Галина Руссу. Пам’ять вічності

Галина РУССУ

ПАМ’ЯТЬ ВІЧНОСТІ

Поета вбили підло і нахабно,
Хоч дехто заявляє: «Вбився сам!»
У плямах крові біле простирадло...
Хтось покриває безлад і «бедлам»
Пробачте, люди, за слова вульгарні.
(Не можна підібрати інших слів).
Хтось завитки закрутить в перукарні,
А хтось від жаху раптом занімів…
Завмерло все... Байдужість лицеміра.
Лиш слово правди ріже без ножа .
Зненацька в серці гине світла віра!
Поета смерть – ось вірі тій межа.
Хтось не сприймає слів правдивих, чистих,
Вишукує причини протиріч,
Поета вбили. Поглядом вогнистим
Він дивиться на нас із потойбіч.
В очах поета докір і надія:
Очиститься від скверни майбуття!?
Тисячоліття бореться Месія
Щоби удосконалити життя.
Людина досі вкрай недосконала.
Наука в цьому не допомага!
Дратують посередніх ідеали –
Невіглас виграє, перемага!?
Поета вбили, та не вбили слова!
Відлунюють оті живі слова.
Невіглас, вбивця – все це тимчасово,
А добра пам’ять Вічності жива!
Підтримає хтось інший естафету –
І справедливість множиться в ділах.
А добра слава про співця-поета
В людських серцях і в пам’яті,
В його палких словах !

На сороковини з дня смерті Ю.Ґудзя
З1.03.2002 р.

Руссу Г. Пам’ять вічності // Мовчання... [Вірші присвячені Ю. Ґудзю]. Самвидав ЖОО Спілки творчої молоді України «Liga ArtiS» (складень), 2002