Художник: Володимир Черемін. "Памяті поета". Темпера
cheremin@bigmir.net
ВІТАЮ ВАС, ОЛЕЖЕ!
Вдячний Вам за теплу і змістовну телефонну розмову і за запрошення розповісти свої спогади про Юрка широкому загалу. Для мене це досить відповідальний крок, тому я прошу надати мені невеличкий час. Що до живописної роботи присвяченої Юркові, я маю привести деякі пояснення.
За дідовою хатою був вишневий садок, де поруч з вишнями росли тополі, горіх, кілька яблунь. За садком починалося поле, за полем колись пролягав відомий на всю Україну чумацький шлях. Я, ще зовсім малий сидів з дідом на лавочці і слухав його розповіді про козаків, чумаків, що йшли на південь до далекого Чорного моря, звіряючись з діамантовим дороговказом на зоряному небі. Багато пізніше ми сиділи з Раєчкою на тому самому місті, мріючи про майбутнє. Там я читав перші книжки своїм донькам. Трухляві дошки лавки я змінював на нові, але вона як і раніше, стояла на тому самому місті. Коли приїздив Юрко і привозив ксерокси заборонених в той час письменників і поетів, ми так само сиділи серед зеленого острову, читали, говорили, інколи дискутували про минуле і прийдешнє. То був час, коли замайоріла надія руйнації імперії і відродження людяності. Але то була лише надія серед холодної крижаної дійсності.
Зараз, коли приїздять мої доньки, вони, як і Юрко, полюбляють бути на самоті серед трави і квітів, на тому самому місті, де сиділи ми з дідом.
Ідея з картиною виникла ще взимку, коли я перечитував «Ростскриптум до мовчання» з Юрковими правками. Я не прихильник відповідати на питання про ідею картини і подібне. Одначе і Раї і тим моїм друзям, які знали Юрка, робота виявилась дуже зрозумілою.
Якщо вона буде в нагоді Вам, - буду вам тільки вдячний.
З повагою.
Володимир.
27.09.09
Немає коментарів:
Дописати коментар