Сьогодні й незрячий побачить: український світ катастрофічно звужується, український світ потонув у зневірі. Проте «рятівні» «колективні творчі навприсядки» (як свого часу влучно висловився світлої пам’яті поет і художник Юрій Гудзь) на порозі самознищення, як і констатація «етнічної деформації», що межує із садо-мазо, не прийнятні для Анатолія Марчука. «Блаженні лагідні, бо землю успадкують вони» — це про нього. І доки є такі «блаженні, лагідні», доти є просвіток для Надії — навіть за нинішньої ситуації, коли все поставлено з ніг на голову.
Братство Юрка Ґудзя – це не лише конкретні прізвища, за якими стоять відомі люди, що не тільки через літературу та мистецтво причетні до Юрка - це всі ті, хто не забуває і зберігає, примножує та різнобічно культивує пам’ять про нього. Керівник блоґу: Олег Левченко oleg_levchenko@ukr.net
Немає коментарів:
Дописати коментар