Вірші, що були опубліковані на сайті "Сот" ніде в офіційно виданих збірках не публікувались: "А. сніжини-мурашини із розворушених ...", "Спершу...", "Колись, в тій кімнаті, в тім домі..., Фрески чужого дитинства, Східці вглиб падолисту, окрім віршу "Які небеса цього літа...". Зберігаємо і примножуємо пам’ять!!! (Олег Левченко)
ВЕЧІРНІ ВАРІАЦІЇ НА ТЕМИ РАНКОВОЇ СВІТЛИНИ
* * *
епіграф з А.П.Ч.:
"сад цвіте білий-білий,
а за вікном падає сніг…"
А. сніжини-мурашини із розворушених
глибин --
пожива глиняної пташки
В. мурашки світла -- обрис Тіла
й моя жага-мурахоїд
С. і світло розвидняє смерть
і наосонні -- теплі нори --
таємний дотик сон-трави
D. і тіло -- тло для того світу
моя душа -- на острів-епідерміс
Твого (ого!)леного ліктя
Е. … моя душа -- на тепле підвоконня ліктя
Тобі (доба ще третього тисячоніччя)
крилом зотлілого метелика
присяде
"Ніч осипається… На пальцях --
сіль і кмин…"
P. S. …А за вікном небесний попіл
так безшелесно і невпинно
витворює невидимий собор двох тіл --
ще нероз’єднаних, хоча й згорілих…
* * *
Спершу
літери-дотики-відбитки, від(печатки)
пташиних кігтів на білій поверхні
сторінки,
вирваної зі шкільного зошита
нашого спільного часу;
гієрогліфи невидимого звуку
відлуння голосу, збережені
каліграфічно,
ранковий туск ще теплого тиску.
А згодом -- щось схоже на дитячий малюнок: високий будинок, чомусь без жодного вікна, ледь прочинені двері й надпис: "Дім у которому живе щастя" Вгорі над ним чиясь не зовсім тверда рука у-віко-вічнила
(увікопомнила?)
миттєвий дотик вологого Равлика
до крила Птахи.
А ще вище -- назва невидимої країни,
В якій замість літери "ї" -- часопростір
означений крапками, візуальна цитація
мого улюбленого (колись)
рядка із янгола (Целана):
"Тепер іде, мамо, сніг на Україні…"
* * *
Колись, в тій кімнаті, в тім домі,
в тій країні, засипаній білим попелом
теплого снігу
ми прокинемось рано-вранці… Але
ще треба встигнути
впустити в той малюнок
пошуми крил
і туркотінням голодних (на кохання?) птахів
й моє прохання до Тебе:
не розплющуй очей,
не рознімай повік: чуєш,
як вуста, вже відокремлені од мого тіла,
Твоїх торкаються вологих і тремких
пелюсток
і проникають вглиб
таємно-темних лабіринтів,
щоб десь на злеті вибухніти Світлом,
й за мить до щезнення
всього малюнка
почути тихий голос
за стіною:
"Якщо йти схилом до Гори тієї,
то врешті-решт побачиш море…"
ФРЕСКИ ЧУЖОГО ДИТИНСТВА
вода
вода
вода
вата
вата
вата
вона
вона
вона
…
сніг
вогонь
…Н е в е л и к а х а т н я р о с л и н а,
щ о к в і т н е б і л и м ц в і т о м -- Н Е Т Р О Н Ь,
П А Х Н О Ч О К…
латка
латка
латка
лататтє
лататтє
сон
…
сльози
… Ж і н к а, я к а р о з л у ч и л а с я
з ч о л о в і к о м, -- Б Е З И М Е Н К А…
СХІДЦІ ВГЛИБ ПАДОЛИСТУ
ранок мокрої осені
ай
продірявлена чаша тепла
зменшення зтоншення
світла твого
ранок ранами заростає
у кімнаті прощань
марні пошуки втілення
тіні
без світла твого
ранок плямами крові
плямкає
на холодних раменах
кровотечами з горла
на перервах
шкільних
білий хлопчик
серце суцільне без слів
бавиться листям
з чорних долонь
з ваших облич
облетілим
ранок лейкозної осені
край
збожеволілих свідків
без слів
в ньому діти
мої
храми білої крові
* * *
ЯКІ НЕБЕСА ЦЬОГО ЛІТА: г о р і л и, л е т і л и,
в о л а л и, п а л а л и, з г а с а л и, д и м і л и . . .
ТАК. О с е н ь ї х щ е з л а. І я з а б у в, ЩО
я з а б у в. І т и з а б у л а, щ о Я з а б у в . . .
Т і л ь к и н е б о н а с н е з а б у л о. Тільки
г о л о с (без тіла) малої Л о л і т и к р і з ь ВУХО
с т а р о г о г л с о л а л і й н и к а в с е п о в --
т о р ю є, з у б р и т ь н а п а м’ я т ь
д о м а ш н є з а в д а н н я з е м н о г о Т І Л А :
я к і н е б е с а ц ь о г о л і т а
я к і н е б е с а ц ь о г о л і т а
я к і
н е б е с а
ц ь о г о
л і т а . . .
Джерело: Ґудзь Ю. "А. сніжини-мурашини із розворушених ...", "Спершу...", "Колись, в тій кімнаті, в тім домі..., Фрески чужого дитинства, Східці вглиб падолисту, "Які небеса цього літа..." // http://www.sotyjornal.narod.ru/soty3/lit/gudz.html#2
Немає коментарів:
Дописати коментар