки, і я вже не встигну тебе наздогнати й бачити (хоча б здалеку, хоча б зрідка) твою ходу, схожу на коливання, на хвилювання полум'я свічки, твоє обличчя з віддзеркаленням тихого світла, - в гуртожитській кімнаті я спробую уявити твоє повернення, в кімнаті, де на дверях намальовані дві п'ятірки, нуль і літеру "д" біля них, я довго сидітиму на підвіконні, обхопивши руками коліна, та замість твого повернення бачитиму, як повільно, але невтримно місто перетворюється на брунатно-зеленого потопельника, як здичавіла, розбуджена нуклідами рослинність поглинає колишні риси самовпевненого, урбанізованого плей-боя, гостре пір'я трави ламає асфальт, руйнує тротуари, на стінах будинків з'являються тріщини й крізь них уже виповзають товсті щупальця небачених кущів і дерев, розгалужено пнуться вгору, аж поки стіна тихо охне, присяде налякано, розсиплеться, впаде, сховається за рудими стовпами пилюки, а орди збожеволілої від людської наруги зелені крок по кроку, квартал по кварталові захоплюють все нові території й ніхто вже не зупинить тієї навали - люди так само перетворюються на рослин: якимось дивним чином у їхніх сонних артеріях з'являються хлорофілові зерна, їх стає чимраз більше, й ось вони зовсім витісняють із крови червоні кульки гемоглобіну, шкіра набуває зеленкуватого, ніби підсвітленого зсередини, прозорого відтінку, стає легше дихати й уже по-іншому сприймається світ, – останньої миті, коли, здавалося, от-от має збутися одне з передбачень біснуватого ясновидця й людина, відмовившись од надокучливого поглинання білків та вуглеводів, зможе перейти на сонячне харчування - ось тоді шкіра не витримує натиску хлорофілу, тріскається, опадає шматками гнилої кори, тіло розвалюється, - й посеред колишньої вулиці залишається драглиста невисока купина, вкрита зеленавим мохом..."<br />
<br />
...Вони прийшли уночі. Запалили вогонь у кімнаті й внесли на руках жіноче тіло. Двері були прочинені прямо в ніч, і звідти пливли густі пахощі розквітлого безу...<br />
...Все ще нічого не розуміючи, Лук'ян взяв з підвіконня лампу, прикрутив ґнота, аби не так сильно чаділо, підніс її ближче до жінки. Вона лежала нерухомо, заплющивши очі, ледь помітно піднімалися й опускалися груди, чорне волосся відтінювало хворобливу блідість чола і щік... На вигляд їй було літ десь під тридцять. "Зовсім незнайоме обличчя", - подумав Лук'ян, усе ще дивуючись з несподіваної з’яви. Потім задмухав свічку, погасив лампу й обережно ліг поруч жінки...<br />
<br />
Ї ї<br />
..................................................................................................<br />
Зима - то є завше непомітне захоплення моєї здичавілої впродовж осені (без Тебе) пам'яти метафорами просторовими штибу: Dasein...<br />
ось тут... ось там... тільки не зараз... тільки не тут... що люди про нас подумають... котрі нас мають за міських божевільнюхів... а я ж то в селі зроджена... і зраджена там споконвіку...<br />
<br />
...Вечір - тепла тріщина поміж двох світів, топологічна деформація моєї розмови з Тобою: було б сумно думати, що в ній, в розмові, немає нічого іншого (більшого? меншого?), окрім самої мови...<br />
<br />
...відчай і чай - Твоя присутність в кожній вечірній спробі розмовляти і жити (закреслено - писати) інакше... бо ж епістолярний статус нашого спілкування передбачає з'явлення наприкінці сторінки (й вранішньої сніговиці) кимось залишеної скриньки з двома пістолями всередині... Як уповільнено, вглиб чорно-білого кадру відходять двоє людей... як вивітрюються з пам'яті чисті пахощі білого попелу...<br />
<br />
Записаний текст - захований вбивця... не тому, що сам текст вбиває - він просто не потребує, щоб в ньому хтось жив... хтось непідвладний змертвілим означенням... хтось поза межами державних ритуалів трупошанування...<br />
<br />
... Не бігай, не метушись... Сядь, посидь біля мене... Дай сюди свою руку...<br />
<br />
Осінь. Раннє і холодне надвечір'я. В кімнаті поволі густішає сутінь. Світла ніхто не запалює. Ще можна розгледіти обличчя людей, що сидять вздовж стіни на дерев'яній лаві. Двоє середнього віку чоловіків, молода жінка з клубком рудої шерсті на колінах, поряд неї - хлопчик, літ вісім-дев'ять йому... Ще можна розрізнити густі, безладно перемішані кольори на великому полотні, що висить зліва від незавішеного вікна. Всі сидять мовчки, але поступово, в міру поглиблення темряви за вікном, в кімнаті починають-нають-ають звучати голоси...<br />
...тієї зими мені вдалося вберегтися від божевілля але цього року метеорологічна служба передбачає значно сильніше похоло/-по-коло-/дання чутки що сейсмічна активність має штучний характер грошей за все боже літо на тепле взуття не зібрав свої щоденні переміщення в обезлюдненому й від того ще більш привабливому більш дивовижному пейзажі - чим тепер замінити - простим спогляданням завіконного простору знак запитання людина перетворена в ієрогліф очікування приходу зими коридори спрощують вибір напрямку руху: ще можна встигнути наздогнати повернути торкнутися рукою плеча не закричати від жаху але згадати твоє давнішнє (вже потаємне) ім'я сподіваючись його звучанням повернути звичні риси спотвореного за ніч обличчя - Марія...<br />
<br />
Спроба вранішнього (закреслено - метавізійного) пейзажу обличчя жінки. Не треба, ще не час мені-тобі розповідати, хто вона і звідки, і як її звали (звали-валили-на змієві вали). Я хочу лиш бачити, як наростає хвилювання ув зволоженій глибині її погляду, як нервово вона поправляє волосся, відкидаючи його з чола - вільною від обіймів рукою, як тихо посміхається одними кутиками вуст... Деякий час сидить непорушно. У завіконну темряву хтось потроху додає білил. Розвиднюється так помалу... Смужка жовтого світла з віконця вбиральні. Звуки: булькання і хлюпотіння. Скоріше б він пішов. Майже не дослухається до обов'язкових слів прощання. Нарешті зостається одна. Очі розплющені, але невидющі. Знайти сили, щоб донести зів'яле тіло під холодний душ. Навпроти дзеркала, не поспішаючи, короткими й звичними дотиками поновити бойові кольори на обличчі. Заховати під макіяж бажання вмерти. Відгородитися від чоловічих трупних запахів краплею пахощів "кошарелю". Повторити вголос слова ранкового заклинання:<br />
"Я вільна й щаслива людина,<br />
я вільна й несамотня жінка,<br />
я вільна й кохана тобою," -<br />
і весело здивувавшись нахабній безпідставности цих формул, прожити ще один день... Ще один тиждень і місяць... Дочекатись першого снігу і нового року. Розміняти на непотрібні спогади ще одного коханця. Повільно, подумки, хай не повністю, але спробувати вберегтися, не знетямитись посеред чорно-білих пустелищ зими. Дочекатися завершення епохи Риб, і з'яви перших різноколірних (водолійних) відтінків звуків, пахощів, барв...<br />
<br />
...Сьогодні я розповім тобі про "Ходіння замерзлими водами", про книжку, яку я вже ніколи не відважусь написати, про книгу, котру я збирався написати давно, розуміючи добре, що на оте лиш збирання треба ще одне ціле життя, не розколошкане, не пошматоване на простір і час майбутнього, минулого й завжди потойбічного слова "нині"... Книжку, яку важко було б віднести до якогось певного жанру - то не мав бути роман а чи повість, новела чи оповідання, - скорше, один нерозірваний текст, складений із обірваних і відновлених діалогів найчастіше двох голосів - чоловічого та жіночого, побудований не за вертикально звичною фабулістикою, а горизонтальним розірваним потоком, схожим на класичний блюз: ритмічно незалежні поміж собою голоси рухаються майже поряд, майже торкаючись, але зберігаючи власну окремішність, свою особисту відчуженість там, де в миттєвий контрапункт їхніх тем долучається мідь духових інструментів, оклик породжує відповідь, обережне проникнення переходить в бурхливе злиття, в стогін тілесного впізнавання, звільнення, розчинення себе в іншому - тільки на мить, й знову чуттєву радість змінює туск неминучої самоти, голоси знову розходяться, звучать тихіше, окремо, і тільки у відтворених синкопах зберігається пам'ять про спізнану нероздільність; тут немає головних і підлеглих тем, перших і другорядних площин, - єдиний звуковий потік переливається, розгойдується від одного ритмічного центру до іншого, надовго не затримуючись в жодному з них, і, потрапляючи йому в такт, розхитується свідомість випадкового слухача-чатувальника, хитається крізь сміх і сльози, від народження - до смерти, від темряви непам'яті, забуття - до спалаху всезберігаючої любові... Тут варто мати на увазі: блюз, як правило, виконувався на розладнаних, напівзруйнованих інструментах, а захриплі голоси його виконавців (занікотинені й проспиртовані) були далекими від філармонійної чистоти. Той певний звуковий бруд перебував у цілковитій відповідності з почуттями спотвореного життя, його тугою за недосяжною на землі красою... Так і в тій ненаписаній книжці... Спроба хоча б ненадовго позбутися відчуження між власне літературною мовою і повсякденним живим промовлянням. Бо для загалу, заскоченого тим очевидним розмежуванням, стає чужим і непотрібним все, що написане на рівні давно змертвілого колонізованого жаргону... який відібрав у більшості слів силу їхнього суттєвого значення... Заяложені брехливими й масними устами всі оті "духовності", "пошанівки" і "славні" звучать для нормального вуха не менш брутально й нестерпно, аніж ненормативні означення жіночих і чоловічих геніталій... Так і в тій книжці: коли жінка для озвірілого в своїй ненаситі коханця-азера не знаходить інших слів, окрім: "ну, йобер, як же ти мені остогид, зі своїми кінчаннями й приставаннями. Де ти взяв оте слово? Не говори його мені більше... Ти в мені душу живу докінчив", - то й годі щось інше знайти і шукати...<br />
...Саме тут, у просторі зруйнованої мови, ховається одна з найістотніших причин чому та книжка ніколи не буде написана... І все ж... Посеред всіх руїн оселі буття залишається спонукання, добровільний і доконаний примус: зеленим і мокрим ранком, коли навіть крізь шиби проникає спокуслива й пахуча прохолода, коли великодня субота розхитує теплі дзвони в жіночих пазухах, все ж сісти за стіл, за клавіші українізованої "Москви" й нанести перший удар відкритій рані білої сторінки...<br />
<br />
...Тільки-но вдома бачив: стара груша цвіте, жінкою незнайомою пахне, а тут вже каштани вздовж асфальту прогрітого засвітилися. Стояв біля гастроному, навпроти редакції "Голосу", їв морозиво й повільно згадував своє давнішнє відчуття, належне саме такій порі, відчуття нікому не потрібної юності, окрім неї самої, колись (не мною) означене: "а мне, такому праздничному, не с кем на праздник выйти", - якось непомітно для себе пережив, позбувся отого незручного відчуття, утихомирив і юність. Тепер я сам собі свято...<br />
<br />
Вечір. Я один у кімнаті. Запалив на столі свічку, налив у кварту стограм, діда Рибака поздоровив з днем Побіди - Днем Після Біди. Дід був сильним, літ сорок з лишком вже по війні проносив у своєму тілі одинадцять залізних осколків. Мені ще й тепер інколи сниться, як він подає мені малому свою жилаву руку - намацати під шкірою тверді рухливі горбики... і голос його: "Сеню, не журись, все на світі пройде, а правда зостанеться..." Все минеться... і буде літо. Звуки музики духової...<br />
<br />
Спроба антироману: прощання з обраними колись (давно і недавно) героями, дійовими особами, статистами третього плану - мовчальниками і самогубцями.<br />
...Неможливість сюжету: насильницької послідовности й фальшивої хронографічности подій, характерів, гістерично вибухових контрапунктів: непотребність таких побудов.<br />
<br />
Неодномірна реальність відкидає, умотивований реалізм, знущається над його адептами - здичавілими прапороносцями будь-яких ідеологій. Їхній найбільший здобуток: дубовий типологізм характерів: потуги спрощення навколишнього світу (відкритої, й значною мірою -незбагненної цілісності), намагання перетворити його в обласну божевільню для обов'язково "духовних", а відтак - нездатних відповісти насильством на щоденне насильство держави, позбавлених тілесности маніяків. І саме звідти, напротивагу - перші з'яви реаніматорів дебільно-героїчного менталітету - з неодмінними воланнями про "дух крові", з патологічною впевненістю в тотальній запроданості масонам, з недолугими й недорікуватими звинуваченнями Нагірної проповіді...<br />
...Але ж, коли написане - фальш, а мовчання - підлість, то поза словами, понад всього мовчання повинен бути ще якийсь вихід?<br />
<br />
...Хлопчик піднімає з підлоги зіжмаканий листок, розгортає його, уважно роздивляється, приносить його до мене: "Тату, прочитай, що там написано..." - "А-а, то я слова не ті підібрав... і викинув". - "Ну, прочитай..." - "Добре, слухай:<br />
я бачив ящірку <br />
я любив Марію <br />
я жив по чужих містах..." <br />
Малий довго мовчить, потім говорить: "Я теж бачив ящірку", - повільно говорить, зберігаючи поміж слів вкраплення тиші, якийсь недитячий сум в інтонації - немов пригадав зовсім інше, щось з-поза меж своїх трьох з половиною років. І Марію, й чужі міста...<br />
<br />
Дівчинка грається в похорони: зі шмаття робить ляльку й обережно вкладає її в невелику труну (колиску), і коли вже закривається віко (м) - в темряві, на екрані ранку б’ється, тріпоче чиєсь біле крило...<br />
................................................................................<br />
Зима - повернення давнього відчуття, вертання у втрачений саундшафт, в якому ще залишаються люди, що пам'ятають твої дитячі потаємні назви - імена проживання чорно-білої температури, незаповнені сторінки гарячкового марення, чийсь обережний дотик до чола, повільне видужування від жалів неможливого - впізнавання самого зруйнованого часопростору, невбереженого теплом і рожевими берегами чужого, залишеного навпроти шкільної безпритульної зими...<br />
................................................................................................................................<br />
Ось звідти, мабуть, з'являється перша спроба найменування майбутнього роману - "НЕ-МИ" - сховище для мимовільних мовчальників, ранньозимовий простір неспішного накопичення ісихастичного відчаю, щоденні й щонічні чаювання раю поміж вже з'явлених рядків...<br />
..........................................................................................................<br />
<br />
***<br />
<br />
...Від нашої хати до дідової йду стежкою. Надвечірнє світлі густішає, змінює колір неба. Підстрибуючи і босоніж мені назустріч біжить чоловік. В його руках - торба, з неї - дзенькіт порожніх пляшок Побачивши мене, чоловічок переходить на крок, зі стежки відступає на ріллю, з певним острахом чекає мого наближення. Це Зінько. У відповідь на мій добривечір, він кричить щось нерозбірливе, й долаючи вимушену уповільненість, намагається хутко прошмигнув повз мене... встигає ще махнути рукою в напрямку безпритульної ночі - там, де гасне чуже (моє) здивування...<br />
Зінько має десь за п'ятий десяток, але на вигляд - як підліток цибатий, худющий, з відблисками обкарнаної під "котовського" голови. Трохи блаженний і загадковий для мене. Я знав від людей, що Зінько пройшов через різноманітні секти й громади невпокорених державою поліщуків: ієговістів, баптистів, штундистів, п'ятдесятників, сьомого і третього дня адвентистів... Це тоді, коли влада ще розгонила їхні зборища, влаштовувала (як на зайців) "лягаві" полювання на бідолашних свідків минулих і майбутніх божественних з'яв... Але Зінько, завдяки своїм довгим ногам і відчайдушним молитвам виривався з усіх їхніх облав, виходив живим з води, неушкодженим - із вогню гуртових самоспалень. Ось тільки на шкірі черепа й pyк залишилися великі червонясті плями - контури обгорілих неземних материків... В жодній з тих сект Зінько не втримався, не зоставався назовсім. Правда, десь під Мархлєвськом, знайшов собі братів-молокан й з півроку його не бачили в селі. Та ніхто Зінька не розшукував, не побивався за ним, не виглядав з тих мандрів... Бо вдома він завше жив одинцем...<br />
Мені давно кортіло поговорити з ним, відчути якось ближче цього дивного чоловіка. Я пробував (і не раз) викликати його на розмову, але всі мої спроби закінчувались нічим. Не спиняючи свого бігу повз мене, Зінько вигукує щось нерозбірливе, підстрибує д'гори й вільною від торби рукою означує напрямок свого щезнення в густому присмерку поміж вечірніх дерев...<br />
Те дивувало мене... Адже Зінько подовгу міг розмовляти з іншими людьми: я ще пам'ятав ті часи, коли він забігав (щоразу надвечір) до баби Якилини, до тітки Ольки, приносив з собою сороковку "московської", свою бляшану кружку - з чужого посуду Зінько нічого ніколи не їв і не пив, розводив горілку водою, а потім довго розповідав жінкам (послухати його приходили всі наші сусідки) про земне життя Іісуса, про його смерть, воскресіння, але найчастіше, найдетальніше про рай, котрий раз побачиш і все забудеш, і підеш туди, все покинувши, так неймовірно там гарно... Я, тодішній шестиліток, затамувавши подих, слухав ті оповідки й десь зовсім поруч відчував інший світ - небачено дивовижний, таємно привабливий і завжди - небезпечний, хоча й незрозуміло чим... Це вже тепер я можу більш-менш чітко усвідомити, що саме тоді я чув і чому сам Зінько, його розповіді викликали в малого острах - чоловік, котрий знав якийсь спосіб переходу і входження до небесного вертограду - не після смерти, а до... той голомозий вічний подорожник якимось дивним чином тут, на землі, вибігав, виходив якусь потаємну стежку до того вирію... людина, котра повернулася з раю - не була вигнана, а покинула його з власної волі не могла не лякати, не приваблювати мене, - і тоді, й дотепер...<br />
Усвідомлення невимовного, передчуття зовсім іншого, короткочасне й болюче перебування на межі двох світів: дитячої незахищеності й власних спроб збування дорослої приручености, старечої приречености... Своїм дитячим розумом пробираючись крізь плетиво Зінькових харманів, я став боятися, що й сам одного разу побачу те неймовірно гарне місце, піду туди і вже не зможу повернутися додому, до найближчих мені людей. Ще довго оті дитячі сумніви в доцільність позамежної, наприкінцевої благодаті непокоїли мене: рай - це місце, звідки не буває вороття? І все ж, як вдалося Зінькові вирватися звідти? Сліди чийого вогню залишилися у нього на голові й руках?..<br />
<br />
..........................................................................................................<br />
<br />
...Раптовий туск, а більш точніше - якась незрозуміла жалість до життя - ще змалку (і часто-густо пізніше) проймала його наскрізь, приймала, не відпускала, ставала впоперек особистого існування, як здавалося, раз і назавше в узвичаєних ситуаціях, виринала там, де найменше її сподівався... Коли ж вперше з'явилося те до нього? Не знаю... Але він добре пам'ятав, як ще дошкільням, з батьком, вони приїжджали у Звягель - щось купити з одежини, йшли повз двох жебраків, що примостилися біля входу на ринок - чоловіка й жінку... З виразом давнішньої відсутности на почорнілих обличчях, вони сиділи біля однієї на двох шапки-вушанки, куди перехожі кидали свої мідяки-срібняки... Батько спробував щось знайти і в своїх кишенях, а хлопчик несподівано для себе побачив тих двох зовсім по-іншому, ніби крізь стіну часу, побачив їх малими дітьми, поруч своїх батьків, біля їхньої втіхи и непоказної радости, біля людей, що захищали їх, як могли, від лихого ока чужого світу, захищали своєю ще не змертвілою в зусиллях нелюдського виживання любов'ю, своїм бажанням зберегти, не віддати їх немилосердній силі. На мить він уявив і себе, такого ж обдертого і старого, з простягнутою до похмурих людей рукою, - побачив, ледь вміщаючи в своєму малому тілі, найперше недитяче переживання спільної людської незахищености в цьому світі...<br />
...Раніше - нормально жити, згодом - професійно писати йому заважало саме те відчуття, невідомо для чого відпущене такою мірою для нього одного. Жалість до живих і безпосередніх проявів навколишнього (від навколішки?), вірніше - до захованого ненадовго в його шкаралущі життя... людського існування, його миттєвих спалахів мерехтіння на поверхні в собі достатнього небуття...<br />
Проживалося те все... і спалювалось. На об'єктивацію, на перевтілення в текст не залишалося ні часу, ні сил, ні бажання... Його завше дивувала незбагненна марнотратність життя, якась несправедлива байдужість до найсуттєвіших своїх проявів... не уникне й безслідне щезання тихого світла двох облич в напівтемряві пізнього літа, притишене звучання двох голосів: чоловічого й жіночого, переплетених і озвучених диханням звичних слів: "так довго ніхто не приходив", "з ранку все тіло болить, як побите", "хіба ж хочеш, а мусиш жити!"..<br />
Долати в собі, хай і зрідка, оту жіночу надчутливість його навчила, як не дивно, саме жінка, котра вміла обертатися в черепаху й не любила згадувати своє давнє ім'я...<br />
..........................................................................................................<br />
Є є .....................<br />
..........................................................................................................<br />
<br />
...maestro di color che sanno<br />
(Данте, Пекло, ІV. 131)<br />
<br />
Я в Києві. <br />
Я йду сьогодні в гості до пані Д. Вона запросила мене на каву – два з половиною роки тому. Але тоді я не зміг прийти. Мене забрали до війська. Два роки, а якщо точніше - сімсот тридцять чотири дні на моїх плечах лежали майже невагомі й невблаганно тяжкі чорні крильця з літерами СА... За дерев'яними дверцятами вокзальної вбиральні я зідрав їх з парадного френча й кинув на дно унітазного сідала... Яка це насолода - одним жестом позбутися всіх ознак уставної покори, забути маячню самозгубчого присягання й знову вирватися на волю! Дембель в маю - і все по цимбалах: в синіх джинсах, в червоній футболці з написом "Ante portas", в кросах легких мене жоден патруль не дістане...<br />
Біля виходу з підземелля, на коробці з-під марокканських помаранчів сидів зачуханий бомжик. Я зустрівся з ним поглядом і поклав йому на коліна свою, вже назавжди непотрібну парадку...<br />
То було навесні. А тепер - осінь. Я в Києві. Сьогодні я йду на каву до пані Д. Завтра мушу повернутися додому. Бажано - зранку, щоб встигнути на роботу...<br />
Від приміського вокзалу білий трамвайчик з намальованим і вже кимось надкушеним яблуком підвозить мене до Сінного ринку. Там я купую букетик барвистих айстр. Звідси на вулицю, де живе пані Д., зовсім близько. Можна і пішки прогулятися... Від легких і гіркуватих пахощів приємно паморочиться в голові... Два з половиною роки тому вона віддала мені те, що завше давала іншим чоловікам, те найбільше й найстрашніше, що інколи відбувається поміж чужими людьми протилежної статі. Це була моя перша жінка. Мене привів до неї мій приятель. Пояснив, ось хлопця забирають до армії, а відпускати туди без причастя не можна: хто зна яким він повернеться звідти... Вмовляти господиню не довелося... Тієї ночі з її допомогою я й перейшов невидиму, але гостро відчутну межу... А вранці спокійно й весело вона слухала мої недорікуваті подяки і вже за дверима простягнула жовтий ключик від свого помешкання. Попередила, що сьогодні повернеться пізно, слоїчок з кавою стоїть на балконі, все інше - в холоднику. "Ну, все, мурчику, цьомай тьотю і аріведерчі... не дочекаєшся - лягай спати... Я сама тебе розбуджу..."<br />
Той ключик я знайшов нещодавно і зовсім випадково, серед різного мотлоху, в конверті поміж двох заїжджених платівок "Чарівних гітар"...<br />
Пам'ять, ця запопадлива дружина Лота, відразу ж оживила кілька соляних стовпів, повернула їм округлі й теплі принади. Спершу було хотів написати листа, але ж на яку адресу? Де саме знаходиться будинок пам'ятаю, а номерні числа і вулиці назву - ні... Що ж, доведеться їхати, не тепер, так в четвер, а найкраще - в неділю, коли відісплюсь за суботу й тіло моє забуде втому всіх днів розколошканого метушнею тижня... бридню щоденного спілкування з колегами, гризню з домашніми яжуками...<br />
Навпроти колишньої кінаси мимоволі притишую крок. Афіша з портретом бородатого гебрея сповіщає про бенефіс якогось Бенціона Трахтенберга, скрипаля і знаного драгомана трансцендентних видінь. Сліпуча посмішка маестро демонструє глядачам могутні вставні щелепи вочевидь не місцевого походження. Я згадав, як приходив сюди, в кінотеатр повторного фільму, прямо з гастроному, де підпрацьовував вантажником, на вечірні сеанси незабутнього Куросави, вишукано недорікуватого Антоніоні, на мілітарно-елітарні стрічки раннього Вайди... й відразу ж, як гасло світло, десь по закінченню титрів, спокійнесенько засинав, а прокидався в останні кульмінаційні півгодини, зі смаком доповнюючи власні сновидіння епізодами напівдозволеної (тоді ще) кінокласики... Тепер безробітні актори влаштовують тут свої безпорадні вистави, розігрують свої власні вертепи - навпроти ранньої зими... А поки - ще осінь, і вечір - ще теплий, треба йти далі...<br />
Біля під’їзду з двома крилатими химородинами я піднімаю голову і крізь їхнє закам'яніле волання бачу світло на третьому поверсі... Брудні й зачовгані східці, бите шкло під ногами, могутні дубові поручні. Мій палець торкається червоної кнопки: мелодійне тьохкання чується за дверима. Чомусь ніхто не поспішає відчинити мені... Натискую ще раз і ще... Тихо. За рамцями сюжету ледь чутно й тривожно починає звучать контрабас. Невидимий споглядальник похапцем вибирає з кримінальної уяви щось підходяще для найближчого епізоду... Що ж- ключик у жмені, буде панунці моїй невеличкий сюрприз...<br />
Двері безгучно і обережно впускають мене до чужої господи. З кyxні в просторий передпокій падає світло. Там, на підвіконні, притишений рожевим абажуром, горить нічник. У вітальні теж порожньо. Ніде й нікого, дивно... Може, господиня мала якусь нагальну потребу й вискочила ненадовго? Поспішала, напевно, бо навіть світло забула вимкнути. Доведеться зачекати. На підвіконні, поряд з нічником лежить розкрита (майже наприкінці) книжка. Угу, цікаво, чим бавиться наша пані, з ким вбиває свій дорогоцінний час... Текст на чужій мові, набраний чомусь без розділових знаків? "О and the sea the sea crimson sometimes like and the glorious sunsets and the fig-trees in the Alameda gardens..."*<br />
*Завершальні рядки знаменитого монологу Моллі Блюм<br />
(Д. Джойс "Улісс").<br />
Моя шкільна британіка допомагає втямити лиш окремі слова:<br />
"...море ...вогонь ...рожеві блакитні будиночки алеї троянд і Гібралтар я була дівчиною й гірською квіткою і як він цілував мене під Мавританською стіною і я подумала..." Могутні позіхи роздирають мого рота аж до вух: як завше о цій порі мені невтримно хочеться спати. Треба чимось розвіятись. В холоднику, окрім початої пляшки бренді й розрізаної навпіл цитрини - нічого... Та досить й того, що є. Густа й тепла хвиля алкоголю звільняє від гравітації тіло, відновлює ненадовго хиткий місток поміж свідомістю й надсвідомим світом... Літери ховаються з очей, розповзаються урізнобіч, повертаються до невидимого звідси мурашника. Стає спокійно й затишно, я хочу спати з цією жінкою. Просто спати - без всіляких подвійних значень цієї фрази: лежати поруч великого й напівсонного тіла, чути шкірою як воно дихає, як гріє мене своїм пахучим теплом, як шовковиста пелена огортає з голови до ніг людський недогризок мого власного (колись) "я" повільно втягує його в свою темну глибінь і ховає там від усього світу...<br />
В тій чорній порожнечі чути шум крил, тупіт сотень копит, іржання коней, плач дитини, жіночий гістеричний сміх... На мить все, що має статися далі, в межах однієї-двох сторінок машинопису, стає зримим і майже фізично доконаним... Чоловік, що задрімав на кухні, не відразу почує клацання замка вхідних дверей, голос жінки, млосні інтонації вдаваного невдоволення і прохання до когось не поспішати, не робити їй боляче, "я сама все... сама-а"... За хвилю той знеможений стогін перейде в протяжне скімлення на одній ноті: "і-і-і-і-о-о-й-й-й-й..."<br />
Тоді він прокинеться, почує її голос, але не встигне щезнути непомітно. На тій-таки верхній октаві пищання обірветься і до кухні ввійде інший - заросле сивою шерстю черево, захеканий, очамрілий. Брови його поповзуть вгору... Стрімким і звичним викидом правиці хлопець погасить здивування в очах незнайомця, долучить ще з лівої - в підборіддя, в хрумкіт розтрощеного в чужому горлі адамового яблука... Йому стане страшно і, водночас, весело: згадається бородатий анекдот про двох психів, які наполегливо й вперто готують втечу з божевільні - через високий паркан... Він зайде до вітальні й побачить її, що спить на канапі, обличчям до голої стіни. Обережно, щоб не розбудити жінку, приляже поруч...<br />
Тепер він не хоче спати - змарновані в державних некрофільнях напівзабуті почування накочуються могутнім валом, відновлюючи знищений простір тієї першої ночі, її ледь чутний тут саундшафт: шурхоти, шерехи, шелести крови... Ось так притулитися й здивуватися, як повторює кожен вигин, кожну впадину чужого тіла його власна, знетямлена досвідом виживання плоть, як відлунює в ній далека присутність чогось зруйнованого, не збереженого всіма зусиллями хворої пам'яті - там... Щось обривається в ньому, падає і летить одночасно в двох протилежних напрямках їхнє соборне тіло, хтось розгойдує на його верховині важкі, наповнені згустками нерозбавленого блаженства дзвони: там-дам, дзелень-бом, дам-там, дзелень-бом... Маленькі й меткі прочани, розбуджені молитовним шалом живчики покидають свої хромосомні й хроносонні сховища, поспішають ще вдосвіта причаститися зовсім іншого часопростору, не роз'єднаного на тут і там, і вже не сила стримати перед зачиненою брамою оте зворохоблене кишло... Білий спалах перед очима, і світ, перетворений на світло, враз повертається до самого себе...<br />
Я прокинувся в темряві. Цокав будильник. Хтось тихо плакав поряд зі мною... Але рука моя зависла в порожнечі. Місиво простирадел зберігало лиш тепле відлуння десь щезлого тіла... Відблиски повного місяця заповнювали кімнату. На столі, біля дзеркала, шурхотів крильми недомальований янгол...<br />
З кухні почулися голоси, дзенькіт розбитого шкла, чиєсь приглушене гупання... Я рвучко відчинив двері й остовпів з несподіванки... Вздовж стіни, на дерев'яній лаві, сиділи люди: п'ятеро поважних добродіїв, зодягнених у чорні однострої й білі сорочки з однаковісінькими краватками, схожими на почорнілі язики вішальників... На грудях у них висіли рядками кольорові ромбики, квадрати, трапеції, прямокутнички... кожному було десь під шістдесят, але назвати їх старими можна було лиш умовно, без спроб означення прихованої сутности... Вгодовані з таємних розподільників, могутні, як у бульдогів, писки мали рожево-ніжний колір, а очі блищали молодечою наснагою... Двоє інших - худорляві, тонкогубі, з їжачками сірого волосся на голові, виразом пихи й легкого переляку на випещених обличчях, тримали в руках (одну на двох) червону теку й щось уважно в ній обсервували... Мене ці люди ніби й виділи, але не звертали на те видіння щонайменшої уваги. Навпроти них, майже попід ногами були зірвані дошки й крізь дірку в підлозі раз по раз хтось викидав заступом чорну землю. Щось в мені зрушилось і я вже не дивувався, звідки взялися тут, на третьому поверсі, ці сиві опездоли, чому і для чого виймають вони з розритої могили трухляву труну і ставлять її на дубовий стіл... Ще до служби в армії я чув про улюблені розваги державних десятників: ексгумації, кремації, ритуальні перепоховання, але бачити таке доводилося вперше. Один з них, крайній ліворуч, витягнув з теки аркуш паперу, піднявся і задріботів ближче до столу. Він був якийсь перекособочений і дуже нагадував піратського капітана з "Острова скарбів" - хоч і без пов'язки на оці... Говорив Сільвер дуже голосно і патетично, розмахував рукою й час від часу смикався усім тілом, використовуючи його як певний знак оклику. В тій промові було важко щось второпати, хоча найчастіше в ній лунали знайомі й рідні всім слова: презентація, духовність, наша віра, проституція, зкацапізовані мутанти, орійські лицарі, гебрейська небезпека, виродження і відродження... Закінчивши, він рукавом витер піт з високого чола й дістав з-під лави жовтого кейса. Білим пухкеньким пальчиком вицюкав код на замкові й зі шкіряної утроби випав оберемок дерев'яних, розцяцькованих півниками й зірочками ложок... Присутні враз якось споважніли, їхні обличчя набрали урочисто-сумовитого вигляду: промовець почав роздавати всім (окрім мене) ритуальний інструментарій. Озброєні ложками й зубочистками, вони оточили стола, зняли порохняве віко й прямо звідти, з труни, почали навстоячки щось жадібно їсти... Я обережно підійшов до них - в моєму животі обурливо перемовлялися голодні кишки, вимагали й для себе якоїсь потрави. Чомусь згадалося, як ще малими, в містечку, що назвою своєю засвідчувало гоноровий чин місцевих пиворізів, удвох з сестрою ми наїлися солодкого клею на вишнях, як глуха в старості баба Ївга шпетила нас за нерозбірливу всеїдність, напувала густим і пахучим ром'янком. Той клей, що виступав з тріщин вишневих дерев, баба називала якимось дивним, неймовірно влучним словом... Бабця померли, а назва забулася й скільки потому не силувався, я не зміг її пригадати. Знайшовся тільки літературний відповідник, гуміарабік, чужий і схолоднілий посеред інших словникових в'язнів...<br />
Через плече найближчого з їдців я спробував розгледіти, що ж то за смакоту вони споживають, що це так гарно плямкає в печерних отворах зосереджених духовидців. Побачив - і мало всі нутрощі з мене не вивернуло: в розмальованій ложці ворушилися хробаки: жовтуваті, блискучі, з білими поворозками впоперек товстих тілець. Ще мить -і вся замогильна братія щезає в пащі моєго мимовільного сусіди. Він обертається, до мене - делікатно здивований, з приязною усмішкою на масних устах, - зі дна труни черпає повну ложку й обережно, щоб не розхлюпати, підносить мені до рота... Я не витримую - зі всієї сили, обома руками, штовхаю його від себе... чоловік падає, збиває з ніг свого напарника, той - іншого, й один за одним всі вони валяться в яму, в роззявлену пельку голодного потойбіччя. Зіштовхую вслід за ними труну з хробаками й похапцем закладаю дошками отвір у підлозі...<br />
Мабуть, досить на сьогодні... Крізь шиби вітальні пробивається бліде й тихе світло.. Я висмикую зі щелеп українізованої "Москви" надруковану сторінку, перечитую, виправляю помилки... Гірке здивування не покидає мене - я ж хотів написати зовсім про інше, а вийшла якась маячня з хробаками. І заки-поки я намагався щось комусь розповісти, живе життя обігнало мене й залишило на узбіччі вчорашнього, нікому не цікавого, відчаю. Ну що ж, пора смакувати гербатку і повертатися в звичний простір мовчання... в якому обличчям до голої стіни спить неприкрита нічим жінка й крізь її ніжну шкіру просвічується ніким не омовлений текст, ще ніким не написаний "Улісс"...<br />
<br />
Жж<br />
...........................................................................................................<br />
P.S.<br />
Оксентій Вава: з невідправлених листів до V.V.<br />
...Вибач, будь ласка, що так переінакшив Твоє ім'я, - просто сьогодні знайшов Твій давній лист з "Описом зимового ранку в Montebello della Battaqhia", а слідом за ним - Твою Великодню поштівку 1992 року, відновив у собі давнішню радість від їхнього першого прочитання... й здивувався, що вся моя сіленціографія задовго до її "читабельної" з'яви на світ була присутня в твоєму хресті розмови, хресті бесідування... Пам'ятаєш?<br />
<br />
chi nel silenzio parła con me?<br />
Con chi parlonel silenzio?<br />
<br />
Х<br />
т<br />
о<br />
<br />
п<br />
р<br />
о<br />
м<br />
До кого я промовляю?<br />
в<br />
л<br />
я<br />
є<br />
<br />
д<br />
о<br />
<br />
м<br />
е<br />
н<br />
е?<br />
<br />
"Італійський варіант в дивний спосіб додав до хреста розмови ("промовляю-промовляє") nel silenzio, зробивши silenzio домінуючою силою в цій розмові" - цитую Твоє зауваження з тієї листівки<br />
Ось бачиш, аж коли випірнуло в мені Твоє промовляння й твоє мовчання...<br />
Бо ж завше було так, жаль, що з всіх наших розмов літа 92-го, 93-го, 94-го майже нічого не зосталося зафіксованим... Найчіткіше запам'яталося дивовижне відчуття болючої повноти існування, втиснуте в часопростір теплої темряви нашого догутенбергівського спілкування...<br />
Тепер я знаю: найважливіше ніколи не піддається "записуванню", лінійній фіксації. Про нього можна лиш свідчити знаками, символами, паузами тиші поміж збережених (позбавлених берегів і оберегів) слів... Але це слабка втіха для власного зрадництва й дезертирства: маю на увазі всі свої спроби написати ("справдити?") "HE-МИ" -книгу про близьких і рідних мені людей, котрі пам'ятали мене зовсім іншим, біля них і я мав змогу бути іншим, про людей, які говорили до мене, з якими і я говорив!.. Але осінь й зима знищуються виживанням у чужих містах, а прийде літо - навалюється стільки непід'ємних робіт на землі, що й годі думати про якесь писання... Весни ж в цьому просторі не буває зовсім...<br />
Ось батько каже мені: "Взавтра треба пшеницю біля Хоми викосити", - й говорить з такою втомою в голосі, з якоюсь приреченою рішучістю в голосі, що це звучить як "завтра треба буде померти..." Й справді з тотальних робіт на землі (жнива, косовиця отави, копання картоплі, сівба) перебуває на межі двох світів, є самодостатньою. Для людей, через яких здійснюються всі ці "труди та дні", вони тeпeр мають більше ритуальний характер, триб неусвідомленого спілкування з невидимим, аніж практичну потребу... Хіба ж нам треба стільки отого зерна, яке немає де змолоти, немає кому з тієї невидимої муки випекти теплого хліба? Все згодується курам, переточиться на горищі мишами. Моя задіяність в цих ритуалах є неминучою. Для письма не зостається ні часу, ні сил. І все ж, є надія що десь під осінь з’явиться просвіток, можливість хоча б зібрати до купи, передрукувати на українізованій "Москві" вже готові розділи "Не-Ми".<br />
...Ми не відповідаємо іменам, які вибирають нам батьки. Хіба я Той, хто працює на землі? Чи - який стосунок до мене має друга (православна) частина цього імені - Побідоносець? Ми не є переможцями в цьому житті. Це наше найбільше досягнення. Тому й мусимо придумати, нажити, наворожити самі собі нові наймення... Я колись говорив Тобі, чому мені більше подобається називати Тебе не "Вікторія", a Vita... Й не лише, що це Vita Nova, й Віта Поштова, і Аqua vitae, - що це всі інші, ще не омовлені, не озвучені значення...<br />
В цьому часі, в цій історії ідей замість запитання "що?" (що є істина?) постає запитання "хто?" (хто говорить до мене? хто поруч нас, поза нами знає, хто є Vita, хто є ця мова, цей часопростір болю, в якому і за допомогою якого можемо бути іншими, можемо жити в Не ми... Я дуже вдячний Тобі за цю можливість...<br />
<br />
17 червня, Немильня.<br />
За цих кілька днів зі мною, в мені відбулося стільки подій, що й годі їх увібгати в один-два листи-листки... Але спробую бодай контур якийсь накидати, щоб мати орієнтир для майбутньої безпосередньої розмови...<br />
В четвер я зі Святошино, на попутці, рушив на Житомир, звідти дизель-потягом до станції Звягель-другий, й вже пізно ввечері пішки прийшов додому... Батько і Толік, мій брат, вже спали, натомившись за цілий день, не став їх будити, пішов у свою хату... Цілу ніч мені снилися різнокольорові дивовижі, але жодної з них не вдалося запам’ятати...<br />
На ранок ми втрьох вже косили траву біля річки Гаркуші. Гарна назва для річки: "гаркуша" - недорікувата людина: намагається, поспішає щось розповісти і захлинається сама власною розповіддю, вимовляє задньоязичне "р" замість передньоязичного (етим. слов.), гуркоче, торохтить, щось лепече - після повені, злив, наприкінці ще теплого літа... Й потроху, сама в собі запам’ятовує, забуває власні розповіді... Отож, 12-го - похід на Батиєву гору, 13-го - обморок, 14-го - Маковія, повернення додому, 15-го - викосили отаву й тоді ж, три дні поспіль – 15-го, 16-го, 17-го серпня – дні "фаворського" ( якщо мені так дозволено це назвати) світла...<br />
Ось що встиг записати на чистій сторінці "Боротьби з хворим янголом”.<br />
"Всі ці дні таке дивовижне світло стоїть над селом, над річкою, пастовнем - між землею і небом... Густе, навкісне, низьке, вже холодне... й неймовірно прозоре! Як глибоко й притишено висвітлена ним трава, - пір'я зеленого холодного полум'я під ногами... Така повнота й стереоскопічність з'явленого перед очима! За такого освітлення всі наші жести і дії, порухи й роботи починають відбуватися ніби в кількох вимірах одночасно... Косимо втрьох отаву, а поруч невидимо, але відчутно з'являється дід Кость, теж з кіскою в руках... Вертаємось по ячній стерні до хати, а за нами поволі дибають баба Якилина й тітка Олька, моя хрещена мати, нахиляються низько до землі - визбирують у пелену хвартухів ячмінні колоски... В самій хаті давно не білені стіни відлунюють інтонаціями голосу баби Софії: "Юрику, де це ти довго так був? Не їдеш, не пишеш... Що ти забув у тому Києві? Він душу тобі вже виїв... Кидай той город зблеску, вертайся додому, біля семні буде легше..." - останні її слова приглушуються, раннім присмерком стираються клаптями темно-синього сутінкового туску... й вже не розібрати, чий то насправді був голос, чиї слова обережно торкалися моїх тілесних оболонок...<br />
...Напевно, таке світло - глибоке, надвечірнє, прдзоре - буває саме в цю пору - за кілька днів до Яблукового Спаса... Й саме тут, вдома, в Немильні... відкривається невидима небесна брама... й навкісними стежками (парусами густого світла з-за хмар) на землю вертаються мої давно померлі, мої найближчі люди... То не є тільки гра художньої уяви, стилістичний обертон... я й справді в ці дні майже на фізичному рівні відчував поруч себе присутність моїх рідних людей, біля яких колись і я був нечужим і вони, мабуть, відчули там мою поцейбічну здичавілість й прийшли, щоб хоч якось і чимось допомогти... Тільки от надто відкритим я виявився для тієї допомоги... надто безпорадним... Вчорашні й більш давні події переплутались із сьогоднішнім часом, кудись щезли реальні орієнтири, клубок безпричинного плачу не давав дихати... Я не міг поєднати в собі пам'ять про час, де я був зовсім іншим - з часом теперішнім... Це ж не просто відчуття, - прямо на моїх очах розвалюється, дичавіє, заростає кропивою колись такими величезними зусиллями впорядковане існування. Батько сокирою позрубував яблуні-солов'ї, - спершу на дідовому городі напроти Домєїної хати, тоді - вдома, коло пошти, нинішньої церкви... мовляв, і дерева заважали орати поле, заглушували посаджену картоплю. Засихають й гінші яблуні - папірівки, білий налив, антонівки, осінні, джонатан, прищеплені, посаджені колись мамою... їх обплітає якесь дике зілля з колючими зеленими шишками, в'їдається в кору й помалу висмоктує всі соки... Я вчора південь заступом обрубував те плетиво, виполював кропиву... Бо ж ще трохи, й ніхто не повірить, що і я колись був не один, був захищений, поруч матері й діда... Таке світло, глибоке й густе, - напередодні Яблукового Спаса, такі видіння в ньому... Якось зненацька це світло застало мене, що з ним робити, як бути в ньому, кому розповісти про все? Й саме тієї (вже минулої) неділі до мене прийшли мої колишні учні (Василь П., Оля Ч.) й запросили мене на зустріч свого класу, в якому я два роки поспіль (п'ятому-шостому класі, 1985-86 pp.) був класним керівником... Й ця зустріч, по суті, врятувала мене - відгородила, затулила від поглинання неперетвореним світом... Мої дорослі діти допомогли мені зрозуміти одну просту й, водночас, надзвичайну річ... Один з можливих сенсів цього життя - в преображенні: свого досвіду, своєї пам'яті, внутрішнього світу, цього ранньоосіннього світла... Як там промовлено у апостола: "Не всі ми помремо, але всі преобразимося..." Досить загадкові слова, щоб їх витлумачити однозначно... Це навіть не пророцтво, а якесь дивне передчуття, передбачення потаємне...<br />
...Виявляється, для того неможливого стану, який дуже умовно й приблизно означується словом "щастя", треба не так вже й багато... Не варто лиш виводити його з обставин "тутешнього" виживання... Дійсний світ не вміщається в наші образи й образи. Єдина справжня умова тут - це здатність й спроможність вбирати в себе світло пізнього ЛІТА і ТІЛА...<br />
Не варто вірить "вченим шнобелям", що, мовляв, і небо, і синь небесна, і купол безмежної храмини над головою - то лиш фікція, з'явища атмосферні... Не варто про це навіть сперечатися з ними... Треба навчитися довіряти власним очам і чуттям. І мій власний випадок (коли вміст цього світла на якийсь час перевершив спромогу його преображення) - ще не доказ... Світ довкола переповнений божествами, чудесами і янголами. Не так вже й складно їх побачити й відчути... Ось у видіннях пророка Ісаї серафими оточують престол Господній: вони мають людський образ, але при цьому в кожного з них - шестеро крил: двома вони закривають свої лиця, бо недостойні споглядати Господа Саваота, двома - ноги, бо негідні, щоб і Господь споглядав їх, і двома - літають непрестанно, щоб невтомно виконувати небесні повеління свого Царя і Господаря, і не вмовкаючи співають Йому хвалу:<br />
<br />
"Свят, Свят, Свят, Господь Саваот!<br />
Вся земля повна слави Його!"<br />
<br />
Й відразу ж звідти - ще один янгольський постскриптум: алюзія до поеми Алена Гінзберга "Зойк" (1956 p.), фінального рефрену, зверненого до всього, що повзає і літає по сих світах, а найперше -до його хворого (божевільного) брата:<br />
"святий, святий, святий, святий, святий ... Світ цей - святий... Я є з тобою в Рокленд..."<br />
<br />
Рокленд - то місце для "дітей зозулі", лікарня для душевнохворих. Я згадав, як у передпокої четвертого відділення психлікарні над річкою Гуйвою, я побачив на стіні видряпане кимось слово з трьох літер: "ніч", і вибудовану з тих слів вертикаль (драбину Іакова?):<br />
ніч<br />
ніч<br />
ніч<br />
ніч<br />
ніч<br />
А трохи збоку, на тій же стіні, напівстерта горизонталь: "жди жди жди жди жди..." Туди минулого літа я приходив на побачення зі своїм молодшим братом... Його виводили до мене двоє санітарів, у білих (умовно) халатах, двоє здичавілих у довжелезних коридорах херувимів, підтримуючи пацієнта майже обпатраними кістяками крил...<br />
<br />
30 червня, середа.<br />
...Й ось тепер... давнішній батьків докір: "Що ти все ходиш, як душа без тіла?", врешті-решт набуває свого реального змісту...<br />
Таке відчуття, ніби я вмер нещодавно... перейшов невидимий бар'єр який заважав, не дозволяв з'єднатися в одне ціле шматкам і частинам розколошканого життя... Про той незаконний, заборонений перехід неможливо бодай кому-небудь, хоча б самому собі, розповісти... Але душа тут якимось незбагненним чином дістає змогу пригадати все, що діялося колись з моїм і нашим тілом... що відбувається з ним на всіх поцейбічних гонах, відокремлених, як і годиться, від потойбіччя рятівним щонічним забуттям... Відчуття, що тут, зі мною звичні й непорушні закони несподівано зрушилися, зламалися, й відкрилась можливість безпосереднього споглядання і свідчення... Але, знову ж таки, для того, щоб я, невидимий і безшелесний маніяк, зміг пригадати, зібрати не лише самого себе, - мізерну частку, в якій відлунює, відбивається величезне життя людського мовчання... Для цього я мушу повернути собі своє тіло, вернутися у кимось збережений від знетямлення текст...<br />
<br />
10 липня, четвер - День народження батька, але святкувати будемо в суботу, 12 липня, в день апостолів Павла і Петра... Два дні тому вернувся з міста Вія, а вчора їздив у Житомир, на 60-літній ювілей Валентина Болеславовича, поета, незмінного протягом кількох десятиліть керівника літстудії ім. Бориса Тена, завдяки якій я зустрівся з кількома назавжди близькими й дорогими мені людьми... А сьогодні півночі й полудні, аж поки сонце не зайшло, чамрів над (під?..) "Ротондою..." Тодося Осьмачки. За своєю силою і виразністю, зі своїми вмістилищами особистого і колективного болю, ця проза місцями переростає рівень власне літератури й піднімається до безпосереднього свідчення про свій час, надлюдські зусилля "малих" людей вижити в часопросторі країни У, рокованої до страти рябим і божевільним душогубцем... й здійснення останнього Суду над злом, - бодай (поки що) в межах авторського синтаксису... Але готувати до друку цей роман, і не мати під рукою оригінального тексту, а лише давнє, з безліччю помилок і перекручень видання, то для мене - мука неймовірна... А тут ще дивні (майже містичні) співпадіння окремих розділів роману з подіями власного життя. Колись спробую більш детально Тобі про це все розказати...<br />
<br />
11 липня. Цілий день сьогодні воювали з колюхами на картопляній плантації... Тільки надвечір всі четверо, з сестрою й двома її дівчатками, моїми небожатами (ті, що зостались після небесних обжинків?) - Марійкою і хрещеницею Асею, вирвалися до Ягоденського лісу, нанюхатися, покуштувати останніх суниць ("синичок" - Марійка каже) цього літа, послухати й притулитися до лісового шуму... Таке густе, медове світло падало на суничне листя, так заспокійливо хилиталося зелене марево перед очима, що раптом я зрозумів одну дуже важливу річ для себе... Під час ось таких лісових мандрівок несподівано починають згадуватись страшенно давні, здавалося б уже назавжди забуті... навіть не події, не люди, а якісь невиразні відчуття, пов'язані не стільки з часом, скільки з назавжди втраченим простором... Бо ж часу, як такого, тоді ще не існувало... Часу, про який звично кажуть: "мені малому здавалося, що я ніколи не помру..." в мене ніколи не було... Мабуть, надто рано, в надвечірних померках й літній задусі дідової хати, коли баба Софія пошепки проказувала "Отченаша", а попід вікнами густішав листяний шум темних примар, і в шибу, час од часу, шкрябалися розтривожені передчуттям нічної грози пальці сліпого гілля, - ще тоді, трьохлітнім німаком, притулившись до бабиного ліктя, дослухаючись притишених і озвучених темрявою слів, я вже знав, що баба Софія колись помре, помре дід Кость, вони стануть невидимими і невідомими, й заховаються десь глибоко в моїй пам'яті, й щоб не зрадити їх, не зостатися одному тут, посеред безпам'ятного світу, не відцуратися їхнього непоказного співчуття, я мушу теж відійти, поступитися стежкою, долучитися їхніх, тепер назавше невимовних, молитов і прохань про найзвичніші й найпотаємніші речі земного (домашнього) вжитку...<br />
Так от... Ці відчуття у мене виникали мимовільно й щезали так швидко, що навіть не вдалося зафіксувати, який саме подразник їх викликав... Й ось саме вчора, в Ягоденському лісі, мені вперше вдалося затримати на довший час цього вісника надсловесного (дитячого) досвіду, побути віч-на-віч з ним... Я уявив собі якийсь простір, обмежений переважно словом "неділя", "вихідний день" (бо є вихід, є вихід там), батько везе мене на велосипеді через ліс, ми їдемо з Кам'яного Броду, сусіднього селища, куди батько возив мене підстригати в місцеву перукарню, а в магазині "КУЛЬТТОВАРИ" купити літні вихідні сандалети... Ми їдемо довго, від сидіння на рамі, хоч і обв'язаній шерстяною бабиною хусткою, в мене вже болюче ниють сідниці, минаємо Батіг, поле за ним і зупиняємось напроти переїзду через (ще не зриту бульдозерами) річку Немильнянку... Батько скидає з себе спітнілу теніску, допомагає роздягнутися малому й обережно, тримаючи за руку, веде мене через річковий пісок на мілину... Відтак, поруч з "неділею" треба уявити, перед очима, шмат світу залитого, заповненого густим бурштиновим світлом, липовим медом, викачаним з важких підрамників за допомогою центрифуги... Світло густішає, набирає якихось нечітких обрисів, що поволі виразнішають, чіткішають... ще трохи (лише не зупиняй зусиль на мить отямленої пам'яті, не поспішай вертатися з того ШУМУ (і десь на Горбах, поміж старезних сосен, висвітлених парусами раньолітнього сяйва крізь хмару, ти побачиш свою матір, тітку Ольку й десь поруч неї, неподалік, хлопчика й дівчинку, що завмерли, забули про суниці, побачивши на сухій гілці дивовижного птаха - блакитну сойку... Звідти, з глибини оживленого, видимого майже до дна Ягоденського лісу, один за одним виходять поволі твої рідняки, твої народичі, твої найближчі і найдальші захисники і рятувальники...<br />
Вони будили мене щоранку...<br />
Вони годували мене своїм втомленим тілом...<br />
Вони затуляли мені своїми долонями очі: щоб я востаннє не злякався...<br />
Вони називали мене потаємними іменами...<br />
Вони за моєї відсутності сідали за стіл празниковий - поруч живих і мертвих.<br />
Вони перебирали на себе мої дитячі й дорослі хворощі ...<br />
Вони зодягали мене - голого в хащах мовчання...<br />
Вони дивувались мені... Вони дивували мене...<br />
Вони єдиним дотиком, єдиним словом "вертали мене до тями... Ніяк не згадаю тепер того слова...<br />
Вони пам'ятали мене зовсім іншим...<br />
Вони забували мене щоночі, наприкінці нечутної молитви, в теплій темряві згаслого літа...<br />
Вони були добрими до мене...<br />
P.S. Вони - це Не-ми в безпритульному просторі...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ЧАСТИНА ДРУГА<br />
"ОБІРВАНІ ҐУДЗИКИ"<br />
...Людина, добродій К., поволі втрачає тіло своє і пам'ять. Світ, в якому випало бути, в якому хотілося жити, стає незрозумілим і чужим. Одного разу він знаходить жмуток своїх давніх нотаток: вражіння від побаченого, щонічники щоденних розмов і зустрічей, уривки невідправлених листів. Ніяк не може пригадати, для чого й для кого було зроблено ті записи. Напевне ж, існував якийсь задум... Перша година ночі. Запахи дощу й мокрого листя. Виразнішає усвідомлення: прожите належало не йому. Механічна повторюваність, накинута обставинами й часом. Навіть коротке ім'я тобі обирають інші... Але ще залишається остання можливість: віднайти свою смерть, своє дійсне народження, пережити за допомогою власного тексту мить справжнього часу...<br />
Світ не завершено, в ньому ще все можливо. В просторі одночасовости всіх подій триває звільнення і впізнавання - не спіть, побудьте зі мною, і я не покину вас..."<br />
(Хома Брус. Логомахія)<br />
<br />
1 9.ХІ.95. Вже тиждень я вдома, в Немильні. Вчора був у Житомирі. Надвечір, зі станції Звягель-другий прийшов пішки...<br />
День першого снігу, найперший день зими я зустрів, як годиться: поміж небом і полем. Вночі, у своїй хаті, сидів напроти живого вогню, читав маніфести Тадеуша Кантора... Ось так, досить гарно І тихо, починається зима - моя улюблена пора року. В ній є щось від життя після смерті. Уповільнене проживання дитячих і дорослих спогадів. Можливість бачити вдруге і втретє забуті сновидіння. Зустрічатися там з незнайомими жінками. Вертатися хоча б ненадовго до напівстертих означень шкільної пам'яті: Der Winter ist da... Es ist Kalt... Überall liegt Schnee... Вицюкувати двома пальцями на українізованій "москві" свої ісихастичні вірші... Цікаво, що при такому способі друкування оригіналом стає лише другий екземпляр машинопису - на ньому (відсутність копірки обов'язкова) залишаються лише білі знаки, відтиснуті крізь першу сторінку з чорними літерами... Оце і є автентичний і автохтонний "білий-білий" вірш... Не знаю ще, яке означення матимуть ці тексти. В них основними засобами вислову є мовні маргіналії, знаки мовчання - крапки, коми, апострофи, титли, дво- і трикрапки, вертикальні (мої улюблені) двокрапки... Слова в сілентивних (або ж - сіленціографічних) тихотворіннях відіграють лиш допоміжну роль.. Може, це все так і назвати - сіленціографія?<br />
................................................................................................<br />
2 23.XII.95, "Фоліо", ніч.,<br />
Зима - то якась неймовірна одночасовість тексту: написаного і замовчаного, прожитого і нез'явленого на папері, але збереженого в Твоєму тілі, в Твоїх теплих і темних сховищах невимовного...<br />
..........................................................................................................<br />
Тіло - оселенний біль (то лиш здається, що інколи - непосильний)... в ньому дрімають зародки божевілля., хованки сонного смутку.. Равлик поволі розкручує хатку-спіраль, лабіринти віку, відпущеного захованій людині, їхні спільні намагання доторкнутися небокрайньої вертикалі...<br />
..........................................................................................................<br />
"Син (сон), знятий зі свастики сонця..." - так записано (сховано) у С.В. ...<br />
..........................................................................................................<br />
3 7.1.95, субота, Немильня. Різдво...<br />
Ранок - ліс далекий, невагомий і теплий сніг... Вчора: свічка - на підвіконні, а здавалося - за вікном, на снігу, біля підніжжя чорних яблунь: в подвійних шибах зимового вікна холоне світло відображення потойбічного...<br />
Сніданнє празникове: Льонька і син його Ярик прийшли, статечно й соромливо водночас сиділи за столом, щось говорили до Толіка.. Мама - на ліжку, дивилася звідти на нас, мовчала... Свічка в чарці з житом... "Дай Боже за рік діждать", - голос діда, тоді... Тепер, батько, - "Ну, берем, хай буде всім добре..."<br />
Колядники в Ольчиній хаті: Лєна і Галя Домєїні? "Бігла теличка з-під бережничка..." Я тільки-но встиг у плиті затопити... Виніс їм сливових карамельок, печива, одне яблуко на двох... Трохи пізніше прийшли Люба і Надя Ліксандрини - співали давніх, мною забутих, колядок дитячих...<br />
І весь день з неба сипався сухий сніг.. Тихо і гарно - кращої погоди на Різдво годі й бажати.. Згадав слова Івана Андрійовича, поета Лаврської школи - про захищеність нашого світу хмарами... Замкнув хату і через городи і через Гаркушу замерзлу пішов у Ягоденку, - повз садибу Павла Женьчиного й Степана Халана, який завше на мій "добридень" відповідає: "здрастуй, синок..", щось запитує, йде далі, залишаючи в мені спалах миттєвої вдячности за його нібито й звичні слова.. Вдома - це значить там, де навіть чужі люди звертаються до тебе - "сину.."<br />
..........................................................................................................<br />
4 7.1.95. - субота, Немильня, Різдво (про-довження)..<br />
Зимовий ліс - для мене - то і є рай: простір життя після смерті... Все збулося, все сталося (хай І не завжди - зі мною, але в мені, для мене), все відбулося: через віднімання додалось, долучилося невидимого сховища цілісного буття.. Все збулося, все сталося., і от я тут, вдома, на Різдво, посеред урочистої зими.. З неба сиплеться тихий сніг., шурхотить білий попіл згорілих слів.. Їх вже ніхто не прочитає.. Хіба що - побачить, почує увісні.. Й забуде, прокинувшись.. Забування - то не є тут щось зле, примусове - звичайна (обов'язкова) умова рівноваги поміж цих двох світів..<br />
Зима (ліс) - то і є жива смерть, живчик Улісс, знетямлений неминучим поверненням до чорно-білої Пенелопи.. Зимовий ліс схожий на тіло жінки, яку ще любиш, котра ще впускає тебе в свої потаємні сховища..<br />
..........................................................................................................<br />
5 ...йшов через городи, засипані снігом, де минулого року всю осінь і зиму стояло батьком споруджене (з маринаток старих баби Якилини, його покійної матері, та хусток, вилинялих на сонці, спокійної (тепер назавжди) тітки Ольки, найменшої його сестри) опудало - чомусь він його не розібрав тоді, як викопали й зібрали все, що було на городі, залишив стояти, - мабуть, дуже втомився (бо в мене самого було таке відчуття, коли визбирали, вже надвечір, виорану плужком картоплю - ніби я вмер на тій плантації по завершенню всіх напіврабських робіт), покинув його там нікому не потрібним охоронцем - опальним кронпринцем невидимого, але збереженого під снігом (збережений - тобто звільнений від берегів, від непотребних оберегів- від обережности перед безмежністю) тіла згорілого літа, - себто... -<br />
Опудало - то і є архі-рей, то і є панта-рей, - таємний кондукатор щоденного літургійного дійства посеред зими - царства живої смерті, щонічного чатування доконаного чину - бути причетним до часу здитинілої під старість чужої (власної) пам'яті...<br />
..........................................................................................................<br />
6 10.01.96. Неможливо більш-менш послідовно, логічно передати все те, що відчувалось в ці дні, снилося, з'являлося в думках і поза ними...<br />
А біля й навпроти всього щоденне вимагає жити так, ніби й нічого не сталося, вимагає повного підпорядкування своїм потребам... Інколи це допомагає, найчастіше - викликає страх: невже навіть це зберегти неможливо?<br />
Тому й намагаюся хоч зрідка вирватися з-під гіпнотизуючого погляду великої зими, наперекір (чи може - завдяки?) її льодяному скрипторію: "немов й нічого не було... немов і нічого.." Тільки холодний, блискучий і білий світ, відокремлений од кімнати з малими дітьми хрестовиною новорічних вікон..<br />
<br />
Не шукай, бо не знайдеш в цих записах якогось поміркованого викладу тих невимовних речей, яких ми ледь торкалися в наших немиленських розмовах. Живий світ не піддається тотальній фіксації... Мені лиш хочеться вберегти від щоденного руйнування, від забування щонічного бодай його контури, - розмиті зимовим присмерком абриси часопростору, де ми всі, старі й малі, залишаємось разом, зостаємося так, як це було і буде, а не тільки, як є, звільнені від примусового служіння й виживання в чужих містах і місцях, - зберегти, щоб хоч зрідка можна було вертатися, наздоганяти, озиватися на чийсь голос, зустрічатися вдома з самим собою, з людьми, що пам'ятають нас зовсім іншими..<br />
Сьогодні середа, рівно тиждень, як померла мама.. Зранку ми з Толіком заходилися возити гній, але батько нас зупинив - "підождіть, он саме баби ходять, колядують по хатах.." Справді, це ж третій день по Різдві.. Вони зайшли гуртом в двір і спершу запитали дозволу колядувати.. "Дозволяють, дозволяють", - радісно заголосила Мартинчиха, й всі зібралися біля дверей, навпроти вікон.. Як гарно, з якими дивовижними словами й мелодією лунали їхні голоси в ранковому затишші (мороз вже трохи попустив), в повітрі, наповненому передчуттям снігопаду... В тому співі була така злагодженість, урочистість, така неймовірна єдність живих і мертвих, де поруч з народженням нового світу, нового світла відчутна й невидима присутність тих, що давно і недавно перейшла за межу.. Тепер я зрозумів, Що означають слова про "вічну пам'ять".. Це зовсім інша вічність, аніж уявлялося раніше.. Й чому слово "ніколи" іноді звучить як "назавжди”.<br />
Весь цей тиждень в хаті й надворі майже на кожному кроці трапляються мовчазні свідки маминої присутності: якісь вузлики з насінням і зіллям, чорний корінь дев'ясилу - серед червоних ягід шипшини, відваром з яких вона лікувала батькову простуду, слоїки з цвітом липи й нагідок, сушених чорниць, пучок татарського зілля, збережений ще з Трійці..<br />
Батько й Толік не бачать й не чують тих вісників, а я не знаю, що мені робити з їхніми з'явами. З кожним тим свідком треба було б говорити окремо, а вони до мене звертаються всі разом.. Їхній німий хор повільно йде на дно вечірньої темряви.. А вдень я знову відчуваю їхній страх зостатися непочутими. Посеред ночі мене будить їхня німа настороженість. А я не знаю, як їх (і себе поруч них) примирити з ще більшим мовчанням великої зими..<br />
<br />
Я помітив, що батько боїться тих свідків.. Він потихеньку намагається їх позбутися... Я не встиг запримітити, куди він викинув надтріснуту шкляну чарку з житом, у якій всі три дні біля мами горіли жовті свічки..<br />
Я не знаю, де він подів стрічку колись білого ситцю, колись празникової маминої сукні.. не розумію, чому він боїться брати мед зі слоїка, що стояв у мами під ліжком.. Але дещо я встиг врятувати...<br />
Вчора якраз було Дев'ять днів... Я йшов від Ольчиної хати, по вулиці, якою ми колись ходили колядувати до баби Якилини, - тепер я йшов у зворотньому напрямку й раптом піймав себе на відчутті, яке часто зринало в ці дні.. Я відчув, що в мене зовсім інше обличчя..<br />
<br />
Це й раніше траплялося: уподібнення мимовільні й миттєві, коли тягар внутрішньої темряви от-от, здавалося, задушить й витіснить останні залишки світла, та раптом з'являлося несподіване: в мене змінюється лице - воно стає на якусь мить не моїм, чужим, не втомленим, не самотнім: у мене тепер обличчя моєї матері...<br />
<br />
В кімнаті, де я пишу тобі цей лист, поволі густішає надвечірній присмерк. День вже трохи побільшав: скоро перейде на п'яту годину, а за вікном ще видно.. Вдома цієї пори батько починає порати худобу. Я теж за минулий тиждень був призвичаївся до того вечірнього ритуалу. Вже й забув, скільки втіхи може ховатися в простому годуванні мешканців домашнього зимового ковчега. Спершу принести їм по оберемку сіна, згодом - води, підстелити долівку хліва житньою соломою.. Рузька має скоро телитися, тому більше двох відер їй не можна давати - п'є жадібно, важко зітхає, коли висмокче останні краплі зі дна.. Бичок вже наївся й тепер намагається вирватися з хліва надвір, - побрикати, поганятися за голодним Барбосом.. Але найбільше мені подобається годувати Сірка.. Я відчиняю двері конюшні, а він вже чекає на мене. Теплі запахи сіна, гною, соломи, вівса; кінського поту на якусь мить перетворюють хлів на різдвяний вертеп. Сірко нетерпляче розхитує згори донизу сивою головою, запитально дивиться на мене своїм великим сферичним оком - різнобарвним, вологим, схожим на тьмяне дзеркало з моїм відображенням. Я ставлю перед ним відро з водою, він п'є довго, без поспіху, смакуючи кожен ковток.. Тоді піднімає голову й мокрі волохаті губи торкаються моєї руки: Сірко просить у мене шматок хліба. На цей раз у кишенях куфайки порожньо, лиш крихти вчорашні, він обережно визбирує їх з моєї долоні, потім знову нахиляється до відра. П'є, а вуха ворушаться сторожко, щось вловлюють нечутне й невидиме для мене.. Згадуються дідові слова, що діти й коні бачать іноді покійників нещодавніх.. Я забираю відро й намагаюся повільно, не відриваючи погляду від ока з відображенням людської постаті на повен зріст, зачинити двері.. Сутінь густішає, і в ній сивий кінь з розпущеною довгою гривою, з оком, схожим на дно глибокого колодязя теж стає і н ш и м .. з якогось незбагненного виміру.. Колись, посеред нетутешньої зими, але одночасної з цією, саме так і майже поруч, відбувається мовчазна зустріч взутої в розчовгані кирзаки, зодягненої в діряву куфайку людини й настороженого, з опущеними до землі блідими крильми, тихо здивованого янгола.. Вони встигли повідати одне одному найважливіше.. Тепер ти розумієш, чому час від часу, крізь наші обличчя простукають, проявляються й щезають ніким не помічені зовсім інші лиця? Й чому саме кожна зима - відлік нового часу...<br />
..........................................................................................................<br />
7 Десь тиждень тому з Петрівців, од Н.С. прийшов лист, написаний ще 26 грудня, де вона всіх немиленців (і Віру Костянтинівну) поздоровляє з Новим роком, бажає здоров'я і щастя, пише про свої болі, хвору ногу, про Миколу Олександровича, на якому тепер тримається все.. Нічого вельми втішного в тому листі ніби й нема, але є якась дивовижно щира інтонація, готовність все витримати і витерпіти, намагання навіть з такого стану допомогти близьким людям. Ось, цієї витримки мені останнім часом вже не вистачає. Якась темрява накочується хвилями. Щось душить зсередини. А ззовні – ця нескінченна холоднеча. Тоді несподівано з'являється якийсь нетутешній захист: під - а скоріше над -свідома можливість побути трохи з іншим обличчям. Це виходить помимо власної волі й зусиль, само по собі, з себе - до когось близького. Я раптом бачу себе з обличчям діда Костя, з лицем баби Софії - на якусь тільки мить, але цього достатньо, щоб не заступитися за межу відчаю. Ввечері, коли сідаю, як скіф з пекторалі, доїти Рузьку й вона притуляється до мого вуха своїм волохатим великим животом, я відчуваю, що в мене їхнє лице, вираз спокійного суму на ньому, їхній погляд, звернений вглиб неспішних і невеселих думок.. Це й дозволяє "переключитися" на інший ритм, на якусь невидиму вібрацію щезлого тіла, перебути хвилину небуття... Це тільки здається, що поруч нас немає наших найближчих... Стільки любові, стільки доброти вони вклали в нас, перетворили свої натомлені й зболені тіла на тихе світло, що навіть звідти, з могили, йде від них ненадокучлива допомога...<br />
Сьогодні, в неділю, 11 лютого, рівно сорок днів по мамі. Зранку з Толіком ходили на мамину могилу.. Сніг, мороз, вітер палючий.. Але свічка, запалена у шклянці з житом, не гасла, горіла, біле полум'я нахилялося вбік хреста.. Не вберегли, не врятували.. На сніг, на кожну могилку по коржику пшеничному й дешевій карамельці: дідові Рибакові, бабі Софії, бабі Якилині, тітці Олі, моїй хрещеній, Федьові, батьковій сестрі Настуні..<br />
...Це вчора Мар'я Омелькова прийшла, напекла на плиті коржів з білої муки.. Деякі трохи пригоріли, але вийшли смачні. Бо зранку якось важко було думати: завтра обід сороковий і немає жодної жінки, яка б допомогла його зготувати. А Мар'я (на додаток до коржиків) кучу історій всіляких розповіла, наспівала з півдесятка дивовижно красивих колядок, і якось той морок всей розійшовся, розвіявся, заховався.. І ще одну річ я вчора від Марії почув.. Вона розповідала про свого батька - Омелька Капустюка. Той в першу світову війну чотири роки був у полоні австрійському. За кілька днів до своєї смерті він якось сказав: "Бач, дочко, як далеко моїй душі вертатися доведеться.. аж куди було доля мене занесла.."<br />
Виявляється, є повір'я: душа померлої людини за цих сорок днів, упродовж яких вона ще залишається на землі, повинна облетіти, провідати, попрощатися з усіма місцями, де була за життя ця людина. Я подумав, що мамина душа сьогодні повернулась з-під Сивашу, з Попілака, - місця висилки всієї сім'ї - за небажання дідове вступати до колгоспу..<br />
Мені видається інколи, що той світ - це лиш якесь суттєве (сутніснодійсне) відображення нашого земного життя.. Щось схоже на перехід од геометрії трьох вимірів до більш складної системи - може, стереометрії багатовимірностей.. Але щось найхарактерніше, найсуттєвіше з цього світу зберігається й в тамтешньому просторі., Щось залишається без змін.. В ньому мама пояснює комусь, що рай - це місце, де ніколи не гасять світло, не вимикають його, - як в камері безсмертників, а при світлі вона не може заснути, от і приходиться, щоб якось згаяти даровану вічність, писати-переписувати конспекти з історії СРСР, - готувати відкритий урок (для інспектури з підземельного світу), який ніколи вже не відбудеться.. Згодом приходить дід Кость (її батько), приносить ножиці й просить зрізати йому нігті на пальцях й, щоб в очі й на вуха не лізло, підстригти сиві коси. Мама ставить на вогонь відро з водою, дістає зі скрині чисту сорочку для діда й слухає, як той, в передчутті приємних процедур тілесного оновлення, розповідає замурзаним й непосидючим янголятам свої хармани про Йосифа Прекрасного й Робінзона Крузо, Варвару Великомученицю.. Я відчуваю, як мамина рука крізь мою власну долоню торкається дідової голови, обережно гладить його біле волосся; а тоді, під жовтий гребінець, починають цокати ножиці.. Дід замовкає, я заплющую очі й одразу ж, в простір спільного бачення входять чорні яблуні, обперезані віхтями житньої соломи, заячі сліди на снігу, чиясь постать з коромислом на плечі поволі наближається від Бридунової криниці..<br />
Мати миє дідові голову, а я згадую, як в той день, коли в Києві мені принесли телеграму про її смерть й посеред ночі я пішки йшов зі станції Звягель-другий до свого села.. Було холодно й темно, ноги грузли в снігу, й раптом мені уявилося, що це не тепер і зовсім не я йду додому, в Немильню. а мій батько, ще не спрацьований, молодий та дужий повертається з військової частини десь з-під Корця, куди його на кілька тижнів забрали в "партізани", вертається додому й знає, що сьогодні субота, ще не зовсім пізно, й десь саме цієї пори його Віра в дерев'яній, добре натопленій хаті, купає малих дітей, хмари теплої пари піднімаються над ночвами, пахне розпареним татарським зіллям й ром'янком, матері допомагає баба Софія, а дід з печі, як з престолу небесного, дивиться на те все й нічого не бачить..<br />
...Малий з лежанки видить - замість старого: відчиняються сінешні двері, морозне дихання облизує поріг, глиняну долівку..<br />
Дід з печі гарно поставленим голосом заводять свій улюблений псалом: "Всякое диханіє да хвалить Господа..."<br />
..Так зримо і виразно та все уявлилося, так чітко, до найменших подробиць, і це допомогло мені тієї ночі - дійти додому, притулитися обличчям до маминого ліктя на згині нерухомої руки.. перебути в нетопленій хаті до ранку.. Так тоді все зійшлося, що десь глибоко ворухнувся непідвладний розумовим очевидностям здогад: світло й тепло, яке ти отримав там, захищеність і непокинутість тодішня нікуди не щезли, не пропали.. Вони лиш перейшли на той бік пам'яті.. Можливо, саме вона зрідка означується як вічна...<br />
Адже найбільші події людського життя: народження, любов, смерть - відбуваються поза і над часом... Й найголовніша заповідь "не убий" тут звучить як "не забувай... не забувай..." Може, тут, у цій пам'яті, ми найближче підходимо до Всевишнього - на відстань короткого й розхристаного троєперстя: першого весняного тепла після немилосердних морозів..<br />
..........................................................................................................<br />
8 14.ІХ.94, середа, (Севастополь) - за вікном ще було темно, коли я відчув, що по мені хтось ходить, й прокинувся.. Сей хтось сів мені на живіт і запитав: "Татусь, чому ти вчора мене підманув? Сказав, що знаєш, таке замовляння, після якого з'явиться цукерка на паличці.. Цукерку я знайшов під подушкою, а замовляння так і не почув.. Така цукерка, без примовлення таємного, мені не потрібна.. Зрозумів? Тоді давай, проспівай заклинання, поки ще люди сплять.."<br />
..........................................................................................................<br />
9 6.1.95, п'ятниця: ранок в блідому присмерку, центральний автовокзал, довжелезна черга до каси... і, врешті-решт, автобус Київ-Рівне-Ковель, до Звягля родимого, тихий сніг за стіною зі шкла - вікном "Ікаруса".. На руках у мого сусіди, худющого чоловіка літ під сорок, лекції Мераба М. - про Марселя Пруста.. Небо, хворе на булімію..<br />
<br />
..Ось тоді, на вокзалі, в зсудомлених обіймах передранкової темряви, я відчув себе (точніше - своє знетямлене хронічним недосипанням тіло) лиш засобом переміщення чогось зовсім іншого: я відчув, як в мені (вірніше - в ньому), десь майже поруч, повертаються цього дня додому десятки моїх родичів, невпізнаних і неназваних мною, вертаються і бояться, що не встигнуть на Різдвяну вечерю, до престольного столу з кутею.. не відчують смак пшеничних варених зерен з солодким товченим маком: їжа живих і їдло мертвих (померлих, але не щезлих назавше), змішана в одній поминальній страві, в одній череп'яній мисці..<br />
..Можливо, то я вперше так зримо відчув себе як вмістилище (сховище) для невидимих пращурів., що попри все треба не запізнитися на вечерю, хай і пішки через білу замерзлу Случ, через ліс Ягоденський, а встигнути до першої надвечірньої зирки (так її дід омовляв) прийти додому, в чорно-білий простір недописаного роману "Не-ми"...<br />
...................................................................................................................<br />
10 16.III.95, ранок, вже розвиднилось - видно крізь шиби: хтось сіє поміж чорних дерев білий попіл сухого снігу..<br />
Дорога на Гоголівську, в сховище-фоліо - крізь алею зимову й передвесняну..<br />
Десь в цих ранкових пахощах зберігається й повертається вся безпритульність шкільних зим.. Не тільки школярська, коли ще так-сяк міг і вмів сховатися від завіконної темряви в оберемок тонких і товстих книжок (серія "В світі пригод", принесених з сільської бібліотеки чи від Валентини Зінов'ївни), але й дотепер - вертається так і не збута тут безпритульність мого зимового вчителювання..<br />
Перша "Не-ма" - рік 1982-й.. с. Велика Деражня, дівчатка зі старших класів приходили на мої уроки неіснуючої географії без ліфчиків, й перед моїми очима, в їхніх пахучих пазухах розмахували крильми неприручені й голодні янголи й замість шкільного хліба обов'язкових тем я розкришував їм таємні слова невимовного й прямо з рук годував, відчуваючи, як вони обережно торкаються своїми дзьобами поверхні моїх долонь.<br />
Посеред пізньої осени (вже після безпросвітніх жовтневих "празднічків") - звістка про смерть Леоніда Ілліча, якась дика радість серед учнів - гасали по коридору й горланили: "Брежнєв помер. Брежнєв помер, ура - завтра уроків не буде!".. Вираз переляку на обличчі завуча..<br />
..........................................................................................................<br />
11 24.IV. 95, понеділок Великодний: Сорок днів, як померла баба Софія - день, коли душа покійниці покидає близьких своїх, біля яких ще була в цей день за поминальним столом., так виразно відчувалася її присутність і голос..<br />
Зранку всі разом (мамо, батько, Толік і я) ходили туди: підсипали білим піском могили, випололи бур'ян, пофарбували синім дерев'яні зжовклі хрести..<br />
Вчора: вечірня розмова з мамою.. надворі, біля криниці.. За дверима ґанку стояв батько й (ніби непомітно) дослуховувався, про що ми говоримо..<br />
Вчора - у Волошків.. Галина Петрівна розповідає: "..Ніхто так не вмів, як баба Харита відбілювати полотно.. Як це робилося?.. Ось слухайте, скоро про це вам ніхто не розкаже.. Беруть жлукто - кадуб такий дерев'яний, без днища., вимощують його соломою, тоді кладуть туди мокру білизну, наверх - знову солому.. сиплють попіл, кладуть розпечене каміння і ллють воду гарячу.. А потім той кадуб везуть на річку..<br />
..Пам'ятаю, як баба Ярина розказували: "Посеред зими поперла я жлукто на річку.. На пузо важке заголила спідницю й прала отак.. А вночі Надька в мене вродилася..<br />
...Якось везли на річку праннє й загубили мішок з білизною, випав з воза, на Уманцях, біля Митриків.. А діти знайшли той мішок, витягли з нього начиння й зразу ж догадалися, чия то білизна - баби Харити!. Бо в селі ні в кого не було білішого полотна..<br />
Отакі були великі хазяйки!.."<br />
..........................................................................................................<br />
12 9.ІІ.95. Позавчора: світіння бань Софії на тлі сірого й спокійного неба...<br />
Буд. кіно: фільм про Казимира Малевича - "Казимир Селянський.."<br />
"Іконопис - найвищий вияв селянського мистецтва.. Лики простоти й святости.. Тут не діють закони просторово-повітряної перспективи.. іконописець, як і селянин, йде шляхом серця й молитви..."<br />
..Й опісля цих слів - на екрані малюнки й картини К.М. кінця 20-х років: люди без облич - з чорними хрестами, серпами і молотами, з проваллями темряви - там, де мали бути очі, вуста, омовлені диханням почуття..<br />
Який приречений ритм і відчай в тих постатях!. А мадам Г.С. (критикеса з породи "общечєловєков") докоряє Дм. Горбачову, одному з авторів фільму, що він модерніста зі світовим ім'ям засунув у селянську піч.. Як на мене, то всі супрематичні мудрощі, теоретичні й практичні їхні викладки про точку, крапку, площини, що переходять в чорний квадрат, видаються лиш артистичною розвагою, - поруч трагічного осмислення й передчуття страшної долі мільйонів носіїв селянського іконопису (внутрішніх носіїв - навіть без вияву мистецького) ... Радянська влада забрала в них найостанніше й прирекла на голодну смерть, позбавила сенсу їхню віру й довіру, їхню простоту й святість, ніким і ніде не збережену - бодай кольором на полотні.. Малевич зумів це донести через відсутність кольору - там, де людська душа відбивається всіма барвами - на обличчі людини -чорніє діра...<br />
.......................................<br />
13 1.V. 95, понеділок, - офіс "Хуліо".. Я сидів на кухні, додруковував свої "Щаблі (не шаблі) до горішньої хованки" і раптом за вікном побачив двох людей, чоловіка і жінку - престарілих: тих, що вже отримують пенсію, але все ще десь працюють..<br />
Вони, очевидячки, поверталися з першотравневої демонстрації - важко сказати з якої: комуністичної чи націоналістичної - руки в них були порожні, без прапорців певного кольору.. Найбільше, що вразило в моєму мимовільному підгляданні - мить, коли на людському обличчі проступає (нічим не заховане, ніким не захищене) прожите життя.. Така неймовірна втома була на їхніх лицях, такий спокійний, майже дитячий сум, що я забув про свій власний недописаний текст, недоконаний тут, але звершений десь там, за шибами, за межами назавжди незбагненного туску.. Ті двоє на хвилю якусь видалися мені батьками моїми й дітьми водночас. З'явилися й щезли.. Мерехтіння сонячних плям на стіні... Відлуння шкільного свята..<br />
..........................................................................................................<br />
14 14.Х.95. Ліс Ягоденський - вчора йшов з Кикови, через посадку Дубову, де колись з батьком пізньої осени, в неділю, (якого року це було? 63-го? 64-го? - в газетах якраз писали про вбивство Кеннеді..) вишукували (глибоко під листям опалим) білі пахучі гриби - в чорній, вже холодній, землі.. Непорушно німі стояли молоді дуби.. Батько ногою розгрібав листя, а я сідав навпочіпки й руками нишпорив у ньому, знаходив невеличких істот, що так гарно і холодно пахли.. боявся, щоб їх не роздушити.. Від тієї неділі (куди? до кого?) пройшло ціле життя.. Ніби все й зосталося - як було..<br />
Тепер ранок - жовте й дрібне листя сиплеться зі сливки під вікном Ольчиної хати - від одного погляду мого, дотику невидимого.. Сьогодні - Покрова, празник немиленський.. А поза тим - хто так дивиться на несвяткового Тебе?<br />
.. Спомин про перше читання роману "Батько-Ліс" Анатолія Кіма...<br />
..........................................................................................................<br />
15 28.XІ.93, неділя, Житомир, к. 911 - вечірня молитва наприкінці падолисту: громада (коло) єкуменів - розарій в напівтемряві.. голос жіночий..<br />
..........................................................................................................<br />
*...снився нещодавно Твій найперший лист до мене - що читаю його і дивуюся, бо вдруге прийшов.. й ще ж такої глухої пори.. Фотознімок Твій випадає звідти - на підвіконня.. Беру його й вставляю замість розбитої шиби - він прозорий, наскрізь просвітлений густим надвечірнім світлом.. На ньому Ти стоїш поруч з чужим, незнайомим мені, чоловіком.. Твій погляд звідти - як докір.. Він обнімає Тебе за плечі, а Ти горнешся до його грудей всім тілом.. Ви стоїте на якомусь паромі чи то мостикові, бо за спинами вашими - темніє горизонтально нахилене дзеркало річки, даленіє берег.. І несподівано я впізнаю його: то ж я сам, тільки з новим обличчям..<br />
<br />
...Найгіршого не сталося. Ми залишилися жити, хоча й не змогли бути разом. Ми не збожеволіли, не здичавіли, не потрапили в будинок, означений складним словом, перший додаток якого був "рай": райлікарня, райсуд, райтрупарня.. Ми залишилися жити.. Кожен окремо - найгірше відбувається не з нами. Тільки от пам'ять, - незалежно від нас, понад нами.. Щоразу, кожної ранньої весни над головою густішає пошум крил..<br />
..........................................................................................................<br />
16 28.ХІ.93, неділя, Житомир (продовження)..<br />
...Одного разу Дмитро К. у відповідь на якесь моє запитання, несподівано мовив:<br />
"Ти ж подавав стільки надій, так вдало приручив чуже обличчя.. жінку, теж чужу в цьому світі, зробив своєю.. вмів добирати для неї єдино можливі з усіх слова, шурхоти, колір.. Чому ж ти й досі живий?" Я розгубився.. Що мав йому відповісти?.. Замість моєї відповіді він взяв грудку білого "єрусалиму" й в лівім кутку брудної класної дошки почав щось швидко писати.. Крейда скришилася до останку й Дімко ганчіркою щезнув написане.. Я встиг запам'ятати лиш наприкінцеве речення:<br />
"Ось так і живемо, любителі шампанського марки "ich sterbe.."<br />
<br />
Тепер, майже через два роки, перечитуючи цей запис, я зрозумів, що зустріч з Дімком відбулася уві сні..<br />
Тепер (і ще тут) я знаю, якої відповіді він чекав од мене..<br />
..........................................................................................................<br />
17 10.VIII.94, середа<br />
І. Смоктуновський: "Жити хотілося, от і підняв руки".. (відповідь на запитання, чому він здався німцям у полон)..<br />
Тепер його нема, він "помер" і комусь іншому (тобі?) сняться його сновидіння про втечу з чорно-білого полону.. Зимове кіно - серед літа..<br />
<br />
Вчора: театр Сергія Проскурні - день ритуальних акцій.. відніс до них свою картину - "гаряче полотнище" Друже Лі Бо, брате Ду Фу..." - як декорацію для спектаклю підземного, за п'єсою Олега Лишеги..<br />
- "Ти б її краще в Глеваху привіз би.. Хай поруч сосен трохи побуде.."<br />
"...Богоматір квітів" Жана Жене перетворюється на махоона й летить прямо на вії заплющених очей жінки, що спить неподалік сміттєзвалища..<br />
Поруч неї спить старий волоцюга й намагається запустити в розтулену малимоницю зелену волохату стокротку...<br />
..........................................................................................................<br />
18 15.VIII.94, ранок, Богдан: "Татусь, мені сон сьогодні приснився: ми заходимо з тобою в хату.. - (останнє слово звучить зовсім по-іншому: протяжно, з уповільненим подовженням першої голосної й очі на сухому місці розширюються - відновлюють простір невидимого тепер видіння).. - це в Немильні відбувається... відчиняємо двері, а там чарівник лежить отруєний..<br />
- Хто ж його отруїв?<br />
- Не знаю... Хтось до нього приходив, поки нас не було... Трохи згодом: "Що, що, як, як... Ти мене зовсім не розумієш..."<br />
3.VIII.94<br />
"... Тату, тату, а куди поділося те, що крутиться, світиться і співає? Не знаєш?"<br />
...А мені чомусь з голови не йде отой чарівник, що так і не діждався нас в порожній хаті... Чомусь згадалася назва ніде ще не друкованого роману Валери Ляхевича "Мандрівний домовик..."<br />
..........................................................................................................<br />
19 14.VII.94, четвер, "Календар стихій": Сестру з дітьми провели на севастопольський потяг, ледве встигли - непід'ємні "чумуданчики" вкидали вже в останній вагон... Так і не встигли поговорити...<br />
"Імператор континентальної мрії":<br />
Виставка І.М. в Українському музеї - нежива, механістична графіка, продукована конвеєрним способом... Але яка пам'ять - його "Дарований блаженству день", "У полі мудреці дрімали", його "Цвітіння"- потойбічні маки на безлюдних пустелищах, червоні спалахи яблук на присмерковому снігу - більше десяти літ тому, одна з його перших виставок на Банківській, 2...<br />
Тоді навіть та вулиця звалася інакше... Й було відчуття несподівано прочинених до іншого (невідомого) світу дверей...<br />
Фуршетні здибанки: Галя Д'ягольченко, голодний Брус - великий поглинатель канапок, волохатий Волощук, чомусь зажурена Г.Г...<br />
Вечір: десь подівся другий розділ начисто переписаних "Прогулянок вглиб саундшафту", - спроба ото-біо-гео-графії... Прийдеться заново скрипіти...<br />
................................................................................................<br />
20 16.IV.94, квітень! - Київ: суцільна голова Олоферна на золотій, наповненій світлом Софії, тарелі.. Неба синя глибінь - його очі.. Відтята голова.. Люди бігають, схожі на літери розсипаного набору, що складав колись його, Києва, тіло..<br />
<br />
...І людину, й культуру, насамкінець ("день Суду не буде страшним"?) оберігає не слово, не мовчання, а слово на межі мовчання.. Слово як свідчення про невимовне..<br />
<br />
Найцікавіше - на межах..<br />
Про чоловіка: який все свідоме своє життя збирається написати Книгу - книжку щонічного і щоденного проживання, жування, переживання, збування і забування відпущеного терміну існування, в межах (і поза ними) власної й чужої самоти..<br />
На одне те збирання, на одні підступи хоча б до початків отого письма, на з'явлення його чорно-білої температури пішла більша половина свідомого життя..<br />
Й несподівано він зустрічає жінку, що вміє обертатися на черепаху.. вона відкриває йому можливість безмовности: виявляється, її тіло - то і є написана ним (вже давно!), (всіма дотиками нервових пальців-богомольців) Книга-книжка щонічного і щоденного.. Тоді він відважується скласти нову абетку-дзеркало-абецадло - своїх зустрічей з нею..<br />
..........................................................................................................<br />
21 10.ХІІ.94, субота - тихий сніг з самого ранку... Богдан у довгій білій футболці (він іноді називає її "янгольська сорочка") стоїть на підвіконні, висунув голову крізь віконну кватирку й розповідає мені про все, що діється в білім світі:<br />
...О, бачу, якась людинка йде, птиця кудись летить, мабуть -ворона, і ще когось бачу - там, де ми спускалися до хатини діда Оха, одна птиця туди полетіла, а гінша - сюди, і сніг на них всіх знай собі падає... - знай мені, знай тобі, знай ще комусь.."<br />
Вчора: ганяли навпроти будинку (вдвох з Богданом) м'яча.. Вискочив звідкілясь чорний дог і схопив його в пащу.. Господиня заголосила фальцетом: "Шерри, а ну сейчас же выплюнь мячик!.."А той втікає від неї, не хоче випускати з рота оранжеву кулю..<br />
..........................................................................................................<br />
22 23. XII. 94, п'ятниця.<br />
...Зима - точка (дичка - твоя ненароджена дочка) в просторі, де дуже зримо й майже фізично відчутно перетинаються виміри життя й смерті... Сніг на золотих і зелених банях Софії, зимовий сад навпроти замурованої брами Рафаїла Заборовського...<br />
...Ось тут побути кілька хвилин (на півдорозі від шеф-редактора "Хуліо", пана Сільвера - до здичавілого в потойбічних вимірах власних текстів (приреченого прирученими домочадцями), повелителя симфор і метафор, короля знавіснілого полювання на самого себе Стаха В.) - побути тут кілька хвилин й відчути мить, що дорівнює вічности - простір звільнення від страху перед майбутнім небуттям, не-існуванням... Що значить твоє власне прийдешнє щезнення поруч з цим білим, нерівномірно розстеленим на золотій округлости світлом? - ти був біля Неї, був у Ній... і, значить, десь там залишишся, десь там сховаєшся - поруч незнищимої миттєвості раз і назавше побаченої краси..<br />
..........................................................................................................<br />
23 І6.ІІІ.95, четвер<br />
...Йшов з дому ще в темряві (десь біля шостої) й раптова свіжість, чистий дух вночі з'явленого снігу нараз вернули (кинули) мене в назавжди, як здавалося, втрачений хронотоп влаштування власного дітвацтва посеред білого й чужого світу. Чи, може, навпаки: спершу забутий, а згодом - втрачений... Й найдивовижніше те, що я повернувся звідти весь: з пам'яттю запахів, звуків, дотиків (язиком до зшерхлого інею на чорній гілці)..<br />
...Прожитий "я сам" - тоді, звідти, невідомо для чого, для кого, нащо? - з'являється тут - в знетямлених щоденним виживанням щонічних спробах зберегти ненаписане і невимовне..<br />
<br />
Свідомість, очищена шаром (палом) позавчорашньої температурної простуди і пахощі чистого, ще не затоптаного снігу...<br />
<br />
...Відлуння нещодавньої хвороби в дорослому тілі й несподіване звільнення (впізнавання) дитячої пам'яті про самого себе, малого й зимового... на возі, вимощеному ячною соломою, через охоплений забуттям ліс, везуть тебе до лікарні в сусіднє селище, в Кикову..<br />
..........................................................................................................<br />
24 28.IV.95, п'ятниця розквітлих вишень попід вікнами "Хуліо"...<br />
...пані Лорхен: "Все цвіте, пахне, а поміж нами ходить вишня жива - пан С. В-ський..."<br />
...Дідова приказка: "...пани, пани - на двох одні штани..."<br />
Оксентій Вава: перетворення тіла в текст і несподівана зворотня метаморфоза: написане повільно, але неухильно набуває ознак тіла: сторінки набухають вологою, поміж друкованих слів, окремих літер, складених з них рядків з'являються чиїсь очі, вуста, чиїсь нашорошені в ніч вуха..<br />
...роман "Не-ми" - це не тільки анамнез, історія хвороби літературного тексту, який поглинає в собі свого автора... це й спостереження за перебігом зміни типів культур...<br />
<br />
Поруч зі щезлими людьми - реєстрик слів зруйнованого світу. Спостереження, що спромоглися перейти на межу свідчення...<br />
..........................................................................................................<br />
25 4.Х.95. - А. Брус - художник з підземельного переходу. Разом з ним - до конси, ледве прорвалися: виступ джаз-квартету Мішеля Порталя.. Партер - переповнений, навстоячки слухали..<br />
Сам М.П. схожий на старого воїна, що пестить в руках свою довгу фузею - як продовження своєї підупалої чоловічої моці: обережно торкає її губами, пальцями, підтримує коліном - і добуває звідти неймовірні по силі й красі звуки... щось потойбічне відлунює в них.. Сріблястий сакс у його руках поволі втрачає раз і назавше набуті контури музичного інструмента (контури матеріальні) й перетворюється на крило янгола... мить звільнення й впізнавання зовсім іншого часопростору, лиш побіжно зачепленого (поруч музики) мовчазними словами: "на світі немає смерті"...<br />
Тоді маестро Порталь відкладає сакса й бере кларнета - потік золотого сяйва, прикладений до вуст - п'є, п'є й не може вгамувати - тут, на землі - свою небесну спрагу: не відірватися від солодкого і болючого трунку.. Чи, навпаки - музика ніяк не вп'ється озвученим диханням - шелестінням бронхіального дерева, на виріст захованого в напівзношене людське тіло..<br />
..........................................................................................................<br />
26 21.ХІ.95. Вчора: вул. Княжий Затон, муляри на останньому поверсі.. Здавалося, вони добудовують не сьомий поверх кабмінівського вулика - сьоме небо неземного блаженства... І що цеглу свою вони беруть прямо з хмар, з невимовно синього тла... Це було вдень.. А ввечері я знову проходив повз них.. Висвітлені прожекторами, вони були схожі на янголів.. На янголів - будівничих сьомого неба.. їм мерзли руки, хотілося зігрітися горілкою, в матюках своїх вони час від часу згадували Божу матір... Якби їм хто відкрив, на кого саме вони були схожі в цей вечір, можливо, їхня робота була б хай не легшою, то хоча б трохи і н ш о ю..<br />
................................................................................................<br />
19.ХІІ.95. Немильня: тоді я ще не знав, чому найпотаємніші дивовижні, неймовірні прояви живого життя - незаховані, відкриті для загального споглядання, все ж залишаються ніде і ніким не збереженими, швидко переходять межу поміж споминами і забуттям.. Коли моєму малому було два-три роки, я так жалів, що немає відеокамери; щоб зафіксувати ті неймовірно багатющі вирази гри почуттів на його лиці, найтонші відтінки радости й смутку, які в дорослих зберігаються хіба що на обличчях геніальних акторів, всесвітньовідомих кіноактрис. Малий інколи несвідомо витворював таку міміку, такого діапазону, що згодом я знаходив лиш її відблиски на лицях Джульєтти Мадзіні у фільмі "La Strada", Ізабель Аджані у "Вбивчому літі".. Трохи пізніше додалися до всього інтонації й зовсім інші слова - з його розповідей про відчуті й побачені сновидіння, придумані ним історії.. Мабуть, сини людські до п'яти років (і трохи згодом) володіють світлом чудесного не меншою мірою, аніж їхній небесний ровесник з апокрифічної Євангелії Дитинства.. Мимоволі вони встигають, заки-поки подорослішають назавжди, повторити Його (єдиний у трьох проявах) жест: прикласти до губ кавалок обпаленої вогнем глини і видобути з тієї пташки (душі) тонкий і безсмертний посвист...<br />
<br />
21.ХІ.95. Софіївський майдан - "око бурі" посеред хмар, над самою дзвіницею... Тут - місце, де я почуваюся, ніби в лісі, - як вдома: час од часу тут відбуваються з'яви неймовірної, неможливої краси... Нема кому розповісти про них, самому собі - нецікаво...<br />
Софія - око всепам'ятне...<br />
Опівдні: когось шукав на узвозі Андріївському... Зайшов у "Триптих" - погортати, поторкатися до акварелей Іванова-Ахметова, Юсупова, їхньої графіки.. І. Гальба - фотознімки щезлих людей. Північ - літо Білого моря... Людські обличчя, в яких нічого не заховано, все відкрито - ціле життя, вся доля, майбутнє й минуле, виносяться в світ, як шмат житнього черствого, ще теплого нещодавно, хліба, - з довірою й здивуванням дитячим...<br />
Альбом Рити Островської "Євреї України" - Шаргород, Могилев-Подільський, Коростень... Люди посеред зруйнованої вічности..<br />
Краса - простір спільної пам'яті?..<br />
..........................................................................................................<br />
27 17.III.96, неділя, сон про житомирських катахуменів: дівчатка з розфарбованими (різноколірними) головами - Віка, Сабіна, Зося... Хтось їх переконує (я?), що "малювання" оце - то спроба взяти їх під контроль ГБ, а вони не вірять, сміються, за руки ведуть мене кудись понад і над зруйнованими трибунами розгородженого стадіону..<br />
Вчора; рівно рік виповнився від дня смерті баби Софії.. Якийсь (з самого ранку) був день розколошканий, ніщо не ладилося, не писалося й книгарня на Володимирській, куди я ходив за "Мандрівкою край ночі" Луї Селіна, виявилася зачиненою.. Згодом, в бібліотеці мистецтв переписав на чистовик сторінку для "He-ми" й звідти поїхав у обллікарню, до Колі Біденка.. Тепле сонце таке, повітря пахне нагрітим пилом.. В лікарняному закапелку - тінь короля Стаха: переді мною до Миколи приходив.. Тінь білої вишні, складеної з чорних літер.. А трохи пізніше прийшов мандрівний і сивобородий філософ Вольдемар Теплуха, жалівся: на його останню публікацію в ж-лі "НІФ" не прийшло жодного відгуку; розповідав про свої стражденні зарібки на службі в А. М-ка, члена еспе й екс-провідника залізничного, який третій рік поспіль живе з того, що продає на вокзалах і автостанціях свою, 50-тисячним накладом видану, книжку про 33-й рік на Україні, годує з того всю свою сімейку й мандрівному філософові дає заробити на пляшку густого кримського "порто", - альбо ж на який-небудь езотеричний трактат Гурджієва чи Успенського.. Та останнім часом комерція книжкова зійшла на пси, ціни на гарні (червоні й пахучі) вина скочили за шестизначну межу, Теплуха п'є горілку-вапняківку, заїдає цибулею й розкладає на лікарняному ліжкові таблиці своїх пророчих літозчислень.. За їхньою допомогою Вольдемар заздалегідь "відправив" на той світ трьох генсеків і ще наприкінці сімдесятих "розвалив" совдепівський Союз.. Дуже потерпав за свої "відкриття" - боявся гебешних рецензентів.. Тому і оприлюднив свої "таблиці" тільки тепер, коли вони навіть тарганів не цікавлять..<br />
..І так все переплуталося в той день, що я лиш під вечір згадав про бабу Софію, прийшов до Трапезної (Іоанна Богослова) церкви, затеплив свічку поруч Розп'яття й мовчки помолився за упокій душі, - однієї з небагатьох мені найближчих..<br />
Вийшов з церкви, підняв голову до неба й над темінню незворушних дерев зустрівся поглядом з великою і волохатою Вечірньою зиркою.. подумав, що десь певно там і знайшла свій притулок бабина душа..<br />
..........................................................................................................<br />
28 3.11.94, дизель на Коростень, щезлий Іскоростень.<br />
Голос жінки в мене за спиною: "Він хотів своїм шпиніком дістати меду мого... А я дівка шталтавита була, мені хотілося чогось більшого.. От і зосталася безименкою.."<br />
Кілька слів, а в них захована людська доля.. Як підтвердження живого промовляння: Панас Силович Лисенко, Словник поліських говорів.. І назви місць (сіл), де вони з'явлені: Уздиця, Муравня, Ушомир, Словечне.. Назви залишились, а люди щезли - потрапили під чорнобильські переселення..<br />
P.S. шпинік - хоботок у бджоли<br />
шталтавита - ставна<br />
безименка - жінка, що розлучилась з чоловіком..<br />
..........................................................................................................<br />
29 7.IV.96, неділя - Надії, в Лучин:<br />
"Ніяк не вдається додзвонитися, догукатися до Тебе, чи хоч писульку якусь отримати.. Певно, Ти у "декрет" якийсь мовчазний пішла - когось чи щось збираєшся з'явити-зродити на Божий світ.. Я вже третій день в Ірпіні, в Будинку творчости: маю кімнату (окрему (!!), а не одну на трьох, як це є тепер у моїх київських "приймах"), балкон виходить прямо під сосни й сузір'я весняні...<br />
<br />
...Щось мені тут не дуже весело... В голові весь час крутиться віршик, почутий від В.К., поета безпритульного:<br />
"Ірпінь, осінні холоди.<br />
Курей наївшись і вареників,<br />
Сидять і плямкають жиди<br />
В будинку творчости "пісьменніків.."<br />
Як на мене, під означенням "жиди" тут мається на увазі не приналежність етнічна (по крови), а певний соціальний статус - їхня колишня і теперішня хитрозробленість, вірна служба (протягом десятиліть) людожерній владі.. запроданість їй прижиттєва й посмертна. Можна зрозуміти якого-небудь Соломона Величка чи Олійника-Маслобойщикова.. Вони ж думали: "совдепія - це навічно, а хочеться і їсти смачно, і спати гарно, й лавреатом побути".. Часи змінилися, "пісьменніки" швиденько повикидали партійні квиточки, - ніхто ж не збирався повертати отримані за співпрацю з режимом державні ("ленінські") премії, квартири на Хрещатику, дачі в Кончі-Озерній.. Певно, на них ще знайдеться майбутній Люстратор-пекельник.. Але ж і моє київське "немає куди подітися" теж не виправдання, - для спілки однієї з "величками"..<br />
Єдиний мій притулок - це письмо, текст.. Десь мушу, як сука вагітна чи кицька Марфа, шукати місце, щоб потайки (невідомо що і для кого) зродити, зригнути в цей світ кілька сторінок друкованого відчаю.. Хоч в людей і без нього хватає гіркого клопоту.. Якось інакше жити? Тоді ці невимовні голоси зжеруть мене зсередини.. Надіє, пошли мені свого янгола, хай хоч уві сні допоможе мені зустрітися з моїми дитячими захисниками, не дасть знетямитися в цій немилосердній країні.."<br />
..........................................................................................................<br />
30 21.ХІІ.95. (з листа до сестри)... Тут гарно... Вчора всю ніч і цілий ранок падав густющий сніг, а сьогодні вітер обтрушує з сосен убрання білих примар...<br />
Сьогодні вранці на стежці, з обох сторін оточеній молодим сосняком, так виразно згадалася шкільна, напівзабута, зима в Немильні, неділя, коли ми вчотирьох - ти, я, Вовка Тимошенко, хтось ще четвертий - не пам'ятаю, їздили крізь ліс Ягоденський до Случі, на Десяту... Вже майже біля самої Гори проходили засніжений тунель, утворений зімкнутими верховіттями невисоких (тоді) сосонок... Один помах лижною палицею викликав згори суцільний білий зсув! Навіть тепер, через прірву зруйнованого часу, звідти вчуваються холодні й чисті пахощі зимового снігу...<br />
Мабуть, найбільше, що дають мої вправляння в чорно-білому (зимовому) письмі - це можливість відновити в пам'яті втрачений простір, де був і зостаєшся (т а м) зовсім іншим - несамотнім, нечужим, незахищеним досвідом непотребного виживання, т а м, де нашою рівнею була навіть трава вздовж стежки-межі від дідової хати - подорожник, шпориш, кровавник, біла конюшинка... Поміж них і я був малим безсмертником.. Там не було ніяких ієрархій.. Звідти - сюди з'являються час від часу їхні глухонімі вісники..<br />
Вони приходять, коли мені стає зовсім погано. Незворушно сидять по кутках просторої казенної кімнати, спокійно чекають на когось.. Чи - на якийсь певний знак од мене. Згодом їм уривається терпець, вони починають самі розмовляти з собою: швидко-швидко махають руками, снують у повітрі прозорими пальцями, човниками дерев'яними розпускають тканину моїх недописаних текстів на окремі нитки й вплітають їх у незбагненний візерунок невидимого килима.. їхні вуста в цей час безгучно ворушаться - я пробую теж, вслід за ними, навчитися безмовно омовлювати невимовні дивні речі... Наша спільна вечірня молитва - ловитва невидимих риб - промовляння наймень темно-синього деспота - десь залишиться в пам'яті Господа...<br />
...Бачиш, але - ці з'яви відбуваються тільки тоді, коли пишеш - найчастіше про якісь сторонні речі, зовсім не дотичні всіх тих появ.. Пишеш про щось одне, а з'являється (водночас - поміж рядків і в уяві) щось інше, зовсім не те, що шукав. Ось саме це, найцінніше, зостається, як правило, незаписаним, - швидко щезає, вивітрюється зі свідомости, ніби сон раптово розбудженого самовидця... Бо ж тут згадуєш себе не лише на рівні власного життя. Самота - зима - текст дають змогу віднайти в собі давнішню, розшматовану в метушні, спільність з іншими людьми, речами, сновидіннями - з найближчими й найдальшими, незалежно від того, де вони є в цю хвилю: тут чи потойбіч нашого світу..<br />
Подумалось: навіть наше з Тобою спілкування найповніше, найістотніше відбувається через текст, - часопростір письма, в якому певний час живеш зовсім по-іншому. Ця, навіть дуже короткочасна, "іншість" згодом допомагає витримати виміри (й обміри) "позаписьмового" існування... Десь звідти мені привиділась назва неіснуючого в реальности фільму - "Ходіння замерзлими водами"... Пам'ятаєш, - святкове відчуття першого льоду на ставку - свято першої ковзанки? Тут тільки умовна назва сімейної саги про українське село - на очах зникаючої метафори" й міфу Великої Культури, яку пожерла брутальна й примітивна імперська цивілізація.. Це міг би бути й роман, але на нього треба ціле життя, не таке розколошкане, як моє...<br />
Спробую зібрати хоча б те, що є... (заявку на сценарій?)<br />
<br />
"село: коло розіпну те коло розімкнуте - відчай солодкого колива: хто до кого вертається потайки?.."<br />
<br />
Дід Кость: "Сьогодні - по всьому світові Проводи..."<br />
..Які родини відійшли в небуття, викошені людожерницькою державою, які постаті канули в темінь вилюднілого безпам'ятства! Сім'ї сільських священиків, лікарів, учителів... Нерідко в таких родинах було по десять-дванадцять дітей... Село їх всіх ставило на ноги, виводило в люди... Порепаною й шорсткою долонею востаннє торкалося їхньої голови й відправляло до міста - вчитися чужому й не цуратися свого... І якби не свідоме винищення селян радянською владою, не тотальне перетворення залишених в живих хліборобів на рабів шматка чорного колгоспного хліба, ми вже давно могли б мати не тільки Село - як осердя національної душі, але й повнокровне тіло українського Міста.. Ось саме цього окупаційна влада боялася найбільше. Тому - така страшна різанина свідомої людности, такий, скерований московськими (й запопадливо реалізований тубільними) вождями, геноцид. Місто - російське, а село - для українства, як територія етнографічно-колгоспної резервації.<br />
...Фільм має засвідчити (допомогти підняти з небуття) чин існування зовсім інших людей. Українське село не завжди животіло на рівні жертви. На дні його несвідомої пам'яти, засипаної попелом невідсвяткованих свят і безпросвітніх буднів, ще й дотепер тліє вогонь зовсім іншого часу...<br />
...Через ритуали життя, народження й смерти тут має відновитися літургійна модель втраченої культури...<br />
Родини, хрестини, весілля, похорони.. Окремі деталі - фактурний (візуальний) і пасіонарний (світло - крізь людські лиця) ряди.. Епізоди магії й кохання.. Сцени похоронів - останньої охорони жіночої - проводів на той світ, у вирій..<br />
Стара Вовчиха (Явдоха): шестеро її синів: Саливон, Купер'ян, Хвалімон, Митропан, Гриць, Хведір,<br />
троє дочок: Марта, Марія, Оляна...<br />
..У фільмі внутрішня літургійність має бути присутньою не тільки у згаданих епізодах.. Поруч ритуалів життя мусить з'явитися й ритуал помсти ворогам і зрадникам.. Мене ще давно, коли вперше почув спів Георгія Ткаченка, вразила кобзарська пісня про Саву Чалого, її (нечувана мною до тих пір) неспішна урочистість звершення справедливої кари для зрадника, якісь неймовірні інтонаційні регістри, жести й порухи величного суму, страченого життя, загубленої в самій людині божої долі:<br />
■>"<br />
"Ой, кинеться Сава Чалий<br />
До свойого меча.,.<br />
Покотилась голівонька<br />
Од самого плеча...<br />
<br />
Оце ж тобі, Сава Чалий,<br />
Сукні й адамашки,<br />
Що нажив ти, вражий сину,<br />
Із панської ласки.. "<br />
- 1919-1920 pp. Український селянин нутром відчував хижацьку сутність нової влади й боровся з нею, як тільки міг.. Скільки селянських республік повстало проти більшовиків на Сході й Півдні України! Здавалося б, що могло вдіяти окреме село проти залізних лав вершників червоної апокаліпси.. Тим більший подив викликає феномен Холодно-Ярської республіки, яка поспіль чотирьох років (!) чинила відчайдушний і героїчний опір військам Совдепії...<br />
Один з "червоних" вождів, Лев Троцький, у своїй відозві до армійських агітаторів пояснював їм, що "тимчасові" поразки більшовиків на Україні пов'язані найперше не з Денікіним, не з німцями, а з шаленим опором селянства, в якому ожив козацький дух, котре не бажає ніяких московських комуній..<br />
..........................................................................................................<br />
31 12.1.96. Немильня. Мама, її ранкові порання: біля плити, в схолоднілій за ніч кімнаті, в зголоднілому за людським теплом просторі цегляної ("нової") хати.. Ще темно за вікнами, дерева мовчать. Лиш чути гупання в цегляну стінку й брязкіт чавунних кружків на плиті... Баняки з картоплинням для свиней вже поставлені, залиті водою... Тепер вибрати попіл, накласти в плиту дров і можна розпалювати.. Діти ще сплять, притулившись до ледь теплої груби.. Тепер з горища можна випустити котів: Руслана, Івана, Мурчика, Дідову кицьку, щось дати їм з'їсти.. Тепер - час доїти корову, бичкові якесь пиття налагодити, внести в хату води, налупити картоплі й починати готувати сніданнє..<br />
Я лиш частково протягом кількох днів пройшов ці ритуали нічного й занімілого сходження до ймовірно можливого тепла і вранішнього світла (разом з батьком, бо Толік приходить посеред ночі й спить майже до полудня) - навіть не через всі його сходинки, та й цього досить було, щоб відчути: скільки фізичних і душевних зусиль треба мати було протягом всих нескінченно довгих зим, цих ранків холодної темряви, - щоб не втратити душевної рівноваги й здатності щоразу відновлювати осередок хатнього тепла, щоб не збожеволіти від одноманітних буденних справ (і страв), од болю в глибинах зношеного тіла, від чорних проріх у безсонній свідомости.. На жаль, в цім реєстрику маминого терпіння (її ходи через зимові ночі) частка "не" схожа на знак нашої відсутности.. Не встигли, не допомогли, не врятували.. Частка "не" - як тонка перегородка між існуванням і потойбіччям, котра не витримала жахливого крику здичавілого Т-ка, - рухнула, зламалася.. Тепер заново мусиш приручати власну здатність опиратися темряві.. Не вистачало якогось незначного поруху - щоб захистити найріднішу людину.. Зостається лиш мить уподібнення кругова порука безсмертя...<br />
..........................................................................................................<br />
12.IV.96. - Ірпінь: навпроти залізничного вокзалу, опівдні Страсної п'ятниці.. Не міг зрозуміти, звідки лягає на душу несподівано непомірний туск.. звідки це відчуття повного випадіння з приналежного людям ритму, - ніби йдеш, продираєшся навпроти густого потоку злютованих єдиним прагненням тіл.. А сам - поза ними, осторонь рятівного (їм чутного) поклику.. Чи це надсвідома пам'ять про містерійне призначення цієї години пополудневої - тоді, на тридцять третьому році від Різдва Христового, і тепер, на Богом забутій станції, дає так знати про себе?..<br />
Віра моя, певно, дуже слабка, якщо навіть такої хвилини під рукою немає хоча б сторінки, бодай рядка, переписаного з Євангелії.. Потроху втрачав розуміння, для чого я тут і чому.. В свідомості кружляють одні лиш імперативні заперечення: ніколи, ніхто, нізвідки.. Щоб не знетямитись зовсім, не впасти на запльовану залізничну платформу, почав пошепки вибирати з "T.L.P." Вітгенштайна окремі речення й повторювати їх крізь себе, крізь світло холодне, - заучував їх напам'ять - щоб не знетямитися, не впасти на запльований бетон:<br />
"Як я пізнаю, що цей колір червоний?<br />
- відповідь була б така: Я навчився вашої мови".<br />
"Спостерігання" не створює предмета спостереження". "Поняття "біль" ви засвоїли разом із мовою.."<br />
..Ще дев'ять літ тому, коли мені вперше потрапили на очі сторінки "Traktatus logico-philosophicus" (виданий російською - чужою, хоч і зрозумілою мовою) я подумав: ось колись ця книжечка з'явиться й українською, тоді в довколишньому світі, в існуючій літературі, в мові самій щось обов'язково переміниться, стане іншим - не таким, як було раніше.. Видали, вийшов - майже ніхто не помітив..<br />
"Коли я подумки проказую абетку, то де мірило того, що я роблю те саме, що й інший, який тихо проказує її? Могло б виявитися, що тоді і в його горлянці, і в моїй діється те саме. Але (...) хіба не могло бути, що уявлення про звук А відповідало б у мене і в нього різним... .... ......?" Ось і тепер, побудований на межі математичної логіки й лінгвістичного абсурду, "Трактат.." допомагає комусь (мені?) відновити в собі здатність німої мови.. Хіба ж цього мало?..<br />
..........................................................................................................<br />
13.IV. 96 -<br />
...Субота: вчора надвечір повернувся в Ір.(ію?): бо треба ж було кудись їхати: Страсної п'ятниці сидіти одному, в кімнаті напівпорожній якось моторошно.. Безліч людей - над коліями залізничними, чекають на потяг.. Всі їдуть додому.. А я мушу вертатися у зворотньому напрямку.. Говірка (поліська) олевських жіночок - у коростенській електричці.. А я - в той Київ, що душу мені повиїв..<br />
Колись твердо знав - на Великдень, хай там гад сичить, хай там що - я мушу бути вдома: навчання, робота, жінки, примусові паради й суботники, відсутність грошей на квиток - все відкидалося, долалося, залишалося, "зайцем" у електричках і дизелях, через Фастів, Житомир, до станції Звягель-другий, звідки - пішки, повз Рудню й Тальки, - ближнії села, переповнені неймовірними пахощами великодніх пасок - додому, в Немильню..<br />
Тепер - стовбичу тут.. Повз мене - переповнена електричка иа Коростень. Навіть у тамбурі - не протиснутися.. Якась бабця собі на спину висадила малого (на "барана"), в обох руках клунки тримає, хоче й собі влізти: "..ой, людочки, поступіться хоч трохи, хоч дитину не задушіть - нам до Ушомира треба.."<br />
Всі їдуть додому, я - в Київ.. Ось такої пори й дістає повною мірою непотребне знання - що то значить: жити далеко від найближчих людей і бути поруч з людьми чужими..<br />
..........................................................................................................<br />
21.IV.96. Проводи в Немильні...<br />
<br />
Завше запізніле знання: за власне переконання... щоб переконатися в найпростіших речах.. такою непомірною ціною мусиш розплачуватися...<br />
<br />
... Колись давно (здається, в Костомарова) я знайшов означення найбільшого нещастя для українця: це жити на чужині, далеко від рідних місць. Тоді це видалося мені за певну фольклорну гіперболу, сентиментальне перебільшення.. Адже на той час я мав чимало друзів і знайомих, яких анітрохи не турбувало відчуття відірваности від місця свого народження.. Вони жили впевнено, зі смаком: читали найцікавіші книжки, дивилися елітарні фільми, подорожували по всьому світові.. Мені теж так хотілося.. Два роки пропрацювавши у своєму селі вчителем історії й географії, я втік до Києва щоб мати змогу в історичній бібліотеці (у відділі рідкісних книг) читати Рамачараку, вірші й поеми Ахматової, забороненого тоді Набокова й "Воронежські зошити" О.М., - щоб мати змогу бачитися й розмовляти про те все з цікавими людьми, з таємничо-красивими жінками.. Жив у якихось підвальних майстернях, щодень харчувався на п'ятдесят копійок, оббивав пороги всіляких установ (щоб отримати прописку), довго шукав хоч яку-небудь роботу.. Вдома, коли приїжджав, мати з батьком дивувалися, чого я такий худющий, баба Софія плакала, просила хоч писати частіше ("Юрику, я вже всі очі видивилась, тебе виглядаючи.."), а дід всіх заспокоював й щонеділі, за дев'ять кілометрів ходив до Черницької церкви - молитися за всіх, живих і померлих...<br />
<br />
Десь аж навпроти зими вдалося влаштуватися на роботу – сторожем у кардіологічний санаторій Ворзель". Попри всі поневіряння між чужими людьми, я не хотів вертатися додому. Жив так, ніби найближчі мої люди будуть зі мною завше...<br />
<br />
Тепер дивно і сумно - з самого себе: заради непрочитаних книжок і ненаписаних ще (тоді й тепер) власних "тихотворінь" я покинув людей, які любили мене, як ніхто в цьому світі - не за якісь мої чесноти чи заслуги, не за таємні здібності й потуги, а просто так, лиш за те,що я є в цьому світі...<br />
Баба Софія, дід Кость, тітка Олька (моя хрещена), баба Якилина, моя найперша навчителька й захисниця - Віра Костянтинівна, моя мама.. - зиму і весну пробувши у Ворзелі, на осінь 84-го року я знову повернувся в Немильню, у восьмирічну школу, до черствого й гіркого шкільного хліба...<br />
..........................................................................................................<br />
22.IV.96. - понеділок: ранок опісля Проводів. Прокинувся - за вікнами було ще темно.. Лиш потім згадав: снилися баба Софія.. Але не старою і немічною, а дужою, коли сама ще ходила в ліс (у Ягоденку й Дуброву) по гриби, ягоди червоні й чорні, коли брала з собою й мене, малого. Ті походи були далекі, довгі.. Я втомлювався дуже, сідав під кущем і хникав - просився додому.. Баба насипала мені в жменю пахучих суниць, заспокоювала: "Підожди, Юрику, трохи, ось доберу літрового слоїчка, дей підемо.."<br />
В цім сновидінні баба Софія щось довго розповідала мені, просила не забути... а я на ранок з усієї розповіді не міг пригадати жодного слова.. Вранці зайшов до Марії Омелькової - розказувала, як вчора ходила в Тальки, на поминки.. Там дядько Тодось - матері Ониськи брат рідний, там похований.. Колись прийде до нас, посидить з батьком, і я біля них, потім каже до мене: "Я з тобою, Маріє, як побалакаю - то як з рідною сестрою".<br />
Десь пообіді (саме з батьком і Толіком посіяли ячмінь біля Рублі) згадався один рядок із бабиної нічної розповіді:<br />
"..коли б це хто хату підмів, коли б це хто вікна помив, очі мої протер.." Під вечір я взяв віника й ключа, відімкнув дідову хату й добру годину змітав на купи опалу зі стелі й стін глину, чорну землю, яку нарили кроти по кутках - крізь гнилу підлогу., виносив те все надвір, за хлів під солом’яним дахом..<br />
..Така пустка в хаті, де ми колись всі втрьох - Рая, Толік і я, малими, навпроти вогню, у плиті грілися й слухали дідові "хармани" про Робінзона Крузо, Варвару Великомученицю, Юрія Змієборця.. з хвилюванням і нетерпінням очікували празникових гостей на Покрову, їхніх гостинців... На покуті потемнілі від пилу образи, Асіні квіти з паперу, пришпилені до стіни, над ліжком - пейзаж зі ставком, лебедем і рибалкою, намальований на шматку полотна Ригором Літвінцем, давно щезлим із села немиленцем... З його дочкою Людою я один рік вчився у шостому класі... Потім вони, всією сім’єю, виїхали у приморський край.. Її книжка, мені подарована 23 лютого 1969 року, в день Рад. Армії, - "Троянди цвітуть червоним" десь згубилася поміж інших. Нікому не потрібних, книг, - у покинутій всіма дідовій хаті...<br />
Колись давно я намагався розповісти про те все своєму однокласникові - Сашкові Т. - про дівчинку, яка відкрила мені не знані до тих пір силу і сум недитячого почуття. Згодом спробував щось записати з тієї розповіді, а ще пізніше перечитав написане й спалив той зошит... Тепер пам'ятаю лише початок: "До першої любові треба готуватися так само старанно, як і до сповіді останньої перед смертю.. Були малі й не знали нічого про те.. Ніхто й з дорослих не зміг би нам пояснити, як треба жити, щоб не загубити одне одного назавжди.." Я навіть не встиг попрощатися з Л. перед їхнім від'їздом...<br />
..........................................................................................................<br />
22.IV.96, понеділок. Немильня - вже другий вечір поспіль крізь вікна літньої веранди споглядаю кольори присмеркового неба: за чорно-зубчасту стіну Ягоденського лісу повільно ховається черлена (з відтінками неймовірними) вечірня писанка ...<br />
..Колись, саме в цей день: шкільний актовий (він же - спортивний) зал, урочиста лінійка - першокласників (?) приймають у жовтенята.. (А в піонери - коли? Вже забув...)<br />
<br />
Тепер у календарі, на цьому ж листку, зовсім інше число (не тільки за кольором). І надпис літерами прописними "ДЕНЬ ЗЕМЛІ". Що це за свято таке? Нове? Старе? Чи, може, то лиш інша назва для проводів? І наступний понеділок буде оголошено ДНЕМ НЕБА? Десь в уяві моїй загубився сюжет для невеликої повісті: зустрічі й розмови колишнього піонервожатого (Вожатого!), тепер зістареного самітника зі своїми шкільними янголами - загиблими у війні дітьми и через десятки літ причисленими до чину піонерів-героїв...<br />
Пам’ ятаєш, чиє ім'я спершу носила піонерська дружина Немильнянської восьмилітньої школи? Імені Валі Котика.. Які розкішні (містично-трансцендентні) ритуали здійснювалися в її надрах! З барабанами, горнами, прапорами, вогнищами на День Птахів.. Щось було в тому середньовічне, сакральне.. Дітей ніби готували заздалегідь до новітнього хрестового походу - на штурм і визволення Нового Єрусалиму.. Кінцева мета була визначена теж наперед.. Це мав бути похід без повернення.. Світле майбутнє проголошувалося неминучим.. Воно було майже поруч.. У моєму підручнику з історії (для четвертого класу) чорним по білому, червоним по чорному значилось: "Партія урочисто заявляє: нинішнє покоління радянських людей буде жити при ОУМ-АУМ-НІЗ-МОВІ.." - підозрюю, що та урочиста обіцянка наперекір (чи завдяки?) всім наступним руїнам дивовижним чином здійснилася.. Недаремно ж до кожного піонерського загону був приставлений свій янгол-хранитель - вічно живий герой-смертник.. Дитяча віра, дитячі сподівання, мрії й очікування шкільних свят - чисте й прозоре палахкотіння сухого спирту їхніх (тодішніх!) сердець не підлягають законам лінійного часу, над ними не владні канони струхлих ідеологій, дорослий досвід прижиттєвого зкам'яніння.. Це - піонерські ейдоси зовсім іншого чину.. Десь поруч, на відстані короткого забуття і збування нічного безпам'ятства існує ціла невидима планета шкільної віри у світле майбутнє - Валгала і Вирій дітей-героїв.. Вони потрапили туди не з власної волі.. Дорослі швидко забули в собі всі дитячі обіцянки й обітниці.. Ніхто й справді не повернувся з того походу.. Та час від часу звідти ще долинає клич Голови Ради дружини (дівчинки в білій блюзці, яка так гарно окреслює вже недитячі перса):<br />
"Піонери! До штурму Нового Єрусалиму - будьте готові!" - "А пішла ти на хутір!" - подумки відповідають їй безименні герої й весело, з неприхованим задоволенням, горлають: "Завжди готові!"..<br />
..........................................................................................................<br />
23.IV.96 ..Ранок: сонячне мерехтіння крізь липу (ще чорну, без листя), крізь шиби причілкових вікон.. Вчора, ввечері, коли йшов до Галини Петрівни, над нею (липою) завис молодий яскравий місяць, а трохи праворуч - велика й волохата (пульсари холодного сяйва) Венера.. Тепер я розумію, чому древні цивілізації Сходу поклонялися саме їй ...Вчора: з батьком і Толіком посіяли ячмінь біля Рублі.. Батько - за плужком, Толік водив коня, а я за ними граблями скидав у борозну підсохлий перегній.. Тепло, сонячно, ще присвяток, але, як дід казав, - робити ніколи не гріх.. Батько перших три борозни починав з короткої молитви, Господи Боже, поможи й повстрічай.. З цими ж словами почав сіяти.. Сірко - простуджений сильно, кашляє, важко дихає, відпочиває біля воза - після кожних двох-трьох відвалених чорних скиб вже теплої землі... Я скинув чоботи й пішов за конем босоніж.. Такий дотик м'який і лагідний.. Батько зі жмені, широким і красивим помахом розсівав ячмінні (яшні) зерна й здалеку здавалося (може, саме так і було) - його права рука торкається невидимого повітряного потоку й на мить він стає видимим, розсипається урізнобіч краплями золотистого світла... Я йшов позаду, з віжками у руках, скеровував Сірка й дві борони за ним вже по засіяному.. Подумав: жаль, немає змоги стороннім поглядом зафіксувати мою величну ходу - в момент найбільшої відповідности власному найменню: Юрій - Георгій - Той, що працює на землі: саме так, а не лише "хлібороб" - раб хліба..<br />
..........................................................................................................<br />
27.V.96. Зима сьогорічна - її зористе, морозне марево в пам'яті раннього літа... Такий раптовий перехід, оминаючи весну.. А зима була дійсно, - ВЕЛИКА... І не лише тому, що рік високосний, з якимось містичним дзеркальним відображенням останніх двох цифр: з такими снігами й морозами, яких ніхто з поцейбічних мешканців не пам'ятає...<br />
Крізь вікна автобусу - замерзла Случ, сліди чиїсь на застиглій воді... Срібляста трапеція вулиці, обсадженої тополями й осокорами... Вглиб тієї перспективи йде жінка в старому пальті з сірим коміром - в обох руках важкі сумки.. Навскіс до її руху, густий потік холодного світла і підживлений сніговим мерехтінням, захоплює у свій плин дерева, сріблясту вулицю, втомлену жінку й повертає їм всим їхню справжню (і незбагненну) сутність миттєвої вічности, їхнє недоконане тут людське, надто людське безсмертя...<br />
Ніяк не забувається оте зимове світло, високі дими крізь бовдури немиленських хат, годування (пораннє) занімілих взимі, кимось приручених поруч людей, німих янголів...<br />
<br />
..Той, хто працює на Ній... Щось дійсно еротичне, творче було в тих взаєминах торканнях.. Нараз я побачив: батько зачерпує й розсіває ячмінь не з почорнілої дойнички, а прямо з власного тіла, скривленого болями в поясниці, у лівій, ще в шахті перебитій, нозі... Десь нижче серця в нього з такої ритуальної нагоди (перша сівба весняна!) розверзнувся просторий отвір - безболісно, урочисто, як вхід до сховища пашні посівної, збереженої в голодний рік од недремного ока чужинців...<br />
..Тим широким і щедрим жестом споконвічного сіяча володів дід Кость.. Як він красиво йшов за кіньми, за плужком і боронами, сповнений патріаршої гідности, з виразом і відчуттям свята на обличчі.. Куди там мені, навіть батькові! Ось що треба було фіксувати й зберігати кожен кадр, як реліквію історичну.. На очах щезає, відходить за межу непочутим, непобаченим, неомовленим останнє покоління людей, що вміли інтимно (ритуально!) спілкуватися із землею - покоління селян українських.. Власне, на мені й обривається рід і - оріїв - тисячолітня культура сакрального спілкування людини й землі - не освоєна мною навіть на третину метафізика їхніх таємних стосунків. Зі своїм сином я вже ніколи так не зможу сіяти ячмінь і овес, як це пощастило мені з моїм батьком цієї весни, в Немильні на другий і третій день після Проводів...<br />
..........................................................................................................<br />
23.IV.96 - Немильня, вівторок, пополудні: з батьком овес посіяли в Батозі - двадцять соток, що видалися мені спершу двома гектарами непід'ємними.. Згодом все легше пішло: батько сіяв, я з Сірком скородив за ним.. Гарний день такий - вітер теплий, хоч і рвучкий, над головою заходиться співом жайвір; Барбос азартно хропе, - засунув голову в землю, розгрібає лапами нори, - мишкує, хоче м'яса доскочитись.. Сірко втомлюється, зупиняю його на перепочинок й прямо з моїх долонь вологі й волохаті губи визбирують золотистий овес. Далеко видніється Золотьок, старі поодинокі груші серед зораного поля - знаки давнішніх обійсть, селянських хуторів, насильно звезених пізніше до колгоспного кишла, в одну кучу - для більш зручнішого нагляду й примусу..<br />
Недовгий перекур, можна лягти на возі: розслабитись, заплющити очі.. Відчуття блаженної втоми - ніби тіло й душа розташовані десь на нейтральній смузі - хоч на мить, а звільнені від життя (кома), від смерті (крапка).. Летиш, на обличчі відчуваєш сонячне тепло, крізь вуха (як у печері порожній) гуде весняний вітер.. На возі - як на сузір'ї нічному... На Великому Возі, звільнений од тягарів земних, од небесних допитувань.. Колись, пізнього вечора, задерши д'горі голову - до нічного неба, я відчув (не як здогад, а достеменну звістку): десь там, на одній із семи видимих зірок Великого Воза, знайшли свій післясмертний притулок Баба Якилина та її дочка (моя хрещена мати) - тітка Олька.. Це сталося позаминулого літа, на подвір'ї Ольчиної хати.. Тепер я думаю: де, на якій з планет, у якому пра-Вирію, дід Кость починає весняне поминання земного життя: запрягає пару коней, гнідого й білого (тих самих, за яких і потрапив на висилку в степ - як одноосібник, що не захотів йти до колгоспу), виїжджає у поле небесне й під спів "Діво Богородице, радуйся!" починає першу весняну оранку, скородить невидиму ріллю й засіває її золотим зерном.. В такий день і земна, грішна людина може відчути себе богорівною.. Тіло - блаженна втома викованого ритуалу.. Без дідового (небесного) виїзду це було б неможливим.. А тепер вже й недосяжним для моєї, хай і спізнілої, вдячности...<br />
..........................................................................................................<br />
9.II.95, Гоголівська, 29. Стах В. - про астрологічний календар Пітера Брайгеля Старшого:<br />
"Мені найбільше його зима подобається.. Січень, їдуть пани - багаті, вишукані, гарно зодягнені, - але всі якісь знетямлені, ошелешені чимось невидимим, чимось білим і нерухомим.. Вже пізніше, у Фройда, я прочитав, що народжені в січні - майже без винятку - схильні до божевілля й розщеплення поміж двома світами, до зачарованості власною темрявою.. Навколо - біло, а всередині, у нутрі - чорно... від неробства, переситу, гріховного зневажання дару життя.. Бо ж ніщо не дається задарма.. без власних зусиль на межі відчаю.. Ось вони й сунуться - ніби сплять, неживі, але й не мертві, ніби вовтузяться у густому місиві знерухомлених сновидінь..<br />
..Коні їхні хочуть напитися, а вода замерзла, сховалась під кригою.." Далі, з якимсь сумним подивом у голосі: "Люди - гарно зодягнені, ситі, вдоволені... й знетямлені, зачаровані небуттям..."<br />
..........................................................................................................<br />
14.II.94+1: вівторок, Стах В.: "Юрко, не гарячкуй, не будь, як жидівський борщ.. Ось ти мені все про молоде покоління... А глянь на своїх ровесників, поетів-чиновників споконвічних, Z і S. В них і у віршах їхніх все зрозуміло, все дозволено.. Як тоді, так і тепер.. Можна все життя протупцяти довкола "калин", "колиб", "соловейків", й отим банальним називанням гарно влаштуватися, і слово "Поет" найчастіше писати з великої літери, й бути впевненим, що черга на отримання Енківської премії дійде й до тебе.. Бо ж старші за віком й посадами давно все одержали.. A S.- то ж взагалі Абай теперішній, завше п'яненький, в міру запущений... Почнеш їх читати - і жити не хочеться... В них немає нічого захованого, закритого, забороненого.. Все - якесь неживе..."<br />
..........................................................................................................<br />
5.VI.96, середа (з листа до сестри). Вчора Шура К. передала мені по телефону запрошення на церемонію вінчання наших спільних знайомих: Пантелія (Пантелеймона - канонічне звучання його наймення мені більше подобається), абсольвента духовної академії мандрівного (в минулому) філозофа й Олени М., художниці, майстра петриківського розпису, які в одному з місцевих "ашрамів" практикують сахаджі-йогу..<br />
<br />
На вінчання я запізнився - ходив найматися на роботу - в редакцію майбутньої газети "Зарубіжна література".. Весь гурт празниковий я зустрів по дорозі - вони вже поверталися з церкви і мій букетик ромашок (хай і запізно трохи) додався гарно до двох жмутків синіх волошок...<br />
(Шура потім розповіла, що не тільки я, всі спізнилися на призначену (другу) годину й священик вже хотів без нікого вінчати молодих, взявши у свідки двох півчих із хору.. Та обійшлося.. все відбулось, як годиться..).<br />
<br />
А згодом, вдома у молодої, - невелика весільна вечірка.. Невелика за кількістю гостей: поруч пари молодят було дев'ятеро гостей..<br />
Надзвичайна й велика - за тим, що саме я побачив і відчув там, за глибиною й значущістю відкритого й прихованого (потаємного) буття, що сталося - здійснилося у тім невеличкім помешканні на Виноградарі..<br />
Я вперше став не лише свідком, а й співучасником древньої містерії, що зветься українським весіллям.. Гурт автентичного співу (троє жінок і двоє чоловіків) виконали й виспівали (за один вечір) весь тисячолітній ритуал: від розплітання коси нареченої до сороміцьких пісень після "комори" й останньої пісні всього священнодійства - "Горіла сосна: палала..", коли молода помінялася з дружкою своєю короною, пов'язалася хусткою й під той урочисто-сумовитий спів по черзі танцювала з всіма, хто був за весільним столом - із молодим аж насамкінець.. А гості, взявшись за руки, стояли довкола пари, що кружляла прощальний вальс. Вираз тихого щастя на обличчі молодої, і трохи печальна посмішка, якась дивовижна природність і справжність всієї постави нагадали мені нашу тітку Ольку, мою хрещену.. Пам'ятаєш, як малими колись ми мріяли про її весілля - ти будеш дружкою, а я - старшим боярином, і які неймовірно красиві - зі сріблястого, золотого, лискучо-зеленого паперу нам причеплять квітки на груди! Війна винищила цьотчиних женихів, безпросвітні й нескінченно рабські (колгоспні й домашні) роботи забрали здоров'я й силу.. й ніщо не збулося з тих марень дитячих... За великим рахунком ми й самі посеред міського комфортного виживання, прогавили, знехтували своїми власними весіллями.. Так пізно, так болюче відкриваються найпростіші речі.. З домашніх ритуальних дійств перед очима стоять одні похорони: спершу баба Якилина, тоді, в один рік, Олька і дід Кость, минулої весни - баба Софія, тепер от - мама.. Навіть і в таких умовах була якась підтримка, що ти - не один, серед своїх, і яка могутня сила й допомога йшла від жінок, що готували поминальний обід, од неспішного сумного повагу гінших людей, котрі допомогли все здійснити по- людські...<br />
..Тут (навіть так) ти не чужий, - відчуваєш, бачиш, що ці спрацьовані жінки, спокійно (смертельно) втомлені чоловіки люблять й жаліють тебе, бо пам’ятають нас зовсім іншими, щось говорять, про щось розпитують, чиєсь зітхання тане, як дим: "Юрику, так і не довелося на весіллі твоєму потанцювати", хтось згадує, як "Віра Костянтинівна, ваша мати, на уроках домоводства вчила ліпити вареники з сиром, як на Андрія їх варили всім класом, а директорші (Кардашисі) потрапив вареник, напханий газетним папером, як напередодні Свята Птахів майстрували з нею географічний майданчик та вчилися вишивати хрестиком..".<br />
<br />
..Так пізно відкривається, скільки потужного, неймовірно гарного, незбагненно самодостатнього життя ховалося за межами всіх написаних і недописаних текстів, попід білими й незворушними стінами яких (так далеко від найближчих людей) я просидів ці роки...<br />
<br />
Подумалось: якби я у свій час мав змогу побути хоч раз (по-справжньому) на справжньому весіллі, - можливо, б моє власне життя (шиття і вишивання чорними й червоними хрестиками) склалося б зовсім інакше? Куди, до кого, посадовивши на колгоспну підводу, запряжену парою коней, мене і мого однокласника, Сашка Т., двох "учительських" дітей, яким і по п'ятнадцять літ ще не сповнилось, відразу ж по закінченні восьмого класу, повезли вчитися - до чужих назавжди міст, од батьків, менших братів і сестер, од людей, у яких влада назавше вбила віру й довіру до рідних місць, - що тут, біля них, можуть і їхні діти жити... й не мучитись так, як вони..<br />
<br />
7.VI.96 (п'ятниця, продовження листа). Ще один гість (найважливіший) серед вже згаданих дев'яти був у той вечір за столом весільним на Виноградарі: йому саме сьогодні виповнюється рівно місяць. Сьомого травня цей гість народжений, без лікарів і медсестер, без бабці-пупогризки - лиш батьками двома, у себе вдома, в заповненій водою лазничці. Він спав на колінах у батька і весь вечір ні разу не заплакав.. уві сні смоктав батьків палець.. ледь ворушилися повіки заплющених очей. Виходить, що всіх гостей було не одинадцять, як то спершу здалося, а 12-ть - разом із немовлям.. виходить, що це не тільки весільна вечірка, а й таємна (євхаристична) вечеря водночас...<br />
Життя саме зверталося до нас: їжте Тіло моє.. Будьте в мені й зі мною.. Світло на лицях молодого й нареченої.. Сон новонародженого - про щось своє, невидиме й незнане для гінших.. А хто ж тоді був там за Юду? Ним і був саме ти.. той, хто намагається втиснути живе життя, споконвічну його невимовність і невмістимість поміж знеживлених слів і мертвих літер...<br />
<br />
H.S. До мене вперше так гостро дійшло, чого саме позбавили ми наших батьків своєю багатолітньою відсутністю, віддаленістю міською - нашим унеможливленням для них побути на весіллі своїх дітей, понянчитись з новонародженими.. Пам'ятаєш, одне з побажань баби Оксани, старої жебрачки на житомирському автовокзалі, - у відповідь на подану їй копійчину: "дітей одружити і радість велику зазнати"?.. Тижневі наїзди влітку - з онуками, вже певною мірою відчуженими від раз на рік бачених діда й баби, від їхньої майже незрозумілої мови - цього було зовсім не досить, щоб перейти без відчутних втрат нескінченну зиму, гнітючу втому, безпросвітність марного дожидання.. Баба Софія ще якось змогла (своєю віковою молитовною устаткованістю) зберегти в собі те живе світло.. Мама ж не витримала, надірвалася... Ти ж, певно, помітила, як з року в рік повільно згасала, щезала кудись (у прірву темних робіт) її здатність радіти нашим приїздам.. минулого (її останнього) літа, коли я приїхав з Богданом, крізь вираз непід'ємних турбот, глибокого туску на її лиці не пробивалося більш нічого.. Який сум відлунював у її словах, коли (десять років тому) в четвертий клас, де я викладав історію СРСР, прийшла нова дівчинка - дочка моєї колишньої однокласниці: "Це б і я, Юрику, могла б мати таку онуку.."<br />
Мушу тепер сам складати ціну власному визначенню: "Текст - то є відлучення від тіла поминального хліба".. Мова - смак солодкого колива..<br />
.......................................................................................................... <br />
"..Найбільше я вдячний містові за місце, де зміг усвідомити повною мірою - я житель села, тобто вкраїнець, відкраєність, окремішність, майже нелегальний стан серед міського люду - поруч з майже щоденними іспитами на виживання.. Такий триб, як не дивно, мав і свої переваги: можливість бічного (незашореного комфортом) бачення...<br />
<br />
Найчастіше допомагало інстинктивне відчуття таємної приналежності до зовсім інших людей, аніж ті, що були поруч - своєї прихильности і належности до краю (і вирію) живих і мертвих односельців... Адже у ті часи в "нашому" Місті, серед "акающих" і "штокающих", розмовляти своєю мовою наважувалися лише десяток-другий інтелігентів-дисидентів, яких і хлібом не годуй, а дай постраждати за "уярмлений нарід", дай поборотися проти "викривлень ленінської національної політики", сотня студентів-філологів та кілька гебешників, надрочених для роботи з "туземцями"... І все? На щастя, дійсний стан речей цим переліком не вичерпувався.. Міста, ці зрусифіковавані осередки державної влади, оточував океан селянської стихії - непідконтрольний і непідвладний (у всіх своїх незбагненних проявах) нікому, окрім землі... й неба.. Могутні хвилі "націоналістичної" мови - через базари, вокзали, автостанції, гуртожитки, райлікарні накочувалися на міських "носітєлєй общепонятного язика", розбивалися, дивувалися, поверталися... щоб з року в рік відправляти з дому в ненажерливу пельку столичного Молоха свій найдорожчий скарб - дітей: на пошуки легшого, ніж у батьків, життя і хліба..<br />
Державне місто як могло боронилося від селянських напливів. Воно боялося цих тубільців, небезпечно затятих на своїх, незрозумілих для інших, підвалинах віри й відчаю. Місто вбачало в них загрозу своєму комфортно устаткованому, знеживлено впорядкованому існуванню. Спершу цих людей спробували зламати фізично - відібрали у них все, що ті мали, що надбали тяжкою працею. Згодом ті ж владарі спокійно споглядали з високих трибун, як вимирали з голоду мільйони вчорашніх годувальників цілої країни. Але винищити селян повністю було неможливо.. Вони йшли в землю й крізь мокру траву, торішнє зопріле листя виходили з неї - верталися до своїх зруйнованих осель, зашкарублими важкими руками душили в темряві своїх кривдників, розпорювали чужинцям їхні драглисті, оброслі рудою шерстю, животи й сипали туди зерна своїх кревних образ..<br />
Тоді за село взялися гіншим робом - перевели у повну кріпосну залежність від міської радвлади. Не видавали ні паспортів, ані будь-яких посвідчень, з якими можна було вирватися з колгоспного пекла...<br />
Ось і думаю; завжди на цій землі, коли ми говоримо про Голокост, неможливо й неприпустимо не згадувати про Голодомор... Винищення євреїв - фашистами, й знищення українських селян - комуністами мають рівнозначно боліти світовій совісті, щоб не виникало спокуси (вміло підживленої імперською пропагандою) звинувачувати останніх в антисемітизмові... Бо ж є чимало спільного між ними.. Ті й ті ніколи не визнавали над собою ніякої влади, окрім землі й Бога. Не хотіли коритися нікому, опріч сих двох.. їх боялися й нищили саме за це.. Можна було б провести й інші паралелі (ставлення до віковічних родових ритуалів, культ сім'ї). Але всі вони обриваються в одному місці: гебреї врешті-решт спромоглися на власну державність. Українське село вже ніколи не матиме своєї (утопічної) держави, вимріяної степовими отаманами й філософами-мандрівниками.. Найбільше, на що спроможна реальна міська держава (та, що була, й та, що є) - це перетворити вимираюче село на резервацію етнографічних реліктів (за неможливістю тримати його як постійне джерело дешевої рабсили).<br />
..Та як би там не було, як там не буде, тут для всіх (мертвих-живих - ще не зроджених, ще не зраджених) - ще для всіх залишається ВИРІЙ...<br />
..........................................................................................................<br />
28.VIII.96, середа.<br />
<br />
..Сьогодні день і справді неймовірно гарний: сонячний, теплий, і вже без спеки.. Світло прохолодне, глибоке - ніби чиясь невидима рука поволі розкручує, розгортає, розгладжує прозорий (майже невидимий) пергамент блакиті для загального прочитання.. Так відкривається нам хроніка ранньої осени.. В ній записано все, що було, все, що буде.. Лиш читати немає кому..<br />
<br />
Сьогодні - Перша Пречиста, храмовий празник у Кикові, на дідовій батьківщині.. Запах грушок-гнилиць на подвір'ї Палажчиної хати, найменшої дідової сестри.. Протяжний голос (вже покійної) тітки Савети, в якому стільки хвилювання, радісного тремтіння - прийшли гості, можна буде про всіх розпитати, про всіх розповісти і в с е буде, як у людей, як і годиться.. Бо найгірше, коли готуєшся, ждеш, а ніхто не приходить. Добре це пам'ятаю, по давній немиленській Покрові (наш празник), одній-єдиній без празникових - і все ж... Батько, мабуть, цього року не піде до киковських родичів.. Болить нога, праве око погано бачить.. "Мати померла, чого мені тепер туди їхати?.. Це ж не мої родичі..."<br />
Може, хоч Толік вирветься.. Бо ж так сумно бачити і відчувати, як помалу (за час нашої відсутности) зійшли нанівець, відійшли разом з найріднішими празниковими, наші найкращі дитячі свята...<br />
Так виразно пам'ятається, як з бабою Софією ходили вдвох на празник киковський, до сестри дідової, як у їхньому дворі я вперше побачив і покуштував, що то за диво таке - шовковиця, як ворушилися в сітці килимні зелені раки, спіймані Йваном, хлопцем з притишеною посмішкою й однією справною рукою.. Ліву руку майже по лікоть відірвало вибухом, коли він, разом з іншими школярами, розбирав знайдений в річковому піску артилерійський снаряд.. Як поверталися крізь призахідне, багряно-присмеркове небо додому, і вже коли переходили Случ (через розхитану кладку), над річкою, над темніючим лісом раптом зависла червона ракета... Чи як з мамою гостювали у Савети, розглядали фотокарточки її дітей - Василя й Марусі... а з покуті (вже на нас) дивилися зосереджені й незворушні лики богів і святих..<br />
<br />
На День незалежности вдалося вирватися додому, в Немильню.. Три дні там був - у суботу, якраз на свято, відпасли череду - навпроти Скали, поруч груші старої. Цілий день поміж небом і полем: батько вдома порався, Толік ще з вчора "святкував" безпросвітньо, я один зостався біля череди.. Лежав у траві, спостерігав, як високо-високо пара лелек вчать (останній екзамен) літати своє бусленя, описують над ним широкі охоронні кола, до себе, до неба піднімають.. А ще вище - цілий гурт лелечий кружляє: перед тим, як летіти у вирій, вибудовують на прощання невидиме небесне гніздо - сховище й притулок останній.. Для померлих пращурів? Для нащадків ще ненароджених? Для мого відокремленого на мить од тіла, погляду?<br />
"Небо нас всіх пам'ятає..."<br />
..........................................................................................................<br />
Перша Пречиста.<br />
<br />
..Небо, а під ним уполовинені копи зруділого на дощі жита - посеред ще не зораного поля, попід спокійним, крізь сірі хмари, просіяним світлом... Сім полукіпків скошеного, пов'язаного у снопи, руками роздертими до крові гострими стерниськами (без мене посіяного, без мене вижатого) жита - тепер схожі на пригнуті втомою до землі постаті баби Якилини, тітки Ольки, діда Костя, баби Софії, нашої матері -Віри Костянтинівни (так її звали в школі), втомлені, а все ж дивовижно спокійні, умиротворені вчасно здійсненим ритуалом одживленого поминання захованих на цім полі, під небом оцим близької й далекої (невидимої) рідні... Вони рухаються - через стернисько, вже схолоднілу отаву, по кладці через річку Гаркушу - йдуть поволі, не поспішаючи, спираючись одне на одного, щоб не спіткнутися, щоб не впасти - сім уполовинених зшерхлим світлом й ледь чутним присмерком (п'ятеро незваних і безіменних двоє) постатей скошеного жита...<br />
Через отаву і кладку відходять вони на ранньоосіннє небо - до чорного на столі поминального хліба - до спільного, вже нетлінного, тіла - їхнього (і мого водночас)...<br />
..........................................................................................................<br />
29.VIII.96 - (з листа до сестри, в Севастополь).<br />
...Три дні вихідні вдома - й справді: там є вихід до іншого, до себе самого... А тут - Київ, місто Вія, якась безвихідь суцільна.. Є, правда, окремі просвітки, проблиски (Софія, Княжий Затон, Гончарка)... Це неймовірні місця. Але ними всіма (поруч, крізь, біля, над) можна лиш ненадовго відновити втрачену рівновагу, трохи душу підлікувати.. І край...<br />
Порятуватися можна лиш вдома. Там кожна мить - вихід і вхід одночасний, без роз'єднання примусового на те, що було, те, що є, на те, яке лиш буде колись.<br />
Кожен порух там, кожен доторк - вхід і вихід до зеленого, мокрого і пахучого світу..<br />
Там - ночі й дні на глибокому дні спокою й відчаю.. Лиш вдома починаєш розуміти, що рай - це часопростір, де можеш бути поруч і поряд з найближчими, найріднішими людьми, - живими й померлими..<br />
Я пас череду й думав, що тут, на цьому величезному полі (навпроти невимовного неба з душами пелазгів у височині) немає, певно, жодного квадратного метра його поверхні, якої б не торкалися б дідові босі ноги, де мої малі галензи не пробігали б по хвощах, сплетіннях шпоришу... Тут я поруч з всіма... й всі, найближчі й найдальші, тут поруч зі мною... Одна розмова з Мар'єю Омельковою відкриває мені (в мені) більше, аніж всі бесіди з "київськими мудрецями".. Не знаю, якщо ви не переберетесь ближче до Києва, я тут, мабуть, довго не витримаю...<br />
<br />
Велике вітання від мене О. й Д. з Миколаєва - спомини про наше спільне минулорічне гостювання у Севастополі, про підводні полювання на мідій й крабів, світіння нічного моря ще й дотепер мене гріють...<br />
..........................................................................................................<br />
27. ХІІ.95 р. повернення до "Не-ми..."<br />
<br />
Сніг (з самого ранку) прямовисний, густющий сиплеться за вікном - крізь занімілі сосни, на жовтий будиночок навпроти...<br />
<br />
Немильня й зима, якась ціла процесія святкових днів - з тихим снігом вночі, з місяцем молодиком у вікні, з дітьми-колядниками, що хрест-навхрест перев'язані бабиними хустками поверх старих (на виріст куплених) пальт, йдуть, йдуть - дорогою між високих білих курганів, наметених за ніч, в хурделицю...<br />
<br />
Пам'ятаєш дідову розповідь про те, як він малим хлопчиком посеред великої зими - з копійкою у жмені, ходив до лавки жидівської, щоб купити якихось ласощів? Й поки дійшов туди, пальці так замерзли, а тут ще й зашпори зайшли, що стояв перед лавочником і не міг розтулити жменю, стояв і плакав, аж поки люди не побачили, не почули, не відігріли йому руки, не поклали в них дешеву (й таку найдорожчу) цукерку..<br />
<br />
Знаєш, я дуже виразно можу собі уявити діда Рибака малим - схожим на Корбиних дітей: Андрійка й Володьку (Вовчика) з нашої вулиці, які щозими приходили до нас колядувати... Тепер вони виросли й залишилися самі... Цього літа померла їхня мати, а батько - Паша Корбин - згорів од самогону ще літ п'ять тому... Тепер їх доглядає старший (від іншого батька) брат Мишко... Вже школу покинув Андрійко, влітку ходив на цегельню, тепер - не знаю де...<br />
<br />
Володька перейшов (на цю осінь) у п'ятий клас, а на обличчі у нього досвід десь втричі старшої людини...<br />
<br />
Чому я саме про них згадав? Для мене протягом всих останніх років можливість взимі повернутися додому була пов'язана саме з цими хлопчиками - з їхньою з'явою в нашій хаті - як Білих Вісників Різдва...<br />
Ніяк не міг пригадати їхню коляду, лиш перші рядки пам'яталися:<br />
"Бігла теличка з-під бережничка,<br />
та й на порозі стала..."<br />
Цієї спадкової колядки мене вчила ще тітка Олька... Я ніяк не міг зрозуміти, що за місце таке таємниче отой "бережничок"? Чомусь уявлялася річка, захована під снігом і льодом, з-під високого білого берега до мене біжить руда теличка... Й тільки нещодавно знайшов у Воропая дійсний текст цієї колядки.. В ній немає ніякого "бережничка.. Та хай все лишиться, як почулось тоді, коли ще не був глухим - не заглушеним знечуленістю міського виживання...<br />
"..як не дасте пирога,<br />
візьму вола за рога,<br />
та виведу на поріг,<br />
та викручу правий ріг.."<br />
В їхньому колядуванні, поруч власне дитячих прохань ("коляд-коляд-колядниця, добра з маком паляниця") були завжди якісь невимовно святкові обіцянки - нового року, нового щастя, нового чуда... Невже з тих побажань і обіцянок нічого не збулося - ні для них, ні нас? Десь я вже говорив про схоже відчуття: "...а в тих обіцяних світах ніщо не щезло, не пропало, лиш непомітно перейшло на той бік ніким не названого світу..." Це лиш слова і в них мало втіхи... Не втішитися - але можна втишитися: відновити в собі зимову святкову тишу, хоч ненадовго віднайти зруйнований саундшафт Різдвяного мовчання...<br />
..........................................................................................................<br />
Сьогодні стояв навпроти золотих і зелених бань Софії, низьке сонце з-за нерухомого чорно-білого вершника світило прямо у вічі й так це було гарно - білий сніг на зеленому й золотому, що в мене від захвату на голові ворушилося волосся... А дзвіниця Софіївська вже кілька літ і зим уявляється мені Мотроною Кочубеївною, але вже не дівчиною, а зрілою молодицею, з повним пишнот і принад білим тілом, до якого опівночі, крізь розчахнуту браму, входить високий і сивий гетьман... Тоді всередині дзвіниці зринає ледь чутне бриніння, схоже на притишений стогін: "він-н-н, він-н-н..!"<br />
<br />
1.ІІ.96, четвер, Немильня - перший день останнього місяця зими.. Сьогодні в Нью-Йорку: похорони Йосифа Бродського: ховають його тіло, нещодавнє вмістилище (сховище) осіннього крику яструба.. Й ось тепер: зимова труба невимовного знову торкається вуст невидимого шестикрила.. Біле вуст порожнечі звучить відлунням його голосу на хвилях нічної "Свободи"...<br />
<br />
.. Те місце з його есею "Less Than One", де він пише про візуальний спільний знаменник для всієї країни: горизонтальну непевно зеленавого кольору лінію на рівні очей, що тяглася нескінченно зі стіни їхнього класу, через актові й вокзальні зали: райлікарні, казарми, тюрми, фабрики, коридори комунальних квартир.. Спільний знаменник для всіх - межа між світами, поміж сірою мазаниною і білим (умовно) вапном.. Та був і виняток.. "Єдино, де я цього не бачив - це в селянських хатах", - додає поет.. Ось про це варто хоча б іноді згадувати.. Поруч з іменами героїв Крут, бійців українського антибільшовицького резистансу - десятки тисяч безіменних сільських бабусь, спрацьованих завчасно жінок, похмурих і мовчазних дядьків, самотніх дідів, що всі ці роки під комунією наперекір їхнім "празднікам" святкували свої селянські свята, ходили до церкви, потайки хрестили своїх дітей і онуків, навчали їх вечірнім та вранішнім молитвам, і, попри всі знущання і здирства над ними влади (тодішньої і теперішньої), зберегли в собі, в лицях своїх тихе незгасне світло... Можливо, саме завдяки їхній збережености маєм змогу хоч зрідка бачити в натовпі сучасних гомоснікерсів живі й ще людські обличчя, тепле випромінення карих, все ще не схолоднілих, очей...<br />
..........................................................................................................<br />
23.І.95. понеділок, Звягель, залізничний вокзал.<br />
Біля вікна - жінка, замотана до пояса у велику квітчасту хустку: рожеві, червоні та жовті ружі по чорному полю...<br />
Вона розповідає й розповідає щось напівсліпому чоловікові, що сидить поруч неї, майже незупинно розказує, а він - ніби й не слухає дивиться кудись в глиб потойбічний, лиш час од часу, як луна на узліссі, повторює за нею останні слова з її коротких розповідних речень:<br />
"... від криниці моєї вкрали відро позавчора. Сусідка й каже: я тобі позичу... бери, в мене є ще дойничка.."<br />
"... дойничка ще є, вам каже, а вам відро позичить.."<br />
"Такі відра тепер по двісті тисяч, а пенсія в мене - триста... Де ж його накупляєшся?"<br />
"Двісті тисяч оддай за відро, а тут куфайку нову не можеш купити, щоб хоч було в чомусь чистому помеж люди вийти.."<br />
"Ось як окотиться коза, я вам привезу молока того, дуже смачне, а дехто - гидує, каже - смердить.. Я люблю, щоб у хаті було чисто-чисто, щоб і цідилка завше чистою була, біля духовки просушеною..."<br />
"..щоб чисто було любите, а відро вкрали, і молоко те козяче вам смачне.."<br />
А за вікном сиплеться з неба білий попіл - сухий сніг, розкришене тіло знемовлених слів...<br />
..........................................................................................................<br />
23.1.95, понеділок, Звягель, вокзал (продовження):<br />
..голос жінки (обличчя її не бачу, до мене спиною сидить):<br />
"...вона йому й каже: ти дарма мій хліб їси.. Визвала міліцію й здала його як анкоголіка.. Заплатила там щось участковому.. то й допомогли чоловіка спровадити.. Бо він теї зими не так вже й щоб і пив багато.. Не більше за гінших.. А хату - собі забрала.. Він там раніше без неї жив - разом із матір'ю.. Шуриком його звали.. Інвалід другої групи.. Щось з ногами у нього сталося.. Ще в школі, як малим був.. Розбив, коли з хлопцями гралися, вікно в учительській - м'ячем, дуже злякався.. Втік до річки й там, у черемусі, цілу ніч просидів.. Простудився сильно, - весна була пізня, холодна, підморожувало на ранок.. Його там стара Гарйониха знайшла, почула- хтось плаче.. З тих пір і відняло йому ноги.. Поки мати жила, цілу зиму сиділи у хаті теплій.. Раз на тиждень стара ходила в сусіднє село за хлібом.." Через поле йде стежкою до лісу, там - кладкою через річку, до станції Звягель-другий.. Чверть на дванадцяту прибуває житомирський дизель, й з останнього вагону продають хліб - твердий, закам'янілий на морозі.. Жінки й діти простягують у темний отвір, до неба, затиснуті в жмені папірці, а звідти хтось мовчазний, зодягнений (зверху куфайки) у білу одіж, подає їм чорні паляниці.. А ще хтось третій, окремо голодний, бачить те все й не може вловити, де кінчається чужа розповідь, а де починаються його власні видіння...<br />
P.S. ..жовтий будинок під снігом - районний колоніальний стиль - ДК залізничників і дорожників - вікна забиті дошками: вимерлий кінозавр часів Великої Епохи... Поруч – їдальня: шніцель зі снігом – 24 тисячі, зовсім ще свіжий...<br />
..........................................................................................................<br />
14.VІІ.95. Стах В. ( продовження):<br />
"Колись Z, на якійсь презентації, як визвіриться на мене: "Пане Станіславе, ви, здається, мене якось іронічно сприймаєте?" А я йому: "Ваню, та боронь Боже... хто тобі таке сказав? Ти дуже серйозний чоловік і дуже серйозний поет, а я хто? Просто - Вишенський..." А собі думаю: "Цур тобі й пек, це ж ще й побити може, як нап’ється.." Колись, на весіллі у М., я ледве вирвався з лап цих гуцулів скажених.."<br />
..........................................................................................................<br />
4.VIII.96 (з листа до сестри)<br />
Сьогодні неділя, за шибами Ольчиної хати крізь листя густе молодої, ще зеленої сливки шумить дощ - хмара насунула з Кикови (ще до схід сонця) й з одного боку була вона темно-синьою, із сивою смугою крайнеба... а з іншого - підсвітлена рожевими сполохами... Вчора я пішки зі станції Звягель-другий прийшов додому. Спека немилосердна - добре, що понад стежкою можна присісти в тінь дерева -відсіпатись, відсапатись, трохи перевести дух...<br />
Вдома вже закінчилися жнива - без нас. Батько з Толіком, зі Стьопуриком викосили жито біля Валіка, пов'язали в снопи, склали в копи.. Десь згодом, після Маковія, приїде комбайн і в залізну пельку, на гострі зубища траків полетять золоті оберемки - все те переб'ється, перенівечиться, розколошкається... а з бункера на розстелені на стерні рядна висиплеться невелика купа зерна, перемішаного з остюками, солом’яною трухою, мертвою комашнею.. Його не будуть перевівати, чистити, не повезуть молоти до млина - просто згребуть у запилющені лантухи, викинуть на горище - на потраву мишакам, черві, ненаситно голодним курам.. Два-три мішки зерна - все, що залишається опісля таких важких трудів, роздертих до крові ліктів, прилиплої до спини мокрої від поту сорочки, чорного сонця втоми перед очима..<br />
Вчора вечір був такий тихий... Я пішов до Пакуля - скупатися біля кладки.. Змив з тіла порох і прах вокзальний, відчув як дихає всією поверхнею шкіра, як затихає головний біль.. Накопав ще третину відра картоплі, в сусіди (Дяченка Степана) позичив трьохлітрового слоїка кисляку на вечерю (бо Толік все молоко повиливав котам, собаці, поросятам) й з Барбосом стежкою понад Марининим городом подибали до дідової хати.. За край неба ховалося сонце, але його відблиски ще лягали на хмари, дерева (черлені колонади дубів біля Навеля), тьмяно-бліді хатні стіни... Повільно відчинилися соснові ворота, я ввійшов на подвір'я. Висока стіна кропиви біля колодязя, жовтаві корони дев'ятисилу - вище моєї голови: так, ніби я знову став малим й ще не встиг вицюкати на машинці передостанню фразу "от я і знову вдома", - ніби вернувся назавше ("назавжди") до своїх напівзабутих зелених родичів - здичавілої холодної м'яти поміж бур'янів, жовтих квіток гарбуза на плоті - з пахучим конусом-хідником, на дні якого нерухомо лежить сп'янілий джміль.. з чудом вцілілими (побіля груші-спасівки) кількома настурціями - з їхніх загнутих хвостів (пам'ятаєш?) ми любили висмоктувати солодкий сік.. Я сів на лавку під вікном і заплющив очі.. Густий зеленавий присмерк проникав крізь повіки.. Десь відійшов біль, душа урівноважилась з тілом й глибокий спокій заповнив моє єство.. Вечір і справді був незвичайний, у всій відповідності з десь вже записаним: "вечір - ворота раю.." Я відчув поруч себе (на відстані простягнутої руки) незриму присутність діда, баби Софії, тітки Ольки, баби Якилини, нашої мами, яка принесла їм щось повечеряти... відчув їх всіх так, як ніколи до цієї пори - малими дітьми, що зібралися в сутінках довкола мене, старого й втомленого людяка, щоб втішити його й втишити своїми миттєвими легкими доторками, щоб примус завтрішнього повернення у безпритульність чужого міста не видавався таким всевладним й безнадійним, - щось шептали-шепотіли мені на вухо, лоскотали ледь вловимими пахощами чистого полотна мої ніздрі й притишено сміялися над моєю неспроможністю відгадати бодай одну з їхніх дитячих загадок.. З-за стіни вечірніх дерев, крізь присмеркову прохолоду чути голоси Домєїних; дівчаток: стара щось запитує в них, щось їм розказує, вони навперебій щось відповідають бабі, чути пищання нещодавно народжених цуценят..<br />
Я розплющую очі - ніщо не щезає звідси: ті, хто любив нас, ті, кого ми любили залишаються біля нас набагато ближче, аніж це можна уявити, приходять частіше, аніж це дозволяють закони земного часу й простору.. Тільки б мати ще змогу, попри всю абсурдність, немилосердність ситуацій смертельного виживання, хоча б інколи не проґавити, не змарнувати ось такий вечір, у присмерку, взяти за руки невидимих дітей і старих, вернутися до хати, й всім разом сісти за стіл вечеряти - на дні теплої темряви, де баба Софія пошепки промовляє вечірню молитву...<br />
Сьогодні, о 18.15, я мав виїхати зі станції Звягель-другий на Житомир.. За годину до від'їзду вирішив залишитись - допишу Тобі листа, ще раз (у сутінках) схожу до дідової хати, на лавці під вікном засмалю цигарку, ще трохи вдома побуду, а завтра вранці, вірніше вночі, піду пішки до станції, щоб на 5.20 встигнути на перший житомирський дизель-потяг... З Житомира - автостопом до Києва.. Так не хочеться ні їхати, ні йти...<br />
..........................................................................................................<br />
3.VIII.96, субота - додому повернення...<br />
..приїхав батько з Батога - докошував овес, дуже втомився.. Попросив накопати відро картоплі..<br />
Там, де були мамині грядки - тепер ознаки повного здичавіння.. Зарослі бур'яну на місці її щоденної праці..<br />
Віко вечірньої скрині ще не зачинене зовсім - крізь щілину, через край ллється, густішає низьке світло.. Саме такої пори минулого літа з мамою вдвох ми поливали дві грядки огірків і помідорів.. Я від ставка двома відрами носив воду, а мама, півлітровим слоїком черпаючи з відра, напувала кожну зіллину окремо.. Сонце, вибите дно бочки з червоним медом, повільно ховається за верхів'я притихлих навпроти ночі дерев.. Опісля денної немилосердної спеки важко дихається не тільки людям, але й рослинам.. Вони важко зітхають і охають від несподіванки, потрапивши під потік рятівної вологи.. Вдячність свою видихають пахощами (це так сильно відчутно, коли йдеш поміж зелених рядків), і п'ють, п'ють - відчайдушно вгамовують нестерпно терплячу спрагу.. Невеликий парник під целофановим дахом - який там стояв густий живий дух! Який неймовірний хор приручених мамою істот!.. І як пізно згадується те, що без слів пам'яталося, сприймалося нами малими: мова рослин - це їхні запахи.. Тепер тут скрізь бур'яни. Десь під ними, заглушена їхньою тісною лавою, ховається дрібна картопля.. Й це все, що залишається від осягненої колись життєвої повноти кожної вечірньої миті, від урочистої нашої праці - наприкінці літа й тіла, від обіймів заспокійливої втоми - на межі засинання без сновидінь?..<br />
Але щось переконує - це неможливо.. Неможливо, щоб речі й з’явища такої сили, повноти щезали назовсім.. їхня позірна невидимість ще не доказ нездоланної відсутности.. Бо ж і культура (як відображена частка осягненого світла вечірнього) - то є мистецтво спілкування з мертвими, змога бути разом з живими...<br />
..........................................................................................................<br />
1.V.96, середа: Вчора перед сном перечитав "Дядю Ваню" А. Чехова - ніби вперше.. Річ написана 1897 року, - чиї п'єси, яких драматургів теперішніх через сто літ будуть так сильно й болюче зачіпати сучасників, небачених і нечутних звідси? Чи взагалі тоді хто-небудь буде читати? Я й сам, якби не збирався переглянути фільм Луї Маля "Дядя Ваня з 42-ї стріт" (його останній фільм), не знаю чи взявся б до того читання... Й вдячний Малю за це спонукання... фінальний монолог Соні.. Які відлуння крізь час і простір! Приреченість людини на поразку - і вміння прийняти її, й не втратити, не стратити в собі живої душі... В цому секрет успіху чехівських п'єс наприкінці й наприпочатку часів.. А поруч з цим: як дивовижно перегукується з Сониними словами, з її сльозами тексти Шури Криворучко - її замовляння ( і промовляння) болю самої мови... з книжки, що вже другий рік мандрує зі мною по всіх дизелях й електричках:<br />
"Краю гаю<br />
не видала"...<br />
Можливо, це перша (в укр. літ.) вдала спроба виходу за межі власне мови, - всіх поезійних правил і установлень, літературних канонів всіляких "асоціацій", "алітерацій", збридлої метафорики.. Це - зняття карми "літературности", витворення "страстей" напряму - вимолювання мовчання.. Так і в Чехова - оминаючи всіляких посередників - вихід до болю людського серця й розчинення його в слові:<br />
"і щастя бути не сузір 'ям смерті<br />
а лісом кривди<br />
паперових сил<br />
до букви вмитих місяцем без пекла, - де знімається прокляття закляття однозначности слова, його зневолення певною понятійністю, де неймовірні зустрічі слів дають надію, що й з душами найближчим така зустріч колись відбудеться:<br />
"і почнеться вік без моря часу і така любов<br />
відтане від паперу глибини, що три поети стануть<br />
в однині портрету рами хліба біля снів і три весни і<br />
понесуть три<br />
янголи сумні і білі портрети візьмуть мислі..."<br />
..........................................................................................................<br />
9.IV.96, понеділок, Ірпінь: в Миколи Будника - будди будіння чужих голосінь... і знемовлення власного голосу.. Сидів у сутінках, не запалював світла, щось навпомацки чаклував над новою лірою.. Дав і мені її потримати.. Була вона легка і тепла, як немовля: верхня дека з брунатного ясена, нижня - з соснового білого тіла, ручка - кленова. Хотілося її довго гладити, притулитися хоч на мить до живої поверхні своєю холодною щокою...<br />
"Коли мене запитують, куди йду (біжу, їду, лечу, пливу, бреду по коліна), я відповідаю коротко: в Ір.. Саме так і ліру свою назвав.. в ній я знайшов принципово нові ходи.. невідомі раніше поєднання.. Це буде моя ліра лір.."<br />
..Коли повертався від будинка, над залізничною колією почувся крик - у небі, над Ірпінем, аж чотири пташиних ключі! Один з ний найближчий до мене - журавлиний.. Навпроти Великодня душі пращурів вертаються з вирію.. Голос дерев'яної ліри - дім їхнього невимовного тіла..<br />
..........................................................................................................<br />
4.VIII.96, неділя, Немильня<br />
...Вечір - дуже таємна пора.. Але таким для мене він може бути тільки вдома, поряд живих і померлих найближчих моїх людей.<br />
...Вечір - тріщина, щілина поміж двох світів, найзручніша пора для їхніх взаємних здибанок.. Це відчув ще давно, коли трьохлітнім німаком сидів поруч баби Софії, на ліжку, в кімнатці-світлиці, заповненій до самої стелі (по самі креші дерев’яної чаші обжитого старими й малими часопростору) літнім, розігрітим за день, присмерком.. Баба пошепки читала "Отче наш", мені було страшно і затишно, бо вже тоді я знав, що таке смерть, що значить вона для старого й малого, але коли так близько рідна душа, можна й не боятися неминучого, мати змогу дослухатися до неминущого, до невидимих вісників, що сидять неподалік на підвіконні й шурхотять кимось недомальованими крильми..<br />
Я тоді багато чого чув і бачив, але слів, якими про все те можна було комусь розповісти, не знав, хоч баба Софія й вчила потроху мене молитися, підносити до чола троєперсну пучку.. Згодом більшість з тих видінь забулася, зтерлася, вивітрилася з денної пам'яті. Тепер лиш зрідка вони вертаються в мої сновидіння: прокинешся, розплющиш очі й ніяк не можеш пригадати, хто ж це приходив уві сні, хто знову повернув легкість душі й впевненість тілу... <br />
..Як там у "Небесній родині" Богдана Чепурка? - "Й довіку не вичерпати Божого вечора.."<br />
..........................................................................................................<br />
14.Х.95, субота: Покрова в Немильні.. Колись в цей день, під Покрову, скільки дідових родичів збиралося у старій хаті! Цього року один Тома Петрович з Рогачева прийшов.. Зранку ми з Толіком прибрали в хаті - підмели, помили підлоги, простелили доріжки (давній дитячий ритуал прибирання в хатах до Празника), мама напекла ковбас - це вперше одна, після смерті баби Софії, без її порад і допомоги, дуже переживала, що не вийдуть як слід, але спеклися на славу - такий дух по хаті пішов - ще знадвору чути..<br />
Хочу записати (поки не забув) розповідь незнайомого чоловіка, почуту в дизелі Фастів - Житомир. Незнайомим жінкам це розказував... Так, як він - вже не зможу, хоч своїми словами перекажу -про чудо ікони Божої Матері..<br />
... Літо 1943 року.. Невелике селище посеред лісу.. Селяни відмовились вказати на сховище совітських диверсантів- парашутистів. Тоді германи прислали загін карателів: все доросле населення зігнали на край села (дітей замкнули в школі)... наказали викопати глибоку (рів): два метри завширшки, два метри вглиб і 20 метрів довжиною.<br />
...Коли все було зроблено, перекладач сказав людям: ставайте на коліна й моліться - скоро всі будете у цій ямі.. Жінки заголосили притишено, чоловіки сполотніли, але, як і веліли, стали навколішки і почали молитися.. Есесмани вже знімали з рамен свої шмайсери... Коли раптом над лісом застрекотів мотор.. Люди підняли голови – прямо над ними з чорними хрестами на крилах, кружляв літак... схожий на кукурузника.. Тоді різко пішов на зниження і сів неподалік, на полі.. З літака вийшов німецький офіцер.. у шкіряному плащі під золотими погонами.. По тому, як витягнувся, виструнчився перед ним начальник зондеркоманди, люди зрозуміли, що то - якийсь високий чин..<br />
Офіцер запитав - "Was ist los?" - що тут діється, що сталось.. вислухав пояснення.. Тоді наказав: протягом двох годин - до його повернення нікого тут не чіпати, не стріляти.. Велів перекласти свої слова людям - щоб ніхто не смів кричати, плакати, втікати, інакше - німець рукою у білій рукавичці показав на дно ями..<br />
<br />
Ті дві години були як два віки... Декотрі з людей на краю ями сивіли прямо на очах - хоч перед цим вже ніби й готові були померти. Нудилися есесівці, гралися у "жучка"..<br />
Рівно через прірву обіцяного часу літак знову з’явився.. Офіцер чимось був дуже схвильований, перекладач ледь встигав за ним тлумачити людям його слова:<br />
"Всі - вільні, nach Haus, можете йти, своїх дітей заберете у сусідньому селі, ваші хати горять, але ви будете жити.. Дякуйте Божій матері - на небі, над вашим селом.." Трохи згодом саме той німець привіз у їхнє село ікону Богородиці й залишив її в сільській церкві...<br />
По війні совдепи кілька разів намагались забрати, викрасти ту ікону, бо ж знали її історію.. Але люди не дали, вночі з вилами і сокирами вартували від них свою церкву..<br />
..........................................................................................................<br />
Вранці, 29 січня, в понеділок, тієї самої хвилі, коли я дізнався про це, рука машинально записала на межі друкованої сторінки:<br />
"..звістка по "Бі-Бі-Сі" про сон Йосифа Бродського". Так само написалося - замість слова, котре завше звучить як вирок, як текст наперед заготовленого вердикту, - від імені підкупленого суду.. А сьогодні дізнався: все сталося так, як написалося - він помер легкою смертю, уві сні, в ніч з суботи на неділю - на п’ятдесят п’ятому році життя..<br />
В цьому є щось від невипадкового, свідомо здійсненого жесту.. По-перше, вибір пори року: зима, часопростір, що найбільше відповідає найпотаємнішим сутностям людської душі, відповідає майже на всі запитання з своїх чорно-білих глибин невимовного... пора, в якій найчастіше відбувається щезнення меж поміж сьогосвітнім і потойбічним ним світом і, якщо не забракне уваги й трохи відваги, то можна застерегти видимі й ледь чутні контрапункти їхнього взаємопроникнення - на поверхні його віршів останнього десятиліття.. До того ж, "в этой стране все рассчитано на зиму..", - в цій країні, що зветься моїм життям, незалежно від прив'язки до реальної географії.<br />
По-друге, - він безперечно відчував, що не гоже Поету, народженому в похереній імперії, якою десятиліттями нескінченних зим правили - заправляли обезхерені геронтократи (пристрасть євнухів - потяг до влади), не гоже йому доживати сакраментального віку "вічно молодих" шістдесятників, цих невтомних і натхненних "шестьор" при будь-якій заново змаразматілій владі - віку комсомольських мітингових поетів, що не гоже навіть умовно туди наближатись..<br />
По-третє: треба було поспішати, щоб не піддатися спокусі виконати власну обіцянку:<br />
"Ни земли, ни погоста<br />
Не хочу выбирать. –<br />
На Васильевский остров<br />
Я приду умирать..", -<br />
він дійсно там помирав: не раз і не два.. А от жити, - в сенсі творити, як заманеться, як на душу ляже, а не так, як захоче народ чи який-небудь партійний супервайзер, він дістав змогу в зовсім іншій країні.. Й за це був їй щиро вдячний - навіть на рівні приручення (приречення) чужої мови.. На додаткові запитання, чи не збирається він бодай ненадовго приїхати на "родіну", відповідав: можна повернутися на місце злочину, але вернутися на місце, де тебе принижували - неможливо.. В країні вигнанців і чужоземців знайшов і для себе притулок.. Поки що цього було досить.. А допитливим, як міг, пояснював: коли мова обирає тебе своїм інструментом, коли стаєш голосом щезлого хору, то неможливість уникнути саме такого вибору перетворює тебе на мутанта, на монстра, чужинця серед найрідніших, вигнанця поруч найближчих.. Тоді вже треба йти одинцем, - далі мусиш йти тільки за текстом..<br />
По-четверте: він помер, як хотів - без каяття і причастя.. Його ніколи не турбувала власна конфесійна приналежність. Мав особисту, кишенькову, ближчу до серця (як кульки нітрогліцерину) теологію, скорше апофатичну, аніж будь-яку гіншу.. Відчував себе перш за все провідником мови, на якій писав тієї хвилини свої елегії й есеї..<br />
Поети-державники, поети-посадовці, любителі розцяцьковувати свої віршики хрестиками, зірочками, надщербленими тризубчиками завше з великою підозрою ставились до подібної невизначености й, користуючись своїм становищем приближених підніжків, намагалися підвести чужий досвід приватного (не-колективного) існування під карну статтю безглуздих звинувачень в космополітизмові, схилянні перед Заходом, неробстві (в сенсі - не-рабства)* .. Бо ж істинний (справжній) поет - то завжди тунеядець, - істота, яка бажає їсти свій хліб вигнання втунє, тобто в тайні, окремо від інших, на самоті.. Хоче цього чи не хоче...<br />
<br />
* Ось чому – й посейдень їм так кортить приписати Поетові який-небудь шовіністичний опус, недолуго зліплений посадовими "знатоками"...<br />
Йому подобалося жити поруч власного шкільного усвідомлення, що вислів (вислід) волохатого класика "буття визначає свідомість" вірний - правильний лише до тих пір, заки-поки Свідомість не оволодіє мистецтвом відчуження й очуднення дійсности.. таким чином ігноруючи обов'язкове й примусове "буття", не навчиться трансформувати його за власним розсудом, наповнювати казенний "стройовий" саун-дшафт розхристаним синкопованим звучанням, а занудство державних "празднічків" - живим мерехтінням з'явлених рядків, слів, окремих літер, яке не дозволяє зосередитись на одній (панівній) догмі...<br />
Моє власне сприймання поезії Бродського чимось схоже на споглядання рухомого пейзажу за вікнами ранкового дизель-потягу.. Кожне з тих небокрайніх видінь: небо - поле - самотнє дерево - даленіючий ліс - чиясь хатина на узліссі - мало в собі зриму гієрархічну відповідність віковим періодам власного життя.. Народження, дитинство, юність зрілість, старість.. І те все давалося одночасно, в одному нескінченному тревелінгу за вікном.. Без логічної (лінійної) послідовности, якої дотримується звичне людське життя.. Зрідка те все так неймовірно співпадало: пейзаж з густо чорніючим крайобрієм, порожнім полем, бездонним і бездомним небом раптом відлунював відчуттям принизливого переживання майбутньої старості, ніби й недосяжної нині.. а далі плавно, прямо на очах, переходив у краєвид, означений словом "Дітвацтво".. потяг судомно дьоргається, щось нерозбірливе белькоче в репродуктор сонний машиніст, коротка зупинка на півтори хвилини.. Станція з дивною (серед зими) назвою - Лотос, будинок обшарпаний дощем і вітром, впритул до лісу - якісь перекошені прибудови: повітка з сіном, дровітник, клуня, зруб колодязя.. дорога повз них веде вглиб лісу, на ній - підвода, запряжена гнідим коником, старий візниця втягнув голову в плечі, холодно, з потягу сходять жінка й хлопчик, вона підсаджує його на віз, замотує темною шерстяною хусткою, і сніг падає, падає, густішає й уповільнюється тим (нам - з ним) своє падіння-сходження з небес на голови безпритульних під ними людей - старого, жінки й хлопчика, потяг рушає, смикаючись туди-сюди всім тілом зголоднілої за небокраєм стокротки, ти проводжаєш очима на мить знерухомлений пристанційний стоп-кадр, той зимовий сюжет з невідомим продовженням й не розумієш, для чого, для кого маєш запам'ятати те все назавжди, чому саме тебе взято в свідки чужої втечі в зимовий Єгипет, в захований десь посеред лісу осередок тепла й світла, куди самому тобі вже ніколи не втрапити....<br />
м. Київ<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ІСИХІЯ<br />
<br />
Книга щастя<br />
<br />
АРРЕNDIСЕS (додаток перший)<br />
<br />
VII<br />
"Дивись, он там ще тліє пізній вечір наприпочатку літа... Щойно відшуміла гроза, переповнила своїм диханням завіконну сутінь, глибини зелені - шемранням сонного листя... А тут, у великому будинку, ніхто не спить, скрізь горить світло, ходять туди-сюди чоловіки й жінки - п'ють, розмовляють, їдять, плачуть, сваряться, погрожують одне одному самогубством, збираються кудись їхати, місця собі не знаходять..."<br />
"Так.., але в кімнатці на останньому поверсі ніхто не запалює світла. Навпроти прочиненого в ніч вікна сидить жінка... Я й собі невидимо, безшелесно прилаштуюсь десь там, у кутку... Тут добре: ніхто не чує, не бачить, як Ліля Коровкіна пошепки розмовляє зі своєю ще ненародженою дитиною... Тут можна сховатися в глибокому кріслі, згорнутися в клубок, притулитися щокою до власного ліктя (крила?)... Повільно зануритися в дрімоту, прокинутися й більше вже не спати: дерева покидають збожеволілий сад... Але гроза (кимось викликана на "біс") скоро вщухне, втихне й над Княжим Затоном підніметься жовтаве око місяця-повновида... Сюрчання цвіркунів переповнить вуха сіменем обіцяної тиші... Жінка ще раз прокинеться, вип'є шклянку води й зачне (потемки, пошепки, потайки) розказувати своєму дитяті про себе, про світ, у якому випало жити, в якому ще треба вмерти, приклавши до того стільки трудів і зусиль... Вмирати буде вона, Ліля Коровкіна, а дитина в неї народиться здоровою, красивою й, обов'язково, безсмертною... Хоча б на відстані мого дотику, мого невидимого крила..."<br />
<br />
"Маєш рацію, старий... І я колись знав про те... Ми як боги приходимо в цей світ, і приводять сюди нас жінки, тримаючи за руку над урвищами відчаю і страху, виводять звідти стежками своїх потаємних марень і мрій, через пустоші смертельно втомленої плоті... Завдяки їхній непоказній любові ми живемо вічно, тільки надто швидко забуваємо це й все гінше, що вони встигли відкрити нам... Знетямлення і змертвіння живого дару відбувається майже непомітно для стороннього ока... Вранці, в уламку розбитого дзеркала, ти бачиш своє неголене, запухле відображення й не знаходиш жодної зачіпки для того, щоб прожити ще один день... Раптом згадуєш сьогодні ж Покрова, храмовий празник в Не-ми... Рівно два роки тому сюди в кімнатку на сьомому поверсі (насправді ж - в нору її справжнього господаря - старого лиса, загнаного молодими хортицями) прийшов твій молодший брат, якась світлокоса дівчина в червоному легкому пуловері. Вона висипала на стіл охристі помаранчі, брат дістав із пакета фугас дешевого червого вина, до всього в холоднику знайшлася пляшка пашучої "Ізабелли"...<br />
Й поволі відігріється в тілі душа, тепла хвиля давнішніх розмов наблизить мить звільнення й пізнавання, чому ж тоді навіть сьогодні ми не вдома, не в хаті своїй, а тут, у місті Вія, святкуємо наш улюблений немиленський празник, звідки цей непід'ємний туск на дні веселих очей твого наймолодшого кревняка, й куди йти поривається він - щоразу навпроти ночі, й чому всі мої запитання тут можна озвучити лише поглядом? Ти майже весь час мовчиш... Добре, тоді хай говорить він, слухай, а спершу - легкий дотик важкої руки до плеча:<br />
"Брате, налий і мені вина, хай і я ще трохи з тобою побуду... Давай вип'ємо - за те, що я звідти живий вернувся... Тіло моє вже тут давно - ходить, їсть, п'є любить жінок, а душу з нього хтось ніби вийняв... Чи я сам кинув, згубив її на одному з тих перевалів?..<br />
...Не можна, кажеш, вбивати живих людей... А там навіть мертві не мали впокоєння, навіть над ними чинили глум... Вояка один, з Ферганської десантної дивізії, в своєму заплечнику носив цілу колекцію відрізаних вух, мені показував - малі й більші, різного кольору, деякі з ще не вирваними сережками... Вони теж так робили: зрізали з наших убитих офіцерів погони, до них прикладали відчахнуті вуха, як останній доказ своєї "звитяги", можливости обміняти здобуті трофеї на жмут зелених папірців з ликами мерців-президентів... Та й з рядовими не церемонились. Не хочеться навіть згадувати... Але й з пам'яті те все не зітреш назовсім...<br />
От і в Біблії - не вбий, не вкради... Але ж хіба це гріх - убити того, хто намагається вбити тебе? Вбити першим, щоб самому зостатися живим... Я, певно, до самої могили не зможу забути чотирьох моїх найперших "духів", їхніх лиць, спотворених болем...<br />
Того дня наша автоколона ще зранку втрапила під обстріл... Загорівся передній "камаз", за ним спалахнув той, що замикав колону, офіцери сховалися під скелю, звідти кричать до нас: "Обходи их! Быстрее, вперед, обходи!.." Ми довго повзли, як вужі... Двоє хлопців з нашої роти загинули на замінованій стежці, а мені поталанило: видряпався нагору, виглянув, - нижче по схилу четверо душманів окопалися, поливають вогнем автоколону. Я зручно сперся об високий валун... Не хотілося стріляти їм в спину, щось крикнув до них...<br />
Яка то була страшна насолода: бачити, як свинець з мого ручного кулемета вириває з їхніх тіл шматки м'яса, розпотрошує на клапті рудої вати їхні поношені халати... Як вони корчились, вимахували руками, ніби зі смертю своєю танцювали... всіх чотирьох я зняв однією чергою... Той, що встиг оглянутися - високий, старий, з білою бородою, в сірій чалмі... Він впав останнім, на зовсім молодого "духа", немов обійняв і затулив його собою..."<br />
<br />
...Поволі мене покидає відчуття реальності всього, що діється, чую довкруги... Я на мить заплющую очі й до братової розповіді додається чийсь дуже знайомий голос:<br />
"Ось і літо пройшло, а ти все білий..." Минулої суботи, позавчора, сюди приходила Шура Криворучко і мій син-шестиліток... Вони забули на підвіконні двійко равликів, пійманих у траві, на Затоні... Тепер один з них повзе вгору по прозорій шибі, залишаючи ледь видимий вологий слід за собою... Дівчина перепиняє його рух своєю долонею, равлик зупиняється, принюхується й обережно переповзає на її вказівний палець...<br />
"Я у Афган по дурості своїй втрапив... Перших два місяці служив при штабі ТУРКВО* в Ташкенті. До армії в мене вже був розряд по плаванню й боксу, непогано і зі штангою вправлявся... А відтак я весь курс молодого бійця пройшов на "ура", без якихось труднощів... Тримався там, де гінші падали, видихалися... Й "діди" це зауважили, не припахували мене - любили слухати мої хармани про всілякі амурні пригоди, про чудеса, що творилися на Подолі й Шулявці, про те, як у ресторані "Краків" ми слухали циганський хор, і за одним столиком з красунями-чавелами співали "Пару гнєдих"... Та коли з'явився новий сержант-"замок" (на посаді замкомвзводу) й почалися нічні підйоми, - виховна робота з "оборзєвшим" молодняком, я відчув, що пахне смаленим. Той кацапура (десь з-під Пермі родом, Єгоров було його прізвище) на пару зі своїм помічником, теж сержантиком, вже без найменших поблажок взялися за нас... Вишикують роту в коридорі, висмикнуть з шеренги кількох "салаг" й починають "отрабатывать" на них прийоми карате - удари ногою по корпусу, в голову... Добре, що я міг виставляти так-сяк захисні блоки. Це навіть подобалося сержантові: тренувальний "снаряд" проявляє здорову ініціативу. Та все ж якось не витримав: замість того, щоб лише захищатися, щосили врізав "помічникові" коліном під живіт, приліпив п'яну харю до підвіконня... Опісля цього випадку за мене взялися всерйоз... Думав - усе, буде мені тут гаплик. Й саме тоді познайомився зі стройбатівцями-земляками. Вони вже мали йти на "дембель", завершували якусь акордну будову... Почали допитуватися, чому весь час ходжу з синцями. Розказав їм про все... Й ветерани "королівських військ" вирішили захистити "зьому"... Однієї суботи взяли мене з собою в "самоволку", на танцплощадці підловили моїх сержантів і вивели їх тихцем до найближчого смітника... Там наказали мені зірвати з них жовті "соплі" - сержантські лички з погонів, а тоді пустили переляканих кацапчуків по колу... Спершу їх гасили руками, не даючи впасти, вже на землі почали місити кованими чобітьми.. Я вже кричу на них, - мужики, що ви робите, ви ж їх насмерть заб'єте, - ледь відтягнув, зупинив своїх, обкурених анашею, захисників... А на ранок Єгорова з проломленим черепом, його напарника з вибитим оком привезли в медсанбат...<br />
А в понеділок, вже надвечір, мене викликав до себе замполіт. Він у Києві народився, все збирався колись вернутися додому... Каже мені: "Завтра матимеш розмову з генерал-штабістом... Вислухай все уважно, добре подумай над його словами... Не хочеться віддавати тебе під трибунал із-за тих виродків. Один з них зостанеться калікою на все життя... Так що, хлопче, шануйся, слухайся старших... Й бережи власну голову на плечах..."<br />
*Туркестанський військовий округ<br />
Наступного дня, в просторому кабінеті, я стояв перед генералом. З подвійним підборіддям, з маленькими очицями, схожий на вгодованого кнурця, він поплескав мене по плечу й запитав: "Ну, что, сынок, хочешь хорошей службы?.. Дадим тебе звание прапорщика, после всего получишь квартиру в Москве..." Я ствердно хитнув головою і сказав: "Да"... А він продовжує: "Будешь в роте охраны - сопровождать спецгрузы с Афгана... Что там увидишь, чем будешь занят - об этом никому ни слова... Ты меня понял, сынок?.." Й знову я відповів - "да"... Навіть не підозрював, яким пеклом обернуться ті слова для мене найближчим часом..."<br />
<br />
В кімнаті густішають вечірні померки... Цілоденна втома навалюється на повіки... А за вікном вже мерехтить, грає міріадами вогнів, пульсує ритмічними сполохами реклам величезне й безжурне Місто... Переливаються, горять, ваблять до себе, щедро сповнюють свої нехитрі обіцянки його невсипущі багаття, - потойбіч вже сонного Борисфену...<br />
Але я знаю: то мертве світло...<br />
Вперше я побачив це минулорічної ранньої осени, - напередодні всенародних святкувань Дня Ритуальної Смерти Великого Кондукатора Грободара Чучмеску, чомусь тоді дуже рано я приїхав до центру Міста... Вже розвиднилось, але скрізь у підземельних переходах горіли жовті стенди з портретами вождя, нагорі прохолодний вітер байдуже ворушив червоно-чорні хоругви державних знамен...<br />
Неподалік метушаться двійко автоматичних сміттєзбирачів, схожих на великих жуків, що загубили свою здобич... На зачинених брамах урядових установ блимають очисті жерла камер зовнішнього спостереження... Й ніде жодної живої душі... Тут, на головному майдані Міста, має відбутися (сьогодні?) репетиція стихійного мітингу на підтримку антизахідних ініціатив наших сенаторів... А завершиться все невеликим, але потужним військовим парадом.. Куди ж вони всі подівалися?.. Невже я щось переплутав? Спеціально ж приїхав раніше, щоб вибрати найзручніше місце на трибунах для публіки... Чи, може, з міркувань безпеки все дійство переноситься в підземний лабіринт під Липками? Вгору, по авеню Іоанна Вишенського піднімаюся до будинку Ради Старійшин - можливо, там вивісили якесь роз'яснювальне оголошення, й на кручах вже шикуються святкові колони демонстрантів...<br />
Навпроти самого рейхстагу манячіє гурт чорних постатей: бронзові сталевари підштовхують до печі замріяних прапороносців, дебелі колгоспниці полюють на космонавтів, заарканюючи їх вінками цибулі й часнику, бурякоголові раціоналізатори вживлюють один одному запасні геніталії й заплечні пропелери, а кілька біснуватих пасіонаріїв, обмотаних кулеметними стрічками, з маузерами в руках готуються до штурму Маріїнського палацу... Весь меморіальний комплекс аж лучиться, дихає незнищенною впевненістю у правильности обраного шляху й кінцевої спільної мети... Тепер все інакше: кожен Іван має свій план, от і мені звідси, щоб не видіти рукотворних монстрів, чорти його батька знають куди податися?.. Де шукати Великого Кондукатора, що лише раз на рік, зі всією своєю челяддю, виходить з підземельного Лабіринту, відкриває військовий парад, а згодом на тому Майдані - свято Ритуальної Смерти?.. Я ж бо вже другий місяць готуюсь передати йому свій проект Імперії Досконалого Тексту... Може, він у Раді Старійшин по-батьківські напучує схаризматілих у постійному дбанні про державу, ним особисто призначених (а не всенародно задрочених шляхом таємного голосування та всіма гіншими збоченськими способами часів сумноминулого парламентарного лібералізму) сенаторів... Треба постукати в браму й запитати в охоронця, де сьогодні шукати вождя..."<br />
<br />
Говори, говори, говори, - нагоди такої в тебе більше не буде й невідомо, коли вдасться ще раз пройти крізь мур чужого й власного страху, хай всім вже набридли твої знетямлені оповідки, навіть братуха твій потроху дрімає, натомлений гонитвою за примарними редакційними гонорарами, очамрілий від нескінченної писанини, а нещодавно віднайдена в пристанційній кафешці половина (третина - четвертина - частка нероз'єднаного, колись спільного тіла) пересуває в стані звичної відсутности серед світу, байдуже підпилює ножиком свої кігтики, терпляче очікуючи години голодної темряви, коли можна ще раз, бодай ненадовго, відновити невідомо для чого втрачену цілокупність... Говори, не зважай ні на що, не переймайся нечулістю слухачів, порожнечею їхніх поглядів, бо залишиться в них не сама розповідь, а притишене дихання Твоїх слів, інтонації спокійного відчаю, чоловічого туску, несподівано вчасні хованки серед гіркого диму зотлілих означень, відблиски й тепло гуртових самоспалень Твоєї мови..."<br />
<br />
"Опісля штабної бесіди з генералом, вже наступного ранку мене перевели в "судимий стройбат". Але там я був лише записаний, тільки на ніч приходив туди і падав, часто не роздягаючись, на свою койку біля вікна. Насправді ж, у складі спецпідрозділу, нас цілими днями дресирували для майбутніх рейдів... Чортове колесо мого нового життя крутилося майже незупинно...<br />
Приходить вранці інструктор, їдемо в поле, а тоді перед нами, за принципом "роби, як я", він з двох рук, з двох автоматів, настоячки, валить в один ряд виставлені мішені... Й днів три-чотири займаємося лише на стрільбищі... Згодом з'являється інший наставник - вузькоокий, чорнявий, майстер з бойового самбо... Й кілька днів під його керівництвом вивчаємо, відпрацьовуємо прийоми рукопашного бою. А ще прийдуть специ по встановленню й знешкодженню мін, по виживанню в надзвичайних умовах, з інструктором по нічних парашутних стрибках нас погрузять в транспортний "АН"... Й поруч всього - фізпідготовка на всю катушку: тобі на плечі сідає боєць, встаєш, притискаєш його ноги своїми ліктями і марш, бігом у спеку за сорок градусів...<br />
Здавалося, нас готують як диверсантів, хоча все було значно простіше... Велика здобич вимагала надійного прикриття... Рядові вояки знімали з убитих електронні годинники, цупили з розбитих дувалів японські "шарпи", при нагоді громили навіть невеликі пересувні магазинчики - дукани, й вимітали з них геть усе... Високі ж чини організовували свій грабунок професійно, з розмахом - відповідно до тих можливостей, що відкривалися на їхніх посадах... Це вже я згодом зрозумів, який довжелезний ланцюг поетапного дерибану1 тягнувся через Кабул, Кушку, Ташкент - і аж до Москви...<br />
<br />
Того разу звичне забезпечення супроводу автоколони було підсилене особливо... До наших двох БМП-ешок додали ще одну БМД (бойову машину десанту), а за тими, хто вантажив у кузови "мазів" чорні контейнери, пильно наглядали незнайомі офіцери... Попереду нас з відривом у кілька годин, пустили вдвоє більшу, з півтора десятка машин, колону з термезького автобату... Вони рушили ще у вранішніх сутінках... Капітан, що стояв поруч, каже мені: "Дивись, Колян, повз нас їдуть майбутні гроби...". Спершу я не второпав, про що саме йдеться... Й лише тоді, коли позаду зостався перевал, коли вже виїхали на долину, я побачив, як страшно здійснилися почуті від капітана слова... Вздовж дороги палахкотіли перекинуті грузовики, з їхніх кабін, крізь розбиті віконця, виривалися язики чорного полум'я, неподалік валялися обгорілі трупи солдатів.. Отож, їх невипадково пустили першими, свідомо підставили душманській засаді цих нещасних... І тільки для того, щоб невеликі чорні скриньки без перешкод потрапили до мародерів у генеральських мундирах... На той день я не знав, що саме так ретельно ховається в металевих контейнерах... Вже згодом таки ж дізнався, на свою голову... Під час обстрілу кулеметна черга продірявила один з тих ящиків... Я переносив його на вцілілу машину... Крізь отвір у стінці мені в долоню випало кілька невеликих камінців. Їхня тверда поверхня так гарно виблискувала, що закортіло з ними трохи побавитись, розглянути ближче... Та до мене вже біг старлей, щось люто вигукував, розмахував руками... Заки-поки в мене забрали той ящик і сонячні цяцьки зі жмені, все ж я встиг один з тих камінців сховати в рукав своєї хабешки... Ось так відбулося моє перше знайомство з алмазами Паншерської долини, так я дізнався заради чого нас підставляли під кулі... Розплата за те знання не змусила себе довго чекати...<br />
Через якийсь місяць нашого капітана в Термезі "зняли" пострілом у потилицю... Невідомо куди щезло кілька офіцерів, що супроводжували колону... Невдовзі добралися й до рядових... Та я вже ні з чого не дивувався, все сприймав, як належне, навіть страху за власну шкуру вже не було... Йшлося не тільки про генеральську контрабанду, чиїсь спроби заховати всі кінці... Чужа смерть поволі вбиває твоє власне бажання жити...<br />
Ось дивись - на мені й посейдень солдатський ремінь, а на ньому десятка з півтора зарубок... Думаєш, то місяці служби підраховані, щоб знати, скільки до весняного "дембеля" зосталося? Ні хрена подібного... То кількість мною грохнутих "духів". Вже не прибавити, ні відняти... Але, клянусь тобі - жінок і дітей я не вбивав... Хоча на власні очі бачив, як це робили гінші... Досить і того... Як все було насправді? - Йде бій... Моджахеди помалу відходять в гори... їхні селища залишаються без прикриття. Тоді в небо піднімаються "вертушки" - військові гелікоптери МІ-8, луплять по глиняних хижах, з кулеметів - по людях і тваринах... По всьому, що рухається, що намагається вижити серед вогню... Й тільки після цього до зруйнованого аулу входить спецпідрозділ для зачистки... Грабують, ґвалтують збожеволілих од страху жінок, убивають їхніх дітей... Наша колона проходила через ці селища - порожні, чорні, з неприбраними трупами вздовж шляху... То вже згодом "героїв" цієї порожнечі нагородять медалями "От благодарного афганского народа", й ті, хто посилав їх на смерть, на вбивство, збудують чужими руками помпезні меморіали... Бо добре знають: найкращий спосіб забути про загиблих - це поставити їм спільний пам'ятник, перетворити живих колись хлопців на бронзових упирів, що вилазять з-під землі й сліпнуть від сяйва лаврських куполів навпроти...<br />
Мій друг, Ольшевський Генка, загинув безглуздо,- саме на свій день народження... Не було в нього ні медалів, ні жодної лички на чорних погонах... Ось уяви собі: кілька годин суцільна стрілянина - з обох сторін, голову не підняти... Раптом - пронизливий крик, і з окопчика вискакує до нестями обкурений "дух", без будь-якої зброї в руках - викликає когось із "шураві" на поєдинок... І ніхто вже не стріляє, всі ждуть "зрєліща", бажаного навіть сильніше, аніж відвальна доза чарсу*...<br />
Хтось із наших обов'язково вийде - не менш обкурений, не менш знетямлений... Відкине вбік свого "акаема" й розпочнеться гладіаторська вистава... Того разу першим не витримав Генка: щось закричав страшне, встав на повен зріст і попер на душманські позиції... Звідти вже не стріляли... Та до рукопашної не дійшло, зупинили свої - хтось з його командирів смалянув Генці в спину..."<br />
*Чарс – гашиш (жарг.)<br />
<br />
"Ніби у відповідь моїм думкам залізна брама головного входу до Ради Старійшин відчиняється й звідти... Ні, спершу чути якийсь глухий тупіт, утробне наростання гуркоту зірваної з місця гірської лавини, гейби в розпалі урочистого засідання Ради, згідно указу Кондукатора про стан підвищеної бойової готовности через аварійні сирени й репродуктори надійшов сигнал навчального алярму з цивільної оборони й тепер майже півтисячний сенаторський табун підтюпцем, риссю, вчвал - як хто ще здатний - мчить по довжелезному коридору, похапцем собі на голови натягуючи протигазові маски, хтось попереду спотикається, падає, його топчуть ногами, бо всі добре знають: хоч і учбову піднято тривогу, але солодкуватий газ, який впускається до зали, є бойовим, - підбадьорливо нервовим, патріотично-паралітичним, і хто зна, чи захистять від нього ці засмерджені тривалим зберіганням (часів війни гетьмана Дмухановського з кайзером Вільгельмом) хоботоподібні личини, чи встигнеш добігти до бомбосховища, чи вже за ноги тебе потягнуть до колумбарію, де професійні дбайливці спецвідділу державного бальзамування швиденько препарують зношене самотнє тіло в довговічну й привселюдну мумію, - під однією з сотень шкляних вітрин Національного Пантеону...<br />
Й ще одне моє "ні"... Ти радив перетворити натомлених сесійними змаганнями лобістів, цих натхненних страждальців за права уярмленого чужим капіталом народу (бо власні набутки на ниві того "страдания", в надійно-шестизначних сумах твердої валюти, вже давно переведені на таємні рахунки в банки забугорних гоблінів), усих без винятку посадовців з цієї Ради - на стадо біснуватих свиней й скинути їх преч і вшистко із дніпровської кручі... Дев'ятий вал потужного тупотіння вже зовсім близько й така зручна мить для згаданої метаморфози... Й справді, може, варто ще раз проілюструвати євангельський сюжет новітнім штабом? Та все ж не будемо цього робити, - поки є ще надія зустріти серед тих старців, отих змаразматілих харизматиків, бодай одного живого чоловіка, поговорити з ним по-людські й розпитати, як його бути далі, як жити, куди мені йти, щоб ще до ночі здибатись з Грободаром Чучмеску (чи хоч з якимось його радником-двійником) і передати свій проект всесвітньої й непереможної Імперії?.."<br />
-<br />
"Брате, не спи, побудь трохи зі мною... Нам ще ж на Правий берег треба добиратися... Й хочу встигнути тобі розповісти... Бо хто зна, коли знову побачимось.. Окрім тебе, я нікому цього не розказував... Не хочеться те все ворушити, але й забути його мені одному не під силу... Може, в тебе це вийде краще... Й тоді ти допоможеш мені...<br />
Восени весь наш підрозділ, який супроводжував таємні спецгрузи з Афгану, було розформовано... Кого в окопи під Кандагар відправили, кого ще далі - за межу цього світу, ближче до херувимів, а мене запроторили в ташкентську "дев'ятку" - військову психлікарню... Хто там був, кого там я бачив, за що і як вони туди втрапили - це окрема історія. Шансів звідти вирватися при пам'яті й здоровому глузді майже не було: кололи мало не до смерті - сіркою, аміназином... Ледь випростаєшся, до тями прийдеш, як знову впечуть конячу дозу, й все тіло судоми скрутять, мізки затуманяться так, що забудеш, як і звали тебе колись... Допомогла мені жінка - молода лікарка з тієї "дев'ятки"... Зібрала необхідні документи, вписала "правильний" діагноз, із начальством своїм якось домовилась й наприпочатку зими мене перевели в київську лікарню, з вікнами навпроти зелених бань Кирилівської церкви... І лише навесні мене почали випускати на короткі прогулянки...<br />
Десь у кінці квітня в палату зайшов прилизаний гебіст, назвав мені своє звання та прізвище, розіклав на стільчику якісь папірці з синьої теки... Почав делікатно розпитувати, як мене тут лікують-годують, від кого я почув слово "комуняки", яким постійно, в поєднанні з нецензурними додатками, ображаю передовий "отряд" всього людства, чи навідується до мене хтось з однокурсників, родичів, що думаю робити після виписки з лікарні... Дивлюсь на нього, слухаю, щось відповідаю, нас тільки двоє в палаті (всіх інших "дурнів" санітари витурили в коридор) й ледь втримуюся від спокуси рубонути йому по горлянці, зламати карк й рвонути звідси в його костюмчику, з його посвідченням, з туго напханим вчорашньою зарплатою портмоне... Якось Бог милував, не кинув мене на нього, вберіг од прощального "армагеддону"... Під кінець нашої бесіди я підписався в кутку службової "бумаги", що не буду лаяти комунавтів, верзти всілякі глупства, на зразок того, що в Афгані більшість солдатів готова повернути зброю в протилежний бік, що їм бракує лише небоягузливих командирів, й буду мовчати про все, що бачив і чув там... Через тиждень після тієї розмови мене привезли додому... Й так хитро, гниди, зробили - ніде жодного слова, що я був у Афгані, не написано. В білеті воєнному - тільки номери ташкентських в/ч... І все. Дали, правда, групу інвалідності й пенсію в кільканадцять "дерев'яників", а згодом на медкомісії, я й від них одхрестився. Світ не зійшовся клином на їхніх подачках, щось заробимо й самотужки... Мене лиш дратують ці ситі базікання про "воїнів-інтернаціоналістів", про їхні героїчні подвиги... Самі "афганці" мовчать, за них просторікують чинушні рилачі, вгодовані на чужій крові, - ті, хто й нині готовий кинути вчорашніх школярів на каліцтво і смерть в яку-небудь Сербію - захищати чужі марення про "всесловянское единство"... Колись ветерани війни у В'єтнамі зривали з себе військові нагороди й кидали їх на східці Капітолію... Наші ж тихенько сидять по своїх пільгових офісах і з вдячністю приймають все, що їм кинуть на чергову "річницю", - від все тієї ж влади... Та хай живуть, як знають, несені їх судити...<br />
Й останнє - з моїх обіцяних колись "неразглашений"... Розкажу, братуха, як ми наприкінці олімпійського літа здибалися в горах із "дикими гусьми", - найманцями, що злетілися в Афган воювати з нами...<br />
Того разу нас двічі за один день обстріляли... А тут ще під вечір "афганець" задув - сухий палючий вітер... Таку пилюгу здійняв, - за п'ять кроків нічого не видно... Ніби якась звірюка на тебе дихає чорним полум'ям...<br />
От і довелося автоколоні заночувати на перевалі, не встигли дійти до Мазарі-Шарифа... Вітер потроху вщух, офіцери виставили вартових, добряче повечеряли, курнули анаші й відкинулись з виряченими, вже невидющими очима... А нам, хто в караул не потрапив, що робити? Теж хочеться розслабитися, відтягнутись хоч трохи... Й нема ніякої наркоти під рукою, і весь спирт ще під обстрілом, ховаючись за колесами БМД-шок, вицмулили... Взяли ми свої автомати, боєкомплекти - до найближчого кишлака вирішили прогулятися... Бо знали: у "духів" за наші припаси до "акаемів" можна виміняти чого душа забажає... Кілька доз чарсу нам вистачило б на всю ніч...<br />
Пішли вчотирьох, з собою взяли пристрій нічного бачення, - його танкісти нам подарували, хлопці зі "школи гладіаторів", - танкової учебки в Кушці... Що ж, треба спускатися вниз, у долину... Йдемо собі помалу, злі й тверезі... Раптом з гори чийсь голос: "Эй, руськие! Не стреляйте!..". Ми, як підкошені, рухнули на землю... А той голос (з сильним акцентом) ще раз до нас звертається: "Не стреляйте, русские! Мы хотим с вами поговорить..." Вмикаємо свій пристрій, бачимо - над нами, на гребені гори, четверо високих постатей... Стоять на повен зріст, не ховаючись... Вони нас першими засікли, вже давно могли переколошматити... Але не захотіли... <br />
"Русские, не бойтесь... Давайте помахаемся... Один на один...". Й крайній з них виходить вперед, відкидає вбік свій кинжал... і жестами підкликає когось із нас... Вийшов хлопець, його з Черчика в армію забрали - накачаний, бритоголовий... Вірив у Будду, ходив у Бурятію, десь з півроку жив у одному з тамтешніх монастирів... Ці двоє красиво билися, показували все, що могли і вміли... Як у кіно, весь арсенал рукопашної "мочилки"... Бачимо: "гамериканець" більше блокує чужі удари, аніж б'є сам... Згодом йому, видно, набридла ця показуха... Зімітував падіння, тоді різко підскочив угору й легко торкнувся ногою горла нашого вояки... Той захитався, з рота в нього потекла кров... їхній старший наказав припинити бій... Ми сіли разом, американці пустили по колу великий термос з гарячим вином... У того, що бився з нашим хлопцем, була на передпліччі розідрана футболка. Звідти виглядала кольорова наколка. Він помітив мій погляд, ледь скривив губи в посмішці й одним порухом відірвав весь рукав... Я побачив на його руці майстерно виконану багатоповерхову татуїровку: вгорі птах із розкинутими сірими крильми, під ним - якісь ініціали, нижче - розкритій парашут, червоно-чорний череп, а поруч - розіпнутий на хресті Йсус і надпис латинськими літерами: "Аgо te absolvo"...*<br />
*"Відпускаю гріхи твої..." – лат.<br />
<br />
Коли допили вино, нам сипонули кожному на долоню білого порошку... Занюхали ми той кокаїновий дар, і нещодавній страх смерті кудись щез, вивітрився, захотілося сміятися й плакати водночас... Найманці помітили нашу розімлілість... Старший примружив очі й повільно процідив крізь зуби: "Вы щенки... Вас пожалели, не убили... Но помните: это не вы, русские, а мы, мы - боги войны...". Й раптом своєю лапищею зідрав у мене з грудей, разом зі шматком хабешки, значок - гвардійський прапор... Я підскочив, хапнувся за штик-ніж... і мої корефани до мене кинулись.. Та куди там! У груди нам вперлися стволи автоматів... До речі, ті "гусаки" були озброєні саме "акаемами" й один із них признався тоді, що дав би золоту медаль тому, хто винайшов таку безвідмовну зброю...<br />
"Снимайте ваши майки!" - коротко скомандував їхній вожак... Ну, все, думаю, зараз нас будуть катувати: виріжуть на спинах п'ятикутні зірки й зачнуть посипати сіллю... Та ні, щось не схоже, щоб нас брали на муки... Янкі вже натягли наші смугасті тєльники, нам кинули свої зелені футболки... В кожного з них на грудях висів металевий блискучий медальйон, певно - казенний номерний талісман, запаєний так, що зняти його можна лише з головою... Й було видно, - найманці задоволені своїми трофеями надзвичайно... Здоровенні такі амбали, руки як у ведмедів, і всім - десь літ під сорок... А кожному з моїх напарників ледь по дев'ятнадцять виповнилось... Я на рік був старший за них, до армії встиг закінчити будівельний технікум...<br />
Прощаючись, вони тицьнули нам у руки кілька красивих пачок сигарет "данхіл", якісь ручки-самописки, білі пластинки, схожі на жвачку - для вгамування спраги, й коли їхній "старшина" ще раз повторив (звук "ща" він виговорював на свій лад, з глухим присвистом): "Живите, щенки!", мені почулося він мовив "сынки"... А ще за хвилю їхні постаті проковтнула темрява безпритульної ночі...<br />
<br />
Ти гарно слухаєш, мовчки... Тільки не пиши ніде, що ми їм віддали свої тєльники... Бо мені западло тоді буде... Знаєш, чому ті "лосі" забрали саме тєльняшки? Для них - то найкраща здобич, їм не потрібні ні наші боєкомплекти, ні гранати-ердегешки, ні автомати... Бо в Афгані було так заведено: десантура з Вітебської й Ферганської дивізій навіть перед смертю не віддавала свої тєльники: рвали їх, різали ножами - вже в останню мить, з розпанаханим кулею животом, з кишками виваленими... Бачиш, як вони не вмирали там, але тєльник на грудях встигали розірвати, - щоб не дістався ні моджахедам, ні їхнім найманим інструкторам... Я не хочу, щоб там, на небі, їм було за нас соромно... Бо десь звідти, час од часу, мені кричить Генка Ольшевський: "Колян, наши души в тельняшках! По голубым полоскам нас узнает Петруха-ключник и отворит для нас врата рая!..<br />
Хай буде так, бо ж у пеклі, ще за життя, ми набулися вдосталь...<br />
Й ще таке... Юрко, ти написав, що "гамериканці" щезли в темряві... Насправді ж, ми з ними до самого ранку сиділи... Один з їхніх воїнів (той, що мовчав увесь час) зняв зі своїх грудей цейсівського далекогляда й рукою показав у бік сусіднього пагорба... Мовляв, глянь туди, салага... Я приклав до очей бінокля й завмер від здивування... В долині, біля підніжжя гори, над водою піднімалося біле марево, ледь підфарбоване в рожевий колір... Крізь нього в арик, обережно торкаючи ногою поверхню води, входила молоденька й зовсім гола "звірючка" (так наші звали афганських жінок)... Вона поспішала скупатися ще до схід сонця, в тихій і теплій воді, поки знову не почалася стрілянина... Мовчун зауважив мій подив, штовхнув мене ліктем і неголосно запитав: "Шерше ля фам, камераде?". Я не зрозумів його слів, але вловив їхню інтонацію... Й хитнув головою - на знак обопільної, чоловічої згоди..."<br />
<br />
"От і розійшлися всі... Що ж, за тиждень-другий впаде перший сніг, непомітно повернеться зима - найтихіша, наймилосердніша пора року, настане час вертатися додому... Я ще встигну на багату вечерю, разом зі всіма, в дідовій хаті, сяду за стіл, і ще раз поруч живих і мертвих згадаю своє справжнє ім'я. Ще встигну наприпочатку чистої сторінки вивести троє найперших слів: неділя, Немильня, велика зима.<br />
<br />
...небо призахідне і дорога до нього, сніг, темрява, очікування дизель-потягу на Житомир - навпроти довічно зачинених дверей станції Звягель-другий, холодна темрява від мовчазної присутности ліхтаря-самовидця (закреслено - самогубця) густішає, липне до рук, неупинно повторюється досвід минулої безпритульности - ніби з майбутнього повертається, йде вздовж дерев'яних лавок вузьким коридорчиком поміж людей старий прошак, вояка (колишній) батальйону "Нахтігаль", розтягує потерті міхи колись дешевої "Бєларусі", музика невидимого (тепер - майже повністю) небесного "Нахтігалю" посеред ранньої зими, витворює в моїй уяві прогулянку до зовсім іншого саундшафту, але соловей з перерізаним горлом, зцілений з чужої щедрої руки гранчаком бурякової сивухи не дає мені на ній зосередитись, в передчутті ранкового похмільного синдрому розтягує міхи, - крізь затерті, занікотинені легені колись могутнього й вільного дихання, крізь сухотні синкопи виспівує щось Христа ради, наприкінці життя прогадуючи слова почутого ще малим старосвітського канту: про чоловіка з містечка Любеч, який заробляв на життя ремеслом стельмаха, й вози, ним споряджені, котилися по всьому світові й додому верталися Чумацьким Шляхом, і мав той чоловік молоду дружину і двох синів-малоліток... Одного разу, коли він поїхав на базар за дьогтем, а жінка його була в полі, старший хлопчик ненавмисне зіштовхнув меншого у колодязь, а сам зі страху заховався в піч... А мати прийшла з поля, й, нічого не підозрюючи, розтопила в печі, й хлопчик у ній задихнувся...<br />
От вертається з ярмарку батько і, дізнавшись про смерть обох своїх синів, потьмарений таким лихом, вбиває свою дружину... І щось його немов повело з хати: прийшов, хитаючись, на берег Дніпра, сів у човен, викинув весла і поплив униз, по річці, за течією... Вода його довго несла, аж поки він не заснув.. Увісні йому з'явилася Божа Мати і каже: "Візьми з собою Мене, і все твоє буде з тобою..." Прокинувшись, він побачив у човні ікону Божої Матері, а сам човен стояв біля берега, на тому ж місці, звідки він рушив, де ліг на просмолене дно... Взяв чоловік цю ікону й з нею прийшов до своєї доми... Відчинив дубові ворота у двір, і з хати до нього вибігло двійко дітей, вийшла жива й здорова дружина...<br />
Прошак вмовкає на мить, посміхається винувато, з його невидющих очей течуть сльози, дзенькають-бренькають дрібні монети в засмальцьованій шапці-вушанці, він зупиняється поруч мене, витрушую з кишені жменю невагомих мідяків, і несподівано гострий позір з-під сивих брів, крізь напіврозплющені повіки ковзне по мені, викреше якийсь підсвідомий здогад, спалах миттєвого впізнавання, й відразу ж згасне, пірне в глиб старечого відсторонення, звичної непідлеглости цьому світові, здобутої хоч і запізно, болючою й посейдень ціною, та все ж це краще, ніж ваш нахапаний добробут, опертий на добровільний глум над собою, над своєю душею, на її знетямлення й зневажання; йде собі далі безпритульний музика, затримується перекурити в тамбурі, переходить в сусідній вагон, і лиш тепер бачу аркуш в клітину, зі шкільного зошита, складений вчетверо, на моїй лавці лежить, мабуть, випав з дірявої кишені прошака, що любить розповідати випадковим попутчикам, як його двічі розстрілювали: спершу - есесмани, згодом - енкаведисти, як він потрапив до "Нахтігалю", говорить поспішливо, затинаючись, майже без пауз, гублячи наприкінці речення завершальні слова, немов боїться, що вам набридне його слухати, бачити, відвертатися од перегарного амбре, люди тепер мають інші турботи, їм вистачає й щоденних страхіть, чому ж тоді у розпалі гарячкового монологу його захоплює напад раптового й тривалого мовчання, зостаються без відповіді запізнілі допитування, старий дивиться крізь вас і дивується: ось прожито таке наймовірне життя, він ще пам'ятає, зберігає в собі грандіозні речі, взірці найвищого жертовного служіння й приклади ганебної ницости, душа готова свідчити про пережиті з'яви божественного світла й пекельного вогню, як жили і вмирали його найближчі люди, - ті, кому їхнє зачаєне, затамоване (не нинішнє - дармове, знетямлене) "вкраїнство" боліло, як рана на серці... Й тепер це все нікому не потрібно?.. Вас дратують мої балачки? Чужа старість, чужа пам'ять заважає вам розважатись? Звісно, те все для вас як марсіанські хроніки, й хто схоче длубатись в їхніх, тепер назавжди непрочитаних ієрогліфах? Не переймайся, старий... Дай спокій всім геморойно-гамбургерним довгоносикам, не заважай їм пакуватися конвеєрним їдлом, хай,.. Рано чи пізно вони щезнуть з цієї землі, а в тебе ще зостанеться твій останній слухач: нашорошене ВУХО НОЧІ, притулене до вагонної шиби, ВУХО тихого відчаю, що легенько торкається твоїх уст, - всечуйна й найтихіша спромога бути почутим, перемовитися зі всіма, кому смерть затулила вуста, - потайки, потемки, пошепки розкажи ЙОМУ все, що довелося пережити тут, за крок од ненаситного урвища, навпроти високих небес, розкажи, не мовчи, і слова твої не згинуть марно, їхнє живе сім'я вдарить в нечулі загати, прорве барабанні перетинки глухоти, й ВУХО, цей віх до таємного сховища, збереже в собі випадкове зачаття, й сліпий, але теплий зародок ще визріє, ще просяє серед темряви й порожнечі, й троє волхвів не заблудяться, не розгублять дарів, не впадуть у зневіру... Тієї миті, посеред цієї тиші, вони лиш виходять на шлях... Вже розвиднюється помалу... Скоро і нам рушати...<br />
<br />
Я знаю: старий не повернеться сюди більше... Підіймаю з лавки той аркуш, великі напівдитячі літери відразу ж впадають у вічі, лише кілька слів: "ЦЕ ТОБІ. НЕ БІЙСЯ" - і все... Тоді поволі розгортаю його...<br />
<br />
Жовте світло від ліхтаря - зі стелі, навпроти вагонних дверей, хитається, тьмяно блимає, згасає поволі - напіврозплющене око Циклопа зборює важка дрімота, пульсуюча темрява довкруги нього густішає, він ще пробує розібрати кілька найперших рядків, прочитати виведені нетвердою рукою звертання й змовляння людської біди, заговорювання неминущого болю, хоч... окремі літери відриваються тіла слів, їхні суфікси, префікси, корені розповзаються, заповнюють собою весь вільний простір межи ними, і, врешті-решт, перетворюються на звуки, на - об'ємні гієрогліфи нечужого туску: крізь хащі знетямленої плоті, крізь звалища божевільно прожитих днів, не врятованих, не означених бодай дотиком, бодай проблиском невипадкового називання - голос з давноминулого, вщент зруйнованого тут, але дивним чином збереженого там часу, голос баби Софії заспокоює, втихомирює опівнічний розпач і плач дитини, її внука-трьохлітка, його раптовий крик жаху розверзнутої над головою безодні темного полум'я, глибокої прірви, що намагається поглинути все живе, голос, який рятує й вертає до тями:<br />
...чорний чоловік у чорній сорочці, у чорнім кожусі, у чорній шапці, у чорних постолах, у чорних волоках, у чорних гачах... Узяв чорні воли, чорного плуга запряг, а в плузі - чорний ніж, чорні колеса...<br />
Оре чорну землю, посіяв чорну пшеницю, чорними боронами зашкородив, - пріч до чорного моря, до чорного дуба... Там візьме чорний топір,- не буда стинати, а чорні уроки одпірати... Уроки, урочища, підіть собі на яри, на ліси дрімучі, де глас чоловічий не заходить, де пагані очища свою силу гублять, ходи собі..."<br />
- голос баби Софії то затихає, віддаляється, перетворюється на нерозбірливе шемрання, то знову виринає на поверхню розбудженої свідомости, торкається легенько мого ВУХА, проникає вглиб лабіринтів хворої пам'яті й, несподівано, до нього долучається там чийсь притишений спів: інтонації обережного дотику, немов хтось навпомацки рухається крізь власне сновидіння... Це голос Лілі Коровкіної, вона співає про час, який тягнеться надто вільно і повільно, немає відповіді, чи, може, я не чую Тебе - в теплій темряві пізнього літа, все довкруги тягнеться надто повільно, й немає поруч нікого, чи це лише я не бачу, не чую Тебе - в теплій темряві мого тіла?..":<br />
"Sometimes it seems to me things move too slowly, is there no answer or I cannot hear? Sometimes slowly, nothing is near...", - це Ліля Коровкіна співає колискову своїй ще не народженій дитині, колискову, переписану від руки з обкладинки чужої платівки й завчену тоді ж напам'ять, - слова і мелодію тих літ обіцяного щастя, - хоч з усіх обіцянок нічого не збулось, хоч все в цій країні тягнеться безпросвітньо довго, не відбуваються лиш найважливіші, найнеобхідніші речі, та все ж - над безчассям епохи будівництво пірамід, крізь гупання командорських чобіт і гуркотіння бойових тулумбасів, крізь волання біснуватих пророків - епігонів гнівного пошуку й дешевої нестями, над божевіллям столичного юрмища, знетямленого очікуванням кульмінації влаштованого Кондукатором "празднічка", над людьми, що сказали "да", що сказали "так" всьому, що діється навкруги й тим уможливили зворотнє, вже не людське, прочитання і збування їхньої власної долі, над усім тлумом і безладом цього світу ще звучить і тихішає з кожним словом змовляння біди й неправди покійною Рибачихою, ще звучить колисковий спів, і я (ще теж - не народжений, не чужий, не смертельний) намагаюся зберегти й сховати вглиб надсвідомого бодай відлуння тих давніх промовлянь, жіночих голосів і голосінь:<br />
"...ходи собі, болість очная, чоловічая і жіночая, парубочая і дівочая, чи вітряная, водяная ж супротивная; чи ти гнетуча, чи ти трясуча, чи ти надумана, чи ти нагадана, чи ти наслана, чи ти найдена, чи ти напита, чи ти місцева, чи ти притчова, чи ти призірна, чи ти присилана, чи ти в часі, чи ти в безчассі, чи в дні, чи в полудні, чи в ночі, чи в півночі..<br />
Поки я тебе знала, доти си тут стояла, доти си і буяла. Стала тебе з костей виганяти, стала Божим іменем усіх вас на щез заклинати, з віри християнської пріч висилати. Йдіть собі, де собаки не брешуть, де півні не піють й куди не ходять, де християнського голосу ніц не чувати.<br />
Слово мє тверде. Амінь!"<br />
- "Give me an answer and I want to hear...", - "Дай мені відповідь і я вислухаю Тебе", - переплітається з ним, благає невидимого співрозмовника Ліля Коровкіна й поволі переходить межу її спільного з майбутнім дитям сновидіння...<br />
<br />
ТОМУС ПЕРШИЙ. Замовляння невидимих крил.<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...ось відсилаю Тобі колись обіцяну нам Книгу щастя... Пам'ятаєш, свого часу по різних адресах блукали дивні листи - без підпису, без жодних зворотніх координат, а в тих листах усім, хто прийме запропоновані умови - перепише се послання в кількох екземплярах і надішле ті списки знайомим своїм і близьким, собі залишивши "оригінал", - таким ентузіастам у найближчому майбутньому обіцялися нечувані удачі й неймовірні щедроти... Всі ті, що не захочуть цього зробити, спізнають не менші лиха та напасті... Нижче йшли окремі приклади здійснення тих обіцянок, як зі знаком "плюс", так і "мінусові" з'яви, підкріплені конкретними іменами, датами, починаючи ще з минулого тисячоліття... І називалися ті пересилання "листами щастя"...<br />
Минулої осені, в Ахтіярі, я несподівано зрозумів, що така Книга, чимось дуже подібна до згаданих листів, нами давно вже написана... Й не лише на шкільних зшитках, на чистих сторінках, у просторі, заповненому рукописними й друкарськими знаками... Виявляється, поруч усіх спроб допомогти їй оприсутнитися в цьому світі (так чи інакше виявити свою приховану сутність), поруч власних намагань жити поміж рядків письма і виживати поза ними існувала зовсім інша Книга, складена зі спільних окликів, подихів, невипадкових торкань, неминучих повернень додому - навпроти полум'я (вогню і світла) поминальних свічок...<br />
Пам'ятаєш той день, те літо, коли ми втрьох піднялися на Чембало й малий (восьмилітній - тоді) Богдан, зауваживши, як у дорослих од відкритої з Гори небесної й морської далечини перехопило подих і сам те все побачивши новими очима, несподівано "видав" дуже точну фразу... В його словах на якусь мить відбилося наше спільне переживання зримої метаморфози: перетворення води, гір, морських скель і птахів - у світло, зберігся наш стан мимовільних свідків невипадкового Преображення... Згодом я забув той вислів, а коли запитав про нього, Богданський згадав лише троє останніх слів:<br />
"...сила краси невмирущої".<br />
Тоді засміявся й додав: "А може, там було навпаки: краса невмирущої сили? Вибирай, що більше подобається... Навіщо Ти все записуєш? Дивись, ось я закреслюю одну літеру, й ще раз поміняю слова місцями... Бачиш, яка чудасія вийшла: сила невмирущої раси... Ні, давай залишимо так, як було... Не треба ї х більше смикати... Й записувати теж... А краще завтра сюди знову прийдемо... Я вже не забуду про хліб... Як для чого?.. Будемо крихтами годувати птахів... Той хліб вириватимуть з наших рук білі чайки, мартини... Ти ж сам казав, - то душі загиблих моряків. Бачиш, скільки їх сюди прилетіло..."<br />
Наше наступне сходження на Чембало так і не відбулося... Поки збиралися, верталися, відкладали, то й літо минуло...<br />
<br />
А ще за якийсь час до нашого віку з відривних (вибухово-розривних) календарів хто[сь] невидимий докинув ще одне тисячоніччя, й тоді я вперше потрапив на Мангуп... Це сталося завдяки Сергієві С., Твоєму однокашникові по гідромету... Кожної осени він ходив туди сам, одинцем, щоб ніхто не заважав чути й слухати ісихію, та раптом згодився взяти й мене з собою... Саме там, уночі, під сузір'ями Оріона й Великого Воза, крізь пахощі сухого полину й святоянського зілля, ще якихось невідомих мені, невидимих у темряві зів'ялих трав, я, знову ж таки уперше, відчув цю землю як продовження власного тіла, як середохрестя наших свідомих і надсвідомих почувань, і тіло моє - своєрідний пуп цієї ще теплої і майже голої під покривалом неба кам’янистої поверхні. Раптом відкрилася вся дивовижна й незбагненна ритуальність нашого спільного часопростору... Й тоді, в мовчазній столиці православного князівства Тео-Доро, щезлого в навалі знетямлених століть, до мене прийшли Він і Вона, чоловік і жінка, ще безіменні й незахищені перед світом...<br />
Того літа над нами висіла руда й хвостата комета...<br />
<br />
Мені ж тієї ночі снився густющий снігопад, запорошені чорні кущі й засипані східці біля церковної брами...<br />
В храмі так було холодно, що в чаші для причастя замерзло вино. Отець Хрисанф розігрів його своїм диханням, надломив хліб, торкнувся ним тьмяної поверхні і простягнув до жіночих уст...<br />
...В цьому світі ще є місця, де відбуваються останні дива, призначені лише для нас з Тобою... Місця, де обіцяне Воскресіння проривається миттєвим відчуттям нового життя, нового тіла і спільної душі з усіма, хто любив Тебе, хто вірив Тобі...<br />
Я хочу розповісти Тобі про Мангуп...<br />
Та спершу мушу вислухати людей, що живуть поруч мене, запам'ятати й зберегти їхні розповіді, їхні свідчення надвечірні...<br />
Ось до братових апокрифів про перевал Саланг і алмази з Паншерської долини, про невдалий замах на кондукатора Чучмеску долучається голос жінки, що розмовляє уві сні зі своїми ненародженими дітьми, голос її чоловіка, що вперше з'явився в моїй хаті наприпочатку ранньої зими, вже минулого року, притишені замовляння старої Марти...<br />
<br />
1<br />
"...Юрок, давай поїдемо в Джигітомир... Будемо їхати, пити домашнє вино (ще півканістри зосталося), буду розказувати, як я жив у своїй Інгушетії¹... Навпроти піднебесних гір стояв наш білий будинок, а в ньому жили мої батько з матір'ю, троє братів і сестра..."<br />
"Муса, ти ще молодий, і дружина в тебе красива. Дасть Бог, у вас буде ще все..."<br />
"Так, напевно... Але вже ніколи не буде так гарно, як було в нашім домі... Коли народився Сафар, мій наймолодший брат, ми зарізали п'ятьох баранів, і весь аул прийшов до нас на свято..."<br />
Він замовкає на хвилю, долонею проводить по своєму обличчю - від чола до підборіддя, ніби затуляє перед очима пелену все ще болючої пам'яті...<br />
Муса живе в сусідньому селі, до мене, в Не-ми, приходить в гості. Це його перша зима в Україні... За вікном починає падати сніг, удвох виходимо з хати і йдемо в напрямку все ще зачиненого (видно ще здалеку) сільмагу... Через годину мають підвезти хліб, треба зайняти чергу, бо на всіх, як і завше, не стачить.<br />
А Мусу привезла з собою дочка тітки Савети, нашої родички (по дідовій лінії) з Киянки. Раніше Ліля жила у Владикавказі, працювала офіціанткою у ресторані. Все було добре, аж поки не пригледів її "гаспадін" Хайкін - директор місцевої "Асторії". Від однієї думки, що руки цього огризка з баб'ячим гузнищем, піднятим майже на рівень плечей, зможуть бодай торкнутися її тіла, дівчину аж пересмикувало від огиди. Цього не можна було приховати. Вже після першої спроби приручити Лілю зрозумів це й сам зальотник. Ось і зосталася дівчина без роботи, без житла. Саме тоді, в новорічну ніч 95-го, розпочалася перша чеченська війна... Так вже склалася доля: з'явилася в образі знайомого таксиста і запропонувала контракт... Дівчина не вагалася довго: ще рік тому, вдома, вона закінчила медучилище, от і "підписалася" на свою участь в тій короткочасній (як думалося) війні - як сестра милосердя... Та не в російську армію, в одне з об'єднань воїнів ісламу... Й довелося їй, нещодавній школярці, вчорашній дівчинці на побігеньках, єдиній дитині з родини сільських вчителів, стати посередницею між двома світами: земним поцейбічним пеклом і розчахнутою брамою небесної порожнечі, куди відходили зрілі чоловіки й безусі хлопчики, - ті, кому їхній Всевишній пообіцяв райське блаженство: в обмін на смерть у "священній війні"...<br />
Муса в цей час розшукував у Чечні своїх "кровників" - так на Північному Кавказі звуть людей, яким ти мусиш відомстити за пролиту ними кров твоїх найближчих родичів... Десь за півроку до першого нападу російської армії на Грозний, в селищі, де жив зі своєю сім'єю Муса, відбулась нічна сутичка - бійка на танцях у клубі... Молодшого брата Муси принесли додому з кількома ножовими пораненнями. Одне з них виявилося смертельним. Того ж дня Муса вже знав наймення вбивць свого брата - двох осетинів із сусіднього аулу. Згідно "Канли" - неписаного закону кровної помсти, він спершу попередив їх через посередника: "Я прийду й вб'ю вас, ви мої кровники, хай не буде для вас це несподіванкою..." Та вбивці не стали чекати приходу Муси, кудись щезли з селища. Лише наприпочатку дев'яносто п'ятого року Муса дізнався, що винуватці смерті його брата воюють в одному з чеченських бойових загонів, десь в районі Грозного. Як офіцера запасу, професійного сапера-підривника з бойовим досвідом служби в Афгані, Мусу без жодних проблем зарахували в діючу російську армію...<br />
"Хаджі, о Хаджі!<br />
Кажуть, ти посланець Бога,<br />
кажуть, ти спадкоємець Пророка.<br />
Якби так це було -<br />
чи були б ми з тобою у в'язниці закуті?<br />
Хаджі, о<br />
Кажуть, ти голос Божий,<br />
кажуть, ти спадкоємець Пророка,<br />
кажуть, ти імам для святих<br />
і навчитель мюридів.<br />
<br />
Якби так це було -<br />
чи були б у нас на руках,<br />
чи були б у нас на ногах<br />
ланці залізні?"²<br />
Вперше пісню-молитву до святого Кунта-Хаджі малий Муса почув уві сні... Згодом хлопчик виріс і, вже дорослий, забув ті слова, той голос, який заколихував, замовляв нічні страхіття притишеним молитовним співом... Й лише тепер, у місті, що звалося колись Грозне, а нині серед мегаполісу мертвих, у центрі суцільних руїн до нього раптом вернулася дитяча пам'ять. Чому саме тут, у цьому пеклі? Якби подібне запитання й виникло, Муса не зміг би на нього відповісти... На вулицях валялися обгорілі трупи російських танкістів, чаділи смердючим димом перекинуті бе-ем-дешки³, поруч розпаношених гранатометами машин сновигали здичавілі пси, ворушилися руді спини здоровенних пацюків... Уночі з підвалів, зі щілин тимчасових сховищ вилазили вцілілі мешканці й грілися навпроти смолоскипів пекельного вогню, біля прострелених газопроводів... Коли вдавалося кілька годин подрімати й бодай ненадовго звільнитися від непотребних вденішніх страховидь, Муса вмить, легко і безболісно, вертався в коло родинної молитви, поруч нього вмощувався вбитий брат і пошепки, дуже тихо (майже вклавши вуста у вухо) пояснював, що саме діється на цьому небуденному зібранні, як звати кожного з сивобородих старців, кожного з мужчин у чорних черкесках, кожного з безвусих юнаків, уважних і шанобливих, - розповідав, як жили вони, як відчайдушно боронили від напасників свої житла, своїх дітей і дружин, як вмирали, - спокійно і гідно, зі зброєю в руках, з лицем, оберненим до ворога і неба; брат називав імена матерів, які народжували, виховували й благословляли на життя і смерть цих людей, імена їхніх дружин і сестер, яких ще змалку тут вчать оплакувати мертвих, - усіх жінок, невидимо присутніх в цій спільній молитві, - жінок, що заховають в темінь лона гаряче чоловіче сім'я, збережуть плід і народять цій землі нових месників і вояків...<br />
"Ось дивись, - шепоче брат, - ліворуч од нас, шостий по колу, зі шрамом на щоці - то Мовсар, наймолодший і улюблений брат святого Кунта-Хаджі... Не знаю, якщо нам пощастить, то ми ще сьогодні, ще цього тисячоніччя, побачимо й почуємо самого Хаджі, відчуємо й на собі таємничу силу його молитви... Ти ж пам'ятаєш, - народився Хаджі в селищі Іласхам-юрт, і матір його звали Хеда4, й ще до свого народження, в небесних пущах її душа мала за подругу Фатіму, дочку самого Пророка... Навіть російський цар боявся нашого Хаджі, боявся його незрозумілого впливу на чеченців, інгушів, осетинів, - усіх інших гордих кавказців... Отож і наказав ув'язнити й закувати в кайдани Хаджі та Мовсара, й тримати двох братів у глибокій темниці... не витримав тоді Мовсар, почав докоряти старшому братові, - чому той не хоче застосувати свою могутність для їхнього звільнення:<br />
<br />
2<br />
"Хаджі, о Хаджі!<br />
Кажуть, ти голос Божий,<br />
кажуть, ти спадкоємець<br />
Пророка,<br />
кажуть, ти імам для святих<br />
і навчитель мюридів.<br />
Якби так це було –<br />
чи терпіли б ми довго наругу<br />
невірних? "<br />
Святий відповідає нетерпеливцю, що може одним заклинанням, одним помахом невидимого меча стерти з лиця землі і Санкт-Петербург, і столицю болотяного царства - Мокву..?5 Та робити цього не буде: хай в усьому проявиться Божа воля і здійсниться справжній (істинний) хід явищ, речей... Однак, наша власна свобода залежить од сили й дієвості нашої віри:<br />
"Мовсар, о Мовсаре!<br />
Я молитися буду, а ти<br />
в серці своєму кажи:<br />
"амінь!",<br />
і нехай на молитву нашу<br />
відповість нам Всевишній!"<br />
Сказав Хаджі й молився,<br />
і впали, зотлівши, кайдани з їхніх рук,<br />
з їхніх ніг,<br />
і відверзлися двері, й в 'язні побачили небо,<br />
і простір зелений степу... "<br />
Поміж інших людей Кунта-Хаджі можна впізнати з першого погляду. Весь одяг святого складається з двох черкесок, зодягнутих одна на одну: спідня черкеска - замість білизни... Худюща шия і гострий борлак прикриті комірцем на застібці - дерев'яній галузці... Від селища до селища мандрує Хаджі і в кожній мечеті навчає людей круговій (миттєвій) молитві... І всі вірні, хто звернеться до Всемогутнього через цю молитву, через святого Кунта-Хаджі за допомогою і порятунком, - в належний час і належний спосіб, отримають таку поміч негайно... Бо велику жалість й непоказну любов має Хаджі до сих людей, бо ж добре він знає:<br />
"День, коли душа розлучається з тілом,<br />
буде нелегким для дітей моїх.<br />
Ніч, коли чоловік вперше зостається<br />
один у могилі, '<br />
буде тяжкою для дітей моїх.<br />
День Першого Допиту перед Господом<br />
буде страшним для дітей моїх", -<br />
Й відомо Хаджі, якою самотньою (на відміну від інших живих істот), незахищеною перед злом буває на цій землі людина; тому й прохає у Господа дарувати йому, Кунта-Хаджі, "право миттєвої допомоги дітям моїм..." Й тоді він чує відповідь, - голос, що лине з неба:<br />
"День, коли душа розлучається з тілом,<br />
тобі залишаю Я...<br />
Ніч, коли чоловік вперше зостається один у могилі,<br />
тобі залишаю Я...<br />
Право захисту на Першому Моєму допитуванні<br />
тобі Я дарую..."<br />
Тиша, як глиняний дзбан, - на друзки, відлуннями густої стрілянини в пітьмі... Муса прокидається і вмить забуває все, що розповів йому вбитий брат... Ще якусь хвилю лежить з розплющеними очима, не відразу пригадуючи, хто він, де, - звідки в свідомості крутиться дивна фраза:<br />
"...й білу грамоту на підтвердження цього права тобі принесуть четверо моїх вісників", - і, врешті-решт, цілковито розбуджений бадьорим інстинктом самозбереження, вже на марші, притискаючи зброю до тіла, Муса розгублює останні слова зі сновиддя... На межі пам'яті й забуття ще світиться, мерехтить, згасає потроху наймення першого з чотирьох янголів – Джабраїл...<br />
А ще через місяць, наприкінці літа дев'яносто п'ятого року, Муса дізнається: у Моздоці, на території концентраційного табору знайшовся один з його кровників... Той же чоловік назве ціну, за яку начальники охорони продають живі голови полонених "бойовиків"... Необхідно було десь роздобути п'ятдесят мільйонів - у рублях, і на кілька днів, - хай там хоч гад сичить, вирватися зі свого саперного батальйону...<br />
<br />
3<br />
Наприкінці зими, майже щоночі, Марті починає снитися одне й теж: хтось поволі копає в її тілі глибоку криницю. Заступ безболісно входить у натруджену плоть, вздовж стінок здичавілих артерій безгучно осипається глинозем... Все глибше, глибше... Волога з'являється спершу як пахощі: так пахне коріння відмерлих на поверхні трав, спраглих ще з осени кущів і дерев. Лише згодом крізь щирець з'являються перші краплі. Але й то ще не вода...<br />
Марта прокидається, якийсь час лежить з розплющеними очима, прислухаючись до шурхотів й шерехів на горищі, до глибокого дихання корови Рузьки в хлівці, - через вузенькі сіни від хати. За хвилю дрімотна втома, - ніби вона сама всю ніч не розгиналася з тим заступом, стулює їй повіки. Й Марта знову вертається в обірване сновидіння... Вона летить крізь викопаний колодязь, проз неї миготять лиця померлої рідні, чиїсь незнайомі обличчя, - їхні очі, вуха, розтулені в нечутних благаннях роти. Той лет відбувається так стрімко, що жінка не встигає навіть злякатися. Бачить: зі дна, всіяного блискітками слюди, панцирями розчавлених черепашок б'є струмінь потужного світла. Його потік зупиняє падіння її тіла, легенько торкається чола, лагідною хвилею пробігає по волоссю. Марта зависає в теплій порожнечі. Праворуч од неї, в бічнім закапелку того підземелля стоїть русява дівчинка. Вона посміхається й подає жінці дерев'яного гребінця: "Марто, розчеши мені коси..."<br />
Жінка дивується й приземляється поруч малої. "Таке знайоме личико й ніяк не згадаю, коли ж раніше зустрічала цю дівчинку?"<br />
"Мамо, куди ж це всі поділися? В хаті нема нікого, мені ж тут страшно самій..." Марта дослухається інтонацій спокійного смутку в її голосі й враз, крізь давнішнє знетямлення, впізнає в ній... себе, свої дитячі страховиддя. Вона вертається в той час, коли всі домашні - її брати, сестри, батьки, діди і прадіди хто куди розбігалися зранку, розліталися, поспішали - хто на роботу до землі-годувальниці (бо ж годувати її мусиш завше власним тілом), хто в школу, хто до в'язниці - віднести передачу кревняку, хто на війну - з хозарами, печенігами, москалями, хто - в церкву, затеплити поминальні свічки... А дівчинку залишали вдома одну. Й вітер осінній розхитував під вікном стару грушу, а малій здавалося, що хтось великий і темний заглядає крізь шиби до хати...<br />
Найбільший страх вона пережила, коли померла баба Якилина. До неї раптом дійшло все те, що рано чи пізно спізнає кожна людина: усвідомлення тимчасовості існування найближчих і найрідніших людей.<br />
"Мамо, скажи мені, ти ж не помреш, не покинеш мене? Я не хочу, щоб і тебе засипали землею..."<br />
Жінка пригортає до грудей тремтливе, худе тільце дівчинки, вільною рукою гладить її волосся: "Не плач, не бійся нічого, я буду завжди з тобою. Ось і баба - так любили свою найменшу онуку. А коли любиш, то все продовжується й після смерті..."<br />
Марта раптом ловить себе на думці, що дівчинка чимось дуже схожа на їхню з Василем найпершу й останню дитину, - таке ж, як в нього русяве волосся й вираз тихого здивування на лиці... Як і тоді, під час їхньої першої зустрічі, навесні 43-го...<br />
Не один вже рік палахкотіла війна й, здавалося, кінця-краю не буде всім жахіттям, - убивствам, грабункам, здирствам, яких зазнавали поліщуки і від німців, і від "своїх" поліцаїв, і від різних бандюг, що звали себе партизанами.<br />
А тут чутка пішла селом: не сьогодні-завтра будуть знову забирати людей у рабство, на підневільні роботи у Німеччину. Марті на ту весну саме виповнилось дев’ятнадцять й вона добре знала: доля багатьох дівчат і хлопців, яких ще раніше погнали на чужину, може не обминути і її. Тому й готова була до всього. Коли почула від сусідки, що поліцаї разом з німецькими жандармами зганяють молодь у центр села, до клубу, не роздумувала довго: вхопила перепічку в торбину, накинула якусь куртечину на плечі, обняла матір і кинулася до Ягоденського лісу.<br />
Не вона одна була така мудра... Біля Маркевича, - там, де колись стояла хатина старого лісника, Марта зустріла ще кількох своїх ровесниць. Вирішили пробиратися в Кикову, сусіднє село, де в однієї з них жила рідна тітка. Не встигли ще й відхекатися, ні попити води з лісникової криниці, як зі шляху почулося гурчання мотоциклів, розлючені крики на чужій мові, собачий гавкіт. Певно, хтось виказав німоті, де ховаються втікачі, от і погоня не забарилася...<br />
"Біжимо до Случі, але різними стежками, - крикнула подругам Марта, - бо в гурті нас усіх половлять!"<br />
Знала вона й те, що німці панічно бояться мочар – лісових боліт, прірви яких проковтнули нещодавно кількох самовпевнених чужинців. Ближче до села, вздовж Горбів, тягнулися Білі багна, трохи далі вглиб лісу, - Жовті... Марта ж знала потаємну стежку крізь Риб’ячі багна, від яких було найближче до кладки через річку Случ. Одного лиш не врахувала дівчина: весна того року була пізня, - лиш наприпочатку квітня розлилася, вийшла з берегів Случ і розбурхана вода ще тиждень тому знесла кладку. Тепер, опісля виснажливого переходу через болото, з роздертими до крові ліктями, з покусаним комарнею лицем стояла Марта навпроти стрімкої, могутньої течії й не знала, що має робити. Плавати вона не вміла. За її спиною з надвечірнього лісу все ближчав, лунав чіткіше й загрозливіше гавкіт німецьких вівчарок. Дівчина голосно й розпачливо почала кликати невідомо кого на допомогу: "Людочки! Поможіть! Врятуйте!.."<br />
Її крик не долинав навіть до середини ріки: дух весняної води підхоплював дівочі волання й перетворював їх на безпритульних птахів. І тоді Марта крізь сльози і відчай стала пошепки молитися до всіх святих угодників, до янголів і архангелів, про яких чула колись від баби Якилини, згадувати бабині замовляння і заклинання від сили нечистої і ворогів агарянських: "Молю і прошу я Господа Бога Всевишнього і Сина Його і святого Духа, чудотворця Миколая, і святого Юрія-Змієборця, і Покрову святу, і тебе прошу, ясний місяцю, і тебе прошу, краснеє сонце, і вас прошу, зорі-зорениці, Божі помічниці, і вас, святії архангели і янголи, Михаїл, Гавриїл, Уриїл і Сафанаїл, ізидіте на святую гору затрубіте во святую трубу, бо ж не пішком йде мій ворог, а на вовкові їде, жабою осідлався, а гадиною поганявся: не дорогою йде, а здвижжями та болотами!.. Здвижже та болото від них ми пройдем, а на вовка тюкнем, а на жабу плюнем, а гадину вб'єм: щоб так і на ворога нашого весь мир плював і тюкав, і до мене хрещеної, раби Божої, не підпускав..."<br />
І не встигли ще втихнути останні слова її молитви, як над водою почувся ритмічний плюскіт весел, скрипіння дерев'яних уключин. З вечірньої сутіні й прозорого туману над річкою виринув човен. У ньому сидів незнайомий хлопець і швидко веслував у напрямку дівочих голосінь погибаючих на водах, він виявився надто молодим і занадто жвавим... У човні дерев'яні поперечки-сідушки були прилаштовані майже поруч. І міцно стулені коліна Марти мимоволі опинилися поміж широко розведених веслярських ніг... Хоч руки його були зайняті, та пальцями своїх босих ніг він раз по раз, ніби випадково, торкався її ступні, й кожен той дотик відлунював у ній теплим струмом. А згодом, ніби у казці про пана Коцького й лисичку, мовив: "Я - Васько Чуб, навпроти Церквища живу, а ти хто?.."<br />
"А я Марта з Немильні..." Й ледь втрималася, щоб не додати наступну фразу з все тієї ж казки: "Давай будемо жити разом..."<br />
І знову першим обізвався хлопець. "Чого кричала так?" - запитав співчутливо.<br />
"Від німчури втікаю. Не хочу в Германію, на чужину їхати..."<br />
"Й не боїшся, що впіймають?" "Ні, тепер вже не боюсь..." - і посміхнулася тихо, помітивши в його очах спалах радісного здивування.<br />
Ось так, на воді, посеред могутнього дихання весняної повені, в старому човні відбулась їхня перша розмова - взаємне впізнавання двох голосів і перехрестя, передчуття спільної долі, що вже невидимо й непідступно, на відстані простягнутої руки, вмостилася поруч з ними. Та розмова продовжувалась біля нічного вогнища, навпроти рибальського куреня, й промовлені слова легко перетворювалися на відблиски полум'я, іскристі жмутки, що злітали й гаснули в зористій височині, на тепло і світло їхнього новонародженого кохання.<br />
З Василевої розповіді Марта дізналася, що його батько і мати, двоє братів і сестра вже десять літ, як лежать у землі, на сільському цвинтарі - померли від голоду (в тридцять третьому році). Його ж врятував дід Оверко, знаменитий на весь куток чаклун і рибалка. Василя в сорок першому забрали на фронт, восени того ж року він потрапив у німецький полон, утік звідти з концтабору в місті Хелм і повернувся додому. Згідно тогочасних комісарських канонів хлопець мав знову рватися в бій, пробиратися на фронт, у свою військову частину. Та вийшло інакше... Селяни, яких забрали на війну, і Василь разом з ними, вчинили по-своєму: наприкінці літа сорок першого хто сам втік з полону, кого німці відпустили (за домовленістю між командуванням вермахту й керівниками ОУН), хто вибрався з оточення й всі вернулися до своїх сімейств, до своєї землі. Цього їм не забули, не простили - вже сорок четвертого року, коли прийшли "червоні визволителі". "Я не хочу вмирати за Сталіна, за його Родіну, яка по шию стоїть у людській крові, за його голодоморні колгоспи. Він такий само людожер, як і Гітлер", - говорив Василь, і Марта з острахом дослухалася його слів і сумувала подумки: куди ж діватися, де рятунку шукати звичайним людям, що втрапили поміж цих двох великих і страшних пожеж?..<br />
Рано-вранці хлопець привів Марту до своєї хати: "Оце, діду, моя наречена..." Сивоголовий і ще досить дужий для своїх літ дідуган прискіпливо, з ніг до голови оглянув дівчину й задоволено крякнув. "Ох, ти ж і шибеник... І де ж це, на якого живця, такі русявки ловляться? Розкажи, може, і я, грішний, спробував би... Та не червоній, не сердься. Це ж я з радості, що диво таке ще бачу. Заходьте до хати, зараз будемо снідати", - й жестом щедрого і вельможного дарувальника виклав перед ними на лавку здоровенну й зубасту щуку. До смаженої риби знайшлася пляшка калганівки, пучок зеленої цибулі, золотиста яєшня. Перед тим, як сісти до столу, старий Оверко зняв зі стіни невелику й тьмяну ікону Божої Матері, простелив на глиняну долівку полотняного рушника, поставив поруч на коліна молодят і повагом, урочисто благословив їх на майбутній шлюб, на спільне життя, взаємну радість і поміч. І додав тихо: "Бо ж насправді, мої любі, все буде не так, як хочеться, а як Бог дасть", - і першим вихилив чарку гіркого й пахучого трунку.<br />
Десь за тиждень до Трійці в невеличкій, але ошатній, прибраній вишитими рушниками церкві, навпроти ікони Юрія Змієборця, вогню і світла запалених свічок приїжджий священик під супровід притишеного співу кількох жіночок-півчих, обвінчав нашу Марту й Василя.<br />
Жінка здивовано дослухається до розповіді про її власне життя: хто там говорить у темряві, називає її своєю, нашою, кому належить той до болю знайомий голос:<br />
"Марто, чому ж ти мовчиш, чому не розказуєш, що ж було потім?.."<br />
Вона оглядається, хоче простягнутими в пітьму руками торкнутися, прихилити до себе кудись щезлу дівчинку. Ніде й нікого. Тиша й глибокий спокій довкруж... Не покидаючи меж сновидіння, Марта згадує раптом, скільки літ і довжелезних зим живе одна, далеко від людей, колись найближчих і найрідніших, які пам’ятали й любили її зовсім іншою. Може, то душа їхнього роду, загублена в надрах самотнього й зношеного тіла, озивається тепер до неї, відновлює в сонній пам'яті давноминулі події, поволі завершує свою розповідь?<br />
Було літо, жнива, горіло їхнє село, підпалене з трьох сторін білого світу. Людей, що не встигли втекти і тих, що не схотіли втікати (бо ж не могли повірити: як то можна, - за одного вбитого чужими бандюгами пана раптом знищити ціле селище?), - усіх есесмани зігнали в один гурт, вивели на шлях неподалік Попової кринички й наказали копати яму. Чоловіки покірно взялися до роботи. Працювали поперемінно - заступів на всіх не вистачало. Й тоді одна з жінок немиленських, зрозумівши до чого йдеться, кинулася в ноги німецькому офіцерові, - голосить, показує йому листа й фотознімок своєї дочки, надіслані із Німеччини. До неї приєдналися й інші жінки, чиї діти втрапили до арійського "раю": плачуть, кричать - за що ж ви нас повбивать хочете, наші ж діти на ваших батьків, на вашій землі батрачать; кому, до кого вони будуть свої листи надсилати, в кого поради просити, коли ж ви нас отут постріляєте?..<br />
Сонце вже ховалося за крайобрій, вечірнє небо кривавилося, мов суцільна відкрита рана, ще тліло чорними димами село, й щось ворухнулося в очах знетямленого нібелунга... Він злісно вилаявся, крикнув: "Век, век!" - і наказав рушати в напрямку Звягеля, посадивши на підводу з тушами забитих свиней кількох жінок з малими дітьми. Серед тих, що йшли пішки до районної в'язниці, була й Марта. В той день вона приходила до матері, помагала зносити в клуню снопи. Ще й півтори копи не встигли перенести, як німці оточили село й піднялась стрілянина. Марту схопили на подвір'ї. Вона ще встигла побачити, як мати, поцілена чергою зі шмайсера, впала поміж розкиданих житніх снопів... А ще через тиждень змучених і голодних людей відпустили з тюрми додому.<br />
Сусіди показали Марті, де поховали матір, - неподалік згарища їхньої хати, метрів за п'ятдесят од кам'яного козачого хреста, на Отаманах...<br />
Навіть уві сні Марті боляче згадувати давні розлуки, прощання. Тепер вже з Василем... За кілька днів до Різдва, на зміну німецькій армії й фашистам, в село ввійшли радянські війська, з ними повернулись комуністи. Всіх чоловіків погнали на війну, в пекельний вир боротьби двох біснуватих вождів. Марта й просила, й молила свого коханого, щоб десь заховався, пересидів непевний час. Василь і слухати про те не хотів, щось зрушилось в ньому за останніх півроку. "Я ж не гірший і не кращий за інших. Мушу бути з усіма... Щоб потім чесно, без страху дивитися людям в очі..." Наостанок вона взяла його долоню й притулила до свого великого й теплого живота, в ньому вже ворушилася їхня перша дитина...<br />
Мовчання триває цілу вічність. Крізь чорне завіконне молозиво поволі проступають білі відтінки, розвиднюється потроху. В напівсонній свідомості жінки звучить дитячий голос: зі шкільної читанки хтось озвучує короткі речення, старанно вимовляючи кожен склад, оживляючи своїм диханням літери в мертвих словах: <br />
"Ва-силь пі-шов на вій-ну.<br />
Зац-ві-ли яб-лу-ні.<br />
Мар-та на-ро-ди-ла дів-чин-ку".<br />
<br />
Та спершу ніж почути ті речення, Марта бачить їх написаними білого крейдою на чорній дошці:<br />
"Василь загинув під Кенігсбергом.<br />
Весна згоріла на очах".<br />
Жінка пошепки перечитує ті звістки й думає. "Все написане - то неправда. Світ переповнений мертвими книгами, мертвими знаками і законами, мертвими гаслами на червоному ситчику. Все те винайшли, виписали змертвілі ще за життя істоти, що прикидаються людьми, а багатотомними збірнями власних творів лиш прикривають свою мертвечину Але ж земний світ і світло живі й щоразу болючі Вони не піддаються записуванню. Ось я читаю найостанніший підпис:<br />
"Взимі голодного 47-го мала Настуня померла. Марта зосталася одна".<br />
Так сталося, але так не було насправді. Ті, кого любимо, не вмирають. Щовесни вони приходять до моєї хати й стоять попід вікнами, поміж цвітіння дерев і янголів молодого саду. Вони вже ніколи не покинуть мене саму..." Й спершу аніж прокинутись та розпочати свій звичний зимовий день, Марті ще сниться, хтось великий і добрий за руку виводить її з хати, нахиляється до неї, щось шепоче на вухо, дівчинка тихо сміється, знімає поношену куфайку, скидає важкезні кирзаки й одягає собі позаплечі білі крила розквітлих вишень...<br />
<br />
<br />
КОМЕНТАРІ Й ПРИМІТКИ:<br />
<br />
1 - Інгуші, або ж як вони називають себе "галга" (себто - народ) - це нащадки гірських племен кістинців, карабулаків, джерахівців - своєрідного відгалуження чеченського етносу, по мові, побуту, релігії, особливостям сімейних традицій вельми близькі непокірній Чеченії...<br />
І769 року інгуші вперше прийняли (під жерлами скерованих на їхні саклі гармат) російське підданство, по можливості то виходячи з нього, то знову підписуючи мир з Росією. Чисельні спроби царських місіонерів перетягнути в "лоно православ'я" тодішніх язичників (ще до їхнього навернення в мусульманство) успіху не мали. Ось уривок з синодальної інструкції для місцевих колонізаторів:<br />
"...для привлечения охотников к принятию христианства среди ингушей и осетин, в рассуждении воспринятой надежды к обращению их в православие, - надлежит при таинстве св. Крещения, новообращенным в виде поощрения видавать знатным - 20 руб серебром и серебряный нательный крест, простому народу - полтину денег (50 коп), белую холстинную рубаху и медный крест для ношения на шее..."<br />
Тоді ж Святійший Синод створює спеціальну комісію "для успешного обращения горцев в христианство". Чим же те все закінчилось? Про це дізнаюсь зі спеціального звіту архімандрита Пахомія, посланого в Інгушетію для ревізії місіонерських потуг волохато-запойних батюшок:<br />
"Почти все начальники сего края и духовные отцы, имеющие дело с горцами, единогласно утверждают, что по причинам грубого состояния сих людей и неспособности их понимать христианские истины, все мероприятия власти не имеют ни малейшей прочности..." Далі отець Пахомій гірко скаржиться на те, що найголовнішим спонуканням для горців у їхньому "наверненні" в християнство є бажання отримати 50 копійок, полотняну сорочку і хрестика:<br />
"Дикари сии, получая медный, начищенный ярко крестик, по неразумению своему принимают его за золотой... Есть много человек по десять и по пятнадцать раз крестившихся у наших священников и сейчас же снова возвращавшихся к своим языческим богам и кумирням..."<br />
(Виникає небезпідставна підозра, що більшість з отих грошей і хрестиків "духовні пастирі" проциндрили на солодке вино й ніжну молоду баранину, бо якось важко повірити, що на тверезі очі можна 15 разів (!) поспіль хрестити одного й того ж чоловіка...)<br />
Наприпочатку XIX ст на Північному Кавказі відбувається пасіонарний вибух - повсюдне і швидке поширення мусульманства, проникнення з Дагестану на сусідні території ідей мюридизму, найпершою серед яких була і зостається ідея "священної боротьби" проти чужоземних поневолювачів, себто - російських загарбників. Скрізь лунали заклики імамів Гамзата, Гази-Мулли, а згодом - знаменитого ІІІаміля, в аулах зачитувались відозви шейхів про початок Газавату: "Від лиця істинного і всемогутнього бога, від місця, де повалено і побито каміннями мерзенного сатану, звертаємося ми до всіх правовірних братів, до всіх, що шанують Коран, в їм’я пророка Мухаммеда, звертаємося і закликаємо стати під священні зелені знамена..."<br />
Варто зауважити, що поруч з ісламом серед інгушів та осетин мирно співіснувала (ще до перших десятиліть XX ст.) віра й жертвоприношення своїм рідним язичницьким богам... Тут був і Хурат-Хурон - бог місяця й побратим сонця; і Єлта - бог мисливства; і Сау-Дзар - чорний святий, покровитель абреків; і Аларда - бог віспи та захисту від неї; й небесний коваль Курдалагон...<br />
Ще й посейдень інгуські жінки, заливаючи водою просіяну, споготовлену для замішування тіста муку, над старими дерев'яними ночвами шепочуть тихо ще більш старіші й таємничіші слова: "О, водяні святі, чисті водяні діви, наповніть цей дім усіма благами всього світу..."<br />
В осетинів під новий рік відбувається свято на честь "гнівного демона". Заздалегідь приготовлені до цього дня напої й страви тримаються в льосі. Ввечері господар саклі заріже вгодоване саме для цього випадку ягня - так, щоб кров текла в спеціально викопану ямку. М'ясо зварять - частину, те, що залишиться - на шашлики... Коли все буде готово, й жінки подадуть до столу (до святкового престолу) наїдки й напої, господар підніметься й навпроти безмовного сімейства, звернувши свій погляд на схід, прокаже тиху молитву-звертання до "гнівного демона", прохаючи його і в майбутньому році не шкодити сім'ї, не губити худобу, не гніватися ні на кого з домашніх, бути милостивим і добрим... Закінчивши молитву, господар накриває все, що є на столі, білою буркою, й всі, цілим сімейством, на кілька хвилин вийдуть із саклі... Вважається, що за відсутності людей демон вигулькне зі свого сховища, хильне келих араки (саморобної горілки) й, з'ївши кращий шматок ягняти, задобрений такою шаною до нього, знову сховається - на весь рік...<br />
2 - Тексти пісні-молитви подаються за книгою "Эпические сказання народов Северного Кавказа", - М.: Изд-во "Федерация", 1932.<br />
3 - БМД - бойова машина десанту.<br />
4 - Як перегукуються на відстані сотень літ людські наймення: чеченську дівчину, закатовану полковником російської армії наприкінці березня 2000 року, звали Хеда Хуциєва.<br />
5 - Згадаймо сучасного російського класика: "Моква, Моква, - как много в зтом кваке!.."<br />
<br />
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. Прогулянки вглиб саундшафту.<br />
<br />
Сценарій для чотирьох сновидінь<br />
<br />
ЗАМІСТЬ ПРОЛОГУ<br />
<br />
Наприпочатку: кадри непрофесійної відеозйомки: камера скаче, тремтить, хаотично змінюються плани, учасники пікнічка на березі річки відверто позують перед націленим на них об'єктивом: корчать страшні гримаси, роблять один одному "роги", розливають по келихах шампанське, цокаються, п'ють, обнімаються, падають на коліна, демонструючи слізне і останнє прощання з "покійником, який вже спожив "ульотну" дозу і спить в старому човні, витягнутому на пісок...<br />
<br />
Темп зйомки уповільнюється, весь гурт віддаляється на задній план: з-за дерев чиєсь стороннє око стежить тепер за ними... Змінюється і кольорова гама: різкі яскраві поєднання тьмянішають, набувають поволі охристо-золотистого відтінку...<br />
<br />
В кадрі - ті ж самі обличчя, але тепер ми бачимо їх через сітку оптичного прицілу: червона цятка (видима лише для невидимого споглядальника) рухається по головах чоловіків, по лицю жінки, що відкидає вбік вже непотрібну відеокамеру, ненадовго зупиняється на грудях підлітка, що сидить на траві, притулившись спиною до старої верби...<br />
<br />
Учасники пікніка все ще продовжують гратися в похорони: тягнуть до води човна з "покійником", прощаються, спускають "труну" на воду... Одна з жінок зриває неподалік берега кілька жовтих калюжниць, кидає їх у човен... З берегом його з'єднує лише мотузка, одним кінцем прив'язана до ноги "усопшого", а іншим - до кілка, забитого в пісок...<br />
<br />
Той, що ховається за деревами, готовий натиснути на курок... І саме в цю мить його увагу відволікає величезна бабка з блискучими прозорими крильцями. Вона сидить на гілці, майже навпроти дула... Невідомий щось підкручує в оптиці гвинтівки і, раптом, увесь екран заповнює сферично вигнуте, фасетне ОКО бабки... Воно мерехтить різними кольорами, переливається десятками відображень видимого і невидимого світів... Очі снайпера - вираз майже дитячого здивування... Комаха летить собі геть. Невідомий зосереджується, відновлює робочі параметри прицілу... Цятка зупиняється на лобі (трохи вище перенісся) опецькуватого, лисого, з подвійним підборіддям чоловіка. До нього підходить жінка і одягає йому на голову вінок з жовтих квітів. Для "курячої" голови чоловіка він завеликий, сповзає йому на шию... Снайпер зручніше притискає до плеча приклад гвинтівки, майже інтимно притуляється щокою до холодної поверхні зброї... Якийсь шурхіт, обережний шелест чується поруч нього... Миттєва реакція, тривожне очікування і вузьку лісову стежку переповзає чорна тінь... Гадюка?.. Вуж?.. - Снайпер не встигає цього розібрати: позаду нього стоїть мала дівчинка, щось простягує йому в долонці... Він заперечливо хитає головою, показує на ручний годинник, прикладає палець до вуст: мовляв, зачекай хвилю, помовчи трохи, я скоро звільнюсь... Припадає знову до прицілу... Нечутний постріл... Обривається, перетята кулею мотузка, течія підхоплює човна, несе його вздовж берега, зарослого татарським зіллям, осокою, верболозами...<br />
<br />
Снайпер і дівчинка швидко, не оглядаючись, крокують крізь присмерковий ліс... Дівчинка притуляє затиснутий кулачок до вуха, слухає, посміхається... Вона ледь встигає за своїм попутником. Спіткнувшись, падає... Незнайомець підіймає малу, заспокоює, долонею обтрушує з плаття руду хвою, пісок... З-під спортивної шапки йому на очі вибивається русяве пасмо... Коротким порухом знімає з голови свою "чеченку" і хвиля густого, довгого волосся розтікається в нього на плечах. Тепер бачимо, що снайпер - це молода і досить вродлива жінка...<br />
<br />
Дівчинка вже не плаче. Вона розтуляє кулачок, і звідти, розправивши хітинові крильця, з гудінням вилітає брунатний хрущ. Він стрімко підіймається вгору, над кущами ліщини, і щезає в померках раннього літа...<br />
<br />
А човен з "покійником" пливе за течією... Чоловікові сниться щось дуже втішне і гарне: не розплющуючи очей, він по-дитячому цмокає губами, посміхається блаженно... Швидка течія виносить човна (й сновидіння в ньому) на широке плесо: червона напівсфера сонця ховається за крайобрій... Мерехтить, кривавиться на воді багряно-рожева доріжка... Вираз тихої втіхи на лиці чоловіка змінюється гримасою болючого подиву...<br />
<br />
<br />
СНОВИДІННЯ ПЕРШЕ – НЕБО<br />
<br />
Сніг - білий попіл на чорних куфайках: немиленські дядьки стоять навпроти зачиненого сільмагу, жреці й жертви зимового простору:<br />
Паша Лєнін,<br />
Стьопа Гітлер<br />
і Юра Гагарін, -<br />
<br />
неопохмелені, сумні, божевільно-самотні... "Ей, хлопче... а ходи-но сюди..."<br />
<br />
Вава повільно підходить до всевидющої трійці... Не дійшовши, зашпортавшись у невидимому під снігом корінні, падає, встає, знову падає... Дядьки сміються, допомагають йому встати... Гітлер піднімає його шапку-ушанку, шорсткою долонею змітає сніжинки з його голови - ніби крихти зі столу... Несподівано з-під поли його бушлата виглядає хвіст задушеної куниці...<br />
<br />
"Слухай, малий... Ти йшов проз хату лавочника... Да? Не бачив, у нього вікна ще світяться?"<br />
<br />
"Я... не знаю... Ні, за ними темно було... Та й розвиднілось вже... Для чого їм світло?.."<br />
<br />
"Ага, добре... Значитьця, скоро він прийде... Бо вже душа до хребта примерзла... Все задубіло, немає ніде тепла..."<br />
<br />
Юра Гагарін байдуже дослухається до тих балачок, дивиться кудись вглиб сновійного мерехтіння... Його хвора й обморожена шульга гріється під пахвою, в іншій руці дотліває самокрутка... Пальці тремтять, червона цятка майже торкається зжовтілої шкіри біля нігтів... Але Юра не відчуває болю. Він сьогодні дуже спокійний... Скоро відчинять сільмаг... У кишені ще є з півторбинки тютюну-самосаду й вчорашній "Прапор комунізму", - акуратно розірвана на рівні клапті звягельська райгазета...<br />
<br />
Паша Лєнін раптом сідає на сніг й витрушує з кирзового чобота відрізану дівочу косу... Поволі сходяться до магазину мовчазні люди: старі й малі, чоловіки й жінки, видющі й з поводирями, втихомирені таємним коханням удовиці, а серед них - тітка Марта зі своєю коровою, безногий Кирел на дошчині з коліщатами, простоволосий Зінько...<br />
<br />
Щось має статися... Тиша небесного снігосходження майже відчутна на дотик... Ваві вже не хочеться йти до школи. Він зостається біля цих людей... Тут має відбутися щось незвичайне, ніким ще не бачене... Бо не може таке напружене чекання завершитися лиш скреготом ключа в заржавілому отворі та двома - в одні руки - буханцями мерзлого хліба...<br />
<br />
Вава дивиться на снігопад, а губи його ворушаться, - ніби він перекладає, тлумачить невідомо для кого той лет, це нечутне, безшелесне падіння - на свою, таку ж не зрозумілу нікому, мову...<br />
<br />
"Що ти там шепчеш до себе, молишся, чи що?" - запитує в хлоп'яка Юра Гагарін...<br />
<br />
"Ні, це я урок вчу, домашнє завдання, щоб не забути..."<br />
<br />
Вава дістає з сумки книжку, відкриває її на потрібній сторінці, показує дядькові: "Ось, з цього місця треба напам'ять знати..."<br />
<br />
Юра обережно тримає підручник на своїх широких, як лопата хлібна, долонях і вголос, поволі читає: "Країна У - колиска європейської культури. Науково встановлено, що древні укри - прапращури й засновники всіх найдавніших цивілізацій, зокрема інків, ацтеків та майя... На підложжжі..., - дядько запинається, незнайоме слово дається не відразу, - на підло...ж...жі космогонії цих трьох братніх украм народів, указом кондукатора Чучмеску в нашій країні запроваджено нове літочислення..."<br />
<br />
Гагарін щиро дивується прочитаному, тихо і радісно матюкається й з невимовним співчуттям у погляді вертає хлопчикові книжку...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Крізь сніговійне вранішнє марево наближається-віддаляється будинок з великими й холодними вікнами, написом "ШКОЛА" під склом, на вивісці темно-синій...<br />
...Вава стоїть на шкільному порозі, схиливши голову. Директор, однорукий трудовик, намагається зрозуміти, що ж це діється з нещодавно ще зразковим учнем:<br />
"Сенику, що ж це ти...<br />
На уроки запізнюєшся, не слухаєш нікого, вчишся абияк... Ось брат твій старший - з нього всі брали приклад... і дуже жаль, що він так дивно і рано помер, - ти зовсім не в нього вдався..."<br />
<br />
Вава мовчить, заплющує очі й піднімає до неба лице недитячого туску... "Сенику, а що ж то є - вічна пам'ять, мо', це назва далекої й невідомої нам країни?" - чується десь згори братів голос...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Гуркотять по замерзлій землі, по затверділим небесам дерев'яні колеса... Малого німака посадили на віз, біля відкритого трумна. Їх обох везуть на немиленський цвинтар... Позаду - ще один віз, але запряжений не кіньми, а волами... на ньому - сивий батюшка, чорна дячиха, віко труни з буханцем житнього хліба на полотняному рушникові...<br />
<br />
"...По замерзлій землі - дерев'яні колеса... Так повільно і довго їдемо, немов уві сні. Брама надвечірнього вирію вже розчахнута хоругвами-крилами в руках простоволосих дядьків. Ворота цвинтарні, дубові рипи, наполягаючи грудьми на важкезний засув, відчиняє наш батько... Ще кілька кроків і вся процесія зупиняється довкруги свіжої ями...<br />
<br />
Трумно невелике й легке... Моєму братові нещодавно виповнився найперший десяток... Ніхто не знає, від чого й од кого він вмер. Ніхто не знає, що бачив я тієї ночі... Він старший за мене на три зими... Але вродилися ми восени, в один місяць і майже в той самий день... Таких дітей чомусь остерігаються в селищі... Нас тут звуть о д н о м і с я ч н и к а м и...<br />
<br />
Й тепер, як звелів дідо Слівець, треба зробити так, щоб старший брат не забрав на той світ меншого...<br />
<br />
Труну вже вмостили на край порожньої могили... На протилежному боці - на дерев'яне віко - кладуть мене... Дідо Славець прив'язує до моєї правої ноги довгу вірьовку, перекидає її на той бік, через яму... Тамо вже гінший родич ловить її, в'яже міцно до руки - до правиці мертвого брата... Священник не піднімає очей, щось гугняво вичитує з розкритої над жіночими головами Євангелії, й тернові хустки жіночок - червоні ружі на чорному полі - схожі тепер на сторінки, вирвані зі Святого письма, кимось ще не прочитані пошепки...<br />
<br />
Ще трохи й з того гурту вийде висока дівчина, зніме з голови свою хустку, кине її на дно ями... Світле волосся замерехтить, хвилями кинеться аж до пояса... ось вона підходить ближче й дає мені велику білу квітку, нахиляється - щось шепоче мені на вухо. Я не смію її не слухатись... Беру ту квітку, торкаюся нею своїх і дівочих губ, встаю... Поволі, обережно, щоб не зашпортатись, йду на той бік ями й кладу її брату на груди... Його лице цієї миті спокійне й безжурне, ніби підсвітлене зсередини... Я цілую його в чоло й тричі повторюю те, що почув од білявини:<br />
<br />
"- На тобі білий цвіт, а ти мені - білий світ...<br />
- На тобі цвіт білий-білий, а ти мені - світ милий..."<br />
<br />
Тоді поруч дівчини з'являється стара Мокрина й повторює голосно: "- Братове, братове, верни Богове, одкупи нам раба од темного гроба..."<br />
<br />
"Братове, верни богове, - проказують за нею хором жіночки, - одкупи нам раба од темного гроба..." До них приєднуються й чоловіки... Потроху їхні голоси набирають сили, вони вже не плачуть, не голосять, а могутнім і злагодженим співом омовлюють спільну душу й нероз'єднане тіло живих, померлих і ще не зроджених, захищених і збережених цією землею, цим небом, їхніми силами і престолами...<br />
<br />
Дівчина розв'язує мотузку, відкидає її, бере мене за руку й веде геть із цвинтаря... Батюшка кропить свяченою водою трумно, - за хвилю на двох довгих рушниках четверо чоловіків опустять його у могилу, - кропить схилені голови людей, наші з білявиною сліди на жовтім піску... Ми йдемо швидко, не оглядаючись..."<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Сніг все густішає... До зачиненого сільмагу сходяться люди, сповзаються ветерани оковитих баталій, що вернулися взимі з походів на Москву й Варшаву, і не знають тепер, куди подіти себе й свою зароблену "зелень", злітаються неприкаяні, невидимі душі вчорашніх і майбутніх самогубців, і дибають кілька постатей у строях вояків німецького вермахту. З дерев'яними шмайсерами на грудях, з неголеними й спраглими лицями - гінці за "пальним" від здичавілої в місцевих лісах масовки, полишеної там напризволяще режисером збанкрутілої фільми...<br />
<br />
...Щось має статися цього дня, щось відбутися на цій Горі, попід сріблястими парусами тихого сяйва... Небо втомлюється й наближається до землі, притуляється до полотняних сувоїв людських видінь...<br />
<br />
СНОВИДІННЯ ДРУГЕ - ЗЕМЛЯ<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Вава розплющує очі...<br />
...Десь з-під схилів Гарйонової гори долинає ритмічний гуркіт, якесь глухе, притишене снігопадом, гупання... Ніби там, у підземельних глибинах, оживає й виходить назовні гігантське серце самої Гори... Вона виштовхує його на поверхню власного тіла, щоб перетворити на Око і Вухо знеживленого темрявою простору...<br />
<br />
Ще трохи ближче й крізь сніг можна розрізнити людську процесію, що рухається до головного майдану... Попереду йде чоловік з непокритою головою, взутий у високі хромові чоботи й щосили гамселить чорним, на довгій дерев'яній ручці, бухалом у здоровенний барабан... У тому інструменті Вава раптом впізнає останній релікт їхнього шкільного духового оркестру. Навіть жовта літера "Ш" на його задубілій шкірі ще не стерлася зовсім... Відійшла назавжди епоха мідних труб, з легкої руки хапливого завклуба щезли невідомо куди їхні втілені в мідь голоси - живі гієрогліфи Божого дихання...<br />
Епоха вогню й води, їхнього любовного й жорстокого злиття ще не настала. Щось зрушилося в світобудові, й спіраль знетямленого часу, здичавілого простору розкручується в зворотньому напрямку. Світ не завершено. Все, що було, все, що буде, зустрічається й злютовується в тому, що є... Вічність - так близько, що її можна торкнутися рукою... Наближається щось незнане, загрозливе й неймовірно цікаве...<br />
<br />
За кілька кроків од чоловіка з барабаном, розхитуючись і пританцьовуючи, рухається строкатий люд... Крізь барабанний бій чути, як натовп голосно, злагоджено й незупинно вигукує якесь незрозуміле наймення:<br />
"Тлау - іскаль - панте - кутлі!..<br />
Тлау - іскаль - панте - кутлі!.."<br />
Попереду того юрмища двоє довготелесих парубків попідруч ведуть опецькуватого чоловічка з відвислим черевом. На ньому лише чорний костюм з нардепським значком у лацкані, біла сорочка, чорна краватка... Цей суто покійницький стрій бодай частково оживлюється розкішним вінком кольорового пір'я, що сторчма обліплює голову чоловіка. Довгі фарбовані пір'їни пришиті також до рукавів його піджака... Люди біля сільмагу виходять назустріч процесії й зливаються з нею... Їм роздають шматки зжовтілого паперу: короткі прес-релізики майбутнього дійства. Одну з тих листівок Стьопа Гітлер простягує Ваві:<br />
"Прочитай-но, малий, що там знову грамотні пишуть?.." Хлопчик, обома руками тримаючи листок перед очима, починає читати:<br />
"Згідно розпорядження великого кондукатора, Грободара Чучмеску й результатів останнього тотального анкетування громадян країни У, з метою підняття бойового духу нації..."<br />
Вава читає голосно, чітко й старанно вимовляючи кожен склад, оживлюючи своїм диханням літери в мертвих словах:<br />
<br />
"... бойового духу нації й відновлення народного почуття справедливості запроваджується щорічне святкування Дня ритуальної смерті місцевих касиків - районних й обласних держадміністраторів. Контроль за неухильним проведенням народних святкувань покладається на Службу Трепанаторів Черепа..."<br />
<br />
На сільський майдан вирулює крита брезентом вантажівка. З кузова прямо на сніг четверо солдатиків у засмальцьованих шинелях виносять червоні пластикові стільці, круглі столики, розкладені тенти...<br />
<br />
Дочитавши листівку, Вава повертає її Гітлеру. Той акуратно розриває жовтий аркуш на рівні клапті й ховає їх до нагрудної кишені... Проз них двоє запухлих і неголених прапорщиків тягнуть щось схоже на похідну кухню, за ними солдатики несуть картонні ящики з помаранчами, рибними консервами, жигулівським пивом...<br />
<br />
...Барабанний гуркіт стає чіткішим, голоснішає: до шкільного тамбурина приєднуються двоє військових тулумбасів. Юні ударники завзято й натхненно лупцюють своїми паличками шкіряне лоно холодної порожнечі... Могутній ритм пробуджує в натовпі щось давнє, загрозливе і рідне, перетворює розрізнених людей в єдине жертовне тіло, відбирає в них останні крихти власного глузду... Викрики "Тлау - іскаль - панте - кутлі" стають майже істеричними, танцюючі жінки роздирають нігтями собі щоки, рвуть своє розкошлане волосся...<br />
<br />
Чоловік у вінку з фарбованого пір'я розгублено, з якимось перестрашеним здивуванням оглядається довкола... Він все ще не в змозі повірити в реальність того, що відбувається з ним. Двоє набурмошених молодиків допомагають йому піднятися на невеликий, з кількома східцями, подіум, знімають з нього піджак, сорочку, - і верхню, і спідню... На зарослих сивою шерстю грудях чоловіка зостається лиш чорна краватка...<br />
<br />
Солдати майже закінчили розвантажувати машину. Один з них не втримався, посковзнувся, кирзові чоботи роз'їхались в різні боки, з ящика на сніг покотилися яскраві помаранчі... Найбільший, найкрасивіший зупинився біля Вави. Хлопчик великими від подиву очима дивиться на пришельця. Мовчазний прапорщик на ходу ногою відфутболює те диво під колеса машини...<br />
<br />
Поруч роздягненого чоловіка з'являється висока постать у білому балахоні, з лицем, розмальованим рудою охрою. Вава впізнає колишнього зоотехніка, а нині штатнього жреця з Управління Державних Ритуалів, автора трактату "Про духовне запліднення ліберійно-безплідного світу" Орія Марцельовича Трафальгарського зі своїм незмінним жезлом у руці - трубкою штучного осіменіння рогатої бидлятини... Духовидець пристрасно, довго і плутано кричить щось до людей про злозатятих посадових трансвеститів, які привселюдно злягаються з іноземним капіталом й вже просодомили, прогоморили левову частку прадідівського спадку, про гнилозубих феміністок, що намагаються зруйнувати підложжя традиційно-патріархальної цивілізації й протаранити браму аскетично-лицарської культури своїми дубовими кліторами й постмарксистськими дискурсами, волає про необхідність щоденних офір у боротьбі за повернення в рідну землю Володаря Чотирьох Стихій, Творця всього видимого і невидимого, повелителя близнюків і чудовиськ Великого Зміє-Птаха - Кецалькоатля та його найголовнішої іпостасі - божества вранішньої зорі Тлауіскальпантекутлі...<br />
Духоборець важко дихає, витирає піт з чола, комусь з жінок дає потримати свого жезла, довго нишпорить в полотняній торбі, що висить в нього через плече й, врешті-решт, дістає звідти блискучого зеленавого ножа з обсидіану. Врочисто піднімає його над головою й набирає повні груди повітря...<br />
<br />
На поміст виносять дерев'яного стола...<br />
<br />
Розмахує руками чоловік у білому балахоні, щось кричить сам до себе, та його вже ніхто не слухає...<br />
<br />
Молодики за руки й за ноги тримають розпластане на столі тіло вчорашнього касика, - екс-голови райдержадміністрації, сьогоднішньої жертви народного празничка...<br />
<br />
Оглушливий бій тулумбасів уривається раптом...<br />
<br />
Мимовільний стоп-кадр, ніби хтось невидимий на мить увіковічнив на поверхні власних зіниць найбільш відчайдушні, знерухомлені образки всього дійства:<br />
<br />
...Божевільно самотні очі чоловіка з чорною краваткою на голих грудях;<br />
<br />
...Обсидіановий ніж у піднятій руці жреця Трафальгарського;<br />
<br />
...Засипані попелом втоми лиця сільських жінок;<br />
<br />
...Спокійний смуток у очах їхніх дітей-перестарків;<br />
<br />
...Порожнє небо, нахилене до верхівок чорних дерев;<br />
<br />
...Велика пташка на плечі босоногого Зінька, - приручена ним лісова сойка...<br />
<br />
Відновлюється щезлий звукоряд... Долається миттєва знерухомленість... Вава йде геть... Йому не хочеться видіти того, що буде згодом: як жрець ударом ножа розітне грудну клітку жертви, вирве звідти й кине на тацю, спритно підставлену асистентом, закривавлене людське серце і, не вмиваючи рук, накреслить ще теплою сукроватицею на лобі кожного з присутніх рунічний знак майбутнього вогню...<br />
<br />
Зимова панорама: хати, засніжені дерева, сиві дими з коминів - над уключинами солом'яних дахів, криниця з нахиленим до неї дерев'яним журавлем, старезна липа поруч них...<br />
<br />
Поволі, вглиб сонного простору занурюється, віддаляється постать хлопчика зі шкільним ранцем (офіцерською планшеткою) через плече...<br />
<br />
СНОВИДІННЯ ТРЕТЄ – ВОГОНЬ<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Класична перспектива зимової вулиці зі школою-восьмиліткою наприкінці впирається прямо в небо... Так давно я не приходив сюди... Хоч і встиг за цей час обійти, проїхати й облетіти безліч дивовижних країв і країн, встиг почути й побачити всілякі чудасії, а ще - торкнутися всім єством найбільшого дива - жіночого щедрого тіла, спалахнути й згоріти в ньому, ледь не стративши в тому полум'ї живу душу... Стільки змінилося, відійшло, переболіло... Щезла в безодні зруйнованого простору невиліковно хвора епоха... Тільки дядьки немиленські так само терпляче, ще зранку, когось ждуть біля зачиненого сільмагу:<br />
<br />
Паша Лєнін,<br />
Стьопа Гітлер,<br />
Юра Гагарін, -<br />
<br />
і я...<br />
<br />
Вони не відразу, та все ж впізнають вже дорослого Оксентія Ваву...<br />
<br />
"Синок, а ходи-но сюди!"<br />
<br />
В мене аж дух перехоплює від того оклику... На цьому світі вже не зосталося нікого, хто колись так звертався до малого мовчальника... Дивно, але ці люди, про яких я ніколи не згадував на чужині, не забули мене:<br />
<br />
"Ти ж діда Рибака онук, Петра Якилининого хлопець, Марти покійної хрещеник... Що ж так довго вдома не був?.."<br />
<br />
Я розповідаю їм, - бодай те, що піддається словам, - де вчився і жив, де працював, згадую назви чужих міст і країн - залишаючи поза межами найпотаємніше, - те, що відбувається з людиною, коли вона живе завдяки щоденним перетворенням власного тіла в щонічний (переважно - невидимий) текст...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Гурт людей навпроти височенного старого береста, неподалік сільмагу... Вже відчинили магазин, але хліба сьогодні так і не привезли... Люди не розходяться, ждуть. Їм повідомили, що з області має приїхати якесь начальство, мо', скажуть щось втішне про їхні зароблені, але так і не отримані кревні пеньонзи... Поміж людей ходить миршавий чоловічок - колишній парторг, Арсен (по вуличному - Арценик) Паговський, - мружить червонясті запалені очі, вмовляє почекати ще трохи, пригощає чоловіків "Біломором", хоч сам і не палить...<br />
<br />
Майже нечутно викочується на пагорб чорне авто... Одне, друге... Зупиняються...<br />
<br />
Приїжджі вилазять з машин, підходять ближче: кілька широкоплечих і товстошиїх молодиків у чорних шкірянках, двоє опасистих пузанів і простоволосий, з сивими скронями чоловік, зодягнений у довге темно-зелене пальто...<br />
<br />
Парторг дріботить до гостей, вітається, про щось перепитує, жестами запрошує селян підійти, голосно кричить до них: "Товариші колгоспники!.." Пузань у жовтій дублянці невдоволено кашляє... Чоловічок знічено вмовкає й вже тихіше звертається до людей: "Громадяни! Сьогодні до нас приїхав дорогий гість: народний обранець, голова міжфракційного блоку "Дах", відомий політик Анатоль Гніденко-Куцик і його референт Едуард Мильніков!", - і натхненно, заохочуючи інших, плеще в долоні... Парторгові оплески самотньо зависають в повітрі - люди мовчки ждуть, що ж буде далі...<br />
<br />
Гарно вгодований, з подвійним підборіддям і кнурячими очицями, що майже запливли жиром, обранець пильно оглядає натовп, робить крок вперед: "Дорогі співвітчизники! Не хочу довго зловживати вашою увагою. Скажу коротко: ми знаємо, як нелегко вам живеться й робимо все, щоб ви жили краще..."<br />
<br />
Паша Лєнін спльовує на сніг недопалок і (за спинами інших дядьків) відповідає промовцю суто чоловічим жестом: ліва рука на згині правої й стрімко вгору - стиснутий кулак...<br />
<br />
Нардеп говорить повагом, без поспіху: "Ваше КСП збанкрутувало, ви п'ятий рік не одержуєте платні, хоч і працюєте без вихідних... Але треба, треба шукати якийсь вихід! І він у вас є... Тепер слухайте мене уважно..."<br />
<br />
Дід Оверко нахиляється до вуха Юри Гагаріна: "Ось тут, на цьому майдані, в сорок першому році ми слухали німецького пана... Через свого тлумача він обіцяв нам новий порядок... А бувший голова сільради тримав на рушникові перед ним паляницю білого хліба..."<br />
<br />
Парторг шикає на діда, свариться на нього пальцем...<br />
<br />
Наробр продовжує: "Міжнародна туристична фірма "Кентавр", її московська філія "Стрєлєц" хочуть взяти в оренду ваші землі. Тут, у цій місцевості, знайдено невичерпні запаси цілющих мінеральних вод... Ми розпочинаємо спільне будівництво великої санаторійної зони. Сюди ввійдуть новітні лепрозорії для ветеранів, комфортабельні лупанарії для героїв держактиву й суперзатишний (вже для вічного відпочинку) колумбарій на тисячу місць..."<br />
<br />
Нардеп робить глибокий вдих, ловить схвальний погляд чоловіка в зеленому пальті й ентузіастично завершує свій спіч: "Ми прагнемо вам допомогти й пропонуємо продати свої земельні сертифікати... Значні кошти фірма виділяє на переселення всіх бажаючих у сусідній район... У мене - все... Будуть якісь запитання, - будь ласка..."<br />
<br />
Снігопад не втихає й над головою чоловіка з сивими скронями один з молодиків розкриває велику чорну парасолю... Коротка пауза, панорама селянських облич: запалі щоки, великі й насторожені очі, глибокі зморшки, в яких, ніби сіль на лустці чорного хліба, затримуються й не хочуть танути білі сніжини...<br />
<br />
Й раптом щось зрушилося в сих людях... Спершу заголосили жінки: про своїх дітей, які всю зиму не ходять в школу, бо немає в що взутися і одягнутися, про мізерні пенсії, які приносять з тримісячним запізненням, про хвороби, нажиті на пізньоосінніх бурякових плантаціях і відсутність найнеобхідніших ліків, про світло, відключене з райцентру... Чоловіки спершу мовчать, похмуро слухають жіночий лемент. Вони не зовсім второпали, що хоче від них начальство, але відчули нутром - їх знову хочуть обдурити... Тож і їх прорвало: вийшли з-за жіночих спин і з лайкою, на відстані простягнутої руки, тісним колом оточили приїжджих... В очицях народного обранця, крізь незмінну дрімоту й поблажливість раптом проступив страх і розгубленість... Але тільки на мить... Він кивнув головою до молодиків й ті в кілька порухів розкидали зворохоблений люд, звільнили шлях до машин, прикрили відхід поважного панства... Помічник нардепа затримався, виглянув з-за плеча охоронця, крикнув до селян: "Ну, лохи, вы у меня попляшете... Чтоб до послезавтра, вот ему - тикнув пальцем вбік Арценика, - сдали все бумаги... Он и список на получение откупных составит... А будете борзеть, - лице пузаня аж пересмикнулось від люті, - мы вам быстро рога пообломаем", - і важко гепнувся на заднє сидіння авта, що рушало з місця... Арсен Паговський розгублено дивився їм вслід, потилицею відчував палючі людські погляди й не зважувався повернутись до них обличчям...<br />
<br />
...Хата під солом'яним дахом... День наприкінці зими...<br />
<br />
На лавці на сонечку гріється бабця. Заплющивши очі, вона насолоджується першим теплом, його дотиками...<br />
<br />
Навпроти двору зупиняється підвода, запряжена парою коней. Візниця прив'язує віжки до стовпчика біля воріт, відчиняє хвіртку, підходить до старої... Це її син, Паша Лєнін... Матір його назвали колись Оленою, тепер звуть просто - баба Лєна... Відтак і сина, зістареного парубка, звуть за ім'ям його матері, - Лєнин Павло, пом'якшуючи це прізвисько (з огляду на великі залисини Пашиної голови) до наймення вже призабутого гаркавого вождя...<br />
<br />
"Мамо, що ж це ви сидите, дрімаєте отуто? Скоро ж нові хазяї приїдуть, треба все з хати винести, на воза скласти..."<br />
"Ой, Господи... Ти ж вчора казав, що вони раніше суботи не приїдуть..."<br />
"Казав, казав... Он ті гицлі з самого ранку по селу ганяють, вже п'ять хат купили, гроші зразу ж дають..."<br />
Стара несміливо торкається синового ліктя: "Павлику, може, трохи заждемо, не будемо продавати?.."<br />
<br />
Роздратований Паша зривається на крик: "Скільки вам можна товкти?! Вони ж дають тисячу гривень! Тисячу - за таку халабуду! Це ж ваша пенсія за три роки вперед! Де ми ще таких покупців знайдемо?.." Паша вмовкає на мить, чухає потилицю: "А я ж позавчора і задаток з них взяв... не дай, Боже, ще передумають..."<br />
<br />
З хати на двір, крізь шиби маленьких вікон, виглядають рожеві калачики, поруч них, на підвіконні, вмивається кицька... Ті вікна, з їхнім поглядом, зверненим на дорогу, надають хаті вигляду живої й розумної істоти, що дослухається людських голосів... Ось тільки жаль, - вона не може долучитися їхньої розмови, повідати їм те, що ці люди вже більше ніколи не почують од неї...<br />
<br />
Стара поправляє хустку, ховає під неї пасмо білого волосся зі скроні, примирливо говорить синові: "Добре, добре, не сердься... Хай буде так... Куди вже дінешся..."<br />
<br />
Збадьорений, та все ще непохмелений, як слід, Пашуня нетерпляче переступає з ноги на ногу, бере під руку матір: "Не переживайте, мамо... В мене ж великий будинок, у ньому на всіх місця вистачить..."<br />
<br />
Вони йдуть до хати... Брязкає клямка, відчиняються сінешні двері...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Сільською вулицею повільно їде блискучий "мерс"... Вулиця ніби вимерла: ніде й нікого... Лиш біля хати, що стоїть на пагорбі, крізь тин виглядає білявий хлопчик... Він з подивом дивиться на машину. Чорна, величезна, з непрозорими вікнами, котиться майже безгучно... Малому раптом стає лячно: це ж не авто - металева труна-самохід, у якій сидять мертвяки й зубами клямцають, цокочуть від замогильної холоднечі... Машина зупиняється навпроти їхнього двору, малий з криком "мамо!" біжить до дверей... З хати виходить жінка, хлопчик ховає своє лице їй в пелену. Вона гладить його по голові, заспокоює... Червонопикий лобур і добряче захмелілий Арсен Паговський вилазять з авта...<br />
<br />
"Марусь, ти будеш свій пай продавати? - кричить Арценик... - Ось люди інтересуються, гроші на місці плотять..."<br />
<br />
"Який пай? Що це в голову тобі стукнуло?.. Ніяких паїв я ще не брала. В мене ж і на тій землі, що є, нема кому хазяйнувати. Окочурився мій хазяїн, від горілки згорів... Та що тобі розказувать, сам все знаєш, - пиячили ж бо разом, - і витримавши коротку паузу, додає стиха - ...щоб вам смолою горлянки позаливало, - на цьому й на тому світі..."<br />
<br />
"Ну, ну, ти не дуже... Не забувайся! Цигарки контрабандні, тютюн продаєш, а налоги не платиш... Дивись мені... А то навідаюся з участковим..." - бадьориться Арценик...<br />
<br />
Жінка лиш посміхається презирливо, киває головою, - мовляв, навідайтесь, навідайтесь, я вас обох пригощу макогоном...<br />
<br />
Парторг вертається до машини, його мордатий супутник йде за ним, оглядається і, підморгнувши жінці, раптом показує їй обома руками сороміцького жеста. Жінка, вхопивши з кілка жовту макітерку, зі всієї сили жбурляє нею в нахабу. Той спритно відхиляється й макітерка - в друзки, зіткнувшись на злеті з банякуватою головою вчорашнього начальника...<br />
<br />
Арсен кидається до жінки, та молодик зупиняє його, вдоволено гигоче, запихає бідаку в чорну "труну"...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Павло з матір'ю носять на віз хатнє начиння: смугасті ліжники, доріжки, прялку-коворотку, рогачі й коцюбу, настінні дзиґарики з трьома намальованими ведмежатами, ослінчики й довгу попідстінну лаву, дерев'яну ковану скриню, в яку молода Олена збирала колись своє гаптування, свої додільні сорочки і плахти, - щоб не соромно було перед людьми, коли буде йти заміж, а тепер у тій скрині схована її остання одіж - на смерть...<br />
<br />
Ось ніби вже й все винесли... Баба Лєна хреститься, знімає з покуті ікону Юрія Змієборця, цілує її, щось шепоче сама до себе...<br />
<br />
Паша вдоволено зирить на хатню пустку, глибоко затягується цигарковим димом, виходить на двір... Йому не хочеться бачити, як мати прощається зі своєю хатою: не плаче, щоб не дратувати сина, лиш нищечком притулиться до кожного одвірка, долонею змете пелюстки калачиків з підвіконня, погладить припічок і щось прошепоче до печі-годувальниці й рятувальниці, востаннє подякує їй за домашній вогонь, за все тепло посеред лютих і довжелезних зим, підніме голову і перехрестить сволока, на якому випалені цвяхом роки народження їхніх з Василем дітей...<br />
<br />
Паші не хочеться цього видіти, бо прийдеться згадати, що він теж, як і брати його та сестри, народився в цій хаті, що тут крізь неїні вікна, напівзатулені солом'яною загатою і снігом, виглядав діда Костя з церкви, який завше разом із шматком свяченої просфорки приносив малому жменю карамельок і пряника, згадати, як гойдав у колисці молодших сестер-близнючок, і вже згодом, на тому ж самому гаку, замість колиски прилаштував собі мотузяну петлю й спробував утекти з цього світу... Добре, що на п'яні очі вибрав стару, струхлявілу вірьовку, - петля розірвалася й від всієї втечі зосталася лиш велика ґуля на лобі... Які там в дідька спомини, коли всередині все горить, від болю тріскається голова й прагнеться тільки одного - повного гранчака... Скоріше б їхали ті драби, не має вже моці терпіти...<br />
<br />
Ось і вони, слава Богу, не забарилися...<br />
<br />
З авта виходять люди в чорних шкірянках... Паша поспішає до них, щось пояснює, рукою вказує на воза... Червонощокий здоровань дістає з кишені пачку грошей, тонкий жмут з неї вручає Леніну... Той, послинивши пальці, швиденько перераховує, дякує, біжить до хати, виводить звідти матір... Допомагає їй вилізти на підводу, вйокає на коней...<br />
<br />
Один з "чорношкірих" з каністрою в руках прямує до хатини, щедро хлюпає бензином на стріху, вікна, двері, на стіни... Кляцає запальничкою й кидає на дах клапоть палаючої газети...<br />
Підвода рушає з місця, колеса підскакують на вибоїнах, скриня нахиляється, відкривається віко й звідти на шлях (у колію, між бакаїв, переповнених грязюкою) падає наволочка, - біла душа, вишита чорними ружами...<br />
<br />
Стара оглядається, бачить охоплену полум'ям хату, в зіницях її очей розмахують крильми невидимі для світу огняні серафими, - полощеться, рветься за межі тіла вогонь і відчай змарнованої людьми, не янголами, помсти...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Взимку я люблю споглядати, як ранкову темінь за вікнами поволі змінюють сині померки... То й справді дуже гарний і глибокий колір... І щохвилини в ньому з'являються нові відтінки... Бачиш, як неохоче відходить темрява, як обережно підкрадається ранковий присмерк, стає навшпиньки й притуляється щокою до холодної шиби... Я розпалюю грубку, але не вмикаю світла, - щоб не сполохати прибульця. Сиджу навпроти вогню, грію руки. Присмерк уважно й насторожено чатує за кожним рухом людини. Потроху він звикає до мене. А я - до нього... Вдвох нам затишніше і не страшно...<br />
<br />
От вже й зовсім розвиднилось... Треба виходити з теплої хати - годувати мешканців зимового ковчега: коня Сірка, телицю Рузьку, півня Піночета і єдину курку - пані Крупську... Зодягаю шапку-вушанку, куфайку, підперізуюсь ремінним поясом... Моя рука торкається клямки на дверях, але відкрити їх не встигаю: несподіваний стукіт у шибу змушує мене здригнутися...<br />
<br />
Стукають голосно і тривожно - так, ніби короткими чергами з трьох ударів, коротких і довгих, вибивають сигнал біди... Так само раптово стукіт уривається... Бачу: за вікном розхитується з боку на бік висока сіра постать... Істота глипає на мене блискучими чорними очиськами й знову стукає дубцем об віконне шкло...<br />
<br />
Через сіни і ґанок швиденько виходжу на двір... Й мало не зіштовхуюсь з примарою, схожою водночас на живого сніговика й здичавілого янгола. Невелика кругла голова, посаджена і втиснута в тулуб, ніби зліплений з двох, неправильної форми, грудомах. А на повислих вздовж тулуба рукавах ворушиться сіре лахміття, схоже на розколошкане вітром пір'я... І на мить позаду незнайомця виникає цілий гурт людей... їхні обличчя заховані під личинами. Щось схоже на ватагу колядників... Але ж Різдво вже давно минуло... Розхитуються, тупцюють на місці, чогось терпляче ждуть... Ось Кабаняча Голова, Ведмідь, Коза... Жіночка в білому халаті поверх високих грудей, з, намальованими вусами - Лікар, або як тут кажуть - Дохтур... Розмальований сажею дід - у кожусі навиворіт, чорною шерстю назовні - Циган... Чоловічок невисокий, з підв'язаною рудою борідкою в ярмулці - Жид... Поза ними видніються ще якісь "звірі". Але здалеку їх важко впізнати... Ще за якусь хвилю все видіння щезає... Я протираю очі: це ж треба, щоб таке приверзлося, вже пора прокидатися...<br />
<br />
Прибулець в сірих лахманах уважно дивиться на мене, не перестаючи розхитувати з боку на бік великою головою. В погляді незнайомця - ледь помітний сум, ніби він дивується, чому ж так довго я не виходив з хати, чому лише правлю витрішки, тоді як часу зостається обмаль й треба вже діяти... Щось хочу запитати в нього, бо ж дуже знайомі риси вловлюються у всій його постаті... Та незнайомець махає рукою в напрямку річки, кличе кудись... Що ж, треба йти... Там буде видко... Й лише тепер бачу, що лівий рукав у гостя порожній, заправлений у кишеню сірої хламиди, немов обпатране до кількох останніх пір'їн крило... Не знаю, як тебе звати, то ж побудеш - поки що - Сивокивом...<br />
<br />
Провалюючись, по коліна в снігу, бредемо через поле до скрижанілої Гаркуші... Ось вже й річку минули, а прибулець не зупиняється, хутко прямує далі... Я ледве встигаю за ним... Виходимо на край села й заглиблюємось в Ягоденський ліс...<br />
<br />
Непорушно завмерлі сосни, засніжені ялини ніби дослухаються до наших кроків... Вже проминули галявину, де колись стояла хатина лісника Маркевича... Ще трохи - і Сивокив зупиняється, рукою показує вглиб кущів ліщини. Там щось ворушиться, шурхотить... Підходимо ближче... Розгортаю ялинові лапи й за кілька кроків від себе бачу козулю - дику лісову козу... Вона теж нас почула, спробувала зірватися на ноги... Жалібний і майже дитячий стогін, - і тварина знову падає на сніг... Й чорна дротяна петля ще тісніше затягується на її шиї. Козуля вже хрипить, рожева піна з'явилася на її губах... Сивокив аж підстрибує, рукою штурхає мене в спину... Нахиляюся до бідолахи, послаблюю зашморг на шиї, відв'язую дріт, обмотаний довкола молодого дубка... Тварина деякий час лежить непорушно. Знімаю й відкидаю геть петлю, торкаюся рукою брунатної шерсті. Козуля відкриває очі й тепла крапля з її повік падає мені на долоню... Намагаюся допомогти їй звестися на ноги. Та марно: треба іще якийсь час, щоб тіло набралося сили... Що ж робити з нею? Як врятувати її від шкуродерів, що влаштували пастку? Не встигаю щось вирішити - близьке гуркотіння моторів обриває всі роздуми. Сивокив теж їх почув, завмер на мить, насторожився. Й ось знову його зліплена голова ніби в розпачі. Гойдається з боку на бік - от-от відірветься і покотиться вглиб лісу... Гурчання моторів швидко наближається до нас... Щось треба робити... Коротким штурханом вертаю сніговика до тями - жестами показую йому, що треба десь заховатися... Але куди?.. Неподалік видніється лише невисока гірка з порізаних на метри й складених дбайливо соснових дров... Біжимо туди й ледве встигаємо впасти долілиць поруч тих штабелів, як на просіку виповзає гусеничний трактор, а за ним, причеплене сталевим тросом, тягнеться чорне авто... Трактор пихкає синім димом і зупиняється... Досить дивна процесія, - саме тут, біля нещодавньої пастки... Ось з кабіни з'являється чоловічок у засмальцьованому камуфляжі й чимчикує до "Мерседеса". Відчиняє дверцята машини. Ногами в кирзових чоботях відкидає, втоптує сніг, жде... З блискучої труни на колесах поволі вилазять двоє здорованів... Щось незадоволено виказують чоловічкові... В руках вони тримають короткі рушниці... Ще трохи - й до них приєднується третій пасажир - опецькуватий, червонопикий. Він розмахує пузатою пляшкою й раз по раз щось цмулить з неї... Всі троє зодягнені в коричневі, підбиті хутром дублянки, на головах - боброві шапки... Тракторист їм щось пояснює, махає руками... На якусь хвилю він затихає й всі дивляться в один бік - там біля куща ліщини намагається встати козуля... Вона бачить людей, відчуває загрозу, але для втечі, для порятунку не має ще сил... Ошкірені вдоволено посміхаються, один з них показує чоловікові в камуфляжі піднятий вгору великий палець, мовляв, молоток, старий, недаремно сюди ми пхалися... Займають вигідну позицію, здіймають вгору свої вінчестери... Той, що з пляшкою, підходить до них, вільною рукою готується скомандувати: "Вогонь!"...<br />
<br />
Від тварини їх відокремлює не більше півтора десятка кроків. Це все більш схоже на епізод розстрілу з якогось фільму, аніж на сцену мисливського полювання... Щось треба робити. Ще мить - і буде пізно...<br />
<br />
"Пора пускати завірюху", - чую раптом біля себе спокійний і трохи хрипкуватий голос... Мій попутник встає на повен зріст і шматком заржавілої рури, що валялася під кущем відчайдушно грюкає по мерзлим дровенякам... Той звук лунає, як постріл! Незнайомці аж присідають від несподіванки, обертають до нас свої припухлі пики. На них виразно читається неприхований переляк... Я теж піднімаюсь зі схованки й стаю поруч Сивокива... Та шкуродери вже оговтались, презирливий подив скривлює їхні губи: що це за опудала насмілюються їх лякати? Найпихатіший з них, дурнувато посміхаючись, бабахкає в небо зі своєї "пушки"... Гінший бере на приціл мого "сніговика", їхній третій спільник, вирячивши очі, схожі на переварені яйця, двома пальцями показуючи "козу", перевальцем наближається до нас... "Ага, ти "крутий", зараз будеш "закручений", - тихо каже Сивокив, приставляє до свого лиця порожній рукав і надимає щоки...<br />
<br />
В найближчі кілька хвилин відбувається щось неймовірне... Та я вже не дивуюся, бо знаю: моє давнє очікування святкових чудес не зостанеться марним... Реальність - то лише привід, лише тло і підґрунтя для здійснення небачених ще дивовиж... І врятуватися тут - значить відбутись як свідок і свідченням бодай одного прижиттєвого чуда...<br />
<br />
Приставлений до лиця Сивокива рукав напружується, витягується горизонтально, помітно збільшується й починає пульсувати... Ці несподівані метаморфози та рівномірне потужне гудіння, що чується з рукава, змушують напасника призупинити свою атаку й втупитися очима у незнайомий предмет, схожий на дуло піднятої "бузуки". Відчувши раптову загрозу, він починає задкувати, - ближче до своїх... Та вже пізно... Довкруги голови й плечей Сивокива з'являється сріблясте мерехтіння, а з піднятої ним рури виривається білий смерч холодного полум'я, летить повз остовпілого здоровила, змінює траєкторію, вертається, підхоплює нападника у свій шалений вир і вмить одним порухом кидає його поміж старих ялин... Все сталося так швидко, майже блискавично... Двоє гінших шкуродерів навіть оком не встигли кліпнути, як зазнали тієї ж долі. Білий вихор, немов розлючений дракон, закружляв ними, змінив їх в одну чорну дзигу, підняв її над землею... В тій круговерті, що знялася довкруги, було важко щось розібрати. Чути лише якесь гупання, жалібне ойкання, брязкіт і стукіт невидимих бляшанок... Снігова веремія вгамувалася так само раптово, як і розпочалася... Неподалік, у високому заметі, стриміла вгору пара ніг у чорних черевиках, а тулуб і голова їхнього власника лиш ворушилися під снігом... Наді мною щось булькало й ображено шморгало носом. Я підняв голову. Поміж двох сосен був затиснутий "мерс"... Розкішне авто тепер важко впізнати: зірваний кузов, розплющений бампер, десь щезло одне з передніх колес... На задньому сидінні, зі смугами мастила на лиці, стоїть навколішки один з трьох "богатирів"... Ніби жовтопузе зозульча, в розореному ним же гнізді, він перестрашено зирить додолу й ніяк не може втямити, як це його занесло на таку верхотуру...<br />
<br />
Козуля все ще не може звестися на ноги... Сивокив (до якого повернувся його звичний вид) притягнув брезентову накидку, що випала з "мерса"... На неї ми обережно поклали врятовану тварину...<br />
<br />
В лісі починає сутеніти... Тракторист вже оговтався й без зайвих пояснень зрозумів, що вимагається від нього... З третьої спроби завів свою "Бєларусію", дав "задній хід", а ми двома тросиками причепили накидку з козулею до його машини...<br />
<br />
Раптом я відчув, що хтось дивиться мені в спину...<br />
<br />
Трактор поволі рушає з місця... Біля козулі примостився й Сивокив...<br />
<br />
Відчуття таке, ніби мене взяли на приціл... Оглянувся різко, готуючись впасти на сніг... В глибині лісу, поміж надвечірніх сосен стояли прибульці з мого вранішнього видіння: Кабаняча Голова, Ведмідь, Коза, приземкуватий Борсук... Вони стояли непорушно, й безшелесно, ледь-ледь похитуючи (водночас - докірливо й схвально) волохатими головами, вони - занімілі свідки мого ще дитячого здивування...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Рання весна.<br />
<br />
...Нічне вогнище на березі річки. В казанку булькає юшка, відсвіти полум'я падають на лиця людей. Дід Оверко дерев'яною ложкою помішує пахуче варево, знімає пробу, щось досипає туди з полотняного вузанка... Навпроти і обабіч нього сидять Паша Лєнін, Стьопа Гітлер, Юра Гагарін і я...<br />
<br />
Заворожено дивлячись на вогонь, Гагарін підгортає жар, підкидає у багаття сухе галуззя... Дід Оверко продовжує свою розповідь:<br />
<br />
"Бач, збираються нас знову виселяти... Думалось, як не жити, то хоч вмерти на своїй землі пощастить... Вчора й до мене приїхали. Кажуть: "...Давай, старий, збирай свої манатки. Ми ж тебе по-доброму просили... Тепер маєш два дні на збори... Не послухаєш, буде гінша розмова..." Ніби я не знаю, як вони наших людей вмовляють, що роблять з тими, хто їхніх указів не прийме... Вночі прийдуть й хату підпалять, ще й двері знадвору підіпруть, щоб ніхто з того пекла не вискочив... Он старі Мусійчуки, Ониська й Роман, як на той світ подибали, хто їм поміг? То лиш записали, що від чаду, - мовляв, натопили звечора, закрили кубашку й вдушилися на ранок... А в обох на шиї сліди від пальців чужих рук... Тих, що насправді їх задушили..."<br />
<br />
"Клопіт з тією хатою, - перебиває старого Лєнін, - у вас двоє синів у Києві, дочка... Продайте це все та й до них їдьте..."<br />
<br />
"Я б, мо' й поїхав би... Та на кого покину тут свою Настуню, п'ятьох братів і трьох сестер, свою матір і батька? Хто без мене їх тут догляне?"<br />
<br />
Тут вже не витримує Гітлер: "Діду, що ви таке городите? Які сестри й брати, яка матір?.. Вони вже давно всі повмирали..."<br />
<br />
"Ну й що? Вони ж не згинули на чужині, а вмерли вдома... Мої рідняки лягли в свою землю, на якій сіяли й збирали свій, а не казенний хліб, яку поливали своїм потом і кров'ю... Ця земля няньчила їхніх дітей, а згодом давала притулок і спочинок їхнім зістареним батькам... Я теж хочу лягти біля них... З ними мені не страшно. Жито цвіте й після смерті... Жито цвіте очима моїх братів і сестер..."<br />
<br />
Юра Гагарін штовхає мене ліктем в бік, тихо говорить на вухо: "Старий, мабуть, ще перед рибою десь смиконув гранчака... Чуєш, які хармани плете?.."<br />
<br />
А мені вдається, що дід розмовляє не з нами, а вже давно щось розказує вогню, який палахкотить біля його ніг, виповідає щось таємне високим і світлим язикам полум'я, намагається в чомусь переконати довколишню темряву, заспокоїти, втихомирити пориви вітру... Стихії дослухаються людських слів, притишених інтонацій, їхніх переплетінь... Вони розуміють старого: той хоче встигнути, заки-поки ще палахкотить це вогнище, поки це світло ще ходить з нами, виповісти й винести до нас свої найостанніші речі:<br />
<br />
"Ця земля була завсігди наша... Ми завше жили на своїй землі... Й коли навесні двадцять першого сюди наїхало вилицюватих кацапчуків - забирати в Московію наш хліб, грабувати труд людський, батько знали, що робити... Ще звечора разом з моїми старшими братами відкопали в садку, під старими яблунями, заховані з останньої війни "винти", ящик з патронами, кілька "лимонок"... Швидко й вправно розібрали ту зброю, почистили, довели до ладу... Вже глухої ночі зі сполохами далеких блискавок над Ягоденським лісом, навідалися ми до їхнього старшого - матросика-матюгальника... Гарний був дядько - десь з півтора центнера живої ваги наїв на людських і казенних харчах... А вибрав собі на постій окрему хату - вдовиця Мартоха йому впала в око... Вона знала, що ми прийдемо - лишила хату незамкненою... Матросик чутко спав - ще встиг схопитись за "маузера", коли рипнули сінешні двері... Та й тільки... Охрім, середній мій брат, од гвинтівки відмовився. Сказав, що йому більше до шмиги домашня зброя... Тут вона й пригодилася... Матросик лиш підняв , свою "пушку", як вила Охрімові пришпилили йому руку прямо до стіни... Він завив і так почав лаятись, що хоч святих з хати винось... Батько ж наш - церковний староста, дуже не любили кацапської лайки... Вони своїм багнетом і заткнули матросику пельку... Аж впріли, поки витягли його на двір, - хай полежить, вдень активісти закопають...<br />
<br />
Ще п'ятьох продотрядників живими й теплими вицупили з комнезамівської халупи... В одних сподніх їх привели до нашої комори й притулили спинами до чорної стіни... Були ще молоді й дурні, мовчки стояли під націленими на них дулами гвинтівок. їм ще не вірилось в те, що мало статися за кілька хвилин...<br />
<br />
Батько вдвох з Селестином винесли з комори здоровенного лантуха з пшеницею й поставили його перед білоштанниками...<br />
<br />
"Що ж, хлопці... - мовив до них Селестин... - Вже повечеряли, виспались, скоро й снідати пора... Знаємо вашу біду: вам все мало свого хліба, в людей останнє забираєте, ніяк не наїстеся... От ми й рішили трохи вас підгодувати... Бачите цей мішок? - дулом обріза показав на лантух... - Маєте з'їсти все зерно в ньому... Впораєтесь - відпустимо вас... Зостанеться хоч жменя, заб'ємо ним ваші очі погані..."<br />
<br />
Край неба вже вирізнялася бліда смуга... Починало світати...<br />
<br />
"Мовчите, не хочете снідати... Тоді не будемо гаяти час... Ось з тебе і почнемо..." - Селестин підійшов до гурту й обрізом тицьнув у груди косоокого ходю... Та відвести вбік свого китайчука не встиг... Крайній зі схоплених, високий і плечистий, у смугастій, без коміра, натільній сорочці кинувся на Селестина, вибив з рук йому зброю... Та підняти її не встиг... Два постріли злилися в один і "братішка", заточуючись, вголос згадавши душаку й чиюсь гребану мать, впав біля лантуха... Охрім перевернув мертвяка горілиць і сипонув йому в холодні витрішкуваті очиська жменю ще теплої, запрілої в схроні, пшениці...<br />
<br />
Молодий китаєць щось лепечучи на своїй мові, махаючи перед лицем рукавами, сам вийшов з шеренги і впав на коліна перед батьком... Старий хоч нічого не міг второпати з того цокання і сокоріння, та зрозумів, що чужинець жаліється на своє бідацьке життя, що йому дуже не хочеться вмирати... Погладив, як хлопчика, його по голові, щось сказав заспокійливе, обійняв за плечі й від вуха до вуха кривим шевським ножем обережно перерізав йому горлянку...<br />
<br />
Рожевіло на сході... Тіло пробирала ранкова прохолода... біля перекинутого лантуха повзали навкарачки троє знетямлених кацапчуків і жменями запихали в себе закривавлену пашню... З околиці села чулися постріли, тупіт кінських копит...<br />
<br />
Треба рушати... Брати виводили зі стайні осідланих коней, батько запрягав у бричку свого улюбленця - Гнідка, вогонь з даху клуні вже перекинувся на хату... Треба рушати... Я, наймолодший зі всіх, дивився на те великими очима, й не витирав, не соромився власних сліз... Бо знав: з цього часу вже ніколи наша велика рідня не збереться разом, не сяде гуртом за святковий стіл - на Покрову, храмовий немиленський празник, не буде кому співати про гетьмана Сагайдачного, про матір, якій радять посіяти жито на камені - зійде воно, то й син її з війни прийде... Всі пішли й ніхто не вернувся... Брати мої подалися до отамана Соколовського, мене батько відправив до своїх родичів, на далекий лісовий хутір... Ще раніше він привіз туди моїх сестер і мою покійну матір..."<br />
<br />
"Що ж, може, і для наших столичних щурів-мінеральників подібне снідання влаштувати?.. Бодай тоді вони втихомиряться трохи...", - зауважує Юра Гагарін...<br />
<br />
"Втихомирити їх треба назавжди... Але для цього потрібна зброя... В них-бо в кожного багатозарядний вінчестер і такого калібру, що як продірявить, то вже нічим не затулиш... А у нас одна "берданка" на всіх", - відповідає йому Стьопа Гітлер...<br />
"Зброю можна знайти, якщо взятися за це всім гуртом, - озивається дід Оверко. - Ще мій прадід, як живий був, розказував одну історію... Ви ж всі бачили камінного хреста, що стоїть посеред вулиці на Отаманах... Під ним похований козачий бунчужний Зенон Осташ. Його і ще кілька козачих сімейств російська імператриця (та сама, про яку в нас здавна співається:<br />
Катерино, суча німко,<br />
Що ти наробила?<br />
Край веселий, край багатий<br />
Та й занапастила...)<br />
після зруйнування Запорозької Січі вислала подалі від рідних місць, на поліські піски... Та козаки прибули туди не з порожніми руками. Вони знали: рано чи пізно, а боротьби з москалями їм не уникнути... Привезли з собою в обозі кілька розібраних гармат, мушкети, шаблюки... Та хтось з місцевих наймитів доніс про те воєводі Тишкевичу... Й все ж не всіх козаків змогли схопити, не всю зброю забрати. П'ять гарматних жерл, набитих золотими червінцями вони встигли закопати в урочищі, що й посейдень носить назву Золотьок. Опісля була ще одна спроба повстання й більшість його учасників стратили в містечку Старокосянтинові...<br />
Та один з них все ж встиг повідати своєму синові таємні прикмети, за якими можна розшукати захований скарб... Йшлося про старий дуб, вражений блискавкою і здоровенний камінь, оброслий зеленим лишайником... Поки хлопець шукав те місце, дуба спиляли, а валуна вивезли на замкову будову... Його самого забрали в царське військо й невдовзі він загинув під час штурму божевільним фельдмаршалом турецької фортеці Ізмаїл... Мій прадід був онуком того хлопця. Від своєї бабці він дізнався, що місце з втраченими прикметами раз у рік, на свято Здвиження, сниться жінці, в лоні якої саме в цю ніч звивають гніздо птах, що зветься Опівнічний Межник, і лісова змія, котра залягає там у сплячку... Й щоб той сон жінка не забула відразу ж, як розплющить очі, поміж змією і птахом свій одинадцятий найдовший палець має вмістити чоловік і сіменем гарячим запліднити їх обох, а птаха того переселити у власне серце...<br />
<br />
Дядьки слухають діда Оверка насторожено і уважно, і ніяк не можуть допетрати, чому ж нікому з чоловіків, які знали ту жінку, не вдалося знайти сховану зброю, закопаний скарб...<br />
"До Здвиження осіннього ще майже півроку... За цей час вони нас усіх тут доконають... Треба раніше щось придумати," - озивається Стьопурик...<br />
Раптом у себе за спиною я чую чиєсь глибоке зітхання, й волохаті теплі губи торкаються мого вуха, щоки... То Сірко, якого випрягли з воза ще ввечері, тепер з нічної темряви над річкою прийшов до вогнища й просить у мене чогось смачнішого за прибиту весняним недозимком траву... Я простягаю йому грудку цукру, він бере її, залишаючи на долоні вологий слід, й знову поволі тупає вглиб чорної прірви... Мо', то не лише Сірко, а невидима душа когось із дідових братів, втілена тепер у німину розсідланого коня, приходила до нашого багаття... Той дотик несподівано допомагає мені згадати: колись я теж чув і знав жінку, в лоні якої ховалися птах і змія... Правда, вона ніколи не згадувала про захований скарб... Одного разу я заснув у пахучому зіллі й траві навпроти Княжого Затону, поруч її знеможеного тіла, й мені наснилося, що я птах, якого звати Опівнічний Межник... І час од часу той птах обертався-перекидався у вершника, який опівночі мчить через людські поля: сіножаті, житні лани, городи, зелені оболоні й дивиться, чи не порушені, не зневажені ним установлені межі... Ті самі - хай і незримі людським оком, але збережені в їхніх молитвах і жестах, за допомогою яких людина, що працює на землі, має змогу спілкуватися з нею, як з живою і таємничою істотою... Й десь під ранок той Опівнічний Межник прилітає до своєї коханої й ховається в її тепле й вологе лоно, вертається в покинуте гніздо, крізь розчахнуту браму входить до зовсім іншого світу, його світла і полум'я...<br />
Колись я знав таку жінку... Вона не любила згадувати власне ім'я, - боялася змертвіння живої душі, притлумленої тягарем камінних жорен щоденного і щомісячного називання... Тому й оберігала з такою відчайдушною ніжністю наш дім, зліплений з безсмертної глини двох нероз'єднаних тіл...<br />
Я завше передчував: рано чи пізно моє тіло й душа повернуться до цієї жінки... Та має рацію Стьопа Гітлер - до свята Здвиження ще так довго чекати... Селянську реконкісту треба починати нині, поки ще є ті, хто не злякається взяти зброю до рук... Отож, настає і моя черга:<br />
"Минулого літа я розмовляв, діду, з вашим старшим сином. Він розповів мені, що працює в якомусь "ящику", де розробляють і готують до випуску, а згодом на продаж у всілякі емірати серійні партії автоматичних скорострілів. Саме тоді, від нього, я вперше почув про суперпістолет, своєрідний міні-автомат, схований під умовною назвою "гном"... Селестин говорив про нього з таким захопленням, ніби про власну жінку... Вже тієї осени ця штуковина запускалася на конвеєр... Треба їхати до Києва і домовитися хоча б про десяток отих "гномів"..."<br />
"Ось ти й поїдь, - відказує мені дід Оверко. - А ми до твого повернення знайдемо гроші..."<br />
<br />
СНОВИДІННЯ ОСТАННЄ. ХМАРИ.<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Весна згоряє прямо на очах... Трупні запахи розквітлих каштанів б'ють в мої ніздрі... Вниз по Малій Житомирській у новеньких камуфляжах крокує рота новобранців. Підковані черевики лунко гупають по бруківці й майже вовчими голосами хлопці виводять маршову пісню:<br />
"Кохана моя... /гуп-гуп.../<br />
не питай, не питай.../туп-туп.../<br />
І чом я знову не твій,<br />
чом я знову не твій.../гуп-гуп.../<br />
Бо полковник Ібай.../трах-бах.../<br />
Бо полковник Бабай... /бах-трах.../<br />
Поведе нас у бій, Поведе нас у бій!.. " –<br />
<br />
"Нас усіх на убій, нас усіх на убій," - відлунює в моїх вухах... Стіни будинків обвішані листівками і плакатами, які закликають дати рішучу відсіч погрозам агресорів з євро-атлантичного союзу "БУТО", їхнім намаганням розколоти військовий альянс південних і північних слов'ян, позбавити влади кондукатора Грободара Чучмеску... Дебелі здоровані в похідних колонах зовсім не схожі на добровольців-новобранців... Скорше на мобілізованих "биків" з місцевих рекетирських бригад. Й співають вони хоч і бадьоро, але з відчутним азіопським акцентом...<br />
От я і знову в місті Вія... Сьогодні я йду в гості до пані О. Бо ж дідового Селестина відправили у відрядження й вдома він буде невідомо коли... А пані запросила мене на каву ще дев'ять літ тому. Але тоді я не зміг прийти. Мене забрали до війська...<br />
Тепер я знову йду цими вулицями... Я не був тут вже цілу вічність. За цей час (сказати б вірніше - безчасся) місто Вія зазнало грандіозних метаморфоз. Суттєво перемінився не лише зовнішній вигляд будинків, людей, пам'ятників. У самому просторі, відгородженім од живого часу; з'явилося щось тягуче й безпросвітне... Змінився й сам державний устрій... Щоб згадати, як все було насправді, щоб відновити дійсний хід подій, не варто ламати голову, напружувати здичавілу пам'ять: все те давно записано в сотнях тисяч шкільних підручників, у спогадах і мемуарах біснуватих прапороносців тих вікозламних подій... Отож краще, заки-поки блакитний трамвайчик гуркотить по вулиці Нижній Вал, проминаючи Житній ринок, відкрити одне з популярних видань, - альманах "Логос і Фалос", який стоїть вже не одне десятиліття на сторожі вартостей і чеснот патріархального суспільства, й пробігти очима коротке введення до новітньої (епічно-міфологічної) історії сього часу, цієї країни, її епіграфічний розділ під назвою:<br />
"ДІТИ П'ЯТОГО СОНЦЯ<br />
Наприкінці задушливого літа останньої декади епохи Риб, напередодні виборів головного державного зверхника, пріснодіючий і невтомний, з обличчям лагідного євнуха й вольовим усміхом (для рівноваги) найперфектнішого друга безплідних (і ще незапліднених обіцянками) жінок президент Грободар Чучмеску з благословіння патріарха Мінарета своїм історичним і стилістично вишуканим декретом та кількома підрозділами спецбатальйону "Омега" розігнав "морально здичавілу, наскрізь скорумповану й цілковито байдужу до реальних проблем та утопічних прагнень тубільного населення Раду Наробрів"* (з декрету) й проголосив себе Верховним Кондукатором усіх Малих і Великих, Лівобережних і Правобережних, Нижніх і Верхніх теренів країни У... Народ з цілковитим розумінням сприйняв державотворчу ініціативу свого кохання керманича й з нетерпінням очікував обіцяних указів про зменшення цін на горілку, хліб та вудженину всіх сортів... Ніяких велелюдних, з тривогою очікуваних демонстрацій на захист і відновлення так званої "парляментарної демократії" не відбулось. На місцях ініціативні громади прихильників введення звичаєвого права виловлювали останніх наробрів і привселюдно, на майданах зворохоблених міст, шмагали їх канчуками. Поспільство з неприхованою насолодою споглядало порушення нещодавньої депнедоторканості. Для представників сексуальних меншин у колишньому парляменті канчуки (з гуманітарних міркувань) замінювалися березовими різками, вимоченими у розсолі...<br />
Всі ритуали суспільного очищення супроводжувалися (на тих же майданах) оглядами художньої самодіяльності та презентацією збірника публіцистичних розмислів Спілки Красного Письменства під назвою "Чучмеску - наш де Голль"...<br />
<br />
*народних обранців (держ. арго).<br />
Згідно терміново проведених наукових досліджень, було встановлено, що древні укри є прапращурами й засновниками всіх найдавніших цивілізацій на Землі, зокрема інків, ацтеків та майя... Саме на підложжі космогонічної міфології цих трьох братніх украм народів за рішенням Віча Старійшин й указом Кондукатора вводилося нове літочислення... Головна вада фізично-хронометричного сприйняття часу, цього породження смертельно хворої суспільної Ліберії, ховається в перетворенні людини (як втілення божественного світла, як нероз'єднаної надчасової цілісності) в автоматизовану, позбавлену будь-яких суттєвих зв'язків істоту, в механічний придаток до відривних календарів. Людське життя уподібнюється божевільному конвеєру, на якому за одиницю часу необхідно встигнути якомога більше, якомога швидше -виробити, спожити, перетравити, спорожнитися, - й знову по колу... В отих пацючих перегонах втрачається найголовніше: можливість безпосереднього спілкування з Небом, можливість тихої розмови з дитиною і Богом, похованими в тобі...<br />
Міфічний час звільняє людину від потуг самотнього виживання, відкриває перспективу спільної мети й спільної боротьби. В шкільних підручниках з історії буде записано, що весь шлях, який пройшло людство в своєму розвитку, поділяється на п'ять світових епох, або ж на п'ять Сонць... Залежно від характеру катастроф, якими завершувалася кожна епоха, вони звалися так:<br />
Сонце Води<br />
Сонце Вітру<br />
Сонце Вогню<br />
Сонце Землі<br />
Сонце Здвиження.<br />
Перше Сонце - Матлакатлі Атль (Десята Вода), тривалість - 4008 літ, епоха велетнів. Цивілізація Першого Сонця загинула від безперервного випадіння дощу. Люди перетворилися в риб. Від потопу врятувалося лише сім пар людей, які ховалися в печерах, поки вода не зійшла. їхні нащадки знову заселили землю, а їх самих шанували, як богів...<br />
Друге Сонце - Ехекоатль, тривалість - 4010 літ. Цивілізація Другого Сонця загинула від ураганів і смерчів... її загубив Великий Змій - Вітер-Ехекоатль... Люди перетворилися на мавп. Врятувалася лише одна пара: чоловік і жінка, що видерлися на скелю.<br />
Третє Сонце - Тлейкіяульпо, тривалість - 4081 рік. Вогонь знищив усе живе, ніхто з дорослих не врятувався. Вціліло тільки двоє дітей - хлопчик і дівчинка, яких гірський орел відніс у своє гніздо й вигодував разом зі своїми пташенятами.<br />
Четверте Сонце - Цонтлілик, тривалість - 5026 літ. Люди загинули від голоду, який прийшов з морем крові й вогню. Дощі й підтоплення, гори щезли, хто вцілів - перетворився на риб...<br />
П'яте Сонце - його символом є лице бога сонця Тонатіу. Замість язика в нього з рота висовується обсидіановий ніж. Це вказівка на те, що Тонатіу треба годувати людською кров'ю й живими серцями.<br />
П'яте Сонце відоме як Сонце Здвиження: опісля відносного спокою земля приходить у рух. Землетруси, виверження вулканів можуть знищити й п'яту, нашу цивілізацію. Із календарів майя, перевівши їх на сучасний триб літочислення, дізнаємось, що П'яте Сонце має завершитись 23 грудня 2012 року...<br />
Та пророцтво - то ще не остаточний вердикт, який не підлягає оскарженню. Правильні ритуали, правильні офіри, правильні слова - ось що необхідно, що треба затямити всім і кожному. Це дасть народу країни У спільну мету, спільні дії й спільний порятунок.<br />
Справою честі, доблесті й гідності кожного щирого укра має стати оголошена Кондукатором Чучмеску всенародна толока: побудова Великої Піраміди Сонця й Малої Піраміди Місяця. Рано чи пізно до цієї справи, усвідомивши марнотність і безвихідь усіх інших шляхів, приєднається більшість розвинутих країн світу.<br />
Головним Пірамі-Доном оголошеної розбудови, розпорядником і звершителем ритуальних дійств і церемоній стає (згідно наказу Кондукатора) автор проекту "Імперія Досконалого Тексту" Орій Марцельович Трафольгарський...<br />
Воздвиження храмових Пірамід мусить бути завершено напередодні есхатологічної дати - 23 грудня 2012 року...<br />
Для ефективної організації та масового й безперервного проведення будівництва вся країна поділяється на військово-територіальні округи -паланки:<br />
1) Чигиринсько-Центральна (територія між Дніпром і Бугом, від району лінії Київ-Вінниця до коліна Дніпра - Січеслава - Запоріжжя, площею до 75-80 тисяч квадратних кілометрів).<br />
2) Карпатська паланка - Галичина, Закарпаття, Буковина, Поділля, її простір складає приблизно 100 тисяч кв. кілометрів.<br />
3) Полісько-Волинська паланка - Волинь, Полісся, територія до межі горішнього Дніпра (вище Києва) та Десни (Чернігівщина). На півдні межує з Карпатською паланкою. Простір цієї округи складає 80-90 тисяч кв. кілометрів.<br />
4) Запорізько-Донецька паланка - території Запоріжжя, Донеччини і Харківщини, до 120-140 тисяч кв. кілометрів.<br />
5) Кримська паланка - простір півострова Крим, нижньої течії Дніпра, Бугу і Дністра, узбережжя Чорного моря, до 100-120 тисяч кв. кілометрів.<br />
6) Лівобережна паланка - східна частина Чернігівщини, Полтавщина та Сумщина. Простір цієї округи - 90-100 тисяч кв. кілометрів.<br />
7) Кубанська паланка - території, що відійшли до країни У від Росії, в обмін на згоду Кондукатора Чучмеску ввійти до Слов'янського Оборонного Союзу.<br />
В свою чергу кожна паланка поділяється на полки, очолені касиками - професійними військовими з відповідними повноваженнями. Для контролю їхньої діяльності вводиться Служба Трепанаторів Черепа. Також частковий контроль здійснюється державними жерцями, під орудою яких щоквартально проходить свято ритуальної смерти касика, - для вдоволення народного почуття справедливості".<br />
Ледь чутно, десь майже під землею, гуркотять невидимі колеса, трамвайчик похитується з боку на бік, заспокійлива дрімота від того читання огортає мою свідомість, крізь розімліле шкло завіконного простору мерехтять, з'являються і щезають короткочасні видива, як раптом несподіваний спомин відтісняє їх, перекриває те все своїм так і не втишеним жахом:<br />
...поснідати не дали, забрали прямо з лікарняної їдальні, а тепер квацяють чимось на лобі й скронях, що за смердота, що вони хочуть від мене, для чого стільки дротів начіпляли на мою затуркану голову, якби ж то знати, що ота заздалегідь відпрацьована гра з єдиною метою отримати довідку і звільнення від періодичних пояснень і різноманітних відповідей на одне й те саме запитання: чому ви як громадянин своєї країни так уперто відмовляєтесь від служби в наших доблесних військах, - нескладна, з простими правилами гра приведе тебе в оцю кімнату з червоними стінами й білою стелею, з оцими чужими людьми над головою, з їхніми байдужими перемовляннями:<br />
- Шеф, что ему выставить для начала?<br />
- Давай по мизеру: вольтаж - семьдесят, эспозиция полсекунды, а там посмотрим...<br />
...в кімнату, де відчуття звірячої туги неймовірних і марних зусиль врятуватися всіх її пацієнтів поволі нагромаджуються в невидимі згустки й принишкло очікують по кутах часу своєї матеріалізації, отим чеканням прискорюючи плин самого часу, ще трохи - й за віконними шибами попливуть страхопудні личини небачених істот, польових мутантів людського відчаю, але...<br />
...раптовий удар в обидві скроні, чорний спалах перед очима, миттєвий протуберанець болю і нескінченне падіння крізь вузький отвір глибокої і темної прірви...<br />
Спочатку, здалеку: сніп світла, поволі ближчає гуркіт, залізні колеса вже поряд, легке тремтіння землі під ногами, повз будинок, хвіртку, темну постать спиною до вечірнього дерева, повз мене - суне трамвай, самохідний акваріум, наповнений вогким світлом, оранжадом таємного краю, повільно так суне, можна розгледіти кожне обличчя, чому ж вони всі такі схожі одне на одне, ці плескаті обличчя, притулені до черепів, череп - до черева, навіть пожмакані кепки однакового фасону - фасону епохи промов із трофейних панцерників; рвучкий подих холодного вітру, легкий порух руки невидимого режисера, що стоїть за лаштунками ночі, - й на кожне облисся вже натягнуто протигазну маску, а зверху на маску - пожмакану кепку, й ось один із них, той, що найближче до дверей, зненацька підхоплюється з місця, похитуючи в такт руху обрубком темно-зеленого хобота, жестом мармурового імператора викидає правицю вгору й уперед, акваріум, заскреготавши гальмами, зупиняється...<br />
...істоти, сприйнявши, напевно, імператорський жест за команду, один за одним зривають із себе протигази, але роблять це так хитро і вправно, що пожмакані кепки залишаються там, де були, - на черепах... мене раптом проймає дрижак: розумію, що вже давно знаю всіх отих однакових людей за трамвайними вікнами: прямо переді мною, розтиражований у десятках примірників, відбитий ще на моїх дошкільних дитячих мізках зусиллями державних вихователів, до болю знайомий профіль... то профіль Великого і Простого, Геніального Кондукатора, мудрого Керманича Майбутнього, попередника (у вічності, не в часі) нашого Чучмеску, - голомозого Лукича - тепер, правда, він має кепку на лисому черепі, але вже скоро залишиться без неї, миттєвий стоп-кадр зненацька оживає, передній лукич викидає вгору поруч із правицею шуйцю (то знову, мабуть, певний знак для інших лукичів), отак, з обома горизонтально піднятими перед собою руками, виходить із трамвая, а за ним один за одним вискакують великі й прості керманичі, шикуються в шеренгу, порожній трамвай зникає за рогом вулиці Бориса Тена, я бачу, як із шеренги наперед виштовхують одного невеличкого лукичика, він дріботить до стіни будинку навпроти, стає до неї спиною, обличчям прямо до шеренги лукичів, здивовано й трохи перелякано дивиться на них, крайній із шеренги вигукує щось схоже на "товсь!", і вся шеренга рвучко викидає перед собою, мов демонструючи позицію у-шу, стрій правих рук: пальці затиснуто міцно, а кулак націлений у лукича коло стінки... останній, зрозумівши до чого йдеться, якось раптово прибадьорився, плече й голова перестали сіпатися, щосили фальцетом, крикнув "банзай", і лукичі з шеренги побачили, що він звертає до них суто чоловічий жест: одна рука на згині іншої й від ліктя стрімко вгору... "кончай єво!" - чую слова крайнього, бачу короткий помах його руки, шеренга хором вигукує "бабах", лукич біля стіни як підкошений падає на коліна, а потім повільно завалюється набік, зберігши при цьому непорушну геометрію суто чоловічого жесту... і знову наступний невеличкий лукич із шеренги дріботить до стіни і знову все повторюється в тій самій послідовності: "товсь!", "банзай!", чоловічий жест, "кончай єво!" і "бабах!" - другий... третій... дев'ятий... все меншає в шерензі лукичів, усе більше й більше охоплює мене велика печаль... "до чого ж ви, хлопці, занудні, - думаю собі, - невже не можна якось урізноманітнити цю процедуру? Наприклад, замість "банзай!" заспівати: "ми наш, ми новий світ збудуємо, а може, й ні...", і далі "піду втоплюся у річці глибокій, шукати будуть - не скоро знайдуть..." чи піднести поставленому до стіни Великому і Простому чарку горілки й запашну цигарку? - хай він не. вживає того зілля, хай відмовиться, але ж людина до кінця свого життя буде вам вдячна за цю турботу про неї..." - ось від усієї шеренги залишається один-єдиний голомозий лукич (пожмакану кепку він допіру зірвав із лисої голови й закинув її десь далеко: чи то в майбутнє, чи в минуле), а далі все відбувається за тим самим, невідомо ким встановленим ритуалом: лукич сам собі кричить "товсь!", сам собі - "банзай!", приставляє до скроні вказівний палець, кричить "бабах!" - і падає на тротуар біля стіни, поряд із іншими лукичами. З-за рогу повільно виповзає трамвай, зупиняється навпроти мене, заскреготівши гальмами, двері відчиняються, звідти вискакує гурт істот у протигазах, схопивши за руки й за ноги, кидають на носилки тіла вічно живих мертв'яків, затягують їх до трамвая, двері зачиняються, й трамвай повзе далі вглиб осінньої ночі. Я з жахом думаю, що останній лукич пропустив із встановленого ритуалу найважливішу частину, й поки трамвай ще не за рогом, показую йому вслід чисто чоловічий жест: одна рука на згині іншої, пальці затиснуті в кулак і від ліктя рвучко вгору, - avante!<br />
...щоб знову повернути туди, де розмова, спочатку невимушена, поволі переростає в обтяжливий для обох сторін допит:<br />
- Що являла собою ваша кімната? Детальніше, якщо можна...<br />
Так, так, ваша - наша, детальніше якомога, куди ж тут подінешся, за спиною кожного з нас стоїть гога и магога і якомога ясунарі з домахою в оголених руках, - але на фіг вам вперлася та кімната, якщо так можна, не треба так, так не можна, вона ж так чекала на мене... А так? Гаразд, я спробую, але майте на увазі: що воно таке, я й сам до ладу не знаю. Вірніше - що вона така. Яка вона така, там, де ніколи не заходить сонце... На жаль, саме цього я ніколи не зможу вам розповісти. Цього не можна торкатися протокольними лаписьками. Я не знаю, що це було за приміщення. Вірніше: що за ПОМЕШКАННЯ. Бо не варто ображати навіть такий обмежений простір подібним означенням. Бо все ж таки, не зважаючи на кожен запах, на кожен вечірній шелест, шерех і шепіт, незрозуміло чий, але такий схожий, зважаючи на кожен дотик, на кожен крик, на кожен знеможений стогін, - не зважаючи ні на що, це все-таки було ПОМЕШКАННЯ: я мав там свій куток. Але хоч убийте мене, я ніяк не второпаю, в чому ж полягало, так би мовити, його функціональне призначення. Спочатку мені здавалося, що звичайна кімната для побачень - неподалік, та все ж окремо від тюремного приміщення. Та зовсім недавно допитувач Функ делікатно натякнув мені, що, зважаючи на суспільну небезпеку моєї особи, я перебуваю в секторі нейтралізації. Колись це звалося простіше. Й страшніше. Тепер це звучить майже заспокійливо. Однак після його слів деякий час я відчував холодне й неприємне поколювання в кінчиках пальців на руках і ногах. Потім я заспокоївся. Не варто сприймати всерйоз виверти комітетчика. Звичайний психологічний тиск. Хоча хто його знає...<br />
Мене втішає основний мій доказ: хто б це, скажіть, дозволив впускати до камери смертника таких неймовірних відвідувачів - жінок із відблиском божества на кожнім обличчі, в легких напівпрозорих сукнях, зітканих із найпотаємніших спогадів, я не знаю, що з ними робити всіма, я не знаю, що робити з собою посеред цих чотирьох білих стін, посеред усіх непрожитих моїх помешкань, аж поки не впізнаю в тій чорно-білій круговерті твоє обличчя: бо ж саме цієї суботи мені хотілося бачити тебе, але, мабуть, є в тому певна закономірність: чим сильніше маєш бажання, тим важче його здійснити, тим неможливіше, тим більше всіляких перешкод виникає, - може, тому, що потік часу, той плин, для якого нас визначено, який люди звикли називати "долею", не любить, не терпить, як то кажуть, "своєволія", - неузгодженої з ним особистої волі людини, саме так, я тепер згоден із цим, я не хочу сіпатися наперекір потокові, ще можна встигнути довіритись повільній незупинній течії й розплющеними очима вибрати небесний ультрамарин, його глибину й прохолоду, але чому ж так радо я віддав би всю мудрість незворушних даосів, усю просвітленість від спалених буддами бажань за єдиний дотик до твого сумного тіла, - як тоді, під час нашої зустрічі, в автобусі, що йшов із Житомира на Київ, у напіврозбитому розгвинченому ЛАЗі, страждаючи разом із ним від конвульсивного ритму шосейної лихоманки, до того ж, саме в той день я міцно недочував на ліве вухо (перегрівся у звягельській лазні), я ледь чув свій власний голос, а ти не чула зовсім, тому раз по раз перепитувала мене, ПОВТОРИ, БУДЬ ЛАСКА, ЩО ТИ СКАЗАВ, Я НЕ ЧУЮ, нахиляючись до мого обличчя так близько, так несподівано, що тисячі окремих дотиків теплого пахучого волосся одним безгучним вибухом накривали мене з головою, Я ЗОВСІМ ТЕБЕ НЕ ЧУЮ, ПОВТОРИ, БУДЬ ЛАСКА, а я вже нічого не міг повторити, голова йшла обертом од тих пахощів, відтінків голосу й сміху, дотику оголеної вище ліктя твоєї руки, - всієї твоєї неможливої присутності біля мене, я нічого вже не міг повторити, втрачаючи на мить дар людської мови, й тільки дурнувато-радісно сміявся у цілком недоречних місцях, НЕ ЧУЮ, ПОВТОРИ, БУДЬ ЛАСКА, й знову вибухова хвиля накриває мене з головою... приступ нудоти закочується вглиб, стає легше дихати, поволі затихає біль, я знову бачу над собою білу стелю, бачу чиєсь незнайоме обличчя, повільно входять у розбуджену свідомість слова чужої мови:<br />
- Шеф, клиент всплыл, судорог не было...<br />
- Хорошо, прибавь двадцать вольт, эспозицию увеличим на три десятых...<br />
...Мабуть, то була кімната саме для таких процедур, для цього в лікарні існувало окреме приміщення, - щоб не хвилювати подібними (вірніше, неподобними) сценами хворих, хоч вони нічого не бачили, але могли чути крики, що виривалися звідти, могли побачити обличчя пацієнтів, яких санітари виводили звідти під руки, й цього було досить - сеанс електрооздоровлення переростав у загально-візуальну терапію, шануйтеся, мовляв, дурні, а то й вам таке буде, а сьогодні прийшла моя черга, вона стоїть наді мною в білосніжному халатику, торкається рукою мого плеча, вставай, мій хлопчику, вставай, піднімайся, вже час, не можу розліпити заплющених очей, у роті пересохло, язик має смак дохлої риби, але пити не дають, сеанс електроконвульсивної терапії проводять натщесерце, щоб тебе, голубчику, не знудило часом, щоб блювотиною не забруднив ти наші білосніжні халати, але, Господи, яка то нудота, оті ваші урочистості й паради, після яких усі учасники покірно, один за одним вишикуються у довжелезну чергу на побачення з мумією Вождя, яка ж то нудота, бачити незворушну стіну нерухомих облич ветеранів, тисячами відтиснутих за пожовклими знімками на дошках пошани, який то біль, коли найближчі тобі люди з цієї черги мертвіють просто на очах, перетворюються на незворушні маски, з'являється підозра, що основне призначення тієї ритуальної черги саме в цьому: змертвляюча сила від мумії передається кожному, хто приходить сюди на трупопоклоніння, і кожен звідти виносить у собі частинку непохованого мертв'яка, повільно, але неухильно та трупна частка знеживлює всю людську істоту, позбавляє її можливостей живого спілкування зі світом, з іншими людьми, отож мені й захотілося перевірити, чи справді це так, чи не можна хоч якось захиститися від цього, - побачивши ближче до входу в гранітну печеру свого однокласника, я попрохав його пропустити мене перед себе, бо хвіст черги ховався за червоними стінами музею, -я побачив лисий череп, обтягнутий жовтою шкірою, провалля глибоко запалих очей, із яких повільно, один за одним виповзають вусаті та чорні таргани, - виповзають, ховаються за накрохмалений комірець сорочки, але на них ніхто не звертає уваги, всі зберігають похмуро-святешний вираз на лицях, хвиля страшенної нудоти накочується на мене, підіймає, крутить на своєму гребені всі мої кишки, я з усіх сил намагаюся стриматися, затискаю долонею рота, та вже даремно: струмінь блювотини виривається прямо на прозорий саркофаг, на мундири охоронців, що стоять по обидва боки мертв'яка, а лиш устигаю нахилитися вперед, руками спертися на гранітний підмурівок, встигаю лише вжахнутися тому, що сталося, і тому, що станеться трохи пізніше, - блювотина йде косяками, заповнює приміщення печери, і той могутній потік відгороджує мене від розгублених охоронців, од переляканих відвідувачів, бачу, як на його хвилях гойдаються паперові кораблики, порожні тюбики від пасти "Колінос", зіжмакані газети, якісь посвідчення, перепустки, бланки анкет, розірваний військовий квиток, окремі сторінки щоденників, конспекти лекцій із наукового мухоїдства, екзаменаційні та лотерейні білети, портрети делегатів Великого Курултаю...<br />
...вставай, уже пора, на тебе чекають у приміщенні "тіпальні", вже все готове до сеансу ЕКТ, до недільного ранку, коли повз мене, не поспішаючи, йдуть святково зодягнені люди, оминаючи запахи немитого тіла, мого запущеного енурезу, запахи старості й поту, проходять повз мене, фундатора "Короткого реєстру евентуальної діялогики", котрий починається так:<br />
1. МАМА МИЛА РАМУ<br />
2. ВНОЧІ ВИПАВ СНІГ<br />
3. РАМА ПОВІСИВСЯ, -<br />
але залишився жити, бо треба ж комусь добирати слова до реєстрика, укладено тільки перші три книги перших двох томів, треба комусь підбирати їх із шапки-вушанки, інколи таке попадеться, що стає моторошно від звуків державного славня про "союз нерушимий республік свобідних", під них справляти свої великі й малі потреби, чистити зуби, а зрідка, відчувши ранкову наснагу, задовольняти свою притишено розойойойкану половину, й нікого не дивує така невідповідність, усі призвичаїлись до такої звиродніло-буденної урочистості, тепер уже незалежно від долі людей оте ранкове гімнотворення програмує їхню життєдіяльність, нав'язує свій важкий державно-нелюдський ритм, - на день, на рік, до самого скону. Вже розвидняється, я встигаю вимкнути репродуктор, сьогодні його не почую, і слава Богу... Ось іще раз вдалося відбудувати за ніч зруйнований місток, місток між думкою і дією, час виходити з дому, братися до своєї безробітньої роботи...<br />
...для початку треба знайти стіну - цегляну стіну будинку, в якому давно ніхто не живе, в якому давно хтось живе з того часу, коли там ніхто не живе, стіну з облупленою штукатуркою, з-під тиньку якої проступає нікому не потрібна креатура, а потім знайти молоток і забити цвяха в стіну, великий перший цвях; другий цвях треба забити з протилежного боку, - добре, якщо то буде інша, протилежна стіна будинку, в якому ти сам. Але в жодному разі другого цвяха не можна забивати в чорне дерево, єдине дерево посеред кам'яного подвір'я. Дерево - то є табу для цвяхів, дивне табу, якого ніхто не дотримується... бо кожне дерево в нашій імперії зберігає у своїй вогкій підсвідомості матрицю розп'яття, бо кожне дерево - то непроявлений свідок мовчання в темряві Гетсиманського саду, й кожного разу, коли ви забиваєте в тих свідків цвяхи, ви прибиваєте до них свої долоні й не помічаєте того... лиш згодом дивуєтесь, відчуваючи пекучий біль, - так нелегко було жити, а тепер так важко вмирати...вмирати без... без чого?.. без кого... на відповідь уже не лишається часу...<br />
Отож, краще той цвях забити в шпарину гранітного постаменту, на якому вічно живий Мертв'як імітує енергійну ходу в напрямку до майбутнього; тоді до тих двох цвяхів треба прив'язати мотузку, а потім порозвішувати на ній щойно випрану білизну, вишиті сорочки, чоловічі й жіночі, полотняні білі рушники, а потім вийти на вулицю, дочекатися перехожого, й коли той запитає у вас, котра година, запросити його на подвір'я і разом із ним побачити, як крізь біле полотно проступають великі брунатні плями: сорочки набухають страшною вологою; побачити, як починає ворушитися стіна, як тіло гранітного Мертв'яка зводить судома, як корчить його простягнуту вперед правицю, як плити розвалюються у нього під ногами... Ранок, у свіжовипраній білизні гуляє вітер: махають руками полотняні сорочки, чиясь душа здалеку повертається до тебе... Й знайомий жіночий голос, його відлуння у неспішних відповідях чоловіка, так схожого на подавно у безвість канулого батька, поволі вертають мене до тями:<br />
"Ви кажете: гріх тяжкий... Ви кажете: більше терпіння й довіри... Я вже чула колись ці слова - про терпіння і гріх... А для мене то єдина можливість була вирватися звідси... можливість звільнення і впізнавання чогось іншого... не такого обридлого... не такого безжалісного... Я, здається, і могла б повірити, що там... над нами... є щось більше за нас... щось людяніше у своїй доброті до цього світу. Тільки от пам'ять... зовсім про інше свідчить. Згадаю, як помирала баба Якилина, й самій жити не хочеться. Все життя - одна нескінченна робота: на землі, біля худоби, народження і смерть дітей, знову народження, неймовірні зусилля виходити кожну дитину... щоденні вечірні й ранішні молитви... Слова незрозумілих для мене, малої, розмов із кимось невідомим і німим... У ній, у бабуні моїй, я відчувала таку велику простоту існування... десь на межі зі справжньою святістю. Й так страшно вона помирала, в муках яких... не могла сама вже ходити, чорні плями пролежнів по всьому тілі, від болю цілими днями ячала притишено, - щоб її дочка, моя тітка Ольга, не чула, не сиділа над нею, не плакала. А в лікарні районній навіть морфію не можна було випросити, щоб хоч трохи полегшити їй те вмирання, - не той діагноз, не положено...<br />
А дід Рибак? Окрім тієї ж усежиттєвої тяжкої праці - ще й війна, одинадцять залізних осколків залишилось у тілі, з них троє майже на поверхні, руками можна було прощупати, інші - глибше: у стінках кишечника і легенів... Дід - єдиний чоловік з усього села, хто щонеділі, не пропускаючи жодної, пішки за дев'ять кілометрів, ходив до черницької церкви, за всіх там, живих і померлих, молився... А під кінець життя, в два останніх роки, спочатку забрало зір - але міг ще ходити, і я сама його до церкви, сліпого... А згодом у нього, паралізованого, відібрало й мову. Дід знав напам'ять Новий Завіт, любив співати псальми, розповідав про прекрасного Йосифа й Робінзона Крузо... Від нього я вперше почула, що Бог - то любов... Так і помер, ніби обкрадений немилосердними гицлями, позбавлений навіть утіхи кілька слів наостанок промовити... Я потім запитала у священика, чому ж так тяжко вмирали мої найближчі люди, за ними ж я не знала ніяких неспокутаних гріхів? Той відповів, що Бог карає не лише за власні провини і що не варто своїм обмеженим розумом намагатися охопити всю таємницю Божого Промислу. Ще порадив мені перечитати Книгу Йова... Отож виходить, що людина змушена терпіти покарання навіть за несодіяне нею, мусить сама розплачуватися за гріхи невідомих їй пращурів? І чи справді так утішений був Йов, коли після жорстокого й несправедливого іспиту Всевишній повернув йому вдвоє більше, аніж той мав раніше - на відшкодування загубленого і занапащеного з Його волі? Адже людина звикає й приліплюється серцем до всіляких дрібниць, зігрітих часом і місцем спільного проживання, і що їй те нове, хай навіть більше й краще... Мабуть, серед тих давніх овець, волів і верблюдів у нього були свої улюбленці, з якими він умів розмовляти, у зруйнованому будинку були свої, окремі покої, в яких він мав найповніший притулок і захист, не кажучи вже про загублених синів і дочок... У кожному з його дітей було знищено шмат його власного серця... Що їм, дідові моєму, бабі Якилині, те обіцяне вічне блаженство, якщо тут, на землі, вони зазнали таких невмолимих знущань? І хто осягне міру печалі Йова, застиглого в спогляданні щойно одержаної Божої компенсації?<br />
...Колись у музеї запам'яталась одна картина: жінка схилилася над водою, а по той бік річкового дзеркала хтось тримає на своїх руках її відображення... А ліворуч, у глибину зали, вишикувані в шеренгу, ще з десяток таких самих картин, на яких дедалі невиразнішим, нетривкішим стає обличчя жінки над водою - мов розпадається, щезає від того насильницького зсуву і здвигу вглиб хворого часу, й дедалі чіткішим, дедалі загрозливіше знайомим стає відображення потойбічне..."<br />
<br />
"Я народився в неділю. Мабуть, тому поміж усіх днів мого тижня, відсутній день звільнення. Субота відразу ж переходить у понеділок. Я не встигаю звикнути до тих тунельних переходів, - не знаю чому, але той час, про який звичайно кажуть: "малому, мені здавалося, що я ніколи не помру", - у мене також відсутній. Моє сприймання себе як чогось відокремленого, зі своєю власною автономією, починалося з усвідомлення особистої смертності - як певної сили життя, його свободи. Правда, тоді я ще не міг більш-менш виразно це сформулювати для себе, але й змалку воно відчувалося саме так... Набагато складнішим усе стає і, напевно, страшнішим, коли доводиться зіткнутись зі смертю інших, близьких тобі людей. Ось тут і відбувається наша зустріч із тим неминучим і неминущим, що зветься Бог...<br />
Мені добре знайомі ті сумніви, Льолю, про які ти говорила сьогодні. Щось подібне й мене колись мучило. У моїй голові ніяк не вміщалися віра в доброго, милосердного Господа поряд з очевидністю непомірних людських страждань у цьому світі... Теза первородної гріховності людини не могла теж всього мені пояснити. І як дивно все те перетнулося, під час моєї армійської служби! Вчорашнім підлітком, якому ледь сповнилось вісімнадцять, із домашнього затишку й атмосфери взаємної сімейної поваги я потрапив у якийсь перекинутий догори ногами світ: усе, що цінувалося вдома, тут не мало ніякої ваги, зневажалося і ганьбилося. Щоб уникнути принижень і знущань, треба було весь той домашній набуток заховати десь глибоко в собі, а натомість вчитися зовсім інших речей. Останньому навчитись я так і не зміг, а уникнути першого - не вдалося... Згодом, уже після року служби стало порівняно легше, навіть час для читання з'явився - на бойових "дєжурствах", у підземнім бункері ПВО. Й саме у війську зміцніла моя (ще шкільна) огида й ненависть до будь-якої влади людини над людиною, до незмінних попутників тої влади: насильства й жорстокості. Я потайки читав кишенькове Євангеліє, привезене мені братом, і ніяк не міг прояснити для себе одне протиріччя Нового Завіту, протиріччя, що торкалося самого духу Христового вчення... Весь земний шлях Ісуса позначений словами й діяннями любові, милосердя, всепрощення, неймовірною людяністю, котрих раніше світ не знав. Я бачив і відчував: Христос прийшов не судити, а рятувати...<br />
Рятувати всіх... Різким дисонансом до всього того - духу Нагірної проповіді, заповідей людського блаженства - звучать окремі євангельські притчі, їхня майже садистична безжальність: ось хазяїн відправляє на вічні муки раба свого - тільки за те, що той не примножив йому залишений талант, ось цар наказує кинути до підземельної тьми, де плач і скрегіт зубовний, чоловіка - тільки за те, що той прийшов на весілля до нього без одежі весільної... Але ж тим хазяїном і царем є Бог? Саме це й боліло в мені найбільше. Я інстинктивно відчув, що не можна сприймати християнське віровчення як релігію страху й незаперечної покори. Люди довкола й так надто налякані всіма жахіттями цього світу... Зрозуміло, що в притчах тих голос і логос Божий видозмінені темрявою в тодішній людській свідомості. Посередній чоловік не міг сприйняти всіх об'явлень Бога, їхньої глибини без елементів постраху і загроження карою. То було певне пристосування до гріховної людської природи. Але педагогіка однієї епохи, вже прожитої людством, може виявитись негодящою й навіть шкідливою для іншого часу...<br />
З цими сумнівами я повернувся в цивільне життя: десь із рік готувався до вступу в духовну семінарію, збирав потрібні рекомендації, розвантажував вагони і клав асфальт. І таки прийняли мене, хоч і не з першого разу. З тими самими питаннями почав я підступатися до наших викладачів. Обережно й тактовно намагався висловити те, що бачив довкола, що мучило мене самого: якщо раніше ідея пекла втримувала людей біля церкви, то нині цей догмат лише відштовхує їх. Релігія судового процесу більше не владна над людством, не годиться для нього.<br />
...Скажіть мені, які муки пекельні можуть зрівнятися з відчаєм матері, котра змушена видіти, як гинуть від голоду її діти, коли вона, приневолена тими ж людьми, веде дітей своїх до газової камери чи на край урвища Бабиного яру? Який скрегіт зубовний перекриє біль замучених, не повинних ні в чому дітей? І якщо допустити, що Бог-Пантократор присутній у всякому злі й стражданні, в усіх війнах і нелюдських знущаннях над людиною, в пошестях і стихійних лихах, то це справді може стати основою безбожності -в такого бога не можна вірити... У відповідь я чув приблизно те саме, що вказав тобі той священик. А також звинувачення у вільнодумстві. Одного разу вже хотіли вигнати з семінарії. Якось вдалося впрохати - прийняв спокуту, покаявся... І, здається, тоді вперше зрозумів, де саме ховається основне збочення нашої ортодоксії... Не можна переносити каральність і судебність, основні прерогативи царства кесаря, на царство Боже. Господь не має над нами ніякої влади і не може мати її: така мерзотність, як влада, ніколи не була прерогативою Бога. А ми що робимо? Атрибути ницого явища, яким є держава, цієї інституції, Що по коліна стоїть у людській крові, ми переносимо на стосунки між людиною й Богом, і світом? У справжньому духовному спілкуванні не буває стосунків на рівні хазяїна-правителя і його рабів, у нього немає ніяких касмічно-йогічних ієрархій, на яких зациклені мої "реріхнуті" друзі. Вислів "раб божий" слід розуміти не буквально... Бо що є основою моєї духовної автономії, як не моя відкритість любові Божій? Якщо Його нема, то людина перетворюється на істоту, цілком залежну від суспільства й держави, від природи й світу, - коли немає Його... І мої відносини з Ним визначаються не рабською залежністю, а моєю і Його свободою. Неприпустимо тлумачити гріхопадіння як непокору верховній владі, непідлеглість вищій силі. То знову вплив первісних нашарувань. Гріхопадіння - то є, перш за все, втрата свободи, випадіння з вічності. Бо зло й гріх здійснюються як самовідчуження людини від свободи й любові, власної й Божої... Може, саме тоді до мене й дійшло, що не тільки людина не здатна жити без Бога, але й Бог не здатен жити без людини... Я поволі почав вибиратися з чагарів і пустищ чужого розуміння й сприймання стосунків Бога з людиною як безкінечно судового процесу... Відкрилося те, що завжди було на поверхні, що завжди було в глибині мого серця: діалог людини й Бога - то завше таїна любові; люблячий потребує Його любові, як і Він потребує людського найглибшого почуття. Я вперше зрозумів: треба повністю відмовитися від раціональної (й безбожної за своєю суттю) ідеї, що правителем цього світу є Бог. Так, він об'являється в нашому світі, але аж ніяк не править ним. У світі необхідності, розбрату й поневолення панує не Бог, а князь цього світу. Зло й страждання, пекло у цьому часі й цьому світі викривають його недостатність, його тимчасовість, - і поряд - неуникненну очевидність цілком іншого світу... Бо кожен наш жест милосердя, кожен учинок любові й співчуття до знедоленого відбувається наперекір сьому земному володарю, кожен той жест наближує здійснення іншого царства - Божого... Кінець цього світу - то є лиш кінець для темряви й рабства, для нашого, як ти сказала, хворого часу... І Божий Суд - то завжди суд любові, що залишає людині можливість свободи і благодаті.<br />
Пробач, мушу вже йти... Але я скоро повернуся. Щось мав ще сказати тобі... Та поміж усіх слів невимовним залишається ціле життя..."<br />
<br />
* * *<br />
<br />
У палаті густішає сутінь. На лікарняному ліжку сидять двоє людей, спиною притулившись одне до одного. Холодно. Щоб трохи зігрітись, вони натягують на себе все, що мають під руками. Минає час. За віконними шибками темно, але в палаті поволі світлішає: щось сіється з невидимого джерела. Батареї опалення вже булькотять, нагріваються. На ліжку видно двійко сірих згортків. Так повивають новонароджених. Так захищають останнє. Так намагаються (чи відмовляються) заново жити...<br />
...Десь щезли інші хворі. На тому сірому сповитті раптом з'являються тріщини. Чути шурхіт і шелест: зі згортків, долаючи опір казенного сукна, випручуються тіла і крила двох метеликів, - великих, неймовірно красивих. Скриплять прочинені двері в палату, але нікого за ними нема. Торкнувшись на мить крильми одне одного, метелики вилітають у лікарняний коридор і щезають, ховаються в теплій темряві...<br />
Й все звучить, все триває мій оречевлении спомин, перетворений у пейзаж за вікном, складений з літер і знаків, лиш трохи підмальований прозорими акварелями й розбавлений світлом початку невпинного Преображення, Твого повернення до мене...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
"...Розповів мені янгол, що коли я помер (наприкінці останнього тижня місяця падолиста) на цій самій вулиці, ближче і вниз до Брест-Литовського шосе, у двоповерховому родильному будинку (не виправляти на "пологовий"), по сусідству з в'язницею для тварин і птахів (звіринцем) народилося немовля. Третій - не співрозмовник, а тільки свідок розмови, доливаючи у філіжанки для кави залишки "житомирської ароматної", зауважив розсудливо: "Сусідство звірів для новонародженого - то гарно..." - і вмовк під докірливим поглядом янгола. Тепер не пам'ятаю точно: здається, він сказав замість "гарно" - все-таки "добре", але, як на мене, то одне й те ж. Хлопчик швидко підріс, а я в той час, у позамежних для дотику земного сферах, повільно рухався у зворотному напрямку - до віку, що найбільше відповідав моїй сутності...<br />
Отож, рівно через три роки після свого народження ("й твоєї смерті," - байдуже докинув помітно захмелілий янгол), на ранок, коли вже помалу розвиднілось, хлопчик крізь сон відчув на своєму чолі ще теплу долоню й прокинувся. У кімнаті нікого не було. Протерти руками очі, солодко позіхнути, трохи надзюрити в залишений для цього півлітровий слоїчок - то було звично, без несподіванок. Але за вікном того ранку відбувалося щось незрозуміле - якийсь рух, густа метушня. Хлопчик поволі, долаючи опір закостенілої у незграбних формах матерії, за допомогою присунутого від протилежної стіни червоного стільця, крекчучи й попукуючи від напруги, таки виліз на підвіконня. Притулившись носом до холодної шибки, тримаючись обома руками за дерев'яну раму, хлопчик завмер від здивування. За одну ніч світ невпізнанно перемінився. Там, де ще вчора розпачливо чорніло провалля недавно знищених найдавніших на Подолі трьох вулиць, де коричневий горб Щекавиці, ґвалтовно заселений підземними жителями ПВО, похмуро і насторожено бовванів над тою нікому не потрібною руїною, нікому не потрібним гелунментом, - тепер зависла прозоро-чиста біла пелена... Вона ворушилася, розпадалася на незліченні волохаті окрушини, що падали вже не згори, а піднімалися знизу до неба, й, найголовніше - випромінювали тихе світло, в якому зруйновані житла, померлі й забиті (забуті) люди набували видимих контурів прикріплених у просторі до свого останнього місцезнаходження... Хлопчик видів те (все-все), але не мав ще слів, не мав нікого, щоб про те все комусь розповісти.<br />
Надвечір, коли дорослі повернулися додому, хлопчик по черзі підходив до кожного з них і, заглядаючи у вічі, повторював одне й те ж слово: "бачив-бачив"... "Що бачив? Де?" - перепитували вони у нього. "Там, там," - показував рукою на вікно. "Тьотю там бачив? Дядю? Машину?" Дивуючись такій обмеженості, хлопчик наскільки міг піднімав угору брови, розширював очі, швидко-швидко розхитував головою, тремтів усім тілом, намагаючись (хоча б у такий спосіб) передати їм своє болісне здивування, намагаючись хоча б частково розділити з кимось свій перший розпач перед невимовністю світу. (...)<br />
...Крилом занюхавши останню дозу гіркого трунку, втихомирений повільним плином надвечірньої розмови, білокрилець врешті-решт спромігся на кілька слів, чомусь складених із самих голосних і схожих на пташиний клекіт, з інтонацією легкого роздратування, мовляв, не треба нас дурити, старий; для чого власні уподобання, свою власну прихильність до ранньо-зимового простору накидати малому, приписуючи і дописуючи не властиві йому комплекси споглядання?..<br />
А хто його знає, що властиво, а що не властиво тим дітям, і які сновидіння, які краї бачать вони, ледь з'явившись в чорно-білий наш світ?<br />
...Вона годувала малого з чайної ложки, - після лікарні він ослаб, не міг смоктати грудей... зітхнувши, простягла його до мене: "Потримай хвилинку, я зараз...". Я взяв малого на руки й зовсім близько побачив його очі...<br />
Обличчя дитини, якій не виповнилося й місяця, мало на собі вираз (відбиток) такого неймовірного досвіду, така спокійна й зосереджена печаль стояла в його чорних, з розширеними зіницями очах, що в мене зайшлося серце...<br />
...хлопчик уважно й трохи здивовано дивився на мене, немов бачив щось таке, про що ніхто, крім нього, не знав, - щось не відоме ні мені, ні його матері. 6 його очах було якесь недитяче знання про цей світ, куди він потрапив, а ще - зовсім інше знання, вірніше, відблиск його - про світ, звідки приходять... вираз неймовірного, неземного досвіду, в порівнянні з яким мої тридцять три з половиною роки, мої власні переживання видалися тільки школярським начерком, малюнком третьокласника. А тут, прямо переді мною , відчувалась зовсім інша рука. Збережене на короткий час свідчення про той відрізок, означений словом земним "нескінченність", котрий мені самому ще тільки доведеться колись пройти...<br />
...його погляд повільно ковзнув від мене до синього вечірнього вікна, а потім (я не помітив, коли саме) погляд його роздвоївся: одне око дивилося на мене, друге - десь убік, поза межі самої кімнати... Який натомлений спокій дорослої людини був на лиці малого!.. Такий вираз обличчя буває в людей, що після довгої відсутності повернулися додому. Вони ще не встигли звикнути до самих себе, до своїх двійників у глибині дзеркальної амальгами, тим більше - до колись близьких їм людей. До всього заново треба призвичаюватись, потрібно будь-що, через неймовірне зусилля, пригадати себе всього, цілого, а не розпанаханого на минуле, теперішнє й майбутнє. Найбільше, мабуть, що ми отримуємо від дітей, то можливість саме такого пригадування. Можливість пригадати себе нерозірваного, не затоптаного ще чобітьми державних парадів, можливість нагадати собі того, яким хотів і міг бути...<br />
Подумав: а що, коли ота, настояна на тисячолітній присутності туга в чорних очах мого сина - то все, що я зміг йому дати? Навіщо і для чого до нього переходить саме те, чого я сам постійно і марно намагався позбутися, - наприклад, вираз отого безпричинного туску на обличчі, почуття самоти й невлаштованості серед людей і світу...<br />
- Щодо згаданого комплексу... Тут я вмиваю руки, мию ноги з набухлими синіми венами і відкидаю, шановний серафиме, ваші безпідставні звинувачення, бо знаю, що трохи пізніше, у фрагментах незакінченої повісті, той постарілий хлопчик зізнається саме в цьому - намагаючись хоча б так звільнитися від того набутку, полишивши невідомо для кого свій незавершений текст...<br />
...Текст, що нагадує перебування й збування часу двох тижнів останньої великої зими в районній лікарні, хворий всіма спробами завізувати-зафіксувати-засвідчити втрачений, але не померлий всіма стараннями й молитвами до Миколи Мерлікійського простір, - я знаю, тобі не подобається слово "лікарня", бо навіть за нашої спільно-об'єднаної пам'яті тут ніхто ні від чого й ні від кого не вилікувався, жоден ще не повернувся додому, а нас лиш переводять з палати в палату, дописуючи вставні новели в діагностичне, схоже на вирок, формулювання: тому, мабуть, так припало тобі до вподоби слово з таблички на залізній брамі перед входом сюди: "райбольница"... вірніше, поєднання саме цих слів, "рай" і "біль" їхні мовчазні надвечірні обійми, дотики, доторки: короткі жести впізнавання здичавілих у чеканні, твоє несподіване "знаю" про все, що ховалося в здогадах-спогадах твого напівдебільного дитинства - за визначенням вчительки молодших класів, недосяжно красивої Тетяни Василівни, котру два роки по тому, на випускному вечорі (ще й не стемніло добре) очамрілі від церемоній прощання десятикласники підпоїли вином, завели на географічний майданчик, оброслий по периметру густими кущами безу, й прилаштували кавалерійським способом під сонячними, непотрібними по тій порі, дзиґарями - саме тоді, неподалік, ви гралися з сусідськими дівчатками в хованки і, приваблені досі нечуваними стогонами смертельно пораненої й водночас смертельно вдоволеної тварини, стали мимовільними свідками вперше баченого обряду колективної ініціації... поєднання в одне невідомо ким двох протилежних за своїм походженням і вмістом слів "рай" і "біль" лише підтверджувало вже знане твоєю юністю саме те, що ховалося від людей, що ставилось ними тобі на карб як найбільший і невідкупний гріх, чого ти сам соромився й боявся, чого прагнув і марно намагався позбутися - твоєї пам'яті; ті слова, їх поєднання лише підтверджували універсальний закон тутешнього буття, в якому для тебе не залишилося місця: витіснений звідусюди, ти врешті-решт навчився жити поза ними, у своєму власному сховищі...<br />
...Він уже закінчував восьмий клас, як десь наприпочатку місяця травня, в автобусі, що йшов до обласного центру, поряд із ним сіла вона, його перша вчителька, й, завмираючи від випадкових торкань до свого коліна її розігрітої весняним шалом спідниці (Т.В. вже більше року не працювала в їхній школі - перевелася у краєзнавчий музей і тепер зрідка, щоразу несподівано, з'являлася до них із лекціями й кольоровими діафільмами), у відповідь на якесь її запитання, раптом сказав: "а я вас бачив... тоді... на майданчику... під годинником сонячним..." - "ти про що це... нічого не пам'ятаю" - й, не дочекавшись пояснень, теплими пальцями торкнулася його підборіддя, ближче до себе повернула червоніюче обличчя хлопця, уважно глянула прямо у вічі: несподівано побачивши в них знайомий вираз чоловічого бажання, здивовано ворухнула бровами, злегка прикусила губу й так само несподівано для себе (для тебе також) погладила по голові вузькою долонею: "бідний мій хлопчику...", зберігаючи в інтонації притишених слів невисловлене жіноче знання про тебе, кому ще довго прийдеться бути не співучасником життя, а його недорікуватим (на межі німоти) споглядальником...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
...Невдовзі, в кав'ярні "Три сходинки" на Прорізній, я розмовляв з Селестином. Земляк не змусив довго вмовляти себе, майже відразу погодився допомогти односельцям... Але попередив, що "гноми" - то не найкращий варіант: занадто дорогі й по них дуже швидко можна вийти на слід їхніх власників... "Краще я вас виведу на знайомих чехів... Ті ще до всіх перебудов і "оксамитових" революцій встигли "приватизувати" кілька совіцьких військових складів і тепер охоче торгують тією зброєю... Кілька "акаемів" із підствольними гранатометами, пару пістолетів "ТТ" - цього, я думаю, вам цілком вистачить..." Селестин п'є зі шклянки рожеву й пахучу "Ізабелу" й додає: "А щоб ваші дядьки часом не продірявили одне одного й швидко освоїли новий інструментарій, я пришлю до вас колишнього "афганця", свого друга..." Селестин встає з-за столу, ми виходимо на вулицю, й у невеликому скверику біля Золотих Воріт до нас підходить чоловік. На вигляд йому літ десь за тридцять, а скроні вже сиві... "Ось, Славко, поїдеш до людей, трохи розвієшся, а то вже знудився тут, серед оцих столичних мертв'яків, - говорить Селестин. - Може, ще й пару нових зарубок додаси на свій пояс..." Славко посміхається, запалює цигарку й раптом його увагу привертає гурт строкато зодягнених туристів, що зупиняється неподалік нас. Жінка-екскурсовод щось пояснює їм англійською мовою, розмахує руками, немов обпатраними крильми... Тепер вже посміхається мій земляк: "Що, друже, намагаєшся впізнати своїх давніх корефанів?" - звертається він до Славка. До мене спершу не доходить, про що йде мова... "Бачиш, - киває у мій бік Селестин, - чоловік не розуміє, про що ми балакаємо..." Й трохи згодом, за кілька хвилин, мені розкажуть про хлопця з Поділля, що спершу втрапив до радянських окупаційних військ у Афгані, й з часом усвідомив болючу істину: його змушують вбивати таких само селян (хай і гіншої віри), якими є його батьки, брати й односельці, що тут продовжується безжалісне винищення все тієї ж селянської культури, з її непідлеглістю будь-якій владі, окрім землі й Бога, триває все той же багатолітній геноцид, який вела заюшена, смердотна від власної блювотини Московія проти його землеробської України... Ось тоді Мирослав і вирішив перейти на бік моджахедів... Й останніх кілька літ воював проти армії вбивць, узаконених клімактерично агресивною спадкоємицею Третього Риму... Вже після поразки "непереможної і легендарної", Мирослав через Таджикистан, крізь Ічкерію повернувся додому... Окремі деталі цієї розповіді зостаються поза межами відпущених нам хвилин... Але не варто рвати на грудях сорочку... Хай не ми, та хтось невидимий і всечуйний збереже в своїх всепам'ятних архівах навіть найменші свідчення... То ж говори, говори - обіцяна мовчанням землі, тишею неба людська незмарнована помста, можливість їхньої протидії злу має здійснитися цього літа, на щонічники і щоденники, в межах тобі відпущеного тіла, майже не зостається часу...<br />
З Селестином було домовлено: зброю вони привезуть наприпочатку серпня, прямо до Случі... Коли саме - якого дня, якої години - він повідомить окремо. Туди ж, до кладки через річку, ми маємо привезти гроші... Й незалежно від усіх домовленостей зрушені з місця події вже прискорювали свій незупинний хід...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Отож, вертаючись до теми щонічників... Ти запитувала колись, чому так приваблює мене цей різновид письма? Не знаю: справжніх, себто живих, щоденників дуже мало... Не йдеться про фіксацію лінійних подій: хто, де, коли, з ким... Хоча мені дуже жаль, що ніхто з немиленців не фіксує свої "труди і дні" , моменти дивовижних з'явищ, які завше тут, на землі в просторі селянської ритуальної праці, відбуваються вперше. Жаль, що безліч неймовірних речей, які відбувалися з ними (і з нами!), які вже ніколи не відбудуться з нашими міськими дітьми, зостаються незаписаними... Та, може, це й добре - в життя свої запаси хлорофілу й не варто все перевіряти літературою... Не можна живих людей ще за життя перетворювати в жертовний матеріал, навіть для ідеального тексту, й тим паче на глину й пісок для будівництва державних споруд... Але жертва має бути присутньою в цьому світі - особиста, усвідомлена, збережена десь на межі взаємного мовчання... Й іноді мені видається, що тіло моє з часом перетворюється на своєрідний нотатник тих щоденних офір... Але зовсім не схожих на фільм кінокласика, в якому герой спалює родинний дім, упевнивши себе, що таким робом він урятує людство від загибелі й божеволіє видимим безглуздям власного вчинку... Горить дім, у якому жили збайдужілі одне до одного мешканці, - люди, які мали можливість врятувати не світ, а окрему людину, й не використали цієї змоги, - люди, які власну нехіть, спустошеність декорують музикою Баха, фресками Мікельанджело, картинами Леонардо...<br />
<br />
В дійсності все відбувається простіше і страшніш... Моє тіло зношується набагато швидше аніж я встигаю перевтілити його в готову друковану продукцію... Й дуже мало з того всього може комусь допомогти, тим паче - врятувати... Звідси - всі мої спроби знайти гіншу систему знаків і означень - на рівні безпосередніх дотиків і жестів, звідси - всі мої сіленціографії й ісихії... Бо ж дуже рідко вдається перетворити записане слово в прямий дотик... І саме щоденник відкриває чистий простір (крізь зруйнований і знетямлений час) для жертовних ритуалів нашого Спільного тіла, - чоловічого й жіночого, людського й Божого...<br />
<br />
Цієї зими мені привидівся, наснився щоденник сімдесятилітнього музики, знаменитого віолончеліста... Пальці його рук скручені артритом, нічні серцеві напади, майже повна втрата зору, склероз, суха гангрена... И майже щодня він надиктовує секретарці кілька сторінок... Вона записує все, що він говорить, й не лише продиктоване. Бо видить і чує: старий чоловік розмовляє зі світом, у якому жив, з людьми, яких любив і котрі любили його - покійною матір'ю, друзями, жінками... Моменти душевного просвітлення чергуються в нього з періодами цілковитої апатії, поруч із повним збайдужінням до реалій сучасності - дивовижна цікавість до всього, що виринає на поверхню з глибин минулого... Тут не лише близькі й рідні: випадкові свідки його дитинства, юності, незнайомі попутники, лиця зі сновидінь - вони всі приходять до нього й розповідають йому дивні речі... Виходячи зі стану повного відчуження, старий не відчуває ні страху, ні розпачу... Все здійснилося, все відбулося... Він вже не боїться бути сліпим, безпомічним, самотнім, божевільним... З якимсь майже дитячим подивом він споглядає (описує, омовляє, допитується про колір свого болю) процес розпаду старечого тіла: чорні плями пролежнів, брунатні острівці змертвілого епідермісу, те, як знерухомлена кров розриває тромбозні вени на ногах... Рукою він торкається власних очей і відчуває повіками неглибокий шрам на лівій долоні...<br />
<br />
Й тоді він починає говорити: "Коли мені було вісім років, бабця Ельжбета попросила мене занести горнятко молока для її хворої сестри. Йти до неї зовсім недалеко - в кінець нашої вулиці, а звідти -праворуч, у другий будинок з високим ґанком і ще вищою липою біля нього... Весь шлях я пройшов благополучно: ні на що не відволікався, дивився під ноги, не звертав уваги на запрошення сусідських дітей погратися в "лікаря"... А вже на самому подвір'ї, коли ліниво загавкав прив'язаний пес, двері ґанку відчинилися, й на східцях (на верхній сходинці) з'явилася дівчина... Такого дива я ще ніколи не бачив! Хвилі золотистого волосся спадали їй на відкриті плечі, крізь легку напівпрозору сукню просвічувалося засмагле тіло, з ситцевих обіймів намагалися вирватись на волю пружні перса з пуп'янками гострих сосків... Це вже тепер, з точки зору дорослого чоловіка, я відновлюю в пам'яті її образ. А тоді її з'явище відбулося в мені миттєво й пронизливо - як суцільний потік сяйва, мерехтіння, болючого світла... Від подиву я розкрив рот, забув усі обіцянки, дані бабці Ельжбеті, зашпортався і впав на кам'яні сходинки... Горнятко розбилося, одна з гострих скалок вп'ялася мені в долоню, кров струменем вдарила з ранки. Дівчина кинулася піднімати мене, чистим рушником перев'язала мою руку... Найбільше її злякало те, що я не плакав. Гарячково допитувалася, чи мені боляче, заспокоювала, цілувала... її волосся лоскотало мої ніздрі, від запаморочливих пахощів жіночого тіла, крові, молока туманилось у голові, хотілося заплющити очі й всіма дотиками впізнавати свою далеку родичку й рятівницю... Раптове відчуття чоловічого бажання вогнем пройняло моє ще дитяче єство... Я не знав, не розумів, що діється зі мною, як сховатися, захиститись од того почуття... Не відаю сього й по сей день... Ще встиг тоді (заки-поки не з'явилася на порозі сива лахудра й мене повели до темних покоїв) - ще встиг тоді притулитися, заховатися всім лицем поміж тугих і пахучих грудей незнайомки... На моїй лівій долоні зостався шрам у вигляді літери "V" -початкової літери фамільного девізу великого сімейства, могутнього роду, красивих і гордих людей, щезлих і невидимих тут, на землі, але збережених у пам'ятницях неба: "Vіtа іnсеrtа, nostrа mors certissima" - "Життя примарне, та смерть повертає йому достовірність"...<br />
<br />
Ось такий уявний щоденник, тільки шрам на моїй долоні справжній, такий же реальний і болючий, як і колись...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Через якихось півтора тижня від початку місяця жнив ми зустрічали Селестинових посланців... Щось надто чорняві були ті чехи... Й більше схожі на якихось мігрелів, ніж на слов'янських братків... Та хто б вони не були, - Господь з ними, бо ж "калашникови" і підствольники, і заплечники, повні боєприпасів, ці люди привезли до кладки через Случ вчасно, як і було домовлено... З ними в старому джипі приїхав і Славко... Через його руки до них перекочувало кілька товстих пачок стодоларових асигнацій. А до нас у зворотному напрямку - вже з допомогою наших рук - у віз, притрушений сіном і запряжений Сірком, знаряддя майбутньої тиші... Поки їхали через Ягоденський ліс, дід Оверко розповів, звідки взялися гроші: хай і не з козацького скарбу, не з гарматних жерл, набитих золотим насінням, та в отамана Соколовського теж було дещо приховано на "чорний день"... Обміняти те дещо на "зелену капусту", стежачи за стрілкою міняйлівських терезів, було не так і складно...<br />
Ми виїхали з лісу вже надвечір... Всі ці дні таке дивовижне світло стояло над селом, над річкою, пастовнем - між землею і небом... Густе, навскісне, ще прохолодне й неймовірно прозоре! Напевно, таке світло-золотисте й зелене, буває саме в цю пору - за кілька днів до Яблукового Спаса, й тільки вдома... Й саме тут, ти вже бачиш це, відчиняється горішня небесна брама... Звідти навскісними стежками (парусами густого світла з-за хмар, сих білих барокових храмів) на землю вертаються твої найближчі люди... Й серед них, ще живі, не прошиті чергами зі спецназівських автоматів (зараховані до терористів опісля втихомирення наробрівської охорони) немиленські дядьки, вже не прізвиськами, а справжніми найменнями озвучені й оживлені в сутінках жіночим, ледь притишеним, голосом: Павло Зазимко, Степан Кричевський, Юрій Тетянич... а поруч них - дорослий німак, якого звали колись Оксентій Вава, той самий, що все життя щось збирався Тобі розповісти... Він ще прийде на берег річки, на зустріч своїх однокашників, і засне в старому човні, втомившись од свого здичавілого тіла... Жінка, яка не любила згадувати власне ім'я, знайде спосіб, щоб не торкаючись рукою човна, спустити його на воду, щоб сховати чоловіка з того човна (вже поміж осені й ночі) у своїй оселі навпроти лісу, поруч шкіри, скинутої змією, пришитих до настінного килима крил, заснулої щойно доньки...<br />
<br />
А поки що дужчає вітер, гонить по небу ватаги хмар, і посеред села, на Горі, крутиться велетенське дерев'яне колесо... Ще трохи - і вітер не просто дме, а лютує - гне, ламає дерева... Чорні вихори розкручують те колесо, - здається, за якусь хвилю почне той ураган валити стіни, зривати дахи... Тоді чиясь невидима рука бере кожну хату, - так іноді мале пташеня, що випало з гнізда, беруть у жменю, - обережно так, щоб не роздушити, і підносить ті сховища до величезного колеса. І одну за одною, одну за одною, ніби чимось приліплює їх до нього. А колесо крутиться, все тріщить, скрипить, рухається і рушиться довкруги, і з цієї вершини селянські оселі зриваються прямо в небо... Поволі втихає вітер, світлішає край обрію, і поміж хмар ховаються немиленські хати, торкаючись останніх спалахів надвечірнього сяйва, вертаючись у позамежний надхмарний рай і вирій розіпнутих крил...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Десь наприкінці січня в Новоград-Волинську я мав зустрітися зі Славком і Селестином, щоб порадитися з ними про справи нашої майбутньої реконкісти...<br />
Я виїхав раніше на кілька днів, щоб встигнути ще заїхати до батька й брата, хоча б ненадовго вернутися додому, й встигнути на чистій сторінці вивести: неділя. Немильня, велика зима... Бо ж лише в цій зимі зрідка трапляються залатані білим і чорним дні, коли весь довколишній простір звільняється (бодай миттєво) від лінійного часу, від його влади і гніту... Це відбувається так несподівано і раптово, що спершу важко збагнути свою особисту роль у тому дійстві, хоч якось дотямити, якою все ж таки має бути твоя власна відповідь, твій найперший порух на той весь дар побаченого, почутого, пережитого?.. Бо ж ця дарована непідлеглість окреслюється ніби випадковими знаками: чорними гієрогліфами непорушних дерев, химерними переміщеннями зимових птахів-аборигенів, їхніми миттєвими перевтіленнями у все ті ж розділові знаки мовчазного й потаємного письма: постаттю самотньої людини, що повільно бреде через біле поле... Тому так добре хоч іноді відчути й себе непримітною часткою цієї звільненої території...<br />
Ось я заходжу до вагона ранкового дизель-потяга на вягель, ще встигаю знайти вільне місце біля вікна, дістаю з торби пляшку пива й детективний роман і чекаю, коли те все - перон, вокзал, кіоски, задубілий міліціянт з чорним прутнем, що виглядає з-під бушлата - коли все це зрушить з місця й щезне геть з моїх очей, а за вікнами, на видноколі, замаячіє далекий темно-синій ліс... Тоді можна буде прикластися і до пива, і до роману, поволі зануритися в дрімотні глибини запорошених незупинним з ночі снігопадом пейзажів, що рухатимуться в зворотному напрямку мого наближення до Не-ми... Та поки ще все чамріє на своїх місцях... Що ж, почекаємо, до відправлення - чверть години, можна й подрімати трохи...<br />
Різкі й незнайомі пахощі дорогих парфумів (мускус з додатком тонкого аромату диких лілій) змушують мене розплющити очі... Навпроти вмощується на дерев'яне сидіння висока світловолоса жінка розкішного бальзаківського віку, - десь літ під сорок, не більше... Вона ніби й справді вимощує гніздо: розставляє обабіч себе шкіряні сумки, торбинки, целофанові пакети, - щось дістає з них, перекладає з одного в інший... Червоне шкіряне пальто, розстібнуте на грудях, біляве волосся, химерно викладене у високу зачіску, срібні перстеники на тонких і довгих пальцях видають у ній таку собі відчайдушну сучасну леді, для якої Стамбул і Варшава все одно, що Жмеринка і Козятин, такі ж близькі й досяжні...<br />
За прозорою шибою вагонного вікна видно чоловіка, який непорушно стоїть на залізничній платформі. Він дивиться на жінку, посміхається, щось говорить до неї. Вона нічого не чує - товсте шкло поглинає всі слова. Тоді махає до нього рукою й двома пальцями на поверхні лівої порожньої долоні зображує крокуючого чоловічка, - мовляв, іди вже, скоро дизель рушить, прощавай! А він лиш посміхається, невідривно дивиться на неї, щось говорить нечутне... Зодягнений в темно-зелену спортивну куртку, чорні джинси, на голові - шкіряна коричнева кепка, має вигляд якийсь невиразний, збляклий, ніби замаскований під вокзальну юрбу. Коротким порухом жінка дістає з сумки товстого зошита в рожевій обкладинці, щось швидко пише в ньому, вириває білу сторінку й притуляє її до вікна. Слова на ній написані великими літерами, вони просвічуються крізь папір, "НЕ СУМУЙ!" - виведено синім фломастером, ті слова легко розібрати навіть у зворотньому напрямку. Чоловік за вікном вже встиг їх прочитати, сміється, вказівними пальцями показує, як в нього з очей течуть сльози, як він їх збирає в жменю, кидає до розтуленого рота й ковтає на льоту... Згодом і сам зображує ходу невидимого чоловічка (двома пальцями - по розкритій долоні), - мовляв, хай щастить, а я вже піду... Тепер жінка заперечливо хитає головою, стуливши в напівколо великого й вказівного пальці, вгору піднімає долоню, немов демонструє чоловікові якийсь таємний гієрогліф, відомий лише їм двом, схожий водночас на голову примарного оленя й голівку равлика з трьома ріжками... Швидко вириває аркуш зі зшитка, швидко виводить на ньому літери, знову - двічі написане, двічі підкреслене, одне й те ж прохання: "НЕ ЗАБУВАЙ! НЕ ЗАБУВАЙ!"... Дизель весь конвульсивно смикається, здригається і поволі рушає з місця... Чоловік йде за ним по платформі, махає до жінки рукою, потроху починає відставати, а відтак прискорює власну ходу... Жінка несподівано бачить, як за спиною чоловіка з являються мовчазні незнайомці в плямистих брудно-зеленавих камуфляжах, в брунатних одностроях, коротких, з безліччю накладних кишень, френчах, довгих шинелях, кольчугах, бронежилетах... Потяг ще раз судомно здригається всім своїм тілом, зі свистом і шипінням виривається звільнене повітря і вагон зупиняється: хтось щойно зірвав стоп-крана... За вікном, на залізничній платформі, серед безлічі незнайомих личин і лиць вона все ще бачить його, видить, як чужі люди знімають з нього куртку-адідаску, немов скальпа, зривають з голови шкіряну кепку, накладають йому на плечі чорного бушлата, розмальовують його лице якимось жахливим брудом, чорними пасмугами...<br />
Чоловік не опирається незнайомцям, все ще розпачливо посміхається, все ще дивиться на жінку... Гуркіт коліс, протяжне гудіння електровоза - і приміський потяг знову поволі сунеться вперед. На якусь мить крізь весь той пошум невідомо звідки проривається оглушливий брязкіт мечів, схарапуджене іржання коней, автоматні й кулеметні черги, стогін поранених і знетямлені крики їхніх вбивць, посвисти стріл, куль, приглушені віддаллю вибухи гранат і снарядів... Те все румовище пульсує, викидає з себе й від себе цілі сфери здичавілих обертонів, верхніх октав; жінка з останніх сил намагається чинити опір тій вбивчій чутності, тій досконалій чіткості зображення, коли на тлі зимового сірого неба, ніби на телеекрані, миготять кадри відчайдушного бойовиська: важкоозброєні грецькі піхотинці - гопліти - майже не стишуючи свій шалений біг, з розгону, довжелезними списами прохромлюють (ніби підсвинків) бородатих персів; римські легіонери короткими мечами, немов дозрілу капусту, шаткують голомозих і по-дитячому здивованих малоазійців; сиві вусані в розхристаних празниково-смертних сорочках ледь вигнутими домахами, замашними келепами січуть і глушать вшистко гонорових, закутих у сталеві панцирі, прикритих плямистими шкурами леопардів королівських гусаренят; молоді, ще безвусі січові стрільці в багнетній атаці викидають з рештаментів першої світової вилицюватих, знетямлених кацапчуків; веселі бородані зі стрічками зеленого шовку через чоло луплять з підствольних гранатометів по бетеерах федералів...<br />
Крізь хмари пробивається вечірнє світло, жінка розпачливо хапається за чистий аркуш, вирваний зі зшитка, спішно виводить на ньому кілька слів і, двома руками тримаючи той листок, притуляє його до шкла:<br />
"НЕ ВМИРАЙ! НЕ ВМИРАЙ! НЕ ВБИВАЙ!", -<br />
волають накреслені нею літери, знаки, складені з них слова... Та вже ніколи й нікому їх читати... Потяг набрав максимальної швидкості, й весь завіконний простір - од втомленої землі й до неба, хворого на булімію, заповнений, поглинутий кишлом знавіснілої, вкрай божевільної різанини... Де вже шукати там знайоме лице, рідну і ледь сумовиту посмішку, з ким розмовляти останніми, хай і не озвученими вголос, хай лиш написаними словами?..<br />
Щось нескінченно довго ми їдемо, падає сніг на дахи пристанційних будинків, на хлопчика й дівчинку, що самотужки ліплять на залізничній платформі великого й спокійного сніговика; машиніст оголошує назву зупинки, - станція Стрибіж, потаємне наймення звільненої території, яким ніхто не встигне скористатись, бо ж потяг вже швидко набирає хід, світловолоса жінка стоїть біля відчиненого вікна, вириває з рожевого зшитка чисті листки, згортає їх вдвоє і кидає у завіконний простір, - один, другий, третій... немов відпускає на волю душі неназваних, ще не народжених нею дітей...<br />
Я знову заплющую очі: ще мить, і на внутрішній поверхні моїх повік з'являться невидимі на папері знаки: гієрогліфи, літери, незнайомі слова... Я мушу встигнути їх прочитати... Бо ж кожна зима - то відлік нового часу, що починається й завершується теплим дотиком Твоїх долонь...<br />
м. Житомир<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Б А Р И К А Д И Н А Х Р Е С Т І<br />
<br />
(поема)<br />
<br />
“Д а в а й<span style="white-space: pre;"> </span>з у с т р і н е м о с я<br />
з а в т р а н а Х р е с т і *”...<br />
(з розмови)<br />
<br />
... А <span style="white-space: pre;"> </span>… Інтродукція<br />
<br />
Ти запитуєш в мене, чи ще зосталася на підвіконні нашої кімнати (“нашої” — на кілька днів останньої зими минулого тисячоліття) глиняна пташка, що так терпляче крізь біле марево замерзлого вікна очікувала нашого приходу...<br />
Не знаю... Я там давно не був... У тій кімнаті живуть вже зовсім інші люди... Твоє пророцтво про “наше тисячоліття” так і не збулося... Але завдяки йому я все ж пережив ту зиму і перейшов по замерзлій воді з Лівого берега — на Правий берег, до відчинених Царських Воріт немиленської церкви.<br />
Добре, що Ти нагадала мені про той глиняний свищик... Від нього збереглася лише округла, дерев’яна клітка, схожа на маківку дитячої церкви... Цю клітку я придбав на Сінному ринку — разом із веселим розхристаним щигликом до дня п’ятиліття мого сина. Того щиглика згодом з’їв кіт Мордехай, — а може, його з’їв не кіт, а господар кота, який так вміло прикидався людиною, хоч все життя носив ім’я на честь кликухи найбільшого у світі Людожера — В і л є н **... Не знаю... А клітку, опісля розлучення, я забрав з собою на Зимовий Затон...<br />
Отож, завдяки Твоєму запитанню я сьогодні вранці згадав дивний (точніше — дивовижний) уривок з апокрифічної Євангелії від Томи... Уривок, у якому йдеться про п’ятилітнього сина Марії, який грався біля струмка, збираючи у викопані ямки джерельну воду... Й ось він виліпив із синюватої глини дванадцятьох горобців, і поставив, розіклав їх поруч поди, щоб вони трохи просохли на сонці... Й була субота, коли він зробив це... Якийсь правовірний іудей, побачивши ті з’яви, почав кричати до батька малого Ісуса: “Дивись,<br />
_________________<br />
* Хрест — (київський сленг) — Хрещатик.<br />
** В-і-лєн: Владімір Ілліч Лєнін.<br />
дивись, твоя дитина взяла глину й виліпила птахів, і осквернила день суботи!...” І Йосип починає дорікати синові, мовляв, що ж це ти порушуєш священні заборони?! Тоді Ісус вдарив у долоньки і вигукнув: “Летіть! Летіть! Летіть!” Й горобці, щебечучи, радісно співаючи, злетіли в небо...<br />
Найважливішим у цім апокрифі є спів отих із глини зліплених пташок...<br />
<br />
Б...<span style="white-space: pre;"> </span>…З у с т р і ч<br />
* * *<br />
<br />
... Ми так довго не бачилися з Тобою,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> <span style="white-space: pre;"> </span>немов без Тебе я прожив<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>ціле життя, подовжене на безпритульному<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>вічність...<br />
Я так давно не чув, як відлунюють<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> у надчасових сферах душі і тіла,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> в часопросторі таємних звільнень —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> <span style="white-space: pre;"> </span>й впізнавань<br />
Твої глосалії та замовляння...<span style="white-space: pre;"> </span>Там<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>голос мій вплітається<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>до їхнього звучання...<br />
<br />
* * *<br />
<br />
Отож, як і домовлено, ми зустрінемося на Хресті,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>надвечір, неподалік Прорізної...<br />
Навпроти входу в підземелля стоятиме старий —<br />
простоволосий, у зеленавій “адідасці”,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> на сонці вицвілій до краю...<br />
Зустрівшися з Тобою поглядом, він підніме<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> до неба свою мідну трубу,<br />
свій довжелезний, з охристим відблиском<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>тромбон,<br />
і видме кілька тактів —<br />
пронизливо-протяжних фраз<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> із “Сомер-тайм”...<br />
Обірвавши той вступ, старий відставляє<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> вбік<br />
свою натомлену знетямленим воланням<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> трубу,<br />
дістає з торби якусь табличку,<br />
вішає її на свої груди і починає<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>сам собі щось голосно розповідати...<br />
<br />
Візьму тоді Тебе за руку:<br />
“Ходімо звідси, вже скоро вечір,<br />
зайдемо в “Шельтер” —<br />
давнішнє сховище для безпритульних,<br />
й замовимо щось екзотичне...”<br />
“...Не поспішай. я хочу знати<br />
про що ж говорить цей музика, —<br />
до кого, звідки оцей суцільний квамперфект<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> з додатком неодмінним “плюс”?..”<br />
“А-а, та не звертай уваги:<br />
місцевий божевільний, Парамон,<br />
щоп’ятниці, отут, всіх закликає<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> до повстання...<br />
Бачиш, розірваний плакат<br />
висить на грудях:<br />
“ВСІ НА СПОРУДЖЕННЯ...”, — а далі —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> порожнеча...<br />
Ну добре... Давай послухаєм хвилину...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>“Колись, ще за життя,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Я був високим і струнким,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>І вепра легко закидав на плечі...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Тепер я лиш прогірклий дим<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Із нашими кістьми розтопленої печі...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Колись я вільно й радісно ходив<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Із ратищем на тура і на пана...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Мене цей світ ніколи не любив,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Та моя доля, завше гнана,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ніколи не була серед повій...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ну, що ж:<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> к о х а й т е с я,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> <span style="white-space: pre;"> </span> п л о д і т е с ь,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> н а ї д а й т е с ь,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>як знаєте,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>як можете — <span style="white-space: pre;"> </span> <br />
<span style="white-space: pre;"> </span> ж и в і т е,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> <span style="white-space: pre;"> </span> ж и в і т е,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>заслинивши,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>забувши — вже не заповіт:<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span>“... і в р а ж о ю з л о ю <br />
<span style="white-space: pre;"> </span> к р о в ’ ю<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> в о л ю о к р о п і т е !” —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>— не заповіт, не заповіт,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> лиш стогін замордованого краю...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>— Ну, що ж... Хай буде вам Господь суддя!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> Живіте тут як можете,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> живіте...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Та знайте лиш одне:<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Колись ми встанемо з могил,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>насипаних довкруж Базару,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>постріляні, порубані там впень…<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Й своєю невідомщеною кров’ю<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Окропимо й освятимо<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Останній Судний і весняний<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> День!..”<br />
<br />
“Ходімо, люба... не хочу слухать<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>тої маячні...<br />
Ми ж тут удвох —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>останні дні,<br />
Ти ж скоро відлітаєш<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>до Торонто...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ти ж бачиш:<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>старий відчув, що<span style="white-space: pre;"> </span>бодай хтось<br />
прислухався<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> до нього<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>і вже попер щось несусвітнє:<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span>“...в о ж д і, з а с л і п л е н і<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>м і р а ж а м и в л а д и,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> в л а д а, з а с л і п л е н а<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>м і р а ж а м и д е р ж а в и,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> д е р ж а в а, з а с л і п л е н а<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>м і р а ж а м и в о ж д і в...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Засліплені розпинають<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>людину,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Засліплені розпинають<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>людину...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Повстаньте, мешканці<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>штанів!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Повстаньте, жителі змертвілих<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Воскресенок!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Повстаньте, поки ще<span style="white-space: pre;"> </span>живі!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Хоч раз отут, усі разом,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>на цім затоптанім Х р е с т і,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>упеперек всієї К у р в а ш т р а с с е,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>у цій задовбаній с т о л и ц і<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>спорудимо весняну<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>барикаду!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>— з громів, димів,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>миттєвих спалахів пронизливого щастя,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>коли навиліт куля б’є<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>крізь дощ простягнуту<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>долоню...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Не бійтеся загинуть<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>молодими!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Страшніше — прижиттєво вмерти<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>У місті, де володар Вій<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Вже сотню літ не опускає<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>вії...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Не бійтесь владних<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> трупоїдів,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Не бійтесь їхніх<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> водометів!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>— На поміч нам вогонь<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>прийде<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> з-під Крут,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Базару,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> Берестечка...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>І як обіцяно, — повіє<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>холодноярське полум’я<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>живе. –<br />
— Повстаньте, поки ще живі!”<br />
.........................................................................................................................<br />
Божевільний вмовкає, дістає сигарету, запалює сірника...<br />
........................................................................................................................<br />
........................................................................................................................<br />
На якусь мить наші погляди,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>перетинаючись,<br />
витворюють безмовний контрапункт...<br />
Старий посміхається, вішає<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>на плече<br />
свого тромбона, висипає з шапки<br />
в кишеню дрібні срібняки,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>йде геть...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> Поволі відділяється...<br />
<br />
Н а т л і п р и з а х і д н ь о г о н е б а<br />
Т р у б а й о г о с т а є к р и л о м<br />
О б п а т р а н о г о я н г о л а — з в и д і н ь<br />
і о д к р о в е н ь І в а н а Б о г о с л о в а...<br />
...................................................................................................................<br />
Неначе крізь дрімоту<br />
Я знову чую голос Твій:<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>“Що ж, гарний клич —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>“Не бійтеся загинуть<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> молодими!”<br />
Боюсь, це гасло вловить скорше Вій,<br />
Його пикаті генерали,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Вмостивши товстелезні гепи<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>В комфортних кріслах,<br />
Пошлють моїх дорослих вже<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>дітей<br />
Заради параноїдних ідей<br />
До прірви “в с е с л о в я н с к о г о<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> е д и н с т в а”...<br />
<br />
Я знаю: тут відповідь<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>потрібна несловесна...<br />
<br />
Та все ж:<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>невже розіпнутий Христос<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>— остання ваша барикада<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>навпроти легіонів тьми,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>навпроти трупного прогресу,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>коли до столу владарям<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>підносять<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>повз їхній награбований<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>добробут<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>і геморойно - гамбургерний<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>рай<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> <span style="white-space: pre;"> </span>відтяті голови козачі?..”<br />
....................................................................................................................<br />
І щ е о с т а н н і х к і л ь к а<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>з а у в а г :<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span>— Ворожа кров — то не сукровиця,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>не рідина із перерізаного<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>горла...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ворожа злая кров — то марево<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>змертвілої душі...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ворожа кров — це страх і нехіть<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>в собі самому боронить<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>людину...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ворожа кров — це ж наші <br />
з Тобою ненародженії діти...<br />
.......................................................................................................................<br />
... Така була у нас (чи буде)<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>зустріч.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Вертаюсь знову до свого листа...<br />
<br />
В.<span style="white-space: pre;"> </span>… С в я т о<br />
<br />
...Твій голос потойбіч земної кулі,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>на відстані двох океанів,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>на межі короткого жесту руки, —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>мого неможливого дотику до<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Твого передпліччя,<br />
— відстані, об яку розбиваються<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>всі слова,<br />
знеживлені в емейлівських<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>посланнях...<br />
Дивлюсь і слухаю: крізь оречевлене<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>мовчання,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>крізь вікна лікарняної палати,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>під звуки роялю Білла Еванса<br />
(із 49-ти з половиною хвилин<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>радіомузики)<br />
сиплються, осипаються білі<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> пелюстки<br />
з розквітлої яблуні, — дивне таке<br />
співпадіння: звуки дотиків<br />
ще теплих пучок давно померлого<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>джазмена<br />
до чорно-білих клавішів, мій<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>погляд<br />
і невагомі пелюстки, що поруч<br />
слів “падіння” й “спів”<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>наперекір існуючим законам<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>і завдяки збереженим канонам<br />
витворюють, виліплюють зі свого<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>лету<br />
невидимий нікому контрапункт<br />
усіх побачень наших,<br />
таємних зустрічей зимових,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> а поруч них — нечутний сміх<span style="white-space: pre;"> </span> <br />
весняних янголів, захований назавше в тих<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>пелюстках...”<br />
<br />
Пора вже йти... Цього листа я згодом<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>допишу...<br />
Бо ж на Х р е с т і триває<br />
всенародне свято:<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Там шанувальники “ВВ” і старшокурсники<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>місцевої Сорбони<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>вже встигли розтрощити кілька<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> “м е р с і в”<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>і спецавто для кондукатора<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> Чучмеску,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>та ще з кількох фургонів<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>міліцейських<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>розкішну спорудили барикаду!<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Яка весна! “Збулися мрії<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>ідіотів!” — це радники шиплять<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>із урядових дзотів, — “У нас ще<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>вистачить державних ешафотів”, —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>та хай шиплять, це лиш<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>заспів...<br />
<br />
Пора, пора... Вже в наступ<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>йдуть<br />
Злютовані, стрункі ряди,<br />
Держптахофабрики колони —<br />
— всілякі “беркути”, “омони”,<br />
із Павлівки, на вихідні<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> на волю спущені “грифони”<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> у сірих шоломах...<br />
Похмуро сунуть, дрючками<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> луплять у щити:<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>мовляв: іду на ви<br />
іду на “ти”...<br />
<br />
Все ближче, ближче...<br />
З кацапським матом,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>криками “банзай”...<br />
Ну, що ж... Давай, давай, давай...<br />
Не бійтесь! Зброї в нас<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> нема:<br />
Лише стара козача гаківниця<br />
Без пороху і жодного ядра,<br />
Дарованая паном Яворницьким...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>А ще — каміння з Кандагару,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Цеглини обгорілі із руїн<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> чеченської столиці<br />
В заплечниках привезені колись<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>в Москву — для президентських<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> вікон...<br />
Там не згодилось? Пригодиться тут...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ото ж, почнемо дійство...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>... як велить статут<br />
повстанського і внутрішнього<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>війська...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>А заки-поки ще живі<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>напасники й захисники —<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>один-єдиний кадр, панове,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>зупинений з чиєїсь легкої<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>руки:<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>На мить завмирають істоти<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>в спецназівських строях,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>з перекошеними від люті лицями,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>з піднятими киями<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(аякже, місто ж Кия),<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>завмирають на барикадах діти<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>з піднятими до неба<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> кулаками...<br />
<br />
Між двома станами, між двома таборами<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>на вільній території<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>з’являється старий музика...<br />
Він нахиляється, дістає з торби<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> шматок білої крейди<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>й на чорному хіднику,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>ще не затоптаному,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>не закривавленому,<br />
записує поволі свій давній,<br />
нікому не потрібний, білий<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>вірш:<br />
<br />
ЯКІ НЕБЕСА ЦЬОГО ЛІТА: г о р і л и, л е т і л и,<br />
в о л а л и, п а л а л и, з г а с а л и , д и м і л и...<br />
ТАК. О с і н ь ї х щ е з л а. І я з а б у в, ЩО<br />
я з а б у в. І т и з а б у л а, щ о Я з а б у в...<br />
Т і л ь к и н е б о н а с н е з а б у л о. Тільки<br />
г о л о с (без тіла) малої Л о л і т и к р і з ь ВУХО<br />
с т а р о г о г л о с о л а л і й н и к а в с е п о в -<br />
т о р ю є, з у б р и т ь н а п а м ‘ я т ь<br />
д о м а ш н є з а в д а н н я з е м н о г о Т І Л А :<br />
<br />
я к і н е б е с а ц ь о г о л і т а<br />
я к і н е б е с а ц ь о г о л і т а<br />
я к і <br />
<span style="white-space: pre;"> </span>н е б е с а <br />
<span style="white-space: pre;"> </span>ц ь о г о <br />
<span style="white-space: pre;"> </span>л і т а...<br />
<br />
<br />
<br />
P. S. І той стоп-кадр триває, допоки пишуться<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>слова...<br />
Густий туман спускається на Хрест...<br />
<br />
<br />
P.S. (другий):<br />
<br />
Ти запитуєш мене,<br />
коли я закінчу картину,<br />
яка збереже<br />
хоч кілька прикмет<br />
нашого покоління,<br />
розтоптаного підковами<br />
нескінечних парадів.<br />
Більше про це<br />
не питай.<br />
Ти сама добре знаєш,<br />
як ми живем<br />
і чим доводиться<br />
платити<br />
за хліб і молоко,<br />
яка ціна<br />
врятованим словам,<br />
збереженим картинам,<br />
і скільки черепів<br />
уважних<br />
нам дивиться<br />
у збайдужілі<br />
спини.<br />
Ми тільки відгомін<br />
майбутніх партитур,<br />
німих оркестрів,<br />
німих оркестрів<br />
початкові ноти, —<br />
та треба йти,<br />
дорога мусить жити<br />
і після нас…<br />
Відходить день,<br />
і так поволі<br />
навколо чорної тополі<br />
все ходить, ходить<br />
довга тінь…<br />
<br />
<br />
F i n<br />
<br />
<br />
<br />
ВІДЛІК НОВОГО ЧАСУ<br />
<br />
Знову повернутись до загадкових текстів Юрка Ґудзя, які живуть у часопросторі знаків і символів «Не-Ми» та «Ісихії». Повернутись, щоб осягнути початки Українського відродження. Повернутись до родинних першооснов, щоб пізнати і не втратити самих себе...<br />
Саме тому сьогодні приходить до читача ця довгоочікувана книга, до якої увійшли тексти Книги видінь і щезнень «Не-Ми», Книги щастя «Ісихія», а також не друкована раніше поема «Барикади на Хресті», написана із початком нового тисячоліття. Тоді ж і відбулось наше знайомство з Юрком Ґудзем та започатковано видавничий проект «Українська Реконкіста» з метою зібрати в єдиний видавничий потік все найкраще, що реально існує в українській літературі.<br />
Які ж підстави застосування цього поняття для номінації видавничої серії? За Ю. Ґудзем: це, по-перше, — те, що «на сьогодні дієвим і ефективним способом звільнення від усіляких комплексів і упереджень постколоніального існування є шлях «української реконкісти»* — відвойовування втрачених часопросторів цілісного буття, переосмислення свого власного і національного досвіду, проживання минулих і теперішніх катастроф, пошуки шляхів (нових парадигм) подолання цієї катастрофічності, усвідомлення самодостатності й унікальності такого досвіду...<br />
По-друге, йдучи цим шляхом, українська література зможе вийти на рівень повноправного діалогу зі світовою культурою і літературою, буде, врешті-решт, почутою у світі, — відповідно до власної спромоги ставити і вирішувати найскладніші, глибинно-суттєві питання сучасного і майбутнього життя...<br />
У більш вузькому сенсі необхідність авторської (індивідуальної) реконкісти обумовлюється неможливістю вберегтися від щоденних втрат і щезнень, на тлі згасання останніх проблисків надсвідомої пам'яті... Ми втрачаємо не лише найближчих людей, не тільки власну спромогу бути поруч їхнього щиросердя і непоказної любові... На наших очах відходить у небуття цілий тип зовсім іншого світосприймання — епоха тисячолітньої селянської культури. Збереження українського села від<br />
<br />
* Походить від іспанського слова «гекопциізіаг» — «відвойовувати».<br />
<br />
остаточного руйнування — це збереження не лише тіла етносу, але й духу та душі всієї нації...<br />
«Українська Реконкіста» — то не є проблема стилю. Це перш за все спосіб буття, власне збування своїх пошуків свободи й істинності, повсякчасна готовність сприйняти їхній поклик. Урешті-решт, це частка загальнонаціональної справи осмислення всього підґрунтя, на якому тримається і буде триматися український світ. Внутрішня сутність і зовнішній простір усієї видавничої серії, визначеної саме так, надають можливість об'єднати реальні зусилля й спромоги всіх поколінь, які витворюють сучасну вкраїнську літературу.<br />
Невипадково й те, що «Українська Реконкіста» відкривається книгою учасника визвольної боротьби 40-х років, довголітнього в'язня сталінських тюрем і концтаборів, талановитого поета і прозаїка Івана Гнатюка «Стежки-дороги». То є не просто книга споминів одного з багатьох, а унікальні свідчення людини, яка змогла власний досвід боротьби з есесерівською імперією зла піднести на рівень трагічного осмислення всієї епохи, у якій здатність людського протистояння неправді (наперекір усіляким прапороносним колаборантам і гімнотворцям) — неправді будь-якій: державній, історичній, глобально-ліберальній — набуває сенсу реального наближення майбутнього».<br />
У цій же серії побачила світ перша книга прозових творів Ю. Ґудзя «Замовляння невидимих крил», де у кожнім оповіданні, в усіх новелах «присутнє болюче і гостре відчуття розірваного часу, його роз'єднаносте, що пролягає через людські серця, душу й тіла...» Це відчуття — і в авторському підході до ілюстрування світлинами з родинного архіву, які з'єднуються з внутрішньою сутністю цих оповідань, з їхньою «вертикальною» направленістю до небесної, Божої справедливості, людської надії на це.<br />
За цим принципом будувалися і наші з Юрком особисті й творчі взаємини. Давши згоду на працю редактора видавництва, він планував до видання нові оригінальні проекти. І дуже поспішав. Провів зустріч у Тернопільській спілці письменників, де презентував свою книгу «Замовляння невидимих крил», запланував ще кілька зі студентами міста, а також у Житомирі, Києві. Але не встиг. Захопивши зі собою авторські примірники, пішов у засніжений ранок, щоб «повернутись до давнього відчуття, вернутись у втрачений саундшафт, в якому ще залишаються люди...» А нам залишивши тексти, які мусимо встигнути прочитати ще до зими. «Бо ж кожна зима — то відлік нового часу...»<br />
<br />
Василь Ванчура<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Зміст<br />
<br />
ЮРКО ҐУДЗЬ (психометафізичний портрет)<br />
(Передмова Ніли Зборовської)..........................5<br />
<br />
НЕ-МИ. Книга видінь і щезнень.......................20<br />
<br />
ІСИХІЯ. Книга щастя......................................132<br />
<br />
БАРИКАДИ НА ХРЕСТІ. Поема....................230<br />
<br />
ВІДЛІК НОВОГО ЧАСУ<br />
(Від видавництва)............................................245<br />
<br />
<br />
<br />
Вихавництво складає сердечну подяку всім, хто долучився<br />
до видання книги Юрка Ґудзя "Барикади на Хресті"<br />
Марії Рудак, Світлані Штатській, Тетяні Пишнюк, Олегу Левченку,<br />
Григорію Цимбалюку за надані тексти в електронному варіанті<br />
та доброзичливу підтримку. Нілі Зборовській - за надану можливість<br />
використати для оформлення обкладинки світлину родинної ікони<br />
із особистого архіву, а також за цінні поради при укладанні книги.<br />
<br />
<br />
Фото Юрка Ґудзя із архіву видавництва "Джура"<br />
<br />
Літературно-художнє видання<br />
Юрко Ґудзь<br />
Барикади на Хресті<br />
<br />
Редактори: Петро Ктитор, Уляна Ванчура<br />
Комп'ютерний набір Григорія Цимбалюка<br />
Комп'ютерна верстка Ольги Семенчук<br />
Дизайн обкладинки Наталі Луцишин<br />
Технічний редактор Надія Гураль<br />
Відповідальний за випуск Василь Ванчура<br />
<br />
Здано в набір 04.04.2009. Підписано до друку 07.09.2009 Формат 60х84 1\16<br />
Папір офсетний. Гарнітура Academy. Друк офсетний.<br />
Умовн. друк. арк. 14.42. Зам. №2009-0907<br />
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-32869016861637205382018-01-19T11:16:00.000+02:002018-01-19T11:22:48.697+02:00Юрко Ґудзь. Post Skriptum до мовчання (Авторська робота: художнє оформлення книги Іриною Калин, 2012)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9AF-8b9lac63c7ztF1IQWWTanplJdUbsYI88otGW_vKwY6UEFPehRHXFq8I_i70RIlisHIdQVByKxbYTbzkpPnuC1de7qfBK9pZ_G8I0NNVhj_XPGtqGYD13snfYF514eGyxUZ4M3JM4P/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9AF-8b9lac63c7ztF1IQWWTanplJdUbsYI88otGW_vKwY6UEFPehRHXFq8I_i70RIlisHIdQVByKxbYTbzkpPnuC1de7qfBK9pZ_G8I0NNVhj_XPGtqGYD13snfYF514eGyxUZ4M3JM4P/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-001.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgln8FQ7ohyphenhyphenEEef6b0p-smyTLjgsKQIUZ1WAlMuM1yeSA2I0yTtj5pV3szXB3hSnsRTJhWE-aYok746f6wlAgsfh9Cbi7ZTtu8ja6vepSb89MiZs9imk0gRuxpWCDJgLs0t3XsGMUZpjnzf/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-002.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgln8FQ7ohyphenhyphenEEef6b0p-smyTLjgsKQIUZ1WAlMuM1yeSA2I0yTtj5pV3szXB3hSnsRTJhWE-aYok746f6wlAgsfh9Cbi7ZTtu8ja6vepSb89MiZs9imk0gRuxpWCDJgLs0t3XsGMUZpjnzf/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-002.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjW_ud0WrJLAhw61pm0tbGzbsmci1XbfuPIkm9rD_4LOf9MSvnu48BAKwVfGbvat7kD3ZnHJESEdFp8bdajt35bI0EOer6YhRKgLhxnezfZVWe9zBQUiC1Vml_IijvQh6uHMxBFaiRhhdnu/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-003.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjW_ud0WrJLAhw61pm0tbGzbsmci1XbfuPIkm9rD_4LOf9MSvnu48BAKwVfGbvat7kD3ZnHJESEdFp8bdajt35bI0EOer6YhRKgLhxnezfZVWe9zBQUiC1Vml_IijvQh6uHMxBFaiRhhdnu/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-003.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8eocYFeoca_5cOM9nLF3qvQ5fAhfJe6d4lkHX8EIMNknyY6bXKVZvwlJga1jVvR9Eag_zE_w55y93utIPImWun8Wom9qGCuOPfe_W7ugCr0Jh0W6zl4CvT98-GVPDhBiE4setmrz9Qtu4/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-004.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8eocYFeoca_5cOM9nLF3qvQ5fAhfJe6d4lkHX8EIMNknyY6bXKVZvwlJga1jVvR9Eag_zE_w55y93utIPImWun8Wom9qGCuOPfe_W7ugCr0Jh0W6zl4CvT98-GVPDhBiE4setmrz9Qtu4/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-004.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTy9RlHUp02QWwkJWyFK-6KvUFdKG_N9CbXDKF6-iFmxZj2baoZwgKkSYYFG-NzRJp364lr2mvU2IAjrV7hNAjmTGRcuE3QiWbQvMClAuLf3Q5_GPgR0NwD6g5wirtvHo2PKaLJljnh7zx/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-005.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTy9RlHUp02QWwkJWyFK-6KvUFdKG_N9CbXDKF6-iFmxZj2baoZwgKkSYYFG-NzRJp364lr2mvU2IAjrV7hNAjmTGRcuE3QiWbQvMClAuLf3Q5_GPgR0NwD6g5wirtvHo2PKaLJljnh7zx/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-005.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_4s_IbnxDTESwz94zJ6gjuCMw-udNTt__yH7ACXKAMi-2co-6Wo72lx0-AosCjsH-sLDijSNJYLzlfIyrIPqirUhyhriB8PHDvRu7vwkgLWw40g1qJkw6Pg27pible8FcshrzTx_Um12v/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-006.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_4s_IbnxDTESwz94zJ6gjuCMw-udNTt__yH7ACXKAMi-2co-6Wo72lx0-AosCjsH-sLDijSNJYLzlfIyrIPqirUhyhriB8PHDvRu7vwkgLWw40g1qJkw6Pg27pible8FcshrzTx_Um12v/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-006.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmp0IrXhzo7GzZLKBm4XomIwVJCEdGrqzEff4ZLIl9pmysLBY1X_LWP6m1Hg5cTFte3ZrSEAj6Rjch720EOmEWf9XYjoLJbC0f7pPbKOk0ZyOhgZywQWT-lFdlBe1wHDL0a9Qul2WNKp7A/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-007.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmp0IrXhzo7GzZLKBm4XomIwVJCEdGrqzEff4ZLIl9pmysLBY1X_LWP6m1Hg5cTFte3ZrSEAj6Rjch720EOmEWf9XYjoLJbC0f7pPbKOk0ZyOhgZywQWT-lFdlBe1wHDL0a9Qul2WNKp7A/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-007.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdqI-uhI4q-qy4_V57N7clePTtvlXsQZwoWECewlpMRtN02xWvR4Ob2sBWV5PkCBxLJDRnppuDxwvXkkoMYnx5HjVYnTPbURPoP72sgwfPamQp4Izk29gRpVQI_EkBY5GYKojUAhYgo8Rd/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-012.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdqI-uhI4q-qy4_V57N7clePTtvlXsQZwoWECewlpMRtN02xWvR4Ob2sBWV5PkCBxLJDRnppuDxwvXkkoMYnx5HjVYnTPbURPoP72sgwfPamQp4Izk29gRpVQI_EkBY5GYKojUAhYgo8Rd/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-012.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIgjxWj3fAQZIn-ukFU5ddXm9Y7bI_qTxRSDWKlXDELP4vpOMbGPvnMqlNxflAKDLuFA-1afoKFOYfvjn1wxySqTDksG_miJ4I0qWMO6_Xz6bxIu57g8Z_4Z06SWmbfKgFq9oVsET7qSah/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-013.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIgjxWj3fAQZIn-ukFU5ddXm9Y7bI_qTxRSDWKlXDELP4vpOMbGPvnMqlNxflAKDLuFA-1afoKFOYfvjn1wxySqTDksG_miJ4I0qWMO6_Xz6bxIu57g8Z_4Z06SWmbfKgFq9oVsET7qSah/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-013.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_ZHBQFwxUVRTYMfupDN_P88dgFocyoAQfJ8IutnHZw4p3qYwV6ASVCWKMECqsZZ7FrG9l8l7r_58DsLBjwE7I5OZcp_85MCypqJci_dTVOsvcFCEeM2XEXDggiTVP_FbRnYJzBtABbKmz/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-014.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_ZHBQFwxUVRTYMfupDN_P88dgFocyoAQfJ8IutnHZw4p3qYwV6ASVCWKMECqsZZ7FrG9l8l7r_58DsLBjwE7I5OZcp_85MCypqJci_dTVOsvcFCEeM2XEXDggiTVP_FbRnYJzBtABbKmz/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-014.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8wOeD5XVi8ixZp4mQLTuZgTDR_QAvrR9h6QxMhVWP3im2tp7wZMU3t6bwPfjycW5x0PKjLFcMTAGRrAPi34XF2FdwsGY4omZZ7hZOF4-WkW5AiY-RniumphdNGxiO4n8Ey89L8GSmVrq5/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-015.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8wOeD5XVi8ixZp4mQLTuZgTDR_QAvrR9h6QxMhVWP3im2tp7wZMU3t6bwPfjycW5x0PKjLFcMTAGRrAPi34XF2FdwsGY4omZZ7hZOF4-WkW5AiY-RniumphdNGxiO4n8Ey89L8GSmVrq5/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-015.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihUplB5hz7o8VrmlDeHbkSUnAouX-RPQ-kVbWBa-FhgJ787ATNyDWximaHLHlCQGOz8hqSV-KWW-lVmAdeix4JqUcEwwjgh2hFBAu1dt1zXW9YYnMIMmn1AzHoAWrvmRK21tXjqiqkxfH6/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-008.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihUplB5hz7o8VrmlDeHbkSUnAouX-RPQ-kVbWBa-FhgJ787ATNyDWximaHLHlCQGOz8hqSV-KWW-lVmAdeix4JqUcEwwjgh2hFBAu1dt1zXW9YYnMIMmn1AzHoAWrvmRK21tXjqiqkxfH6/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-008.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgPO4-rM0J1x1UP0MfZH6qnjRFw9IuPeiYJfp5ljl1w43kc6ZM-CY89ZxPUmbuk1sdYoUezY7m2bn8aiiB-zPY_1GrljgJmMqDtAWNsco0YNNSKpyILs6jIeEb-sihEMAMVYGwd00p5gok/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-009.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgPO4-rM0J1x1UP0MfZH6qnjRFw9IuPeiYJfp5ljl1w43kc6ZM-CY89ZxPUmbuk1sdYoUezY7m2bn8aiiB-zPY_1GrljgJmMqDtAWNsco0YNNSKpyILs6jIeEb-sihEMAMVYGwd00p5gok/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-009.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi18hvR2qNLJJ_kyooSsYylZ94o-bn4iYYT8bSNIROKW3bP81c5UrTGVfOb-uMtL9c04mAXCbw04SZABbSkhtzGbsDWFle15MrH_MCf2UOFCRAi87TXVNpSB_dIG8wYRiUk36hpwKyJw6Uh/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-010.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi18hvR2qNLJJ_kyooSsYylZ94o-bn4iYYT8bSNIROKW3bP81c5UrTGVfOb-uMtL9c04mAXCbw04SZABbSkhtzGbsDWFle15MrH_MCf2UOFCRAi87TXVNpSB_dIG8wYRiUk36hpwKyJw6Uh/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-010.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBO7qrf4iIac64-6agtm-JAxR9OOoqNHugqyrnxluQVlwE4_F4o3rV1wao5qiykwSVAxsrKhOxv_41WWu08km2L8l8OteRh2CK00FiSLDKoyqYyRziltJWFpJUx1c2eNqjAAtAFvJE35CN/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-011.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBO7qrf4iIac64-6agtm-JAxR9OOoqNHugqyrnxluQVlwE4_F4o3rV1wao5qiykwSVAxsrKhOxv_41WWu08km2L8l8OteRh2CK00FiSLDKoyqYyRziltJWFpJUx1c2eNqjAAtAFvJE35CN/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-011.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjaKve1Yk1uVzaqGop2oUuUgFBIC4m3Pv_A7rDn85xx8RZ8_Vi23op7eE_UXh8TB7XvGUecRmHhhdStYmRWFENzatCEanva_eTrtg4Mbri3gWwsx4aSOCNxQqNTCMyJvnJ7c9Ey3gqyZB7V/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-016.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjaKve1Yk1uVzaqGop2oUuUgFBIC4m3Pv_A7rDn85xx8RZ8_Vi23op7eE_UXh8TB7XvGUecRmHhhdStYmRWFENzatCEanva_eTrtg4Mbri3gWwsx4aSOCNxQqNTCMyJvnJ7c9Ey3gqyZB7V/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-016.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_14gg9ysuwn5tJ4zk75lUbKNaFzOR0lY0vecCyjdVP_nbGp_I0NRgyH7cAdizbcRz1Y_QBTdel8Mis5mp9-z7QwQwNBVvzpTSCNKb9HlReh8JtrmoKDTlLPJJ0HceNN1oXrt63KAllPkG/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-017.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_14gg9ysuwn5tJ4zk75lUbKNaFzOR0lY0vecCyjdVP_nbGp_I0NRgyH7cAdizbcRz1Y_QBTdel8Mis5mp9-z7QwQwNBVvzpTSCNKb9HlReh8JtrmoKDTlLPJJ0HceNN1oXrt63KAllPkG/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-017.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhisQsuskC7XB6wVizrkVhSfuMbHeYvH6uZYa2O-iRYqVhpB5XoMI0Wk2Dsv6PJhcPg669d55Q2rep1Yyd6qwZPOhvzlmUJtu18KTRF7J_nZ95gbHoRxcDPvT7eMxIWKCQm6efQnKUE5rJc/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-018.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhisQsuskC7XB6wVizrkVhSfuMbHeYvH6uZYa2O-iRYqVhpB5XoMI0Wk2Dsv6PJhcPg669d55Q2rep1Yyd6qwZPOhvzlmUJtu18KTRF7J_nZ95gbHoRxcDPvT7eMxIWKCQm6efQnKUE5rJc/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-018.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh72lm90rpa61SXalmAMHkuae2yo64gLkXb_m6anOryFDy22cwKrn-DWssyBfDKkl50nHa4F1OhvCjY_TeZRxbF8i6zvdk0PjWFKzUtpOGU0KzYNREoOPNggLmC_UTB7dUUKP39pADZEAAn/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-019.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh72lm90rpa61SXalmAMHkuae2yo64gLkXb_m6anOryFDy22cwKrn-DWssyBfDKkl50nHa4F1OhvCjY_TeZRxbF8i6zvdk0PjWFKzUtpOGU0KzYNREoOPNggLmC_UTB7dUUKP39pADZEAAn/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-019.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEw45WnacKu6abFcND6J_gFPhUGevyXfiYMzIH2J9pdOYUHNS6S0fJXU0qtH-tK9DlPYQfZ6s7qU_CdkFM5k93BQs9-iEYDst9E43jRwJZptzrDQ-lTQ-g6vTxFjACfskH04IUNbgQbbBu/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-020.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEw45WnacKu6abFcND6J_gFPhUGevyXfiYMzIH2J9pdOYUHNS6S0fJXU0qtH-tK9DlPYQfZ6s7qU_CdkFM5k93BQs9-iEYDst9E43jRwJZptzrDQ-lTQ-g6vTxFjACfskH04IUNbgQbbBu/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-020.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgL2IZR_eNZ5U1Rdk43XUOXEIrfsE6Lc8dlak0ggDiodBo2-zWrYHwIPOWA_gG1l_lY550RrqjwNSQwOBsVQg7pJTB9CD7cEwaO5KL7s3FCzotCfiKAOoRHx6yxWvDFs61s1Np64323W-VR/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-021.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgL2IZR_eNZ5U1Rdk43XUOXEIrfsE6Lc8dlak0ggDiodBo2-zWrYHwIPOWA_gG1l_lY550RrqjwNSQwOBsVQg7pJTB9CD7cEwaO5KL7s3FCzotCfiKAOoRHx6yxWvDFs61s1Np64323W-VR/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-021.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixSCc6Rc_cWifo_7WIVEfL7x0NVFp7J6dcOHnIJPXq0a04d-m7wq96zylNxumQe14AfxizEqMxO3nq-96AEx5KF2lBlxoCIM5gF9hG54nz05KQD4k3J6MTVETUhU8uU7yO34wA-kV6p1-v/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-022.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixSCc6Rc_cWifo_7WIVEfL7x0NVFp7J6dcOHnIJPXq0a04d-m7wq96zylNxumQe14AfxizEqMxO3nq-96AEx5KF2lBlxoCIM5gF9hG54nz05KQD4k3J6MTVETUhU8uU7yO34wA-kV6p1-v/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-022.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgn-zO53tyWorGxJdJq9F6K8mR9k1rwH4RkGQ1b3GfW0YzicVvHqzT5hXtsA_bmLUjWxIwo5mEvQiDvi1AY5XWEmteN5-13_kRnoetQfCSz3labSH63kpHgAUFUpc_cWy1DOtKCKK5vhk-Y/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-023.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgn-zO53tyWorGxJdJq9F6K8mR9k1rwH4RkGQ1b3GfW0YzicVvHqzT5hXtsA_bmLUjWxIwo5mEvQiDvi1AY5XWEmteN5-13_kRnoetQfCSz3labSH63kpHgAUFUpc_cWy1DOtKCKK5vhk-Y/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-023.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1CexMJQUs2we70VYo6WWTnmnO4gt8dojyjPPTwcISFIlvKW8gpPrf8NzGl0L4VyoII51WHEWNfcPD44RazM3dS9OoL2epNXM07LBid3KoF2DqUm5kuMltJ-X-YcHjARRzJU7KRQib5XUa/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-024.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1CexMJQUs2we70VYo6WWTnmnO4gt8dojyjPPTwcISFIlvKW8gpPrf8NzGl0L4VyoII51WHEWNfcPD44RazM3dS9OoL2epNXM07LBid3KoF2DqUm5kuMltJ-X-YcHjARRzJU7KRQib5XUa/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-024.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6ZnkziRBuByoeoqzqBY6DFWC4lX_op74rQM66Qi1sHzO8cVM0nXeaYun7bpOf3k_tYc837lFrALovSjvxxoElwuL6D7-d6LjlsZMX8kREZlxW3jyOtg3YerZxc8I6hPB750GjBJT0W8PO/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-025.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6ZnkziRBuByoeoqzqBY6DFWC4lX_op74rQM66Qi1sHzO8cVM0nXeaYun7bpOf3k_tYc837lFrALovSjvxxoElwuL6D7-d6LjlsZMX8kREZlxW3jyOtg3YerZxc8I6hPB750GjBJT0W8PO/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-025.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjU1ExxWnKt0l5AERwTGXwhZEodn94avXXYKym-VkiOaOk9b9YwtV8fSuzAbOlhPb_tvuoUPoE25gM-p_In_VvrMMZ_n7gk3J7jewos3nWO9fh3BzeHVpKjRFl91iR1B8D047x22gdygyjS/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-026.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjU1ExxWnKt0l5AERwTGXwhZEodn94avXXYKym-VkiOaOk9b9YwtV8fSuzAbOlhPb_tvuoUPoE25gM-p_In_VvrMMZ_n7gk3J7jewos3nWO9fh3BzeHVpKjRFl91iR1B8D047x22gdygyjS/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-026.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmAl87EnWDilNYGxQLLm7172ONmJqLd-ZBj3LMQ_Mlr99Rm58NAy8ZPxRI93DEwLmxDfbYHr7vFOi9k2BQYE4sJBjSVvK0gB8-GeUTD2a3k1hhBztseHxZSDpA-_m1StkQYpGyZLLzzD5o/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-027.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmAl87EnWDilNYGxQLLm7172ONmJqLd-ZBj3LMQ_Mlr99Rm58NAy8ZPxRI93DEwLmxDfbYHr7vFOi9k2BQYE4sJBjSVvK0gB8-GeUTD2a3k1hhBztseHxZSDpA-_m1StkQYpGyZLLzzD5o/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-027.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2zBWYS2VLHAoOxsvBvGpsyYXfhFZOQOm0c8m719T4bYbi6eJSjr6Pn1z35LK1eFrUVYl_6IhRpBiD_y0iLRIMKC1zXW6_HE6cRxlTsyEZnS1yYtbVcjS3Qcn6-WvY34LVuGOk89KDgGD6/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-029.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2zBWYS2VLHAoOxsvBvGpsyYXfhFZOQOm0c8m719T4bYbi6eJSjr6Pn1z35LK1eFrUVYl_6IhRpBiD_y0iLRIMKC1zXW6_HE6cRxlTsyEZnS1yYtbVcjS3Qcn6-WvY34LVuGOk89KDgGD6/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-029.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9p3Tu23U53hv-5HP5X5hoQC3m-zLBRFHzP37mH4S4leqzG3bUxiP55GgvnjQTpD1PbHZ_wLWr8sxgWDiJEw-i7L_Nr9tt2LlyPmZX0MJKMQtuBO5QjZNHlXOV46R6llgFM7IIm7xK-c7t/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-028.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9p3Tu23U53hv-5HP5X5hoQC3m-zLBRFHzP37mH4S4leqzG3bUxiP55GgvnjQTpD1PbHZ_wLWr8sxgWDiJEw-i7L_Nr9tt2LlyPmZX0MJKMQtuBO5QjZNHlXOV46R6llgFM7IIm7xK-c7t/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-028.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjdzb_HQL-2SfH65c5LAz_oZ6IXf_tV9C_fyXYygZjeMD3wabrLCvKLuKGbwxo7CccUSZr1bGUeap3Xrkg6ALbgvdX1Y6UO0oCKMFKN8nLenRzmQkh-4dzgbIZHVPpZ1_L6JbjzdOkrvk9G/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-030.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjdzb_HQL-2SfH65c5LAz_oZ6IXf_tV9C_fyXYygZjeMD3wabrLCvKLuKGbwxo7CccUSZr1bGUeap3Xrkg6ALbgvdX1Y6UO0oCKMFKN8nLenRzmQkh-4dzgbIZHVPpZ1_L6JbjzdOkrvk9G/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-030.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjweUJLHaFYxbsoLemFb8XqTsoOBwi62oIAoqWruNcIwgT7l5SLDw1lPm6FuNJJRacIMk3QVpm3NmONsqfwt4PqtjAIrCz7E9DZweWkUd4fjXuuk8Lp6FvUV_zs8wUf3FeXSjblWjkJObc/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-031.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjweUJLHaFYxbsoLemFb8XqTsoOBwi62oIAoqWruNcIwgT7l5SLDw1lPm6FuNJJRacIMk3QVpm3NmONsqfwt4PqtjAIrCz7E9DZweWkUd4fjXuuk8Lp6FvUV_zs8wUf3FeXSjblWjkJObc/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-031.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWKpwBhADrk-MEd-g1L-TajisHLw_SscKIPz_zqb0WH0zs2AMMwPYcVT2_MLDpREMgd-Yf_EGn9IVjjRD3DY_T7VbSJ1v_AvmgfjCEV2aBjwHZxrsr4fy5kguvEC7LS04-tpub-tDBxb58/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-032.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWKpwBhADrk-MEd-g1L-TajisHLw_SscKIPz_zqb0WH0zs2AMMwPYcVT2_MLDpREMgd-Yf_EGn9IVjjRD3DY_T7VbSJ1v_AvmgfjCEV2aBjwHZxrsr4fy5kguvEC7LS04-tpub-tDBxb58/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-032.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwTp9yPBbWkylTHVS2Al_txxgwxw22H88DM7K5lEaiUNjs_F_wwLP-aapzJCuzQxlm9PsXi6Bw30hOlJO-W-GSu8J0P5-QdShrH8hnsJzcZ3nqmxFcY2DEwt2NYB-0shHMyEBKtqiTDE31/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-033.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwTp9yPBbWkylTHVS2Al_txxgwxw22H88DM7K5lEaiUNjs_F_wwLP-aapzJCuzQxlm9PsXi6Bw30hOlJO-W-GSu8J0P5-QdShrH8hnsJzcZ3nqmxFcY2DEwt2NYB-0shHMyEBKtqiTDE31/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-033.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUG206MNMB6PU2xOpx8CHeCDy5jxrGLwaxNgVp5fFHYhIaxKe1YmyuPEo7LS8SgwVAZS2C3oLlz2HmtPdtrjoaCHV9gIuMhyphenhyphenJhCDEK_eIVM437CnAWvaTiqiO1gM_xnxXjKk0DwLq8Oj1z/s1600/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-034.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1125" data-original-width="1500" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUG206MNMB6PU2xOpx8CHeCDy5jxrGLwaxNgVp5fFHYhIaxKe1YmyuPEo7LS8SgwVAZS2C3oLlz2HmtPdtrjoaCHV9gIuMhyphenhyphenJhCDEK_eIVM437CnAWvaTiqiO1gM_xnxXjKk0DwLq8Oj1z/s640/%25D0%2594%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0+%25D0%2586%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25B8+%25D0%259A%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD+%25D0%25B7%25D1%2596+%25D0%259B%25D1%258C%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%252C+2012-page-034.jpg" width="640" /></a></div>
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-12767251271434078212018-01-19T10:43:00.000+02:002018-01-19T10:45:36.436+02:00Юрко Ґудзь. Набережна під скелями (Книга: вірші, проза, переклади, статті, рецензії, інтерв’ю, листи, 2012)<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjw7W0-qaJs_fS1O1MlTD26QScm1go2GrACLZgo3ZBmOP8IrJF-BosxkrlRi4cQYP3Dls0FpW9AkQiyBJ7bhkEsrFZx1t1LxmULHinSv8PJ53N9I6SZUcvndT7Gr0TgSf-bDD9teKGMtxHa/s1600/%25D0%259D%25D0%25B0%25D0%25B1%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B6%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25BF%25D1%2596%25D0%25B4+%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B5%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BC%25D0%25B8+-+%25D0%25BF%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%2596%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25BA%25D0%25B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1116" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjw7W0-qaJs_fS1O1MlTD26QScm1go2GrACLZgo3ZBmOP8IrJF-BosxkrlRi4cQYP3Dls0FpW9AkQiyBJ7bhkEsrFZx1t1LxmULHinSv8PJ53N9I6SZUcvndT7Gr0TgSf-bDD9teKGMtxHa/s320/%25D0%259D%25D0%25B0%25D0%25B1%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B6%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25BF%25D1%2596%25D0%25B4+%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B5%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BC%25D0%25B8+-+%25D0%25BF%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%2596%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25BA%25D0%25B0.jpg" width="223" /></a></div>
Юрко Ґудзь<br />
<br />
НАБЕРЕЖНА ПІД СКЕЛЯМИ<br />
<br />
Вірші, проза, переклади, статті,<br />
рецензії, інтерв’ю, листи<br />
<br />
<br />
Житомир<br />
ПП «Рута»<br />
ПП Левченко О.Г.<br />
2012<br />
<br />
<br />
ББК 84 (4Укр – 4Ж) 6<br />
Ґ 93<br />
<br />
<br />
Упорядник – Олег Левченко<br />
<br />
<br />
Ґудзь Ю.П.<br />
Набережна під скелями: вірші, проза, переклади, статті, рецензії, інтерв’ю, листи / Упоряд. Левченко О.Г. – Житомир: ПП «Рута», ПП Левченко О.Г., 2012. – 252 с.<br />
ISBN 978-617-581-158-0<br />
<br />
<br />
У цю книгу зібрано художні твори, переклади, статті, рецензії, інтерв’ю, листи відомого українського письменника, уродженця житомирського краю Юрка Ґудзя. Частина матеріалів зібрана з різних регіональних та всеукраїнських періодичних видань, інша частина є результатом роботи з рукописним і друкованим архівом письменника.<br />
Книга адресована широкому колу читачів.<br />
<br />
<br />
Видання здійснене за кошти гранту<br />
Житомирського міського голови для обдарованої молоді,<br />
здобуті на підставі Рішення експертної ради Левченком Олегом Георгійовичем,<br />
призначені на підставі Розпорядження міського голови Володимира Дебоя<br />
та проведені Управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту<br />
Житомирської міської ради.<br />
<br />
<br />
При виготовленні макету обкладинки<br />
використано художні роботи Юрка Ґудзя.<br />
<br />
<br />
ISBN 978-617-581-158-0<br />
<br />
<br />
© Ґудзь Ю.П., тексти, 1998-2002.<br />
© ПП «Рута», ПП Левченко О.Г., видання, 2012.<br />
© Левченко О.Г, передмова, упорядкуваня, 2012.<br />
<br />
<br />
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) Поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, рідше Хома (Іван) Брус, Василь Маринич. Лауреат літературної премії ім. Івана Огієнка та двох міжнародних премій. Член Національної спілки письменників України (Жито-мирське відділення, 1991) та Асоціації письменників України (Київське відділення). Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль, 2009).<br />
<br />
<br />
Шум і пошум «НЕВИДИМИХ крил»<br />
<br />
Уявіть собі, серед багаточисельних чудових і не зовсім назв нашого міста обрати: «Набережна під скелями!» Там можна вмерти в цій назві, народитися і повісити цей напис у себе над могилою чи над колискою: «Набережна під скелями», а саме – кращий Житомир, круті береги, Полісся, отут відразу – наш Тетерів, наш Чацький, наша Кам’янка, злиття трьох рік і міць, з чого складалося наше місто і підступи до Києва.<br />
Юрій Камишний, з книги «Невимовне»<br />
<br />
Перше, що спадає на думку, коли читаєш статті, рецензії, листи й художні тексти Юрка Ґудзя про події, людей, літературу та мистецтво, це те, що автор, пишучи про когось, писав про власну творчість. Це не випадково, адже теми й люди, до яких він звертався, були йому близькі за духом, словом, інтересами, культурою.<br />
«Прокладаючи місток» між своїм світом та – Іншого, Юрко Ґудзь ніколи не вдається до агресивних дій. Він не приймав волю тих, хто прагне замкнути будь-яку культуру в своїх кордонах й обмежити діалог із іншими культурами світу: «…неможливо бути свобідним і живим лиш завдяки традиції, культурі, суспільним нормам... Бо (знову ж таки) свобода – це можливість відновлення й оживлення здатності переродження, преображення в собі органічних (неживих) набутків – тіла, долі, письма... Ось тоді й відбувається диво зустрічі з іншим, диво повторного народження, болючий подив неминучого чину – сирітства, й збування його, і не лише в межах тексту…»<br />
Юрко Ґудзь відверто вболіває за місце справжньої «нової» літератури, що «виходить за межі ідеологічного дискурсу», «говорить від імені тих, хто приречений на мовчання…», «залишає правдиві свідчення про свій час, своє власне осмислення катастрофічних реалій». Висока художність його власних творів, вимогливість до кожного слова, «напрацювання власних естетичних площин» не можуть не бути прикладом для подивування та наслідування. Його художня стилістика, за словами Петра Сороки, є в українській літературі неповторною.<br />
Юрко Ґудзь є публіцистом, але його статті не завжди вписуються у рамки цього жанру, хоча й виходили друком у багатьох періодичних виданнях. Його публіцистика наближається до есеїстики. А в цілому, щодо залишеного автором творчого спадку доречно вживати структурно-семіотичне означення «текст» (як тлумачить цей термін Ролан Барт у праці «Від твору до тексту»). До такого означення щодо написаного схилявся і сам Юрко Ґудзь. Різні жанри його творчості (поезія, проза, есе, листи, публіцистика) об’єднують спільні цінності, спільний емоційний спектр, наскрізні образи.<br />
«Його поезія нікого нічому не вчить, ні до чого не закликає, ні з чим не бореться, не прагне майбутнього зашмарканих «духовних республік», але й не віщує есхатологічних фінішів. Найбільше, що з неї можна винести, чому можна і варто навчитися – це вмінню приватного існування», – так Юрко Ґудзь писав про творчість Йосифа Бродського. Ці слова з цілковитою впевненістю можна спроектувати на його власну творчість. А його ж словами про творчість Олега Лишеги можемо додати: «Вам вперше нічого не нав’язують, ні до чого не закликають, нічого не проповідують, не віщують, не славлять і не ганьблять, не намагаються захопити ненормативно-еротичною лексикою і стилістичними екзорсизмами. Ви вперше відчуваєте таку довіру до написаного, таку невідчуженість від самого тексту. Ось тут, мабуть, і захована одна з найважливіших одиниць прози (та й поезії) […]» письменника.<br />
Головну думку, яку розкриває й доводить автор у своїх працях – це право людини на свободу й історичну правду, без проявів насильства й тоталітаризму: «Ще в школі, коли вивчали обов’язкові за програмою «Прапороносці», мене не покидало почуття внутрішнього насильства, яке чинилося наді мною. І не від того, що їх примушували вивчати. Ота густа, фальшива поетика, якою заповнені сторінки славнозвісного роману, входила в протиріччя з тим, що я вже знав про війну з повістей Василя Бикова, романів Ремарка й Річарда Олдінгтона, з розповідей мого діда про штрафні роти і «заградотряды».»<br />
Головну ідею відродження нашої культури Юрко Ґудзь вбачав у «Селянській реконкісті», суть якої полягає в тому, щоб розпочати культурне відродження України з села. Імперсько-радянське нищення українського села письменник ототожнював із руйнуванням національної самобутності. Тому описуючи долі односельчан, митець фіксував історію повсякдення, індивідуальні миті людського досвіду, котрі не збережуть жодні підручники історії, але які засвідчують родову спадковість поколінь, котру так жорстоко нищила тоталітарна система. В роду кожного українця були ті, хто пережили часи страшних лихоліть ХХ ст.: голодомори, війни, нівеляцію людських прав і свобод. Незнання історії свого роду може обернутися в майбутньому поверненням до вчинених у минулому помилок й історичних прорахунків.<br />
Одне з мистецьких вподобань автора – символ птаха-янгола як Божого вісника (посередника) між душами живих і тих, хто відійшов у засвіти. Символ птаха, що зринає у художніх роботах Надії Миколайчук, Аки Перейми, поезіях Івана Семененка, у розповіді Євгена Концевича про врятованого голуба – став також об’єктом критичних інтерпретацій у ряді статей Юрка Ґудзя.<br />
Геніальне в простому: людяність, гуманізм, любов до життя і до всього живого – царина світлих образів автора. Не самовозвеличення, самовосхваляння, епатування турбують митця, а правдиві долі, незламність людського духу, світле та щире слово: «Єдине, що залишається художнику в сих умовах, що може хоч трохи виправдати його – це вибрати долю загалу, не відвернутися, не сховатися від нещасть більшости, говорити від імені тих, хто приречений на мовчання...». Юрко Ґудзь завжди наголошував, що «ми є свідками», а вже ніяк не богами в цьому світі.<br />
Публікація цих статей і листів, на наш погляд, зробить осяжнішою символіку художніх творів Юрка Ґудзя. Для прикладу, у статті «Рай і Вирій розіпнутих крил» про книгу «Пришестя вічності» Ніли Зборовської, митець розкриває значення образу «Спільного Тіла» як шопенгауерівську родову спільність, «Опівнічного Межника» як міфологічної істоти, котра «пильно вартує останню межу, що відокремлює світ потойбічний од нашого світу».<br />
Пам’ять про живу людину з часом згасає, а іноді набуває глибоких і ствердних рис. Житомирщина уславлена іменами Лесі Українки, Івана Огієнка, Василя Земляка, Бориса Тена, Михайла Клименка – всі вони при житті були духовними центрами нашої літератури, залишаються ними й понині. Юрко Ґудзь один з тих, хто своєю працею створив навколо себе культурне середовище, що читає, вивчає, плекає й поширює його творчу спадщину. Щороку в місті Житомирі відбуваються літературні заходи присвячені його імені; на батьківщині автора, в с. Немильня Новоград-Волинського району Житомирської області відбуваються літературні читання «Липневий янгол».<br />
Збереження нації – це збереження світлих традицій. Юрко Ґудзь не ставив за мету когось чомусь навчити, він «робив» прості речі, шанував людей, багато читав, цікавився мистецьким життям, писав про те, що наболіло, або чому радів, занотовував свідчення односельців, листувався із рідними йому людьми, не лише по крові, а й по духу, не цурався зберігати на папері свої сни, і до всього, що в’язало його з Немильнею, він ставився з чистою, неймовірно «синівською любов’ю».<br />
У рубрикації матеріалів, що увійшли до цієї книги, ми керувалися жанровим принципом. Структуру збірника склали розділи: вірші, проза, переклади, статті, інтерв’ю, листи.<br />
Розпочинають книгу невидані поезії Юрка Ґудзя, передані нам українською художницею, товаришкою письменника Тетяною Чебровою. Пригодницький детектив «Той, що вартує ніч» – перша і, схоже, остання спроба автора написати твір подібного жанру. Оскільки доступний для дослідників архів автора остаточно не вивчений – годі робити висновки щодо завершеності цього твору. Можливо, повість була надрукована не повністю. Прикметною рисою Юрка Ґудзя як автора є компіляційне згромадження малих творів (оповідань) у більші тексти (романи). Так, багато спільних фрагментів упізнається в оповіданнях з книги «Замовляння невидимих крил” і в романах «Не-Ми” та «Ісихія”. Оповідання «Гуміарабік” в жодних великих текстах не повторювалося, і певним чином привертає увагу такою унікальністю.<br />
Статті складають більшу частину матеріалів цієї книги. Краєзнавча історична розвідка «Брати» про декабристів Петра й Андрія Борисових, людей неймовірної долі, що пов’язали своє життя з поліським краєм, висвітлює позицію Ґудзя-історика. Публікації про Йосифа Бродського розкривають щиру любов автора до цього поета, творчість якого він уважав рівнозначною за силою із творчістю Василя Стуса. Літературознавче дослідження про погляди Івана Франка на марксизм долучається до постколоніальних розвінчань радянських ідеологічних міфів.<br />
Критичні статті й рецензії на літературні та мистецькі твори розкривають багатогранність Юрка Ґудзя як уважного літературознавця й професійного мистецтвознавця. У них піднімаються національні, антропологічні, соціальні проблеми, актуальні для сучасного світу. Письменник висловлює своє ставлення до тих подій, які пережила (переживає) світова культура.<br />
Скласти повніше уявлення про літературно-мистецьку позицію Юрка Ґудзя допомагають інтерв’ю у яких він ділиться думками про власну творчість, написані романи, видану книгу оповідань, котра стала при житті автора останньою. Листи письменника відображають, як за умов «щоденного виживання» автор не зраджує своєму покликанню – служити слову «на рівні максимально можливої щирості».<br />
Вихід у світ цієї книги започатковує публікацію невиданих рукописів, епістолярію, малярських праць Юрка Ґудзя.<br />
<br />
Олег Левченко<br />
<br />
<br />
<br />
...Сьогодні я розповім тобі про «Ходіння замерзлими водами», про книжку, яку я вже ніколи не відважусь написати, про книгу, котру я збирався написати давно, розуміючи добре, що на оте лиш збирання треба ще одне ціле життя, не розколошкане, не пошматоване на простір і час майбутнього, минулого й завжди потойбічного слова «нині»... Книжку, яку важко було б віднести до якогось певного жанру – то не мав бути роман а чи повість, новела чи оповідання, – скорше, один нерозірваний текст...<br />
Юрко Ґудзь,<br />
з роману «Не-Ми»<br />
<br />
<br />
Ю р к о Ґ у д з ь<br />
<br />
...Із невідправлених,<br />
із недоправлених листів<br />
до Паломи-Літи-Таші-Тиші<br />
1997-2002<br />
<br />
ВІРШІ<br />
<br />
<br />
ІСИХІЯ<br />
<br />
ДОДАТОК АПОКРИФІЧНИЙ<br />
<br />
Твій голос: «Відпусти свої пальці на волю...»<br />
«дивись – я вже не плачу...<br />
А стисну Твої долоні –<br />
й потече виноградна кров – густа, пахуча...»<br />
Хочеш, я подарую тобі непрочитану ще ніким<br />
Книгу щастя, написану на моїй<br />
шкірі Твоїми пальцями?...»<br />
...скляні прозорі годівниці<br />
для зимових птахів –<br />
наших цілунків під снігом – і<br />
– крихтами білого попелу<br />
їх годують небожителі<br />
гріються біля вогнища<br />
нашої першої ночі<br />
<br />
ДОДАТОК АПОФАТИЧНИЙ<br />
<br />
Зима – то книга, належна безмовному<br />
простору, книга, що преч і вшистко<br />
є в себе вдома... Над урвищем її<br />
припічка розгортаються таємні дійства:<br />
приручений і страчений вогонь<br />
із тіла виганяє жах перед безмежжям<br />
порожнечі<br />
мистецтво вечорів і ночі<br />
мистецтво темряви – штукарство,<br />
миттєвих спалахів<br />
і впізнавань: нечутна музика звучить<br />
крізь пучки пальців-богомільців<br />
ось ще і ще<br />
Твоє крило невидиме, Paloma*,<br />
торкається легенько серця<br />
І перетворює його на ВУХО<br />
на вхід у потаємно-темні<br />
лабіринти<br />
вогонь і відчай<br />
мої сліпі поводирі<br />
<br />
* Палома – голубка (ісп.).<br />
<br />
<br />
ЛАМЕНТАЦІЯ<br />
ЛАМЕНТАЦІЯ<br />
LАМЕНТАЦІЯ<br />
благально-покаяльна<br />
до її ясновельможності<br />
Таші-Літанії ЮТ-ландської<br />
До її тихості благості й милості<br />
володарки вологих пелюсток<br />
в розквітлих пущах і кущах<br />
всіх невимовних<br />
вертоградів<br />
- і-і-і-і-і-і-і-і-і-і<br />
...юті ...юї ...юй<br />
...де вранці, наприпочатку нашого третього тисячоніччя<br />
прокинемось – це дикі туркотливі голуби<br />
своїми дзюбами зшивають<br />
останні чисті (білі) сторінки<br />
невиданого – ще<br />
невидимого – вже<br />
невагомого – там – еН еС Те –<br />
зібрання повного (злітання)<br />
нашого спільного тіла<br />
під грифом «ТАємна ЮРотика»<br />
для божевільних і звільнених<br />
зелено-вільгих антисеменітів<br />
для хворих янголів<br />
і мо’ до ніг Твоїх –<br />
в розрізані на дні вже літнього Затону<br />
мої ступні чиясь рука насипле деревію<br />
сухого квіту і навіє короткий сон<br />
з відлунням повновидих лун,<br />
Я на коліна до Тебе голову схилю<br />
й поволі всі допитування згаснуть.<br />
І я забуду ще ввесні почуту відповідь<br />
на давне запитання:<br />
чому найбільше болю<br />
ми завдаємо людям найріднішим –<br />
на спинах ящурів: «це янголи» ще пишем?..<br />
ЗМОВИ<br />
<br />
І<br />
<br />
– Таша (Тиша) – ти пра-<br />
пра-, пра-<br />
ВИРІЙ – це рай,<br />
Це Княжий Затон Твого Білосонного Тіла,<br />
то – ЗИ-МА, і продовження<br />
всіх занімілих селенцій,<br />
це – продовження ТЕ-МИ,<br />
там, де все – це НЕ-МИ<br />
в безпритульному просторі<br />
<br />
ІІ<br />
<br />
він: я бачив ящірку я любив Марію<br />
я жив по чужих містах<br />
вона: щоб зберегти побачене треба було померти<br />
він: хто ж я тепер? свідок німий здичавіння пейзажу?<br />
вона: сніг – це багато крапок<br />
поміж слів перетворених в попіл<br />
він: вигнанці з Раю, учні зимової темряви<br />
мої діти й батьки одночасно<br />
вона: уві сні я притулилася щокою до його руки<br />
він: ти була там мала вода волокла світло<br />
безпритульного подиву<br />
вона: мить – це яйце птаха й змії<br />
кимось у вусі моєму забуте<br />
він: співпадання безмовності Твого тіла<br />
з безмовністю теплої ночі<br />
ти заснула, а пальці моїх рук все ще тремтять<br />
<br />
ІІІ<br />
<br />
він: ранок літери А<br />
ще ненароджений (Я?)<br />
в шибах попелу в темряві завіконній<br />
око білого ящура<br />
побореного Іконоборця<br />
знетямленого божевільним надлишком<br />
забитої (незабутої) шелесто-, шерехо-<br />
шестикрильної здобичі<br />
<br />
вона: примус жити від «А»до «Я»?<br />
сирітство літер потаємної абетки...<br />
<br />
він: тіла Твого біла здоба<br />
світиться-кришиться<br />
на столі самосійного хроноса-людожера<br />
чиїсь сліди на вранішнім сновидді снігу ведуть<br />
до зкрижанілої Ріки<br />
навпроти жестів, рухів метушливих<br />
Харончика-перевізника<br />
чиясь Душа вертається додому<br />
зі сховища колись розламаного навпіл тіла<br />
й вагається бо нічим заплатити<br />
пере-куп-нику молодого світла<br />
всіх щедрих з’явлень з дитячих схронів забуття<br />
зчорнілих на морозі яблук<br />
<br />
вона: ходімо звідси – мо’ встигнемо<br />
до ночі перейти босоніж по воді замерзлій<br />
до лаврської Гори<br />
і теплих дзвонів<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ХОВАНКА НАДВЕЧІРНЯ<br />
<br />
кімната самоти пилюка божевілля<br />
мені наснилась Ти<br />
сумного тіла зілля<br />
І мить причастя відчаєм кохання<br />
<br />
...на столі, в присмерковій кімнаті залишено хліб, недопите вино<br />
у глиняній філіжанці, неможливий у своїй достовірності<br />
й глибині нетутешнього кольору помаранч...<br />
ближче до хрестовини вікна,<br />
на широкому підвіконні – клітка без птаха...<br />
час від часу її порожнеча заповнюється:<br />
хтось забуває в ній механічний будильник,<br />
наведений завше на шосту ранку,<br />
рожеву мушлю – вмістилище невидимого моря,<br />
яйце-райце – дерев’яну писанку...<br />
сутінь поволі густішає:<br />
жінка, темноволоса свічка,<br />
стоїть навпроти високого зеркала<br />
(не виправляти на «дзе»),<br />
в одній руці вона тримає<br />
перламутровий гребінь, в іншій – яблуко,<br />
думає: чи надкусити його,<br />
чи ним розбити чуже відображення в дзеркалі...<br />
тихо й темно...<br />
її тіло ще деякий час зберігає в собі<br />
слабке світіння,<br />
відзеркалене з невідомого джерела...<br />
вечірні дерева<br />
очима святих непомітного споглядання<br />
вбрід переходять потік висохлих сліз<br />
літотеплого (поки що, поки що) неба<br />
<br />
...у повні місяць головою Олоферна<br />
Твоїх розтулених торкається колін<br />
ЕПІСТОЛА<br />
<br />
...Тут нас ніхто не бачить...<br />
Я поруч Тебе, в Тобі,<br />
захований і новонароджений<br />
всією щедрістю Твого напівсонного Літа...<br />
Можна, я буду іноді так звати Тебе – Лі-Та?<br />
Не говори нічого, не розплющуй очей...<br />
Чуєш, як повільно і вільно<br />
нас засипає білим попелом,<br />
прохолодним і ніжним на дотик?<br />
Це десь в піднебессі мої хворі янголи<br />
спалюють<br />
повне зібрання нашого спільного тіла....<br />
їм видали його щойно,<br />
цієї зими, цієї хвилини – з небосховища<br />
рідкісних і безпритульних видань...<br />
Чуєш, як палахкотить<br />
рівне й невидиме полум’я? Бо той вогонь –<br />
найдостовірніший спосіб<br />
прочитання цих сторінок...<br />
Гарно зорить і весело:<br />
25 грудня – томус перший,<br />
12 січня – томус другий,<br />
сьогодні, на другий день після<br />
Водохреща на Йордані – томус третій...<br />
Сніг падає, значить, на небі тепло,<br />
значить, нас там ще любить хтось...<br />
Зима – це продовження Те-Ми,<br />
це якийсь незбагненний затишок:<br />
немає того, хто заснув, є лиш ті, хто приснилися.<br />
<br />
<br />
<br />
ДОПОВНЕННЯ ДО СТАТУТІВ МОВЧАННЯ<br />
<br />
...ось останні дива: будь уважною<br />
все роздивися, лиш очей не розплющуй<br />
ще тіло біле Княжого Затону<br />
не розітнув мечем<br />
зимовий серафим<br />
і можна йти ще по воді замерзлій<br />
вздовж русла нерухомих сновидінь<br />
і бачити ще янголів зеленої ялинки<br />
до школи неба ведуть їх напівсонні матері<br />
тримаючи за руку в рукавичці<br />
таємно-теплий беріг (оберіг)<br />
ще можна встигнути прокинутись<br />
від пам’яті чужої<br />
сховатися в миттєвий дотик<br />
і поруч себе вберегти останніх свідків<br />
що покірно<br />
цей час безжальний і всеїдний простір<br />
годують хлібом втомленого тіла,<br />
цих свідків, тихо занімілих...<br />
...Ти бачиш, як світиться Княжий Затон,<br />
не розчахнутий навпіл крилом серафимським:<br />
Ще хоч трохи зі мною побудь,<br />
щоб нікому й назавжди я не встиг розповісти<br />
про зимові останні дива...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
<br />
…крізь тіло незаписаних рядків й Твоє вологе<br />
милосердне світло,<br />
крізь чорний туск стернястої землі –<br />
росте трава: небесна рінь утримує її коріння,<br />
а лінія хмаристих гір Твою повторює кардіограму,<br />
і йдуть, бредуть<br />
утікачі з шкільних уроків –<br />
німі й здивовані катахумени,<br />
минає осінь: душа ще тулиться до тіла<br />
і як болить той тихий дотик!<br />
<br />
<br />
<br />
ПЕРЕДЧУТТЯ РІЗДВА<br />
<br />
Клітка вечірнього неба,<br />
Ти відпускаєш птаха –<br />
Там, де ще вчора лунало:<br />
«Милий, я прошу, не треба...»<br />
<br />
В темінь дівочого лона,<br />
В сховище сонного тіла<br />
Жмутком болючого світла<br />
Вість потаємна злетіла.<br />
<br />
З хліба – зернятко кмину.<br />
Поміж долонь не вродить:<br />
«Сяйво Твоє ясмином<br />
перса мої холодить...»<br />
<br />
Сніг заховає дотик,<br />
Ніч збереже зачаття...<br />
Будеш стояти боса<br />
Поруч Його розп’яття...<br />
<br />
Неба зимового вирій<br />
Сном заворожить душу...<br />
В наших сліпих обіймах<br />
Янгол крильми ворушить...<br />
<br />
<br />
ВАРІАЦІЇ НА ДАВНЮ ТЕМУ<br />
<br />
Душі моїх недописаних книг<br />
І душі Тобою ще ненароджених дітей<br />
Взимі раптово переплітаються<br />
І перевтілюються в птахів, –<br />
Вони злітаються на підвіконня<br />
Давно згорілої оселі<br />
Ще нероз’єднаного літа –<br />
На час і простір, на чоловіка й жінку.<br />
В глибинах теплих мовчазного тіла<br />
Ще все поцейбіч ще прозорих шиб...<br />
<br />
РАНКОВІ РОЗМОВИ З ДУШЕЮ ВЕСНИ<br />
І ТІЛОМ ОСІННЬОГО ВИРІЮ,<br />
Й БЕЗІМЕННІСТЮ ЛІТНЬОГО РАЮ<br />
<br />
...настає день і ще вдосвіта Ти чуєш,<br />
як хтось притуляється губами до Твого<br />
вуха і тихо шепче:<br />
«Не знаю, чи відомо Тобі, що ліс,<br />
у якому ми вдвох тієї осені<br />
ховалися од всього світу, цієї осені<br />
переселяється у ВИРІЙ? Се Ти тоді мене<br />
просила придумати людське наймення<br />
для теплої прозорої стіни дерев, ще<br />
нерухомих, надвечірніх? Се я просив Тебе<br />
хоч трохи зачекати, так боячись все зрушити<br />
й порушити всепам’ятне мовчання<br />
завмерлих свідків наших доторкань?<br />
Хто ж ми тепер? Хто ж я,<br />
що довго так живе без Тебе – у померках<br />
і шурхотінні за ніч одну змарнованого літа,<br />
в згорілих коридорах вогняного тіла? Хто Ти?<br />
Хто Ти? Хто Ти? Чом Ти мовчиш,<br />
Блукаєш – поміж німих, поміж чужих, що Ти<br />
Так довго шукаєш?.. Чому так боляче – моє<br />
Ти серце забираєш?.. І більше вже не віддаєш...»<br />
...А ліс у вирій відлітає, розгойдує на<br />
золотих крилах останні відблиски відлунь<br />
на всі вже змерклі запитання, крізь хмари<br />
і гірки дими Твоє мовчання долинає:<br />
«Була я тут, була з тобою,<br />
мене малою звали всі – Христина*,<br />
твоя не мати, не дружина і навіть не сестра...<br />
Бо ж надто пізно Ти відчув мою<br />
Невидиму присутність, знетямлений життям, –<br />
Мою печаль, мою могутність<br />
У хащах здичавілих літ...<br />
Бо ж я – душа Твоя,<br />
Твоя дитина світлокоса,<br />
Маленька дівчинка,<br />
Що так старанно готувалась жити,<br />
Немов до школи вперше йти,<br />
Чи стати на рушник вінчальний<br />
І не забути голос поминальний<br />
Своїх найближчих і найдальших...<br />
Всього цього не відбулось... Бо ж<br />
Нам вготовленая доля так і зосталась –<br />
невпізнана...<br />
Тобою?.. Мною?.. Цілим світом?..<br />
Та не журись і не карайсь... Он бачиш –<br />
Жовтавий дерев’яний гребінець, візьми його<br />
І розчеши мої дитячі й сиві коси...<br />
До тебе я прибігла боса,<br />
Мені ще довго, так далеко<br />
До Тебе ненародженого йти...»<br />
<br />
* За Тертуліаном душа людська за віросповіданням – християнка, або ж – Христина.<br />
<br />
<br />
<br />
Ю р к о Ґ у д з ь<br />
<br />
П р о з а<br />
<br />
<br />
ТОЙ, ЩО ВАРТУЄ НІЧ<br />
<br />
(Пригодницький детектив з життя вампірів, зомбі, вовкулаків,<br />
пришельців з паралельного світу та співробітників КГБ)*<br />
<br />
І<br />
Ранок починається з приглушеної фонограми, яку хтось підбирає в темряві за вікнами моєї кімнати, підбирає знехотя, досить невдало, монтуючи протяжливі паузи з хаотичним нагромадженням розірваних звуків, де на собачий гавкіт накладено застуджене, хрипкувате каркання ґав, а самотнє, без відповіді, кукурікання півня переростає у завивання невідомо чиєї сирени, схоже на «швидку допомогу», але нема жодного звуку, що міг би допомогти мені з’єднати розімлілу свідомість з напівсонним тілом, впорядкувати завіконну фонограму мого пробудження посеред зими вісімдесят дев’ятого року.<br />
Треба встати, їхати на роботу, бо звідси, з околиці, добиратися в центр міста не так-то просто, особливо тепер, взимку, коли рейсові автобуси приходять не за графіком, а як їм заманеться, і водій через мікрофон посилає всіх протестуючих до дідька.<br />
Вчора редактор вручив мені листа якогось психа з Мальованки, в якому на двох сторінках, майже нерозбірливим почерком розповідається про жінку, що, за словами автора, мала контакт з космічними пришельцями. Що ж, подібних контактерок в наш час розвелося достобіса, більш, ніж треба, й цим вже нікого не здивуєш. Але в листі йшла мова не про звичайний контакт, а статевий з пришельцями. Автор за певних умов обіцяв повідомити адресу тієї жінки, навести незаперечні докази на користь свого відкриття.<br />
– Славко, візьми диктофон, з’їздь і розберись на місці, бо тут, – він ткнув пальцем на списані папірці, – взагалі важко щось розібрати. Хтозна, правда чи ні, а інтерв’ю з коханкою інопланетянина нам не завадить. Маємо шанс переплюнути всіх наших конкурентів з їхніми задрипаними уфологами і такими ж гороскопами. Так що, давай, дій...<br />
Він мав рацію, редактор першої в місті незалежної газети під гордою назвою «Логос і фалос», в якій уперемішку дрючили комуністів і безпартійних, начальників і підлеглих, закликали поділити порівну обкомівську ковбасу і французьку парфюмерію, де тлумачення Апокаліпсису межувало з порадами «Кама Сутри», де кожен член суспільства, незалежно від його партійної належності, діставав шанс висловити свої найпотаємніші бажання і пропозиції, на зразок: «...трудовий колектив цегельного заводу пропонує в поясненні до назви газети «Радянська Кацаверівщина» дописати одне слово: «статевий орган кацаверівського райкому КПУ», але чомусь свої заповітні побажання вони пересилали не в редакцію вищезгаданого органу, а до нас, – можливо, маючи надію на всемогутність незалежної преси, або ж – під впливом тієї ж «Сутри»...<br />
Матеріал дійсно міг вийти суперовий, якби я не був впевнений, що цей лист – то звичайний блеф з метою вициганити десятку на ліквідацію похмільного синдрому. Була підозра (судячи з деяких подробиць у листі), що автор сам, особисто мав справу з отією «контактеркою», а тепер ще й намагається продати свій убого-сексуальний досвід. Але що поробиш, прийдеться їхати на зустріч з свідком контакту. Вчора було вже пізно, отож почнемо сьогодні, з самого ранку. Поголитися встиг, поснідати також, можна вирушати. Через півгодини я зійшов на автобусній зупинці, неподалік від пам’ятника, російському нащадку африканських родичів, а звідти – вниз по алеї, крізь стрій чорних, зосереджених дерев. Мені подобається, як зима відкриває їхню, заховану під літнім леготом чорно-білу архітектуру, виділяє чіткими, виразними лініями характер кожного з них, допомагає відчути їхню спокійну довіру до власної долі. Ось якби і людям хоч трохи перейнятися тією нехитрою наукою, відпочити від повсякденної метушні, виснажливих змагань за якомога краще місце під сонцем. Якби й мені покинути цю біганину від однієї псевдосенсації до іншої, та й засісти за давно розпочатий роман, в якому недовершені навіть перші три розділи постійно мучать мене своїм невтіленим, незжитим до кінця болем – та що поробиш, життя є життя, чимось треба заробляти на хліб насущний, а оте твоє «чимось» не найгірший з усіх можливих варіантів. Дивись краще ліворуч, бо вулиця, що вказана в адресі, вже закінчується, а непарного числа будинку щось не видно. Ага, ось він, заховався за перекособоченим від натиску ошалілих черг продуктовим магазином. Будинок невеликий, але охайний, з поглядом двох вікон, звернених на дорогу. Хвіртка відчиняється після певних зусиль, стежка до дверей закидана снігом. Видно, хазяїн сьогодні ще не виходив з будинку. Дзвінок не працює, після тривалого грюкання в двері за ними чується якесь шарудіння, хрипкий кашель і незадоволений голос: «Що вам треба, що ви двері ламаєте?».<br />
– Відчиніть, будь ласка, я з газети, ви писали нам...<br />
– Нікуди й нічого я не писав, дайте мені спокій...<br />
– Як так не писали? Адже тут, в листі, вказана ваша адреса, ваше ім’я та прізвище?<br />
– Я не хочу нікого бачити, забирайтеся геть!..<br />
– Ні, голубе, жартуєш, що ж це, я даремно перся сюди аж з самої Смолянки, що мені тепер самому родити обіцяну контактерку? І двері знову лихоманить від мого натиску.<br />
– Ось моє посвідчення, погляньте, довго я вас не затримаю, не бійтеся...<br />
За дверима настає тиша, трохи згодом клацають один за одним кілька замків, бряжчить ланцюжок, скриплять незмащені завіси, і я бачу перед собою старого чоловіка, худого й високого, з обличчям, зарослим сивою щетиною.<br />
– Доброго ранку вам! Ви обіцяли дати нам адресу жінки...<br />
Старий не дослухавши, човгає вглиб сіней, відчиняє двері в кімнату. Не чекаючи запрошення, йду за ним, й отримую прямо в ніс цілий букет вже знайомих з подібних відвідин «пахощів»: поту, немитого тіла, запущеного енурезу, тютюнового диму, залишків прокислої їжі, – запахи самотньої, недоглянутої старості.<br />
– Хто це тобі, хлопче, сказав, що я когось боюся? Мене вже не можна чимось злякати. Сідай он, ближче до вікна, а я чайник поставлю на плитку, погріємось трохи. Я сам тепер кого хоч можу злякати, бачиш, яким став, – страшний, як смерть, а недавно ще був, як ти – нахабним, самовпевненим, жінкам вмів подобатись...<br />
– Скільки ж вам років, якщо не секрет?<br />
– Скільки не є, то всі мої, крадених з чужого життя не тримаєм... Хоча в мене самого влада такий шмат вирвала, затоптала чоботиськами, з грязюкою змішала мої найкращі літа. Хто тепер мені їх поверне? Не знаєш...<br />
Старий сидів за столом, навпроти мене, підперши почорнілим кулаком щоку, дивився, кудись крізь стіну поза мною й говорив... Я непомітно включив диктофон й більше не перебивав старого.<br />
– Я колись давно працював у школі, вчителем малювання. Тепер вже забув обличчя дітей, моїх учнів, але ті поєднання кольорів на їх малюнках, – вони й досі стоять перед моїми очима. Розумієш, кожний такий кольоровий вибух зберігає в собі дивовижну інтенсивність не розтраченого на дрібниці часу. Мабуть, в житті дітей взагалі не буває дрібниць. Кожна хвилина, прожита ними, може дорівнювати за своєю напругою, наповненістю тижням дорослого життя. Якби нам вдавалося зберігати такий рівень життя і в зрілому віці, – напевно, люди змогли б позбутися страху смерті. Той страх руйнує в нас найголовніше, – те, що зветься душею...<br />
Того листа я написав вам за кілька днів до Різдва, дуже хотілося хоч з кимось поговорити. Тепер я рідко виходжу з дому, а до мене ніхто не приходить. 3 моєї рідні в місті не залишилося нікого. Була сестра... Ну, що ти насупився? Думаєш, старий, щоб потішити себе, вигадав оту історію з жінкою? Так? Добре, не виправдовуйся... Я дійсно потім пожалів, що написав про те все. Є речі, до яких небезпечно вертатися, навіть в пам’яті. Та бачу, ти хлопець нетерплячий. Що ж, коли вже так кортить, то спухай уважно. Все сталося десь років сім чи вісім тому, не пам’ятаю точно. В місті якраз говорили про арешт гебешниками органістки з польського костьолу. Нібито вона якусь школу підпільну для дітей католиків організувала. Пізніше був суд, їй впаяли на повну катушку... І Льоня, наш маршал незабвенний, ще був живий.<br />
... Моя сестра тоді працювала в родильному домі медсестрою. Одного разу вона прийшла з нічного чергування як не своя... В те, що вона розповіла мені, я не повірив. Попередив її, щоб не казала поки що про це нікому, й домовився з нею так: наступного разу, коли вона буде на чергуванні, я прийду до них в лікарню, – щоб побачити все на власні очі.<br />
Десь після опівночі сестра винесла мені білий халат, впустила мене в відділення для новонароджених. Ми зайшли в кімнату чергових, кип’ятильником у склянці розігріли чай, присіли на дерев’яний тапчан біля напівпрочинених дверей і почали чекати.<br />
Хтось забув закрутити до кінця краник в умивальнику – було чути, як падають, розбиваються краплини води. Повільно спливав час. Я вже почав дрімати, як раптом сестра сіпонула мене за рукав й прошепотіла: «Дивись он туди...» І перш ніж щось побачити, я почув притишене й протяжне скрипіння – в кінці коридору, в одній з палат двері обережно відчинилися і звідти, в синювато просвітлений нічний простір вийшла гола дитина. Піднявши руки на рівень плечей, немов намагаючись не втратити рівноваги, уповільнено якось опускаючи і піднімаючи то одну ногу, то другу, вона дибала в напрямку нашої кімнатки. Ближче, ближче, вже можна розгледіти, що це хлопчик, що обличчя його (чоло, щоки) покрите глибокими зморшками, що воно має вираз якогось зосередженого старечого суму. Дійшовши до наших дверей, він повернув голову і подивився прямо на мене, погляди наші зустрілися, і я відчув, як холодний дрижак від потилиці до п’ят пройшовся по моєму тілі. Великі, наповнені блакитним мерехтінням очі, мали все той же вираз недитячого суму. Дитина відвернулася, дійшла до вікна в кінці коридору і несподівано, якось зграбно й швидко, по трубах опалення видерлась на підвіконня. Тримаючись руками за дерев’яні рами, вдивляючись крізь шиби у завіконну темряву, хлопчик простояв так кілька хвилин, потім швидко спустився донизу і вже не обережно дибаючи, а бігом протупотів по коридору і щез за дверима палати. Тільки тоді до мене дійшло, що отак, перед нами, вигулювала дитина, якій мабуть, ще не сповнилось тижня після народження. Руки сестри на моєму плечі дрібно тремтіли.<br />
...Пізніше вона розповіла мені, що матір тієї дитини привезли в лікарню непритомною. Підібрали прямо на вулиці. При ній не було навіть паспорта. Вже після родів, після довгих вмовлянь, жінка повідомила свою домашню адресу (вона там проживала разом з матір’ю), назвала своє ім’я і прізвище. Виявилось, що за кілька днів перед родами вона посварилася з матір’ю, й та вигнала її з дому. Найбільше матір дратувало те, що дочка не хоче признатися, від кого чекає дитину. А передумавши, охоловши, вже не змогла знайти свою дочку серед великого міста.<br />
Чому саме я порадив сестрі нікому не розповідати про те, що ми бачили. На той час ще не пройшло й року, як я повернувся з шестирічного «курсу» примусового лікування у спецвідділенні столичної психлікарні. Але й тут, вдома, відчував за собою постійний нагляд.<br />
Сестра тримала мене у курсі останніх новин щодо незвичайної дитини і її матері: з лікарні їх все ще не виписували, в жінки виявили якесь ускладнення, та й вона сама не дуже поспішала вертатися додому.<br />
Весна тоді потроху набирала сили, поволі оживали дерева, люди, земля під ногами.<br />
Мені дуже хотілося поговорити з тією жінкою. Ти запитаєш, для чого це було потрібно? Я вже говорив про свої думки щодо збереження і вдосконалення сили людського буття. Мені здалося, що саме той хлопчик міг би допомогти мені, підказав би, де саме шукати ті виходи з еволюційних завулків, з сліпих кутів насильства і примусу, – основних методів нашої державної педагогіки.<br />
Побачивши її вперше (знову ж таки допомогла сестра, розповіла, в які саме години жінка гуляє з малим на лікарняному подвір’ї); я був здивований тим, як не співпадає мій уявний образ про неї з тією дівчинкою, що стояла напроти мене. «Боже, вона ж ще зовсім дитина, – подумалось мені, – років сімнадцять має, не більше».<br />
Першим заговорив я, обережно пояснив, що одного разу вже бачив її хлопчика, назвав своє ім’я. Вона мовчки слухала мене. Особливого здивування на її обличчі я не помітив.<br />
– Я знаю про все, – спокійно відповіла вона. – Нічних походеньок більше не буде. Він вже не лякатиме вашу сестру, – і посміхнулась, дивлячись на малого, що лежав у колясці. Рукою поправила русяве волосся над чолом й рішуче, немов відкидаючи останні вагання, промовила:<br />
– А мене звати Тоня, прізвище моє Листопад...<br />
Після того наші зустрічі почастішали. Вільного часу я мав вдосталь, працював нічним сторожем, – через два дні на третій. Про повернення в школу, на свою колишню посаду вчителя малювання, як мені пояснили, не могло бути й мови.<br />
Коли я приходив, Тоня вже чекала на мене, сиділа під старою липою, на дерев’яній лавочці, на якій тільки недавно висохла темно-зелена фарба, однією рукою гойдала коляску, а в іншій тримала розкриту книжку, позичену у когось із її палати. Читала уважно, з напівдитячою довірою до всього написаного, а потім переказувала мені окремі епізоди, то співчуваючи персонажам, то обурюючись, в залежності від сюжету. То був «Віконт де Бражелон» Олександра Дюма. Я тихо підкрадався ззаду і закривав їй долонями очі. Тоня вдавано лякалась – «Ой, хто це?» – хоча добре знала, кому дозволяється така вільність, а я відчував, як під моїми пальцями тремтять її повіки, схожі своїми дотиками на крила пійманих в жменю метеликів.<br />
Одного разу вона сказала:<br />
– Я бачу, що ви вже давно хочете запитати мене, але чомусь не наважуєтесь...<br />
– Що запитати? – прикинувся я дурником.<br />
– Звідки взялася моя дитина, хто її батько... Так? Правильно я вгадала? Що ж... Слухайте, спробую розповісти…<br />
Дослівно я не зможу тепер відтворити її незвичну розповідь, прийдеться переказати своїми словами.<br />
Минулого літа, після випускних екзаменів, отримавши атестат зрілості, Тоня поїхала відпочивати в село, до своєї тітки. Там познайомилась з сусідським хлопчиком, її ровесником. Він саме десь доп’яв жовто-блакитний гедеерівського (тоді ще не була розвалена берлінська стіна) виробництва намет і запропонував їй провести кілька днів на березі Случі, неподалік їхнього села. Хлопчик чимось сподобався Тоні, вона, трохи подумавши невідомо про що, погодилась на його пропозицію.<br />
Намет розбили біля підніжжя скелястої гори, на якій бовванів похмурий, добре збережений ще з довоєнних часів, дзот. Подібні споруди, на будівництво яких в тридцяті роки військові зганяли напівголодне населення з ближніх сіл, стоять і дотепер, – вздовж Случі, через кожні півтора-два кілометри. Місцеві жителі називають їх «точками». На початку війни німці, не завдаючи собі клопоту штурмом цієї «укрепзоны», просто обійшли її з тилу, а в деяких «точках» офіцери самі замкнули солдатів, щоб потім спокійнісінько здати їх в полон наступаючій армії вермахту. Тільки в районі Звягеля, коли німці вже захопили Житомир і наближалися до Києва, все ще тривали бої, все ще ходили в атаку червоноармійці комбата Бланка. Про все це хлопчик розповів дівчинці в перший вечір, – під заспокійливе булькання в казані пахучої, з свіжозловленої риби, юшки, під потріскування на вогні соснового сухого хмизу. Короткий залишок літньої ночі вони провели в наметі, кожен у своєму спальному мішку. Тоня бачила, що хлопчику дуже хочеться поцілувати її, але він ніяк не зважиться це зробити.<br />
Наступного вечора він продовжив свою розповідь. Виявляється, що деякі дзоти з’єднані між собою підземними тунелями, знайти вхід до яких марно намагалися його однокласники. Ходили чутки, що в тих підземеллях ще з війни ховаються кілька есесівців-вервольфів, напівздичавілих, але дивним чином навіть не постарілих за весь цей час. Один дядько з їхнього села клявся, що на власні очі бачив, як один з них, схожий на молодого Штірліца, в чорному з черепами мундирі, спускався вниз до річки, щоб набрати у термос води...<br />
«Ой, фантазер, – подумала Тоня, – спеціально лякає, щоб забратися до мене у спальний мішок»…<br />
Відриваючись від землі, від ще не зотлілих головешок, червоні цятки вогню летіли вгору, у перекинуте провалля чорного неба, щезали в ньому, гаснули на півдорозі й летіли знову і вгору, підкоряючись невтримному потягу своєї далекої прадомівки, потягу мовчазних безіменних сузір’їв.<br />
Тоня раптом відчула легкий дотик до свого плеча, відчула чийсь теплий подих прямо в щоку, злякано відсахнулася, схопила хлопця за руку. В темряві, за її спиною, похитувалась величезна руда голова, кивала, немов ствердно відповідаючи на чиєсь запитання. – Та це ж коник до нас прийшов, – хлопець засміявся, – їх сюди, понад річкою, приганяють пастися на ніч...<br />
Він взяв з целофанової торбинки грудку цукру, протягнув коневі. Тоня зробила те ж саме, – мокра волохата губа вдячно торкнулася її долоні...<br />
В той вечір Тоня вперше дозволила хлопцеві поцілувати себе. Багаття вже догоряло, останнім теплом і світлом пульсували крізь політ жарини. Якщо дивитись на них трохи ширше від звичайного, розкривши очі, то здавалося, що бачиш з висоти нічного польоту вогні великого міста. Було чути, як на млині, переливаючись через каміння, лепече щось своє безсонна вода. Хлопчик осмілів, і його рука, немов випадково, час від часу торкалася Тониних грудей. Вона завмирала під тих торкань, прислухалася, як злякано стукає її серце. Коли ж Тоня відчула, як його пальці обережно розімкнули за спиною бретельки ліфчика, то вирішила, що це вже занадто, й напружившись, вивільнилась з його обіймів. Шум крил почувся над головою: якийсь нічний птах пролетів над ними, в бік річки. Хлопець зітхнув, звівся на ноги:<br />
– Почекай трохи, схожу перемети свої провірю, може, сома впіймаєм...<br />
Провів рукою по її волоссю, заспокійливо додав:<br />
– Це недалеко, я швидко повернусь, не бійся...<br />
Вона дивилась, як повільно тане в синюватій темряві його постать, потім лозиною розгребла жар, підкинула хмизу. Дочекавшись, коли розгориться вогонь, Тоня згребла докупи оберемок духмяного сіна, витягла з намету спальник і, закутавшись в нього, зручно вмостилася на сіні, притулилася поглядом до вогненного, гіпнозуючого танку... Великі червоні пелюстки то розпускалися, виростали, то знову осипалися, хилились до землі, горнучись до її ніг, щоб потім, відсахнутись, злетіти вгору. В тих спалахах був якийсь свій особливий ритм, неначе вогонь щось намагався розповісти, донести людині щось дуже важливе, не відоме нікому, відкрите тільки йому, збережене ним в глибинах сотень тисячоліть. Неусвідомлено руки Тоні тягнулися назустріч тому розтривоженому бажанню неможливого діалогу, вона вже розрізняла десятки вогняних відтінків багряного, живого кольору, але слів для того, щоб ними означити побачене і відчуте, вона не мала, все те швидко щезало з очей, а потім вивітрювалося з пам’яті, й тільки саме відчуття сприймання кольорів ховалося назавжди десь в підсвідомості, щоб лиш зрідка підніматися на поверхню її сновидінь.<br />
...Тоня почала дрімати, – поклавши під голову почорнілий заплечник, прихилившись щокою до складених човником долонь. Раптовий сухий тріск, схожий на електричний розряд, примусив її підхопитися. Потріскування чулося з-під горба, на якому стояв її намет. Ще трохи, й вона побачила, як звідти до неї повільно наближається горизонтальна, блакитного кольору смужка. Немов розхлюпавшись від того руху, вниз падали великі краплі синього світла. В Тоні перехопило подих. За кілька кроків від неї смужка якось незграбно сіпнулася й перейшла з горизонтального положення у вертикаль... Стовп світла продовжував наближатися, і, не припиняючи свого уповільненого руху, набирав обрисів людського тіла. Тільки його співвідношення були якимись непропорційними: велика голова, тонкі ноги й широкі, схожі на крила, руки. Навколо постаті раптом з’явився оранжевий контур, обведений ніби одним помахом пензля.<br />
Незнайомець стояв зовсім близько, на відстані одного жесту... Страху вже не було, холоднувате блимання діяло заспокійливо, викликало дивним чином почуття незрозумілої довіри до всього, що відбувається. Це було схоже на сон, і чомусь не хотілося прокидатись. Розслаблено простягнувшись на спальнику, не розкриваючи очей, Тоня відчула м’який і теплий дотик, – одночасно до всього тіла. Блакитне сяйво мерехтіло перед очима, переливалося по волоссю, текло від плечей по руках, наповнювало її легким тремтінням, розімлілим звучанням всіх м’язів. Хотілося пірнути глибше в той освітлений потік, назавжди залишитися в ньому...<br />
Що було далі, Тоня пам’ятала невиразно, – в свідомості збереглися напіврозмиті, розірвані кадри рухомих краєвидів, жіночих і чоловічих облич, звучання слів незнайомої мови, відчуття миттєвого болю...<br />
Ранком вона прокинулась на тому ж оберемку сіна під накинутим зверху (ще одним) спальником. Протерла очі й не могла зрозуміти, чому їхній намет стоїть з іншому місці, а не там, де був учора. Почала розпитувати хлопця, той здивовано відповів:<br />
– Я думав, що це ти сама, невідомо для чого, переставила намет ближче до лісу...<br />
Вони спустилися вниз до річки, на місце попередньої стоянки. Там, де був розбитий намет, чорнів прямокутник вигорілої трави. Неподалік, окремо від нього, лежали обвуглені головешки вчорашнього вогнища.<br />
А ще через кілька хвилин, незважаючи на всі умовляння хлопця, Тоня почала збиратися додому. Єдиним її аргументом було: «Я більше не можу тут залишатися».<br />
Старий встав, підійшов до вікна, трохи помовчав. Потім повернув голову й поглянув на мене з якоюсь несподіваною підозрою:<br />
– Поки що вимкни свою машину, хай перепочине... Послухай краще без неї, вже небагато лишилося.<br />
... Отож, через кілька днів після тієї розповіді до Тоні приїхала мати й після розмови з лікарем її дочку, разом з малим, виписали з лікарні. Все сталося якось несподівано, я навіть не зміг попрощатися з нею...<br />
На літо я поїхав до Криму, на заробітки в один з овочевих радгоспів. Повернувшись десь у жовтні, я вирішив розшукати Тоню. Думав, що зможу хоч чимось їм допомогти... Її адресу мені дали в тій же лікарні. Та крім матері, нікого вже не застав. Вона чомусь боялася говорити зі мною, не хотіла відповідати на всі мої розпитування. Все ж таки зумів її переконати, що я працівник відділу соцзабезпечення, і маю передати для її дочки грошову допомогу. Тільки тоді жінка розповіла, що два місяці тому до них на зеленому «бобику» приїхали якісь люди у військовому одязі й забрали Тоню і її малого. Пообіцяли, що дочка скоро повернеться, й щезли. Лише недавно від Тоні прийшов лист – ось тільки без зворотньої адреси.<br />
Два тижні по тому я знову прийшов до їхнього будинку. Було ще тепло. Біля хвіртки на пеньку зрізаного дерева сидів чоловік. Очі його були заплющені, долоні рук лежали на колінах. Я привітався, запитав, чи вдома його сусідка. Не відкриваючи очей, чоловік якимось відсирілим, неприємного тембру голосом, відповів, що ніяких сусідок тут нема, жінка продала хату і кудись виїхала, тепер весь будинок належить йому, допитуватись про її нову адресу він не мав потреби. Я подякував й розпрощався з ним. Коли вже трохи відійшов, щось змусило мене озирнутися. Чоловік дивився мені вслід, примруживши очі. Сонячне світло падало на його припідняту голову, підкреслювало червонястий, налитий кров’ю колір обличчя. Щось зловісне було в тому погляді, відчуття незрозумілої загрози ворухнулось в мені...<br />
Згодом, після кількох невдалих спроб розшукати Тоню (через житлове управління, райвідділ міліції) отут, навпроти нашого магазину, мене перестріли двоє дебелих гевалів й один з них порадив мені не сунути куди не слід свого носа, а другий додав до тієї поради короткий хук у мою ліву щелепу. Трохи очухавшись, я подумав: скоро зима, треба перепочити і обірвав всі свої пошуки…<br />
I ось тепер, коли пройшло років сім, не менше, з тієї пори коли я ще не був таким дохлим... так, так, не дивуйся, мені тільки недавно «стукнуло» п’ятдесят сім, то не я сам, – доля мене так вирядила. Й уявляєш, минулої суботи шкандибаю я по Михайлівській, кишеню мого макентоша приємно відтягує добута після півторагодинної черги пляшка «Житомирської ароматної», і раптом бачу посеред людського натовпу обличчя Тоні Листопад, неподалік від магазину «Букініст», зліва від нього. Я впізнав її відразу ж, хоча це вже була далеко не дівчина, а доросла, красива жінка. В її обличчі зберігалося найголовніше – якесь постійне очікування і здивування тими змінами, що відбуваються в білім світі. У мене не вистачило духу покликати її, підійти до неї. Не хотів, щоб вона побачила мене в такому вигляді. Почекав, поки Тоня ввійшла, а трохи згодом вийшла з магазину, та й подибав за нею слідом, на невеликій відстані, аж поки вона не щезла за прозорими дверима готелю, – того самого, з вікон якого так добре видно білу й високу споруду Преображенського собору.<br />
Наступного дня я зателефонував до готелю, назвав її прізвище й мені відповіли, що Антоніна Листопад проживає в номері такому-то. І все ж на побачення я не відважився. Не знаю, що за контора взяла опікунство над Тонею... Можна тільки здогадуватись... Але хто б там не був, я не хочу, щоб мене знову перестріли в якомусь темному завулку. Правда, особливих причин чіплятися за таке життя нібито й нема, і все ж... Ось тоді й написав я вам листа. У вас більше шансів щось дізнатися, розвідати... й допомогти, якщо буде потреба...<br />
Старий закашлявся, рвучко загасив цигарку об мідне пуделко. Я підвівся, виключив диктофон.<br />
– Що ж, на сьогодні вистачить. Та завтра, з вашого дозволу, я хотів би ще раз прийти, – треба уточнити деякі деталі…<br />
Старий (хоч не зовсім зручно так його називати, але хай вже буде, як є: справжнє його ім’я розкривати не варто, а вигадувати нове – не хочеться) мовчки кивнув, я попрощався з ним і покинув будинок…<br />
<br />
ІІ<br />
З часу тієї (першої) зустрічі з Старим минуло кілька тижнів. Наступні події закрутилися з такою швидкістю, з такими несподіваними і неймовірними з’явами, що я вже не звертав уваги на точний відлік днів, а іноді взагалі втрачав здатність реально сприймати дійсність, більш хожу на штучний гібрид фільму жахів з ковбойським вестерном. Щоб зрозуміти, чому я сиджу тут, посеред зимового лісу, зарившись, як кабан, в копицю сіна, невідомо ким накладену з краю галяви, то треба хоч частково прокрутити перед вами попередні події, для зручності розіклавши їх на окремі кадри німого фільму, з моїми власними титрами...<br />
... Моє перше побачення з Тонею Листопад в скверику неподалік Преображенського собору, куди вона прийшла після мого телефонного дзвінка, вийшло коротким, всього кілька хвилин. Було помітно, що вона побоюється говорити зі мною. Тільки коли я передав їй вітання від Старого, віддав добірку номерів нашої газети разом із найгалантнішою посмішкою, на яку був здатний. Тоня трохи відтанула. Оглянувшись, вирвала з записника чистий листок, щось швидко на ньому написала й простягнула мені. Я прочитав: «Мені більше дзвонити не треба, в готель також не приходьте. Зустрінемось сьогодні о шостій вечора, в парку біля пішохідного мосту».<br />
На умовлене місце я прийшов заздалегідь. Чекати довелось не довго. Тоня з’явилась через хвилин десять, тримаючи в одній руці прозорий пакет з апельсинами, а другою поправляючи на голові білий в’язаний шарф. Ми повільно пішли через міст, освітлений поодинокими ліхтарями, зупиняючись час від часу, – внизу чорнів ще не замерзлий Тетерів, вздовж лівого берега у вікнах невисоких будиночків блимали жовті вогні. З її розповіді я дізнався не так вже й багато: син Тоні перебував в якомусь військовому шпиталі, – там вивчають його незвичайні здібності, а їй зрідка дозволяють з ним бачитись. Лікарі переконали Тоню, що хлопчик не зможе вижити у звичайних умовах, що тільки там, в них, вони здатні зберегти йому життя. Де саме знаходиться шпиталь, повідомити не може, – її попередили, взяли підписку... Сама тепер мешкає в Києві, отримала однокімнатну квартиру, а працює лаборанткою в одному з дослідницьких інститутів. Сюди, в Житомир, приїхала у службове відрядження, а заодно – побачити своїх давніх знайомих.<br />
– То може провідаємо одного з них? – запитав я. – Старий живе на Подолі, тут зовсім близько... Він буде радий Вам…<br />
– Не знаю, чи варто, – завагалася Тоня. – Та добре, ходімо, тільки ненадовго... А кульок оцей вкиньте до своєї торби, я потім заберу…<br />
Вона взяла мене під руку й ми спустилися вниз, до Набережної, а звідти вузькою, напівтемною вуличкою, дійшли до будинку Старого. Крізь занавішені вікна пробивалося мляве світло, лягало жовтими уламками на сніг – значить, хазяїн вдома. Була надія, що ця зустріч допоможе з’ясувати деякі важливі деталі, необхідні мені для того, щоб скласти план якихось дій, вирішити, що робити із задуманим інтерв’ю.<br />
... Ми стояли під дверима, я ще раз постукав. Ніхто не підходив, в будинку тиша. Я сильніше натиснув на ручку, й повільно, самі по собі, двері відчинилися – вони були незамкнені. Крізь темні сіни ми ввійшли в кімнату і найперше, що побачили – перекинутій стілець навпроти вікна, а на ліжку горілиць лежав Старий і тихо стогнав. Донизу, торкаючись підлоги, звисала його ліва рука. Рушник з великими рудими плямами валявся поруч. Ми кинулись до Старого, не розуміючи, що ж сталося, звідки на його одязі стільки крові. Ковтнувши води із піднесеної Тонею шклянки, Старий відкрив очі, спробував піднятися, спираючись на лікті. Я підклав йому під спину подушку й нахиляючись, помітив у нього на шиї, ближче до сонної артерії, кілька невеликих рваних ран. Біля них вже запеклася кров. Я промовив: «Почекайте трохи, потерпіть, я зараз вискочу, викличу «швидку допомогу»...<br />
Та Старий зупинив мене:<br />
– Не треба нікого викликати, обійдемося без них... Он там, в шухляді буфету йод, чистий бинт, – дістань їх...<br />
Я знайшов те все, передав Тоні, – вона швидко промила й змастила ранки, перев’язала їх, допомогла Старому переодягнутись в чисту, не забруднену кров’ю сорочку. Той трохи повеселів, пробачався, що так приймає гостей, що завдає стільки клопоту ним. А потім розповів, що саме з ним трапилось цього вечора...<br />
Сьогодні він мав заступати на своє нічне сторожування (на якомусь складі), вийшов з дому, та раптом згадав, що забув цигарки й повернувся за ними. Біля хвіртки його будинку стояв незнайомий чоловік і коміром куртки, немов від вітру, прикривав нижню половину свого обличчя. У відблисках вуличного ліхтаря було видно лиш його очі. «Вони дивились, – продовжував Старий, – прямо на мене. Коли я підійшов ближче, рука чоловіка раптом сіпнулась донизу, відхилила вбік коміра, і те, що я побачив, змусило мене жахнутися: все його обличчя було покрите синюватими горбистими рубцями, котрі виступали над шкірою. Було таке враження, ніби хтось замість людського лиця намагався зшити страхопудну личину, але під кінець забув її вивернути, полишив ззовні хапливі й грубі шви. Чоловік щось невиразне гикнув і кинувся до мене. Я навіть не встиг отямитись, приготуватися де захисту. Він повалив мене на сніг, почав заламувати руки, намагаючись покласти «на лопатки». Страх додав мені сил, я викручувався, як міг. Та вистачило мене ненадовго: смердотне, хапливе дихання напасника вдарило в мої ніздрі, я відчув, як зуби його вп’ялися мені з горлянку. Десь зовсім близько, збоку магазину, почулося гуркотіння машини, мигнуло світло фар. Мені вдалося вивільнити праву руку, й, зібравши останні сили, я вдарив незнайомця в скроню. Шум машини почувся майже поряд, я закричав… Чоловік на мить відпустив мене, а потім швидко підхопився, перебіг вулицю й щез в темряві за деревами. Повз мене, не зупиняючись, протарохкав грузовик з критим кузовом, з якимось написом на фургоні. Тоді, пересилюючи біль, я добрався до дверей, відімкнув їх і вже в кімнаті намагався зупинити кров... А потім прийшли ви...»<br />
– Вам не можна тут залишатися, треба їхати в лікарню. – Тоня благально подивилася на Старого. Але той заперечливо похитав головою.<br />
– Добре, тоді завтра я приведу до вас лікаря, мого знайомого, хай огляне вас, чимось допоможе... А поки що випийте ось це. – Тоня дістала з своєї рожевої косметички якісь таблетки, одну простягла Старому. – То сильний антисептик, прийміть обов’язково, бо може бути зараження крові...<br />
В моїй торбі була ще пляшка молока, Тоня закип’ятила його, напоїла Старого, й залишивши на столі кілька апельсинів, ми розпрощалися з ним. Старий провіз нас до дверей. Вже з вулиці побачили, як погасло у вікнах світло...<br />
Наступного дня, надвечір, я знову зустрівся з Тонею. Вона прийшла не одна, а разом з тим самим лікарем, вусатим чоловіком, років десь під п’ятдесят. На ньому була шкіряна потерта куртка чорного кольору і величезна, з якогось неймовірного хутра, шапка. Ми познайомились. Він розповів, що вже допоміг Старому, зробив необхідні уколи. Від нього я й почув несподівану версію про ймовірну причину того нічного нападу на Старого. Лікар пояснив, що його приятель працює в одній із спецлікарень четвертого відділення, яке обслуговує виключно партійну номенклатуру. Саме в них до невеликої групи онкологічних хворих, за їх згодою, була застосована нова метода лікування. Суть її полягала ось в чому. Кожен живий організм насичений пігментами, так званими порфіринами. Вони входять у хлорофіл, що надає листю зеленого кольору, і в гемоглобін, що робить нашу кров червоною. Збій у генетичній програмі порушує природний обмін порфіринів. Вони накопичуються під шкірою і під дією сонячного світла стають каталізаторами, ще перетворюють звичайний кисень в так званий синглетивний. А його молекули, як відомо, руйнують клітини. Тоді й з’явилася ідея використати такий кисень для знищення ракових клітин. Хворим ввели під шкіру відповідні порфірини й почали опромінювати їх сонячним світлом. Отримані результати були вражаючими: в окремих випадках вдалося майже повністю нейтралізувати злоякісні утворення. Пацієнти і їхні лікарі перебували на сьомому небі: здавалося, що знайдено шлях до подолання однієї з найстрашніших хвороб. Та сталося несподіване: аналізи крові саме тих хворих, що подавали найбільше надій на повне одужання, показали катастрофічне зменшення вмісту гемоглобіну. Ніякі препарати для його відновлення не допомагали. А далі пішло все ще страшніш: пацієнти почали боятися сонячного світла, виходили на подвір’я тільки вночі, їхні обличчя почали невпізнано мінятися, набувати страхітливих рис. Сталося кілька випадків, коли вони накидалися на інших хворих зі спробами напитися живої крові, що тільки й могла зменшити їхні страждання, могла забезпечити їх невраженим, здоровим гемоглобіном.<br />
<br />
(Закінчення буде).*<br />
<br />
* На цих словах детектив закінчується. Продовження немає (прим. упоряд.).<br />
<br />
<br />
Брут Хома. Той, що вартує ніч (пригодницький детектив з життя вампірів, зомбі, вовкулаків, пришельців з паралельного світу та співробітників КГБ) // Вільне слово. – №№ 2, 3, 4, 6, 7, січень-лютий 1991. – С.6.<br />
<br />
<br />
<br />
ГУМІАРАБІК*<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>...пан із сонячним обличчям<br />
<span style="white-space: pre;"> </span> Данте, Пекло, ІV.131.**<br />
<br />
* Клейка речовина, що витікає зі стовбурів африканських і аравійських акацій. (Словник іншомовних слів).<br />
** Переклад з італійської Ф. Степанова<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
Чому дерева посеред зими, часопростору оречевленого сновидіння, стоять голі, нічим і ніким не захищені, а влітку, коли можна жити в щоденних розкошах тепла і світла, не турбуючись ні про яку одіж, вони раптом ховають свій потойбічний зимовий досвід в легіт і лепіт тисячолистий, в зелене марення – меони нещодавнього чорно-білого відчаю в зовсім інших шалманах і мешканнях здичавілого вирію знерухомлених крил...<br />
(Хома Брус: Запитальник без відповідей).<br />
<br />
Я в Києві.<br />
<br />
Я йду сьогодні в гості до пані Д. Вона запросила мене на каву – два з половиною роки тому. Але тоді я не зміг прийти. Мене забрали до війська. Два роки, а якщо точніше – сімсот тридцять чотири дні на моїх плечах лежали майже невагомі й невблаганно тяжкі чорні крильця із літерами СА... За дерев’яними дверцятами вокзальної вбиральні я зідрав їх з парадного френча й кинув на дно унітазного сідала... Яка це насолода – одним жестом позбутися всіх ознак уставної покори, забути маячню самозгубчого присягання й знову вирватися на волю! Дембель в маю – і все по цимбалах: в синіх джинсах, в червоній футболці з написом, в кросах легких мене жоден патруль не дістане...<br />
Біля виходу з підземелля, на коробці з-під марокканських помаранчів, сидів зачуханий бомжик. Я зустрівся з ним поглядом і поклав йому на коліна свою, вже назавжди непотрібну парадку...<br />
Я в Києві. Сьогодні я йду на каву до пані Д. Завтра мушу повернутися додому. Бажано – зранку, щоб встигнути на роботу.<br />
Від приміського вокзалу білий трамвайчик з намальованим і вже кимось надкушеним яблуком підвозить мене до Сінного ринку. Там я купую букетик 6арвистих айстр. Звідси – на вулицю, де живе пані Д. зовсім близько. Можна і пішки прогулятися... Від далеких і гіркуватих пахощів приємно паморочиться в голові... Два з половиною роки тому вона дала мені те, що завше давала іншим чоловікам, те найбільше й найстрашніше, що інколи відбувається поміж чужими людьми різної статі. Це була моя перша жінка. Мене привів до неї мій приятель. Пояснив, ось хлопця забирають до армії, а відпускати туди без причастя не можна: хто зна, яким він повернеться звідти... Вмовляти господиню довго не довелося... Тієї ночі з її допомогою я й перейшов межу... А вранці спокійно й весело вона слухала мої недорікуваті подяки і вже за дверима простягнула жовтий ключик від свого помешкання. Попередила, що сьогодні повернеться пізно, слоїчок з кавою стоїть на балконі, все інше – в холоднику. «Ну, все, мурчику, цьомай тьотю і – аріведерчі... Не дочекаєшся – лягай спати... Я сама тебе розбуджу...»<br />
Той ключик я знайшов нещодавно і зовсім випадково, серед різного мотлоху, в конверті, поміж двох заїжджених платівок «Чарівних гітар»... Пам’ять, ця запопадлива дружина Лота, відразу ж оживила кілька соляних стовпів, повернула їм округлі й теплі принади. Спершу було хотів написати листа, але ж на яку адресу? Де саме знаходиться будинок, пам’ятаю, а номерні числа і вулиці назву – ні... Що ж, доведеться їхати.<br />
Не тепер, так в четвер, а найкраще – в неділю, коли відісплюсь за суботу й тіло моє забуде втому всіх днів розколошканого метушнею тижня... бридню щоденного спілкування з колегами, гризню з домашніми яжуками...<br />
Навпроти колишньої кінаси мимоволі притишую крок. Афіша з портретом бородатого гебрея сповішає про бенефіс якогось Бенціона Трахтенберга, скрипаля і знаного драгомана трансцендентних видінь. Сліпуча посмішка маестро демонструє глядачам могутні вставні щелепи вочевидь не місцевого походження. Я згадав, як приходив сюди, в кінотеатр повторного фільму, на вечірні сеанси незабутнього Куросави, вишукано недорікуватого Антоніоні, на мілітарно-елітарні стрічки раннього Вайди... й відразу ж, як гасло світло, десь по закінченню титрів, спокійнесенько засинав, а прокидався в останні кульмінаційні півгодини, зі смаком доповнюючи власні сновидіння епізодами напівдозволеної (тоді ще) кінокласики... Тепер безробітні актори влаштовують тут свої безпорадні вистави, розігрують свої власні вертепи – навпроти ранньої зими... А поки – ще осінь, і вечір – ще теплий, треба йти далі...<br />
Біля під’їзду з двома крилатими химородинами я піднімаю голову і крізь їхнє закам’яніле волання бачу світло на третьому поверсі. Брудні й начовгані східці, бите шкло під ногами, могутні дубові поручні... Мій палець торкається червоної кнопки: мелодійне тьохкання чується за дверима. Чомусь ніхто не поспішає відчинити мені... Натиснемо ще раз і ще... Тихо... За рамцями сюжету ледь чутно й тривожно починає звучати контрабас. Невидимий споглядальник похапцем вибирає з кримінальної уяви щось підходяще для найближчого епізоду... Що ж – ключик у жмені, буде панунці моїй невеличкий сюрприз... Двері безгучно і обережно впускають мене до чужої господи. З кухні в просторий передпокій падає світло. Там, на підвіконні, притишений рожевим абажуром, горить нічник. У вітальні теж порожньо. Ніде й нікого, дивно... Може, господиня мала якусь нагальну потребу й десь вискочила ненадовго? Поспішала, напевно, бо навіть світло забула вимкнути. Доведеться зачекати. На підвіконні, поряд з нічником, лежить розкрита (майже наприкінці) книжка. Ага, цікаво, чим бавиться наша пані, з ким вбиває дорогоцінний час... Текст на чужій мові, набраний чомусь без розділових знаків.<br />
Моя шкільна британіка допомагає втямити лиш окремі слова: «...море... вогонь... рожеві блакитні будиночки алеї троянд і Гібралтар я була дівчиною й гірською квіткою і як він цілував мене під Мавританською стіною і я подумала...» Могутні позіхи роздирають мого рота аж до вух: як завше о цій порі мені невтримно хочеться спати. Треба чимось розвіятись. В холоднику, окрім початої пляшки бренді й розрізаної навпіл цитрини – нічого.... Та досить й того, що є. Густа й тепла хвиля алкоголю звільняє від гравітації тіло, відновлює ненадовго хиткий місток... поміж свідомістю й надсвідомим світом... Літери ховаються з очей, розповзаються урізнобіч, повертаються до невидимого звідси мурашника. Стає спокійно й затишно. Я хочу спати з цією жінкою. Просто спати – без всіляких подвійних значень цієї фрази: лежати поруч великого й напівсонного тіла, чути шкірою, як воно дихає, як гріє мене своїм пахучим теплом, як шовковиста пелена огортає з голови до ніг людський недогризок мого власного (колись) «я», повільно втягує його в свою темну глибінь і ховає там від усього світу... В тій чорній порожнечі чути шум крил, тупіт сотень копит, іржання коней, плач дитини, жіночий гістеричний сміх... На мить все, що має статися далі, в межах однієї-двох сторінок машинопису, стає зримим і майже фізично доконаним... Чоловік, що задрімав на кухні, не відразу почує клацання замка вхідних дверей, голос жінки, млосні інтонації вдаваного невдоволення і прохання до когось не поспішати, не робити їй боляче, «я сама все... сама-а»... За хвилю той знеможений стогін перейде в протяжне скімлення на одній ноті: «і-і-і-і-о-о-й-й-й...»<br />
Тоді він прокинеться, почує її голос, але не встигне щезнути непомітно. На тій таки верхній октаві пищання обірветься і до кухні ввійде інший – заросле сивою шерстю черево, захеканий, очамрілий... Брови його поповзуть вгору... Стрімким і звичним викидом правиці хлопець погасить здивування в очах незнайомця, долучить ще з лівої в підборіддя, в хрумкіт розтрощеного в чужому горлі адамового яблука... Йому стане страшно і, водночас, весело: згадається бородатий анекдот про двох психів, які наполегливо й вперто готують втечу з божевільні – через високий паркан... Він зайде до вітальні й побачить її, що спить на канапі, обличчям до голої стіни. Обережно, щоб не розбудити жінку, приляже поруч...<br />
Тепер він не хоче спати – змарновані в державних некрофільнях напівзабуті почування накочуються могутнім валом, нараз відновлюючи знищений простір тієї першої ночі, її ледь чутний тут саундшафт: шурхоти, шерехи, шелести крові... Ось так притулитися й здивуватися, як повторює кожен вигин, кожну впадину чужого тіла його власна знетямлена досвідом виживання плоть, як відлунює в ній далека присутність чогось зруйнованого, не збереженого всіма зусиллями ледачої пам’яті – там... Щось обривається в ньому, падає і летить одночасно в двох протилежних напрямках їхнє соборне тіло, хтось розгойдує на його верховині, важкі наповнені згустками нерозбавленого блаженства дзвони: там-дам, дзелень-бом, дам-там, дзелень-бом... Маленькі й меткі прочани, розбуджені молитовним шалом живчики покидають свої хромосомні і хроносонні сховища, поспішають ще вдосвіта причаститися зовсім іншого часопростору, не роз’єднаного т у т і т а м, і вже не сила стримати перед зачиненою брамою оте зворохоблене кишло... Білий спалах перед очима і світ, перетворений на світло, миттєво повертається до самого себе...<br />
Я прокинувся в темряві. Цокав будильник. Хтось тихо плакав біля мене... Але рука моя зависла в порожнечі. Місиво простирадел зберігало лиш тепле відлуння десь щезлого тіла... Відблиски повного місяця заповнювали кімнату. На столі, поруч дзеркала, шурхотів крильми недомальований янгол...<br />
З кухні почулися голоси, дзенькіт розбитого шкла, чиєсь приглушене гупання... Я рвучко відчинив двері й остовпів з несподіванки... Вздовж стіни на дерев’яній лаві, сиділи люди: п’ятеро поважних добродіїв, зодягнених у чорні однострої й білі сорочки з однаковісінькими краватками, схожими на почорнілі язики вішальників... На грудях у кожного висіли рядками кольорові ромбики, квадрати, трапеції, прямокутнички... кожному було десь під шістдесят, але назвати їх старими можна було лиш умовно, без спроб означення прихованої сутності... Могутні, як у бульдогів, писки мали рожевоніжний колір, а очі блищали молодечою наснагою... Двоє інших – худорляві, тонкогубі, з їжачками сірого волосся на голові, з виразом пихи й легкого переляку на випещених обличчях, тримали в руках одну на двох червону теку й щось уважно в ній обсервували... Мене ці люди ніби й виділи, але не звертали на те видіння щонайменшої уваги. Навпроти них, майже під ногами, були зірвані дошки й крізь дірку в підлозі раз по раз хтось викидав заступом чорну землю. Щось в мені зрушилось і я вже не дивувався, звідки взялися тут на третьому поверсі, ці сиві опевдоли – чому і для чого виймають вони з розритої могили трухляву труну і ставлять її на дубовий стіл... Ще до служби в армії я чув про улюблені розваги державних десятників: ексгумації й ритуальні перепоховання, але бачити т а к е доводилося вперше. Один з них, крайній ліворуч, витягнув з теки аркуш паперу, піднявся і задріботів ближче до столу. Він був якийсь настовбурчений і дуже нагадував піратського капітана з «Острова скарбів» – хоч і без пов’язки на оці... Говорив Сільвер дуже голосно і патетично, розмазував рукою й час від часу смикався усім тілом, використовуючи його як певний знак оклику. В тій промові було важко щось второпати, хоча найчастіше в ній лунали знайомі й рідні всім слова: презентація, духовність, наша віра, проституція, зкацапізовані мутанти, орійські лицарі, гебрейька небезпека, виродження і відродження... Закінчивши, він рукавом витер піт з високого чола й дістав з-під лави жовтого кейса. Білим пухкеньким пальчиком вицюкав код на замкові й зі шкіряної утроби випав оберемок дерев’яних, розцяцькованих півниками й зірочками ложок... Присутні враз якось споважніли, їхні обличчя набрали урочисто-сумовитого вигляду: промовець почав роздавати всім (окрім мене) ритуальний інструментарій. Озброєні ложками й зубочистками, вони оточили стола, зняли порохняве віко й прямо звідти, з труни, почали настоячки: щось жадібно їсти... Я обережно підійшов до них – в моєму животі обурливо перемовлялися голодні кишки, вимагали й для себе якоїсь потрави. Чомусь згадалося, як ще малим, в містечку, що назвою своєю засвідчував гоноровий чин місцевих пиворізів, удвох з сестрою ми наїлися солодкого клею на вишнях, як глуха в старості баба Ївга шпетила нас за нерозбірливу всеїдність, напувала густим і пахучим рум’янком. Той клей, що виступав з тріщин вишневих дерев, баба називала якимось дивним, неймовірно влучним словом.... Бабця померли, а назва забулася й скільки потому не силкувався, я не зміг її пригадати. Знайшовся тільки літературний відповідник, чужий і схолоднілий посеред інших словникових в’язнів...<br />
Через плече найближчого з їдців я спробував розгледіти, що ж то за смакоту вони споживають, що це так гарно плямкає в печерних отворах зосереджених духовидців. Побачив – і мало всі нутрощі з мене не вивернуло: в розмальованій ложці ворушилися хробаки; жовтуваті, блискучі, з білими поворозками впоперек товстих тілець. Ще мить – і вся замогильна братія щезає в пащі мого мимовільного сусіди. Він обертається, до мене – делікатно здивований, з приязною усмішкою не масних устах, – зі дна труни черпає повну ложку й обережно, щоб не розхлюпати, підносить мені до рота... Я не витримую – зі всієї сили, обома руками, штовхаю його від себе... чоловік падає, збиває з ніг свого напарника, той – іншого, й один за одним всі вони валяться в яму, в роззявлену пельку голодного потойбіччя. Зіштовхую вслід за ними труну з хробаками й похапцем закладаю дошками отвір.<br />
Мабуть, досить на сьогодні... Крізь шибки вітальні пробивається бліде й тихе світло... Я висмикую зі щелеп українізованої «Москви» надруковану сторінку, перечитую, виправляю помилки... Гірке здивування не покидає мене – я ж хотів написати з о в с і м п р о і н ш е, а вийшла: якась маячня з хробаками. І заки-поки я намагався щось розповісти, живе життя обігнало мене й залишило на узбіччі вчорашнього, нікому не цікавого відчаю. Ну, що ж, пора смакувати гербатку і повертатися в звичний простір мовчання... в ньому обличчям до голої стіни спить неприкрита нічим жінка й крізь її ніжну шкіру просвічується ніким не омовлений текст, ще ніким не написаний «Улісс»...<br />
<br />
Ґудзь Ю. Гуміарабік // Кур’єр Кривбасу». – №33, 1995. – С.21-23.<br />
<br />
<br />
<br />
ОСІННЯ ГЕОПОЛІТИКА<br />
Розділ другий: Епоха кастратів<br />
<br />
«Нині нашій країні вкрай потрібен вольовий Кондукатор, а не який-небудь всенародний задрочений президент з обличчям лагідного євнуха…»<br />
(із вступу полковника Джеджули на зібранні Українських Військових Старшин, травень 1999 р.)<br />
<br />
А.<br />
… По-третє: не варто мати ілюзій щодо тих істин, які, буцім-то, мусимо засвоїти від «цивілізованого» (європейського американізованого) світу… Цей світ нині сам перебуває в глибокій кризі, сам потребує о с в і т л е н н я …<br />
Нещодавно, піднімаючись по вулиці Юрія Коцюбинського, проз колишню Павлівку, навпроти американської амбасади, я побачив невеликий гурт людей… Вони стояли осторонь довжелезної черги бажаючих потрапити до «кап.раю» – черги н а т о й с в і т (пам’ятаєте, Свідрігайлов із Достоєвського говорить про своє майбутнє самогубство як про поїздку до Америки?)… До речі, саме посольство розташоване в будинку партійного р а й к о м у покійної КаПеУ – типово-конвеєрний проект, зразки якого можна ще надибати не лише в столиці…<br />
Ті окремішні люди стояли мовчки, під двома прапорами: в старших за віком – червоний, у патлатих молодиків, зодягнених у потерті шкірянки, – чорний… А ще – кілька гасел, написаних від руки на саморобних транспарантах:<br />
«Янки! Руки прочь от славянской Сербии!»<br />
«Страна, которой правит президент-избранец – угроза для всего мира!»<br />
Ще одне – класично-радянське гасло закликало дати відсіч американському імперіалізмові… Та найбільше мені сподобався транспарант, який тримала в руках немолода жінка з обличчям, присипаним попелом довголітньої втоми:<br />
«Клинтон – ты герой!<br />
Ты всю Америку, как Монику, употребил!<br />
Но с нами этот номер не пройдет!»<br />
Можна сперечатися про мірило збочення американського президента, про міру його провини перед sexтрадиціями американського народу… та шляхи спокути своїх особистих гріхів… Одне лише не викликає сумніву: країна, в якій перша-ліпша дівиця з невтомованим апетитом на скоромне може заздалегідь спланувати й успішно здійснити перевертання з ніг на голову всіх т.з. «демократичних інституцій», «країна, президент якої без будь-яких на те міжнародних санкцій і особистих вагань скеровує ракетні удари по Саудівській Аравії й Афганістану» – не може слугувати взірцем для інших… Тим більше, коли це подається як відповідь ісламським терористам, а насправді – щоб продовжити свою таємну втіху мілітарним вже способом, щоб хоч якось вберегти свій авторитет рішучого захисника демократії у всьому світі…<br />
Упаси, Боже, нас від подібних захисників… Од всього гіншого ми самі порятуємось…<br />
Се, так би мовити, політичний бік проблеми. Кілька слів про її культурницький аспект.<br />
Ось що говорить Саша Соколов, талановитий російський письменник, автор відомих (і без перебільшення можна сказати – культових у свій час) романів – «Школа для дурнів», «Між вовком і псом», «Палісандрія»… Народився він у Канаді, в сім’ї радянського дипломата-шпигуна, виріс у еСеРеСеРі, згодом емігрував до Штатів… Отож, у одному зі своїх інтерв’ю він так оцінює культуру країни, в якій знайшов собі притулок:<br />
«До Штатів з’їхались люди зі всього світу, на одній території зійшлись десятки еміграцій… Але окремі шматки різних культур, цивілізацій, занесених до Америки, не створили нового феномену. Вони тут взаємно знівелювалися. Зосталося лише одне: нічим і ніким не втамований потяг заробити якомога більше грошей.<br />
Вони мають високий побутовий рівень життя. Американці дуже людяні, виховані на принципово доброму ставленні до інших людей. Вони прекрасно тебе зустрічають, з певною щедрістю – щоденних економічних проблем для них не існує. Але вражає їхня світоглядна обмеженість… В Америці відбулась колосальна культурна революція… на користь відсутності культури… Ніхто не знає, хто такий Хемінгвей, Фолкнер… їхня школа випускає малоосвічених людей. По суті, вона не дає ніякої освіти. В багатьох школах на уроках дозволено слухати радіо, не існує домашніх завдань, напам’ять нічого не вчать – ні віршів, ні прози… Телевізор тут основний навчитель…<br />
Більшість американців нікуди не їздять. Це нам здається, що вони багаті й подорожують по всьому світові. Нічого подібного. Вони не хочуть ніяких подорожей. Я пам’ятаю, моя сусідка, багата жінка, одного разу сказала мені: «Містере Соколов, ми чули, що ви із Росії приїхали. Мабуть, це дуже цікаво… Але вибачте нас, будь ласка – ми навіть не знаємо, про що вас запитати…»<br />
… В країні величезна кількість музеїв, театрів, концертних залів, усіляких інших культурних цінностей, але люди не користуються ними… Суспільство виховане в тому, що за гроші можна купити все… Й дійсно: тут усе продається й купується: культура, талант, духовність.<br />
… Ті, хто приїхали сюди з Росії, зі своїми бібліотеками, через рік-другий починають розуміти, що тут зовсім інша школа цінностей і вони перестають читати по-російськи, розлучаються зі своїми книгами, роздаровують їх, продають. Вони американізуються... В Америці немає інтелігенції… Такого явища, як наша інтелігенція, немає ніде в світі… Перебравшись сюди, до Штатів, вони деградують катастрофічно…<br />
І взагалі: американізація – це смерть всієї культури… Я бачу, як ця чума наступає на Європу… Я відчуваю це в Греції – цілковите буржуазне знетямлення суспільства, люди думають тільки про гроші…<br />
… Я жив у Канаді, в Штатах, тепер живу в Греції. У мене ніде нічого нема…<br />
Та, слава Богу, існує країна моєї мови…»*<br />
<br />
* Саша Соколов, фрагменти з інтерв’ю «Я повернувся, щоб віднайти втрачене», з книги Ф.Медведєва «Після Росії», Москва, вид-во «Республіка», 1992. – 463 с. (Медведев Ф.Н. После России. М.: Республика, 1992. – 463 с.)<br />
<br />
Архів автора // Рукопис, 1999.<br />
<br />
<br />
<br />
КОЛЕСО СМЕРТІ<br />
[Колесо життя]<br />
<br />
А на ранок приїхали бауери – хазяї німецькі. Мали вибирати собі батраків. І розібрали собі дівчат – здоровіших, кращих. А я мала, мізерна... Йому в око не впала. Так і втрапила на казенний завод, у місто Десау. Там на конвеєрі ми збирали всілякі деталі до самольотів німецьких. Якось я там прикручувала, далі передавала. Жили ми в дерев’яних бараках. В одній половині табору – жінки, в іншій – чоловіки. Між тими половинами сітка з колючого дроту напнута, не перелізеш. Робили з ранку й до вечора, під кінець ледь на ногах стоїш. Годували нас баландою з нечищених буряків і моркви, така недобра, що страх. А куди дінешся, мусиш їсти, щоб геть не впасти. На території заводу була й столова, а в ній добре годували. Але тільки тих робочих, що мали талони. Видавали їх бельгійцям, французам… нам не давали ніяких талонів. Мали наших людей за третій сорт. У бельгійців, правда, ті папірці можна було виміняти на що-небудь, й так наїстися по-людськи. Та це рідко кому вдавалося.<br />
Якось через рік, наприкінці холодного літа, сниться мені в тому бараці сон. Бачу: стоїть посеред нашого села, в Немильні, колесо величезне. Вітер такий страшний – гне, ламає дерева. Ті вихори те колесо розкручують... Ще трохи почне буря хати валить, верхи з них зривати. Мов чиясь невидима рука бере кожну хату... Як те пташеня, що з гнізда випало, часом у жменю беруть – обережно так, щоб не роздушити. А підносить ті хати до височенного колеса. Й одну за одною, одну за одною, ніби їх чимось приліплює до нього. А колесо крутиться, все тріщить, скрипить навколо, й яка хата вершка сягне, так одразу ж і щезне за хмарами, додолу вже не спускається... І отак хата за хатою, вулиця за вулицею, вся Немильня на небо пішла. Зосталося одне те колесо розкручене й мале дівча проти нього...<br />
Тільки пізніше, вже восени, комусь з немиленців прийшло письмо з дому, й ми взнали, що цього літа (саме тоді, коли мені це сниво було) німці за їхнього партизанами вбитого пана спалили наше село дощенту... Як ми плакали, коли те почули! Це куди тепер, до кого вертатися? Бо вже тієї зими почалися нальоти американців – їхні самольоти бомбили й Десау.<br />
Одного разу, посеред ночі, накрили вогнем і завод, і бараки, в яких ми жили. Кругом все горить, гуде, рушиться преч. Люди повискакували, кричать, не знають, куди бігти, де сховатися...<br />
Бачу: під стіною два хлопці ворушаться, Василі два... Одного з них балкою до землі придушило, інший силкується витягти його, врятувати, а в самого куфайка на плечах вже тліє, волосся на голові тріщить. Кинулася я до них, удвох з-під тієї деревини ледь витягли ми бідаку. Й за якусь минуту страшну на те місце, де він лежав, рухнула вся стіна...<br />
Вже літ п’ять по війні, серед вулиці в Звягелі, до мене чоловік підійшов сивий... Щось говорить, руки мені цілує, плаче... Я второпати нічого не можу, що він хоче від мене. Аж тоді, коли мужчина назвав себе, я впізнала його – це ж один з тих двох Василів, він мені дякує, що колись в Германії ми од смерті його одволодали...<br />
Як розбомбили завод в Десау, то нас перевели в місто Ахен, знову ж таки на німецький завод, що літаки виробляв. Там ще тяжче було, ще гірше нас годували: якось в мисці з баландою мені втрапила миша дохла... Мене всю так і вивернуло. Днів зо три не могла їсти того варева... Що там казати, всяко було – і трудно, і гірко, і за домом тужно, думки всілякі печуть. Та мало-помалу вижили, видержали, гуртом дочекалися сорок п’ятого року. От вже і Красна Армія по нас прийшла. Й знаєш, то було щось страшне... Може, й не треба цього говорити нікому, але хіба таке в собі на всю житку замуруєш? Ми їх ждали як празника світлого, як рідного батька. Й діждалися на свою голову. Що ця солдатня робила з нашими дівчатами. Те навіть у жахливому сні не присниться! Німці, хай які не були, як не зневажали нас, але ніхто з них ніколи до нас як до жінок не приставав, не брав свого силою. А тут – свої, а знущаються гірше чужих... Вилицювата кацапня очі горілкою позаливала й з матюгами, й з автоматами в руках ганяються за дівчатами... Добре, що мене було кому захистить, – я тоді вже зі своїм Степаном познайомилася; добре, коли хоча б за котрусь з тих нещасних наші вкраїнці-воєнні вступилися, не побоялися заюшених... А ті ніяк не вгамуються, лаються, кричать: «Отойди, хахляндия! Застрелю! Немецких подстилок защищаешь?». Аж потім, коли прибіг хтось з офіцерів і прямо на місці, з пістолета, не вклав двох драбів трупами біля бараку, притихло все, до тями потроху вернулося... Ще й таке довелося побачити, таке пережити...<br />
А потім вже і через всю Германію, Чехію, Польщу – вертатися додому. Їхали вдень і вночі, на розбомблених станціях вискакували води набрати, понюхати, як зелена трава пахне... Й молилися Богу, щоб скоріше до своєї Немильні добратися...<br />
От і Хелм вже минули, а у Львові на гінший поїзд нас пересадили. Ми й радіємо. Що можна вже з людьми своєю мовою поговорити, щось розпитати.<br />
На вокзалі в Житомирі виходимо з вагону, й ще не встигли навіть огледітися, як біжать прямо до нас якісь люди страшні. Хто на милицях скаче, хто геть без ніг – на дощечці з коліщатками їде, якісь однорукі, щетиною чорною позаростали, махають дрючками, щось кричать... Й це все лихо накидається гуртом, починають ті каліки, нас бити, виривати у наших дівчат чамайданчики з рук, їхні клунки, торбинки. Боже, що ж це робиться! Якийсь одноногий вчепився в мою торбинку. Тягне до себе... То я від страху й злості так його штурхонула, що тільки милиці й кості по шпалах заторохкотіли. Й міліція це все бачить, і ніхто не боронить нас від тих здирців. Видно, вони наперед знали, що наші жінки будуть з Германії вертатися, саме з цього поїзда сходити. Й міліціянтам якусь взятку дали, щоб ті не втручалися в їхній грабунок. Отак й вийшло, що не всім дівчатам вдалося свої нещасні гостинці привезти додому. Позабирала їх вокзальна босота...<br />
Як через пару днів (я ще й не встигла з матір’ю наговоритися) визиває нас всіх Бридун у сільраду. Й таке нам каже: «Ви робили на німецьких фашистів, де і як – це не моє діло. Але я не хочу бути в отвєтствєнності за вас. Забирайте свої манатки й щоб через день й вашого духу в селі не було!».<br />
Плачемо, перед ним просимося – куди ж нам йти? А він: «Там, де були. Туди й вертайтеся, знати нічого не хочу...». Що ти тут поробиш? Зібралися ми гуртом. Якісь клунки з собою взяли й пішки подибали на Новоград. Прийшли до районної міліції, стоїмо під стіною, що далі робити – не відаємо. В голові тільки одне крутиться – за що нам знову така біда? Скільки ще терпіти це лихо? З участка хтось вийшов, питає, кого ждемо. Розказали ми все, як є. Тоді нас привели до начальника міліції. «Так і так, – йому кажемо. – Виганяє нас голова сільради зі свого села. А куди ж нам діватися в цьому світі? Ми й так вдома більше двох років не були. А що на німця робили – то хіба ж це зі своєї волі?!»<br />
Розпитав тоді начальник, як звати кожну із нас, з якого саме села ми прийшли. Бачимо – почервонів увесь, ніби щось розлютило його. «Підіждіть мене тут», – і вискочив з кабінету. Через якийсь час заходить і каже нам: «Вертайтеся в свою Немильню й не бійтеся нікого. З вашим головою я сам поговорив, більше він вас не чіпатиме». Ми йому дякуємо, а сльози по щоках самі по собі течуть... через всей коридор до самого виходу він провів нас і ще такі його слова мені впам’яталися: «Простіть, – каже, – жіночки, за все нам, і за те, що віддали вас під німця, і за те, що так мало чоловіків живими до вас із цієї війни прийшло...»<br />
Восени того року я розписалася зі Степаном Благодиром, а на початку наступного літа в нас дитинка вродилася – дівчинка. Згодом ще два хлопці знайшлося... Й часом мені те все сниться, і дивно стає: невже це все зі мною було? І війна, і Германія, і те височенне колесо посеред села, що наші хати на небо виносить...»<br />
Цю розповідь у жовтні минулого року я записав від Ксенії Благодир, моєї односельчанки. Наприкінці цієї зими її поховали на сільському цвинтарі в Немильні. Якраз на вихідні я приїхав додому й ще встиг разом із іншими немиленцями провести тітку Сеню в її останню дорогу. Хай буде їй земля пухом, хай дарується Царство Небесне, бо тут, на землі, вона натерпілася вдосталь.<br />
<br />
Маринич Василь. Колесо смерті [Колесо життя] // Моя история, 29 апреля 1998.<br />
<br />
<br />
<br />
Ю р к о Ґ у д з ь<br />
<br />
П е р е к л а д и<br />
<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ролан Барт<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Переклад Юрія Ґудзя<br />
<br />
ВІД ТВОРУ ДО ТЕКСТУ<br />
<br />
Відомо, що останніми роками в наших уявленнях про мову, а відтак і про літературний твір, який вже як феномен дійсности своїм існуванням завдячує мові, відбулися (або відбуваються) певні зміни. Ці зміни, вочевидь, взаємопов’язуються з найновішими досягненнями таких дисциплін, як лінґвістика, антропологія, психоаналіз (слово «взаємопов’язуються» набуває тут підкреслено нейтрального значення: йдеться про абияку залежність, навіть залежність гнучку та діялектичну. Новий погляд на твір як поняття виник не так внаслідок внутрішнього оновлення кожної з дисциплін, як завдяки їхній зустрічі на рівні об’єкта, традиційно не залежною від вивчення жодної з них. Гідність попередніх дисциплін розвалюється, інколи навіть ґвалтовно, з гучними стресами, зумовленими новою кон’юнктурою, – і поступається новому об’єктові і новій мові, що не вміщуються в межах наук, які передбачалося поєднати між собою тихо й мирно. Подібно до того, як вчення Айнштайна вимагає введення в об’єкт дослідження релятивної системи відліку так і в літературі спільний вплив на неї фройдизму та структуралізму змушує ввести категорію відносности у взаємовідносини того-хто-пише (скриптора), читача і споглядача (критика). На противагу творові (традиційному поняттю, що віддавна і досі сприймається, так би мовити, по-ньютонівськи) виникає потреба в новому об’єкті, що виник внаслідок зрушення або перетворення попередніх категорій. Таким об’єктом є Текст. Розумію, що це слово увійшло сьогодні в моду, (сам я схильний вживати його досить часто) й викликає в багатьох недовіру, отож бо й мені хочеться сформулювати собі для пам’яти головніші пропозиції, на перетині яких, на мою думку, розташовується Текст.<br />
1. Текст не варто розглядати як кількісну категорію. Марна будь-яка спроба реального розмежування твору і тексту. Недоцільно було б стверджувати: «твір – це класика, текст – авангард», річ не в тому, щоб нашвидкоруч укласти реєстр «сучасних лавреатів» і розмістити одні літературні твори в інші, а інші в оці; насправді «дещо від Тексту» може бути і в старожитному творі, тоді як більшість творінь сучасної літератури не є текстами. Відмінність тут ось у чому: твір є матеріяльним фраґментом, що займає певну частину книжкового простору (наприклад, у книгозбірні), а Текст – поле методологічних змагань. Твір може вміститися на долоні, текст знаходить притулок у мові, існує тільки в дискурсі (краще було б сказати, що він є текстом настільки, наскільки він це усвідомлює. Текст – це не вияв розпаду твору, а навпаки, твір – то шлейф уявлюваного, що тягнеться за Текстом. Інакше кажучи, Текст відчувається тільки у процесі праці, виробництва. Звідси випливає що Текст не може непорушно вклякнути (скажімо, на книжковій полиці), згідно з власним єством він мусить рухатись крізь щось – наприклад, крізь твір, крізь шеренги творів.<br />
2. Відтак і Текст не обмежується у поняттєвій площині «благонадійної» літератури, не підлягає включенню до жанрової ієрархії, навіть до пересічної класифікації. Визначальною для нього є здатність ламати узвичаєні канони. До якого жанру віднести Жоржа Батая? Хто цей письменник: романіст, поет, філософ, містик? Дати відповідь настільки важко, що, вважають за краще навіть не згадувати Батая у підручниках літератури: річ у тому, що Батай усе життя писав тексти, точніше, один і той же текст. Текст робить проблематичною будь-яку класифікацію (і в цьому полягає одна з його «соціяльних» функцій), оскільки він щоразу передбачає, за висловом Соллерса, пізнання меж. Ще Тібоде, хоч в обмеженішому значенні, говорив про граничні, краймежові твори, як наприклад, «Життя Рансе» Шатобріяна, який ми сьогодні уявляємо справді як «текст», бо текст – це і є те, що перебуває на межі мовної унормованости (зрозумілости, певного комфорту при читанні тощо). Це сказано не заради хвацького «героїчного» жесту. Текст на магається стати потойбічним щодо докси (чим ще визначити це дуже поширене суспільне поняття, що за потужною підтримкою засобів масової інформації закладає підвалини наших демократій), варто зазначити, що Текст у буквальному значенні завжди парадоксальний.<br />
3. Текст пізнається, осягається через своє відношення до знака. Замкнутий твір зводиться до певного означуваного. Цьому означувальному можна надати двох видів значущости: або ми вважаємо його явним, і тоді твір є об’єктом науки про буквальні значення філології), або ж ми вважаємо це означуване потаємним, глибинним, яке потрібно шукати, і тоді твір належить до сфери герменевтики чи до певної інтерпретації (марксистської, психоаналітичної, тематичної тощо). Виходить, що твір у цілому функціонує як знак, і закономірно, що він є однією з основних категорій цивілізації Знака і навпаки, у Тексті означуване екстраполюється в безмежність майбутнього. Текст ухиляється, він працює у сфері означника. Означник потрібно уявляти собі не як видиму частину сенсу, не як його матеріяльну попередність, а навпаки, як його вторинний продукт, і в незакінченості означника передбачається не невимовність (означуване, що не піддається найменуванню), а гра, народження означника у площині Тексту, (точніше, й сам Текст є його площиною) відбувається вічно, як у вічному календарі, але не органічно, через дозрівання, і не герменевтично, через заглиблення у сенс, а засобом множинного зсуву, взаємонашарування, варіяції елементів. Логіка, яка вреґульовує текст, ґрунтується не на розумінні (тлумаченні того, «що означає твір»), а на метонімії, у випрацюванні асоціяцій взаємосполучень, перенесень, у ньому знаходить вихід знакова енергія, без таких звільнень людина б загинула. Твір, у ліпшому випадку, малосимволічний, його символіка швидко зводиться на ніщо, тобто завмирає у нерухомості, тоді як Текст всуціль символічний: твір зрозумілий, усвідомлений, сприйнятий у всій повноті своєї символічної природи – це і є, власне, текст. Відтак текст повертається до лона мови: як і в мові, у ньому є структура, але немає об’єднувального центру, немає закритости. Суто епістемологічний статус, визнаний сьогодні за мовою, зумовлений саме тим, що ми відкрили в ній парадоксальність структури – це система без методу і без центру.<br />
4. Текстові притаманна багатозначність. Це означає, що він має не просто кілька значень, але те, що у ньому здійснюється властива йому множинність сенсу – множинність така, що не підлягає усуненню, а не та, що є тільки припущенням. У Тексті немає мирного співіснування сенсів, значень – Текст перетинає їх, рухається крізь них, відтак він не підкоряється навіть плюралістичному тлумаченню, у ньому відбувається вибух, розщеплення усіх сенсів. Насправді множинність Тексту зумовлюється не двозначністю складників його змісту, а так би мовити, просторовою багатолінійністю означників, із яких він зітканий (етимологічно «текст» означає «тканина»). Читача тексту можна уподібнити до мандрівника, який звільнився від будь-якої напруги, яку витворила уява, і внутрішньо нічим необтяжений, під час прогулянки його сприйняття множинне, багатозначне, враження різноманітні за походженням – відблиски, кольорові плями, рослини, спека, свіже повітря, крик птахів, голоси дітей із того боку яру, перехожі, їхні жести, одяг місцевих жителів – здаля або зовсім поряд, усі ці випадкові деталі наполовину впізнавані, вони відсилають до знайомих кодів, хоча їхнє поєднання унікальне і робить прогулянку оригінальною, наповнює деталями, які не можуть повторитися, нові – будуть іншими. Так відбувається і з Текстом – він може бути собою тільки у власній неідентичності (до речі, це не свідчить про його якусь індивідуальність). Прочитання Тексту – дія одноразова (тож ілюзорною є будь-яка індуктивно-дедуктивна наука про тексти – текст немає граматики), і водночас його прочитання всуціль зіткане з цитат, посилань, відгомону усе це – засоби висловлювання культури (а яка мова не є такою?), застарілі і нові мови проходять крізь текст, створюючи могутню стереофонію. Текст протилежний творові – за своєю множинністю, демонічністю самої текстури, що може спричинитись до глибоких змін у прочитанні, до того ж у тих самих галузях, де монологічність є найважливішою заповіддю деяких «текстів» Святого Письма, традиційно віддані на поталу теологічному монізмові (історичному чи аналогічному), можуть бути прочитані з урахуванням дифракції зміщення усіх значень і сенсів.<br />
5. Твір входить до процесу філіяції. Беремо за аксіому зумовленість твору дійсністю (расою, пізніше історією), чергування творів один за одним, те, що кожний із них має свого автора. Автора вважають батьком і господарем свого твору, отож літературознавство вчить нас поважати автограф і відкрито засвідчені наміри автора, а суспільство юридично визнає зв’язок автора зі своїм твором, це і є «авторське право» – молода інтуїція, узаконена тільки в епоху Революції. Стосовно ж Тексту, то у ньому відсутній запис про батька. Метафори тексту і твору тут розходяться ще більше. Твір відсилає до образу такого організму, який природно розростається, розвивається (заслуговує на увагу подвійне використання слова «розвиток» у біології та реториці). Метафора Тексту – сітка, невід, якщо Текст і розростається, то тільки завдяки комбінуванню і системній організації елементів, до речі, цей образ близький до поглядів сучасної біології на живі організми. У Тексті не вимагається поважати якусь монолітну цілісність, його можна розчленувати, саме так і чинили в середні віки з двома авторитетними текстами – зі Святим Письмом і з Арістотелем, його можна читати, не беручи до уваги волю його батька. Привид автора може, звісно, з’являтися у Тексті, в своєму тексті, але вже тільки як гість, автор роману фіксується не тільки як один із персонажів, фігурою, що виткана на килимі посеред інших, він більше не отримує тут ніяких батьківських прав чи переваг, а тільки свою роль у грі, він, так би мовити, «автор на папері». Його життя з джерел тих історій, що розповідають про нього, перетворюється у самостійну історію, яка починає змагатися з ним же написаним, відбувається нашарування творчости скриптора на його життя, а не навпаки, як раніше. Життя Пруста чи Жене мало читатися завдяки їхнім творам: слово «біографія» знаходить тут свій буквальний, етимологічний сенс, і водночас фальшивою стає проблема щирости письменника, ота «хресна мука» усієї літературної моралі – бо ж «я», що пише текст, це «я» існує тільки на папері.<br />
6. ...Текст вимагає, щоб ми зліквідували, або хоча б скоротили дистанцію між письмом і текстом, не намагались екстраполювати усе сильнішу персону читача на твір, а об’єднували читача й письмо в єдину знакову діяльність. Відстань, що розмежовує їх, виникла історично. У часи різкого соціяльного розшарування (ще до утворення демократичних культур) вміння читати і писати було класовим привілеєм. Реторика, головний літературний ключ тієї епохи, вчила писати (хоч, як звичайно, тоді писали не тексти, а рефлексії). Показово, що з приходом демократії це завдання змінилось на зворотнє – сьогодні школа (середня школа) ставить собі на карб те, що вже вчить не писати, а правильно читати. Але одна річ читання у розумінні споживання, а зовсім інша – гра із самим текстом. Слово «гра» тут слід розуміти в усій його багатозначності. Гра – це сам текст (так говорять про вільний хід дверей, механізму), і читач також грає, причому подвійно: він грає у Текст (як у гру), потім він ще й грається Текстом. Не варто забувати, що «грати» – також термін музичний, а історія музики як різновид практики, а не як «мистецтва», досить таки близько відповідає історії тексту, і були часи, коли «грати» і «слухати» поєднували в одній нерозчленованій діяльності: від надміру музик-аматорів (хоча б у певному становому середовищі), потім одна за одною вирізнилися дві особливі ролі: спочатку виконавець, а потім любитель музики (пасивний), який слухає музику, але не вміє грати сам (і, справді, на зміну фортепіяно прийшли грамплатівки).<br />
Відомо, у сучасній постсеріяльній музиці роль «виконавця» зруйнована, його примушують бути ніби співавтором партитури, доповнюючи її від себе, а не просто «відтворювати». Текст якраз подібний до такої партитури нового типу. То суттєва новація, бо хто ж стане виконувати твір? Таким питанням задався Маллярме, прагнучи, щоб книжку створювала авдиторія. У наш час твір виконує тільки критик, як кат виконує вирок. У тому, що більшість відчуває «нудьгу» від сучасного «мало-читабельного» тексту, від аванґардових фільмів або полотен, вина, вочевидь, звички зводити читання до споживання, гратися ним, розбирати за частинами, запускати його в дію.<br />
7. Зважаючи на сказане, можна запропонувати ще один, останній підхід до Тексту – через задоволення. Не знаю, чи була досі в естетиці хоча б одна гедоністична теорія, навіть у філософії гедоністичні тексти трапляються рідко. Напевно, твори (деякі твори) можуть давати щось схоже на задоволення: я можу захоплено читати і перечитувати Пруста, Флобера, Бальзака, і навіть – чому б ні? – Олександра Дюма. Однак таке задоволення, при всій його інтенсивності, все ж залишається загалом споживацьким задоволенням. Бо хоч я і можу читати цих авторів, я водночас знаю, що не можу їх переписати (бо нині вже неможливо писати «саме так»), одне усвідомлення цього досить таки сумного факту відштовхує мене від створення подібних творів, хоча така відчуженість – запорука моєї сучасности (бути сучасною людиною – чи не означає це досконало знати про те, що вже нічого не можна розпочати спочатку?)<br />
Щодо тексту, то він безпосередньо пов’язаний із задоволенням, він є задоволенням без почування відчужености. Текст здійснює певну соціяльну утопію у сфері означника, переганяючи історію (якщо тільки історія не обере варварство), він робить прозорими хай не соціяльні, то хоча б мовні співвідносини, у його просторі жодна мова не має переваг над іншою, всі вони мають вільну циркуляцію (враховуючи «колове» значення цього слова).<br />
Ці зауваження не обов’язково повинні стати моментами теорії Тексту. Це зумовлено тим, що теорія Тексту не вичерпується метамовним викладом, складовою частиною подібної теорії є руйнування метамови як такої, чи хоча б недовіра де неї (оскільки час від часу нею, можливо, доведеться користуватися). Слово про Текст повинно бути тільки текстом, його пошуком, текстовою працею, тому що Текст – це такий соціяльний простір, в якому не сховається жодна мова і жодний суб’єкт, який промовляє, не буде суддею, господарем, політиком, сповідником, дешифрувальником, і теорія Тексту невпинно зливається з практикою письма.<br />
<br />
Барт Ролянд. Від твору до тексту (Переклав Ю.Ґудзь) // http://www.ji.lviv.ua/n4texts/bart.htm<br />
Барт Роланд. Від твору до тексту (Переклад Ю.Ґудзя) / Антологія світової літературної-критичної думки ХХ ст.. / За ред.. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. – Львів: Літопис, 2001. – 832 с. – С.491-496.<br />
<br />
<br />
Ю р к о Ґ у д з ь<br />
<br />
Статті<br />
<br />
<br />
БРАТИ<br />
<br />
На пожовклому папері – квіти, птахи, метелики. Виписані тонким пензлем, з надзвичайною точністю, з дивовижними поєднаннями кольорів, подібні до давніх китайських малюнків. Може здатися, що художник, який їх написав, жив тихо й мирно, в гармонії з навколишнім світом, у злагоді з самим собою. Принаймні, так відчулося мені, коли я вперше їх побачив. Хоч я вже й знав, що насправді все було не так.<br />
Автор малюнків – Петро Іванович Борисов. 1826 року він і його старший брат Андрій за вироком Слідчої комісії у справі декабристів були засуджені до смертної кари через відсічення голови. На той час колишньому підпоручикові 8-ої артилерійської бригади Петрові Борисову виповнилося всього двадцять п’ять літ. На два роки був старший Андрій, відставний підпоручик тієї ж артилерійської бригади.<br />
Братів звинувачували в «умышлении» на царевбиство, в організації таємного товариства, у підбурюванні нижніх чинів до повстання. Пізніше смертний вирок їм замінили довічною сибірською каторгою.<br />
...Ранньої весни 1804 року сім’я відставного майора восьмого класу Івана Андрійовича Борисова назавжди покинула Санкт-Петербург. Столичне життя викладачеві військово-морського училища Борисову, батькові чотирьох дітей, було не по силі. Він подав у відставку і перебрався в Курську губернію.<br />
Переїзд не допоміг сімейству Борисових вирватись з бідності. Маєтку вони не мали, хоч і дворянами звалися. Мізерного щорічного пенсіону за колишню службу на прожиття не вистачало. Доводилося підробляти «архітектурою», креслити плани будиночків.<br />
Іван Андрійович – вихідець із Слобідської України, нащадок козаків-чорноморців. Це був незвичайний чоловік. Щоб дати своїм дітям освіту, сам пройшов повний курс шкільних наук і передав синам ґрунтовні знання з географії, історії, математики, російської мови, астрономії.<br />
«Мой отец, – писав згодом Петро Борисов, – не стремился влить в меня чрезмерную набожность, он часто говорил мне, что богу приятнее видеть не жертвоприношення, а человека честного, творящего добро, что бог смотрит не на полные, а на честные руки, а еще более на искреннее сердце».<br />
Історія Стародавньої Греції і Риму, яку штудіювали хлопчики, розкривала перед ними складні і трагічні сторінки життєописів Перікла, Демосфена, Фемістокла, братів Гракхів, саме там вони знаходили і осмислювали перші поняття про демократію, республіку, народне управління.<br />
Палкі суперечки щодо політичного устрою древніх греків і римлян загострювали болючий процес пошуку ідеалів юності. У формуванні їхньої свідомості відігравали свою роль події Великої Французької революції. Її девіз – Liberte, Egalite, Fraternite, – визначив їхнє майбутнє.<br />
У червні 1816 року Борисови поступають юнкерами в 52-у роту 26-ї артилерійської бригади. Шістнадцятилітнім одягнув військовий мундир Петро, Андрію виповнилося вісімнадцять.<br />
Очевидно, на той час вони вже зробили для себе відкриття, що його мусила зробити кожна порядна людина. А зробивши, сказати словами Олександра Радіщева: «Я взглянул себя окрест – душа моя уязъвлена страданием людей стала». Петро Борисов признається на слідстві: «Несправедливости, насильство и угнетение помещиков над крестьянами порождали во мне возмущение и укрепляли в моем уме либеральные мысли...» На початку 1816 року брати Борисови організовують перше таємне товариство під назвою: «Перша згода». Товариство було укладене за правилами Піфагорової секти, яка ставила перед собою мету вдосконалення і самопізнання. Товариство це швидко перестало задовольняти своїх засновників – надто далеке було воно від життя. Петро Борисов іде далі – за тими ж давньогрецькими філософськими зразками; «...наконец я убедил Волкова и своего брата присоединить к грядущим целям – основание известной Республики философа Платона и взять имя «Друзей Природы».<br />
До його намірів приєднується Андрій: «Видя разные несправедливости и угнетения в империи и имея воспаленное воображение насчет любви к отечеству, я вознамерился составить тайное общество с той целью, чтобы требовать по усилению оного от государя положительных законов, коим бы он сам был подвластен». Юначі мрії набирають вигляду вимоги конституції, вимоги загальної рівності перед законом, починаючи від найпершого чиновника в державі – государя-імператора. Поступово число учасників товариства зростає.<br />
Після отримання офіцерського чину Петро Борисов віддається вивченню «Натуральної історії», «Філософії і Моралі». Крім того, самотужки за один рік вивчає польську і французьку мови, багато читає. Сам він так пише про це: «Я любил читать, всякую новую мысль хотел прежде, нежели сделаю ее своєю, разобрать и доказать самому себе истину оной... Общее благо есть верховный закон – вот максима, которая была основанием и моей религии, и моей нравственности».<br />
Поступово брати Борисови стали центром вільнодумства у своїй артилерійській бригаді. Петро писав вірші і прозу, перекладав з французької Вольтера і Гельвеція, і часто давав товаришам читати свої аркушики «относительно разных материй, которые всегда были вольнодумными».<br />
Наприкінці 1823 року 8-ма артилерійська бригада стояла в Новоград-Волинському, невеликому містечку Волинської губернії. Саме в цей час містечко жваво обговорювало незвичайну подію: з Варшави жандарми привезли закутого в кайдани молодого шляхтича Юліана Казимировича Люблінського і віддали під поліцейський нагляд. Він поселився в домі своєї матері Констанції Люблінської, колишньої варшав’янки, що проживала в своєму невеличкому будиночку. Борисови дізналися про Люблінського і першими захотіли познайомитись з ним. Юліанові на той час виповнилося 23 роки. Знайомство швидко переросло в щиру дружбу.<br />
Згодом Борисови розповіли Юліану про таємне Товариство друзів природи, про його мету і ознайомили з статутом. Тоді Юліан відкрив братам свою давню ідею, випробувану попередньою діяльністю в польському таємному товаристві: «Лучше будет искоренить ненависть, каковою пылаем друг к другу, – ...через соединение отраслей Славянских посредством «Катехизиса», или правил... ибо мы все есть Славяне и из одного племени происходим». Ця думка захопила братів. Із свідчень Петра Борисова: «Соединить вместе все славянские поколения и сделать оные свободными показалось мне предприятием блистательным, ибо я думал через то доставить счастие не только моим соотечественникам, но даже другим народам».<br />
У грудні 1823 року таємне Товариство Об’єднаних Слов’ян схвалило свій катехізис. Політична мета Товариства – утворення федеративного союзу слов’янських республік. Їх мало бути вісім: передбачалось об’єднати усіх русичів (сюди входили українці, білоруси і росіяни), поляків, угорців (їх помилково віднесли до слов’ян), богемців, кроатів, далматинців, сербів і мораван. Основною метою Товариства було визволення усіх слов’янських народностей від самодержавства; знищення існуючої між деякими з них національної ненависті і об’єднання всіх земель, де вони проживають, у федеративний союз. Було запропоновано точно визначити кордони кожної держави, ввести у всіх народів демократичне виборне управління, заснувати конгрес для керування справами Союзу, для зміни на випадок потреби існуючих законів, надаючи поряд з цим кожній державі право незалежного внутрішнього законодавства. Центром федерації мало стати збудоване місто, куди б посилалися депутати від слов’янських народів і де б перебувало Головне Управління федеративного союзу.<br />
Кожен член Товариства, за словами одного з них – І. Горбачевського, – зобов’язувався «истреблять предрассудки, порочные наклонности, изглаживать различие сословий и искоренять нетерпимость верований, собственным примером побуждать к воздержанию и трудолюбию, стремиться к умственному и нравственному усовершенствованию и поощрять к сему делу других, всеми способами помогать бедным, но не быть расточительным... Убеждение в сих правилах заставляло «славян» выводить следующие заключения: никакой переворот не может быть успешным без согласия и содействия целой нации...»<br />
Тоді ж, наприкінці 1823 року, в селі Кануни, де квартирували Борисови, братами було складено текст клятви Товариства об’єднаних слов’ян. Кожне її слово пройняте вогнем очікуваної свободи: «Вступая в число соединенных славян для избавления себя от тиранства и для возвращения свободы, столь драгоценной роду человеческому, я торжественно присягаю на сем оружии на взаимную любовь, что для меня есть Божеством и от чего я ожидаю исполнения всех моих желаний.<br />
– Клянусь быть всегда добродетельным, вечно быть верным нашей цели и соблюдать глубочайшее молчание.<br />
– Сам ад, со всеми своими ужасами, не вынудит меня указать тиранам моих друзей и их намерения.<br />
– Клянусь до последней капли крови, до последнего вздоха вспоможествованию вам, друзья мои, от этой святой для меня минуты.<br />
– Особенная деятельность будет первою моею добродетелью, а взаимная любовь и пособие святым моим долгом...<br />
– Пройду тысячи смертей, тысячи препятствий, – пройду и посвящу последний вздох свободе и братскому союзу благородных славян...»<br />
Спершу з метою конспірації нових членів до таємного товариства: приймали так, щоб той, хто вступає, знав тільки того, хто приймав його. Але пізніше подібної практики перестали дотримуватися – майже усі учасники товариства знали один одного, підтримували між собою щирі приятельські стосунки. Відчуттям дружби – як однієї з найважливіших людських чеснот – пройнятий і «Катехізис», і текст самої клятви. Ці люди були однодумці, об’єднані глибоким розумінням необхідності вільного людського братерства.<br />
На відміну од декабристів Північного і Південного товариств до Слов’янського Союзу приймали не тільки дворян. Серед його членів були рядові солдати, дрібні канцеляристи, відставні поручики і навіть селяни-втікачі.<br />
Наприкінці зими 1824 року назріла потреба удосконалити і закріпити організаційну структуру товариства. З цією метою в березні 1825 року у невеличкому містечку Черняхові відбувся таємний з’їзд «слов’ян». На ньому одностайно було прийнято статут і вибрано тимчасового президента товариства – Петра Борисова, а його секретарем – Івана Іванова, колезького регістратора з Житомира, вихідця, як він писав про себе, «з поштарських дітей».<br />
Один з пунктів статуту передбачав щомісячні відрахування десяти процентів з платні для викупу селян з кріпацтва.<br />
Було вирішено під час літніх військових навчань провести поблизу містечка Ліщина загальні збори товариства – для остаточної ухвали вибраних кандидатур і статуту.<br />
На початку серпня 1825 року піхотні полки третього корпусу вирушили на Ліщин. Коли 8-ма артилерійська бригада проходила через Житомир, Горбачевський отримав від Іванова звістку, що капітан Пензенського піхотного полку Олексій Тютчев серед офіцерів колишнього, розформованого після солдатських заворушень, Семеновського полку відкрив якесь таємне товариство. Він уже встиг переговорити з його керівниками підполковником Сергієм Муравйовим-Апостолом і підпоручиком Бестужевим-Рюміним. Ця звістка вразила «слов’ян». На другий день у Житомир прибула 1-ша батарейна рота, якою командував Петро Борисов. Не гаючи часу, він зустрівся з Тютчевим, і той підтвердив повідомлення Іванова. Тоді Борисов запропонував: «Если их цель близка к нашей, то следует разузнать, на каких условиях они войдут в Славянский Союз». Тютчев відповів, що це, мабуть, буде неможливо, бо новостворена таємна організація надзвичайно могутня, багаточисельна і вже готова здійснити військовий переворот у Росії. Сьомого вересня в селі Млинищах на квартирі підпоручика Андрієвича відбулися загальні збори «слов’ян». Учасники вже ознайомилися з основними тезами майбутньої конституції Росії. Був присутній Бестужев-Рюмін. Судячи з його слів, виходило, що майже вся армія, Москва і Петербург тільки й чекають сигналу, щоб повалити ненависний самодержавний лад. Від себе він додав, ніби вищезгадану конституцію князь Трубецькой возив у Париж до найвідоміших французьких публіцистів і отримав від них її схвалення. Республіка, демократія, народоправство, революція – ці слова, як міцне вино, паморочили молоді голови і вимагали негайних дій. Більшістю голосів було ухвалено про вхід Слов’янського Союзу до складу Південного товариства. Петро Борисов, а з ним ще кілька «слов’ян», вважали неприпустимим таке беззастережне злиття двох товариств.<br />
Борисов добре пам’ятав, як під час першої зустрічі з Бестужевим, той категорично заперечував можливість прийняття до товариства поляків і цивільних чиновників, а саму ідею слов’янського об’єднання назвав фантастичною.<br />
Зважаючи на його заперечення, Бестужев погодився на те, щоб «слов’яни» мали в лавах Південного товариства свою особливу управу і через вибраних посередників обов’язково узгоджували свої дії з «південцями».<br />
Побоювання Борисова повністю розділяв і Горбачевський. Пізніше, з висоти гіркого і трагічного досвіду, він напише, що зустріч з членами Південного товариства була фатальним ударом для Слов’янського Союзу.<br />
Після повернення з ліщинських таборів на зимові квартири, «слов’яни», бажаючи якнайскоріше досягти поставленої мети, починають вести активну і цілеспрямовану агітацію серед солдатів своїх частин. У це діло вони вкладають усю енергію, в окремих випадках навіть відкривають своїм підлеглим наміри і дії майбутнього повстання. Як напише згодом у своїх «записках» Іван Горбачевський, офіцери 8-ої артилерійської бригади намагалися всіма своїми думками і бажаннями ніби злитися з солдатами, поріднитися з ними. Останні слухали своїх командирів з напруженою увагою і подивом, вперше відчуваючи надію на подолання існуючої несправедливості. Деякі з них навіть клялися йти до кінця за своїми добрими, як вони казали, офіцерами і, якщо треба буде, померти разом з ними. Серед цих рядових солдатів, до речі, не знайшлося жодного донощика і зрадника – ні до повстання, ні під час нього. За довіру вони віддячували вірністю.<br />
Зовсім інші погляди на роботу з нижніми чинами були у керівників Південного товариства. Вони були категорично проти того, щоб відкривати солдатам свої плани, пояснювати їм завдання революції, а тим паче приєднувати їх до товариства. «Слов’яни» ж передбачали проводити виховну роботу серед селян, планували на свої кошти відкрити кілька сільських шкіл. Та планам цим уже не судилося здійснитись. 20 грудня 1825 року Петро Борисов був у Горбачевського, коли туди прийшов Андрієвич, підпоручик 8-ої бригади. Він з’явився в кімнаті несподівано, в дорожньому мундирі, вручив їм лист від Бестужева. Той писав: «Нам представляется случай ранее, нежели мы думали, умереть со славою за свободу Отечества, может быть, в феврале или марте месяце...» В цьому ж листі Бестужев просив Горбачевського разом з Борисовим приїхати на 15 січня 1826 року в Київ. Ніхто з них ще не знав про трагічні події на Сенатській площі, про те, що знамена свободи, підняті 14 грудня, вже втоптані кінськими копитами в закривавлений сніг. Звістка від Бестужева підбадьорила «слов’ян». Горбачевський зразу ж повідомив прапорщика Бечасного (одного з активних помічників Петра Борисова) про приїзд Андрієвича і просив приїхати до нього. Всю ніч вони радились, обмірковували можливості майбутнього повстання, засоби його здійснення і нарешті ухвалили: прискорити підготовку повстання, оголосити єфрейторам і рядовим про наближення перевороту, прагнути зміцнити їх дух, посилити діяльність. Андрієвичу доручили пояснити Бестужеву те, що вони вважали за необхідне зробити, щоб підняти повстання в артилерійських ротах 8-ої бригади. Петро Борисов написав записку і дав її Андрієвичу. В ній було сім пунктів, на які Андрієвич мав одержати відповіді Муравйова та Бестужева. Та більше ніяких повідомлень від керівників Південного товариства не надійшло.<br />
А незабаром збройний виступ Чернігівського полку зазнав страшної поразки. Нерішучість Сергія Муравйова як керівника повстання, боягузлива відмова членів Південного товариства, командирів Олексопольського піхотного полку та Ахтирського гусарського полку Повало-Швейковського і Артамона Муравйова підтримати повстанців – звели нанівець відчайдушні зусилля «слов’ян», що входили до складу Чернігівського полку.<br />
Сергій Муравйов, отримавши звістку про події 14 грудня, вагався, чи варто взагалі піднімати повстання, а його брат Матвій пропонував вихилити по келиху шампанського і тут же пустити кулю в лоб. Рішучі дії офіцерів-«слов’ян» Івана Сухинова, Анастасія Кузьміна, Веніаміна Соловйова та Михайла Щепілла, які, звільнивши братів Муравйових з-під жандармського арешту1, дали тим самим поштовх для повстання. Саме вони пропонували Сергію Муравйову якомога швидше, не гаючи часу, йти на Київ і впасти на місто, як сніг на голову. Для такого рішення були всі підстави. Від Василькова до Києва 36 верст, відстань, яку можна покрити одноденним маршем.<br />
У своїх «Записках» Іван Горбачевський підкреслює, що в Києві С. Муравйов міг би сподіватися на приєднання Курського піхотного полку і навіть інших полків, що стояли на околицях міста. Окрім того, артилерійські офіцери, що служили при арсеналі, мабуть, дотримали б свого слова, що вони дали Андрієвичу. Цієї пропозиції «слов’ян» Муравйов не прийняв. До Києва він послав прапорщика Мозалевського і чотирьох солдатів. Прапорщик мав передати листи про початок повстання членам Південного і Польського таємних товариств. Аби цю звістку в Київ приніс не один Мозалевський, а весь повсталий Чернігівський полк, все могло б повернутися зовсім по-іншому.<br />
Саме діяльність офіцерів-«слов’ян» дала підстави академіку М. Нечкіній, найавторитетнішому досліднику декабристського руху, для такого висновку: «Повстання Чернігівського полку – справа Об’єднаних Слов’ян. Вони відважились його підняти, вони розпочали його, вони поклали всі сили на його внутрішню згуртованість, вони так багато попрацювали над сміливими планами, котрих Муравйов не схотів здійснити, вони довго і марно боролися з «партією» Муравйова, вони виконували під час повстання найважчі завдання. Двоє з них заплатили за це життям (Кузьмін покінчив з собою, застрелився; Щепілла загинув на полі під Ковалівкою – Ю. Ґ.); третій (барон Соловйов) попав разом зі всіма в сибірську каторгу, четвертий і найголовніший – Сухинов втік і через два роки повісився в сибірській каторжній тюрмі після невдалої спроби звільнити декабристів».<br />
Невдовзі після поразки чернігівців було розгромлено і саму Слов’янську управу...<br />
Великі ідеї не вмирають, вони живуть і відроджуються серед людей. Слов’янське товариство було тільки ланкою в розвитку громадянського руху на Україні, а сама ідея слов’янського союзу є частиною загальнолюдського прагнення подолати власну роз’єднаність.<br />
Андрій Борисов, хворий і знесилений, був арештований в березні 1826 року на квартирі поручика Андрієвича в Києві. Ще раніше, в містечку Баранівка, було схоплено його брата Петра.<br />
На допитах Борисови трималися мужньо і з гідністю – відмовлялись видавати своїх товаришів, не каялися і не просили помилування. Петра Борисова допитував сам цар Микола. 13 лютого 1826 року Слідча комісія вказує на його надзвичайну впертість і затятість, і просить у царя дозволу закувати Петра Борисова в кайдани. На доповідній рукою Миколи І написано: «заковать».<br />
Андрій Борисов під час слідства, намагаючись полегшити долю брата, брав усю вину на себе, а його горді відповіді – це справжній виклик Слідчій комісії: «Я не нахожу в себе ни вольнодумств, ни либеральных мыслей, но все то, что здравый разум может внушить при беспристрастном и примерном рассматривании вещей. Всеобщий голос неудовольствия в народе дал мне идею к размышлению, и я заметил, что это происходит от несправедливых требований правительства. Я откровенно объявил, что сам себя считаю виновным против самовластного правлення, но по своему рассудку не признаю виновным ни себя, ни кого из моих товарищей. Может быть, в заблуждении, но я твердо уверен, что законы наши неправы, твердость их находится в силе и предрассудках».<br />
У казематах Петропавловської фортеці брати Борисови провели всю весну 1826 року, а в ніч на 24 липня, разом з Волконським і Трубецьким, були відправлені в Сибір, на Забайкальські каторжні копальні. Невідомо, як удалося Петру Борисову, не маючи в Петербурзі ні родичів, ні близьких знайомих, придбати все необхідне для малярства. На Благодатських копальнях пензлі, фабри і папір для малювання в нього зразу ж відібрали. Але згодом повернули.<br />
Один з друзів братів Борисових по засланню, Євгеній Оболенський згадував, що вони найбільше займалися збиранням квітів і комах, берегли їх і згодом склали велику колекцію.<br />
Декабрист Д. Завалішин у своїх записках стверджує, що Андрій Борисов не тільки мав чудову колекцію комах, а й сам розробив оригінальну класифікацію, яку значно пізніше винайшов один з французьких академіків. Зібрані братами колекції флори Забайкалля, їхні альбоми і атласи не втратили свого наукового значення і понині. У роботі Петра Борисова «Орнитологическая фауна Восточной Сибири» узагальнено спостереження над птахами в природних умовах і в неволі, а також співставлено їх із висновками найвідоміших орнітологів. Поряд з цим вміщено місцеві перекази про птахів, філософські і поетичні роздуми Петра Борисова.<br />
З 1841 року брати жили на поселенні в селищі Мала Розводна поблизу Іркутська у маленькому будиночку посеред двору, зарослого кропивою і чортополохом. Саме тоді Андрій душевно захворів. Далися взнаки тяжкі випробування в тюрмах, на каторзі. Згодом він цілими днями не виходить з будинку, нікого до себе не пускає, крім брата, якого любив безмежно. Петро піклується про Андрія, листується з сестрами, котрі так і не отримали дозволу від влади на переселення до братів, і продовжує писати свої чудові акварелі. В них відчувається внутрішня свобода художника, якої в нього ніхто не міг відібрати.<br />
Ще до поселення Петро Борисов познайомився з тюремним лікарем Дмитром Захаровичем Ільїнським. Виявилось, що в них є спільне захоплення – філософія. Це й стало основою їхньої міцної дружби. Дмитро Захарович, знаючи про свою невиліковну хворобу – туберкульоз, просив свою молоду дружину Катерину Дмитрівну, щоб після його смерті вона вийшла за Петра Борисова.<br />
Після смерті Ільїнського Катерина Дмитрівна приїжджала в Малу Розводну. Петро Борисов мав змогу бачитися з нею. Плекав надію на шлюб. Та його сподівання розсипалися, як жменя піску. Його наречена пішла під вінець з іншим.<br />
Спроба Петра Борисова якось вирватися з багаторічної самотності стала для нього першою і останньою. Вже ніщо не могло його втішити, навіть заняття улюбленим живописом.<br />
Одного ранку він, як звичайно, малював з натури букет забайкальських квітів. Раптом пензель випав з його рук, і він похилився на стіл біля мольберта... Через кілька годин Андрій зайшов до його кімнати. Він побачив, що Петро сидить біля столу, схиливши голову на руки. Подумав, що той спить, і став будити його. Та брат уже не міг прокинутись. Пересвідчившись, що він мертвий, Андрій у відчаї схопив бритву і різонув собі по горлу. Закривавлений, він кинувся у свою кімнату, зібрав книжки і підпалив їх. Потім вискочив з задушливої хати і під дерев’яним накриттям повісився. Життя без брата у цьому невлаштованому світі було б для нього непосильним...<br />
Селяни поховали братів на сільському цвинтарі.<br />
Печальний відгомін звістки про смерть Борисових знаходимо в листах декабристів, у їхніх відгуках про братів, особливо про молодшого з них, Петра Борисова, якого всі любили за щирий і лагідний характер. Звернімося до тих свідчень.<br />
Іван Якушкін. «Он был скромного и кроткого нрава: никто не слыхал, чтобы он когда-нибудь возвысил голос и, конечно, никто не подмечал в нем и тени тщеславия. Благорасположение ко всем проявлялось у него на каждом шагу, и с детским послушанием он исполнял требования кого бы то ни было. Он любил страстно чтение и рисовал очень недурно, но требовал ли кто, чтобы он вскопал гряды – он тотчас оставлял свои занятия и брался за заступ. Нужно ли было кому воду для поливки – он без всякой отговорки приносил ведро с водой».<br />
Олександр Фролов. «Он ложился в одно время с другими, но раньше его никто не вставал. Как бы рано ни проснуться – а он уже сидит и работает при огне».<br />
<br />
* 28 грудня 1825 р. Сергій і Матвій Муравйови були заарештовані в селі Триліси полковником Гебелем і жандармським поручиком Лангом за наказом Слідчої комісії.<br />
<br />
Наука і культура. Україна: Щорічник / редкол: О.Сергієнко (головн.ред) та ін. – К.: Т-во «Знання», 1966. – Вип.23. – 1989. – 576 с.: іл. – (В опр.). – С.110-121.<br />
<br />
<br />
<br />
ІВАН ФРАНКО<br />
ПРО СУТНІСТЬ МАРКСИЗМУ<br />
<br />
Чому офіційна ідеологія так запопадливо намагається зобразити великих українських гуманістів, народних пророків Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку прихильниками «революційних доктирин»? Питання досить риторичне. Владі зручно маскувати свою антилюдську спрямованість саме іменами захисників людської свободи й незалежності. Ще з шкільної лави в незрілу дитячу свідомість втовкмачуються далекі від правди образи «ура-революційних», обов’язково соціалістичних, примусово класових письменників, у яких воли не просто ремиґають, а ревуть підтекстом «Інтернаціонал».<br />
Давайте розглянемо, що саме розумів Іван Франко під поняттям «соціалізм». Протягом 1896-1907 років Франко опублікував ряд статей, у яких ґрунтовно пояснив антигуманний характер ідей Маркса й Енгельса, зробивши наголос на тоталітарних тенденціях комуністичного маніфесту. Погляди, викладені там, він обстоював і в пізніших своїх працях аж до самої смерті. Зміст цих статей, негативний у відношенні до марксівського «соціалізму», не дає змоги радянським редакторам і видавцям передрукувати їх у своїх виданнях. Тому певні праці Франкової літературної й наукової спадщини замовчуються або ж виходять з купюрами.<br />
Зовсім не передруковують у радянських виданнях надзвичайно важливої для висвітлення суспільно-політичних поглядів Івана Франка статті «Соціалізм і соціал-демократизм», що була опублікована у видаваному ним журналі «Житє і слово» (т. 4. 1897, стор. 265-292). У цій доповіді Іван Франко висловлює, – ґрунтовну критику «наукового соціалізму» Маркса й Енгельса, показує ненауковість, а то й абсурдність самого поняття «науковий соціалізм», заперечує такі уявні «відкриття» Маркса й Енгельса, як застосування ними діалектичної методи до соціологічних послідів виявлення т. зв. надлишків вартості, «закону» про концентрацію капіталу, їхні теорії про «матеріалістичну концепцію історії» та «всевладність держави».<br />
Згадуючи тільки коротко назву цього Франкового трактату, автори колективної статті про І. Франка в «Українській Радянській Енциклопедії» пишуть, що Франко виявив у цій праці… «непослідовність і національну обмеженість». Справжню «діалектичну» еквілібристику виявила в короткій згадці про цю Франкову статтю М. Климась («Світогляд Івана Франка», стор. 231), кажучи, що в ній «І. Франко визначив соціалізм, як такий лад, що знищуючи привілеї і поневолення, і визиск, забезпечили одиницям і цілим народам якнайкращий розвиток», і не згадуючи ні словом, що Франко категорично заперечував таке визначення соціалізму стосовно соціал-доктрини Маркса й Енгельса. Бо саме їхнє вчення Франко у передмові до своєї збірки «Ми ізмарагд» (Львів, 1898) визначав як «релігію, основану на догмах ненависті й класової боротьби». А всей викреслений радянською цензурою текст з цієї передмови звучить так:<br />
«Жорстокі наші часи! Так багато недовір’я, ненависті, антагонізмів намножилося серед людей, і не довго гадати, що будемо мати (а властиво вже й маємо!) формальну релігію, основану на догмах ненависті й класової боротьби. Признаюся, я ніколи не належав до вірних тої релігії, і мав відвагу серед насміхів і наруги її адептів нести сміло свій стяг старого щиролюдського соціалізму, опертого на етичне, широко гуманне виховання мас народних, на поступі й загальнім розповсюдженні освіти, науки, критики, людської й національної свободи, а не на партійнім догматизмі, не на деспотизмі проводирів, не на бюрократичній регламентації всеї людської будучини, не на парламентарнім шахрайстві, що має вести до тої «світлої» будучини».<br />
Не передруковують редактори і упорядники сьогоднішніх видань Франкових творів, також статті-рецензії І. Франка на критику А. Ферасова «Народники и марксисты», видану в Петербурзі 1899 року, надрукованої у редагуванні Іваном Франком «Літературно-науковому віснику» (Львів, 1899, кн. 6, стор. 186-188). Причин, чому викреслюють цю критичну працю із Франкової публіцистичної спадщини, треба шукати теж у її змісті. Бо саме в цій статті Франко ще раз осуджує марксистську «безглузду й антигуманну доктрину і марксистів за пропагований ними «конечний і єдиноспасительний (за марксовим рецептом) процес пролетаризації селянських мас, котрі мовляв, тільки тоді будуть дозрілі для поступу і для соціалізму, коли цілком щезнуть з лиця землі як самостійні господарі, а всі поробляться наймитами, фабричними робітниками і пролетарями».<br />
Тільки тепер ми можемо осягнути в повній мірі трагічну правоту Франкових застережень, осягнути, як страшно й безжально була втілена в життя послідовниками Маркса в нашій країні ідея пролетаризації селянства, втілена поряд з іншими людиноненависницькими ідеями «класової боротьби» й «диктарури пролетаріату».<br />
Варто пригадати ще одне попередження Франка щодо «геніального вчення». В своїй широковідомій праці «Що таке поступ?» Іван Франко піддає нищівній критиці ідеал комуністичної «держави Маркса й Енгельса» і ще тоді з тривогою передбачає, що в такій державі «власна думка кожного чоловіка мусила б щезнути, занидіти, бо держава признає її шкідливою, непотрібною. Виховання, маючи на меті виховувати не свободних людей, а лише пожиточних членів держави зробилось би мертвою духовною муштрою, казенною. Люди виростали б, жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою».<br />
Зайве, мабуть, говорити, що великий шмат тексту з вищенаведеною цитатою був вилучений у всіх радянських публікаціях праці «Що таке поступ?»<br />
Й пізніше, в своїй критичній праці «До історії соціалістичного руху» Франко, торкаючись програмових позицій Маркса й Енгельса, встановлених у «Комуністичному маніфесті», каже, що «оброблена ними програма державного соціалізму аж надто часто пахне державним деспотизмом та уніформізмом…»<br />
На жаль, ці передбачення збуті, і не тільки в нашій країні – до цього часу там стоїть густий трупний запах від комуністичного маніфесту. Скрізь, де до влади доривалися комуністичні партії, вони перетворювали своє правління в геноцид власних народів. Варто пригадати імена Пол Пота, Чеушеску, Мао Дзе Дуна, не кажучи вже про наших вождів і керманичів. Ніхто з них не уник людського суду, тим паче – суду історії. Тепер можна сперечатися, кого раніше спіткає доля Чеушеску: Фіделя Кастро чи Кім Ір Сена, чи ще когось іншого. Суті справи це вже не міняє. В сфері людського духу й Божого промислу ніякі злочини проти совісті й моралі народу не лишаються невідплаченими.<br />
Завершуючи цей невеличкий екскурс до Франкової спадщини, звернемося до його статті «Поза межами можливого» («Літературно-науковий вісник», 1900, кн.10), в якій Іван Франко виразно формулює ідеал незалежної України, разом з тим, відкидаючи рішуче марксистський економічний матеріалізм і фаталізм, «виплоджений матеріалістичним світоглядом». Кінцевій частині цієї праці, що була викреслена радянською цензурою в силу своєї визначальності для всієї статті, виразно звучить надія на прийдешній поступ України – наперекір усім марксистським догматам.<br />
«Ідеал національної самостійності в усякому погляді, культурнім і політичнім, лежить для нас поки що, з нашої теперішньої перспективи, поза межами можливого. Нехай і так. Та не забуваймо ж, що тисячні стежки, які ведуть до його здійснення, лежать просто таки під ногами і що тільки від нашої свідомості цього ідеалу, від нашої згоди на нього, чи може звернемо на зовсім інші стежки. Виплоджений так званим матеріалістичним світоглядом фаталізм, який твердив, що певні (соціальні, а разом і політичні) ідеали мусять бути осягнені самою іманентною силою розвою продукційних відносин, без огляду на те, чи ми схочемо задля цього кинути пальцем, чи ні, належить сьогодні до категорії таких самих забобонів, як віра у відьом, нечисте місце і феральні дні».<br />
Ці слова були написані Франком у жовтні 1900 року…<br />
<br />
Тетянич Ю. Іван Франко про сутність марксизму // Голос громадянина. – №5 (36), 1991.<br />
<br />
<br />
<br />
БІЛЯ ВУХА ЗАВІРЮХА,<br />
А У ВУСІ – ЯРМАРОК...<br />
Тези до конференції Асоціяції «Нова література»<br />
<br />
Нещодавно до мене на Головпошті (там, за невисоким столиком, у дерев’яній ніші, заховавшись від усіх, я переписував свою доповідь для вже згаданої конференції) підсів мій давній знайомий, Марко М., бомж за покликанням і психоаналітик за фахом. Він дістав із потертого коричневого заплечника трилітрового слоїка з пивом і порадив мені кинути своє шкрябання і приєднатися до більш земного, більш повноцінного «дєла». Але... пробігши очима кілька сторінок... раптом зацікавився. «Так-так... неймовірно... це ж треба...», – його задоволене муркотіння свідчило, що мої скрипторські потуги не пропали марно. «Слухай, старий, – звернувся він до мене, – ти не матимеш нічого проти, якщо я візьму з твоєї майбутньої промови кілька цитат?» – «А що... – гордо відповів я, – бери...». «Розумієш, – продовжував Марко, – то є, – він хитнув головою в бік мого рукопису, – дуже цікавий клінічний випадок; я хотів би його використати у своїй книжці... Бо ж тут присутній весь джентльменський набір: «уярмлений нарід», «спокута й офіра», «інтегруюча ідея», «злютовані колони», «виборена пасіонарність», «прислужники Вельзевула»... Стилістичний надмір патетики (якщо не брати до уваги випадків свідомої кон’юнктури) найперше свідчить про стійкий комплекс неповноцінности, внутрішнього невдоволення: собою, світом, навколишнім людом, нечутливим і переважно байдужим до «високих ідей» – тим людом, котрий тут номінується як «біомаса»... Бачиш, – Марко, не відриваючись від слоїка, вихлептав більшу половину густого, пахучого трунку і впав у якийсь (схоже – на професійний) транс: говорив уже ніби крізь мене, звертаючись до невидимої й більш численної авдиторії. – Очевидно, що буттєва невлаштованість індивіда посеред світу, підсвідомий страх перед неорганізованою стихією життя вимагають певної компенсації. Але ж її неможливо отримати ззовні! Ось тут і виникає невротична реакція. Спершу – період апатії. Людині хочеться десь заховатися, захиститися, повернутися в ембріональний стан, в темний і теплий притулок жіночого лона. Пам’ятаєте, фінал балаянівського фільму «Польоти увісні й наяву»? Там головний персонаж, сорокалітній ювілярчик, тіло якого тіпає холодний дрижак вперше спізнаної летейської води, намагається заховатися в копиці сіна, хоч трохи обігрітися, згорнутися безпам’ятно недозрілим зародком... Надовго і там не сховатися... Тоді – наступний етап: період агресії...<br />
Інколи мені видається, що вся нинішня, так би мовити, чоловіча цивілізація має у своїй основі підсвідомий страх перед жіночим єством – первнем стихійним, природнім, неорганізованим, самодостатнім у своїх темних глибинах. Чоловік входить у той сховок напружено енерґійним, динамічно бадьорим, оптимістично дієздатним, а виходить змалілим, зморщеним, меланхолійно розгубленим. Недаремно ж у деяких етнічних мітологіях жіноча вагіна зображується у вигляді жахної зубатої пащі, яка ковтає, пережовує і відриґує свої жертви. Звідси – спроба захиститися, позбутися того страху – шляхом аґресії, витісненням одного потягу іншим...»<br />
Заскочений нахабним Марковим красномовством я не відразу оговтався. Я був ображений у своїх найінтимніших національних почуттях і спершу хотів було потиснути йому в ніс. «Ти що ж це, – перервав я його, – хочеш сказати, що всі мої філософсько витончені міркування про небуття, соборність, про слово з малої й великої літери, – все те є підсвідомим маренням про піхву?» – «Не зовсім, – незворушно відповів Марко. – Річ у тому, що поряд з Еросом завжди ховається Танатос. Творчо не сублімована агресивність вироджується не тільки в руйнаціях зовнішнього характеру; вона деградує і внутрішньо – як видозмінений потяг до влади і смерти одночасно. Саме в ньому парадоксальним чином апатична покірність поєднується з ентузіязмом самознищення. Але індивідові з такою свідомістю нецікаво й страшно самознищуватися індивідуально. Він намагається затягнути до власного суїциду якомога більше інших людей, – будь-то просто «священна війна» чи божевільні спроби тотального підпорядкування людського життя якій-небудь «високій» ідеї. Саме так особистий невроз, глибоко захована внутрішня паталогічність набувають обрисів зовнішньої ідеології...»<br />
Мене ніби хтось під бока штурхонув: раптовий здогад миттєвою блискавкою спопелив усі мої сумніви. «Слухай, Марку, – владним жестом я зупинив його слововитік. – А може, ти замаскований жид? І вся наша балачка – то лиш зловмисне намагання притлумити постфройдівськими мудруваннями невтримний розвій мого національного духу?.. І прізвище твоє на «-ович» закінчується...»<br />
Марко відразу якось посмутнів, запхнув до заплечника недопитого слоїка: «Старий, я не жид, я – кінь Пржевальського... А тато мій – Сємйон Тянь-Шаньський... На дозвіллі спробуй розкодувати цю мітологему», – й не оглядаючись попрямував до виходу...<br />
... Можливо, я не розповідав би цієї дещо примітивної байки, якби не надмір гіпнотично-хворобливих деклярацій з попереднього виступу... Тепер хочеться поговорити трохи про інше, але, певним чином, пов’язане і з попереднім...<br />
Однією з найважливіших умов повноцінного існування «нової літератури», як на мене, є вихід за межі ідеологічного дискурсу, напрацювання власних естетичних площин. Здавалося б, то є речі очевидні. Але ж чому важко, так повільно відбувається кожне зрушення? Трагічність нашої ситуації полягає ще й у тому, що «новій літературі» доводиться самоздійснюватися, самопізнаватися в умовах зруйнованого дому буття – власне, мови. Неможливо написати щось живе, зберегти щось болюче і пам’ятне мовою т.зв. «української радянської клясики», якою ще й до сих пір, її звиродніло нечитабельними зразками, затикають дірки в державному іконостасі. Як не дивно, та протягом десятиліть цілий Інститут мови й літератури невтомно працював над тим, щоб унеможливити будь-яку спробу оживлення спілчансько непохитного ідеолекту. Коли ж власних зусиль бракувало, на допомогу приходили «компетентні органи». Й не хочеш, а згадаєш знаменитий слєпцовський вислів: «У нас скрізь, де написано «школа», слід читати «шкура»»...<br />
У знеживленому ідеологією мовному просторі гине найменший порух думки, стає проблематичною сама можливість живого мислення. Бо кожна ідеологія у своєму системному розвитку тяжіє до тотальности, всеохоплення... А ефективність її вимірюється не тим, наскільки вірять їй люди, і як багато таких людей, а тим, чого вона не дозволяє подумати, не дає омовити. Цей закон сформулював (незадовго до своєї смерти) Мераб Мамардашвілі – останній філософ зруйнованої імперії, й назвав його законом «інаконемислення». У своїх лекціях він наголошував на тому, що найважливішим чинником європейської культури є відсутність у ній єдиної ідеологічної системи. Бо викінчена система – то завжди є смерть...<br />
Ми не думаємо, не мислимо вже не від того, що це заборонено, а тому, що совєтський ньюспік зруйнував внутрішні витоки думки, джерела гармонії мовного поля. Поряд з людською трагедією, ми є свідками й учасниками трагедії мови – їй також немає куди подітися, вона теж лише починає звільнятися від нерухомих залізобетонних бльоків «інтернаціонального обов’язку», «священних кордонів», «трудових вахт», всіляких «відроджень духовости». Майже всі шедеври совєтської літературної клясики тепер нагадують затруєні вулики, наповнені вщерть мертвими бджолами – волею авторів задушеними словами. А мертві бджоли, як відомо, не гудуть, не випромінюють ніяких живильних вібрацій... Навпаки: кожні ювілейні навприсядки довкола імени ще за життя задубілого «клясика» збільшують територію витоптаного, мертвого поля, на якому годі чекати з’яви чогось живого, непередбаченого... Ось тут і з’являється потреба в людях, здатних без мазохістичної патетики, спокійно і з вірою в серці носити воду до засохлого дерева. Саме тут, поряд з поколіннями приручених окремо і незалежно від них, витворює свій буттєвий контекст покоління приречених. Але приреченість розуміється тут не як фатальна безвихідь, а найперш як усвідомлена підпорядкованість мові, приреченість людини на особисте промовляння, на речення, – неминуче і неминуще омовлення світу. Поряд з Творцем усього сущого, прероґативою людини залишається функція називання. Бо ж сказано в Книзі Буття: «І сотворив Господь Бог із землі всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому...» (Книга Буття, 2-19:20). Певно, саме так світ позбувається врешті-решт деспотично-ієрархічних надлюдських структур і з’являється можливість вільної й рівноправної співучасти в омовленні навколишніх сутностей. Через називання людина має змогу пізнання й сути власного імени, може, бодай частково, взяти на себе тягар відповідальности безперервного творення... Світ не завершено, в ньому все ще можливо...<br />
Як найближча мета для нової літератури, як найперший засіб оживлення «мертвих бджіл» стає на часі повернення вуликові мови колишньої і майбутньої життєдайности, відновлення в ньому полів антропогенної напруги, – щоб винесена у назву мого сьогоднішнього промовляння загадка давня виправдовувала свою відгадку, оцей наприкінцевий, ще не названий текст:<br />
<br />
«Ось продавець різноколірних<br />
квітів з паперу:<br />
посеред чорно-білої зими<br />
навпроти річища людського<br />
живу в підземнім переході,<br />
а поряд мене –<br />
тихий хтось<br />
ладнає обважнілі крила<br />
також на продаж:<br />
пір’їну за пір’їною фарбує<br />
червоним, синім, золотим<br />
і зрідка – каже,<br />
мов до мене: «Я не той,<br />
що снивсь тобі, малому глушману<br />
і ясновидцю, –<br />
в німотних здичавіннях плоти<br />
в небесних схронах для імен<br />
ще не народжених<br />
ти тільки вчишся говорити<br />
ще з глини зліплені трахеї<br />
слова найперші не забули<br />
ще довго мимо тебе<br />
йтимуть<br />
невидимі навчителі мовчання...»<br />
<br />
Ґудзь Ю. Біля вуха завірюха, а у вусі – ярмарок... (Тези до конференції Асоціяції «Нова література») // Українські проблеми. – №2, 1994. – С.46-49.<br />
<br />
<br />
<br />
НАПРИПОЧАТКУ<br />
СТА ЛІТ САМОТНОСТИ<br />
<br />
Нещодавно, перебираючи старі записи, я натрапив на початок власної статті, свого часу так і не закінченої... Тоді, у вересневому числі журналу «Авжеж» за 1991 рік був надрукований виступ Вячеслава Медвідя в Спілці письменників... Редактор «Авжежу» запропонував мені написати відгук на той виступ: щось доповнити, з чимось посперечатися. Моє «відгукування» розпочалося так: «Пожалкувавши, що автор не склав собі за труд детальніше розтлумачити свої основні і ледь окреслені тези (нашорошені вуха демонів – то ще не виправдання для власної надобережности), ми вирішили на свій розсуд трохи пильніше розглянути одну з поставлених у згаданому «Слові...» проблем, а саме: співвідношення між катастрофічними реаліями повсякденного життя й існуючою літературою. Власне кажучи – чи є підстави в останньої для того, щоб доштовхатися на зазначений Миколою Костомаровим рівень відповідности душі народного життя і чи варто взагалі туди і так штовхатися. Наявні шляхи до цієї мети не ведуть, стверджує автор. Бо ні письменникам – вовнякам з їхніми вправами псевдоісторичної інструкції, ні письменникам – патріотам з їхнім шалом «революційного народовства», ні вартісній безсловесности позірно аванґардових «нових, верлібристів» не властиво мати хоча б потяг до тих шукань і сходжень, не кажучи вже про більш-менш реальну працю в тому напрямку. Тут можна помітити дивну річ: протилежні за своїм характером естетики – та що закликає бути вірним сьогоденній злободенності, що проповідує фарисейськими масними вустами заяложену до нудоти «духовність» і та, що рве будь-які прив’язі до стійла сьогочасної актуальности, проголошуючи принципи вільної Гри з всіма надбаннями людської культури, але органічно їх не засвоївши, а на заважку від похмільного синдрому голову (щоб приховати той стан) одягає личини то кастильського мудреця, то епатажного сперматозавра, – дві естетики, що нібито протистоять одна одній, борються між собою й раптом починають взаємодіяти: намагаються приховати правду тих свідчень, на тлі яких їхня спільна нікчемність стає надто зримою. Свідчення ці не обов’язково мають з’являтися в царині літератури, живопису чи музики. Звичайне обличчя поліської жінки, присипане попелом совдепівських буднів, зруйноване зморшками невідсвяткованих свят, спокійний відчай в глибині її погляду, котрим вона на мить торкається вашого столичного існування й поспішає далі, щоб встигнути на вечірній автобус і повернутися додому, жити далі й не збожеволіти від безпросвітности і втоми, – подібних і більш страшніших свідчень навколо нас більшає з кожним днем. Концентрація людського відчаю, що виривається вже з підсвідомости й сягає майже фізичного рівня сприймання, входить у протиріччя з тим всім, що ми пишемо, що читаємо і що тільки збираємось написати. Не варто піддаватися спокусі дешевих пророкувань: апокаліптичні з’яви відбуваються тепер щоденно, як довкола, так і в кожній, ще не змертвілій людській душі. Усвідомлення того, що ми є свідками й співучасниками часів Катастрофи, а точніше – часів «після катастрофи» – одна з істотних ознак нинішньої доби. Література в цілому (зокрема – сучасна новелістика) – складова частина цього непростого й трагічного процесу. Перед нами незвичайне явище, коли література немов проїдається сама з собою, коли кожне її «прощавай» уміщує в собі не тільки «прости мене тепер, нині», але й «прости щоразу, коли згадаєш про мене...»<br />
До недавнього часу здавалося, що наша література втратила здатність хай неадекватно, то хоча б в міру особистої відповідальности осмислити той процес, зберегти від пожирання часом хоча б окремі свідоцтва людського духу. Бо тільки свідоме переосмислення катастрофи може сягнути рівня трагедії, здатної очищати й звільняти від темряви душі людей».<br />
На цьому все й обривається. Моя стаття так і лишилася недописаною. Але в самих роздумах Вячеслава Медвідя, в його пізніших філософських есеях був якийсь особливо болючий нерв, прихована людська незахищенкість, котрі змушували не раз ще до них повертатися. Вони й допомогли мені, навзір, відкрити заново поховану шкільним «вивченням» новелістику Архипа Тесленка, його буттєвий відчай і осягнення глибин людського небуття, переконатися в тому, що художнє збування відчуття абсурдности щоденного виживання зафіксоване в тих новелах не менш сильно, аніж, скажімо, у Франца Кафки. Я побачив: одні лиш назви Тесленкових новел настільки наближені до сьогодення, до нинішньої суспільної й державної занехаяности «буденної» людини, що можуть слугувати не стілько літературними, як екзистенційними означеннями моменту: «В пазурях у людини», «Страчене життя», «На чужині», «Поганяй до ями!», «Тяжко», «Да здравствуєт небитіє!»...<br />
Тепер ніхто не закликає, не силує до т. з. «народности» в літературі, до обов’язкового служіння «уярмленим і знедоленим». Коли щось подібне і має місце, то лиш на рівні «краснописьменницького» словоблудства державних лауреатів. Йдеться ж зовсім про інше. Література має залишити правдиві свідчення про свій час, своє власне осмислення катастрофічних реалій.<br />
Художник нині не може дозволити собі ні цілковитої згоди з існуючим станом речей, ні нового їх заперечення... Для нього як захисника онтологічної незахищености живого життя, є неможливою позиція судді чи пророка. Інакше виникає загроза впасти в стан перманентного біснування, тотального звинувачення «верхів» і «низів» в здеґрадованій нечутливости до його авторської стилістики і патетики, в стан неприхованої зневаги до всіх, хто не бажає бачити в ньому ветхозавітнього пасіонарія. Неусвідомлений характер самопародіювання «високого штилю» зводить тут нанівець всі потуги і наміри... Єдине, що залишається художнику в сих умовах, що може хоч трохи виправдати його – це вибрати долю загалу, не відвернутися, не сховатися від нещасть більшости, говорити від імені тих, хто приречений на мовчання...<br />
Готовність митця розділити в часи лихоліття долю більшости визначувалась Альбертом Камю як найважливіший чинник збереження власної індивідуальности. Нині художнику відмовлено в праві бути самотнім. Поза т е к с т о м не існує жодного сховища... Чин самотности тепер перебирає на себе література.<br />
... «Брати», «Вовкулака», «Сиродій»* – трійко невеликих оповідань наприпочатку цієї зими (у вагоні дизель-потягу Фастів – Житомир, за короткий проміжок часу, необхідного для подолання відстані од платформи Унава до станції Липняк) перевернули в мені ціле життя. Але не особисто моє, банальне й потаємне одночасно, а життя (в моїй пам’яті) близьких колись людей, поруч яких мені випало жити, поміж яких я марно намагався перейнятись спокійною довірою до власної «планиди», без яких я мало-помалу став без’язиким, – німим споглядальником повільно-божевільного здичавіння пейзажу... І ось приходить жінка, невідома (мені) авторка трьох оповідань (ім’я її теж ще нічого не каже – Валентина Мастерова), й говорить про них: три історії зі світу людей, котрим відчай затулив уста, котрі не встигли і не змогли за життя хоч комусь розповісти про себе... Без надміру так званої художности, без псевдофілософських мудрувань, без викривальної патетики й стилістичних вихилясів подаються ці розповіді, але на такому рівні прожиття чужого, неомовленого у свій час, болю, що відчужене від збайдужілого тіла серце стає знову живим – пекучим спонукальником не ностальгійних споминів, а надсвідомої пам’яті... Не маючи змоги детально аналізувати ці оповідання, принагідно хочеться зауважити: подібних «моментів істини» в нашій періодиці останніх років не так вже й багато. *<br />
Можна ще назвати кілька новел Олеся Ульяненка, оповідання «Коли сивіє каміння» Олеся Микитенка, «Катерину» Вячеслава Медвідя, кілька «малих» (розміром в сторінку машинопису) новел Івана Ципердюка... І все? Не знаю, мабуть, десь є ще не з’явлені імена, нікому невідомі тексти. Але й навіть те, що прорвалось на журнальні сторінки, з тих чи інших причин, лишається непоміченим у читацькому колі. Професійний літературознавець на пальцях вам пояснить, як набридли йому ці «плачі за птахом», ці діалектні квиління над долею «маленької людини», що вся ця писанина а’ lа Стефаник і Тютюник ось де в нього сидить, що йому хочеться стилістичної розкутости й семіотичних вправ, поряд яких він міг би продемонструвати свою обізнаність з працями Лотмана, Якобсона, М. Бахтіна... У звичайного читача, котрому ці новели могли б допомогти вберегтися від прижиттєвого омертвіння, вистачає й щоденних, нелітературних болячок. Йому хочеться чого-небудь «утєшитєльного». Європейського читальника тим паче не цікавить чужий біль, – як і все, що заважає комфортному споживанню пахощів «Імені троянди», розгойдуванню лівою ногою «Маятника Фуко»**, – це в кращому випадку... Але рано чи пізно світові доведеться усвідомити свою «хутірську» покинутість, спізнати всі безодні своєї хворої душі. Ось тоді, можливо, й згодиться шкільний досвід української новелістики. В її початкові класи ще прийдуть учні – досвід боротьби з небуттям, вміння долати абсурдність існування не пропаде марно.<br />
...Література має залишити правдиві свідчення про свій час... Інакше все інше – розкуті й вільні літературні реінкарнації, реанімації, рекреації втрачають свій сенс... Безперечно, звільнення від болю й відчаю, хоча б короткий час, необхідне – але лиш за умови, що той біль вже десь зафіксований, осмислений, збережений. Іронія, як засіб імунного захисту від голомозих і кучерявих вождів-шизоїдів, від новоявлених пророків з дороговказами магістрального руху в правицях, мусить бути. Але якщо поряд спровокованого нею тотального блазнювання відсутній момент співчуття й співпереживання, момент якоїсь найбанальнішої жалости до об’єкту зображення, то література цього ґатунку сама по собі стає гідною жалю – до межі, коли блазнювання перетворюється на блюзнірство.*<br />
Варто пам’ятати й про іншу небезпеку – замикання традиційної літератури в своїй «хутірській» приналежності, небажання вийти на рівень діалогу з іншими художніми напрямками, нездатність культивувати в собі поряд з успадкованою органічністю ще й елемент свободи, певна зачаклованість дідівским реєстриком «вічних питань»... Здавалося б, мова йде про речі очевидні й незаперечні: необхідність існування в літературі традиції й авангарду, їхнього взаємного підживлення, – всього обширу співпраці, без чого література втрачає свою повноцінну цілісність, починає неухильно деградувати. Але коли чуєш, як один з редакторів прогресивно-окцидентного часопису називає все, що друкує редактор органу «хуторян» патологією, а той в свою чергу номінує замученого службовими й приватними вояжами «прогресиста» літературним сатаністом, то потроху втрачаєш впевненість в тій очевидности... Відсутність спільного місця для публічного промовляння, невтримне щезання «реліктового» читальника, стрімке звільнення людської культури від тотальної логоцентричної орієнтації роблять ситуацію окресленого вище непорозуміння майже безвихідною... Може, врешті-решт, варто із позиційно-принципових окопів дать хоч трохи охолонути нашим шмайсерам-паркерам, і замість різноколірних бойових знамен підняти білі стяги замирення, – щоб, повертаючись з бойовиська на х у т і р, ще втрапити й на к а р н а в а л. В ранньозимовому просторі чистої сторінки місця вистачить всім. А поспішати кудись немає сенсу – сто літ самотности української літератури лиш починаються...<br />
<br />
1* Журнал «Основа», п.3, 1993.<br />
2* Маємо на увазі лише «коротку прозу» – (авт.)<br />
3* Назви романів Умберто Еко.<br />
4* Основна подія карнавального дійства – коронація блазня, поклоніння йому й наступне обов’язкове знеславлення його, висміювання й побиття, стає нині домінантою суспільного життя. Хід різких виборних компаній, їхні результати – зайвий доказ такого співставлення. Але карнавал швидко мимає, «п’ять «д» з допрезидентської програми перетворюються на п’ять дуль для довірливих виборців, а література, задіяна в цій структурі, стає співучасником, співавтором тих здирств і знущань, що здійснюються іменем держави над більшістю своїх громадян. – (авт.).<br />
<br />
Ґудзь Ю. Наприпочатку ста літ самотности // Світо-вид. – №3, липень-вересень 1995. – С.61-65.<br />
<br />
<br />
<br />
P.S. НАПРИПОЧАТКУ<br />
СТА ЛІТ САМОТНОСТІ<br />
<br />
Фрагменти виступу на конференції «Шістдесятництво як явище,<br />
його суспільно-естетична природа, витоки і наслідки»*<br />
<br />
* Конференція відбулася 24-25 лютого 1997 р. в Спілці письменників України.<br />
<br />
«Київ святкує своє 1500-річчя. Реставровано Золоті Ворота, через які ніхто не в’їздить і не виїздить. Символом Києва була для мене брама Заборовського. Замурована. Бо цей Київ запечатано. Що краще стає Київ, то він страшніший, бо замість живого міста обернувся на маскарад, мошкару вампіра, що п’є кров своїх синів і дочок – і від того кращає. Згадую жінку з «Сонячної машини», голова якої була схожа на зміїну. Золотоголовий Київ – змієголовий...»<br />
Це – з таборового щоденника Василя Стуса. Його слова не лише про конкретне місто – столикого Вія, що заступив своєю владною порожнечею колишнє с в я т е м і с ц е, не тільки про блюзнірство державних «празднічків», а найперше – про час, в якому поет був змушений жити і вмирати, й своєю творчістю заповнювати прірву між цих двох берегів... Час, про який, в цьому ж таки щоденнику, поет говорить, що це не його час. Але, знову ж таки, ці слова не лише про той час, не тільки вираз індивідуального сприйняття колективної епохи... Це постскриптум і до нашої з вами доби. Тому, згадуючи про день вчорашній, спробуємо не забути його сьогосвітній, сучасний контекст.<br />
Отож, тут буде йти мова не про конкретних мучеників, що не вміщалися, виривалися зі свого («чужого») часу, з усіх накинутих на них тодішніх і теперішніх означень, а про явище офіційного, до певної міри вже канонізованого, шістдесятництва.<br />
Коли ж починаються т.з. 60-ті роки, – не календарно, а відповідно до своєї внутрішньої суті? Може, той початок співпадає, з одного боку, – з вбивством президента Джона Кеннеді, а з іншого – з усуненням останнього диктатора радянського часу Микити Хрущова? Чи, може, вони починаються з «Одного дня Івана Денисовича»? Чи ще раніше – з кінця 50-х, коли з’явилися перші стиляги і на вулицях великих міст їхні антиподи – моцні хлопи з червоними пов’язками на рукавах, виловлювали патлатих «інакодумців» і розпорювали їм, слава богу, вже не животи, а лиш вузькі брюки... Зупинимось на останній версії: 60-ті починаються з моди – намагання бодай зовнішньо виокремитись з примусових канонів морального кодексу БК, з вбивчої одноманітності «радянського способу» життя. Мода тут виступає як засіб приватного супротиву і протиставлення «великій історії». Але згодом саме мода визначає внутрішню сутність 60-х, їхній реальний діапазон, – від московської моди на стадіонних горлопашних поетів та їхніх місцевих підконтрольних епігонів до вибуху моди на науку, комсомольські диспути між «фізиками» і «ліриками», моди на НТР як замінника релігійної віри – часу з’яви всіляких «атомних прелюдів» і т.д.<br />
Отже, якщо історія – це тотальне оновлення всього, то мода лиш імітація такого оновлення на рівні окремих зовнішніх ознак. Згадаймо скільки зусиль поклали шістдесятники на боротьбу проти «викривлення ленінської національної політики», на гуманізацію існуючого режиму... У них не було потреби міняти цей лад, у світле майбутнє якого вони так щиро вірили: ліберали-шістдесятники хотіли лиш покращити його, змусити власть-імущих дотримуватись сталінської конституції. Влада могла їх ненавидіти, переслідувати, бачити в них свого ворога, але такий ворог був їй необхідний. Необхідний тому, що ніяка тоталітарна влада не здатна без альтернативи підживлювати свої змертвілі ідеологічні надбудови. Під таким кутом зору, шістдесятництво – типовий продукт радянської епохи. І то не є якесь звинувачення, а лиш констатація дійсного стану речей. Бо ж реальне падіння комуністичної системи відбулось спонтанно й об’єктивно, незалежно від будь-яких інакодумців. Ніхто не міг повірити, що історія цього режиму закінчиться сама по собі...<br />
У шістдесятництва не було майбутнього: їхнє «модне» (злободенно-публіцистичне) протистояння так і не переросло в повноцінне історичне явище. Але найгірше те, що вони своє минуле перетягли в наше теперішнє... З якою дивовижною легкістю вчорашні борці й опозиціонери інтегрувалися в злютовані ряди новітньої (посткомуністичної) номенклатури, як бездумно ці «вожді» звели нанівець, пустили за вітром величезний творчий потенціал розбудженого наприкінці 80-х років суспільства! Частково доскочивши владних верхів, шістдесятники, ці речники колективного, мітингового мислення (там, де нормальна людина говорить: «Боже, це я», вони волали «Народе, це ми!»), бездумно взяли на віру ідеали кимось і десь здійсненої демократії, – так само, як свого часу вірили в ідеали обіцяного класиками комунізму. Коли ж більшість населення країни була відкинута на межу виживання, коли у мільйонів людей відняли їхнє найважливіше право – право на людське нормальне життя, то колишні правозахисники соромливо відійшли в тінь. Бо ж демократія – це лиш м е н ш е зло, і аж ніяк не добро. Якщо диктатура – це «чесна» влада меншості, то демократія – також влада небагатьох, але прихована, забріхана, як зовні, так і зсередини, свідома маніпуляція, за якої буцімто більшість дозволяє меншості панувати над собою. Якщо раніше радянська влада практикувала брехню, насильство, порожні обіцянки, то це тепер практикує хижацька частина «вільного» суспільства. І це біда не тільки нашого перехідного періоду, стану хронічної нестачі. З надстатком теж не все так просто, як нам уявляється... Багато хто з американських політологів вважає, що суспільство здичавілих споживачів, тупо вклякнувши перед кольоровим телеекраном, рано чи пізно виявиться неспроможним боронити й підтримувати конституційний лад в країні.<br />
... Щоб уникнути певного зациклення на обраній темі, а поруч – нав’язування власної точки зору на весь обшир тих чи інших проблем, яким є шістдесятництво, спробуємо поглянути на це явище з позиції порівняльного аналізу: поруч з 60-ми поставимо 90-ті часи, – як їхнє перекинуте відображення, в аспекті культурологічної світоглядної моделі, якою є постмодернізм. Візьмемо дуже умовну схему: шістдесятники – модерністи, «дев’яностники» – постмодерністи. Окрім все тієї ж моди (ідеологічної та інтелектуальної), що ж тут є спільного? Знову ж таки, звернемося до витоків «постмодерного дискурсу».<br />
Один з найцікавіших сучасних філософів Олександр П’ятигорський пише: «Не будемо забувати, що постмодернізм виник у Парижі в специфічно лівому, якщо не суто прокомуністичному середовищі. Ліотару й Бодріяру прийшлося в 70-х роках оголосити себе постмодерністами, щоб скинути з себе ветхе прикриття лівих модерністів 60-их років і виправдати у власних (так і чужих) очах тривіальність своїх захоплень прямим, догматичним марксизмом у 50-х... Необхідно було придумати назву для того, що зосталося, для тих, хто зостався без свого рідного комунізму, марксизму, без Сталіна, Мао і Сартра... Себто: той, хто потерпів поразку, описує свій власний крах як всесвітню катастрофу. Чи не тому постмодерністи так люблять поговорити про кінець історії, літератури, людства взагалі, прагнучи свою особисту вичерпаність перенести в універсальний вимір?.. Коли Ханна Аренд майже сорок літ тому сказала, що після Аушвіца культура не може бути такою, як раніше – може, вона мала на увазі, що культура взагалі не існує після пережитих людством катастроф? Саме так: бо поняття культури зводиться до дійсності минулого, яке на дев’яносто відсотків заповнює наше теперішнє... Якщо діячі культури так легко, найчастіше навіть без примусу – за переконанням пов’язують себе зі Сталіном, Гітлером, Мао, то чи не свідчить це, перш за все, про недієвість, недійсність їхньої власної буттєвої спромоги (влада як оречевлене небуття), їхньої індивідуальної культури? В книзі «Деконструкція літератури» Девід Гірш прямо звинувачує постмодерністів і їхніх попередників, лівих модерністів, у сучасному імморалізмові. Згадаймо, як проштовхувався на широку арену вітчизняний постмодернізм, вміло маніпулюючи неперетравленими як слід бахтінізмами про сміхове перевертання й взаємне заміщення «високого» й «низького», про відносність будь-яких моральних імперативів у цьому просторі, їхню неодмінну «амбівалентність». Але ж вся схема т.з. карнавальної культури лежала в основі саме тоталітарного соціуму, який за будь-яку ціну прагнув позбавити людину реальних орієнтирів на традиційні, усталені цінності, намагався перетворити її внутрішні опори на вихор здичавілих колективних дійств... Бо що є ГУЛАГ, як не величезний кін для здійснення страшного карнавалу? Там і справді абсолютно все позбавлено реального глузду, перекинуто з ніг на голову доконаною, нічим не обмеженою свавільністю нищення: людського в людині... Оце і є тотальна іронія стосовно самого виду Ното sapiens... І саме звідти, а не з середньовічних обсервацій, хай і підсвідомо, Михайло Бахтін започаткував свої теоретичні розробки...<br />
... Офіційні шістдесятники й постмодерні «дев’яностники» – це не лише імітатори всіляких т е к с т і в, а й майстри власного іміджу, який вони, користуючись, перші – залишками влади, другі – частково прирученою критикою й гарним нюхом на закордонні гранди намагаються нав’язати загалу як певний канон, що не підлягає сумніву. Свою агресивну спустошеність літературний постмодерн прагне компенсувати стилістично. Маю на увазі використання специфічної техніки письма, за якої у читальника руйнуються вже оформлені пізнавальні спромоги, втрачається контроль раціональних чинників, набутих безпосереднім досвідом і починає стихійно діяти сфера підсвідомого... В сучасній психіатрії такий спосіб організації тексту (усного чи письмового) дістав назву рефреймінгу.<br />
«Фрейм» у перекладі означає «споруджувати», «вставляти в рамку», «формувати». Цим поняттям у лінгвістиці фіксуються певні закономірності, що діють у мовних актах при сприйнятті й інтерпретації тексту. За допомогою фреймів здійснюється зв’язок між д о с в і д о м л ю д и н и (психічним, культурним, вродженим і набутим) і м о в о ю, стає можливою власне мовна діяльність, формується понятійне мислення.<br />
«Ре-фреймінг» – це термін, який вказує на переформування людської свідомості, на її нейролінгвістичне програмування. На цьому рівні автор (скриптор) свідомо організовує свій текст як суцільний потік, позбавлений логіки, мотивації, сюжетності, як потік зруйнованого синтаксису, в якому лексеми втрачають свій сенс, свідомо гіпертрофується синонімічний і омонімічний ряди, читач гіпнотизується всілякими переліками, реєстрами, нескінченними складно-підрядними словосполученнями, використанням всіляких арготизмів, ненормативної і архаїчної лексики, з модельованими на цій основі всілякими патологічними екстремами... Перед нами ситуація магічного канібалізму: автор-шаман намагається (поки що символічно) зжерти свого читальника, пережувати, перетравити й відродити (зригнути) його вже як різновид раз і назавше прирученого критика. У психічно здорової людини подібна вербальна магія викликає несприйняття (захисну реакцію) на рівні інстинкту самозахисту...<br />
Якщо у шістдесятників-модерністів засобом подібного програмування слугувала ідеологія, то їхні наступники вправно користуються методикою власного стилістичного шаманства... Тут можна помітити дивну річ: протилежні за своїм характером естетики – та, що закликає бути вірним сьогоденній злободенності, що проповідує фарисейськими масними вустами заяложену до нудоти «духовність» і та, що рве будь-які прив’язі до стійла сьогочасної актуальности, проголошуючи принципи вільної Гри, зі всіма надбаннями людської культури, але органічно їх не засвоївши, а на заважку від похмільного синдрому голову (щоб приховати той стан) одягає личини то кастальського мудреця, то епатажного сперматозавра, – дві естетики, що нібито протистоять одна одній, борються між собою й раптом починають взаємодіяти: намагаються приховати правду тих свідчень, на тлі яких їхня спільна нікчемність стає надто зримою. Свідчення ці не обов’язково мають з’являтися в царині літератури, живопису чи музики. Звичайне обличчя поліської жінки, присипане попелом совдепівських буднів, зруйноване зморшками невідсвяткованих свят, спокійний відчай в глибині її погляду, котрим вона на мить торкається вашого столичного існування й поспішає далі, щоб встигнути на вечірній автобус і повернутися додому, щоб жити далі й не збожеволіти від безпросвітности і втоми, – подібних свідчень довколо нас більшає з кожним днем. Концентрація людського відчаю, що виривається вже з підсвідомости й сягає майже фізичного рівня сприймання, входить у протиріччя зі всим тим, що ми пишемо, що читаємо і що тільки збираємось написати. Не варто піддаватися спокусі дешевих пророкувань: апокаліптичні з’яви відбуваються тепер щоденно, як довкола, так і в кожній, ще не змертвілій людській душі.<br />
До недавнього часу здавалося, що наша література втратила здатність хай неадекватно, то хоча б в міру особистої відповідальности осмислити ц е й час, зберегти від щезнення часом хоча б окремі свідоцтва людського духу. Бо тільки свідоме переосмислення катастрофи може сягнути рівня трагедії, здатної очищати й звільняти від темряви душі людей.<br />
Тепер ніхто не закликає, не силує до т.з. «народности» в літературі, до обов’язкового служіння «уярмленим і знедоленим». Коли щось подібне і має «місце, то лиш на рівні «краснопісьменницького» словоблудства державних лауреатів. Йдеться ж зовсім про інше. Художник нині не може дозволити собі ні цілковитої згоди з існуючим станом речей, ні повного їх заперечення... Для нього, як речника онтологічної незахищености живого життя, є неможливою позиція судді чи пророка, інакше виникає загроза впасти в стан перманентного біснування, тотального звинувачення «верхів» і низів» в здеградованій нечутливості до його авторської стилістики і патетики, в стан неприхованої опозиції до всіх, хто не вбачає в ньому ветхозавітнього пасіонарія. Неусвідомлений характер самопародіювання «високого штилю зводить тут нанівець всі потуги і наміри... Єдине, що залишається художнику в сих умовах, що може хоч трохи виправдати його, – це вибрати долю загалу, не відвернутися, не сховатися від нещасть більшости, говорити від імені тих, хто приречений на мовчання... Бо ж саме готовність митця розділити в часи лихоліття долю більшости визначувалась Альбером Камю як найважливіший чинник збереження власної індивідуальности. Нині художнику відмовлено в праві бути самотнім. Поза т е к с т о м не існує жодного сховища. Чин самотности тепер перебирає на себе література... – незважаючи анітрохи на скарги критика-прогресиста, мовляв, як набридли йому ці «плачі за птахом», ці діалектні квиління над долею «маленької людини», що вся ця писанина а’ lа Стефаник і Тютюнник ось де в нього сидить, що йому хочеться стилістичної розкутости й семіотичних вправ, поряд яких він міг би продемонструвати свою обізнаність з працями Лотмана, Ліотара, Деріди і т.п. В звичайного читача, якому новели згаданих авторів могли б допомогти вберегтися від прижиттєвого омертвіння, вистачає щоденних нелітературних болячок. Йому хочеться чого-небудь «утєшітєльного». Європейського читальника тим паче не цікавить чужий біль, – як і все, що заважає комфортному споживанню пахощів «Імені троянди», розгойдуванню лівою ногою «Маятника Фуко»*, – це в кращому випадку... Але рано чи пізно світові доведеться усвідомити свою «хутірську» покинутість, спізнати всі безодні своєї хворої душі. Ось тоді, можливо, й згодиться шкільний досвід української новелістики. В її початкові класи ще прийдуть учні – досвід боротьби з небуттям, вміння долати абсурдність існування не пропаде марно.<br />
... Література має залишити правдиві свідчення про свій час, своє власне осмислення катастрофічних реалій... Інакше все інше – розкуті й вільні літературні реінкарнації, реанімації, рекреації втрачають свій сенс... Безперечно, звільнення від болю й відчаю, хоча б ненадовго, необхідне – але лиш за умови, що той біль вже десь зафіксований, осмислений, збережений. Іронія, як засіб імунного захисту від голомозих і кучерявих вождів-шизоїдів, від новоявлених пророків з дороговказами магістрального руху в правицях, мусить бути. Але якщо поряд спровокованого нею тотального блазнювання відсутній момент співчуття й співпереживання, момент якоїсь найбанальнішої жалости до об’єкту зображення, то література цього ґатунку сама по собі стає гідною жалю – до межі, коли блазнювання перетворюється на блюзнірство.<br />
Варто пам’ятати й про іншу небезпеку – замикання традиційної літератури в своїй «хуторській» приналежності, небажання вийти на рівень діалогу з іншими художніми напрямками, нездатність культивувати в собі поряд з успадкованою органічністю ще й елемент свободи, певна зачаклованість дідівським реєстриком «вічних питань»... Здавалося б, мова йде про речі очевидні й незаперечні: необхідність існування в літературі традиції й авангарду, їхнього взаємного підживлення, – без якого література втрачає свою повноцінну цілісність, починає неухильно деградувати. Але коли чуєш, як один з редакторів прогресивно-окцидентного часопису називає все, що друкує редактор органу хуторян патологією, а той без жодного сумніву номінує свого опонента літературним сатаністом, то потроху втрачаєш впевненість в тій очевидності... Відсутність спільного місця для публічного промовлення, невтримне щезання «реліктового» читальника, стрімке звільнення людської культури від логоцентричної орієнтації роблять ситуацію окресленого вище непорозуміння майже безвихідною... Може, врешті-решт, варто вийти із позиційно-принципових окопів, піднятися над власним упередженням... В просторі чистої зимової сторінки місця вистачить всім. А поспішати кудись немає сенсу – сто літ самотности української літератури лиш починаються...<br />
Ось так розмова про шістдесятництво, його витоки й наслідки, відлунює у подібних та зовсім інших речах та з’явищах...<br />
<br />
* Назви романів Умберто Еко.<br />
<br />
м. Київ<br />
<br />
Ґудзь Ю. P.S. Наприпочатку ста лiт самотності. Фрагменти виступу на конференції «Шістдесятництво як явище, його суспільно-естетична природа, витоки і наслідки» // Кур’єр Кривбасу, №83-84. – Серпень 1997. – С.139-143.<br />
<br />
<br />
<br />
ЗУПИНКА В ПУСТЕЛІ<br />
В РІЗДВЯНИЙ ВЕЧІР<br />
(Кілька думок про поезію Йосифа Бродського)<br />
<br />
Звідки приходять поети на нашу землю? Куди вони повертаються, покинувши нам свої вірші й поеми, своїх коханок і друзів? Чому кожне слово, прожите ними і збережене на папері, завжди ховає в собі синонім до слова «прощайте»?<br />
<br />
– Ниоткуда с любовью, надцатого мартобря,<br />
дорогой уважаемый милая, но неважно даже<br />
кто, ибо черт лица, говоря откровенно,<br />
не вспомнить уже, не ваш, но...<br />
поздно ночью, в уснувшей долине, на самом дне,<br />
в городке, занесенном снегом по ручку двери,<br />
извиваясь ночью на простыне –<br />
как не сказано ниже по крайней мере –<br />
я взбиваю подушку мычащим «ты»<br />
за морями, которым конца и края,<br />
в темноте всем телом твои черты,<br />
как безумное зеркало повторяя...<br />
<br />
Йосиф Олександрович Бродський народився 24 травня 1940 року в Ленінграді, в сім’ї батьків-євреїв.<br />
Коли йому виповнилось 15 літ, він залишив школу, працював фрезерувальником на заводі, столяром, нічним сторожем. Та в основному в цей час він серйозно займається самоосвітою: вивчив польську й англійську мови, багато часу присвячує вивченню релігійної міфології, детальному ознайомленню з творчістю польських, американських, англійських поетів.<br />
Писати вірші почав з 1958 року. Швидко отримав визнання Анни Ахматової як найталановитіший лірик свого покоління.<br />
1963 року Йосиф Бродський був заарештований, а в березні 1964 року в Ленінграді його засудили до п’яти років адміністративного заслання – як «тунеядца», що не займається суспільнокорисною працею.<br />
Правління Ленінградського відділення Спілки радянських письменників доклало всіх зусиль, щоб цей безглуздий і несправедливий вирок було винесено. По суті, Бродського судили за його свободу, яку влада для зручності називала «тунеядством».<br />
Поета вислали в Архангельську область, де він поряд з іншими виконував тяжкі фізичні роботи.<br />
У листопаді 1965 року Бродському дозволили повернутися в Ленінград – завдяки заступництву Д.Д.Шостаковича, А.А.Ахматової, С.Я.Маршака.<br />
1972 року ідеологи з партійного апарату і КДБ змусили Бродського покинути Росію. З тих пір він живе в Сполучених Штатах Америки. Саме там він знайшов доброзичливе ставлення і повагу до себе, здобув широке визнання як поет.<br />
Його мати і батько так і не змогли випросити дозволу, щоб побачитись з сином. 1984 року померла мати, а через рік після її смерті – батько...<br />
Йосиф Бродський став п’ятим російським літератором, котрому було присуджено найпрестижнішу письменницьку нагороду – Нобелівську премію. Це сталося наприкінці 1987 року.<br />
Ось така біографічна канва, пунктир долі поета. Поза ними і в них залишається таємниця його творчості. Про неї, не претендуючи на повне розкриття, й хочеться поговорити. Тим більше, що жодне республіканське видання (на Україні) не обмовилось про те, що саме цього року виповнилось 50 літ з дня народження поета. Так само, як два роки тому, у всій офіційній пресі, в літературних часописах не знайшлося місця для згадки про 50-річчя з дня народження Василя Стуса...<br />
Чим же так приваблює поезія Йосифа Бродського? Що є в ній такого, чого нема в інших сучасних поетів? Важко відповісти однозначно. Найперше, мабуть, – та неймовірна енергоємність кожного вірша, коли в нього вкладається такий почуттєвий заряд, такий відчай і спокій, що їх вистачило б на одне (ціле) людське життя, від початку і до кінця, або – на один ранній роман В.Набокова. У Бродського все це концентрується на площині однієї-двох сторінок. І дивно: подібна концентрація ніскільки не пригнічує читача, не примушує його комплексувати щодо власного рівня буття. Відбувається діалог співрозмовників, рівноправний у взаємній самотності:<br />
<br />
«Я не то что схожу с ума, но устал за лето.<br />
За рубашкой в комод полезешь, и день потерял.<br />
Поскорей бы, что ли, пришла зима и занесла<br />
все это – города, человеков, но для начала зелень.<br />
Стану спать нераздевшись или читать с любого<br />
места чужую книгу, покаместь остатки года, как<br />
сбежавшая от слепого,<br />
переходит в положенном месте асфальт.<br />
Свобода –<br />
это когда забываешь отчество у тирана,<br />
а слюна во рту слаще халвы Шираза,<br />
и хотя твой мозг перекручен, как рог барана,<br />
ничего не каплет из голубого глаза».<br />
<br />
Його поезія нікого нічому не вчить, ні до чого не закликає, ні з чим не бореться, не прагне майбутнього зашмарканих «духовних республік», але й не віщує есхатологічних фінішів. Найбільше, що з неї можна винести, чому можна і варто навчитися – це вмінню приватного існування. За словами Бродського, мистецтво само по собі є найбільш древньою, найбільш буквальною формою приватного підприємства, – воно заохочує в людині її відчуття індивідуальності, окремішності й унікальності, перетворює її з суспільної тварини («общественного животного») в особистість. «Твір мистецтва, – продовжує поет в своїй Нобелівській лекції, – літератури взагалі й поезії зокрема звертається до людини віч-на-віч, вступаючи з нею в прямі, без посередників, контакти. Ось за це й не полюбляють мистецтво, літературу в цілому й поезію зокрема, ревнителі тотального благоденствія, повелителі мас, провісники історичної необхідності. В нулики, котрими намагаються оперувати вожді, мистецтво вписує «крапку-крапку-кому», перетворяючи кожен нулик в не завжди привабливу, але людську мармизку».<br />
Мабуть, виходячи саме з цих міркувань. Бродський відносить нашого великого і простого, примруженого з-під засмальцьованої кепки вождя до рангу деспотів і тиранів. Й говорить далі: «Незалежно від того, ким є людина, письменником або ж читачем, її завдання найперше є в тому, щоб прожити своє власне, а не накинуте чи продиктоване кимось життя. Бо воно у кожного з нас тільки одне, і ми добре знаємо, чим все це закінчиться:<br />
Мова й, напевно, література – речі більш давні, неминучі й довговічні, аніж будь-яка форма суспільного устрою. Обурення, іронія або байдужість, які часто висловлює література стосовно держави, є, по суті, реагування постійного, краще сказати – незакінченого щодо тимчасового й обмеженого. Політична система, форма суспільного устрою, як будь-яка система взагалі, є, за визначенням, формою минулого часу, що намагається нав’язати себе сучасному (а нерідко й майбутньому), і людина, чия професія – мова, є останньою, хто може дозволити собі забути про це». Тому сама поезія такого (світового) рівня, як поезія Бродського, вчить нас єдино можливому нині: як уникнути тавтології, яку прагне накинути нам держава, її насильницькі інституції, незалежно від того, імперіальні чи національні вони за своєю основою. Зберегти автономію приватного буття й ось таке, в тональності спокійного відчаю, сприймання світу і власного життя, як в нижче наведених рядках:<br />
<br />
«Ты забыла деревню, затеряную в болотах<br />
залесенной губернии, где чучел на огородах<br />
отродясь не держат – не те там злаки,<br />
и дорогой все тоже гати да буераки.<br />
Баба Настя, поди, померла, и Пестерев жив едва ли,<br />
а как жив, то пьяный сидит в подвале,<br />
ибо ладит из спинки нашей кровати что-то,<br />
говорят, калитку не то ворота.<br />
А зимой там колют дрова и сидят на репе,<br />
и звезда моргает от дыма в морозном небе.<br />
И не в ситцах в окне невеста, а праздник пыли<br />
да пустое место, где мы любили».<br />
<br />
Спробуйте долучити сюди якесь популярне в минулому чи сучасне гасло на кшталт: «Слава КПРС» чи «Ганьба КПРС», – вони всі опадуть на ваших очах, як зогниле лушпиння...<br />
Вміння приватного існування за Бродським тримається на категоріях свободи, любові й самотності. Поряд з поетом читач усвідомлює всю неможливість реалізувати себе в повній мірі хоча б в одній з них, – тут, на цій землі. Тим більше зростає вартість трагічних спроб засвідчити їх існування, зафіксувати на рівні власного болю їхні короткі з’яви...<br />
Останнє, що варто було б запам’ятати, – це зауваження Бродського про те, що вислів Достоєвського «красота врятує світ» варто розуміти скоріше в практичному значенні, аніж в платонічному, бо «світ», вірогідно, порятувати вже не вдасться, але окрему людину ще можна»...<br />
... Зірка висить над Віфлиємом, тепле дихання тварин торкається обличчя, торкається серця солодка й гірка бездомність. Кожного року на Різдво поет Йосиф Бродський пише своє різдвяне тихотворіння, приносить свій дар таємниці різдвяної ночі, своїй пам’яті про себе, ще не народженого... Полишивши дари, царі й поети покидають вертеп. Вже розвидняється. Шлях через пустелю ще довгий...<br />
<br />
м. Житомир<br />
<br />
РОЖДЕСТВЕНСКИЙ РОМАНС<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Жене Рейну, с любовью<br />
<br />
Плывет в тоске необъяснимой<br />
среди кирпичного надсада<br />
ночной кораблик негасимый<br />
из Александровского сада.<br />
Ночной кораблик нелюдимый,<br />
на розу желтую похожий,<br />
над головой своих любимых,<br />
у ног прохожих.<br />
<br />
Плывет в тоске необъяснимой<br />
пчелиный хор сомнамбул, пьяниц.<br />
В ночной столице фотоснимок<br />
печально сделал иностранец,<br />
и выезжает на Ордынку<br />
такси с больными седоками,<br />
и мертвецы стоят в обнимку<br />
с особняками.<br />
<br />
Плывет в тоске необъяснимой<br />
певец печальный по столице,<br />
стоит у лавки керосинной<br />
печальный дворник круглолицый,<br />
спешит по улице невзрачной<br />
любовник старый и красивый,<br />
полночный поезд новобрачный<br />
плывет в тоске необъяснимой.<br />
<br />
Плывет в тоске замоскворецкой<br />
пловец в несчастие случайный.<br />
блуждает выговор еврейский<br />
по желтой лестнице печальной,<br />
и от любви до невеселья,<br />
под Новый год, под воскресенье,<br />
плывет красотка записная,<br />
своей тоски не объясняя.<br />
<br />
Плывет в глазах холодный вечер,<br />
дрожат снежинки на вагоне,<br />
морозный ветер, бледный ветер,<br />
обтянет красные ладони,<br />
и льется мед огней вечерних<br />
и пахнет сладкою халвою,<br />
ночной пирог несет сочельник<br />
над головою.<br />
<br />
Твой Новый Год по темно-синей<br />
волне средь моря городского<br />
плывет в тоске необъяснимой,<br />
как будто жизнь начнется снова,<br />
как будто будут свет и слава,<br />
удачный день и вдоволь хлеба,<br />
как будто жизнь качнется вправо<br />
качнувшись влево.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>1962<br />
<br />
24 ДЕКАБРЯ 1971 ГОДА<br />
<br />
В Рождество все немного волхвы.<br />
В продовольственных слякоть и давка.<br />
Из-за банки кофейной халвы<br />
производит осаду прилавка<br />
грудой свертков навьюченный люд:<br />
каждый сам себе царь и верблюд.<br />
<br />
Сетки, сумки, авоськи, кульки,<br />
шапки, галстуки, сбитые набок.<br />
Запах водки, хвои и трески,<br />
мандаринов, корицы и яблок.<br />
Хаос лиц, и не видно тропы<br />
в Вифлеем из-за снежной крупы.<br />
<br />
И разносчики скромных даров<br />
в транспорт прыгают, ломятся в двери,<br />
исчезают в провалах дворов,<br />
даже зная, что пусто в пещере:<br />
ни животных, ни яслей; ни Той,<br />
над Которою – нимб золотой.<br />
<br />
Пустота. Но при мысли о ней<br />
видишь вдруг как бы свет ниоткуда.<br />
Знал бы Ирод, что чем он сильней,<br />
тем верней, неизбежнее чудо.<br />
Постоянство такого родства –<br />
основной механизм Рождества.<br />
<br />
То и празднуют нынче везде,<br />
что Его приближенье, сдвигая<br />
все столы. Не потребность в звезде<br />
пусть еще, но уж воля благая<br />
в человеках видна издали,<br />
и костры пастухи разожгли.<br />
<br />
Валит снег; не дымят, но трубят<br />
трубы кровель. Все лица, как пятна.<br />
Ирод пьет. Бабы прячут ребят.<br />
Кто грядет – никому не понятно:<br />
мы не знаем примет, и сердца<br />
могут вдруг не признать пришлеца.<br />
<br />
Но, когда на дверном сквозняке<br />
из тумана ночного густого<br />
возникает фигура в платке,<br />
и Младенца, и Духа Святого<br />
ощущаешь в себе без стыда;<br />
смотришь в небо и видишь – звезда.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>1972<br />
<br />
РОЖДЕСТВЕНСКАЯ ЗВЕЗДА<br />
<br />
В холодную пору, в местности,<br />
привычкой скорей к жаре,<br />
чем к холоду, к плоской поверхности более,<br />
чем к горе,<br />
младенец родился в пещере, чтоб мир спасти;<br />
мело, как только в пустыне может<br />
зимой мести.<br />
<br />
Ему все казалось огромным:<br />
грудь матери, желтый пар<br />
из воловьих ноздрей, волхвы –<br />
Балтазар, Гаспар,<br />
Мельхиор; их подарки, втащенные сюда.<br />
Он был всего лишь точкой.<br />
И точкой была звезда.<br />
<br />
Внимательно, не мигая, сквозь<br />
редкие облака,<br />
на лежащего в яслях ребенка издалека,<br />
из глубины Вселенной, с другого ее конца,<br />
звезда смотрела в пещеру.<br />
И это был взгляд Отца.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>24 дек. 1987 г.<br />
<br />
Ґудзь Ю. Зупинка в пустелі в Різдвяний вечір. (Кілька думок про поезію Йосифа Бродського) // Вільне слово. – № 1, 1991. – С.6.<br />
<br />
<br />
<br />
ТИХА ВОДА<br />
<br />
Дощі рясніли – був початок і землетрусило затим. І чиюсь смерть заздалегідь оплакує природа. Крізь шибку, у четвер з’являється фасад через дорогу, нагадуючи обриси руїни, п’янючої, мов глиб китайських ієрогліфів. Мабуть, також заздалегідь. Прийдешнього уникнуть літаки і чайки, і житимуть захоплені вінками солоних хвиль чи мандру-ватимуть в одвічно мертві допотопні житла.*<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
Йосиф Бродський, 1992 р.<br />
<br />
* Переклад з англійської Андрія Бондаря.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
«ВТЕЧА В ЗИМОВИЙ ЄГИПЕТ»<br />
(до роковин смерті Поета)<br />
<br />
...Вранці, 29 січня, в понеділок, тієї самої хвилі, коли я дізнався про це, рука машинально записала на межі друкованої сторінки:<br />
«...звістка по «Бі-Бі-Сі» про сон Йосифа Бродського». Так само написалося – замість слова, котре завше звучить як вирок, як текст наперед заготовленого вердикту – від імені підкупленого суду... А сьогодні дізнався: все сталося так, як написалося – він помер легкою смертю, уві сні, в ніч з суботи на неділю – на п’ятдесят п’ятому році життя...<br />
В цьому є щось від невипадкового, свідомо здійсненого жесту... По-перше, вибір пори року: зима, часопростір, що найбільше відповідає найпотаємнішим сутностям людської душі, відповідає майже на всі запитання зі своїх чорно-білих глибин невимовного... пора, в якій найчастіше відбувається щезнення меж поміж сьогосвітнім і потойбічним світом і, якщо не забракне уваги й трохи відваги, то можна застерегти видимі й ледь чутні контрапункти їхнього взаємопроникнення – на поверхні його віршів останнього десятиліття...<br />
По-друге, – він безперечно відчував, що не гоже Поету, народженому в задубілій імперії, якою десятиліттями нескінченних зим правили – заправляли обезхерені геронтократи (пристрасть євнухів – потяг до влади), не гоже йому доживати сакраментального віку «вічно молодих» шістдесятників, цих невтомних і натхненних «шестьор» при будь-якій заново змаразмілій владі – віку комсомольських мітингових поетів, що не гоже навіть умовно туди наближатись...<br />
По-третє: треба було поспішати, щоб не піддатися спокусі виконати власну обіцянку:<br />
<br />
«Ни земли, ни погоста<br />
Не хочу выбирать. –<br />
На Васильевский остров<br />
Я приду умирать...», –<br />
<br />
Він дійсно там помирав: не раз і не два... А от жити, – в сенсі творити як заманеться, як на душу ляже, а не так, як захоче народ чи який-небудь партійний супервайзер, – він дістав змогу в зовсім іншій країні... Й за це був їй щиро вдячний – навіть на рівні приручення (приречення) чужої мови...<br />
По-четверте: він помер, як хотів – без каяття і причастя... Його ніколи не турбувала власна конфесійна приналежність. Мав особисту, кишенькову, ближчу до серця (як кульки нітрогліцерину) теологію, скоріше апофатичну, аніж будь-яку іншу... Відчував себе перш за все провідником мови, якою писав тієї хвилини свої елегії й есеї...<br />
Моє власне сприймання поезії Бродського чимось схоже на споглядання рухомого пейзажу за вікнами ранкового дизель-потягу... Кожне з тих небокрайніх видінь: небо – поле – самотнє дерево – даленіючий ліс – чиясь хатина на узліссі – мало в собі зриму ієрархічну відповідність віковим періодам власного життя... Народження, дитинство, юність, зрілість, старість... І те все давалося одночасно, в одному нескінченному тревелінгу за вікном... Без логічної (лінійної) послідовності, якої дотримується звичне людське життя... Зрідка те все так неймовірно співпадало: пейзаж з густо чорніючим крайобрієм, порожнім полем, бездонним і бездомним небом раптом відлунював відчуттям пронизливого переживання майбутньої старості, ніби й недосяжної нині... а далі плавно, прямо на очах, переходив у краєвид, означений словом «дітвацтво»... Потяг судомно смичеться, щось нерозбірливе белькоче в репродуктор сонний машиніст, коротка зупинка на півтори хвилини... Станція з дивною (серед зими) назвою – Лотос, будинок, обшарпаний дощем і вітром, а далі, впритул до лісу, – якісь перекошені прибудови: повітка з сіном, дровітник, клуня, зруб колодязя... дорога повз них веде вглиб лісу, на ній – підвода, запряжена гнідим коником, старий візниця втягнув голову в плечі, холодно, з потягу сходять жінка й хлопчик, вона підсаджує його до візниці, замотує темною шерстяною хусткою, а сніг падає, падає, густішає й уповільнює тим (нам – з ним) своє падіння-сходження з небес на голови безпритульних під ними людей – старого, жінки й хлопчика, потяг рушає, знову смикаючись туди-сюди всім тілом зголоднілої за небокраєм стокротки, ти проводжаєш очима на мить знерухомлений пристанційний стоп-кадр, той зимовий сюжет з невідомим продовженням й не розумієш, для чого, для кого маєш запам’ятати те все назавжди, чому саме тебе взято в свідки чужої втечі в зимовий Єгипет, в захований десь посеред лісу осередок тепла й світла, куди самому тобі вже ніколи не втрапити...<br />
<br />
Ґудзь Ю. Втеча в зимовий Єгипет (до роковин смерті поета Й. Бродського) // AtrLine. – №2, 1997. – С.51.<br />
Ґудзь Ю. Втеча в зимовий Єгипет / Кур’єр Кривбасу. – №93-94, січень 1998. – С. 156-158.<br />
<br />
<br />
<br />
РІЗДВО САМОТНІХ<br />
Поетика і апофатика Юрія Тарнавського<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>гір унд дорд: тут і там...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(підручник іншої мови)<br />
<br />
...Найбільше, що вражає в поезіях Юрія Тарнавського – це рівень досягнутої (і осягнутої) свободи. Можна й так назвати її – версифікаційна свобода. Але то буде лиш поверхове означення надзвичайно цікавого явища, котрим є такого ґатунку поетичний дискурс. Бо ж свобода – то не щось раз і назавше докончене. Це те, що постійно вимагає свого здійснення і оживлення в часопросторі двох паралельних напрямків – власного тексту і особистої долі. Їхні видимі перехрестя і контрапункти, не стільки заперечують класичну геометрію, скільки дають змогу переконатися в існуванні законів якоїсь іншої надреальності... Вся література (і поезія – зокрема) – це з’явлення штучні, неприродні, оперті перш за все на підложжя свободи. Так само неможливо бути свобідним і живим лиш завдяки традиції, культурі, суспільним нормам... Бо (знову ж таки) свобода – це можливість відновлення й оживлення здатності переродження, преображення в собі органічних (неживих) набутків – тіла, долі, письма... Ось тоді й відбувається диво зустрічі з іншим, диво повторного народження, болючий подив неминучого чину – сирітства, й збування його, і не лише в межах тексту:<br />
«Ціле пообіддя ми сиділи під нахмуреним чолом неба, тримаючи одне одного, як свічки. Сіль росою мерехтіла на краях стокроток. Трава ревіла, мов пожежа. Вона сягала неба. Вода, мов оскаженілий голошкірий дикун, гасала між хижами, рослинами, звірятами. Час од часу вона ставала й гатила себе в груди мокрими кулаками. Квіти міряли час, як стрічки різних барв.<br />
Я ледь-ледь чув, як ти шептала про кохання. Ти ще не знала його мови. [...] Твоє дитинство лежало зламане, немов сірник. Побіч лежало моє. [...] Я нахилився до тебе в Фотелі своєї крови. Колір твоїх очей здавався теплом на моїм обличчі. Щастя так само не уникнути, як і смерти. Життя має жилки, немов листок. Трава тріщала довкруги нас. Дощ димом здіймався в небо. Душа часами може мати колір і форму басейну».<br />
Свобода – це і є Н і щ о... Не лише в сартрівському розумінні, не тільки в сенсі мідночолих даосів. В нашому випадку – це часопростір трагічного здолання, збування і забування людиною себе як носія мови – перш за все і наприкінці всього... Тут стає зримою і відчутною ілюзорність і марнота будь-яких ієрархій: не я, не ми користуємось мовою, це вона перетворює нас у своє невмолиме знаряддя. Читальник має т а м перед очима не просто шмат доконаного і відчуженого часом написання тексту... Там є волання і шепіт, є шелест і шурхіт зідраної живцем на потреби письма шкіри, – крик людського єства під тягарем необхідності виконання акту свободи. Мова, мов глухоніма і трохи не сповна розуму жінка, бере до рук недогризок нашого тіла, гріє його поміж долонь своїм диханням, а тоді, немов граючись, кришить у жмені оживлену плоть і розсипає ті крихти під вікнами, на поживу голодним і безпритульним птахам невимовного... Т а м навіть смерть проживається, як народження, як повернення до самого себе:<br />
«Вони кинули його на шпитальне ліжко, як в’язку хмизу на долівку. Страшно подумати, як подібною до дерева під корою є наша шкіра. Біль, як вогонь, ревів у його тілі. Його очі тріскали, як поліна. Шкіри не можна було доторкнутися. Та вже ж надія ворушилася в нім, як у вікні фіранка. Йому здавалося, що він чув кроки жінки, на яку чекав ціле життя, зараз за рогом своєї вулиці. Та це тільки його молодша сестра рисувала його останній портрет.<br />
На ранок, широкоплечі янголи вже викорчовували коріння кольору біля кутиків його уст».<br />
А починалося все досить буденно...<br />
... Двадцятого грудня 1958 року в кав’ярні «Павич», у Нью-Йорку, зібралися молоді українські літератори й, смакуючи чорний трунок, вирішили утворити поетичне об’єднання модерного напрямку. Практичне здійснення цього задуму відбулося трохи пізніше, коли вже 1959 року почав виходити щорічник «Нові поезії» (НП), а шестеро поетів – Богдан Бойчук, Юрій Тарнавський, Патриція Килина, Богдан Рубчак, Женя Васильківська та Емма Андієвська, – котрі його видавали, почали вже офіційно називати себе «нью-йоркською групою» (НЙГ). Літера «Н» в тій абревіатурі особисто для мене означує не тільки прив’язку до місця з’яви об’єднання, але й певну якісну домінанту: щось суттєво нове, незвичне, незашорене будь-якими ідеологічними рамцями... У своїй короткій літературній біографії «Босоніж додому» Юрій Тарнавський пише:<br />
«НЙГ не була літературною школою, а групою людей, яких об’єднало зацікавлення літературою, в першу чергу нетрадиційною поезією. Була це реакція проти стилів, що існували в українській літературі того часу, як на еміграції, так і в Україні... Зверталися ми виключно до особистих тем, свідомо цураючись патріотичних. Це було головне, що насправді нас єднало. [...] В додатку, ми відчували, що українська література лишилася цілком поза модерними літературними рухами західного світу і що нашим обов’язком було це змінити».<br />
... Отже, з часу виникнення НЙГ минуло кілька десятиліть. З огляду на літературну долю вже згаданих імен (та й інших, не названих у межах короткого вступу) маємо ствердити: свій «бій за українську літературу» – за утвердження в ній суттєвих і стилістичних новацій, за можливість підняти планку внутрішньої свободи в з’явлених текстах на рівень світової літератури – «нью-йоркці» виграли. Це – там, на теренах, не підлеглих історичним рішенням і постановам пленумів СПУ. В самій країні У літературна ситуація, на жаль, склалася дещо інакше... Але це тема для окремої розмови, т у т торкатися її не будемо...<br />
На сьогодні Юрій Тарнавський є автором небагатьох, прекрасно виданих і зі смаком оформлених книг поезії й прози, високо поцінованих не лише професійними критиками, а й звичайними читальниками на різних континентах.*<br />
У поетичному циклі «Анкети», написаному 1968 року, ось як Ю.Тарнавський окреслює видимі межі цього свого тексту:<br />
«Анкети є рядом роздумувань, разом двадцять пять, над слідуючою фізичною ситуацією: людина стоїть перед мушлею в лазничці, з руками під струменем води, що тече з крана. На стіні над мушлею – дзеркало, в якім відбивається обличчя людини. Вікно в стіні праворуч мушлі дещо прочинене, й знадвору доноситься шум авто, що проїжджає мимо. Ситуація навмисне нейтральна. Роздумування підсумовують мій тодішній погляд на людину й світ. [...] Це, мабуть, найдальше, що може бути від віршів. Мова канцелярна. Цьому протиставиться майже цілковита метафоричність семантики (літеральність мови)».<br />
Водночас поетичний серіал Юрія Тарнавського є спробою метафізичного анкетування прихованих сутностей, потаємних властивостей речей і відчуттів, що складають внутрішній і зовнішній світ людини. Річчю тут є не тільки реальний предмет, це може бути і якась невидима субстанція, що стукається, шкрябається в двері буття, вимагає від автора приналежне їй в цьому світі означення, окреслення, називання. В цьому сенсі, мабуть, слід розуміти вживлений у приручені мізки сучасників термін «приреченість» – але ж це якась там фатальна безвихідь, підлеглість надособистим силам і обставинам, а, найперше, як усвідомлена підпорядкованість мові, приреченість людини на особисте промовлення, на речення – неминуче і неминуще омовлення світу. Поряд з творцем всього сущого, прерогативою людини залишається функція називання. Але називати – це ще й звати, кликати, повертати із темряви небуття загублені нами наймення... Тут сам автор «Анкет» (а поруч з ним – і читальник) стає онтологічним резонатором – відгукується на чийсь поклик на чиєсь називання. Він раптом відчуває, як у ньому самому починає пульсувати друге серце – його власне ім’я, оживлене тим наданкетним відгуком. Бо відгукнутися – то є наша спромога встигнути відчути в собі (в тілі Тексту) живий центр сущого, зберегти в ньому дитяче здивування таїною нашої співприсутності у світі...<br />
Більш точніше й найконкретніше особисті стосунки з мовою визначає сам автор. В одному із своїх інтерв’ю Юрій Тарнавський говорить:<br />
«... Я думаю, що найбільш важливим, що я зробив, було очищення української мови від «поетичності», від різного роду кліше (і фонетичних, і морфологічних, і синтаксичних, і семантичних), якими була засмічена українська література. Я не знаю когось, щоб так писав по-українськи передо мною, як я. (Семенко старався епатувати читача своїми творами, і, коли вживав прозаїзми, було ясно, яких штампів він уникає; я ж писав так, ніби тих штампів не було, бо, властиво, я їх не знав). Отже, замість того, щоб будувати твір з існуючих поетичних елементів (цеглин), я творив його з елементів мови (з глини). [...] Теж думаю, що моє вживання метафори не як оздоби, а як головного носія інформації у творі є корисною розробкою літературної техніки, яка дає письменникові нові можливості. Тут дається читачеві більше волі, щоб відтворити твір у своїй уяві».<br />
Напевно, саме тут починає діяти закон поетичної апофатики, в якому найважливіші, найсуттєвіші для автора речі стверджуються не безпосередньо, а через умовне заперечення, коли найінтимніші покази про власний шлях до Істини залишаються на рівні інтонації, метафори як засобу врівноваження слова мовчанням, особистого усвідомлення і найостанніших свідчень. Мабуть, не випадково назви поетичних збірок Юрія Тарнавського мають свій, «апофатичний», характер: «Поезії про ніщо...», «Без нічого», «Їх немає...»<br />
Світ природи і світ свободи: поміж ними кентавр – людина-номінатор, істота, що здирає з себе коросту непотрібного (не-потребного) досвіду вживання й стає автором – тим, хто прирощує до теренів сущого нові території людського духу...<br />
Поет (в нашому випадку – автор «Анкет» Юрій Тарнавський) і є цією людиною, звільненою за посередництвом Тексту від випадкових обставин часу і простору: я там, де мусів бути, я там, де є, я там, де зостануся з вами...<br />
Життя відбулося... І не лише в словах… Найчастіше – в стані, для якого слова виявилися замалі. Їх – як одіж дитячу, придбану на виріст – намагається зодягти на доросле (заросле травою милосердного забуття) тіло невтомний чоловік, схожий на подорожнього ченця-бернардинця, що десь ось тут, неподалік, заховав під кущем свою коричневу рясу й мотузок-підперезник, переодягнувся в короткі, незашорені на колінах штанці, кроси, легку безрукавку та й рушив по світу, на марафонську дистанцію... пошуків щастя? самого себе? нерозтраченої материзни? Бог його знає... А нам залишається шанс бодай частково віднайти відповіді на ці запитання в авторських текстах...<br />
<br />
1* Біографічні дані про Ю. Тарнавського читач може знайти в статті Валерія Шевчука «У пошуках землі обітованної...» – журнал «Україна». – №10. – 1990; чи в літературній автобіографії «Босоніж додому» Ю. Тарнавського з книги «Їх немає», підготовленій до друку видавництвом «Фоліо» (Харків).<br />
2* Передрук за цим джерелом (прим. упоряд.)<br />
<br />
Ґудзь Ю. Різдво самотніх. Поетика і апофатика Юрія Тарнавського // Хроніка 2000. – 1997. – №19-20. – С.373-377.<br />
Ґудзь Ю. Різдво самотніх (поетика і апофатика Юрія Тарнавського) // Кур’єр Кривбасу. – №71-72, лютий 1997. – С. 88-91.<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
РІВЕНЬ ПЕРЕВТІЛЕННЯ*<br />
Поети Лаврської школи:<br />
Микола Воробйов, Олег Лишега, Іван Семененко<br />
<br />
* Вступне слово до зустрічі з поетами Лаврської школи 1993 року в Будинку вчителя.<br />
<br />
Сьогодні, 28 жовтня, в четвер, за сім зим до початку третього тисячоліття, ви матимете нагоду почути і побачити трьох поетів. Остання можливість – побачити ще на вчорашній вечір була проблематичною: я не був впевнений, що зможу зібрати їх разом, всіх трьох – гадав, прийдеться використати магнітофонний запис їхніх голосів й засвідчити хоч таким робом їхню невидиму присутність в цій залі... В чому ж тут виникла складність? Поети Лаврської школи Микола Воробйов, Іван Семененко, Олег Лишега – це не просто поети і не просто люди. То є різновид щезників... Ось мені говорили, де можна знайти Олега Лишегу... Я прибігав на вокзал, десь з хвилин сорок їхав у напрямку Фастова, виходив на станції з якоюсь напівдитячою назвою, – Малютянка, кілометрів зо три йшов лісом – до вказаного місця... Й нікого там не знаходив. Потім, вже вдома, я раптом пригадував чийсь обережний шурхіт в кущах, насторожений погляд з гущавини, пригадував, як в надвечірньому просторі золотисто відсвічував на сучку жмут рудої шерсті...<br />
Мені говорили, що на Чорториї можна піймати Миколу Воробйова. Я їхав туди, наживлював черв’яка на гачок, десь з півдня споглядав нерухомого поплавця, але ніхто не приходив. Й лиш згодом мені пригадувався шум дощу, чийсь мокрий слід на траві, жовте латаття вздовж берега...<br />
Мене сповіщали, що в день апостолів Петра й Павла, на території Печерської Лаври, чергуватиме в пожежній охороні кінофакультету Іван Семененко, – я приходив туди надвечір, але знаходив на кам’яній стіні тільки шмат обгорілої рибальської сіті...<br />
Поети Лаврської школи – це істоти, що досягли такого рівня перевтілення у власні тексти, що зараз перед вами постануть не стільки людські тіла й приторочені до них невидимі душі, скільки природні стихії: вітер, дощ, сніг, вогонь і вода, туман і падолист... їхні вірші не обмежуються власне літературою, то є більше погляд і жест птаха чи звіра, їхньої абсолютної незахищености перед світом людей, в якому кожен їхній вірш – то відчайдушна спроба знайти якийсь сховок навпроти зими...<br />
Чому ж поети саме Лаврської школи? Може, що протягом багатьох літ місцем їхньої роботи була Лавра – всі троє працювали декораторами й пожежниками на місцевому кінофакультеті, а Іван Андрійович працює там і по сей день... Але то було не тільки місце роботи, не тільки порятунок від насильства і метушливих спокус цього світу, то був своєрідний хронотоп особистої долі, місце її вростання в навколишній пейзаж, перетворення його в простір живої душі...<br />
Вчора, в Будинку кіно, сталася одна подія, котра, як на мене, має певний зв’язок з учасниками нашої зустрічі: відбулась демонстрація фільму французької режисерки Лілії Олів’є «Незаконні діти Антона Веберна» – французький фільм про музику й життя двох сучасних композиторів зі світовим ім’ям: киянина Валентина Сільвестрова й Софії Губайдуліної, росіянки, котра вже не живе в Росії. То є фільм про те, яку ціну доводилося платити за можливість внутрішньої таємної свободи, як при найменшій підозрі, при найпершій нагоді влада перекривала цим людям дихання... Поети Лаврської школи – то теж, як на мене, незаконні діти української літератури, – тієї літератури, яка ніколи не була ні радянською, ні антирадянською, ні патріотично-перебудовчою, а завжди мала свій європейський рівень, свій універсальний контекст, свою відкритість загальнолюдській культурі. Ось за це, за їхню внутрішню непідлеглість обов’язково дозволеним канонам, за їхнє небажання брати участь у колективних «творчих» навприсядках їх замовчували, не друкували протягом десятиліть – саме за те, що це поети дійсно світового рівня...<br />
Своїм промовлянням поети Лаврської школи витворюють простір, в якому словам повертається втрачена сила, де з’являється надія на відновлення зруйнованого ідеологічним новоязом дому буття – поетичної мови, за означенням Гайдеггера... Прислухайтесь до них... Це люди, котрі знають таємницю живого життя... Придивіться до них, до цих резонаторів невимовного... Можливо, такими як сьогодні, ви їх ніколи більше не побачите...<br />
<br />
Ґудзь Ю. Рівень перевтілення. Поети Лаврської школи: Микола Воробйов, Олег Лишега, Іван Семененко (вступне слово до зустрічі з поетами Лаврської школи 1993 року в Будинку вчителя) // Артанія: Альманах. – №1, 1995. – С.29-33.<br />
<br />
ВЕЛИКИЙ МІСТ<br />
І РОЗІРВАНИЙ ПРОСТІР<br />
(Уроки поезії і прози Олега Лишеги)<br />
<br />
I<br />
В журналі «Прапор» (число друге за нинішній рік), на сторінці, де вміщено початок оповідання Олега Лишеги «Людина у просторі», рукою мого приятеля (бо має таку звичку – писати на полях, між рядків чужих і власних книг, саме він приніс мені се число «Прапора») було написано: «...добре, коли знаєш, що десь на світі живе незнайома тобі людина, яка самим фактом свого існування допомагає вижити тобі самому».<br />
Оповідання я прочитав, потім перечитав, а потім почав виписувати окремі уривки з нього – журнал треба було повернути, а розлучатися з «Людиною в просторі» дуже не хотілося. Мабуть, не усвідомлюючи того до кінця, мій приятель вловив одну з найсуттєвіших ознак цієї прози. Так, це дійсно більше факт існування, аніж процес фіксації власних тропізмів*, власної потреби в писанні, це спосіб існування в просторі власної прози, в якій герой і автор не відчужені один від одного, в якій кожен написаний рядок рівноцінно відповідає хвилинам, годинам, дням непоспіхом прожитого життя. Така єдність в нашій літературі майже не зустрічається, тому й приваблює найбільше.<br />
... Людина живе нелегко і самотньо, ось вона й починає, щоб знайти якийсь порятунок, рухатись вглиб власного існування. Той рух починається повільно, майже непомітно, з окремих, здавалося б відсторонених, але не другорядних деталей: Ось падає сніг, а біля головпошти в пластмасовім шапличку продають яблука, мокрі, потовчені, але вони можуть бути «сліпучі в своїй наготі і, коли приглянутись, то на їхній шкірі проступають сироти, як на дівочих персах, і пульсують прожилки». Рушає повільно у напрямку Печерська двадцять четвертий тролейбус, неподалік від тебе сидить розтріпана жінка з собачкою за пазухою, собачку звати Леся, і далі, до самої Лаври, до місця постійної роботи декоратора учбової кіностудії, де поряд із забудованою для студентів з Сирії сільською в’язницею інколи можна спостерігати нещоденне чудо народження білого гриба: «Серед запорошених меблів та всякої бутафорії раптом під ногами тріскається дубовий паркет, ще монастирський – земля, розтуливши лоно, виштовхує свій плід, слизький і тугий».<br />
Ось так ненадокучливо, непоспіхом вас вводять в потік чужого життя... Вас вводять туди обережно, тримаючи за руку – як малого хлопчика до першого причастя. Може саме там, в тих нетрях повсякденного існування ховаються причини повільного відчуження, яке відчуває герой оповідання, – відчуження найближчих йому людей? Може саме там, в глибинах буття можна знайти щось таке, на що можна спертися, передихнути, що допоможе протистояти тому відчуженню? Ось він розмовляє по телефону зі своєю дружиною, напружено вслухається в її голос, а паралельно самій розмові, поряд зі словами в його свідомості продовжується той рух до самого себе, до німого подиву перед звичайним, але таким іншим життям поряд себе: «... він раптом побачив її, але не тут, поруч, а там далеко, на її роботі, на восьмому поверсі Інституту кібернетики, зігнуту над столиком з телефоном. Поміж напружених слів, у паузах з диханням над мікрофоном раптом, як у проривах між задушливими хмарами, її уста окреслили профіль свого голосу, її вуста виліплювали свою постать з покірливого мовчання, але це мовчання ще більша таємниця її голосу. Як її голос знайшов його тут, за цими мурами, чому, знесилений такою дорогою, її голос ранить у саме серце?.. З ким розмовляв кілька хвилин тому, що це за людина поділилася з ним болем їхньої маленької дочки, невже ця постать, скручена за телефоном, вибрала саме його... Хто того вітряного дня на безлюдній набережній поклав голову на його коліна й приліг, витягнувшись на повний зріст на довгій дерев’яній лавці, втомлений неспокійними передчуттями?..»<br />
В цьому й справді є щось від першого причастя, бо дійсно-таки, подібне сприймання написаного для вас – вперше. Вам вперше нічого не нав’язують, ні до чого не закликають, нічого не проповідують, не віщують, не славлять і не ганьблять, не намагаються захопити ненормативно-еротичною лексикою і стилістичними екзорсизмами. Ви вперше відчуваєте таку довіру до написаного, таку невідчуженість від самого тексту. Ось тут, мабуть, і захована одна з найважливіших одиниць прози (та й поезії) Олега Лишеги.<br />
Річ у тому, що сучасне літературознавство (на жаль, не наше) давно вже розмежовує понятійні площини власне літературного Твору і Тексту, досліджує співвідношення і взаємовпливи між ними двома. В статті Роланда Барта «Від твору до тексту» подаються основні позиції таких співвідношень. Нам не варто зупинятися на тому зауваженні Барта, де він говорить про задоволення від Тексту, як одну з основних ознак, що відрізняють текст від твору. Барт пише: «Певно твори (деякі твори) також можуть давати щось схоже на задоволення: я можу захоплено читати і перечитувати Пруста, Флобера, Бальзака і навіть – чому б ні? – Олександра Дюма. Однак таке задоволення, при всій його інтенсивності, все ж залишається в цілому задоволенням споживацьким: бо, хоч я і можу читати сих авторів, я разом з тим знаю, що не зможу їх переписати (бо нині вже неможливо писати «саме так»); одне усвідомлення цього досить таки сумного факту відштовхує мене від створення подібних творів, причому така відчуженість і є запорукою моєї сучасності». І далі Барт запитує: «...Бути сучасною людиною чи не значить це досконало знати про те, що вже нічого не можна розпочати з самого початку?» Тут подається ключ до розуміння цілого напрямку не тільки літератури, а й взагалі сучасного мистецтва (живопис, музика), який іменує себе постмодернізмом. Але повернімося до задоволення від Тексту, а саме до задоволення від тексту «Людина в просторі» Олега Лишеги. Чому є і чим же се задоволення не є споживацьким? Перш за все тим, що текст безпосередньо пов’язаний із задоволенням, сам текст є задоволенням без почування відчуженості, він є суцільним спонуканням до самотворчості самого читальника. Висока енергетична напруга такого тексту породжує бажання, відчуття, чимось близького до еротичної насолоди: хочеться ввійти в тіло тексту, в його структуру, злитися з ним, – хоча б через процес переписування, в якому щезає розмежування ментальності скриптора і читальника, виникає нова об’єднана реальність практики письма. Поволі стає зрозумілим, що і весь навколишній світ – то тільки Текст, котрий вимагає, щоб його час від часу переписували; починаєш розуміти неможливість влаштування життя поза межами тексту, як того хотілося колись... «І все, що сталося, запам’ятають очі, єдині безпорадні свідки... А вода не біла, на те вона й вода, щоб умити чиюсь кров чи китицю вербового листя, вона темніє, як твоє око наді мною... Його рука з’їхала на той бік пагорба, пальці ловили вітер поміж розсипчастих шовкових пасм, а очі з-під присипаних борошном вій дивились у відкриті в темряву очі, ще темніші, темніші за темряву, і там він побачив простір... Я хочу тобі розповісти про простір у вухо, нашорошене у ніч, коли над нами сіється борошно, я хочу тобі розповісти довго, так, щоб ти міг уловити ритм простору в тому, що говоритиму, аж поки він сам не склепить нам обом повіки. Хочу розповісти про нестерпну роз’єднаність простору...»<br />
І поряд всього залишається тиха вдячність за оте болюче зосереджене вміння жити в роз’єднаному просторі, за той неметушливий досвід усамітненого існування...<br />
<br />
II<br />
Одна з істотних відмінностей твору від тексту, за Бартом, се можливість гри з текстом, можливість грати текст і відсутність такої можливості, коли йдеться про твір. Барт підкреслює, що слово «гра» тут слід розуміти у всій його багатозначності. Про що ж саме йде мова? В нашому випадку, маючи під руками «Людину в просторі», ми дістаємо змогу для гри, чимось схожої на вправи кастальських мудреців. Але то тільки початок ментального кайфу, який виходить за межі потенцій «гри в бісер». Текст відкриває перед нами можливість зіграти саму Гру, вийти в субпростір безпосереднього виконання, – поза межі обов’язкових установлень. Множинність сенсів, значень тексту, присутність в ньому внутрішньої енергії невимовного (поряд з просто недомовленим як естетичної категорії – своєрідного каталізатора сприйняття), – все те виводить нас з рівня споживача літературної продукції на рівень співавтора самої партитури Тексту, де надреальності скриптора й читальника поєднуються в одній акції виконання...<br />
Ті мокрі й потовчені яблука в пластмасовім шапличку, той слизький і тугий плід білого гриба з-під паркету, голос дружини в телефонній слухавці, нашорошене в ніч вухо кінської голови, далеке дерево на краю розірваного простору, ті самі Ведмідь, Черепаха, Куниця, Мартин, Місяць, Яструб й Він з «Великого мосту» – всі ті монади Олега Лишеги, ті зредуковані до своїх сутностей явища-феномени, – то є лиш різні іпостасі його єдиної відчайдушної спроби з’єднати (хоча б в межах власного тексту) онтологічний простір розірваного буття, і якщо не вийти, то хоча б наблизитись до того Великого Мосту, що з’єднує різні виміри-береги... В якийсь момент лишегівські тексти шляхом незрозумілих мутацій перетворюються в цілісний орган для метафізичного освоєння світу, для пізнання його Надреальності. Послуговуючись висловом Ангелуса Сілезіуса, про них можна було б сказати: «око, яке дає мені змогу бачити Бога, є те ж саме око, котрим Бог споглядає мене самого». Те око є неподільним, в ньому відсутні суб’єкт і об’єкт, око-текст виривається за межі підлеглості граматичним співвідношенням. То і є власне простір денотативної свободи тексту, базовий табір для прийдешніх шукачів Великого Мосту.<br />
<br />
III<br />
(З листу-відгуку на публікації попереднього числа «Чорно-білої температури»)<br />
... Маю кілька зауважень щодо теми гри з Текстом, можливості грати Текст.<br />
Чому не можна зіграти, скажімо, «Собор» О.Гончара? Се неможливо не тільки тому, що «Собор» не є текстом. І не тому, що є така невідкладна потреба прикладати критерії гри, множинності текстів і значень, задоволення до власне всіх літературних творів, які, до речі, можуть мати свою, обмежену тим чи іншим чинником, текстуальність.<br />
Справа в тому, що структуральний підхід дає змогу прояснити і, що важливо, – пояснити (1) деякі міфи, вкорінені в нашій свідомості й котрі своїм омертвлюючим впливом до сих пір перешкоджають нормальному (живому) функціонуванню нашого літературного процесу. Чому ж так важливо саме пояснити міф? Бо «вбити», наприклад, міф неможливо, він знову відродиться як Фенікс. Єдино ефективний спосіб боротьби з міфом - се піддати його поясненню, висвітленню його коннотативних значень й таким чином – звільнитися від нього. В нашому випадку зразком одного з таких міфів і є «собор» Олеся Гончара, вірніше не сам по собі, а «Собор» як складова частина того цілого, яке можна назвати міфом примусової класики (2).<br />
Не в тому суть, як його оцінювала й оцінює «застійна» й «перебудовна» критика, хоч саме вона «зажувала» його своїм убого ідеологічним аналізом до нудоти. І не в тому справа, що подібні твори не піддаються імпровізаційному виконанню самим читачем, що вони однозначні й тоталітарні за своєю суттю, обмежені певною «ідеологічністю», як на мене, то «Собор» не є ні текстом, ні твором. Се певний рівень публіцистики, актуалізований відповідним сюжетом, з прив’язкою до даного відрізку реальності.<br />
Так, необхідно говорити про недопустимість руйнування храмів, боротися проти духовного здичавіння люду, підвладного здичавілій ще з сімнадцятого року владі. Боротися можна нарисом, памфлетом, документальним свідченням, листом протесту в ООН, власною голодівкою, накінець. Але для чого той процес боротьби розтягувати на сотні й тисячі сторінок безпросвітно претензійних творінь, жодне з яких неможливо дочитати хоча б до середини? Питання наївне і риторичне. Для багатьох спілчанських заробітчан оте продукування інтелектуально недоварених мертводруків давно стало способом імітації дійсного життя і творчості. Нескінченні сірі шеренги місцевих «дітей арбату» заповнюють шпальти столичних журналів, плани видавництва. Та це ще не найгірше. «Собака» заритий ще глибше.<br />
Ще в школі, коли вивчали обов’язкові за програмою «Прапороносці», мене не покидало почуття внутрішнього насильства, яке чинилося наді мною. І не від того, що їх примушували вивчати. Ота густа, фальшива поетика, якою заповнені сторінки славнозвісного роману, входила в протиріччя з тим, що я вже знав про війну з повістей Василя Бикова, романів Ремарка й Річарда Олдінгтона, з розповідей мого діда про штрафні роти і «заградотряды».<br />
Мабуть, саме тоді «Прапороносці» допомогли мені зрозуміти, що напівправда про війну гірша від свідомої брехні. Але вони не могли дати мені більш важливішого, що відкрилося значно пізніше з роману Василя Ґроссмана «Жизнь и судьба», – розуміння тієї страшної трагедії людей, що потрапили у вир боротьби рівноцінних за своєю людиноненависницькою суттю систем: більшовизму і фашизму.<br />
Пізніше ту ж саму напівправду про дійсне життя, ту ж саму непереносну (на межі блювотного рефлексу) патетику я надибував і в інших творах Лауреата Сталінських і Ленінських премій (3). Але я вже не дивувався їм, не мучився ними. Я відкрив для себе, що вони і подібні їм речі, написані не на українській мові.<br />
Твір чи текст тоді тільки набуває вартісного буття, коли він зафіксований не власне турецькою чи російською, а мовою самого автора, мовою його істинного існування. Таку мову й своє особисте промовляння мали Хвильовий і Підмогильний, Косинка, Зеров і Драй-Хмара, все покоління доби Розстріляного Відродження.<br />
Трагедія української літератури не тільки в тому, що її кращих представників, котрі мали таки свою мову, тільки їм властиве своє звучання, знищила фізично комуністична влада. Трагедія і в тому, що сотні так званих «пісьменників» (за рядком відомої пісні Галича), позбавлені власної мови, але наділені з державного розподільника непохитним ідеолектом, продовжують завалювати читача багатотомними виданнями поспіхом зліплених, але обов’язково «перебудовчих» творінь, відбиваючи в нього охоту взагалі до читання сучасної української літератури, в читача, який чистосердечно сприймає той «краснопісьменницький» жарґон за справжню українську мову. Бо коли той жарґон береться за висхідну, то навіть справжнє почуття, переведене на рівень об’єктивізації, стає огляданням дружини Лота, що перетворює не тільки твір, а й самого автора як творчу особистість в мертвий соляний стовп. Найближчий приклад такого оглядання – так звані «чорнобильські поеми», відразу ж поставлені офіційною критикою на п’єдестал сучасної класики, тим більше, що подібна маніпуляція стосовно «соляних стовпів» не така вже й складна. Та Бог з ними, з стовпами. Я ні в якій мірі не хочу заперечувати їхнє належне й чільне місце в українській радянській літературі. Печаль моя в іншому. До кого і куди нести молодим свої рукописи, де і в кого шукати поради? Пішли б до Василя Барки чи до Емми Андієвської, та як до них доберешся через океан? А до спілчанських генералів і йти не хочеться. Тому й відбувається «ісход Єгипту в землю Ханаанську» творчої молоді – від шароварно-галушкового олімпу, від редакторського аркун-задунайства до Хорхе Борхеса, Хуліо Кортасара, Маркеса, Джойса, Саші Соколова. А поряд з ними – ще одна невеличка, але приємна впевненість з площини завтрашнього дня: безплідна комуністична система в нашій країні зживає саму себе, зживає раз і назавжди. А разом з нею повільно, але неухильно відмирає її бюрократично-розподільниковий придаток: Спілка письменників з її славними когортами нуль-потенційних членів. Коли держава втратить владу над органами друку, над засобами видавництва, коли «пісьменники» й незлічені скриптори урівняються в своєму праві на користування Літ. фондом, то спілчанський Парнас розвалиться як картковий будиночок. І не прийдеться втішатися більше почутою від дружини одного з членів мудрою приказкою: Fortuna non penis, in manus non renis*. Кого вона мала на увазі, я й до сих пір не знаю... (4)<br />
<br />
1. Прикладом такого пояснення-звільнення є робота Ролянда Барта «Міф сьогодні».<br />
2. Дана репліка лиш окреслює напрямки пояснення вищезгаданого міфу. Більш детальний розгляд значень і знаків цього міфу буде поданий в наступному числі «Чорно-білої температури».<br />
3. Взяти хоча б вже «післясоборні» «Твою зорю», «Бриґантину» й цілком безнадійні «Далекі вогнища».<br />
4. Далі наш дописувач, розвиваючи тему penisa, переходить на таку радісно-ненормативну (в кращих традиціях вітчизняних бубабістів) лексику, що редакція часопису вважає за доцільне помістити закінчення цього листа в спец. випуску «Чорно-білої температури», присвяченому ненормативним соціолектам.<br />
<br />
Юрко Ґудзь (1956) – житомирський автор добірок віршів у альманасі «Вітрила-86», в часописі «Зустрічі» (Варшава, 1988), в часописі «Авжеж» (Житомир, 1990) та ряду експериментальних текстів під загальною назвою «Нічний Театр Вулиці Бориса Тена». Співпрацює і в незалежному часописі «Чорно-біла температура».<br />
<br />
* Стаття, що опублікована у журналі «Авжеж!» передає слово «renis» як «recipis», хоча цей вислів латиною мав би закінчуватися словом «recipe» (прим. упоряд.).<br />
** Передрук за цим джерелом (прим. упоряд.).<br />
<br />
Тетянич Ю. Великий міст та розірваний простір // Авжеж! – №3, березень 1991. – С.50-54.<br />
Ґудзь Ю. Великий міст та розірваний простір (Уроки поезії і прози Олега Лишеги) // http://www.ji.lviv.ua/n4texts/hudz.htm.**<br />
<br />
<br />
<br />
ПРОКИНЬТЕСЬ, МЕШКАНЦІ ШТАНІВ!<br />
Романи Леоніда Кононовича<br />
в контексті вкраїнської реконкісти<br />
<br />
Ось і збулася мрія багатьох шанувальників українського детективу: видавництво «Джерела М» випустило в світ першу книгу талановитого прозаїка Леоніда Кононовича. Його роман «Я, зомбі», що ввійшов до цієї книги, написаний майже десятиліття тому, вперше надрукований в журналі «Сучасність» (ч. 7 за 1993 рік). Схвально зустрінутий критикою і читальниками, тоді ж був відзначений премією «Благовіст» – як кращий роман року... Й лише тепер, опісля тривалого мовчання, автор і його твір, продовжений і доповнений романом «Довга ніч над Сунжею», об’єднаний в одне ціле «джерельно-емівським» виданням, врешті-решт вертаються в простір сучасної літератури.<br />
Сюжет «Я, зомбі» доволі простий: напередодні гекачепістського заколоту московські спецслужби готують у Києві великомасштабну провокацію (це вже після різанин у Баку, Тбілісі, Вільнюсі, санкціонованих «миротворцем» Горбі), – щоб мати привід і підґрунтя для введення на території УРСР надзвичайного стану. Безпосередніми виконавцями кривавої акції мають стати зомбовані пацієнти зі спец-клініки знаменитого екстрасенса Альберта Крижанівського... Приватно-розшукова агенція «Тартар», її співробітники, а серед них – детектив Оскар, головний герой роману, випадково дізнаються про заплановані теракти й втягуються в цілу низку захоплюючих і небезпечних пригод... Ось такий сюжет. Але є щось зовсім інше в цій книзі, щось особливе, – те саме, яке виривається за межі їй відведеного жанру й виводить її до свого читача крізь всі бар’єри нинішньої літературної ситуації...<br />
Найпершим серед цих висхідних чинників можна назвати високий художній рівень авторського тексту, його внутрішню інтонацію неспішного проживання власної самоти, всіх зусиль особистого звільнення і впізнавання... По-друге, неймовірно потужний антиімперський, антисовдепівський потенціал – у всіх діях і вчинках колишнього афганця, сина сільської вчительки, який усією шкірою своєю відчуває – щось не так у цьому світі... «Що не так – я не знав, хоч убий. Але передчуттям я вірив. За роки війни в мене з’явилося багато всяких талантів: я міг спати в снігу, жерти дохлятину, витримував багатоденні переходи в горах, поціляв у людину ножем з п’ятдесяти кроків, та найголовніше – я завжди встигав вистрілити першим...» А ось, ніби на відстані простягнутої руки, сидить його ворог – «невисокий, білявий хлопчина з холодним поглядом і нахабно-багряним лицем, й уся його біографія читалася на лобі. «Я вгадав її за якусь частку секунди, поки націлював парабелум... Я знав таких людей – це був типовий комсюк, яких удосталь на кожному підприємстві, в кожному вузі чи технікумі: спочатку вони працюють стукачами, потім – дрібними провокаторами, з тих, що видирають гасла та зав’язують бійки на мітингах та демонстраціях, а далі за комсомольською путівкою та рекомендацією оперативників їх беруть в органи й довіряють зброю. І ось зараз він сидить у кабіні авто й впивається своєю безконтрольністю й безкарністю...<br />
Дія роману розгортається на тлі ранньої зими й нескінченного снігопаду: з неба сиплеться й сиплеться білий, ще теплий попіл, Оскар (це його професійне псевдо, «аскер» – себто воїн, так його звали в Афгані, в племені белуджів, до яких він спершу потрапив у полон, а згодом усе з тими ж белуджами майже сім літ воював проти цілого світу) вертається додому, вилазить з машини й вже на порозі хати йому на плече стрибає важкезна волохата туша – пес Більбонський, єдина тут близька й жива душа, якого наш герой зрідка пригощає коньяком, а собі готує каву, додаючи в чашку краплю ванільної есенції та трохи гашишної олії... Заплющивши очі, він смакує пахучий трунок й поволі згадує свої афганські сновидіння: «Вони снилися мені щоночі, й це було так, наче тобі з механічною впертістю крутять і крутять один і той же фільм. Я бачив чітко й виразно: сірі вишні, стежку між них... Нікого нема – ні на городі, ні на подвір’ї, ні поміж вишнями. Тільки вода біжить у берегах, біжить й біжить, як завше. А я, повиснувши між небом і землею, дивлюсь на все те. Тільки дивлюся. Тільки холону в сивому просторі... Господи, як мені хотілося додому, на Вкраїну!» Згодом він все ж повернеться в своє село, де вже давно його вважають мертвим, у цю країну, де збожеволілий часопростір закручується в спіраль безвихідного лабіринту, до знетямлених щоденним виживанням людей: «Певно, їм було достатньо, що в магазинах можна купити сякого-такого їдла, а на вулицях не смалять з автоматів. Вони просто не тямили, що з них роблять дурнів... не бачили, що життя в цій державі все більше перетворюється на зґвалтування, причому зґвалтування масове, безперервне, таке, що ніколи не кінчається».<br />
У другій частині книги, в романі «Довга ніч над Сунжею», приватний детектив Оскар розпочинає свій поєдинок з агентом російської розвідки Глобусом. У цій нелегкій (і як то кажуть – благородній) справі йому допомагає американець Ронні, що теж зовсім невипадково потрапляє до Києва. Й вихор нових пригод закручується ще з більшою силою, й хочеш чи не хочеш, а мусиш долати відчуття тихого відчаю всіх зусиль перемогти самого себе...<br />
А блідий світанок вже ллється поволі крізь шиби до кімнати, й треба знову рушати, треба продовжувати свою самотню реконкісту, хай навіть на тлі загальної апатії це може видатися комусь божевіллям... Та вберегти в собі бодай частку живої душі можна лиш так – через відвойовування втраченого простору, через опритомнення і впізнавання своєї приналежності до спільного тіла роду, своєї сьогосвітньої спромоги почути крізь пошуми хворої крові, крізь всі безпам’ятні десятиліття поклик гордих і непідлеглих будь-якому зневоленню предків. Тоді ще є шанс позбутися і власної зомбованості. Отож, як пише в одному зі своїх віршів близький і давній товариш Кононовича, поет Микола Біденко, – «Повстаньте, мешканці штанів!» Та для початку треба хоча б пробудитися від летаргійного сну.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>м. Житомир<br />
<br />
Ґудзь Ю. Прокиньтесь, мешканці штанів! (Романи Леоніда Кононовича в контексті вкраїнської реконкісти) // Кур’єр Кривбасу. – №136, березень 2001. – С.176-178.<br />
Ґудзь Ю. Прокиньтесь, мешканці штанів! (Романи Леоніда Кононовича в контексті вкраїнської реконкісти) // Панорама. – №33, 1 листопада 2001. – С.4.<br />
<br />
<br />
<br />
КРИЛА І КОЛЬОРИ<br />
Про творчість Надії Миколайчук<br />
<br />
...Жінка стояла спиною до дзеркала, чотири птахи сиділо у неї на руках, піднятих на рівні плечей, над землею: ті, що сиділи на лівій руці – білий, блакитний; ті, що на правій – рожевий і золотисто-жовтий. Кожен з тих птахів мав своє ім’я: Зима, Весна, Літо, Осінь... І був то не просто звук, не випадковий додаток до неймовірних кольорів, а щось глибше й не менш важливе в своїй єдності з ними. Здавалося, що сам процес малювання і називання тих птахів визначає в своїй неподільності хід і стан навколишнього світу, його порядок і ритм, і якби раптом жінка перестала малювати своїх птахів, давати їм імена, то світ наш, течія його часу катастрофічно і невпізнанно деградували б, зупинились у своєму розвитку: за вікнами стояла б вічна зима чи безкінечна задушлива спека, і життя втратило б принаду оновлення, хвилююче очікування змін...<br />
Поряд з тими птахами на картинах Надії Миколайчук живуть цілі світи її квітів, дерев, дивовижних лісових істот, народжених її уявою. І нелегко тепер пробратися до витоків, до початку того світотворення. Але варто відважитись на ту спробу – пізнання і усвідомлення краси неможливі без таких повернень...<br />
Чи знало мале дівча, коли вперше взяло до рук кольорові олівці, а потім пензлик і найдешевші акварельні фарби, що саме цим жестом вона дотикається своєї майбутньої долі, і що той малюнок, найперші квіти на ньому – то перший крок по тих болючих стежках, якими поведе її владна поводирка, сумна й насмішкувата доля, і за якою приходиться йти, куди б вона не вела... «Бо хто знає і хто в повній мірі зможе відповісти на те, що значить в нашому світі бути жінкою-художником? Бути просто жінкою – і то яка ноша в цій безжалісній державі, а тут – бути художником... Свідомий вибір, відхід від призначеного споконвіку – і постійна (чи майже не щоденна) кара за це... Варто лиш побічно поглянути, навіть, не заглядаючи глибоко, на життя жінок, причетних до митецької творчості: Маруся Чурай, Леся Українка, Марія Башкирцева, Катерина Білокур, щоб переконатися в цьому. І хто, крім них самих, знає, якою ціною оплачується кожен вияв збереженої краси, кожне свідоцтво вільного польоту душі?<br />
«Малою я найбільше любила волю і жила, як вітер в полі, залишена на саму себе: мама вічно пропадала на роботах колгоспних, а батько, музикант духового оркестру, рідко приходив додому тверезим – їм було не до мене. Побачу, що старша сестра і брат щось малюють, випрошу у них листок паперу, кілька олівців та й втечу на леваду, до річки. А там вже зовсім інший світ...»<br />
<br />
«...було у птаха білих два крила,<br />
(чому у птаха тільки два крила?),<br />
він прилетів найпершим<br />
і найпершим згинув,<br />
а я тоді, ще темна і мала,<br />
мене, здавалося, всей світ<br />
покинув,<br />
коли я починала малювать<br />
на білих аркушах,<br />
на білих островах,<br />
куди ховалася і не змогла сховатись,<br />
хоча б одного птаха врятувать,<br />
і не впустити з неба – на церату...»<br />
<br />
В системі японського класичного мистецтва є один естетичний термін: «макото». Він означує самовиявлення на рівні максимально можливої щирості, коли душа і тіло дістають змогу хоча б частково засвідчити в зримих образах про мить пережитої єдності. Як на мене, то більшість робіт Надії Миколайчук і є саме такими свідченнями: переступивши за межу співспоглядання (коли не тільки ми, але й картина нас споглядає), глядач отримує звістку про можливість подолання своєї власної розділеності, розірваності (постійно пам’ятаючи про біль того роздвоєного існування).<br />
Минулого року, починаючи з весни і до пізньої осені, Надія працювала в колгоспній їдальні, власноручно розрубувала сокирою туші телят і свиней (і це та, котра боялась одного вигляду крові, мліла від запаху її), бо чоловіків, крім двох «непросихаючих» їздових, у штаті їдальні не було, отож, приходилось робити все самій. Одного разу з-під сокири замість крові потекла чорна смердюча рідина, – в привезених телят кістковий мозок був геть уражений радіонуклідами, – «та що ж це робиться – таким годувати людей?», побігла, привела ветлікаря, телячі туші закопали в землю, ветеринар дуже просив нікому не розповідати про побачене...<br />
Вночі душа покидала втомлене, зморене тіло й розпочиналися неймовірні польоти... Надія якось скаржилась, що крім отих літань останнім часом їй майже нічого не сниться...<br />
«Я побачила себе на високому березі річки, відчула, що сиджу на дерев’яній лавці, а по обидва боки від мене – двоє чоловіків стоять. Раптом напроти з’являється третій, зодягнений в чорні одежі. В правій руці він тримав ножа. Ті двоє, що стояли побіля мене, впали перед ним на коліна, щось лементують, просять, щоб той їх не вбивав. Але марно: падають під ножем. Я сиджу, думаю: «Не діждешся, щоб я перед тобою на колінах стояла». Але й піднятися, щоб втекти, не можу, і ніби відчуваю, як холодне лезо торкається мого тіла. Він йде до мене, розчепіривши величезні лаписька, вже без ножа, вже зовсім близько... Я заплющую очі й раптом піднімаюся вгору над землею. Коли відкрила їх – бачу, що лечу над річкою, полем, мені так добре, легко, хоча й відчуваю, що той чорний чоловік летить десь за мною. Та наздогнати мене він не зможе.<br />
Лечу – і прямо перед собою бачу свою картину, якийсь пейзаж – небо, поле, ліс, люди. Хочу звернути і не можу, прямо лечу, ось-ось відбудеться зіткнення. Але не розбиваюсь, з усього розгону влітаю в ту картину і вона приймає мене. Та довго в ній не затримуюсь, якась сила мчить мене далі, я знову влітаю в іншу картину. Звідти – в ще іншу, ще, політ не кінчається й не перестають з’являтися мої понамальовані картини...<br />
...А то чую чийсь голос: «В школі набирають клас тих, хто вміє літати, тобі теж треба з’явитись туди». Послухала, прийшла. Двері в клас були відчинені і я побачила хлопчиків – вони підстрибували навпроти чорної дошки, тягнулися руками вгору, але ніхто з них не міг злетіти. «Чому ж вони сюди прийшли, чому приховали те, що зовсім не вміють літати? Це ж так соромно», – подумала я. І щоб хоч чимось втішити не тільки їх, а й тих, хто набирав, той клас, я прямо в коридорі піднялася над підлогою і, розкинувши руки, влетіла, в клас, і попливла над їхніми головами...».<br />
Тепер Надія працює в школі, веде години малювання й гурток живопису, отримуючи за це щомісяця шістдесят карбованців платні. Разом з нею на заняття гуртка приходить її десятилітній син Роман. Малюнки Надіїних вихованців на початку цього року експонувалися в Київській дитячій картинній галереї, про них писала газета «Молодь України» (репортаж Т. Заєць «Лучинські феномени» від 15 січня 1991 року), марно закликаючи місцеву владу допомогти створити в Лучині дитячу студію образотворчого мистецтва.<br />
Наостанок ще раз хочеться повернутись до терміну «макото». Особисто мене в роботах Надії Миколайчук найбільше вражає саме ота максимальна щирість нероз’єднаності її долі, власного життя й тієї збереженої (попри всю жорстку невідповідність умов повсякденного виживання) краси. Поряд з цією щирістю єдиними рівноцінними відповідниками можуть бути тільки любов і смерть, два наймогутніших рушії земного життя, спонукальники усвідомлення й відтворення його краси, два білих крила людської долі...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>с. Лучин на Житомирщині<br />
<br />
Тетянич Ю. Крила і Кольори. Про творчість Надії Миколайчук // Авжеж! – №7, 1991. – С.20-23.<br />
<br />
<br />
ЗОНА ПОЛИНОВИХ СНОВИДІНЬ*<br />
<br />
* Початок цієї статті складає публікація: Тетянич Ю. Крила і Кольори. Про творчість Надії Миколайчук // Авжеж! – №7, 1991. – С.20-23 (прим. упоряд.).<br />
<br />
...З країни сновидінь бере свій початок і живопис Надійної сестри – Людмили Миколайчук (Бигич). Багато зі сказаного про картини Надії можна віднести і до полотен Людмили. Та все ж їхні роботи неможливо переплутати. Якщо у Надіїних картинах завжди присутня якась піросманівська повнота драматичного самовияву, навіть у цілком декоративних сюжетах, то в Людмили – більш заглиблений, більш метафізичний рівень відтворення краєвидів власної душі. В її спробах зафіксувати, зберегти на полотні те, що відкрилося уві сні й наяву, відчувається щось більше, аніж особистий досвід таланту. «У мене ще з дитинства було відчуття, – каже Людмила, – що ми тут, на землі, не одинокі, не самотні. В снах приходили померлі родичі й знайомі, розмовляли зі мною, розповідали про своє життя «там», щось просили у мене, щось радили, снилися якісь незнайомі планети, незвично красиві, а часом неймовірно страшні істоти... Найбільше я люблю дивитися на зоряне небо. Правда, нині це видається рідко, тільки тоді, коли приїжджаючи до Лучина, додому. Бо над Кривим Рогом (в цьому місті Людмила з сім’єю мешкає вже більш як десять років. – Ю. Т.) побачити зоряне небо неможливо – все закриває ядучий дим... Коли малюю, іноді видається, що моїм пензлем водить рука якогось не знаного мною Майстра, і чийсь голос дає назви вже написаним моїм картинам... У тяжкі хвилини я завжди просила: «Мої невидимі брати й сестри, допоможіть», – й обставини змінювалися на краще...»<br />
...У картинах Юрка Ґудзя є намагання поєднати слово і колір, свої поетичні тексти – з сугестивними відтінками окремих фарб. Розгорнуті назви-імена картин вписані прямо в живописне полотно. Таке поєднання дає змогу зриміше виявити знакову сутність написаних слів, перетворює процес називання на певний ритуал. Ось, як звучать деякі з тих «намальованих» текстів: «Мама мила раму. Вночі випав сніг»; «Я житель країни У. Коли мене б’ють, мені боляче»; «Ось так і живемо, любителі шампанського марки «іх штербе»; «Свічою догорає голова і котиться згори донизу Господнє літо».<br />
Перефразувавши відомий вислів Мартіна Гайдеггера про те, що поезія – це становлення буття за допомогою слова, можна було б сказати: «Живопис – то є становлення буття за допомогою кольору». Але це можливо лише тоді, коли людина справді усвідомлює необхідність особисто для себе такого становлення, відчуває потребу в творчому жесті, який унезалежнює її від примусових ідеологічних структур, допомагає більш тонко, інтуїтивно пізнавати себе й навколишній світ.<br />
...Ось так, на перетині живопису й поезії народжуються слово-кольори Юрка Ґудзя. Процес їхнього з’явлення – то справді цілий ритуал, необхідність якого в нашому часі очевидна. Бо «це є час Богів, що втекли, і Бога, що надходить. Це голос біди, бо йому притаманна двояка відсутність, двояке Ні: вже – не Богів, що відходять, і ще не Бога, що Приходить... Це нещасний час, а тому так надмірно багатий його поет» (Мартін Гайдеггер).<br />
Мабуть, саме оте відчуття належності до часів Біди, до Зони полинових сновидінь, проглядання крізь них нового часу й об’єднує трьох згаданих художників.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>м. Житомир<br />
<br />
Тетянич Ю. Зона полинових сновидінь // Україна. – №38, грудень 1992. – С.12 + вкладка.<br />
<br />
<br />
<br />
Втікачі з пірамід<br />
Художниці-візіонерки з Волині<br />
<br />
...Ми живемо вічно, тільки надто швидко забуваємо про це. Саме такими добре пам’ятаємо себе в дитинстві, трохи гірше і вже не так часто – в юності, а згодом щоденне виживання назавше витісняє з нас мерехтіння іншого світу... Чи не найдовше чинить опір такому забуванню жива душа, збережена бодай частково в малюнках, картинах, окремих текстах-казках, поєднаних з помальованим, – у творчості трьох різних художниць, що представлені в нашій рубриці. Наталя Хилюк (Утахарра), Надія Миколайчук, Олена Бурдаш. Їх об’єднує не тільки Волинь – регіон їхнього сьогосвітнього проживання. Щось значно глибше, більше дає змогу виокремити спільні риси їхнього візіонерського трибу облаштування своєї мистецької (креативної) пам’яті...<br />
Про картини Утахарри важко розповідати звичними словами. Для цього згодилося б уміння грати на чарівній флейті, мелодія якої робить видимим звук, дозволяє заглянути за межі з’явленого барвами сюжету. Але де ж візьмеш посеред зими той нетутешній інструмент, а коли й знайдеться щось подібне, то чим відігрієш задубілі на морозі пальці, де знайдеш слухачів на такій холоднечі?<br />
Підложжя творчого світобачення Наталі Хилюк професор зі Львова Михайло Демків інтерпретує так: «Ута-Хар-Ра – улюблений (щирий, відданий, сердечний) посланець Бога Сонця (Ра). Вона не мала багато тисячоліть утілення на землі, й це її перша з’ява після Єгипту...» Наталя утримується від однозначних потрактувань сюжетів своїх полотен, не поспішає експлуатувати популярну нині тему всіляких реінкарнацій. Власне, навіть при побіжному огляді цих картин стає очевидним те, що їхня тематика виривається за межі історичних реалій Давнього Єгипту чи Шумеру. Світ (і світло) Утахарри – то є автохтонна мистецька реальність, непідлегла будь-яким конкретним інтерпретаціям та узгодженням з тією чи іншою епохою. Це світ непередбачений, стихійний, звільнений з-під влади законів формальної логіки. І що найважливіше – це індивідуальний спосіб органічного і гармонійного буття. Спокійний сум окремих картин Утахарри, настрій таємниці та якогось напівдитячого, ніким і нічим незахищеного щастя йдуть від усвідомлення, що жити й творити (не розмежовуючи цих понять) їй, дійсно органічний істоті, доводиться в світі організованої сили, організованого насильства – у світі фараонів, державних пірамід, засохлих мумій у парадних строях, лжепророків, біснуватих цілителів, поліцейського прикріплення до місця проживання. Можливо, її світ – то зовсім інша правда, велика частка якої є в тому, що художник, палко закоханий у свою працю, непідлеглий ніякій владі, окрім свого мистецтва, відкриває й для інших можливість нової антропології, можливість звільнення та впізнавання в собі (й довкола) дивовижних світів, не обмежених однією реальністю.<br />
...Дивовижні, неймовірної краси птахи на полотнах Надії Миколайчук завше мають свої імена: Зима, Весна, Осінь… І то не просто звук, не випадковий додаток до з’явлених кольорів, їхніх відтінків, а щось глибше й не менш важливе в своїй єдності з ними. Здавалося, що сам процес малювання і називання тих птахів визначає у своїй неподільності хід і стан довколишнього світу, його порядок і ритм, і якби раптом жінка перестала малювати своїх птахів, давати їм імена, то світ наш, течія його часу катастрофічно деградували б, зупинилися в своєму розвитку: за вікнами стояла б незмінна зима чи нескінченна задушлива спека, й життя втратило б принаду оновлення, бентежне очікування змін…<br />
Біля тих птахів живе цілий світ, визволений уявою з небуття – з Надіїних картин на нас дивляться очі квітів, дерев, казкових лісових істот, насторожено пильні й чомусь трохи сумні очиська князя предвічної темряви – Вельзевула...<br />
Чи знало мале дівча, коли вперше взяло до рук кольорові олівці, а згодом пензлик і найдешевші акварельні фарби, що саме цим жестом вона дотикається своєї майбутньої долі?.. Бо хто знає і хто в повній мірі зможе відповісти на те, що значить бути жінкою-художником у нашому світі? Бути просто жінкою – і то яка ноша в цій безжалісній державі, а тут – бути митцем... Свідомий вибір, відхід від призначеного споконвіку – і постійна (чи не щоденна) кара за це... Варто лиш побічно поглянути, навіть, не зазирючи глибоко, на життя жінок, причетних до митецької творчості, згадати долю Марусі Чурай, Лесі Українки, Марії Башкирцевої, Катерини Білокур, Марії Приймаченко, – щоб переконатися в цьому. І хто, крім них самих, знає, якою ціною оплачується кожен вияв збереженої краси, кожне свідоцтво її вільного й невтримного кольору?<br />
В системі японського класичного мистецтва є один естетичний термін: «макото» – самовиявлення на рівні максимально можливої щирості, коли душа і тіло дістають змогу хоча б частково засвідчити в зримих образах про мить пережитої єдності. Як на мене, то більшість робіт Надії Миколайчук і є саме такими свідченнями: переступивши за межу позірного відчуження (коли не тільки ми, але й картина нас споглядає), глядач отримує звістку про можливість подолати свою власну розірваність, хоча б ненадовго припинити свій власний біль роз’єднаного існування…<br />
Нині Надія Миколайчук живе в селі Лучин, що неподалік залізничної станції Попільня. В травні 1992 р. у Києві відбулась виставка її робіт під назвою «Зона полинових сновидінь». Ще нещодавно вона працювала в місцевій школі – вела уроки малювання й гурток образотворчого мистецтва. Тепер, не маючи постійного місця роботи, перебиваючись випадковими підробітками, Надія все ж не полишає своїх малярських візій. З’являються нові теми, нові образи... От тільки дивовижні птахи більше не з’являються на її полотнах.<br />
Перші спроби прорватися в невидимі, обіцяні музикою, світи, перші спроби зафіксувати побачені й відчуті там дива припадають у Олени Бурдаш на початок 70-х років, коли вона вчилася у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва ім. І.Труша. (Нині вона мешкає у Луцьку). Саме з тих часів починає увиразнюватися її неповторна творча манера, в якій органічно поєднується традиційність наївного малярства з рафінованим візіонерством сучасного образотворчого мистецтва, свідомим використанням окремих чинників «колективного надсвідомого». Велика низка різноманітних серій, створених маляркою, – «Трійця», «Грушевий дзвін», «Двоє», «Свято», «Вівтар» та інші, засвідчують плідність саме такого підходу до власного світотворення. Ось як пише про ці серійні мандрівки вглиб розгойданого часопростору мистецтвознавець Зоя Навроцька: «Лейтмотивом кожної серії є тема двох. Він та Вона. Гармонія духовного з’єднання. Шлях до цього єднання. Боротьба за нього. Небезпеки цього шляху. Щастя зустрічі. Трагедія непорозуміння. Ці мотиви об’єднують усе створене Оленою Бурдаш в єдиний, напрочуд цілісний доробок, у своєрідне дослідження, філософський трактат, на сторінках якого відображено таємничі моменти зіткнення земних сил із космічними. Вони неначе насичені ірраціональними шурхотами та передчуттями, загадковим внутрішнім світлом і поєднанням його з фантастичною темрявою, напівнатяками і сферичним бажанням.» А її колега-журналіст додає: «З’являючись на «Дизелі» (кав’ярня в центрі міста – ред.), Олена дивувала своєю екстравагантною зовнішністю та оповідками. Скажімо про те, як її ледве не викрали космічні прибульці прямо з майстерні. Багато подейкували про її життя в Почаївському монастирі... Без її творів, без неї самої важко уявити мистецьке середовище Луцька».<br />
У творчості трьох волинських мисткинь вражає саме рівень дитячої щирості, поєднаний з професійним осягненням, із збереженням всієї краси, всіх див, відкритих через власне споглядання. Поряд із цією щирістю рівноцінними відповідниками можуть бути лише любов і смерть, два наймогутніші рушії земного життя, наших свідчень про невидимі й невимовні, зовсім інші, але чимось дуже схожі на збережену вічність, світи...<br />
<br />
Ґудзь Ю. Втікачі з пірамід. Художниці-візіонерки з Волині // ArtLine. – №3, 1997. – С.30-31.<br />
<br />
<br />
<br />
Гнізда небесного вирію<br />
<br />
Наприпочатку розповіді – двоє майже паралельних, з невидимим звідси контрапунктом видінь:<br />
...у протилежному Бесарабському ринку напрямі невисока дівчинка підганяє лозиною табунець чудернацьких птахів; стиха видзвонюють одна об одну металеві пір’їни; ту процесію видить закам’янілий на постаменті Вождь, він раптом судомно смикається всім тілом, присідає від подиву й, крекчучи від натуги, обережно сповзає з постаменту, витягує з кишені штанів жменю якогось зчорнілого від часу зерна й прямо з долоні починає годувати тих птахів. А вони без поспіху й товкотнечі підходять до нього, клюють не зовсім смаковиту пашню й час од часу щось ґелґочуть по-своєму до нього. Птахи оточують гранітного Кондуктора півколом, й серед них він і сам на якусь мить стає схожим на довгошию й самотню чаплю, що ніяк не втрапить до рідного болота. Все те раптово щезає і...<br />
<br />
Ми не чекали дива<br />
Ми не творили диво<br />
Ми просто дивились<br />
Як риба заселює глиби<br />
Як птахи заселюють хащі й повітря<br />
Як люди заселюють душі свої<br />
А нині всіх їх<br />
Виганяють із їхніх жител.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(Іван Семененко)<br />
<br />
Продовжимо нашу розповідь так... Одного ранку з небесної височини впало на землю неймовірної краси перо. Його загубив зі свого крила цар птахів Симург. Ось тоді пташина громада, якій вже давно набридли взаємні чвари, й вирішила розшукати свого повелителя. Вони знали, що наймення царя означає «тридцять птахів» і що його палац розташований на високій горі. Спершу окремі птахи не можуть здолати власної малодушності: соловей виправдовується тим, що кохає свою троянду, папуга – свою красу, заради якої мусить жити в клітці, куріпки не хочуть кидати свої пагорби, чапля – своє багно, а сова – давно обжиті руїни... Та врешті-решт вони розпочинають свою довгу й небезпечну мандрівку, долають семеро морів, з яких двоє останніх мають назви: «Запаморочення» і «Знищення». Багато мандрівників гине під час перельоту, чимало дезертирує. І лиш тридцять птахів досягають заповітної гори. Й саме там їм відкривається несподіване: вони всі – то і є цар Симург, «Симург» – це кожен з них і всі вони разом...<br />
Давня перська легенда про дивну метаморфозу пташиної подорожі (в переказі Хорхе Луїса Борхеса) згадалася мені, коли я вперше зустрівся з птахами Аки Перейми. Вони позліталися з-за океану в зали Національного художнього музею й завмерли, очікуючи на щось... чи на когось. Поруч з журавлем – зозуля і голуб, навпроти бузька вигинає шию когут, а «птах, що ходить по воді» з подивом споглядає «птаха в швидкому леті». Все те птаство витворене з металобрухту за допомогою електрозварювання. Покинуті й забуті людьми рільничі знаряддя: старі коси, лопати, вила, граблі, лемехи плуга; господарські речі: сокири, пружини, садові ножиці, дворучні пилки, різноманітні гачки – перетворюються волею майстра в дивовижних і казкових птахів. Ніби десь далеко, за межею чужого сновидіння, стався безгучний вибух, і невмолима жорстока сила порозкидала урізнобіч приручені людиною речі, позбавила їх глузду, вирвавши з часопростору домашнього ритуального вжитку... Й ось тепер, наперекір тій силі, відбувається зворотна метаморфоза: збирання й поєднання у цілісність мистецьких творінь своїх дитячих снів і мрій, потаємних бажань і прагнень, власних пошуків «царя Симурга». Так у доробку американської мисткині українського походження Аки (Богумили) Клим-Перейми (народжена 1927 року в невеличкому польському містечку Сєдльце в сім’ї вчителів) не лише скульптура. Навчалася вона в мистецьких школах, в гуманітарних вузах Дейтона (1960-1963), пізніше спеціально вивчала електрозварювання в технологічному інституті «Гобарт» в м. Трой (1967-1970). Можна багато говорити і про її малярство, його праукраїнські джерела, синтезуючим знаком яких є в Аки Перейми писанка – цілий світ, закодований у магічних розписах (з 1986 р. вона щорічно виставляє колекції писанок, виконаних сестрою Танею Осадцею, в США, а потім – в Україні); про її кераміку і поетичні тексти. І ось тепер маємо гарну нагоду ближче й детальніше познайомитися з творчістю цієї непересічної мисткині, в якій різні дослідники знаходять гармонію «Душі і Форми» (Олександр Федорук), «Скарби прадавні», які «стереже Душа» (Євхаристія Шимчук). Завдяки зусиллям фундації ім. Ольжича вийшов у світ великий, чудово оформлений альбом «Ака Перейма». А я, оприлюднивши цю приємну новину, хочу знову повернутися до покинутих моїх улюблених птахів…<br />
<br />
Ці птахи і досі ще не народжені<br />
Небо своє пробивають<br />
Дзьобами і крилами й лапами<br />
Пробити не можуть<br />
Втомлені падають<br />
На чорний жовток<br />
Неба<br />
в зоряних кра-п-ках…<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(Іван Семененко)<br />
<br />
Прадавня українська міфологія мислила Птаха як посередника між світом живих та світом померлих пращурів, як вісника «Верхнього царства» – найвищого з трьох ярусів світового дерева життя, образної моделі світобудови. Витворені в просторі зіткнення й з’єднання різних стихій: вогню, повітря, металу; з’явлені під недоречним поглядом невсипущих свідків неба, води й землі, птахи Аки Перейми мають свою внутрішню езотерику, пробують вирватися за межі суто мистецького жанру. Ось що пишуть у своїй передмові до згаданого альбому мистецтвознавці Володимир Підгора й Микола Маричевський: «Для Аки Перейми потойбіччя завжди має подвійне значення: і як ТОЙ світ, і як земля предків по інший бік океану. І чи не є вона сама птахою, що все своє життя співала українські пісні (творила мистецтво), – і чи не мріяла повернутися «з вирію»? Орнаментально-графічні, побудовані не на об’ємі, а на контурі ті лінії скульптури птахів мисткині – це болючий і жорстокий слід птаха, і в той же час в цьому образі, у міцній конструкції – його незнищенна основа. Ці «Божі посланці перебувають «у стані», мають «характер», тобто створені «з почуттями», відповідними до світобачення художниці. Вона є, так би мовити, сковородинською людиною, бо постійно здійснює «втечу від життя, в душу і долю», або, як сама формулює, – у «світ забуття», праці над твором». А відтак, наперекір і завдяки цьому забуттю, кожен птах (його образ) сповнюється прихованого сенсу – стає вмістилищем для безпритульної душі вже здійсненого творчого жесту. Вони, ці крилаті істоти, не завше мають власні назви, скажімо, «журавель» чи «когут». І якщо замість слова «птах» підставити споріднене за внутрішньою сутністю означення, то матимемо невеличкий глосарій мешканців поцейбічного «вирію»: «Душа, що ходить по воді; «Душа жіночого роду»; «Душа чоловічого роду»; «Душа, що сідає на землю»; «Душа в швидкому леті» etс.<br />
<br />
Всі ми маленькі діти<br />
Бо любим дивитися крізь щілинки<br />
Як там за ними живуть поживають<br />
Наші великі<br />
Що вони роблять<br />
Як вони ходять<br />
Як пролітають по небу нічному<br />
Як вони сваряться звідти на нас<br />
Своїми великими пальцями<br />
Як затуляють ними наші маленькі щілинки.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(Іван Семененко)<br />
<br />
Ось така відкритість світові видимого й невидимого, жива надконфесійна сакральність вкрай необхідна сучасній культурі. То ж мистецтво, яке маємо нині, в своїй більшості належить імітаторам, не спроможним ні на що, окрім кволого продукування всіляких симулякрів. Це так звана «творчість» для своїх, мистецтво для зграї, для дегустаторів перестояного вина, в якому тепер одна гірка трутизна. Можна ще певний час маскувати це імітаторство постмодерними, структуральними теоріями, апологетикою різних деконструкцій. Але далі – куди, до кого, навіщо?..<br />
Ака Перейма нікого не тягне за собою, нікому не нав’язує ні свій рай, ні свій «пташиний вирій». І трохи відігрівшись у ньому, вже мусиш сам шукати притулок, свої наймення для всього, що шурхотить недомальованими крилами й шкрябається в затемнені шиби буття...<br />
<br />
P.S. Берегом тихої річки йде знайома нам дівчинка (тільки от коси у неї тепер чомусь сиві). Зупиняється, знімає з ніг сандалі, витрушує з них пісок, легким порухом відкидає волосся з чола й вже, ніби тримаючись за міцну батьківську руку, ні на кого не оглядаючись, не збавляючи кроку, йде собі далі...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Райський птах. 1997<br />
Птах жіночого роду. 1994<br />
Птах у швидкому леті. 1977<br />
Журавель. 1979<br />
Журавель. 1979<br />
Чапля. 1979<br />
Кераміка: миски і глечик<br />
<br />
Ґудзь Ю. Гнізда небесного вирію // ArtLine. – №3, 1998. – С.50-51.<br />
<br />
<br />
<br />
Утаємничення в картинах<br />
Юрія Камишного<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Поставлю хату і кімнату,<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Садок вишневий посаджу...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Тарас Шевченко<br />
<br />
...Є картини, які ми любимо, які нам особливо подобаються... Та є зовсім інші полотна, особливо рідкісні й дорогі, – ті, що вміють любити нас... Ось я дивлюсь на стару хату під солом’яним дашком, а вона хрестовинами й шибами своїх ще не вибитих вікон уважно й насторожено вдивляється в мене, немов хоче впізнати когось нечужого, не віддаленого прірвою зруйнованого часу... Й, врешті-решт, коли оте взаємне впізнавання відбувається, миттєвий і мерехтливий спалах повертає мені, моїй знетямленій посеред сьогодення пам’яті, цілу епоху втраченого життя, епоху потаємних дитячих ритуалів...<br />
Ось саме за таку зустріч, за рідкісні в наш час хвилини звільнення й впізнавання в собі призабутої у виживальних перегонах високої культури я вдячний Юрію Камишному.<br />
Спершу не зовсім було зрозуміло: звідки у нього, молодого ще художника, який народився і виріс у місті, як то кажуть, на асфальті, цей «ретроградський» потяг до «рустикальних» сюжетів, звідки ця здатність відтворювати прикмети майже винищеної селянської культури – не під кутом сентиментального замилування, а на рівні глибинного осягнення її трагедійних і мистецьких реалій? Бо ж, здавалося б, простіше й легше йти до успіху второваним його ровесниками шляхом: у якій-небудь соросівській галерейці виставити знімки кольорових геніталій, розчленованих людських тіл, обставити все те зацикленими відеомоніторами, а на завершення всієї такої антиартівської акції скинути з себе штани і привселюдно випорожнитись перед власними «творіннями» й телекамерами, добре знаючи, що все те блазнювання вже наступного дня «продвинуті» критикеси потрактують, як дискурсивний арт-пацифізм, нонконформізм і найперший вияв національної мультикультуральності... Й ота вся масифікована бридота, її жалюгідні претензії на якусь елітарність лиш ілюструють, підтверджують глибоку кризу т.зв. сучасного мистецтва. На тлі всіляких «пост-симуляцій і деконструкцій» картини Юрія Камишного набувають притишених і сумовитих інтонацій.<br />
...Його пейзажі схожі на непрочитані листки, на зашифровані послання. Спершу все досить звичайно: дерева, озера, хмари, старі, притулені до землі солом’яною крівлею хатки, – без господарів, без вирослих тут дітей, покинуті ними, та все ще не порожні, не здичавілі від пустки, а переповнені терплячим очікуванням ще ненароджених, ще не змертвілих. Зовні все зрозуміло, й лише згодом відкриваєш на них присутність непрочитаних з першого погляду знаків, а поволі, але незупинно, стаєш не лише свідком, ба й співучасником тихого потаємного дійства: ритуалу повернення власної душі у простір спільного тіла Українського Роду, в простір нашої генетичної пам’яті. Тоді, крізь буяння чортополоху на дворищі покинутого обійстя, неподалік і обабіч нього, раптом прогляне камінний козацький хрест, а на роздоріжжі ранньої зими вигулькне дерев’яний журавель, що так і не встиг відлетіти до вирію.<br />
...Про натюрморти Юрія Камишного хочеться поговорити окремо. До них, як на мене, більше пасує зовсім інше означення, взяте не з французької мови. Бо ж це зовсім не «мертва натура», а якесь приховане, відгороджене од метушливих очей, похапливих оглядин існування, повите своєю внутрішньою загадковістю. Тому тут більш посутня назва «Stielleben» – «тихе життя».<br />
Ось картина з циклу «Земля і небо». То не просто натюрморт на тлі віддаленого на задній план вечірнього неба, зігнутої бабусі, що, спираючись на костур, несе відро з водою, – це груповий портрет істот, занімілих у повноті власного з’явлення на полотні. Не тільки зібрані дари осінньої землі, не лише глиняний посуд, плетена з лози корзина, а з липової кори – заплічний короб, а свідки тиші неймовірних зусиль власного перевтілення, переходу зі світу речей у простір образів і знаків. Вдивляєшся в них і поволі починаєш розуміти, що саме тут, у цьому просторі Юрій Камишний здійснює невипадковий і потаємний ритуал перетворення і переведення звичних речей на рівень символу, на тему їхнього вже магічного існування. Й ритуал цей здійснюється в світі, знетямленому пацючими перегонами конвеєрного продукування, в просторі, де час втратив свої рятівні прикмети, в якому відсутні чіткі дороговкази. Це світ, переповнений візуальними підмінами, незчисленними копіями копій, – світ, у якому відбувається своєрідна некроеволюція, – витіснення мертвим живого.<br />
Про що тут йдеться? Щоб краще зрозуміти це, варто процитувати фрагмент з листа Р.М. Рільке до Вітольда Гулевича: «...Наша діяльність осутнюється тим, що дуже велика частина видимого швидко зникає і ніколи не знаходить собі заміни. Ще для наших дідів хата, колодязь, знайома вежа аж до їхнього одягу нескінченно більше належали до сфери інтимного; кожна річ була ніби вмістилищем, де вони нагромаджували і звідки черпали свою людяність. А сьогодні, доставлені з Америки, в наше життя вторгаються речі порожні й байдужі, видимості речей, підробки... Дім, у американському розумінні, яблуко або виноград із Америки не мають нічого спільного з домом, плодами, виноградними гронами, які вбирали в себе надії та думки наших предків... Речі, одухотворені, живі речі, що ми їх добре знаємо, хиляться до занепаду... Можливо, ми останні люди, які з ними зналися. На нас лягає відповідальність не тільки зберегти про них пам’ять (це було б надто мало і надто непевно), а й стати охоронцями їхньої людської та священної вартості...»<br />
Слова німецького поета більш як півстолітньої давності актуальні й для нашого сьогодення. Художник Юрій Камишний живе й працює в цьому контексті, вертаючи своєю творчістю речам і символам їхню занехаяну нами сутність...<br />
<br />
Ґудзь Ю. Утаємничення в картинах Юрія Камишного // Світло спілкування, грудень 2006. – С.23-24<br />
<br />
<br />
<br />
Є в тому щось від сучасної<br />
джазової імпровізації<br />
<br />
Слова «тральф» немає в жодній з мов на Землі, бо ця фонема – звуконаслідування випромінювання Всесвіту в діапазоні, який може почути людське вухо. Чи абревіатура, яка розгортається у «Трансформацію Реальності Артом, Любов’ю, Фантазією». Кажуть, незвичний термін підказала планета Тральфамадор американського фантаста Курта Вонегута – звідти у космосі розповсюдилося все живе.<br />
«Коли вперше знайомишся з живописом тральфреалістів, не полишає відчуття якоїсь дивовижної свободи, граційної легкості, незашореного оперування найскладнішими символами й образами. В їх малярських сюжетах відразу ж впадає в око органічне поєднання елементів різних сакральних культур, що було б неможливе без підключення до «генераторів» праукраїнського спадку: живопису, мелосу, ритуальної магії. Є в тому щось від сучасної джазової імпровізації», – писав у 1996 році відомий культуролог, поет і письменник Юрко Ґудзь.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Ta Chebrova<br />
<br />
Ґудзь Ю. Є в тому щось від сучасної джазової імпровізації // У ст.: Ta Chebrova. Tralfrealizm as transpersonal art // http://www.tachebrova.com/tralfrealism.html<br />
<br />
<br />
<br />
АНАБАСИС<br />
ЄВГЕНА КОНЦЕВИЧА<br />
<br />
Євген Концевич, легендарна постать українського резистансу – руху опору немилосердній (колись, тепер і завжди) владі, талановитий і самобутній прозаїк, есеїст, автор книг «Дві криниці» (1964) і «Йдучи вулицею» (1985), [«Тутешня кава» (2000), «Вона йшла усміхнена...» (2002), «Голубко, моя сиза» (2003), «Мамо!.. Мамочко!.. Прокинься!!!» (2004) – ред.], людина, яка об’єднувала й об’єднує довкола себе еліту творчої інтелігенції України.<br />
«Анабасис Кіра» – це книга грека Ксенофонта, яка розповідає про довгий перехід і повернення десяти тисяч еллінів – з чужої війни – додому.<br />
1952 року, стрибаючи зі скелі в річку Тетерів, сімнадцятилітній, високий і кремезний юнак отримав травму хребта, й опісля невдалих операцій позбувся можливості ходити. З того часу і по цей день, будучи прикутим до ліжка... здійснює свій Анабасис, своє звільнення і повернення до батьківщини цей дивовижний чоловік. А разом з ним вертаються і рятуються, виходять до світла Божої правди його написані й ще невидимі книги, мрії та роздуми, найрідніші й найближчі люди, птахи та звірі, що живуть поруч нього...<br />
<br />
«...Моє домашнє виховання серед іншого трималося ще й на двох важливих підвалинах опертя. Найперше – це шанобливе ставлення до вчителів, до старших... Якби я сказав матері чи батькові, що вчителька несправедливо повелася зі мною, цього і слухати ніхто не захотів би... Винуватим завше був я... Найчастіше це й справді було так... І взагалі, вже згодом, я ніде і ніколи не зустрічав такої щирої поваги, якою був оточений на селі шкільний вчитель.<br />
По-друге – це моя, прищеплена й розвинута батьками, любов до всього живого – до тварин, давня й радісна дружба з ними... Ці стосунки не обірвалися й по сей день... Ось нещодавно хлопець, наш сусід, приніс мені білого птаха – голуба-поштаря. А в нього – ноги порізані нитками, кровоточать... Певно, десь виривався з петлі й дуже поранився. Разом з дружиною прооперували його: з одинадцятої вечора й до п’ятої ранку поралися з ним... Я повисотував ті нитки, повирізав гнилі шматки з його ніг, бо вже починалася гангрена... Й ще десь з місяць ми хвилювалися, чи виживе наш птах. Так ось, повірте мені, можливо, стільки радості я не мав навіть від цьогорічної літературної премії (премія ім. Івана Огієнка – ред.) – як нині, коли цей безпалий птах підлітає до мене й прямо з долоні дзьобає крихти хліба. Так, це була моя найбільша радість за останній час. Бо ж спілкування з «братами меншими» мене приваблює сильніше, аніж стосунки між «хламом» – художниками, літераторами, артистами, музикантами... Я й виріс на фермі – мама працювала там, а іноді, коли захворіє корова чи теля, то хутчіш кликали «Маньчиного Женика», себто мене – хай біжить у Ліщин, за ветлікарем... Й от уявіть собі: магія його кабінету – небачені блискучі інструменти, незнайомі запахи, книжкові полиці, настінні дзиґарі – це все настільки вразило, що десь у свідомості я вирішив: коли виросту, обов’язково стану ветлікарем... Ось ніби й прожив немало, а це бажання, ця мрія дитяча – лікувати тварин, ще й досі в мені не щезла... Бо знаю: літературна праця – то не моє покликання... Скорше, то спосіб індивідуального самозахисту від несвободи, яка була і зостається у моєму житті...<br />
Наприпочатку я спробував знайти себе як автор сатиричних оповідань. В цьому мене дуже підтримував Борис Тен. Я подав до редагованого ним альманаху «Перший сніп» свою гумореску, в якій баба Явдоха переносить на собі через річку голову колгоспу, що поспішає до своєї любаски... Тут по мені вперше вдарила «критика»: що ж це таке? Комуніст їде верхи на представниці трудового селянства? Що хоче сказати цим наш автор?.. За наказом обласного начальства, це оповідання було вилучене прямо з набору... Дісталося мені й з іншого боку – за мене взявся Валерій Шевчук: «Що ж це ти пишеш? Кому треба оця ковіньківщина? Ти ж маєш талант до справжньої прози...» Що мав йому відповісти? Та я відчув правоту Валерчиних зауважень... Викінчив, допрацював кілька новел і відіслав їх у Київ Валерію Шевчуку, де той вчився в столичному університеті. Він відніс мої опуси до Леоніда Новиченка, тодішнього літературного «генерала», й надіслав мені листа, в якому була така фраза: «Твоя доля в літературі вже вирішена»... Новиченко віддав мої новели в журнал «Вітчизна», де редактором на той час був, якщо не помиляюся, Копиця. Йому моя проза сподобалася і в найближчому числі журналу він мав друкувати її... Та на зміну Копиці прийшов новий редактор – Дмитерко, той самий, який згодом написав доноса (у вигляді «розгромної» рецензії) на Івана Дзюбу... Прийшов і викинув мої новели з планів на публікацію... Тоді Новиченко забрав звідти мій рукопис і, зі своєю передмовою, відніс його в «Літературну Україну»... І саме там Євген Гуцало (тодішній завліт газети), збагнувши ситуацію – що такі речі треба швидко «пропихати», буквально за кілька днів надрукував мої новели...<br />
Після цього мені пішли листи зі всієї України, цю публікацію переклали (Т. Стах і Н. Нікітіч) російською мовою для «Литературной газеты» та вже нічого з того не проскочило на її сторінки: хрущовське оточення розпочинало «бульдозерну» атаку на тих, хто повірив в оголошену «відлигу»... До речі, є маленька деталь... Як прийшла до мене Ірина Жиленко, молода київська поетка, як привела сюди Івана Світличного, його друзів? Це якось випало зі спогадів її чоловіка, Володимира Дрозда... Той, будучи кореспондентом «Молодої гвардії», приїхав до Житомира – в дитячу кімнату міліції. А вже тоді була ця публікація в «ЛУ», він її читав і розшукав мене у Другому Шевченківському... Зустрілися, поговорили... В Києві Дрозд розповів своїм друзям про цю зустріч... Потім його і Валерія Шевчука «забрили» до армії... А Ірина стала наїжджати до мене. Тоді ж на моєму домотканому рушникові з’явилися вишиті автографи Надійки Світличної, Алли Горської, Івана Світличного...<br />
Я ще встиг тоді десь надрукуватися, завершував роботу над своєю другою книжкою... Та вже відчутно «похолоднішало» – влада всерйоз бралася за ентузіастів дозволеного «потепління», за сповідників та речників таємної і творчої свободи... Тепер, щоб вивести свою дитину в люди – свою новелу-новину, від тебе вимагали їй викрутити писок, відрізати вухо, – добре, якщо тільки одне... Я не міг, не бажав з цим змиритися...<br />
65-го року, п’ятого червня, мені якраз виповнилося тридцять літ, і на мої іменини приїхали друзі з Києва: Вячеслав Чорновіл, Іван, Леоніда та Надія Світличні, Алла Горська, Ірина Жиленко, Микола Плахотнюк, етнограф Михайло Гуць, поети Борис Мамайсур, Вікторія Цимбал, Євген Сверстюк, Галина Возна... Був дуже гарний вечір і зустріч: вони приїхали в суботу й мали ночувати в нашій хаті... Й раптом, десь близько одинадцятої вечора, приходить несподіваний гість. Я дуже насторожено ставлюся до психологічно невмотивованих речей. Не лише в тексті, але й у житті... Так от... Приходить один житомирський літератор, на той час досить відомий у Житомирі завдяки своїм партійним зв’язкам. Десь уже з рік не заходив до мене. А тут раптом з’явився і тицьнув мені в руки невеликий оксамитовий альбомчик для поштівок з мальовничими краєвидами – подарунок на день народження...<br />
І щось не зовсім зрозуміло пояснював, мовляв, якщо я захочу ще такий альбомчик, він може замовити мені у свого знайомого. А мене неначе аж шарпнуло, нестерпно засмоктала тривога... Гість же побув трохи за столом, – над ним з якогось приводу тонко і дошкульно, як то лише він уміє, глузував Євген Сверстюк, – і врешті пішов собі геть.<br />
Я звернув увагу присутніх на альбомчик і висловив свою тривогу, альбомчик пішов по руках – дивувалися, що тут такого – звичайний альбом, звичайний подарунок...<br />
Потім ще довго сиділи, говорили про все на світі. Того вечора, зокрема, багато говорили про житомирянина Бориса Тена, його феноменальні переклади.<br />
А взагалі, з киянами в моїй хаті велися здебільшого розмови на теми і болі літературно-мистецького процесу в Україні, навіть у декого з помітним естецьким ухилом.<br />
Хіба що Славко Чорновіл випадав трохи – він піднімав частенько цілком тоді божевільні, як дехто вважав, теми про те, що Радянський Союз недовговічний, розвалиться обов’язково, і то раніше, ніж багатьом тепер видається, а нам, українцям, треба бути до цього заздалегідь готовими, виробляти державотворчі ідеї і т.ін.<br />
Наступного дня, в неділю, наші гості поїхали в Київ...<br />
А в мене з тим альбомчиком – ніби якийсь кілочок у тім’я забитий... Відчуваю, що є в ньому якась таємниця недобра... Розкрив його і мокрою ватою кілька разів провів по внутрішній стороні обкладинки: я ж філателіст, знаю, як можна марку відклеїти... Під пальцями відчув якісь горбики: виявляється, що форзац альбома з одного боку не приклеєний до палітурки, а скріплений з нею внутрішніми кнопками. Зняв я цю сторінку, а під нею – коричневий текстоліт, своєрідна плата, на ній шість білих ґудзиків – елементи живлення. Далі, в заглибленні на кілька міліметрів – мініатюрна котушка, якісь дротики... Так ось воно що: цей «альбомчик» працював як передавач і транслював усі наші розмови на кадебістські антени... Відразу ж розірвав кілька дротиків, покликав рідних... Почали радитись, що робити з цією штукою.<br />
Вирішили заховати в старому відрі, а зверху присипати вугіллям... Рано вдосвіта прибіг захеканий Мельничук (прізвище чоловіка, який приніс альбом – Ю. Г.) з великою статуеткою у руках. «Ось, – каже, – хочу подарувати тобі цю красиву річ... Це я для тебе спеціально придбав... А той альбомчик поверни мені, він чужий, я його прихопив, бо нічого не було під рукою». Я пильно глянув на нього й кажу: «Альбом той я завтра віднесу до обкому партії... Й лише там все поясню... А ти – більше не приходь до мене». Знітився Мельничук, зблід і пішов... А за годину приїхали його «вищестоящі» опікуни...<br />
Чую – машина зупинилася біля нашого будинку. Подивився у вікно – «Віліс» стоїть, а з нього люди в цивільному виходять... Я нарахував дев’ять чоловік і здивувався: це як вони влізли в один «Віліс»? Не знав, що інша машина зупинилася навпроти сусідів...<br />
Ось тоді я вперше відчув, що значить вираз «липучий страх», як це гидко, коли тебе невидимо торкається щось холодне, слизьке... До мене в кімнату вони ввалилися всі... Мовчки, напружено сопучи... Один з них – найстарший за віком, невисокий на зріст, сів на табуретку біля мого ліжка й відрекомендувався: «Меня звать Иван Иванович Юдин... Я – начальник областного управлення комитета госбезопасности... Мы знаем, вы хотите что-то передать в обком... Я – член обкома, можете мне передать зтот альбом...» Раптом я, несподівано для самого себе, голосно засміявся – чи то від нервової напруги, чи від очевидної безглуздості слів кадебіста... Й відповів йому, що альбома тут нема, я віддав його в Київ, – для того, щоб з ним ознайомилися члени ЦК... Тепер вже Іван Іванович посміхнувся... Мовляв, не треба нас дурить, бо ж знаємо, ця річ навіть порогу вашого дому не перетнула – відтоді, як її принесли сюди...<br />
Все, що ви знаєте, те, що бачили – це військова таємниця, і ви повинні нам допомогти... Тоді я почав обурюватися: «Що ви робите? Як ви смієте? Це ж вам не тридцять сьомий рік...» Юдін відразу ж міняє тактику, в його голосі з’являються батьківські нотки, він переходить на «ти»: «Я прошу тебя, как отец... Отдай нам эту вещь, не вызывай беду на свою голову...» Та я вже затявся не віддати і край... Тоді вони взялися за моїх батьків... Через деякий час увійшов батько і каже мені тихо: «Вони пообіцяли, що розберуть всю хату на цеглини, й все одно знайдуть те, що шукають.. Сину, не жартуй з ними...» Мама у мене більш затятіша, нічого не говорила, та я вже сам бачив, що справи кепські... «Добре, заберете свій «альбомчик»... Але я не хочу, щоб хтось бачив, де я його сховав... Хай увійдуть всі до кімнати, мама його сама принесе...»<br />
Коли я розгорнув газетний згорток, дістав звідти передавач і відкрив його, то помітив, як витягнулися лиця в кадебстів: більшість з них, мабуть, теж вперше бачили таку хитру штуковину... Юдін швидко накрив те все своїми долонями, попросив віддати і «Літературну Україну», в яку був замотаний «альбом»... і всі вищезли з кімнати, як привиди, не прощаючись...<br />
Згодом ця історія з передавачем прозвучала на радіо «Свобода». Знову прийшли чекісти, вимагали, щоб я виступив у пресі з «опровєржєнієм», пропонували співпрацю з ними. Я відмовився категорично... От після цього куди б не відсилав свої рукописи, їх ніде не приймали, не друкували. Й так упродовж довгих років... Були ще обшуки, допити, спроба виключити мене зі Спілки письменників...<br />
...Я хотів би померти тоді, коли я зроблю дві свої речі. Але одну з них – обов’язково: я хочу написати про вовка. Бо зрештою, кожна людина має свого вовка... І якщо вона не виговориться, не розповість про нього, то він може з’їсти цю людину... Не знаю, чи вдасться це мені... Він і нині є біля мене, сей вовк – ходить, їсть, п’є...<br />
Про другу свою задуману річ я поки що не буду говорити. Хай вона трохи побуде у своїй, ще неомовленій, таємниці... Давайте краще повернемось до моїх, згаданих наприпочатку розмови, важливих підвалин опертя...<br />
Коли мені виповнилось дванадцять років, наша сім’я перебралася в Житомир. У шостий клас я пішов до міської школи. Й саме тут, у місті, мої нещодавні опертя почали вислизати з-під моїх ніг... За мою «сільську» мову з мене кепкували школярі... Я несподівано переконався, що й вчитель може бути неприхованим дурнем, особою жорстокою і несправедливою... На міській вулиці я побачив, як заюшений від злості візник шмагав батогом коня, немилосердно бив його по нажаханих очах... Мені здалося, що то б’ють мене, й вдома я довго плакав, сховавшись од усіх... Й навіть не підозрював, які випробування готує мені це місто, моя доля... Та все ж я надзвичайно щаслива людина – завдяки тим людям, що весь час були і є поруч мене, завдяки моїм рідним і найближчим друзям. І якщо страждаю, то не стільки від усіляких болячок, як – не смійтеся – від свого комплексу повноцінності, від переповненості життям, яке пульсує в мені й довкола мене. Бо знаю, що живемо ми не в найгірші часи, й треба не впадати в зневіру, в душевний розпач, без зайвого галасу щоденно робити, творити добро, бодай по крихті – для себе, для людей, для України...»<br />
Короткий постскриптум:<br />
«Мені сьогодні здалося, що ми вічні й невмирущі... Ми ж іще знали Сталіна! Нам судилося те, чого не дочекалося покоління розстріляного відродження 20-х років. Одиниці з них дожили до «відлиги» 60-х років, зовсім поодинокі – до нашого дня. Нас розметало кого в політику, кого в літературу... Але нам потрібні такі люди, які збирають нас докупи. Одним із таких є Євген Концевич – людина великої притягальної сили. Хіба зібралися б ми отак у Києві, як оце в Житомирі?..»<br />
(В’ячеслав Чорновіл, 5 червня 1994 року, на зустрічі через 29 літ, у домі Євгена Концевича).<br />
<br />
...із фрагментів розповіді Євгена Концевича про своє життя, записаної 24 березня 1999 року...<br />
<br />
<br />
<br />
РАЙ І ВИРІЙ РОЗІПНУТИХ КРИЛ<br />
Слідами втраченого ритуалу<br />
і знищеної книги<br />
<br />
«Ой, зелене жито, зелене...» – звучать жіночі голоси з якимось дивним акцентом на останньому складі кожного слова... Звучать так, ніби голосні літери, протяжно видовжені поміж їхніх розтулених уст, на моїх очах проростають кущами трави... Трави ще вологої, високої, болючої... Чому ж так?.. Бо ж ті стебла ростуть крізь живе тіло... Ось так і з цією книгою... Попри її відкритість, читабельність, не покидало відчуття чогось глибоко захованого, зачаєного в ній десь поміж найперших і останніх сторінок... І тільки згодом я збагнув дивну річ... Мені раптом відкрилося те, чого я марно вишукував у інших книгах... «Пришестя вічності» Ніли Зборовської* – то книга не лише про життєву і творчу драму Лесі Українки. Чи не вперше у вітчизняному літературознавстві маємо працю, виконану не стільки як наукове дослідження, а народжену власне як ритуальний жест, як магічне жіноче замовляння... Й зрозуміти це мені допомогла пісня, в якій збережено й заховано все той же древній ритуал... «Ой, зелене жиго, зелене... « А нам ніколи не спадало на думку, що ж насправді відбувається з тими женцями, божевільні вони, чи що?.. Чому вони жнуть ще недозріле зелене жито? Кого, яких гостей і звідкіль, стоячи на межі, виглядають вони із вранішнього марева? Схожі запитання виникають і тоді, коли читаєш книгу Ніли Зборовської...<br />
«Пришестя вічності», або ж «Моя Леся Українка» – то не лише авторське висвітлення високого трагізму життєвої й творчої долі поетеси, але й відчайдушна спроба пізнати свою (нероз’єднану) сутність творця і жінки, їхній сьогоденний трагізм, пізнати свій особистий вибір, свій власний шлях... Той самий, крізь який пропускається, проходить не стільки об’єкт дослідження, а й цілий суб’єкт (вірніше б сказати – стихія) позачасового живого світла, жіночої материнської любові, відчутої, відчитаної у геніальних драмах Лесі Українки... Авторка зауважує, що в Лесиній драматургії маємо всі ознаки модерного часу як епохи розгортання феміністичної культури, в яку прийшла духовно незалежна жінка. Таке розуміння підкріплюється й поглиблюється символічно знаковими образами цих драм: це й Міріам («Одержима»), і Долорес («Дон Жуан»), Оксана («Бояриня»), Касандра (з однойменного твору), і Мавка з «Лісової пісні»... Ці героїні живуть у світі, де протягом століть відбувається знеживлення і обмеження духовного всесвіту жінки лише рисами т.з. «жіночої» психології, які примусово накидаються їй – ця покірність, безмовність, рабська залежність від «одомашненого» закутня спричиняють буттєвий параліч жіноцтва...<br />
Тому невипадково жінки майже відсутні в офіційно зафіксованій історії західноєвропейської цивілізації, яка, таким чином, виявляється суто «чоловічою, – з усіма патологічними ознаками такого обмеження... Та й ви самі не раз чули: «жінка, але розумниця,» – звучить так само, як і «єврей, але людина хороша», так само, як вираз «мужня жінка», звучить похвально, а вираз «ожіночений чоловік» – зневажливо... Й напевно, важко придумати більше приниження гідності жінки, аніж практика т.з. «конкурсів краси», в яких жіноче тіло стає об’єктом суто механічних вимірів і обмірів: красою тут гендлюють, як салом, нафтою, кіньми і машинами... Тому є закономірним і те, що Ніла Зборовська в аналізі творів Лесі Українки акцентує їхні феміністичні мотиви. Однак робить істотне зауваження. Вона не погоджується з примітивною однобокістю суто феміністичного потрактування Лесиної творчості, бо ж сама Леся Українка невипадково критикувала й перші повісті Ольги Кобилянської, вважаючи головним їхнім недоліком тенденційні феміністичні переконання. Ніла Зборовська підкреслює: «Важливо те, що Лесина універсальна установка на жіночу духовність значно глибша за феміністичну ідею статевої рівності, тобто культурної рівності для чоловіків і жінок»... А в підсумкових роздумах своєї книги авторка, вслід за Міленою Рудницькою, спираючись на концепцію жіночої творчості (з її яскравими материнськими рисами) Лесі Українки, наголошує несподівано «традиційний» аспект їхніх світоглядних переконань. Вона говорить, що істинний фемінізм тотожний материнству. Йдеться про материнство не в буквальному сенсі, а в духовному розумінні. Нагадавши читачеві, що для Лесі творити означало виховувати в собі, у своєму власному житті вічну жінку, Ніла Зборовська пише: «Мені взагалі здається, що Богородиця – архетип вічної жіночої мрії. Смертна жінка бере шлюб з Богом, щоби діти не пізнали смерті... І ця вічна жіноча мрія реалізується у їхньому безсмертному творінні. Адже специфіка самого життя така: життя прагне вічності, а тому воно прагне і міфу про вічність, тобто творчості».<br />
Ось так витворюється спільний часопростір звільнення і впізнавання, невипадкове свідчення про Рай і Вирій розіпнутих крил, місце майбутньої зустрічі Христа і Діоніса, епохи Нового Відродження культури живого життя... Бо ж на межі вони стоять, на межі...<br />
А поміж весняних ланів і дикого поля росте й цвіте молоде жито...<br />
Троє жінок різного віку йдуть крізь те квітування... Ось та, що найближче від мене, нахиляється, гострим серпом зрізає жмут зеленого жита, й неймовірно красивим порухом, описавши зрізаними стеблами сферичну дугу, простягає його іншій жінці... Вона бере той жмут і вже своїм серпом долучає до нього ще одну жменю щойно стятих зелених стеблин... І знову передає їх своїй сусідці...<br />
Отак ці жінки в себе вдома навпроти дня Юрія Змієборця викликають Опівнічного Межника. Він з’являється на вороному огирі, об’їжджає людські поля, пильнує, чи не порушені, не зневажені ним встановлені межі. А вдень його викликати дозволено тим, кому вкрай необхідно зустрітися з найріднішими кревняками – померлими, живими ще ненародженими рятувальниками... Бо ж Опівнічний Вершник тільки наглядає, він пильно вартує останню межу, що відокремлює світ потойбічний од нашого світу... Й по весні сьогосвітні женці не жнивами перейняті: вони шляхом дійства вимолюють побачення з тими, хто є часткою Спільного Тіла з ними...<br />
<br />
Зеленеє жито на межі,<br />
Хорошії гості – до душі...<br />
<br />
Сього ж дня Душа Роду, її вісники й посильні вертаються до своїх покинутих дітей, – щоб допомогти їм вберегти власні душі від омертвіння… Тільки не варто зловживати тими побаченнями. Ніхто не знає правил потойбіччя... Й позаритуальна спроба зустрітися з рідною людиною може завершитися досить сумно...<br />
Ось так «Пришестя вічності» перетинається, доповнюється пісенним замовлянням... Таке переплетіння й витворює з цієї книги рідкісне явище в сучасному літературознавстві. Зборовська сама виходить на межу, дістає, не боячись порізатись, серпа й, не чекаючи сезонних жнив, зрізає ще зелені стебла... У цьому просторі час втратив свій звичний плин, у ньому самотньо і страшно, і щоб не збожеволіти від усіх потуг конвеєрного продукування, мусиш бодай раз на рік згадувати свою приналежність до Спільного Тіла, й за допомогою невипадкових слів і ритуалів дочекатись повернення миттєвої вічності и бодай хвилину поспілкуватися, поговорити з рідною душею... Й так само, як Мавка з «Лісової пісні», не пожаліти для тієї душі краплю живої крові...<br />
<br />
Р.S. Дописуючи свій есей, я дізнався, що весь наклад книги Ніли Зборовської вилучено з продажу – не для прочитання, для знищення. Хотілося б вірити що то лиш чутки, й «Пришестя вічності» все ж дійде до свого читача.<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>с. Немильня,<br />
Новоград-Волинський р-н,<br />
Житомирська обл.<br />
<br />
*Видавництво «Факт», Київ, 2000.<br />
<br />
<br />
Ґудзь Ю. Рай і Вирій розіпнутих крил. Слідами втраченого ритуалу і знищеної книги. [Рецензія на кн. Ніли Зборовської «Моя Леся Українка»] // Кур’єр Кривбасу. – №143, жовтень 2001, С.206-209<br />
<br />
<br />
<br />
Пентагон Анатолія Сірика<br />
<br />
Сірик А. Terra incognita (міфологеми), Житомир, «Вісник», 1993, [1]; Трава з довгою волоттю. Ж., «Вісник», 1993, [2]; Без назви (поезії). Ж. «Вісник», 1993, [3]; Астральний біль (поема). Ж., вид-во «Сі-еН-еС», 1993, [4]; «Вглядання в узвичаєні кольори» (за М.-К. Чурльонісом). Ж., вид-во «Сі-еН-еС», 1993, [5].<br />
<br />
П’ять тоненьких, ошатно і зі смаком виданих збірок власних поезій, японський папір, комп’ютерна графіка і спільний рік з’яви в читацький світ – 1993-й, в часи друкарської й поліграфічниї скрути роблять поетично-видавничий прецендент Анатолія Сірика гідним подивування... Маємо рідкісний випадок, коли витонченість і шляхетність форми гармонійно поєднується з глибиною змісту, силою художнього осягнення реалій останньої декади епохи Риб... Оточуючий світ і простір власної душі цікавлять автора найбільше в моменти своїх межових ситуацій, граничної своєї напруги, коли долається бар’єр відчуження скриптора, його письма – від потенційного читальника, коли виявляється єдина архітектоніка поетичного тексту і, як результат, з’являється можливість медитаційного зосередження й бодай короткочасного звільнення з плину немовленого:<br />
<br />
«приснилася, одснилася... й – нема,<br />
неначе не було Тебе ніколи –<br />
безсилий дощ сумує вже відколи,<br />
заславши сірим голубі околи, –<br />
й журу веде за руку крадькома...<br />
приснилася, одснилася... й – нема:<br />
зоставлений, мов човен на приколі,<br />
не одійду й на крок від ції долі,<br />
бо Ти перед очима. Й мимоволі<br />
молитву прошепчу із багатьма...»<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(3 – с. 33)<br />
<br />
Але звільнення в цьому випадку не ототожнюється з колективними формами забуття, власне – історією. Гірка пам’ять, особисті архіви душі дають змогу (і право) вибудувати свою, незалежну від будь-яких ідеологій, парадигму сприймання дійсності:<br />
<br />
«ще мить –<br />
і невизнані кольори<br />
невизнаної світом нації<br />
одлетять як випар<br />
за горизонт відчаю<br />
а в порожнечі думання<br />
то з’явиться, а то зникне<br />
страховитий нептунів тризуб –<br />
поглибшає<br />
розбурхана зорями ніч<br />
у її дикім нетрищі<br />
ще водяться літери<br />
вкрадених і обікрадених імен<br />
мов осінні яблуневі садки<br />
із збайдужілим поглядом»<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(4 – с. 5)<br />
<br />
Реальність втрачає ознаки здорового глузду, й осмислення свого часу, себе в ньому дається поету не легко, коштує неймовірних зусиль, моментів зневіри й відчаю:<br />
<br />
І зрадили, і прокляли –<br />
злосну не одігнали від очей,<br />
жагучий подих волі на поталу<br />
повіддавали, пропили... Ачей<br />
дізнаєм таїну толєдських сталей,<br />
намаєм райковецьких городищ<br />
і заживем – величні та зухвалі –<br />
під бандуровий рокіт ярмарчищ...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(3 – с. 18)<br />
<br />
Але не тільки так – через омовлення навколишнього світу, через пізнання його (і власного) внутрішнього сенсу, через привнесення того ж таки смислу в зруйнований простір Дому буття – поетичної мови, – тільки так можна врятувати від тавтології, котру прагне накинути поету наша «зсучена» сучасність, вирватися поза межі недолугих установлень на т.з. «актуальність», «карнавальність», «народність». Поезія – то є можливість авторської і людської самоідентифікації, можливість прожити не чуже, а своє життя, то є спосіб особистого приреченого порятунку... Можливо, тоді й стають доречними слова пустельника: «Врятуйся сам і біля тебе спасуться тисячі...». Хай не тисячі – одна-єдина жива душа, вбережена від прижиттєвого омертвіння силою врятованих слів... Ось тут поезійний контекст Анатолія Сірика дозволяє відчути й усвідомити свою потаємну особливість: виявляється, наші слова зберігаються не на папері, не в пам’яті минулих чи прийдешніх поколінь, а саме в тому приреченому промовлянні... Адже скільки багатотомних «нєтлєнок», написаних лауреатами державно-людожерських премій, канули і кануть в забуття тільки тому, що живій людині властива органічна відраза до мертвих слів.<br />
Чітко організовані некрофілічні ювілеї тут вже нічим не зарадять. Жива література – то не щось дане раз і назавжди, щось установлене «горішніми» директивами. Вона вимагає повсякчасної акцентації, зусиль особистого промовляння. То є більше шлях, аніж досягнутий результат, те, до чого, ми лиш намагаємося наблизитись. І приреченість тут береться не в сенсі якоїсь фатальної неминучості, безвиході, а як людська необхідність в реченні, в особистому промовлянні, в називанні невидимих сутностей. Саме в просторі взаємно авторської й читацької приреченості словам повертається таємна сила і відкривається споконвічна незавершеність світотворення, в якому людина лиш розпочинає здійснюватись в своїй подобизні Творцеві:<br />
<br />
втрачаєм все, що мали дотепера.<br />
Одна лиш Доля – віриться – втаїться<br />
в Душі – душа з прозрінням Бодлера<br />
та, сховані в задуму, зниклі лиця.<br />
Не маючи вже людської подоби,<br />
притишені, неначе візитери,<br />
впокорені добою, стійкі сноби,<br />
пантомімічні, неубувні кхмери.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>(3 – с. 30)<br />
Ось так, наперекір і завдяки зруйнованій сьогосвітності вибудовує поет власне сховище, свій Пентагон, котрий може одночасно бути і відкритим, і незахищеним, й прихованим, потаємним, вибудовує свій дім буття. Саме тут, поміж неомовленим і невимовним, уможливлюється здатність автора (скриптора) за допомогою вже з’явленого тексту відновлювати в речах і явищах їхню невидиму сутність, – в тому сенсі, як про це говорено в одному з листів Р.М. Рільке: «Ми, тутешні й нинішні, ні на мить не задовольняємося часовим світом (...) ми невпинно йдемо і йдемо до тих, хто жив раніше, до наших предків і до тих, хто очевидно, прийде після нас (...) Ще для наших дідів та бабусь був «дім», був «колодязь», знайома їм вежа, нарешті їхнє власне убрання, їхнє пальто; майже кожна річ правила за посудину з котрої вони брали людське про запас (...) Оживлені, пережиті ними речі, речі – наші співучасники, – сходять нанівець і не можуть бути чимось замінені. Ми, можливо, останні, хто ще знав такі речі. На нас лежить відповідальність не лише зберегти пам’ять про них (це було б мало й ненадійно, а й їхню людську цінність як ларів (ларів – у значенні домашніх божеств). У землі немає іншого виходу аніж ставати невидимою: і в нас, бо ж ми якоюсь частиною свого єства причетні до невидимого (...) у нас лише може відбуватися ця глибока внутрішня й тривала метаморфоза видимого в невидиме, вже не залежна від видимого й відчутного буття, – як наша власна доля в нас постійно присутня й постійно невидима»1.<br />
Ось так і здійснюється в поезіях Анатолія Сірика перетворення й витворення раз і назавжди обраної долі, де поряд з власною приреченістю на промовляння незримо присутня сила ісихастичного раньозимового мовчальництва... На останок хотілося б привести невеличку, але дуже істотну щодо згаданого поетичного Пентагону, цитацію – зі статті Анатолія Макарова «Польоти вві сні та наяву»: «Я знаю поетів, це М.Воробйов, С.Вишенський, А.Сірик, М.Рачук, які багато років писали нікому не потрібні вірші. Писали й страждали, бо так, «як треба», писати не вміли і не могли. А потім з’ясувалося, що вони творили нове слово в поезії. Тепер їхній художній досвід вивчають учорашні гонителі й опоненти і намагаються писати в їхньому стилі. Це свідчить про те, що запланувати чи скасувати хужожнє мислення неможливо»2.<br />
І, врешті решт, – те, що мало бути наприпочатку цієї рецензії, короткий біографічний додаток:<br />
Сірик Анатолій Силович, народжений 1939 року в райцентрі Чуднові на Житомирщині. Вивчав філологію в Київському Шевченківському університеті. Від 1959 року мешкав у Черкасах, був головою літературної студії імені Василя Симоненка.<br />
Опісля (1981-1991) жив у Литві, перекладав поезії литовських поетів: Майроніса, Саломеї Неріс, Едуардаса Межялайтіса, Вітауса-Пятраса Бложе, Міколаса Карчяускаса, Юстінаса Марцінкявічюса, Пауліни Жямгуліте, Юлії Скянтайте та ін.<br />
Віднедавна мешкає в Житомирі. Член Спілки українських письменників.<br />
<br />
1* Р.М. Рільке. Думки про мистецтво і поезію. К., 1986. – вид-во «Мистецтво». – С. 270-271 (пер. Тупайло М.В.). <span style="white-space: pre;"> </span><br />
2* Літ. Україна. – від 24 травня 1990 р.<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<br />
Ґудзь Ю. Пентагон Анатолія Сірика // Слово і час. – №3, 1994. – С.85-87.<br />
<br />
<br />
<br />
Краплини світла<br />
Світлани Штатської<br />
<br />
...Чому пишуть вірші жінки?<br />
Скажімо, з чоловіками тут більш-менш зрозуміло: щоб сподобатися прекрасній половині роду людського й на крилах того сподобання та натхнення домогтися слави і доскочити бодай якщо не серця жінки, то хоча б якої-небудь Шнобелівської премії...<br />
З жінками – все складніше і загадковіше... Їм не потрібна поезія для завоювання й впокорення обраного суб’єкта. Для цього вони мають набагато потужніші засоби... Тут один порух, умовно кажучи, плечем, чи таємнича посмішка і погляд можуть взяти таку фортецю, перед якою виявляються безсилі найгеніальніші епічні творіння...<br />
До слави більшість нормальних жінок (не феміністок) теж абсолютно байдужа... Вони добре знають, що живій людині зовсім не пасують оті всі державні звання й нагороди, що всі «високі відзнаки» – то лиш спосіб закопати поета якнайглибше в мертвий ґрунт, залляти асфальтом і ще за життя перетворити його в задубілого класика-нулика... Тому так рідко ці жінки (за винятком хіба що залавреачених) переступають межу, яка відокремлює їх од некрофільсько-державного заповідника... Що ж тоді змушує їх вдаватися до такого болісного і невдячного modus vivendi*, яким є в цьому світі поезія?<br />
Що насправді шукає в поезії молода авторка, в нашому конкретному випадку – Світлана Штатська?<br />
Кого і що шукає вона в цьому роз’єднаному, розірваному на шматки світі? Напевно, і це найпомітніше у її віршах, якоїсь гармонійної цілісності, єдності з абсолютним началом усього сущого... Це прагнення, цей погляд до надземного світла й уможливлюють буттєву повноту її шукань, пронизливу щирість з’явлених рядків, життєве відображення в них своєї власної душі:<br />
<br />
Самотній млин... Йому припнули крила:<br />
Стоїть отак – доступний всім вітрам.<br />
Спливає час. Його могутня сила<br />
Вмирає, як забутий храм.<br />
Самотній млин, о як жадає волі!<br />
Йому б злетіти – й хмари колосить,<br />
А навкруги – одні рівнини голі,<br />
І нікому кричать, і нікого просить.<br />
<br />
Різні наймення має те абсолютне начало... Найближче й найзвучніше з них-відоме з давніх-давен. Це – Любов... Ось і Світлана витворює свої таємні ритуали зустрічей і прощань зі своєю любов’ю, своїм коханням, зі світлом власного розполовиненого серця:<br />
<br />
Коханий мій, моя печаль,<br />
Тебе щодня стрічаю в снах.<br />
Між нами – сум, між нами – даль,<br />
Між нами – осінь у дощах...<br />
<br />
Ті зустрічі й прощання відбуваються на тлі притишених літургійних змін: весна непомітно переходить у літо, купальські вогні відпливають за течією до ранньої осені, ще крок – і за вікном світиться святкова білизна першого снігу, вертаються спомини про дитячі зимові дива... Та незмінним у отих переходах залишається бажання якнайповнішого перевтілення в поетичний рядок, бодай на мить торкнутися того, що непідвладне тліну:<br />
<br />
Погожий вечір, тиха ніч,<br />
Хто там в гаю чекає щастя?<br />
Коханий? Так, але не в тому річ, –<br />
Моя душа приходить до причастя...<br />
Вона, як я, всю ніжність п’є<br />
Із зір, і рос, і трав під ранок...<br />
<br />
І, можливо, весь світ, вся наша цивілізація, чоловіча за своєю суттю, рятуються від божевілля споконвічним прагненням жіночої душі до краси, гармонії й любові... Бо ж навіть океан холодної темряви – безсилий перед краплиною світла, збереженою в теплім лоні жіночих долонь...<br />
Залишається лиш побажати Світлані Штатській майбутніх творчих злетів і більш вимогливого, більш прискіпливого ставлення до кожного рядка, до кожного слова в ньому...<br />
<br />
* Спосіб існування – (лат.)<br />
<br />
Юрко Ґудзь. Краплини світла Світлани Штатської [передмова] // У кн.: Сосни шумлять [Текст] : поезії / С. М. Штатська ; авт. передм. Ю. П. Ґудзь. – Житомир: Полісся, 2004. – 147 с. : мал.<br />
<br />
<br />
<br />
ЗАМІСТЬ ВСТУПНОГО СЛОВА*<br />
<br />
* Передмова до поетичної книги Марії Рудак.<br />
<br />
«Іноді мені сниться світлокоса жінка... Вже вигляділа, виростила дітей, дочекалася двох онуків і ось, тепер, у теплій сутіні ранньої осені вона розповідає комусь про своє життя, терпляче очікує нових запитань, обережних дотиків невидимих в темряві крил... Я теж крізь власні сновидіння прислухаюся до їхньої розмови:<br />
«Навпроти нашої хати стояла стара, ще зелена груша. Таке високе і розлоге дерево! Мені малій здавалося, що воно дістає до самого неба, торкається своїми гілками зірок. Бо так гарно було: ввечері, літом, коли вже випаде роса, і в хаті горить керосинова лампа, вийти до тієї груші і побачити, як світяться, мерехтять поміж чорних гілок, прямо над моєю головою золотисті, величезні зорі. Як мені хотілося досягнутися до них, порозмовляти з ними! Тоді вони були так близько від мене... Вже згодом, коли я виросла, мої найперші вірші з’явилися, мабуть, як спроба бодай хоч трохи скоротити віддаль між власним голосом і неймовірно далеким золотистим сяйвом, зберегти у своїх віршах бодай відлуння того, що древні греки звали музикою небесних сфер…<br />
А ще малою я любила співати. Приходила в церкву, піднімалася на крилос, де в хорі півчих моя бабуся Гапка виспівувала Херувимські псалми, і спершу тихенько, а потім все голосніше починала підспівувати – без слів, одну мелодію, притуляючи її до себе як живу істоту… А вже після служби півчі зносили мені в пелену свої нехитрі й щедрі дари: шматочки свяченої просфори, карамельки, пряники. Гладили мене по голові, промовляли: «От яка гарна зміна нашій Гапці росте!»<br />
Я слухаю розповідь пані Марії й боюсь проґавити хоча б одне слово, щоб не втратити відтінки тиші поміж окремими словами, інтонації майже дитячого подиву й спокійного смутку в них… Бо знаю: щойно розплющу очі й всі дивовижі з цього сновидіння щезнуть, вивітряться з моєї пам’яті. Не зрозуміло чому й навіщо, але скоріше за все людина забуває найпрекрасніші хвилини свого життя. Опісля миттєвих спалахів екстатичного натхнення – зачаття нового життя, нового вірша, майбутньої книги, прозорої й майже невагомої, як рожева пелюстка яблуні, що відгукнулась на поклики весняного вітру й невтримної повені, могутньої течії, яка з’єднує в одне спільне тіло, роз’єднані буттєві береги й обереги, – такої миті людська істота на якийсь час піднімається (злітає!) по драбині життя вгору на кілька рівнів, але зостатися там на довго їй не вільно й мусиш знову падати, вертатися в покинуту реальність, ледь встигаючи сховати все ще теплий попіл забуття, солодкі й болючі спомини…<br />
Поезія допомагає нам долати здавалося б вовіки нездоланні відстані… Ось чому бодай зрідка я відкриваю шкільний зошит із переписаними від руки рядками й перечитую вірші пані Марії. Вчитайтеся в них і ви: тоді, можливо вам ще присниться світлокосе тепле сяйво, чимось дуже схоже на ранню осінь бабиного літа…<br />
<br />
2001 р.<br />
<br />
Ґудзь Ю. Замість вступного слова // До світла: Християнський часопис українців в Італії. – №8, 2004.<br />
Ґудзь Ю. Замість вступного слова // Світло спілкування. – №7, 2007. – С.68.<br />
<br />
<br />
<br />
«СВІТЛО НА ХУТОРІ КУРЯЧА СЛІПОТЬ»<br />
<br />
Книга Олександра Кулеші «На хуторі Куряча Сліпоть» – явище цікаве й самобутнє. Стихія мови поліщуків, майже не відома читацькому загалу, буяє тут яскраво і потужно, сміхова культура домінує над трибом щоденного виживання, над непотребним досвідом новочасної деградації.<br />
«... Наш молодий автор взявся за непросте завдання, – зазначає в передмові до збірки О. Кулеші письменник В. Грабовський, – заглянути глибоко в душу простій людині, яка живучи в такій глухій, без жодних перспектив, місцині, приречена, як сказав би критик, на вимирання у хижій боротьбі за виживання, і в крайньому випадку, має мучитись від усвідомлення своєї неповноцінності, марнотратності власного життя у ці пострадянські, постчорнобильські, а по суті, – апокаліптичні часи». А вона (людина), уявіть собі, навіть вусом не веде. Навпаки, продовжує труїти себе надміром спиртного, брутально лається (а чому ж тут дивуватися, коли поле її духовної діяльності – толочене й перетолочене, починаючи від монголотатарських орд і кінчаючи сталінськими інквізиторами. Ці темні й забиті дядьки й тітки одначе зуміли зберегти в собі безмежну доброту...»<br />
І це уможливлює певні надії – на буттєвому рівні.<br />
На літературному ж – інакше. Тут існує жорстка необхідність йти далі, не зупинятись на осягнутих інтонаціях і прийомах, необхідність вириватись за межі т.з. «карнавальної стилістики».<br />
Інакше всі здобутки почнуть вироджуватись до рівня побутового «ковінькізму» – без усвідомлення внутрішнього трагізму людського мовлення взагалі... Бо в сучасній трагедії, за висловом класика-нобеліанта, гине не герой, а цілий хор усього дійства. Ми є свідками вимирання й щезнення основи нашої нації, підложжя нашої культури – вкраїнського селянства. Це ті люди, які, згідно визначення Освальда Шпенглера, автора знаменитої книги «Падіння Європи», є останніми аристократами духу в змасифікованому суспільстві, останніми носіями традицій і високої культури, – бо дві попередні аристократичні верстви – дворянство й духовенство вже винищені й знівельовані сучасною цивілізацією.<br />
Щоб свідчити про подібні речі, замало так званої «сміхової стихії», замало т.з. «карнавальної культури». Необхідно засвоїти все те, що зроблено попередниками в цьому напрямку: трагічний камертон русинської говірки в новелах Василя Стефаника, могутнє епічно-християнське дихання романів Миколи Закусила, їхнє літургійне звучання...<br />
Засвоїти те все, і йти далі – шукати власні спертя на давньому людському шляху, – до межі, до крайнеба, – там, де втомлена матерія щоденних зусиль перетворюється в незнищиме світло колись обіцяного Преображення...<br />
Інакше на хуторі Куряча Сліпоть так і не розвидниться ніколи.<br />
З найкращими побажаннями до автора і всіх літстудійців<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Юрко Ґудзь.<br />
<br />
Примітка. Насправді книжка називається: Олександр Кулеш «На хуторі Курина Сліпота» (Житомир, вид-во «Полісся», 2000 р.).<br />
<br />
Ґудзь Ю. «Світло на хуторі Куряча Сліпоть» // Орієнтир 6+1. – №12, 23 березня 2000. – С.2.<br />
<br />
<br />
<br />
Пам’ять:<br />
збільшення і впізнавання<br />
<br />
Савка, Богдан. Забути не маємо права... [Текст] / Б. Савка. – 2-е вид. доповн. – Тернопіль: Джура, 2000. – 396 с. : іл. – Б. ц.<br />
<br />
Тернопільське книжкове видавництво «Джура» засноване порівняно нещодавно – 1998 року. Його директор Василь Ванчура надає тій назві певного символічного значення. «Джура» – то є не лише номінальний посередник між автором і читачем, а вірний помічник і соратник найперш за все національно свідомого читальника, щирий порадник того, хто прагне до пізнання й звільнення своєї сутности як вкраїнця, а значить – до звільнення й пізнання самої України...<br />
Переді мною – три книги, видані Василем Ванчурою в його приватному видавництві «Джура». Це: «Забути не маємо права» Богдана Савки, «Українська інтелігенція на Соловках» Семена Підгайного і «Сопигора» Богдана Бастюка. То лиш невелика частка з більш як семидесяти книжкових найменувань, що побачили світ завдяки «Джурі». Але саме ці три книги об’єднує спільна інтонація звернення до нашої пам’яти, до Божої й людської справедливости. На тлі нинішнього знетямлення, наперекір брудній лавині базарно-ліберального мас-культу подібні звернення й звертання набувають особливої ваги.<br />
Один зі згаданих авторів, Богдан Савка, народився в Копичинцях на Тернопільщині, в сім’ї селянина. Закінчив Чернівецький державний педуніверситет. За фахом – учитель історії. Більше 45 років пропрацював на педагогічній ниві в сільських школах і виховній колонії для неповнолітніх на Гусятинщині. Всі ці роки наполегливо й відчайдушно, часто-густо ризикуючи втрапити до лап каґебешників, збирав історичні матеріали та безпосередні свідчення учасників ОУН-УПА, їхніх симпатиків про страшні й героїчні часи боротьби за визволення Вкраїни від фашистів і комуністів, од гітлерівського і сталінського ярма, – саме на теренах колишнього Копичинецького повіту. Книга Богдана Савки не обмежується подіями ІІ Світової війни, його дослідження охоплює більш як тридцятилітній період – з початку 20-х і до 50-х років. В ньому задіяні також численні архівні матеріали Тернопільського управління СБУ та внутрішніх справ, обласного державного архіву... В цілому ж книга складається з трьох розділів: нарису з історії визвольних змагань ОУН та УПА на Копичинеччині, документальних оповідань і нарисів про найяскравіші події та найпалкіших борців... І третя частина – поіменний мартиролог учасників збройного підпілля та їхніх симпатиків.<br />
Варто відзначити високий художній рівень всіх оповідань, зафіксованих Богданом Савкою, то, власне, результат не лише того, що написані вони на основі безпосередніх свідчень бійців Української Повстанської Армії та всього пережитого самим автором. Коли вдивляєшся в лиця молодих, ще навіть безвусих, вояків на світлинах, репродукованих у цій книзі, коли читаєш їхні наймення й псевдо, дати їхньої загибелі, з’являється раптове відчуття: вони дивляться на тебе не з книги, не з офіційно-історичної пам’яти, ув’язаної в сотнях, тисячах бездіяльних тіл, а з якогось зовсім іншого часопростору – живого, болючого, жертовного... Й щоб не змертвіти вкінець, не знетямитись вкрай ось тут, у цьому місці, давно впокореному й перетвореному в державно-некрофільський заповідник, я пишу сам, хочу того чи не хочу ввійти в той простір, увійти бодай ненадовго, і вийти звідти, чітко затямивши просту й необхідну річ... – Настає час, коли жити – для Вкраїни, для своїх дітей, стає вкрай замало... Настає час, коли мусиш вмерти – за неї, за них... І то буде солодка смерть...<br />
Ось розповідь, записана Богданом Савкою від одного з катів Станіславської тюрми, записана під час випадкової зустрічі в 60-х роках, у желєзноводському санаторії «Побєда» (цитую за оригіналом, з невеликими скороченнями): «...Убивать я научился еще в заградотряде, под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было...<br />
Однажды в тюрьму привезли молодую красивую девушку. Поймали ее, стерву бандеровскую, когда, отстреливаясь, уложила полвзвода наших солдат, расстреляв все патроны с автомата, хотела взорваться гранатой, но граната не сработала. Взяли живой...<br />
...Как мы ее только не мучили: сначала били телефонными плетками, вся кожа на пальцах рук полопалась, когда прижимали дверью, били гвозди в пятки, за волосы подвешивали вверх и так держали, кололи грудь, подвешивали за ноги, несколько раз теряла сознание, отливали, но ничего так и не сказала. Отольем водой, станет на ноги и кровью плюет нам в лицо. Даже графином одного стукнула. Потом у наручниках допрашивали. Тройка осудила ее на смерть. Исполняли приговор я и еще несколько таких, как я. В день тогда мы убивали по десять и больше человек. Ту девку-бандеровку убить было поручено мне. Перед тем, как шел на дело, выпивал грамм двести водки и... Навеселе то неприятное дело было легче делать...<br />
...Побитые, порой поломанные, они шли, крестились, молились, пели гимн, кричали «Слава Украине», но не просились. Между тем редко кто из них знал, куда мы их ведем. Просто чувствовали, что идут на смерть. Ведь мы их не ставили под стенку, а убивали так... В то время, когда вели по коридору, железнодорожным обушком били в потылочную часть головы. То получалось классно, почти без крови. Ударишь, подергается раз-два и – конец... А ее перед тем, как убить, втроем еще хотели изнасиловать. Рвалась, падла, кусалась, побили мы ее крепко, но не далась. Вылили на голову воды, очнулась. И я повел ее по коридору... Она поняла, куда веду, крикнула: «Прощайте, брати! Дзвінка іде на смерть!» Повернулась ко мне, с ненавистью что-то сказала, шла и пела... Ты знаешь, что она пела? Пела бандеровский гимн «Еще не вмерла...»<br />
...Как только она ступила на канализационную решетку, с рукава я высунул обушок и сильно ударил ее. Ударил и не попал, куда надо, ведь опьянел уже, провозился с ней из-за этого долго. (Від удару вона опустилась на руки, але не впала. Тоді кат ногою притиснув її до бетону і став бити по голові обушком...) Дернулась несколько раз – и все. Я вытер оббрызганные кровью и мозгами сапоги, нагнулся, перевернул, чтоб снять наручники, увидел ее открытые глаза, что как-то особенно смотрели на меня. До сих пор вижу эти глаза. Снял наручники и пошел... Думаешь, мне даром капитана дали, а премий я сколько получил! Сколько их там убил, счета нет. Совесть тогда не мучила, молодой был, а вот сейчас некоторые ночью снятся. Особенно эта девка... Скажи, как мне избавиться от нее. Переследует даже днем, бывает, иду – она идет за мной, оборачиваюсь – нет. Иду – опять она идет. Что мне делать, не знаю...<br />
Сп’янілий кат, не роздягаючись, повалився на ліжко і захропів».<br />
Так, трохи задовга і заважка цитація... В книзі Богдана Савки є багато й гінших, не катівських, на чужій мові оповідей про героїку збройної боротьби. Мусимо читати, пам’ятати і добре тямити, що до чого, щоб вже ніколи ветеранам заґрадотрядов, усіляким прапороносним «освободітєлям» не закортіло взяти обушок у руки і почати диктувати нам свої порядки.<br />
<br />
Бастюк Б. «Сопигора»: «Пасинки Європи». - Богдан. 1999.<br />
<br />
«Сопигора» Богдана Бастюка – це перша частина великого епічного твору, в якому на прикладі одного села простежуються історчні шляхи цілого народу висвітлені крізь призму сприйняття галичанами. Автор не захоплюється широкомасштабними картинами, а детально зупиняється на конкретних подіях, що відбуваються в галицькому селі з узагальнюючою назвою Сопигора.<br />
У першій книзі описано події з незапам’ятних часів до «червоного» вересня 1939 року. І про всі ті події, про людей, втягнутих у їхній буремний вир, автор розповідає зі щирим співчуттям і майстерною образністю у змалюванні окремих дійових осіб «Сопигори», – бо ж саме ця образність і дозволяє вберегти поміж усіх з’явлених слів найголовніше і невимовне.<br />
Добре й те, що завдяки «Сопигорі» український читальник, особливо зі Східної України, вперше дізнається про трагічний сенс багатьох подій, що відбувалися в Галичині наприпочатку 30-х років. Дізнається, скажімо, як проходила так звана «пацифікація», – себто «умиротворення» польською владою тамтешньої української людности. Бо то ж лиш назва, а прихована по-єзуїтськи мета тієї «пацифікації» полягала в національному й соціальному притлумлені свідомих українців-галичан, їхніх культурницьких і освітянських набутків. Гортаються сторінки, і перед нами немов мерехтять кадри призабутої, дивом вцілілої кінохроніки: ось наприкінці жнив 1930 року на очах второпілих селян озброєні поліцаї, поляки громлять читальню «Просвіти», сопочуть від люті і топчуть чобітьми портрети Франка і Шевченка, шматують книги, надруковані українською мовою. Згодом йдуть по людських садибах, до хат, чиї господарі втрапили до «каральних» списків. І знову – рвуть, кидають під ноги вишивані обруси, жіночі й чоловічі сорочки-вишиванки. Богдан Бастюк зауважує: «Не знаю чому, але завжди усіх непроханих зайд в нашого краю лютили і доводили мало не до сказу народні вишивки… Мабуть, тому, що вишивки – це культура. А в будь-якого загарбника, чи гнобителя-визискувача стосунки з культурою завше напружені.» І тому, коли на запитання «Кто єстесь?», селянин осмілювався відповісти – «Українець!», – його тоді забивали киями мало не до смерти. Бо так вже повелося на цій землі: державі (тій, що була, і тій, що є) прагнеться мати під собою безпам’ятне бидло, а не свідомих і рішучих громадян. Так повелося, так є, але так не мусить бути. Бо ж Україна – це простір свободи і віри, найперших і найостанніших підвалин, на яких тримається висока традиційна культура. Без цього опертя, без усвідомлення необхідности боротьби за їхнє збереження, ми перестанемо бути собою. Саме цей мотив невипадково звучить у тому розділі, де автор веде розповідь про вересень 39 року і прихід в Галичину сталінської орди – т. з. «червоних визволителів», тодішніх союзників біснуватого фюрера.<br />
І ось, десь на другий, чи третій день отого «визволення» до місцевої гімназії приїхав штатний агітатор. Учнів і учителів зігнали до спортивної зали. І тут починається щось несусвітнє...<br />
<br />
Архів автора // 2001.<br />
<br />
<br />
<br />
АНТРОПОЛОГІЯ<br />
як спроба приборкання війни?<br />
<br />
Маттійс ван де Порт. Цигани, війни та інші приклади неприборканості. Цивілізація та її прикрості в сербському місті. – Київ, 2001.<br />
<br />
… Нещодавно, у київському видавництві «Свенас» побачила світ книга Маттійса ван де Порта «Цигани, війни та інші приклади неприборканості» (в перекладі на українську мову)...<br />
Дивна книжка: більшість з її сторінок несподівано починають сприйматися не як щось написане і прочитане, а як окремі кадри останнього, все ще не змонтованого, фільму Еміра Кустуріци, боснійця за походженням, кіноповісті якого про війну на Балканах й людську безпритульність в цьому світі не раз здобували найвищі нагороди в Каннах…<br />
Отож, відомий голландський антрополог М. ван де Порт, – один із головних персонажів цієї, захованої поміж чорно-білих сторінок, невидимої стрічки, навесні 1991 року приїжджає до Сербії – з професійною метою вивчення «діонісійських чинників у циганській автентичній музиці». Зі своїми друзями він відвідує різні сільські шинки (на околицях містечка Новий Сад), куди урбанізовані серби приходять не лише слухати екзотичну музику ромалів, пити молоде вино, але й з підсвідомим бажанням скинути з себе тягар «буржуазно-цивілізаційного впокорення». Й вже влітку, зовсім несподівано для себе, автор згаданої книги стає свідком початку Третьої балканської війни – страшної міжетнічної різанини, яка тривала на теренах колишньої Югославії впродовж кількох років. Та все ж М. ван де Порт не полишає Сербію, й зостається в охопленій війною країні ще півтора року… Й поволі його професійна зацікавленість набуває болючого (суто людського!) здивування, потреби бодай частково зрозуміти те, що виривається за межі логічного сприйняття… Тобто: як стало можливим з’явлення в самому центрі (серці?) Європи наприкінці двадцятого сторіччя новітніх концентраційних таборів, яким чином величезна кількість т.з. «цивілізованих громадян» раптом перетворюється у вбивць і ґвалтівників, ентузіастів державного геноциду, скерованого проти людей іншої національності, коли на тлі жахливих, але «правильно поданих», зачисток героями дня стають неприховані садисти й злочинці?<br />
Ось голоси очевидців тих подій (за певних причин автор не називає їхніх імен):<br />
«Модріцу атакували з усіх боків… Всі були у сховищах, перелякані. Врешті-решт наше місто захопили. Велика кількість жінок лишилися тут самотніми. Багатьох із них змусили пройти містом оголеними. Вони мали танцювати на столах та прислуговувати… Вони голими мали пиячити з чоловіками під пісні четників… Вони вбивали та ґвалтували без дискримінації»…<br />
«Була сила-силенна вбивств у Прієдорі… Все було спалене дощенту або пограбоване. Вбивали немовлят місячного віку. 2500 чоловіків розстріляли протягом трьох-чотирьох годин».<br />
«Це був чоловік із мотоциклом. Серби прив’язали його за ґеніталії тросом і потягли за мотоциклом. Вони блювали й сміялися. Вони відрізали йому ніс та вуха… Це не був поодинокий випадок»…<br />
«… Міліціонери сербського Білого орла у циганському концентраційному таборі поблизу Прієдора наказували кидати немовлят та малюків у печі»…<br />
То є лиш невелика частка подібних свідчень, зібраних М. ван де Портом. Але навіть на цій підставі можна відчути стан голландського антрополога, якому довелося замість безпосереднього вивчення взаємних впливів циганської та сербської народних культур пережити те, що не піддається ніякому записуванню… Бо ж у розповідях людей, що пережили спустошення і руйнування ще позавчора розкішних міст – Вуковара, Мостара, Сараєво, Дубровніка, де вони мали все, як вони кажуть, «вище середнього рівня», в їхніх переляканих оповідях нашого автора найбільше вражає мовчання свідків, несподівані паузи, що виникають між словами. Біженці, які давали інтерв’ю журналістам, практично для кожної програми TV часів війни, часто виявлялися неспроможними відповісти на запитання – вони просто мовчали у відповідь. Здавалося, жахливий досвід цих людей відлучає їх од самої мови, від словесної комунікації взагалі, безсилої пристосуватись до вражінь жертв війни, знетямлених біженців…<br />
Молода жінка, на очах у якої сербські добровольці вбивали дітей, ґвалтували дванадцятилітніх дівчаток, вже згодом, потрапивши до табору біженців у Хорватії, не в змозі була вимовити бодай слово упродовж кількох днів. Сиділа на ліжку й мовчала…<br />
Й знову ван де Порт вертається до попередніх запитань:<br />
«Чим спокушаються люди, коли перевертають усе, що ми (і вони) вважаємо як розумне, цивілізоване та людяне? Що спонукає снайпера вбивати зовсім незнайомих людей? Що спонукає міліціонерів обстрілювати з мінометів шпиталі, черги за хлібом, автобуси, вщерть заповнені дітьми?..»<br />
Тут дослідника (як він сам зізнається в заключному слові своєї книги) охоплює паніка. Всі науково й логічно вмотивовані пояснення згаданих явищ розвалюються мов картковий будиночок: історично-соціальні – війна як наслідок розкладу комуністичної федерації маршала Тіто; постніцшеанівські – війна як звільнене «діонісійство» з його підсвідомими прагненнями до насильства й агресії, до випадіння в «священне божевілля»; етнічно-племінні: війна як спосіб повернення втраченої самоідентифікації. Та все ж… Аналізуючи переважно пропагандивну (теоретичну) критику «гнилої європейської цивілізації» в сербській пресі, наукових виданнях, різні протиставлення їй здорової й органічної культури автохтонів (читай – сербів), опір цієї «неприборканої» культури всім спробам «європейсько-цивілізаційного приручення» (читай – знеживлення, бо ж недаремно книга має свою підназву: «Цивілізація та її прикрості в сербському місті»), автор найближче підходить до бодай часткового осмислення найболючішої проблеми сучасного світу: глибокої кризи, яку переживає постіндустріальне суспільство, – тієї кризи, яку ще Освальд Шпенглер означив як «Падіння Європи». Хоча й тут ван де Порт зостається перш за все європейцем, – себто людиною, що переконана в перевазі позитивів цивілізації над її негативами, він все ж намагається вийти за межі суто дослідницького, інтерпретаційного сприйняття пережитого в Сербії:<br />
«Коли я бачу трьох сербських чоловіків, які закидають руки на плечі один одному, тримають сп’янілі голови на непорушних шиях та повільно похитуються з боку в бік у такт мелодії оркестру, що грає для них, – я можу відчувати емоційну тотожність з ними».<br />
Й останнє зауваження… Нині подібні антропологічні дослідження стосунків між різними етносами, спроби хоча б теоретично віднайти втрачену рівновагу між цивілізацією й культурою, можливість їхнього взаємодоповнення, вкрай необхідні і в нас… Бо коли на київських вулицях стаєш свідком все частіших спалахів підсвідомої агресії, накопичених у підземеллях несприйняття всього і н ш о г о, коли полярні твердження концентруються у двох найчастіших трибах:<br />
а) «… как я ненавижу этих хохлов-патриотов! Их всех надо резать! Чем быстрее это случится, тем лучше»…<br />
б) «… Поки на Хрещатику я не побачу хоча б з десяток повішених москалів, я не повірю, що Вкраїна вільна… Скоріше б яка-небудь заваруха»… – то в мене з’являється передчуття, що десь в Європі антрополог Маттійс ван де Порт і режисер Емір Кустуріца, автор фільму «Підземелля», поволі готуються до спільної експедиції на терени країни У…<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>2001 р.<br />
<br />
Ґудзь Ю. Антропологія як спроба приборкання війни? // Книжник review. – №5 (38), березень 2002. – С.14.<br />
<br />
<br />
ГУБЕРНАТОРСЬКІ ПЕГАСИ<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Сердитим пером<br />
<br />
Нещодавно, щоб не відстати від нинішніх дискусій про майбутнього українського Нобеля, я перечитував «Вибране» Ліни Костенко (Дніпро», 1989). Й так сталося, що саме в цей час мої житомирські друзі передали мені збірку віршів Романа Петронговського «Пам’ять». Книжка ошатно й зі смаком видана, ілюстрована кольоровими репродукціями з картин місцевих художників, на гарному крейдяному папері, в твердій обкладинці. Та це й не дивина: Роман Рафаїлович – у минулому заступник голови Житомирської облдержадміністрації, а з 1998-го і донині – заступник голови обласної ради... Отож може дозволити собі таку розкіш. Вразило мене інше. Гортаючи цю збірку, я раптом, не вірячи своїм очам, на сторінці двадцять третій, знайшов одну з поезій Ліни Василівни. Сановитий віршописець лише змінив у оригіналі кілька слів і дописав третю, власну, строфу. Судіть самі, ось Ліна Костенко («Вибране», К., «Дніпро», 1989):<br />
<br />
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.<br />
А може, власне, і не в тому справа.<br />
А головне, що десь в далечині<br />
Є хтось такий, як невтоленна спрага.<br />
<br />
Я не покличу щастя не моє.<br />
Луна луни туди не долітає<br />
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.<br />
Моя душа й від цього вже світає.<br />
<br />
А ось Роман Петронговський («Пам’ять», Житомир, «Полісся», 2000):<br />
<br />
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,<br />
Хоч, власне, і не в тому справа.<br />
Щасливий тим, що Ви на цій землі,<br />
Моя єдина невтоленна спрага.<br />
<br />
Я не покличу: щастя – не моє,<br />
Моя жага до Вас не долітає,<br />
Та думаю про Вас. Я знаю, що Ви є,<br />
І в серці радість розцвітає.<br />
<br />
Нехай роки туманами зійдуть,<br />
Я ж буду вірно Вас чекати<br />
З надією пізнати щастя суть,<br />
Свого кохання спрагу втамувати.<br />
<br />
Може, я щось не второпав? Можливо, це Роман Рафаїлович таким робом освідчується в своїх почуттях класику сучасної української поезії? Що ж, похвальне бажання. Але де ж тоді посвята? Чи, бодай, коротке застереження: «За мотивами Л.К.»?<br />
Гортаю далі – й у російськомовній частині збірки знаходжу не менш яскраві перли. Тут автор «в эту осеннюю пору» з кимось дуже юним «взошли на высокую гору...» Так і хочеться додати: «был сильний мороз». А що було згодом, га? Наш автор скромно відповідає: – «Свеча тогда горела на столе...» – і більше нічичирк, все інше – таємниця, читайте далі Пастернака. Та найбільше житомирський піїт полюбляє риму «власти–страсти», вживаючи її на кількох сторінках поспіль: «и чувства брали власть,(...) влекла лиш страсть» (стор. 82); «в порыве пылкой страсти, (...) нет у меня на это власти» (стор. 83); «...сердце плавилось от страсти, (...) не будет больше судьбы власти» (стор. 84). Хай тобі грець, які пристрасті киплять, аж мурахи по шкірі бігають! Та все ж, редактор книжки А.П.Онопрійчук, професійний цензор у минулому, міг би зауважити авторові, що не варто, батечку, так шедро розкидатися настільки могутньою римою!<br />
Отож, вертаючись до Нобеля... Є сенс книжку Р.Петронговського, паралельно до інших історичних процесів, висунути на міжнародний конкурс поетів-плагіаторів імені Самуеля Шнобеля, переможців якого «нагороджують» згідно з Карним кодексом – відповідно до тих його статей, що захищають авторські права.<br />
Тепер я з нетерпінням чекаю, коли із Житомира мені перешлють дві поетичні книжки Антона Станіславовича Малиновського, колишнього губернатора краю, заступником якого свого часу був Роман Рафаїлович. Бо ж ходять чутки, що наступну збірку вони видають у співавторстві, під назвою «Поліські газелі», що народний художник І.Глазуновченко, спеціально для цієї книги, для її обкладинки, пише велике полотно, на якому Малиновський і Петронговський скачугь верхи на баскому двогорбому верблюді крізь метафоричну пустелю суспільної апатії до світлого майбуття і процвітання. Ви запитаєте: до чого тут газелі й верблюди до Полісся? Не знаю... Кажуть, що видання майбутнього шедевра фінансує якийсь аравійський шейх. Взявши в концесію гектари поліських боліт, він вперто шукає там чи то нафту, чи то газ, чи вихід до Сезаму. Хай шукає, Аллах йому в поміч! А вам, любі читачі, я бажаю майбутніх зустрічей зі зразками губернаторської поезії. Тримайтеся і кріпіться! Далі буде...<br />
<br />
Брус І. Губернаторські пегаси // Літературна Україна, 12 квітня 2001. – С.6.<br />
<br />
<br />
<br />
Ю р к о Ґ у д з ь<br />
<br />
І н т е р в ’ Ю<br />
<br />
<br />
ПТАХИ І ДИНОЗАВРИ<br />
Інтерв’ю з Юрком Ґудзем<br />
<br />
«Ісихія, або книга щастя про найостаннішу смерть і найпершу любов чоловіка й жінки з країни Тео-Доро, про душу й тишу їхнього спільного тіла, щезлих тут на землі, але збережених у пам’яті неба», – таку, дещо незвичну назву має новий роман Юрія Ґудзя, відомого поета і прозаїка, лауреата двох міжнародних премій, автора книг «Боротьба з хворим янголом» та «Не-ми» (книга видінь і щезнень), численних публікацій у вітчизняній і зарубіжній періодиці.<br />
<br />
Один з розділів «Ісихії» розпочинається досить несподівано «Наприкінці задушливого літа останньої декади Риб, напередодні виборів головного державного Зверхника пріснодіючий і невтомний, з обличчям лагідного євнуха й вольовим усміхом (для рівноваги) найперфектнішого друга незапліднених обіцянками жінок президент Грободар Чумаческу з благословіння патріарха Мінарета своїм історичним і стилістично вишуканим декретом та кількома підрозділами спецбатальйону «Омега» розігнав «морально здичавілу, наскрізь скорумповану й цілковито байдужу до реальних проблем та утопічних прагнень тубільного населення» (з дектеру) Раду Наробрів* і проголосив себе Верховним Кондукатором усіх малих та великих, Лівобережних і Правобережних, Нижніх і Верхніх теренів країни У... народ з цілковитим розумінням сприйняв державотворчу ініціативу свого коханого керманича й з нетерпінням очікував обіцяних указів про зменшення цін на горілку, хліб та вудженину всіх сортів... Ніяких веле-людних, за тривогою очікуваних демонстрацій на захист т.з. «парлямен-тарної демократії» не відбулось. На місцях ініціативні громадяни<br />
прихильників відновлення дії звичаєвого права виловлювати останніх наробрів і привселюдно, на майданах зворохоблених міст, шмагали їх канчуками. Поспільство з неприхованою насолодою споглядало порушення нещодавньої депнедоторканості. Для представників сексуальних меншин у колишньому парламенті канчуки (з гуманних міркувань) замінювалися березовими різками, вимоченими у розсолі... Всі ритуали суспільного очищення супроводжувалися (пералельно, на тих же майданах) оглядами художньої самодіяльності та презентацією збірничка публіцистичних розмислів Спілки Красного Письменства під назвою «Чучмеску – наш де Голль»...<br />
– Що це – спроба ще однієї антиутопії, намагання шокувати й так переляканого обивателя? Бо ж далі у вас відбувається щось неймовірне: повстання азіопських нацменшин, танкові дивізії БУТО (світового військогвого альянсу) прямують на місто Вія, «кондукатор» Грободар наказує зірвати дамбу Віївського моря, й величезна лавина води, змітаючи на своєму шляху всі мости, роз’єднує країну на дві половини – Східну й Західну, на дві ворогуючих табори... Де ж обіцяне щастя?<br />
– Все там є, треба тільки читати уважно... Реальність, в якій ми живемо, здатна видавати «на-гора» ще не такі несподіванки. Моя книга – то своєрідне замовляння й заклинання, щоб згадані страхіття все ж не відбулись насправді. Хай краще це станеться в романі. Та й сама так би мовити, «політична інтрига» для мене лише привід, щоб розповісти історію кохання чоловіка й жінки, їхніх відчайдушних намагань врятувати своє почуття від запального збожеволення, вберегти й захистити своїх дітей від зазіхань усіляких вождів-людожерів.<br />
– Тобто, ви хочете сказати, що елементи антиутопії, присутні у романі, є лише тлом, на якому відбуваються головні події?<br />
– Саме так. Одне лише зауваження. Часто-густо написане, прожите не вкладається в чітко визначені жанрові рамки. Іноді весь об’єм з’явленої книги – то тільки клітка, із якої автор, вкупі з читальниками, випускають на волю птахів своєї уяви. Інколи – навпаки: сам текст є невидимим птахом, якого ще належить почути, побачити й спільними зусиллями називання вберегти від небуття. Й саме в цьому просторі відбувається найважливіше.<br />
– Роман «Ісихія» має свою підназву – книга щастя. Про що йдеться тут, як поєднуються вами такі протилежні поняття – біль і щастя, відчай і радість?<br />
– Пам’ятайте, Марино, колись давно по місту і селах країни У блукали дивні листи – без підпису, без адреси зворотної, а в них пропонувалося переписати весь текст у кількох екземплярах і надіслати його своїм найближчим знайомим, собі залишивши «оригінал»... Усім, хто виконає ті умови, невідомий автор обіцяв у найближчому майбутньому нечувані удачі й неймовірні щедроти... А поруч – реєстрик вже здійснених обіцянок, з конкретними іменами та датами, починаючи з минулого тисячоліття. Всі ті, що відмовляться взяти на себе той скрипторський труд, спізнають не менші лиха. Й знову – конкретні приклади... Десь серед моїх паперів зберігається й по сей день такий «лист».<br />
Ось і в цьому романі я пропоную своїм читальникам своєрідні правила «переписування» цієї книги. Вони викладені в передмові до неї. Хоча і не є обов’язковим для всіх, кому потрапить моя книга. Живіть, любіть, читайте – і будьте щасливі, наперекір нещастям цього світу часу... Для таких щасливців у романі зоставлені чисті (білі, сіленціографічні) сторінки – для доповнення (або ж переписування) вже здійснених авторських варіацій...<br />
Щодо неможливих контрапунтів щастя і болю... Не знаю, чи варто вдаватися тут до якихось громіздких і, якщо чесно, нікому не цікавих мудрувань... Це ж так зрозуміло: чоловік і жінка, народження і смерть, тіло й душа. Подібні речі подаються більше для безпосереднього проживання, аніж як теми для всіляких спекулятивних вправ... Іноді короткий жест руки, миттєвий дотик впізнавання долає відстань, об яку розбиваються всі слова. Якщо написане мною бодай зрідка піднімається на рівень такого дотику, якщо це допомагає читальнику прожити, відчути мить власного неминущого, хай і болючого щастя, значить, мій труд не був марним...<br />
– В образі «кондукатора» Грободара впізнаються риси конкретної персоналії, прочитуються факти з реальної біографії нещодавнього «героя» війни на Балканах. Й, водночас, це узагальнений портрет сучасного вождя-харизматика. Невже й наше суспільство приречене на з’яву подібного «динозавра»?<br />
– В моїй книзі немає відповіді на це запитання. Давайте поміркуємо разом. Чому на вершинах державної влади з людьми, які так чи інакше видерлися туди, раптом починають відбуватися страхітливі метаморфози? Звідки така кількість біснуватих «керманичів» на тих підземельних «висотах»? Складається враження, що взагалі в наших умовах влада, позбавлена певних обмежень і контролю з боку суспільства, набуває суто клінічних рис... І вже незалежно від декларованих намірів починає існувати й діяти на підсвідомому рівні, в режимі своєрідної параної: будь-якою ціною захистити себе від найменшої небезпеки – себе в першу чергу, свої примарні привілеї... Й, водночас, усвідомлюючи своє безсилля перед найбільшою небезпекою. Чи не тому владники всіх мастей найбільш цінують своє право виносити смертні вироки, гестомбами жертв розпочинати священні війни... увіковічнювати в бронзі й граніті найбільших людожерів... Таким робом вони намагаються приховати власну сутність прижиттєвих мерців... Найбільший кайф для такого трупняка – позбавити життя по-справжньому живу істоту. Впадає у вічі характерна деталь – певна людська ущербність, неповноцінність таких «кондукаторів». У випадку зі «сталевим Слабо» маємо все той же приклад «клінічного вождя». Народився Мілошевич 1941 року, під час другої світової війни в сім’ї православного священика й запеклої комуністки. Можна тільки уявити, свідком яких сцен, що розігрувалися між батьками, був малий Слободан... І пожаліти його. Бо далі все склалося ще трагічніше. 1961 року покінчив життя самогубством його батько. Через десять літ наклала на себе руки мати. Кулею в скроню з власного пістолета завершив свій шлях і рідний дядько Слободана, генерал югославської армії. Можливо, десь тут ховається таємниця всієї долі Мілошевича, його кар’єри як комуністичного лідера... Не знаю, в майбутньому, певно, будуть оприлюднені якісь дослідження на цю тему. Варто лише пам’ятати, що в нас і по сей день (на відміну од зрілого, нероз’єднаного суспільства) не існує достатньо ефективних механізмів, які б унеможливлювали з’яву таких, як ви кажете, «динозаврів». І треба бути пильним. Бо ж весь комунізм як утопічне вчення, за визначенням академіка Ігоря Шафаревича, є нічим іншим, як підсвідомим потягом до смерті, до реалізації самознищення.<br />
– Не забуваймо й те, що поруч з Мілошевичем збірний портрет «Клінічного фюрера» доповнюється рисами президента-сексофоніста Б.Клінтона. Свого часу він доклав чимало зусиль, щоб уникнути призову в армію й не потрапити у В’єтнам. А коли це вдалося, метляючи хіпповими патлами, завзято скандував антимілітарні гасла проти «брудної війни». Нікому б і в голову не прийшло, які дивовижні метаморфози відбудуться колись з цим пацифістом!.. Що перша особа такої держави як США буде компенсувати свої інтимні проблеми (свій чоловічий ґандж – неспроможність жити з однією – власною жінкою) шляхом нищівних бомбардувань країн, анітрохи не повинних у тому ґанджі!<br />
– Та все ж, чи не є перебільшенням думка одного з героїв вашої книги, що всі сучасні вожді – всі, хто причетний до «великої влади» – це всуціль приховані дегенерати, потаємні збоченці й некрофіли?<br />
– Ні, аж ніяк. Варто переглянути перший-ліпший випуск «останніх новин» і побачити хоч раз цих «героїв екрану», щоб переконатися в цьому! Свій особистий потяг до смерті, свій тваринний страх перед нею ці людці вгамовують тим, що віддають на смерть інших людей, живих і неповинних у своїй юності. Й отримують при цьому своє жалюгідне й хворобливе задоволення. Здорова й повноцінна особистість не прагне до цілковитої (тотальної) влади над іншими. Таких людей, на щастя, все ж більше, й переважна частина цієї більшості – жінки... Завдяки їхній непоказній любові, їхнім притишеним молитвам про Боже заступництво їхнім і нашим дітям людство вчиться заздалегідь розпізнавати всіляких «геніїв»-людожерів, біснуватих героїв на чужій крові, вчиться належно поціновувати їхню маячню про «загірні комуни». Пам’ятайте, у Павла Тичини: «Благословіть, мамо, шукати зілля, шукати зілля на людське божевілля...»<br />
– Ваша відповідь провокує наступне запитання: як ви ставитесь до сучасного фемінізму?<br />
– Як на мене, згадані вище рядки Павла Григоровича охоплюють і таку проблему. Й доповнюють моє особисте ставлення до цього модного в нас відгалуження новітнього марксизму. Коли ж серйозно, то заслуговують на підтримку й співчуття будь-які зусилля, спрямовані на звільнення людини, утвердження її гідності в цьому світі, незалежно від того, хто ця людина – чоловік, жінка, дитина... чи, навіть, авторка монографії про «деконструкцію архетипальних дискурсів постіндустріальної фаллократії»... Сумно лишень, що стільки живої енергії страчується на подібні «розкодування», на всіляку мертвечину, оздоблену паперовими квітами від Лакана, Дельоза, Дерріди та інших філософів-постмарксистів...<br />
– «Ісихія» в перекладі з грецької значить «тиша»... Про яку саме тишу йдеться у вашій книзі?<br />
– Свого часу до мене потрапила праця середньовічного філософа-богослова Григорія Палами «Слово на захист священнонімотних», і в ній я вперше зіткнувся з цим поняттям – «ісихія», «ісихазм». Палама в своєму трактаті говорить про досвід православної безмовної медитації – «молитви серця», зосередженого й втишеного бесідування з Творцем. Згодом, коли я потрапив на Мангуп, високогірну фортецю – столицю візантійського князівства Тео-Доро, відвідав печерні кримські монастирі, в яких рятувалися від переслідувань іконоборцями монахи-ісихасти, я вже практично на рівні дотику зустрівся зі згаданими речами. Це справді неймовірні відчуття, дивовижні місця, в яких ховається зовсім інший світ – новий, незавершений, відкритий для творення і впізнавання. Місця, де за певних зусиль раптом звільняєшся від накинутих обставинами тягарів, де зникає диктат лінійного часу й збуваються передчуття заповіданих «нової землі» й «нового неба». Все це й обіймає тиша нашої любові, тиша живої душі. Хоча не знаю, наскільки вдалося мені вмістити, вберегти з того бодай щось у цій книзі.<br />
– Й останнє запитання. Коли і де з’явиться друком ваш роман?<br />
– Два роки тому видавництво «Козаки», директор Ігор Харченко, започаткувало (з моєї подачі) видавничий проект «Українська Реконкіста» – сучасна проза, було зібрано з півтора десятка рукописів сучасних найцікавіших авторів, а в межах того проекту мала друкуватися й «Ісихія». Певні обставини й «героїчні» зусилля згаданого директора звели весь проект нанівець. Все ж є надія, що до кінця нинішнього тисячоліття мій роман вийде в світ. По правді кажучи, я ніколи особливо не переймався видавничими гонами, друкарським оприлюдненням вже написаного. Бо ж найважливіші книги пишуться не на папері, й повнота людського буття, щирість живого спілкування зі світом аж ніяк не залежить од захлання наших книжкових полиць.<br />
– Обіцяна тиша збудеться неодмінно, – у часопросторі здійсненого вами звільнення і називання все ще триває невипадкова зустріч: передчуттям вселюдських свят зігрієм душу в ніч зимову і тиху поведем розмову – після параду буде снігопад...<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
Птахи і динозаври [Інтерв’ю провела Марина Щирська] // Місто. – №45, 4 листопада 1999 року.<br />
Птахи і динозаври [Інтерв’ю провела Марина Щирська] // Кур’єр Кривбасу. – 123, лютий 2000. – С. 3-7.<br />
<br />
<br />
<br />
«Здорова й повноцінна особистість не може прагнути<br />
до тотальної влади над іншими»*<br />
Розмова з автором книги<br />
«Замовляння невидимих крил» Юрком Ґудзем<br />
<br />
– Пане Юрію, на обкладинці Вашої книги зазначено, що вона вийшла друком у серії «Українська Реконкіста». Що ж означає це поняття? І який зміст Ви вкладаєте в нього?<br />
– То є назва нового видавничого проекту, започаткованого тернопільським видавництвом «Джура». В інформаційно відкритому суспільстві безглуздо підшуковувати, штучно добирати якусь єдину на всіх ідеологічну ширму. Варто лиш вірно вибрати орієнтир, який дозволить не збитися на манівці. Поняття «Українська Реконкіста» може стати саме таким орієнтиром. Походить воно від іспанського слова «rekonquistar» – «відвойовувати». В історичному ж аспекті, Реконкіста – це відвойовування корінним населенням Піренейського півострова територій, захоплених свого часу арабами (маврами). Реконкіста розпочалася битвою при Кавадонзі – 718 року, де місцеве ополчення розгромило загін маврів-завойовників. Але вирішальну перемогу іспанці здобули лише 1212 року... Відвойовування супроводжувалося заселенням і економічним освоєнням спустошених війною земель...<br />
В сенсі реального застосування цього поняття для номінації видавничої серії малося на увазі ось що... «Українська Реконкіста» – це мистецька онтологічна міфологема, яка здатна вмістити в собі різні літературні напрямки і школи: від традиційно народницьких спрямувань до найостанніших неоавангардових пошуків. Важливо лиш те, щоб у сих творах був присутнім сильний вольовий імпульс на звільнення (відвойовування) і впізнавання нових реальностей, нових сутностей, нових моделей текстуального і метафізичного освоєння довколишнього та внутрішнього світу окремої людини, її здатности до порозуміння з іншими (часто зовсім не схожими на неї) людьми... Найважливішим тут є і буде звільнення нашої свідомости від постколоніальної залежности, від усіляких мас-медійних ідеологем і стереотипів, штибу імперських «обустройств» чужих територій, ролі «старшего брата», кремлівської маячні про «всесловянскоє єдінство»... В цьому сенсі ми й по сей день не позбулися свого колоніального статусу. Коли в обласній бібліотеці працівниця цього державного закладу на моє запитання, чому вона не розмовляє зі мною українською мовою, починає кричати: «Как вам нє стидно! Што ето за националізация?!», мені стає дуже сумно. Але я згадую про Реконкісту й вертаюсь до реальних дій.<br />
– Назва Вашої книги – «Замовляння невидимих крил» це також своєрідна міфологема?...<br />
– Мабуть, що ні... Хоча можна це й так сприймати. Для мене особисто то є триб означення і називання конкретної людської долі, реальної жінки... Людожерська держава забрала в неї найдорожче – коханого чоловіка, новонароджену дитину, не самотню старість... Та все ж не змогла відібрати найсуттєвіше – її безсмертну й всепам’ятну душу... Марта уві сні зустрічається зі своїми ненародженими й померлими дітьми, зі своїм чоловіком і матір’ю, а прокинувшись, вже в просторі щоденної молитви, знає: ті, кого любила вона, ті, хто любив її вже ніколи не залишать її одну... «Замовляння невидимих крил», – то, напевно, лиш одне з можливих означень такої молитви.<br />
– Чи не є перебільшенням думка одного з героїв Вашої книги, що сучасні вожді – всі, хто причетний до «великої влади» – це всуціль приховані дегенерати, потаємні збоченці й некрофіли?<br />
– То не є перебільшення... Варто переглянути перший-ліпший випуск «останніх новин» і побачити цих «героїв екрану», щоб переконатися в цьому! Свій особистий потяг до смерти, свій тваринний страх перед нею ці людці вгамовують тим, що віддають на смерть інших людей, живих і неповинних у своїй юности. Й отримують при цьому своє жалюгідне й хворобливе задоволення. Здорова й повноцінна особистість не прагне до цілковитої (тотальної) влади над іншими. Бачите, вся біда в тому, що так звана велика політика за допомогою мас-медійних спекуляцій, різноманітного ідеологічного маніпулювання виведена за межі відповідальности – моральної, юридичної, будь якої... Автономія держави від моралі, на думку філософа Хейзінги, – найбільша небезпека, що загрожує всій західній цивілізації... Коли під гаслом боротьби з тероризмом (й справді – необхідної) професійні армії професійно знищують сотні й тисячі мирних жителів, ні в чому не повинних дітей і жінок, то чи не заслуговують президенти США і Росії, яким підкоряються ці армії, звання державних терористів, підлеглих міжнародно-правовій відповідальности? Риторичне запитання, на жаль... Сучасна демократія вилучила з політики поняття «гріха», поняття «совісті», поняття «спокути». А це не минає безкарно – ні для вождів, ні для їхніх підлеглих...<br />
Нещодавно, під час відвідин Парижу, російський державний керманич був позірно здивований, коли один із лідерів французьких «зелених» публічно заявив, що місце Путіна – не тут, у цій залі, а на лаві підсудних, поруч зі Слободаном Мілошевичем. Бо ж злочини, здійснені останнім у Косово й Боснії адекватні й співмірні нинішньому геноциду, – свідомому знищенню цілої нації, яке проводить Москва у Чечні...<br />
– Напевно тому, зовсім невипадково, у Вашій книзі з’являється тема війни. Але ж чому назва одного з оповідань – «Афганець» у Вас подається без лапок? Йдеться ж не про якогось там пуштуна чи хозарейця, а про людину, котра вбивала справжніх афганців...<br />
– Так, випадковостей тут нема. Злочинна й багатолітня війна, яку есесерівська імперія вела проти Афганістану, й по сей день не осмислена, не усвідомлена в нас на рівні покаяння... Діє все та ж інерція... Без будь-якої спокути, немов очамрілі, з нагоди чергової річниці «виведення військ», державні чиновники продовжують бубоніти про «воїнів-інтернаціоналістів», «почесний обов’язок», про якусь «миротворчу місію»... Але ж таке безпокаянне ставлення до цієї трагедії ховає в собі велику загрозу. Росія вже отримала свій внутрішній Афган... І, не приведи, Господи, в нашій країні з’явиться щось подібне, – десь, скажімо, в Криму чи Придніпров’ї... Щоб цього не сталося, необхідно піднятися на новий рівень свідомости – як і суспільства, так і окремої людини, щоб у влади знову не виникла спокуса свої внутрішні проблеми вирішувати за допомогою державного насильства, самочинно дозволеного терору проти жінок і дітей... Однією зі сходинок такого усвідомлення має стати й нова книга, яка готується нині у видавництві «Джура» – антологія документальних свідчень колишніх воїнів-«афганців»... А щодо відсутности лапок – то лиш назва пустельного вітру-суховія, котрий своїм палаючим диханням нагадує чорне полум’я...<br />
– Й останнє запитання... Майже в кожній новелі й оповіданні Вашої книги головним персонажем, який втілює в собі бодай якусь надію на майбутнє, є жінка. Чоловіки ж тут представлені переважно як руйнівна сила. Це що – прихований потяг до новітнього фемінізму?<br />
– Не зовсім... На щастя, ми живемо в світі не лише серед біснуватих прапороносців, усіляких геніїв-людоїдів. Все-таки більшість людей ховає в собі не якісь фройдівські комплекси й збоченську схильність до насильства, а зберігає в своїй душі невтримний потяг до майбутнього Преображення – перетворення втомленої й зношеної матерії в незнищиме й всепам’ятне світло... Й переважна частина цієї більшости – то жінки... Завдяки їхній непоказній любови, їхнім притишеним молитвам про Боже заступництво людство все ж дорослішає, вчиться пізнавати в собі творчий задум Всевишнього... Щодо новітнього фемінізму, то заслуговують на підтримку й співчуття будь-які зусилля, спрямовані на звільнення людини, утвердження її гідности в цьому світі, незалежно від того, хто ця людина – жінка, чоловік, дитина... чи, навіть, авторка монографії про «...деконструкцію архетипальних дискурсів постіндустріальної фаллократії»... Сумно лишень, що стільки живої енергії страчується на подібні «розкодування», на всіляку мертвечину, оздоблену паперовими квітами від Лакана, Дельоза, Дерріди та гінших філософів-постмарксистів... Але то є лиш дуже невеликий відрізок шляху, яким, поволі й зболено, наш світ вертається до світла й правди майбутнього Преображення...<br />
<br />
Розмову вела Оксана Демінцева<br />
<br />
* Це інтерв’ю, що вийшло друком у день смерті автора (20.02.2002), стало останнім інтерв’ю письменника (прим. упоряд.).<br />
<br />
Ґудзь Ю. «Здорова й повноцінна особистість не може прагнути до тотальної влади над іншими» // Вільне слово. – №9, 20 лютого 2002. – С.4.<br />
<br />
<br />
<br />
Ю р к о Ґ у д з ь<br />
<br />
Листи<br />
<br />
<br />
Осяйні зарубки<br />
За життя ми здебільшого зовсім не усвідомлюємо справжню велич людей талановитих і неповторних... Відмічених Господом. Нам доля рідко дарує щастя стріти їх на своїм шляху. Зате, раз зблизившись, уже нізащо не розминутись з ними, хай і в тихій, вдячній пам’яті.<br />
Таким був Юрко Ґудзь.<br />
І, певне, зовсім не має значення до кого він звертався листовно, з ким розмовляв подумки – важать великі слова, в яких просвічує світла та, на жаль, беззахисна і ранима душа, яка так ясно зорила глибоку мудрість печальних прозрінь зовсім інших сутностей.<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Раїса Ґудзь<br />
<br />
<br />
ЛИСТИ ДО СЕСТРИ<br />
<br />
16.XII-2001<br />
Раю, доброго дня вам!<br />
Пишу цього листа вже в Не-ми.. Добре, що ти вчора дзвонила, – сьогодні з Черни: зі станції було веселіше йти, – бо ж темно, холодно, але коли йдеш додоми, то раптом вертається давня дитяча радість, всі відчуття наприпочатку великої й святкової зими..<br />
Вже запалив у плиті, запарив чаю зеленого (вперемішку з мате – згадавши Кортасара й Сергія, які навчили мене пити мате) й спробую розповісти вам, яку дивовижну містерію призахідного світла бачив я вчора, крізь вікно дизель-потягу на Звягель…<br />
Я сидів по лівій стороні, біля вікна, поїзд рухався на захід, спершу – крізь засипаний снігом ліс, а тоді, десь за станцією Нова Вигода, на небі з’явилося жовтаво-золотисте світіння – на тлі сірих і чорно-синіх хмариськ.. Ніби початок якогось авангардового фільму, знятого невідомим і невидимим учнем Андрія Тарка й Сокурова, – фільм, складений лиш з однієї, майже двогодинної панорами – нескінченні зимові поля, сухі трави, присипані снігом, даленіючий ліс, а над усім – смужка охристого сяйва, – ніби хтось привідкрив небесну фіранку, й звідти, з якогось позахмарного літа, дивиться сюди, в нашу зиму..<br />
Дизель рухається повільно, робить короткі зупинки, машиніст оголошує назви пристанційних сіл, й ніщо не заважає думати, відчувати, бачити – цей рухомий зимовий пейзаж за віном, нескінченно білі поля, зшерхлі, висохлі трави, присипані снігом – це все якось найбільш і найповніше відповідає потаємній сутності людського життя, Божому задуму в ньому.. Несподівано розумієш: ця оголеність, суцільна незахищеність і відкритість ховають в собі якесь дивовижне, новонароджене тепло, притишене світло, й нічого більшого, повнішого тут, в цій зимі, нікому й ніколи не вдавалося зберегти, заховати..<br />
Смужка над хмарами поволі світлішає, ширшає, потяг минає станцію Стрибіж, охристе сяйво крайнеба глибшає, набуває багряних і золотавих відтінків, хлопчик-жебрак, який поволі йде по вагону, співає щось про нову радість, а за вікном, на весь обшир відкривається брама небесного вирію, світло ллється вже не вузьким струмком, а суцільним густим потоком, який підгрібає собою все видиме і невидиме, синюватий присмерк відтінює вагонні шиби, дрімотний спокій, притуляється до моїх повік, й коли машиніст оголошує наступну зупинку – Юліянівка, – мені відчувається – Віфлиєм…<br />
Отож, вітаю вас щиро з майбутнім Різдвом, з теплом і світлом новонародженого Божого дитяти, і хай цього дня, цього свята, хоча б увісні ми всі разом прийдемо в Немильню колядувати до баби Софії й діда Костя, до баби Якилини й тітки Ольки, до батькової хати…<br />
Хай вам щастить у Новому році, на новому місці! Бо це ж справді дуже не просто, – приживити в новому часопросторі власну душу, що не звикла до рідних і знайомих місць, й для цього всього потрібні певні зусилля і час.. Але ж це дуже цікаво: приручати й одомашнювати нову землю, нові дерева й рослини, нових людей і тварин.. Треба лиш усвідомити: вас оточує не чужий простір, а новий, незнайомий, який потребує освоєння й пізнання.. Й коли йти в цьому напрямку, то, я впевнений, можна вийти на мис Айя, Чембало і терра Люм’єра – десь неподалік Торонто, в їхньому канадійському перевтіленні, а до справжніх кримсько-кастанедівських Сил і Престолів вириватися бодай влітку!<br />
На все добре вам!<br />
Хай Ася напише мені з Мамою – про свої відкриття в Новому Світі, про контакти свої з тубільцями й ірокезами!<br />
До зустрічі!<br />
Юрко<br />
P.S.<br />
17. XII. – Сьогодні – свято Варвари-великомучениці, завтра – Сави, післязавтра – Св. Миколая, від яких починається збільшення денного світла!<br />
Тримайтеся! З Богом!<br />
<br />
1.І-2002 р. Раю, доброго дня усім-усім!<br />
Пишу цього листа, притулившись спиною до теплої груби, а на колінах моїх тихо муркоче кіт Іван, десь з півгодини тому ми з батьком відмітили початок нового дві тисячі другого року, ми й загадали: дай, Боже, за рік діждати й Різдва, й Старого (Справжнього) Нового року!<br />
Вчора я пішки з Рогачева прийшов додому: автобуси не ходять, перемело дорогу, обабіч шляху нависають високі кургани, й до повороту на Хрепчу майже скрізь йшов по коліна в снігах, розворушених сильним вітром.. Таке дивне поєднання: світить яскраве зимове сонце, а обабіч мене, на полях з’являються один за одним снігові дракони, – виникають раптово, ніби Хтось невидимий починає розкручувати стрічку Мебіуса, – вона шурхотить, шемрає, шелестить, – розпочинається якесь мені незрозуміле промовляння, – немов та стрічка знаходить нового господаря, й замість добродія Мебіуса з’являється пан Стреч (пам’ятаєте? – є така п’єса в С. Беккета – «Остання стрічка Стреча» – в ній лише два персонажі: старий відлюдник і його, колись давно записаний на магнітофоні голос, який розповідає старому про все, що було, мало відбутись, що так і не відбулось, але здійснилось якимось неймовірним чином, – голос, – як останнє відлуння знетямленої не врятованої душі, перевтіленої взимі у сніговий вихор…<br />
А вже коли проминув Хрепчу й вийшов на шлях до Ягоденського лісу, – то ліворуч мене почали з’являтися майже класичні знаки кастанедівського часопростору: сіро-чорні, з ледь смугастими розпростертими крилами двоє птахів, – польові яструби – шуляки – (або, згідно довідника орнітологічного – боривітер), – вони то майже непорушно зависали над білим полем, то рухалися в напрямку Хвіняка, змінюючи висоту свого зависання поміж небом і полем..<br />
Дописуючи цього листа вже через кілька днів, у Житомирі, я щиро вітаю тебе і Марійку з днем народження, будьте здорові й веселі, й хай світло Боже не покидає вас! До моїх поздоровлень приєднується Толік (його на святкові дні забрали з інтернату) й батько, й так гарно в немильнянській хаті шумів торонтський камін із новорічної поштівки! Подарунки залишаються за мною, – найближчим часом спробую переслати вам (як привезу з Тернополя) збірку своїх оповідань.<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
14.І-2002 р.<br />
Добридень, Раю!<br />
Зі Старим Новим роком вас, – хоч би подумки, уві сні прийти цього ранку крізь стрій, чорних у білому інеї, дерев до хати діда Костя й баби Софії, зігріваючи в жмені житнє зерно, відчинити – спершу сінешні двері, тоді – хатні, й розпочати святково-зимове посівання, посипання, й, з вашого дозволу, в торонтській вашій господі: сію-вію, повіваю, – й зерном, і снігом, й цими гієрогліфами-знаками, які дивовижним чином перетворюються в слова, в голос живий і у цілий хор урочистого злагодженого співу – це співають немиленські жінки, бабці з церковного хору нашої Покровської церкви – під вікном хати:<br />
«Нова радість стала,<br />
Яка не бувала:<br />
Над вертепом звізда ясна<br />
Увесь світ осіяла…»<br />
Отож, хай світло Різдвяної зорі висвітлює вам шлях крізь минуле, теперішнє, майбутнє до завше новонародженої у вертепі людського серця Любови, Віри, Надії – та матері їхньої – Софії!<br />
Пишу цього листа не вдома, в Житомирі, але й тут, знадвору, з міської вулиці долинає спів колядників: «Добрий вечір Тобі, пане-господарю, радуйся!»<br />
Раю, дякую за гроші – цього мені якраз вистачить, щоб з’їздити в Тернопіль й частково розплатитися з квартирними боргами..<br />
Зоя Музика, – через свого брата передає Тобі новорічні поздоровлення і вітання, до неї приєднується Валентина Зінов’ївна й Галина Петрівна.<br />
Раю, я десь загубив чорновик моєї надвечірньої містерії з вікна дизеля на Звягель, – це мій попередній лист до вас, зроби, будь ласка, з нього ксерокопію і перешли мені, хочу зробити з того невелике оповідання..<br />
Хай Ася напише мені, може спробую їй щось порадити, – з моєї особистої практики здолання всіляких страхів, фобій та виходів у простір, звільнений від того всього, – під захист священних сил і престолів.. На все добре вам! Зі Старим роком! До зустрічі!<br />
Юрко<br />
<br />
<br />
Раю, сьогодні 23.01., отримав твого (від 8.01.) листа й Асіного, щиро дякую за надзвичайно цікаві описи канадійських лісів і ландшафтів, за листівку з індійським духом у одежі з вітру, – ніби й сам трохи з вами побув, трохи пройшовся стежкою від Ніагарського водоспаду вглиб правічного лісу.. На Різдвяні свята я двічі на лижах їздив у Ягоденський ліс, крізь неймовірну тишу і спокій густо засніжених сосен.. Дивно, але і в мене час од часу перед очима виникав «Старий із філіном» К.Васильєва, хоча цю картину (як і всі гінші) бачив (у наборі поштових листівок) ще як вчився у Києві, літ двадцять тому.. Добре було б десь їх знову розшукати..<br />
Толіка батько два тижні тому забрав із інтернату. Тамтешні жахливі умови справили і на нього враження, не лише на мене. Не знаю, що з того всього буде, але поки що Толік цілими днями сидить вдома, нікуди не ходить, не п’є, визбирує з одягу інтернатівські воші, чекає приїзду своєї Аліси.. Що ж, дасть Бог, Раю, може, хоч трохи отямиться. Хоча, як на мене, батько поспішив забирати його назовсім..<br />
Висилаю збірку своїх оповідань, – все зробили саме так, як мені хотілось. Жаль, що з виданням «Не-ми» справа все ще затягується.. Частина цих новел написана в Немильні, частина – в Житомирі й в Києві.. Але все ж найкраще пишеться й дихається вдома, в Не-ми..<br />
Раю, в тих примірниках мого «P.S. до мовчання», що є в Тебе, я не встиг виправити помилки в набраному тексті, – матимеш коли час, виправи їх, будь ласка, – за Твоїм екземпляром, – стор. 87, 74, 50, 17, 14, 12, – це на той випадок, якщо давати їх комусь на прочитання..<br />
Мою прозову збірку, вже коли самі прочитаєте, варто передати в Спілку укр-х письменників – у Торонто вони мають таке об’єднання, – може, хтось з них схоче придбати її через вас (то, колись, ще перешлю), або звернувшись безпосередньо у вид-во «Джура», – наприкінці книги є їхня адреса.<br />
Ася-Настя-Анастезія! Маша-Марічка-Маруся-Марія! Не забувайте вести щоденник торонтських видінь і сновидінь, своїх найцікавіших вражінь! Згодом ми його видамо в Севастополі окремим, раритетним випуском, – як документ епохи великого переселення, з назвами окремих розділів: «Від мису Айя – до Ніагари», «Як я була індіанкою», «Свято Паліючого Цукру», «Мій одяг – вітер» – далі самі щось придумаєте.<br />
Ася, дякую дуже за малюнки засніжених сосен і дим поміж них, спробуй ще щось подібне замалювати – як ілюстрації до майбутньої книги щонічників і щоденників..<br />
На все добре вам!<br />
Пишіть! Хай щастить!<br />
P.S. Велике вітання усім від кота Івана (з Не-ми) і від Сойки, так схожої на небесну кицьку, – сидить на підвіконні, клює крихти хліба й уважно дивиться на мене крізь шкло...<br />
Юрко<br />
P.S. Раю, перешли мені, будь ласка, свою емейлівську адресу.<br />
5.ІІ-2002 р.<br />
Доброго дня усім ахтіярцям і немиленцям у Торонто!<br />
Продовжую листа, розпочатого батьком і Толіком. Й щиро дякую за Ваші листи, за малюнок Асі, – з пейзажем, побаченим увісні, за Твої, Раю, розповіді про ваші з Сергієм поєдинки з башнями для вимірювання швидкості вітру. Це ж така дивовижна стихія – вітер, з ним треба бути дуже обережним, – так само, як із вогнем. Коли вони, ці стихії, відчувають людину, сприймають її за свою, тоді починаються дивовижні речі! Колись я розповім, – спробую записати, – свої вечірні розмови з вогнем у Ольчиній хаті, навпроти відчинених дверцят розтопленої плити..<br />
А щодо виходів за межі страху, під захист священних сил і престолів, то в мене вони відбуваються не так вже й часто... Та все ж... Один із таких виходів («ісходів») стався учора, коли я пішки ходив – крізь Ягоденський ліс – на Десету, до Случі.. Річка вже вийшла з берегів, велика крижина пливла за течією, з Гори було видно, як між Рогачевом і Киковою поволі, за край неба, ховалося червоне сонце... Від весняної води йшло таке могутнє дихання, й така тиша стояла довкруги, що я скинув шапку, підняв угору обидві руки (долонями навстріч призахідному світлу) й мовчки, подумки, не заплющуючи очей (бо жаль було проґавити бодай мить того сяйва), почав повторювати коротку молитву, найчастіше вживану в ісихастів: «Господи Ісусе Христе, Сине Божий спаси і помилуй мя грішного...» Й вже згодом, коли на небі зосталися лише рожеві й золотисті смуги, я раптом згадав, що саме так розмовляти й спілкуватися з надвечірнім сонцем учив мене старий голуб’ятник, який нині розводить своїх голубів на Кінбурнській косі, виводить там нові породи цих птахів, – завдяки вітровим потокам, які дмуть саме там... А познайомився з ним у Житомирі, вдома в Євгена Концевича, гарного новеліста й теж давнього «крилогона» – того, хто в небі ганяє голубів, хоч і прикутий до ліжка більше тридцяти літ.. Отож, той кінбурнець говорив тоді, що сонце, коли воно заходить, має найбільшу силу, бо ж то не просто сонце, а відображене світло Всевишнього, й коли воно вже не сліпить очі, то треба знайти тихе і чисте місце, стати до нього лицем, піднести вгору долоні, й не покидати того місця ще хоча б хвилин десять-п’ятнадцять після заходу сонця, – поки на небі вечірньому все ще триває світіння...<br />
Таке місце можна знайти не лише в лісі, чи на Горі, а й на балконі власного будинку, – головне, щоб стіни і мури не затуляли того світіння.. А буде таке місце, то й сили, престоли, і янголи-охоронці вже не покинуть вас...<br />
<br />
Ася, а Твій пейзаж зі сну і справді дивовижний, а в чомусь ще й віщий, спонукальний, – тобто, звернений до Тебе з певною звісткою, меседжем, як нині кажуть.. Вона, ця вість, захована, як мені здається в фіналі сновидіння – коли пейзаж починає перетворюватися, видозмінюватись, а горизонт – підніматись... Себто: треба піднімати свій горизонт свого власного бачення і сприйняття світу. Він у Тебе, поки що, лиш на рівні весни 1968 р. – травневої студентської революції, в Сорбоні, – проти так званого «общества потребления», з їхніми барикадами в кампусах і гаслами: «Будьте реалістами – вимагайте неможливого!»<br />
Так, цей протест був необхідний. Але треба йти далі... Бо зупинившись, зациклившись тільки на критиці існуючого стану речей, можна втратити найважливіше, – своє власне місце, своє особисте зусилля в наближенні майбутнього Преображення-перетворення втомленої й зношеної матерії в незнищиме – всепам’ятне світло.<br />
В наступному листі перешлю, якщо знайду сторінку-дві з енцикліки (послання) Іоанна-Павла II, де він пояснює, чому людина має з терпінням і вдячністю сприймати щоденні тяготи, пов’язані зі здобуванням хліба насущного.. Без них, без цієї праці закривається доступ і до хліба небесного, людина впадає в гріх гордині й саморуйнування.<br />
Але в Папи Римського про це сказано красивіше, переконливіше, аніж я переказую.<br />
А влітку, дасть Бог, буде можливість вже не увісні, реально зустрітися нам у немиленському (чи – балаклавському, мангупському) пейзажі..<br />
Вітаю Вас з майбутньою весною, зі святом Стрітення, до якого зостався всього лиш тиждень – 14 лютого це свято!<br />
Будьте веселі й здорові! Пишіть!<br />
<br />
Р.S. Раю, а з батьком усе більш-менш нормально, – не голодний, не обірваний, трохи ще потепліє, то ми з Толіком самі все перевиперемо і просушимо на сонці...<br />
<br />
Юрко <span style="white-space: pre;"> </span><br />
<br />
<br />
<br />
2.ІІІ-2*** р.<br />
Таня, доброго дня Тобі!<br />
Вчора було в мене свято: я повернувся з Києва і отримав твого листа, за якого дуже вдячний Тобі. В ньому поміж усіх слів, понад усією розповіддю про життя-буття, зберігається дорога мені інтонація Твого притишеного снігопадом голосу (пам’ятаєш, який густий сніг падав у Звяглі, на «Плеядах», коли біля пам’ятника Лесі Ти читала свої вірші?), й відтінки легкого суму в озвучених тим голосом словах… Попри всю зайнятість, Ти не повинна кидати писати: не вистачає зосередженості й рівноваги для поезії, тоді пиши коротку прозу – поетичні замальовки з пейзажів живої душі, бракує часу й для цього – тоді веди щоденник, бодай кілька рядків, хоча б через день, через ніч… Бо інакше душа забуде поволі свою внутрішню інтимну мову й оживити її згодом буде дуже тяжко… Я розумію: щоденне й щонічне життя (не-буття) вимагає свого, без певних жертв од нього не відкупитися, але й поезія – наша пам’ять про втрачений рай, про можливість преображення зношеної матерії в незнищиме світло…<br />
Десь там, на висвітлених тим світлом галявинах відбуваються наші зустрічі з найріднішими людьми, де б не були вони – чи тут, на землі, поруч нас, чи вже над нею, ближче до неба, в нашій пам’яті й сновидіннях. Так чи інакше вони залишаються з нами. Найчастіше ці зустрічі відбуваються в мене, коли приходжу до немильнянської церкви, навпроти затеплених свічей знайомих ще змалку образів і вишитих, схожих на кольорові крила, рушників над кожною іконою… Й зовсім рідко хтось з рідних і коханих приходить до мене увісні… Прокидаєшся й не можеш згадати жодної фрази, жодного слова з їхніх розповідей і розмов. Але відчуття тихої втіхи, якоїсь дитячої захищеності не щезає назовсім, ще й згодом помагає прожити розколошканий день, затамований туск…<br />
А Тобі сниться Твоя мама, Твої розмови з нею? У вас там є де поблизу церква з вишитими рушниками? Скоро їх знімуть – на час Великого Посту, й знову розвісять вже на Великдень…<br />
Вітаю Тебе з наступаючою весною, зі святом жінок і теплого світла! Й не забувай про свої вірші, бо поезія, як і молитва, допомагає нам зберегти свою душу живою, а відтак – понад смертю і часом зустрічатися з найріднішими і найближчими душами…<br />
Обнімаю Тебе міцно! Будь здорова й весела!<span style="white-space: pre;"> </span>Юрко<br />
Архів автора // Рукопис, 2000.<br />
<br />
<br />
<br />
ПОЕТ І ХУДОЖНИЦЯ<br />
<br />
Я проста сільська жінка, що малює... Хочу, щоб Юркові листи та мої маленькі відповіді – погляди з сьогодення на наші почуття – відкрили людям красу його душі...<br />
<br />
Сказав би ти: «Не можна так<br />
у відчаї палати!..»,<br />
а я і рада, що палаю,<br />
мов свічка жовта, догораю,<br />
що ти колись поставив біля ніг<br />
Святої діви з іменем Марія!..<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Надія Миколайчук<br />
<br />
Лист Юрка Ґудзя від 28. IV. 91 року<br />
Надіє, добридень!<br />
Сьогодні неділя, за вікном зелено-мокрий, пахучий день – йде дощ. Кілька годин тому я повернувся в Житомир, в кімнату, яка ще не охолола від твоїх позавчорашніх відвідин. Речі в ній (книги, стільці, стіл, ліжко, картини на стінах) сприймаються тепер зовсім інакше – не як статисти і співучасники повсякденного побуту (буття), а як утаємничені свідки Твого пришестя, з якими тепер я можу розділити свою таємну пам’ять про Тебе, свою самоту без Твоєї присутности, розділити і вже так не мучитись, що немає кому розповісти про Тебе, що не можна про це розповісти, – бо завжди слова відстають від досвіду невимовного.<br />
Ти запитувала, що я буду робити, коли ти почнеш ревнувати мене до білих нарцисів, що залишились на моєму столі? Можеш не хвилюватися. Коли я цілуюся з ними, коли ніздрями вбираю їхній запах, то заплющую очі й бачу перед собою твоє обличчя, вдихаю пахощі твоєї шкіри, торкаюся твоїх повік. Вони – лиш одна з іпостасей твоєї невидимої присутности (тверде закінчення – за відновленим правописом Голоскевича) біля мене. Квіти – твої найближчі союзники (після мене, звичайно). А ще – птахи. Це вже попередники двох вищеназваних. А ще – комахи... Бо твої поцілунки нагадують мені вологих і волохатих метеликів, що несподівано й невідомо за які заслуги дотикаються моєї щоки, заліплюють неймовірно приємним лоскотом моє вухо, – так, що я перестаю тебе чути, тільки бачу, а потім всі разом злітають і ховаються по куточках твоєї усмішки, – ось такої, як зараз. Вольохаті і вольогі...<br />
Вже в дорозі (сьогодні) я подумав, що тоді в Києві, коли ти мене провела до дверей, я не встиг сказати тобі тих Слів, котрі завжди треба говорити перед розставанням з людиною, котру любиш, навіть якщо розлучаєшся ненадовго. В суботу, а може й раніше, я приїду в Лучин до тебе...<br />
Хома Брут для Лучинки...<br />
<br />
Надія Миколайчук Юркові – запізніла розмова з твоїми листами...<br />
Ти навчив мене відчувати запах і колір слова, а давніше (до нашої зустрічі) я думала, що словами можна передати лише думки, зміст чогось і таке інше... Чому до зустрічі з тобою я малювала лише птахів, а коли заглянула тобі в очі, то на моїх малюнках зашурхотіли крила янголів? Бо ти і є янгол!<br />
<br />
Тобі про твою картину, Юрку:<br />
<br />
Зелені двері пам’яті<br />
розхристані вітрами,<br />
сивий янгол<br />
біля зачинених дверей її мовчання<br />
шукає дорогу повернення –<br />
склавши стомлені крила...<br />
І ось у своєму видінні я бачу дубовий стіл, за яким сидить янгол і пише лист, а на столі горить свіча надії, і він знає, що зустріне художницю, бо їхнє майбутнє збережено в тихій пам’яті Бога.<br />
<br />
<br />
*<br />
Лист Юрка Ґудзя від 30.ХІ.90 року<br />
Надійко, здрастуй!<br />
Радий був отримати твого листа, ще раз почути захований поміж літер і слів твій голос, і вірш мені сподобався – він справді схожий на чорно-білий графічний малюнок, має свій рух, свою тривалість сновидіння. А дороги в нікуди – найцікавіші, хоча й не найлегші. Нікуди, Ніщо – то цілі світи, найосновніші світоглядні категорії даосів, дзену. Тож не варто впадати у відчай, що доводиться йти саме цією дорогою, і мати довіру до власної долі.<br />
Дорога творчості – шлях постійних утрат, нечастих здобутків. Йти ним жінці – набагато важче, складніше. Але саме на ньому бувають зустрічі, хвилини єдності зі світом і світлом, хвилини дотику до інших світів, заради яких можна витримати весь тягар того шляху. Але то моє власне сприймання, а в тебе це може бути по-іншому.<br />
Юрко Ґудзь.<br />
<br />
Ніч – то величезний чорний метелик...<br />
Жінка в кімнаті плаче,<br />
Тихо так плаче, щоб не сполохати<br />
сюрчання коників і місячного звіра,<br />
а головне – щоб не збудити<br />
того без назви, без ознак,<br />
що не вміщається і в плачі,<br />
що причаїлось по кутках<br />
напівзабутих лабіринтів...<br />
Долає сон печальні переправи,<br />
і перед тим, як берега допасти,<br />
відчує жінка за плечима<br />
холодний помах крил:<br />
то ніч – величезний чорний метелик..<br />
<br />
Всього доброго тобі! Юрко.<br />
<br />
<br />
*<br />
Лист Юрка від 16.ІV.91 року<br />
Надіє!<br />
Сьогодні ранком я раптом пригадав (музика допомогла), про що саме думав тоді, надвечір, в Корбутівському лісі, коли сидів у тебе на колінах – він подумав тоді (від третьої особи писати легше, аніж від першої, спробую так), що в нього немає нікого (крім тебе), кому можна було б розповісти, якою ти буваєш неймовірно красивою і несподіваною в найзвичайніших буденних ситуаціях – ось так, коли поправляєш зачіску, однією рукою притримуючи гребінь, а іншою відкидаючи волосся з чола, або – тоді, в сутінках, коли ти вперше приїхала до мене, і темрява, що насувалася крізь шиби, пригасила риси твого обличчя, і несподівано для себе він побачив, як крізь нього проступило обличчя зовсім іншої, незнайомої йому жінки, котру він бачив хіба що в сновидіннях, але ніколи – так близько, виразно, на відстані одного змішаного подиху, щось схоже на балканський тип (грекиня? турчанка? словенка?), і поки намагався все запам’ятати, вона тихо сміялася з його витрішкуватих придивлянь, легко повертала голову і знову на нього дивилося зовсім інше обличчя, з відчаєм і захватом відчуваючи всю неможливість запам’ятати, затримати плин отих перетворень (ти чия? ти чия? ти чия? – нічия, нічия-течія...), і він здивувався тоді впізнаній вперше усій самотності кохання, коли (після твого від’їзду) залишаєшся єдиним свідком пережитого зовсім іншого часу, свідком власної пам’яті й в ній збережених від руйнування (а може – й поза нею завдяки тобі) хвилин і годин твоєї присутності біля мене, в мені, твого проникнення навіть у ті роки, коли я жив без тебе, коли залишаєшся сам – покараним співучасником (покараним розставанням, бо дні, прожиті без тебе, тягнуться так довго!) тих дійств і ритуалів, що споконвіку розраховані на двох... Неможливість розповісти хоч кому-не-будь... Мабуть, це від того, що любов потребує свідків свого існування. Не тих, що підглядають в шпарину, а якогось головного СВІДКА... Для чого потрібна його присутність, я ще не знаю, не можу цього пояснити. Пам’ятаєш, як ліс стояв довкола нас, яким глибоким мовчанням були охоплені сосни, як вітер розгойдував темно-зелені верховіття, немов один великий маятник вечірніх дзиґарів для нас відмірював не той скороминущий час, з якого укладаються лиш паперові перекидні календарі та зморшки на жіночих обличчях, а саме ті звільнені миттєвості єдиного простору – часу, що залишається там, біля сосен, назавжди. Бо раз побачене і пережите (на рівні «макото») ніколи вже не повернеться в хаос – навіть якщо ніхто і ніколи не зможе розкодувати те мовчання.<br />
«Мовчать дерева, божевільні свідки...» Але присутність того єдиного, невимовного свідка, його допомогу, його оберігання нас з тобою сприймається мною чимраз відчутніше. Головне – мати довіру до нього, до напрямного помаху його крил. Хто він такий, може, ти знаєш більше про нього?<br />
Чекаю на твій приїзд.<br />
Житомир. Юрко.<br />
<br />
*<br />
Відповідь моя тобі, поете:<br />
<br />
Палаючі крила<br />
спотвореного янгола<br />
б’ються в болючому відчаї<br />
біля глухонімих дверей<br />
її спорожнілої душі,<br />
а свідка пам’ять проковтнула...<br />
<br />
*<br />
Босоногий геній<br />
кутаючи в полотнині<br />
шмат чорного хліба<br />
дарував людям<br />
багатство душі своєї,<br />
щоб відродитися в пісні.<br />
Шукаючи себе я йду до тебе...<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Підготувала<br />
Надія Миколайчук (Сиротюк)<br />
с.Лучин Попільнянського р-ну<br />
на Житомирщині<br />
<br />
Ґудзь Ю., Миколайчук Н. Поет і художниця // Літературна Україна. – №22, 18 червня 2009. – С.8.<span style="white-space: pre;"> </span> <span style="white-space: pre;"> </span><br />
<br />
<br />
<br />
ЛИСТИ ДО ПЕТРА СОРОКИ<br />
<br />
№1<br />
13 січня 2000 року<br />
Дорогий Петре!<br />
Щиро дякую за чудовий і несподіваний дарунок! Сьогодні саме вернувся з Києва й маю велику втіху, гортаючи «Сову», в передчутті завтрашнього читання... Певно, літературний журнал нині видавати й тримати його «на рівні» справа непроста й марудна. Та, як на мене, «Сова» вигідно вирізняється та тлі столичних мертводруків, – своєю прозорістю, гарним смаком, не переобтяженістю всілякими «орійськими» прибамбасами та квеліннями за торішнім снігом...<br />
Петро, якщо чесно, то я ще рік-півтора тому збирався написати Тобі листа, – на адресу, якою були підписані публікації у «Світовиді», гінших часописах. Бо відчув у прочитаному щось дуже близьке й споріднене власним спробам вирватися за межі «літератури», торкнутися чогось іншого – тихішого, невимовнішого... Хотілося хоч якось висловити свою вдячність, бо в місті Вія в мене таких спільників (за винятком окремих зустрічей і розмов з Шурою Криворучко, Олегом Лишегою) не було... Саме тоді й прийшло усвідомлення: якщо не вирвусь, знову ж таки, за межі цього мертвого простору, від усіх столичних людожерських «празднічків», буде мені тут, у цьому Вієві, гаплик... От і рушив помалу в напрямку «Не-Ми», додому... Тепер у своїй Немильні два дні на тиждень викладаю історію й малювання в місцевій школі, а п’ять інших днів маю для власних мандрів...<br />
Для «Сови» можу запропонувати фрагмент (додаток) з «Ісихії» (книги щастя). Повністю її збирається друкувати Г.Гусейнов у «Кур’єрі К». Якби я знав, до якого терміну треба подати рукопис, то, можливо, щось би встигнув підготувати спеціально для «Сови»... Напиши, будь ласка.<br />
Висилаю збірку своїх сіленціографій – «Боротьбу з хворим янголом». Вона – своєрідне продовження (початок) тих речей, що з’явились в «Не-ми»... Хотілося б дуже почути Твою думку, Твої міркування щодо цієї книги... Бо ж «Ісихія» – теж з цього ряду...<br />
Ще раз дякую за журнали, книгу про Е.А. (колись я цілу зиму в Києві їздив у бібліотеку діаспори – читати її, видані в Мюнхені, збірки), – про них – окрема розмова.<br />
Хай щастить Тобі в новому році, в новому тисячолітті! На все добре!<br />
Юрко.<br />
Немильня.<br />
<br />
№2<br />
3 лютого 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Щиро дякую за збірку Е.Андієвської, за Твою власну книгу, за добрі слова про мою «Ісихію»... Дискета з її текстом зосталася в Києві, на квартирі Олега Лишеги. Десь за тиждень-півтора (після шкільного дня «розплати») збираюсь їхати туди, тоді ж хочу вияснити, чи буде «Кур’єр Кривбасу» друкувати «Ісихію»... Бо Г.Гусейнов – гарний видавець, але іноді – надто обережний: я пам’ятаю, як з моєї статті про «шістдесятників», яку свого часу вмістив «К.К.», раптом щезла цитація зі щоденників В.Стуса, де він пише, що Київ епохи 1500-літніх «празднічків» – це не його час, що то – час Драча, капітулянта поезії, час бездарних Яворівських...<br />
Боюсь, що й мої теперішні пасажі, щодо кондукатора Чучмеску можуть видатися йому надто радикальними... Та, якщо чесно, свою нову річ мені хотілося б побачити саме в «Сові» – це якийсь новий, чистий і невідомий мені простір, зі своїми перевагами й перспективами... Й у Тернопіль десь навесні я приїхав би з радістю, і про зустріч зі студентами треба буде домовитись... Може, ще до того часу нам вдасться десь перетнутися в Києві чи Ірпені? Бо є багато спільних тем, які не вміщуються в окремі листи... Й ще один мій суб’єктивний «бзик»: чому Петро Лот? Адже Сорока – справжнє прізвище – більш об’ємніше, містерійніше у своїй невигаданій сутности, в своїй приналежности до спільного Хліба й Тіла, до Євхаристії живих і мертвих..: Петро Сорока з Тернополя, Петро Сорока з Грицівців, з води й землі, з неба й вогню, з Емми, з Ганни, і т.д., а Петро Лот – надто обмежена прив’язка, – лише з Содому, хай навіть і праведник єдиновцілілий. Сорока – це невидиме прізвище, назвисько майбутньої душі, й за ним – чистий простір, а за Лотом – ціла юрба соляних стовпів, непотрібних алюзій... А ще – мій особистий спогад, що матір мого улюбленого джазового піаніста Білла Евенса звали Марія Сорока. І про фантастичні пейзажі кріпосного художника, теж Сороки... А ще – назва ненаписаної (ще) рецензії: «Петро Сорока: Апокрифи безпритульного дяка Отченашика». Та, врешті-решт, можна і Лота залишити, з тієї точки зору, що Лот аж ніяк не буде перейматися терціями Влесової Книги.<br />
«Обабіч видимого» – книга жива й цікава, вона має свій власний, ні на кого не схожий ритм і структуру, окремі її дотики, окремі «логотопоси» вириваються за межі цього божевільно-лінійного часу, за межі й самої майбутньої книги – як завершеного типографічно-літературного продукту. Нині – це рідкісне явище і Твоя безсумнівна удача...! Єдине, що «виламується» з усієї будови це – «велесові уламки». Никифор, Ганна Собачко, В.Свідзинський, В.Стус, Рільке, Емма, Р.Бабовал, витворюють цілісний і органічний ряд – це «тихі» образи (парсуни) зрощені в одному силовому полі, приналежні до спільного регістру... «Жерці» – це зовсім інший триб, інший, жорсткий і жорстокий, неуникно ідеологізований спосіб світосприйняття... Недаремно ж колишні «класики-прапороносці» так полюбляють нині (замість вчорашніх оспівувань комісарів у чорних шкірянках) обслинювати свіжовитесані мертводруки з обов’язковим пантеоном новітніх ідолів. Бо й самі все ще прагнуть бути жерцями, волхвами, біснуватими ясновидцями, добре відчуваючи новітню кон’юнктуру... Не варто поповнювати їхні ряди, «краснопісьменницька» Спілка продукує все те легіонами.<br />
Зауваження щодо композиції: як на мене, «армагеддон» – надто (стосовно сили звуку, давніших децибел) «високий», барабанний зачин для такого «тихого» розділу, яким є весь «Никифор», може ним варто його завершити? Хоча в житті самотнього Никифора, в завершенні його долі вчувається не «остання битва», а своєрідне Преображення, тим паче, що на межі постійно нульових дат у літературі сучасній (не тільки українській) є аж надлишок усяких апокаліптичних візій і тлумачень. Вони вже нікого не дивують, не лякають, давно стали загальним місцем... А й справді, може «Одкровення» Івана Богослова – то не стільки пророцтво «кінця світу», скільки звістка про його можливе Преображення?<br />
Вже вибач мені, будь ласка, що стільки випробовую Твоє терпіння, бо дуже хочеться побачити Твою книгу на рівні її можливих потужностей, її внутрішньої пасіонарності... Тому й хотілося б десь зустрітися в найближчому майбутньому й поговорити про все... Може, десь в Житомирі здибаємось, – по дорозі на Київ? На все добре! До зустрічі! Юрко.<br />
№3<br />
10 лютого 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Сьогодні якраз той день, не пізніше якого я мав переслати в «Сову» дискету з набраним текстом. Кілька днів тому повернувся з Києва, дискетку привіз. Але вдома на мене чекав «К.К», в якому надруковано той самий розділ «Ісихії»... Думав, – для травневого числа «С» встигну щось підготувати нове, та прихворів: до зими вже якось призвичаївся, а рання весна ламає і крутить, вибиває з колії... Та для великоднього номера, до кінця березня щось перешлю – чи особисто привезу в Тернопіль... Через півтора тижні в школі розпочнуться весняні канікули, буде вільний час, хочу приїхати з кимось із житомирських поетів. Лишегу бачив, говорив з ним, але він з Києва на днях відбув до Тисмениці, а звідти, з нори, старого лиса виманити неможливо. Свою згоду на приїзд і виступ дав Василь Врублевський, редактор «Авжежу» зі своєю гітарою й піснями. Якщо в нього не складеться, візьму когось із молодих поеток. Наш виступ бажано запланувати десь на 28-29 березня, і, якщо є така можливість, вислати мені запрошення (на офіційному бланкові), – під нього я ще днів зо два, вже після канікул, прихопив би... Та це не обов’язково, як вийде. Ось поки що така диспозиція...<br />
На все добре Тобі! До зустрічі! Юрко.<br />
<br />
№4<br />
24 квітня 2000 року<br />
Петре, щиро дякую за книгу, за нове число «Сови». «Сповідь сльозою» – гарна, прозора і легка книжка, – взагалі, варто й колись написати окремий есей про традицію «легкої» і багатомірної сльози (як фасетне поліекранне око зеленої бабки) в українській культурі, зокрема – в поезії.<br />
... У «Сові» сподобалась «Горішня брама» В.Кожелянка, – як заявка на цілу фантастично-гротескову повість, вірші Василя Старуна, з несподіваною алюзією його домашньої адреси – спогад про перше знайомство з пронизливо-болючими віршами Петра Біливоди, луганського журналіста, вбитого кілька літ тому в Києві. Досить змістовний і вдало широкий за охопленням існуючого літ.простору критичний відділ. Але «Сові» бракує більш глибокого дихання, матеріалів аналітично-філософського спрямування, – більш адекватних до нашого трагічного часу. Без цього журнал ризикує перетворитись на такий собі захекано-регулярний діаспорський часопис. Що я пропоную конкретно?<br />
Нині впорядковую потроху ритуально-радикальний збірник «Українська реконкіста» – філософська публіцистика, «ритуальна» проза й поезія. Може, видати цей збірник як додаток до «Сови», – зробити йому (поруч із «Совою») за допомогою В.Даниленка, гарну розкрутку в Києві? Необхідно шукати якісь нові шляхи, бо відчуття задухи в існуючій укр.літ стає все відчутнішим.<br />
Не знаю, може, я перебільшую і свій власний стан переношу на довколишній світ. Десь треба вибиратися на осінь зі свого немиленського сховища. Тут гарно, але поступово втрачається будь-який зв’язок зі світом. Щоб якось вирватися з цього глухого закутня, мені вкрай необхідно видати хоча б частину з «Не-ми» – окремою книжкою, хоча б щоденникові записи. Петро, може б ти мені чимось допоміг в цій справі? Хоча б виготовити оригінал-макет майбутньої книги. Гроші на видання спробую знайти в Житомирі. Треба їх не так то й багато: позавчора був у колишнього директора обл. друкарні Бондаря, який нині має свою приватну друкарню, – від нього довідався, що 100 екз. в 200-сторінкової книги на їхньому (80% щільності) папері обійдуться мені в 523 грн. Десь треба ці гроші знайти, бодай на сотню екземплярів. Без «Не-ми», їхнього часткового завершення, рухати далі свою «Ісихію» стає неможливим. Десь після 6 червня міг би на кілька днів приїхати в Тернопіль (якщо, звісно, в Тебе буде вільний час) і щось зметикувати стосовно оригіналу-макету. Я розумію, в Тебе вистачає і власних турбот, – може, щось порадиш і якийсь вихід підкажеш...<br />
Висилаю частину матеріалів з «Укр. реконкісти». Віддав у набір власні тексти, найближчим часом перешлю.<br />
Будь здоровий і веселий. На все добре!<br />
Юрко.<br />
Ще раз вітаю з виходом книги! Це ж як народження власної дитини.<br />
<br />
№5<br />
25 квітня 2000 року<br />
Р.S. Петро, сьогодні я повернувся з Житомира від брата, за вікном шумить дощ, не треба поратися в городі, отож є трохи вільного часу, щоб порозмовляти з Тобою про щонічники та щоденники...<br />
Мене дуже цікавить, що Ти найбільш цінуєш, чим найчастіше приваблює Тебе цей різновид письма, Твої найулюбленіші зразки, – з вже прочитаних... Бо ж справжніх, себто живих, щоденників дуже мало... Не йдеться про фіксацію лінійних подій: хто, де, коли, з ким... Хоча мені дуже жаль, що ніхто з немиленців не фіксує свої «труди і дні», моменти дивовижних з’явищ, які завше тут, на землі, в просторі селянської ритуальної праці відбуваються вперше... Жаль, що безліч неймовірних речей, які відбувалися з ними (і з нами!), які вже ніколи не відбудуться з нашими міськими, дітьми зостаються незаписаними... Та, може, це й добре, – в життя свої запаси хлорофілу, й не варто все перевіряти літературою*.<br />
Добре й те, що мій син буде вільним од хліборобської практики й неминущості земляних офір...<br />
...Не можна живих людей ще за життя перетворювати в жертовний матеріал, на глину й пісок для будівництва державних пірамід... Але жертва має бути присутньою в цьому світі – особиста, усвідомлена, збережена десь на межі взаємного мовчання... Й іноді мені видається, що тіло моє з часом перетворюється на своєрідний нотатник щоденних і щонічних офір, добровільних і примусових жертвоприношень... Але зовсім не схожих на фільм відомого неокласика, в якому герой спалює родинний дім, упевнивши себе, що таким чином він урятує людство від загибелі й божеволіє видимим безглуздям власного вчинку... Горить дім, у якому жили збайдужілі одне до одного люди, які мали можливість врятувати – не світ, а окрему людину, й не використали цієї змоги, – люди, які власну нехіть, спустошеність декорують музикою Баха, фресками Мікеланджело, картинами Леонардо...<br />
В дійсності все відбувається простіше і страшніше... Моє тіло зношується набагато швидше, аніж я встигаю перевтілити його в текст, у готову друковану продукцію... Й дуже мало з того «дрюку» може комусь допомогти, тим паче – врятувати... Звідси – всі мої спроби знайти гіншу систему знаків і означень – на рівні безпосередніх дотиків і жестів – оті невидимі, але відчутні торкання крізь плоть видимого, вже з’явленого тексту; звідси – всі мої сіленціографії й ісихії... Бо ж дуже рідко вдається перетворити записане слово в прямий дотик!.. І саме щоденник відкриває чистий простір (крізь зруйнований і знетямлений час) для жертовних ритуалів нашого спільного тіла... Чоловічого й жіночого, людського й Божого...<br />
Ось щоденник семидесятилітнього музики, знаменитого віолончеліста.<br />
«Цієї зими мені привидівся, наснився щоденник сімдесятилітнього музики, знаменитого віолончеліста... Пальці його рук скручені артритом, нічні серцеві напади, майже повна втрата зору, склероз, суха гангрена... Й майже щодня він надиктовує секретарці кілька сторінок... Вона записує все, що він говорить, й не лише продиктоване. Бо видить і чує: старий чоловік розмовляє зі світом, у якому жив, з людьми, яких любив і котрі любили його – покійною матір’ю, друзями, жінками... Моменти душевного просвітлення чергуються в нього з періодами цілковитої апатії, поруч із повним збайдужінням до реалій сучасності – дивовижна цікавість до всього, що виринає на поверхню з глибин минулого... Тут не лише близькі й рідні: випадкові свідки дитинства, юності, незнайомі попутники, лиця з сновидінь – вони всі приходять до нього й розповідають дивні речі... Виходячи зі стану повного відчуження, старий не відчуває ні страху, ні розпачу... Все здійснилося, все відбулося...<br />
Він вже не боїться бути смішним, безпомічним, самотнім, божевільним... З якимсь майже дитячим подивом він споглядає (описує-омовлює, допитується про колір свого болю) процес розпаду старечого тіла: чорні плями пролежнів, брунатні острівці змертвілого епідермісу, те, як знерухомлена кров розриває тромбозні вени на ногах...<br />
Рукою він торкається власних очей й відчуває повіками неглибокий шрам на лівій долоні...<br />
«Коли мені було вісім років, бабця Ельшбетта попросила мене занести горнятко молока для її хворої сестри. Йти до неї зовсім недалеко – в кінець нашої вулиці, а звідси – праворуч, у другий будинок з високим ґанком і ще вищою липою біля нього... Весь шлях я пройшов благополучно: ні на що не відволікався, дивився під ноги, не звертав уваги на запрошення сусідських дітей пограти в «лікаря»...<br />
Й вже на самому подвір’ї, коли ліниво загавкав прив’язаний пес, двері ґанку відчинилися й на східцях, на верхній сходинці з’явилася дівчина... Такого дива я ще ніколи не бачив: хвилі золотистого волосся спадали їй на відкриті плечі, крізь легку, напівпрозору сукню просвічувалося загоріле тіло, з ситцевих обіймів намагалися вирватись на волю пружні перса з суничинами гострих сосків...<br />
Це вже тепер, з точки зору дорослого чоловіка, я відновлюю в пам’яті її образ, а тоді її з’явище відбулося в мені миттєво й пронизливо – як суцільний потік сяйва, мерехтіння, болючого світла... Від подиву я розкрив рот, забув усі обіцянки, дані бабці Ельжбеті, зашпортався і впав на кам’яні сходинки... Горнятко розбилося, одна з гострих скалок вп’ялася мені в долоню, кров струменем вдарила з ранки. Дівчина кинулася піднімати мене, чистим рушником перев’язала мені руку... Найбільше її злякало те, що я не плакав.<br />
Гарячково допитувалася чи мені боляче, заспокоювала, цілувала... Її волосся лоскотало мої ніздрі, від запаморочливих пахощів жіночого тіла, крові, молока туманилось в голові, хотілося заплющити очі й всіма дотиками впізнавати свою далеку родичку й рятівницю... раптове відчуття чоловічого бажання вогнем пройняло моє ще дитяче єство... Я не знав, не розумів, що діється зі мною, як сховатися, захиститись од того почуття... Не відаю сього й по сей день... Ще встиг тоді (заки-поки не з’явилася на порозі сива лахудра й мене повели до темних покоїв) – ще встиг тоді притулитися, заховатися всім лицем поміж тугих і пахучих грудей незнайомки... На моїй лівій долоні зостався шрам у вигляді літери «V» – початкової літери фамільно девізу великого сімейства, могутнього роду красивих і гордих людей, щезлих і невидимих тут, на землі, але збережених у пам’ятницях неба. «Життя примарне, та смерть повертає нам достовірність».<br />
На все добре Тобі!<br />
Велике вітання Галі! Пиши! До зустрічі!<br />
Юрко.<br />
<br />
№6<br />
28 травня ?<br />
АУЕ Петріус!<br />
Немилинці з Ґудзону вітають Тебе!<br />
Висилаю чергову добірку своїх новел, вибачай, що й ще не всі... До них треба долучити «Підручники іншої мови» (з Габорової антології «Прощай, тисячоліття» в «Кур’єрі Кривбасу») та з його антології ще ранішої – оповідання «Навпроти снігу»... Цих антологій у мене тут нема, знайду – перешлю... Вибачай за таке послання, – в Не-ми розпочалась косовиця, картопляні баталії... Приїду вже на вичитку й покаянні звітування за всі розчахнуті мовчання! Хай щастить! Великі вітання Галині! До зустрічі.<br />
Юрко.<br />
<br />
№7<br />
19 червня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю все Твоє сімейство з Трійцею, з неділею Клечальною, Зеленими Святами!<br />
Так вчора гарно в немиленській Покровській церкві пахло м’ятою і татарським зіллям, якийсь суцільний зеленавий присмерк на всьому, притишене звучання голосів і свічок, а надворі – шалена злива з градом, й така холоднеча весь день...<br />
Твого листа отримав, дякую й співчуваю всім Твоїм побудовчим клопотам і напругам... Жаль тільки, нічим допомогти не можу, ледь зі своїх власних травокосів і сіногребів випростався... Гарна це робота, якби ще так до письма... В.Даниленко обіцяв надіслати вашому видавцеві листа, також і Дмитро Стус – організувати десь у вересні презентацію «Сови» у їхньому фонді... Твою «Сповідь...» варто було б подати на одну з численних спілчанських премій, якими опікується Микола Семенюк, теж із «житомирської школи». Зателефонуй йому, скажи, що я порадив, хай дасть адресу, на яку можна вислати книжку... Хочу встигнути на конкурс «Коронація слова» подати свій роман... Петро, як зможеш, перешли, будь ласка, той шматок «Ісихії», що є в Тебе, – щоб мені його ще раз не набирати.<br />
До «Української Реконкісти» продовжую збирати матеріали. Щось треба робити, бо навколишня «кацапізація», не знаю, як у вас, а тут, у Житомирі, набирає обертів.<br />
Ось поки що все. На все добре Тобі! Пиши! Юрко.<br />
<br />
№8<br />
7 липня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Сьогодні повернувся з Житомира й отримав Твого листа – був радий так, ніби й справді зміг приїхати до Тебе, побачити вашу нову оселю... Це грандіозно: вирватися зі «спального району», з міського кишла всіляких змасифікованих прибамбасів – у свій власний, ні від кого незалежний простір, у свій Дім, в якому ніхто не ходить над твоєю головою, не б’ється рогами з того боку стіни. Це ж не просто зміна рівня побуту, а й певний буттєвий жест, співрозмірний, скажімо, з власним завершенням «Саги про Форсайтів», чи другим народженням у цьому світі...<br />
Тому ще раз вітаю з цією історичною перемогою! А приїхати спробую десь після 16 липня, – дня, коли з Італії повертається мій Богдан і завершується тижнева «школа з гендерних студій», яку в Пущій-Водиці організовує кафедра соціології КМА, й куди мене запросила Ніла Зборовська, радикальна феміністка, соратниця О.З. і покійної Солохи, авторка «бестселера тисячоліття» – «Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків». Книга й справді цікава, не позбавлена певної епатажності й провокативності, – попри всі зациклення на боротьбі з «фалократичною цивілізацією...»<br />
А дощ я привезу обов’язково, це моя улюблена негода, ніщо не відволікає, густий шум допомагає зосередитись, натішитись глибинами зелених відтінків, тихо напитись і виспатися до обіду...<br />
Якщо серйозно, то саме в дощ було б гарно засісти й обговорити концепти і рецепти майбутньої «Української Реконкісти», оновлення журналу... А вже тоді розпочати похід на Берестечко... Це моя давня мрія... То ж не будемо загадувати наперед. А приїду я один, коли саме – зателефоную... Вітаю з майбутнім святом – Днем апостолів Петра і Павла, хай щастить! На все добре!<br />
Юрко.<br />
<br />
№9<br />
28 липня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вже кілька днів намагаюся зв’язатися з Тобою, поговорити хоч кілька хвилин, домовитись про майбутню зустріч. Дуже вже скучив за нашими розмовами, спільними планами і мандрівками. Та останнім часом постійно випадаю у якусь прірву. Мав їхати в Київ, отримав запрошення прийняти участь в літній школі гендерних студій, які два тижні проводять київські феміністки... Й перед самим від’їздом на вулиці в Житомирі втратив свідомість, потрапив у відділення нейрохірургії. Провалявся там кілька днів, а вчора втік звідти, бо всі ті уколи можна й дома приймати.<br />
Петро, напиши мені, будь ласка, коли в тебе буде вільний час, щоб разом поїхати в Почаєво і Берестечко. Я десь з першого серпня буду влаштовуватись на роботу в приватну італійсько-українську школу «Всесвіт», що в Житомирі. Та сама робота розпочнеться пізніше. Десь у другій декаді серпня я зміг би приїхати. Для «Сови» підготував деякі матеріали, прозу й поезії, коли зустрінемось, передам...<br />
Ось поки що все. Буду чекати твого листа. Велике вітання передавай Гаті й пану Бастюку. На все добре вам! До зустрічі!<br />
Юрко.<br />
<br />
№10<br />
19 серпня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю Тебе і все сімейство зі Спасом Яблуковим, зі святом Преображення!<br />
Вчора лиш повернувся додому й отримав Твого листа. На початку серпня поїхав у Київ (опісля того, як втік із житомирської нейрохірургії), думав – на кілька днів, а вийшло на два з половиною тижні... Спершу з сином Богданом збиралися на тиждень поїхати в Севастополь, піднятися на Мангуп, столицю візантійського князівства Тео-Доро, на мис Фіолент і Чембало з їхніми печерними монастирями, та малий після повернення з Мілану надто швидко і надовго застудив бронхи (різка зміна клінічних поясів) й зосталося втішатися хіба що знімками, де він стоїть поруч з Андрієм Шевченком, а поруч гасають, тренуються інші «міланери», – партнери нашого «класика» в чужій команді... Ще тиждень пішов, щоб дописати сценарій на конкурс, який спонсорує фірма «Корона». А тоді, вже перед моїм від’їздом з міста Вія, я випадково довідався, що один київський видавець вже другий місяць марно розшукує «невловимого» Ґудзяку, бо його зацікавила моя «Ісихія», а йому ляпнули, що я з мормонами подався на Камчатку, хоч, насправді, ніяких стосунків з цими цеерушними «християнами» я ніколи не мав і, так само, на Камчатку ніколи не рвався... Зустрівся з тим видавцем і він запропонував: якщо до кінця серпня я подам готовий рукопис, то у вересні моя книжка побачить світ... Не знаю, чи встигну, але спробую... Й з понеділка треба знову дибати на Київ, хоча мені в сто раз більше хочеться приїхати до Тебе, в Тернопіль. Й, на жаль, доведеться відкласти це вже десь на осінні канікули...<br />
Якщо зможеш бути на телефоні своєму коли-небудь ввечері, я передзвоню вже з Києва. Коли – домовимось через них. На все добре вам усім! Хай живе країна У! Юрко.<br />
<br />
№11<br />
9 вересня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
На кілька днів вирвався додому, в Не-ми, отримав Твого листа. Щиро дякую за книгу – ті перші екземпляри я роздав у Києві, а це, наскільки я зрозумів більш удосконалений варіант. Видання просто розкішне – за своїм кольоровим і силовим випроміненням. Навіть не читаючи, лиш торкаючись сторінок цієї книги, занурюєшся в потік теплого світла радості. Досить рідкісний випадок: з’ява книги, яка сприймається мов жива істота. Окремі її літери, знаки, слова мною сприймаються як волосся. Воно ж в першу чергу перетворюється в отаву – різноколірну й зелену траву. Вже вдруге маєш її косити, а все чогось ждеш, не приступаєш до сього. Відходить літо й тіло, й треба все встигнути. Перегортаєш сторінку і раптом розумієш: найважливіше – це мить, окремий розділовий знак, який змінює всю інтонацію. Й несподівано з тієї трави виривається пошум крил, й великий птах щезає швидше, ніж встигаєш згадати його «наймення... Ось за це я і вдячний Твоїй «С.С.».**<br />
Спробую щось написати про неї в «Книжник-ревю» – новий тижневик, редагований К.Родиком і його дружиною Т.Родіною... Досить жвава газетка.<br />
Вітаю Тебе і Галю з одруженням сина! При всіх турбо-клопотах цієї події, то все ж ціла епоха вашого життя, котра засвідчує його повноту й справдешність. Все гінше – розтлумачиться в глосарії, в коментарях і примітках...<br />
До осінніх канікул ще так довго чекати. Хочеться побачитись з Тобою хоч трохи раніше: спробую вирватись до вас десь наприпочатку жовтня. Давай домовимось про сеанс телефонічного зв’язку: 23 вересня дзенькнеш мені в Київ десь після 21.00 (але не пізніше 22.00) за номером: 516-49-41, – це мій знайомий художник Вадим-Кость Ігнатов, якщо не вийде – не біда, зв’яжемося тоді десь під кінець вересня.<br />
На все добре всім вам.<br />
До зустрічі.<br />
Юрко.<br />
Р.S. Дзвінок відміняється. 23-го буду в Немильні, тоді знову треба вертатися в Київ... Вибач, будь ласка, загубив твою адресу, тому пишу до запитання.<br />
<br />
№12<br />
23 вересня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Тільки сьогодні, з Немильні, маю змогу переказати Тобі, що мій попередній лист вже, мабуть, з тиждень чекає на Тебе за адресою: Тернопіль, головпошта, до запитання.<br />
Так сталося, що я забув удома Твій конверт (й зворотню адресу), тому й відправив «до запитання». Ти вже вибач мені, будь ласка. Книгу твою одержав і читаю з великою насолодою. Більш детально про свої враження од всього читання я написав у попередньому листі на головпошту. Скоро буде оголошення результатів «Коронації слова». Я відіслав туди свій сценарій. Опісля всього хотів би показати його Тобі. Можливо, з нього можна буде переробити щось схоже на роман. Ще раз вітаю з одруженням сина! Як там справи з «Совою»? Пиши про все. Велике вітання Галі! Будьте веселі й здорові! На все добре.<br />
Юрко.<br />
<br />
№13<br />
27 жовтня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вчора ввечері повернувся з міста Вія у свій Джигітомир (як називає цей обл. губ. центр мій знайомий інгуш Муса). Нещодавно я винайняв тут (за досить невисоку платню) окрему кімнату, – в приватнім будинку на березі річки Кам’янки, неподалік од хати Анатолія Шевчука, який нещодавно видав книгу своїх табірних новел, оформлену чудовою графікою його співв’язничого однокашника. Книга має назву «Чорний човен печалі», а художника звати Опанас Заливаха.<br />
А з Києва я привіз роман «Я зомбі» Льоні Кононовича, прочитаний мною восени 1991 року, ще тоді, коли Льоня видавав альманах «П’ята колона» й вчив Є.Пашкіназі як треба інтонаційно правильно будувати фразу. Бо й справді: всі його «Зомбі» вириваються за межі трілерського жанру з кривавими пиками на обкладинках, і якийсь спокійний сум дорослої дитини (хлопчика-перестарка, що розмовляє зі своїм псом) інтонує майже всі «круті» сцени цього роману. Але якою страшною ціною доводиться платити нині за вихід у світ наших книг, за спроби збутися давньої аксіоми про літературу як найбільший гріх... Мабуть, від того всі мої спроби видати «Не-ми» закінчуються нічим. Київський видавець Л.Фінкельштейн поставив умову, щоб я знайшов покупця на 500 примірників майбутньої книги, тобто приніс йому 3000 гривен... А тут як завше – ні гривен, ні покупців.<br />
На все добре Тобі! До зустрічі в листопаді!<br />
Юрко.<br />
Р.S. Висилаю ескіз обкладинки моєї книги. В оригіналі «НЕ-МИ» набрані червоним кольором. На знімку – осінь 1932, немиленські діти збирають льон.<br />
№14<br />
21 листопада 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю зі святом архистратига Михаїла! Хай пред (і – над) -родитель небесного воїнства хоч ще трохи затримає прихід снігових демонів, бо вже пішла остання декада місяця падолисту, а все ніяк не вирвуся в Тернопіль... Як невелику компенсацію за мою відсутність і всі моральні збитки, нею спричинені, висилаю шматок власного тіла, вірніше – тексту, фрагмент з рукопису, який мені дуже хочеться надрукувати саме в Тернополі, а не в місті Вія. Початок цих фраґментів – у газеті «Українське Слово», двоє останніх чисел за жовтень, і перше число – за листопад. Газетний варіант назви (кілька слів, які редактор висмикнув з розділу «Сновидіння перше. Земля») – «Червоні ружі на чорному полі» авторська назва майбутньої книги зостається незмінною: «В раю немає не розіпнутих».<br />
Сюди ввійде частина з «Ісихії» та весь сценарій, який я подав на «Коронацію слова». З публікацією «Не-Ми» треба ще зачекати: хочу додати туди свідчення немиленців, які ще треба зібрати й розкодувати.<br />
Від Миколи Мірошниченка, президента «Геракліту», Тобі найщиріші вітання! Він не проти рушити разом зі мною у Тернопіль, й, дасть Бог, це станеться ще цього року!<br />
На все добре Тобі!<br />
Будь!<br />
Юрко.<br />
<br />
№15<br />
1 грудня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю Тебе з початком зими, наймилосерднішої пори року, з її першим (за календарем) днем. Вчора я повернувся з Києва в Джигітомир, отримав Твого листа, за який щиро дякую. Жаль, звісно, що цієї осени наша зустріч не відбулася, та кілька днів тому в «Сопілці» (спілці) я бачив Валерія Іллю, – бадьорим і натхненним, – отож, грошовий еквівалент нашої поїздки в Берестечко прийшовся дуже доречним. Нині я живу досить гарно і весело, в постійних мандрах між містом Вія, Джигітомиром і Не-ми. Тож не варто сприймати мою прозу як результат похмурого і безпросвітнього життя. Воно в мене зовсім інше, – дивовижне й несподіване. Й жінок у ньому не бракує, – зима й нічні снігопади їх усіх зліплюють в єдину постать Великої Жінки (не плутати зі сніговою бабою). Та й самі фраґменти, надіслані Тобі, досить оптимістичні й бадьорі, з передчуттям майбутньої української реконкісти. В «Сові» їх напевно, не варто друкувати, я переслав їх для бодай приблизного уявлення про внутрішню сутність, інтонаційні регістри майбутньої книги, яку дуже хотілося б видати з твоєю допомогою. Це може бути просто збірка окремих новел. А для «Сови» я перешлю дискету з кількома новими новелами. Петро, якщо Тобі буде не тяжко, відправ ті фраґменти, будь ласка, в «К.К.» – вони сюжетно пов’язані з тим, що Гусейнов друкував раніше, а ксерокопію залиши в себе, – вона згодиться тоді, коли буде макетуватися сама книга. Вибачай, що підкидаю Тобі нового клопоту – всі витрати, моральні й матеріальні, я компенсую самовідданою працею на благо мудрої і не дрімаючої «Сови» та її головного натхненника... А «денники» пересилай на Житомир, прочитаю їх з радістю, зі здоровим редакторським садизмом, який самому Захер Мазоху і не снився... Київська газета «Кантрі таймс» надрукувала мою рецензію на зниклу книгу Ніли Зборовської, – авторка не проти десь її перевидати. Будь здоровий і веселий! Велике вітання Галині. До зустрічі! Юрко.<br />
<br />
№16<br />
4 грудня 2000 року<br />
Доброго ранку, Петре!<br />
Сьогодні мав з міста джигітів вертатися у місто Вія, та несподівано в місцевій «Сопілці» (СПУ) мені запропонували висунути (за їхнім поданням) на премію Івана Огієнка мою книгу видінь і щезань. Чесно кажучи, мені більше до вподоби зворотній процес (тобто – засування), але спробую обійти своїх друзів тут і позичити в них «К.К.» – з моїми опусами, для подання, колись подаровані мною. Бо в мене з тих «Кур’єрів» не зосталося жодного екземпляру, – тут, в Джигітомирі. Для «Сови» пересилаю новели Михалка С (Миколаївського) та свою рецензію на книгу Д.Корча «Війна в натовпі». Мені дуже сподобалася історія з тернопільськими унсовцями, що перейшли в магометанство і завели собі по кілька бойових дружин. Думаю, їм буде цікаво прочитати цей матеріал. Бо К.Родик у своєму «Книжнику» щось не дуже поспішає друкувати цю рецензію. Вибач, будь ласка, за попередній трохи розбишацький лист. Щодо «редакторського садизму», – то був лише жарт. Твої щоденники – за межами будь-яких правок, і подобаються мені саме такими – невиправленими. Будеш відправляти до «К.К.» мої уривки, – закресли їхню назву, а зверху напиши «Ісихія» (фрагменти з роману) – і все.<br />
Тут один перекладач з німецької працює над збіркою новел Патріка Зюськінда (автора знаменитого «Парфумера»), може запропонувати німцям якийсь спільний проект?<br />
На все добре Тобі! До зустрічі!<br />
Юрко.<br />
<br />
№17<br />
15 грудня 2000 року<br />
Петро, вітаю й обнімаю Тебе!<br />
Хай ритуали наших майбутніх зустрічей поки що відбуваються лиш візуально (бо слово «віртуально» мені чомусь не подобається), в межах письма, на відстані, та я вже відчуваю й передчуваю їхнє близьке й конкретне оречевлення... Ідея майбутньої мандрівки вабить як не пережите ще сновидіння про Рай і Вирій невидимих крил... У мене самого є кілька дивовижних маршрутів, які так і просяться, щоб хтось перетворив ту мандрівку в ритуальний, не обов’язково записаний на папері, текст. Це – Трахтимирів, Холодний Яр, а десь на пізнє літо – Мангуп – гірська фортеця, столиця слов’янсько-візантійського князівства Тео-Доро, де мені пощастило бути всього день і одну ніч, але звідки й починається моя «Ісихія»... По рівню оречевлення невидимого, буттєвої повноти ці місця не мають рівних, – бодай поруч себе... На Мангупі, майже на поверхні, копнувши один раз саперною лопаткою я знайшов дві орлиноголові пряжки з бойового пояса Готського воїна. То було неймовірне відчуття – ось так просто і майже буденно дістаєш можливість містичного дотику (крізь більш як два тисячоліття) до чужого й колись живого життя. Я розумію, – то досить небезпечні дотики. В прямому сенсі вже без всякої містики.<br />
В одній з мангупських печер виспівував «Єстудей» невеликий гурт хіпі. Вночі один з них прийшов до нашого вогнища. Я показав йому свою знахідку... Наступного дня одну з тих пряжок я подарував Оні – білявій литовці, що була з нами в поході, так схожій на Готську діву... Другу пряжку закопав у потаємному місці – щоб мати спонуку тієї ж осени ще раз повернутися на Мангуп. А десь через півтора тижні, вже у Севастополі, один з тих печерних хіпі, розповів мені, що нашу компанію (троє чоловік і одна жінка) цілий день, на самому плато і довкола нього розшуковувала ціла «бригада» на джипі, з восьмизарядним вінчестером, який ті драби по черзі тикали їм під ніс – коли про нас допитувались... Виявляється, ми посягнули на «чужу» територію, а на ринку «чорної археології» одна така пряжка коштує майже півтори тисячі доларів... Отож, варто не просто мандрувати, а за паралельним пошуком захованих скарбів... Хай і ризик є, але які могутні відчуття! За якийсь день-два до мого повернення на Мангуп, хтось встиг (мабуть, з місцевих «воїнів») викопати мою пряжку. Та я не дуже жалів за нею. Там, на тій Горі, відкриваються речі неймовірні, які вириваються за будь-які межі, далі будь-яких пряжок. Ось бачиш, які спомини Ти в мені збудив нашим майбутнім (але не будемо нічого конкретно загадувати, – щоб не зурочити) маршрутом, і я Тобі безмежно вдячний за це. На мить мені відкрилася майбутня книга – про пошуки реальних і невидимих скарбів, класично-авантюрний сюжет з реаліями й глосолаліями сьогоденного пейзажу, з екскурсами вглиб історичного ландшафту... Може, разом напишемо таку річ? Щиро дякую за книги і щоденники, найближчим часом й пірнаю в них... А Гусейнову я листа написав, хоч і не впевнений, що він захоче продовжити мою «Ісихію»... Тоді й без нього щось придумаємо... На Новий рік я хочу вирватись до сестри, в Севастополь, але на Старий (і справжній) новий рік я з радістю приїхав би до Тебе, хоча це теж лише мрія... Так і то добре, є до чого вирівнювати хребет й помалу відрощувати обпатрані кри... – крими, дими – до зустрічі в «Не-ми»!<br />
На все добре! Хай щастить!<br />
Юрко.<br />
<br />
№18<br />
26 грудня 2000 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю щиро з майбутнім Різдвом і наступаючим новим роком!<br />
Хай і в майбутньому тисячолітті любов і радість не покидає Твою родину! На жаль, не маю змоги отримати твого листа, який, я впевнений в цьому, чекає мене на Головпошті в Житомирі. А я вчора приїхав з міста Вія у Севастополь, до сестри, на кілька перед- і післяноворічних днів, і ніби потрапив на інший континент – вітер настільки теплий, невимовно пахучий, що це все нагадує дуже літо – за вікном 17 градусів тепла. Завтра планується перехід через Байдарський перевал і вихід на південний берег Криму, до гір, де літають і живуть білоголові орлани. З ними і будемо зустрічати новий рік. Жаль тільки, що не зможу в цю ніч поговорити біля вогнища з Тобою й розповісти ті речі, про які в листі не напишеш. Наприклад, як не хотілося мені вмирати цього літа в обласній нейрохірургії, як за два дні до операції я зібрав свою торбу і пішов звідти, бо надто вже гидко і брудно було в тій палаті, бо ж і для смерті треба мати чисту і світлу місцину, бодай розміром у білий аркуш... Як і хто допоміг мені не вернутися в ту палату, я і колись тобі розповім... Потроху збираю рукопис і гроші, щоб десь наприпочатку лютого приїхати до Тебе, а там вже щось придумаєм...<br />
Потроху вичитую Твої «денники» й знаходжу в них дуже близькі й гарні для мене (та й всього того, що в цей час діється за вікном) речі... Про все це ще напишу.<br />
Хай щастить Тобі у Новому році! До зустрічі! Юрко.<br />
<br />
№19<br />
14 січня 2001 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю щиро зі Старим (себто – справжнім) новим роком – на щастя, здоров’я, радість і світло хоч цими літерами, хоч подумки засіваю у вашій господі! Дякую дуже за листи, поздоровлення, за нову «Сову». Був тиждень у Севастополі, в сестри, там – біля моря і вогнища, навпроти зоряного неба, на Байкарському перевалі й зустрічали нове тисячоліття! На Різдво був у Немильні, вдома, – разом із сестрою і її молодшою донькою Марією приїхали на кілька днів до батька. Від Василя Слапчука прийшов лист, і я вже написав йому про наші з Тобою прожекти літніх (чи весняних?) мандрівок... Це було б просто чудово – зустрітися усім гуртом, десь вирватися крізь простір і час, а як саме й куди – це вже при зустрічі домовитись.<br />
Твої щоденники все ще читаю, обіцяні новели дописую, та всі мої переїзди й перельоти трохи відсувають завершення. Й взагалі, так скучив за Тобою, отож, сподіваюсь, наша «тисячолітня» зустріч у лютому все ж відбудеться. Висилаю невеличку рецензію, – на одну з новел антології «Прощай тисячоліття!», – не пам’ятаю, може я раніше вже Тобі її пересилав, але в цьому примірнику зроблені суттєві правки, без яких цей опус звучить не так, як треба.<br />
На все добре Тобі й усій Твоїй родині у новому році! Хай щастить! До зустрічі!<br />
Юрко.<br />
<br />
№20<br />
12 лютого 2001 року<br />
Добридень, Петре!<br />
Вітаю щиро з Різдвом Христовим і майбутнім Новим роком! Хай щастить усій вашій родині, світла й радості вам у прийдешньому році!<br />
Вчора повернувся з Не-ми, за три дні виходив пішки десь під тридцять кілометрів, – то зі станції в село добирався, то до брата в Довбиш, крізь ліс зимовий і переметені снігом дороги... Але які неймовірні видіння траплялися мені під час цих мандрів!.. Колись, при зустрічі, розкажу...<br />
П’єса просувається помалу, щось вже трохи є. Й назва, – один з можливих варіантів: «Листя, листи, вісники щастя»...<br />
Не знаю, коли там буде моя книга, ніяк не можу додзвонитися до видавця. Я вже на новій квартирі (точніше – окремій кімнаті), а тут немає телефону.<br />
Що в тебе відбулось нового за цей час? Напиши кілька слів.<br />
А заки-поки відправляю тобі свого Равлика, – як немильське перевтілення одного з різдвяних волхвів.<br />
<br />
... равлику, равлику, що ти несеш, що ти везеш під Гору на своїй перехнябленій спині?<br />
... Чорну Троянду?<br />
...Хованку безпритульну?<br />
...Зародок невигойного туску, а мо’ – ще теплого приску?<br />
...Кому несеш цей вхід до потаємних лабіринтів?<br />
...Вухо чиє у тебе світиться крізь спину?<br />
Хто зна, чи є тут правильна відгадка: вже мусиш вибрати сама, в залежності від шляху давніших вмирань, й вузької стежки завтрашніх народжень...<br />
<br />
Будь здоровий і веселий!<br />
Мої щирі вітання Галі!<br />
До зустрічі! Юрко.<br />
<br />
№21<br />
12 лютого 2001 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю щиро Тебе і Галю ще з одним святом! Що ж, сім’я – основа цивілізації, а відчувати себе причетним до основ завше гарно. Це не страшно, що наша зустріч трохи відсовується. Рукопис «Не-ми» я привезу з собою. Дуже хочеться, щоб ця книга з’явилася цієї весни. Бо мене знову дошкуляють мої дистонії. В Києві знову на кілька днів потрапив у лікарню: біля метро «Палац «Україна» втратив свідомість і отямився вже в кареті «швидкої». Добре, що хоч цього разу черепа не розкроїв. Не думай, ради Бога, що це від горілки таке зі мною трапляється. Останнім часом я майже не п’ю, бо від цього стрибає тиск і заважає писати. Просто мій давній діагноз – судинна дистонія, помалу робить своє. Й кожного разу після чергового «випадіння» все більше часу потрібно для того, щоб пригадати, хто я, звідки, куди прямую, що шукаю в місті Вія.<br />
Тому з «Не-ми» треба все ж трохи прискорити рух – поки ще я пам’ятаю, якою має бути ця книга... Сьогодні ночував у Євгена Пєшковського, слухав його монологи. Попри все, це надзвичайно щира і якась по-дитячому відкрита до світу людина. Такий і його «Щоденний желз»... Якщо він цього року отримає Шевченківську, то це буде найкращий і найбільш відповідний новітній епосі вибір... Ось поки що все. Телефон в Житомирі: 37-52-09 (Наталя Антонівна, для Юрка).<br />
На все добре, Тобі. Пиши. Юрко.<br />
<br />
№22<br />
7 березня 2001 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю Тебе і все Твоє сімейство з весною світла, з весною майбутнього тепла, зеленого листя, пахощами розігрітої землі! Вчора отримав бандероль від Гусейнова з серпневим і грудневим «Кур’єрами К.», в яких вміщено продовження моєї «Ісихії». Так що дуже вдячний Тобі, – за те, що тоді надіслав йому мій рукопис. Днями завершую вичитку твоїх «Денників», – Ти мав рацію, – в такому вигляді, як є, цю книгу не можна друкувати. Справа навіть не у вилученні певних сторінок. Про все у листі не напишеш. Поговоримо при зустрічі. Вибачай, що підкидаю Тобі ще один клопіт...<br />
На жаль, поїхати у Хмельницький не зможу. Я навіть не знав, що Іван Іов помер, хай буде йому Царство Небесне. Колись у М. Мірошниченка лиш бачив його книгу з дивовижними візуальними поезіями, слухав Миколині розповіді про те, як Івана, за його недозволене паління в літаку, вже в Амстердамі (коли летіли в Торонто на міжнародний симпозіум візуальної поезії) намагалися заарештувати. Тепер він вже вільний от усіх арештів і заборон, постав там свічку – від мене...<br />
Петро, напиши кілька слів, що там планується у видавництві стосовно «Не-ми», – щоб я міг якось зорієнтуватися, привезти рукопис, – щоб знав хоч трохи наперед. Та книги – це не головне. Є справи важливіші – наші мандрівки весняні, треба й про це поговорити. Отож, до зустрічі! Напиши, будь ласка, в які дні найкраще десь наприкінці березня на початку квітня до Тебе можна буде приїхати.<br />
Будь здоровий і веселий! На все добре всьому Твоєму сімейству! Пиши! Обнімаю! Юрко.<br />
<br />
№23<br />
30 березня 2001 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Дякую щиро за листа й збірку віршів, за кольорові хронопи Емми Андієвської! Позавчора розмовляв з видавцями і вдалося досить конкретно домовитися. Я запропонував замість «Не-ми» видати збірку новел, пообіцяв взяти на себе подальшу рекламу на радіо й ТВ, макетування та частковий набір. Мені сказали, що в такому разі книга може бути видана не восени, а десь наприпочатку літа... А раптом щось справді виліпиться з цього...<br />
Щодо Твого рукопису, то ні про яке «викидання в корзину» не може йти мови. З того всього може вийти гарна річ, треба лиш суттєво змінити монтаж. Необхідно викинути більшість «коротких» думок, які своєю «афористичністю» зовсім не стикуються, не поєднуються з більш розлогими, алюзійно-глибокими шматками, заважають їхньому мерехтінню, заважають читачеві повноцінно сприймати їх... То ж, будь ласка, не гарячкуй, не ображайся на мене. В порівнянні з майбутнім літом, зі сходженням на Мангуп і поїздкою до козацьких могил під Берестечком всі ці видавничі клопоти маліють і відходять на задній план. Навіть якщо моя книга не буде надрукована в Тернополі, це аж ніяк не вплине на наші стосунки. Я ж розумію: в тебе прибавилось стільки сімейних турбот, що дай Бог, дати всім раду. Та все, надіюсь, владнається, й в одній з мангупських печер ми розпалимо вечірнє вогнище, розіп’ємо пляшку пахучого «Бастардо» й подумки бодай в уяві, допишемо наші книги і побачимо їх надрукованими...<br />
Наступним листом перешлю кілька своїх новел, покажи їх, будь ласка, видавцеві, а там буде видно.<br />
На все добре Тобі! Велике вітання Галі! Будьте веселі й здорові! До зустрічі! Юрко.<br />
<br />
№24<br />
7 квітня 2001 року<br />
Петро, зі святом Тебе, з Вербною Неділею вітаю все Твоє сімейство з майбутнім Великоднем!<br />
Вчора я згадував, як рік тому ми їздили до Почаївської Лаври, нашу тодішню зустріч, наші розмови й молитви, всі тодішні відчуття, котрі мене й по сей день підтримують, – тих кілька днів, за які буду Тобі завше вдячний...<br />
Через якусь годину поїду з Княжого Затону до Михайлівського собору – святити вербу зі своїм Богданом, а взавтра надішлю обіцяні оповідання для видавця. Додай до них новелу «Зв’ягельський потяг» й поясни йому, будь ласка, що весь наклад цієї збірки розійдеться за кілька вечорів (авторських зустрічей з читачами) – у Тернополі, Житомирі, Києві. Про рекламу на радіо й телебаченні я теж потурбуюсь, – тут пригодиться моє нещодавнє лауреатство (Національна премія ім. Івана Огієнка – за «Не-ми» й «Ісихію»), – хоч я й не дуже сподівався на те все, бо переконаний, що живій людині не пасують ніякі звання, відзначення й олавреачування... Є речі, набагато важливіші... Коли редакторка О.М. (з комерц. вид-ва «Агенція М», яке відхилило мою «Ісихію» – «надто соціальна, нерозважальна проза») зізнається мені, що плакала над тією «Ісихією» весь вечір, згадуючи свою матір, бабцю, давно вже щезлу з цієї землі хату, – то це незрівнянно більше для мене, аніж оті 500 гривен і медаль від Огієнківського комітету...<br />
Пора вже їхати на Правий берег. На все добре Тобі! Хай щастить!<br />
Київ.<br />
12.04.<br />
Лист цей писався в Києві, а дописується вже в Житомирі, звідки я вітаю Тебе з майбутнім Великоднем, з Воскресінням Христовим! Гарних вам свят! До зустрічі! Ю.Ґ.<br />
<br />
№25<br />
19 квітня 2001 року Петро, доброго ранку Тобі!<br />
Вчора попуткою добрався з Києва до Житомира, збирався переночувати в штабі місцевого КУНу, та в них ремонт, мою розкладачку викинули невідомо куди, добре, що на цьому ж поверсі є ще одна порожня кімната, звідки недавно виселили братство УПА, – туди я з КУНу перетягнув чотири стільці, на них і спав... Через кожних години-півтори прокидався (від холоду – вибите вікно) і робив зарядку, щоб трохи зігрітися, розворушити задерев’янілого хребта.<br />
Тепер вже ранок, до відправлення мого дизель-поїзда на Зв’ягель ще дві години, хочу встигнути розповісти Тобі київські новини. На радіо «Ярославів Вал» пообіцяли зробити огляд «Сови», в часописі «Слово і час» – вмістити короткі рецензії на дві твої книги – про І.Кошелівця й Б.Сушинського. Петра Коробчука я не зміг розшукати, надто мало зоставалося вільного часу перед від’їздом. Спробую зробити це через два тижні, в наступний свій набіг у Київ... В.Даниленко започатковує новий літ. проект під умовною назвою «Французький трамплін» – видавництво укр.сучасної прози французькою мовою, знайомство французів з літ.журналами, що видаються в Україні, спільні антології... «Сова» йому сподобалася, хоче співпрацювати, треба вам якось зустрітися, – чи вдасться 14 травня приїхати в Тернопіль, ще не знаю.<br />
В підземеллі хрещатівськім, у якомусь переповненому гадючнику (на честь перемоги блатного «Динамо» над провінційним «Металургом») Сашко Сопронюк, редактор колишньої й теперішньої (майже невидимої) літературної газети «Слово» десь з годину розповідав мені, як помирав Іван Царинний, поет Божою милістю, запроторений два роки тому в дніпропетровську спецпсихушку, як минулої осени його випустили звідти, дружина вигнала Йвана з дому, всю зиму – по майстернях знайомих художників, захворів і лікар – гнида, хоч і знав про кінцевий діагноз, все продовжував тягнути останні гроші з рідні, як ховали Івана в Яготині, й Сашко разом з іншими, ніс труну, майже не відчуваючи ваги – бо ж висох Іван, як олівець в руці Божій, та й за життя він був легкий і гарний чоловік; як плакала тітка – сестра Йванової матері – виплакала його всього і всім, як зозуля – каже Сашко, цілому світові (глухому й невидющому) й розповіла про нього...<br />
Минулого, божевільного спекотного літа в Києві посеред вулиці помер поет і бард Іван Козаченко, тепер ось Царинний... Івани гинуть, а зостаються Вані, всілякі драчидла, плющі й іже з ними... У Царинного зосталося чимало неопублікованих віршів, написаних в ув’язненні й після нього... В Козаченка – також... Було б добре, якби «Сова» надрукувала їхні вірші поруч...<br />
Стосовно щоденників, які Ти просив переслати. Спробую домовитися за «ксероз» в одній з житомирських контор і надішлю, як вийде, шмат «Голосу із хору» Андрія Синівського, – щоденника, складеного з його листів до дружини, написаних з пермських таборів для політв’язнів, – книжку, привезену мною ще нелегально з Варшави, – влітку 1988-го... Це одна з моїх улюблених книг і по сей день...<br />
І ще один щонічник – щоденник, який мене колись вразив і здивував: це «Людина з’являється в епоху голоцена» – записки старого й самотнього чоловіка, відрізаного десь в швейцарських Альпах нескінченними снігопадами од інших людей і цілого світу: у свій щоденник він вклеює вирізки зі старих енциклопедій, з того всього виліплюється абрис-обрис зовсім іншої долі й можливість хай не прожити – бодай переписати її в своїх нотатках... автор цього «щонічника» – Макс Фріш. У свій час ця річ друкувалася в «ИЛ», десь наприркінці семидесятих... Вона є в мене в Києві, на Княжому Затоні, треба привезти...<br />
Петро, маю ще одне прохання до Тебе... В «кур’єрські» «Не-ми» з певних причин не увійшли розповіді немиленських остарбайтерів. Нині потроху друкую їх у зв’ягельській газеті «Лесин край». Чи не зміг би Ти дізнатися в когось із своїх знайомих із Німеччини про можливість видання книги – спільної – свідчення українських «рабів» і німецьких полонених, що працювали в Союзі після війни? Шансів мало, що це когось зацікавить. Та з цих розповідей теж міг би вийти своєрідний документальний щоденник зруйнованого часу. Якби з цього щось вийшло, я був би радий співпрацювати з Тобою – необхідний ще один автор, який би зібрав німецькі свідчення. Відсилаю одну з останніх в часі публікацій.<br />
22.04. Р.S. Дописую цього листа вже в Немильні. Кілька днів садили з батьком «города» – три гектари на двох, які треба чимось засіяти, посадити картоплю, цибулю...<br />
Риторичне запитання: для чого мені стільки цієї землі? Можлива відповідь: щоб самому швидше стати землею... Сьогодні їду на побачення з братом – у обл.психлікарню. Про «ксероз» домовився на понеділок... На все добре Тобі! Велике вітання Галі! З Великоднем Вас! Юрко.<br />
Р.S. Петро, перешли, будь ласка, комп’ютерний набір «Ісихії», – той, що я Тобі відсилав колись. Він зараз мені потрібний.<br />
№26<br />
25 квітня 2001 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Мені дуже прикро, що своїм попереднім листом я завдав Тобі болю. Твоя книга цікава, щира і гарна, та в ній окремі шматки, окремі ноти псують всю мелодику, – заважають відчути найголовніше. Це моє суб’єктивне враження, на нього можна не зважати. Але дещо з того варто мати на увазі.<br />
Найперше те, «короткі» (самотні) речення не витримують т.зв. «високого штилю». В них справді захована велика тиша й самота, але не варто перегруповувати їх всілякими «вічностями», «славами», «безсмертями», «Великими переходами», – їхня самотність (коротких речень) не переносить будь-якої найменшої патосної інтонації, будь-якого натяку на т.зв. «афористичність», потуги відразу ж виродити «нєтлєнку». Цих речей у письмі на папері взагалі не варто торкатися – це теми для дуже інтимних роздумів!<br />
Друже, Ти ж не Степан Процюк, банальності Тобі не до лиця, Ти можеш і вмієш писати зовсім на іншому рівні...<br />
А ще, як на мене, не варто в «Денниках» брати на себе прерогативу Вищого Судді – хто як помер, хто як прожив, хто з кого який поет – не нам, грішним, судити про такі речі...<br />
Ще: я не проти, щоб шматки з моїх листів з’являлись в деннику (хоча вони писалися для Тебе одного, а не для публіки). Але... уривок про уявний щоденник старого віолончеліста ввійшов до моєї «Ісихії», не варто його дублювати у деннику, – навіть без посилання на автора. Ті речення, які можна вилучити без будь-яких втрат для Книги я позначив олівцем знаком V. Та це не останній вердикт. Вирішуй сам. Найбільше мені сподобалися уривки про Твоє село, його людей, про з’явленні й невидимі їхні перехрестя, їхню тиху довіру до власної долі.<br />
На жаль, на презентацію книги Брюггена приїхати не зможу: вдома хворіє батько, а з Києва все Богдан допитується (по телефону): «Татусь, коли ти вже приїдеш, коли ми підемо з тобою на Княжу Гору?»<br />
Свої новели (окрім тих, що надіслав) перешлю найближчими днями.<br />
Петро, я дуже ціную Твою дружбу, й не хочу, щоб вона залежала від тих чи інших текстових непорозумінь.<br />
Хай щастить Тобі! На все добре.<br />
Юрко.<br />
Р.S. Й останнє – стосовно присвяти: вона теж, як самотнє речення, занадто патетична, та й уподібнення себе новонародженому Хрестові теж не зовсім доречне... Мені набагато більше подобається гінший варіант, захований у Твоєму деннику. «Галі, на яку все життя дивлюся, як соняшник на сонце!»<br />
Тут я обома руками – за!<br />
... Хай щастить Вам! Ю.Ґ.<br />
<br />
№27<br />
18 червня 2001 року<br />
Петре, доброго дня Тобі!<br />
Сьогодні їду з Києва на Джигітомир, звідти – в Не-ми... Все ще живу під враженням нашої зустрічі, за що Тобі й Галі щиро вдячний... Висилаю ксероз Гай-Головка, зворотня обкладинка – чиста, себто – біла... На днях вишлю тексти новел.<br />
Говорив з Є.Пашковським, В.Медведем, О.Лишегою, з Нілою Зборовською – попередньо вони дали згоду взяти участь у твоєму видавничому проекті.<br />
Тобі велике вітання від Петра Коробчука, в нього вийшла книга віршів...<br />
Обнімаю вас усіх! Хай щастить!<br />
Юрко.<br />
<br />
№28<br />
18 липня 2001 року<br />
Ротмістру Сороці від ройового Ґудзя, доповідна:<br />
Опісля твого від’їзду з міста Вія, я зостався в ньому ще 5 днів. І лиш завдяки Княжому Затонові, його водам, у які ховався вранці і ввечері, я витримав оту п’ятиденку пекельну... Зустрівся з Нілою Зборовською і взяв у неї знищене «Пришестя»... Переговорим з Тим, хто відає, де є мед... Матиме «Джура» і того меду... Дописав і віддав у «Літ.Україну» (паралельно, для підстраховки – в «Укр. слово») рецензію на книги Б.Савки, Б.Бастюка і Підгайного «Українська інтеліґенція на Соловках» – під спільною назвою (одна стаття на всіх трьох) «Пам’ять: звільнення і впізнавання». Кілька сторінок з цієї рецензії висилаю Тобі: там є прихована цитата твого вислову, виданого в Києві, коли ми перебирались через шпали залізничні, вертаючись від отамана Коваля...<br />
Передавай мої вітання Галі... Квартирні гроші від видавця так і не надійшли. На все добре вам! До зустрічі!<br />
Юрко.<br />
Р.S. Як там твої мандри по горах з Пушиком? Напиши.<br />
<br />
№29<br />
28 серпня 2001 року<br />
Петре і Галю! Вітаю вас зі святом Другої Пречистої – зі Спасом Полотняним, храмовим празником у селі мого діда! Світла вам і радості наприпочатку ранньої осени!<br />
Я вже третій день в Ахтіярі – в Севастополі, приїхав сюди на тиждень з сином, і скоро вже треба вертатися, – до хворого брата (він тепер у обл.психлікарні), до батька, який сам зостався у Немильні...<br />
Висилаю текст рецензії, яка має бути надрукована в «Укр. слові», – її там тримали більше місяця, а тоді запропонували скоротити на третину й перекласти українською надто велику цитату російською. Все це я зробив, але опісля всіх скорочень втрачається щось суттєве... Може, десь у Тернополі чи у Львові буде можливість надрукувати повний варіант?<br />
Сьогодні ми були в Балаклаві, – здійснили сходження на Чембало, гору, де ще збереглися руїни генуезької фортеці, звідти відкривається краєвид неймовірної краси і сили: знаменита бухта, куди, згідно Гомеру, заходили кораблі Одіссея, на вході якої затонув бритійський «Чорний принц» зі всіма (й по сей день не знайденими) скарбами для армії французів і англійців, які штурмували Севастополь, далекий обрій, на межі якого море (і вся матерія) перетворюється в світло.<br />
На знімку – вечір на вершині Айя, звідки гора Ченбало видніється внизу, – схожа на плавник велетенської риби. Біля мене стоїть Сергій і мала Марійка, трохи далі вглиб присмерку – Богдан... Ось поки що все. Приїду (десь у вересні) в Тернопіль, розповім про все детально. На все добре вам! Хай щастить! До зустрічі! Юрко.<br />
<br />
№30<br />
28. VІІ. 2001 р.<br />
Доброго дня, друже!<br />
Дякую за щирого листа, за допомогу – Твої листи приходять завше вчасно й бодай ненадовго знімають з мене шалений тиск цього божевільного світу. Грошей не треба, від видавця нещодавно отримав 120 гривен, поки що вистачить.<br />
Текст інтерв’ю перешлю на початку серпня, десь за тиждень. В брата знову рецидив хвороби, не може спати, п’є, агресивний страшно. Позавчора був з ним в обл.психлікарні, він був погодився підлікуватися – на тиждень, вже виписали направлення, але все зірвалося: у відділенні мед. брати-мордовороти відразу ж почали вимагати суму на лікування, брат це як почув, зірвався на диби, мало не вчепився їм в горлянку, почав кричати, що відкопає свій АКС з кулями зміщеного центру й перестріляє їх... Довелося його відправити додому, ні про яке лікування вже не хотів й слухати. Ось приїду з Києва, буду щось думати, як далі бути.<br />
Пєшковського поки що нема на Княжому Затоні, з’явиться, я йому все передам.<br />
Процюку я нічого образливого не говорив, але депресія для скриптора – це добре: то є поборення компресії для майбутнього тексту. Степану треба трохи більше думати, – для чого, для кого, про що він пише, не намагаючись вразити читальника показною порнухою, – то царина всіляких запокальчучених пройдисвітів, намагатися їх переплюнути – марна справа. При нагоді передай це Степанові. Хай спробує писати бодай про одного чоловіка (жінку) зі свого села, щезлих у знетямленому часі, спробує повернути їх у живий надчасовий простір свого письма. Це тяжче й складніше, аніж писати про всілякі «штрикання», «бухання», п’яні сльози над абортованими дітьми...<br />
Але саме те повернення допомагає й автору не стратити свою живу душу... І хай Бог помагає йому в цьому...<br />
На все добре Тобі!<br />
Мої щирі вітання Галі! Хай щастить! Юрко.<br />
<br />
№31<br />
3.X.2001 р.<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Так і не встигли у видавництві приліпити обкладинки до твоїх денників, але Василь власноручно, вже пізно ввечері, за кілька годин до мого від’їзду, зшив один екземпляр і тепер щовечора я перечитую Твою книгу й потроху отим читанням вертаю власну душу до тями... Бо вдень – якась суцільна біганина: зранку – в райсуд, звідти – в облпсих. лікарню, на побачення з братом, звідти – на стару, попередню мою квартиру (вул. Набережна під Скелями), щоб перетягнути в своє нове мешкання ще одну тербешницю з книжками... А взавтра вже треба їхати на Київ...<br />
Ось одна з моїх імпровізацій на теми Твого щоденника:<br />
«Восени, коли дикі гуси відлітають у вирій, подушка під головою Петра Сороки починає ворушитися й наповнюється пір’ям неземних сновидінь, і вже дорослий чоловік, зрілий скриптор, перейнятий розмислами про вічність, безсмертя та безліч інших мудрих речей, раптом знову стає малим хлопчиком, хай і з обпатраними вздовж гострих ключиць крильми, який ще не вміє читати-писати і переводити власне життя через хисткий місток між думкою і знаком – в писемні сховища невимовного туску і приску, й коротким порухом хлоп’я дістає з тієї подушки білі пір’їни, підкидає їх вгору, й заки-поки триває той лет, хтось невидимий поволі озвучує (ніби вичитує зі шкільної читанки) назви знищених лемківських селищ, стертих з лиця землі, видертих з очей неба – ніби й справді омовлює поминальну граматку вже небесних осель: Умлівок, Лупків, Хміль, Барвінок, Лісове, Глідне, Дверник, – і кожне з тих наймень вибирає собі окрему пір’їну, невагомо притуляється, приліплюється до неї, щоб вже невіддільно витворити разом пару крил для хворого янгола – одного, другого, третього... Хлопчак добре знає, що треба поспішати, бо скоро вже рання осінь і мертва шкільна наука вицмулить з серця таємне знання і вміння, причеше під одну гребінку непокірні й світлі дитячі голови, затопче важкими вчительськими чобітьми раптовий здогад, що смерть восени – це лиш миттєве відчуття такої переповнености, такої болючої втіхи, тиші й такого світла, що долається тягар і наруга лінійного часу, роз’єднаного (окремого від найрідніших людей) існування, й вже не лякаєшся, не боїшся, коли хтось важкий і мовчазний, хтось тихий і добрий підходить до тебе, старого і спитого, чужого і битого, бере за руку і, як малого хлопчика до першого причастя, виводить в поле, за село, на Великий Чумацький Шлях... й несподівано розумієш: цілий світ восени – то лиш подушка пір’я з обпатраних крил хворих янголів, що відбилися од пташиних ключів, якими замикають до весни схолодніле й зголодніле небо, як спорожнілий голубівник... отих янголів, які не відлетіли до вирію, не повернулись до раю, а зосталися тут, на землі, коло тебе, – сивого хлопчика, твоїх забутих сновидінь епохи бабиного літа – зосталися, щоб навпроти снігу мені не було так самотньо поміж: великої зими і все ще недописаних «Не-ми»...<br />
Не знаю, може варто взяти частину (першу – до місця, що завершується Великим татарським Шляхом) цього імпровізу в майбутню рецензію?<br />
Матимеш час, перешли мені на Житомира, будь ласка, пакет газетних вирізок зі статтями Пєшковського, він просить їх повернути йому. Вибач, що забув забрати те все. І ще: пані Уляна буде пересилати мені верстку «Замовлянь», може, – хай вкладе в ту бандероль кілька Твоїх книг, – для київських читальників...<br />
На все добре Тобі.<br />
З майбутнім святом Покрови вас, – це немиленський храмовий празник!<br />
Великі мої вітання Галі! Хай щастить!<br />
4.Х.2001р. Юрко.<br />
<br />
№32<br />
21 жовтня 2001 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Позавчора вернувся з міста Вія, їздив на побачення з сином, а з Борисполя проводжав сестру з дітьми до Канади.... В середу ще встиг на фінальне засідання III з’їзду СПУ... Якщо дуже коротко сформ. власні відчуття на тому «сідалі», то все те вміститься в два слова – «тихий жах». В залі (буд. Художника) з ряду в ряд передавали здоровений червоний талмуд, на обкладинці якого золотим тисненням набрано: «Великому Сталіну – від українських поетів» ... Рік видання – 1949-й, а в залі, вже нинішнього 2001-го року, як делегати цього з’їзду, все ще сидять автори натхненних подяк і славнів із того кривавого збірника. Двоє з них і тут виповзли на трибуну: О.Ющенко й Л.Вишевславський, читали свої віршики...<br />
Цей божевільний час зжер стільки справжніх людей, загинуло стільки поетів, а різні гниди все ще обирають один одного секретарями, головами, до різних президій... Тут їм дуже хотілося обрати Драча, кравчуківського покидька, та не вийшло... Це я вперше був на такому зборищі, – не як гість. Не сподівався, що буде таке гнітюче вражіння.<br />
Закабаніла пика Цибулі на трибуні вже нічого не могла виправити. Цибулько – із тієї ж незламної когорти. Ніяк не забуду випадок півторарічної давності, коли В.Ц., будучи радником при Чучмі, видав «беркутам» студентів, які захопили будинок – штаб КПУ... Хай їм грець – і Ющенкам, і Цибулимирам.<br />
Чого ти мовчиш, – не пишеш, не зателефонуєш... Без твоїх листів навпроти великої зими стає непевно й тривожно.<br />
Може, десь під новий місяць, на день-другий вирвусь до вас, до Світлани – на консультацію... Бо почуваюсь все паршивіше, на вулиці ледь втримуюсь, щоб не втратити свідомість, не хряпнутись головою об асфальт. Якась не осінь, а суцільне падіння на дно. Зостається надіятись лиш на зимовий джихад. Аллах акбар! Будь здоровий і веселий!<br />
Ю.Г. Пиши!<br />
<br />
№33<br />
3 листопада 2001 року<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вчора повернувся з Києва. Був у майстерні Ів.Марчука, розмовляв з ним. Особливо втішних новин, на жаль, нема. Минулого року в Києві вийшла книжка про І.М. – «Одкровення від Івана» Тараса Унгуряна. Й цією книжкою Марчук дуже незадоволений. Мало того, що написана вона дубово-газетними штампами («дубово» – це ще великий комплімент для тієї банальщини), а ще й Т.У. вчинив елементарну непорядність: без ніякої згоди з І.М., прикрившись його картинами, вмістив в цій книзі (майже на половину об’єму) свої віршики. Всі вони неживі й безпросвітні, хоч і декоративні присвятами живим людям. Ось тому ніяких книг про себе І.М. (поки що) замовляти не збирається. Але він не проти, щоб у Тернополі вийшла збірка вже друкованих нарисів, статей й інтерв’ю з ним під назвою «Іван Марчук очима сучасників». Також дав свою адресу й згоду ознайомитись з твоїми книгами. Десь в середині листопада він знову збирається в Тернопіль.<br />
...Бачив Миколу Мірошниченка. Тобі велике вітання. В нього є, виявляється, фотоархів І.М. про який, певно, і сам Марчук не знає...<br />
Десь на тому тижні, приблизно в четвер-п’ятницю 8-9 листопада, збираюсь у Тернопіль, треба відвезти верстку, тоді привезу й книгу про Марчука.<br />
Тут справа, як на мене, ще не зовсім безнадійна. Зустрінемось – поговоримо про все. Дякую за листа, додаток до нього, це пришвидшило мою поїздку до І.М.<br />
Мої щирі вітання Галі!<br />
На все добре! До зустрічі! Юрко.<br />
<br />
№34<br />
Без дати.<br />
Петро, доброго дня Тобі!<br />
Вітаю з гарно, зі смаком виданими «Блок-нотами»*, і дякую за них. Вибачай, що затримую пересилання своїх новел. Всі дискети з набраними текстами десь поділися, – під час моїх переїздів і змін найманих сховищ... Зроблю ксерокопії й перешлю. А щодо твоєї книги, маєш рацію, – прочитав я її не так, як можна було. Але не з похмілля, це Ти даремно, бо ж нині зовсім не п’ю, – з огляду на мою дистонію. Вийшло так, що твої «денники» я дочитував саме тоді, коли дописував свою поему «Барикади на Хресті», себто на Хрещатику, маючи на увазі київський сленг... Писав і мав досить агресивний настрій – дуже хотілося щось розтрощити, розгамселити... Якась частина того бажання й вмістилася у моїх правках твоїх текстів. Так що, вибачай, могло бути і гірше. В своє виправдання хочу запропонувати твоїй увазі невеликий уривок з цієї все ще недописаної поеми... І ще прошу, не обзивай мене більше ґенієм, не знущайся. Це слово зовсім не підходить для означення будь-якої живої людини й того, що вона робить: співає, малює, грає... Ґеній – це завше трупна приставка, яка знеживлює того, хто приймає її, й того, хто грається нею. Прозаїк – це скоріше гній, вичавлений з останніх залишків високої (дописемної) традиційної культури, нарив і болячка на здоровому тілі нелітературного життя. Ось таке означення без літери «е», мені більше пасує. Хоча і його ще треба заслужити. Не в сенсі – ось, мовляв, я вдобрюю ґрунт для прийдешніх поколінь, для майбутніх зростань. Не варто себе дурити. Сюди вже ніхто не прийде і тут вже нічого не виросте, – маю на увазі якусь нову літературу. Залишиться те, що встигнемо ще зробити. Все гінше поглине цивілізація конвеєрного їдла. Коли щось і з’явиться нове, то лиш з відчуття протесту й несприйняття існуючого стану речей.<br />
Тому я і застерігав Тебе не вдаватися у своїх текстах до отих трепних приставок, штибу «вічність», «безсмертя», «слава», «шедевр»... Я не пишу ніяких шедеврів, це лише тексти, навіть не твори (у ролан-бартівському розумінні) з безліччю недоліків, навіть не доведених до рівня певної професійної досконалості. Я ніколи не відчував себе професійним літератором, професійним поетом. Скоріше, – якоюсь безіменною метафізичною одиницею, наймення якої забудеться досить швидко. Зостається лише осягнути рівень болю, – єдине, що без будь-яких вже імен і приставок виривається за межі так званої літератури... Так що, Петре, не будемо ще за життя обкурювати себе ладаном, у живого світу є безліч інших привабливих пахощів... Щоб знову не забути, – телефон у Житомирі – субота, неділя – 37-52-09 – через Наталю Антонівну чи Уляну дізнатись, коли буде Юрко. «Не-ми» нібито береться друкувати «Кальварія», але вони хочуть тільки так, як було в «Кур’єрі»... Хай, другий топус «Не-ми» можна зробити набагато живіше і цікавіше, – у Тернополі. Будь здоровий і веселий, не ображайся на мене! Хай щастить. Юрко.<br />
<br />
№35<br />
19 січня 2002 року<br />
Добридень, друже!<br />
Зі святом Водохреща вітаю щиро все твоє сімейство, з нинішніми й майбутніми епіфаніями, й дай Боже сил і терпіння нам бути хоч і грішними, але гідними свідками тих з’явлень – хоча б на рівні власного тексту, бодай зрідка вириваючись за його межі... Доїхав я нормально. Встиг на останній автобус зв’ягельський в Не-ми, не запізнився й на святкову вечерю, на проводи третьої куті. Від брата і батька – великі подяки Галі за всі празникові дари, особливо – за смачнюче домашнє вино, повидло й все гінше, бо помалу той дух домашньости за цих п’ять літ, як не стало матері, потроху вивітрився з хати, й тому так сприймаються нині його рідкісні з’яви...<br />
Й ще один варіант мого добирання на голодну кутю, додому, мені наснився вчора... Там все було по-іншому, хоч і всіх деталей я не запам’ятав, – якось вищезли, стерлися під час пригадування.. Але основний сюжет був таким...<br />
Останній автобус до Немильні – відмінили: перемело дорогу, нема кому розчистити курган: на попутці під’їхав у Острожок, звідти пішки – до Млинів, а там – вже близько, на повороті (прибита до стовпчика) висить табличка з надписом «Немильня. 5 км. «Щоб зрізати частину шляху, пішов навпрошки, через Ягоденський ліс. Але: засутеніло, добре, що вдень хтось протоптав стежку, й була змога дибати по тих слідах: бо сніг навіть у присмерку зберігає й деякий час відображує слабке вденішнє світло. Та в лісі було вже зовсім темно. Ноги самі дорогу знають, тут я можу йти навіть очі заплющивши. Все ж помалу, з усіма торбешками в обох руках і на плечах, захекавшись добряче, я поставив собі трохи перепочити. Звільнив руки, плечі... спиною притулився до зшерхлої кори старого дуба. То мій давній приятель, сюди позаторік, ще тоді, коли працював у немиленській школі, я майже щовечора приходив. А обабіч нього – ще четверо таких само старезних дубів, – всі вони тут ніби службу якусь таємну правлять. Я дістав із сумки пляшку, трохи хильнув петриківського нектару, й така могутня хвиля тепла пройшла моїм тілом, так гарно стало... Підтягнув трохи ближче торбу з книжками, присів на свої недомовлені «Замовляння» й раптом крізь стрій темних сосен, збоку Случі, на Горі, – там, де стоїть вцілілий ще з війни дзот, зі всіма вцілілими підземними комунікаціями, бачу, як звідти блимає чиєсь вогнище – то спалахне, то знову згасне... Я заплющив очі, але той вогонь не щез, не розвіявся. Тепер я міг видіти, розрізняти окремі постаті людей і тварин (коні? воли?) довкруги того вогнища. Й тоді я зрозумів, що мені уві сні починає снитися ще одне, зовсім інше, сновидіння... Що там було далі, кого там побачив і що вони мені розповіли, то вже окрема історія.<br />
Пора завершити хоча б вже розпочату. Я прокинувся від того, що хтось дихав мені прямо у вухо й жіночий голос намагався привести мене до тями: «Юрку, Юрцю, вставай, бо все на світі проспиш, на вечерю до батька не втрапиш», – так схоже на голос Галі й баби Софії водночас. Я розплющив очі й побачив над собою кінську сиву голову, відчув, як волохаті й вологі губи торкаються мого вуха. Це ж Сірко! Я впізнав його, і він – мене, це ж наш коник, якого два роки тому батько продав у сусіднє село в Кам’яний Брід. Він колись так любив брати в мене з долоні пізні осінні яблука, надкушувати їх обережно, частинами... Дядько на возі спав, а кінь побачив мене біля дерева зупинився, розбудив... І навіть уві сні я був неймовірно вдячний йому за все. Отак, на возі, втрьох, ми і в’їхали в немиленські Водохреща. А наступного дня, вже з Покровської церкви, я приніс свяченої води й записав оцей вірш, який з’явився ще раніше, в дорозі, десь між Крем’янцем і Звяглем, поки що без назви, але з присвятою.<br />
<br />
*<br />
<span style="white-space: pre;"> </span>Петру й Галі Сорокам<br />
<br />
...Від самоти пройме дрижак<br />
І від свободи..<br />
Навчився їсти я з ножа<br />
І спати в дзотах...<br />
Та відрізняв я смак життя<br />
Від смаку сталі...<br />
Крізь ночі вовчого виття –<br />
Все далі, далі...<br />
Отак і ти навчивсь кохать<br />
Навпроти неба..<br />
Жіноча й Божа благодать –<br />
Це все, що треба...<br />
<br />
Й ще один, тоді записаний:<br />
<br />
*<br />
.. Мене відстріляли – і я розумію траву..<br />
ні болю, ні рани..<br />
Для чого ж, мій Боже, так дивно живу, –<br />
Так дивно, так довго, так гарно»?..<br />
Бачиш: кров рідняків – навіть в схронах зими –<br />
Свій порух не втратить намарне...<br />
Крізь померки тіла душа повернеться в Не-ми:<br />
Там дивно, там тихо, там гарно..<br />
<br />
На все добре вам!<br />
Хай щастить!<br />
Юрко.<br />
<br />
1* Щоб не забути: мо’, одна з ознак «живих» щоденників – спроба звільнитися від власне літератури.<br />
2* «С.С.» – «Сповідь сльозою».<br />
3* Книга В.Брюггена, видана у Тернополі з передмовою Петра Сороки (прим. упоряд.).<br />
<br />
Юрко Ґудзь // Сорока П. Перед незримим вівтарем. Денники 2007 року. – Тернопіль: «СорокА», 2008. – С.188-226.<br />
<br />
<br />
<br />
Зміст<br />
Шум і пошум «невидимих крил» (О.Левченко)<span style="white-space: pre;"> </span>4<br />
<br />
В і р ш і<br />
Ісихія. Додаток апокрифічний<span style="white-space: pre;"> </span>10<br />
Ісихія. Додаток апофатичний <span style="white-space: pre;"> </span>11<br />
Ламентація<span style="white-space: pre;"> </span>12<br />
Змови <span style="white-space: pre;"> </span>13<br />
Хованка надвечірня<span style="white-space: pre;"> </span>15<br />
Епістола<span style="white-space: pre;"> </span>16<br />
Доповнення до статутів мовчання<span style="white-space: pre;"> </span>17<br />
«...крізь тіло незаписаних рядків...»<span style="white-space: pre;"> </span>18<br />
Передчуття Різдва<span style="white-space: pre;"> </span>19<br />
Варіації на давню тему<span style="white-space: pre;"> </span>20<br />
Ранкові розмови з душею весни і тілом осіннього вирію, й безмежністю<br />
літнього раю<span style="white-space: pre;"> </span>21<br />
<br />
П р о з а<br />
Той, що вартує ніч <span style="white-space: pre;"> </span>25<br />
Гуміарабік<span style="white-space: pre;"> </span>41<br />
Осіння геополітика<span style="white-space: pre;"> </span>47<br />
Колесо смерті<span style="white-space: pre;"> </span>51<br />
<br />
П е р е к л а д<br />
Від твору до тексту (Р. Барт)<span style="white-space: pre;"> </span>56<br />
<br />
С т а т т і<br />
Брати<span style="white-space: pre;"> </span>64<br />
Іван Франко про сутність марксизму<span style="white-space: pre;"> </span>76<br />
Біля вуха завірюха, а у вусі ярмарок...<br />
(Тези до конференції Асоціяції «Нова література») <span style="white-space: pre;"> </span>80<br />
Наприпочатку ста літ самотности<span style="white-space: pre;"> </span>85<br />
P.S. Наприпочатку ста літ самотності<span style="white-space: pre;"> </span>90<br />
Зупинка в пустулі в Різдвяний вечір<br />
(Кілька думок про поезію Йосифа Бродського)<span style="white-space: pre;"> </span>99<br />
Тиха вода (Й. Бродський)<span style="white-space: pre;"> </span>107<br />
«Втеча в зимовий Єгипет» (До роковин смерті Поета)<span style="white-space: pre;"> </span>107<br />
Різдво самотніх. Поетика і апофатика Юрія Тарнавського<span style="white-space: pre;"> </span>110<br />
Рівень перевтілення. Поети Лаврської школи:<br />
Микола Воробйов, Олег Лишега, Іван Семененко<span style="white-space: pre;"> </span>115<br />
Великий міст і розірваний простір (Уроки поезії і прози Олега Лишеги)<span style="white-space: pre;"> </span>117<br />
Прокиньтесь, мешканці штанів!<br />
(Романи Леоніда Кононовича в контексті вкраїнської реконкісти)<span style="white-space: pre;"> </span>124<br />
Крила і кольори (Про творчість Надії Миколайчук)<span style="white-space: pre;"> </span>128<br />
Зона полинових сновидінь<span style="white-space: pre;"> </span>132<br />
Втікачі з пірамід. Художниці-візіонерки з Волині<span style="white-space: pre;"> </span>135<br />
Гнізда небесного вирію<span style="white-space: pre;"> </span>139<br />
Утаємничення в картинах Юрія Камишного<span style="white-space: pre;"> </span>145<br />
Є в тому щось від сучасної джазової імпровізації (Ta Chebrova)<span style="white-space: pre;"> </span>148<br />
Анабазис Євгена Концевича<span style="white-space: pre;"> </span>149<br />
Рай і Вирій розіпнутих крил. Слідами втраченого ритуалу і знищеної книги<span style="white-space: pre;"> </span>156<br />
Пентагон Анатолія Сірика<span style="white-space: pre;"> </span>160<br />
Краплини світла Світлани Штатської<span style="white-space: pre;"> </span>166<br />
Замість вступного слова<span style="white-space: pre;"> </span>168<br />
«Світло на хуторі Куряча Сліпоть»<span style="white-space: pre;"> </span>170<br />
Пам’ять: збільшення і впізнавання<span style="white-space: pre;"> </span>172<br />
Антропологія як спроба приборкання війни?<span style="white-space: pre;"> </span>177<br />
Губернаторські Пегаси<span style="white-space: pre;"> </span>181<br />
<br />
І н т е р в ’ ю<br />
Птахи і динозаври<span style="white-space: pre;"> </span>186<br />
«Здорова й повноцінна особистість не може прагнути до тотальної влади<br />
над іншими» <span style="white-space: pre;"> </span>193<br />
<br />
Л и с т и<br />
Осяйні зарубки (Р. Ґудзь)<span style="white-space: pre;"> </span>198<br />
Листи до сестри<span style="white-space: pre;"> </span>198<br />
Лист від 2.ІІІ-2***р.<span style="white-space: pre;"> </span>207<br />
Поет і художниця (Н. Миколайчук)<span style="white-space: pre;"> </span>208<br />
Листи до Петра Сороки<span style="white-space: pre;"> </span>213<br />
<br />
<br />
_________<br />
<br />
Картина Юрія Камишного<br />
<br />
_________<br />
<br />
...намалював картину «Цвіту бути» і присвятив її світлій пам’яті Юрка. На ній зображення вікна у світ таких же яскравих, надзвичайних людей, як і Юрко. Воно обрамлене весняним цвітом, який він бачив і хотів би ще бачити... На білій стіні, як на вишиванці, нібито вишито червоними нитками назву дивної вулиці міста Житомира, на якій певний час мешкав Юрко, – Набережна під скелями.<br />
Юрій Камишний<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Літературно-художнє видання<br />
<br />
Юрко Ґудзь<br />
<br />
Набережна під скелями<br />
<br />
Вірші, проза, переклади, статті,<br />
рецензії, інтерв’ю, листи<br />
<br />
В авторській редакції<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Підписано до друку 30.11.2012 р.<br />
Здано на виробництво 03.12.2012 р.<br />
Формат 60х84/16. Папір офсетний.<br />
Гарнітура Academy. Наклад 500 прим. Зам. №2788<br />
<br />
Віддруковано з готових оригінал-макетів на ПП «Рута»<br />
10014, м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17-а<br />
Реєстраційне свідоцтво серія ЖТ № 2 від 24.12.2001 р.Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-10419463588639455732018-01-19T10:04:00.000+02:002018-01-19T11:07:46.565+02:00Юрко Ґудзь. Замовляння невидимих крил (Книга новел та оповідань, 2001)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhg5l1tYULvgPgzNdEMtaKk39aOg-Ah5phPKWT-54EFagWlQYA04pquEgRftpAM_K1aescBAHieESepltjCmHe8CuG8TYmB-kJskG0lfVRU06fAljY8hsdljEdirpjZTa9cCekoUaes_2sf/s1600/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F+%25D0%25BD%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B8%25D1%2585+%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BB_%25D1%2582%25D0%25B8%25D1%2582%25D1%2583%25D0%25BB%25D0%25BA%25D0%25B0.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="589" data-original-width="397" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhg5l1tYULvgPgzNdEMtaKk39aOg-Ah5phPKWT-54EFagWlQYA04pquEgRftpAM_K1aescBAHieESepltjCmHe8CuG8TYmB-kJskG0lfVRU06fAljY8hsdljEdirpjZTa9cCekoUaes_2sf/s320/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F+%25D0%25BD%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B8%25D1%2585+%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BB_%25D1%2582%25D0%25B8%25D1%2582%25D1%2583%25D0%25BB%25D0%25BA%25D0%25B0.JPG" width="215" /></a></div>
Юрко Ґудзь<br />
<br />
ЗАМОВЛЯННЯ НЕВИДИМИХ КРИЛ<br />
<br />
(новели та оповідання)<br />
<br />
Тернопіль<br />
Джура<br />
2001<br />
<br />
ББК 84 (4 Укр) 6<br />
Ґ93<br />
<br />
Редактор — Петро Сорока<br />
<br />
Ґудзь Ю.<br />
Ґ 93 Замовляння невидимих крил. — Тернопіль: Джура 2001. — 160 с.<br />
966-7497-76-3<br />
<br />
До нової книги Юрка Ґудзя, лауреата літературної премії ім. Івана Огієнка та двох міжнародних премій увійшли новели й оповідання, написані наприкінці минулого тисячоліття. Болюче і гостре відчуття розірваного часу, його роз'єднаности, що пролягає через людські серця, душі й тіла закоханих, їхні відчайдушні спроби здолати цю розірваність, — це все присутнє майже в кожнім оповіданні, в усіх новелах цієї книги. Сновидіння самотньої жінки, в якому вона зустрічається й розмовляє зі своїми померлими й ненародженими дітьми, розповідь колишнього "афганця" про жахіття окупаційної, грабіжницької війни, з якої навіть живі вертаються з омертвілими душами, невідправлені листи Лук'яна Зазимка до жінки, яка повернеться до нього непритомною, та все ж допоможе йому віднайти втрачену під час сеансів ЕКТ (електро-конвульсивної терапії) пам'ять, самогубство Марининого Грицька, спровоковане чужими намаганнями домислити, доточити його власне життя, спокійний і старечий сум на лиці новонародженого хлопчика — то все ніби окремі стежки, якими автор веде за руку свого читальника — крізь стилістичні й буттєві хащі — до фінальної новели, її епіграфа, що розпочинає й завершує авторський текст:<br />
«Моя душа вертається до лона Твоїх всепам'ятних долонь...»<br />
<br />
ББК 84 (4 Укр) 6<br />
I5ВN 966-7497-76-3<br />
Ґудзь Ю., Джура, 2001<br />
<br />
Замовляння невидимих крил<br />
<br />
Наприкінці зими, майже щоночі, Марті починає снитися одне й те ж: хтось поволі копає в її тілі глибоку криницю. Заступ безболісно входить у натруджену плоть, вздовж стінок здичавілих артерій безгучно осипається глинозем... Все глибше, глибше... Волога з'являється спершу як пахощі: так пахне коріння відмерлих на поверхні трав, спраглих ще з осені кущів і дерев. Лише згодом крізь щирець з'являються перші краплі. Але й то ще не вода...<br />
Марта прокидається, якийсь час лежить з розплющеними очима, прислухаючись до шурхотів й шерехів на горищі, до глибокого дихання корови Рузьки в хлівці, — через вузенькі сіни від хати. За хвилю дрімотна втома, — ніби вона сама всю ніч не розгиналася з тим заступом, стулює їй повіки. Й Марта знову вертається в обірване сновидіння...<br />
Вона летить крізь викопаний колодязь, проз неї миготять лиця померлої рідні, чиїсь незнайомі обличчя, — їхні очі, вуха, розтулені в нечутних благаннях роти. Той лет відбувається так стрімко, що жінка не встигає навіть злякатися. Бачить: зі дна, всіяного блискітками слюди, панцирями розчавлених черепашок, б'є струмінь потужного світла. Його потік зупиняє падіння її тіла, легенько торкається чола, лагідною хвилею пробігає по волоссю. Марта зависає в теплій порожнечі. Праворуч од неї, в бічнім закапелку того підземелля стоїть русява дівчинка. Вона посміхається й подає жінці дерев'яного гребінця: " М а р т о, р о з ч е ш и м е н і к о с и " ...<br />
Жінка дивується й приземляється поруч малої. "Таке знайоме личико й ніяк не згадаю, коли ж раніше зустрічала цю дівчинку?"<br />
"Мамо, куди ж це всі поділися? В хаті нема нікого, мені ж тут страшно самій"... Марта дослухається інтонацій спокійного смутку в її голосі й враз, крізь давнішнє знетямлення, впізнає в ній... себе, свої дитячі страховиддя. Вона вертається в той час, коли всі домашні — її брати, сестри, батьки, діди і прадіди хто куди розбігалися зранку, розліталися, поспішали — хто на роботу до землі-годувальниці (бо ж годувати її мусиш завше власним тілом), хто в школу, хто до в'язниці — віднести передачу кревняку, хто на війну — з хозарами, печенігами, москалями, хто — в церкву, затеплити поминальні свічки... А дівчинку залишали вдома одну. Й вітер розхитував під вікном стару грушу, а малій здавалося, що хтось великий і темний заглядає крізь шиби до хати...<br />
Найбільший страх вона пережила, коли померла баба Якилина. До неї раптом дійшло все те, що рано чи пізно спізнає кожна людина: усвідомлення тимчасовості існування найближчих і найрідніших людей.<br />
"Мамо, скажи мені, ти ж не помреш, не покинеш мене? Я не хочу, щоб і тебе засипали землею"...<br />
Жінка пригортає до грудей тремтливе, худе тільце дівчинки, вільною рукою гладить її волосся: "Не плач, не бійся нічого, я буду завжди з тобою. Ось і баба — так любили свою найменшу онуку. А коли любиш, то все продовжується й після смерті"...<br />
Марта раптом ловить себе на думці, що дівчинка чимось дуже схожа на їхню з Василем найпершу й останню дитину, — таке ж, як в нього русяве волосся й вираз тихого здивування на лиці... Як і тоді, під час їхньої першої зустрічі, навесні 43-го...<br />
Не один вже рік палахкотіла війна й, здавалося, кінця-краю не буде всім жахіттям, — убивствам, грабункам, здирствам, яких зазнавали поліщуки і від німців, і від "своїх" поліцаїв, і від різних бандюг, що звали себе партизанами.<br />
А тут чутка пішла селом: не сьогодні-завтра будуть знову забирати людей у рабство, на підневільні роботи в Німеччину. Марті на ту весну саме виповнилось дев'ятнадцять й вона добре знала: доля багатьох дівчат і хлопців, яких ще раніше погнали на чужину, може не обминути і її. Тому й готова була до всього. Коли почула від сусідки, що поліцаї разом з німецькими жандармами зганяють молодь у центр села, до клубу, не роздумувала довго: вхопила перепічку в торбу, накинула якусь куртечину на плечі, обняла матір і кинулася до Ягоденського лісу.<br />
Не вона одна була така мудра... Біля Маркевича, — там, де колись стояла хатина старого лісника, Марта зустріла ще кількох своїх ровесниць. Вирішили пробиратися в Кикову, сусіднє село, де в однієї з них жила рідна тітка. Не встигли ще й відхекатися, ні попити води з лісникової криниці, як зі шляху почулося гурчання мотоциклів, розлючені крики на чужій мові, собачий гавкіт. Певно, хтось виказав німоті, де ховаються втікачі, от і погоня не забарилася...<br />
"Біжимо до Случі, але різними стежками, — крикнула подругам Марта, — бо в гурті нас усіх половлять!"<br />
Знала вона й те, що німці панічно бояться мочар — лісових боліт, прірви яких проковтнули нещодавно кількох самовпевнених чужинців. Ближче до села, вздовж Горбів, тягнулися Білі багна, трохи далі, вглиб лісу, — Жовті... Марта ж знала потаємну стежку крізь Риб'ячі багна, від яких було найближче до кладки через річку Случ. Одного лиш не врахувала дівчина: весна того року була пізня, — лиш наприпочатку квітня розлилася, вийшла ріка з берегів і розбурхана вода ще тиждень тому знесла кладку. Тепер, опісля виснажливого переходу через болото, з роздертими до крові ліктями, з покусаним комарнею лицем стояла Марта навпроти стрімкої, могутньої течії й не знала, що має робити. Плавати вона не вміла. За її спиною з надвечірнього лісу все ближчав, лунав чіткіше й загрозливіше гавкіт німецьких вівчарок. Дівчина голосно й розпачливо почала кликати невідомо кого на допомогу: "Людочки! Поможіть! Врятуйте!.."<br />
Її крик не долинав навіть до середини ріки: дух весняної води підхоплював дівочі волання й перетворював їх на безпритульних птахів. І тоді Марта крізь сльози і відчай, стала пошепки молитися до всіх святих і угодників, до янголів і архангелів, про яких чула колись від баби Якилини, згадувати бабині замовляння і заклинання від сили нечистої і ворогів агарянських: "Молю і прошу я Господа Всевишнього і Сина Його і Святого Духа, чудотворця Миколая, і святого Михаїла, і Пречисту святу, і Твоє святе Вознесіння, і святого Юрія-Змієборця, і Покрову святу, і тебе прошу, ясний місяцю, і тебе прошу, краснеє сонце, і вас прошу, зорі-зорениці, Божі помічниці, і вас, святі архангели і янголи, Михаїл, Гавриїл, Уриїл і Сафанаїл, ізидіте на святу гору і затрубіте во святую трубу, — бо ж не пішком йде мій ворог, а на вовкові їде, жабою осідлався, а гадиною поганявся: не дорогою йде, а здвижжями та болотами!.. Здвижже та болото від них ми пройдем, а на вовка тюкнем, а на жабу плюнем, а гадину вб'єм: щоб так і на ворога нашого весь мир плював і тюкав, і до мене хрещеної, раби Божої, не підпускав"...<br />
І не встигли втихнути останні слова її молитви, як над водою почувся ритмічний плюскіт весел, скрипіння дерев'яних уключин. З вечірньої сутіні й прозорого туману над річкою виринув човен. У ньому сидів незнайомий хлопець і швидко веслував у напрямку дівочих голосінь. Для Миколая-Угодника, — того, хто захищає і рятує всіх погибаючих на водах, він виявився надто молодим і занадто жвавим... У човні дерев'яні поперечки-сідушки були прилаштовані майже поруч. І міцно стулені коліна Марти мимоволі опинилися поміж широко розведених веслярських ніг... Хоч руки його були зайняті але, пальцями своїх босих ніг він раз по раз, ніби випадково, торкався її ступні, й кожен той дотик відлунював у ній теплим струмом. А згодом, ніби у казці про пана Коцького й лисичку, мовив: "Я — Васько Чуб навпроти Церквища живу, а ти хто?.."<br />
"А я Марта з Немильні"... Й ледь втрималася, щоб не додати наступну фразу із все тієї ж казки: "Давай будемо жити разом"...<br />
І знову першим обізвався хлопець. "Чого кричала так?” — запитав співчутливо.<br />
"Від німчури тікаю. Не хочу в Германію, на чужину їхати"...<br />
"Й не боїшся, що впіймають?"<br />
"Ні, тепер вже не боюсь"... — і посміхнулася тихо, помітивши в його очах спалах радісного здивування.<br />
Ось так, на воді, посеред могутнього дихання весняної повені, в старому човні відбулася їхня перша розмова — взаємне впізнавання двох голосів і перехрестя, передчуття спільної долі, що вже невидимо й невідступно, на відстані простягнутої руки, вмостилася поруч з ними. Та розмова продовжувалась біля нічного вогнища, навпроти рибальського куреня, й промовлені слова легко перетворювалися на відблиски полум'я, іскристі жмутки, що злітали й гаснули в зористій височині, на тепло і світло їхнього новонародженого кохання...<br />
З Василевої розповіді Марта дізналася, що його батько і мати, двоє братів і сестра вже десять літ як лежать у землі, на сільському цвинтарі — померли від голоду в тридцять третьому році. Його ж врятував дід Оверко, знаменитий на весь куток чаклун і рибалка. Василя в сорок першому забрали на фронт, восени того ж року він потрапив у німецький полон, утік звідти з концтабору в місті Хелм і повернувся додому. Згідно тогочасних комісарських канонів хлопець мав знову рватися в бій, пробиратися на фронт, у свою військову частину. Та вийшло інакше... Селяни, яких забрали на війну, і Василь разом з ними, вчинили по-своєму: наприкінці літа сорок першого хто сам втік з полону, кого німці відпустили (за домовленістю між командуванням вермахту й керівниками ОУН), хто вибрався з оточення — й всі вернулися до своїх сімейств, до своєї землі. Цього їм не забули, не простили — вже сорок четвертого року, коли прийшли "червоні визволителі".<br />
(Влітку сорок першого більше чотирьох мільйонів червоноармійців потрапили в полон... Армія вермахту, рвалася до Москви... Німці не знали, що робити з такою кількістю полонених... їх закривали у величезні кошари, виставляли охорону й чекали, коли ті перемруть з голоду... В серпні того ж року Андрій Мельник, один з чільних провідників ОУН, зустрівся з фон Браухічем, — головнокомандуючим вермахту — німецькими сухопутними силами, лужицьким сербом за походженням... Зустрівся і сказав щось приблизно таке: "Яка і кому буде користь від того, що стільки українців, селянських дітей і батьків простягнуть ноги з голоду'хи?.. Хай краще йдуть в село й вирощують хліб — для себе й для рейху..." Фон Браухічу такі резони видалися переконливими... Й він тоді ж наказав: з усіх концтаборів на території, підлеглій вермахту (але не іншим німецьким спецслужбам) усіх вкраїнців відпустити nach Haus... Чоловіки вернулися додому й ще встигли не лише посіяти озимину, виростити й зібрати майбутній хліб, але й зачати ціле майбутнє покоління — засіяти гарячим сіменем лона своїх дружин і наречених... Ті, хто був на війні, знають, який потяг до жінки відчуває чоловік, щойно вирвавшись з обіймів смерті... Вони вернулися додому живими й спраглими... Це ж феноменально — посеред такої жахливої м'ясорубки, як Друга Світова (вкраїнців на цій війні загинуло чи не найбільше з усіх воюючих сторін) на цій землі сорок другого-третього років народилося понад мільйон дітей! Ця тема ще потребує своїх досліджень і уточнень... Бо що сталося з батьками сих дітей, нам добре відомо. "Великі" полководці, маршали-людожери зробили все, щоб ніхто з них не повернувся живим додому... Їм не забули сорок першого року... (Частину цієї страшної правди можна знайти у військових щоденниках Олександра Довженка.) Та їхні діти зосталися жити... На тлі реанімації імперських міфів про "визволення" України варто хоч зрідка згадувати про це...)<br />
"Я не хочу вмирати за Сталіна, за його Родіну, яка по шию стоїть у людській крові, за його голодоморні колгоспи. Він такий само людожер, як і Гітлер", — говорив Василь, і Марта з острахом дослухалася його слів і сумувала подумки: куди ж діватися, де рятунку шукати звичайним людям, що втрапили поміж цих двох великих і страшних пожеж?<br />
Рано-вранці хлопець привів Марту до своєї хати: "Оце, діду, моя наречена"... Сивоголовий і ще досить дужий для своїх літ дідуган прискіпливо з ніг до голови оглянув дівчину й задоволено крякнув: "Ох, ти ж і шибеник... І де ж це, на якого живця такі русявки ловляться? Розкажи, може, і я, грішний, спробував би... Та не червоній, не сердься. Це ж я з радості, що диво таке ще бачу. Заходьте до хати, зараз будемо снідати", — й жестом щедрого і вельможного дарувальника виклав перед ними на лавку здоровенну й зубасту щуку. До смаженої риби знайшлася пляшка калганівки, пучок зеленої цибулі, золотиста яєшня. Перед тим, як сісти до столу, старий Оверко зняв зі стіни невелику й тьмяну ікону Божої Матері, простелив на глиняну долівку полотняного рушника, поставив поруч на коліна молодят і повагом, урочисто благословив їх на майбутній шлюб, на спільне життя, взаємну радість і поміч. І додав тихо: "Бо ж насправді, мої любі, все буде не так, як хочеться, а як Бог дасть", — і першим вихилив чарку гіркого й пахучого трунку.<br />
Десь за тиждень до Трійці в невеличкій, але ошатній, прибраній вишитими рушниками церкві, навпроти ікони Юрія Змієборця, вогню і світла запалених свічок приїжджий священик під супровід притишеного співу кількох жіночок-півчих обвінчав нашу Марту й Василя.<br />
Жінка здивовано дослухається до розповіді про її власне життя: хто там говорить у темряві, називає її своєю, нашою, кому належить той до болю знайомий голос:<br />
"Марто, чому ж ти мовчиш, чому не розказуєш, що ж було потім?.."<br />
Вона оглядається, хоче простягнутими в пітьму руками торкнутися, прихилити до себе кудись щезлу дівчинку. Ніде й нікого. Тиша й глибокий спокій довкруж... Не покидаючи меж сновидіння, Марта згадує раптом, скільки ж літ і довжелезних зим живе одна, далеко від людей, колись найближчих і найрідніших, які пам'ятали й любили її зовсім іншою. Може, то душа їхнього роду, загублена в надрах самотнього й зношеного тіла, озивається тепер до неї, відновлює в сонній пам'яті давноминулі події, поволі завершує свою розповідь?..<br />
Було літо, жнива, горіло їхнє село, підпалене з трьох сторін білого світу. Людей, що не встигли втекти, і тих, що не схотіли втікати (бо ж не могли повірити: як то можна, — за одного вбитого чужими бандюгами пана раптом знищити ціле селище?), — усіх есесмани зігнали в один гурт, вивели на шлях неподалік Попової кринички й наказали копати яму. Чоловіки покірно взялися до роботи. Працювали поперемінно — заступів на всіх не вистачало. Й тоді одна з жінок немиленських, зрозумівши, до чого йдеться, кинулася в ноги німецькому офіцерові, — голосить, показує йому листа й фотознімок своєї дочки, надіслані із Німеччини. До неї приєдналися й інші жінки, чиї діти втрапили до арійського "раю"; плачуть, кричать — за що ж ви нас повбивать хочете, наші ж діти на ваших батьків, на вашій землі батрачать; кому, до кого вони будуть свої листи надсилати, в кого поради просити, коли ж ви нас отут постріляєте?..<br />
Сонце вже ховалося за край-обрій, вечірнє небо кривавилося, мов суцільна відкрита рана, ще тліло чорними димами село й щось ворухнулося в очах знетямленого нібелунга... Він злісно вилаявся, крикнув: "Бек, век!" — і наказав рушати в напрямку Звягеля, посадивши на підводу, поруч забитих свиней, кількох жінок з малими дітьми. Серед тих, що йшли пішки до районної в'язниці, була й Марта. Бо ж саме того дня вона приходила до матері, помагала зносити в клуню снопи. Ще й півтори копи не встигли перенести, як німці оточили село й піднялась стрілянина. Марту схопили на подвір'ї. Вона ще встигла побачити, як мати, поцілена чергою зі шмайсера, впала поміж розкиданих житніх снопів... А ще через тиждень змучених і голодних людей відпустили з тюрми додому.<br />
Сусіди показали Марті, де поховали матір, — неподалік згарища їхньої хати, метрів за п'ятдесят од кам'яного козачого хреста, на Отаманах...<br />
Навіть уві сні Марті боляче згадувати давні розлуки, прощання. Тепер вже з Василем...<br />
За кілька днів до Різдва, на зміну німецькій армії й фашистам, в село ввійшли радянські війська, з ними повернулись комуністи. Всіх чоловіків знову погнали на війну, в пекельний вир боротьби двох біснуватих вождів. Марта й просила, й молила свого коханого, щоб десь заховався, пересидів непевний час. Василь і слухати про те не хотів, щось зрушилось в ньому за останніх півроку. "Я ж не гірший і не кращий за інших. Мушу бути зі всіма... Щоб потім чесно, без страху дивитися людям в очі"... Наостанок вона взяла його долоню й притулила до свого великого й теплого живота, — в ньому вже ворушилася їхня перша дитина...<br />
Мовчання триває цілу вічність. Крізь чорне завіконне молозиво поволі проступають білі відтінки, розвиднюється потроху. В напівсонній свідомості жінки звучить дитячий голос: зі шкільної читанки хтось озвучує короткі речення, старанно вимовляючи кожен склад, оживлюючи своїм диханням літери в мертвих словах:<br />
" В а - с и л ь п і - ш о в н а в і й - н у ,<br />
Б і - л я х а - т и з р у - б а - л и я б - л у н ю.<br />
М а р - т а н а - р о - д и - л а д і в - ч и н - к у ".<br />
Та спершу, ніж почути ті речення, Марта бачить їх написаними білою крейдою на чорній дошці:<br />
" В а с и л ь з а г и н у в п і д К е н і г с б е р г о м .<br />
В е с н а з г о р і л а н а о ч а х " .<br />
Жінка пошепки перечитує ті звістки й думає: "Все написане — то неправда. Світ переповнений мертвими книгами, мертвими знаками і законами, мертвими гаслами на червоному ситчику. Все те винайшли, виписали змертвілі ще за життя істоти, що прикидаються людьми, а багатотомними збірнями власних писань лиш прикривають свою мертвечину. Але ж земний світ і світло живі й щоразу болючі. Вони не піддаються записуванню. Ось я читаю найостанніший надпис:<br />
" В з и м і г о л о д н о г о 4 7 - г о р о к у м а л а Н а с т у н я п о м е р л а . М а р т а з о с т а л а с я о д н а " .<br />
Так сталося, але так не було насправді. "Ті, кого любимо, не вмирають. Щовесни вони приходять до моєї хати й стоять попід вікнами, поміж цвітіння дерев і янголів молодого саду. Вони вже ніколи не покинуть мене саму". Й спершу, аніж прокинутись та розпочати свій звичний зимовий день, Марті ще сниться: хтось великий і добрий за руку виводить її з хати, нахиляється до неї, щось шепоче на вухо, дівчинка тихо сміється, знімає поношену куфайку, скидає важкезні кирзаки й одягає собі поза плечі білі крила розквітлих вишень...<br />
<br />
<br />
Афганець<br />
<br />
"І буде їм сказано:<br />
цей вогонь ви даремно<br />
вважали оманою..."<br />
(Коран. Сура вісімдесят третя, аят сімнадцятий)<br />
<br />
"Брате, налий і мені вина, хай і я ще трохи з тобою побуду... Давай вип'ємо — за те, що я звідти живий вернувся... Тіло моє вже тут давно — ходить, їсть, п'є, любить жінок, а душу з нього хтось ніби вийняв... Чи я сам кинув, згубив її на одному з тих перевалів?..<br />
...Не можна, кажеш, вбивати живих людей... А там навіть мертві не мали впокоєння, навіть над ними чинили глум... Вояка один, з Ферганської десантної дивізії, в своєму заплечнику носив цілу колекцію відрізаних вух, мені показував — малі й більші, різного кольору, деякі з ще не вирваними сережками... Вони теж так робили: зрізали з наших убитих офіцерів погони, до них прикладали відчахнуті вуха, як останній доказ своєї "звитяги", можливості обміняти здобуті трофеї на жмут зелених папірців з ликами мерців-президентів... Та й з рядовими не церемонились. Не хочеться навіть згадувати... Але й з пам'яті те все не зітреш назовсім...<br />
От і в Біблії — не вбий, не вкради... Але ж хіба це гріх — убити Того, хто намагається вбити тебе? Вбити першим, щоб самому залишитися живим... Я, певно, до самої могили не зможу забути чотирьох моїх найперших "духів", їхніх лиць, перекошених болем...<br />
Того дня наша автоколона ще зранку втрапила під обстріл... Загорівся передній "камаз", за ним спалахнув той, що замикав колону, офіцери сховалися під скелю, звідти кричать до нас: "Обходи их! Быстрее, вперед, обходи!.." Ми довго повзли, як вужі... Двоє хлопців з нашої роти загинули на замінованій стежці, а мені поталанило: видряпався нагору, виглянув, — нижче по схилу четверо душманів окопалися, поливають вогнем автоколону... Я зручно сперся об високий валун... Не хотілося стріляти їм в спину, щось крикнув до них...<br />
Яка то була страшна насолода: бачити, як свинець з мого ручного кулемета вириває з їхніх тіл шматки м'яса, розпотрошує на клапті рудої вати їхні поношені халати... Як вони корчились, вимахували руками, ніби зі смертю своєю танцювали... всіх чотирьох я зняв однією чергою... Той, що встиг оглянутися — високий, старий, з білою бородою, в сірій чалмі... Він впав останнім, на зовсім молодого "духа", немов обійняв і затулив його собою...<br />
Я у Афган по дурості своїй втрапив... Перших два місяці служив при штабі ТурКВО в Ташкенті. До армії в мене вже був розряд по плаванню й боксу, непогано і зі штангою вправлявся... А відтак я весь курс молодого бійця пройшов на "ура", без якихось труднощів... Тримався там, де інші падали, видихалися... Й діди це зауважили, не припахували мене — любили слухати мої хармани про всілякі амурні пригоди, про чудеса, що творилися на Подолі й Шулявці, про те, як у ресторані "Краків" ми слухали циганський хор і за одним столиком з красунями-чавелами співали "Пару гнєдих"... Та коли з'явився новий сержант-"замок" (на посаді замкомвзводу) й почалися нічні підйоми — виховна робота з "оборзєвшим" молодняком, — я відчув, що пахне смаленим. Той кацапура (десь з-під Пермі родом, Єгоров було його прізвище) на пару зі своїм помічником, теж сержантиком, вже без найменших поблажок взялися за нас... Вишикують роту в коридорі, висмикнуть з шеренги кількох "салат" й починають "отрабатывать" на них прийоми карате — удари ногою по корпусу, в голову... Добре, що я міг виставляти так-сяк захисні блоки. Це навіть подобалося сержантові: тренувальний "снаряд" проявляє здорову ініціативу. Та все ж якось не витримав: замість того, щоб лише захищатися, щосили врізав "помічникові" коліном під живіт, приліпив п'яну харю до підвіконня... Опісля цього випадку за мене взялися всерйоз... Думав — усе, буде мені тут гаплик. Й саме тоді познайомився зі стройбатівцями-земляками. Вони вже мали йти на "дембель", завершували якусь акордну будову... Почали допитуватися, чому весь час ходжу з синцями. Розказав їм про все... Й ветерани "королівських військ" вирішили захистити "зьому"... Однієї суботи взяли мене з собою в "самоволку", на танцплощадці підловили моїх сержантів і вивели їх тихцем до найближчого смітника... Там наказали мені зірвати з них жовті "соплі" — сержантські лички з погонів, а тоді пустили переляканих кацапчуків по колу... Спершу їх гасили руками, не даючи впасти, вже на землі почали місити кованими чобітьми.. Я вже кричу на них, — мужики, що ви робите, ви ж їх на смерть заб'єте, — ледь відтягнув, зупинив своїх, обкурених анашею, захисників... А на ранок Єгорова з проломленим черепом, його напарника з вибитим оком привезли в медсанбат...<br />
А в понеділок, вже надвечір, мене викликав до себе замполіт... Він у Києві народився, все збирався колись вернутися додому... Каже мені: "Завтра матимеш розмову з генерал-штабістом...Вислухай все уважно, добре подумай над його словами... Не хочеться віддавати тебе під трибунал через тих виродків. Один з них зостанеться калікою на все життя... Так що, хлопче, шануйся, слухайся старших... Й бережи власну голову на плечах..."<br />
Наступного дня, в просторому кабінеті, я стояв перед генералом. З подвійним підборіддям, з маленькими очицями, схожий на вгодованого кнурця, він поплескав мене по плечу й запитав: "Ну, что, сынок, хочешь хорошей службы?.. Дадим тебе звание прапорщика, после всего получишь квартиру в Москве..." Я ствердно хитнув головою і сказав: "Да"... А він продовжує: "Будешь в роте охраны — сопровождать спецгрузы с Афгана... Что там увидишь, чем будешь занят — об зтом никому ни слова... Ты меня понял, сынок?.." Й знову я відповів — "да"... Навіть не підозрював, яким пеклом обернеться те слово для мене найближчим часом...<br />
Опісля штабної бесіди з генералом, вже наступного ранку мене перевели в "судимый стройбат". Але там, я був лише записаний, тільки на ніч приходив туди і падав, часто не роздягаючись, на свою койку біля вікна. Насправді ж у складі спецпідрозділу нас цілими днями дресирували для майбутніх рейдів... Чортове колесо мого нового життя крутилося не зупиняючись...<br />
Приходить вранці інструктор, їдемо в поле, а тоді перед нами за принципом "роби, як я", він з двох рук, з двох автоматів, навстоячки, валить в один ряд виставлені мішені... Й днів три-чотири займаємося лише на стрільбищі... Згодом з'являється інший наставник — вузькоокий, чорнявий, майстер з бойового самбо. Й кілька днів під його керівництвом вивчаємо, відпрацьовуємо прийоми рукопашного бою. А ще прийдуть специ по встановленню й знешкодженню мін, по виживанню в надзвичайних умовах, з інструктором по нічних парашутних стрибках нас погрузять в транспортний "АН"... Й поруч всього — фізпідготовка на всю катушку: тобі на плечі сідає боєць, встаєш, притискаєш його ноги своїми ліктями і марш, бігом, у спеку за сорок градусів...<br />
Здавалося, нас готують як диверсантів, хоча все було значно простіше... Велика здобич вимагала надійного прикриття... Рядові вояки знімали з убитих електронні годинники, цупили з розбитих дувалів японські "шарпи", при нагоді громили навіть невеликі пересувні магазинчики-дукани, й вимітали з них геть усе... Високі ж чини організовували свій грабунок професійно, з розмахом — відповідно до тих можливостей, що відкривалися на їхніх посадах... Це вже я згодом зрозумів, який довжелезний ланцюг поетапного дерибану* тягнувся через Кабул, Кушку, Ташкент — і аж до Москви...<br />
*дерибан (жарг) — розподіл награбованого<br />
<br />
Того разу звичне забезпечення супроводу автоколони було підсилене особливо... До наших двох БМП-ешок додали ще одну БМД (бойову машину десанту), а за тими, хто вантажив у кузови машин чорні контейнери, пильно наглядали незнайомі офіцери... Попереду нас, з відривом у кілька годин, пустили вдвоє більшу, з півтора десятка машин, колону з термезького автобату... Вони рушили ще у вранішніх сутінках... Капітан, що стояв поруч, каже мені: "Дивись, Толян, повз нас їдуть майбутні гроби..." Спершу я не второпав, про що саме йдеться... Й лише тоді, коли позаду зостався перевал, коли вже виїхали на долину, я побачив, як страшно здійснилися почуті від капітана слова... Вздовж дороги палахкотіли перекинуті вантажівки, з їхніх кабін, крізь розбиті віконця, виривалися язики чорного полум'я, неподалік валялися обгорілі трупи солдатів... Отож, їх невипадково пустили першими, свідомо підставили душманській засаді цих нещасних... І тільки для того, щоб невеликі чорні скриньки без перешкод потрапили до мародерів у генеральських мундирах... На той день я не знав, що саме так ретельно ховається в металевих контейнерах.. Вже згодом таки ж дізнався, на свою голову... Під час обстрілу кулеметна черга продірявила один з тих ящиків... Я переносив його на вцілілу машину... Крізь отвір у стінці мені в долоню випало кілька невеликих камінців. їхня тверда поверхня так гарно виблискувала, що закортіло з ними трохи побавитись, розглянути ближче... Та до мене вже біг старлей, щось люто вигукував, розмахував руками... Заки-поки в мене забрали той ящик і сонячні цяцьки зі жмені, все ж я встиг один з тих камінців сховати в рукав своєї хабешки... Ось так відбулося моє перше знайомство з алмазами Паншерської долини, так я дізнався заради чого нас підставляли під кулі... Розплата за те знання не змусила себе довго чекати...<br />
Через якийсь місяць нашого капітана в Термезі "зняли" пострілом у потилицю... Невідомо куди щезло кілька офіцерів, що супроводжували колону... Невдовзі добралися й до рядових... Та я вже ні з чого не дивувався, все сприймав як належне, навіть страху за власну шкуру вже не було... Йшлося не тільки про генеральську контрабанду, чиїсь спроби заховати всі кінці... Чужа смерть поволі вбиває твоє власне бажання жити...<br />
Ось дивись — на мені й по сей день солдатський ремінь, а на ньому десятка з півтора зарубок... Думаєш, то місяці служби підраховані, щоб знати, скільки до весняного "дембеля" зосталося? Ні хрена подібного... То кількість мною грохнутих "духів". Вже не прибавити, ні відняти... Але, клянусь тобі — жінок і дітей я не вбивав... Хоча на власні очі бачив, як це робили інші... Досить і того... Як все було насправді? — Йде бій... Моджахеди помалу відходять в гори... їхні селища залишаються без прикриття. Тоді в небо піднімаються "вертушки" — військові гелікоптери МІ-8, луплять по глиняних хижах з кулеметів — по людях і тваринах... По всьому, що рухається, що намагається вижити серед вогню... Й тільки після цього до зруйнованого аулу входить спецпідрозділ для зачистки... Грабують, ґвалтують збожеволілих од страху жінок, убивають їхніх дітей... Наша колона проходила через ці селища — порожні, чорні, з неприбраними трупами вздовж шляху... То вже згодом "героїв" цієї порожнечі нагородять медалями "От благодарного афганского народа", й ті, хто посилав їх на смерть, на вбивство, збудують чужими руками помпезні меморіали... Бо добре знають: найкращий спосіб забути про загиблих — це поставити їм спільний пам'ятник, перетворити живих колись хлопців на бронзових упирів, що вилазять з-під землі й сліпнуть від сяйва лаврських куполів навпроти... Мій друг, Ольшевський Генка, загинув безглуздо, — саме на свій день народження... Не було в нього ні медалів, ні жодної лички на чорних погонах... Ось уяви собі: кілька годин суцільна стрілянина — з обох сторін, голову не підняти... Раптом — пронизливий крик, і з окопчика вискакує до нестями обкурений "дух", без будь-якої зброї в руках викликає когось із "шураві" на поєдинок... І ніхто вже не стріляє, всі ждуть "зрєліща", бажаного навіть сильніше, ніж відвальна доза чарсу*...<br />
* чарс (жарг.) — гашиш<br />
<br />
Хтось із наших обов'язково вийде — не менш обкурений, не менш знетямлений... Відкине вбік свого "акаема" й розпочнеться гладіаторська вистава... Того разу першим не витримав Генка: щось закричав страшне, встав на повен зріст і попер на душманські позиції... Звідти вже не стріляли... Та до рукопашної не дійшло, зупинили свої — хтось з його командирів смалянув Генці в спину...<br />
Брате, не спи, побудь трохи зі мною... Мені ще ж на Правий берег треба добиратися, а звідти, зі Святошина — в Немильню... Й хочу встигнути тобі розповісти... Бо хтозна, коли знову побачимось.. Окрім тебе я нікому цього не розказував... Не хочеться те все ворушити, але й забути його мені одному не під силу.. Може, в тебе це вийде краще... Й тоді ти допоможеш мені...<br />
Восени весь наш підрозділ, який супроводжував таємні спецгрузи з Афгану, було розформовано... Кого в окопи під Кандагар відправили, кого ще далі — за межу цього світу, ближче до херувимів, а мене запроторили в ташкентську "дев'ятку" — військову психлікарню... Хто там був, кого там я бачив, за що і як вони туди втрапили — це окрема історія. Шансів звідти вирватися при пам'яті й здоровому глузді майже не було: кололи мало не до смерті — сіркою, аміназином... Ледь випростаєшся, до тями прийдеш, як знову впечуть конячу дозу, й все тіло судоми скрутять, мізки затуманяться так, що забудеш як і звали тебе колись... Допомогла мені жінка — молода лікарка з тієї "дев'ятки"... Зібрала необхідні документи, вписала "правильний" діагноз, із начальством своїм якось домовилась й наприпочатку зими мене перевели в київську лікарню, з вікнами навпроти зелених бань Кирилівської церкви... І лише навесні мене почали випускати на короткі прогулянки...<br />
Десь в кінці квітня в палату зайшов прилизаний гебіст, назвав мені своє звання та прізвище, розіклав на стільчику якісь папірці з синьої теки... Почав делікатно розпитувати як мене тут лікують-годують, від кого я почув слово "комуняки", яким постійно, в поєднанні з нецензурними додатками, ображаю передовий "отряд" всього людства, чи навідується до мене хтось з однокурсників, родичів, що думаю робити після виписки з лікарні... Дивлюсь на нього, слухаю, щось відповідаю, нас тільки двоє в палаті (всіх інших "дурнів" санітари витурили в коридор) й ледь втримуюся від спокуси рубонути йому по горлянці, зламати карк й рвонути звідси — в його костюмчику, з його посвідченням, з туго напханим вчорашньою зарплатою портмоне... Якось Бог милував, не кинув мене на нього, вберіг од прощального "армагеддону"... Під кінець нашої бесіди я підписався в кутку службової "бумаги", що не буду лаяти комунавтів, верзти всілякі глупства, на зразок того, що в Афгані більшість солдатів готова повернути зброю в протилежний бік, що їм бракує лише небоягузливих командирів, й буду мовчати про все, що бачив і чув там... Через тиждень після тієї розмови мене привезли додому... Й так хитро, гниди, зробили — ніде жодного слова, що я був у Афгані, не написано. В білеті воєнному — тільки номери ташкентських в/ч... І все. Дали, правда, групу інвалідності й пенсію в кільканадцять дерев'яників, а згодом на медкомісії я й від них одхрестився. Світ не зійшовся клином на їхніх подачках, щось заробимо й самотужки... Мене лиш дратують ці ситі базікання про "воїнів-інтернаціоналістів", про їхні героїчні подвиги... Самі "афганці" мовчать, за них просторікують чинушні рилачі, вгодовані на чужій крові, — ті, хто й нині готовий кинути вчорашніх школярів на каліцтво і смерть в яку-небудь Сербію — захищати чужі марення про "всесловянское единство"... Колись ветерани війни у В'єтнамі зривали з себе військові нагороди й кидали їх на східці Капітолію... Наші ж тихенько сидять по своїх пільгових офісах і з вдячністю приймають все, що їм кинуть на чергову "річницю", — від все тієї ж влади... Та хай живуть, як знають, не мені їх судити...<br />
Й останнє — з моїх обіцяних колись "неразглашений"... Розкажу, братуха, як ми наприкінці олімпійського літа здибалися в горах із "дикими гусьми", — найманцями, що злетілися в Афган воювати з нами...<br />
Того разу нас двічі за один день обстріляли... А тут ще під вечір "афганець" задув — сухий палючий вітер... Таку пилюгу здійняв, — за п'ять кроків нічого не видно... Ніби якась звірюка на тебе дихає чорним полум'ям...<br />
От і довелося автоколоні заночувати на перевалі, не встигли дійти до Мазарі-Шарифа... Вітер потроху вщух, офіцери виставили вартових, добряче повечеряли, курнули анаші й відкинулись з виряченими, вже невидющими очима... А нам, хто в караул не потрапив, що робити? Теж хочеться розслабитися, відтягнутись хоч трохи... Й нема ніякої наркоти під рукою, і весь спирт ще під обстрілом, ховаючись за колесами беемдешок, вицмулили... Взяли ми свої автомати, боєкомплекти — до найближчого кишлака вирішили прогулятися... Бо знали: у "духів" за наші припаси до "акаемів" можна виміняти чого душа забажає... Кілька доз чарсу нам вистачило б на всю ніч...<br />
Пішли вчотирьох, з собою взяли пристрій нічного бачення, — його танкісти нам подарували, хлопці зі "школи гладіаторів", — танкової учебки в Кушці... Що ж, треба спускатися вниз, у долину... Йдемо собі помалу, злі й тверезі... Раптом, з гори чийсь голос: "Ей, руськие! Не стреляйте!.." Ми, як підкошені, рухнули на землю... А той голос (з сильним акцентом) ще раз до нас звертається: "Не стреляйте, русские! Ми хотим с вами поговорить..." Вмикаємо свій пристрій, бачимо — над нами, на гребені гори, четверо високих постатей... Стоять на повен зріст, не ховаючись... Вони нас першими засікли, вже давно могли переколошматити... Але не захотіли...<br />
"Русские, не бойтесь... Давайте помахаемся... Один на один..." Й крайній з них виходить вперед, відкидає вбік, свій кинжал... і жестами підкликає когось із нас... Вийшов хлопець, його з Черчика в армію забрали — накачаний, бритоголовий... Вірив у Будду, ходив у Бурятію, десь з півроку жив у одному з тамтешніх монастирів... Ці двоє красиво билися, показували все, що могли і вміли... Як у кіно, весь арсенал рукопашної "мочилки"... Бачимо: "гамериканець" більше блокує чужі удари, аніж б'є сам... Згодом йому, видно, набридла ця показуха... Зімітував падіння, тоді різко підскочив угору й легко торкнувся ногою горла нашого вояки... Той захитався, з рота в нього потекла кров... їхній старший наказав припинити бій... Ми сіли разом, американці пустили по колу великий термос з гарячим вином... У того, що бився з нашим хлопцем, була на передпліччі розідрана футболка. Звідти виглядала кольорова наколка. Він помітив мій погляд, ледь скривив губи в посмішці й одним порухом відірвав весь рукав... Я побачив на його руці майстерно виконану багатоповерхову татуїровку: вгорі птах із розкинутими сірими крильми, під ним — якісь ініціали, нижче — розкритий парашут, червоно-чорний череп, а поруч — розіпнутий на хресті Йсус і надпис латинськими літерами: "Аgо tе absolvо"...*<br />
* "Відпускаю гріхи твої..." — (лат.).<br />
<br />
Коли допили вино, нам сипонули кожному на долоню білого порошку... Занюхали ми той кокаїновий дар, і нещодавній страх смерті кудись щез, вивітрився, захотілося сміятися й плакати водночас... Найманці помітили нашу розімлілість... Старший примружив очі й повільно процідив крізь зуби: "Вы щенки... Вас пожалели, не убили... Но помните: это не вы, русские, а мы, мы — боги войны...". Й раптом своєю лапищею зідрав у мене з грудей, (разом зі шматком хабешки) значок — гвардійський прапор... Я підскочив, хапнувся за штик-ніж... і мої корефани до мене кинулись. Та куди там! У груди нам вперлися стволи автоматів... До речі, ті "гусаки" були озброєні саме "акаемами" й один із них признався тоді, що дав би золоту медаль тому, хто винайшов таку безвідмовну зброю...<br />
"Снимайте ваши майки!" — коротко скомандував їхній вожак... Ну, все, думаю, зараз нас будуть катувати: виріжуть на спинах п'ятикутні зірки й зачнуть посипати сіллю... Та ні, щось не схоже, щоб нас брали на муки... Янкі вже натягли наші смугасті тєльники, нам кинули свої зелені футболки... В кожного з них на грудях висів металевий блискучий медальйон, певно — казенний номерний талісман, запаяний так, що зняти його можна лише з головою... Й було видно, — найманці задоволені своїми трофеями надзвичайно... Здоровенні такі амбали, руки волохаті — як у ведмедів, і всім — десь літ під сорок... А кожному з моїх напарників ледь по дев'ятнадцять виповнилось... Я на рік був старший за них, до армії встиг закінчити будівельний технікум...<br />
Прощаючись, вони тицьнули нам у руки кілька красивих пачок сигарет "данхіл", якісь ручки-самописки, білі пластинки, схожі на жвачку — для вгамування спраги, й коли їхній "старшина" ще раз повторив (звук "ща" він виговорював на свій лад, з глухим присвистом): "Живите, щенки!", мені почулося він мовив "синки"... А ще за хвилю їхні постаті проковтнула темрява безпритульної ночі...<br />
Ти гарно слухаєш, мовчки... Тільки не пиши ніде, що ми їм віддали свої тєльники... Бо мені западло тоді буде... Знаєш, чому ті "лосі" забрали саме тєльняшки? Для них — то найкраща здобич, їм непотрібні ні наші боєкомплекти, ні гранати-ердегешки, ні автомати... Бо в Афгані було так заведено: десантура з Вітебської й Ферганської дивізій навіть перед смертю не віддавала свої тєльники: рвали їх, різали ножами — вже в останню мить, з розпанаханим кулею животом, з кишками, виваленими назовні... Бачиш, як вони не вмирали там, але тєльник на грудях встигали розірвати, — щоб не дістався ні моджахедам, ні їхнім найманим інструкторам... Я не хочу, щоб там, на небі, їм було за нас соромно... Бо десь звідти, час од часу, мені кричить Генка Ольшевський: "Толян, наши души в тельняшках! По голубым полоскам нас узнает Петруха-ключник й отворит для нас врата рая!.."<br />
Хай буде так, бо ж у пеклі, ще за життя, ми набулися вдосталь...<br />
Й ще таке... Юрко, ти написав, що "гамериканці" щезли в темряві... Насправді ж, ми з ними до самого ранку сиділи... Один з їхніх воїнів (той, що мовчав увесь час) зняв зі своїх грудей цейсівського бінокля й рукою показав у бік сусіднього пагорба... Мовляв, глянь туди, салага... Я приклав до очей той пристрій й завмер від здивування... В долині, біля підніжжя гори, над водою піднімалося біле марево, ледь підфарбоване в рожевий колір... Крізь нього в арик, обережно торкаючи ногою поверхню води, входила молоденька й зовсім гола "звірючка" (так наші звали афганських жінок)... Вона поспішала скупатися ще до схід сонця, в тихій і теплій воді, поки знову не почалася стрілянина... Мовчун зауважив мій подив, штовхнув мене ліктем і неголосно запитав: "Шерше ля фам, камераде?" Я не зрозумів його слів, але вловив їхню інтонацію... Й хитнув головою — на знак обопільної чоловічої згоди..."<br />
<br />
<br />
Скажи нам про любов...<br />
<br />
Чутка, що Грицько Маринин вже третій тиждень не злазить з горища, нікого до себе не пускає, навіть жінку свою, особливого здивування в селі не викликала, — не злазить, отже, має на те свою причину, не пускає до себе жінку, то, може, відкопав за хлівом схованого бутля і наодинці з ним, не поспішаючи, розводить на горищі зелених і хвостатих антипків.<br />
І ще була одна обставина, яка мимоволі допомогла такому несподіваному, наприкінці доживання п'ятого десятка, усамітненню.<br />
Мабуть, кожна третя нова хата в Немильні мала під собою фундамент, закладений його руками, стіни, зведені і оштукатурені ним. Зроблені ним вікна надавали будинку вигляду розумної і живої істоти з поглядом, зверненим на дорогу. Та в селі вже років шість ніхто не починав будуватись. На його околицях, ближче до лісу, ставало все більше порожніх хат, нашвидкуруч осліплених прибитими на вікна дошками. Тому ніхто не рвався спускати Грицька на землю — нагальної потреби в його талантах муляра і столяра не було.<br />
Надходила зима, і цілорічна втома, приглушена смердючою бурячихою, робила людей байдужими до всього, навіть до власного життя. А глуха пізня осінь довершувала шелестом тягучих дощів одноманітний плин забуття. Ця непевність у зміні природних літургій породжувала тривогу, недобрі передчуття.<br />
Вже потім, з розповіді брата, я дізнався, що все почалося значно раніше. У тій бригаді, яка наприкінці літа розвалювала старий клуб, був і Грицько Маринин. Ламали швидко і вміло. Скинули прогнилий шифер, надвечір розбили крокви.<br />
Без даху будинок набув здивованого, отетерілого виразу, схожого на обличчя людини, з голови якої щойно зірвали капелюха, не забувши при цьому ще й плюнути межи очі.<br />
— Завтра почнем стіни валити, — мовив втомлено, ні до кого не звертаючись, Гриць, ніби у відповідь своїм вечірнім думкам. Він думав про те, що в селі тільки старі люди ще пам'ятають, скільки дубових дилів у ці стіни взято з поваленої сільської церкви Святої Покрови, скільки страхів було тоді на селі — ранньої осени тридцять п'ятого року. Навіть відчайдушні активісти боялись лізти на бані, скидати з них хрести. І коли уповноважений з піною на губах почав кричати щось незрозуміло люте до людей, хапаючись правою рукою за бік, де нижче кишені висів колись маузер, тоді з натовпу вийшов німий Захар і ще двоє. Обв'язавшись вірьовками, полізли вгору. І не було на їхні голови ні блискавки, ні грому. Мовчали люди, мовчали собі високі небеса. Тільки десь в глибині натовпу приглушено голосила жінка...<br />
Тієї осені йому виповнилося п'ять років. Піднявши до неба голову (долоня біля очей, щоб не сліпило сонце), він дивився, як летіли донизу хрести, як лежали потім в запиленій траві, оберігаючи в своїй позолоті тріпотіння тонких павутинок бабиного літа...<br />
Люди ще довго не наважувались танцювати в колишній церкві, перетвореній на клуб. І справді, страшнувато якось вибивати закаблука там, де раніше відправляли померлих, вінчали молодих, хрестили дітей, і бачити на місці вівтаря трибуну, обтягнуту червоним ситцем.<br />
Пізніше призвичаїлись. Колгосп набирав силу, і люди мусили звикатися ще й не з таким. Було вже не до танців, та й музики сільські пропали — їх вислали з села як одноосібників.<br />
Коли через рік помер німий Захар — раптово і невідомо від чого, а трохи згодом на цвинтарі закопали одного з його підручних, — на селі подейкували, що тут не обійшлося без втручання нечистої сили. На відновлення справедливості Богом вже мало хто надіявся. До того ж пригадали: церкву починали будувати козаки, вислані сюди, — на піски, в ліси царицею Катериною, а серед них, напевно, були характерники, які можуть і з того світу вступитись за спаплюжений храм...<br />
Дід Славець розповідав, що саме ті вигнанці, прибувши не з власної волі на нове місце, перш ніж ставити для себе хатини, почали зводити оселю для душі. Для стін возили сосни і дуби, а на підвали притягли такого величезного дуба, що, дивлячись на нього, може, хто й догадувався, чому їхні пращури не будували храмів: біля кожного такого дерева можна було творити молитву і сподіватись, що вона дійде до суворих лісових богів. Пізніше цього стало замало. З часом в людях все більше вкорінювалось прагнення до єдності — не тільки з самим собою і з ближнім своїм, а з цілим світом, всупереч кривавій безглуздості нескінченних воєн, наперекір різним геніям-душогубам...<br />
Переселенці ще до першого снігу докінчили будову, і приїжджий священик батюшка Хрисанф освятив її, і дістала церква ім'я Пречистої Покрови. Біла і світла, немов наречена, стояла вона поміж землею і небом, і всі страшні десятиліття, що проносились над нею, не могли збавити того тихого світіння. І все ж...<br />
Сплюндрована церква простояла недовго. Восени сорок третього німці спалили село, і вціліле від пожежі дерево розтягли люди. Те, що залишилось, пішло на поставлений вже після війни новий клуб. Тепер прийшла і його, старого, черга. Завтра почнемо валити стіни. А поки що можна перевести дух, відчути заспокійливий дотик вечірньої прохолоди. Навпроти нього запилені шиби вбирали багряний потік призахідного сонця, і тіні віконних хрестовин на стінах нагадували червоні китайські печаті з глибоко врізаним ієрогліфом повноти буття. Ніхто з втомлених людей цього не бачив. Прихилившись плечем до причинених дверей, Гриць дістав з кишені зім'яту пачку "прими", запалив цигарку. Крім зали, де крутили кіно і проводили збори, клуб мав ще дві кімнати. В одній із них була бібліотека, а в іншій, навпроти, колись проводили репетиції шкільного духового оркестру. Саме там незабутній капельдудка Петро Сергійович Бандура кричав веселим, напівтверезим голосом: "Тягни "до"! "До" тягни, дурню!" — і, розмахнувшись, бив по наших пальцях дерев'яним стеком — він слугував йому за диригентську паличку. Потім, зморений, сидів на лавці біля високого розквітлого куща бузку, витирав носовичком піт з чола, посміхався і розповідав нам про свої пригоди в загонах СМЕРШу...<br />
Двері в цю кімнату були також відчинені. Грицько заглянув туди і побачив біля вікна купу книг, звалених прямо на підлогу, засипаних упалою зі стелі глиною. Більшість із тих книг було вже списано за давністю, частина потрапила сюди за індексом забороненої літератури — після від'їзду авторів за "бугор", а решту бібліотекарка просто забула під час переселення до нового Будинку культури.<br />
Йому раптом стало сумно — стільки книг занехаяно, нікому не потрібно. За все своє життя він не прочитав і десятої частки тих книжок, що валялись тут, на підлозі. Взяв одну з них, здмухнув пил. Назви прочитати не встиг. Знадвору почулися голоси хлопців з бригади, знервовані, нетерплячі...<br />
— Гриша, де ти там? Давай скоріше, а то Грубер магазин закриє. Сьогодні ж пиво свіже завезли...<br />
Книжку він поклав на підвіконня, щільно причинив за собою двері.<br />
— Та підождіть!.. Вже йду...<br />
Вночі довго не міг заснути. За вікнами час від часу чулося глухе гупання — падали яблука. В листі дерев шумів вітер, і так само незатишно було на серці. Обережно, намагаючись не розбудити жінку, почав пробиратися до дверей. І все ж почула! У нього за спиною почувся приглушений темрявою голос:<br />
— Носить тебе нечистий... Звечора надудлиться, а потім шелепає по хаті всю ніч, лазить, як мара... Щоб ти смоли гарячої напився!<br />
Останнього побажання він вже не почув. Зачинив за собою двері і на повні груди вдихнув прохолоду вересневої ночі. Пахло зів'ялим картоплинням, житньою соломою. В клуні знайшов мішка і понад ставом попрямував до клубу.<br />
Темний, без даху будинок насторожено впустив його в себе. Навпомацки знайшов двері в кімнату, де лежали книги, відчинив... Світло сірника розширило замкнутий простір, і Грицько побачив, як по стінах метнулись чорні тіні крил. Крізь широкий отвір на місці колишнього вікна в нічну темряву вищезла пара кажанів...<br />
Сірник погас, але вогню Гриць більше не запалював. Швидко накидав повний мішок книг, звалив його на плечі і вже вдома витяг свою здобич на горище.<br />
Обережно беручи до рук кожну книжку, складав їх у стару дерев'яну скриню. Наступного дня, опісля роботи, зайшов в сільмаг і викупив собі кишенькового ліхтарика, кілька батарейок до нього. Вдома сказав жінці, що спатиме на горищі, бо в хаті душно. На сіні примостив кожуха, увімкнув ліхтарика і підняв віко скрині...<br />
Першою до його рук потрапила книжка, назву якої він не встиг прочитати тоді, перед походом на пиво. Гриць впізнав її по м'якому дотику зеленої обкладинки. Видно, хтось давно, рятуючи книгу від руйнування, а може, сподіваючись врятувати самого себе, старанно і з любов'ю поновив обкладинку, підклеїв сторінки. На одній із них промінь ліхтарика вихопив з темряви малюнок, оживив його, підняв з чорних глибин загубленого часу.<br />
У вузькій затоці погойдувався на хвилях кораблик. На берег сходили люди, обережно ступаючи по землі, за собою вели чудернацьких двогорбих істот. На палубі, звісивши голову, стояв білий слоник. Він був зовсім невеликий, менший за верблюдів і нижчий від людей. Піднятий хобот, насторожені вуха жадібно вбирали запахи і звуки невідомої землі. Мабуть, йому також обридла морська одноманітність. А вгорі, розіпнуте на дерев'яному перехресті, над людьми і тваринами тріпотіло вітрило, таке ж біле, як слоненя біля нього.<br />
Пришельці стояли перед мурами міста — зубчаті кам'яні стіни, вежі з вузькими бійницями, їм назустріч крізь відчинені ворота виходило двоє сивобородих старців. Один із них, вдивляючись в гостя, що стояв попереду інших, вказував на нього рукою, безмовно запитуючи: "Хто ви і звідки, люди добрі?", а той, приклавши праву руку до серця, відповідав йому покірним і чомусь трохи сумним поглядом.<br />
Обличчя і жести людей, голови тварин за їхніми спинами, дерево на березі затоки, трава під ним — усе було сповнене почуття дивної урочистості, настроєм тихого свята.<br />
А весь малюнок об'єднувало темно-синє небо, донизу воно світлішало, зливалося з кольором морських хвиль, і вже не можна було розрізнити, де кінчається море, а де починається небесний простір.<br />
Гриць подумав, що колись і сам знав той давній святковий настрій, але з тих пір проминуло стільки невблаганного часу, заповненого важкою безкінечною працею, що все забулось.<br />
Він перегорнув ще одну сторінку і прочитав назву: Марко Поло, "Книга про розмаїття світу". За хвилину перед тим, як непереборний сон склепив йому повіки, ще встиг прочитати: "Царі й імператори, королі, герцоги і маркізи, лицарі і громадяни, і всі, кому хочеться дізнатися про різні народи, про розмаїття країн світу, візьміть цю книгу і почніть читати: ви знайдете тут незвичайні дивовижі... А щоб книга наша була правдива, істинна, без будь-якої омани, про бачене говоритимемо в ній як про бачене, а почуте виповімо як почуте; кожний, хто цю книгу прочитає чи послухає, повірить їй, бо все тут правда".<br />
Днів зо три Грицько нагору не піднімався. Приходив з роботи пізно ввечері і такий втомлений, що на читання вже не ставало сил. Ковтав кілька теплих картоплин з молоком і падав у провалля важкого сну. Тими днями вони саме почали закладати фундамент під новий корівник, а після всього треба було йти мурувати льох до агронома — причепився, не відмовиш. Коли випадав вільний час і змога подумати над прочитаними словами, він раптом пригадував, що вже і чув колись про книгу, в якій була вся правда... Дід, коли ще був живий, показував йому, малому, товстезну, в чорній шкіряній оправі книжку. Він привіз її з японської війни, взявши як дар від важкопораненого уральського козака, старовіра Мар'яна Осипчука. Дід розповідав, що саме від нього він вперше почув про Біловоди, царство правди, яке Мар'ян і з ним ще двоє станичників марно шукали цілих три роки по всьому білому світу. Завдяки йому дід навчився читати, міг розуміти й старослов'янське письмо. В книжці говорилось про те, як живуть люди в Біловодах, далекому царстві правди, які в них там порядки і звичаї.<br />
Читав її дід тільки на великі свята: на Різдво, Великдень, Трійцю... Повільно водив пальцем по сторінці, урочисто вимовляв кожне слово. В буденні дні, замотану в полотняний рушник, зберігав її за образами, відповідно до пори року. За Спасом вона була всю зиму і початок весни, до Великодня; Варвара Великомучениця мала книжку протягом літа, а Миколай Чудотворець охороняв її починаючи з ранньої осені і до першого снігу. А там життя виходило на новий круг. Здавалося, що всі зміни навколишнього світу залежать від переміщення книги по колу трьох ікон, і якби дід забув перекласти її на нове місце, то час би зупинився, за вікнами була б вічна зима чи безкінечна задушлива спека і життя втратило б принаду оновлення, бентежного очікування змін...<br />
Ту книгу він так і не встиг прочитати. Восени сорок третього року, перед Покровою, німці спалили все село.<br />
За годину до приходу карателів немиленці, тягнучи за собою переляканих корів, страхаючись загубити в суцільному шарварку дітей, втекли до лісу, і разом з ними дід виніс замотану в білий рушник книжку. Вона пропала десь пізніше, коли довелося зимувати по чужих селах, у поспіх виритих землянках. В самій Немильні від хат лишились тільки печі, і, поки не вдарили морози, люди жили біля них, тулилися до цих останніх осередків тепла. І Гриць подумав, що, може, в тій, з горища, книжці, крім обіцяної з самого початку правди баченого і почутого, є хоч згадка про Біловоди, царство вічної правди, про ті краї, куди все збирався піти дід, в якого на одне оте збирання пішло майже все життя, а коли нарешті трохи вивільнився від клопотів і роботи, було вже пізно: в головах стояла смерть...<br />
Вибравши вільну хвилину, Грицько в обід знову піднявся на гору і побачив, що кілька книг зі скрині мають погризені обкладинки. Взяв їх, відклав окремо і тут виявилось — це не просто погризені книжки, а твори Йосипа Сталіна. В бібліотеці їх давно списали, зняли з полиць, але, дотримуючись неофіційних інструкцій, не викидали, зберігаючи до чорного дня, — так само, як розповідав мій знайомий завгосп, на районному складі, загорнутий у промаслений папір, оббитий дошками, очікує свого часу бронзовий пам'ятник біснуватому Прапороносцю.<br />
Однакового розміру, однакового рудого кольору, з однаковими рудими портретами вождя на обкладинках, вони чимось нагадували йому пацюків. Останні, мабуть, також відчули цю спорідненість і так гарно підвечеряли ними. На одному з портретів у Йосипа бракувало вуха, на іншому замість носа він мав білу пляму, а під нею безнадійно чорнів (рудів?) самотній невідгризений вус...<br />
Вже треба було йти на роботу, і один рудий томик Грицько взяв з собою вниз. Викинув погризену обкладинку, а середину почепив на цвях у нужнику. Тепер щоразу, розім'явши в руках відірваний аркуш, повільно читав про якихось пігмеїв, про людей, котрих Йосип вперто обзивав шайкою вбивць і шпійонів, про те, що половину нашої землі треба засіяти, а половину заасфальтувати і, дивуючись такій мудрості, не поспішаючи, використовував аркуш за потребою...<br />
Гриць надто добре пам'ятав почуті від діда приказки: "На сільраді серп і молот, а у хаті смерть і голод", "Ні корови, ні свині — тільки Сталін на стіні", "У коморі один куль, і то кажуть, що куркуль..." Крім них, в тій пам'яті ще зберігалися набагато страшніші свідчення...<br />
...І ще проминув один тиждень. Вечорами, а часом до самого ранку він читав Марка Поло. На роботу більше не ходив — ненароком розрубав сокирою руку, рана була неглибока, то вдень сяк-так допомагав жінці копати картоплю, а ночі проводив на горищі...<br />
Йому подобалося жити передчуттям незнайомих країв, де він ніколи не був і ніколи не буде і куди його так просто приводив Марко Поло, дивуючись і радіючи разом з ним розмаїттю життя, новим людям, дивовижним землям, а потім довірливо, як давньому знайомому, говорив йому: "А тепер ходімо далі..."<br />
Одного ранку, прокинувшись, він пригадав щойно бачений сон, пригадав з пронизливо знайомими подробицями, обличчями, звуками, напівзабутим почуттям невагомості власного тіла. І тут до нього дійшло, що вже багато років йому нічого не снилося. Раніше він цього не знав, не думав про це, а тепер повернення здатності бачити сновидіння здивувало його своєю запізнілою щедрістю.<br />
Майже щоночі перед ним проходили чорно-білі видіння, в які час від часу хтось вставляв різноколірні шиби, просвічені низьким золотистим світлом. Інколи від снів на ранок в пам'яті лишалося тільки відчуття баченого, і, проживши тихо і вдячно кілька хвилин в розбудженій свідомості, воно щезало, вивітрювалось...<br />
Рука помалу загоїлась, картоплю викопали, і, незважаючи на вмовляння жінки, на її спроби штурмом і криком взяти горище, Грицько звідти не спускався й вдень...<br />
Якось між сторінками розповідей Марка Поло він знайшов пожовтілий складений вдвоє аркуш, з обох сторін списаний дрібним округлим почерком. Присвітивши ліхтариком, розгорнув той аркуш і повільно прочитав перші слова, написані чужою рукою. Щось давнє і знайоме відчувалося в них. Здавалося, їхня ненадокучлива щирість звернена саме до нього, до його життя...<br />
Розповідалося про людину на ймення Аль-Мустафа. Багато років він чекав у місті Орфалесі на корабель, що повинен був повернутися за ним і відвезти на рідний острів:<br />
<br />
"І на дванадцятий рік чекання, сьомого дня місяця жнив він піднявся на пагорб за стінами міста, подивився на море і далеко на обрії побачив вітрило.<br />
Тоді ворота його серця відчинилися навстіж і радість його летіла над морем. Заплющивши очі, він тихо молився в безмовності своєї душі.<br />
Та коли спускався з пагорба, сум пройняв його серце. І подумав Аль-Мустафа:<br />
"Як піти мені спокійним і без горя? Бо з душею пораненою буду покидати це місто. Довгими були дні печалі, які пережив поміж його стін, і довгими були ночі самотності, і хто зможе без жалю покинути свій біль і свою самоту? Надто багато я залишаю на цих вулицях, і надто багато моїх безпритульних надій блукає поміж цих пагорбів... Не лише зношену одіж свою кидаю я сьогодні, але своїми руками рву шкіру на собі і залишаю тут тільки думку свою і серце, осліплене голодом і спрагою. І вже не можна запізнитися. Море, яке кличе до себе все і всіх, покликало і мене. Я повинен зійти на корабель... Бо вітер запалює свічада, що підганяють час, і залишитись — означає загинути, перетворитися в шматок твердого, але мертвого кришталю. Я був би радий взяти звідси з собою все. Але як це зробити? Язик і уста не можуть нести голос, якому колись дали крила, який сам виносить себе в небо, бо один, без гнізда, Підлітає сокіл за сонцем..."<br />
Він йшов і бачив здалеку, як люди кидають свої поля і виноградники і поспішають до воріт міста. Він чув, як сумно і тривожно звучить на вустах людей його ім'я, як перегукуються вони звісткою про прибуття корабля.<br />
І мовив до себе:<br />
"Хіба день від'їзду повинен бути днем зборища? І що я можу дати тому, хто залишив свій плуг на половині борозни, чи тому, хто зупинив колесо жорен? Хіба ж мої мрії б'ють джерелом, щоб я міг наповнити їхні чаші? Що я знайшов в країні тиші, щоб з довір'ям істини роздати вам? Якщо сьогодні день моїх жнив, то хто засіяв це поле? Якщо це дійсно година, коли мені судилося підняти свою лампаду, то полум'я, що буде в ній горіти, не моє... Порожньою і темною буде вона, підніму її, і сторожа ночі наповнить її і запалить... Ось і я, краплина літнього дощу, вертаюсь в твоє безмежжя, море... безмежжя, що повертає волю і мир найменшим струмкам і рікам..."<br />
Це сказав словами. Але багато невимовного лишилося в серці. Бо сам він не знав, як краще висловити таємні глибини свої...<br />
І коли він наблизився до міських воріт, люди вийшли йому назустріч і мовчки стояли навпроти нього."<br />
<br />
Грицько підняв голову й перевів світло ліхтарика в глиб горища. Там, поруч останньої крокви, стояв незнайомий чоловік у білій чалмі, з ледь помітною усмішкою дивився на Гриця... Той посміхнувся і собі, у відповідь незнайомцю, й знову пірнув у неспішний плин слів, збережених на тих аркушах, у відлуння далеких, але чомусь зовсім не чужих голосів...<br />
<br />
"Старійшини мовили першими:<br />
— Не йди ще від нас. Ти був ранком у наших темнотах, і твоя юність давала нам силу для мрій.<br />
Ти був поміж нас не гостем, а нашим сином, і ми любили тебе. Не поспішай покинути нас, ще не кличуть тебе, постривай, щоб наші очі звикли до болю, коли не бачитимуть твоє обличчя.<br />
І сказали йому священики:<br />
— Не дай, щоб хвилі морські змили і роки, які прожив ти з нами...<br />
Ти ходив поміж нас як дух, і твоя тінь була світлом на наших обличчях. Ми так любили тебе, але наша любов була німою і невидющою. І тепер ми допитуємось тебе, і серця наші оголені, а душі перед тобою, як розгорнута книга. Бо завжди було так, що любов не знає своїх глибин, аж поки не прийде час прощання...<br />
А потім і він, і люди прийшли на великий майдан перед храмом. І вийшла з храму жінка, яку звали Аміра, і була та жінка віщункою. Він з ніжністю подивився на неї, бо вона першою повірила йому і пішла за ним. Ось вони знову зустрілись, і Аміра звернулася до нього:<br />
— Твій корабель вже прийшов, і наша любов не хоче заважати тобі, ні затримувати тебе. Та все ж перш ніж піти, скажи нам, дай трохи з своєї правди. І ми віддамо її нашим синам, а вони своїм дітям, і слова твої не загинуть. В своїй самотності ти споглядав наші дні і чув наші плачі і сміх сновидінь наших. Відкрий нам самих нас і розкажи нам все, що є між народженням і смертю...<br />
І сказав він:<br />
— Люди орфалеські, про що мені говорити вам — чи не про те, чим тривожаться душі ваші?<br />
Аміра мовила:<br />
— Говори про дітей.<br />
І він сказав:<br />
— Ваші діти не ваші... Вони сини і дочки життя, яке відчуває спрагу в собі. Вони приходять з вас, але не від вас, і хоч вони з вами — не вам належать вони. Ви можете дати їм свою ласку, але не розум свій — у ваших дітей свої думки. Ви даєте житло їхнім тілам, але не душам, бо направлені вони в дім майбутнього, куди навіть в снах ви не зможете прийти, щоб провідати їх. Ви лук, з якого ваші діти вилітають стрілами. А Лучник бачить ціль на шляху до безкінечного і щосили згинає вас, щоб стріли його летіли далеко. Хай кожен порух його руки буде для вас блаженством муки і радості, бо любить він і стрілу, що зникає вдалині, і лук, який залишається в його руці".<br />
<br />
До самого ранку Гриць не міг заснути. По кутках шаруділи миші, знадвору було чути, як тривожно шуміли дерева, розбуджені вітром. Крізь пахощі сіна пробивався дух зів'ялої м'яти — невеличкий пучок її висів на бантині біля комина.<br />
Лежав з розплющеними очима, прислухався до звуків на межі світання і ночі, а ще — як десь далеко в його пам'яті печалилась чиясь самотня душа...<br />
<br />
"І вийшов наперед чоловік з порожньою торбою і з такими ж порожніми очима. Просив він:<br />
— Навчи, як приймати дароване.<br />
Відповів Аль-Мустафа:<br />
— Дивіться, щоб ви спочатку самі вміли дарувати, а відтак і приймати дари. Бо знаєте, що тільки життя дає життю, і ви свідки того.<br />
А ви, хто приймає дари, — бо ми всі обдаровані кимось, — не беріть на себе тягар вдячності, щоб не накласти ярмо на себе і на того, хто дає. Краще підніміться разом з даруючим над його дарами, як на крилах, і не майте сумніву у великодушності тих, кому щедра земля — мати, а небо — батько.<br />
Це вони, у яких мало, і віддають все те... Це ті, що вірують у життя і в щедрість його, і скарбниці їх ніколи не будуть порожніми для інших. Це ті, що дають радістю, і радість та для них найкраща нагорода.<br />
І такі ще є, котрі дають без болю не шукаючи в цьому радості і вдячності — як миртовий кущ в долині віддає свої пахощі у вільний простір. Руками таких говорить Бог, а їхніми очима усміхається земля.<br />
Добре давати, коли просять нас, краще — коли бачимо потребу в цьому, і тільки той дар справжній, коли віддаєте з власного серця, а не з майна.<br />
А чи є що-небудь, що ви не віддали б? Все, що у вас є, ви повинні один раз роздати, і не зволікайте, давайте нині, бо гіркота і попіл в запізнілих дарах.<br />
Ви часто кажете: "Дам щедро, але лиш тим, котрі цього достойні. "Дерева у вашому саду так не скажуть..."<br />
<br />
Дерева в саду так не говорили, а хором правили розтривожене віче, і їхній шум все наростав, піднімався з темних і ще теплих глибин вересневої ночі, відчужений від самих дерев високими хвилями, затоплював горище, і не було кому розповісти про все те, що відкрилось йому за останні дні і ночі, хоч частково розділити з кимось тягар відновленої пам'яті, хоч на мить позбутись безпритульності власного життя...<br />
Його перша дружина, Ольга, померла років десять тому. Лікарі довго не говорили, що в неї за хвороба. Після всіх поневірянь в переповнених і задушливих палатах районної лікарні її відпустили додому. Грицько виїхав за жінкою ще зранку. Підвода, напіврозбита тарахня, була вимощена оберемком житньої соломи. Двоє "нейтральних" коней, яких він насилу випросив у бригадира, не дуже зважали на його окрики, розмахування батогом — брели повільно, байдуже. Поверталися через ліс. Дорогу розвезло, і колеса час від часу провалювались у виямки, заповнені грязюкою і грудками затверділого снігу. У нього в нагрудній кишені лежала невелика коробка з десятком ампул морфію. Перед від'їздом лікар пояснив, коли і для чого вводити хворій ці останні ліки.<br />
Ліс і сутінки обступали дорогу. Гриць бадьорим голосом розповідав про домашні справи, про здоров'я дітей, вона слухала, інколи перепитувала. Повертаючи голову, Гриць боявся зустрітися з її поглядом. Ольга дивилася ніби крізь нього, кудись в глиб вологого і темного лісу. Ще ніколи вона не була так далеко, і неможливість докричатись до неї, живої, робила нестерпним біль майбутнього безнадійного розставання.<br />
Теплий запах житньої соломи, не змішуючись, плив поряд з пахощами хвої, прілого листя, мокрого снігу, запахом кінського поту. Він подумав, що не зміг би до ладу пояснити свого відчуття провини перед дружиною. Мабуть, головне в тому, що він ніколи не міг жити лише тим одним, чого вистачало для неї на все життя. Всю свою душу, тонку і чуйну до краси навколишнього світу, будь то пісня чи гарно вишитий рушник, всю до крихти вона віддала на своїх дітей, на доглядання, годування, порання біля них, вириваючи для цього вільну годину поміж нескінченних робіт на землі та біля худоби. На щось інше не залишалося ні часу, ні сил. Роки минули, і діти почали відходити від неї, розплачуючись неприхованим роздратуванням за її ненадокучливу і несміливу любов.<br />
Починаючи від самого народження і до того часу, коли приходилося віддавати своє дитя у світ чужих людей, вона жила тільки для них. Діти розійшлись, і треба було якось жити далі. Та вже не було чим. Пустку на місці душі заповнили хвороби. Ольга не боролася з ними, не просила нічиєї допомоги...<br />
Якось надвечір, вже після повернення з лікарні, вона сиділа вдома сама і раптом ніби крізь сон побачила, як у порожню кімнату ввійшла жінка. Висока і красива, обличчям схожа на її далеку матір. Від дверей повіяло погребом, Ольга відчула на босих ногах той холодний подих і зрозуміла, хто це і навіщо прийшов до неї. Страху вже не було. Жінка підійшла ближче, взяла її за руку і, як маленьку дівчинку, повела за собою. Ольга поправила вільною рукою волосся, що вибилось з-під тернової хустки, і пішла за нею, не оглядаючись...<br />
Гриць залишився сам, сторожем біля власної пам'яті. Через рік його взяла до себе Катя, немолода жінка, чоловік якої згорів від самогонки. Звали його Петром, робив їздовим, а по-вуличному прозивався — Маринатка. Встиг прожити трохи більше сорока років. Коли розповідав про свої баталії з жінкою, то в кінці не забував уточнити: "Вона мене поліном, поліном, а я маринаткою, маринаткою..." Звідси і прізвисько пішло...<br />
В домі Катерини він жив уже другий рік. А зараз сидить тут, на горищі, біля книг, принесених із розваленого клубу. Осінній день займається над селом... Крізь щілини між черепицею повільно ллється світло...<br />
Того дня він пішов на роботу. Люди помітили переміну, що сталася з ним. Глибоко запалі очі дивилися на них сумно і якось насторожено. І ще в тих очах було щось таке, що примусило будівельників облишити жарти стосовно його повернення.<br />
На другий день Гриць підходив то до одного, то до іншого і починав розповідати про якогось Марка, про дивну людину з міста Орфалеса. Його спочатку слухали, а потім почали уникати. Ті розповіді пробуджували в людях незрозумілу тривогу, відчуття непевності власного існування — ніби ними забуто щось вкрай необхідне, а пригадати ніяк не вдається...<br />
Ось тоді, побачивши, що співрозмовника йому не знайти, Гриць знову поліз на горище...<br />
Та через кілька днів голова сільради, взявши з собою двох конторських помічників, обличчя яких нагадували суцільні потилиці, примусив Грицька спуститися на землю — під голосіння Катерини, під обурливі вигуки самого голови. Той вважав, що подібне усамітнення — то явна спроба підірвати здорові основи радянського колективного існування. Наостанок Грицько ще встиг поставити голові під оком здоровенного синця, схожого на печать якоїсь неземної канцелярії...<br />
Гриць не знав, що у голови сільради був попередник, який так само боявся залишати своїх підданих на самоті, без державного нагляду. Указом царя Петра І заборонялося усамітнюватися в кімнатах чи інших приміщеннях для писання або ж читання книг. Порушників указу тягнули на дибу. Імператора-самодура і немильнянського голову зближував страх перед людьми, перед їхніми безконтрольними вільними думками...<br />
А Катерина, лишившись одна, поскидала вниз всі книги і десь з місяць розпалювала ними піч. Вціліла тільки та, яку Гриць встиг прихопити з собою і яку, ховаючи від санітарів та своїх забанячених друзів, зберіг до самої виписки з божевільні. М а р к о П о л о . К н и г а п р о р о з м а ї т т я с в і т у .<br />
Відсидівши, відмучивши зиму в лікарні, Грицько наприкінці березня повертався додому. Йшов пішки, дорогою через ліс. Біля Дубової посадки його нагнав Дідковський, колгоспний їздовий, і Гриць сів на підводу. Говорити чомусь не хотілось, на всі розпитування відповідав неохоче, коротко: так, не дуже, можна жити... Розмова поступово згасла, і Гриць подумав, що вже давно не дихав так вільно... Несподівано для нього запахи коней, житньої соломи, якою була вимощена підвода, запахи мокрого снігу і хвої повернули йому відчуття десятилітньої давності, повернули пронизливо, гостро, до найменших подробиць, згадався тихий голос Ольги й він мало не закричав, рвучко нахилив донизу голову і вдавив пальці долонь в закриті очі, аж поки з-під них не вдарив стовп чорного світла. Було боляче жити на світі, в якому розірвано єдиний час існування, й людина мусить страждати окремо в минулому, майбутньому, нині...<br />
З тієї пори минуло ще п'ять літ. Наприкінці нинішньої, а тепер вже минулої весни я спробував записати цю історію, бо незрозуміле відчуття співучасника тих подій тривожило мене, здавалось, що за ними існує інший прихований зміст того, що сталося.<br />
Для завершення повісті мені треба було зустрітися з Грицем, розпитати у нього багато про що, адже, крім випадку з книгами, я майже нічого не знав з його дитинства, післявоєнного життя. До того ж давно виникла необхідність замовити йому новий стелаж, бо книги і журнали в моїй кімнаті не вміщалися на соснових полицях, зроблених ним же. Отож і привід був, щоб запросити його до хати, і після того, як він заміряє стінку і сховає до кишені складного метра, сісти з ним, і під чарчину калганівки повести розмову.<br />
Тривожило мене інше. Я відчував, що моя повість не може закінчитися поверненням Грицька з лікарні. Те, що відбулося раніше — слова, думки, події, — вимагало для підтвердження своєї правоти якоїсь іншої розв'язки. Тоді почав вигадувати кінець. Майже з десяток разів переписував його. Це було схоже на потуги присобачити до живого тіла відтятий захололий шмат. Нічого не виходило. А Гриць, як і раніше, зустрічав мене на стежці, по якій я ходив до діда, а він у свою будівельну бригаду. Ще здалеку побачивши мене, він посміхався, і коли я підходив ближче, протягував мені розкриту долоню з двома відбитими пальцями. Привітавшись, питав, коли можна прийти до мене — "Юрко, є діло на сто рублів", — а я говорив, що сьогодні їду в Київ, ось повернусь, тоді вже...<br />
Я не знав, що наша розмова не відбудеться. Ні тоді, ні післязавтра. Ніколи...<br />
Якби наші зустрічі з близькими людьми супроводжувала музика, ми не втрачали б їх так безнадійно. Іноді подібне відбувається в кіно: ще тільки починається фільм, ще всі поряд і разом, а музика вже знає все наперед, сумує за правих і неправих, марно намагається застерегти, врятувати. Ніхто не зважає на її попередження...<br />
Гриць, як і я, любив музику сільського духового оркестру. Він і сам іноді грав в ньому на барабані, підміняючи штатного музиканта, який на той час все ще перебував в довготривалому запої. Та найбільше Грицеві подобалося слухати оту музику. У кожній веселій мелодії духового оркестру, будь то краков'як чи полька на чотири боки, вчувалася якась тужлива нотка. Вона ніби готувала слухача до наступної частини — високої печалі старовинного маршу чи вальсу "На сопках Маньчжурії", коли людей повністю захоплювала та прихована нута і в них оживала душа, розбуджена музикою. Вона проривалася крізь надраєну мідь, допомагала людям, що слухали її, хоч на короткий час позбутися свого заціпеніння.<br />
Останній раз я бачив Гриця восьмого травня, в четвер, біля сільмагу в Кикові. Перед святом повинні були завезти пиво, і Гриць чекав на те, заховавшись від спеки під липу. Біля нього, прихилений до дерева, стояв велосипед. На передньому колесі не було крила, поміж шпиць застряло кілька зелених стебел: нехитра машина ніби бачила себе збоку і прикидалася втомленим звіром. Грицько щось запитав в мене, я відповів. Потім я зайшов до магазину, купив пляшку мінеральної води, буханець хліба і зібравсь їхати додому, в Немильню. Біля Гриця нікого не було. Тільки велосипед і тінь дерева. Я ще раз оглянувся. Грицько, не поспішаючи, прямував до відчинених дверей сільмагу.<br />
Через три дні в школі, зайшовши після уроку в учительську, я почув приголомшуючу для мене новину: вчора Гриць Маринин помер...<br />
Останніх два роки він жив у своїй старій хаті разом з сином Володькою і його жінкою. У неділю, під час сварки, Грицько кинув поліном у свою невістку. Промахнувся, бо, мабуть, і не хотів влучити. Надвечір додому прийшов Володька і, дізнавшись про жінчину образу, безжально побив старого. А через годину Гриця неживого витягли з петлі. Двері у хлів навіть не були зачинені. Може, Гриць надіявся, що діти чи хтось з сусідів побачать його і врятують. Нікого не було... Біля мертвої людини стояли безсловесні свідки: корова Рузька, двомісячний бичок та двоє зачуханих овець. Тепер вони стерегли не народження, а смерть...<br />
Після останнього уроку, не заходячи додому, я пішов в ліс. Думки в голові плутались, в скронях гупала кров. Дійшов до Маркевича, присів на повалену сосну, кілька хвилин не відкривав заплющених очей...<br />
Я думав, що якимось чином моє прагнення знайти для повісті відповідне завершення, моє небажання примиритися з буденним фіналом всієї історії викликали справжні події. Страшні і безповоротні, вони перевершили всі мої домисли. Надто пізно я зрозумів, що не можна втручатися своїми недоречними фантазіями в долю живих людей. Та всі мої запізнілі каяття Грицеві вже не допоможуть. І все ж він загинув не тільки від побоїв, не тільки від мого сліпого марнославства. Надто багато всього переплелося в його житті і смерті. Та кому розкажеш про це? Бо завше смертельний хрип людини, що конає від задухи безпросвітного життя, відсутності в ньому власного вибору, глушить державний гуркіт мідних копит... Кому і як розповісти тепер про його беззахисну усмішку?.. Починало темніти. На ніч збиралася гроза. Треба було вертатися в село. З боку стежки вже пахли нічні фіалки...<br />
Невже Гриць загинув і тому, що не зміг знайти співрозмовника серед людей, що жили поряд з ним? Якби в той день я замість того, щоб чамріти над своїми книгами, прийшов до нього і наша розмова все-таки відбулася, можливо, все було б інакше. Одного разу Грицько сказав мені:<br />
— Знаєш, чого мене так називають у селі — Маринин?.. Мабуть, тому, що, крім матері моєї, Марини, я більше нікому тут не потрібен...<br />
Якби він знав і відчував, що все те, що було з ним колись і сталось зараз, цікавить і хвилює когось, що його звичайне життя має непересічну цінність, значущість для інших людей, — незалежно від того, чи були в ньому збудований храм, написана книга чи картина, і якби він повірив цьому, можливо, все було б інакше. Бо справжня творчість завжди лишається безіменною, і кожне наше слово, звернене вчасно і не всує до іншої людини, не менш важливе, ніж довершений живописний шедевр. Звичайне слово людської розмови. Бо скільки людей гине тільки від того, що в них нема співрозмовника. Від нього може загинути світ...<br />
Тільки б знати це трохи раніше, коли ще можна було вберегти...<br />
Через два дні Гриця поховали. Везли його на підводі, з-під труни вибивалася житня солома і поруч нього сиділа стара Марина. Вона не плакала, тільки зеленою гілкою відганяла надокучливих мух з його обличчя...<br />
Гриця поховали... Весна згоріла прямо на очах, і відійшло літо. Моя повість лишилася незакінченою. Тепер уже назавжди...<br />
Книга Марка Поло поки що в мене. Між її сторінок я знайшов вдвоє складений аркуш — пожовтілий, списаний з обох сторін дрібним округлим почерком. Останнє, про що просили люди Аль-Мустафу перед тим, як він назавжди покинув їхнє селище, було:<br />
— Скажи нам про любов...<br />
Його відповідь на аркуші не збереглася. Вцілів лише початок її. Саме цим і обривається розповідь. Серед затертих і розмитих останніх рядків можна розібрати кілька слів: ". . . а щ е б у д е т е р а з о м у т и х і й п а м ' я т і Б о г а . . . "<br />
Оце і все? Не знаю... Можливо, все тільки починається. Скоро прийде зима, і кожного разу, коли крізь віконні шиби продирається повільний блідий світанок, я виходжу з темряви і чиясь болюча пам'ять вертає мене до життя. Надто болюча вона для Бога...<br />
Осінь, 1986<br />
<br />
<br />
Ab ovo*<br />
<br />
Богдану й Ждані<br />
<br />
*— від самого початку, від яйця (лат.)<br />
<br />
... Розповів мені янгол, що коли я помер (наприкінці останнього тижня місяця падолисту) на цій самій вулиці, ближче і вниз до Брест-Литовського шосе, у двоповерховому родильному будинку (не виправляти на "пологовий"), по сусідству з в'язницею для тварин і птахів (звіринцем) народилося немовля. Третій — не співрозмовник, а тільки свідок розмови, доливаючи у філіжанки для кави залишки "житомирської ароматної", зауважив розсудливо: "Сусідство звірів для новонародженого — то гарно..." — і вмовк під докірливим поглядом янгола. Тепер не пам'ятаю точно: здається, він сказав замість "гарно" — все-таки "добре", але, як на мене, то одне й те ж. Хлопчик швидко підріс, а я в той час, у позамежних для дотику земного сферах, повільно рухався у зворотному напрямку — до віку, що найбільше відповідав моїй сутності...<br />
Отож, рівно через три роки після свого народження ("й твоєї смерті", — байдуже докинув помітно захмелілий янгол), на ранок, коли вже помалу розвиднілось, хлопчик крізь сон відчув на своєму чолі ще теплу долоню й прокинувся. У кімнаті нікого не було. Протерти руками очі, солодко позіхнути, трохи надзюрити в залишений для цього півлітровий слоїчок — то було звично, без несподіванок. Але за вікном того ранку відбувалося щось незрозуміле — якийсь рух, густа метушня. Хлопчик поволі, долаючи опір закостенілої у незграбних формах матерії, за допомогою присунутого від протилежної стіни червоного стільця, крекчучи й попукуючи від напруги, таки виліз на підвіконня. Притулившись носом до холодної шибки, тримаючись обома руками за дерев'яну раму, хлопчик завмер від здивування. За одну ніч світ невпізнанно перемінився. Там, де ще вчора розпачливо чорніло провалля знищених наприкінці минулого десятиліття найдавніших на Подолі трьох вулиць — Гончарної, Дьогтярної, Кожум'яцької, де брунатний горб Щекавиці, ґвалтовно заселений підземними жителями ПВО, похмуро і насторожено бовванів над тою нікому не потрібною руїною, нікому не потрібним гелунментом*, — тепер зависла прозоро-чиста біла пелена, вона ворушилася, розпадалася на незліченні волохаті окрушини, що падали вже не згори, а піднімалися знизу до неба, й найголовніше — випромінювали тихе світло, в якому зруйновані житла, померлі й забиті (забуті) люди набували видимих контурів, прикріплених у просторі до свого останнього місцезнаходження... Хлопчик видів те (все-все), але не мав ще (вже-) слів, не мав нікого, щоб про те в с е комусь розповісти.<br />
*Гелунмент: від "гелун" чоловік з одним яйцем і "мент" — міліціонер.<br />
<br />
Надвечір, коли дорослі повернулися додому, хлопчик по черзі підходив до кожного з них і, заглядаючи у вічі, повторював одне й те ж слово: "бачив-бачив"... "Що бачив? Де?" — перепитували вони у нього. "Там, там", — показував рукою на вікно. "Тьотю там бачив? Дядю? Машину?" Дивуючись такій обмеженості, хлопчик наскільки міг піднімав угору брови, розширював очі, швидко-швидко розхитував головою, тремтів усім тілом, намагаючись (хоча б в такий спосіб) передати їм своє болісне здивування, намагаючись хоча б частково розділити з кимось свій перший розпач перед невимовністю світу. (...)<br />
... Крилом занюхавши останню дозу гіркого трунку, втихомирений повільним плином надвечірньої розмови, білокрилець врешті-решт спромігся на кілька слів, чомусь складених із самих голосних, з інтонацією легкого роздратування, схожих на раніше вже чуте мною його улюблене примовляння: не треба нас дурити, старий; мовляв, для чого власні уподобання, свою особисту схильність до ранньо-зимової самоти накидати малому, приписуючи і дописуючи не властиві йому комплекси споглядання.<br />
... А хто його знає, що властиво, а що не властиво тим дітям, і які сновидіння, які краї бачать вони, ледь з'явившись в чорно-білий наш світ?<br />
... Вона годувала малого з чайної ложки, — після лікарні він ослаб, не міг смоктати грудей... зітхнувши, простягла його до мене: "потримай хвилинку, я зараз..." Я взяв малого на руки й зовсім близько побачив його очі...<br />
Обличчя дитини, якій не виповнилося й місяця, мало на собі вираз (відбиток) такого неймовірного досвіду, така спокійна й зосереджена печаль стояла в його чорних, з розширеними зіницями очах, що в мене зайшлося серце...<br />
... хлопчик уважно й трохи здивовано дивився на мене, немов бачив щось таке, про що ніхто, крім нього, не знав, — щось не відоме ні мені, ні його матері. В його очах було якесь недитяче знання про цей світ, куди він потрапив, а ще — зовсім інше знання, вірніше, відблиск його — про світ, звідки приходять... вираз неймовірного, неземного досвіду, в порівнянні з яким мої тридцять три з половиною роки, мої власні переживання були тільки школярським начерком, малюнком третьокласника. А тут, прямо переді мною, відчувалась зовсім інша рука. Збережене на короткий час свідчення про той відрізок, означений словом земним "нескінченність", котрий мені самому ще тільки доведеться колись пройти...<br />
... його погляд повільно ковзнув від мене до синього вечірнього вікна, а потім (я не помітив коли саме) погляд його роздвоївся: одне око дивилося на мене, друге — десь убік, поза межі самої кімнати... Який втомлений спокій дорослої людини був на лиці малого!.. Такий вираз обличчя буває в людей, що після довгої відсутності повернулися додому. Вони ще не встигли звикнути до самих себе, до своїх двійників у глибині дзеркальної амальгами, тим більше — до колись близьких їм людей. До всього заново треба призвичаюватись, потрібно будь-що, через неймовірне зусилля, пригадати себе всього, цілого, а не розпанаханого на минуле, теперішнє й майбутнє. Найбільше, мабуть, що ми отримуємо від дітей, то можливість саме такого пригадування. Можливість пригадати себе нерозірваного, не затоптаного ще чобітьми державних парадів, можливість нагадати собі того, яким хотів і міг бути...<br />
Подумав: а що коли ота, настояна на тисячолітній присутності туга в чорних очах мого сина — то все, що я зміг йому дати? Навіщо і для чого до нього переходить саме те, чого я сам постійно і марно намагався позбутися, — наприклад, вираз отого безпричинного туску на обличчі, почуття самоти й невлаштованості серед людей і світу...<br />
— Щодо згаданого комплексу... Тут я вмиваю руки, мию ноги з набухлими синіми венами і відкидаю, шановний серафиме, ваші безпідставні звинувачення, бо знаю, що трохи пізніше, у фрагментах незакінченої повісті, той постарілий хлопчик зізнається саме в цьому — намагаючись хоча б так звільнитися від того комплексу, полишивши невідомо для кого свій незавершений текст...<br />
... Текст, що нагадує перебування часу двох тижнів останньої великої зими в районній лікарні, хворий всіма спробами завізувати-зафіксувати-засвідчити втрачений, але не померлий всіма стараннями й молитвами до Миколи Мерлікійського час, — я знаю, тобі не подобається слово "лікарня", бо навіть за нашої спільно-об'єднаної пам'яті тут ніхто ні від чого й ні від кого не вилікувався, жоден ще не повернувся додому, а нас лиш переводять з палати в палату, дописуючи вставні новели в діагностичне, схоже на вирок, формулювання: тому, мабуть, так припало тобі до вподоби слово з таблички на залізній брамі перед входом сюди: "райбольница"... вірніше, поєднання саме цих слів, їхні мовчазні надвечірні обійми, дотики, доторки: короткі жести впізнавання: рай і біль, твоє повернення, і несподіване "знаю" про все, що ховалося в здогадах-спогадах твого напівдебільного дитинства — за визначенням вчительки молодших класів, недосяжно красивої Таміли Володимирівни, котру два роки по тому на випускному вечорі (ще й не стемніло добре) очамрілі від церемоній прощання десятикласники підпоїли вином, завели на географічний майданчик, оброслий по периметру густими кущами безу, й прилаштували кавалерійським способом під сонячними, непотрібними по тій порі, дзиґарями — саме тоді, неподалік, ви гралися з сусідськими дівчатками в хованки і, приваблені досі нечуваними стогонами смертельно пораненої й водночас смертельно вдоволеної тварини, стали мимовільними свідками вперше баченого обряду колективної ініціації... поєднання в одне невідомо ким, об'єднання в одне двох протилежних за своїм походженням і вмістом слів "рай" і "біль" лише підтверджувало вже знане твоєю недорізаною юністю те, що ховалося від людей, що ставилось ними тобі на карб як найбільший і невідкупний гріх, чого ти сам соромився й боявся, чого прагнув і марно намагався позбутися — твоєї пам'яті; ті слова, їх поєднання лише підтверджували універсальний закон тутешнього буття, в якому для тебе не залишилося місця: витіснений звідусюди, ти, врешті-решт, навчився жити поза ним, у своєму власному ніщо...<br />
... Він уже закінчував восьмий клас, як десь наприпочатку місяця травня, в автобусі, що йшов до обласного центру, поряд із ним сіла вона, його перша вчителька, й, завмираючи від випадкових торкань до свого коліна її розігрітої весняним шалом спідниці (Т. В. вже більше року не працювала в їхній школі — перевелася у краєзнавчий музей і тепер зрідка, щоразу несподівано, з'являлася до них із лекціями й кольоровими діафільмами), у відповідь на якесь її запитання, раптом сказав: "а я вас бачив... тоді... на майданчику... під годинником сонячним..." — "ти про що це... нічого не пам'ятаю" — й, не дочекавшись пояснень, теплими пальцями торкнулася його підборіддя, ближче до себе повернула червоніюче обличчя хлопця, уважно глянула прямо у вічі: несподівано побачивши в них знайомий вираз чоловічого бажання, здивовано ворухнула бровами, злегка прикусила губу й так само несподівано для себе (для тебе також) погладила по голові вузькою долонею: "бідний мій хлопчику...", зберігаючи в інтонації притишених слів невисловлене жіноче знання про тебе, кому ще довго прийдеться бути не співучасником життя, а його недорікуватим (на межі німоти) споглядальником...<br />
"Що ж ти бачив? — сонно перепитує білокрилець.<br />
— Все-все, — відповідає трьохліток, й урозліт, на рівень плечей і вище них, розводить руки, немов римуючи чиїсь невидимі, але відчутні ним обійми..."<br />
<br />
<br />
Сорочка без тіла — біла<br />
<br />
... поснідати не дали, забрали прямо з лікарняної їдальні, а тепер квецяють чимось на лобі й скронях, що за смердота, що вони хочуть від мене, для чого стільки дротів начіпляли на мою затуркану голову, якби ж то знати, що ота заздалегідь відпрацьована гра з єдиною метою отримати звільнення од періодичних пояснень і різноманітних відповідей на одне й те саме запитання: чому ви, як громадяни сересеру, відмовляєтесь від служби у наших доблесних військах — нескладна, з простими правилами гра приведе тебе в оцю кімнату з червоними стінами й білою стелею, з оцими чужими людьми над головою, з їхніми байдужими перемовляннями:<br />
— Шеф, что ему выставить для начала?<br />
— Давай по мизеру: вольтаж — семьдесят, зкспозиция полсекунды, а там посмотрим...<br />
... в кімнату, де відчуття звірячої туги неймовірних і марних зусиль врятуватися всіх її пацієнтів поволі нагромаджуються в невидимі згустки й принишкло очікують по кутах часу своєї матеріалізації, отим чеканням прискорюючи плин самого часу, де трохи — й за віконними шибами попливуть страхопудині личини небачених істот, польових мутантів людського відчаю й жаху, але...<br />
... раптовий удар в обидві скроні, чорний спалах перед очима, миттєвий протуберанець болю і нескінченне падіння крізь вузький отвір глибокої і темної прірви...<br />
Спочатку здалеку: сніп світла, поволі ближчає гуркіт, залізні колеса вже поряд, легке тремтіння землі під ногами, повз будинок, хвіртку, темну постать спиною до вечірнього дерева, повз мене — суне трамвай, самохідний акваріум, наповнений вогким світлом, оранжадом таємного краю, повільно так суне, можна розгледіти кожне обличчя, чому ж вони всі такі схожі одне на одне, ці плескаті обличчя, притулені до черепів, череп — до черепа, навіть пожмакані кепки однакового фасону — фасону епохи промов із трофейних панцерників; рвучкий подих холодного вітру, легкий порух руки невидимого режисера, що стоїть за лаштунками ночі, — й на кожне обличчя вже натягнуто протигазну маску, а зверху на маску — пожмакану кепку, й ось один із них, той, що найближче до дверей, зненацька підхоплюється з місця, похитуючи в такт руху обрубком темно-зеленого хобота, жестом мармурового імператора викидає правицю вгору й акваріум, заскреготівши гальмами, зупиняється...<br />
... істоти, сприйнявши, напевно, імператорський жест за команду, один за одним зривають із себе протигази, але роблять це так хитро і вправно, що пожмакані кепки залишаються там, де були, — на черепах... мене раптом проймає дрижак: розумію, що вже давно знаю всіх отих однакових людей за трамвайними вікнами: прямо переді мною, розтиражований у десятках примірників, відбитий ще на моїх дошкільних дитячих мізках зусиллями державних вихователів, до болю знайомий профіль... то профіль Великого і Простого, Геніального Кондукатора, Мудрого Керманича Майбутнього — голомозого Лукича, — тепер, правда, він має кепку на лисому черепі, але вже скоро залишиться без неї, миттєвий стоп-кадр зненацька оживає, передній лукич викидає вгору поруч із правицею шуйцю (то знову, мабуть, певний знак для інших лукичів), отак, з обома горизонтально піднятими перед собою руками виходить із трамваю, а за ним один за одним вискакують великі й прості керманичі, шикуються в шеренгу, порожній трамвай зникає за рогом вулиці Бориса Тена, я бачу, як із шеренги наперед виштовхують одного невеличкого лукичика, він дріботить до стіни будинку навпроти, стає до неї спиною, обличчям прямо до шеренги лукичів, здивовано й трохи перелякано дивиться на неї, крайній із шеренги вигукує щось схоже на "товсь!", і вся шеренга рвучко викидає перед собою, мов демонструючи позицію у-шу, стрій правих рук: пальці затиснуто міцно, а кулак націлений у лукича коло стінки... останній, зрозумівши до чого йдеться, якось раптово прибадьорився, плече й голова перестали сіпатися, щосили фальцетом крикнув "банзай", і лукичі з шеренги побачили, що він звертає до них суто чоловічий жест: одна рука на згині іншої й від ліктя стрімко вгору... "кончай єво!" — чую слова крайнього, бачу короткий помах його руки, шеренга хором вигукує "бабах", лукич біля стіни, як підкошений, падає на коліна, а потім повільно завалюється набік, зберігши при цьому непорушно геометрію суто чоловічого жесту... і знову наступний невеличкий лукич із шеренги дріботить до стіни і знову все повторюється в тій самій послідовності: "товсь!", "банзай!", чоловічий жест, "кончай єво!" і "бабах!" — другий... третій... дев'ятий... все меншає в шерензі лукичів, усе більше й більше охоплює мене велика печаль... "до чого ж ви, хлопці, занудні, — думаю собі, — невже не можна якось урізноманітнити цю процедуру? наприклад, замість "банзай!" заспівати: "ми наш, ми новий світ збудуємо, а може, й ні...", і далі "піду втоплюся у річці глибокій, шукати будуть — не скоро знайдуть...", чи піднести поставленому до стіни Великому і Простому чарку горілки й запашну цигарку? — хай він не вживає того зілля, хай відмовиться, але ж людина до кінця свого життя буде вам вдячна за цю турботу про неї..." — ось від усієї шеренги залишається один-єдиний голомозий лукичик (пожмакану кепку він допіру зірвав із лисої голови й закинув її десь далеко: чи то в майбутнє, чи в минуле), а далі все відбувається за тим самим, невідомо ким встановленим ритуалом: лукич сам собі кричить "товсь!", сам собі — "банзай!", приставляє до скроні вказівний палець, кричить "ба-бах!" — і падає на тротуар біля стіни, поряд з іншими лукичами. З-за рогу повільно виповзає трамвай, зупиняється навпроти мене, заскреготівши гальмами, двері відчиняються, звідти вискакує гурт істот у протигазах, схопивши за руки й за ноги, кидають на носилки тіла вічно живих мертв'яків, затягують їх до трамваю, двері зачиняються, й трамвай повзе далі вглиб осінньої ночі. Я з жахом думаю, що останній лукич пропустив із встановленого ритуалу найважливішу частину, й поки трамвай ще не щез за рогом, показую йому вслід чисто чоловічий жест: одна рука на згині іншої, пальці затиснуті в кулак і від ліктя рвучко вгору, — avante!<br />
... щоб знову повернути туди, де розмова, спочатку невимушена, поволі переростає в обтяжливий для обох сторін допит:<br />
— Що являє собою ваша кімната? Детальніше, якщо можна... Так, так, ваша — наша, детальніше якомога, куди ж тут подінешся, за спиною кожного з нас стоїть гога й магога і якомога ясунарі з оголеною домахою в руках, — але на фіг вам вперлася та кімната, якщо так можна, не треба так, так не можна, вона ж так чекала на мене... А так? Гаразд, я спробую, але майте на увазі: що воно таке, я й сам до ладу не знаю. Вірніше — що вона така. Яка вона така там, де ніколи не заходить сонце... На жаль, саме цього я ніколи не зможу вам розповісти. Цього не можна торкатися протокольними лаписьками. Я не знаю, що це було за приміщення. Вірніше: що за ПОМЕШКАННЯ. Бо не варто ображати навіть такий обмежений простір подібним означенням. Бо все ж таки, незважаючи ні на що, це було не приміщення, а ПОМЕШКАННЯ, — зважаючи на кожен запах, на кожен вечірній шелест, шерех і шепіт, не зрозуміло чий, але такий схожий, зважаючи на кожен дотик, на кожен крик, на кожен знеможений стогін, — незважаючи ні на що, це все-таки було ПОМЕШКАННЯ: я мав там свій куток. Але хоч убийте мене, я ніяк не второпаю, в чому ж полягало, так би мовити, його функціональне призначення. Спочатку мені здавалося, що звичайна кімната для побачень — неподалік, та все ж окремо від тюремного приміщення. Та зовсім недавно допитувач Функ делікатно натякнув мені, що, зважаючи на суспільну небезпеку моєї особи, я перебуваю в секторі нейтралізації.<br />
Колись це звалося простіше. Й страшніше. Тепер це звучить майже заспокійливо. Однак після його слів деякий час я відчував холодне й неприємне поколювання в кінчиках пальців на руках і ногах. Потім я заспокоївся. Не варто сприймати всерйоз виверти комітетчика. Звичайний психологічний тиск. Хоча хто його знає...<br />
Мене втішає основний мій доказ: хто б це, скажіть, дозволив впускати до камери смертника таких неймовірних відвідувачів — жінок із відблиском божества на кожнім обличчі, в легких напівпрозорих сукнях, зітканих із найпотаємніших спогадів, я не знаю, що з ними робити всіма, я не знаю, що робити з собою посеред цих чотирьох білих стін, посеред усіх непрожитих моїх помешкань, аж поки не впізнаю в тій чорно-білій круговерті твоє обличчя: бо ж саме цієї суботи мені хотілося бачити тебе, але, мабуть, є в тому певна закономірність: чим сильніше маєш бажання, тим важче його здійснити, тим неможливіше, тим більше всяких перешкод виникає, — може, тому, що потік часу, той плин, для якого час визначено, який люди звикли називати "долею", не любить, не терпить, як то кажуть, "своєволія", — неузгодженої з ним особистої волі людини, саме так, я тепер згоден із цим, я не хочу борсатись наперекір потокові, ще можна встигнути довіритись повільній незупинній течії й розплющеними очима вибрати небесний ультрамарин, його глибину й прохолоду, але чому ж так радо я віддав би всю мудрість незворушних даосів, усю просвітленість від спалених буддами бажань за єдиний дотик до твого сумного тіла, — як тоді, під час нашої зустрічі, в автобусі, що йшов із Житомира на Київ, у напіврозбитому розгвинченому ЛАЗІ, страждаючи разом із ним від конвульсивного ритму шосейної лихоманки, до того ж саме в той день я міцно недочував на ліве вухо (перегрівся у звягельській лазні), я ледь чув свій власний голос, а ти не чула зовсім, тому раз-по-разу перепитувала мене, ПОВТОРИ, БУДЬ ЛАСКА, ІПО ТИ СКАЗАВ, Я НЕ ЧУЮ, нахиляючись до мого обличчя так близько, так несподівано, що тисячі окремих дотиків теплого пахучого волосся одним безгучним вибухом накривали мене з головою, Я ЗОВСІМ ТЕБЕ НЕ ЧУЮ, ПОВТОРИ, БУДЬ ЛАСКА, а я вже нічого не міг повторити, голова йшла обертом од тих пахощів, відтінків голосу й сміху, дотику оголеної вище ліктя твоєї руки, — всієї твоєї неможливої присутності біля мене, я нічого вже не міг повторити, втрачаючи на мить дар людської мови, й тільки дурнувато-радісно сміявся у цілком недоречних місцях, НЕ ЧУЮ, ПОВТОРИ, БУДЬ ЛАСКА, й знову вибухова хвиля накриває мене з головою... приступ нудоти закочується вглиб, стає легше дихати, поволі затихає біль, я знову бачу над собою білу стелю, бачу чиєсь незнайоме обличчя, повільно входять у розбуджену свідомість слова чужої мови:<br />
— Шеф, клиент всплыл, судорог не было...<br />
— Хорошо, прибавь двадцать вольт, зкспозицию увеличим на три десятых...<br />
... Мабуть, то була кімната саме для таких процедур, для цього в лікарні існувало окреме приміщення, — щоб не хвилювати подібними (вірніше, неподобними) сценами хворих, хоч вони нічого не бачили, але могли чути крики, що виривалися звідти, могли побачити обличчя пацієнтів, яких санітари виводили звідти під руки, й цього було досить, — сеанс електрооздоровлення переростав у загально-візуальну терапію: шануйтеся, мовляв, дурні, а то й вам таке буде, а сьогодні прийшла моя черга, вона стоїть наді мною в білосніжному халатику, торкається рукою мого плеча, вставай, мій хлопчику, вставай, піднімайся, вже час, не можу розліпити заплющених очей, у роті пересохло, язик має смак дохлої риби, але пити не дають, сеанс електроконвульсивної терапії проводять натщесерце, щоб тебе, голубчику, не знудило часом, щоб ти блювотиною не забруднив наші білосніжні халати, але, Господи, яка то нудота, оті ваші урочистості і паради, після яких усі учасники покірно, один за одним вишикуються у довжелезну чергу на побачення з мумією Вождя, яка ж то нудота бачити незворушну стіну нерухомих облич ветеранів, тисячами відтиснутих на конвеєрі, за пожовклими знімками на дошках пошани, який то біль, коли найближчі тобі люди з цієї черги мертвіють просто на очах, перетворюються на незворушні маски, з'являється підозра, що основне призначення тієї ритуальної черги саме в цьому: змертвляюча сила від мумії передається кожному, хто приходить сюди на трупопоклоніння, і кожен звідти виносить у собі частинку непохованого мертвяка, повільно, але неухильно та трупна частка знеживлює всю людську істоту, позбавляє її можливостей живого спілкування зі світом, з іншими людьми, отож, мені й захотілося перевірити, чи справді це так, чи не можна хоч якось захиститися від цього, — побачивши ближче до входу в гранітну печеру свого однокласника, я попрохав його пропустити мене поперед себе, бо хвіст черги ховався за червоними стінами музею, — я побачив лисий череп, обтягнутий жовтою шкірою, провалля глибоко запалих очей, із яких повільно, один за одним виповзають вусаті та чорні таргани, — виповзають, ховаються за накрохмалений комірець сорочки, але на них ніхто не звертає уваги, всі зберігають похмуро-святошний вираз на обличчях, хвиля страшенної нудоти накочується на мене, підіймає, крутить на своєму гребені всі мої кишки, я з усіх сил намагаюся стриматися, затискаю долонею рота, та вже даремно: струмінь блювотини виривається прямо на прозорий саркофаг, на мундири охоронців, що стоять по обидва боки мертвяка, а лиш устигаю нахилитися вперед, руками спертися на гранітний підмурівок, встигаю лише вжахнутися тому, що сталося, і тому, що станеться трохи пізніше, — блювотина йде косяками, заповнює приміщення печери, і той могутній потік відгороджує мене од розгублених охоронців, від переляканих відвідувачів, бачу, як на його хвилях гойдаються паперові кораблики, порожні тюбики від пасти "Колінос", зіжмакані газети, якісь посвідчення, перепустки, бланки анкет, розірваний військовий квиток, окремі сторінки щоденників, конспекти лекцій із наукового мухоїдства, екзаменаційні та лотерейні білети, портрети делегатів Великого Курултаю...<br />
... вставай, уже пора, на тебе чекають у приміщенні "тіпальні", вже все готове до сеансу ЕКТ, до недільного ранку, коли повз мене не поспішаючи йдуть святково зодягнені люди, оминаючи запахи немитого тіла, мого запущеного енурезу, запахи старості й поту, проходять повз мене, фундатора "Короткого реєстру евентуальної діялогики", котрий починається так:<br />
1. МАМА МИЛА РАМУ<br />
2. ВНОЧІ ВИПАВ СНІГ<br />
3. РАМА ПОВІСИВСЯ, —<br />
але залишився жити, бо треба ж комусь добирати слова до реєстрика, укладено тільки перші три книги перших двох томів, треба комусь підбирати їх із шапки-вушанки, інколи таке попадеться, що страшно його торкатись, але сьогодні день якийсь нетутешній, сьогодні найбільше слів, що починаються третьою літерою абетки, вибираю їх жменями до торби, і кожне слово залишає на долоні свій дотик:<br />
возопити<br />
возгреміти<br />
воздати<br />
воззріти<br />
воздух<br />
восхвалити<br />
воспівати<br />
воспрянути<br />
возлагати<br />
возобновити<br />
воскресити<br />
возвістити<br />
водрузити<br />
вовіки<br />
восплакати, —<br />
не розумію, що значить більшість цих слів, здається, я чув їх колись дуже давно, але відтоді пройшло стільки невблаганного часу, мої найближчі слова давно вже розтерті на пісок під ногами вечірніх перехожих, треба встигнути хоч дещо підібрати, але не вірте, коли вам скажуть; йому колись здавалося, що він ніколи не помре, що те давніше дитяче відчуття в чомусь найголовнішому залишилось вірним ніщо не щезло, не пропало, а тільки перейшло, як тінь, на сонячний бік колись обіцяного світу... бо стільки було обіцяно, таким щедрим було передчуття того, що має статися, що не так уже й важливо, чи збулося з того всього хоч що-небудь, у тих ранніх пахощах спаленого листя, в отих ще не названих світах ніщо не пропало, не щезло, кожна мить збереглася назавжди, й те що не збулося, залишається там найголовнішим своїм здобутком, можливістю ще раз прокинутися посеред зими, у темряві, з відчуттям, що з'являється осторонь самого пробудження: не можу пригадати, хто я такий, звідки трапив сюди, в цю важку порожнечу, очі мої нічого не бачать, заплющую їх, розплющую але не можу розрізнити поряд себе жодного чіткого контуру: невже я осліп під час сну — від прокручених кимось у моїй свідомості тягучих сновидінь, ось тоді з'являється страх, що примушує мене піднятися, відсунути штору віконну: сніг... Сніг зберігає в собі вчорашнє світло, сніг щоранку вертає мій зір, мою спроможність дихати на повні труди, так добре, глибокий вдих, повільний видих, повторюйте вслід за мною:<br />
я вільна й щаслива людина,<br />
я вільна й щаслива людина.<br />
я вільна й щаслива людина. —<br />
вся безпідставність і нахабність цієї формули пробуджує знову в мені бажання жити, а цих хвилин досить, щоб поряд із свідомістю прокинулось і тіло... Тепер треба встигнути (зразу ж після перших радіосигналів) вимкнути репродуктор до того, як він загорлає на всю свою чорну пельку державний гімн сересеру, — бо коли цей хокейно-тюремний марш захопить мене в ліжку зненацька, коли доведеться вислухати його до кінця, то потім весь день ходитиму з розбитою головою і розтоптаним обличчям, із безпорадною жалістю до мільйонів людей, що змушені кожного ранку розпочинати свій день з оцих моторошних звуків, під них справляти свої великі й малі потреби, чистити зуби, а зрідка, відчувши ранкову наснагу, задовольняти свою притишено розойойойкану половину, й нікого не дивує така невідповідність, усі призвичаїлись до такої звиродніло-буденної урочистості, тепер уже незалежно від долі людей оте ранкове гімнотворення програмує їхню життєдіяльність, нав'язує їм свій важкий державно-нелюдський ритм — на день, на рік, до самого скону. Вже розвидняється, я встигаю вимкнути репродуктор, сьогодні його не почую, і слава Богу... Ось іще раз вдалося відбудувати за ніч зруйнований місток, місток між думкою і дією, час виходити з дому, братися до своєї безробітної роботи...<br />
... для початку треба знайти стіну — цегляну стіну будинку, в якому давно ніхто не живе, в якому давно хтось живе з того часу, коли там ніхто не живе, стіну з облупленою штукатуркою, з-під якої проступає нікому не потрібна креатура, а потім знайти молоток і забити цвях у стіну, великий перший цвях; другий цвях треба забити з протилежного боку, — добре, якщо то буде інша, протилежна стіна будинку, в якому ти сам. Але в жодному разі другого цвяха не можна забивати в чорне дерево, єдине дерево посеред кам'яного подвір'я. Дерево — то є табу для цвяхів, дивне табу, якого ніхто не дотримується... бо кожне дерево в нашій імперії зберігає у своїй вогкій підсвідомості матрицю розп'яття, бо кожне дерево — то непроявлений свідок мовчання в темряві Гетсиманського саду, й кожного разу, коли ви забиваєте в тих свідків цвяхи, ви прибиваєте до них свої долоні й не помічаєте того... лиш згодом дивуєтесь, відчуваючи пекучий біль, — так нелегко буде жити, а тепер важко вмирати... вмирати без... без чого?., без кого... на відповідь уже не лишається часу...<br />
Отож краще той цвях забити в шпарину гранітного постаменту, на якому вічно живий Мертвяк імітує енергійну ходу в напрямку до майбутнього; тоді до тих двох цвяхів треба прив'язати мотузок, а потім порозвішувати на ньому щойно випрану білизну, вишиті сорочки, чоловічі й жіночі, полотняні білі рушники, а потім вийти на вулицю дочекатися перехожого, й коли той запитає у вас, котра година, запросити його на подвір'я і разом із ним побачити, як крізь біле полотно проступають великі брунатні плями: сорочки набухають страшною вологою; побачити, як починає ворушитися стіна, як тіло гранітного Мертвяка зводить судома, як корчить його простягнуту вперед правицю, як плити розвалюються у нього під ногами... Ранок, у свіжовипраній білизні гуляє вітер: махають рукавами полотняні сорочки, чиясь душа здалеку повертається до тебе...<br />
1990 р.<br />
<br />
<br />
Йоля<br />
<br />
... Вони прийшли уночі. Запалили вогонь в кімнаті, внесли і поклали на лаву жіноче тіло. Потім мовчки стояли попід стіною, не повертаючи облич до нього, в куток, де на соснові дошки недавно постеленої підлоги (з хати ще не вивітрився густий дух живиці) був кинутий матрац, застелений смугастим рядном, і на ньому, не роздягаючись, він спав... Тепер, ошелешений раптовим пробудженням, мружився від яскравого світла, протирав затерплими пальцями очі й ніяк не міг уторопати, що ж відбувається... На підвіконні, зліва від прочинених дверей, вогонь поглинав чорний ґніт лампи-канкетки, а в головах жінки запливав воском бронзовий свічник з одинокою, напівзгорілою свічею...<br />
Троє людей — похмуро зосереджені чоловіки, двоє в чорних куфайках, на третьому — шкіряний плащ, розстебнутий на грудях, звідти виглядав край білого халата, — стояли вже біля столу й один із них розливав у шкляні гранчаки червоне вино. Вони щось чекали від нього. Коли ж хлопець піднявся і став поруч них, той, ошкірений холодним, як труна, пальтом, ледь помітно хитнув головою і двоє його помічників нараз ожили, конвульсійно долаючи раптове заціпеніння, підкотилися з двох боків лави, підняли на руках нерухоме тіло й перенесли його на матрац — на зігріте теплом обірваного сновидіння ложе.<br />
По тому власник шкіряної труни став навпроти господаря кімнати, спокійно й байдуже глянув йому прямо в вічі: "Цієї ночі починається евакуація нашої лікарні... Марія назвала вашу адресу, ім'я... Лук'ян Зазимко, так? Я не помилився?.." Він на хвилю замовк, долонею пригладив волосся русявого чуба. В його голосі відчувалася втома і якийсь несподіваний для відстороненого виразу обличчя сум. "Ми хотіли забрати її з собою. Але такої поїздки вона не витримає... За тиждень я повернуся. Догляньте за нею. Ось гроші, ліки..." Він витяг з кишені й поклав на стола невеликого пакунка. Хотів іще щось додати, але передумав, махнув рукою: "Там усе написано, прочитаєте..."<br />
Мов тіні, що сходять зі стіни, всі троє мовчки вищезли із кімнати... Все ще нічого не розуміючи, Лук'ян взяв з підвіконня лампу, прикрутив ґнота, щоб не так сильно чаділо, підніс її ближче до жінки.<br />
Вона лежала нерухомо, заплющивши очі, ледь помітно піднімалися й опускалися груди, обтягнуті темно-синьою блузкою, а хворобливу білість чола і щік відтінювало чорне, розпущене волосся... На вигляд їй було літ десь під тридцять. "Зовсім незнайоме обличчя", — подумав Лук'ян, усе ще дивуючись несподіваній з'яві. Потім задмухав свічку, погасив лампу й обережно ліг поруч жінки...<br />
<br />
... Наймолодшим у нашій палаті був хлопець, чиє ліжко стояло далеко від батарей парового опалення — попід вікнами. Звідти, крізь незакитовані щілини, з пустелиськ безсніжної зими вривалися хижі протяги, — хлопець мало на те зважав, бо найбільша незручність була для нього в іншому: він не мав своєї стіни, — так само її не було в трьох інших хворих, чиї залізні ліжбища стояли посеред палати, але їх зовсім не турбувала така обділеність, хлопцеві стіна була вкрай необхідна, — щоб мати куди наклеювати свої невідомо кому написані листи. Він було спробував їх чіпляти на шибки вікна, але немилосердно збитий санітарами, більше тижня взагалі нічого не писав, боявся витягти захованого в матраці зеленого фломастера. Потім знову доп'яв десь чистого паперу... Ліктями спираючись на підвіконня, втупивши погляд в безлюддя завіконного простору, під шморгання застудженого носа продовжував щось шкрябати на білих листках... Згодом, обома руками тримаючи писане, підходив до котрогось із своїх сусідів, чиє ліжко стояло вздовж брудної, обдерто-шпалерної стіни, й мовчки, самими очима, просив дозволу приліпити отого листка... Залежно від того, чим підкріплювалося прохання (кількома сигаретами, пачкою грузинського чаю, срібними дрібняками, — все, що зміг вберегти з передач, які щотижня привозила мати), хлопець діставав можливість вдовільнити своє бажання: тремтячими руками над чужим ліжком обквецяну клеєм сторінку, а потім весь вечір крадькома поглядав туди, задоволено й тихо посміхався... Та найчастіше згаданих підкріплень не було і хлопця просто посилали на три веселих літери — аби не набридав, не стояв над душею...<br />
Пізніше в нього з'явився опікун, — здоровенний, п'ятидесятилітній "дальньобійник", що потрапив сюди за вперті намагання втекти через китайський кордон — од безпросвітности совітської житки — до своїх американських родичів. Чому він вибрав саме такий шлях — через Китай — залишалося таємницею. Так само він нікому не пояснював походження й значення своєї дивної кликухи — Квант. Дядько забирав більшу частину збережених хлопцем передач і, вже не примушуючи його стояти перед собою, милостиво дозволяв користуватися площиною своєї стіни. Коли наклеєних листків ставало більше десятка, Квант їх швидко обдирав, складав до купи й відносив у нужник — так звільнявся простір для нових надходжень. На жаль, таке впорядковане й відчайдушними зусиллями налагоджене існування для хлопця тривало недовго. Квант не витримав жахливих доз сірки й аміназину, вирішив, поки ще в змозі, "проломитися в зону": вибрав слушного момента, затяг до кабінету лікарку й забарикадувався там. Поки санітари вибивали двері, встиг її жахнути. Більше його ми не бачили. Хлопець тепер не знав що робити: на місце Кванта вперлася знахабщена блатота, синюваті наколки мав навіть на лобі, через дружків-санітарів був забезпечений і сигаретами, і чаєм, і "колесами" для веселішого кайфу. До такого зі своїми жалюгідними дрібняками краще не підходити. Мати хворіла, носити передачі було нікому, а за так ніхто не зважав на його мовчазні прохання. Моє власне ліжко стояло посеред палати, і все ж я спробував допомогти хлопцеві. Взяв з його рук списані аркуші, вліз на підвіконня й, тримаючись рукою дерев'яної рами, другою приліпив їх на поруділу стелю. Тепер він міг милуватися ними, навіть не підіймаючись з ліжка, а свої нові цидулки приносив знову до мене. Більше п'яти за один раз я не клеїв (щоб не привертати зайвої уваги), збирав їх по одній і мав можливість дещо розібрати в окремих реченнях, де слова йшли густо, майже безперервно, неймовірно скорочені, з якимись незрозумілими для мене позначками. Потроху я навчився дещо з того розшифровувати, хоча більшість з написаного лишилося непрочитаним, — ні мною, ні кимось іншим...<br />
<br />
"... Сьогодні я раптом пригадав (музика з репродуктора допомогла), про що саме думав тоді, надвечір, у Корбутівському лісі, коли сидів у тебе на колінах (вперше — на жіночих колінах, до цього часу було навпаки) — я подумав, що в мене немає нікого, кому можна було б розповісти, якою ти буваєш неймовірно гарною і несподіваною навіть в буденних ситуаціях — ось так, коли поправляєш зачіску, однією рукою притримуючи гребінця, а іншою відкидаючи волосся з чола, немов відкриваєш завісу єдиного театрику, де на кону обличчя веселі й журливі думки, й почуття, що ховаються за лаштунками пам'яті, живуть, непомітно зникають; або — тоді, в сутінках, коли ти вперше приїхала до мене, і темрява, що насувалася крізь шиби, притишила риси твого обличчя, і несподівано для себе я побачив, як крізь нього проступило лице зовсім іншої, незнайомої мені жінки, котру я бачив хіба що в сновидіннях, але ніколи — так близько, виразно, на відстані короткого поруху, — щось схоже на балканський тип (туркиня? словенка?), і поки намагався все запам'ятати, вона тихо сміялася з тих витрішкуватих придивлянь, легко повертала голову і знову на мене дивилося зовсім інше обличчя, і, відчуваючи всю неможливість запам'ятати, затримати плин отих перетворень (пам'ятаєш слова пісеньки, що ми слухали колись з тобою — "ти чия? ти чия? — нічия... течія..."), я дивувався спізнаній вперше самотності кохання, коли, після кожного твого від'їзду, залишаєшся єдиним свідком зовсім іншого часу, свідком власної пам'яти, збережених в ній хвилин і годин твоєї присутности біля мене, твого проникнення навіть у ті роки, коли жив без тебе, — покараним співучасником дійств і ритуалів, що споконвіку розраховані тільки на двох... Неможливість розповісти про те хоч кому-небудь... Невже й найпотаємніше вимагає свідків свого існування? Не тих, що підглядають у шпаринку, а якогось головного свідка... Навіщо потрібна була його присутність, я ще не знав, не міг тоді цього пояснити. Пам’ятаєш, який ліс стояв навколо нас, яким глибоким мовчанням були охоплені сосни, як вітер розгойдував темно-зелені верховіття, немов один великий маятник вечірніх дзиґарів відмірював для нас не той скороминущий час, з якого укладаються лиш паперові перекидні календарі й зморшки на жіночих обличчях, а саме ті звільнені миттєвості єдиного часопростору, що лишилися там, біля сосен, нами покинуті назавжди. Бо раз побачене і пережите (на рівні "макото") вже не обернеться в хаос — навіть, якщо ніхто й ніколи не зможе розкодувати те мовчання... Але присутність цього невимовного свідка сприймається мною чимраз відчутніше. Головне — мати довіру до нього, до направленого помаху його крил.... Ти більше про нього знаєш..."<br />
<br />
Десь на початку березня хлопця прийшла навідати молода жінка. По тому, як він не зводив з неї очей, як світилося його бліде обличчя, у мене виник здогад, що то і є адресатка його невідправлених послань. Жінка розіклала на столику їжу: кілька апельсинів, яблука, слоїки з варенням і борщем; щось говорила до нього, а він нічого не чув, механічно щось жував і невідступне торкався, гладив поглядом її обличчя. Здавалося, що його цікавлять не самі слова, які вимовляла жінка, а те, як ворушаться її вуста, як окреслює той рух окремі голосні і приголосні звуки, як піднімаються її груди, набираючи повітря, аби озвучити слова...<br />
В ті перші відвідини вона сиділа біля нього, в кімнатці для побачень, двері якої відчиняються прямо в лікарняний коридор, і повз них сновигали хворі, що мали дозвіл виходити на подвір'я, — сиділа і плакала біля нього, соромлячись, але не ховаючи своїх сліз. Хлопець дивився на неї і посміхався.<br />
Нагодувавши його, вона попрощалася і повільно пішла на вихід.<br />
Весь вечір після її від'їзду хлопець ні з ким у палаті не розмовляв, сидів біля вікна і щось шепотів сам до себе.<br />
Пізніше я дізнавався про ім'я тієї жінки. Мабуть, батьки її дуже любили музику Чайковського, тому й вибрали для своєї доньки таке рідкісне ім'я — Іоланта, по-домашньому — просто Йоля... Але хлопець вперто називав її зовсім іншим ім'ям. І знову приносив до мене свої цидулки...<br />
<br />
"... а недавно я помітив за собою ще один страх: починаю боятися слів, — саме тих, що залишаються на папері, на ще недавно чистому аркуші. Боятися їхнього невблаганного, самодостатнього існування, вже незалежно від мого власного життя. Порожнечі між словами збільшуються з кожним прожитим днем, — чи надовго стачить сил, щоб змагатися з тією чорною прірвою, щоб зберегти в словах хоч трохи живого дихання, відтінків твого притишеного голосу, всього, що зостається осторонь написаного, — на мить затримавши ковзання китайського пера по білому паперовому полю, — бачиш: за вікном тихо падає сніг. Якби отак, легко й безнадійно, перетворити свій текст у завіконний снігопад, щоб незліченні й майже невагомі частки позбулися на короткий час власної безпритульности й не лишилися поза межами твоїм голосом порятованих слів...<br />
... Ми втратили здатність жесту й крику, так повільно, майже непомітно для себе. Порожнечі словами збільшуються з кожним днем, й не завжди вдається втішити себе, що там має зберігатися невимовне. В тих порожнечах зостаєшся ти сам, — тим, котрим вже ніколи не будеш, намагаючись пригадати короткий епізод з давно прочитаного роману: в камеру до приреченого на смертну кару заходить наглядач й засуджений раптом жаліється йому, що так і не встиг вивчитися давньогрецької мови. Наглядач втішає його, мовляв, не печалься, душа все колись надолужить, душа своє візьме колись...<br />
Так, душа встигне ще все. Вона застерегла собі цілу вічність, всі свої повернення і перевтілення. Але що мені робити, як мені бути з моїм тілом?! Що робити мені з найважливішим й найостаннішим складником того тіла — моїм текстом? Душа має свій притулок, тутешній і позачасовий... Але як мені бути з повсякчасною невлаштованістю мого тіла, що звикло до тебе, до твого лона?.. Звідки цей відчай щоденних і щонічних повернень? Ти сміялася з тих намагань: "що це вас, чоловіків, всіх так тягне туди? Дурненький, вдруге народжуватись треба духом, а не там. Зрозумій це, бо пропадеш... і сховище моє тобі не допоможе". Що ж зостається — усвідомити скороминучість тих змагань і заспокоїтись? Втішатися тим, що поряд усіх школярських вправ невимовне має лишатися невимовним? Глибокий вдих, повільний видих? Не так все просто, як вчать проповідники зашмарканих і безбожних по суті своїй " духових верховин "...<br />
Падає сніг і не знати кому він належить: чи то небу, звідки він йде, чи то землі, на яку він приходить... "<br />
<br />
... Люка (так іноді називав себе хлопець) потроху призвичаївся до мене (наші ліжка стояли в одному ряду, майже поряд), до наших вечірніх розмов. Найчастіше він розповідав не про своє минуле — людей чи події, з ним пов'язані, а про витворення прикмет і станів навколишнього світу, зігнаних нашвидкоруч до купи якимось одним словесним означенням: л і т о , в е с н а , о с і н ь ...<br />
Залежно від того, що на той час ми бачили крізь шибу на лікарняному подвір'ї — дерева, відтінки захмареного неба, колір повітря між ними, Люка вибудовував свою розповідь. Для нього то були не прості споглядання. Пізніше для мене відкрилося: в тому переживанні завіконних подій найвідповідальнішим був момент п е р е х о д і в : входження від однієї природної літургії до гіншої — з осені в зиму, від зими до весни — були заважкими для нього, заставали зненацька, зовсім непідготовленим, непідгодованим попереднім теплом, попередніми бодай крихтами того світла, що допомагає пережити холодну і темну пору... Йому було дивно, що люди так байдуже сприймають прихід нової пори року. Ось пізня, без найменшого просвітку, осінь, і раптом, за одну ніч — сніг і біле світло, самотнє свято... Це ж неймовірна в своїй катастрофічности зміна всіх попередніх відчуттів, звичок, усього сприймання навколишнього світу! Нас так просто й майже задарма переправляють у зовсім інший світ — новий, чистий, несамотній, — несамотній насамперед поряд знерухомлених снігом чорних дерев, несамотній поряд з їхньою неметушливою довірою до власної долі, несамотній — поруч з часткою збереженого відчуття Великих Зимових Свят: Різдва, Нового року, Дня, Коли Заколють Кабана... Можливо, колись будуть збирати великі міжнародні симпозіуми, присвячені подіям першого снігопаду, першого сонячного тепла, опісля зими, першим жовтим китицям на горішнику... Симпозіуми (колись цим словом древні греки означували спільну велику випивку) споглядальників безпритульного світу...<br />
Мені хотілося більше дізнатися про жінку з подвійним іменем, але Лук'ян на всі мої розпитування відповідав однозначно: "так-ні", "не пам'ятаю", або ж просто мовчав, дивлячись кудись вглиб завіконного простору.<br />
Потім була весна й найперші дні теплого вітру оживлювали ще по-зимовому нерухомі обличчя хворих, і потроху наші "дєла", наші тіла (й онімілі душі при них) пішли на поправку. Лук'ян уже більше не приносив до мене свої аркуші, не канючив підстругати йому хімічного олівця (бо лезо своє, заховане під брунатним плінтусом, я не довіряв нікому — воно зберігало за мною найостанніше право на втечу звідси...) Не знаю чому, але оте його раптове збайдужіння погано діяло на мене: ставало якось незатишно і трохи страшно. Я розумів, що списані округлим напівдитячим почерком цидулки — то не просто рецидиви душевної хвороби, не тільки відправлені в безвість листи, а найперше — спроби захиститися від знетямлення, від лікарняних руйнівних атак...<br />
Хоча Йоля вже давно не з'являлась в лікарні, Люка був на диво спокійний і зосереджений. Немов прислухаючись до чогось у собі і поза собою, він тепер, здавалося, шукав якесь спільне звучання для розірваної синкопами теми колись нероздільного тіла...<br />
Якось він зупинив мене в коридорі, навпроти темного вікна, і вже без жодних спонукань з мого боку розповів про жінку, що колись приходила до нього. І не все з того, що я почув, можна перенести на папір... Втрати були б настільки відчутні й очевидні, що всі мої зусилля зберегти його розповідь пішли б намарне. Мабуть, од мене вимагалося щось інше, суттєвіше, менш закрите для самого буття, свідчення. Яке саме, тоді ще я не знав...<br />
<br />
Вперше він побачив її на засіданні обласної літстудії. Вона читала свої гарно зримовані й безпорадні вірші, а слухачі нудилися й чекали своєї черги на "прочитання". Він швидко (вже наступного ранку) забув її обличчя, але голос, що, здавалося, жив окремо від тіла, й знав щось набагато важливіше від змісту озвучених ним слів, голос притишений і глибокий — запам'ятався... Вдруге вони зустрілися в редакції "Кози" (місцевої "Комс. зірки"). Крізь прочинені двері він почув знайомі відтінки жіночого голосу, дочекався на вулиці, й, заїкаючись від власної нерішучости, зліпив щось недорікувате про "незабутнє вражіння від ваших віршів", про їхню "поетику і мелодику", назвав тій жінці своє ім'я й залишився біля неї аж до самого її від'їзду в якийсь крайсвітній райцентр... А вириватися в Місто зі свого Чортолісу Йоля мала змогу лише першої середи місяця — на заняття літературної студії. То був день, коли її чоловік, завідувач райконтори ритуальних послуг, офіційно відпускав Йолю на цілу добу з дому — "штудії" закінчувались на годину пізніше, аніж відходив на Чортоліс останній автобус, і їй дозволялося переночувати у своєї двоюрідної сестри Галі. Згодом тих щомісячних побачень, освітлених щасливим виразом його очей, озвучених притишеним від хвилювання голосом жінки, хлопцеві стало не вистачати. Співчуваючи їхнім безпритульним зустрічам, Галя, на ранкові телефонні дзвінки Атасяна (прізвище Йоліного благовірного), підтверджувала її нічне перебування в себе, а Йоля тепер мала змогу залишатися в кімнаті хлопця, на Смолянці, в невеликому будинку, що належав старій, добродушній Цецилії Шманцель. Але очікувати наступного приїзду Йолі було так нестерпно довго, що хлопець відважився зрештою на підпільні візити до зимового Чортолісу. То була ціла окрема повість про їхнє таємне життя, про конспіративні зустрічі на квартирі Каті Ольшевської, найближчої подруги Йолі, про відчужене існування довкола них засипаного снігом районного містечка, про те, як з'явилося в них відчуття, що вони — змовники проти цілого світу, зимного й ворожого до них, вигнанців-грішників з весняно-теплого раю, що марно і відчайдушно намагаються повернути втрачену нероздільність, віднайти зруйновану єдність душі й тіла, хоча б на мить здобути можливість болючого і ніжного злиття... Одного разу Атасян, дізнавшись невідомо від кого про наїзди підозрілого гостя, почав осатаніло вимагати в неї зізнань, і, не отримавши сподіваного каяття, мало не вбив її — якби не вирвалась і не втекла посеред ночі з дому. Від Каті, накинувши на себе чужу одежину, Йоля прийшла до нього в готель. Вона вже не боялася за себе. Ледве встигли вискочити на вулицю, як біля готелю заторохкотів чорний "їжак" Атасяна. Вони то відривались од знавіснілої погоні, по коліна в снігу, подвір'ями й городами пробиралися на сусідню вулицю, то знову, коли з глухого завулка виринав моторизований чорний привид з мисливською рушницею за плечима й рогатим шоломом на голові, бігли чужими дворами, аж поки Йоля не згадала про контору ритуальних послуг — вона ж знає, як відкриваються двері туди з чорного входу! Атасян ніколи не здогадається там шукати! Так і зробили. Двері обережно скрипнули й впустили їх у порожній вузький коридорчик. Кімнати всі замкнені. В одній все ж вдалося знайти притулок. Синій вогник запальнички вихопив з темряви стола під скатертиною, а ліворуч од нього, попід стіною, дерев'яну й довгу труну. Холодно. Щоб хоч трохи зігрітись, вони зняли зі столу рудого від пилу обруса, вистелили ним днище труни та й лягли поруч, у нутро потойбічне... Десь по закутнях шурхотіли невидимі миші, вгорі над стелею гупали чиїсь важкі кроки, будинок весь нахилявся й скрипів під натиском вітру, та вони вже нічого не чули, пригорнувшись міцно одне до одного, плили крізь темні води чужого (власного) забуття, а течія напівдитячих уповільнених сновидінь відносила їх чимраз далі, звільняла від пережитого страху, несла їх геть од чорно-білого, наповненого рогатими примарами райцентру, від скрипучої контори найостанніших ритуалів, все далі, далі — але не до гирла, як мало те бути, а навпаки — ближче до витоку свого...<br />
Через тиждень Йоля подала заяву на розлучення, а півтора місяці потому, коли стало зрозумілим, що ні чоловік, ані "підмащений" ним суд не віддадуть їй малого сина, забрала заяву та й повернулася додому...<br />
...Посеред міста, розплавленого немилосердною спекою, Люка залишився один. Батьки хлопця, налякані отими розвішеними на стінах кімнати невідправленими листами, суцільною байдужістю Лук'яна до навколишнього світу та їхніх умовлянь, віддали його на лікування...<br />
<br />
"...Послухай, учора мені приснився дивний вірш, озвучений чомусь чужою мовою, я прокинувся і забув його, а надвечір, за кілька хвилин перед тим, як мені штриконули три кубики галоперидолу, я раптом на мить почув твій голос і пригадав того вірша, в якому хтось зруйнував окремі слова, повитирав літери, але можна було здогадатися, що там звучало — по тому, як відлунювали відсутні слова в збережених рядках, ось, послухай, я записав приблизний його переклад:<br />
"...я двічі прокидався цієї ночі, й плівся до вікна, й ліхтарі в ньому, й уривки слів, промовлених уві сні, зводили все нанівець, як три крапки наприпочатку, й не приносили мені втіхи, ти снилася мені вагітною, — ось проживши стільки літ у розлуці з тобою, я відчував свою вину, й руки мої, торкаючися з обережною радістю твого живота, насправді сліпо торкалися рами вимикача, і до вікна йдучи, я знав що залишаю тебе одну, — там, у темряві, уві сні, де ти чекала мене й не ставила в провину, коли я повертався, відсутности навмисної моєї. Бо в темряві — там відбувалося те, що не збулося при світлі, — ми там удвох, обвінчані, ми там — одна істота, що має дві спини, і діти — лиш виправдання для голого і нероз'єднаного тіла. В якусь іншу майбутню ніч ти знову прийдеш змарніла, втомлена, і я побачу сина, може, доньку, — ще без імен, неназваних — і не торкнусь вимикача, і руки геть не простягну, щоб вже ніколи вас не залишити посеред всіх тіней, вас, що стоїте безмовно перед стіною днів, залежних так од дійсности сліпої, з моєю недосяжністю посеред неї..."<br />
...а потім мені привиділося, що я все ще проводжаю тебе на вокзал, ти знову говориш мені, що не треба йти за тобою до самого автобуса, не треба, щоб нас бачили разом, потім прощаєшся, говориш "будь" і йдеш до станції, а я залишаюся стояти на тротуарі, але потім, не дотримавши своєї обіцянки, повільно рушаю через підземний перехід, вслід за тобою, обережно, поміж людей, — так, щоб ти мене не бачила, а я ще мав на короткий час твою постать перед очима, твою ходу...<br />
Я йшов поміж людей, їх ставало все більше, вони немов виростали з-під землі, всі кудись поспішали, і всі закривали своїми спинами тебе від мене, аж поки брунатна стіна вокзалу не поглинула тебе... Нехай, я не буду підходити до самого автобуса, я стоятиму неподалік, біля порожньої, з розбитим вікном буди, притулившись плечем до металевого одвірка, ніхто нас не запідозрить, і ще кілька хвилин, здалеку, я зможу бачити твоє обличчя, ти теж, крадькома, своїм поглядом торкатимешся мене...<br />
...бо вже починається несподіваний, невтримний рух: сотні людей, прийнявши невпійманий мною сигнал тривоги, зриваються з місця, кудись щосили біжать, старі й малі, чоловіки й жінки, а я нікуди не можу бігти, я маю бути тут, бо саме звідси я ще бачу твоє обличчя, ти стоїш на платформі, біля вечірнього автобуса на Чортоліс, чому ти не втікаєш разом зо всіма, ти ж не могла не чути виття нажаханих сирен, не чути сигналу загальної тривоги, ще можна встигнути, відходить останній автобус, ще можна врятуватись, але тільки цієї миті твій погляд, вже не ховаючись, звернений на мене, я бачу твоє обличчя, тільки тепер ти не боїшся нікого, я чую, як наростає далекий гуркіт, я бачу твоє обличчя, мені не перебратися через людський божевільний потік, через затоптані, розчавлені тіла на асфальті..."<br />
<br />
* * *<br />
"... всю ніч мені вчувалася одна й та ж фраза, я прокидався і засинав, засинав і знову прокидався, забуваючи ті слова, а хтось на межі явленого і прихованого повторював одне і те ж, повторював, боячись, що на ранок я все забуду, повторював ті слова після кожного нового мого забуття:<br />
— єдине виправдання для всього життя: він любив Марію... виправдання для життя — любив Марію... Я — Люка, я любив Марію...<br />
Коли прокинувся, було вже пізно, крізь прочинене вікно долинали звуки і запахи сіро-зеленого мокрого ранку. Я здивувався: чому саме Марію? Адже в тебе зовсім інше ім'я... Чому ж — Марію? Звідки ця впевненість, що то є твоє справжнє наймення, що так тебе звали колись давно, до нашого знайомства? І хто ті люди, що знали тебе під цим іменем і ким був я поруч вас і хто дозволив, хто пропустив у моє сновидіння твоє ім'я — Марія? І звідки я знаю, що мене звали так — Люка? — чи, може, вони, ці імена, ще тільки належатимуть нам колись, — там, де для нас лиш готується перша зустріч..."<br />
... Десь за тиждень по нашій розмові хлопця виписали з лікарні. Після сеансів ЕКТ він нічим уже не відрізнявся від нормальних людей — ні своєю пам'яттю, ні своїм забуттям... Попрощатися з ним я не встиг — того дня глухонімий з сусідньої палати, двоє санітарів і я відвозили лікарняну білизну в пральний комбінат на Смолянці. Повернулися звідти тільки надвечір. Ліжко біля вікна було вже порожнім. Тільки смугастий матрац з надірваним краєм оголено шкірився в синюватому присмерку...<br />
...На осінь вийшов і я. Давноочікувана свобода виявилась лише призабутою (і такою солодкою на перших порах) самотою... Було важко звикати до нового часу. Двадцяте століття закінчилось майже на декаду раніше волохатих страхами і надіями апокаліптичних нулів біля двійки — завершилось падіння колись єдиної Стіни, пізня осінь перейшла в тиху зиму й непомітно для себе ми стали жителями третього тисячоліття. Людство, як втомлений Улісс, поверталося зі страшного й виснажливого плавання, щоб засвідчити очевидне з самого початку — ніякої загірної, занебокрайньої Утопії не існує, — всі шляхи до неї ведуть тільки в прірву. Знову наставала пора довіри до простих, ще недавно зневажених речей. Як і колись, близьких і рідних людей було важко впізнати на обличчя, — знайомі риси ховалися під глибоко врізаними печатями довголітніх блукань, їх впізнавали по давніх, невидимих для чужих, прикметах: відтінками ще не забутих слів (так мало їх збереглося), по шрамах дитинства і юності, у дотиках оживлених почувань...<br />
Я не знаю, яким чином Лук'ян і Йоля відважилися впізнати один одного... Щось і в мені змінилося біля них...<br />
Знайти роботу довго не вдавалося. Вернутися в школу, де колись відпрацював повних три роки, я не міг. Хоча й скучив за дітьми, і хотілося знову почути їх, але від однієї думки, що знову прийдеться спілкуватися з Гогами і Магогами райосвіти, нудотна безвихідь міцною клешнею стискувала мої нутрощі. Та й поза тим, я відчував, що втомився від людей, від їхньої грубої кількості, яка поглинала кожну нову окрему якість... Тому й шукав якоїсь посади за межами будь-яких дружніх колективів: сторожа, наприклад, чи двірника. Допоміг випадок. Зустрівши якось знайомого медбрата, я дізнався від нього, що в штаті лікарні (тієї самої, де витримав недавно курс лікування від нав'язливих ідей загальної справедливости) звільнилося місце кочегара. Той, як то кажуть, згорів на посту — ґеґнувся від надмірної дози мелясової сивухи. Я й ризикнув запропонувати свої послуги...<br />
Після деяких сумнівів, котрі я всіляко намагався розвіяти, та зважаючи на сезон (за вікнами рипіли морози Водохреща), глибоко зітхнувши, як над покійником, головний лікар підмахнув мою заяву.<br />
Отак я став начальником двох котлів і трьох манометрів. Несподіваний дарунок долі, ще вчора байдужої до свого підопічного, прийшов цього разу своєчасно. Потроху я почав оживати. Точніше не я, а та реальність, у якій лиш і вдається долати відчуження душі від збайдужілого тіла...<br />
В неметушливому товаристві вже згаданих приладів і пристроїв минали дні і ночі моїх чергувань. Розкішна можливість у службові години читати все недочитане за минулі десятиліття тішила мене, як дитину... Посеред нескінченної зими я смакував тягучий вміст чорного томища Роберта Музіля, мучився (не без мазохістського задоволення) спробами Свана відновити втрачений час, дописував свою повість без назви...<br />
На жаль, моє раювання тривало недовго. Позірна зимова вічність, її внутрішня "фрипулія" завершились ранньовесняною непролазною грязюкою на лікарняному подвір'ї. А згодом, коли трохи підсохло й перша зелень марно намагалася сховати чорну голизну онімілих взимі дерев, прийшло розпорядження про переселення міста. Міста, місця й місяця, серед яких я тільки-но починав вживатися у власне буття... Цієї евакуації ще з позаминулого року протестовно домагалися сотні людей, і можна-таки зрозуміти їх: бачити, як невмолимо гасне, як кровоточить життя в твоїх дітях, було нестерпно. Разом з мілірентгенами в людях накопичувались відчай і ненависть до всіх можновладців, усієї глухої до їхніх волань держави. Врешті-решт почули. Дозволили лікарям ставити потерпілим не вигадані, а справжні діагнози, почали виплачувати "гробові". І ось тепер цей останній дозвіл...<br />
Найперше за межі радіаційної зони мали вивезти школярів і лікувальні заклади, — серед останніх була й наша "психушка". Від'їзд був призначений на сьомий день травня. Ніхто ще до ладу не знав, як те все має бути: не вистачало пального, машин, страйкували залізничники, і невідомо куди нас мали переселяти... Більш-менш спокійних і фізично здатних до самостійного руху виписували з лікарні, відправляли додому. Не за всіма приїздили рідні, не всім можна було надати провожатих... Частина божевільних, діставши свободу, розбрелася містом, не пам'ятаючи, куди їм наказали повернутись. Вони просто насолоджувались теплом сонця, глибоким безхмарним небом, сиділи на зелених газонах у позі лотоса, раділи, що сьогодні надвечір їх не будуть бити санітари, а сестри милосердя не колотимуть їм пекучу аміназину, — заплющивши очі, піднявши д'горі бліді обличчя, вони блаженно посміхались світові. Гінші, менш удатні до споглядальних медитацій, шматками вугілля малювали на стінах будинків якісь кабалістичні знаки, самотньо веселе слово з трьох літер, якісь призабуті гасла, — найчастіше траплялося "слава ганьбі" й "ганьба славі"... На хворих вже ніхто не звертав уваги, клопотів у жителів міста вистачало й без них...<br />
Сан Санич (колишній військовий льотчик і зека, якому одного разу закортіло на своєму надзвуковому шкарбані порушити державну цнотливість "священних" кордонів: вдалося з першої спроби приземлитися на одному з турецьких летовищ; тільки кляті турки шкарбан залишили собі, а Сен-Санса виперли знову на "родіну") попросив мене підійти до воріт головного корпусу. Треба помогти винести зі "швидкої" жінку. Санітарів не вистачало, вони розповзалися з лікарні, як білі таргани. "Прямо з реанімаційного відділення привезли, хотіла втекти з цього світу", — пояснив мені Сен-Санс. Ми витягли з машини носилки, поклали на них жінку... Лікарка назвала число палати, куди треба було занести хвору... Крізь занімілий вираз болю на обличчі жінки проступало щось знайоме, колись уже бачене. Вона лежала з розплющеними очима, але погляд їхній був нерухомий.<br />
Так я ще раз зустрівся з Йолею...<br />
Молода лікарка мало що могла розповісти на мої допитування. Знала тільки, що жінку врятували випадково: двері в квартирі були не замкнені, саме зайшла сусідка, і хоч перестрашилась, та ще встигла одрізати мотузку, причеплену до перегородки на антресолях й витягти з зашморгу обм'якле, ще тепле тіло.<br />
<br />
"... ось літо з вершини купальської ночі повільно котиться до низу, невтомно обертається колесо, охоплене жовтим вогнем, котиться вниз до темної, тихої річки, ось з тієї вершини божевільного літа благочинне сімейство: чоловік, його законна супружниця, їхній син-першокласник, усі разом, один біля одного їдуть відпочивати до моря, в селище, неподалік Одеси, селище з такою дивною, екзотичною назвою, яку заборонено перекладати на мову аборигенів, яку заборонено згадувати в наших далеких від моря розмовах, у селище з назвою Южною, навіщо ж ти згадуєш, це досить небезпечно, згадувати табуйовану назву посеред напівопустілого міста на п'ятім поверсі порожнього гуртожитку, пам'ятаючи добре твоє прохання: "не здумай туди за мною припертися, він як пронюхає, то мене закатує, і морем не встигну надихатися, потерпи, почекай, я скоро повернуся, за місяць, сама тебе розшукаю", пам'ятаючи добре твоє прохання, знав, що забуду свою обіцяну слухняність через день, через ніч після твого від'їзду, тільки ж на поміч тобі прийде, впаде на очманіле від спеки місто якась незрозуміла пошесть, і наказом Головного Координатора забороняє виїзд без спеціальної перепустки, і я вже не встигну тебе наздогнати й бачити (хоча б здалеку, хоча б зрідка) твою ходу, схожу на коливання, на хвилювання полум'я свічки, твоє обличчя з віддзеркаленням тихого світла, — в гуртожитській кімнаті я спробую уявити твоє повернення, в кімнаті, де на дверях намальовані дві п'ятірки, нуль і літеру "д" біля них, я довго сидітиму на підвіконні, обхопивши руками коліна, та замість твого повернення бачитиму, як повільно, але невтримно місто перетворюється на брунатно-зеленого потопельника, як здичавіла, розбуджена нуклідами рослинність поглинає колишні риси самовпевненого, урбанізованого плей-боя, гостре пір'я трави ламає асфальт, руйнує тротуари, на стінах будинків з'являються тріщини й крізь них уже виповзають товсті щупальця небачених кущів і дерев, розгалужено пнуться вгору, аж поки стіна тихо охне, присяде налякано, розсиплеться, впаде, сховається за рудими стовпами пилюки, а орди збожеволілої від людської наруги зелені крок за кроком, квартал по кварталові захоплюють все нові території й ніхто вже не зупинить тієї навали — люди так само перетворюються на рослин: якимось дивним чином у їхніх сонних артеріях з'являються хлорофілові зерна, їх стає чимраз більше, й ось вони зовсім витісняють із крови червоні кульки гемоглобіну, шкіра набуває зеленкуватого, ніби підсвітленого зсередини, прозорого відтінку, стає легше дихати й уже по-іншому сприймається світ, — останньої миті, коли, здавалося, от-от має збутися одне з передбачень хворого ясновидця, й людина, відмовившись од надокучливого поглинання білків та вуглеводів, зможе перейти на сонячне харчування, — ось тоді шкіра не витримує натиску хлорофілу, тріскається, опадає шматками гнилої кори, тіло розвалюється, — й посеред колишньої вулиці залишається драглиста невисока купина, вкрита зеленавим мохом..."<br />
<br />
... Вони прийшли уночі. Запалили вогонь у кімнаті й внесли на руках жіноче тіло. Двері були прочинені прямо в ніч, і звідти пливли густі пахощі розквітлого безу...<br />
... Все ще нічого не розуміючи, Лук'ян взяв з підвіконня лампу, прикрутив ґнота, аби не так сильно чаділо, підніс її ближче до жінки. Вона лежала нерухомо, заплющивши очі, ледь помітно піднімалися й опускалися груди, чорне волосся відтінювало хворобливу блідість чола і щік... На вигляд їй було літ десь під тридцять. "Зовсім незнайоме обличчя", — подумав Лук'ян, усе ще дивуючись несподіваній з'яві. Потім задмухав свічку, погасив лампу й обережно ліг поруч жінки... поруч і вглиб зруйнованого тьмою простору, мимоволі торкаючись щокою її теплого волосся, поволі вертаючись до самого себе...<br />
<br />
<br />
<br />
Станція Віта Поштова<br />
<br />
Текст — розсипана, розвіяна абетка, літери, що пригадали автохтонність і автентичність власного існування — й раптом перетворилися на комах: смарагдові блискучі мухи, волохаті й важкі махаони, гелікоптери невагомих бабок, жуки і павуки з білими хрестами на чорних спинках, — і я забув те все-усе, що хотів ще недавно вам розповісти, я так зрадів, і не став мучитись отими пригадуваннями — за адміралом почав ганятися червоно-чорним й щось голосно співати:<br />
<br />
В д о л и н і р і к и Ц и н а н д а л і<br />
Д а л і - ж и в о п и с е ц ь ж и - є.<br />
Г а л а т а м з а г у б и т ь с а н д а л і ,<br />
Д а л і ї х т и х е н ь к о з ж у - є , —<br />
<br />
— гарно так співалося, на мотив "Прощання слов'янки" хтось невідомий, з присмеркових кутків, підвивав мені стиха, десь далеко, на привокзальнім пероні станції Віта Поштова грав військовий духовий оркестр, але ніхто не плакав, не виривався з обіймів (спиною притулившись до облізлих на сонці синього кольору дверей навіки зачиненого кіоску "СОКИ-ВОДИ", хлопчик стояв — дерево ще було тепле, поміж його худющих ключиць — поміж обрубків колишніх крил, назавжди втрачених, але фантомно присутніх в кожному сто першому сновидінні — повзла руда мураха й тінь старезної липи від початку перону вже торкалася його впокорених ненадовго сандаль) — чиїх обіймів щосуботи на станції Віта Поштова очікує той хлопчик з обличчям дауна, з добрим обличчям, ніби приплюснутим до невидимої шиби, кого він бачить там, в прозорих сутінках, кого легкого, обсипаного невагомим золотистим пилом, — кого, скажи мені, намалюй в повітрі вказівним пальцем хоча б початкову літеру його імені (...)<br />
... Ось так написане тобою переростає непомітно в незупинне підсвідоме освідчення і з'явлення любові до іншого, чужого тексту, написаного Тим, Хто Прийшов, путівника-самовчителя для тих, хто рухається в надвечірньому просторі раннього літа за допомогою приміських електричок, і котрий видається всім бажаючим на станції Віта Поштова, без якої найкраще, найнезбагненніше своє літо ви проживете — зжуєте бездарно і марно: здибаєте випадково жінку, в котру були колись потай закохані, не впізнаєте її в сутінках, розминетеся з нею під соснами й більше ніколи її не зустрінете; не напишете низку касид і газелей, низку хокку і танку, не розвісите їх в своїй кімнаті поряд з низками сушених грибів і в'яленої риби, не проспіваєте на мотив ностальгійного маршу класично-дотичний часів вашого дитинства куплет:<br />
<br />
В д о л и н і р і к и Г в а д е л у п а<br />
Х у д о ж н и к ж и в е з Б а р б і з о н у .<br />
В і н з р а н к у м а л ю є б і з о н і в ,<br />
А в в е ч е р і б а ч и т ь — в и д і н н я ... —<br />
<br />
видіння, тремтіння, шептання, зітхання, волання, квиління, вечірнє кохання, — а може, то й добре, що ви так не напишете, й ніхто вас не звинуватить в тотальній байдужості до оголошеної державної розбудови, не перекреслить хрест-навхрест владно-редакторською рукою найпершу сторінку вашої "ЛОГОМАХІЇ", не залишить гнівну резолюцію в правім кутку того тексту: "Свідомий авторський антипатріотизм й прихований політеїзм переростають в небезпечний пацифізм перед лицем зовнішнього ворога. Як знущання над нашою солов'їною мовою розцінюємо факт вживання слова "оберіг" в значенні "чоловічий condom". До друку — ні в якому разі!", — але ж без того путівника-самовчителя ви ніколи не побачите німого хлопчика на станції Віта Поштова, не дізнаєтесь, кого він очікував там, в ранніх сутінках пізнього літа, ніколи не здогадаєтесь, що єдиний раз за все своє життя ви мали змогу обійняти самого себе, втраченого назавжди в розірванім просторі роз'єднаного (на минуле, майбутнє й теперішнє) часу: ви залишили і зрадили його незакінченим базіканням про конотативне звільнення й денотативну свободу, своїми мудруваннями про непотрібність мімезісу і необхідність матезісу — ви ніколи не дізнаєтеся, що саме завдяки отій німоті, завдяки вечірньому мовчанню того хлопчика світ, перевтілений в текст, має здатність хоч зрідка щось говорити, щось промовляти до потенційного співрозмовника, може дозволити собі єдину розкіш забуття всіх своїх значень, розкіш звільнення і впізнавання літер-комах й погоні за ними — розкіш очікування вечірнього потягу: не проживання, не зустріч когось конкретного, а просто так помахати рукою вслід зникаючим, вже освітленим вікнам — для того, щоб хтось вже напівсонний, напроти зачиненої будки "СОКИ-ВОДИ", побачив розріджену блідим ліхтарним присмерком постать хлопчика, його легкий і всепрощальний помах руки — встиг (на мить, крізь дрімоту) все побачити й невідомо для чого запам'ятати те в с е назавжди...<br />
Була осінь. Тепла осінь була. Попереду синіх сутінок ніч несла хоругви жовтаво затемнених дерев. Іх розгойдував вітер — ледь-ледь, втихомирений моїм передчуттям великої й невидимої тиші. Я йшов стежкою в глибині тієї процесії, крізь здичавілий і обезлюднений сад... хоча, насправді, все було навпаки: спершу десь щезли люди, а потім зійшов на пси і сам вертоград, безболісно забувши про них, про їхню метушливу присутність в його самозаглибленому зеленому тілі. Тепер змаління пам'яті і втрата хлорофілу поволі вивершувала свій осінній канон досконалої порожнечі: ( в е ч і р н і д е р е в а ) ( д і т и н і м о г о б о г а ) ( к р а й д о р о г и ) ( с е б е в и г л я д а ю т ь) — я йшов повз них і сад залишався, лишався та й залишився далеко позаду й далеко попереду мене як центр болючого й безпам'ятного середохрестя останньої від початку й найпершої від кінця мого осені, я йшов і бачив (сутінки — то завжди щілина поміж світами, найпотаємніша пора земного обертання) — я видів різноманітні дивовижні, незбагненні в своїй простоті метаморфози навколишнього світу, Твій вертоград, здичавілий в глибинах людської пам'яті... від станції Віта Поштова десь з півгодини пішки, безплідний від старості сад й районна лікарня, від стороннього ока захована в ньому...<br />
Наніч вітер міцнішає — заноситься на дощ, він вже не розгойдує, а рве лікарняну білизну, розвішену на довгих шнурках поміж яблунь — халати, сорочки, кальсони, великі й куці простирадла, відбілені од чорних плям тілесного розпаду, — те все ворушиться, надимається вітром — хлюпкання, хавкання, лопотіння... Розльоти і польоти Тих Білих Рукавів схожі на помахи крил, нашвидкуруч припнутих до невидимої координати — межі двох окремих й нероздільних світів: ніби від зболених тіл хтось на часину відокремив їхні безпам'ятні душі й розвісив просушитися отут, навпроти корпусів районної лікарні, звільнитися від моторошних тягарів набутого досвіду і вміння виживати там, де неможливо жити...<br />
Я вперше побачив їх саме так навесні позаминулого року, коли приводив сюди діда Костя (Рибака). Йому збиралися робити операцію — зняти катаракту на лівому оці, єдиному, котрим він донедавна сяк-так міг видіти білий світ. Але для цього треба було обійти шість різних кабінетів — зібрані в них підписи лікарів мали засвідчити, що мій 80-літній дід не вріже під час операції дуба. Й біля кожного з тих кабінетів — черга, знуджена від очамрілого дожидання. Дід майже нічого не бачив і ходив, тримаючись за мою руку, мов дитина, що боїться згубитися. Я роздягав й допомагав одягнути полотняну сорочку на сухе, зморщене, але ще жилаве тіло, пробите в кількох місцях мінними осколками, випрошував біля наступних дверей, щоб нас пропустили без черги, сварився з терапевтом, котрий вимагав якусь потойбічну довідку, і десь під полудень (свій обхід ми розпочали ще зранку) я так забембався, що мені почало здаватися: то я сам себе веду по лікарняних коридорах, повз нескінченні шеренги зачинених і відкритих дверей. На широкому підвіконні, навпроти передостаннього з тих кабінетів, сіли передихнути. Ось тоді я й побачив за вікном розколошкану вітром (вже теплим, зеленим) веремію свіжовипраного одягу: стрій оживлених крил на довгих шнурках, всі їхні марні намагання розхристано зірватися з тієї конопляної підневільности...<br />
Тепер я приходжу сюди до батька, — поміж своїх повернень додому й від'їздів до Києва. У смугастому казенному халаті, схожий на арештанта, він виходить мені назустріч. У відповідь на моє привітання мовчить, а потім, якимсь різким і майже ворожим тоном, запитує: "Ти не пам'ятаєш, як звалася повість, в якій Гендель, Скарлатті і Гайдн приходять на могилу Березовського й розмов-ляють-балакають про нього, про його музику? Не пам'ятаєш?.. Хто автор її — не знаєш?..." Я заперечливо хитаю головою... "Ти все забув, ти все забув, ти не хочеш мені помогти навіть в такій дещиці", — повторює він розпачливо. Що я маю йому відповісти? Так, я бачив колись ту книжку. Шорстка на дотик, червона обкладинка, золотаве мерехтіння відтиснутих на ній літер...<br />
Батько привіз її в чорній валізці, поміж яскравих і легких тканин крепдешину — подарунків для матері. Його тоді саме комісували з війська, за станом здоров'я... Тільки значно пізніше я дізнався, що служив він у Гавані, в підрозділі, зодягненому в позірно цивільну форму. Звідти він і привіз ту книжку: переклад з іспанської на російську, — там, на острові свободи, і надруковану... Спершу, аніж навчитися читати, я любив її нюхати. Густо набраний шрифт, притишено кольорові малюнки пахли чимось незнайомим, смачним і дуже далеким. Саме так, мабуть, і мусили пахнути сторінки, набрані навпроти океану. А ще разом з тими пахощами вливалася в мене ледь усвідомлена тривога: чорно-біла температура майбутнього перевтілення в текст легко і неуникно торкалася мого чола, і я ще не знав, чим доведеться розплачуватися за оте існування на полях й поміж рядків чужого (власного) письма...<br />
Вже темно й холодно, і санітари мовчки заганяють до палат хворих, я прощаюся з батьком і раптом пригадую, що ті композитори з XVIII століття приходили на могилу зовсім не до Березовського, батько все переплутав, але не варто йому говорити про те — знов буде хвилюватися, звинувачувати мене у симпатіях до масонів, не варто... Він стоїть на порозі, біля відчинених у порожнечу коридору дверей, я встигаю ще крикнути: "Концерт Бароко, тату... Та повість звалася "Концерт Бароко!" Він хоче оглянутися до мене, щось сказати, але вже в спину його підштовхує санітар, за ним вже замикають двері...<br />
Ось так і запишемо, так і залишимо — поміж народженням і смертю, між пригадуванням і передчуттям, поміж сином і батьком — станція Віта Поштова, пора транзиту вглиб раннього літа, пізньої осені, нескінченно чорно-білої зими, так і залишимо, так і забудемо кілька рядків з часу початку нашої подорожі, давноминулого — Vita Nova, станція Віта Поштова, dolce vita всіх наших зустрічей і прощань...<br />
<br />
<br />
Навпроти снігу<br />
<br />
Ранок: холодний і сивий, равлик повзе лезом бритви, мої очі розплющені й ніяк не можу дотямити, чому не щезає оте видіння, окрушина чужого сну, відчуття мертвої риби в роті... Вчора, не роздягаючись, заснув отут, в ґанку, навпроти уламка старого дзеркала, кимось залишеного на підвіконні... "Прогулянки вглиб саундшафту", — назва чужого рукопису, котрий я мушу вичитати, відредагувати й отримати за цей, невідомо кому потрібний, труд, цілий жмут кольорових папірців, розцяцькованих знаками поцейбічної втіхи...<br />
Чужа бритва лежить поруч бруска суничного мила. Равлик переповзає з леза на кістяну ручку, а звідти — на першу сторінку ще не прирученого тексту... Вологий слід залишається на слові "Прогулянки...", але далі він змінює траєкторію руху й вигинає красиве півколо над іншими двома словами, опускає горішню дужку наприкінці всієї назви, ворушить зморшкуватими ріжками, ніби перевіряє на смак і дотик оті незрозумілі, уподібнені до таємничих істот знаки, невідомо ким і для кого з'явлені на пожовтілому аркуші, — "Ф"... "Т"„. "У"... прислухається до їхнього, майже нечутного поза межами моєї свідомості звучання, шелестіння... Згодом равлик вертається до слова "ВГЛИБ" і завмирає біля нього... Відокремлене, усамітнене чужою волею, це слово нагадує мені чийсь аж надто вольовий заклик, або ж — приховане авторське небажання тут і отак існувати, марнувати залишки ще живої крові на знеживлені досвідом щоденного виживання речі... ночі... його спроба бодай ненадовго щезнути, сховатися, знайти притулок серед напівзабутих, притишених відчаєм голосінь, втомлених голосів, ними озвучених його власних, здавалося, назавше, втрачених наймень, густого шемрання осіннього дощу, — надвечір, поміж дерев, за вікнами великої кімнати, де вони вдвох в сестрою, відклавши вбік підручники й зошити, щойно прочитану до останніх рядків бібліотечну книжку, притулившись спинами одне до одного, мовчки, немов заворожені напівтемрявою й шумом небесної води, сиділи на ліжку — терпляче очікували маминого повернення з вечірньої школи... Там серед дорослих учнів, майже її ровесників, вона вела уроки історії та географії. Іноді брала на ті заняття й свого шестилітнього Сеня... Він зручно вмощується на задній вільній парті, прикриває обома долонями своє лице, бо дуже соромиться чужих, а надто жіночих поглядів, й отак, у позі маленького монаха-ісихаста, повільно занурюється у мамину розповідь...<br />
"ПРОГУЛЯНКИ ВГЛИБ САУНДШАФТУ", — назва не зовсім вдала, заважка, чому б не замінити останнє слово? Що з того, що ці літери так вподобав равлик? Все одно він згодом покине їх... переповзе до сусіднього слова. Мо’, щось простіше придумати? Чи хоча б розмалювати його, те німе означення з десяти здичавілих літер? Але чим? Я ж забув, тепер інша епоха... Та колись...<br />
Коробка кольорових олівців, — з фабрики міста Слов'янська, — як вони неймовірно пахли! Який ще зовсім не знаний світ ховався за тими пахощами! Скільки невидимих дивовиж ховалося завдяки їм за межами найнезграбнішого шкільного малюнка! Й серед тих різнобарвних з'явлень була своя непорушна гієрархія... Почнемо з найнижчих сходинок: тоненька коробочка — шість олівців: чорний, червоний, синій, жовтий, зелений, коричневий; тоді — трохи більша, в ній дванадцять олівців; на третій сходинці коробка, прикрашена зверху першотравневою світлиною: багряні штандарти посеред гілок розквітлої черешні, — на двадцять чотири олівці; далі — товста, схожа на відкритий трюм океанського лайнера, коробка, в якій вже сорок вісім олівців; і остання сходинка, вершина всієї піраміди — товстюще чудовисько, вимерлий динозавр шкільних уроків образотворчого мистецтва, об'єкт моїх потаємних заздрощів — коробка з дев'яносто шістьма олівцями... на вісім, одна над одною, секцій, і в кожній — по дванадцять відтінків певного кольору! Найбільш мене приваблювали рожева, жовта і ніжно-зелена хованки, — то були цілі країни з поступовим захопленням і звабленням всіх мандрівничих, що проходили повз їхні володіння... А як дивував мене своїм загадковим призначенням білий олівець, його здатність малювати білим по білому... Коли я вперше побачив той набір, то на кілька днів і ночей втратив спокій — я навіть не підозрював, що звичні, повсякденні кольори можуть мати такі багатющі відтінки! Хоч реальне здійснення моїх зворохоблених марень про в е л и к у коробку не сягнуло третьої сходинки (на моє прохання про н є ї батько лиш щось похмуро буркнув: мовляв, і так нічого вдома робити не хочеш, одні книжки в голові, он людські діти всі дрова перерубали, город скопали, діжку соку березового наносили, а ти?., дай ще тобі такі дорогі олівці, то й геть все забудеш...), і все ж у тому просторі відбулось щось дуже важливе, незбагненне таємниче у своїй повноті... Ось чиясь рука відкриває чужу коробку з олівцями — й безгучний вибух повертає мені спроможність миттєвого оречевлення з о в с і м і н ш о г о світу, — можливість райдужного перевтілення в тихе сяйво (ще й досі не збутих у вирі сьогосвітнього забуття) дитячих обіцянок і обітниць, — невідомо кому і для кого збережених тут — і там, де рожевий і оранжевий дев'ятий (дванадцятий!) вал несе на своєму гребені легку пір'їну — душу малого споглядальника... Саме так: на них достатньо було лиш дивитися, лиш дивуватися... Малювання — то вже вимушена необхідність... Найважливіше, найдивовижніше здійснювалось поза тим... Там, де кожна хвилина твоя мала в собі живу незнищиму вічність, де помахи нечутних крил торкалися худющих лопаток за спиною хлопчика, де хтось невидимий сидів поруч нього на останній парті і слухав розповідь вчительки про таємничі морські глибини, невідомі землі й гори з екзотичними назвами, про великі чужі міста й неймовірно красиві острови, де сама Віра Костянтинівна ніколи не була й вже ніколи не буде, де ніколи не зможуть побувати її учні, але — говори, говори, відповідай на їхні запитання, бо навіть розмова про нездійсненне (на рівні взаємної щирості) врешті-решт переростає куці можливості наперед заданого існування, розсуває межі раз і назавше отриманої в загальній черзі долі, (так схожої на шматок житнього, задубілого на морозі, хліба), перетворює і підіймає ту заданість на рівень спільного сновидіння, колективної мрії про місця недосяжно близької краси, — в примарному світлі двох гасових ламп, що розгойдуються під стелею, серед тіней на географічній мапі, поміж розтятого навпіл земного яблука...<br />
<br />
* *<br />
"Мене малого дражнили німцем.<br />
Я спершу не розумів — чому...<br />
Мої батьки не мали ніякого стосунку до Німеччини...<br />
Все життя своє вони поклали в чорну землю країни У... Чому ж тоді я, їхня кров уперемішку з глиною, потом, їхніми привселюдними й потаємними слізьми — німець? Певно, схожість тут зовсім інша. Й не тільки синонімічна..."<br />
Ти пам'ятаєш — малого Ваву дражнили німцем. У дітей і дорослих були на те всі підстави. В найбуденніших ситуаціях його схоплювали раптові приступи незрозумілого мовчання. Якимось чином він передчував ті напади й старався завчасно до них підготуватися. Ретельно готував письмові завдання, напам'ять заучував шматки текстів з підручника, вголос читав їх перед дзеркалом. Найбільше Вава боявся вчительки російської мови. Їй здавалося: дитяче вперте небажання відповідати на (прості чи складні — всі без винятку) запитання ховає в собі злочинну непокору й таємну зневагу до її власної персони... Невисока на зріст, пишноперса, із сідницями-подушками, захованими під затісну для них шерстяну сукню... Й наповнені вони не гусячим пухом, а чимось пружним, гарячим, що аж рипить і ворушиться, коли Таїсія Павлівна дріботить шкільним коридором до дверей вчительської. Має чоловіка-п'яничку. На уроки приходить з червоними очима, з шаленим невдоволенням і люттю до всього світу. В старших класах любить влаштовувати обшуки: "Шевчук! Ольшевський! Зазимко! Вийдіте к доскє!.." Дурнувато всміхаючись, у передчутті звичного ритуалу, хлопці слухняно виходять на кін. Таїсія Павлівна власноручно починає шнорити по їхніх кишенях. Шукає заборонені цигарки, резинки для стрільби клейтухами, вербові свищики.... Знаходить порожні гільзи, зламані блешні, мертвих равликів, колоду зашмуляних карт... Важко дихає і довго не виймає руку з хлопчачих штанів. Кожен з цих лобурів вище за неї на голову-півтори, але від жіночих дотиків вони бліднуть і червоніють як малі діти. Таїсія Павлівна викладає знайдене на стіл, відпускає хлопців на їхні місця за партами, й починає кричати на одній верескливій ноті:<br />
"Сивонзі — вчитись не хочете — дурниками прикидаєтесь — мохом пообростали — самі дітей робити вже можете, де куриво поховали? — хто Горькому бичка до губи приклеїв? — хто Нєкрасову око вибив?", — й дерев'яною указкою тикає вбік розвішаних на стіні мовчазних і переляканих класиків... Поза очі діти звали її — Тайочка, й доримовували сюди всілякі непідцензурні додатки...<br />
...Того дня з самого ранку цюдив холодний дощ. Ваві дуже не хотілося йти до школи. Біля шкільних дверей побачив зіщулене цуценя. Воно притиснулось йому до ніг, тремтіло... Знайшов у коридорі суху ганчірку, замотав цуцика і поклав у себе під партою. Перші два уроки той відігрівався, на третьому ожив, почав тихо скімлити. Глуха на ліве вухо вчителька співів нічого не запідозрила. На перерві Вава приніс йому з їдальні шматок ще теплої котлети. Останнім мав бути урок ручної праці. Але вчитель захворів і замість нього прийшла Таїсія Павлівна. Й саме посеред її патетичного читання "Буревєстніка", цуцик не витримав і заскавчав на весь голос. Тайочка зблідла, тоді почервоніла, проковтнула кінець фрази й підскочила до Вавиної парти. Витягла їх обох на середину класу, набрала повні груди повітря і... Тієї словесної екзекуції Вава довго не міг забути, хоча й погано пам'ятав, що саме кричала на нього розлютована вчителька... Щось про його дебільну схильність до мовчання, про його збоченські потяги до молодих сучок, його ще зі сперматозоїда розумову відсталість, про його майбутнє в колонії для неповнолітніх... Дівчатка на задніх партах пирскали сміхом у стулені кулачки, ховали обличчя за спини тих, хто сиділи попереду. Від сорому і жаху Вава не знав, що робити... Тоді схопив цуценя, відштовхнув вільною рукою Тайочку від дверей і вискочив з класу...<br />
Відтоді на уроках російської мови Вава й дихнути боявся. Та ця позірна безшелесність його не рятувала. Щоразу відбувалося одне й те ж: спершу біля дошки він розказував напам'ять визубрений урок, майже без помилок писав крейдою продиктовані йому речення, знаходив у них підмети-присудки... але коли Таїсія Павлівна запитувала у нього щось найпростіше, він несподівано для самого себе замовкав і вже не міг видобути з себе ані слова... "В каком году роділся Лєрмонтов?! Почему молчиш?! Ти мені скажеш, когда роділся видающийся класік?!!" Вона ще раз і ще повторювала запитання, піднімаючи на цілу октаву звучання власного голосу, тоді хапала його за грудки й починала трясти з усієї сили, пирскаючи слиною, з розпашілим від люті лицем. Вава не витримував того всього, втікав з її уроків, прикидався хворим. Тоді Тайочка викликала до школи його батька, щось довго говорила йому, а ввечері, прийшовши напідпитку з колгоспної конюшні, той з віжками в руках ганявся за Вавою довкола хати...<br />
Здавалося, цим мукам не буде кінця. Та порятунок прийшов несподівано... Після Жовтневих свят у шкільній кочегарці почав працювати Стьопа Гітлер. Немолодий вже, але міцний і високий дядьора, невідомо коли і звідки прибився до їхнього села, любив чужих дітей і їхніх матусь, пристав було у прийми до вдовиці Мартохи, але згодом її покинув і жив одинцем у старій хаті навпроти Ягоденського лісу. Мав дивну звичку вітатися з колгоспним начальством: викидав угору правицю і голосно кричав — "Хай літра!.." Звідси і прізвисько пішло... Начальники сміялися, а ввечері заходили до Стьопиної хати на свіжий самограй, і десь з місяць не турбували його ні з якими прописками... Вава приносив у кочегарку для дядька знайдену вдома на горищі тютюнову потеруху, шматки районного "Прапора" на самокрутки, а той розповідав малому про війну, штрафні батальйони, виїзні засідання СМЕРШу, щось наспівував незрозуміле. Ваві подобалось сидіти навпроти живого вогню, слухати, як інтонації чоловічого голосу переплітаються з потріскуванням і шерехом вогняних язиків, як повільно витворюється незвична оповідь: чоловік розповідає вогню своє життя, той намагається щось йому відповісти, а поруч них єдиний свідок тієї розмови — малий німак, його навстіж розплющені й заворожені очі...<br />
...Стьопа все ж помітив, що з хлопцем діється щось недобре. "Чого такий невеселий? Нахнюпився, як мокра курка... Ага... понятно... Тая знову зірвалася... Ну, не журись, щось придумаєм... У суботу заходь надвечір... і самосаду не забудь прихопити... сядемо, помізкуємо..."<br />
Вава відразу ж чомусь повірив, що Стьопа Гітлер зможе його врятувати. Більше захисників у нього не було. Тому й чекав з нетерпінням суботи. Заздалегідь, щоб не помітив батько, насмикав з розвішених під бантиною тютюнових віників сухих листків, дрібно розтер їх, перемішав з пахучим буркуном та мелісою — хотілося догодити дядькові...<br />
Тієї суботи вдома заходилися шаткувати капусту, довелося тягати з льоху до хати холодні й хрусткі голови, а потім і самому вклякнути над шатківницею (цим різновидом домашньої прирученої гільйотини), аж поки не була скришена остання капустина...<br />
До кочегарки він прийшов уже в темряві. Крізь напівкругле віконце блимало світло. Якісь незрозумілі звуки враз насторожили його. Вава обережно прочинив дверцята і від побаченого у нього перехопило подих. На тапчані, застеленому смугастим рядном, лежала долілиць Таїсія Павлівна. Її сіра сукня була задерта на спину, й біла сфера з двох пишних півкуль урочисто здіймалася вгору... Й поміж тих живих подушок, навколішки, в одній сорочці, вовтузився Стьопурик: всім тілом, всім єством своїм рухався їм назустріч, шорсткими долонями підтягував до себе... Спалахи полум'я крізь відчинену топку гарячими відблисками падали на обличчя людей, мерехтливими тінями стрибали по стіні, витанцьовували довкола них свій магічний танок, западали вглиб уламка дзеркала на підвіконні... Так, це була Тайочка і, водночас, зовсім інша, незнайома хлопцеві жінка: напівобернене до вогню лице, заплющені очі, час від часу крізь міцно стиснуті вуста виривається знеможений стогін... Нарешті Стьопурик глибоко зітхнув, піднявся з колін, повільно одягнувся. У кубашці налапав учорашній недопалок, легенько трусонув коробкою з кількома сірниками, вийшов надвір. Біля дверей помітив Ваву. "Ага... ти вже тут... Добре, що не спізнився..." Чирконув сірником, затягнувся ядучим димом, закашлявся... "Тепер будь спок... Вчительша не чіпатиме тебе більше..." Вава мовчить, ніяк не дотямить, як пов'язати щойно побачене з дядьковою обіцянкою. Стьопурик торкається його плеча: "Мабуть, замерз... йди до вогню, погрійся... Ось досмалю й повернусь... Запаримо чаю на трьох..."<br />
Вже зодягнена, відвернувшись лицем до стіни, Таїсія Павлівна все ще лежить на тапчанчику. Зігнуті під животом ноги, якась скоцюрбленість і безпорадність всієї постаті раптом нагадали Ваві щось давно забуте, зруйноване в надсвідомій пам'яті. На мить, з утробної темряви, спалахом недитячого туску, інстинктивним відчуттям людської незахищеності в цьому світі, промайнув у ньому чийсь здичавілий спомин... Вава побачив, як дрібно тремтять її плечі і почув, як марно намагається Тайочка втримати в собі плач. Тоді зняв зі цвяшка Стьопурикову шинель, накрив нею Таїсію Павлівну і тихо вийшов з кочегарки...<br />
Дядько все ще курив самокрутку, думав про щось своє й, здається, не помітив Вавиного повернення, коли той обережно примостився поруч...<br />
. . . Ц і є ї н о ч і м а в з ' я в и т и с я п о в н и й м і с я ц ь . В е л и ч е з н і й б л и з ь к і ( н а в і д с т а н і п р о с т я г н у т о ї р у к и ) в и с і л и н а д н а ш и м и г о л о в а м и с у з і р ' я : п е р е к и ну т и й д и ш л е м у б е з д о н н у п р і р в у В е л и к и й В і з , с к е р о в а н и й д о з е м лі п л у г О р і о н у , ж м е н я з е р е н - ж а р и н , в и с и п а н и х у р о з т у л е н і д о л о н і С т о ж а р . . . З о р і у в а ж н о й з о с е р е д ж е н о п р и д и в л я л и с я д о л ю д е й , н і б и н а м а г а л и с я з а п а м ' я т а т и т е в с е , з б е р е г т и в с о б і б о д а й ч а с т к у н е м о ж л и в о г о ( т а м і д л я н и х ) ж и в о г о й т е п л о г о с в і т у , в я к о м у з а л и ш и л и с я н е в р я т о в а н и м и п р о с т і й з а г а д к о в і р е ч і : м о в ч а н н я н а з а в ш е з д и в о в а н о г о х л о п ч и к а , с п о к і й н а в т о м а ч о л о в і к а , п р и т и ш е н и й п л а ч м о л о д о ї щ е ж і н к и . . .<br />
<br />
* * *<br />
Тієї осени, у шостому класі білою крейдою на чорній дошці вчителька написала тему: "Мій друг". Я не знав, про кого маю писати. Не було тоді в мене друзів. Сидів, думав, півуроку пройшло. Швидко, щоб устигнути до дзвінка, — про собаку з ім'ям, котре почув у якомусь фільмі — Мухтар. Не було і його, тільки надія, що колись у мене буде той пес. Твір я не встиг дописати... Десять років по тому: дембель — 78, моє повернення з армії. Пізніше я купив собі собаку. Назвав я його на три літери меншим — просто Мус. Ми були разом. Згодом я ще й одружився — хотілося чогось... Мій пес почав жити на вулиці: дружина не любила запаху шерсті. Тоді я вигнав її — жінці легше знайти чоловіка, аніж собаці нового хазяїна. Тепер мій друг знову зі мною. Нещодавно заходив однокашник, приніс літрового слоїка з розливним "каберне". "В тебе видуха така, ніби ти з війни повернувся", — каже мені. "Нє, але я був два роки одружений", — відповідаю на те... Більше ніхто не приходить. Нам добре вдвох: осінь ще тепла... Потім буде зима...<br />
<br />
<br />
В садах осінніх насолоджень<br />
<br />
"... жити — бути, нежить набути, все навиворіт, навпаки, д'горі ногами, ніхто не відає, що то є жити, ніхто не знає, що то є бути, і як його вижити в позамежних для існування людського умовах, сміятись — плакати наприпочатку холодної весни, йти далі, сподіваючись на несподіване — на післявечірню відсутність моїх сусідів, котрі живуть піді мною, поверхом нижче, моїх сусідів — лунатиків, що живуть не на підлозі, як усі порядні люди, а на стелі, всупереч правилам здорового глузду й закону земного тяжіння, живуть, не підозрюючи про моє існування — я теж їх ніколи не бачила, лиш відчувала і чула: рівно опівночі, коли на небі володарює ледь надщерблений місяць, відкриваються сусідські сатурналії: мої сусіди (о, Ісусе!) розпочинають кохатися. То, правда, надто делікатне означення для того, що вони вичворяють там, унизу, прямо під моїм ліжком — кинутим на підлогу високим (на пружинах) матрацом, котрий дістався мені у спадок від ліжка бабуні — на ньому вона померла, а я на ньому тепер живу, тільки бильця викинула. Можна б сказати, вони там "трахаються", але за останній час це слово так заїздили, затерли (фільми, книги, газетні звіти про сесії парламенту сексуальних меншин), що воно втратило весь свій шарм і струс емоційний. Поряд із ним рівноцінну нудоту й огиду викликає у мене ще один звукоряд, найчастіше вживаний усіма телевізійними ексгібіціоністами. "Відродження духовності, відродження духовності, відродження духовності", — повторюють вони як папуги, стогнуть і захлинаються тими словами, повільно, зі знанням справи, доводять ними себе до вершинного шалу, от-от і... рожевощокий, вгодований біля корита колишніх і теперішніх розподільників посадовий народолюбець витягне зі штанів свої заяложені до повної нечутливості геніталії й завихляється, затруситься в екстатичному камланні перед націленими на нього телекамерами й очима тисяч глядачів. Можна було б ужити щось із місцевої побутової лексики: дубчаться, пірчаться, граються в засадульки, або ж щось із посткетчерівського (в житах) жаргону: фачаться, наприклад. Але ж те все буде настільки віддаленим від первинного явища, настільки безпомічним його відголоском, що краще сюди взагалі не підбирати ніяких конкретних означень. Або ж просто і чесно, без рятівних стилістичних надмірностей, зізнатися собі: вони... як коти, як кроти, засліплені й оглухлі в підземних глибинах взаємної пристрасті, як знетямлені гіпопотами, що вперто і марно намагаються заховатися один в одному... а мій бідолашний матрац зойкає всіма старенькими пружинами й гопкає на кілька вершків від покритої холодним лі-но-ле-умом підлоги, я підлітаю разом із ним і з відчаєм шиплю блюз у зворохоблену темряву: "ну, коли ж це вже скоїться гадський ваш коїтус... о, коли все скінчиться, чим це закінчиться, ну, коли ж це вже, ну коли ж..." Ось так кілька годин підряд, аж до першого крику єдино вцілілого на Печерську півня. Тоді я чую короткий звук важкого падіння — мої лунатики перемістилися зі стелі на підлогу. "І слава Богу", — встигаю подумати, провалюючись в безпам'ятна затишну порожнечу...<br />
... Я боюся цієї кімнати. Надвечір, після роботи, вертатися туди — справжня мука. Тому й намагаюся бодай зрідка вириватися з неї. Найчастіше їду до свого приятеля у Ворзель. Двадцять хвилин електричкою і я — в зовсім іншому світі. Привести його до себе на ніч я не можу. В нашому гуртожитку це неможливо. Правда, можна було б по драбині металевій, а звідти — крізь єдино незабите вікно на п'ятому поверсі... Але то не для нього. Не солідняк, він каже...<br />
... Недавно мати моя приїжджала. Сиділа навпроти мене і плакала. Ніяк не може собі пояснити: її донька, кругла відмінниця в школі, вродлива, інститут із червоним дипломом закінчила, і така безпросвітність, обмежена чотирикутником голих стін. "Ніби й не жінка тут живе... Хіба ж так можна?.. Прибери ті пляшки з підвіконня, промий шиби, у звалищах своїх книжкових якийсь лад наведи..." Я слухаю її мовчки. Так, я намагалася колись будувати життя в зовсім іншому вимірі. Навіть цитація з Гайдеґера завше була під рукою:<br />
"Смертні мешкають, оберігаючи чотирикутник...<br />
Те проживання оберігається чотирма способами.<br />
Смертні мешкають остільки, оскільки рятують Землю... Порятунок є тут не тільки втечею від небезпеки; власне кажучи, рятунок є звільнення сутності чогось...<br />
Смертні існують, оскільки згоджуються з небом як небом. Вони залишають сонцю і місяцю їхній біг, зіркам — їхній шлях, порам року — їхню сприятливість для нас чи несприятливість, не роблять із ночі дня, а з дня — неустанної за чимось погоні.<br />
Смертні мешкають, оскільки очікують Божественних Сутностей як Божественних Очікуючи, протиставляють їм те, що не очікуване. Чекають на знаки їхнього приходу і не визнають знамень їхньої відсутності. Навіть у неволі чекають на відібраний у них рятунок.<br />
Смертні мешкають, оскільки слідують власній сутності — тобто того, що можуть долати смерть як смерть, — і помирають доброю смертю в осінніх садах..." *<br />
*Переклад із німецької Тараса Возняка<br />
<br />
Згодом я закинула всі свої філософські штудії й спробувала жити просто і легко... Як інші жінки... А там ще більша порожнеча! Подруга мені радить: "Та плюнь ти на все... Серед цих бабуїнів чоловіка шукати? Най вони ґеґнуться!.. Народи собі дитинку, купи телевізора й живи — не ти перша, не ти й остання..." То все так... Але якби я не бачила, якими народжуються діти в цій самогубній країні... Та навіть коли б мій син виріс нормальним і здоровим, хто гарантує, що його, опісля присяги, під текстом дозволеного вбивства, не пошлють до прірви якого-небудь "всесловянского единства?" Хай уже краще я буду одна... У тому є свої переваги й зручності. Я потроху звикаю до себе нинішньої. Тільки не треба мені нагадувати, якою я колись була і могла бути: не називайте мене ім'ям, що зосталося від народження..."<br />
"... чому ж так невчасно зринає в пам'яті, в миттєво-забутих передранкових сновидіннях, коли залишається лише відчуття прожитого побаченого, а не його видимий там образ, чому ж так непотрібно часто виникає перед сітчаткою, на екрані того невидимого для інших світу, чому ж це всупереч усім моїм намаганням звільнитися від того, що вже ніколи не буде поряд, — а може, не всупереч, а завдяки тим, як інколи здавалося, успішним намаганням, з'являється обличчя жінки, що не бажала згадувати своє ім'я?..<br />
... жінка, що не бажала згадувати своє ім'я, а поряд із цим — усе, що було поміж нами, величезна, схожа на крик зґвалтованої порожнечі кімната, дівчинка в чоловічому капелюсі навпроти тьмяного дзеркала, чорні лискучі колготи, почеплені на порожню раму біля дверей (на білому багеті відсутньої картини, що мала назву "великий перекладач темно-зелених текстів робертафроста"), жовтого кольору клітка без птаха, в якій стояв механічний будильник, наведений завше на шосту ранку, він страшенно дратував мене своїм верещанням, бо після її відвідин я спав до самого полудня, а вона мала ще встигнути на першу електричку, "я більше ніколи не прийду сюди", я більше не прийду до тебе", "я ніколи більше не прийду в цю кімнату", вона говорила так щоразу наприкінці кожного свого повернення до мене, її слова відлунювали і по кутках порожнечі, зі стелі прямо на ліжко сипалась глина, пахло спермою, гарячим потом, втомлено під моєю долонею билося чуже серце, вирівнювалось поволі дихання, розпадалося з єдиного потоку і ритму на дві окремі течії, хотілося спати, поринути за межі явлених видінь, забутися, перепочити від них і від себе, але її розбурхана свідомість уже рухається в іншому напрямку, жінка вголос починає пригадувати своїх близьких і знайомих, напівзабутих коханців, покійників, свої буденні й дивовижні здибанки з ними, будить мене, коли бачить, що я засинаю, ображається на моє небажання брати співучасть у тому пригадуванні, тихо жаліється: "мені страшно отак засинати, хоч трохи зі мною поговори, вчора знову приснився мій батько, гладив мене шорсткою долонею по обличчю, просив, щоб я не лякалася, заспокоював, не бійся мене, я ж не можу до тебе так прийти чи листа написати, тільки уві сні й можу з тобою побачитись, був худий і красивий, високий, нагадував мені ротмістра з якогось фільму, — чорні комісари мають його ось-ось розстріляти; мати моя не любила його такого, все чіплялася, що це ти, Павле, худющий такий, перед людьми аж соромно за тебе, так йому допекла, що батько й справді вирішив погарнішати: після Різдва купив мішок цукру й щодня у трилітровому слоїку наколочував з водою кіло солодкого піску, терпляче цмулив ту бовтанку, аж поки на весну не докінчив усенький мішок, округлився, поповнів на обличчі, дуже тим був задоволений, ходив по вулиці, гордо піднявши голову, не видячи великої печалі у щезненні тонких і благородних рис свого колишнього лиця, в тому, що їх зглитнула буденна і невиразна пика, головне, тепер він буде з усіма, нічим не вирізнятиметься поміж інших, тепер і в нього все буде по-людському..."<br />
"...Крізь тріщину в шибі тягне холодною сирістю, запахом диму, мокрого, гнилого листя, нещодавно якась збожеволіла птаха зі всього льоту вдарилась головою об вікно, скло тріснуло, але не розбилося, тільки донизу спливла червона цівка, тихо і темно надворі... тутай труна тої тиші..."<br />
"... над ранок, у ще теплій кімнаті (за вікнами лише пробувало сіріти) я раптом згадала давно забуте: імена трьох волхвів, що прийшли різдвяної ночі до вертепу й принесли свої дари новонародженому, — Мельхіседек, Гаспар і Бальтазар...<br />
Гаспар, Бальтазар і Мельхіседек... Мельхіседек, Гаспар, Бальтазар... Щоб не забути знову. Подумалось: дари немовляті Ісусу — то завжди дари ще немовленому, ще не названому світові... Й не треба не треба не треба так часто повторювати одне й те ж... ЩО САМЕ? ЩО САМЕ ПОВТОРЮВАТИ? Ім'я твоє? Моє прохання про порятунок? Освідчення в ненависті й коханні? Слово з самих голосних, схоже на знетямлений стогін? Твої повільні входження в моє стомлене тіло? Незавершений, недописаний, поза всіма канонами, текст, у якому все ще можливо? Апокрифи дитячого туску, ніким не збережені, не проявлені на палімпсестах чорно-білих дорослих зим? Мої спроби оживити твоє мовчання? В темряві тихо і порожньо... змілілий потік падолисту... можна вбрід перейти... До тебе я повернусь безіменною..."<br />
"... я ніколи більше не прийду сюди... я більше не прийду в цю кімнату..." — вона говорила так кожного разу наприкінці кожного свого повернення до мене, вона вірила тим словам, промовленим щиро й озвученим шумом графічно красивого бронхіального дерева на малюнку зі старої енциклопедії, забутої кимось ще з весни на запилюженому підвіконні й відкритої саме на тій сторінці, дивно, але ні в кого з гостей, що зрідка, та все ж приходили в цю кімнату, не виникало бажання погортати її, довідатися, що там на початку, а що — в кінці, немов те намальоване дерево проросло крізь папір, крізь відтиснуті на ньому слова, схеми, а ще — крізь її худе й засмагле тіло, бо намальоване червоним по чорному дерево посеред щоденної товкотнечі всіх запитань і невиразних відповідей було найближчим до простого й невимушеного існування тих останніх днів ще теплої осені, прожитих нами майже напередодні подій, що ввірвалися несподівано і зруйнували вщент усі наші спільні будови. Мабуть, моя шизіюча свідомість тепер перебільшує оту несподіваність і вже згадану простоту існування. Мені так лише здавалося. Все було, виявляється, зовсім іншим. Вона завжди щось передчувала, намагалася розповісти мені про ті свої передчуття. Я не бажав до них дослухатися, мені хотілося жити без постійних оглядань у минуле, в його непідвладну й роз'єднуючу нас порожнечу, тим паче — без марного заглядання в майбутнє, в якому для нас залишилося ще менше...<br />
... Я засинав, не випускаючи з обіймів оте намальоване в ній червоне дерево, повільно забувався під його монотонний заколисуючий шум, слова шурхотіли, як висохле листя, огортали розімліле тіло з ніг до голови, вона щось говорила, розповідала, про щось допитувалася в мене, я засинав з розплющеними очима, повільно поринав у сонні води забуття, а поряд усе густішав падолист зронених, притишених диханням слів... у темряві ще довго не міг заснути, перевертався з боку на бік, лежав із розплющеними очима, думав не про щось окремішнє й близьке з чорно-білих площин лікарняних тижнів, а відразу про все своє життя, дедалі глибше поринав у вир спогадів, у нероз'єднаний їхній потік, і не знаходив там жодної втіхи (...) "Лише перед самісіньким ранком, коли вже потроху почав забуватися, повільно впадаючи у дрімотне безпам'ятство, раптом весь різко здригнувся, підхоплений несподіваним і гострим відчуттям присутності біля себе її невидимого тіла, піднявся, увімкнув на тумбочці нічну лампу, посидів так трохи, ліг знову, погасив світло, намагався й не міг зрозуміти, чому так швидко щезло те відчуття, повернувся на лівий бік, обличчям до холодної стіни, вмостивши голову на зімкнені долоні, але болюче скімлення біля серця змусило його лягти горілиць, і тільки тоді, як украй знеможений марними зусиллями заснути, викинув з-під голови неприємно розігріту подушку й згорнувся клубком, підтягнувши до грудей коліна, раптове відчуття її присутності повернулося знову й, остаточно пробуджений, він спробував запам'ятати саме це положення свого тіла, в якому відбулося те повернення, — "коли твоя не можлива присутність стає відчутною майже фізично, й тіло моє вже незалежно від розуму і всупереч усім рокам, прожитим без тебе, рокам, коли я не без успіху намагався тебе забути, — тіло моє незалежно від тих намагань запам'ятало назавжди біля мене всі твої дотики й входження, не змогло примиритися з усіма моїми вбивчими доказами нашого роз'єднаного існування, й ось тепер, на межі неминучого перетворення того, що мало колись назву — баді енд соул, тіло й душа надвечірнього блюзу, переповнений вдячністю, що все влаштувалося саме так, — щоб я ще встиг сприйняти й відчути твоє останнє повернення... крізь мене... і над..."<br />
<br />
<br />
Змовники<br />
<br />
"Ви кажете: гріх тяжкий... Ви кажете: зневажання найбільшого дару... Ви кажете: більше терпіння й довіри... Я вже чула колись ці слова — про терпіння і гріх... А для мене то єдина можливість була вирватися звідси... можливість звільнення і впізнавання чогось іншого... не такого обридлого... не такого безжалісного... Я, здається, і могла б повірити, що там... над нами... є щось більше за нас... щось людяніше у своїй доброті до цього світу. Тільки от пам'ять... зовсім про інше свідчить. Згадаю, як помирала баба Якилина, й самій жити не хочеться. Все життя — одна нескінченна робота: на землі, біля худоби, народження і смерть дітей, знову народження, неймовірні зусилля виходити кожну дитину... щоденні вечірні й ранішні молитви... Слова незрозумілих для мене, малої, розмов із кимось невідомим і німим... У ній, у бабуні моїй, я відчувала таку велику простоту існування... десь на межі зі справжньою святістю. Й так страшно вона помирала, в муках яких... не могла сама вже ходити, чорні плями пролежнів по всьому тілі, від болю цілими днями ячала притишено, — щоб її дочка, моя тітка Ольга, не чула, не сиділа над нею, не плакала. А в лікарні районній навіть морфію не можна було випросити, щоб хоч трохи полегшити їй те вмирання, — не той діагноз, не положено...<br />
А дід Рибак? Окрім тієї ж усежиттєвої тяжкої праці — ще й війна, одинадцять залізних осколків залишилось у тілі, з них троє майже на поверхні, руками можна було прощупати, інші — глибше: у стінках кишечника і легенів... Дід — єдиний чоловік з усього села, котрий щонеділі, не пропускаючи жодної, пішки за дев'ять кілометрів ходив до черницької церкви, за всіх там, живих і померлих, молився... А під кінець життя, в два останніх роки, спочатку забрало зір — але міг ще ходити, і я сама водила його до церкви, сліпого... А згодом у нього, паралізованого, відібрало й мову. Дід знав напам'ять Новий Завіт, любив співати псалми, розповідав про прекрасного Йосифа й Робінзона Крузо... Від нього я вперше почула, що Бог — то любов... Так і помер, ніби обкрадений немилосердними гицлями, позбавлений навіть утіхи кілька слів наостанок промовити... Я потім запитала у священика, чому ж так тяжко вмирали мої найближчі люди, за ними ж я не знала ніяких неспокутних, гріхів? Той відповів, що Бог карає не лише за власні провини і що не варто своїм обмеженим розумом намагатися охопити всю таємницю Божого Промислу. Ще порадив мені перечитати Книгу Йова... Отож виходить, що людина змушена терпіти покарання навіть за несодіяне нею, мусить сама розплачуватися за гріхи невідомих їй пращурів? І чи справді так утішений був Йов, коли після жорстокого й несправедливого іспиту Всевишній повернув йому вдвоє більше, аніж той мав раніше — на відшкодування загубленого і занапащеного з Його волі? Адже людина звикає й приліплюється серцем до всіляких дрібниць, зігрітих часом і місцем спільного проживання, і що їй те нове, хай навіть більше й краще... Мабуть, серед тих давніх овець, волів і верблюдів у нього були свої улюбленці, з якими він умів розмовляти, у зруйнованому будинку були свої, окремі покої, в яких він мав найповніший притулок і захист, не кажучи вже про загублених синів і дочок... У кожному з його дітей було знищено шмат його власного серця... Що їм, дідові моєму, бабі Якилині, те обіцяне вічне блаженство, якщо тут, на землі, вони зазнали таких невмолимих знущань? І хто осягне міру печалі Йова, застиглого в спогляданні щойно одержаної Божої компенсації?<br />
<br />
Колись у музеї мені запам'яталась одна картина: жінка схилилася над водою, а по той бік річкового дзеркала її тримає на своїх руках чиєсь відображення... А ліворуч, у глибину зали, вишикувані в шеренгу, ще з десяток таких самих картин, на яких дедалі невиразнішим, нетривкішим стає обличчя жінки над водою — мов розпадається, щезає від того насильницького зсуву і здвигу вглиб хворого часу, й дедалі чіткішим, дедалі загрозливіше знайомим стає відображення потойбічне..."<br />
<br />
"Я народився в неділю. Мабуть, тому поміж усіх днів мого тижня відсутній день звільнення. Субота відразу ж переходить у понеділок. Я не встигаю звикнути до тих тунельних переходів, — не знаю чому, але той час, про який звичайно кажуть: "малому мені здавалося, що я ніколи не помру", у мене також відсутній. Моє сприймання себе як чогось відокремленого, зі своєю власною автономією, починалося з усвідомлення особистої смертності — як певної сили життя, його свободи. Правда, тоді я ще не міг більш-менш виразно це сформулювати для себе, але й змалку воно відчувалося саме так... Набагато складнішим усе стає і, напевно, страшнішим, коли доводиться зіткнутись зі смертю інших, близьких тобі людей. Ось тут і відбувається наша зустріч із тим неминучим і неминущим, що зветься Бог...<br />
Мені добре знайомі ті сумніви, Йолю, про які ти говорила сьогодні. Щось подібне й мене колись мучило. У моїй голові ніяк не вміщувалася віра в доброго, милосердного Господа поряд з очевидністю непомірних людських страждань у цьому світі... Теза первородної гріховності людини також не могла всього мені пояснити. І як дивно все те перетнулося, під час моєї армійської служби! Вчорашнім підлітком, якому ледь сповнилось вісімнадцять, із домашнього затишку й атмосфери взаємної сімейної поваги я потрапив у якийсь перекинутий догори ногами світ: усе, що цінувалося вдома, тут не мало ніякої ваги, зневажалося і ганьбилося. Щоб уникнути принижень і знущань, треба було весь той домашній набуток заховати десь глибоко в собі, а натомість вчитися зовсім інших речей. Останньому навчитись я так і не зміг, а уникнути першого — не вдалося... Згодом, уже після року служби стало порівняно легше, навіть час для читання з'явився — на бойових "дєжурствах", у підземнім бункері ПВО. Й саме у війську зміцніла моя (ще шкільна) огида й ненависть до будь-якої влади людини над людиною, до незмінних попутників тої влади: насильства й жорстокості. Я потайки читав кишенькову Євангелію, привезену мені братом, і ніяк не міг прояснити для себе одне протиріччя Нового Завіту, протиріччя, що торкалося самого духу Христового вчення... Весь земний шлях Ісуса позначений словами й діяннями любові, милосердя, всепрощення, неймовірною людяністю, котрих раніше світ не знав. Я бачив і відчував: Христос прийшов не судити, а рятувати... Рятувати всіх... Різким дисонансом до всього того — духу Нагірної проповіді, заповідей людського блаженства — звучать окремі євангельські притчі, їхня майже садистична безжальність: ось хазяїн відправляє на вічні муки раба свого — тільки за те, що той не примножив йому залишений талант, ось цар наказує кинути до зовнішньої темряви, де плач і скрегіт зубовний, чоловіка — тільки за те, що той прийшов на весілля до нього без одежі весільної... Але ж тим хазяїном і царем є Бог? Саме це й боліло в мені найбільше. Я інстинктивно відчув, що не можна сприймати християнське віровчення як релігію страху й незаперечної покори. Люди довкола й так надто налякані всіма жахіттями цього світу... Зрозуміло, що в притчах тих голос і логос Божий видозмінені темрявою в тодішній людській свідомості. Посередній чоловік не міг сприйняти всіх об'явлень Бога, їхньої глибини без елементів постраху і загроження карою. То було певне пристосування до гріховної людської природи. Але педагогіка однієї епохи, вже прожитої людством, може виявитись негодящою й навіть шкідливою для іншого часу...<br />
З цими сумнівами я повернувся в цивільне життя: десь із рік готувався до вступу в духовну семінарію, збирав потрібні рекомендації, розвантажував вагони і клав асфальт. І таки прийняли мене, хоч і не з першого разу. З тими самими питаннями почав я підступатися до наших викладачів. Обережно й тактовно намагався висловити те, що бачив довкола, що мучило мене самого: якщо раніше ідея пекла втримувала людей біля церкви, то нині цей догмат лише відштовхує їх. Релігія судового процесу більше не владна над людством, не годиться для нього.<br />
... Скажіть мені, які муки пекельні можуть зрівнятися з відчаєм матері, котра змушена видіти, як гинуть від голоду її діти, коли вона, приневолена тими ж людьми, веде дітей своїх до газової камери чи на край урвища Бабиного яру? Який скрегіт зубовний перекриє біль замучених, не повинних ні в чому дітей? І якщо допустити, що Бог-Пантократор присутній у всякому злі й стражданні, в усіх війнах і нелюдських знущаннях над людиною, в пошестях і стихійних лихах, то це справді може стати основою безбожності — в такого бога не можна вірити... У відповідь я чув приблизно те саме, що сказав тобі той священик. А також звинувачення у вільнодумстві. Одного разу хотіли вже вигнати з семінарії. Якось вдалося впрохати — прийняв спокуту, покаявся... І, здається, тоді вперше зрозумів, де саме ховається основне збочення нашої ортодоксії... Не можна переносити каральність і судебність, основні прерогативи царства кесаря, на царство Боже. Господь не має над нами ніякої влади і не може мати її: така мерзотність, як влада, ніколи не була прерогативою Бога. А ми що робимо? Атрибути ницого явища, яким є держава, цієї інституції, що по коліна стоїть у людській крові, ми переносимо на стосунки між людиною й Богом, і світом? У справжньому духовному спілкуванні не буває стосунків на рівні хазяїна-правителя і його рабів, у ньому немає ніяких космічно-йогічних ієрархій, на яких зациклені мої "реріхнуті" друзі. Вислів "раб божий" слід розуміти не буквально... Бо що є основою моєї духовної автономії, як не моя відкритість любові Божій? Якщо Його нема, то людина перетворюється на істоту, цілком залежну від суспільства й держави, від природи й світу, — коли немає Його... І мої відносини з Ним визначаються не рабською залежністю, а моєю і Його свободою. Неприпустимо тлумачити гріхопадіння як, непокору верховній владі, непідлеглість вищій силі. То знову вплив первісних нашарувань. Гріхопадіння — то є перш за все втрата свободи, випадіння з вічності. Бо зло й гріх здійснюються як самовідчуження людини від свободи й любові, власної й Божої... Може, саме тоді до мене й дійшло, що не тільки людина не здатна жити без Бога, але й Бог не здатен жити без людини... Я поволі почав вибиратися з чагарів і пустищ чужого розуміння й сприймання стосунків Бога з людиною як безкінечного судового процесу... Відкрилося те, що завжди було на поверхні, що завжди було в глибині мого серця: діалог людини й Бога — то завжди таїна любові; люблячий потребує Його любові, яко і Він потребує людського найглибшого почуття. Я вперше зрозумів: треба повністю відмовитися від раціональної (й безбожної за своєю суттю) ідеї, що правителем цього світу є Бог. Так, Він об'являється в нашому світі, але аж ніяк не править ним. "У світі необхідності, розбрату й поневолення панує не Бог, а владарі цього світу. Зло й страждання, пекло у цьому часі і цьому світі викривають його недостатність, його тимчасовість, — і поряд — неуникненну очевидність цілком іншого світу... Бо кожен наш жест милосердя, кожен учинок любові й співчуття до ближнього відбувається наперекір земній владі, кожен той жест наближує здійснення іншого царства — Божого... Кінець цього світу — то є лиш кінець для темряви й рабства, для нашого, як ти сказала, хворого часу. І Божий суд — то завжди суд любові, що залишає людині можливість свободи і благодаті.<br />
Пробач, мушу вже йти... Але я скоро повернуся. Щось мав ще сказати тобі... Та поміж усіх слів невимовним залишається ціле життя..."<br />
<br />
У палаті густішає сутінь. На лікарняному ліжку сидять двоє людей, спиною притулившись одне до одного. Холодно. Щоб трохи зігрітись, вони натягують на себе все, що мають під руками. Минає час. За віконними шибками темно, але в палаті поволі світлішає: щось сіється з невидимого джерела. Батареї опалення вже булькотять, нагріваються. На ліжку видно двійко сірих згортків. Так повивають новонароджених. Так захищають останнє. Так намагаються (чи відмовляються) заново жити...<br />
<br />
... Десь щезли інші хворі. На тому сірому сповитті раптом з'являються тріщини. Чути шурхіт і шелест: зі згортків, долаючи опір казенного сукна, випручуються тіла і крила двох метеликів, — великих, неймовірно красивих. Скриплять прочинені двері в палату, але нікого за ними нема. Торкнувшись на мить крильми одне одного, метелики вилітають у лікарняний коридор і щезають, ховаються в теплій темряві...<br />
<br />
<br />
Підручники іншої мови<br />
<br />
"Є за морями, побіля Трої, гірке джерело, воду з якого<br />
пити не можна. Сюди, на водопій, збираються різні<br />
звірі, але не п'ють, чекають, аж заки-поки не з'явиться<br />
єдиноріг... А ріг у нього наповнений чарами, і коли,<br />
опустивши голову до джерела, він торкається рогом<br />
своїм води, то вода тієї ж миті стає цілющою. Тоді<br />
разом з ним починають пити й інші звірі... А коли він,<br />
спрагу свою вгамувавши, вийме ріг із джерела, то вода<br />
знову стає такою ж гіркою, як і була раніше. Й збурене<br />
джерело від погляду єдинорога втихомирюється, вода<br />
робиться прозорою, і в глибинах її, як на долоні, видно<br />
всі майбуття білого світу..."<br />
("Physiologus Graecus", б е с т і а р і й ).<br />
<br />
*<br />
Від жінок, що приходили на Княжий Затон, йому завше хотілося найнеймовірнішого... До приходу кожної з них Вава починає готуватися ще з сьогодні... Отож, днів зо три до першої з'яви в кімнатці на сьомому поверсі дивовижно пахучої (коли запахи стають майже зримими) і шовковисто теплої істоти, він зранку (вперше за останній тиждень) виходить на вулицю...<br />
Надворі відбувається саме те, що й змусило його покинути своє сховище, — нечутне й сліпе (побачене крізь шиби холодних вікон) уповільнене снігосходження...<br />
Так почуває себе нещодавній хворий... Неметушливе видужування дає змогу фіксувати і зберігати в собі (в Тобі?) раніше непомітні, потаємні речі... Хочемо цього чи ні, але наші очі не лише впізнають, але й поглинають довколишні форми — зримі відображення захованого світу... Око працює як незупинна шпигунська кінокамера: переводить видимі з'явлення на рівень невидимого існування... Посеред снігопаду маєш короткий перепочинок від тієї невпинної роботи... Можна заплющити очі, підняти голі долоні до неба...<br />
Зима — наймилосердніша пора року... То лиш здається, що вона невмолимо жорстока... Зима відкриває нам зовсім інший простір і час, нероз'єднаний на уламки минулого та майбутнього, вона дарує нам свою рятівну тишу, безмовність своїх напівсонних торкань, дає можливість перевести дух і дочекатися Різдва...<br />
Сьогодні весь ранок з неба сиплеться безшелесний і білий попіл, — десь там, високо вгорі, горить величезне й холодне багаття, довкруж якого сидять дванадцять бороданів, дванадцять місяців, засипаних снігом, і мовчки, час від часу, вони обтрушують на землю рої зірчастих сніжин...<br />
Це щось схоже на зимову потаємну вечерю: дванадцятьох місяців — дванадцять літургійних апостолів очікують на когось, хто прийде й відкриє їм, для чого вони тут сидять, для чого й для кого так довго живуть й чому стільки літ ніхто не приходить до їхнього вогнища... Вони сидять і так само без слів, одними поглядами й ледь помітними жестами, вирішують, хто ж з них у майбутній і повній вечері візьме на себе роль Юди... Це має бути антиоль — той, кому вона випаде, мусить не зрадити і погубити того, хто прийде до багаття, а навпаки — врятувати й знайти для нього надійне пристанище... Всі домагаються саме цієї ролі... Хоча й не підозрюють, що насправді чекає на того посланця, на його мимовільного рятувальника... А поки що на видиму частину кону виносять дванадцять великих дзеркал і перед захованими темрявою глядачами (не лише свідками, але й співучасниками цього дійства) відбуваються показові репетиції майбутніх Юд... Повільно й статечно, по черзі, вони підходять до тьмяних дзеркал, обнімають за плечі своє відображення й обережно притуляються вустами до холодної й слизької поверхні... Звідти, на мить, їм заглядає у вічі тьмяна позаплечна глибінь...<br />
Вава помалу дибає крізь розворохоблений невидимою рукою білий мурашник... До ринку під відкритим небом, з Осокорків на Позняки, йти десь з чвертьгодини... Треба щось прикупити зі святкового їдла: жінка, що прийде сьогодні, не любить порпатись на кухні — все має бути готово заздалегідь... А сніг густішає, небесні комахи линяють, обтрушують з себе миттєво зужиті крильця, їхнє прозоре пір'я затуляє очі... Вздовж яток, осліплених кіосків, просто на землі викладених яблук, замерзлих капустин, гірок часнику, цибулі, горіхів, повз очікувальні погляди з-під хусток і в'язаних шапочок він починає рухатися кудись вгору, майже вертикально: простір втомлюється, втихомирює ненадовго земне тяжіння й змінює напрямок його сьогоднішніх пересувань... Немолода, та все ще гарна жінка, розповідає щось своїй сусідці, й голос її з інтонаціями спокійного суму деякий час ще супроводжує Ваву, — ніби дитина, що боїться відстати, загубитися в базарній товкотнечі, залишитись серед чужих:<br />
"І вже третій місяць пішов, як мене в ту больницю поклали... Й, здається, кінця-краю не буде муці моїй... Якось бачу я уві сні малу дівчинку, ніяк упізнати її не можу, бо вона до мене весь час спиною повертається, ніби лице своє ховає... А потім так раптово обернулася й глянула прямо мені в очі... Тоді я й впізнала у неї — саму себе, коли мені було десять років, чи ще менше... Глянула, торкнулася рукою мене й десь щезла, — та дівчинка... Й так мені стало самотньо і тужно на світі... Й почала я просити, не прокидаючись: Господи, Боже мій милий! Приснись, скажи мені, скільки ще я тут буду, скільки ці муки терпіти мушу?.. Й чийсь голос невидимий каже: потерпи трохи, два тижні тобі ще зосталося. На ранок я забула свій сон... А через два тижні приснилося море — тепле, синє-синє, вода аж до дна прозора.. Й тіло моє в тій воді розкошує, скидає з себе нелюдську втому... Так мені було добре, що я раптом згадала свій попередній сон й подякувала Всевишньому за близьке збавлення моїх болей... Опісля тієї ночі я прожила ще десять літ, і море мені більше не снилося — тепле, синє-синє і неглибоке вздовж берега... Насправді його я ні разу не бачила — на останню чвертку перейшла моя житка, а от біля моря не довелося побувати... Колись, як чоловік мій ще зі мною був, збиралися поїхати, гроші відкладали... та все щось заважало: діти хворіли, з рідні ховали найближчих, хтось приїжджав, когось проводжали... Не до моря було... А от уві сні все збулося... Ніби життя не закінчується, а лиш повертається до малої дівчинки, до тремтливого світла..."<br />
Щось дуже знайоме вчувається в тих інтонаціях, в словах, розкришених на окремі звуки — над прірвою найпершою тисячоніччя на відстані простягнутої руки, що торкається тебе і зависає в порожнечі... Пам'ятаєш, вона теж любила розповідати про свої сновидіння — ще тоді, до вашого розлучення, й дуже сердилась, коли ти робив спробу їх записати? Того літа, коли все стряслося ви теж не поїхали до моря... Хоча, якщо бути відвертим, перші відчутні тріщини в тріумфальній арці вашого спільного життя з'явилися ще раніше, задовго до тих руйнівних потрясінь... В іншій зимі була зустріч, схожа на обірване видіння, була дивна розповідь дивакуватого чоловіка... Хтось ніби намагався тебе попередити застерегти...<br />
Доріжка міського спального масиву (прочищена вже від снігу) раптом починає ворушитись, хоче висковзнути з-під Вавиних ніг... Крок убік, щоб втримати рівновагу, мить несподіваного запаморочення, й, бодай ненадовго, він знову вдома — в зовсім іншому часопросторі...<br />
<br />
* * *<br />
"...Від нашої хати до дідової йду стежкою. Надвечірнє світло густішає, змінює барви неба. Мені назустріч, підстрибуючи і босоніж, біжить чоловік. У його руках торба, з неї — дзенькіт порожніх пляшок. Побачивши мене, чоловік переходить на крок, зі стежки ступає на ріллю, з острахом чекає мого наближення. Це Зінько. У відповідь на мій "добридень" кричить щось нерозбірливе, долаючи вимушену уповільненість, намагається хутко прошмигнути повз мене.. Встигає ще махнути рукою в напрямку безпритульної ночі, — там, де гасне чуже (моє) здивування...<br />
Зінькові понад п'ятий десяток, але на вигляд — підліток: цибатий, худющий, з відблиском обкарнаної під "котовського" голови. Трохи блаженний і загадковий для мене. Я знав від людей, що Зінько пройшов через різноманітні секти й громади невпокорених державою поліщуків: ієговістів, баптистів, п'ятидесятників, сьомого і третього дня адвентистів... Це тоді, коли влада ще розгонила їхні збіговиська, влаштовувала (як на зайців) "лягаві" полювання на бідолашних свідків минулих і майбутніх божественних з'яв... Але Зінько, завдяки своїм довгим ногам і відчайдушним молитвам, виривався з усіх їхніх облав, виходив сухим з води, неушкодженим — із вогню гуртових самоспалень. Ось тільки на шкірі черепа й рук залишилися великі червонясті плями — контури обгорілих неземних материків...<br />
У жодній з тих сект Зінько не прижився, не затримався назовсім. Правда, десь під Мархлєвськом знайшов собі братів-молокан і з півроку його не бачили в селі. Та ніхто Зінька не розшукував, не виглядав з тих мандрів, не побивався за ним... Бо вдома він завше жив одинцем...<br />
Мені давно кортіло поговорити з ним, відчути ближче цього дивного чоловіка. Пробував (і не раз) викликати його на розмову, але марно...<br />
Те дивувало мене... Адже Зінько подовгу міг розмовляти з людьми: я ще пам'ятав часи, коли він забігав (у надвечір'я) до баби Якилини й тітки Ольки, моєї хрещеної, приносив сороковку "московської", бляшаний кухлик (з чужого посуду Зінько ніколи не їв і не пив), розводив горілку водою, а потім довго розповідав (послухати приходили всі наші сусідки) про земне життя Іісуса, про його смерть, воскресіння, але найчастіше, найдетальніше — про рай — місцевість, яку раз побачиш і все забудеш і підеш туди, все покинувши, так неймовірно там гарно...<br />
Я, зелений шестиліток, затамувавши подих, слухав ті оповідки й десь зовсім поруч відчував інший світ — небачено дивовижний, таємно привабливий і завжди — небезпечний, хоча й незрозуміло чим... Це вже тепер я можу більш-менш чітко усвідомити, що саме тоді я відчував і чому сам Зінько, його розповіді викликали в малого острах — чоловік, котрий знав спосіб переходу і входження до небесного вертограду — не після смерті, а до. Той голомозий вічний подорожник якимось дивним чином тут, на землі, вибігав, виходив потаємний путівець до того вирію... людина, котра повернулася з раю, — не була вигнана, а покинула його з власної волі, не могла не лякати, не приваблювати мене, — і тоді, й дотепер...<br />
Невдовзі я закінчив школу, відслужив у армії і вже другий рік навчався в столичному педінституті. У юрмищі міського життя потроху забував про Зінька...<br />
<br />
Тієї зими великі сніги заховали мою Немильню від усього світу. Автобуси до села не ходили... Зі станції Звягель-другий я йшов додому пішки. Треба було здолати майже дев'ять кілометрів... Уже проминув гусятника, перетнув дерев'яний місток через річку Руденьку, як раптом на горбі, під старою грушею, помітив зіщулену постать. Спиною до зшерхлого стовбура, затуливши обличчя від палючого вітриська рукавом куфайки, прямо на снігу сидів чоловік. Я підійшов ближче і обережно торкнувся його плеча... Ніякої реакції... Чоловік ніби заснув і не бажав прокидатися. Охопивши незнайомця попід руки, спробував підняти на ноги... Від нього пахло, як од малої дитини, — суничним милом. Худе й легке тіло раптом ожило, подорожній спритно вивільнився з моїх рук і відскочив убік... "Дядьку, дядьку, не бийте мене не чіпайте, мені додому треба", — швидко-швидко заторохтів чоловік. Щось дуже знайоме чулося в тих благальних інтонаціях... Згадую, що саме такими словами колись і я намагався вмилостивити німого сторожа, коли той наздогнав мене поміж вечірніх яблунь з білим пахучим наливом...<br />
Так, переді мною стояв Зінько... Увібгавши голову в плечі, сторожко пильнуючи за кожним моїм рухом, він все ще прикривав руками обличчя, страхаючися ймовірного штурхана. Це Зінько... Що робить він тут, один серед засніженого пустелиська? Хутко западали сутінки, треба було до ночі вийти на шлях... Я мовив щось заспокійливе Зінькові, взяв його за руку і, грузнучи по коліна в заметах, ми подибали через поле...<br />
Вже й Тальки (сусіднє з Немильнею селище) позаду, шосейка обірвалася й перейшла в протоптаний путівець крізь знерухомлений темрявою сосновий бір...<br />
Зінько порушує тишу: "А я знаю тебе... Ти діда Рибака внук, у Києві вчишся, вдома рідко буваєш, серед чужих людей живеш..." Щось запитав мене ще, та я не відповідав... Непокоїло інше: надто довго ми не могли вийти з цього лісу. Крізь чагарник, драпаштанні хащі, натикаючись у темряві на стовбури сосен, ми ніяк не могли знайти стежку. Поруч важко дихав Зінько, ледь тримаючи мою руку. Потроху і я знесилів... Куди його йти тепер? Напевно, ми блукали по колу. Треба зупинитися, перевести подих, знайти якісь орієнтири...<br />
Навпомацки назбирали сухого галуззя, корчів та глиці, намостили сідало з ялинкових лап і розвели вогнище... Я дістав з торби сороковку перцівки, шмат білого хліба, кришеник сала... Зінько ковтнув прямо з пляшки, передав мені. Хвиля лагідного тепла прокотилася тілом, одійшли на мить страх і розгубленість... Зінько грів над вогнем худі руки, вкриті блідими плямами зшерхлої шкіри. Вираз спокійної дитячої туги проступав крізь його лице...<br />
Дивно: цей чоловік, на шостому десятку підтюпцем прожитих літ, зберіг в собі щось і справді дитяче, відкрите... Й зовсім не захищене досвідом. Не відриваючи погляду від полум'я, притишено й зосереджено, Зінько починає говорити...<br />
Спершу розповідає, як сьогодні мився у районній лазні, як там було гарно й тепло, ніхто не свариться, не б'ється, люди розімліло привітні, старі й малі, сімейні та самотні — усі гуртом і кожен окремо змивають з себе бруд, фізичну втому, відчай щоденного виживання... Як під самою стелею, в залі, переповненій хмарами пахучої пари, він побачив ластівчине гніздо, приліплене до стіни, навпроти вентиляційної решітки. Хтось покликав його, він озирнувся й одразу забув про побачене...<br />
Втихомирений Зіньковою розповіддю, я потроху почав дрімати. Зморена свідомість ще встигла застерегти дивну метаморфозу: той голос розповідає мені не про лазню в райцентрі, а про щось дуже схоже на відвідини потойбічного Вирію. Крізь тепле дихання ним озвучених слів раз по раз виринають назви дивовижних птахів, мудрих вужів, гадюк, річкових зміючок... Аж ось з'являються й імена людей, про щось невідчепне допитується оповідач у безтілесно-крилатих істот, а ті делікатно й терпляче відповідають йому. Відчуваю, що все це сповіщено не так мені, не лише самому собі (щоб не заснути, не замерзнути отут), а найперше — довколишнім стихіям — снігу, лісовим пошумам, шерехам прирученого вогню... На межі з'явленого і невидимого, поцейбіч нещільно зімкнутих повік живі язики полум'я, їхні відблиски, сполохи ніби відповідають Зінькові: стрімко злітають д'горі, сиплють роями іскрин, лащаться до його ніг... На якусь хвилину я стаю свідком незвичного діалогу: навпроти мене людина розмовляє з вогнем... І вони достоту розуміють одне одного...<br />
Розплющую очі і з подивом бачу: поруч Зінька, схиливши голову йому на плече, сидить молода жінка...<br />
Той все ще говорить — про свої мандрування, про здибанки з мешканцями небес і розмови з ними... Жінка немов і не чує його, бездумно і незмигно вдивляється у вогонь... Незбагненні зміни відбувались довкруж за час моєї мимовільної відсутності... Ніби хтось, поміж мною й моїми попутниками, навпроти вогнища поставив зтьмяніле й високе дзеркало, в якому здійснюються незворотні перетворення з нами... Я ще нічого не знав про цю жінку, хто вона й куди добирається крізь ніч, крізь цей зачаклований ліс... Звідки ж тоді дивна впевненість, ніби ми прожили разом цілий, лише нам двом відпущений, вік? То на моєму плечі лежала її голова, й теплінь пахучого волосся проникало крізь моє тіло, торкалася душі... Так було, так ще буде колись... Чому ж тепер так мучать найбанальніші запитання?<br />
Я любив її, як нікого в цілому світі... Чому ж ми не змогли бути разом? Чому нас роз'єднує ця прірва — темне урвище невблаганного часу? Чи варто марнувати роки на пошуки своєї половини, знаючи, що вона не буде з тобою завше?<br />
А голос мого подорожника-односельця, ніби у відповідь ніколи не омовленим думкам, жебонить спокійно, притишує і притрушує оберемками слів чужий незагоєний розпач...<br />
"Всі мешканці небес походять від роду людського, а відтак, од створіння світу, якщо жінка призначена для чоловіка, а чоловік — для жінки, якщо їхня любов у серцях є взаємною, то такий шлюб продовжується й на небесах... Але горішній шлюб відрізняється од земного: там з'єднуються не тіла, двоє утворюють дух — стають одним янголом... А він складається з двох половинок, одна з яких зветься розумом, а друга — волею. Той, перший початок — розум, переважає в чоловікові й уособлює істину й віру, другий — воля, притаманний жінці, він єднає в собі блаженство любові... Та в шлюбі небесному ніхто ні над ким не панує: воля дружини входить у розум чоловіка, а розум її мужа — у волю жони... Ось так відбувається добровільне й любовне злиття двох сутностей у єдине ціле... Чи не тому ще на землі вони так люблять дивитися у вічі одне одному, — мовчки, не випускаючи зі своїх рук долоні співрозмовника?.. Бо ж і самі небеса в своїй цільності є не що інше, як шлюб істини — світло віри й любові..."<br />
Відчув, як той чоловік, яким я мав ще колись стати, раптом притих у мені й затамував подих... Несподіваний біль пізнавання таких простих і водночас потаємних речей: тільки на те, щоб так-сяк їх усвідомити й встигнути бодай частково справдити власним життям — лише на це пішла більша частина відпущеного тобі земного шляху... Що ж маєш тепер, за межею прожитого віку? Ніщо не здійснилося, нікого з найближчих людей не зумів вберегти, врятувати... Нічого не збулося, окрім самого життя...<br />
Трохи зігрілися, треба йти далі, вибиратися з цих здичавілих нетрів...<br />
Я розбудив Зінька, долонею торкнувся сферичної порожнечі — лише на якусь мить затримав тінь жінки, з реальним тілом і духом якої ще мав колись зустрітися й пізнати з нею всіх неймовірних щедрот і втратити її назавжди... Ми не були переможцями в цих світах, у цих надвечірніх требах... Можливо, то і є найбільша наша перемога.<br />
За годину відчайдушного, майже наосліп маршу попереду заблимали вовчі вогники найближчих до лісу хат...<br />
<br />
* * *<br />
"Чому дерева посеред зими — простору оречевленого сновидіння, стоять голі, ніким і нічим не захищені, а влітку, коли можна жити в щоденних розкошах тепла і світла, не турбуючись ні про яку одіж, вони раптом ховають свій потойбічний зимовий досвід у пошум тисячолистий, в легіт і лепіт зеленого марення про меони нещодавнього відчаю — в зовсім інших шалманах і мешканнях нерухомих там крил?" (Ю.Ґ. "П о л і л о г и")<br />
<br />
"Від жінок, які приходили до Вави в чужу кімнатку на сьомому поверсі, йому найбільше..." Та поки вони дійдуть сюди, я встигну видати Тобі невеликий секрет, хоч Ти і будеш кпинити наді мною... Множина в цьому випадку береться лише для того, щоб затулитися-захиститися від Твоєї неможливої однини... Все ніби й просто... Чому ж тоді не вдається прожити свій вік з однією жінкою, яку любиш... З якою десь на рівні гемоглобіну (й хлорофілу водночас) здійснюєш древню заповідь про єдину плоть? Який це сором і біль — опісля прожитої, пережитої близькості, спізнаної нероз'єднаності, знову розпочинати все спочатку, знову розкручувати той вбивчий пошук, сягаючи з кожним колом все більшого відчуження, зануреного в холодну порожнечу...<br />
Та хай: як є — так і буде... Розпочата колись давно хроніка нашого сімейного життя, розпочата коротко, як спалах громовиці липня, продовжується тут, серед зими... Вранішнє снігосходження уможливлює несподівані зміни і перевтілення, час і простір у ньому ущільнюються, стають зримо відчутними: між ними щезає межа...<br />
Тут нас ніхто не бачить... Я поруч Тебе, в Тобі, захований і новонароджений всією щедрістю Твоєю напівсонного літа... Не говори нічого, не розплющуй очей... Чуєш, як повільно і вільно нас засипає білим попелом, прохолодним і ніжним на дотик? Це десь в піднебессі мої хворі янголи спалюють повне зібрання нашого спільного тіла... їм видали його щойно, цієї зими цієї миті — з небосховища рідкісних і безпритульних видань... Чуєш, як палахкотить рівне й невидиме полум'я? Бо той вогонь — найдостовірніший спосіб прочитання цих сторінок, бо вогонь цей — найбільш вдячний читальник... Гарно горить і весело... 25 грудня — томус перший, 12 січня — томус другий... Сьогодні в день Водохреща на Йордані — томус третій... Ними завершуються давні підручники, наші заручники назавжди невимовної мови...<br />
<br />
...Ось тоді, коли все сталося й відбулося, Вава раптом відчув, як крізь тіло жінки, що глибоко й спокійно дихала поруч нього, крізь її передранковий сон без сновидінь, його сторожко дотикається хтось зовсім інший... Він завмер і хвиля легкого тремтіння пробігла по шкірі — від пальців ніг до підборіддя... За хвилю той дотик перейшов у чийсь теплий шепіт, прямо у вухо: "Сеню, сину, вставай... пора... Батько вже одягнувся, жде надворі тебе..." Тоді обережно, щоб не розбудити жінку, він, як вуж, вислизнув з-під ковдри, накинув на себе якусь одежину, вийшов на балкон і запалив цигарку...<br />
Потроху розвиднювалося й Вава стояв тепер не в клітці казенної "гостинки", а на порозі старої хати. До воріт повз нього дід Кость ніс оберемок пахучого сіна, йшов батько з двома відрами води в руках... А там, за ворітьми, через поле, що відділяло сусідські городи від лісу, їм назустріч сунулися білі дромадери...<br />
Вони йшли довгим караваном, один за одним, хитаючи горбами на вичовганих спинах... Відсутність погоничів не здивувала Ваву. Бо ж знав: одногорбі істоти мають свій особливий, з поза меж його видіння, керунок, якесь незбагненне тяжіння до вікон їхньої оселі... Ще трохи — й волохаті горби на трьох найближчих дромадерах, горби, переповнені жиром задавненої самоти, враз перетворяться на верхівців, на трьох царів-ошелешків, розбуджених дитячим плачем... Й нікого не здивують бідацькі лахмани на їхніх раменах, як і раніше ніхто не дивувався їхнім дорогоцінним шатам... Коли зовсім розвидниться, ті подорожники постукають обережно у льодяну шибу їхньої хати... Дід Рибак відчинить їм двері. Вони ввійдуть до світлиці, відігріють біля вогню скоцюрблені на морозі пальці й розкладуть обабіч молодої породіллі свої нехитрі дарунки: намисто з коралів, дерев'яний, химерно різьблений гребінець, розмальовану сваргами писанку... Трохи згодом хтось покладе туди і невеликий зшиток, складений з окремих аркушів... На першій сторінці округлим дитячим почерком виведено єдину фразу:<br />
"Зима — наймилосердніша пора року..." Далі — нема нічого, лише чисті, ще незаповнені сторінки білого завіконного поля...<br />
Грудень, 1997 р.<br />
<br />
<br />
<br />
Звягельський потяг<br />
<br />
Моя душа вертається до лона<br />
Твоїх всепам'ятних долонь...<br />
(Ю.Г.)<br />
<br />
... Взимі зрідка трапляються залатані білим і чорним дні, коли весь довколишній простір звільняється (бодай миттєво) від лінійного часу, від його влади і гніту... Це відбувається так несподівано і раптово, що спершу важко збагнути свою особисту роль в тому дійстві, хоч якось дотямити, якою все ж таки має бути твоя власна відповідь, твій найперший порух на той весь дар побаченого, почутого, пережитого?.. Бо ж ця дарована непідлеглість окреслюється ніби випадковими знаками: чорними гієрогліфами непорушних дерев, химерними переміщеннями зимових птахів-аборигенів, їхніми миттєвими перевтіленнями у все ті ж розділові знаки мовчазного й потаємного письма; постаттю самотньої людини, що повільно бреде через біле поле... Тому так добре хоч іноді відчути й себе непримітною часткою цієї звільненої території...<br />
Ось я заходжу до вагона, в ранковий дизель-потяг на Возвягель, ще встигаю знайти вільне місце біля вікна, дістаю з торби пляшку пива й детективний роман, і чекаю, коли те все — перон, вокзал, кіоски, задубілий міліціянт з чорним прутнем, що виглядає з-під бушлата — коли все це зрушить з місця й щезне геть з моїх очей, а за вікнами, на видноколі, замаячіє далекий темно-синій ліс... Тоді можна буде прикластися і до пива, і до роману, поволі зануритися в дрімотні глибини запорошених незупинним з ночі снігопадом пейзажів, що рухатимуться в зворотному напрямку мого наближення до Не-ми... Та поки ще все чамріє на своїх місцях... Що ж, почекаємо, до відправлення — чверть години, можна й подрімати трохи...<br />
Різкі й незнайомі пахощі дорогих парфумів (мускус з додатком тонкого аромату диких лілій) змушують мене розплющити очі... Навпроти, на дерев'яне сидіння, вмощується висока світловолоса жінка розкішно бальзаківського віку, — десь літ під сорок, не більше... Вона ніби й справді вимощує гніздо: розставляє обабіч себе шкіряні сумки, торбинки, целофанові пакети, — щось дістає з них, перекладає з одного в інший... Червоне шкіряне пальто, розстібнуте на грудях, біляве волосся, химерно викладене у високу зачіску, срібні перстеники на тонких і довгих пальцях видають у ній таку собі відчайдушну сучасну леді, для якої Стамбул і Варшава все одно, що Жмеринка і Козятин, такі ж близькі й досяжні...<br />
За прозорою шибою вагонного вікна видно чоловіка, який непорушно стоїть на залізничній платформі. Він дивиться на жінку, посміхається, щось говорить до неї. Вона нічого не чує — товсте шкло поглинає всі слова. Тоді махає до нього рукою й двома пальцями на поверхні лівої порожньої долоні зображує крокуючого чоловічка, — мовляв, іди вже, скоро дизель рушить, прощавай! А він лиш посміхається, невідривно дивиться на неї, щось говорить нечутне... Зодягнений в темно-зелену спортивну куртку, чорні джинси, на голові — шкіряна коричнева кепка, має вигляд якийсь невиразний, збляклий, ніби замаскований під вокзальну юрбу. Коротким порухом жінка дістає з сумки товстого зошита в рожевій обкладинці, щось швидко пише в ньому, вириває білу сторінку й притуляє неї до вікна. Слова на ній написані великими літерами, вони просвічуються крізь папір, — "НЕ СКУЧАЙ!" — виведено синім фломастером, ті слова легко розібрати навіть у зворотному напрямку. Чоловік за вікном вже встиг їх прочитати, сміється, вказівними пальцями показує, як в нього з очей течуть сльози, як він їх збирає в жменю, кидає до розтуленого рота й ковтає на льоту... Згодом і сам зображує ходу невидимого чоловічка (двома пальцями — по розкритій долоні), — мовляв, хай щастить, а я вже піду... Тепер жінка заперечливо хитає головою, стуливши в напівколо великого й вказівного пальця, вгору піднімає долоню, немов демонструє чоловікові якийсь таємний гієрогліф, відомий лише їм двом, схожий водночас на голову примарного оленя й голівку равлика з двома ріжками... Швидко вириває аркуш зі зшитка, швидко виводить на ньому літери, знову — двічі написане, двічі підкреслене, одне й те ж прохання: "НЕ ЗАБУВАЙ! НЕ ЗАБУВАЙ!"... Дизель весь конвульсивно смикається, здригається і поволі рушає з місця... Чоловік йде за ним по платформі, махає до жінки рукою, потроху починає відставати, а відтак прискорює власну ходу... Жінка несподівано бачить, як за спиною у чоловіка з'являються мовчазні незнайомці в плямистих, брудно-зеленавих камуфляжах, в брунатних одностроях, коротких, з безліччю накладних кишень, френчах, довгих шинелях, кольчугах, бронежилетах... Потяг ще раз судомно здригається всім своїм тілом, зі свистом і шипінням виривається звільнене повітря і вагон зупиняється: хтось щойно зірвав стоп-крана... За вікном, на залізничній платформі серед безлічі незнайомих личин і лиць вона все ще бачить його, видить, як чужі люди знімають з нього куртку-адідаску, немов скальпа зривають з голови шкіряну кепку, накладають йому на плечі чорного бушлата, розмальовують його лице якимось жахливим брудом, чорними пасамугами...<br />
Чоловік не опирається незнайомцям, все ще розпачливо посміхається, все ще дивиться на жінку... Гуркіт коліс, протяжне гудіння електровоза і приміський потяг знову поволі сунеться вперед. На якусь мить крізь весь той пошум невідомо звідки проривається оглушливий брязкіт мечів, схарапуджене іржання коней, автоматні й кулеметні черги, стогін поранених і знетямлені крики їхніх вбивць, посвисти стріл, куль, приглушені віддаллю вибухи гранат і снарядів... Те все румовище пульсує, викидає з себе й від себе цілі сфери здичавілих обертонів, верхніх октав; жінка з останніх сил намагається чинити опір тій вбивчій чутності, тій досконалій чіткості зображення, коли на тлі зимового сірого неба ніби на телеекрані миготять кадри відчайдушного бойовиська: важкоозброєні грецькі піхотинці-гопліти — майже не стишуючи свій шалений біг, з розгону, довжелезними списами прохромлюють (ніби підсвинків) бородатих персів; римські легіонери короткими мечами, немов дозрілу капусту, шаткують голомозих і по-дитячому здивованих малоазійців; сиві вусані в розхристаних празниково-смертних сорочках ледь вигнутими домахами, замашними келепами січуть і глушать вшистко гонорових, закутих у сталеві панцирі, прикритих плямистими шкурами леопардів королівських гусаренят; молоді, ще безвусі, січові стрільці в багнетній атаці викидають з рештаментів першої світової вилицюватих і заюшених кацапчуків; веселі бородані — зі стрічками зеленого шовку через чоло, луплять з підствольних гранатометів по бетеерах федералів...<br />
Крізь хмари пробивається вечірнє світло, жінка розпачливо хапається за чистий аркуш, вирваний зі зшитка, спішно виводить на ньому кілька слів і, двома руками тримаючи той листок, притуляє його до шкла:<br />
"НЕ ВМИРАЙ! НЕ ВМИРАЙ! НЕ ВБИВАЙ!", —<br />
— волають накреслені нею літери, знаки, складені з них слова... Та вже ніколи й нікому їх читати... Потяг набрав максимальної швидкості, й весь завіконний простір — од втомленої землі й до неба, хворого на булімію, заповнений, поглинутий кишлом знавіснілої, божевільної різанини... Де вже шукати там знайоме лице, рідну і ледь сумовиту посмішку, з ким розмовляти останніми, хай і не озвученими вголос, хай лиш написаними словами?..<br />
Щось нескінченно довго ми їдемо, падає сніг на дахи пристанційних будинків, на хлопчика й дівчинку, що самотужки ліплять на залізничній платформі великого й спокійного сніговика; машиніст оголошує назву зупинки, — станція Стрибіж, потаємне наймення звільненої території, яким ніхто не встигне скористатись, бо ж потяг вже швидко набирає хід, світловолоса жінка стоїть біля відчиненого вікна, вириває з рожевого зшитка чисті листки, згортає їх вдвоє і кидає у завіконний простір, — один, другий, третій... немов відпускає на волю зі своєї долоні душі неназваних, не народжених нею дітей...<br />
Я знову заплющую очі: ще мить і на внутрішній поверхні моїх повік з'являться невидимі на папері знаки: гієрогліфи, літери, незнайомі слова... Я мушу встигнути їх прочитати... Бо ж кожна зима — то відлік нового часу, що починається і завершується теплим дотиком Твоїх долонь...<br />
<br />
27 лютого 2001р., . м.Житомир<br />
<br />
<br />
Зміст<br />
І. Замовляння невидимих крил.....................З<br />
II. Афганець...................................................... 15<br />
III. Скажи нам про любов................................29<br />
IV. Ав оvо............................................................53<br />
V. Сорочка без тіла — біла.............................61<br />
VI. Йоля..............................................................75<br />
VII. Станція Віта Поштова................................97<br />
VIII. Навпроти снігу............................................105<br />
IX. В садах осінніх насолоджень.................... 117<br />
X. Змовники...................................................... 127<br />
XI. Підручники іншої мови.............................. 137<br />
XII. Звягельський потяг..................................... 153<br />
<br />
Літературно-художнє видання<br />
Юрко Ґудзь<br />
Замовляння невидимих крил<br />
(новели та оповідання)<br />
Тернопіль, Джура, 2001<br />
<br />
Відповідальна за випуск Уляна Ванчура<br />
Комп'ютерний набір Романа Ґерія<br />
Комп'ютерна верстка Аніти Кургіної<br />
Дизайн обкладинки Ірини Волошин<br />
Технічний редактор Іван Медвідь<br />
Коректор Петро Ктитор<br />
<br />
Здано в набір 18.07.2001р. Підписано до друку 16.11.2001р.<br />
Формат 60x84 '/16<br />
Папір офсетний.<br />
Гарнітура SchoolВооkС. Друк офсетний.<br />
Умови, друк. арк. 9,6. Наклад 1000 прим. Зам. № 2001-0718. Ціна договірна.<br />
Друк ТОВ «ДЖУРА», м. Тернопіль, вул. Лукіяновича, За, тел. 25-88-80.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhO_nM8siv4eHJ844sntOaEUSGdco2EUb6K207tivgs2KIVQXxHavlc7oV2wCHg_xTS19uztngLyimfBeNcB_CORwqZnssr7zsAHBQcekcbFx-ml5cZFIf8vnuOU9B4vITbpV4IgAeEaXP_/s1600/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F+%25D0%25BD%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B8%25D1%2585+%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BB_%25D0%25BF%25D1%2596%25D1%2581%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0+%25D0%2584.%25D0%259A%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587%25D0%25B0.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="589" data-original-width="400" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhO_nM8siv4eHJ844sntOaEUSGdco2EUb6K207tivgs2KIVQXxHavlc7oV2wCHg_xTS19uztngLyimfBeNcB_CORwqZnssr7zsAHBQcekcbFx-ml5cZFIf8vnuOU9B4vITbpV4IgAeEaXP_/s320/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F+%25D0%25BD%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B8%25D1%2585+%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BB_%25D0%25BF%25D1%2596%25D1%2581%25D0%25BB%25D1%258F%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0+%25D0%2584.%25D0%259A%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587%25D0%25B0.JPG" width="217" /></a></div>
<br />
<br />
Проза будь-якого поета, завше вирізняється своєю заглибленістю в метафізику слова... Та навіть поміж всього і всіх проза поета Юрка Ґудзя має своє, окремішнє місце в сучасній літературі, має свої, тільки їй властиві інтонації, що впізнаються вже з перших рядків... Це проза осяєна, точніше б сказати – онімблена таким болем і радістю, піднесена на такий рівень пошуку невимовного, потаємного, їхнього бодай часткового відображення у власному тексті, що диву даєшся, як автору вдається органічно поєднувати це поезійне сяйво з жорсткою (я б сказав - навіть жорстокою) реальністю заявленого письма, його закоріненістю в глибини світла й темряви людського буття, нашого з вами щодення...<br />
(Євген Концевич)Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-81643857086874203052018-01-19T10:00:00.000+02:002018-01-19T10:58:15.763+02:00Юрко Ґудзь. Боротьба з хворим янголом (Поетична збірка, 1997)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgqk3yu2EHwzllrOwlZhSdHuC3W4Nd8qKr2IrKaWRzlHpxD6lC1wIpctpe98VuVNXc9fUgxCm5GqUUH0XKfEuHkSL2KDJYsMSUGjU4ehpJxZX0prvJvoDNsT6F-Rsjd1cn0RVvz4KcHwEJg/s1600/gudz%2527-%25D0%2591%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2582%25D1%258C%25D0%25B1%25D0%25B0+%25D0%25B7+%25D1%2585%25D0%25B2%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BC+%25D1%258F%25D0%25BD%25D0%25B3%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="655" data-original-width="514" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgqk3yu2EHwzllrOwlZhSdHuC3W4Nd8qKr2IrKaWRzlHpxD6lC1wIpctpe98VuVNXc9fUgxCm5GqUUH0XKfEuHkSL2KDJYsMSUGjU4ehpJxZX0prvJvoDNsT6F-Rsjd1cn0RVvz4KcHwEJg/s320/gudz%2527-%25D0%2591%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2582%25D1%258C%25D0%25B1%25D0%25B0+%25D0%25B7+%25D1%2585%25D0%25B2%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BC+%25D1%258F%25D0%25BD%25D0%25B3%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25BC.JPG" width="251" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
Юрко Ґудзь<br />
<br />
БОРОТЬБА З ХВОРИМ ЯНГОЛОМ<br />
<br />
1997<br />
<br />
<br />
© 1997 Голос громадянина 3 (190) Бібліотека сучасної Української поезії<br />
<br />
<br />
Київ<br />
<br />
<br />
© Юрко Ґудзь, 1997<br />
© Графічне опрацювання Лад Степовик, 1997<br />
© Графіка REKASSY CSBA<br />
<br />
<br />
<br />
— СПРОБА ПЕРША —<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
..................................<br />
<br />
..................................<br />
<br />
<br />
...гір унд дорт?..<br />
<br />
(підручник іншої мови)<br />
<br />
<br />
<br />
Ліс зимовий так схожий на...<br />
<br />
Зимовий ліс, куди ще не вхожий,<br />
<br />
куди ще самого тебе не пускають<br />
<br />
дорослі, але...<br />
<br />
<br />
<br />
У ліс під снігом, в якому ти сам...<br />
<br />
<br />
<br />
...В завмерлий під снігом ліс входиш, як в тіло жінки ... її ще<br />
<br />
любиш, вона ще впускає тебе в свої потаємні сховища, ховає і переховує від Того, Що Йде По Сліду, від його зизуватих і всюдисущих очей ... на жінку, якій (хоча<br />
<br />
б у сновидіннях) ще можеш покласти голову на білий о б р у с сніжносонних колін і<br />
<br />
запитати пошепки:<br />
<br />
<br />
<br />
—де ти була так довго?<br />
<br />
—так довго де ти була?!<br />
<br />
—ти була де так довго?!!<br />
<br />
<br />
<br />
— і не отримати відповіді, й не отримати навіть ймовірного дотику до порожнечі, в якій<br />
<br />
протягом — потягом і майже поспіль неіснуючого, дощенту розколошканого на шмаття<br />
<br />
всім моїм узвичаєним забуттям часу ще світилося, ще зберігалися обриси-абриси нашого<br />
<br />
спільного тіла, жерделі-абрикоси, роздушені й запашні — у вині щовечірньої євхаристії,<br />
<br />
у провині недозволеного причастя вирієм владарювання волоссям п'яного в е л е с а .<br />
<br />
.. нашого потаємного літа, чужого і забороненого, куди навіть в<br />
<br />
споминах вертатися небезпечно ...ще й дотепер смак заліза на зшерхлих<br />
<br />
шерехах:<br />
<br />
<br />
<br />
на вустах невгамовного — там,<br />
<br />
на вустах невимовного — тут,<br />
<br />
на вустах невигойного — скрізь,<br />
<br />
преч і вшистко пошуму крові ...<br />
<br />
<br />
<br />
У ліс під снігом, в якому ти сам собі Улісс,<br />
<br />
знетямлений неминучим поверненням<br />
<br />
до чорно-білої Пенелопи...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
<br />
<br />
...в темних руках забуття<br />
<br />
жінка тримає моє обличчя<br />
<br />
моє здичавіле ім'я<br />
<br />
наприпочатку зими самовидців<br />
<br />
<br />
<br />
(в темних руках забуття)<br />
<br />
<br />
<br />
жінка тримає моє обличчя<br />
<br />
розтулити боїться сліпі долоні<br />
<br />
пригадати боїться себе<br />
<br />
в зовсім іншому —<br />
<br />
... світлі?<br />
<br />
... світі?<br />
<br />
... святі?<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
без можливості подвоєння голосних<br />
<br />
пасіонарність здвоєних безголосих<br />
<br />
набуває обрисів тихого божевілля<br />
<br />
на білім обрусі твоїх колін<br />
<br />
в гущині занімілих<br />
<br />
абеток<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
<br />
<br />
...Ось продавець різноколірних<br />
<br />
квітів з паперу:<br />
<br />
посеред чорно-білої зими<br />
<br />
навпроти річища людського<br />
<br />
живу в підземнім<br />
<br />
переході<br />
<br />
а поряд мене —<br />
<br />
тихий хтось<br />
<br />
ладнає обважнілі крила<br />
<br />
(теж на продаж?):<br />
<br />
пір'їну за пір'їною фарбує<br />
<br />
червоним, синім, золотим<br />
<br />
і зрідка — каже,<br />
<br />
мов до мене: «Я не той,<br />
<br />
що снивсь тобі, малому глушману<br />
<br />
і ясновидцю, —<br />
<br />
в німотних здичавіннях плоті<br />
<br />
в небесних схронах для імен<br />
<br />
ще ненароджених<br />
<br />
ти тільки вчишся говорити<br />
<br />
ще з глини зліплені трахеї<br />
<br />
слова найперші не забули<br />
<br />
ще довго йти повз тебе<br />
<br />
будуть<br />
<br />
невидимі навчителі мовчання<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ПОШУКИ СХОВИЩА<br />
<br />
<br />
<br />
... ранком в містечку Гьорліц<br />
<br />
намагаючись віднайти кілька слів<br />
<br />
принагідних мовчанню (читай: прощанню)<br />
<br />
відчуваючи на мить відразу<br />
<br />
до рідної мови<br />
<br />
залишаючи про запас (ще недоторканий)<br />
<br />
коротке й протяжне<br />
<br />
ісh sterbe<br />
<br />
намагаюся пригадати своє обличчя,<br />
<br />
перетворене в завіконний пейзаж — ім'я,<br />
<br />
найостанніше, котрим ти викликала<br />
<br />
мене,<br />
<br />
новонародженого забуттям і поверненням<br />
<br />
в<br />
<br />
тіла твого теплі хвилі — на межі скам'яніння<br />
<br />
поцілунки крізь шкло надвечірньої шиби<br />
<br />
вістря божого циркуля дотикається<br />
<br />
серця<br />
<br />
<br />
<br />
вже окреслене коло<br />
<br />
для любові й печалі<br />
<br />
вже розчахнуто браму<br />
<br />
для шаленців мовчання<br />
<br />
вже твої імена невіддільні<br />
<br />
від тіла<br />
<br />
вже: так довго живем, тільки коси чомусь<br />
<br />
не сивіють (...)<br />
<br />
упокорення днин після Здвиження<br />
<br />
нерухомістю птахів<br />
<br />
спогляданням покинутих крил...<br />
<br />
ніч гадючих постав:<br />
<br />
глядачем біля них є (чи буде)<br />
<br />
Опівнічний Межник<br />
<br />
не допитуйсь у мене про нього —<br />
<br />
ще не можна не треба не час (...)<br />
<br />
від ранкового відчаю —<br />
<br />
до вечірнього чаю<br />
<br />
там, де слово було<br />
<br />
я тебе заховаю...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
CALENDARIUM<br />
<br />
СУТНОСТЕЙ НАДПРИСУТНІХ<br />
<br />
<br />
<br />
понеділки понеділки понеділки<br />
<br />
.............................................<br />
<br />
вівторки вівторки вівторки<br />
<br />
.............................................<br />
<br />
середи середи середи<br />
<br />
.............................................<br />
<br />
четверки четверки четверки<br />
<br />
.............................................<br />
<br />
п'ятниці п'ятниці п'ятниці<br />
<br />
.............................................<br />
<br />
суботи суботи суботи<br />
<br />
.............................................<br />
<br />
понеділки понеділки покеділ к...<br />
<br />
.............................................<br />
<br />
А де ж НЕДІЛЯ!..<br />
<br />
Нема...<br />
<br />
В неділю я народився...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ДЕПРЕСИВНА СЕЦЕСІЯ<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
небо хмари брайтрура<br />
<br />
<br />
<br />
брайтрура небо<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
краплі<br />
<br />
<br />
<br />
дощу:<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
двокрапки тиші<br />
<br />
<br />
<br />
тиха кома душі<br />
<br />
<br />
<br />
стокротка страху<br />
<br />
бомбетель<br />
<br />
<br />
<br />
накаслик<br />
<br />
<br />
<br />
п и т я<br />
<br />
н а к а с л и к<br />
<br />
...................<br />
<br />
...................<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
п й т я<br />
<br />
<br />
<br />
н а к а с л и к<br />
<br />
<br />
<br />
в а в а<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
<br />
<br />
.............................................................<br />
<br />
........................<br />
<br />
<br />
<br />
зима — симфора для христофора<br />
<br />
мимовільної смерті написаних слів<br />
<br />
сторожем колумбарію<br />
<br />
недослухані свідчення<br />
<br />
..................................<br />
<br />
.........................<br />
<br />
....................<br />
<br />
. .<br />
<br />
. .......... .<br />
<br />
. .......... .<br />
<br />
.<br />
<br />
...............................<br />
<br />
<br />
<br />
...сніг — це багато крапок<br />
<br />
поміж слів перетворених в попіл<br />
<br />
<br />
<br />
..............................................<br />
<br />
..............................................<br />
<br />
зима — метафора існування амебного<br />
<br />
приручення слів невимовного<br />
<br />
тут живих ненадовго<br />
<br />
<br />
<br />
......................................................<br />
<br />
.................................<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
О.Ч.<br />
<br />
<br />
<br />
........... з того, як б а ч и ш —<br />
<br />
тих, що почуєш.............<br />
<br />
.........тих, що почуєш —<br />
<br />
не намалюєш.............<br />
<br />
<br />
<br />
Ось чоловік, що надвечір звільненою від щоднн<br />
<br />
-ної і щонічної ноші рукою пробує написати слово<br />
<br />
«ВОНА», а виходить «ВОДА»... Хоче написати «ВІН»,<br />
<br />
а пише — «ДЗВІН».. Хоче вивести щось схоже на<br />
<br />
слово «ДУША», а з'являється — «ТИША...Неможливість<br />
<br />
комусь розповісти про Тебе — про нас, двох людей<br />
<br />
поміж слів перетворених в попіл... Хоче вивести слово<br />
<br />
«ВОДА», а виходить «ВАТА» . . . Неможливість щось<br />
<br />
комусь розповісти перетворює всі лексичні зусилля<br />
<br />
на вправи для скриптора глухонімого... Хоче намалювати<br />
<br />
гієроґліф «САД», а з'являється «СУД». . .Там наші тіла<br />
<br />
мали на двох одну душу і тишу...<br />
<br />
<br />
<br />
Я хочу розповісти Тобі<br />
<br />
Я хочу розповісти Тобі<br />
<br />
Я хочу розповісти Тобі<br />
<br />
<br />
<br />
— там, де почуєш — не залікуєш,<br />
<br />
хоч і забудеш...........<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
<br />
<br />
Дивись: йде сніг<br />
<br />
<br />
<br />
..........................................................................<br />
<br />
.............................................................................<br />
<br />
<br />
<br />
.............................................................................<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
. . . сніг, що схожий на тихо-поміша-нога-ми<br />
<br />
хлопчика, якого забрали від мами-лепетухи<br />
<br />
і повернули лиш через рік, — недорікуватим ,<br />
<br />
невпізнанним , — повернули на лікування в<br />
<br />
катівню домашніх спогадів , на забуття і збування<br />
<br />
тягарів непотрібного досвіду повсякденного<br />
<br />
виживання . . . дивись, на дитяче різдво хтось<br />
<br />
повертається з лікарні — небесних сховищ для<br />
<br />
знетямлених ікарів для зурочених чужим називан-<br />
<br />
ням — самі ж поміж собою вони зовсім інші :<br />
<br />
приречені серед приручених,<br />
<br />
схожі на янголів і на ящурів одночасно ...<br />
<br />
<br />
<br />
Бачиш: йде сніг ...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * ** * *<br />
<br />
<br />
<br />
................................<br />
<br />
................................<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ЯКІ НЕБЕСА ЦЬОГО ЛІТА : горіли, летіли,<br />
<br />
волали, палали, згасали, диміли. ..<br />
<br />
ТАК. Осінь їх щезла. І я забув, ЩО<br />
<br />
я забув. І ти забула, що Я забув...<br />
<br />
Тільки небо нас не забуло. Тільки<br />
<br />
голос (без тіла) малої Лоліти крізь ВУХО<br />
<br />
старого глосолалійника все пов-<br />
<br />
торює, зубрить напам'ять<br />
<br />
домашнє завдання земного ТІЛА:<br />
<br />
<br />
<br />
які небеса цього літа<br />
<br />
які небеса цього літа<br />
<br />
я к і<br />
<br />
небеса<br />
<br />
цього<br />
<br />
літа. . .<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ВТІКАЧІ 3 ЛАБІРИНТУ ІІ<br />
<br />
..................................<br />
<br />
<br />
<br />
... Тінь вечірнього р а в л и к а<br />
<br />
відокремлюється невимовної без-<br />
<br />
притульности тіла й повільно<br />
<br />
крізь ВУХО мого сновидіння<br />
<br />
вповзає до зруйнованого ЛАБІРИНТУ<br />
<br />
чужої пам’яті про когось малого,<br />
<br />
несмертельного, зовсім іншого,<br />
<br />
нечужого. . .<br />
<br />
ВУХО тихого відчаю<br />
<br />
дослухається<br />
<br />
як неймовірно наповнено / поруч<br />
<br />
й навпроти / проживають свій<br />
<br />
літошний / літній / вік свідки мого<br />
<br />
уповільненого забування:<br />
<br />
мокре листя,<br />
<br />
холодна трава,<br />
<br />
вранішнє світло зелене,<br />
<br />
тінь вечірнього<br />
<br />
РАВЛИКА . . .<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
<br />
<br />
1990-й<br />
<br />
<br />
<br />
хтось тихотемно тихосумно<br />
<br />
прожитий нами рік гортає<br />
<br />
немов з дванадцяти Євангелій<br />
<br />
читає<br />
<br />
над кожним місяцем...<br />
<br />
<br />
<br />
березень<br />
<br />
ми зустрічалися рідко й тому кожного разу прощалися назавжди в темряві мене<br />
<br />
обнімали зволожені холодним туманом крила і руки ними вона торкалася мого обличчя<br />
<br />
тонкими пальцями обмацувала мої очі неголені щоки вуста немов боялася раптово<br />
<br />
осліпнути й наперед хотіла запам'ятати риси відчуженого присмерком обличчя котре<br />
<br />
вже не належало мені ні їй а комусь безшелесному в темних глибинах пробудженої<br />
<br />
обережними дотиками землі<br />
<br />
<br />
<br />
грудень<br />
<br />
її долоні перетворюють воду<br />
<br />
мого зимового обличчя<br />
<br />
на вино... потім<br />
<br />
на денці моєї пам'яті<br />
<br />
устами німого Бога<br />
<br />
відбувається прощальна євхаристія<br />
<br />
нашого спільного тіла —<br />
<br />
і замовляння крові...<br />
<br />
<br />
<br />
липень<br />
<br />
трунком сумним<br />
<br />
сонного тіла<br />
<br />
жінка вужа<br />
<br />
хлопця споїла<br />
<br />
вересень<br />
<br />
горіла сосна<br />
<br />
палала<br />
<br />
в запалі груди<br />
<br />
запала тиша<br />
<br />
невідсвяткованих побачень<br />
<br />
сосна горіла<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ГОЛОС І КОЛІР<br />
<br />
<br />
<br />
о с ь і<br />
<br />
невеличка дощова ламентація<br />
<br />
пам'яті художника ТРАХтенберга<br />
<br />
людини з великої літери ять<br />
<br />
великої сумної людини<br />
<br />
що саме наприкінці цієї хвилини<br />
<br />
виходять з фіолетового кабріолета<br />
<br />
скидає з себе чорне пальто<br />
<br />
й білосніжне кашне<br />
<br />
задумливо й ніжно мочиться на них<br />
<br />
профільтрованим<br />
<br />
через єдину нирку жигулівським пивом<br />
<br />
бо ж другу нирку рівно три роки тому<br />
<br />
офіровано ним дивовижній<br />
<br />
красуні Ванді<br />
<br />
тій самій Ванді яка тепер<br />
<br />
не в Житомирі<br />
<br />
тій самій Ванді яку він вперше<br />
<br />
трахтенбергнув під мостом Мірабо<br />
<br />
через річку Тетерів через<br />
<br />
безодню роз'єднаного часу через<br />
<br />
з її знеможеним ойойойканням з її<br />
<br />
довжелезно-безсоромними<br />
<br />
ногами-ліанами<br />
<br />
блаженній<br />
<br />
пам'яті художника ТРАХтенберга<br />
<br />
на самому дні якої зберігалися<br />
<br />
баді енд соул тіло і душа жінки<br />
<br />
на ймення Ванда голос якої<br />
<br />
окремо від нас<br />
<br />
в привокзальнім джаз-бенді задрипаної<br />
<br />
(в порівнянні з Михайлівською)<br />
<br />
рю де Бланж<br />
<br />
перебирає на смак і на дотик мої<br />
<br />
кацаверівські блюзи<br />
<br />
не сумуй ми пошиємо з них тобі блюзку<br />
<br />
й попросимо воскреслого ТРАХтенберга<br />
<br />
розмалювати її<br />
<br />
хрестиками зірочками синкопами<br />
<br />
кольору щастя<br />
<br />
ось і<br />
<br />
поки що все<br />
<br />
безперечно ні в якому разі<br />
<br />
авжеж<br />
<br />
чумрачок<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
СПОГАД ПРО ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР<br />
<br />
<br />
<br />
... розумієш, мій друже Трахтенбергу, справа не в тому,<br />
<br />
що нам болить,<br />
<br />
що біль цей роз'їдає нас, як мушлю шум океану,<br />
<br />
найгірше те, що ми так неухильно, майже непомітно<br />
<br />
переживем той біль, відлущений<br />
<br />
по нашій мірі<br />
<br />
нагадуванням про постійну присутність<br />
<br />
в наших перезрілих тілах<br />
<br />
і недозрілих душах<br />
<br />
дитинства, безпритульної юності, майбутньої смерті —<br />
<br />
всього одночасно, але<br />
<br />
пережиєм, пережуєм той непотрібний,<br />
<br />
незрозумілий хронотоп<br />
<br />
і будем жити п і с л я б о л ю, і не зумієм<br />
<br />
нічим його зафіксувати, зберегти — ні словом, ні криком,<br />
<br />
ні відчайдушним жестом, ні кольором на полотні...<br />
<br />
тепер дивуємся, — невже пройшло, замовчане переболіло,<br />
<br />
немов і не було, а ми<br />
<br />
живем, щоденно ходим на роботу, — крім вихідних<br />
<br />
і безпросвітних свят з парадами і мавзолеєм,<br />
<br />
і мертв'яком гранітним на майдані... Авжеж,<br />
<br />
та все-таки<br />
<br />
давай сьогодні пригадаєм самих себе, вербову<br />
<br />
гілочку зламаєм й запалим жовту свічку — не собі...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
— СПРОБА ДРУГА —<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ДЕНЬ ВОСКРЕСІННЯ ДЗИҐАРІВ<br />
<br />
(уривок з поеми "Мандри Мандрагори")<br />
<br />
<br />
<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
<br />
й білою стелею<br />
<br />
немає вікна<br />
<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
<br />
й білою стелею<br />
<br />
немає вікна<br />
<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
<br />
й білою стелею<br />
<br />
голосить моя безневинна вина:<br />
<br />
по-перше, —<br />
<br />
над ефектом скорочення масштабів<br />
<br />
Лоренца-Фіцджеральда,<br />
<br />
суть якого полягає в тому,<br />
<br />
що з точки зору нерухомого споглядальника<br />
<br />
вимірювані ним віддалі паралельно напрямку переміщень<br />
<br />
рухомого споглядальника в системі останнього<br />
<br />
виявляться значно вкороченими,<br />
<br />
як і життя обох споглядальників,<br />
<br />
що мали спільний, їм невідомий, контрапункт;<br />
<br />
по-друге,—<br />
<br />
над моїм передчасним вмінням зображувати<br />
<br />
за допомогою п'яти сірників,<br />
<br />
на прохання дівчаток з нашого класу<br />
<br />
й вчительки російської літератури,<br />
<br />
історію гріхопадіння Єви, —<br />
<br />
саме тоді, дивуючись невичерпності можливих комбінацій,<br />
<br />
я вперше усвідомив реальність існування виміру,<br />
<br />
означеного словом "смерть";<br />
<br />
по-третє, —<br />
<br />
над пісенькою з альбому "Клуб самотніх сердець сержанта<br />
<br />
Пеппера",<br />
<br />
в якій я розумів два-три слова, не більше,<br />
<br />
незважаючи на це, музика голосів чотирьох ліверпульців<br />
<br />
дивним чином зберігала в собі все,<br />
<br />
що не збулося ще в моєму власному житті:<br />
<br />
переживання любові, свободу пізнання навколишніх світів,<br />
<br />
не відгороджених назавжди смугастими стовпами,<br />
<br />
можливість вільного вибору й відсутність<br />
<br />
постійного страху,<br />
<br />
радість незаказармленої молодої сили, — бачиш,<br />
<br />
хоч спроба прорватися в обіцяні музикою світи<br />
<br />
рано чи пізно приводить в кімнату<br />
<br />
з червоними стінами й білою стелею,<br />
<br />
та це тільки початок давнього шляху,<br />
<br />
на якому дбайливо зав'язані за моєю спиною<br />
<br />
рукави гамівної сорочки здійснюють<br />
<br />
невтримну еволюцію до білих, поки що<br />
<br />
нерозправлених крил — перед новим пришестям<br />
<br />
В о л о д а р я О с і н н і х П е р е л ь о т і в , —<br />
<br />
там, де на білій площині прямокутної стелі<br />
<br />
застиг, розширений моїми зіницями, безгучний вибух,<br />
<br />
про неймовірну силу якого свідчать спотворені<br />
<br />
мегатонами німих почуттів обличчя:<br />
<br />
мовчазний плач<br />
<br />
мовчазний сміх<br />
<br />
мовчазний страх<br />
<br />
непередбачена зупинка неозвученого фільму,<br />
<br />
Глен Гульд валяється на підлозі, охопивши<br />
<br />
руками голову, не чіпайте його,<br />
<br />
він нічим не зможе вам допомогти,<br />
<br />
тим більше, що рояль глядачі-патріоти порубали сокирами<br />
<br />
й спокійно розійшлись, залишивши на екрані<br />
<br />
проекції нерухомих облич, порожні постаменти,<br />
<br />
розідрані знамена, закривавлені мапи імперій,<br />
<br />
лист до з'їзду кошового Сірка й турецького султана,<br />
<br />
металеві автоматичні наручники, сопілка,<br />
<br />
гіпсові погруддя сліпих вождів, повітряна кулька<br />
<br />
з презервативу,<br />
<br />
обкладинка самвидавського журналу "Фалос і Логос",<br />
<br />
пенсне, гумові манекени з слідами багнетних вправ,<br />
<br />
люлька-носогрійка, міксер, пощерблена шабля, чумрачок,<br />
<br />
малюнки хронопів, годинники фамів, калькулятор,<br />
<br />
незаповнений орден на арешт, котурни, брусочок мила,<br />
<br />
алюмінієва ложка з видряпаним на ручці девізом:<br />
<br />
"дембель неминучий як не минучий крах капіталізму",<br />
<br />
зелена філіжанка, марокаси, підставка для нот,<br />
<br />
крім цього, посеред вищеназваного шарварку завмерли,<br />
<br />
як повернення до попередньої безкінечної теми, слова,<br />
<br />
зафіксовані в просторі літерами латинської абетки:<br />
<br />
Неlр!<br />
<br />
Let it be!<br />
<br />
Abbey road!<br />
<br />
символи віри нашої юності, неперекресленої кулею<br />
<br />
Чепмена епохи<br />
<br />
початку повернення до власної ідентифікації,<br />
<br />
в прозорі сфери, де немає розмежувань<br />
<br />
на перше, друге й останнє,<br />
<br />
на вчора, сьогодні й на післязавтра,<br />
<br />
де в напруженому консонансі таємне слово Свобода<br />
<br />
євангелійним дотиком сонячного вітру<br />
<br />
звільняє свідомість від темряви набутого досвіду,<br />
<br />
дитячу гойдалку уяви — від перекладини простору-часу<br />
<br />
мить дорівнює вічності<br />
<br />
тільки звідки цей біль<br />
<br />
неодмінне повернення в кімнату з червоними стінами<br />
<br />
й білою стелею<br />
<br />
саме тут я мушу дочекатись на тебе<br />
<br />
незважаючи на відновлення здатності позачасової левітації<br />
<br />
я мушу тебе дочекатись<br />
<br />
встигнути зібратись з думками й лобом пробити<br />
<br />
в одній з чотирьох стін невеликий отвір<br />
<br />
вікно — крізь нього ти бачитимеш небо<br />
<br />
й зможеш крихтами казенної пайки годувати ластівок:<br />
<br />
<br />
<br />
ластівок годувати<br />
<br />
ластівок годувати<br />
<br />
ластівок годувати<br />
<br />
<br />
<br />
крізь намальовані ґрати<br />
<br />
Х А !!!<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Кінець вступної частини<br />
<br />
Травень-грудень 1980 р.<br />
<br />
<br />
<br />
* Назви альбомів квартету "Бітлз".<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ЗВІЛЬНЕННЯ I ВПІЗНАВАННЯ<br />
<br />
<br />
<br />
Вночі посеред зими<br />
<br />
роз'єднане<br />
<br />
наше тіло<br />
<br />
одне на дві<br />
<br />
невидимі<br />
<br />
душі-<br />
<br />
як дим<br />
<br />
прозорий<br />
<br />
безпритульний<br />
<br />
роз'єднане<br />
<br />
моїм (твоїм) побоюванням<br />
<br />
слів<br />
<br />
глухонімих, але<br />
<br />
видющих свідків<br />
<br />
окрушини<br />
<br />
замерзлих сліз<br />
<br />
холодний піт<br />
<br />
і кров на зламаному нігті<br />
<br />
все заново<br />
<br />
найперше — імена<br />
<br />
віднайдені на сміттєвиську<br />
<br />
підземних ліжбищ<br />
<br />
мінотавра<br />
<br />
й вустами болю —<br />
<br />
мимоволі<br />
<br />
назавжди завчені<br />
<br />
<br />
<br />
вночі посеред зими<br />
<br />
аноніми кохання —<br />
<br />
ме ми —<br />
<br />
очі темряви...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
<br />
<br />
...посеред зими в обласному універмазі<br />
<br />
вона вибирає для себе легку<br />
<br />
крепдешинову сукню світло-блакитного<br />
<br />
кольору з білими квітами по всьому<br />
<br />
полю<br />
<br />
<br />
<br />
та й починає чекати пришестя весни<br />
<br />
щоб тоді одягнути її<br />
<br />
<br />
<br />
...тепер літо зіжмакана блакитного<br />
<br />
кольору<br />
<br />
сукня висить не спинці крісла<br />
<br />
так довго ти не повертаєшся в кімнату<br />
<br />
привид з відрубаними руками поглядом<br />
<br />
місячного сяйва визбирує на підлозі<br />
<br />
розсипані шпильки з твого волосся<br />
<br />
<br />
<br />
...ранком на столі під сірниковою<br />
<br />
коробкою<br />
<br />
ворушиться білий аркуш паперу<br />
<br />
ультиматум невмолимої Господині<br />
<br />
ми вже не встигнем його прочитати<br />
<br />
нерозгаданим залишається ще одне<br />
<br />
літо<br />
<br />
<br />
<br />
...де полинно-місячною стежкою моїх рук<br />
<br />
твоє тіло не поспішаючи вертається<br />
<br />
до власного витоку за ним поволі<br />
<br />
дибає осліплена коротким коханням<br />
<br />
душа<br />
<br />
каш обеліск і контрапункт<br />
<br />
<br />
<br />
...посеред зими в обласному універмазі<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ТЬМЯНЕ ДЗЕРКАЛО<br />
<br />
<br />
<br />
кожного разу після твого від'їзду<br />
<br />
мені заново приходиться вчитися жити,<br />
<br />
вчитися ходити одному по Михайлівській,<br />
<br />
вчитися вертатися в кімнату під числом 505,<br />
<br />
коли для повернення немає жодної причини,<br />
<br />
вчитися прокидатися ранком без тебе,<br />
<br />
марно намагаючись зберегти відчуття сновидіння<br />
<br />
присутності миттєвої в мені<br />
<br />
твоїх сумних і запізнілих входжень,<br />
<br />
вчитися прокидатися посеред ночі від<br />
<br />
стуку в незачинені двері, за якими<br />
<br />
лиш порожнеча коридора і тьмяне дзеркало,<br />
<br />
але щоразу їх знову тобі відкривати,<br />
<br />
вчитися на снігом засипаних східцях<br />
<br />
обласної трупарні, місця мого підробітку,<br />
<br />
ловити подихом шкляні метелики<br />
<br />
твоїх, ще з літа, в мені захованих<br />
<br />
співанок...<br />
<br />
вчитися вже після роботи, не роздягаючись, лягати спати,<br />
<br />
щоб хоч на короткий час забути себе самого,<br />
<br />
того, що намагається навчитись тут<br />
<br />
без тебе жити, й повільно так і неухильно<br />
<br />
тим намаганням знищує себе і згадує<br />
<br />
когось ще незнайомого в собі,<br />
<br />
хто жив колись, ще до приходу болю,—<br />
<br />
повільно так і неухильно зростає ліс,—<br />
<br />
дерева-привиди<br />
<br />
шумлять немовленим життям всіх тих,<br />
<br />
що вчилися без тебе жити — і не змогли,<br />
<br />
і не знайшли собі притулку біля тебе<br />
<br />
й посеред світу... зосталось лише<br />
<br />
до ніг натомлених твоїх корінням чорним<br />
<br />
пригорнутись...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
СПРОБА ПОВЕРНЕННЯ<br />
<br />
<br />
Почнемо так:<br />
<br />
не володій нічим, не май нічого,<br />
<br />
крім пам'яті...<br />
<br />
Ота кімната, де ми з тобою прожили<br />
<br />
два літніх тижні й два осінніх,<br />
<br />
ще й до тепер мені спокою не дає...<br />
<br />
Там зліва від дверей<br />
<br />
жовтів пейзаж в дешевому багеті,<br />
<br />
а тьмяні вікна смужками з газет<br />
<br />
були заклеєні хрест-навхрест:<br />
<br />
то господиня хвора ще з війни<br />
<br />
від самоти і просовітської житухи<br />
<br />
боялася нічних бомбардувань, —<br />
<br />
було нам смішно з того страху,<br />
<br />
ми їй платили за кімнату —<br />
<br />
за кожен тиждень, і опісля<br />
<br />
вже не боялися нічого,<br />
<br />
в три шклянки розливали "віорку",<br />
<br />
разом із господинею співали<br />
<br />
її улюблене: "двадцять второго<br />
<br />
июня, ровно в четыре часа<br />
<br />
Киев бомбили, нам..." —<br />
<br />
нам було добре,<br />
<br />
трохи сумно,<br />
<br />
вже темрява підходила до вікон,<br />
<br />
хилила голову на паперовий хрест,<br />
<br />
а ти до мене прихилялась,<br />
<br />
світилось тіло, білі птахи<br />
<br />
з моїх обіймів виривались, ломали<br />
<br />
крила, знову й знов<br />
<br />
вертались в чорному сплетінні,<br />
<br />
щоб вже не розрізнити рук і крил...<br />
<br />
Там тіні ворушились по кутках,<br />
<br />
і хворий місяць прикидався ясновидцем,<br />
<br />
там хором все молились цвіркуни,<br />
<br />
щоб їхня смерть була нам воскресінням...<br />
<br />
<br />
<br />
Тепер зима...<br />
<br />
І зовсім інша жінка,<br />
<br />
прикрившись білим простирадлом,<br />
<br />
босоніж йде до дзеркала навпроти<br />
<br />
великого й холодного вікна...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
КОЛИСКОВА<br />
<br />
<br />
<br />
моя молитва до твого сумного тіла<br />
<br />
метаболічний текст перетворення<br />
<br />
краплинок щоденної ртуті<br />
<br />
в марґінез небуття<br />
<br />
<br />
<br />
падають, розбиваються, відлітають<br />
<br />
запахи поту, дощу, зеленого листя<br />
<br />
<br />
<br />
твоє тіло світиться в темряві білим<br />
<br />
птахом<br />
<br />
<br />
<br />
кожної ночі він зовсім інший<br />
<br />
мене се так дивувало спочатку<br />
<br />
але потім я Призвичаївся<br />
<br />
бо кожного разу той птах гинув<br />
<br />
<br />
<br />
задушений в моїх обіймах<br />
<br />
задушений моїм мовчанням<br />
<br />
задушений моїм досвідом виживання<br />
<br />
<br />
<br />
моїм досвідом дозволеного вбивства<br />
<br />
тому кожного разу він був зовсім інший<br />
<br />
<br />
<br />
знаю, тобі страшно прокидатися поряд<br />
<br />
мене<br />
<br />
від мого нічного крику<br />
<br />
але, прошу тебе, не треба так часто<br />
<br />
повторювати, що<br />
<br />
від моїх поцілунків на губах<br />
<br />
залишається<br />
<br />
присмак заліза, я знаю про се<br />
<br />
до вікна нахиляється ніч, не хвилюйся<br />
<br />
я їй виколю очі<br />
<br />
коли ж в тій осліпленій темряві<br />
<br />
ти почуєш мій крик, розбуди мене,<br />
<br />
розштовхай<br />
<br />
я прокинуся й ще раз згадаю, хто я<br />
<br />
і звідки<br />
<br />
і чому саме тут, біля тебе, згадаю<br />
<br />
обережними пальцями брайлівський<br />
<br />
текст<br />
<br />
ти перестанеш плакати, пригорнешся<br />
<br />
розкритим всім до мого божевільного<br />
<br />
бажання<br />
<br />
навік сховатися в твоєму тілі<br />
<br />
<br />
<br />
падають, розбиваються, відлітають<br />
<br />
запахи поту, дощу , зеленого листя<br />
<br />
<br />
<br />
тепер зима — без снігу, без дощу<br />
<br />
народний рух збирає мітинґ,<br />
<br />
кричу із всіма<br />
<br />
поперемінно "ганьба" і "слава"<br />
<br />
<br />
<br />
а потім знову залишаюся один<br />
<br />
<br />
<br />
тепер я маю вдосталь часу не думати<br />
<br />
чому нам снився потаємний світ<br />
<br />
і хто приходив звідти в наші<br />
<br />
сновидіння<br />
<br />
тепер я маю вільний час не думати<br />
<br />
про тебе<br />
<br />
<br />
<br />
лиш пальці зберігають Брайля текст<br />
<br />
але без дотику хиріє пам'ять<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
— СПРОБА ОСТАННЯ —<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ПЕЙЗАЖ, НЕДОВТІЛЕНИЙ В ПТАХА<br />
<br />
<br />
<br />
Н. М.<br />
<br />
<br />
<br />
1<br />
<br />
...я прокинувся в темряві (цокав будильник), прокинувся<br />
<br />
від того, що хтось плакав поряд мене,<br />
<br />
нікого не було, кімната<br />
<br />
просвітлена відблисками повного місяця,<br />
<br />
на столі біля дзеркала<br />
<br />
шурхотів крильми недомальований янгол,<br />
<br />
під кожним вікном (за прозорими шибами)<br />
<br />
манячіли сині постаті чорних коханців:<br />
<br />
один двома руками притискав до грудей<br />
<br />
сокиру,<br />
<br />
тримав її так, ніби приніс оберемок<br />
<br />
тюльпанів,<br />
<br />
другий цілився в місяць з рушниці,<br />
<br />
третій на шию незграбно припасовував<br />
<br />
мотузяну довгу краватку, дурнувато<br />
<br />
й безгучно сміявся...<br />
<br />
я згадав, звідки прийшов і як звати<br />
<br />
жінку, що пустила мене на нічліг<br />
<br />
(третій день по зимі,<br />
<br />
поминальна субота),<br />
<br />
тільки власного імені я не міг<br />
<br />
пригадати,<br />
<br />
жіночий голос про щось допитувався в мене —<br />
<br />
звідки в тебе цей шрам на щоці!<br />
<br />
(ти так схожий на вмерлого брата)<br />
<br />
звідки в тебе цей туск на обличчі?<br />
<br />
(ти так схожий на тих, що приходять<br />
<br />
запізно)<br />
<br />
<br />
<br />
2.<br />
<br />
жінка стояла спиною до дзеркала, чотири<br />
<br />
птахи сиділо у неї на руках, піднятих<br />
<br />
на рівні плечей, над землею<br />
<br />
ті, що сиділи на лівій руці —<br />
<br />
білий, блакитний<br />
<br />
<br />
<br />
ті, що сиділи на правій руці —<br />
<br />
рожевий і жовтий<br />
<br />
<br />
<br />
"...було у птаха білих два крила,<br />
<br />
(чому у птаха тільки два крила?),<br />
<br />
він прилетів найпершим<br />
<br />
і найпершим згинув,<br />
<br />
а я тоді, ще темна і мала,<br />
<br />
мене, здавалося, весь світ<br />
<br />
покинув,<br />
<br />
коли я починала малювать<br />
<br />
на білих аркушах,<br />
<br />
на білих островах,<br />
<br />
куди ховалася і не змогла<br />
<br />
сховатись,<br />
<br />
хоча б одного птаха врятувать,<br />
<br />
і не впустити з неба — на церату..."<br />
<br />
<br />
<br />
вона підійшла до грубки, відчинила дверцята<br />
<br />
й совком розворушила в ній вогонь,<br />
<br />
мені ж здалося, що до тліючих жарин вона<br />
<br />
торкалася оголеною рукою й від тих дотиків<br />
<br />
жарини спалахували чисто і ясно, рожеві пелюстки<br />
<br />
опускались їй прямо в долоні, жінка<br />
<br />
стояла на повний зріст, розсипаючи з пригорщі<br />
<br />
вогненний червоний квіт, він сипавсь до її<br />
<br />
босих ніг, а потім, відсахнувшись, злітав стрімко в гору<br />
<br />
і вже вся її постать у білій довгій сорочці<br />
<br />
була охоплена тим мерехтінням,<br />
<br />
і мали ті спалахи якийсь свій особливий ритм,<br />
<br />
неначе вогонь намагався про щось розповісти, донести<br />
<br />
випадковому пришельцю щось дуже важливе,<br />
<br />
не відоме нікому, відкрите тільки йому і його господині,<br />
<br />
збережене ними в чорних глибинах мовчазних тисячоліть;<br />
<br />
неусвідомлено мої руки потягнулися назустріч<br />
<br />
розтривоженому<br />
<br />
бажанню неможливого діалогу, очі вже розрізняли<br />
<br />
десятки вогненних відтінків багряного,<br />
<br />
живого кольору, але слів для того,<br />
<br />
щоб ними означити побачене і відчуте,<br />
<br />
у мене не було, все те швидко щезало<br />
<br />
з очей, а потім повільно вивітрювалось<br />
<br />
з пам'яті, й тільки саме відчуття<br />
<br />
сприймання неймовірних кольорів ховалося<br />
<br />
назавжди десь в підсвідомості,<br />
<br />
щоб лиш зрідка підніматися на<br />
<br />
поверхню моїх видінь, на поверхню<br />
<br />
її малюнків...<br />
<br />
<br />
<br />
3.<br />
<br />
"зачекай... не треба поспішати... ніч тільки перейшла<br />
<br />
на половину і впоралась з молодиком... так, так,<br />
<br />
ти помилився... місяць не вповні, і світло падає<br />
<br />
зовсім не звідси... жовтаво-золотистий серп<br />
<br />
вона вже встигла заховати собі в живіт, приємне й<br />
<br />
тепле харакірі — єдина втіха в нашій глухомані..."<br />
<br />
<br />
<br />
"...прислухайся... чийсь обережний шурхіт, холодний<br />
<br />
шелест... хтось тихо двері відчиняє..."<br />
<br />
<br />
<br />
"тепер вгадав, хоча про нього я ще не встигла<br />
<br />
розповісти: то з берегів опівнічних, з болотяних<br />
<br />
глибин виходить Х т о с ь, він завжди підкрадається<br />
<br />
нечутно, стає за спиною і важко дихає мені на<br />
<br />
плечі, чомусь не любить він, коли я коси розпускаю, —<br />
<br />
тоді боїться доторкатися до мене,<br />
<br />
біля дверей сінешних ніч стовбичить,<br />
<br />
зітхає важко, а як розвидниться —<br />
<br />
щезає...в кімнаті лишається прокислий<br />
<br />
запах сперми..."<br />
<br />
<br />
<br />
"цієї ночі мені приснилися слова, написані білою<br />
<br />
крейдою на чорній дошці, підсвітлені зсередини жовтавим,<br />
<br />
мерехтливим світлом, немов кожне слово ховало в собі<br />
<br />
кимось запалену свічку і кожне мало своє особливе<br />
<br />
звучання, — здавалося, біля них присутні чиїсь<br />
<br />
вуста, язик, напіврозірвані трахеї, з яких<br />
<br />
вологим і тремким потоком пливли окремі звуки,<br />
<br />
крики, зойки, знеможені стогони, шурхоти, шерехи,<br />
<br />
вечірній шепіт,<br />
<br />
що на моїх очах обростав плоттю видимих<br />
<br />
знаків, схожих на числа і літери одночасно,<br />
<br />
а все разом — оте світіння, звучання,<br />
<br />
можливість бачити незрозумілу мову —<br />
<br />
на мить єдиним спалахом звільнило всю мою істоту<br />
<br />
від страху й залежності перед лінійним часом,<br />
<br />
де за понеділком обов'язково має прийти вівторок,<br />
<br />
середу покриває четверг, а п'ятниця невмолимо<br />
<br />
переходить в суботу, — тільки неділя, день воскресіння,<br />
<br />
там завжди чомусь відсутній, —<br />
<br />
ніби в кінці довгого коридору днів тижня, місяця, року<br />
<br />
бракувало останніх дверей, крізь які<br />
<br />
ми виходили б на свободу зовсім іншого існування,<br />
<br />
не потрапляючи відразу ж з суботи в понеділок,<br />
<br />
над яким день і ніч горить неонове червоне гасло:<br />
<br />
"Арбайт махт фрай!"<br />
<br />
<br />
<br />
(на мої допитування, коли саме я з'явився на світ,<br />
<br />
мати мені розповіла, що сталося це в неділю,<br />
<br />
у дерев'яній хаті (не в лікарні), якраз над вечір, коли<br />
<br />
в сільському переповненому клубі<br />
<br />
показували індійський фільм<br />
<br />
"БРОДЯГА", який вона так хотіла подивитися,<br />
<br />
але той фільм більше до нас не привозили, — можливо,<br />
<br />
саме тут ховається причина, чому наприкінці<br />
<br />
всієї черги днів відсутній<br />
<br />
день свободи)<br />
<br />
<br />
<br />
... і ось тепер, посеред сновидіння,<br />
<br />
до мене вперше повернулось відчуття збереженого часу<br />
<br />
він вже не був розірваний на понеділки, на "позавчора"<br />
<br />
й "сьогодні", — я раптом зрозумів: мені приснилася<br />
<br />
любов, останній день, і звільнення,<br />
<br />
і смерть... і я ще встиг до твого доторкнутися обличчя...'<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ЩЕ ЛІТО...<br />
<br />
....................................<br />
<br />
....................................<br />
<br />
(з листа гетьмана Мазепи<br />
<br />
Мотроні Кочубей)<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
... неділя, ранок:<br />
<br />
відновлена<br />
<br />
в нічному, ще сонному, тілі<br />
<br />
старожитнього саундшафту:<br />
<br />
густі недільні<br />
<br />
дзвони з Хрестовоздвиженської<br />
<br />
церкви: розігрітий простір пахтить<br />
<br />
і пахне скошеними дзвінницями...<br />
<br />
за моєї відстутности — хто розгойдує<br />
<br />
Твої важкі перса ? хто вертається<br />
<br />
в їхній теплий і перестиглий дзвін !<br />
<br />
— Він — н — н …<br />
<br />
— Він — н — н ...<br />
<br />
— Він — н — н …<br />
<br />
Біле віно і чорне віко<br />
<br />
береги й обереги<br />
<br />
земної жаги:<br />
<br />
поміж чорним і білим<br />
<br />
Твого поміжніжжя:<br />
<br />
ніжніше тихіше мовчи<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
* * ** * **<br />
<br />
<br />
<br />
Г о л о с : тіло душі<br />
<br />
але є ще інше “О” —<br />
<br />
.............................<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
— О д и н ... д в а ... т р и ... п е р в і р к а н а з а п и с... урівноваження горішнього<br />
<br />
регістру тональністю небуття ...<br />
<br />
<br />
<br />
... чи не найшвидше забуваються сновидіння, в яких є неймовірна нагода<br />
<br />
побачитися з назавше втраченими коханими, вернутися до потаємних місць<br />
<br />
зруйнованого саундшафту: порожнечі всіх шелестів й шерехів заборонених<br />
<br />
тут, в сьогосвітньому, але єдино можливих там дотиків і торкань,<br />
<br />
недоконаних промолянням, шептанням, всіх приречених називанням слів —<br />
<br />
перестиглих слів невимовного і щонічного . . .<br />
<br />
<br />
<br />
— Т а к ... т р о х и ч і т к і ш е ... щ е р а з п о в т о р и м о ...<br />
<br />
<br />
<br />
... Чи не там відбуваються наші зустрічі з чужими коханнями, чужим<br />
<br />
коханням — чужими не тобі персонально, а гамузом всьому світові,<br />
<br />
заклопотаному одноманітним відтворенням всіх підстав дня відривних<br />
<br />
(розривно-вибухових) календарів . . . чужими коханцями, яких бачиш на<br />
<br />
протилежному боці тобі неналежного часу, на протилежному березі<br />
<br />
недописаного колись тексту . . . й несподівано впізнаєш (вивільняючись від<br />
<br />
обіймів прирученого забуття) . . . впізнаєш у чужому сплетінні<br />
<br />
розколошкане не стільки в минулому, скільки в прийдешній зимі своє<br />
<br />
власне соборне тіло, — б а д і е н д с о у л — хоча б назву невипадково<br />
<br />
стертого на касеті Твого улюбленого блюзу, непотрібних нікому спогадів,<br />
<br />
знемовленого невимовним простору наших розмов . . .<br />
<br />
<br />
<br />
— О д и н ... д е в ' я т ь ... у в а г а ... спробуємо з'єднати інтервали мовчання в<br />
<br />
пошум обірваних порухів. Їхніх к р и л п р и с м е р к о в и х ...<br />
<br />
<br />
<br />
... т а м, де навіть від мого погляду напружуються Твої перса під затісною<br />
<br />
для них (і для літа) школярською блюзкою ... виберу тут найостанніше із<br />
<br />
означень: сніжність, — щоб не порушити Твоєю відсутністю<br />
<br />
синонімічне занімілий і заборонений ряд ...<br />
<br />
<br />
<br />
... м о в ч и т и х і ш е ,<br />
<br />
г о в о р и м о в ч а з н і ш е :<br />
<br />
х т о с ь б і л я т е б е<br />
<br />
в т е м р я в і д и ш е ...<br />
<br />
<br />
<br />
Г о л о с: тиша і тіло Т в о є ї душі...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
(З + 1 + 1)<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
білий світ — чорнийхліб — теплий хліб<br />
<br />
<br />
<br />
німина тихо сіно жує<br />
<br />
<br />
<br />
тихе світло у світ прибує<br />
<br />
<br />
<br />
чорний хлів святим місцем<br />
<br />
<br />
<br />
стає<br />
<br />
тихим святом стає білий<br />
<br />
світ<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
чорний хліб — моє тіло й Твоє<br />
<br />
<br />
<br />
білих крил тихоліт, теплосніг<br />
<br />
<br />
<br />
над Малим, до Маріїних<br />
<br />
ніг...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
МЕМОРАНДУМ IV<br />
<br />
<br />
<br />
(Із циклу "Речові докази")<br />
<br />
<br />
<br />
"... я так часто хворів, коли був малий, що інколи мені<br />
<br />
здається — той хлопчик не дожив сюди, в мою дорослу захи-<br />
<br />
щеність, в оцю, ще з вчора нетоплену кімнату, де в бічнім<br />
<br />
закапелку, ліворуч і ближче вікна, заклеєного хрест-навхрест<br />
<br />
паперовими смужками / на випадок нічних бомбардувань / час від<br />
<br />
часу сидить хтось завжди мовчазний, нероздягнений, завше голод-<br />
<br />
ний — то В о л о д а р З и м о в и х П т а х і в ...<br />
<br />
<br />
<br />
тепер він з'являється майже щоночі, — бо ж раніше приходив тіль-<br />
<br />
ки в святечно-статечні дні — коли було мені зовсім погано,<br />
<br />
хоча ніде й нічого не боліло й температура була далеко від<br />
<br />
тридцяти вісьми й вісім, — візьми з підвіконня шклянку з чер-<br />
<br />
воним вином і вилий його трохи на сніг, а решту —<br />
<br />
на руки В о л о д а р я П т а х і в З и м о в и х ... —<br />
<br />
сьогодні я теж хочу мовчати, але ж сюди ти вернешся, мабуть,<br />
<br />
не скоро й нагоди такої в мене більш не буде —<br />
<br />
— я хочу розповісти тобі<br />
<br />
про неможливість щось комусь розповісти: про те, як в<br />
<br />
розпеченім просторі болю у скронях, у клітці здичавілих<br />
<br />
сновидінь з'являються раптом спогади-сходи<br />
<br />
вглиб<br />
<br />
зруй-<br />
<br />
нова-<br />
<br />
ного часу, де доросла приреченість<br />
<br />
обережно торкається<br />
<br />
дитячого здивованого вміння перетворювати схованки тим-<br />
<br />
часові на позамежні<br />
<br />
/ напівпритомним непідвладні короїдам /<br />
<br />
сховища-гнізда:<br />
<br />
там ти не той,<br />
<br />
чорний птах — твій зимовий<br />
<br />
володар — неба сліпого німий<br />
<br />
споглядальник, —<br />
<br />
падає сніг,<br />
<br />
розпадається<br />
<br />
колір...<br />
<br />
в лікарняній палаті / вапном побіленій кімнаті /<br />
<br />
тебе дочекається хлопчик:<br />
<br />
<br />
<br />
там на двох вам залишили<br />
<br />
пару білих обвуглених<br />
<br />
крил...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
С п р о б а і н ш о г о<br />
<br />
р и т м у<br />
<br />
<br />
<br />
зима — не ми — не нам<br />
<br />
поверне<br />
<br />
набуток літа — тіло<br />
<br />
темне<br />
<br />
в підкірку кари — гріх<br />
<br />
таємний<br />
<br />
і слово-ніж<br />
<br />
хтось покладе<br />
<br />
в рожеве й тепле<br />
<br />
поміжніжжя<br />
<br />
оранти оріїв — не ми<br />
<br />
в катівнях спогадів заснулі<br />
<br />
в обіймах пам'яті-зими<br />
<br />
<br />
<br />
господар крейди —<br />
<br />
герус коми<br />
<br />
мене до пазухи ховає<br />
<br />
і гріє тихим божевіллям<br />
<br />
і забуттям наймень вертає<br />
<br />
мене додому — в домовину<br />
<br />
де хвора дівчинка — сестра<br />
<br />
покаже стежку потаємну<br />
<br />
на дно сподіванок<br />
<br />
дитячих<br />
<br />
і несподіванок<br />
<br />
старечих<br />
<br />
і птаха ночі — щоб на плечі —<br />
<br />
легеньким порухом приручить...<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ВДОМА<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
КРИШТАЛИК НЕБА РАННЬОЇ ВЕСНИ<br />
<br />
<br />
<br />
І СНІГ ТАК ВІДБИВАЄ СОНЦЕ<br />
<br />
<br />
<br />
ЩО ПРОТЕПЛІЛИ НАВІТЬ СНИ<br />
<br />
<br />
<br />
І МЕРТВЕ ОЖИВА ВІКОНЦЕ<br />
<br />
<br />
<br />
В НІМОМУ ХРАМІ НА ГОРІ<br />
<br />
<br />
<br />
ТАМ СОНЦЯ ПИЛ НА ВІВТАРІ<br />
<br />
<br />
<br />
В РОЗБИТИХ БАНЯХ СИНЬ ХЛЮПОЧЕ<br />
<br />
<br />
<br />
ВОСКРЕСЛО НЕБО І НЕ ХОЧЕ<br />
<br />
<br />
<br />
ЧИТАТЬ РОЗКРИТІ ПСАЛТИРІ<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Поезія Юрка Ґудзя (або як він сам називає її — сіленціографія) — це<br />
<br />
тексти-тихотворіння, де поряд зі словом не меншу роль відіграють<br />
<br />
паузи між словами, зони мовчання в самому слові, його ритмопорухи,<br />
<br />
організовані в певний хронотоп (часопростір), в якому засобом вислову<br />
<br />
стають знаки мовчання, мовні маргіналії; крапки, коми, апострофи,<br />
<br />
титли, дво- і трикрапки ets..<br />
<br />
<br />
<br />
При відтворенні сілеціографічних текстів за допомогою друкарської<br />
<br />
машинки оригіналом стає лише другий екземпляр машинопису — на<br />
<br />
ньому (відсутність копірки обов'язкова) залишаються одні білі знаки,<br />
<br />
відтиснуті крізь першу сторінку з чорними знаками.<br />
<br />
<br />
<br />
Тут: кожен жест, кожен порух, кожен дотик на поверхні письма<br />
<br />
залишає свій слід-ідентифікат, відповідно до реально здійсненого<br />
<br />
(невидимого) в часопросторі друкованої сторінки зусилля...<br />
<br />
Сілентивна поезія як різновид сучасного транеававґарду спирається<br />
<br />
на досвід атональної музики, на окремі звершення православного<br />
<br />
ісихазму — аскези мовчальництва, безмовного внутрішнього<br />
<br />
промовляння, всіх їхніх спроб хоча б наблизитись до невимовного...<br />
<br />
Хома БРУС,<br />
<br />
«Логомахія»<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
© 1997 Голос Громадянина 3 (190) Бібліотека сучасної Української поезії<br />
<br />
Виготовлено в ОП “Житомирська облдрукарня”.<br />
<br />
З готових діапозитивів. Зам.65.<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
Юрко Ґудзь — поет, прозаїк, есеїст, народився на<br />
<br />
Житомирщині, мешкає в Києві. Автор кількох<br />
<br />
поетичних збірників, численних публікацій у<br />
<br />
вітчизняній та зарубіжній періодиці. 1994 року на<br />
<br />
Міжнародному поетичному конкурсі в м.Тріуджо<br />
<br />
(Італія) отримав третю премію. В книзі “Боротьба<br />
<br />
з хворим янголом” вміщено поезії, частково<br />
<br />
представлені ва згаданому конкурсі й поза ним, у<br />
<br />
просторі сьогосвітнього життя і виживання...<br />
<div>
<br /></div>
Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-17134953430375851002018-01-19T09:52:00.000+02:002018-01-19T11:03:22.922+02:00Юрко Ґудзь. Знаки білої крові (Поетична збірка, 1992)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7tsdrVV0RpcPpg2tc9lI-o6bre4rZagV346DYFpGUlvlmppDf1lRpvMnqbukVzvhSUe48sUYDxr9nnZM4xqwawuJdT6NXx94iLCUYb9nHnI4tB9KwgxqCJITXgenB9cbC5sGlhn3ha_tr/s1600/%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8-0002%252B%25D0%25B1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="851" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7tsdrVV0RpcPpg2tc9lI-o6bre4rZagV346DYFpGUlvlmppDf1lRpvMnqbukVzvhSUe48sUYDxr9nnZM4xqwawuJdT6NXx94iLCUYb9nHnI4tB9KwgxqCJITXgenB9cbC5sGlhn3ha_tr/s320/%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8-0002%252B%25D0%25B1.jpg" width="170" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
Бібліотека журналу «Авжеж»<br />
<br />
Юрко Ґудзь<br />
<br />
ЗНАКИ БІЛОЇ КРОВІ<br />
<br />
Поезії<br />
<br />
Житомир<br />
КВО «Газета «Житомирський вісник»<br />
1992<br />
<br />
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNSti6fLaErGMVpk-WGWFkRyapm_2zBk-oDyeBdqVsHA1D0_8oCtjjSg0877ShMOTtIBGYINk2teFOUOoT8LhmZ9eeT5FvKZYoQkXshCRhbCY1cwBQiac6FhxMnLnHLJDiUgoZE1tQcTmE/s1600/%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8-0001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1033" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNSti6fLaErGMVpk-WGWFkRyapm_2zBk-oDyeBdqVsHA1D0_8oCtjjSg0877ShMOTtIBGYINk2teFOUOoT8LhmZ9eeT5FvKZYoQkXshCRhbCY1cwBQiac6FhxMnLnHLJDiUgoZE1tQcTmE/s320/%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8-0001.jpg" width="206" /></a><br />
<br />
<br />
Знаки білої крові<br />
<br />
Юрко Ґудзь<br />
<br />
<br />
<br />
ХЛІБ І ВИНО. БЕЗ ПОВЕРНЕННЯ<br />
<br />
СПІВАНКА<br />
<br />
Ой біля кленового ґанку<br />
забули дівочу співанку!<br />
<br />
Усі розійшлися,<br />
ні слуху, ні духу —<br />
і ті, що співали,<br />
і той, що їх слухав.<br />
<br />
Усі розійшлися...<br />
Ніхто не почує,<br />
як тиха співанка<br />
під ґанком сумує.<br />
<br />
Вже вечір надибав<br />
спочинок у мальвах.<br />
Самотня садиба<br />
у зоряних сальвах.<br />
<br />
Як тихо на світі!<br />
Знов зірка упала…<br />
Дівоча співанка<br />
до ранку не спала.<br />
<br />
Вже літо згоріло.<br />
Відпахло чар-зілля.<br />
Шумлять, дотлівають<br />
осінні весілля.<br />
<br />
А той, що їх слухав,<br />
сидить біля ґанку —<br />
ніяк не згадає<br />
забуту співанку...<br />
<br />
<br />
**<br />
Позакидало снігом всі дороги.<br />
Відходять мовчки ночі, дні.<br />
І поряд з образом святого<br />
Вінок цибулі висить на стіні.<br />
<br />
<br />
НІЧ НА РІЗДВО<br />
<br />
І<br />
<br />
Так морозно і зоряно над світом!<br />
Крізь вікна ночі падає згори<br />
Холодне світло білим квітом<br />
На заспані людські двори.<br />
<br />
Серед істот німих, у дерев'яній кліті<br />
Знайде притулок жінка і старий.<br />
Так буде тихо, урочисто в світі, —<br />
Лиш дихання ягнят. Заснув малий.<br />
<br />
Крізь ясла сіно пахне літом.<br />
Жують воли зів'ялий цвіт.<br />
Надворі сніг. Через небесне сито<br />
Далеке літо до замерзлих ніг...<br />
<br />
ІІ<br />
<br />
А в небесах триває дике полювання!<br />
Над полем, лісом, річкою, селом<br />
В шалені гони втягнуті дорання,<br />
Летять вітри за чорним помелом<br />
Кошлатих хмар. Та піднімають плити<br />
Нічної темряви фантазії боги,<br />
І ніби вперше починає жити<br />
Мій білий світ, захований в сніги.<br />
<br />
<br />
ПОВЕРНЕННЯ<br />
<br />
В шістнадцять років, на Різдво<br />
я добирався до свого села<br />
І мерз на нічних вокзалах<br />
Києва, Малина й Звягля.<br />
Згорнувшись в бублик,<br />
На дерев'яній лаві<br />
від холоду не міг заснути,<br />
а крізь важку дрімоту<br />
вчувався безнадійний запах<br />
гарячих дерунів...<br />
У війську відслуживши,<br />
я добирався до свого села —<br />
тоді весна була холодна, рання<br />
і Великодня довга ніч.<br />
Вокзал переповнений людом,<br />
немає навіть де присісти,<br />
і прямо на запльованій підлозі<br />
під вивіскою “Перукарня”<br />
хропе безногий інвалід.<br />
Тепер вже тридцять.<br />
Додому все ніяк не доберуся.<br />
Отож і думаю —<br />
моя періодична безпритульність<br />
перетворилась в правило життя, —<br />
І не лише мого: здається,<br />
цілий світ ночує на вокзалі<br />
і біля втомленого діда<br />
дрімає чорний пес.<br />
... А, може, справді, марна справа<br />
у невлаштованому світі<br />
влаштовувать своє життя?<br />
Та скоро ранок...<br />
Пожалілись — і далі помандруєм,<br />
аж поки люди на землі<br />
не віднайдуть свій спільний дім.<br />
А біля них — і я зігріюсь...<br />
<br />
<br />
**<br />
Я жінку знав<br />
З очима пійманого птаха.<br />
В глибинах погляду —<br />
дівоча чистота.<br />
Сумна, проста,<br />
самотня, тиха.<br />
Собі на лихо<br />
Я жінку ту придумаю...<br />
Собі?<br />
<br />
<br />
**<br />
Без тебе<br />
Вже прожито майже рік...<br />
Якби я знав,<br />
Якби ти розуміла…<br />
Відходить серпень.<br />
Як душа без тіла<br />
Урочисто сумує Фредерік.<br />
Без тебе — крізь життя...<br />
<br />
<br />
**<br />
І смуток, як струмок —<br />
біжить, дзюрчить,<br />
тихенько щось лепече<br />
посеред пнів<br />
і днів без тебе...<br />
<br />
<br />
**<br />
Зимовий ранок. Темно ще.<br />
У темряві іду до школи.<br />
Порожній клас,<br />
До першого уроку півгодини.<br />
Заходять діти, тихо привітавшись,<br />
І мовчки ждуть.<br />
Сьогодні я вам розповім<br />
про перший подвиг мужнього Геракла—<br />
(у слові “мужній” живе холодний вуж),<br />
Всесвітній дурень нищить звірів,<br />
Кентавр Хірон поранений кричить…<br />
Дітей обличчя напівсонні,<br />
Ще зберігають тіні сновидінь.<br />
Коли вночі підхоплюються, плачуть<br />
від жаху, в передчутті<br />
майбутнього життя...<br />
<br />
Дзвінок. І треба йти.<br />
Останнє, що встигаю — поглянути в вікно<br />
очима хлопчика з “камчатки”:<br />
Хитає вітер чорне дерево,<br />
і, грузнучи в снігу,<br />
до нас бреде немейський лев.<br />
<br />
<br />
**<br />
Людині мало єдності з вогнем,<br />
Людині мало єдності з водою.<br />
Поляжем в землю, терном проростем…<br />
Чому ж я тут, покинутий Тобою?..<br />
<br />
<br />
Померла баба Якилина<br />
<br />
Червоні півники на білих рушниках,<br />
І чорні квіти хрестиком по краю.<br />
2/VІ.-86<br />
<br />
<br />
**<br />
Івану МАРЧУКУ<br />
<br />
Синій присмерк тече у вікно.<br />
У кімнаті немає нікого.<br />
Тільки звідки цей страх і тривога,<br />
що тебе вже забули давно?<br />
<br />
І кому всі полишені знаки:<br />
мак червоний, тополя, хатина?<br />
Білий світ, мов забута дитина,<br />
виглядає себе край дороги…<br />
<br />
<br />
**<br />
Жест її руки, коли вона поправляє волосся,<br />
відкидаючи його з чола,<br />
розкриває завісу маленького єдиного театру,<br />
де веселі та журливі думки<br />
і почуття, що ховались в лаштунках пам'яті,<br />
приходять і живуть, непомітно зникають<br />
на сцені її обличчя...<br />
О, скільки тих акторів відійшло,<br />
і замість шовковистої завіси,<br />
яку я так любив,<br />
лягла незмірна чорнота.<br />
Закінчилась вистава.<br />
Єдиним глядачем був вечір,<br />
Та й він дрімав,<br />
Ніхто не бачив,<br />
як тихо піднімалася по східцях<br />
маленька дівчинка, тримаючись за місяць.<br />
<br />
**<br />
Ми пробивались до Софії<br />
Крізь спеку, непорушні вії<br />
Німого міста, чад асфальту —<br />
А потім перейшло на смальту<br />
Вечірнє світло, наші тіні…<br />
<br />
<br />
**<br />
понеділки понеділки понеділки понеділки понеділки<br />
вівторки вівторки вівторки вівторки вівторки<br />
середи середи середи середи середи<br />
черверги черверги черверги черверги черверги<br />
п’ятниці п’ятниці п’ятниці п’ятниці п’ятниці<br />
суботи суботи суботи суботи суботи<br />
А де ж НЕДІЛЯ? Нема…<br />
В неділю я народився…<br />
<br />
**<br />
Ріка текла, як міф…<br />
Гойдалися віки на хвилях,<br />
І білі наближалися вітрила, -<br />
Далека пам’ять висилала знаки…<br />
Про що тужив твій погляд?<br />
Коротких днів, співзвучностей миттєвих<br />
Журний струмок вливавсь в<br />
ріку.<br />
Та що мені віки?<br />
У вічності твоє обличчя, -<br />
Відбився день в очах,<br />
І білі ті вітрила,<br />
І незбагненний плин ріки<br />
До синьої безодні неба.<br />
14/VIII-84<br />
<br />
**<br />
Ось продавець різноколірних<br />
квітів з паперу:<br />
посеред чорно-білої зими<br />
навпроти річища людського<br />
живу в підземнім<br />
переході<br />
а поряд мене —<br />
тихий хтось<br />
ладнає обважнілі крила<br />
також на продаж:<br />
пір'їну за пір'їною фарбує<br />
червоним, синім, золотим<br />
і зрідка — каже,<br />
мов до мене: «Я не той,<br />
що снивсь тобі, малому глушману<br />
і ясновидцю, —<br />
в німотних здичавіннях плоті<br />
в небесних схронах для імен<br />
ще ненароджених<br />
ти тільки вчишся говорити<br />
ще з глини зліплені трахеї<br />
слова найперші не забули<br />
ще довго мимо тебе<br />
йтимуть<br />
невидимі навчителі мовчання».<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
__________________________________________________<br />
Молитви тіла<br />
<br />
<br />
<br />
**<br />
ось був я<br />
ось була ти<br />
неврятований світ<br />
сивим світлом<br />
вливався крізь<br />
шиби кімнати<br />
тієї<br />
де число 505<br />
біля літери А<br />
зберігало в собі<br />
потаємні хвилини<br />
білих<br />
входжень твоїх<br />
у мої<br />
божевільні обійми<br />
де число 505<br />
зберігало в собі<br />
чорно-білий<br />
зимовий реєстрик<br />
наших дотиків<br />
й слів<br />
і мовчання речей<br />
тихих свідків<br />
всіх наших<br />
побачень…<br />
ненароджених сліз<br />
ти шукала<br />
на вулицях міста<br />
була сьома година<br />
вагітна останнім<br />
від’їздом<br />
а в кімнаті моїй<br />
розсипалось на атоми<br />
тіло<br />
білі привиди<br />
<br />
………………………………………..<br />
………………………………………..<br />
Повернення. Спроба перша<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
ТЬМЯНЕ ДЗЕРКАЛО<br />
<br />
кожного разу після твого від'їзду<br />
мені заново приходиться вчитися жити,<br />
вчитися ходити одному по Михайлівській,<br />
вчитися вертатися в кімнату під числом 505,<br />
коли для повернення немає жодної причини,<br />
вчитися прокидатися ранком без тебе,<br />
марно намагаючись зберегти відчуття сновидіння<br />
присутності миттєвої в мені<br />
твоїх сумних і запізнілих входжень,<br />
вчитися прокидатися посеред ночі від<br />
стуку в незачинені двері, за якими<br />
лиш порожнеча коридора і тьмяне дзеркало,<br />
але щоразу їх знову тобі відкривати,<br />
вчитися на снігом засипаних східцях<br />
обласної трупарні, місця мого підробітку,<br />
ловити подихом шкляні метелики<br />
твоїх, ще з літа, в мені захованих<br />
співанок...<br />
вчитися вже після роботи, не роздягаючись, лягати спати,<br />
щоб хоч на короткий час забути себе самого,<br />
того, що намагається навчитись тут<br />
без тебе жити, й повільно так і неухильно<br />
тим намаганням знищує себе і згадує<br />
когось ще незнайомого в собі,<br />
хто жив колись, ще до приходу болю,—<br />
повільно так і неухильно зростає ліс,—<br />
дерева-привиди<br />
шумлять немовленим життям всіх тих,<br />
що вчилися без тебе жити — і не змогли,<br />
і не знайшли собі притулку біля тебе<br />
й посеред світу... зосталось лише<br />
до ніг натомлених твоїх корінням чорним<br />
пригорнутись...<br />
<br />
<br />
**<br />
……………………………………….<br />
……………………………………….<br />
зимою літом чи весною<br />
того не відає ніхто<br />
хвилина євхаристії земної<br />
можливість дивних перетворень…<br />
<br />
<br />
**<br />
... посеред зими в обласному універмазі<br />
вона вибирає для себе легку<br />
крепдешинову сукню світло-блакитного<br />
кольору з білими квітами по всьому<br />
полю<br />
<br />
та й починає чекати пришестя весни<br />
щоб тоді одягнути її<br />
<br />
... тепер літо зіжмакана блакитного<br />
кольору<br />
сукня висить не спинці крісла<br />
так довго ти не повертаєшся в кімнату<br />
привид з відрубаними руками поглядом<br />
місячного сяйва визбирує на підлозі<br />
розсипані шпильки з твого волосся<br />
<br />
... ранком на столі під сірниковою<br />
коробкою<br />
ворушиться білий аркуш паперу<br />
ультиматум невмолимої Господині<br />
ми вже не встигнем його прочитати<br />
нерозгаданим залишається ще одне<br />
літо<br />
<br />
... де полинно-місячною стежкою моїх рук<br />
твоє тіло не поспішаючи вертається<br />
до власного витоку за ним поволі<br />
дибає осліплена коротким коханням<br />
душа<br />
каш обеліск і контрапункт<br />
<br />
... посеред зими в обласному універмазі<br />
<br />
<br />
<br />
КОЛИСКОВА<br />
<br />
моя молитва до твого сумного тіла<br />
метаболічний текст перетворення<br />
краплинок щоденної ртуті<br />
в маргінез небуття<br />
<br />
падають, розбиваються, відлітають<br />
запахи поту, дощу, зеленого листя<br />
<br />
твоє тіло світиться в темряві білим<br />
птахом<br />
<br />
кожної ночі він зовсім інший<br />
мене се так дивувало спочатку<br />
але потім я Призвичаївся<br />
бо кожного разу той птах гинув<br />
<br />
задушений в моїх обіймах<br />
задушений моїм мовчанням<br />
задушений моїм досвідом виживання<br />
<br />
моїм досвідом дозволеного вбивства<br />
тому кожного разу він був зовсім інший<br />
<br />
знаю, тобі страшно прокидатися поряд<br />
мене<br />
від мого нічного крику<br />
але, прошу тебе, не треба так часто<br />
повторювати, що<br />
від моїх поцілунків на губах<br />
залишається<br />
присмак заліза, я знаю про се<br />
до вікна нахиляється ніч, не хвилюйся<br />
я їй виколю очі<br />
коли ж в тій осліпленій темряві<br />
ти почуєш мій крик, розбуди мене,<br />
розштовхай<br />
я прокинуся й ще раз згадаю, хто я<br />
і звідки<br />
і чому саме тут, біля тебе, згадаю<br />
обережними пальцями брайлівський<br />
текст<br />
ти перестанеш плакати, пригорнешся<br />
розкритим всім до мого божевільного<br />
бажання<br />
навік сховатися в твоєму тілі<br />
<br />
падають, розбиваються, відлітають<br />
запахи поту, дощу, зеленого листя<br />
<br />
тепер зима — без снігу, без дощу<br />
народний рух збирає мітинґ,<br />
кричу із всіма<br />
поперемінно "ганьба" і "слава"<br />
<br />
а потім знову залишаюся один<br />
<br />
тепер я маю вдосталь часу не думати<br />
чому нам снився потаємний світ<br />
і хто приходив звідти в наші<br />
сновидіння<br />
тепер я маю вільний час не думати<br />
про тебе<br />
<br />
лиш пальці зберігають Брайля текст<br />
але без дотику хиріє пам'ять<br />
<br />
<br />
**<br />
ГОЛОС І КОЛІР<br />
<br />
о с ь і<br />
невеличка дощова ламентація<br />
пам'яті художника ТРАХтенберга<br />
людини з великої літери ять<br />
великої сумної людини<br />
що саме наприкінці цієї хвилини<br />
виходять з фіолетового кабріолета<br />
скидає з себе чорне пальто<br />
й білосніжне кашне<br />
задумливо й ніжно мочиться на них<br />
профільтрованим<br />
через єдину нирку жигулівським пивом<br />
бо ж другу нирку рівно три роки тому<br />
офіровано ним дивовижній<br />
красуні Ванді<br />
тій самій Ванді яка тепер<br />
не в Житомирі<br />
тій самій Ванді яку він вперше<br />
трахтенбергнув під мостом Мірабо<br />
через річку Тетерів через<br />
безодню роз'єднаного часу через<br />
з її знеможеним ойойойканням з її<br />
довжелезно-безсоромними<br />
ногами-ліанами<br />
блаженній<br />
пам'яті художника ТРАХтенберга<br />
на самому дні якої зберігалися<br />
баді енд соул тіло і душа жінки<br />
на ймення Ванда голос якої<br />
окремо від нас<br />
в привокзальнім джаз-бенді задрипаної<br />
(в порівнянні з Михайлівською)<br />
рю де Бланж<br />
перебирає на смак і на дотик мої<br />
кацаверівські блюзи<br />
не сумуй ми пошиємо з них тобі блюзку<br />
й попросимо воскреслого ТРАХтенберга<br />
розмалювати її<br />
хрестиками зірочками синкопами<br />
кольору щастя<br />
ось і<br />
поки що все<br />
безперечно ні в якому разі<br />
авжеж<br />
чумрачок<br />
<br />
<br />
СПОГАД ПРО ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР<br />
<br />
... розумієш, мій друже Трахтенбергу, справа не в тому,<br />
що нам болить,<br />
що біль цей роз'їдає нас, як мушлю шум океану,<br />
найгірше те, що ми так неухильно, майже непомітно<br />
переживем той біль, відлущений<br />
по нашій мірі<br />
нагадуванням про постійну присутність<br />
в наших перезрілих тілах<br />
і недозрілих душах<br />
дитинства, безпритульної юності, майбутньої смерті —<br />
всього одночасно, але<br />
пережиєм, пережуєм той непотрібний,<br />
незрозумілий хронотоп<br />
і будем жити п і с л я б о л ю, і не зумієм<br />
нічим його зафіксувати, зберегти — ні словом, ні криком,<br />
ні відчайдушним жестом, ні кольором на полотні...<br />
тепер дивуємся, — невже пройшло, замовчане переболіло,<br />
немов і не було, а ми<br />
живем, щоденно ходим на роботу, — крім вихідних<br />
і безпросвітних свят з парадами і мавзолеєм,<br />
і мертв'яком гранітним на майдані... Авжеж,<br />
та все-таки<br />
давай сьогодні пригадаєм самих себе, вербову<br />
гілочку зламаєм й запалим жовту свічку — не собі...<br />
<br />
<br />
ЗАКЛИНАННЯ ДОЩУ<br />
<br />
Смерть – то не наша країна,<br />
Смерть – то не наша країна,<br />
Смерть – просто не наша країна…<br />
<br />
Смерть – це дитяча пісенька,<br />
забута недавно,<br />
коротенька лічилка, яка чомусь завжди<br />
закінчувалась на мені,<br />
гра, на початку якої<br />
жіночі руки чорно-білою стрічкою<br />
тобі зав’язують очі,<br />
і в темряві<br />
ти намагаєшся пізнати<br />
чиєсь обличчя,<br />
торкаючись його губами<br />
й пам’яттю минулих потрясінь,<br />
і плачеш, і не впізнаєш…<br />
<br />
Коли ми пригадаєм все…<br />
Коли ми пригадаєм все…<br />
Коли ж ми пригадаєм все, –<br />
<br />
за шибами<br />
вологий шум передвечірній…<br />
<br />
<br />
<br />
ДЕНЬ ВОСКРЕСІННЯ ДЗИҐАРІВ<br />
(уривок з поеми "Мандри Мандрагори")<br />
<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
й білою стелею<br />
немає вікна<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
й білою стелею<br />
немає вікна<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
й білою стелею<br />
голосить моя безневинна вина:<br />
по-перше, —<br />
над ефектом скорочення масштабів<br />
Лоренца-Фіцджеральда,<br />
суть якого полягає в тому,<br />
що з точки зору нерухомого споглядальника<br />
вимірювані ним віддалі паралельно напрямку переміщень<br />
рухомого споглядальника в системі останнього<br />
виявляться значно вкороченими,<br />
як і життя обох споглядальників,<br />
що мали спільний, їм невідомий, контрапункт;<br />
по-друге,—<br />
над моїм передчасним вмінням зображувати<br />
за допомогою п'яти сірників,<br />
на прохання дівчаток з нашого класу<br />
й вчительки російської літератури,<br />
історію гріхопадіння Єви, —<br />
саме тоді, дивуючись невичерпності можливих комбінацій,<br />
я вперше усвідомив реальність існування виміру,<br />
означеного словом "смерть";<br />
по-третє, —<br />
над пісенькою з альбому "Клуб самотніх сердець сержанта<br />
Пеппера",<br />
в якій я розумів два-три слова, не більше,<br />
незважаючи на це, музика голосів чотирьох ліверпульців<br />
дивним чином зберігала в собі все,<br />
що не збулося ще в моєму власному житті:<br />
переживання любові, свободу пізнання навколишніх світів,<br />
не відгороджених назавжди смугастими стовпами,<br />
можливість вільного вибору й відсутність<br />
постійного страху,<br />
радість незаказармленої молодої сили, — бачиш,<br />
хоч спроба прорватися в обіцяні музикою світи<br />
рано чи пізно приводить в кімнату<br />
з червоними стінами й білою стелею,<br />
та це тільки початок давнього шляху,<br />
на якому дбайливо зав'язані за моєю спиною<br />
рукави гамівної сорочки здійснюють<br />
невтримну еволюцію до білих, поки що<br />
нерозправлених крил — перед новим пришестям<br />
В о л о д а р я О с і н н і х П е р е л ь о т і в , —<br />
там, де на білій площині прямокутної стелі<br />
застиг, розширений моїми зіницями, безгучний вибух,<br />
про неймовірну силу якого свідчать спотворені<br />
мегатонами німих почуттів обличчя:<br />
мовчазний плач<br />
мовчазний сміх<br />
мовчазний страх<br />
непередбачена зупинка неозвученого фільму,<br />
Глен Гульд валяється на підлозі, охопивши<br />
руками голову, не чіпайте його,<br />
він нічим не зможе вам допомогти,<br />
тим більше, що рояль глядачі-патріоти порубали сокирами<br />
й спокійно розійшлись, залишивши на екрані<br />
проекції нерухомих облич, порожні постаменти,<br />
розідрані знамена, закривавлені мапи імперій,<br />
лист до з'їзду кошового Сірка й турецького султана,<br />
металеві автоматичні наручники, сопілка,<br />
гіпсові погруддя сліпих вождів, повітряна кулька<br />
з презервативу,<br />
обкладинка самвидавського журналу "Фалос і Логос",<br />
пенсне, гумові манекени з слідами багнетних вправ,<br />
люлька-носогрійка, міксер, пощерблена шабля, чумрачок,<br />
малюнки хронопів, годинники фамів, калькулятор,<br />
незаповнений орден на арешт, котурни, брусочок мила,<br />
алюмінієва ложка з видряпаним на ручці девізом:<br />
"дембель неминучий як не минучий крах капіталізму",<br />
зелена філіжанка, марокаси, підставка для нот,<br />
крім цього, посеред вищеназваного шарварку завмерли,<br />
як повернення до попередньої безкінечної теми, слова,<br />
зафіксовані в просторі літерами латинської абетки:<br />
Неlр!<br />
Let it be!<br />
Abbey road!<br />
символи віри нашої юності, неперекресленої кулею<br />
Чепмена епохи<br />
початку повернення до власної ідентифікації,<br />
в прозорі сфери, де немає розмежувань<br />
на перше, друге й останнє,<br />
на вчора, сьогодні й на післязавтра,<br />
де в напруженому консонансі таємне слово Свобода<br />
євангелійним дотиком сонячного вітру<br />
звільняє свідомість від темряви набутого досвіду,<br />
дитячу гойдалку уяви — від перекладини простору-часу<br />
мить дорівнює вічності<br />
тільки звідки цей біль<br />
неодмінне повернення в кімнату з червоними стінами<br />
й білою стелею<br />
саме тут я мушу дочекатись на тебе<br />
незважаючи на відновлення здатності позачасової левітації<br />
я мушу тебе дочекатись<br />
встигнути зібратись з думками й лобом пробити<br />
в одній з чотирьох стін невеликий отвір<br />
вікно — крізь нього ти бачитимеш небо<br />
й зможеш крихтами казенної пайки годувати ластівок:<br />
<br />
ластівок годувати<br />
ластівок годувати<br />
ластівок годувати<br />
<br />
крізь намальовані ґрати<br />
Х А !!!<br />
<br />
<br />
Кінець вступної частини<br />
Травень-грудень 1980 р.<br />
<br />
* Назви альбомів квартету "Бітлз".<br />
<br />
<br />
ХРОНІКА ПОЧАТКУ ТРЕТЬОГО<br />
ТИСЯЧОЛІТТЯ<br />
<br />
І<br />
я бачив ящірку<br />
я любив марію<br />
я жив по чужих<br />
містах<br />
<br />
з и м о ю холодно<br />
н а в е с н і – с т р а ш н о<br />
я бачив небо<br />
я любив марію<br />
вона поверталась<br />
надвечір<br />
<br />
п а д а в с н і г<br />
й ш о в д о щ<br />
хлорофіл перетворивсь<br />
в попіл<br />
<br />
сойка кричить<br />
темно-зелена держава<br />
людям заборонили покидати<br />
її<br />
<br />
лиш б о ж е в і л ь н и х<br />
в і д п у с т и л и д о д о м у<br />
<br />
я бачив ластівку<br />
я любив марію<br />
я повернувся до<br />
неї<br />
<br />
ІІ<br />
нечутно<br />
очі покинутих міст<br />
заростають лісом<br />
нуклідним<br />
<br />
з и м о ю х о л о д н о<br />
н а в е с н і – с т р а ш н о<br />
<br />
жінка з обличчям<br />
осіннього озера<br />
вулицю переходить<br />
<br />
к р і з ь ш и б у р о з б и т у<br />
м е с н и к з и м о в и х в і к о н<br />
<br />
я бачив небо<br />
я любив марію<br />
я торкався її<br />
волосся<br />
<br />
щ о б з б е р е г т и п о б а ч е н е<br />
т р е б а б у л о п о м е р т и<br />
<br />
я н е в с т и г<br />
я з а л и ш и в с я ж и т и<br />
хто ж я<br />
тепер?<br />
свідок глухонімий<br />
здичавіння пейзажу:<br />
<br />
б а ч и в л ю б и в п о в е р н у в с я<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<br />
<br />
<br />
ПЕЙЗАЖ, НЕДОВТІЛЕНИЙ В ПТАХА<br />
<br />
Н. М.<br />
<br />
1<br />
...я прокинувся в темряві (цокав будильник), прокинувся<br />
від того, що хтось плакав поряд мене,<br />
нікого не було, кімната<br />
просвітлена відблисками повного місяця,<br />
на столі біля дзеркала<br />
шурхотів крильми недомальований янгол,<br />
під кожним вікном (за прозорими шибами)<br />
манячіли сині постаті чорних коханців:<br />
один двома руками притискав до грудей<br />
сокиру,<br />
тримав її так, ніби приніс оберемок<br />
тюльпанів,<br />
другий цілився в місяць з рушниці,<br />
третій на шию незграбно припасовував<br />
мотузяну довгу краватку, дурнувато<br />
й безгучно сміявся...<br />
я згадав, звідки прийшов і як звати<br />
жінку, що пустила мене на нічліг<br />
(третій день по зимі,<br />
поминальна субота),<br />
тільки власного імені я не міг<br />
пригадати,<br />
жіночий голос про щось допитувався в мене —<br />
звідки в тебе цей шрам на щоці!<br />
(ти так схожий на вмерлого брата)<br />
звідки в тебе цей туск на обличчі?<br />
(ти так схожий на тих, що приходять<br />
запізно)<br />
<br />
2.<br />
жінка стояла спиною до дзеркала, чотири<br />
птахи сиділо у неї на руках, піднятих<br />
на рівні плечей, над землею<br />
ті, що сиділи на лівій руці —<br />
білий, блакитний<br />
<br />
ті, що сиділи на правій руці —<br />
рожевий і жовтий<br />
<br />
"...було у птаха білих два крила,<br />
(чому у птаха тільки два крила?),<br />
він прилетів найпершим<br />
і найпершим згинув,<br />
а я тоді, ще темна і мала,<br />
мене, здавалося, весь світ<br />
покинув,<br />
коли я починала малювать<br />
на білих аркушах,<br />
на білих островах,<br />
куди ховалася і не змогла<br />
сховатись,<br />
хоча б одного птаха врятувать,<br />
і не впустити з неба — на церату..."<br />
<br />
вона підійшла до грубки, відчинила дверцята<br />
й совком розворушила в ній вогонь,<br />
мені ж здалося, що до тліючих жарин вона<br />
торкалася оголеною рукою й від тих дотиків<br />
жарини спалахували чисто і ясно, рожеві пелюстки<br />
опускались їй прямо в долоні, жінка<br />
стояла на повний зріст, розсипаючи з пригорщі<br />
вогненний червоний квіт, він сипавсь до її<br />
босих ніг, а потім, відсахнувшись, злітав стрімко в гору<br />
і вже вся її постать у білій довгій сорочці<br />
була охоплена тим мерехтінням,<br />
і мали ті спалахи якийсь свій особливий ритм,<br />
неначе вогонь намагався про щось розповісти, донести<br />
випадковому пришельцю щось дуже важливе,<br />
не відоме нікому, відкрите тільки йому і його господині,<br />
збережене ними в чорних глибинах мовчазних тисячоліть;<br />
неусвідомлено мої руки потягнулися назустріч<br />
розтривоженому<br />
бажанню неможливого діалогу, очі вже розрізняли<br />
десятки вогненних відтінків багряного,<br />
живого кольору, але слів для того,<br />
щоб ними означити побачене і відчуте,<br />
у мене не було, все те швидко щезало<br />
з очей, а потім повільно вивітрювалось<br />
з пам'яті, й тільки саме відчуття<br />
сприймання неймовірних кольорів ховалося<br />
назавжди десь в підсвідомості,<br />
щоб лиш зрідка підніматися на<br />
поверхню моїх видінь, на поверхню<br />
її малюнків...<br />
<br />
3.<br />
"зачекай... не треба поспішати... ніч тільки перейшла<br />
на половину і впоралась з молодиком... так, так,<br />
ти помилився... місяць не вповні, і світло падає<br />
зовсім не звідси... жовтаво-золотистий серп<br />
вона вже встигла заховати собі в живіт, приємне й<br />
тепле харакірі — єдина втіха в нашій глухомані..."<br />
<br />
"...прислухайся... чийсь обережний шурхіт, холодний<br />
шелест... хтось тихо двері відчиняє..."<br />
<br />
"тепер вгадав, хоча про нього я ще не встигла<br />
розповісти: то з берегів опівнічних, з болотяних<br />
глибин виходить Х т о с ь, він завжди підкрадається<br />
нечутно, стає за спиною і важко дихає мені на<br />
плечі, чомусь не любить він, коли я коси розпускаю, —<br />
тоді боїться доторкатися до мене,<br />
біля дверей сінешних ніч стовбичить,<br />
зітхає важко, а як розвидниться —<br />
щезає...в кімнаті лишається прокислий<br />
запах сперми..."<br />
<br />
"цієї ночі мені приснилися слова, написані білою<br />
крейдою на чорній дошці, підсвітлені зсередини жовтавим,<br />
мерехтливим світлом, немов кожне слово ховало в собі<br />
кимось запалену свічку і кожне мало своє особливе<br />
звучання, — здавалося, біля них присутні чиїсь<br />
вуста, язик, напіврозірвані трахеї, з яких<br />
вологим і тремким потоком пливли окремі звуки,<br />
крики, зойки, знеможені стогони, шурхоти, шерехи,<br />
вечірній шепіт,<br />
що на моїх очах обростав плоттю видимих<br />
знаків, схожих на числа і літери одночасно,<br />
а все разом — оте світіння, звучання,<br />
можливість бачити незрозумілу мову —<br />
на мить єдиним спалахом звільнило всю мою істоту<br />
від страху й залежності перед лінійним часом,<br />
де за понеділком обов'язково має прийти вівторок,<br />
середу покриває четверг, а п'ятниця невмолимо<br />
переходить в суботу, — тільки неділя, день воскресіння,<br />
там завжди чомусь відсутній, —<br />
ніби в кінці довгого коридору днів тижня, місяця, року<br />
бракувало останніх дверей, крізь які<br />
ми виходили б на свободу зовсім іншого існування,<br />
не потрапляючи відразу ж з суботи в понеділок,<br />
над яким день і ніч горить неонове червоне гасло:<br />
"Арбайт махт фрай!"<br />
<br />
(на мої допитування, коли саме я з'явився на світ,<br />
мати мені розповіла, що сталося це в неділю,<br />
у дерев'яній хаті (не в лікарні), якраз над вечір, коли<br />
в сільському переповненому клубі<br />
показували індійський фільм<br />
"БРОДЯГА", який вона так хотіла подивитися,<br />
але той фільм більше до нас не привозили, — можливо,<br />
саме тут ховається причина, чому наприкінці<br />
всієї черги днів відсутній<br />
день свободи)<br />
<br />
... і ось тепер, посеред сновидіння,<br />
до мене вперше повернулось відчуття збереженого часу<br />
він вже не був розірваний на понеділки, на "позавчора"<br />
й "сьогодні", — я раптом зрозумів: мені приснилася<br />
любов, останній день, і звільнення,<br />
і смерть... і я ще встиг до твого доторкнутися обличчя..."<br />
<br />
<br />
**<br />
...в темних руках забуття<br />
жінка тримає моє обличчя<br />
моє здичавіле ім'я<br />
наприпочатку зими самовидців<br />
<br />
(в темних руках забуття)<br />
<br />
жінка тримає моє обличчя<br />
розтулити боїться сліпі долоні<br />
пригадати боїться себе<br />
в зовсім іншому —<br />
... світлі?<br />
... світі?<br />
... святі?<br />
<br />
без можливості подвоєння голосних<br />
пасіонарність здвоєних безголосих<br />
набуває обрисів тихого божевілля<br />
на білім обрусі твоїх колін<br />
в гущині занімілих<br />
а б е т о к<br />
<br />
вечірні дерева<br />
діти німого бога<br />
край дороги<br />
себе виглядають<br />
Тезе<br />
29.VІІІ.92<br />
<br />
<br />
**<br />
В глибинах осені,<br />
В початках ранньої зими –<br />
зернини світла.<br />
<br />
**<br />
В старої липи<br />
біля нашої хати<br />
попрошу собі пам’ять<br />
про все, що буде<br />
в моєму житті, а значить,<br />
про все, що було в<br />
моїй смерті.<br />
Бо скоро мушу<br />
збиратись в дорогу,<br />
і треба про все розпитати<br />
в старої липи<br />
біля нашої хати, –<br />
щоб не забути,<br />
щоб повернутись,<br />
і встигнути<br />
в обійми темного дерева<br />
впасти…<br />
<br />
<br />
ПІД ВІКНАМИ БЕРЕЗОЛЯ<br />
<br />
Лесеві КУРБАСУ<br />
<br />
Як важко дихає земля<br />
крізь мокрий сніг!<br />
На відстані цих слів<br />
від мене —<br />
ніч, самотній сад,<br />
волога темрява.<br />
На світло до вікна<br />
посходились дерева<br />
і мовчки ждуть когось.<br />
Стою між ними, розумію,<br />
чому їх пробирає жах…<br />
Передчуттям<br />
весняних перетворень,<br />
Ніч смерті і життя, —<br />
безмовний крик вдаряється<br />
об шиби.<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<br />
**<br />
Я так довго один.<br />
Вже дощі<br />
Білих вишень зламали скерцо.<br />
На зелений жертовник весни<br />
Покладу своє серце...<br />
<br />
<br />
ЩЕКАВИЦЯ<br />
Позаростали Києва горби<br />
чортополохом, дерезою,<br />
безпам’ятно росте спориш –<br />
мовчальник і печальник придорожній,<br />
і безпритульний деревій…<br />
Та все перекрива чорнобиль –<br />
полинне зілля в зріст людини.<br />
<br />
Не говори, що вишні гіркуваті<br />
з гори, де віщий спить Олег –<br />
вони гіркі, як смерть,<br />
як смерть людей німих,<br />
ще до народження забутих,<br />
як смерть дітей в затруєних утробах, –<br />
їм навіть імена не зможуть повернуть:<br />
(А сон все ходить коло вікон)…<br />
Який тягар – носити власне ім’я<br />
і назви трав крізь імена дітей!<br />
<br />
<br />
МАТЕРІ<br />
Розп'яті на хрестах раби —<br />
Небесної свободи авіатори,<br />
А мимо них — улюбленці юрби,<br />
Вожді, царі, космічні гладіятори.<br />
І тільки ти застигла край дороги,<br />
Твоя печаль, спасенна і невтішна,<br />
Твоя безпомічна молитва<br />
До ранку тіні наші береже...<br />
<br />
<br />
**<br />
Зимовий вибух розкрива бруньки,<br />
а пам’ять ще задавлена снігами…<br />
я встав із праху, знов живу,<br />
я нескінченно буду поміж вами.<br />
Хоча б не тілом, подихом пройдусь,<br />
чи запахом дощів весняних,<br />
я шумом листя, вітром обернусь,<br />
щоб тільки бути поряд з вами…<br />
Прислухайся, і не спіши,<br />
бо я не можу голосом позвати,<br />
ні доторкнутись до руки,<br />
ні стан твій тонкий обійняти, –<br />
я шум дощу, я вирвався крізь ґрати,<br />
з країни темряви, безпам’ятства і сну,<br />
кленовим листям хочу припадати<br />
до ніг твоїх і посмішку ясну<br />
відчуть. Тому і повертаюся на землю,<br />
щоб бути безкінечно з вами,<br />
коли поля, розбуджені громами,<br />
напружено очікують зачать, –<br />
тебе я знов відважуюсь впізнать…<br />
<br />
**<br />
Ти пояснювала мені,<br />
чому на воді виникає<br />
місячна доріжка,<br />
і хто такі екстрасенси,<br />
і про вміння любовне<br />
давньогрецьких жінок.<br />
Ще так багато<br />
збирався розпитати в тебе...<br />
А нині докричатися не можу<br />
до твого берега,<br />
порослого травою забуття...<br />
<br />
А, може, правда,<br />
що любити жінку, —<br />
то значить змагатися<br />
з її непам'яттю?<br />
<br />
<br />
**<br />
Краси твоєї тільки свідок,<br />
німий і безпорадний.<br />
Освідчитись тобі не встиг –<br />
я тільки вчився говорити,<br />
шукав слова і музику до них,<br />
щоб всю тебе вони вмістили.<br />
А в серці зберігав вогненний біль<br />
тих чорних блискавок, що нас<br />
роз’єднаних на мить єднали.<br />
Згоріло все… А той вогонь<br />
і нині не погас –<br />
німий і трепетний вогонь,<br />
останній свідок красоти твоєї…<br />
<br />
<br />
**<br />
А дерево росте крізь полотно,<br />
До неба тягнеться живого…<br />
Зелений шум мене підхоплює малого,<br />
Мене старого опуска на дно.<br />
<br />
<br />
**<br />
<br />
І<br />
<br />
В льодяній шибі<br />
Прохукано тепле віконце.<br />
Крізь нього дивиться<br />
Мале дівча<br />
На білий світ,<br />
На безкінечну зиму.<br />
Я за вікном стою,<br />
Давно вже, сотні років,<br />
Закляк під снігом<br />
І від самоти, —<br />
Один-єдиний берест<br />
Біля хати, —<br />
То все, що залишилось<br />
Від мого життя.<br />
Дивлюсь на дівчинку.<br />
А в хаті тихо, тепло<br />
І нема нікого —<br />
Одна лиш я<br />
Та чорне дерево<br />
Загрузле у заметі.<br />
<br />
ІІ<br />
<br />
І марно третій хтось<br />
Розгадує таємні знаки:<br />
Самотнє дерево.<br />
Дівчатко, теплеє і темне,<br />
Безмірність білої зими.<br />
<br />
<br />
**<br />
на чорному асфальті<br />
кленові долоні<br />
розкриті в небо<br />
хоч крихту світла<br />
благає осінь<br />
я все вам<br />
роздала<br />
а ви ногами<br />
по долонях<br />
не бачите<br />
не чуєте<br />
мене<br />
<br />
<br />
**<br />
Той теплий вітер, та весна,<br />
та дівчинка в червоному береті<br />
до мене запізнилися тоді.<br />
А я не мав терпіння їх чекати,<br />
та й кинувся у білий світ,<br />
де все було обіцянкою щастя,<br />
де час майбутній — дні, літа<br />
мені являлися Любов'ю, —<br />
там все її носило імена.<br />
І що з того, що мало так збулося?<br />
В отих обіцяних світах<br />
ніщо не щезло, не пропало,<br />
й остання мить назавжди збереглась:<br />
крізь весни непрожиті ще свої,<br />
крізь всі безпам'ятні століття<br />
мені назустріч дівчинка біжить...<br />
<br />
<br />
ПАМ'ЯТІ ДІДА<br />
<br />
Я не дізнаю, що було<br />
У тім саду, покинутім тобою.<br />
Дороги всі туди перемело,<br />
І залишилося твоє село<br />
За білою високою стіною.<br />
<br />
Зими тягар — як гніт держави,<br />
Болять задушені слова...<br />
На площі міста — Вождь іржавий,<br />
За френч ховає жест лукавий,<br />
Прикрита снігом чорна голова.<br />
<br />
А ти не знаєш, що було,<br />
І потім все куди поділось...<br />
Згоріло серце, та вікно<br />
Ще довго в темряві світилось...<br />
<br />
<br />
ПЕРЕДЧУТТЯ<br />
<br />
З глибокої криниці<br />
Підняв я жбан води,<br />
А з неба – мертва птиця…<br />
Ти не ходи сюди!<br />
<br />
Живі ключі пропали,<br />
На всохлій гілці крук.<br />
Із хащі лісової<br />
Виходить Басаврюк.<br />
<br />
Вечірній храм палає,<br />
Музики вже мовчать,<br />
До серця притискаю<br />
Дівочих вуст печать.<br />
<br />
З глибокої криниці<br />
Підняв я жбан води –<br />
Холодної, страшної…<br />
Ізнов прийду сюди.<br />
<br />
<br />
ЗВІЛЬНЕННЯ I ВПІЗНАВАННЯ<br />
<br />
Вночі посеред зими<br />
роз'єднане<br />
наше тіло<br />
одне на дві<br />
невидимі<br />
душі -<br />
як дим<br />
прозорий<br />
безпритульний<br />
роз'єднане<br />
моїм (твоїм) побоюванням<br />
слів<br />
глухонімих, але<br />
видющих свідків<br />
окрушини<br />
замерзлих сліз<br />
холодний піт<br />
і кров на зламаному нігті<br />
все заново<br />
найперше — імена<br />
віднайдені на сміттєвиську<br />
підземних ліжбищ<br />
мінотавра<br />
й вустами болю —<br />
мимоволі<br />
назавжди завчені<br />
<br />
вночі посеред зими<br />
аноніми кохання —<br />
ме ми —<br />
очі темряви...<br />
<br />
_________________________________<br />
Балада про кропиву…<br />
<br />
__________________________________<br />
**<br />
<br />
ХВОРОБА ЗОРУ<br />
<br />
вожді, засліплені міражами влади<br />
влада, засліплена міражами держави<br />
держава, засліплена міражами вождів<br />
<br />
засліплені розпинають людину<br />
засліплені розпинають людину<br />
засліплені розпинають людину<br />
<br />
нема нікого, лиш зостались<br />
безпритульний рушник на хресті<br />
і самотня без тіла сорочка<br />
<br />
<br />
**<br />
На світі нема випадкової долі,<br />
Чайка над морем літає поволі<br />
Може й так ще на світі буває —<br />
Хтось і до мене крізь сон прилітає.<br />
<br />
<br />
<br />
СХІДЦІ ВГЛИБ ПАДОЛИСТУ<br />
<br />
ранок мокрої осені<br />
ай<br />
продірявлена чаша тепла<br />
зменшення зтоншення<br />
світла твого<br />
<br />
ранок ранами заростає<br />
у кімнаті прощань<br />
марні пошуки втілення<br />
тіні<br />
без світла твого<br />
<br />
ранок плямами крові<br />
плямкає<br />
на холодних раменах<br />
кровотечами з горла<br />
на перервах<br />
шкільних<br />
<br />
білий хлопчик<br />
серце суцільне без слів<br />
бавиться листям<br />
з чорних долонь<br />
з ваших облич<br />
облетілим<br />
<br />
ранок лейкозної осені<br />
край<br />
збожеволілих свідків<br />
без слів<br />
в ньому діти<br />
мої<br />
храми білої крові<br />
<br />
<br />
НІЧ ПЕРЕД СТРАТОЮ<br />
<br />
Пишіть мені листи до запитання,<br />
В міста, де я ніколи не бував:<br />
Афіни, Рим, Венецію, Костанцу,<br />
Буенос-Айрес, Відень, Зурбаган.<br />
На вулицях тих міст росте трава,<br />
Там наші тіні зможуть обійнятись.<br />
До ранку стане сива голова, —<br />
Вже треба йти...<br />
І не прощатись...<br />
<br />
<br />
**<br />
Немов відлуння чар,<br />
Просіяне крізь хмари,<br />
Був день як божий дар,<br />
А вже зійшли Стожари.<br />
<br />
Душа до зір летить,<br />
Забувши днів облуду.<br />
Я нині починаю жить,<br />
Не був я і не буду...<br />
<br />
<br />
ПОВЕРНЕННЯ В ЛУЧИН<br />
<br />
скільки в дзеркало не дивись<br />
не дочекаєшся тихого відгуку<br />
якщо встигнеш до мене на мить<br />
прихились<br />
твоє тіло забуте всіма хто любив<br />
колись<br />
набуває здатності всенепроникного звуку –<br />
<br />
в пам’яті слів, що сказати<br />
тобі не встиг<br />
в пам’яті слів, що не встигла<br />
ти відповісти –<br />
там збережено все<br />
там врятовано всіх<br />
тільки звідти немає ніякої<br />
вістки…<br />
<br />
<br />
НА МЕЖАХ<br />
<br />
І<br />
Зникає літо в полинах,<br />
Кров проступає на бинтах,<br />
У порожнечі завмирає серце, —<br />
Окрут повернення...<br />
Та в рідній хаті<br />
Щоночі душать сновидіння, —<br />
Я знову буду серед тих,<br />
Хто вже не вернеться з походу...<br />
<br />
ІІ<br />
В теплій темряві<br />
Тихе тіло<br />
Полум'ям рівним<br />
Біля мене горіло.<br />
<br />
Літо біле боліло<br />
Крилами вирію...<br />
<br />
Лиш божевільні дзиґарі<br />
Мене очікують в кімнаті...<br />
<br />
<br />
**<br />
Передчуттям вселюдських свят<br />
Зігрієм душу в ніч зимову,<br />
І тиху поведем розмову...<br />
Після параду буде снігопад.<br />
<br />
<br />
ВДОМА<br />
<br />
КРИШТАЛИК НЕБА РАННЬОЇ ВЕСНИ<br />
І СНІГ ТАК ВІДБИВАЄ СОНЦЕ<br />
ЩО ПРОТЕПЛІЛИ НАВІТЬ СНИ<br />
І МЕРТВЕ ОЖИВА ВІКОНЦЕ<br />
В НІМОМУ ХРАМІ НА ГОРІ<br />
ТАМ СОНЦЯ ПИЛ НА ВІВТАРІ<br />
В РОЗБИТИХ БАНЯХ СИНЬ ХЛЮПОЧЕ<br />
ВОСКРЕСЛО НЕБО І НЕ ХОЧЕ<br />
ЧИТАТЬ РОЗКРИТІ ПСАЛТИРІ<br />
<br />
<br />
<br />
_________________________________<br />
Про автора<br />
<br />
<span style="white-space: pre;"> </span><br />
<br />
<br />
<br />
<br />
–<br />
<br />
Зміст<br />
<br />
ХЛІБ І ВИНО. БЕЗ ПОВЕРНЕННЯ<br />
<br />
Співанка (4)<br />
«Позакидало снігом всі дороги…» (5)<br />
Ніч на Різдво (5)<br />
«Коли з’являлися рядки…» (6)<br />
«Пасу з дідом череду…» (6)<br />
Повернення (7)<br />
«Я жінку знав…» (8)<br />
«Без тебе…» (8)<br />
«І смуток, як струмок…» (8)<br />
Видіння (9)<br />
«Удвох з великою зимою…» (9)<br />
«За ніч тепло все вимело із хати…» (9)<br />
«З тобою кожна мить…» (9)<br />
«Зимовий ранок. Темно ще…» (10)<br />
«Людині мало єдності з вогнем…» (10)<br />
Померла баба Якилина (10)<br />
Поетам розстріляного відродження (11)<br />
«Синій присмерк тече у вікно…» (12)<br />
«Жест її руки, коли вона поправляє волосся…» (12)<br />
«Ми пробивались до Софії…» (13)<br />
«понеділки понеділки…» (13)<br />
«Ріка текла, як міф…» (13)<br />
Зустріч І (14)<br />
Зустріч ІІ (14)<br />
1990-й (15)<br />
<br />
МОЛИТВИ ТІЛА<br />
<br />
«ось був я…» (17)<br />
Повернення. Спроба перша (18)<br />
Тьмяне дзеркало (19)<br />
«… та як стемніє…» (20)<br />
«… посеред зими в обласному універмазі…» (21)<br />
Колискова (22)<br />
Голос і колір (24)<br />
Спогад про Чистий четвер (25)<br />
Заклинання дощу (26)<br />
День воскресіння дзиґарів /Уривок з поеми «Мандри Мандрагори»/ (27)<br />
Хроніка початку третього тисячоліття (30)<br />
Пейзаж, недовтілений в птаха (32)<br />
<br />
НА МЕЖАХ<br />
<br />
«В глибинах осені…» (37)<br />
«В старої липи…» (37)<br />
Під вікном березоля (38)<br />
«Я так довго один…» (38)<br />
Щекавиця (39)<br />
Матері (39)<br />
«Зимовий вибух розкрива бруньки…» (40)<br />
«Ти пояснювала мені…» (41)<br />
Пейзаж Брейгеля Старшого (42)<br />
«І. В льодяній шибі…» (42)<br />
«ІІ. І марно третій хтось…» (42)<br />
«Там…» (43)<br />
«Останній день весни…» (43)<br />
«На чорному асфальті…» (44)<br />
«Той теплий вітер, та весна…» (44)<br />
Пам’яті діда (45)<br />
Передчуття (45)<br />
Звільнення і впізнавання (46)<br />
Балада про кропиву (47)<br />
Хвороба зору (47)<br />
«На світі нема випадкової долі…» (48)<br />
Східці вглиб падолисту (48)<br />
Ніч перед стратою (49)<br />
«Немов відлуння чар…» (49)<br />
Повернення в Лучин (50)<br />
На межах (50)<br />
«Передчуттям вселюдських свят…» (50)<br />
Вдома (51)<br />
<br />
Про автора (52)<br />
<br />
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrW05q8goNUMKbQCEIFnwnBZ3UXoEKe7ZqUJSGEe40h8S3JZWX0JRDEMUv1oAo-TZ1UgBNd_FTGuQWefz8wUvJNAolPj61zOS2XGyWjLRC5wZovNIJn4m1yyUf1ObW5rAULKmUPeXCA02P/s1600/%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8-0002%252B%25D0%25B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1282" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrW05q8goNUMKbQCEIFnwnBZ3UXoEKe7ZqUJSGEe40h8S3JZWX0JRDEMUv1oAo-TZ1UgBNd_FTGuQWefz8wUvJNAolPj61zOS2XGyWjLRC5wZovNIJn4m1yyUf1ObW5rAULKmUPeXCA02P/s320/%25D0%2597%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B8-0002%252B%25D0%25B0.jpg" width="256" /></a>Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-13556288487711665972018-01-19T09:48:00.000+02:002018-01-19T10:55:53.754+02:00Юрко Ґудзь. Маленький концерт для самотнього хронопа (Поетична збірка, 1991)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt4-OupbjR6cqadl8VNurneWLa3qEP0rwJ0PRxIZNd3UCWuSS5JllLx3FlX3eWci7nHD0XkDOO8Ck7_h5MTz0Ua-SGEMiYQesTAhxy-qNH_P-e0RkT4CnC7PKHbIcin4AaYdYWOcURALQz/s1600/gudz%2527-%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B5%25D1%2580%25D1%2582+%25D0%25B4%25D0%25BB%25D1%258F+%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25BE+%25D0%25A5%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BF%25D0%25B0-1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1024" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt4-OupbjR6cqadl8VNurneWLa3qEP0rwJ0PRxIZNd3UCWuSS5JllLx3FlX3eWci7nHD0XkDOO8Ck7_h5MTz0Ua-SGEMiYQesTAhxy-qNH_P-e0RkT4CnC7PKHbIcin4AaYdYWOcURALQz/s320/gudz%2527-%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B5%25D1%2580%25D1%2582+%25D0%25B4%25D0%25BB%25D1%258F+%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25BE+%25D0%25A5%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BF%25D0%25B0-1.jpg" width="204" /></a></div>
ПЕРША КНИЖКА ПОЕТА<br />
Серія заснована в 1965 році<br />
<br />
Юрко Ґудзь<br />
<br />
МАЛЕНЬКИЙ КОНЦЕРТ ДЛЯ САМОТНЬОГО ХРОНОПА<br />
<br />
ПОЕЗІЇ<br />
<br />
Київ<br />
Видавництво<br />
ЦК ЛКСМУ (МДС) «Молодь»<br />
1991<br />
<br />
Житомирському поетові Юркові Ґудзю не чужі формальні пошуки, але більшою мірою він тяжіє до, можливо, не надто яскравого, але глибокого й точного афористичного письма.<br />
Житомирскому поэту Юрку Ґудзю не чужды формальные поиски, но в большей степени он тяготеет, может быть, не к слишком яркому, но глубокому и точному афористичному письму.<br />
<br />
Редактор О. М. Бригинець<br />
Художнє оформлення<br />
Л. Г. Дегтярьової, С. М. Желєзняк<br />
ISВN 5-7720-0601-0 (отд. кн.)<br />
ISВN 5-7720-0581-2<br />
Юрко Ґудзь, 1991<br />
<br />
<br />
<br />
ПОЧАТОК<br />
<br />
<br />
* * *<br />
надходить вечір і автор тільки що закінченого роману думає ось зараз будинок в якому він поселив своїх героїв має згоріти все вже готово всі розійшлися зустрілися померли народилися повільно збожеволіли від довгої зими вернулися з війни з психіатричної лікарні в державу що так схожа на пожиттєвий табір примусової праці не встигли не встигли<br />
<br />
діти кохання й ненависті знайти виправдання для темряви за віконними шибами для мовчання жінок зґвалтованих страхом для теплої темряви розіпнутої на хрестовині дерев'яної рами для голих дерев що ховають собі покалічені душі жах перевтілень для мовчазної розмови поза межами тіла поза межами щастя межами щастя<br />
<br />
хоч поспішали нічого не встигли роман уже закінчено а будинок має згоріти пальці тремтять не тримають цигарку зсередини вже чути обережний хрумкіт в червоних щелепах вогню домашній скарб набутий непотрібний ночей твоїх безсонні пожовтілі зшитки свідоцтва днів коли був з вами на відстані німого дотику прощання руки твоєї руки твоєї<br />
<br />
з тих пір він хворий на проказу вогнем лікує сторінки та все даремно догорить всіма покинутий будинок а старий ще може встигне пригадати слова останньої молитви й смертельно втомлений забудеться до ранку коли ж розвидниться він побачить молоду жінку в поруділому ватнику й білій під ним полотняній сорочці впізнає в ній свою матір не встигне заплакати коли вон.а доторкнеться до його білої голови візьме за руку й поведе як хлопчика до першого причастя відчуваючи під босими ногами ще теплий попіл минулих і майбутніх згарищ майбутніх згарищ<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Ти запитуєш мене,<br />
коли я закінчу картину,<br />
яка збереже<br />
хоч кілька прикмет<br />
нашого покоління,<br />
розтоптаного підковами<br />
безкінечних парадів.<br />
Більше про це не питай.<br />
Ти сам добре знаєш,<br />
як ми живем<br />
і чим доводиться платити<br />
за хліб і молоко,<br />
яка ціна<br />
врятованим словам,<br />
збереженим картинам,<br />
і скільки черепів<br />
уважних<br />
нам дивиться<br />
у збайдужілі спини.<br />
Бо ми —<br />
лиш відгомін<br />
майбутніх партитур,<br />
німих оркестрів<br />
початкові ноти.<br />
Та треба йти —<br />
дорога мусить жити<br />
і після нас...<br />
Відходить день.<br />
І так повільно<br />
навколо чорної тополі<br />
все ходить, ходить<br />
довга тінь.<br />
<br />
<br />
ПІСЛЯ ІНТЕРВ'Ю<br />
За вікнами затишної кав'ярні<br />
холодний дощ і пізня осінь.<br />
За столиком навпроти тебе<br />
вгодований розкішний бородань<br />
розводить каламутні теревені<br />
про хронотоп і хеві-метал.<br />
А потім, віднайшовши тему,—<br />
красу таку губити гріх,<br />
з таким-то бюстом і очима<br />
і працювати, пропадати<br />
на фабриці «Хімволокно»?<br />
У мене друг відомий режисер,<br />
ми вас влаштуємо в найкращу фільму…<br />
І перейшовши до заключної частини,<br />
а подумки вернувшись у столицю,<br />
де ждуть його кохані кобилиці,<br />
(звиняй, старий, за недоречну риму),<br />
ліниво так говорить, що свобода —<br />
то тільки наша необхідність...<br />
А ти мовчиш, і намагаєшся прикрити<br />
програмкою рок-фестивалю<br />
понівечений на катушках манікюр,<br />
і думаєш, що завтра в першу зміну,<br />
там цілий день в холодному цеху<br />
машин важке, набридливе гудіння —<br />
за ним не чути зовсім слів...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Ніч — то величезний чорний<br />
метелик…<br />
Жінка в кімнаті плаче.<br />
Тихо так плаче, щоб не сполохати<br />
сюрчання коників і місячного звіра,<br />
а головне — щоб не збудити<br />
того без назви, без ознак,<br />
що не вміщається і в плачі,<br />
що причаїлось по кутках<br />
напівзабутих лабіринтів...<br />
<br />
Долає сон печальні переправи,<br />
і перед тим, як берега допасти,<br />
відчує жінка за плечима<br />
холодний помах крил:<br />
то ніч — величезний чорний<br />
метелик…<br />
<br />
<br />
* * *<br />
НЕМОВ окраєць хліба,<br />
взяла мене до рук,<br />
поміж долонями зігріла<br />
і піднесла до губ своїх.<br />
Натішившись,<br />
переломила навпіл<br />
та й розкришила під вікном<br />
голодним птахам — білим, чорним,—<br />
їх налетіло безліч<br />
з тих давніх призабутних сновидінь.<br />
А ти все — гулі, гулі,—<br />
скликаєш птахів тих<br />
і посміхаєшся до себе, а вони<br />
докльовують байдуже<br />
останні крихти плоті.<br />
Ось і наїлися...<br />
Знялися, полетіли —<br />
немов і не було...<br />
<br />
А ти все кличеш їх!<br />
<br />
<br />
ВЕРСІЯ<br />
Спочатку Бог зліпив жінку,<br />
а потім чоловіка.<br />
Вони глянули одне на одного,<br />
і засміялись. Згодом<br />
їх відіслали в світ.<br />
Тисячоліття відгули,<br />
всі розійшлись,<br />
лише слова зостались:<br />
...а ще будете разом<br />
у тихій пам'яті Бога.<br />
<br />
<br />
ЛІТО ДОН ГУАНА<br />
Після немилосердної спеки,<br />
безкінечної вбивчої спеки,<br />
коли розжарені хвилини<br />
кліщами впиваються в скроні<br />
і розбухають,<br />
набравшись затруєної крові,<br />
прокинутись в затхлій кімнатці,<br />
де заплутався час,<br />
і в якій за останнім наказом Командора<br />
заборонили відкривати вікна,<br />
прокинутись в безжалісній кімнаті,<br />
де стіни — обеліски самоти,<br />
прокинутись від шуму зливи,<br />
від шелесту дощу,<br />
і більше вже не спати —<br />
дерева темні покидають сад...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
В.Н.<br />
Сторінка закінчилась,<br />
і він перекреслив<br />
останнє слово<br />
в короткій фразі<br />
«я так боюсь смерті».<br />
Замість нього<br />
він хотів написати...<br />
Та вже не залишилось<br />
місця,—<br />
сторінка закінчилась,<br />
червоно-чорний адмірал<br />
влетів в кімнату...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Він довго йшов<br />
І помер на березі моря.<br />
В розкритих очах<br />
Світилось кілька піщинок<br />
Зовсім іншого берега.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Коли вам крізь чоло<br />
проляжуть зморшки —<br />
хай буде то<br />
проекція доріг,<br />
що ви пройшли<br />
чи пройдете колись,<br />
від тіла<br />
звільнившись старого.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Біль не залишає серце,<br />
розширює його буравчиком —<br />
щоб змогло вмістити<br />
не тільки самого себе,<br />
не тільки нітрогліцерин.<br />
<br />
Вибухають, розширюються<br />
невідомі галактики,<br />
на зоряних стерниськах<br />
готується вмістилище<br />
для земного болю...<br />
<br />
<br />
<br />
НА ТЕМУ ПОРОЖНІХ ДОЛОНЬ<br />
<br />
* * *<br />
СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ<br />
Тінь ліщини у вікно заглядає<br />
Тінь ліщини...<br />
Більше нікого немає...<br />
<br />
* * *<br />
о д н о г о р а з у<br />
П<br />
О<br />
С<br />
Е<br />
Р<br />
Е<br />
Д<br />
<br />
З<br />
Е<br />
Л<br />
Е<br />
Н<br />
О<br />
Ї<br />
<br />
В<br />
У<br />
Л<br />
И<br />
Ц<br />
І<br />
т и д о т о р к н у л а с я —<br />
О с ь о с ь о!<br />
О т у т о!<br />
О г о г о!<br />
НЕСПОДІВАНО!!!<br />
До сих пір<br />
не залишає мене<br />
твоє здивування.<br />
<br />
<br />
ХО<br />
<br />
п р и й ш л а п е р е й ш л а п р о й ш л а<br />
п р и й ш л а<br />
<br />
з и м а<br />
в е с н а<br />
о с і н ь<br />
з н о в у з и м а<br />
<br />
л і т а н е б у л о з о в с і м<br />
<br />
х о х о х о х о<br />
<br />
ж и в п е р е ж и в п р о ж и в н е д о ж и в<br />
в і н<br />
т а м<br />
д е с ь<br />
х т о с ь<br />
т і л ь к и м е н е т і л ь к и й о г о<br />
н а з о в с і м<br />
<br />
<br />
ДІАЛОГ З ФАРАОНОМ<br />
За папірусом Сальє IV<br />
— День п'ятий місяця Фаофі — дуже небезпечний день…<br />
— В моїй імперії сумній безпечних днів немає зовсім…<br />
— Ні в якому разі не виходь в сей день з дому…<br />
— Коли ж тут вийдеш, Боже мій,— без вікон, без дверей будинок…<br />
— Не підходь в сей день ні до якої жінки...<br />
— Сторожа днів вже навіть в сни її до мене не пускає…<br />
— В сей день все відбувається в присутності Бога..<br />
— Все більше й більше з кожним днем в столиці нашій божевільних…<br />
— Усяк народжений в сей день загине, віддаючись коханню…<br />
— Згадай того, хто пам'ятник воздвиг усім загиблим від любові…<br />
— Торкнися слів моїх — вони як дощ в зеленому житі…<br />
— Твої занедбані слова, мої снопи, розірвані вітрами…<br />
<br />
<br />
МАНТРА<br />
ПЕРШОГО ЗИМОВОГО ТИЖНЯ<br />
<br />
Чорні дерева<br />
Чорні дерева<br />
Чорні дерева<br />
<br />
Біла дорога<br />
Біла дорога<br />
Біла дорога<br />
<br />
Небо порожнє<br />
Небо порожнє<br />
Небо порожнє<br />
<br />
Дорога. Дерева. Небо.<br />
Чорно-біла імперія.<br />
Якби не знав про відтінки<br />
твого кольорового тіла,<br />
якби не знав про відтінки<br />
твого кольорового тіла,<br />
якби не знав про відтінки<br />
твого кольорового тіла,<br />
можливо, дотягнув би до весни…<br />
<br />
<br />
МОДЕЛЬ ДЛЯ СНОВИДІННЯ<br />
Зима — то білий глек,<br />
наповнений пітьмою...<br />
На дні його живу<br />
і прислухаюсь,<br />
як в теплій порожнечі<br />
зернята-спектри проростають…<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Як таїна,<br />
Хвилює ніч!<br />
І світло місяця —<br />
Зелене перевесло...<br />
Прийшли на берег<br />
Темної ріки.<br />
І сіли в човен,<br />
Позабувши весла.<br />
<br />
<br />
ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ (І)<br />
На кого схоже<br />
обличчя річки,<br />
Закуте льодом,<br />
прикрите снігом?<br />
— На сон, що сниться<br />
мені самому<br />
про сон, що снився<br />
мені малому...<br />
<br />
<br />
НА МЕЖАХ<br />
В теплій темряві<br />
Тихе тіло<br />
Полум'ям рівним<br />
Біля мене горіло.<br />
<br />
Літо біле боліло<br />
Крилами вирію...<br />
<br />
Лиш божевільні дзиґарі<br />
Мене очікують в кімнаті…<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Застане ніч в дорозі<br />
І стрілами дощу<br />
Пробите тіло скаже:<br />
«Давай мені борщу!»<br />
<br />
Душа вже ніц не хоче,<br />
Обмерзла вся, тремтить...<br />
Хоч трохи б десь зігрітись<br />
І крила підсушить!<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Був вечір. Теплий вітер<br />
Крізь запах хвої<br />
Ворушивсь.<br />
Хазяїн бороду приміряв<br />
До днів майбутньої весни<br />
І зажуривсь про щось...<br />
А від зими<br />
Лиш горбик снігу<br />
Біля призьби.<br />
<br />
<br />
ЛІТО<br />
Сиджу на бруківці<br />
Боричевого узвозу<br />
і ловлю в кулак,<br />
як муху,<br />
жіночий каблучок.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Я видавав себе за хіроманта,<br />
Щоб знов відчуть твої долоні.<br />
Пророчив щедро радість і удачу,<br />
А зараз тут стою, мовчу і плачу,—<br />
Кленовий лист притих на підвіконні.<br />
<br />
<br />
НА ТЕМУ ПОРОЖНІХ ДОЛОНЬ<br />
Серпень протягує сліпі золотисті долоні,<br />
наповнені світлом, холодним і чистим,<br />
бо скоро вже вечір і осінь,<br />
і той, хто все прийняв і все давно роздав,<br />
стоїть за селом край дороги,<br />
і протягує гам порожні долоні,<br />
врізані в липовий стовбур,—<br />
сліпі золотисті долоні...<br />
Якщо у вас вистачить часу,<br />
ви зупинитесь і побачите,<br />
як під вітром в порожні долоні<br />
падає листя, червоне і жовте,<br />
а кожен листок до останньої жилки<br />
вечірнім просвітлений сонцем.<br />
І поки ще не впали з розкритої долоні<br />
вони несміливо вам порадять<br />
з собою взяти на дорогу<br />
краплину світла і крихту літнього тепла,<br />
бо їм відомо, а не вам,<br />
куди ви рушили навпроти ночі<br />
і що ховає у своїх пустотах<br />
покинутий ваш дім.<br />
Бо щоб залишитись, коли надходить осінь,<br />
то треба мати сліпі золотисті долоні,<br />
прийняти все і все роздати,<br />
й не виймати іржавих цвяхів<br />
з дерева долонь...<br />
<br />
<br />
<br />
ТОРКАЮЧИСЬ ВУСТАМИ ВСІХ ПОЧАТКІВ<br />
<br />
<br />
УРОК ІСТОРІЇ,<br />
або<br />
Варіації на тему<br />
«Польоту над гніздом зозулі»<br />
<br />
Коли вам скажуть: ви живете<br />
в найкращому з існуючих суспільств,<br />
в найгуманнішій в світі державі,<br />
то знайте: до вас заговорила<br />
СТІНА.<br />
<br />
Коли тобі скажуть: все, що діялось<br />
в нашій імперії,<br />
все, що в ній відбувається зараз,<br />
все в ній — для твого блага,<br />
знай: до тебе звертається<br />
СТІНА.<br />
<br />
Коли ж тебе підведуть до СТІНИ,<br />
обличчям до холодного каменю,<br />
і навіть якщо замість куль<br />
тобі в потилицю вженуть транквілізатор,<br />
знай: ще можна встигнути<br />
на дно свідомості сховати<br />
окраєць вільної небесної блакиті...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Коли не буде влади,<br />
насильства і покори,—<br />
не доживем...<br />
То нині хоч<br />
не будьте холуями<br />
у сильних світу —<br />
хоч день один,<br />
одну годину...<br />
З отих врятованих<br />
хвилин<br />
сплетіть колиску для дитини.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Вже ніч пройшла.<br />
І знову треба жити<br />
І вежу Вавілонську будувать.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
На східцях, біля входу в зиму<br />
сидить старий в порваній куфайці.<br />
Коли б його хто пивом пригостив,<br />
він розповів би давню таємницю:<br />
«Он там, під чорним постаментом,<br />
зарили в землю дзвони стоголосі.<br />
А щоб ніхто не зміг їх відкопати,<br />
то зверху присобачили Вождя,—<br />
в каміннім френчі, в чоботях високих.<br />
Одне, мабуть, вони не врахували —<br />
який тут благодатний чорнозем.<br />
Розтане сніг, прогріє сонце кості,<br />
мене покличе жінка до вікна:<br />
«Дивись, старий! За ніч одну,<br />
крізь чорну землю і каміння<br />
зелені дзвони знову проросли...»<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Крізь мене літо<br />
Колесом вогненним<br />
З купальських круч<br />
До темної ріки<br />
Скотилось,<br />
І досі там<br />
В осінній глибині<br />
Моє життя і літо<br />
Спить.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Мороз калину в камінь обернув,<br />
і треба ждати яр-пори,<br />
щоб зняти чари,<br />
для ворожби сушити корінці<br />
і душу розпорошену збирати<br />
по хащах лісових...<br />
Додому в сутінках прийду,<br />
і запалю вогонь вечірній,—<br />
бо та, що забарилася в дорозі<br />
мене тут може не знайти...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Нема нікого...<br />
Один лиш вечір кольору індиго,<br />
та змах червоного крила<br />
над чорним небосхилом.<br />
Легкий прозорий дим —<br />
спалили картоплиння,<br />
а лист іще не впав...<br />
<br />
Далеко за селом, впритул до лісу —<br />
хата.<br />
Забиті вікна дошками навскіс,<br />
немов страшне узріла в глушині,<br />
серед чащоб, наповнених імлою,<br />
і деревом закрила очі.<br />
Вже стежку від воріт<br />
сховав спориш.<br />
Куди вона вела? Згубилась серед лісу.<br />
І хто ходив по ній?<br />
Немає навіть в кого розпитать...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
НАПРИПОЧАТКУ був вогонь<br />
була вода наприпочатку<br />
дощем пропахло полотно<br />
одним червоним вишита сорочка<br />
ти попросила принести<br />
холодного й п'янкого розмарину<br />
та де його візьмеш посеред ночі<br />
наприпочатку смерті і життя<br />
наприпочатку нашого кохання<br />
торкаючись устами всіх початків<br />
<br />
<br />
ПОЧАТОК ЗАБУТОЇ КАЗКИ<br />
У темряву осіннього притулку,<br />
в порожню хату біля лісу<br />
я повернувся знов.<br />
Під стріхою знайшовши ключ,<br />
повільно двері відімкнув.<br />
Аж відсахнувсь —<br />
дві чорні тіні кинулись до мене,<br />
холодний помах крил<br />
ударив різко по обличчю...<br />
Я довго-довго тут не був,<br />
чиясь душа чекала тут на мене.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Очі згубились<br />
в чорному лісі.<br />
Місяць скотився<br />
з небес.<br />
Шурхоти, шерехи<br />
в листі,<br />
Осінь стомилась,<br />
як пес,<br />
і прилягла...<br />
<br />
<br />
ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ (II)<br />
Не конкурс<br />
земного буття<br />
зразок її милої пози,<br />
уривки хореїв,<br />
січневої прози,<br />
короткого життя,<br />
розгублені метаморфози...<br />
<br />
<br />
МАЛЕНЬКИЙ КОНЦЕРТ<br />
ДЛЯ САМОТНЬОГО ХРОНОПА1<br />
весна<br />
на-ес-на<br />
на-а-на<br />
ой-йо-ной<br />
шуга-шуга<br />
вирк<br />
ха-ча<br />
<br />
літо<br />
то-лі-то<br />
лі-то-то<br />
у-ю-тю<br />
гатя-гатя<br />
хрщ<br />
ого<br />
<br />
осінь<br />
нь-сі-о<br />
сінь-о-ха<br />
пс-пс-ізм<br />
хуша-хуша<br />
капезе<br />
<br />
зима<br />
хима-хаза<br />
ма-за-ха-ра<br />
лютя-юті<br />
чичко-чичко<br />
зима<br />
<br />
1 Хронопи — герої новел Хуліо Кортосара, про яких відомо тільки те, що вони зелені й вологі.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
повільно вечір переходить в ніч<br />
навколо мене<br />
народжується світ живого неба<br />
галактики в долонях здичавілих<br />
без дотику до тихого не треба<br />
моя безпам'ятна душа<br />
Чумацьким Шляхом<br />
не повернеться до тебе<br />
коли ще маєм нероздільність тіла<br />
давай втечем давай втечем<br />
водою ворожбою протечем<br />
крізь сон крізь сум<br />
крізь ніжність білу<br />
<br />
<br />
ЗМІСТ<br />
ПОЧАТОК<br />
«Надходить вечір і автор...»....... З<br />
«Ти запитуєш мене...»......... 5<br />
Після інтерв'ю............ 6<br />
«Ніч — то величезний чорний метелик...» …7<br />
«Немов окраєць хліба...»........ 8<br />
Версія............... 9<br />
«Літо Дон Гуана».......... 9<br />
«Сторінка закінчилась...»........ 10<br />
«Він довго йшов і помер...».......10<br />
«Коли вам крізь чоло...»........ 11<br />
«Біль не залишає серце...»....... 11<br />
НА ТЕМУ ПОРОЖНІХ ДОЛОНЬ<br />
Сонячний день............ 12<br />
«Одного разу...»............ 13<br />
ХО ................ 14<br />
Діалог з Фараоном. За папірусом Сальв IV 15<br />
Мантра першого зимового тижня...» .... 16<br />
Модель для сновидіння........ 17<br />
«Як таїна хвилює ніч...»........ 17<br />
Жіночий портрет (1)......... 18<br />
На межах.............. 18<br />
«Застане ніч в дорозі...»........ 19<br />
«Був вечір. Теплий вітер...»....... 19<br />
Літо................ 20<br />
«Я видавав себе за хіроманта...»..... 20<br />
На тему порожніх долонь........ 21<br />
ТОРКАЮЧИСЬ УСТАМИ ВСІХ ПОЧАТКІВ<br />
Урок історії............. 22<br />
«Коли не буде влади...»........ 23<br />
«Вже ніч пройшла...»......... 23<br />
«На східцях біля входу в зиму...» .... 21<br />
«Крізь мене літо...».......... 25<br />
«Мороз калину в камінь обернув...» ... 25<br />
«Нема нікого...»........... 26<br />
«Наприпочатку був вогонь...»...... 27<br />
Початок забутої казки......... 27<br />
«Очі згубились в чорному лісі..... 28<br />
Жіночий портрет (II)......... 28<br />
Маленький концерт для самотнього хронопа 29<br />
«Повільно вечір переходить в ніч...» ... 30<br />
<br />
<br />
Гудзь Ю. П.<br />
Г 93 Маленький концерт для самотнього хронопа: Поезії.— К.: Молодь, 1991. 32 с.— (Перша кн. поета).<br />
ISВN 5-7720-0601-0 (отд. кн.)<br />
ISВN 5-7720-0581-2<br />
Житомирському поетові Юркові Гудзю не чужі формальні пошуки, але більшою мірою він тяжіє до, можливо, не надто яскравого, але глибокого й точного афористичного письма.<br />
ББК 84Ук7<br />
Литературно-художественное издание<br />
ПЕРВАЯ КНИГА ПОЭТА<br />
Серия основана в 1965 году<br />
Девятая поэтическая кассета «Молоди»<br />
В комплекте 6 книг<br />
<br />
ГУДЗЬ ЮРИЙ ПЕТРОВИЧ<br />
МАЛЕНЬКИЙ КОНЦЕРТ ДЛЯ ОДИНОКОГО ХРОНОПА<br />
Стихотворения<br />
Киев, издательство ЦК ЛКСМУ (МДС) «Молодь»<br />
На украинском языке<br />
Художній редактор П. А. Крисаченко<br />
Технічний редактор В. Е. Мариняк<br />
Коректор К. П. Пасічна<br />
ИБ № 4663<br />
Здано до набору 15.08.1990. Підписано до друку 27.11.90<br />
Формат 70Х90'/32. Папір друкарський № 1. Гарнітура літературна. Друк високий. Умови, друк. арк. 1,17. Умови, фарбовідб. 1,46. Обл.-вид. арк. 0,83. Тираж 4000 пр. Зам. 0—452. Ціна 20 к.<br />
Ордена «Знак Пошани» видавництво ЦК ЛКСМУ (МДС «Молодь». Поліграфкомбінат ЦК ЛКСМ України (МДС) «Молодь» ордена Трудового Червоного Прапора видавничо-поліграфічного об'єднання ЦК В ЛКСМ «Молода гвардия». Адреса видавництва та поліграфкомбінату: 252119, Київ-119, вул. Пархоменка, 38-44.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmnz7rRkAcMKnahrd3y7bESkQeEB86bZ8O5oygAxbV_Rvfd16tPxhNwDQL813Dk8gkKruhRUQB5A8oIt3GHW-KKivx-WdUKpg6k-Tn8ZFT0pL4gubSgDmBIQCCis5Lvh2rVsp7pFvhZhKC/s1600/gudz%2527-%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B5%25D1%2580%25D1%2582+%25D0%25B4%25D0%25BB%25D1%258F+%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25BE+%25D0%25A5%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BF%25D0%25B0-2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1031" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmnz7rRkAcMKnahrd3y7bESkQeEB86bZ8O5oygAxbV_Rvfd16tPxhNwDQL813Dk8gkKruhRUQB5A8oIt3GHW-KKivx-WdUKpg6k-Tn8ZFT0pL4gubSgDmBIQCCis5Lvh2rVsp7pFvhZhKC/s320/gudz%2527-%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B5%25D1%2580%25D1%2582+%25D0%25B4%25D0%25BB%25D1%258F+%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25BE+%25D0%25A5%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BF%25D0%25B0-2.jpg" width="206" /></a></div>
<br />
<br />
Юрко Ґудзь народився 1956 року на Житомирщині. Закінчив Київський педінститут, працював учителем, науковим співробітником у музеях. Нині — в Житомирській газеті «Голос». Друкувався в альманахах «Вітрила-86», «Зустрічі-88» (Варшава), «Авжеж».Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-45805256824927437462018-01-19T09:37:00.000+02:002018-01-19T10:58:57.061+02:00Юрко Ґудзь. Postscriptum до мовчання (Поетична збірка, 1990)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgs22hfO4s2hhfbWpljCxpXeWsHZfNdgpn-niHqVfgo1IKK3LnxEZ9spHol2YSwlCw70BZrgWT5XiBPfYvfY0q_LFCXoHrFmDFJP5AJhWbbbCGruJlKWrF04eLOhwQRhh78QIKV_WhBqgI6/s1600/Postscriptum+%25D0%25B4%25D0%25BE+%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2587%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="564" data-original-width="356" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgs22hfO4s2hhfbWpljCxpXeWsHZfNdgpn-niHqVfgo1IKK3LnxEZ9spHol2YSwlCw70BZrgWT5XiBPfYvfY0q_LFCXoHrFmDFJP5AJhWbbbCGruJlKWrF04eLOhwQRhh78QIKV_WhBqgI6/s320/Postscriptum+%25D0%25B4%25D0%25BE+%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2587%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25BD%25D1%258F.JPG" width="201" /></a></div>
ЮРКО ГУДЗЬ<br />
POSTSCRIPTUM ДО MOBЧАННЯ<br />
<br />
YURKO HUDZ'<br />
POSTSCRIP TO SILENCЕ<br />
<br />
Beskyd Publishing<br />
No. 1<br />
<br />
Published by:<br />
Beskyd Publishing<br />
Toronto, Ontario, Canada<br />
<br />
Printed by Beskyd Graphіcs. 2559 Dlindw St. W. Toronto, Ont.M6P 1X6 Tel.:761-9882<br />
<br />
<br />
Видавництво Бескид<br />
№1<br />
<br />
ЮРКО ГУДЗЬ<br />
POSTSCRIPTUM<br />
ДО<br />
MOВЧАННЯ<br />
<br />
Видавництво Бескид<br />
Торонто, Канада, 1990<br />
<br />
<br />
-фото-<br />
Автор Юрко Ґудзь<br />
<br />
<br />
СЛОВО ВИДАВЦЯ<br />
<br />
Випуск цієї збірки поезій автор завдячує фундаторові С. Д., який з огляду на свою скромність просив не подавати свойого імени. Людина ця віддала всі свої сили боротьбі за правду і справедливість українського народу. „Нехай щось залишиться для наших поколінь" — це його слова, коли видавництво Бескид, звернулося до нього з проханням фінансової допомоги, для видання цієї збірки. Автор, Юрко Ґудзь, не міг з огляду на фінансові труднощі сфінансувати видання своїх творів.<br />
Цю збірку поезій пересилається в Україну, а частинно появляється вона в продажі на Заході, щоб таким чином відкрити фонд на дальше видання українських авторів, які не спроможні фінансувати своїх видань.<br />
<br />
<br />
ЮРКО ҐУДЗЬ<br />
<br />
Юрко Ґудзь народився в селі Немильня, Житомирської області, 1958 року.<br />
Закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту. Працював вчителем історії в сільських школах Житомирської та Київської<br />
областей.<br />
З 1986-го по 1988-ий рік працював молодшим науковим співробітником Музею народної архітектури та побуту УРСР. Був членом Українського Культурологічного Клюбу. Нині працює вчителем історії та малювання а селі Немильня.<br />
Окремі підбірки віршів були надруковані в альманасі “Вітрила” за 1986 рік, в часописі українських студентів у Варшаві “Зустрічі” (ч. 1-2, 1988 р.), в обласній періодиці.<br />
<br />
<br />
POSTSCRIPTUM ДО MOBЧАННЯ<br />
<br />
<br />
ПРОЛОГ<br />
<br />
На паперті зруйнованої церкви я побачив сиву згорблену жінку. Вона підвела голову й повільно перехрестила мене рукою, схожою на чорний корінь мандрагори. Розгублений не знав що їй відповісти, якими саме словами і що покласти в порожні долоні. Жінка уважно дивилася крізь мене. Раптом я щось пригадав, і дивуючись самому собі, заплакав. Жінка десь щезла, розтанула в темряві. Розмова тільки починалася, поряд з мовчанням про невимовне — наші слова лиш postscriptum.<br />
Все ще можливо<br />
Світ не завершено.<br />
<br />
<br />
POSTSCRIPTUM ЗИМОВИЙ<br />
<br />
<br />
СПІВАНКА<br />
<br />
Ой біля кленового ґанку<br />
забули дівочу співанку!<br />
<br />
Усі розійшлися,<br />
ні слуху, ні духу —<br />
і ті, що співали,<br />
і той, що їх слухав.<br />
<br />
Усі розійшлися...<br />
Ніхто не почує,<br />
як тиха співанка<br />
під ґанком сумує.<br />
<br />
Вже вечір надибав<br />
спочинок у мальвах.<br />
Самотня садиба<br />
у зоряних сальвах.<br />
<br />
Як тихо на світі!<br />
Знов зірка упала…<br />
Дівоча співанка<br />
до ранку не спала.<br />
<br />
Вже літо згоріло.<br />
Відпахло чар-зілля.<br />
Шумлять, дотлівають<br />
осінні весілля.<br />
<br />
А той, що їх слухав,<br />
сидить біля ґанку —<br />
ніяк не згадає<br />
забуту співанку...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Зимовий ранок. Темно ще.<br />
У темряві іду до школи.<br />
Порожній клас,<br />
До першого уроку півгодини.<br />
Заходять діти, тихо привітавшись,<br />
І мовчки ждуть.<br />
Сьогодні я вам розповім<br />
про перший подвиг мужнього Геракла—<br />
(у слові “мужній” живе холодний вуж),<br />
Всесвітній дурень нищить звірів,<br />
Кентавр Хірон поранений кричить…<br />
Дітей обличчя напівсонні,<br />
Ще зберігають тіні сновидінь.<br />
Коли вночі підхоплюються, плачуть<br />
від жаху, в передчутті<br />
майбутнього життя...<br />
<br />
Дзвінок. І треба йти.<br />
Останнє, що встигаю — поглянути в вікно<br />
очима хлопчика з “камчатки”:<br />
Хитає вітер чорне дерево,<br />
і, грузнучи в снігу,<br />
до нас бреде немейський лев.<br />
<br />
* * *<br />
Ти запитуєш мене,<br />
коли я закінчу картину,<br />
яка збереже<br />
хоч кілька прикмет<br />
нашого покоління,<br />
розтоптаного підковами<br />
безкінечних парадів.<br />
Більше про це<br />
не питай.<br />
Ти сам добре знаєш,<br />
як ми живем<br />
і чим доводиться<br />
платити<br />
за хліб і молоко,<br />
яка ціна<br />
врятованим словам,<br />
збереженим картинам,<br />
і скільки черепів<br />
уважних<br />
нам дивляться<br />
у збайдужілі<br />
спини.<br />
Ми тільки відгомін<br />
майбутніх партитур,<br />
німих оркестрів<br />
початкові ноти, —<br />
та треба йти,<br />
дорога мусить жити<br />
і після нас...<br />
Відходить день,<br />
і так повільно<br />
навколо чорної тополі<br />
все ходить, ходить<br />
довга тінь...<br />
<br />
<br />
ЗУСТРІЧ<br />
<br />
Збільшилось самоти,<br />
Збавилось гордості...<br />
Це вже не ти, —<br />
З іншої повісті.<br />
<br />
Травень. Гуркоче парад.<br />
Цезій на плитах.<br />
Хто ми? Йдемо куди?<br />
Що нам робити?<br />
<br />
В лоні затруєно плід,<br />
Зболеність кроків.<br />
Топче Вкраїну орда<br />
Ядерних блоків.<br />
<br />
Села похмуро мовчать.<br />
В'їзд заборонено.<br />
Тільки дерева кричать<br />
Чорними кронами.<br />
<br />
Ось і розмові кінець.<br />
Мчить електричка.<br />
3 мокрих байдужих небес<br />
Сіється мжичка.<br />
<br />
Легко сміються уста,<br />
Очі зажурені…<br />
Дівчинко моя золота,<br />
Як нас одурено!<br />
<br />
<br />
ЗУСТРІЧ<br />
<br />
ІІ<br />
<br />
В глибинах всесвіту занедбана душа<br />
ніяк не знайде вічного притулку.<br />
Свій біль і смуток вже не поспіша<br />
Несуть комусь. Шукати порятунку<br />
вже не потрібно їй.<br />
Збулося все…<br />
Життя земне потроху відболіло,<br />
і всі страждання світлом стали.<br />
Ми тут зустрілися і — не впізнали<br />
самих себе, забутих на Землі…<br />
<br />
<br />
* * *<br />
НАПРИПОЧАТКУ був вогонь<br />
була вода наприпочатку<br />
дощем пропахло полотно<br />
одним червоним вишита сорочка<br />
ти попросила: “Принеси<br />
холодного й п'янкого розмарину”<br />
та де його візьмеш посеред ночі,<br />
наприпочатку смерті і життя,<br />
наприпочатку нашого кохання,<br />
торкаючись устами всіх початків.<br />
<br />
* * *<br />
Очі згубились<br />
в чорному лісі,<br />
Місяць скотився<br />
з небес.<br />
Шурхоти, шерехи,<br />
в листі,<br />
Осінь стомилась,<br />
як пес,<br />
і прилягла...<br />
<br />
<br />
В.Н.<br />
<br />
Сторінка закінчилась,<br />
і він перекреслив<br />
останнє слово<br />
в короткій фразі<br />
“я так боюсь смерті!”<br />
Замість нього<br />
він хотів написати...<br />
Та вже не залишилось<br />
місця, —<br />
сторінка закінчилась,<br />
червоно-чорний адмірал<br />
влетів в кімнату...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Коли з'являлися рядки<br />
я ще не знав —<br />
щоби вони виросли, треба<br />
з'єднати їх з власною долею.<br />
А коли зрозумів,<br />
було вже пізно:<br />
віршовані рядки<br />
переплелися<br />
з жилами моїми,<br />
крізь тіло й душу<br />
проросли...<br />
Як би й хотів —<br />
не розірвати<br />
те сплетіння...<br />
<br />
<br />
ПОЕТАМ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ<br />
<br />
Ластівка зводить гніздо,<br />
носить з урочища глину.<br />
Дім свій я довго ліпив,<br />
завтра надовго покину.<br />
<br />
Ластівки глину беруть<br />
з рову, де нас постріляли.<br />
Наші серця вам на гнізда підуть...<br />
Ночі ще теплі. Роси вже впали.<br />
<br />
З неба, землі і води,<br />
з кров'ю, сльозами і потом<br />
ліпим гніздо і вертаєм сюди<br />
наші болючі, забуті сліди,<br />
наші тіла, перемотані дротом.<br />
<br />
Скоро холодна зима<br />
Губи зведе німотою...<br />
Смерті на світі нема —<br />
Я повернусь за тобою.<br />
<br />
<br />
МАТЕРІ<br />
<br />
Розп'яті на хрестах раби —<br />
Небесної свободи авіатори,<br />
А мимо них — улюбленці юрби,<br />
Вожді, царі, космічні гладіятори.<br />
І тільки ти застигла край дороги,<br />
Твоя печаль, спасенна і невтішна,<br />
Твоя безпомічна молитва<br />
До ранку тіні наші береже...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Вже ніч пройшла.<br />
І знову треба жити,<br />
І вежу Вавілонську будувать.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Позакидало снігом всі дороги.<br />
Відходять мовчки ночі, дні.<br />
І поряд з образом святого<br />
Вінок цибулі висить на стіні.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Передчуттям вселюдських свят<br />
Зігрієм душу в ніч зимову,<br />
І тиху поведем розмову...<br />
Після параду буде снігопад.<br />
<br />
<br />
НІЧ НА РІЗДВО<br />
<br />
І<br />
<br />
Так морозно і зоряно над світом!<br />
Крізь вікна ночі падає згори<br />
Холодне світло білим квітом<br />
На заспані людські двори.<br />
<br />
Серед істот німих, у дерев'яній кліті<br />
Знайде притулок жінка і старий.<br />
Так буде тихо, урочисто в світі, —<br />
Лиш дихання ягнят. Заснув малий.<br />
<br />
Крізь ясла сіно пахне літом.<br />
Жують воли зів'ялий цвіт.<br />
Надворі сніг. Через небесне сито<br />
Далеке літо до замерзлих ніг...<br />
<br />
ІІ<br />
<br />
А в небесах триває дике полювання!<br />
Над полем, лісом, річкою, селом<br />
В шалені гони втягнуті дорання<br />
Летять вітри за чорним помелом<br />
Кошлатих хмар. Та піднімають плити<br />
Нічної темряви фантазії боги,<br />
І ніби вперше починає жити<br />
Мій білий світ, захований в сніги.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
<br />
І<br />
<br />
В льодяній шибі<br />
Прохукано тепле віконце.<br />
Крізь нього дивиться<br />
Мале дівча<br />
На білий світ,<br />
На безкінечну зиму.<br />
Я за вікном стою,<br />
Давно вже, сотні років,<br />
Закляк під снігом<br />
І від самоти, —<br />
Один-єдиний берест<br />
Біля хати, —<br />
То все, що залишилось<br />
Від мого життя.<br />
Дивлюсь на дівчинку.<br />
А в хаті тихо, тепло<br />
І нема нікого —<br />
Один лиш я<br />
Та чорне дерево<br />
Заглузло у заметі.<br />
<br />
ІІ<br />
<br />
І марно третій хтось<br />
Розгадує таємні знаки:<br />
Самотнє дерево,<br />
Дівчатко, теплеє і темне,<br />
Безмірність білої зими.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
В травні шістдесят восьмого<br />
нам було по десять — дванадцять років.<br />
Як прагнули в той травень,<br />
як сумували за ним,<br />
коли було нам двадцять,<br />
І на останніх сторінках конспектів<br />
писали слово Liberte...<br />
Тепер вже тридцять...<br />
Обвалюється простір, час —<br />
болючі перетворення надії<br />
в дію.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Зима розп'яла всіх святих,<br />
І чорний пес чатує за дверима.<br />
До ранку голос віхоли затих<br />
І в вікна пустка глипає очима.<br />
<br />
Серед заметів стежку до криниці<br />
Прокидаю і наберу води,<br />
Та віднесу напитися ягниці,<br />
І дровенят попробую знайти.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Був вечір. Теплий вітер<br />
Крізь запах хвої<br />
Ворушивсь.<br />
Хазяїн бороду приміряв<br />
До днів майбутньої весни<br />
І зажуривсь про щось...<br />
А від зими<br />
Лиш горбик снігу<br />
Біля призьби.<br />
<br />
Ворзель. Теплий Олекса<br />
ЗО/ІІІ-84<br />
<br />
<br />
POSTSCRIPTUM ДРУГИЙ<br />
<br />
* * *<br />
(«Пейзажі Пітера Брейгеля-Старшого» – дописано автором від руки)<br />
<br />
А дерево росте крізь полотно,<br />
До неба тягнеться живого…<br />
Зелений шум мене підхоплює малого,<br />
Мене старого опуска на дно.<br />
<br />
14/IV-87<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Нема нікого...<br />
Один лиш вечір кольору індиго,<br />
та змах червоного крила<br />
над чорним небосхилом.<br />
Легкий прозорий дим —<br />
спалили картоплиння,<br />
а лист іще не впав...<br />
<br />
Далеко за селом, впритул до лісу — хата.<br />
<br />
Забиті вікна дошками навскіс,<br />
немов страшне узріла в глушині,<br />
серед чащоб, наповнених імлою,<br />
і деревом закрила очі.<br />
Вже стежку від воріт<br />
сховав спориш.<br />
<br />
Куди вона вела? Згубилась серед лісу.<br />
І хто ходив по ній?<br />
Немає в кого розпитать...<br />
<br />
літо 1986<br />
<br />
<br />
ПІД ВІКНАМИ БЕРЕЗОЛЯ<br />
<br />
Лесеві КУРБАСУ<br />
<br />
Як важко дихає земля<br />
крізь мокрий сніг!<br />
На відстані цих слів<br />
від мене —<br />
ніч, самотній сад,<br />
волога темрява.<br />
На світло до вікна<br />
посходились дерева<br />
і мовчки ждуть когось.<br />
Стою між ними, розумію,<br />
чому їх пробирає жах…<br />
Передчуттям<br />
весняних перетворень,<br />
Ніч смерті і життя, —<br />
безмовний крик вдаряється<br />
об шиби.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Я тільки свідок красоти твоєї,<br />
німий і безпорадний.<br />
Освідчитись тобі не встиг —<br />
я тільки вчився говорити,<br />
шукав слова і музику до них,<br />
щоб всю тебе вони вмістили.<br />
А в серці зберігав вогненний біль<br />
тих чорних блискавок що нас,<br />
роз'єднаних, на мить єднали.<br />
Згоріло все... А той вогонь<br />
І нині не погас —<br />
німий і трепетний вогонь,<br />
останній свідок красоти твоєї...<br />
<br />
<br />
УРИВОК СНУ<br />
<br />
Немов примара сад.<br />
В розірвані аорти<br />
вкладає вітер<br />
вату снігову.<br />
Та не втекти.<br />
Хрипить погоня,<br />
і вершники<br />
конають на скаку.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Пасу з дідом череду.<br />
В торбі —<br />
Кортасар і Михайль Семенко.<br />
А в небі — жайвір,<br />
І недалеко — кує зозуля.<br />
Як пахнуть трави...<br />
І скільки відтінків зеленого!<br />
Десь зовсім поряд<br />
Хиткий місток<br />
Між думкою і дією.<br />
Весна як вибух…<br />
Не до читання.<br />
<br />
<br />
ПОЕТ<br />
(Маяковський)<br />
<br />
два пальці в горлянку<br />
вирвати вашу побажливість<br />
ситість і вашу байдужість<br />
<br />
блювотину зібрали в пакетики<br />
розводити фарбу для гасел<br />
<br />
<br />
МОЛИТВА еМеНеСа<br />
<br />
Боже мій правий! Я благаю тебе!<br />
Розщепи Ти мій гемоглобін, і заміни<br />
його, будь ласка, хлорофілом, —<br />
Я б тоді зміг послати до дідька<br />
своїх начальників, і дружній колектив,<br />
і їхню ставку в сто дванадцять карбованців, —<br />
<br />
та став би поряд зі своїми<br />
братами по крові — зеленим дубом,<br />
ясенем, високим кленом. Біля них<br />
я вип'ю шклянку води і, заплющивши<br />
очі, підніму обличчя до сонця —<br />
шляхом фотосинтезу отримуючи все, заради чого<br />
ми носимо ярмо на шиї.<br />
<br />
Я стояв би зелений і прозорий,<br />
підморгував рожевим молодицям,<br />
і чхав би на всі звинувачення<br />
в рослинному існуванні...<br />
<br />
Мій Боже! Яви свою волю!<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Мороз калину в камінь обернув<br />
і треба ждати яр-пори,<br />
щоб зняти чари,<br />
для ворожби сушити корінці<br />
і душу розпорошену збирати<br />
по хащах лісових...<br />
Додому в сутінках прийду,<br />
і запалю вогонь вечірній, —<br />
бо та, що забарилася в дорозі<br />
мене тут може не знайти...<br />
<br />
<br />
ПАМ'ЯТІ ДІДА<br />
<br />
І я не знаю, що було<br />
У тім саду, покинутім тобою.<br />
Дороги всі туди перемело,<br />
І залишилося твоє село<br />
За білою високою стіною.<br />
<br />
Зими тягар — як гніт держави,<br />
Болять задушені слова...<br />
На площі міста — Вождь іржавий,<br />
За френч ховає жест лукавий,<br />
Прикрита снігом чорна голова.<br />
<br />
А ти не знаєш, що було,<br />
І потім все куди поділось...<br />
Згоріло серце, та вікно<br />
Ще довго в темряві світилось...<br />
<br />
<br />
ПОВЕРНЕННЯ<br />
<br />
В шістнадцять років, на Різдво<br />
я добирався до свого села<br />
І мерз на нічних вокзалах<br />
Києва, Малина й Звягля.<br />
Згорнувшись в бублик,<br />
На дерев'яній лаві<br />
від холоду не міг заснути,<br />
а крізь важку дрімоту<br />
вчувався безнадійний запах<br />
гарячих дерунів...<br />
У війську відслуживши,<br />
я добирався до свого села —<br />
тоді весна була холодна, рання<br />
і Великодня довга ніч.<br />
Вокзал переповнений людом,<br />
немає навіть де присісти,<br />
і прямо на запльованій підлозі<br />
під вивіскою “Перукарня”<br />
хропе безногий інвалід.<br />
Тепер вже тридцять.<br />
Додому все ніяк не доберуся.<br />
Отож і думаю —<br />
моя періодична безпритульність<br />
перетворилась в правило життя, —<br />
І не лише мого: здається,<br />
цілий світ ночує на вокзалі<br />
І біля втомленого діда<br />
дрімає чорний пес.<br />
... А, може, справді, марна справа<br />
у невлаштованому світі<br />
влаштовувать своє життя?<br />
Та скоро ранок...<br />
Пожалілись — і далі помандруєм,<br />
аж поки люди на землі<br />
не віднайдуть свій спільний дім.<br />
А біля них — і я зігріюсь...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Крізь мене літо<br />
Колесом вогненним<br />
З купальських круч<br />
До темної ріки<br />
Скотилось,<br />
І досі там<br />
В осінній глибині<br />
Моє життя і літо<br />
Спить.<br />
<br />
Стайки<br />
14/VIII-84<br />
<br />
<br />
ВИДІННЯ<br />
<br />
В безмежжі полинного степу<br />
горить, дотліває остання сторінка<br />
тисячолітньої занедбаної книги.<br />
Ще можна прочитати<br />
єдине незгоріле слово: Україна —<br />
в безмежжі полинного степу.<br />
<br />
27/VІІ-87<br />
М. Гуляй-Поле<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Я жінку знав<br />
З очима пійманого птаха.<br />
В глибинах погляду —<br />
<br />
Дівоча чистота.<br />
Сумна, проста,<br />
самотня, тиха.<br />
<br />
Собі на лихо<br />
Я жінку ту придумаю...<br />
Собі?<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Без тебе<br />
Вже прожито майже рік...<br />
Якби я знав,<br />
Якби ти розуміла…<br />
Відходить серпень.<br />
Як душа без тіла<br />
Урочисто сумує Фредерік.<br />
Без тебе — крізь життя...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
І смуток, як струмок —<br />
біжить, дзюрчить,<br />
тихенько щось лепече<br />
посеред пнів<br />
і днів без тебе...<br />
<br />
<br />
ПОЧАТОК ЗАБУТОЇ КАЗКИ<br />
<br />
У темряву осіннього притулку,<br />
в порожню хату біля лісу<br />
я повернувся знов.<br />
Під стріхою знайшовши ключ,<br />
повільно двері відімкнув.<br />
Аж відсахнувсь —<br />
дві чорні тіні кинулись до мене,<br />
холодний помах крил<br />
ударив різко по обличчю...<br />
<br />
Я довго-довго тут не був,<br />
чиясь душа чекала тут на мене...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
За ніч тепло все вимело із хати,<br />
І сни тривожили всю ніч...<br />
До вітру збігаю, і знов на піч,<br />
Там не страшний нам морок пелехатий.<br />
Мій кіт, як і його хазяїн, оптиміст,<br />
Удвох чекаємо, поки на світ благословиться.<br />
Лупцює по цеглинах чорний хвіст,<br />
І щастя більше навіть не присниться...<br />
<br />
14/І-84<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Удвох з великою зимою<br />
Живем в безмовності.<br />
Нема думок, ні почуттів.<br />
Одне бажання: стати полем,<br />
Прикритись снігом до весни.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Я видавав себе за хіроманта,<br />
Щоб знов відчуть твої долоні.<br />
Пророчив щедро радість і удачу,<br />
А зараз тут стою, мовчу і плачу, —<br />
Кленовий лист притих на підвіконні.<br />
<br />
<br />
СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ<br />
<br />
Тінь ліщини у вікно заглядає.<br />
Тінь ліщини...<br />
Більше нікого немає...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Той теплий вітер, та весна,<br />
та дівчинка в червоному береті<br />
до мене запізнилися тоді.<br />
А я не мав терпіння їх чекати,<br />
та й кинувся у білий світ,<br />
де все було обіцянкою щастя,<br />
де час майбутній — дні, літа<br />
мені являлися Любов'ю, —<br />
там все її носило імена.<br />
І що з того, що мало так збулося?<br />
В отих обіцяних світах<br />
ніщо не щезло, не пропало,<br />
й остання мить назавжди збереглась:<br />
крізь весни непрожиті ще свої,<br />
крізь всі безпам'ятні століття<br />
мені назустріч дівчинка біжить...<br />
<br />
<br />
НА МЕЖАХ<br />
<br />
Зникає літо в полинах,<br />
Кров проступає на бинтах,<br />
У порожнечі завмирає серце, —<br />
Окрут повернення...<br />
Та в рідній хаті<br />
Щоночі душать сновидіння, —<br />
Я знову буду серед тих,<br />
Хто вже не вернеться з походу.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Коли вам крізь чоло<br />
проляжуть зморшки —<br />
Хай буде то<br />
проекція доріг,<br />
Що ви пройшли,<br />
чи пройдете колись,<br />
від тіла<br />
звільнившись старого.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Н.Ш.<br />
<br />
Запах парфумів „Клема",<br />
Теплі долоні тільки початок…<br />
Крутиться, крутиться наш сіnemа,<br />
Вже проминули Хрещатик.<br />
<br />
Київ як привид розтав —<br />
Юрби статистів і гуркіт параду.<br />
Гілку вербову хтось розтоптав,<br />
Тихо Великдень під вікнами став,<br />
Чорні дерева зійшлись на пораду.<br />
<br />
Потім дорога вела через ліс,<br />
Довго ми йшли по набухлому полю...<br />
Що я для тебе крізь зиму приніс?<br />
Серце одне, що воскресло від болю...<br />
<br />
7/IV-87<br />
<br />
<br />
* * *<br />
В темінь осінніх напруг<br />
Гучні епохи —<br />
Лиш цяточки фосфору.<br />
Тисяча весен —<br />
Зерно на круг<br />
Часу і простору.<br />
<br />
Все перемелеться,<br />
Буде мука,<br />
З мукою змішена,<br />
Попелом білим<br />
Зимових небес<br />
Туга, Маріє,<br />
Наша вже втишена.<br />
<br />
Серце минулим<br />
Все ще болить,<br />
Світ мій вечірній,<br />
Останняя треба...<br />
<br />
Я починаю тільки<br />
Жить.<br />
Зі мною людство<br />
Повертається до себе.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Людині мало єдності з вогнем,<br />
Людині мало єдності з водою.<br />
Поляжем в землю, терном проростем.<br />
Чому ж я тут, покинутий Тобою?<br />
<br />
<br />
<br />
POSTSCRIPTUM ОСТАННІЙ<br />
<br />
<br />
* * *<br />
В глибинах осені,<br />
В початках ранньої зими —<br />
зернини світла.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Немов відлуння чар,<br />
Просіяне крізь хмари,<br />
Був день як божий дар,<br />
А вже зійшли Стожари.<br />
<br />
Душа до зір летить,<br />
Забувши днів облуду.<br />
Я нині починаю жить,<br />
Не був я і не буду...<br />
<br />
<br />
НА ТЕМУ ПОРОЖНІХ ДОЛОНЬ<br />
<br />
Серпень протягує сліпі золотисті долоні,<br />
наповнені світлом, холодним і чистим,<br />
бо скоро вже вечір і осінь,<br />
і той, хто все прийняв і все давно роздав<br />
стоїть за селом край дороги,<br />
і протягує вам порожні долоні,<br />
врізані в липовий стовбур, —<br />
сліпі золотисті долоні...<br />
Якщо у вас вистачить часу,<br />
ви зупинитесь і побачите,<br />
як під вітром в порожні долоні<br />
падає листя, червоне і жовте,<br />
а кожен листок до останньої жилки<br />
вечірнім просвітлений сонцем.<br />
І поки ще не впали з розкритої долоні<br />
вони несміливо вам порадять<br />
з собою взяти на дорогу<br />
краплину світла і крихту літнього тепла,<br />
бо їм відомо, а не вам,<br />
куди ви рушили навпроти ночі,<br />
і що ховає у своїх пустотах<br />
покинутий ваш дім.<br />
Бо щоб залишитись, коли надходить осінь,<br />
то треба мати сліпі золотисті долоні,<br />
прийняти все і все роздати,<br />
й не виймати іржавих цвяхів<br />
з дерева долонь...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Червоні півники на білих рушниках,<br />
І чорні квіти хрестиком по краю.<br />
<br />
2IV-86<br />
померла баба Якилина<br />
<br />
<br />
НІЧ ПЕРЕД СТРАТОЮ<br />
<br />
В.Стусові<br />
<br />
Пишіть мені листи до запитання,<br />
В міста, де я ніколи не бував:<br />
Афіни, Рим, Венецію, Костанцу,<br />
Буенос-Айрес, Відень, Зурбаган.<br />
На вулицях тих міст росте трава,<br />
Там наші тіні зможуть обійнятись.<br />
До ранку стане сива голова, —<br />
Вже треба йти...<br />
І навіть ні з ким попрощатись.<br />
<br />
19/Х-85<br />
Київ<br />
<br />
<br />
ПІСЛЯ ІНТЕРВ'Ю<br />
<br />
За вікнами затишної кав'ярні<br />
холодний дощ і пізня осінь.<br />
За столиком навпроти тебе<br />
вгодований розкішний бородань<br />
розводить каламутні теревені<br />
про хронотоп і хеві-металь.<br />
А потім, віднайшовши тему —<br />
красу таку губити гріх,<br />
з таким-то бюстом і очима<br />
і працювати, пропадати<br />
На фабриці „Хімволокно"?<br />
У мене друг, відомий режисер,<br />
ми вас влаштуємо в найкращу фільму...<br />
і перейшовши до заключної частини,<br />
а подумки вернувшись у столицю,<br />
де ждуть його кохані кобилиці,<br />
(звиняй старий за недоречну риму),<br />
ліниво так говорить, що свобода —<br />
то нами пізнанная необхідність...<br />
А ти мовчиш, і намагаєшся прикрити<br />
програмкою рок-фестивалю<br />
понівечений на котушках манікюр,<br />
та думаєш, що завтра в першу зміну,<br />
і цілий день в холодному цеху<br />
машин важке, набридливе гудіння —<br />
за ним не чути зовсім слів...<br />
<br />
14/ХІ-85<br />
Житомир<br />
<br />
<br />
МАНТРА ПЕРШОГО<br />
ЗИМОВОГО ТИЖНЯ<br />
<br />
Чорні дерева<br />
Чорні дерева<br />
Чорні дерева<br />
<br />
Біла дорога<br />
Біла дорога<br />
Біла дорога<br />
<br />
Небо порожнє<br />
Небо порожнє<br />
Небо порожнє<br />
<br />
Дорога. Дерева. Небо.<br />
Чорно-біла імперія.<br />
Якби не знав про відтінки<br />
твого кольорового тіла,<br />
Якби не знав про відтінки<br />
твого кольорового тіла,<br />
Якби не знав про відтінки<br />
твого кольорового тіла,<br />
можливо, дотягнув би до весни…<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Коли не буде влади,<br />
насильства і покори,<br />
не доживем...<br />
То нині хоч<br />
не будьте холуями,<br />
у сильних світу —<br />
хоч день один,<br />
одну годину...<br />
З отих врятованих<br />
хвилин<br />
сплетіть колиску<br />
для дитини.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Київ, травень 1986<br />
<br />
Після немилосердної спеки,<br />
безкінечної вбивчої спеки,<br />
коли розжарені хвилини<br />
кліщами впиваються в скроні<br />
і розбухають,<br />
набравшись затруєної крові,<br />
прокинутись в затхлій кімнатці,<br />
де заплутався час,<br />
і в якій за останнім наказом Командора<br />
заборонили відкривати вікна,<br />
прокинутись в безжалісній кімнаті,<br />
де стіни — обеліски самоти,<br />
прокинутись від шуму зливи,<br />
від шелесту дощу,<br />
і більше вже не спати —<br />
дерева темні покидають сад.<br />
<br />
<br />
М.М.<br />
<br />
До ніг твоїх я падаю згори,<br />
Зазнавши вперше розкошій польоту.<br />
Так пахнуть м'ятою двори,<br />
І до осінніх перельотів<br />
Одна залишена нам ніч.<br />
<br />
Не плач! Давай запалимо вогні<br />
Над темною і тихою рікою.<br />
Бо серпень мчить на білому коні,<br />
І вже, мабуть, не бачити мені<br />
Твоїх очей, оживлених сльозою.<br />
<br />
Між нами стануть назавжди<br />
Дощі холодні і байдужі люди<br />
Затопчуть все і нас забудуть,<br />
І ми не звернемось сюди,<br />
Де пахнуть м'ятою двори,<br />
Де ніч кохання вічно буде.<br />
<br />
<br />
ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ<br />
<br />
На конкурс<br />
земного буття<br />
зразок її милої пози,<br />
уривки хореїв,<br />
січневої прози, —<br />
короткого життя<br />
розгублені метаморфози…<br />
<br />
<br />
ЛІТО<br />
<br />
Сиджу на бруківці<br />
Боричевого узвозу<br />
І ловлю в кулак,<br />
як муху,<br />
жіночий каблучок.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Івану МАРЧУКОВІ<br />
<br />
Синій присмерк тече у вікно,<br />
У кімнаті немає нікого.<br />
Тільки звідки цей страх і тривога,<br />
що тебе вже забули давно?<br />
<br />
І кому всі полишені знаки:<br />
мак червоний, тополя, хатина?<br />
Білий світ, мов забута дитина,<br />
виглядає себе край дороги…<br />
<br />
<br />
* * *<br />
На світі нема випадкової долі,<br />
Чайка над морем літає поволі.<br />
Може й так ще на світі буває —<br />
Хтось і до мене крізь сон прилітає...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Жест її руки, коли вона поправляє волосся,<br />
відкидаючи його з чола,<br />
розкриває завісу маленького єдиного театру,<br />
де веселі та журливі думки<br />
і почуття, що ховались в лаштунках пам'яті,<br />
приходять і живуть, непомітно зникають<br />
на сцені її обличчя...<br />
О, скільки тих акторів відійшло,<br />
і замість шовковистої завіси,<br />
яку я так любив,<br />
лягла незмірна чорнота.<br />
Закінчилась вистава.<br />
Єдиним глядачем був вечір,<br />
Та й він дрімав,<br />
Ніхто не бачив,<br />
як тихо піднімалася по східцях<br />
маленька дівчинка, тримаючись за місяць.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Ми пробивались до Софії<br />
Крізь спеку, непорушні вії<br />
Німого міста, чад асфальту —<br />
А потім перейшло на смальту<br />
Вечірнє світло, наші тіні…<br />
<br />
<br />
ВЕРСІЯ<br />
<br />
Спочатку Бог зліпив жінку,<br />
а потім чоловіка.<br />
Вони глянули одне на одного<br />
і засміялись. Згодом<br />
їх відіслали в світ.<br />
Тисячоліття відгули,<br />
всі розійшлись,<br />
лише слова зостались:<br />
... а ще будете разом<br />
у тихій пам'яті Бога.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Я так довго один.<br />
Вже дощі<br />
Білих вишень зламали скерцо.<br />
На зелений жертовник весни<br />
Покладу своє серце...<br />
<br />
<br />
* * *<br />
Ти пояснювала мені,<br />
чому на воді виникає<br />
місячна доріжка,<br />
і хто такі екстрасенси,<br />
і про вміння любовне<br />
давньогрецьких жінок.<br />
Ще так багато<br />
збирався розпитати в тебе...<br />
А нині докричатися не можу<br />
до твого берега,<br />
порослого травою забуття...<br />
<br />
А, може, правда,<br />
що любити жінку, —<br />
то значить змагатися<br />
з її непам'яттю?<br />
<br />
<br />
УРОК ІСТОРІЇ<br />
або<br />
Варіяції на тему<br />
“Польоту над гніздом зозулі”<br />
<br />
Коли вам скажуть: ви живете<br />
в найкращому з існуючих суспільств,<br />
в найгуманнішій в світі державі,<br />
то знайте: до вас заговорила<br />
стіна<br />
<br />
Коли тобі скажуть: все, що діялось<br />
в нашій Імперії,<br />
все, що в ній відбувається зараз,<br />
все в ній — для твого блага,<br />
знай: до тебе звертається<br />
СТІНА<br />
<br />
Коли ж тебе підведуть до СТІНИ,<br />
обличчям до холодного каменю,<br />
і, навіть, якщо замість куль<br />
тобі в потилицю вженуть транквілізатор,<br />
знай: ще можна встигнути<br />
на дно свідомості сховати<br />
окраєць вільної небесної блакиті...<br />
<br />
<br />
<br />
ХОМА БРУТ<br />
<br />
МАНДРИ МАНДРАГОРИ<br />
<br />
<br />
НА МЕЖАХ<br />
<br />
В теплій темряві<br />
Тихе тіло<br />
Полум'ям рівним<br />
Біля мене горіло.<br />
<br />
Літо біле боліло<br />
Крилами вирію…<br />
<br />
Лиш божевільні дзиґарі<br />
Мене очікують в кімнаті...<br />
<br />
<br />
ХВОРОБА ЗОРУ<br />
<br />
вожді, засліплені міражами влади<br />
влада, засліплена міражами держави<br />
держава, засліплена міражами вождів<br />
<br />
засліплені розпинають людину<br />
засліплені розпинають людину<br />
засліплені розпинають людину<br />
<br />
нема нікого, лиш зостались<br />
безпритульний рушник на хресті<br />
і самотня без тіла сорочка<br />
<br />
<br />
* * *<br />
НЕМОВ окраєць хліба<br />
взяла мене до рук,<br />
поміж долонями зігріла<br />
і піднесла до губ своїх.<br />
Натішившись,<br />
переломила навпіл,<br />
та й розкришила під вікном<br />
голодним птахам — білим, чорним,<br />
їх налетіло безліч<br />
з тих давніх призабутих сновидінь…<br />
А ти все — гулі, гулі, —<br />
скликаєш птахів тих,<br />
і посміхаєшся до себе,<br />
а вони<br />
докльовують байдуже<br />
останні крихти плоті.<br />
Ось і наїлися...<br />
Знялися, полетіли —<br />
немов і не було…<br />
<br />
А ти все кличеш їх!<br />
<br />
<br />
* * *<br />
На світі нема випадкової долі,<br />
Чайка над морем літає поволі<br />
Може й так ще на світі буває —<br />
Хтось і до мене крізь сон прилітає.<br />
<br />
<br />
ПРОГУЛЯНКА<br />
<br />
ЙДЕМО по Липках*, і за нами,<br />
повз урядові резервації,<br />
чалапа квітень по калюжах,<br />
і скоро сонця делегації<br />
розбудять мертвих і байдужих, —<br />
крім тих, хто скніє в резервації,<br />
над ким чамріє охорона,<br />
до перехожих зирить скоса…<br />
І, знехтувавши заборони,<br />
весна давно ходила боса…<br />
<br />
*Липки — колишній аристократичний район Києва; нині в ньому проживає цеківська партійна номенклятура.<br />
<br />
<br />
* * *<br />
на чорному асфальті<br />
кленові долоні<br />
розкриті в небо<br />
хоч крихту світла<br />
благає осінь<br />
я все вам<br />
роздала<br />
а ви ногами<br />
по долонях<br />
не бачите<br />
не чуєте<br />
мене<br />
<br />
<br />
* * *<br />
— Як тебе звати?<br />
— Оксана!<br />
— Як тебе звати?<br />
— Оксана!<br />
— Як тебе звати?<br />
— Оксана!<br />
Кожного разу звучить:<br />
— Осанна!<br />
<br />
<br />
* * *<br />
повільно вечір переходить в ніч<br />
навколо мене<br />
народжується світ живого неба<br />
галактики в долонях здичавілих<br />
без дотику до тихого не треба<br />
моя безпам'ятна душа<br />
Чумацьким Шляхом<br />
не повернеться до тебе<br />
коли ще маєм нероздільність тіла<br />
давай втечем давай втечем<br />
водою ворожбою протечем<br />
крізь сон крізь сум<br />
крізь ніжність білу<br />
<br />
<br />
ВДОМА<br />
<br />
КРИШТАЛИК НЕБА РАННЬОЇ ВЕСНИ<br />
І СНІГ ТАК ВІДБИВАЄ СОНЦЕ<br />
ЩО ПРОТЕПЛІЛИ НАВІТЬ СНИ<br />
І МЕРТВЕ ОЖИВА ВІКОНЦЕ<br />
В НІМОМУ ХРАМІ НА ГОРІ<br />
ТАМ СОНЦЯ ПИЛ НА ВІВТАРІ<br />
В РОЗБИТИХ БАНЯХ СИНЬ ХЛЮПОЧЕ<br />
ВОСКРЕСЛО НЕБО І НЕ ХОЧЕ<br />
ЧИТАТЬ РОЗКРИТІ ПСАЛТИРІ<br />
<br />
<br />
Хома Брут<br />
<br />
МАНДРИ МАНДРАГОРИ<br />
<br />
(драматична-апокрифічна поема)<br />
<br />
(До мікрофону повільно виходить поет Саламандра, в одній руці він тримає графин з водою, в другій — жмуток пожовклих паперових листків, так само як і графин, перехоплених пальцями біля самого горла. Оглядає<br />
навколо себе, та місця (стола, стільця, червоної трибуни), щоб поставити графин, розправити зіжмакані листки нема. Заплющує очі, зітхає, розплющує очі, нервово переступає з ноги на ногу, і, пожувавши верхніми зубами нижню губу, зрідка заглядаючи в пожовклий жмуток, починає читати)<br />
<br />
П.С. — Драматична поема “Мандри Мандрагори”...<br />
<br />
...епіграф перший...<br />
<br />
т - р - р - р - чах - чах<br />
т - р - р - р - чох - чох<br />
т - р - р - р - чах - чах...<br />
(Африк Сімон)<br />
<br />
...епіграф другий...<br />
<br />
...громадяни, які змінюють місце проживання, а також ті, що вибувають в іншу місцевість на тимчасове проживання на строк понад півтора місяця, крім тих, що вибувають у відрядження, на канікули, на дачу, на відпочинок або лікування, зобов'язані виписатися перед вибуттям.<br />
(з положення про паспортну систему СРСР)<br />
<br />
...епіграф третій...<br />
<br />
Е — МС2<br />
(Апьберт Ейнштейн)<br />
<br />
І<br />
Так мало часу для життя,<br />
і так багато для турботи,<br />
для непотрібної роботи,<br />
для колективного виття,<br />
для дерективного биття,<br />
для ти - ри - пи - ри<br />
й неверморе...<br />
Як мало часу для життя.<br />
<br />
(П.С. робить глибокий вдих і, видихаючи, кричить:)<br />
<br />
Хай живе радянський народ — вічний мучень-уді-буді-комунізму!<br />
<br />
(злякано оглядається, хреститься — правою рукою, що стискає пожовклий жмуток. Ковтає з графина й продовжує читати, вірніше, не читати, а щось белькотати собі під ніс і в мікрофон)<br />
<br />
— а чи варто так писати,<br />
а чи варто так писати,<br />
а чи варто так писати,<br />
а чи варто так читати, <span style="white-space: pre;"> </span><br />
а чи варто так читати, <span style="white-space: pre;"> </span><br />
а чи варто так читати, <span style="white-space: pre;"> </span><br />
<br />
краще написати — нарід!<br />
се вже краще, се вже добре,<br />
се вже може, — харашо!<br />
<br />
а чи варто так писати,<br />
а чи варто так писати,<br />
а чи варто так писати,<br />
буді... буді... будівник?<br />
<br />
краще написати — Будда!<br />
се вже гарно, се вже славно,<br />
безсумнівно — харашо!<br />
<br />
(П.С. знову робить глибокий вдих і, видихаючи, спокійно, навіть трохи сумовито, говорить:)<br />
<br />
— Хай живе радянський нарід —<br />
вільний Будда комунізму!<br />
<br />
(задоволено посміхається, поливає собі голову з графина й продовжує читати...)<br />
<br />
Я прославлю галушки,<br />
Я прославлю шаровари,<br />
Через Звягель навпрошки<br />
Помандрую до Тамари, —<br />
до Тамари, до цариці,<br />
до вдовиці — молодиці,<br />
до коханої жар-птиці...<br />
<br />
Через Звягель напрошки<br />
Ми прославим галушки,<br />
Ми прославим шаровари!<br />
<br />
(раптом з П.С. діється щось недобре: він зморщується від болю, збивається з віднайденого ритму, починає затинатись:)<br />
<br />
— х - р - р - чі - чі,<br />
х - р - р - чі - чі,<br />
сур - мачі, пар - тачі,<br />
хр - бр - гр, хр - бр - гр,<br />
х - р - р - чі - чі...<br />
<br />
(П.С. протягує до залу руки з графином і листками, потім обережно сідає на кін, ставить на дошки графин з водою, кладе біля нього жмуток паперових листків й простягає до залу ноги...)<br />
<br />
(До мікрофону, карбуючи крок, виходить Слава Каперес. Незважаючи на його військову виправку, все ж помітно, що Славко перебуває в тому стані, який в народі має означення: під газом, під бухом, під мухою. Щоб сягнути на вищий народний ступінь, який означується термінами: вдрезину, вдимину, вдупепь Славкові бракує якогось сильного відчуття. Він стукає пальцем по голівці мікрофону, дмухає туди кілька разів)<br />
<br />
С. К. — Один, два, три... Один, два, три... Перевірка на запис, перевірка на запис...<br />
<br />
(довго порпається в кишенях френча, і галіфе, щось шукаючи там, — очевидно, Славкові хочеться виголосити невелику промову, та папірець з конспектом основних тез загубився. Нахиляється, бере один листок зі жмутка біля графину. Розгладжує його, притиснувши до коліна, й починає читати...)<br />
<br />
<br />
Ваші тіні окреслені попелом,<br />
Чорні тіні окреслені попелом,<br />
Білі тіні окреслені попелом...<br />
В ямах днів, не засипаних попелом...<br />
<br />
Де криниці твої, не засипані попелом?..<br />
Де обличчя твоє, не засипане попелом?..<br />
Де Вкраїна твоя, не засипана попелом?..<br />
<br />
Наші душі окреслені попелом, —<br />
прахом та попелом, прахом та попелом,<br />
хамом та опером...<br />
<br />
(С. К. кривиться, й, зіжмакавши листок, ховає його до кишені френча. Раптом посміхається, бере біля графина ще один листок й, слинячи хімічний олівець, щось швидко пише на зворотньому боці. Написавши, штовхає носаком чобота поета Саламандру, жестами показуючи йому, щоб той прочитав написане перед мікрофоном. П. С. підводиться. Читає. Відчувається, що йому важко розбирати чужий почерк.)<br />
<br />
П. С. — Хай живе... е-е-е... великий... е-е...<br />
П. С. — Хай живе великий... е-е-е - епін!<br />
<br />
С. К. — Добре, добре... ще, ще, ще...<br />
<br />
П. К. — Хай живе… е-е-е... великий... е-е...<br />
П. К. — Хай живе великий... а-а-а-апін!..<br />
<br />
С. К. — Добре, добре... ще, ще, ще...<br />
<br />
П. С. — Хай живе... ве-ве... великий... е-е...<br />
П. С. — Хай живе великий... Хр-бр-гр!<br />
<br />
С. К. — Добре, добре... ще, ще, ще...<br />
<br />
П. К. — (відводить руку з листком за спину й відчайдушно кричить в мікрофон):<br />
— Хай живе великий Редистрибукатор!!!<br />
<br />
(С. К. здивовано дивиться на П. С. Той поянює:)<br />
<br />
П. С. — редистрибуція — се централізований<br />
перерозподіл суспільного продукту<br />
у відповідності<br />
з ієрархією статусів... Ферштейн?..<br />
<br />
С. К. — Я, я... Ферштейн, Ферштейн... Тепер спробуємо разом...<br />
<br />
П. С., С. К. — Хай живе Редистрибукатор!<br />
Хай живе Редистрибукатор!!<br />
Хай живе Редистрибукатор!!!<br />
<br />
С. К. (все більше входячи в раж):<br />
<br />
— Хай живе все неживе!<br />
Хай живе все неживе!!<br />
Хай живе все неживе!!!<br />
<br />
П. С. — А живе — не доживе!<br />
<br />
(публіка в залі хором скандує)<br />
<br />
— Реди! Стри! Букатор!<br />
Реди! Стри! Букатор!<br />
Реди! Стри! Букатор!<br />
<br />
(П. С., С. К. й більшість присутніх в залі досягають вищого народного ступеня. Світло гасне. В темряві лунає пісенька Африка Сімома):<br />
<br />
- т - р - р- р - чах - чах... (і т. д.)<br />
<br />
…коли затихне музика й очі потроху звикнуть до темряви (релікти зовнішнього світла все ж таки проникають в приміщення), тоді на кін вийде чоловік, й, труснувши біля вуха сірниковою коробкою, запалить ґніт в гасничці, спуститься з нею в зал, повільно пройдеться вздовж першого ряду партеру, нахиляючись, придивляючись до людських облич. Потім поставить гасницю край дерев'яного кону, присяде сам...)<br />
<br />
Невідомий. (так поки що будемо звати його)<br />
<br />
Ніч — то величезний чорний метелик…<br />
Жінка в кімнаті плаче...<br />
Тихо так плаче... щоб не сполохати<br />
сюрчання коників і місячного звіра,<br />
й давно вже не потрібну самоту,<br />
а головне — щоб не збудити<br />
того без назви, без ознак,<br />
що не вміщається і в плачі,<br />
що причаїлось по кутках<br />
напівзабутих лябіринтів<br />
чужої пам'яті...<br />
<br />
Долає сон печальні переправи,<br />
і перед тим, як берега допасти<br />
відчує жінка за плечима<br />
холодний помах крил:<br />
то ніч — величезний чорний метелик...<br />
<br />
(підібравши один з покинутих паперових листків, Н. робить з нього літунця й запускає його в зал. Одного, другого, третього... Незважаючи на певну ідилічність цього, музика, на тлі якої все відбувається, звучить тривожно, загрозливо...)<br />
<br />
Н. — 3 листа до поета Саламандри:<br />
...колись, наприкінці зими, ти розповів мені, що вже не перший рік працюєш над поемою, в якій намагаєшся поєднати глибини щоденного позачасового буття з повсякденними хідниками заасфальтованого побуту, поемою, яка зможе врятувати тебе від навколишнього абсурду, від порожнечі викоханих екзистенцій, — так ось, маю до тебе велике прохання:<br />
спробуй вмістити десь в своїй поемі кілька чорно-білих кадрів невідомого ким знятого документального фільму, який щоденно й щоночі прокручують<br />
перед моїми очима<br />
перед моїми очима<br />
перед моїми очима...<br />
...на площі Революції, перед Будинком Уряду, в натовп людей, що прийшли на площу, вірніше, в людську громаду, що зібралася перед Будинком Уряду, з розгону врізаються спеціяльні загони десантників, схожих на пришельців з далеких страхітливих планет:<br />
обличчя закриті масками, на головах — шоломи, в руках сріблясті щити й короткі саперні лопати, натовп кидається врозтіч, але вже пізно —<br />
пришельці доганяють беззбройних людей, рубають наліво й направо, особливо дістається жінкам, солдати кричать:<br />
<br />
— се вам, сучки, за сталіна,<br />
се вам, сучки, за сталіна,<br />
се вам, сучки, за сталіна!..<br />
<br />
... якийсь чоловік в міліцейській формі намагається захистити від озвірілих солдатів дівчинку, прикриваючи її руками, але падає, збитий з ніг, біля нього падає дівчинка, поряд лежить сива жінка, з розрубаної шиї на асфальт тече ще тепла кров...<br />
...люди пробували ховатися в підземнім переході, але ж хіба заховаєшся від воїнів-інтернаціоналістів, від замашних, відточених саперних лопаток?<br />
...наліво й направо, — що, бляді, свободи вам закортіло?!<br />
...наліво й направо, — що, ... незалежності хочеться?!<br />
...наліво й направо, наліво й направо, наліво й...<br />
<br />
— Тут плівка раптово обривається...<br />
Спробуй вмістити в свою поему хоч кілька вищезгаданих кадрів, бо інакше всі її буттєві глибини не будуть варті й глибини моєї прямої кишки після випорожнення,<br />
спробуй вмістити, поки ще маєш нерозрубану голову,<br />
спробуй вмістити, бо я вже... авжеж... саме так...<br />
безперечно... ні в якому разі...<br />
з щирим привітом...<br />
<br />
(підпис нерозбірливий)<br />
<br />
Подальший хід “Мандрів”, — музику, освітлення, послідовність і місце подій глядачі, слухачі, читачі, стукачі, копачі, сурмачі вибирають довільно, за власними уподобаннями й особисто “редистрибуцією”. Хома Брут залишає за собою право тільки на те, щоб по закінченню вищезгаданого листа прозвучала одна з трьох пісень квартету ,,Бітлз":<br />
а) Вчора...<br />
б) Мішель...<br />
в) Я повернусь...<br />
<br />
Текст перший:<br />
<br />
“Не велике діло: повернутись на каблучках в пів-оберту,<br />
А побачиш нове все: нові зірки, нові світи,<br />
Великий Віз — тут, там — Південний Хрест чи ще що-небудь.<br />
Крутіться, люди, навколо своєї осі. Не стійте “на одному градусі”. Один раз ви приходите в світ і повинні все побачити. Крутіться, крутіться!..”<br />
<br />
— “Що ти видів, чоловіче, — запитає Бог “на тому світі”.<br />
І, витираючи рукавом уста, ви скажете:<br />
— Я випив всей Твій світ, і весь він солодкий.<br />
Бог скаже:<br />
— Я й сотворив його солодким. Ти так зробив, як Я сотворив тебе, і побачив світ таким, яким він є...<br />
Я:<br />
— Опріч смерті.<br />
Він:<br />
— Ти вмер і прийшов до Мене”.<br />
<br />
(Василь Васильович Розанов. “Сахарна”)<br />
<br />
Текст другий:<br />
<br />
Маленький концерт для самотнього хронопа<br />
<br />
весна<br />
на-ес-на<br />
на-а-на<br />
ой-йо-ной<br />
шуга-шуга<br />
вирк<br />
ха-ча<br />
<br />
літо<br />
то-лі-то<br />
лі-то-то<br />
у-ю-тю<br />
гатя-гатя<br />
хрщ<br />
ого<br />
<br />
осінь<br />
нь-сі-о<br />
сінь-о-ха<br />
пс-пс-ізм<br />
хуща-хуща<br />
капезе<br />
<br />
зима<br />
хима-хаза<br />
ма-за-ха-ра<br />
лютя-юті<br />
чичко-чичко<br />
зима<br />
<br />
Текст третій...<br />
<br />
ДЕНЬ ВОСКРЕСІННЯ ДЗИҐАРІВ<br />
<br />
(медитації божевільного рокера)<br />
<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
й білою стелею<br />
немає вікна.<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
й білого стелею<br />
немає вікна.<br />
В кімнаті з червоними стінами<br />
й білою стелею<br />
голосить моя безневинна вина:<br />
по-перше, —<br />
над ефектом скорочення масштабів<br />
Лоренца-Фіцджеральда,<br />
суть якого полягає в тому,<br />
що з точки зору нерухомого споглядальника<br />
вимірювані ним віддалі паралельного напрямку переміщень<br />
рухомого споглядальника в системі останнього<br />
виявляться значно вкороченими,<br />
як і життя обох споглядальників,<br />
що мали спільний, їм невідомий контрапункт;<br />
по-друге, —<br />
над моїм передчасним вмінням зображувати<br />
за допомогою п'яти сірників,<br />
на прохання дівчаток з нашого класу<br />
й вчительки російської літератури,<br />
історію гріхопадіння Єви, —<br />
саме тоді, дивуючись невичерпності можливих комбінацій,<br />
я вперше усвідомив реальність існування виміру,<br />
означеного словом “смерть”;<br />
по-третє, —<br />
над пісенькою з альбому “Клуб самотніх сердець сержанта Пеппера”,<br />
в якій я розумів два-три слова, не більше,<br />
незважаючи на це, музика голосів чотирьох ліверпупьців<br />
дивним чином зберігала в собі все,<br />
що не збулося в моєму власному житті:<br />
переживання любові, свободу пізнання навколишніх світів,<br />
не відгороджених назавжди смугастими стовпами,<br />
можливість вільного вибору й відсутність постійного страху,<br />
радість незаказармленої молодої сили, —<br />
хоч спроба прорватися в обіцянці музикою світи<br />
рано чи пізно приводить в кімнату<br />
з червоними стінами й білою стелею,<br />
та це тільки початок давнього шляху,<br />
на якому дбайливо зав'язані за моєю спиною<br />
рукави гамівної сорочки здійснюють<br />
невтримну еволюцію до білих, поки що<br />
нерозправпених крил — перед новим пришестям<br />
Володаря осінніх Перельотів, —<br />
там, де на білій площині прямокутної стелі<br />
застиг, розширений моїми зіницями, безгучний вибух,<br />
про неймовірну силу якого свідчать спотворені<br />
метагонами німих почуттів обличчя<br />
мовчазний плач<br />
мовчазний сміх<br />
мовчазний страх<br />
непередбачена зупинка неозвученого фільму,<br />
Глен Гульд валяється на підлозі, охопивши<br />
руками голову, не чіпайте його,<br />
він нічим не зможе вам допомогти,<br />
тим більше, що рояль глядачі-патріоти порубали сокирами<br />
й спокійно розійшлись, залишивши на екрані<br />
проекції нерухомих облич, порожні постаменти,<br />
розідрані знамена, закривавлені мапи імперій,<br />
лист до з'їзду кошового Сірка й турецького султана,<br />
металеві автоматичні наручники,<br />
сопілка,<br />
ще —<br />
гіпсові погруддя сліпих вождів,<br />
повітряна кулька з презервативу,<br />
обкладинка самвидавського журналу „Фалос і Логос",<br />
пенсне, гумові манекени з слідами багнетних вправ,<br />
люлька-носогрійка, міксер, пощерблена шабля, чумрачок,<br />
малюнки хронопів, годинники фанів, калькулятор,<br />
незаповнений ордер на арешт, котурни, брусочок мила,<br />
алюмінієва ложка з видряпаним на ручці девізом:<br />
“дембель неминучий як неминучий крах капіталізму”,<br />
зелена філіжанка, марокаси, підставка для нот,<br />
крім цього, посеред вищезгаданого шарварку, завмерли,<br />
як повернення до попередньої безкінченої теми, слова,<br />
зафіксовані в просторі літерами латинської абетки:<br />
Help!<br />
Let it be!<br />
Abbey Road!<br />
символи віри нашої юності, неперекреслені кулею Чампена епохи<br />
початку повернення до власної ідентифікації,<br />
в прозорі сфери, де немає розмежувань<br />
на перше, друге й останнє,<br />
на вчора, сьогодні й на післязавтра,<br />
де в напруженому консонансі таємне слово Свобода<br />
євангелійним дотиком сонячного вітру<br />
звільняє свідомість від темряви набутого досвіду,<br />
дитячу гойдалку уяви — від перекладини простору-часу.<br />
мить дорівнює вічності<br />
тільки звідки цей біль<br />
неодмінне повернення в кімнату з червоні стінами<br />
й білою стелею<br />
саме тут я мушу дочекатись на тебе<br />
незважаючи на відновлення здатності позачасової левітації<br />
я мушу тебе дочекатись<br />
встигнути зібратись з думками й лобом пробити<br />
в одній з чотирьох стін невеликий отвір<br />
вікно — крізь нього ти бачитимеш небо<br />
й зможеш крихтами казенної пайки годувати<br />
ластівок<br />
ластівок годувати<br />
ластівок годувати<br />
ластівок годувати<br />
крізь намальовані ґрати<br />
ХА!!!*<br />
<br />
Текст сьомий, останній.<br />
<br />
Назви для ненаписаних поем<br />
Колумбарій для фельдмаршала<br />
Лупанарій для вождя<br />
Лепрозорій для генсека<br />
Мавзолей для ідіота<br />
Селенарій для поета<br />
Бестіарій для героя<br />
Дім для людини<br />
<br />
Ха* — ритуальний вигук тимчасового самозвільнення<br />
<br />
<br />
ЗМІСТ<br />
Слово видавця ................................................................... 5<br />
POSTSCRIPTUM ДО MOBЧАННЯ................................... 11<br />
Пролог ................................................……........................ 13<br />
POSTSCRIPTUM ЗИМОВИЙ ........................................... 15<br />
Співанка ............................................................................ 16<br />
Зустріч ............................................................................... 19<br />
Зустріч II ............................................................................ 20<br />
В.Н. .................................................................................... 22<br />
Поетам розстріляного відродження ................……......... 23<br />
Матері ................................................................................ 24<br />
Ніч на Різдво ......................................................…............ 26<br />
POSTSCRIPTUM ДРУГИЙ ..........................................….. 31<br />
Під вікнами Березоля ................................................….... 31<br />
Уривок сну .......................................................................... 36<br />
Поет .................................................................................... 37<br />
Молитва еМеНеСа ............................................................ 38<br />
Пам'яті діда ....................................................................... .40<br />
Повернення ….......………...................................…………..41<br />
Видіння .............................................................................. .42<br />
Початок забутої казки ...........…........................................ .45<br />
Сонячний день ....…....…................................................... .46<br />
Еа межах ...........................................................…............. .48<br />
Н.Ш. .......................….....................................….................. 49<br />
POSTSCRIPTUM ОСТАННІЙ<br />
На тему порожніх долонь .......................................…….....55<br />
Ніч перед стратою ..............................................................56<br />
Після інтерв'ю ..............................................................…... 57<br />
Мантра першого зимового тижня ..............….................... 58<br />
М.М. ..................................................................................... 60<br />
Жіночий портрет .........................................….................... 61<br />
Івану Марчукові .................................................................. 62<br />
Версія .................................................................................. 64<br />
Урок історії або Варіяції на тему<br />
“Польоту над гніздом зозулі” .............................……......... 66<br />
ХОМА БРУТ<br />
МАНДРИ МАНДРАГОРИ<br />
На межах ............................................................................. 68<br />
Хвороба зору ...................................................................... 68<br />
Прогулянка ...........…………………...……………………….. 70<br />
Вдома .................................................................................. 72<br />
Мандри мандрагори ........................................................... 73<br />
Зміст .................................................................................... 88Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-88943294914783185442017-12-30T18:53:00.000+02:002017-12-30T20:00:00.765+02:00Олег Левченко. Образи дому в рефлексіях ліричного героя поезій Юрка Ґудзя (СТАТТЯ)<br />
<div align="center" class="MsoPlainText" style="text-align: center; text-indent: 35.45pt;">
<b><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 12.0pt;">ОБРАЗИ ДОМУ В РЕФЛЕКСІЯХ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ ПОЕЗІЙ ЮРКА
ҐУДЗЯ<o:p></o:p></span></b></div>
<div align="right" class="MsoPlainText" style="text-align: right; text-indent: 35.45pt;">
<br /></div>
<div align="center" class="MsoPlainText" style="text-align: center; text-indent: 35.45pt;">
<b><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 12.0pt;">Олег ЛЕВЧЕНКО<o:p></o:p></span></b></div>
<div align="center" class="MsoPlainText" style="text-align: center; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 12.0pt;">Житомирський
державний університет імені Івана Франка<b><o:p></o:p></b></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif";">У поезіях Юрка Ґудзя будинок –
священне місце. Дім або квартира можуть представл</span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;">яти</span><span style="font-family: "times new roman" , "serif";"> як відкритий і закритий простір.
Архітектурними образами можуть бути церква, сільська хата, школа, кав’ярня,
пташине гніздо, колиска то</span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;">щ</span><span style="font-family: "times new roman" , "serif";">о.
Провідним мотивом є вікно у відкритий світ власних образів. Його відсутність
має аналогію з обмеженням прав на свободу. Саме тому дім доволі часто може
поставати в тандемі з деревом, садом, небом, птахами – символами свободи. Образ
замкненої кімнати – це</span><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;"> </span><span style="font-family: "times new roman" , "serif";">аналогія
з тоталітарною системою, де свобода особистості може бути заживо похованою в
просторі “червоних стін”. </span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<b><span style="font-family: "times new roman" , "serif";">Ключові
слова:</span></b><span style="font-family: "times new roman" , "serif";"> поезія,
образ, міфологія, символ, духовні цінності, світогляд.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;">В
поэзиях Юрка Гудзя дом – священное место. Дом либо квартира могут представлять
как открытое и закрытое пространство. Архитектурными образами могут быть
церковь, деревенский дом, школа, кафе, птичье гнездо, колыбель и др. Ведущим
мотивом является окно в открытый мир собственных образов. Его отсутствие имеет
аналогию с ограничением прав на свободу. Именно поэтому дом очень часто может
представать в тандеме с деревом, садом, небом, птицами – символами свободы.
Образ замкнутой комнаты – это аналогия с тоталитарной системой, где свобода
личности может быть заживо погребенной в пространстве “красных стен”. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<b><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;">Ключевые слова:</span></b><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;"> поэзия, образ, мифология,
символ, духовные ценности, мировоззрение.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif";">Home is a sacred place in poetry
by Yurko Gudz. Flat or house can have open and closed space. Church, country
house, school, coffee house, bird nest, cradle, etc. can be architectural
figures. Leading motive is a window into the open world of own characters. Its
absence has the analogy with the restriction of right for freedom. That`s why
quite often home can appear together with tree, garden, sky, birds that are the
symbols of freedom. The character of closed room is the analogy with
totalitarian system, in which freedom of person can be buried alive in the
surrounding of “red walls”. </span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; mso-ansi-language: RU;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<b><span style="font-family: "times new roman" , "serif";">Key
words:</span></b><span style="font-family: "times new roman" , "serif";"> poetry,
character, mythology, symbol, cultural wealth, outlook. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Образ дому в
ліриці Юрка Ґудзя являє вихідну точку творення </span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">образу </span><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">ліричного
героя і виходу його у відкритий світ. Автор не надає значної уваги
архітектурним рисам дому як цілісної споруди, розглядаючи цей образ крізь
філософію власного досвіду, виражаючи в поетичних рядках оціночні враження,
досвід та переживання місця в ньому для свого ліричного героя. Метою є
виявлення характерних рис образів дому в рефлексіях ліричного героя. Поетичну творчість
Юрка досліджували В. Даниленко, В. Врублевський, В. Грабовський,
Н. Зборовська, Л. Череватенко, В. Ґабор, Л. Герасимчук, Є. Концевич,
О. Логвиненко, О. Різниченко, М. Скаліцкі, В. Слапчук, М.Р. Стех,
Г. Гусейнов, О. Сидор-Гібелинда, А. Сірик, О. Карагедова, П. Сорока,
А.М. Шевчук, О. Сопронюк, В. Студінський, А. Савенець, М. Янкова,
але у жодній зі згаданих рецепцій образ дому в творчості письменника не постає
предметом спеціального розгляду. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">У багатьох поезіях
Юрка Ґудзя будинок – це священне місце народження, життя та смерті. Цей образ
чітко узгоджується з міфологічними уявленнями про дім. Функції дому в поезіях
письменника виконують архітектурні споруди індивідуального використання (хата,
квартира, дитяча колиска), суспільно-громадського призначення (вокзал,
кав’ярня, школа), місця духовних обрядів (церква, вертеп), а також створені
природою: дерева (ліс, сад), пташине гніздо (ластів’яче, лелече). Образи цих
рукотворних і нерукотворних споруд наділені емоційно-драматичними рисами:
самотність, покинутість, пам’ять і забуття “<i>самотня
садиба / у зоряних сальвах</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 16], “<i>забиті вікна дошками навскіс</i>”, “<i>на паперті зруйнованої церкви</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 13], “<i>автор тільки що закінченого роману думає ось
зараз будинок в якому він поселив своїх героїв має згоріти <...> даремно
догорить всіма покинутий будинок</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 3,4]. Образ
дому має і загальносвітове значення “<i>І
знову треба жити, / І вежу Вавілонську будувать</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 24], “<i>і далі помандруєм, / аж поки люди на землі /
не віднайдуть свій спільний дім</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 41; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 7]. Архітектурні
елементи дому – постійне складове метафоричного зображення психічного життя
ліричного героя: “<i>біля кленового ґанку</i>”
[</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 16], “<i>Серед істот німих, у дерев’яній кліті /
Знайде притулок жінка і старий</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 26], “<i>На дерев’яній лаві / від холоду не міг
заснути</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 41; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 7], “<i>Ластівка зводить гніздо, / носить з урочища
глину. / Дім свій я довго ліпив, / завтра надовго покину. / Ластівки глину
беруть / з рову, де нас постріляли. /Наші серця вам на гнізда підуть...</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 23].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">За межами
рідного дому або винайманої кімнати (тимчасовим притулком) існують
суспільно-громадські споруди – місце роботи, зупинки для подорожнього: школа (“<i>порожній клас</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 17]),
кав’ярня (“<i>За вікнами затишної кав’ярні /
холодний дощ і пізня осінь</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 45]),
пішохідний перехід </span><span lang="EN-US" style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">(</span><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">“<i>навпроти річища людського / живу в підземнім
/ переході</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref449212886 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800380036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 11]</span><span lang="EN-US" style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">)</span><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, вокзал (“<i>І
мерз на нічних вокзалах / Києва, Малина й Звягля</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 41; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 7]),
вулиця (“<i>ЙДЕМО по Липках/, і за нами, /
повз урядові резервації, / чалапа квітень по калюжах, / і скоро сонця делегації
/ розбудять мертвих і байдужих, – / крім тих, хто скніє в резервації…</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 70]).
У вірші “Повернення” автор змальовує стан поневіряння ліричного героя,
незнаходження власного дому і сподівання віднайти тепло людського помешкання в
оновленому суспільному домі майбутнього: “<i>А,
може, справді, марна справа / у невлаштованому світі / влаштовувать своє життя?
<...</i></span><i><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">></span></i><i><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;"> Пожалілись – і
далі помандруєм, / аж поки люди на землі / не віднайдуть свій спільний дім. / А
біля них – і я зігріюсь...</span></i><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 41; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 7]. Проте
жодне інше місце перебування не надихне письменника до написання і вираження
своїх почуттів, як рідний дім: “<i>Додому в
сутінках прийду, / і запалю вогонь вечірній</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 39; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 25],
на чому зауважує Г. Башляр: “<i>Стражденна
душа поділиться і своїми спогадами, і своїми журбами, для цього потрібен лише
зимовий вечір, кружляння віхоли за стінами дому та яскраво палаючий вогонь</i>”
[</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref449290396 \r \h <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">3<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200390030003300390036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Межею між хатою
та зовнішнім світом є поріг дому, образ якого в контексті різних творів набуває
відмінних семантичних відтінків. Порогом є дитяче пізнання незвіданого (“<i>на порозі чужого / дитинства / янгол зі
снігу / стоїть</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref449290888 \r \h <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">8<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200390030003800380038000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">]), що може
являти приховану небезпеку перед виходом у відкритий світ: “<i>Зима розп’яла всіх святих, / І чорний пес
чатує за дверима</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 30].
Межею-порогом є вік ліричного героя: “<i>Тепер
вже тридцять. / Додому все ніяк не доберуся</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 41; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 7].
Цим же порогом (переходом) є зміна пір року – з зими на весну: “<i>А від зими / Лиш горбик снігу / Біля призьби</i>”
[</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 30; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 19], і
вихід у простір двору – перших почуттів кохання: “<i>До ніг твоїх я падаю згори, / Зазнавши вперше розкошій польоту. / Так
пахнуть м’ятою двори, / І до осінніх перельотів / Одна залишена нам ніч. <...>
Між нами стануть назавжди / Дощі холодні і байдужі люди / Затопчуть все і нас
забудуть, / І ми не звернемось сюди, / Де пахнуть м’ятою двори, / Де ніч
кохання вічно буде</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 60].
Спогадами про перейдену межу та перші почуття залишиться пісня і пам’ять про
неї: “<i>Ой біля кленового ґанку / забули
дівочу співанку! / Усі розійшлися, / ні слуху, ні духу – / і ті, що співали, /
і той, що їх слухав</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 16; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 4]. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Опинившись у
світі з власними правилами, правами і законами, ліричний герой констатуватиме,
що суспільний простір, як і воля, обмежені непорушністю державного устрою та її
кордонів: “<i>Коли вам скажуть: ви живете /
в найкращому з існуючих суспільств, / в найгуманнішій в світі державі, / то
знайте: до вас заговорила / СТІНА</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 66].
Образ стіни, як елемент споруди державотворення, персоніфікується у досвіді
спілкування з нею: “<i>Коли тобі скажуть:
все, що діялось / в нашій Імперії, / все, що в ній відбувається зараз, / все в
ній – для твого блага, / знай: до тебе звертається / СТІНА</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 66].
Порушити закритий, обмежений стінами простір може формування альтернативного
внутрішнього дому, дому для душі, створення уявних оберегів, образи яких беруть
початок у міфології: “<i>Позакидало снігом
всі дороги. / Відходять мовчки ночі, дні. / І поряд з образом святого / Вінок
цибулі висить на стіні</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 24; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 5].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">У ліриці Юрка
Ґудзя образ замкненого простору в домі – кімната, в якій мешкає ліричний герой,
із “<i>заплутаним</i>”, “<i>божевільним</i>”, “<i>останнім</i>” часом: “<i>Лиш божевільні
дзиґарі / Мене очікують в кімнаті...</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 68], “<i>прокинутись в затхлій кімнатці, / де
заплутався час <...> прокинутись в безжалісній кімнаті, / де стіни –
обеліски самоти, / прокинутись від шуму зливи, / від шелесту дощу, / і більше
вже не спати</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 59], “<i>сторінка закінчилась, / червоно-чорний
адмірал / влетів в кімнату</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 22]. Гнітючий
настрій і відчуття ізольованості, безнадійного відокремлення від світу розвіює
образ вікна. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Відсутність
вікна рівнозначне обмеженню свобод на внутрішнє самовираження, фізичну свободу:
<i>“– В моїй імперії сумній безпечних
днів немає зовсім… / – Ні в якому разі не виходь в сей день з дому… / – Коли ж
тут вийдеш, Боже мій, – без вікон, без дверей будинок…</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 15].
Образ замкненого дому без вікон і дверей, який увібрав у себе риси замкненого соціального
дому, за аналогією з тоталітарною системою, вказує, що свобода особистості може
бути заживо похованою в просторі “<i>червоних
стін</i></span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">”</span><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">:
“<i>В кімнаті з червоними стінами / й білого
стелею / немає вікна</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 84].
Вікно, яке пробиває ліричний герой головою наприкінці поеми “Мандри мандрагори”
(вірш “День воскресіння дзиґарів”), дарує свободу не фізичну, а духовну, бо
зовнішній світ, який прагне бачити ліричний герой, можна здобути лише ціною
самопожертви. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Вікно, яке часто
зустрічається в поезіях письменника, відображає перехід у відкритий простір
світу мрій, фантазій, нових образів: “<i>кришталик
неба ранньої весни / і сніг так відбиває сонце / що протепліли навіть сни / і
мертве ожива віконце / в німому храмі на горі / там сонця пил на вівтарі / в
розбитих банях синь хлюпоче / воскресло небо і не хоче / читать розкриті
псалтирі</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 72] (вірш
“Вдома”). Погляд у вікно буває спрямований іззовні всередину: “<i>В льодяній шибі / Прохукано тепле віконце. <...>
Я за вікном стою, <...> Один-єдиний берест / Біля хати…</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 28]. Так
підкреслюється незахищена самотність ліричного героя. Вікно постає також межею,
яке різко розділяє затишний простір теплого приміщення і ворожих некерованих
стихій зовнішнього світу: “<i>За вікнами
затишної кав’ярні / холодний дощ і пізня осінь</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 45].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Вікна – це очі
будинку: “<i>Далеко за селом, впритул до
лісу – хата. / Забиті вікна дошками навскіс, / немов страшне узріла в глушині,
/ серед чащоб, наповнених імлою, / і деревом закрила очі</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 33].
Хоча така рецепція образу вікон традиційна, проте у ній актуальна архетипна
внутрішня форма – прадавній етимологічний сенс вікна як ока дому. У вірші “Пам’яті
діда” вікно набуває медіального значення – як місце контакту з потойбіччям і
душами тих, що відійшли у засвіти: “<i>Згоріло
серце, та вікно / Ще довго в темряві світилось...</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 40], “<i>На світло до вікна / посходились дерева / і
мовчки ждуть когось. <...> Ніч смерті і життя, – / безмовний крик
вдаряється / об шиби</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 34], “<i>чиясь Душа вертається додому / зі сховища колись
розламаного навпіл тіла</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref449291695 \r \h <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">7<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200390031003600390035000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 14].
Подібні враження навіює ліричному героєві перегляд мистецьких робіт Івана
Марчука: “<i>Синій присмерк тече у вікно, /
У кімнаті немає нікого. / Тільки звідки цей страх і тривога, / що тебе вже
забули давно?</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 62].
Вікно – це також вихід у нову реальність із оновленими воскреслими цінностями:
“<i>Київ як привид розтав / Юрби статистів і
гуркіт параду. / Гілку вербову хтось розтоптав, / Тихо Великдень під вікнами
став, / Чорні дерева зійшлись на пораду</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 49].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Дім є місцем
повернення з далекої дороги, зустрічі з забутими спогадами (“<i>У темряву осіннього притулку, / в порожню
хату біля лісу / я повернувся знов. / Під стріхою знайшовши ключ, / повільно
двері відімкнув. / Аж відсахнувсь – / дві чорні тіні кинулись до мене, /
холодний помах крил / ударив різко по обличчю... / Я довго-довго тут не був, /
чиясь душа чекала тут на мене...</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 45])
та сновидіннями (“<i>Та в рідній хаті /
Щоночі душать сновидіння, – / Я знову буду серед тих, / Хто вже не вернеться з
походу</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 48]).
Йдучи в дорогу, ліричний герой дослухається до клена, який радить узяти з собою
символічне “<i>світло</i>” і “<i>тепло</i>” пам’яті про покинутий дім: “<i>кожен листок до останньої жилки / вечірнім
просвітлений сонцем. / І поки ще не впали з розкритої долоні / вони несміливо
вам порадять / з собою взяти на дорогу / краплину світла і крихту літнього
тепла, / бо їм відомо, а не вам, / куди ви рушили навпроти ночі, /і що ховає у
своїх пустотах /покинутий ваш дім</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 55]. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="tab-stops: 225.0pt; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">У
ліриці Юрка Ґудзя уособленням дому – є зима, що не узгоджується із належністю
до архітектурної будови та її призначення: “<i>Зима
– то білий глек, / наповнений пітьмою... / На дні його живу</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 17]. Холод
зими у замкненому просторі викликає тривожні сни “<i>За ніч тепло все вимело із хати, / І сни тривожили всю ніч...</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 45], але
як тільки ліричний герой потрапляє у відкритий простір (поле, ліс), зима
сприймається, як комфортне природне середовище: “<i>Удвох з великою зимою / Живем в безмовності. / Нема думок, ні почуттів.
/ Одне бажання: стати полем, / Прикритись снігом до весни</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 46].
Сприйняття відкритого зимового простору як рідного і комфортного вказує на
відкриття спорідненості з рослинним світом, що читається також у вірші “Молитва
еМеНеСа”: “<i>Боже мій правий! Я благаю
тебе! / Розщепи Ти мій гемоглобін, і заміни / його, будь ласка, хлорофілом, – /
Я б тоді зміг послати до дідька / своїх начальників, і дружній колектив, / і
їхню ставку в сто дванадцять карбованців, – / та став би поряд зі своїми /
братами по крові – зеленим дубом, / ясенем, високим кленом</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 38]. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Драматичним
постає образ зумисне спаленого будинку у вірші без назви, що відкриває збірку “Маленький
концерт для самотнього хронопа” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">]. Будинок у
якому живуть герої – не справжній, а існує на сторінках “<i>незакінченого роману</i>”, як і його герої. На місці “<i>даремно покинутого будинку</i>”, що
символічно стає “<i>попелом минулих і
майбутніх згарищ</i>”, відбудеться перше причастя. Священність дому
визначається не наявністю стін і життям у ньому, а його місцем і простором, що
відкривається для таїнства оновлення: “<i>надходить
вечір і автор тільки що закінченого роману думає ось зараз будинок в якому він
поселив своїх героїв має згоріти все вже готово всі розійшлися зустрілися
померли народилися повільно збожеволіли від довгої зими вернулися з війни з
психіатричної лікарні в державу що так схожа на пожиттєвий табір примусової
праці не встигли не встигли</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 3] “<i>з тих пір він хворий на проказу вогнем лікує
сторінки та все даремно догорить всіма покинутий будинок а старий ще може
встигне пригадати слова останньої молитви й смертельно втомлений забудеться до
ранку коли ж розвидниться він побачить молоду жінку в поруділому ватнику й
білій під ним полотняній сорочці впізнає в ній свою матір не встигне заплакати
коли вона доторкнеться до його білої голови візьме за руку й поведе як хлопчика
до першого причастя відчуваючи під босими ногами ще теплий попіл минулих і
майбутніх згарищ майбутніх згарищ</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 4] Г.</span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;"> </span><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Башляр зауважує, що “розкриття загадки вогню
рівнозначне розкриттю центральної загадки Всесвіту” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref449290396 \r \h <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">3<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200390030003300390036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">]. Образ
спаленого дому у цій поезії є такою ж метафорою, як і образ фенікса, що демонструє
процес ненастанного оновлення і відродження поміж руїн і попелу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">Все, що
відбувається в рідному домі, сповнене священного таїнства, що зумовлено не лише
перебігом життя але й місцем власного народження: “<i>на мої допитування, коли саме я з’явився на світ, / мати мені
розповіла, що сталося це в неділю, / у дерев’яній хаті (не в лікарні), якраз
надвечір, коли / в сільському переповненому клубі / показували індійський фільм
/ «Б Р О Д Я Г А»</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref449212886 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800380036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 63].
Подібне одкровення письменника узгоджується зі спостереженням Г. Башляра:
“<i>Одним із доказів реальності уявлюваного
дому є віра письменника в те, що він зможе зацікавити нас спогадами про дім
власного дитинства</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref449292146 \r \h <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">2<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200390032003100340036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 98]. Дім
освячений також таїнством смерті, завдяки чому в певні моменти сприймається як
місце останнього притулку для ліричного героя: “<i>господар крейди – / герус коми / мене до пазухи ховає / і гріє тихим
божевіллям / і забуттям наймень вертає / мене додому – в домовину</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref449212886 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800380036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 73].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">У поезіях Юрка
Ґудзя простежується нерозривний зв’язок між домом і деревом біля нього. Дерево
уособлює дім. Піднятись по дереву – це означає наблизитись до неба – відкритого
простору – Космосу. Мірча Еліаде звертає увагу “<i>що релігійна людина живе у відкритому Космосі і що вона відкрита
Світові. Тобто вона перебуває у зв’язку з богами і бере участь у святості
Світу. При аналізі структури священного простору ми мали нагоду констатувати,
що релігійна людина може жити тільки у відкритому Світі: вона прагне оселитися
в «центрі», там, де існує можливість спілкуватися з богами. Її житло –
мікрокосмос; її тіло – також. Відразу напрошується аналогія дім – тіло – Космос</i>”
[</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref449292884 \r \h <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">1<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200390032003800380034000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 91]. Такі
ж тотожності вказані в одному з віршів Юрка Ґудзя: “<i>білий світ – чорний хліб – теплий хлів</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref449212886 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800380036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 69].
Дерево і дім – центральні образи в поетичній космології Юрка Ґудзя. Зв’язок між
деревом і домом вказує на гармонію світу. Дерево (дерева) – це “<i>мовчазні свідки</i>” життя або смерті дому.
Якщо в одному вірші дерева “<i>посходились</i>”
до вікон “<i>і мовчки ждуть когось</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 34; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref449212826 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200310032003800320036000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 38],
то і в іншому – ховають очі мертвого дому “<i>Далеко
за селом, впритул до лісу — хата. / Забиті вікна дошками навскіс, / немов
страшне узріла в глушині, / серед чащоб, наповнених імлою, / і деревом закрила
очі</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 33; </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 26]. Якщо
події відбуваються в київській квартирі, де для ліричного героя “<i>стіни обеліски самоти</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 59]
–дерева “<i>покидають сад</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 59].
Знаковим є образ сосни, що асоціюється з образом священного дерева і лелечого
дому на ньому, в одному з небагатьох ранніх творів російською мовою: “<i>На фоне закатного неба / Два тонко
очерченных силуэта / Длиннокрылых и длинноногих аистов… / Всё кружится на
вершине сосны / Колесо жизни, / На котором обосновалась / И выводит птенцов /
Чета аистиная</i>” [з архіву]. Покидаючи рідний дім і двір, ліричний герой
асоціює себе з перелітним птахом: “<i>До ніг
твоїх я падаю згори, / Зазнавши вперше розкошій польоту. / Так пахнуть м’ятою
двори, / І до осінніх перельотів / Одна залишена нам ніч. <...> Між нами
стануть назавжди / Дощі холодні і байдужі люди / Затопчуть все і нас забудуть,
/ І ми не звернемось сюди, / Де пахнуть м’ятою двори, / Де ніч кохання вічно
буде</i>” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 60].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;"> Окрему увагу заслуговує вірш “День воскресіння
дзиґарів” з підзаголовком “<i>(медитації
божевільного рокера)</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 84]. У
житомирській газеті “Голос громадянина”, що виходив на початку 90-х, маємо й
інший варіант підзаголовку “<i>(спроба
портрету мого покоління)</i>”, що виявляє інше тлумачення цього твору. Цей вірш
не раз передруковувався, як самостійний твір. Проте він є також фінальним
текстом поеми “Мандри мандрагори” із надзаголовком “<i>текст третій…</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 84]. У
контексті експериментального викладу поеми він являє кульмінацію сюжету. Початок
вірша схожий на молитовну медитацію з повторенням тричі одного й того ж речення:
“<i>В кімнаті з червоними стінами / й білою
стелею / немає вікна</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 84].
Кімната, у якій перебуває ліричний герой, є кімнатою “<i>божевільного рокера</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 84], образ
якого виписано через “<i>дбайливо зав’язані
за <...> спиною / рукави гамівної сорочки</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 85], що “<i>здійснюють / невтримну еволюцію до білих,
поки що / нерозправлених крил</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 85].
Образ кімнати з “<i>червоними стінами</i>” символічно
вказує на радянську систему, де немає місця таким, як він, а згадана в тексті “<i>музика голосів чотирьох ліверпульців</i>” (виконавців
гурту “Бітлз”) є вираженням свободи, яка “<i>дивним
чином зберігала в собі все, / що не збулося</i> <i>в</i> <i><...> власному житті:
/ переживання любові, свободу пізнання навколишніх світів, / не відгороджених
назавжди смугастими стовпами, / можливість вільного вибору й відсутність
постійного страху, / радість незаказармленої молодої сили</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 85]. Не
випадково стіни кімнати є <i>червоними</i>,
як і сама система, а от стеля як простір до свободи – <i>біла</i>. На тій “<i>площині
прямокутної стелі / застиг <...> безгучний вибух</i>”, що звучить як обірвана
кінематографічна стрічка – “<i>непередбачена
зупинка неозвученого фільму</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 85]. Лише
наприкінці твору ліричний герой каже, що перебування в цій кімнаті вимушене: “<i>саме тут я мушу дочекатись на тебе</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 87], а
все заради того, щоб “<i>встигнути зібратись
думками й лобом пробити / в одній з чотирьох стін невеликий отвір / вікно –
крізь нього ти бачитимеш небо</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 87].
Кульмінацією такого “<i>божевільного</i>” вчинку
стає бажання дати “<i>тобі <...>
крихтами казенної пайки годувати ластівок</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 87]. Абсурдність
вчинку ліричного героя адекватна абсурдності його перебування в замкненому
просторі кімнати, а спроби “<i>прорватися в
обіцяні музикою світи</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 85],
прагнення звільнити “<i>свідомість від
темряви набутого досвіду</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 86] приводять
його до намагання вирватися духовно, а не фізично. Образ ластівок у великому
просторі неба, що проглядається з “<i>невеликого
отвору</i>” однієї з чотирьох стін, асоціюється з образом проглядання не в
замкнуту клітку, де мешкають птахи, а з неї, де мешкає людина. Невільний
простір кімнати, адже якою б вона не була, мусить мати вікно, бо це вже по
своїй архітектурі не “<i>кімната</i>”, а
підвал, льох, карцер, труна. Таке природне бачення дому логічно пояснює бажання
і абсурдність вимушеної поведінки зробити (“<i>пробити</i>”)
вікно, хоч власною головою. З позиції іронії – “<i>ластівок годувати / ластівок годувати / ластівок годувати</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 87] – це
результат фізичного запаморочення від пробивання отвору, в результаті якого,
ліричний герой сміється над собою “<i>крізь
намальовані ґрати / ХА!!!</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 87]. За
аналогією з пробиванням стіни існують образи пробивання стелі, описані Мірчею
Еліаде “<i>в яких трасцедентність людського
буття передається через здатність архатів пролітати крізь дахи будинків <...>
Бо “будинок” символізує Всесвіт; вираз “пробити дах будинку” означає, що архат
піднявся над Світом</i> [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref449292884 \r \h <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">1<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400340039003200390032003800380034000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 203-204]
У будь-якому випадку, тлумачення образу замкнутої кімнати, яка увібрала в себе
риси “сліпого” дому, дозволяють констатувати, що ліричному герою так і не
вдається вийти за межі окреслених стін, а різні роздуми на тему свободи так і
залишаються похованими в чотирьох стінах. Цей твір суголосний з віршем Василя Стуса
“<i>Весь обшир мій – чотири на чотири…</i>”,
творчість якого високо шанував Юрко Ґудзь. У цьому вірші сконцентровані головні
філософські принципи письменника, які він розвивав у інших літературних жанрах
– в прозі, статтях, публіцистиці, а також у малярстві. Символічними варіаціями
образу дому є перелік “<i>Назв для
ненаписаних поем</i>”, що завершують поему “Мандри мандрагори”: “<i>Колумбарій для фельдмаршала / Лупанарій для
вождя / Лепрозорій для генсека / Мавзолей для ідіота / Селенарій для поета /
Бестіарій для героя</i>”, зокрема заключне речення – “<i>Дім для людини</i>” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433791303 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif"'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">, с. 87].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , "serif"; font-size: 14.0pt;">У поезіях Юрка
Ґудзя були виявлені такі елементи образу дому: “поріг” – межа між домом і
зовнішнім світом, “стіна” – елемент неволі в споруді державотворення, “вікно” –
знакове місце зустрічі з потойбічним, “зима” –комфортне середовище рослинного
світу, із яким прагне ототожнити себе ліричний герой, “дерево” / “сад” – образ
життя дому. Образ дому об’єднує навколо себе логічний ряд інших повторюваних образів.
Встановили зв’язок ліричного героя з образом дому в рефлексіях проживання меж:
народження, поріг, вікно, дерево, двір, дорога, поле, переходи між порами року,
сільська хата / міська квартира, чорнобильська трагедія. Прочитано зв’язок між
замкнутим простором дому та тоталітарною системою, що суперечить життєвим
принципам свободи і творчої реалізації. Виявлені образи дому в рефлексіях
ліричного героя, допоможуть краще зрозуміти період
поетичної творчості Юрка Ґудзя, необхідні для подальших наукових досліджень
прози, статей, епістолярної творчості письменника.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-indent: 35.45pt;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: times new roman, serif;"><b>ЛІТЕРАТУРА</b></span><br />
<span style="font-family: "times new roman", serif; text-align: justify;">1. Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / Мірча Еліаде; [пер. з нім., фр., англ. Г. Кьорян, В. Сахно]. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 591 с.</span><br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">2. Башляр Г. Земля и грезы о покое / Гастон Башляр; [пер. с франц. Б.М. Скуратова]. – М.: Издательство гуманитарной литературы, 2001. – 320 с.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">3. Башляр Г. Психоанализ огня [Електронний ресурс] / Гастон Башляр. – Режим доступу до видання: http://librussian.info/lib_page_139439.html</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">4. Ґудзь Ю. Боротьба з хворим янголом: [поезії] / Юрко Ґудзь. – К: Голос громадянина, 2007. – 80 с.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">5. Ґудзь Ю. Знаки білої крові: [поезії] / Юрко Ґудзь. – Житомир: Житомирський вісник, 1992. – 56 с.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">6. Ґудзь Ю. Маленький концерт для самотнього хронопа: [поезії] / Юрко Ґудзь. – К.: Молодь, 1991. – 32 с.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">7. Ґудзь Ю. Набережна під скелями: вірші, проза, переклади, статті, рецензії, інтерв’ю, листи / Юрко Ґудзь; [упоряд. Левченко О. Г.] – Житомир: Рута, 2012. – 252 с.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">8. Ґудзь Ю. На спомин зимових свят: [вірш] / Юрко Ґудзь // Косень’93, 1993. – С.19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">9. Ґудзь Ю. Postscriptum до мовчання: [поезії] / Юрко Ґудзь. – Торонто, Канада: Бескид. – №1, 1990. – 88 с.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-family: "times new roman", serif;">10. Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи / [упоряд. Олег Левченко]. – Житомир: Міжнародне поетичне братство Юрка Ґудзя, 2012. – 208 с.</span></div>
<br /></div>
<i><b>Джерело: </b></i>Образи дому в
рефлексіях
ліричного героя
поезій Юрка Ґудзя // Сучасні літературознавчі студії.
Феномен дому в
літературознавчій перспективі.
Збірник наукових праць. Вип. 13.
Гол. ред. Н.О. Висоцька. – К.:
Вид. центр КНЛУ, 2016. – 739 с. - С.345-
355.<br />
<div style="height: 0px;">
x</div>
Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-3043029622325791342017-12-30T18:51:00.000+02:002017-12-30T20:09:18.120+02:00Олег Левченко. Часопросторові образи в поетичній збірці Юрка Ґудзя "Маленький концерт для самотнього хронопа" (СТАТТЯ)<div style="margin-bottom: 0cm; text-indent: 1.27cm;">
<br />
<div class="MsoNormal" style="tab-stops: 35.45pt; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt; letter-spacing: -0.15pt;">УДК 82-1 Ю. Ґудзь<o:p></o:p></span></div>
<div align="right" class="MsoNormal" style="tab-stops: 35.45pt; text-align: right; text-indent: 36.0pt;">
<b><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-language: UK;"><br /></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 36pt;">
<b><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-language: UK;">Левченко О.Г.</span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 36pt;">
<span style="font-size: 14pt; text-indent: 36pt;">Житомирський державний університет імені Івана Франка</span></div>
<div class="MsoNormal" style="tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<br /></div>
<div align="center" class="MsoNormal" style="tab-stops: 35.45pt; text-align: center; text-indent: 36.0pt;">
<b><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-language: UK;">ЧАСОПРОСТОРОВІ
ОБРАЗИ <o:p></o:p></span></b></div>
<div align="center" class="MsoNormal" style="tab-stops: 35.45pt; text-align: center; text-indent: 36.0pt;">
<b><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-language: UK;">В
ПОЕТИЧНІЙ ЗБІРЦІ ЮРКА ҐУДЗЯ<o:p></o:p></span></b></div>
<div align="center" class="MsoNormal" style="tab-stops: 35.45pt; text-align: center; text-indent: 36.0pt;">
<b><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-language: UK;">“МАЛЕНЬКИЙ
КОНЦЕРТ ДЛЯ САМОТНЬОГО ХРОНОПА”<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<br />
<span style="text-indent: 36pt;">У статті здійснено аналіз художніх та видавничих відмінностей збірки “Маленький концерт для самотнього хронопа” від ранньої збірки “Postscriptum до мовчання”, виявлено проблематику поезій доби написання, визначено зв’язок між соціально-історичними процесами та художнім становленням письменника. На прикладі деяких творів здійснено типологію образів часу та простору, встановлено зв’язок між внутрішньою еміграцією письменника та герметичною поетикою, що склало основу художнього стилю літературної творчості Юрка Ґудзя.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;"><b>Ключові слова: </b>Час, простір, хронотоп, типологія, ісихазм.</span><br />
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<span style="text-indent: 36pt;">В статье произведен анализ художественных и издательских отличий сборника “Маленький концерт для одинокого хронопа” от раннего сборника “Postscriptum к молчанию”, выявлена проблематика поэзий в период написания, определена связь между социально-историческими процессами и художественным становлением писателя. На примере некоторых произведений произведена типология образов времени и пространства, установлена связь между внутренней эмиграцией писателя и герметической поэтикой, что положило основу художественного стиля литературного творчества Юрка Гудзя.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;"><b>Ключевые слова:</b> Время, пространство, хронотоп, типология, исихазм.</span><br />
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<span style="text-indent: 36pt;">In this article the analysis of artistic and publishing differences of the collection “Little Concert for Lonely Chronop” from the early collection “Postsciptum to silence” has been done, the problematics of poems of time of writing have been revealed, the connection between socio-historical processes and artistic formation of a writer has been defined. The typology of time and space images has been carried out through the examples of some literary works, the connection between writer`s inner emigration and hermetic poetics has been stated, that was the basis for further writing of Yurko Gudz.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;"><b>Keywords:</b> time, space, chronotop, typology, hesychasm.</span><br />
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Перша
поетична збірка Юрка Ґудзя “Маленький концерт для самотнього хронопа” вийшла в
Україні в 1991 р. у видавництві “Молодь”, в одній касеті разом з Віталієм Бориспольцем,
Вікторією Стах, Юрієм Винничуком, Іваном Ребриком, Олесем Ільченком. У рецензії
на книгу Василь Врублевський (під псевдонімом В. Галинич) написав: “На жаль, “Маленький
концерт...” дещо розчарував. Утім, схильний думати, що сталося це не без “допомоги”
видавництва: надто вже тоненькою, якихось тридцять сторіночок, вийшла збірочка.
Ясна річ, скласти уявлення про творчість поета за такої ситуації що читачеві,
що критикові вельми нелегко” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref426903953 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">1<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300033003900350033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 52]</span><span lang="RU" style="font-size: 14.0pt;">.</span><span lang="RU" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Про причини такого дебюту пише Роман Кухарук: “Перші книжки поетів і
прозаїків заганяють у касети і колективні збірники. […] Один формат, один
обсяг, одне оформлення” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span> REF
_Ref433788185 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">8<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700380038003100380035000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 54]. Підстави так судити дає
той факт, що чимало віршів Юрка Ґудзя, які не потрапили до збірника,
друкувалися в періодичних виданнях. На відміну від інших касет видавництва “Молодь”,
саме ця, за словами того ж Романа Кухарука, “виявилася дещо незвичною. Навіть
дуже незвичною. Під уніформою ховалися гарячі серця, високі душі і справжні
людські обличчя” [5, 54]. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">На
час виходу збірки “Маленький концерт для самотнього хронопа” автор не знав, що
роком раніше – 1990 р. у м. Торонто (Канада) уже побачили світ майже всі відомі
й маловідомі поезії автора того часу в збірці “Postscriptum до мовчання”.
Історія появи видання на іншому континенті заслуговує окремого історіографічного
дослідження. Як за життя письменника, так і нині, інтригує те, що автор
дізнався про вихід збірки “Postscriptum до мовчання” наприкінці 90-х рр. Цей
факт необхідно враховувати, аналізуючи критичні статті про письменника, написані
до 1998 року. Творчість Юрка Ґудзя мала більш вдячну читацьку публіку в діаспорі,
аніж в Україні. У Канаді та США, на хвилі підтримки національно-визвольного
руху зі здобуттям Україною незалежності, зростав інтерес до нових голосів у
літературі на далекій батьківщині. Можливо, щира любов автора до рідної землі й
вразила “фундатора С.Д., який з огляду на свою скромність просив не подавати
свойого імени” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span> REF
_Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 4] у збірнику й профінансував
видання зі словами “Нехай щось залишиться для наших поколінь” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 4]. Відповідь на питання, чому
це видання та ім’я автора стали відомими за кордоном, також знаходимо у “Слові
видавця”: “Цю збірку поезій пересилається в Україну, а частинно появляється
вона в продажі на Заході, щоб таким чином відкрити фонд на дальше видання
українських авторів, які не спроможні фінансувати своїх видань” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref433791303 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">5<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700390031003300300033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 4]. В Україні про письменника
могли судити лише за доступними періодичними виданнями та єдиною збіркою “Маленький
концерт для самотнього хронопа”, завдяки чому Юрко Ґудзь набув членства у Спілці
письменників України (1991), а згодом і в Асоціації українських письменників
(1997). Ця поетична збірка сформована із віршів, вибір яких був обмежений
наперед заданим форматом видання, що додає їй певної лаконічності у вираженні
найголовнішого з написаного на той час письменником. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Досліджуючи
поезії Юрка Ґудзя зі згаданої збірки, послуговувались працями та статтями
Н. Зборовської, В. Врублевського, В. Грабовського, Р. Кухарука,
Л. Герасимчука, М. Янкової. У вивченні проблеми часу і простору,
послуговувались працями Н. Копистянської, С. Скварчинської, дослідниці
творчості аргентинського письменника Хуліо Кортасара І. Тертерян та
перекладача його творів Ю. Покальчука. Незважаючи на те, що поезії Юрка
Ґудзя оглядалися у критичних статтях та певною мірою вивчались
літературознавцями, особливості моделювання образів хронотопу в збірці “Маленький
концерт для самотнього хронопа” не поставали предметом наукових студій. Саме
опис часопросторових образів у цій збірці складає мету цієї статті. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">Порівняно зі значним багажем поезій збірки </span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">“Postscriptum до мовчання”, “Маленький концерт…”, презентує лише 38 віршів, у чому
прочитується буквально “мале” (незначне) за обсягом (часом) прочитання. Текстологічне
порівняння між двома першими виданнями автора показує, що 26 поезій збірки
“Маленький концерт для самотнього хронопа” збігаються зі збіркою “Postscriptum
до мовчання”, а 12 віршів складають між ними відмінність. Це засвідчує, що
автор дійсно не знав про існування закордонного видання. Решта поезій збірки
“Postscriptum до мовчання” склала основний текст третьої збірки “Знаки білої
крові”, яка так і не вийшла друком у 1992 році. Подібні текстологічні збіги та відмінності
не обмежують літературознавчі дослідження обраної теми, навіть за вивченням
заявленої збірки.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Поетична
збірка “Маленький концерт для самотнього хронопа” хоч
і невелика за обсягом, але розмаїта за пошуками автора власного голосу в
літературі. На тематику творів вплинув не лише фаховий досвід письменника –
історика та мистецтвознавця, але й проблеми доби, у яку він жив, а саме перехід
суспільства від тоталітарно-комуністичної ідеології до творення української
державності. Цей історичний злам свідомості і прагнення “почати жити по-новому”
не могли пройти осторонь митця, духовним покликанням якого було слово. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Хоча поезії письменника почали
оформлюватися в готові збірки від початку 90-х років, переважна частина поетичної
творчості Юрка Ґудзя належить до 80‑х років ХХ ст. За словами Ніли Зборовської,
“Юрко належав до першого
покоління епохи українського постколоніалізму, яке умовно дістало назву “вісімдесятники”
[</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;color:black;
mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode:line'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref263191691 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003200360033003100390031003600390031000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode:line'><span style='mso-element:
field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 5]. Так склалось, що українська
літературознавча критика більше уваги приділяла “шістдесятникам” та “дев’яностикам”
– поколінням, творчість яких тісно переплітається з періодом набуття певної
свободи слова в літературі, й чомусь мало уваги звертає на покоління 70-80-х
років, творчість яких так чи інакше заслуговує уваги. Покоління, творчість яких
збігається з 80‑ми роками ХХ ст., стали передвісниками української незалежності
та зрілим голосом 90-х. Покоління письменників, яке не “змогло наступити на
горло власній пісні на догоду рідній партії і цензурі” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode:line'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref433788185 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">8<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003700380038003100380035000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode:line'><span style='mso-element:
field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 53], мусило піти у “внутрішню
еміграцію”, що певною мірою позначилося й на подальшій творчості, коли твори
почали виходити в світ. Так зовні вимушене затворництво стало даром внутрішньої
свободи. Біографічне свідчення художника Володимира Череміна про письменника та
епоху тому підтвердження: “</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Коли приїздив Юрко і привозив ксерокопії заборонених у той час письменників
і поетів, ми так само сиділи серед зеленого острова, читали, говорили, інколи
дискутували про минуле й прийдешнє. То був час, коли замайоріла надія руйнації
імперії й відродження людяності. Але то була лише надія серед холодної крижаної
дійсності” </span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;">[</span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-begin'></span> REF
_Ref433803617 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;">9<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003800300033003600310037000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, </span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;">197]</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">. У віршах Юрка Ґудзя, датованих періодом 80-х років,
ліричного героя хвилюють питання часу з погляду історичних втрат, головне –
людських доль: “Далеко за селом, впритул до лісу – хата. // Забиті вікна
дошками навскіс, // немов страшне узріла в глушині, // серед чащоб, наповнених
імлою, // і деревом закрила очі. // Вже стежку від воріт // сховав спориш. //
Куди вона вела? Згубилась серед лісу. // І хто ходив по ній? // Немає в кого
розпитать...” <i>(Літо 1986)</i> [</span><!--[if supportFields]><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-begin'></span></span><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'> REF _Ref426902160 \r \h </span><span style='font-size:
14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>MERGEFORMAT</span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'> </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">4</span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 26], можливо, у зв’язку з цим
він бачить і себе в “осінній глибині” або розіп’ятим купальським колесом: “Крізь
мене літо // Колесом вогненним // З купальських круч // До темної ріки // Скотилось,
// І досі там // В осінній глибині // Моє життя і літо // Спить” <i>(Стайки, 14/</i></span><i><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;">VIII</span></i><i><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">-8)” </span></i><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">[</span><!--[if supportFields]><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-begin'></span></span><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'> REF _Ref426902160 \r \h </span><span style='font-size:
14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>MERGEFORMAT</span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'> </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">4</span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 25]<i>. </i>Як правило, автор адресує вірші до свого покоління, якщо це не
дитячий письменник, або мемуарист: “Ти запитуєш мене,
// коли я закінчу картину, // яка збереже // хоч кілька прикмет // нашого
покоління, // розтоптаного підковами // безкінечних парадів. // Більше про це
не питай. // Ти сам добре знаєш, // як ми живем // і чим доводиться платити //
за хліб і молоко, // яка ціна // врятованим словам, // збереженим картинам, //
і скільки черепів // уважних // нам дивиться // у збайдужілі спини. // Бо ми –
// лиш відгомін // майбутніх партитур, // німих оркестрів // початкові ноти. //
Та треба йти – // дорога мусить жити // і після нас...” [</span><!--[if supportFields]><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-begin'></span></span><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'> REF _Ref426902160 \r \h </span><span style='font-size:
14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>MERGEFORMAT</span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'> </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">4</span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 5]. Автор
розумів перешкоди, які ставить тоталітарна система, і мав свої інструменти
втечі в художнє слово, яке могло бути й не надрукованим, отже, якому наперед
судилося мовчати. Таким чином автор розумів, що “Коли тобі скажуть: все, що
діялось // в нашій імперії, // все, що в ній відбувається зараз, // все в ній –
для твого блага, // знай: до тебе звертається // СТІНА” [</span><!--[if supportFields]><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-begin'></span></span><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'> REF _Ref426902160 \r \h </span><span lang=RU
style='font-size:14.0pt'><span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>MERGEFORMAT</span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt'> </span><span lang=EN-US style='font-size:
14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">4</span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 22],
бачив сумну перспективу пробудження від ідеологічного сну, де “за останнім
наказом Командора // заборонили відкривати вікна, // прокинутись в безжалісній
кімнаті, // де стіни – обеліски самоти” [</span><!--[if supportFields]><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-begin'></span></span><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'> REF _Ref426902160 \r \h </span><span lang=RU
style='font-size:14.0pt'><span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* </span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>MERGEFORMAT</span><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt'> </span><span lang=EN-US style='font-size:
14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">4</span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 9], спробував
розірвати й наповнити час практикою “мовчальництва” в художньому слові. За
словами Ніли Зборовської “Усвідомлення
сімдесятилітнього радянського атеїзму породжувало активний релігійний пошук у
середовищі українських вісімдесятників. У час світоглядного становлення нового
покоління Юрка Ґудзя захопила духовна практика афонських монахів, які витворили
пошукову християнську метафізику ісихазму, тобто таку індивідуальну духовну
практику, яка передбачала внутрішньо глибинне промовляння сакрального слова з
метою приведення розуму у стан ісихії – таємної безмовності, духовної тиші” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode:line'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref263191691 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">6<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003200360033003100390031003600390031000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode:line'><span style='mso-element:
field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 7]. </span><span style="font-size: 14pt;">У контексті тієї доби
збірку “Маленький концерт…” можна розглядати, як відбиток пошуків нових
духовних орієнтирів, яких зазнавала, як наукова, політична, так і суспільна
думка українців, зокрема й “самотнього” його представника – “хронопа”, образу,
вподобаного Юрком Ґудзем у творах Хуліо Кортасара. Означник “хроноп” фонетично
співзвучний із терміном “хронотоп”, вказуючи на інтертекстуальний зв’язок <span style="letter-spacing: -.15pt;">із книгою “Життя хронопів </span><span style="letter-spacing: -.2pt;">та фамів” (1962) Хуліо Кортасара” [</span></span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;letter-spacing:-.2pt;mso-ansi-language:
UK'><span style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref434009267 \r \h <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt; letter-spacing: -0.2pt;">12<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330034003000300039003200360037000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;letter-spacing:-.2pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:
field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt; letter-spacing: -0.2pt;">].</span><span style="font-size: 14pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; text-align: justify; text-indent: 14.2pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">За визначенням Інни Тертерян, хронопи представлені “художньо
узагальненими у фантастичних ситуаціях, в оточенні умовних “фамів”, “надійок”,
за якими вгадувались цілком реальні і конкретні типи західних мешканців та
інтелектуалів. Хроноп – сплав поета, дитини, гумориста, романтика, візіонера.
Не раз Кортасар співставляв його навіть зі своїм улюбленим літературним героєм
– князем Мишкіним із “Ідіота” Достоєвського. В усіх центральних персонажах
Кортасара є більше або менше від хронопа
і разом з тим більше або менше від
самого автора – частини біографії, життєвого досвіду, спогадів, вражень,
пристрастей. По мірі того, як мінявся Кортасар, мінявся і його герой-хроноп” [</span><!--[if supportFields]><span
lang=EN-US style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span
style='mso-element:field-begin'></span></span><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'> REF _Ref427616837 \r \h </span><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">11</span><span lang="EN-US" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: EN-US;"><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320037003600310036003800330037000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=EN-US
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 459-460]. Образ такого героя
цілком міг уподобати Юрко Ґудзь як прототип власного споглядання за “маленьким
концертом” – “виходом у люди” своєї першої поетичної збірки. Ця часопросторова підтекстова
семантика образу хронопа, що виявляється в побіжній подібності до автора, провокує
більший інтерес читача до текстів, який знає, що хронопи Кортасара – це лише “зелені, вологі і щетинисті Фітюльки”, “танцюють
як стояк, так і коров’як”, постійно засмучуються, бояться спізнитися, “дозволяють
спогадами з веселими криками носитися по всьому будинку”, у них “все догори
дриґом і постійно ляскають двері”, коли співають, “приходять в таке збудження,
що частенько потрапляють під вантажівки і велосипеди”, неодмінно “малюють на
черепаховому панцирі ластівку”, ухиляються від дітонародження тощо. Особливість
хронопів не в фізичному вигляді, а в душевній організації. Це людські істоти, самотні
в натовпі самотніх, наділені почуттям солідарності і співчуття по відношенню до
себе подібних. Хронопи поважають ближнього, люблять його таким, яким він є в
його самотності. Риси хронопа прочитуються у характеристиках героїв книги Х.
Кортасара “Хтось Лукас” (1973) і Марраста з роману “62. Модель для збірки”
(1982).<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-layout-grid-align: none; text-align: justify; text-autospace: none; text-indent: 18.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Упорядник і перекладач збірки новел Хуліо
Кортасара “Таємна зброя” Юрій Покальчук дає характеристику героям творів
аргентинського письменника, як таким, що “часто намагаються “розірвати час”, – це
один із провідних мотивів його прози – перемогти час, підкорити його і простір
своїй свідомості” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span> REF
_Ref433968194 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">10<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330033003900360038003100390034000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 6]. Як і в творчості Кортасара,
у віршах Юрка Ґудзя час стоїть майже завжди на першому місці. Це торкається
зокрема й назви видання “Маленький концерт…”, де концерт – не що інше, як вияв
режисури (реалізація сценарію) в організації дії в просторі і часі (хронотоп) “для
самотнього хронопа”: “Якщо у вас вистачить часу, //
ви зупинитесь і побачите, // як під вітром в порожні долоні //падає листя,
червоне і жовте, //а кожен листок до останньої жилки // вечірнім просвітлений
сонцем” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref426902160 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 21]. Увесь життєвий
шлях письменника можна виразити прагненням створити сценарій зі старанно
виписаними дійовими особами, їхніми ролями, мізансценами, актами, перервами на
тишу, музичною какофонією оркестру перед виступом, світловими ефектами. Подібні
персонажі, образи вже прочитуються в збірці “Маленький концерт для самотнього
хронопа”. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">Назва збірки символічно виражає парадоксальний стосунок часу до
“концертного” простору, що стереотипно передбачає дотримання умов драматургії
свята. </span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Образ
“хронопа” як здрібнений варіант Хроносу, що потрапив у часопростір “концерту”
спочатку як глядач, раптом для самого себе виявляє, що стає безпосереднім його
учасником. Психологічний стан “хронопа” – його “самотність” суперечить настрою
веселої театралізації, як віддзеркалення подій кінця
80-х – початку 90-х років ХХ ст. Ця парадоксальна непоєднуваність означуваного
й означальника наслідує ідеї Хуліо Кортасара, за словами Інни Тертерян як “найновітнішого парадоксаліста” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref427616837 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">11<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320037003600310036003800330037000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 7]. Актуально
зауважує й Марія Янкова: “<span style="letter-spacing: -.1pt;">Ю. Ґудзь,
спираючись на традиції як </span><span style="letter-spacing: -.2pt;">вітчизняних,
так і західних письменників, філософів, музикантів […]</span><span style="letter-spacing: -.15pt;">, посилює естетичні функції </span><span style="letter-spacing: -.2pt;">умовності, деформує часові та просторові
параметри, зосереджує увагу на </span><span style="letter-spacing: -.25pt;">асоціативних
зв’язках” </span>[</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span> REF
_Ref434009267 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">12<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400330034003000300039003200360037000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">]<span style="letter-spacing: -0.25pt;">.</span><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">Враховуючи обґрунтування Нонною Копистянською терміну “хронотоп”, що “не
замінює автоматично термін “часопростір”, його доцільно вживати там, де
досліджується взаємозв’язок між часом і простором, а не просто час і простір” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426907508 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">7<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300037003500300038000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 53], ми
проаналізували підбірку віршів збірки на предмет цієї теми.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-layout-grid-align: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-autospace: none; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">Деякі вірші
відображають час реальної дійсності – датування, яким відкривається або
закривається певний період. Нонна Копистянська називає це “соціально-історичним
часом” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;color:black;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span> REF
_Ref426907508 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">7<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300037003500300038000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 49], якому належать
всі види літературної творчості, зокрема й лірика: “Оскільки мистецтво – це
людинознавство, а людина – соціальна істота, то соціально-історичний хронотоп
наявний в усіх творах. Його зображення чи авторське самовираження так чи інакше
вказує на певні явища, процеси, стани, зміни навіть у найбільш інтимних
людських почуттях” (</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref426907508 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">7<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300037003500300038000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 161). Яскравими
прикладами цього є поезії “Ти запитуєш мене...” [5, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Після інтерв’ю”
[6, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;color:black;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Літо Дон Гуана”
[9, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;color:black;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Літо” [20, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Урок історії…”
[22, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;color:black;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “На східцях, біля
входу в зиму…” [21, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Початок забутої
казки” [27, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">]. Звернувшись до
соціально-історичного часу, отримуємо множинну інформацію: про час, зображений
у творі, про автора, його ставлення до певних суспільних відносин і розуміння
їх, а також про літературний напрям, до якого автор належить, і яким зумовлений
спосіб подачі матеріалу. </span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Художній час вірша “Після інтерв’ю” [</span><!--[if supportFields]><span
lang=RU style='font-size:14.0pt;color:black'><span style='mso-element:field-begin'></span></span><span
lang=RU style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'> </span><span
lang=RU style='font-size:14.0pt;color:black'>REF</span><span style='font-size:
14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'> _</span><span lang=RU
style='font-size:14.0pt;color:black'>Ref</span><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'>426902160 \</span><span lang=RU
style='font-size:14.0pt;color:black'>r</span><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'> \</span><span lang=RU style='font-size:14.0pt;
color:black'>h</span><span lang=RU style='font-size:14.0pt;color:black;
mso-ansi-language:UK'> </span><span style='font-size:14.0pt;color:black;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* </span><span
lang=RU style='font-size:14.0pt;color:black'>MERGEFORMAT</span><span lang=RU
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'> </span><span
lang=RU style='font-size:14.0pt;color:black'><span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;"><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span lang=RU style='font-size:
14.0pt;color:black'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 6] – </span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">часи перебудови, коли з одного
боку, будні містян поглинали робота на фабриках і заводах, з іншого – відчувалися
віяння модного тогочасного терміну “плюралізм”, що вже починав відбиватися на
стилі життя та поглядах громадян. Художнім об’єктом для автора є ситий головний
герой – “</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">вгодований
розкішний бородань</span><span style="font-size: 14pt;">”</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;"> – такий собі
філософ-балакун, що “</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">розводить
каламутні теревені </span><span style="font-size: 14pt;">// </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">про хронотоп і
хеві-метал</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, де
врешті-решт “</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">І
перейшовши до заключної частини, </span><span style="font-size: 14pt;">// </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">а подумки вернувшись у столицю</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">[…] </span><span style="font-size: 14pt;">ліниво так говорить, що свобода – // то
тільки наша необхідність...”. У об’єкт цього монологу потрапляє дівчина “</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">з таким-то бюстом і очима</span><span style="font-size: 14pt;">”, яка, зі слів
героя, “губить” свою красу “</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">на фабриці “Хімволокно”</span><span style="font-size: 14pt;">, а може стати кінозіркою. Ліричний герой у
ролі спостерігача є третім учасником, який бачить дисонанс настроїв між цими
двома персонажами та розуміє вимушене взаємне віддалення та відчуження всіх
учасників зустрічі, коли дискомфорт в одному є комфортом в іншому: “А ти
мовчиш, і намагаєшся прикрити // програмкою рок-фестивалю // понівечений на
котушках манікюр, // і думаєш, що завтра в першу зміну, // там цілий день в
холодному цеху // машин важке, набридливе гудіння – // за ним не чути зовсім
слів...” Як висновок – мовчання дівчини та її небажання чути “теревені” – втеча
від соціально-історичних проблем. Якщо розглядати хронотоп кав’ярні, він
комфортний – “затишний”, лише дискомфортний співрозмовник, хронотоп фабрики – протилежно
відмінний. У цьому вірші також піднімається роль і місце жінки в тогочасному соціокультурному
просторі, для якої соромно за “понівечений на котушках манікюр” і для якої тема
її краси – це порожні слова. Та і співрозмовник дівчини, почавши з компліментів
і спокусливих пропозицій: “У мене друг відомий режисер, // ми вас влаштуємо в
найкращу фільму […] а подумки вернувшись у столицю, // де ждуть його кохані
кобилиці…” – врешті віддає перевагу мовчанню та й від неї “не чути зовсім слів…”.
<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-layout-grid-align: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-autospace: none; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">За термінологією
Стефанії Скварчинської, окрім “часу реальної дійсності” існує час “фабули”,
зокрема “пустоти”, що має вона в собі, де “не всі часові фази повинні бути
наповнені подіями” [</span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref426907508 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">7<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300037003500300038000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 49]. Це поняття виразніше
характеризує пізніші твори, яким Юрко Ґудзь дав термін “сіленціографія” – “тексти-тихотворіння”
– “</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">де поряд зі
словом не меншу роль відіграють паузи між словами, зони мовчання в самому
слові, його ритмопорухи, організовані в певний хронотоп (часопростір), в якому
засобом вислову стають знаки мовчання, мовні маргіналії: крапки, коми,
апострофи, титли, дво- і трикрапки </span><span lang="RU" style="font-size: 14.0pt;">et</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">с” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref230890353 \r \h <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">3<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003200330030003800390030003300350033000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 77]. Хоча ці
терміни не мають синонімічного значення з “пустотами”, але з погляду “ісихазму”
– “мовчальництва” – “мовчання в молитві” і є таким часом. До таких творів можна
віднести поезії “Хо” [14, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:
14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Мантра першого
зимового тижня” [16, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Модель для
сновидіння” [17, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Жіночий портрет
(1)” [18, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “На межах” [18, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Жіночий портрет
(2)” [28, </span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “Маленький концерт
для самотнього хронопа” [29, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">]. Цим віршам
характерні або молитовні повтори, або реконструйовані на склади і літери слова,
або міжбуквенна розрядка: “Якби не знав про відтінки // твого кольорового тіла,
// якби не знав про відтінки // твого кольорового тіла, // якби не знав про
відтінки // твого кольорового тіла, // можливо, дотягнув би до весни…” [16, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">весна</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">на-ес-на</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">на-а-на</span><span style="font-size: 14pt;"> //</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ой-йо-ной</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">шуга-шуга</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">вирк</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ха-ча</span><span style="font-size: 14pt;">” [29, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">], “</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ж</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">и</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">в п</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">е</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">р</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">е</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ж</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">и</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">в п</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">р</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">о</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ж</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">и</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">в н</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">е</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">д</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">о</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ж</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">и</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">в</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">в і н</span><span style="font-size: 14pt;"> //</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;"> т</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">а</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">м</span><span style="font-size: 14pt;"> //</span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;"> д</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">е</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">с</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ь</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">х</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">т</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">о</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">с</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ь</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">т</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">і</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">л</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ь</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">к</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">и м</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">е</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">н</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">е т</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">і</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">л</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">ь</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">к</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">и й</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">о</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">г</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">о</span><span style="font-size: 14pt;"> // </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">н</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">а</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">з</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">о</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">в</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">с</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">і</span><span style="font-size: 14pt;"> </span><span lang="RU" style="font-size: 14pt;">м</span><span style="font-size: 14pt;">” [14, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">]. Так у житті
головного героя виникає невисловленість мовчальництва, яка стає більш
конструктивною (позбавленою часопросторової ясності), ніж “божевільні дзиґарі”,
що “очікують в кімнаті…” [18, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">] та “розжарені
хвилини”, що “кліщами впиваються в скроні” [9, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">]. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">Якщо розглядати усі поезії збірки як єдине ціле, то за Стефанією
Скварчинською, їх можна віднести до “часу представлених подій” – твори пов’язані
між собою часом написання, їм притаманна реалістичність, конструктивізм.
Переважно простір у віршах є більшою мірою “визначеним” аніж “невизначеним” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426907508 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">7<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300037003500300038000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 47]: “кімната”,
“клен”, “стіна”, “дорога”, “вікно”, “хата” тощо, і рівнозначною мірою як
“закритим”, так і “відкритим” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span> REF _Ref426907508 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">7<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300037003500300038000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">, 47].<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">За
поданою класифікацією часу і простору ми проаналізували й інші твори. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Хронотоп
вірша “Коли не буде влади…” має “представлений час”, у першому реченні присутня
“пустота”, простір “невизначений”, “відкритий”: “Коли
не буде влади, // насильства і покори,— // не доживем... // То нині хоч // не
будьте холуями // у сильних світу – // хоч день один, // одну годину... // З
отих врятованих // хвилин // сплетіть колиску для дитини” [</span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-begin'></span>
REF _Ref426902160 \r \h <span style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span
style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">, 23]. Усі прагнення до
утопічного життя “розмиті” в часі, автор конкретизує теперішнім часом – “нині”,
що завжди пролягатиме між минулим і майбутнім. Зв’язок між часовими проміжками
та простором дій реалізується в образі “колиски для дитини”.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-layout-grid-align: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-autospace: none; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">У часовому проміжку вірш
“Жіночий портрет (1)” [18, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">] являє “пустоту”,
візуалізований простір “відкритий”: </span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">“На кого схоже // обличчя
річки, // Закуте льодом, // прикрите снігом? // – На сон, що сниться // мені
самому // про сон, що снився // мені малому...”). Сон у сні відсилає читача у
невизначений простір дитинства, між яким автор вказує на далекий в часі, але
асоціативно близький зв’язок з реальністю.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-layout-grid-align: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-autospace: none; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">Хронотоп вірша “Урок історії…” [22, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">] </span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;">має “час представлений” періоду радянської “імперії”, яку автор називає “стіною”, перед
якою, для суспільства, немає простору руху вперед – “закритий простір”, “відкритим”
залишається символічний простір “вгору”: “Коли ж тебе підведуть до СТІНИ, //
обличчям до холодного каменю, // і навіть якщо замість куль // тобі в потилицю
вженуть транквілізатор, // знай: ще можна встигнути // на дно свідомості
сховати // окраєць вільної небесної блакиті...”. Дія рухається з минулого в
теперішнє. Рух у просторі відбувається через візуалізацію – “до СТІНИ” і понад.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-layout-grid-align: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-autospace: none; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">У вірші “Версія” [9, </span><!--[if supportFields]><span
style='font-size:14.0pt;color:black;mso-ansi-language:UK'><span
style='mso-element:field-begin'></span><span
style='mso-spacerun:yes'> </span>REF _Ref426902160 \r \h <span
style='mso-spacerun:yes'> </span>\* MERGEFORMAT <span style='mso-element:field-separator'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">4<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:data>08D0C9EA79F9BACE118C8200AA004BA90B02000000080000000E0000005F005200650066003400320036003900300032003100360030000000</w:data>
</xml><![endif]--></span><!--[if supportFields]><span style='font-size:14.0pt;
color:black;mso-ansi-language:UK'><span style='mso-element:field-end'></span></span><![endif]--><span style="font-size: 14pt;">] час умовно
“невизначений”, порушується біблійний сюжет створення людини за певною статевою
ознакою: “Спочатку Бог зліпив жінку, // а потім чоловіка. // Вони глянули одне
на одного, // і засміялись. Згодом // їх відіслали в світ. // Тисячоліття
відгули, // всі розійшлись, // лише слова зостались: // ...а ще будете разом //
у тихій пам’яті Бога”. З огляду на заміну подій, можна назвати таку “невизначеність”
часу, його парадоксальністю. Простір “відкритий” – “їх відіслали”, “всі
розійшлись”. “Час реальної дійсності” окреслений періодом “тисячоліть”, з
“пустотою”, що набуде в подальших творах автора образів “тихотворіння” –
“слів”, які “зостались” для “тихої пам’яті”.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-indent: 36.0pt;">
<span style="font-size: 14pt;">Отже, здійснивши типологію часопросторових образів за збіркою “</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-language: UK;">Маленький
концерт для самотнього хронопа” Юрка Ґудзя, виявлено, що творчість письменника
тяжіє до </span><span style="font-size: 14pt;">соціально-історичного часу, образ простору у віршах є більшою мірою
“визначеним” аніж “невизначеним”, рівнозначною мірою як “закритим”, так і
“відкритим”, образ хронотопу має зв’язок із образом “хронопа”</span><span style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-language: UK;">
аргентинського письменника Хуліо Кортасара. Часопросторові образи поезій,
виявлені нами в ряду творів</span><span style="font-size: 14pt;">, допоможуть краще зрозуміти творчу еволюцію письменника у
подальших наукових дослідженнях.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-layout-grid-align: none; tab-stops: 35.45pt; text-align: justify; text-autospace: none; text-indent: 36.0pt;">
<br />
<b>Література</b><br />
<span style="text-indent: 36pt;">1. Галинич В. Метаморфози “Маленького Концерту...” / Василь Галинич // Авжеж! – №6, 1991. – С. 52-55.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">2. Грабовський В. Торкаючись вустами всіх початків. (Перша книжка поета-земляка) / Валентин Грабовський // Не хлібом єдиним. – №15, серпень 1991. – С.2 </span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">3. Ґудзь Ю. Боротьба з хворим янголом : поезії / Юрко Ґудзь. – К: Голос громадянина. – Бібліотечка сучасної Української поезії, 2007. – 80 с.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">4. Ґудзь Ю. Маленький концерт для самотнього хронопа : поезії / Юрко Ґудзь. – К.: Молодь, 1991. – 32 с. – (Перша кн. поета).</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">5. Ґудзь Ю. Postscriptum до мовчання : поезії / Юрко Ґудзь. – Торонто, Канада : Бескид. – №1, 1990. – 88 с.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">6. Зборовська Н. Юрко Ґудзь (психометафізичний портрет) / Ніла Зборовська // Ґудзь Ю. Барикади на Хресті. Поема. Не-Ми. Книга видінь і щезнень. Ісихія. Книга щастя. (Серія “Українська реконкіста”). – Тернопіль : Джура, 2009. – 248 с.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">7. Копистянська Н.Х. Час і простір у мистецтві слова : монографія / Нонна Копистянська. – Львів : ПАІС, 2012. – 344 с.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">8. Кухарук Р. Нова касета: що нового? / Роман Кухарук // Авжеж! – №2, 1992. – С. 53-62.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">9. Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя : рецензії, статті, спогади, поезії, листи / Упоряд. Олег Левченко. – Житомир : Міжнародне поетичне братство Юрка Ґудзя, 2012. – 208 с.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">10. Покальчук Ю. Магiчний свiт Хулiо Кортасара : Про творчiсть аргентинського письменника / Юрій Покальчук // Всесвiт. – 1981. – №6. – С. 94 – 95.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">11. Тертерян І. Хуліо Кортасар: гра справді / Інна Тертерян. – Кортасар X. 62. Модель для збірки. – М., 1985.</span><br />
<span style="text-indent: 36pt;">12. Янкова М.А. Інтертекстуальне поле драматично-апокрифічної поеми Хоми Брута (Ю. Ґудзя) "Мандри Мандрагори" / М.А. Янкова // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського: зб. наук. праць / за ред. В.Д. Будака, М.І. Майстренко. – Миколаїв : МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2013. – Вип. 4.11(90). – С. 314-320.</span></div>
</div>
<div align="CENTER" lang="uk-UA" style="background: #ffffff; margin-bottom: 0cm; text-indent: 1.27cm;">
<br />
<br /></div>
<i><b>Джерело: </b></i>Часопросторові
образи в поетичній
збірці Юрка Ґудзя
"Маленький концерт
для самотнього
хронопа" // Наукові записки Бердянського
державного педагогічного
університету. Філологічні науки :
[зб. наук. ст.] / [гол. Ред. В.А.
Зарва]. – Бердянськ : ФО-П
Ткачук О.В., 2016. – Вип. IX. –
276 с. - С.135-
143.Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-77623676796286241792017-03-22T13:18:00.000+02:002017-03-22T13:18:11.855+02:00Порівняльна таблиця поетичних збірок та публікацій Юрка Ґудзя за нумераціями сторінок<table border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" style="border-collapse: collapse; table-layout: fixed; width: 2037px;">
<colgroup>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 4242; mso-width-source: userset; width: 87pt;" width="116"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 13531; mso-width-source: userset; width: 278pt;" width="370"></col>
<col class="xl69" span="3" style="mso-width-alt: 3766; mso-width-source: userset; width: 77pt;" width="103"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3547; mso-width-source: userset; width: 73pt;" width="97"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 2779; mso-width-source: userset; width: 57pt;" width="76"></col>
<col class="xl69" span="4" style="mso-width-alt: 1682; mso-width-source: userset; width: 35pt;" width="46"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3766; mso-width-source: userset; width: 77pt;" width="103"></col>
<col class="xl69" span="3" style="mso-width-alt: 1572; mso-width-source: userset; width: 32pt;" width="43"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3766; mso-width-source: userset; width: 77pt;" width="103"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 1718; mso-width-source: userset; width: 35pt;" width="47"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3766; mso-width-source: userset; width: 77pt;" width="103"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 1572; mso-width-source: userset; width: 32pt;" width="43"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 1645; mso-width-source: userset; width: 34pt;" width="45"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3766; mso-width-source: userset; width: 77pt;" width="103"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3657; mso-width-source: userset; width: 75pt;" width="100"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3986; mso-width-source: userset; width: 82pt;" width="109"></col>
<col class="xl69" style="mso-width-alt: 3766; mso-width-source: userset; width: 77pt;" width="103"></col>
</colgroup><tbody>
<tr height="85" style="height: 63.75pt; mso-height-source: userset;">
<td class="xl69" height="85" style="height: 63.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl74" style="width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ВІРШІ</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Примітки</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Присвяти</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Місце
написання</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">Дата</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 57pt;" width="76"><span style="font-size: x-small;">Припис
наприкінці твору</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">Вітрила,
86</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">Зустрічі,
ч. 1-2, 1988</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">Житній
ринок, 1989</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">Літературний ярмарок</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">POSTSCRIPTUM ДО MOBЧАННЯ (1990)</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">Авжеж, №2,
1990</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">Авжеж, №1,
1991</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">Поезія’91.
Випуск 1</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">МАЛЕНЬКИЙ
КОНЦЕРТ ДЛЯ САМОТНЬОГО ХРОНОПА (1991)</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="47"><span style="font-size: x-small;">Авжеж, №2,
1992</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">ЗНАКИ
БІЛОЇ КРОВІ (1992)</span></td>
<td class="xl75" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">Косень,
1993</span></td>
<td class="xl72" style="width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">Десять українських поетів, 1995</span></td>
<td class="xl74" style="width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">БОРОТЬБА З ХВОРИМ ЯНГОЛОМ
(1997)</span></td>
<td class="xl74" style="border-left: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">"ІСИХІЯ"
з книги "НАБЕРЕЖНА ПІД СКЕЛЯМИ" (2012)</span></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"><span style="font-size: x-small;">Інтернет видання "Соты", том 3
Поезия и проза "ВЕЧІРНІ ВАРІАЦІЇ НА ТЕМИ РАНКОВОЇ СВІТЛИНИ"</span></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПРОЛОГ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">13</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">ЩОДЕННИКОВЕ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Була весна. Нема весни...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Пташині лапки...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Зорі породило невдале кохання...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">І навіть коли немає грошей...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">О, руки...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Так тяжко на душі...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Такі думки...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Вся шкіра моя...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Не забувається...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Гномик</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Дождь шуршит, словно мыши на чердаке...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Над окном лишь теперь задымились...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Июльская ночь тепла и клейка...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Оттеснил от реки все другие запахи...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">На фоне закатного неба...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Здесь белы июньские ночи...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Лицо в тени</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl65" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Две выстроены шеренги...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl76" style="width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Как сердце сжалась...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">1974-1977</span></td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl76" style="width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl76" style="border-left: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">P.S.
ЗИМОВИЙ</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">СПІВАНКА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">16</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">4</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Зимовий
ранок. Темно ще…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">17</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Ти
запитуєш мене…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">18</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">5</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЗУСТРІЧ
(ЗУСТРІЧ І)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">3</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">62</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">14</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">В
глибинах всесвіту занедбана душа… (ЗУСТРІЧ ІІ )</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">20</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">1</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">14</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НАПРИПОЧАТКУ був вогонь…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">21</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">27</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Очі
згубились…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">21</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">28</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Сторінка
закінчилась…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">В.Н.</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">22</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Коли
з'являлися рядки…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">22</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">6</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПОЕТАМ
РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">5</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">23</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">МАТЕРІ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">24</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">39</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Вже ніч
пройшла…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">24</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">23</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Позакидало снігом всі дороги…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">24</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">5</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Передчуттям вселюдських свят…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">25</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">51</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НІЧ НА
РІЗДВО (І)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">4</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">26</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">5</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НІЧ НА
РІЗДВО (ІІ)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">27</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">5</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">В
льодяній шибі… (І)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">28</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">42</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">І марно
третій хтось… (ІІ)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">29</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">42</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">В травні
шістдесят восьмого…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">29</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Зима
розп'яла всіх святих…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">30</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="34" style="height: 25.5pt;">
<td class="xl69" height="34" style="height: 25.5pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Був
вечір. Теплий вітер…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Ворзель</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">30/ІІІ-84</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"><span style="font-size: x-small;">Теплий Олекса</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">30</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl77" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">P.S.
ДРУГИЙ</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="34" style="height: 25.5pt;">
<td class="xl69" height="34" style="height: 25.5pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">А дерево
росте крізь полотно… (ПЕЙЗАЖ БРЕЙГЕЛЯ СТАРШОГО)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">14/IV-87</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">32</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">42</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Нема
нікого...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">літо 1986</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">33</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">2</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl77" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">26</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПІД
ВІКНАМИ БЕРЕЗОЛЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">34</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">38</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Я тільки
свідок красоти твоєї…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">35</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">УРИВОК
СНУ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">3</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">36</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Пасу з
дідом череду…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">36</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПОЕТ
(Маяковський)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">37</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">МОЛИТВА
еМеНеСа</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">3</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">38</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Мороз
калину в камінь обернув…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">39</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">25</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПАМ'ЯТІ
ДІДА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">40</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">45</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПОВЕРНЕННЯ (В шістнадцять років, на Різдво…)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">41</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"><span style="font-size: x-small;">34</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">7</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Крізь
мене літо…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Стайки</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">14/VIII-84</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">42</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl77" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">25</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ВИДІННЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">м. Гуляй-Поле</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">27/VII-87</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">42</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">9</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Я жінку
знав…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">43</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">8</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Без
тебе…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">8</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">І смуток,
як струмок…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"><span style="font-size: x-small;">34</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">8</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПОЧАТОК
ЗАБУТОЇ КАЗКИ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">45</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">27</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">За ніч
тепло все вимело із хати…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">14/І-84</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">45</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">9</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Удвох з
великою зимою…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">46</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">9</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Я видавав
себе за хіроманта…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">46</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">20</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">СОНЯЧНИЙ
ДЕНЬ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">46</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">12</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Той
теплий вітер, та весна…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">47</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НА МЕЖАХ
(Зникає літо в полинах…)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">48</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">50</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Коли вам
крізь чоло…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">48</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Запах
парфумів „Клема"…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Н.Ш.</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">7/IV-87</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">49</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">В темінь
осінніх напруг…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">50</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Людині
мало єдності з вогнем…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">51</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">P.S.
ОСТАННІЙ</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">В
глибинах осені…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">54</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">37</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Немов
відлуння чар…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">54</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">49</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НА ТЕМУ
ПОРОЖНІХ ДОЛОНЬ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">55</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">21</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="51" style="height: 38.25pt;">
<td class="xl69" height="51" style="height: 38.25pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Червоні
півники на білих рушниках…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">2/V.86 (2/VІ.86)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"><span style="font-size: x-small;">померла баба Якилина</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">56</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НІЧ ПЕРЕД
СТРАТОЮ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">В.Стусові</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Київ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">19/Х-85</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">56</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">49</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПІСЛЯ
ІНТЕРВ'Ю</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Житомир</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">14/ХІ-85</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">57</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl77" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">6</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">МАНТРА
ПЕРШОГО ЗИМОВОГО ТИЖНЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">58</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">16</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Коли не
буде влади…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">59</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">23</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="18" style="height: 13.5pt; mso-height-source: userset;">
<td class="xl69" height="18" style="height: 13.5pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Після
немилосердної спеки…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl66" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> <span style="font-size: x-small;">травень 1986</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Київ</span></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">(дата в присвяті)</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">59</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl77" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">9</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">До ніг
твоїх я падаю згори…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">М.М.</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">4</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">60</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"><span style="font-size: x-small;">33</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЖІНОЧИЙ
ПОРТРЕТ (На конкурс…)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">61</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">28</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЛІТО</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">61</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">20</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Синій
присмерк тече у вікно…<span class="font7"> </span></span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Івану Марчукові</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">62</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">12</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">На світі
нема випадкової долі…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Повтор, с. 70</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">62</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Жест її
руки, коли вона поправляє волосся…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">63</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"><span style="font-size: x-small;">32</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">12</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Ми
пробивались до Софії…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">64</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"><span style="font-size: x-small;">33</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">13</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ВЕРСІЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">64</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">9</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Я так
довго один…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">65</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">38</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Ти
пояснювала мені…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">65</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">41</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt; mso-height-source: userset;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">УРОК
ІСТОРІЇ або Варіації на тему “Польоту над гніздом зозулі”</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">1</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">66</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">22</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">МАНДРИ
М…</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома
Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НА МЕЖАХ
(В теплій темряві…)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">3</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">68</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">18</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">50</span></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ХВОРОБА
ЗОРУ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">68</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">47</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НЕМОВ
окраєць хліба…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">69</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">8</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">На світі
нема випадкової долі…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Повтор, с. 62</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">70</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">48</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПРОГУЛЯНКА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">(Київ)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">70</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">на
чорному асфальті…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">71</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Як тебе
звати?...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">71</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">повільно
вечір переходить в ніч…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">72</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">30</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ВДОМА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">72</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">51</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">75</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">МАНДРИ
МАНДРАГОРИ (драматична-апокрифічна поема)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">73</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Так мало
часу для життя… </span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">74</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Я
прославлю галушки… </span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">75</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">х – р – р
– чі – чі…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">76</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Ваші тіні
окреслені попелом…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">77</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Ніч – то
величезний чорний метелик…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">79</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">7</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl68" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Маленький
концерт для самотнього хронопа</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">83</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">32</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">29</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="34" style="height: 25.5pt;">
<td class="xl68" height="34" style="border-top: medium none; height: 25.5pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">Хома Брут</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ДЕНЬ
ВОСКРЕСІННЯ ДЗИҐАРІВ <span class="font7">(медитації божевільного
рокера)</span></span></td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl71" style="border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">Травень-грудень 1980 р.</span></td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">6</span></td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">84</span></td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl71" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">27</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">37</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ДАГГЕРОТИП ДУРБЕНИК ДРАЙЗЕР КРОКОДИЛ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">33</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">МАЛЕНЬКИЙ…</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl70" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Надходить
вечір…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">3</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Він довго
йшов і помер…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Біль не
залишає серце…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Одного
разу…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">34</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">13</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ХО</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">14</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ДІАЛОГ З
ФАРАОНОМ. <span class="font7">За папірусом Сальв IV</span></span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">15</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">МОДЕЛЬ
ДЛЯ СНОВИДІННЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">17</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Як таїна
хвилює ніч…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">17</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЖІНОВИЙ
ПОРТРЕТ (І) "На кого схоже обличчя річки…"</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">18</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Застане
ніч в дорозі…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">На
східцях біля входу в зиму…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">61</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">21</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">ЗНАКИ…</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl67" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">З тобою
кожна мить…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">1 рядок</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">9</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Ріка
текла, як міф…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">14/VIII-84</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">13</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ось був
я…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">17</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">… та як
стемніє…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"><span style="font-size: x-small;">32</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">20</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЗАКЛИНАННЯ ДОЩУ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">26</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ХРОНІКА
ПОЧАТКУ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">30</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">В старої
липи…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">37</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЩЕКАВИЦЯ
// Позаростали Києва горби...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">1</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">62</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">39</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Зимовий
вибух розкрива бруньки…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">40</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Краси
твоєї тільки свідок…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">41</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Там…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">1 рядок</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">43</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Останній
день весни…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">1 рядок</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">43</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПЕРЕДЧУТТЯ (З глибокої криниці…)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"><span style="font-size: x-small;">5</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">45</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">БАЛАДА
ПРО КРОПИВУ…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">47</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">СХІДЦІ
ВГЛИБ ПАДОЛИСТУ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">48</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"><span style="font-size: x-small;">Інтернет-видання</span></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПОВЕРНЕННЯ В ЛУЧИН</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">50</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">НА СПОМИН
ЗИМОВИХ СВЯТ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">кімната
самоти…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">вечірні
дерева…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Весна
жахливого цвітіння…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Архів</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">БОРОТЬБА...</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Л і
с з и м о в и й т а к
с х о ж и й н а . . . </span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">(...гір унд дорт?..)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">7</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЛОГОМАХІЯ
// … в темних руках забуття…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"><span style="font-size: x-small;">29.VІІІ.92</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">36</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">9</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Ось
продавець різноколірних…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">16</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПОШУКИ
СХОВИЩА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">13</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt; mso-height-source: userset;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">CALENDARIUM СУТНОСТЕЙ НАДПРИСУТНІХ (понеділки понеділки
понеділки…)</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">33</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">13</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">15</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ДЕПРЕСИВНА СЕЦЕСІЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">17</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">з и м
а –
с и м ф о р а д л я х р и с т о ф о р а…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">О с
ь ч о л о в і к , щ о н
а д в е ч і р . . .</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">О.Ч.</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">21</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"> </td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Д и в и с
ь : йде
сніг…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">23</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЯКІ
НЕБЕСА ЦЬОГО ЛІТА …</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">25</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"><span style="font-size: x-small;">Інтернет-видання</span></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ВТІКАЧІ З
ЛАБІРИНТУ ІІ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">27</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">1990-й</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">15</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">29</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ГОЛОС І
КОЛІР // Ось і…</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">35</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">24</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">31</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">СПОГАД
ПРО ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">25</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">33</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЗВІЛЬНЕННЯ І ВПІЗНАВАННЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">46</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">43</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПОВЕРНЕННЯ. СПРОБА ПЕРША // СПРОБА ПОВЕРНЕННЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">18</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">45</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ТЬМЯНЕ
ДЗЕРКАЛО</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">47</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">… п о с е
р е д з и м и в о б
л а с н о м у у н і в е р м а з і . .
. </span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"><span style="font-size: x-small;">34</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">21</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">49</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">КОЛИСКОВА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">22</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"><span style="font-size: x-small;">32-44</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">51</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПЕЙЗАЖ,
НЕДОВТІЛЕНИЙ В ПТАХА </span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Н.М.</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">32</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">57</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЩЕ
ЛІТО...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">65</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">Г о л о с
: тіло душі . . .</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">67</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">( 3 + 3 +
1 )</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">69</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">МЕМОРАНДУМ IV / із циклу "Речові докази" /</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">71</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">С п р о б
а і н ш о г о р и т м у</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">73</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl71" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">вправи Вправи Вправи
Вправи</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Архів</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl73"><a href="http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#1" target="_parent"><span style="color: windowtext; font-family: 'Times New Roman', serif; mso-font-charset: 204; text-decoration: none;"><span style="font-size: x-small;">"А.
сніжини-мурашини із розворушених ..."</span></span></a></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"><span style="font-size: x-small;">Інтернет-видання</span></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td align="left" valign="top"><v:shapetype coordsize="21600,21600" filled="f" id="_x0000_t75" o:preferrelative="t" o:spt="75" path=" m@4@5 l@4@11@9@11@9@5 xe" stroked="f"><span style="font-size: x-small;"><v:stroke joinstyle="miter"></v:stroke><v:formulas><v:f eqn="if lineDrawn pixelLineWidth 0 "></v:f><v:f eqn="sum @0 1 0 "></v:f><v:f eqn="sum 0 0 @1 "></v:f><v:f eqn="prod @2 1 2 "></v:f><v:f eqn="prod @3 21600 pixelWidth "></v:f><v:f eqn="prod @3 21600 pixelHeight "></v:f><v:f eqn="sum @0 0 1 "></v:f><v:f eqn="prod @6 1 2 "></v:f><v:f eqn="prod @7 21600 pixelWidth "></v:f><v:f eqn="sum @8 21600 0 "></v:f><v:f eqn="prod @7 21600 pixelHeight "></v:f><v:f eqn="sum @10 21600 0 "></v:f></v:formulas><v:path gradientshapeok="t" o:connecttype="rect" o:extrusionok="f"></v:path><o:lock aspectratio="t" v:ext="edit"></o:lock></span></v:shapetype><v:shape alt="bulet" coordsize="21600,21600" href="http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#2" id="AutoShape_x0020_23" o:button="t" o:gfxdata="UEsDBBQABgAIAAAAIQDw94q7/QAAAOIBAAATAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbJSRzUrEMBDH
74LvEOYqbaoHEWm6B6tHFV0fYEimbdg2CZlYd9/edD8u4goeZ+b/8SOpV9tpFDNFtt4puC4rEOS0
N9b1Cj7WT8UdCE7oDI7ekYIdMayay4t6vQvEIrsdKxhSCvdSsh5oQi59IJcvnY8TpjzGXgbUG+xJ
3lTVrdTeJXKpSEsGNHVLHX6OSTxu8/pAEmlkEA8H4dKlAEMYrcaUSeXszI+W4thQZudew4MNfJUx
QP7asFzOFxx9L/lpojUkXjGmZ5wyhjSRJQ8YKGvKv1MWzIkL33VWU9lGfl98J6hz4cZ/uUjzf7Pb
bHuj+ZQu9z/UfAMAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhADHdX2HSAAAAjwEAAAsAAABfcmVscy8ucmVs
c6SQwWrDMAyG74O9g9G9cdpDGaNOb4VeSwe7CltJTGPLWCZt376mMFhGbzvqF/o+8e/2tzCpmbJ4
jgbWTQuKomXn42Dg63xYfYCSgtHhxJEM3Elg372/7U40YalHMvokqlKiGBhLSZ9aix0poDScKNZN
zzlgqWMedEJ7wYH0pm23Ov9mQLdgqqMzkI9uA+p8T9X8hx28zSzcl8Zy0Nz33r6iasfXeKK5UjAP
VAy4LM8w09zU50C/9q7/6ZURE31X/kL8TKv1x6wXNXYPAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEA+P2Q
SXwCAAAqBgAAEAAAAGRycy9zaGFwZXhtbC54bWykVNtu2zAMfR+wfxD0ntpO3TQxaheBnQwDuq1A
tw9QJTkWIkuGpFyKYf8+SrazBMOAbclLRIomD3kO9fB4bCXac2OFVjlObmKMuKKaCbXJ8bev68kc
I+uIYkRqxXP8xi1+LN6/ezgykxFFG20QpFA2A0eOG+e6LIosbXhL7I3uuILbWpuWODDNJmKGHCB5
K6NpHM8i2xlOmG04d1V/g4uQ2x10yaVc9iU4E25pcwwYvHeIqY1u+2iqZZE8RB6UP4YMcPhS10V8
cnsr3Bh9KJL7tL/wxug9iwd3iA85fxVy+pT8TwWT6e18evePVc8/uig9FrQdagk1OscYOX50Uqgt
nHs0av/SPZsB2ef9s0GCAZtxeo+RIi3wttw5/dKQjqPpLUaMWwpsve4kd5CCZI1PV0pBtwOb5D+4
bIlQePj+r7Sg61pQXmm6a7lyvSAMl8SBGG0jOouRyXwn5iNLcFQMM/UNnnrtGyeZ7Z403dqr4Std
NkRt+NJ2nDoYIkxwdBlgpvFy9e4zOD2GoJRzJixwgl4PnzQDAggQEEZ9rE17LUpPGQwPHQEIsLyI
YW3fcjxdzNJkDgZgIxmIBFEfEfSIEYWI4eyxk8wj8YGdse4D11ejQj4RkAVzC52S/ZN1famxhC+n
9FpIee0IxhahxLWpxmHtjMjx90W8WM1X83SSTmerSRpX1WS5LtPJbJ3c31W3VVlWyQ/fX5JmjWCM
q/N2kvS3xWkFrK3Vtbuhuo16zY/PIGg+iaOwOB6F1VIwny4YZvNaSoP2ROZ4HX5BdBdh0SWMwCsQ
P/7DdIat8WI8HYftkQLWriKOeJL823nx6A6+/pEvfgIAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhAL68bGsU
AQAAmAEAAA8AAABkcnMvZG93bnJldi54bWx8UFFPwjAYfDfxPzSfiW/SgShkUshCQjDGYIYSX+v2
bV1c26WtbPjr/UDM3ny8u++ud50tOl2zPTpfWSNgOIiAoclsXplSwNvr6mYKzAdpcllbgwIO6GEx
v7yYyTi3rUlxvw0loxDjYylAhdDEnPtMoZZ+YBs0pBXWaRkIupLnTrYUrms+iqJ7rmVl6AUlG1wq
zD63X1pAlx12ZonPT+VLwjdh1and+1oJcX3VJQ/AAnahPz67H3OqH40nwIr14cNVeSp9QCeAFtE+
EmFOpbs6MZmyjhUp+uqbFv3yhbOaOdsSnoyBZbY+KkdmUxQewymH2B7xY1yw/5uGo9vp6O6U9+c8
U2TnfZ0T6D90/gMAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhAC3FnwPlAAAAXwEAABsAAABkcnMvX3JlbHMv
c2hhcGV4bWwueG1sLnJlbHOE0MFqwzAMBuD7oO9g1POstIMxRpJetkEPu4zuAUysJG4dKdjO0uzp
5x42VhjsKIn/k1C5Ow9efVCITriCjS5AETdiHXcVvB9ebh9AxWTYGi9MFSwUYVevbso38iblUOzd
GFVWOFbQpzQ+Isamp8FELSNxnrQSBpNyGTocTXMyHeG2KO4x/DagvjLV3lYQ9nYD6rCMefP/trSt
a+hJmmkgTn+swD5LwTs+ZdSEjtIPO8+zjpKWowQ2XrMJYnWY8NK7Q+8SdpP91H0a/Hr7nX4Vmw97
Pie6hADrEq/eUn8BAAD//wMAUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAPD3irv9AAAA4gEAABMAAAAAAAAAAAAA
AAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5cGVzXS54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAMd1fYdIAAACPAQAACwAA
AAAAAAAAAAAAAAAuAQAAX3JlbHMvLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEA+P2QSXwCAAAqBgAAEAAA
AAAAAAAAAAAAAAApAgAAZHJzL3NoYXBleG1sLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQC+vGxrFAEAAJgB
AAAPAAAAAAAAAAAAAAAAANMEAABkcnMvZG93bnJldi54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEALcWfA+UA
AABfAQAAGwAAAAAAAAAAAAAAAAAUBgAAZHJzL19yZWxzL3NoYXBleG1sLnhtbC5yZWxzUEsFBgAA
AAAFAAUAPgEAADIHAAAAAA==
" o:insetmode="auto" o:spid="_x0000_s1053" style="height: 9.75pt; margin-left: 0px; margin-top: 0px; mso-wrap-style: square; position: absolute; v-text-anchor: top; visibility: visible; width: 9.75pt; z-index: 1;" target="_parent" type="#_x0000_t75"><span style="font-size: x-small;"><v:fill o:detectmouseclick="t"></v:fill><v:imagedata o:title="" src="image001.png"></v:imagedata><x:clientdata objecttype="Pict"><x:sizewithcells></x:sizewithcells><x:cf>Bitmap</x:cf>
<x:autopict></x:autopict></x:clientdata></span></v:shape>
<table cellpadding="0" cellspacing="0">
<tbody>
<tr>
<td class="xl73" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 278pt;" width="370"><a href="http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#2" target="_parent"><span style="color: windowtext; font-family: 'Times New Roman', serif; mso-font-charset: 204; text-decoration: none;"><span style="font-size: x-small;">"Спершу..."</span></span></a></td></tr>
</tbody></table>
</td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"><span style="font-size: x-small;">Інтернет-видання</span></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td align="left" valign="top"><v:shape alt="bulet" coordsize="21600,21600" href="http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#3" id="AutoShape_x0020_24" o:button="t" o:gfxdata="UEsDBBQABgAIAAAAIQDw94q7/QAAAOIBAAATAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbJSRzUrEMBDH
74LvEOYqbaoHEWm6B6tHFV0fYEimbdg2CZlYd9/edD8u4goeZ+b/8SOpV9tpFDNFtt4puC4rEOS0
N9b1Cj7WT8UdCE7oDI7ekYIdMayay4t6vQvEIrsdKxhSCvdSsh5oQi59IJcvnY8TpjzGXgbUG+xJ
3lTVrdTeJXKpSEsGNHVLHX6OSTxu8/pAEmlkEA8H4dKlAEMYrcaUSeXszI+W4thQZudew4MNfJUx
QP7asFzOFxx9L/lpojUkXjGmZ5wyhjSRJQ8YKGvKv1MWzIkL33VWU9lGfl98J6hz4cZ/uUjzf7Pb
bHuj+ZQu9z/UfAMAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhADHdX2HSAAAAjwEAAAsAAABfcmVscy8ucmVs
c6SQwWrDMAyG74O9g9G9cdpDGaNOb4VeSwe7CltJTGPLWCZt376mMFhGbzvqF/o+8e/2tzCpmbJ4
jgbWTQuKomXn42Dg63xYfYCSgtHhxJEM3Elg372/7U40YalHMvokqlKiGBhLSZ9aix0poDScKNZN
zzlgqWMedEJ7wYH0pm23Ov9mQLdgqqMzkI9uA+p8T9X8hx28zSzcl8Zy0Nz33r6iasfXeKK5UjAP
VAy4LM8w09zU50C/9q7/6ZURE31X/kL8TKv1x6wXNXYPAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAfjeA
toACAAAqBgAAEAAAAGRycy9zaGFwZXhtbC54bWykVNtu2zAMfR+wfxD0nvpSt02M2EVgN8OAbivQ
7QNUSY6FypIhKZdi2L+Pku0swVBgWPISiaIPD3lILu8PnUQ7bqzQqsDJVYwRV1QzoTYF/vF9PZtj
ZB1RjEiteIHfuMX35ccPywMzOVG01QYBhLI5GArcOtfnUWRpyztir3TPFbw22nTEwdVsImbIHsA7
GaVxfBvZ3nDCbMu5q4cXXAZst9cVl3I1hOBMuJUtMHDw1tGnMbobvKmWZbKMPCl/DAhw+NY0ZXw0
+1t4MXpfJnc3w4O/TNYTfzAH/4D5J5DTR/D3Aibp9TwdwUcOE/77UU8/Ogs9BbQ96gg1usAYOX5w
UqhXOA9s1O65fzIjs6+7J4MEAzXjDNRTpAPdVlunn1vSc5RmGDFuKaj1spXcAQTJWw9XSUFfRzXJ
f2jZEaHw+P0/9YJuGkF5rem248oNDWG4JA6a0baitxiZ3GdiPrMER+WopE/wmOuQOMlt/6jpq72Y
vtJVS9SGr2zPqYMiQgUnkwFlWt+u3nxCZ+AQOuVUCQuaoJf9F81AAAIChFIfGtNdytJLBsVDByAC
Ki9iGNu3AqeLeXx9l954biSHJkHUe4R+xIiCx3j23EnumXjH3lj3ieuLWSEPBGJB3UKmZPdo3RBq
CuHDKb0WUl5agilFCHEp1FSsrREF/rmIFw/zh3k2y9Lbh1kW1/Vsta6y2e0aVkZ9XVdVnfzy+SVZ
3grGuDpNJ8n+GpxOwNha3bgrqrto6PlpDULPJ3EUBsezsFoK5uHCxWxeKmnQjsgCr8MvNN2ZW3RO
I+gKwk//UJ1xanwzHo/j9EgBY1cTR7xIfneeLd3RNiz58jcAAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQAL
VEGcEwEAAJgBAAAPAAAAZHJzL2Rvd25yZXYueG1sfFDfS8MwGHwX/B9CBN9cuvpr1KWjDMZEZNLp
8DW2X5tik5Qkrq1//b5uk775eHffXe4yX3SqJnuwrjKa0+kkoAR0ZvJKl5x+vK9uZpQ4L3QuaqOB
0x4cXcSXF3MR5abVKey3viQYol0kOJXeNxFjLpOghJuYBjRqhbFKeIS2ZLkVLYarmoVB8MCUqDS+
IEUDSwnZ9/ZHcdpl/U4v4fWlfEvYxq86uftcS86vr7rkiRIPnR+Pz+7nHOsHd1i3WPdftspT4TxY
TnER7kORxli6qxOdSWNJkYKrfnHRiS+sUcSaFvHjPSWZqQdlYDZF4cAfc5AdERvivPnfNA1vZ+Ep
7895ptDOxjpHMH5ofAAAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhAMNBpqLlAAAAXwEAABsAAABkcnMvX3Jl
bHMvc2hhcGV4bWwueG1sLnJlbHOE0MFqwzAMBuD7YO9g3POstIUxRpJetkEPu4zuAUysJG4dKdjK
0uzp5x42VhjsKIn/k1C5Ow9BfWBMnqnSa1NohdSw89RV+v3wcvegVRJLzgYmrPSCSe/q25vyDYOV
HEq9H5PKCqVK9yLjI0BqehxsMjwi5UnLcbCSy9jBaJuT7RA2RXEP8beh6ytT7V2l496ttTosY978
v81t6xt84mYakOSPFdBnKQZPp4za2KH8sPM8m8SyHDmSDYZsZGfiBJfeFoIX6Cb3aXoZwmr7nX5l
lw97PgteQhrqEq7eUn8BAAD//wMAUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAPD3irv9AAAA4gEAABMAAAAAAAAA
AAAAAAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5cGVzXS54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAMd1fYdIAAACPAQAA
CwAAAAAAAAAAAAAAAAAuAQAAX3JlbHMvLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEAfjeAtoACAAAqBgAA
EAAAAAAAAAAAAAAAAAApAgAAZHJzL3NoYXBleG1sLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQALVEGcEwEA
AJgBAAAPAAAAAAAAAAAAAAAAANcEAABkcnMvZG93bnJldi54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAw0Gm
ouUAAABfAQAAGwAAAAAAAAAAAAAAAAAXBgAAZHJzL19yZWxzL3NoYXBleG1sLnhtbC5yZWxzUEsF
BgAAAAAFAAUAPgEAADUHAAAAAA==
" o:insetmode="auto" o:spid="_x0000_s1054" style="height: 9.75pt; margin-left: 0px; margin-top: 0px; mso-wrap-style: square; position: absolute; v-text-anchor: top; visibility: visible; width: 9.75pt; z-index: 2;" target="_parent" type="#_x0000_t75"><span style="font-size: x-small;"><v:fill o:detectmouseclick="t"></v:fill><v:imagedata o:title="" src="image001.png"></v:imagedata><x:clientdata objecttype="Pict"><x:sizewithcells></x:sizewithcells><x:cf>Bitmap</x:cf>
<x:autopict></x:autopict></x:clientdata></span></v:shape>
<table cellpadding="0" cellspacing="0">
<tbody>
<tr>
<td class="xl73" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 278pt;" width="370"><a href="http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#3" target="_parent"><span style="color: windowtext; font-family: 'Times New Roman', serif; mso-font-charset: 204; text-decoration: none;"><span style="font-size: x-small;">"Колись,
в тій кімнаті, в тім домі..."</span></span></a></td></tr>
</tbody></table>
</td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"><span style="font-size: x-small;">Інтернет-видання</span></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td align="left" valign="top"><v:shape alt="bulet" coordsize="21600,21600" href="http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#4" id="AutoShape_x0020_25" o:button="t" o:gfxdata="UEsDBBQABgAIAAAAIQDw94q7/QAAAOIBAAATAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbJSRzUrEMBDH
74LvEOYqbaoHEWm6B6tHFV0fYEimbdg2CZlYd9/edD8u4goeZ+b/8SOpV9tpFDNFtt4puC4rEOS0
N9b1Cj7WT8UdCE7oDI7ekYIdMayay4t6vQvEIrsdKxhSCvdSsh5oQi59IJcvnY8TpjzGXgbUG+xJ
3lTVrdTeJXKpSEsGNHVLHX6OSTxu8/pAEmlkEA8H4dKlAEMYrcaUSeXszI+W4thQZudew4MNfJUx
QP7asFzOFxx9L/lpojUkXjGmZ5wyhjSRJQ8YKGvKv1MWzIkL33VWU9lGfl98J6hz4cZ/uUjzf7Pb
bHuj+ZQu9z/UfAMAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhADHdX2HSAAAAjwEAAAsAAABfcmVscy8ucmVs
c6SQwWrDMAyG74O9g9G9cdpDGaNOb4VeSwe7CltJTGPLWCZt376mMFhGbzvqF/o+8e/2tzCpmbJ4
jgbWTQuKomXn42Dg63xYfYCSgtHhxJEM3Elg372/7U40YalHMvokqlKiGBhLSZ9aix0poDScKNZN
zzlgqWMedEJ7wYH0pm23Ov9mQLdgqqMzkI9uA+p8T9X8hx28zSzcl8Zy0Nz33r6iasfXeKK5UjAP
VAy4LM8w09zU50C/9q7/6ZURE31X/kL8TKv1x6wXNXYPAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAnoc1
pHwCAAAqBgAAEAAAAGRycy9zaGFwZXhtbC54bWykVNtu2zAMfR+wfxD0ntpOnTQxYheB3QwDuq1A
tw9QJTkWKkuGpFyKYf8+SrazBMOAbclLKIomD3kOtbo/thLtubFCqxwnNzFGXFHNhNrm+NvXzWSB
kXVEMSK14jl+4xbfF+/frY7MZETRRhsEKZTNwJHjxrkuiyJLG94Se6M7ruC21qYlDo5mGzFDDpC8
ldE0jueR7QwnzDacu6q/wUXI7Q665FKu+xKcCbe2OQYM3jvE1Ea3fTTVskhWkQflzZABjC91XcQn
tz+FG6MPRXI37y/8YfSexYM7xIecvwo5fUr+p4LJ9HYxnf1j1fOPLkqPBW2HWkKNzjFGjh+dFOoV
7B6N2j93T2ZA9nn/ZJBgwGacLjFSpAXe1junnxvScTSdYcS4pcDWy05yBylI1vh0pRT0dWCT/AeX
LREKD9//lRZ0XQvKK013LVeuF4ThkjgQo21EZzEyme/EfGQJjophpr7BU6994ySz3aOmr/Zq+EqX
DVFbvrYdpw6GCBMcXQaYabxcvfsMTo8hKOWcCQucoJfDJ82AAAIEhFEfa9Nei9JTBsNDRwDiWY5h
bd9yPF0u57P5LPbYSAYiQdRHBD1iRCFisD12knkkPrAz1n3g+mpUyCcCsmBuoVOyf7SuLzWW8OWU
3ggprx3B2CKUuDbVOKydETn+voyXD4uHRTpJp/OHSRpX1WS9KdPJfJPczarbqiyr5IfvL0mzRjDG
1Xk7Sfrb4rQC1tbq2t1Q3Ua95sdnEDSfxFFYHI/CaimYTxcOZvtSSoP2ROZ4E35BdBdh0SWMwCsQ
P/7DdIat8WI8mcP2SAFrVxFHPEn+7bx4dAdf/8gXPwEAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhAJC2cIAU
AQAAmAEAAA8AAABkcnMvZG93bnJldi54bWx8UFFPwjAYfDfxPzSfiW/SgYo46QghIRhjMKDE17p9
WxfXlrSVDX+93yZmbz7e3XfXu05nja7YAZ0vrREwHETA0KQ2K00h4O11eTUB5oM0maysQQFH9DBL
zs+mMs5sbTZ42IaCUYjxsRSgQtjHnPtUoZZ+YPdoSMut0zIQdAXPnKwpXFd8FEVjrmVp6AUl97hQ
mH5uv7SAJj3uzAKfn4qXOV+HZaN27yslxOVFM38AFrAJ/fHJ/ZhR/ejmHli+On64MttIH9AJoEW0
j0RIqHRTzU2qrGP5Bn35TYt++dxZzZytCd+NgaW2apWWWee5x9DlENsj3sYF+79pOLqejG67vD/n
iSI77+t0oP/Q5AcAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhAMvT6HPlAAAAXwEAABsAAABkcnMvX3JlbHMv
c2hhcGV4bWwueG1sLnJlbHOE0MFOwzAMBuA7Eu8QmTNJBwihqe0ubNIOXNB4gKhx27DUrhKXrjw9
2QHEJCSOtvV/tlxuTkNQHxiTZ6pgpQtQSA07T10Fb4fd7ROoJJacDUxYwYIJNvX1VfmKwUoOpd6P
SWWFUgW9yLg2JjU9DjZpHpHypOU4WMll7Mxom6Pt0NwVxaOJvw2oL0y1dxXEvVuBOixj3vy/zW3r
G3zmZhqQ5I8Vps9SDJ6OGbWxQ/lh53nWiWV550g2aLKRnY6TOffuTfBiusl96l6GcPPwnX5hlw/b
ngTPITB1aS7eUn8BAAD//wMAUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAPD3irv9AAAA4gEAABMAAAAAAAAAAAAA
AAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5cGVzXS54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAMd1fYdIAAACPAQAACwAA
AAAAAAAAAAAAAAAuAQAAX3JlbHMvLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEAnoc1pHwCAAAqBgAAEAAA
AAAAAAAAAAAAAAApAgAAZHJzL3NoYXBleG1sLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQCQtnCAFAEAAJgB
AAAPAAAAAAAAAAAAAAAAANMEAABkcnMvZG93bnJldi54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAy9Poc+UA
AABfAQAAGwAAAAAAAAAAAAAAAAAUBgAAZHJzL19yZWxzL3NoYXBleG1sLnhtbC5yZWxzUEsFBgAA
AAAFAAUAPgEAADIHAAAAAA==
" o:insetmode="auto" o:spid="_x0000_s1055" style="height: 9.75pt; margin-left: 0px; margin-top: 0px; mso-wrap-style: square; position: absolute; v-text-anchor: top; visibility: visible; width: 9.75pt; z-index: 3;" target="_parent" type="#_x0000_t75"><span style="font-size: x-small;"><v:fill o:detectmouseclick="t"></v:fill><v:imagedata o:title="" src="image001.png"></v:imagedata><x:clientdata objecttype="Pict"><x:sizewithcells></x:sizewithcells><x:cf>Bitmap</x:cf>
<x:autopict></x:autopict></x:clientdata></span></v:shape>
<table cellpadding="0" cellspacing="0">
<tbody>
<tr>
<td class="xl73" height="17" style="border-top: medium none; height: 12.75pt; width: 278pt;" width="370"><a href="http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#4" target="_parent"><span style="color: windowtext; font-family: 'Times New Roman', serif; mso-font-charset: 204; text-decoration: none;"><span style="font-size: x-small;">Фрески
чужого дитинства</span></span></a></td></tr>
</tbody></table>
</td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Неопубліковане</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"><span style="font-size: x-small;">Інтернет-видання</span></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl73" style="border-top: medium none;"><span style="font-size: x-small;">...равлику, равлику, що ти…</span></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"><span style="font-size: x-small;">Архів</span></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;">ІСИХІЯ</span></td>
<td class="xl73" style="border-top: medium none;"> </td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ДОДАТОК
АПОКРИФІЧНИЙ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">10</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ДОДАТОК
АПОФАТИЧНИЙ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">11</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЛАМЕНТАЦІЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">12</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЗМОВИ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">13</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ХОВАНКА
НАДВЕЧІРНЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">15</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ЕПІСТОЛА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">16</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ДОПОВНЕННЯ ДО СТАТУТІВ МОВЧАННЯ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">17</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">… крізь
тіло незаписаних рядків...</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">18</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ПЕРЕДЧУТТЯ РІЗДВА</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">19</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">ВАРІАЦІЇ
НА ДАВНЮ ТЕМУ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">20</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="34" style="height: 25.5pt;">
<td class="xl69" height="34" style="height: 25.5pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">РАНКОВІ
РОЗМОВИ З ДУШЕЮ ВЕСНИ І ТІЛОМ ОСІННЬОГО ВИРІЮ, Й БЕЗІМЕННІСТЮ ЛІТНЬОГО РАЮ</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"><span style="font-size: x-small;">21</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;">"Барикади
на Хресті"</span></td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl65" style="border-top: medium none; width: 278pt;" width="370"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 73pt;" width="97"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 57pt;" width="76"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="46"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 35pt;" width="47"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 32pt;" width="43"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 34pt;" width="45"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 77pt;" width="103"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 75pt;" width="100"> </td>
<td class="xl65" style="border-left: medium none; border-top: medium none; width: 82pt;" width="109"> </td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"></td>
<td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
<tr height="17" style="height: 12.75pt;">
<td class="xl69" height="17" style="height: 12.75pt; width: 87pt;" width="116"><span style="font-size: x-small;"><br /></span></td><td class="xl69" style="width: 278pt;" width="370"><span style="font-size: x-small;"><br /></span></td><td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 73pt;" width="97"></td>
<td class="xl69" style="width: 57pt;" width="76"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="46"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 35pt;" width="47"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 32pt;" width="43"></td>
<td class="xl69" style="width: 34pt;" width="45"></td>
<td class="xl69" style="width: 77pt;" width="103"></td>
<td class="xl69" style="width: 75pt;" width="100"></td>
<td class="xl69" style="width: 82pt;" width="109"></td></tr>
</tbody></table>
Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-47213563469766826732017-02-22T21:01:00.000+02:002017-02-28T12:48:10.888+02:00Вечір пам'яті Юрка Гудзя, Якова Зайка, Сергія Черевка, Василя Яра (фото, відео)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhBO9wDvp3cg-ILk-Ok0nRv13mgbEJwtTPpdBFkcTDhYo2XpIG8jCL88Fie5iG3xyqY4aaB8ivMYRqfLG6YX5pd1WFZMXY8GRWPoo1uKBwgyvzZBx2Yo5J7wBpEbNV2ug9tYoS3NB0TlA1U/s1600/20170222_163856.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhBO9wDvp3cg-ILk-Ok0nRv13mgbEJwtTPpdBFkcTDhYo2XpIG8jCL88Fie5iG3xyqY4aaB8ivMYRqfLG6YX5pd1WFZMXY8GRWPoo1uKBwgyvzZBx2Yo5J7wBpEbNV2ug9tYoS3NB0TlA1U/s320/20170222_163856.jpg" width="320" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi3a-Fllah9g519TPy6ki5VrCUln10mvrKByAfBdCWghE5bg4GCmelD263DiRgmhaRkj04YDrNS31f7EouyhxuSr5TCRpNqPkZ26RUBX4MI9cRK1oWeap3u5X7KImFwPhHRswAA-czuzYKO/s1600/20170222_164057.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi3a-Fllah9g519TPy6ki5VrCUln10mvrKByAfBdCWghE5bg4GCmelD263DiRgmhaRkj04YDrNS31f7EouyhxuSr5TCRpNqPkZ26RUBX4MI9cRK1oWeap3u5X7KImFwPhHRswAA-czuzYKO/s320/20170222_164057.jpg" width="320" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimNx7ryh9Gv4VDXpTCSrUNgy7fzbr9K1zIQSkntMfkjmDHoontYjhCLnLenAndafKAL8mqMlis3XkDmGDKEnbQX037I3qFE55u1yEYkZMRxQ2OuX7NFWjkUZ12Qfh37u9hvbGnX2B9IO4f/s1600/20170222_164107.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimNx7ryh9Gv4VDXpTCSrUNgy7fzbr9K1zIQSkntMfkjmDHoontYjhCLnLenAndafKAL8mqMlis3XkDmGDKEnbQX037I3qFE55u1yEYkZMRxQ2OuX7NFWjkUZ12Qfh37u9hvbGnX2B9IO4f/s320/20170222_164107.jpg" width="320" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6qase9foH15e4pIfPvfD1NQthrIsN3TckUbiMz9k4LJ0VjWQOQOleEbQtdnw065Fycv8pTTl7RaycS4epHexSQ5VxmhWWrrSCCz1r7B3u9YtOUoOeDfHE6iuDZfMKRvkHOqtOGdN0Hdgp/s1600/20170222_164135.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6qase9foH15e4pIfPvfD1NQthrIsN3TckUbiMz9k4LJ0VjWQOQOleEbQtdnw065Fycv8pTTl7RaycS4epHexSQ5VxmhWWrrSCCz1r7B3u9YtOUoOeDfHE6iuDZfMKRvkHOqtOGdN0Hdgp/s320/20170222_164135.jpg" width="320" /></a></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_Eig05PtuN3CpdKPmptSp50G7nn0rz6RifVQUYsDIqMoXH4AZAzqcYmN2IWckYA1lsQUL484NoXaLvP3LRtgE4b4qFycKdxwHNSeq3Fgp6qfQHznmdosuZkA8PGzyPq6heyNjm2mOUN0Z/s1600/20170222_170311.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_Eig05PtuN3CpdKPmptSp50G7nn0rz6RifVQUYsDIqMoXH4AZAzqcYmN2IWckYA1lsQUL484NoXaLvP3LRtgE4b4qFycKdxwHNSeq3Fgp6qfQHznmdosuZkA8PGzyPq6heyNjm2mOUN0Z/s320/20170222_170311.jpg" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /><iframe width="320" height="266" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/8Vq9UfXF29w/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/8Vq9UfXF29w?feature=player_embedded" frameborder="0" allowfullscreen></iframe></div>
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-20496767591139227852017-02-21T23:51:00.001+02:002017-02-21T23:51:50.738+02:00Володимир Студінський. Сторінками щоденникових записів Юрка Ґудзя: магічне слово для сина<br />
Люди вже так запрограмовані, що мріють про власну сім’ю. Як написав Юрко Ґудзь в одному з листів до Петра Сороки: «12 лютого 2001 року… Що ж, сім’я – основа цивілізації, а відчувати себе причетним до основ завше гарно» (Ґудзь Ю. Набережна під скелями. – Житомир, 2012. – С.232). Тому і мріють люди про гармонію в родині, де визначальним елементом її структурної стійкості є діти Жінки у своїй переважній більшості мріють про народження доньки, чоловіки ж, свою чергу, перевагу віддають синові. Мабуть таке розмежування закладається ще на генетичному рівні, коли жінки відчувають головне призначення у народженні дітей, а чоловіки – у продовженні роду-племені і збереженні його сакральності, що прихована в імені-прізвищі…<br />
<br />
Юрко Ґудзь не був винятком у цьому ряду, бо він завжди мріяв про сина:<br />
<br />
«31.Х.94. Сини завжди старші й мудріші батьків».<br />
<br />
<br />
Особливою стороною стосунків Юрка Ґудзя і його сина Богдана було створення навколо себе і навіть у собі, казкового простору і світосприйняття. Саме через казку, через образи міфічних творінь і надзвичайних явищ маленькому хлопчикові відкривався світ. Творцями цього світу були обидва Гудзі – маленький і великий:<br />
<br />
«24. VIII.93. …нічні казки для Богдана: про крокодила-торпеду і вітрильник піратський (…десь біля четвертої години ранку…) тільки задрімаю, а він вже штовхає, будить мене… Тату, тату, давай розказуй, вже пірати пливуть, давай запускай крокодила…<br />
…І він проковтнув пірата великого і малого, з одним вухом і з оком одним, з ногою одною і однорукого, і третього, і четвертого…»<br />
<br />
«29.V.98. четвер. Богдан: «Татусь, я до нашої казки такий неймовірний сюжет придумав… Ти коли до мене приїдеш? А мені такий сон дивний нещодавно снився…Вдома немає нікого…Нема кому розказати…Приїжджай… Ой, вибач… Я ж забув…Баба Катя ключі забрала… А сама на роботу пішла… Й тепер я не зможу двері тобі відкрити…»<br />
<br />
Сюжети Юркових та Богданових казок були якісь дивовижні і неймовірні. Власне казка у їх стосунках була певною комунікативною формою, яка виявлялась як в усній розповіді, так і в епістолярному жанрі:<br />
<br />
«Богданику! З новим роком тебе, з Різдвом наступаючим! Будь здоровий і веселий! Твій татусь. 5.І.99 р.<br />
<br />
Остання таємниця Снігокрила<br />
(продовження)<br />
Те, що сталося в найближчі кілька хвилин, було вочевидь неймовірним, але великого подиву в мені не зворушило… З часу ранкової з’яви сніговита на моєму подвір’ї я інстинктивно почав очікувати якихось дивовиж… Бо ж саме цієї пори довколишніх чудеснє життя, мої особисті справи дійшли вершин зимової безпросвітности… Хоч і знав: моє давнішнє й терпляче сподівання справжніх чудес не є марними, безглуздими, безпідставними… Та потроху моя довіра до тих передчуттів почала гаснути… Й тоді хтось постукав у мою льодяну шибу… В той день у Ягоденському лісі, зрушила з місця несамовита лавина майбутніх пригод, таємниць, несподіваних зустрічей… Отож, мій дорогий читальнику, будь уважним і терплячим: наша історія лише починається…<br />
…Приставлена до лиця сніговита рурка вже почала вібрувати… Її видимий трем, добре чутне гудіння (серед раптової тиші) змусили напасника призупинити свою атаку, втупитися очима у підозрілий предмет…Відчувши якусь незрозумілу загрозу, він спробував задкувати – ближче до своїх… Та було пізно. Я побачив як швидко видозмінюється вся незграбна постать сніговита! За якусь мить вона виросла майже вдвічі, довкруги його плечей, голови з’явилося сріблясте мерехтіння, а з самої рурки вирвався несподівано потужний струмінь білого кольору. Пролетів майже поруч знерухомленого ошелешка, змінив траєкторію лету й закружляв довкола нього несамовитим вихором! Підхопив нападника, відірвав від землі й одним порухом закинув його поміж старих ялин. Це сталося майже блискавично. Двоє гінших шкуродерів навіть оком не встигли кліпнути як зазнали тієї ж долі. Білий вихор, ніби розлючений дракон, закрутив ними, зліпив з двох одну чорну дзиґу, підняв їх над землею… В круговороті, що знялася довкруги, було важко щось розібрати. Чути лише якесь гупання, жалібне ойкання, брязкіт і стукіт металевих бляшанок… Снігова веремія втамувалася так само раптово, як і розпочалася… неподалік, з високого замету, ніби відокремлено від тулоба, стирчала пара ніг у жовтих мештах… Вгорі щось булькало й ображено шморгало носом. Я підняв голову. Поміж двох сосен був затиснутий «мерс»… Нещодавно розкішне авто тепер важко впізнати: зірваний кузов, розплющений бампер (не плутати з памперсом), десь щезло одне з передніх коліс… На задньому сидінні, зі смугами мастила на лиці, майже навколішки стоїть один з «крутих»… Він перестрашено зирить додолу – ніби голопузе пташеня в розореному гнізді, й не може до тямити, як це його занесло на таку верхотуру…<br />
(далі буде)»…<br />
<br />
Дитина якось по-своєму, надзвичайно образно сприймає світ, помічає деякі його сторони через призму казковості, надає цьому світові якостей, що належать лише їй, розуміє його більш тонко, аніж дорослий:<br />
<br />
«23.VIII.93. Богдан: …Мені щось таке відчувається…буде вітер сильний цієї ночі…і дощ…»<br />
<br />
«29.ІХ. Неділя. В лісі за Святошином – синій дим, сосни, клени…храм осіннього світла. Гілка, що розмовляє з дітьми, нахилилася до них…<br />
Богдан: Це, мабуть, душа баби Віри…»<br />
<br />
«25.VI.94.Богдан: Тату, тату, ходи сюди, я тобі розкажу про своїх друзів… Вони приходять до мене вночі, коли дорослі вже сплять – вони невидимі… Вони розмовляють зі мною і охороняють мене. Це кольорові духи: один – червоний, другий – білий, третій – зелений…»<br />
<br />
«15.VIII.98. З Богданом прогулянка по зелених джунглях Гончаки…жовта медуниця…хатка діда Оха…постамент для живих скульптур… «Тату, дивись…он хмара…схожа на янгола…»<br />
<br />
Дитина живе на межі двох світів…реального і казкового. Можливо, що ці два виміри світу є реальними…. Просто з віком дорослому легше жити у сірій буденності і не переходити за межу яскравого калейдоскопічного світосприйняття, де добро і любов завжди перемагає зло і ненависть, де не повторюються малюнки, що утворюються у цьому калейдоскопі яскравих фарб...<br />
<br />
Особливого значення у взаємостосунках Юрка із сином набувають моменти їхніх прогулянок та мандрівок, де вони залишаються удвох, і вже ніщо і ніхто не заважав існуванню їхнього простору спілкування.<br />
<br />
«25.VIII.93. Прогулянка з Юрком Турчинським, з Богданом по Гончапці…зруйновані будинки в долині… захований сюжет…куртка моя на блискавці…жовті квіти…дерев’яні східці, запах Божого древка, голос Богдана: «Пішли-и-и! Пішли! Вже звідси!»<br />
<br />
28. VIII.93. Вчора-вечір- з Богданом – небо над Татаркою – над дахами будинків і верховіттям чорних дерев-шпиль телевежі…»<br />
<br />
«29. VIII.93. Неділя. З Богданом…вид до Дніпра… Тату, ти що, думав, що я такий безпорадний?»<br />
<br />
«31. VIII.93. Богдан: «А хто такі бусурмани?»<br />
«А хто такі турки?»<br />
«Богдан скочив на білого коня та й поїхав»<br />
«Я знаю, хто ти такий…ти півторакожуха…<br />
А ти – Недайборщ…»<br />
«Напиши мені слово «літо»<br />
- А чому?<br />
- Сьогодні останній день серпня. Завтра вже осінь, дітки в школу підуть.<br />
<br />
Записи у щоденнику наступного року:<br />
<br />
«19.VI.94. Зелена неділя в Немильні. Богдан мені шепоче на вухо: «Може ти мене все-таки візьмеш у Київ?»<br />
«Позавчора. 23.VI.94. Четвер. Богдан сидів у кущах – мокрий, заплаканий…тремтячим голосом: «Тату, я тобі три вісті розкажу…нахились до мене…Маша мене за руку вкусила…»<br />
<br />
«27.VI.94. Понеділок. Вчора: неділя. Перший літній день, коли Богдан зміг босоніж бігати по дорозі, вбрід перейти Немильнянку».<br />
<br />
«29. VI.94. Можеш і мене з собою взяти, якщо хочеш… Купання біля кладки – навпроти Пакуля.»<br />
«30. VI.94.Четвер. Тату, тату, а тобі сьогодні роботи ніякої не задавали?...»<br />
<br />
Складалося якось так, що в силу різних обставин (найімовірніше побутово-буденних) розриви у спілкуванні із сином були тривалими… Богданчику ж так не вистачало присутності батька…<br />
<br />
19. VIII.93. Голос Богдана у телефонній слухавці: «В мене температура булла висока. Приїжджай.»…Усвідомлення власної і чужої приреченості – незахищеності…»<br />
<br />
1.ІХ.93. Богдан: «Бабуля, попробуй – в мене є температура ?» Нахиляє голову: Катя торкається його чола. Потім і я.<br />
<br />
«12.ІХ.94. Богдан: Ти запізнився, мені дуже самотньо за столом порожнім сидіти… Тату, мені такий сон дивний приснився: вітер дерева ламав, як олівці, і хтось намагався втекти від них…од вітру і…дерев.<br />
…заскучало за тобою твоє безпритульне дитяточко…»<br />
<br />
Можливо наступні два записи із щоденників, що будуть наведені у тексті й не мають безпосереднього стосунку до Юрка та Богдана. Проте, як в них тонко, майже невидимо, простежується взаємозв’язок самотності і безпорадності батька перед сином…<br />
<br />
« 29. VIІ.97.Вівторок – поїздка крізь ліс Ягоденський в Кикову, на пошту…голос Богдана в слухавці…його інтонації…<br />
Вода в Случі – велика, йде поверх розхитаної кладки…хоч і страшно, а люди переходять на цей берег, де за якихось півтораста метрів починається ліс…хоч вдома життя так зручно об лаштоване, та все ж їх тягне сюди до Шуму…<br />
Стояв посеред Дубової посадки, острови зеленого світла поміж дерев, сонце крізь зелену геральдику, спиною притулився до зшерхлого стовбура…заплющив на хвилину очі…відчув себе корпускулою зеленого світу…несподівано на віддалі, де чітко видимість переходить в розмитий глиб зімкнених між собою дерев і кущів, звідти до мене поволі наближалася людська постать…побачив самого себе – восьмикласника-випускника, що йшов і тримав за руку хлопчика-дошкільня…це теж був я…<br />
…відірватись від цивілізації – пірнути в пейзаж…»<br />
<br />
«27. V.98.Середа. Сон: розмова зі Жданою, вона дає мені повістку-документ про розлучення…А я тримаю в руках запрошення до шлюбу на красивій поштівці з вензелями. Думаю: чому ж так боляче, щось запитую в неї…вона пояснює…<br />
Сон цієї ночі: походи з Богданом в дитячий кінотеатр.»<br />
<br />
Очевидно, що Юрко Ґудзь найбільше страждав від того, що він не може постійно бути з сином, присвячувати йому більше часу і задовольнити всі його матеріальні потреби. Така незбалансованість до певної міри гнітила його, але любов до сина в духовному вимірі була безмежною. Якось по-ніжному і щиро описала цей стан Юрка українська письменниця Ніла Зборовська в одному із своїх творів:<br />
<br />
«Юрко несе свої і Дзвінчині лижі, вони йдуть попереду і розмовляють… «Мені так хотілося зробити тобі подарунок на це Різдво, Дзвінко… Але ти знаєш, я – вічний бродяга, у мене ніколи не вистачає грошей, навіть на подарунок синові… І я інколи приходжу до сина, як оце до тебе, з пустими руками і кажу: «Богданчику, у мене сьогодні нічого немає, але я можу подарувати тобі – магічне слово…» А він такий щасливий, коли чує про магічне слово…» І каже мені радісно: «Ну, як у тебе нічого немає, то давай хоч магічне слово !..» «Не переживай, - втішає Дзвінка, я у своєму дитинстві також любила вічні подарунки, які не можна взяти в руки…» ( Зборовська Н. Українська Реконкіста. Анти-роман. – Тернопіль: Джура, 2003. – С.179).<br />
<br />
…Юрко Ґудзь пішов із життя не залишивши своєму синові якихось матеріальних благ, проте Богданові дісталось у спадок магічне слово батька, яке завжди поряд з ним. Це слово як янгол-охоронець невидиме, але дуже сильне. Адже слово наповнює енергетикою людський простір, береже його від різних зазіхань і залишається з людиною на все життяі навіть переходить до інших поколінь роду. «18.VI.94. Субота. …енергія краси в слові…хочеш прорватися кудись далі слова, далі власного відчаю, а повертаєшся до самого себе…»<br />
<br />
<br />
<br />
В.Студінський, м. Київ<br />
<br />Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-37257351859281912002016-07-07T16:02:00.000+03:002016-07-07T16:21:54.160+03:00"Липневий янгол - 2016" (ФОТО)<div style="text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFf_Db4GybKk-6urLRhbqH3HBvLTL-cm6CddeqUhQP3iutJm1QX2KhmvA7yFKeYwLZ3q87hWTqekkvndCFtzXLVybjJkmLdrlSSlcVjZPJWJ-7Ye9yXAo133mWJNUTErJPmmmJCf6VEjiR/s1600/13633459_272594726432913_1021311908_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFf_Db4GybKk-6urLRhbqH3HBvLTL-cm6CddeqUhQP3iutJm1QX2KhmvA7yFKeYwLZ3q87hWTqekkvndCFtzXLVybjJkmLdrlSSlcVjZPJWJ-7Ye9yXAo133mWJNUTErJPmmmJCf6VEjiR/s320/13633459_272594726432913_1021311908_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo_jc9QSRhbDdOT_CQXYtNcKDJyIQ6FqlxEmPJ3yNzgkQgSmG1rgvSVgOM4F2eW6KJ1rvzAyoSIWkibuonAw73fB0y_U13d6hykksOns790NiB78TKtxo8mYVU3FiIr5gfZuAhVQVh-Y_J/s1600/13582203_272594723099580_1569819867_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo_jc9QSRhbDdOT_CQXYtNcKDJyIQ6FqlxEmPJ3yNzgkQgSmG1rgvSVgOM4F2eW6KJ1rvzAyoSIWkibuonAw73fB0y_U13d6hykksOns790NiB78TKtxo8mYVU3FiIr5gfZuAhVQVh-Y_J/s320/13582203_272594723099580_1569819867_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_xg4NYgFFpYhOGvLF4RDl3tOSS2yjRA5jjMffvypn_67Rz-qW_FnOZnipMxl1ub3dmB-EonAIbDZEfYebsMllqaFH1m-eFm4QTr0ZKs16D5cCqHplJGtdxEv4mhIbedUDJ19CWDm_zCCx/s1600/13621900_272594729766246_37089041_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_xg4NYgFFpYhOGvLF4RDl3tOSS2yjRA5jjMffvypn_67Rz-qW_FnOZnipMxl1ub3dmB-EonAIbDZEfYebsMllqaFH1m-eFm4QTr0ZKs16D5cCqHplJGtdxEv4mhIbedUDJ19CWDm_zCCx/s320/13621900_272594729766246_37089041_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEP5YNB7iMk0jrdhGfWeSsaCuFfxQJe_Bcz2YaRITt2EMnz8vUxF4d6kRoW2f_54PPYmNX8RXxH_Qp6LiqkNIFVnySYbr825Mt4CmVP3Bh5fDaFqV8Oht7sBNwD7dXhtjmZ_StzDmsj2s0/s1600/13639470_272594539766265_43600592_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEP5YNB7iMk0jrdhGfWeSsaCuFfxQJe_Bcz2YaRITt2EMnz8vUxF4d6kRoW2f_54PPYmNX8RXxH_Qp6LiqkNIFVnySYbr825Mt4CmVP3Bh5fDaFqV8Oht7sBNwD7dXhtjmZ_StzDmsj2s0/s320/13639470_272594539766265_43600592_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi-mvs1PQwKsfqkZau4ezFDa4pi1hYjGzvGwJbZ4lYVQF7sG6-ffj7DaOL91z_tVpLrKCDL7jUKTREPqVa93CDvIGW3mMjXgChMlyMvuaMbpl3dY5maTP1J7GEzo8zDYQ1mIdJbKZRQdFyF/s1600/13621441_272594543099598_243739222_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi-mvs1PQwKsfqkZau4ezFDa4pi1hYjGzvGwJbZ4lYVQF7sG6-ffj7DaOL91z_tVpLrKCDL7jUKTREPqVa93CDvIGW3mMjXgChMlyMvuaMbpl3dY5maTP1J7GEzo8zDYQ1mIdJbKZRQdFyF/s320/13621441_272594543099598_243739222_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguaTz131_gTDaB5m6Kn0x7Diyn2w6Q64_VrlzHiqkyMIxbnz8M9fXw-L6GmGUJSlCxlRKnURhXygE-yxES6nqybG11h8PzQdojmOv0miMzyYrwvn6ogMnas4mjWPewKQi5msZYWlHaJuZB/s1600/13632786_272594536432932_1120174283_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguaTz131_gTDaB5m6Kn0x7Diyn2w6Q64_VrlzHiqkyMIxbnz8M9fXw-L6GmGUJSlCxlRKnURhXygE-yxES6nqybG11h8PzQdojmOv0miMzyYrwvn6ogMnas4mjWPewKQi5msZYWlHaJuZB/s320/13632786_272594536432932_1120174283_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiq-H0bVXo8kSaR8fQ-w_zYk_-R-ci28KzPqnYoK66s5csv3RmA_-TE__xNQVJNJs_qeYwVonwPK8i34RQ7XL57oUuaZq4bs9JCa9OB2_rFruMI4-pkv4yAeObuqJ_7DIhFIfTIApQTJORe/s1600/13639710_272594459766273_120926847_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiq-H0bVXo8kSaR8fQ-w_zYk_-R-ci28KzPqnYoK66s5csv3RmA_-TE__xNQVJNJs_qeYwVonwPK8i34RQ7XL57oUuaZq4bs9JCa9OB2_rFruMI4-pkv4yAeObuqJ_7DIhFIfTIApQTJORe/s320/13639710_272594459766273_120926847_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEin0nn_uqRqJHoA3Nf_bCT-zB3sRLIOqFT5S_wOTX60Pmwerr7s-AUkjg49B1Lt7rCnmXCyvBUHZevuJbLm2JfJPbny_q9Rowh18xmUNMXtvJQzw8FeF3UfhLIt2cg6ScuHNKdAwiBQlpFA/s1600/13633383_272594469766272_1683340385_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEin0nn_uqRqJHoA3Nf_bCT-zB3sRLIOqFT5S_wOTX60Pmwerr7s-AUkjg49B1Lt7rCnmXCyvBUHZevuJbLm2JfJPbny_q9Rowh18xmUNMXtvJQzw8FeF3UfhLIt2cg6ScuHNKdAwiBQlpFA/s320/13633383_272594469766272_1683340385_o.jpg" width="212" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiFVTyFUqusFd_IibXIKRPtwzRtmGnWz3GosvoFNmAE1nQv4MVrMOZEIRM1LQnpqmEw83zSSFTev4w6_wlSTprNLXJIoQjeFrK2_Xg53hBnB1FG9YBQd9inkoMmb9l9pkbK5trvMQu_j5nL/s1600/13589098_272594483099604_1338734150_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiFVTyFUqusFd_IibXIKRPtwzRtmGnWz3GosvoFNmAE1nQv4MVrMOZEIRM1LQnpqmEw83zSSFTev4w6_wlSTprNLXJIoQjeFrK2_Xg53hBnB1FG9YBQd9inkoMmb9l9pkbK5trvMQu_j5nL/s320/13589098_272594483099604_1338734150_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhezLwC66F8ZPSF8PFRWBVb8un2LOuQf0fUD4G0avXe2r_WMVyuihKh6EJNUuR0GR9z_ZyJ9JfrXtGLTaoqKtVwRnYEdFedAHkSRlqyfDiDZ0SEdTplVHwZEvH3YcPJPQNgygpBwi8qSfSK/s1600/13639653_272594189766300_1570498081_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhezLwC66F8ZPSF8PFRWBVb8un2LOuQf0fUD4G0avXe2r_WMVyuihKh6EJNUuR0GR9z_ZyJ9JfrXtGLTaoqKtVwRnYEdFedAHkSRlqyfDiDZ0SEdTplVHwZEvH3YcPJPQNgygpBwi8qSfSK/s320/13639653_272594189766300_1570498081_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGA0-6NmvDDtA-FuHF2uZ8WyxRI_gtMh-HzRP8GPRdYw_ZrcnsdnYOaQ5ECxSf9WzHI-Kl-tQ-FFkK6oeCkoUeVhIUQ38_-P8n3H0s3xpXkDitemYgcEoVQ3FlZN34vA_40UC2Em2igA9K/s1600/13582260_272594196432966_821768571_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGA0-6NmvDDtA-FuHF2uZ8WyxRI_gtMh-HzRP8GPRdYw_ZrcnsdnYOaQ5ECxSf9WzHI-Kl-tQ-FFkK6oeCkoUeVhIUQ38_-P8n3H0s3xpXkDitemYgcEoVQ3FlZN34vA_40UC2Em2igA9K/s320/13582260_272594196432966_821768571_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRl4vdAtVWAU710WL2ka70nbe6L9FCMhT4i0J2xHsh1jdtDs7ljoWNnKbl2eNxDU0qpDS6GB4ha7aIKy7naMAKN57f6rRcUdcSHv4bjZPqOike_B_Y9Wq8eianrJCRCsrWoPwOuP_F_6v5/s1600/13589133_272594166432969_1796587189_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRl4vdAtVWAU710WL2ka70nbe6L9FCMhT4i0J2xHsh1jdtDs7ljoWNnKbl2eNxDU0qpDS6GB4ha7aIKy7naMAKN57f6rRcUdcSHv4bjZPqOike_B_Y9Wq8eianrJCRCsrWoPwOuP_F_6v5/s320/13589133_272594166432969_1796587189_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvIjajmKtBtj3WQjN9TAI7wyQUtRdyMuhPbwrpbl1sOBN8JcgpU4SkCtm3k8ctEZxFeAa6F8QGu0pqZ2yf-82zdOt_4i98f-DwzbDn23r54q9w_HVKqfjdaOZJKkCoNPy7pB59OKLp81SH/s1600/13621516_272594136432972_596759604_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvIjajmKtBtj3WQjN9TAI7wyQUtRdyMuhPbwrpbl1sOBN8JcgpU4SkCtm3k8ctEZxFeAa6F8QGu0pqZ2yf-82zdOt_4i98f-DwzbDn23r54q9w_HVKqfjdaOZJKkCoNPy7pB59OKLp81SH/s320/13621516_272594136432972_596759604_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgQN2xybdtoHyIZ5StW7-d5NOL-szULJlbohIyfMp-2XxYq2q7dV7pqPqi47zLT_QWReSok1EZtNjtQO8BonQ_sp-Qj7cx9IfQuHc3JCyZDGO-qvqTUz6tsswPR-qektLlD9cLmh6Aw_zSe/s1600/13588951_272594103099642_1154295308_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgQN2xybdtoHyIZ5StW7-d5NOL-szULJlbohIyfMp-2XxYq2q7dV7pqPqi47zLT_QWReSok1EZtNjtQO8BonQ_sp-Qj7cx9IfQuHc3JCyZDGO-qvqTUz6tsswPR-qektLlD9cLmh6Aw_zSe/s320/13588951_272594103099642_1154295308_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh06lv2omAIKflJZQnJczHIyOu0pyecjfUOOD4rPGuHFTDfp07b7Xp8iKgLamPtA4GGuf8kFeXglZR1SsQIdGhUYndSArRyr9wx9do0anHm8Ol_hnT3JB9-Ms7YI_GXo0ENUGMaTmbd_SC5/s1600/13616392_272593723099680_966457431_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh06lv2omAIKflJZQnJczHIyOu0pyecjfUOOD4rPGuHFTDfp07b7Xp8iKgLamPtA4GGuf8kFeXglZR1SsQIdGhUYndSArRyr9wx9do0anHm8Ol_hnT3JB9-Ms7YI_GXo0ENUGMaTmbd_SC5/s320/13616392_272593723099680_966457431_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOdopS56VNWYXqiL1our0coTcnpynNOZm01zHlAZLUBA9-do2ysSN9qrrikmt4TeTqXmzBr2_rKCTwDUVBee5VWgVNk0qbluc3VL-Pts97BDSrRcuy4h_tyLR1FjvbOtpzgJ6RUd4no7rb/s1600/13639862_272593683099684_1420836174_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOdopS56VNWYXqiL1our0coTcnpynNOZm01zHlAZLUBA9-do2ysSN9qrrikmt4TeTqXmzBr2_rKCTwDUVBee5VWgVNk0qbluc3VL-Pts97BDSrRcuy4h_tyLR1FjvbOtpzgJ6RUd4no7rb/s320/13639862_272593683099684_1420836174_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKwW81kCpvJUJYEcUFU4TeG0VRhSAlO0d_Y39O2F3fjpES6aIuZd8puzOhMnCQo2BcAtO1J7ymonHMfUJ9JSVBWJsjc5rh8bxuLl5diP53HkSdvD6AV7ycUcV9c_fpA_17tKZ9w_zeRotf/s1600/13616276_272593739766345_1898663634_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKwW81kCpvJUJYEcUFU4TeG0VRhSAlO0d_Y39O2F3fjpES6aIuZd8puzOhMnCQo2BcAtO1J7ymonHMfUJ9JSVBWJsjc5rh8bxuLl5diP53HkSdvD6AV7ycUcV9c_fpA_17tKZ9w_zeRotf/s320/13616276_272593739766345_1898663634_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3v3VGiu_umzXfmTLIQLGvffCbQwZxfnWe0dMaJFZ-MFDmFw-BEafrHmUrDP-St-AR5_GbDevfDyDEt3OcLSr4EHtsuVBgbisACDyTgDLFSctBiTlWMvUqdcrqjoMw1OY7eXsobDdYcSMq/s1600/13621340_272593743099678_1491137645_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3v3VGiu_umzXfmTLIQLGvffCbQwZxfnWe0dMaJFZ-MFDmFw-BEafrHmUrDP-St-AR5_GbDevfDyDEt3OcLSr4EHtsuVBgbisACDyTgDLFSctBiTlWMvUqdcrqjoMw1OY7eXsobDdYcSMq/s320/13621340_272593743099678_1491137645_o.jpg" width="320" /></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNSLXLfpOMuZs3p3UNahKFVGIOc2FIchWhIFYOVLjZA-8yiPQaHSmZwIcIW7oqKVsKlbeG53_62WkeKgDqvJ5IUfrrJZx-oXux1B69AV0Gv3AS0RDk-rh0glaDOUKBpp8lewcEVuFh9pWz/s1600/13632663_272593729766346_258394788_o.jpg" imageanchor="1"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNSLXLfpOMuZs3p3UNahKFVGIOc2FIchWhIFYOVLjZA-8yiPQaHSmZwIcIW7oqKVsKlbeG53_62WkeKgDqvJ5IUfrrJZx-oXux1B69AV0Gv3AS0RDk-rh0glaDOUKBpp8lewcEVuFh9pWz/s320/13632663_272593729766346_258394788_o.jpg" width="320" /></a></div>
Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5481000340055002022.post-78220577907079014812016-07-07T15:31:00.001+03:002016-07-07T15:32:09.454+03:00Леся Ґудзь. До 60-річчя з дня народження Юрка Ґудзя. Юрій Ґудзь: "Викреслений зі свого часу, але поряд вічних..."ДО 60-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРКА ҐУДЗЯ<br />
ЮРІЙ ҐУДЗЬ: «ВИКРЕСЛЕНИЙ ЗІ СВОГО ЧАСУ, АЛЕ ПОРЯД ВІЧНИХ…»<br />
<br />
Не рідня ми з цією людиною, лише однофамільці, проте спільного у нас чимало. Життя раз по раз зводило докупи: коли нас, учнів-четвертокласників місцевої школи, захоплювали розповіді улюбленого вчителя історії, манили в незвідане заняття геологічного гуртка – знову ж таки під його орудкою; коли він запропонував, почувши наші дражнилки на уроці, створити свою власну класну книжечку віршів, до якої долучилися усі учні; коли саме йому я довірила своє перше римування і саме він не висміяв, а підтримав мене і підштовхнув до подальшого поетичного експериментування… Пізніше мій учитель став моїм колегою – тут же, у рідній для обох школі, ми зустрілися на рівних правах вчителями.<br />
Саме цій людині я по сьогодні завдячую своєю любов’ю до історії рідного села, до його людей і особливо – до скривджених долею, обтяжених фізичними вадами, але таких чистих душевно! Юрко умів бачити їх глибоко і так само глибоко розуміти. Мав велике бажання описати їх, залишивши бодай на папері знак їхнього існування на землі. Встиг, мабуть, якусь соту частину з задуманого - востаннє, коли ми бачили його живим, показав перший примірник книжки про односельців. Радів при цьому мов дитина. А за тиждень по тому – телефонний дзвінок з Житомира: повідомлення про те, що Юрія не стало.<br />
«Інстанції» розпитували, хто його батьки, хто він сам, намагалися з’ясувати, чи не буде скандалу в пресі… Бог усім суддя: і тим, хто підняв руку на це життя, і тим, кому десь ним перейдено дорогу, і хто не зміг змиритися з цим… Різне говорять сьогодні й про самого Юрка – здебільшого про «міське» - київське, житомирське -- «богемне» життя Юрія Ґудзя. Тому, напевно, і небагато слухачів віднаходять з-поміж немильнян, приїздячи щороку в липні до Немильні, гості-побратими по творчості Юрка Ґудзя – адже їм, місцевим, ця людина бачиться зовсім іншою – такою як вони, як його рід: селянин-дід – колишній наймит, котрого після революції одружили з донькою хазяїна, у котрого наймитував; батько – колгоспний електрик, котрого частіше кликали Петром Рибачишиним – по прізвищу дівочому дружини-вчительки; мати з обнадійливим іменем Віра – вона й справді вчила і своїх трьох, і чужих дітей у школі вірити у людську гуманність…<br />
Таким Юрко сприймається просто, невибагливо – і чи не глибше, ніж високі слова і патетичні заяви про нього. Він наш, немиленський – і нехай його знають таким, хай це буде свого роду духовною свічкою пам’яті нашого земляка.<br />
Бо головне – щоб знали, пам’ятали, щоб не гасла ця свічечка у часі, не розпилювалася у інших подіях сучасності, щоб концентрувалася енергетика цього імені хоча б раз на рік у його Немильні, котру так трепетно любив, хоча й не мислив себе землеробом на її бідних пісках жодного дня. Праця на полі бачилася Юрку чимось виснажливим і безнадійним, про це не раз пише у щоденниках. Але водночас він терпляче і ретельно оре іншу ниву – письменницьку – і вже на її полях постійно і, здається, наскрізно проходить Немильня, її мешканці не залежно від віку, статусу, характеру. Спасибі цій людині за це – хто, де і як побачив би ще це загублене у лісі і позбавлене великої уваги світу село, доки про нього не почав писати Юрій Ґудзь?<br />
Тепер до нього їдуть люди, котрі ніколи раніше не мали особливої потреби у спогляданні запилених неасфальтованих вулиць, покинутих хат, небагатих подвір’їв, замуленого ставка, «некрутих» школи, клубу, ФАПу, принишклого під спекотним сонцем цвинтаря. Так, це і є сучасна Немильня! Але вже десять років сюди їдуть, аби побачитися з Юрком: до його могилки, до школи з його духом у музейній кімнатці і меморіальною дошкою на фасаді, до людей, словами і помислами котрих ще говорить і думає Юрко – бо ж у своїх книгах, новелах і щоденниках повністю зберігає і лексику, і звичаї, і психологію рідних немиленців, говорить їхньою мовою і думає по-їхньому. Ось і завтра ще зранечку коло школи зануртує життя незважаючи на перший день липня, в час відпусток: саме у цей день – день народження Юрія Ґудзя – і ні днем раніше чи пізніше прибудуть сюди гості. Зібрання літераторів, творчої інтелігенції всіх напрямів носить уже десятий рік ніжну милозвучну назву «Липневий янгол». Аж пахне липою від неї, хочеться легенько доторкнутися до тих уявних ангельських крил, відчути присутність н а ш о г о Юрка тут, у стінах школи, на подвір’ї його батьківської хати, на вулицях його НЕ-МИ – так любив називати він рідне село. І знову, як укотре, з великого автобуса висиплються горохом на сільські пахощі липня гості з поетичного братства Юрка Ґудзя, котре давно вже стало міжнародним, і вклоняться хлібу, і будуть запрошені до душевної розмови – так, як «у тихій пам’яті Бога»… Раз на кілька років приїздить до Немильні з далекої Канади сестра Юрія Раїса з чоловіком-науковцем. Радіожурналісти з Житомира беруть тут матеріали для тематичних передач, а молодий письменник Євген Лущиков зняв про нашого земляка документальний фільм. Друге Юркове «я» після його смерті – Олег Левченко – неодмінно прочитає «Барикади на Хресті» так, як більше ніхто краще не зробить цього. Привезуть неодмінно літературознавчі роботи, дослідження його творчості і особистості літературознавці і науковці з Житомирського педуніверситету, з Києва, Рівного, з області… Заспівають нову пісню на його слова, презентують книгу його творчості або про нього. Щороку – щось нове, неповторне, значиме. І будуть теплі слова, щирі спогади, думки, припущення про те, що стосується цього імені… А потім будуть читання – оті, що з Юркового, з біловіршевого його, з прозового – але живого, оживленого єдиного у році дня – першого липня. Дня липневого янгола… Так наш Ґудзь щороку святкує свій день народження у своїй НЕ-МИ…<br />
<br />
<b><i>Леся Ґудзь, родом і корінням – із Немильні.</i></b><br />
<br />
<br />
<b>ЩОДЕННИКИ ЮРКА ҐУДЗЯ: 15 ЦИТАТ ІЗ НЕОПУБЛІКОВАНОГО РАНІШЕ</b><br />
<br />
Без дати.<br />
Як вочевидь реальне життя переходить на рівень чорно-білого письма – збережених (позбавлених берегів і оберегів) на папері знаків, німих літер і нерухомих слів…<br />
Як можна озвучити старіння, вмирання, як виє любов, як стогне сосна…<br />
У слів є пахощі…<br />
<br />
18.08.93.<br />
Десь перед ранком, годині о четвертій, почав іти дощ… Шум небесної води крізь ще зелене листя…<br />
Хтось хоче повизбирувати каміння. Хтось марить часом, коли зможе його розкидати… Цур їм і пек – найбільше, що хочеться нам, – це назбирати повну пелену яблук…<br />
Сізіфе, покинь свою від бувальщину-спонукальщину, спотикальну спокуту свою – дремени від наглядача, від недремної долі своєї – втікай до саду – може, ще встигнеш назбирати спасівських яблук…<br />
Без дати.<br />
Хмари сьогодні – схожі на білі дерева, на легкі, швидкі дотики пензля білилом на синьому тлі.<br />
<br />
Без дати.<br />
Гріховність культури – устремління в космос, крізь реальну людину.<br />
Людина може духовний простір свого короткого життя розширити до нескінченності, своїм досвідом охопити вселюдський досвід.<br />
<br />
18.08.93, середа. Немильня.<br />
Який шмат і якої праці сьогодні завершили надвечір! Поле картопляне – як місце ритуалу, що з’єднує живих і мертвих: нас і замучених на цьому полі бабу Якилину і тітку Ольку…<br />
<br />
18.08.93, середа.<br />
У кожної людини є завжди щось своє, найдорожче, поряд з чим замусолені підтирачами держави фонтани словесні «народ», «держава», «нація», «священні кордони» ніц не значать…<br />
<br />
24.08.93. Вівторок.<br />
Якою любов’ю супроводжуються перші проводи своїх дітей в життя і дай Бог сили й мужності останнім хоча б на десяту долю її – щоб провести їх в смерті…<br />
<br />
Без дати.<br />
Бути глиною в Божих руках – вбирати в себе небесний вогонь і воду – і сприймати кінцеву неминущість як здобуття остаточної форми…<br />
<br />
Без дати.<br />
Угадати-віднайти-впізнати с в і й текст і зуміти донести його на межу промовляння…<br />
<br />
Без дати.<br />
Нічого, крім голосу – голос – тіло твоєї душі…<br />
<br />
28.08.93. Перша Пречиста.<br />
Минуле – як форма буття. Те, що не збулося – збереглося назавжди, в безпечному просторі, в сховищі буттєвому. Час, що відходить, час, що калічить людей і янголів, може бути не тільки рятівником, стражем – не стражником – минулого нашого, те, що було. Час – найтяжчий, найнестерпніший – виявився тим, що тепер найбільше допомагає звідти – відчуттям повноти колись впізнаного буття – час, коли працював у школі, час, коли ходив на побачення в психіатричну лікарню – до брата й матері – той час виявляється вже тепер як форма повільної допомоги – теперішньому більш-менш впорядкованому, полегшеному існуванню.<br />
<br />
Без дати.<br />
Як мухи в бурштині ми влипли в свою епоху.<br />
<br />
Без дати.<br />
Сьогосвітнє наше життя зазнає таких зовнішніх і внутрішніх деформацій, що витримати їхній тиск без відчутних втрат – фізичних, моральних, етичних – стає майже неможливо. Але від нас залежить, як в тому чи іншому випадку будуть діяти механізми психологічного захисту. В залежності від самої людини вони можуть бути різними. Найпоширеніший стан деперсоналізації. Фізична і духовна здатність людини пристосовуватися до нелюдських умов щоденного виживання перевершує всі досі знані норми і рівні межі… [Люди]відчуваються кинутими напризволяще владою – колишньою опікункою і гартом певного, навіть рабського рівня існування.<br />
Невизначеність в часі цих поневірянь… Більшість вже звикла, що це триватиме нескінченно. Відчуття внутрішньої порожнечі. Робота (від слова «раб»), не здатна навіть забезпечити найзлиденніший мінімум.<br />
Життя багатьох людей, позбавлених надій на майбутнє, наповнене страхом перед завтрашнім днем, переносить майже повністю у ретроспективний вимір.<br />
Вони можуть нескінченно говорити-слухати, як колись було гарно і дешево.<br />
Людей змусили жити на межі… Усвідомлення ненормальності неприродності того стану, коли голод не дозволяє думати ні про що, окрім їж. Апатія – що від тебе самого вже нічого не залежить. Кожен з нас ще зовсім недавно вірив у свою значимість.<br />
<br />
30.08.93.<br />
Україна – для молодих вовків, а не для пенсіонерів.<br />
<br />
Без дати.<br />
Відчуття: хтось постійно викреслює моє ім’я з усіх антологій і вносить його до зовсім іншого реєстру… Я викреслений зі свого часу – але я поряд вічних, хоча й приречених, людей …<br />
<br />
<i><b>Джерело: </b></i>Ґудзь Л. До 60-річчя з дня народження Юрка Ґудзя. Юрій Ґудзь: "Викреслений зі свого часу, але поряд вічних..." // Лесин край, липень 2016.Поетичне братство Юрка Ґудзяhttp://www.blogger.com/profile/08854473923529303882noreply@blogger.com0