Ярослава Павлюк. Стаття і вірш Юркові Ґудзю з книги "Не зубудьмо тую ставу..."

БАРИКАДИ НА ХРЕСТІ

Є поети – пророки. До них належав і дуже цікавий та неординарний поет з Житомира Юрко Ґудзь. Його за життя не всі розуміли. Та загадкова смерть не поставила крапки на його бунтівній творчості, як на це сподівались можновладці. Праведного таланту бояться і після загибелі. А за життя він сказав

своє гостре слово проти безчинств вищих військових чинів в Афганістані, де служив його брат і залишився калікою, забагато знав і говорив, тому й волочили його по психлікарнях.

Юрко написав, хоч за життя і не опублікував, викривальну символічну поему «Барикади на Хресті». Читачі звернули мабуть увагу, що хрест написано з великої літери. Цей київський сленг означає Хрещатик. Поема була написана незадовго до київського Майдану – 2004 року. А як усе влучно і правдиво. Є аудіодиск з музикою до поеми, до речі твір виданий у Польщі і перекладений на польську мову А.М.Савенцем. Є у цій поемі такі слова:

Пора, пора... Вже в наступ йдуть

Злютовані, стрункі ряди.

Держптахофабрики колони –

всілякі «беркути», «омони»,

із Павлівни, на вихідні

па волю спущені «грифони»у сірих шоломах...

Похмуро сунуть, дрючками луплять у щити:

мовляв: іду на ви

іду на ти.

Все ближче, ближче.

З кацапським матом,

Криками «банзай»...

Ну, що ж... Давай, давай, давай...

Не бійтесь! Зброї в нас нема :

Лише стара козача гаківниця

Без пороху і жодного ядра,

Дарованая паном Яворницьким...

А ще – каміння з Кандагару,

Цеглини обгорілі із руїн Чеченської столиці,

В заплечниках привезені колись в Москву –

Для президентських вікон...

Там не згодилось? Пригодиться тут...

Отож, почнемо дійство...

..як велить статут

Повстанського і внутрішнього війська.

«... Спорудимо ж весняну барикаду! – з громів, димів. З миттєвих спалахів пронизливого щастя, коли навиліт куля б'є крізь дощ простягнуту долоню... Не бійтеся загинуть молодими! Страшніше прижиттєво вмерти в місті, де володар Вій вже сотню літ не опускає вії... Не бійтесь владних трупоїдів, не бійтесь їхніх водометів! На поміч нам вогонь прийде з-під Крут, Базару, Берестечка... І як обіцяно, – повіє холодноярське полум'я живе. – Повстаньте, поки ще живі!» ... Треба йти – дорога мусить жити і після нас...».        . 

Вірш, де поет передбачав свою смерть

«МЕНЕ ВІДСТРІЛЯЛИ...»

Мене відстріляли – і я

Розумію траву ...

Ні болю, ні рани ...

Для чого ж, мій Боже, так

Дивно живу –

Так дивно, так довго, так

Гарно?..

Бачиш: кров рідняків –

Навіть в схронах зими –

Свій порух не втратить

Намарне...

Крізь померки тіла душа

Повернеться в Не-ми,

Там дивно, там тихо, там гарно...

У ДОБУ НОВУ

Невимовлене слово Юрка Ґудзя

Уже пішов я б засвіти,

Уже в чертогах Божих,

І підла ворога рука

Мене достать не зможе.

Небесній сотні я вже брат,

Хоч згиб не на Майдані,

Та на хресті страждань земних

Я виграв бій останній.

Ще крок вперед, ще мить одна –

І кров застугоніла.

З брехливих темряви споруд

Враз вирвалося світло.

І слово ожило, і дух,

Бо пам'ять незнищенна.

О друзі, я не вмер я йду

У час благословенний,

Де стяг звитяг нас кличе в бій,

Мужніють наші лави.

Таке я вимріяв собі

Для честі, не для слави.

Відстрілений, я вже живу

В безмежжі і в безчассі,

Та з вами йду в добу нову,

Де внукам жити в щасті!

Я. Павлюк.

Джерело:
Ярослава Павлюк. Не зубудьмо тую ставу... / Броди, 2014. - 92 с.
Про Юрка Ґудзя на сторінках 10-11.
Вірш-присвята Юркові Ґудзю на 12 сторінці.