Леся ЛИСЕНКО
ПАМ’ЯТІ ЮРКА ҐУДЗЯ
Острів безсоння у повені ночі:
зітхнеш – а повітря як лід.
Темряви хвиля холодна шепоче –
її не перейдеш у брід.
Стиснене серце, зціплене слово
і думка в лещатах у туги.
Дійсність відвіяно вже як полову.
Вслухаюсь в мовчання друга.
Друже мій дальній, друже Ду Фу!
Існуєш в мовчанні? Мовчи ж.
Не вбгати ніколи в життя чи строфу
до болю довершений вірш…
Березень 2002 р.
Лисенко Л. Пам’яті Юрка Ґудзя // Лiтература плюс. – № 1 (44), 2003 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар