Врублевський В. Таємниця, яку він забрав із собою…

Василь ВРУБЛЕВСЬКИЙ
ТАЄМНИЦЯ, ЯКУ ВІН ЗАБРАВ ІЗ СОБОЮ…

Післязавтра, 20 лютого, минає три роки, від дня трагічного відходу Юрка Ґудзя. Відтоді так ніхто й не спромігся пролити світло на таємни-цю: чи то був фатальний збіг обставин, чи таки чийсь злочинний умисел...
Покинув цей світ у розквіті сил, у висо-кості творчого злету. За рік перед тим став лауреатом премії ім. Івана Огієнка за по-етичну творчість. За два тижні до того не-дільного ранку, коли його понівечене тіло знайшли у дворі міськвійськкомату, у тер-нопільському видавництві «Джура» вийш-ла довгоочікувана перша його прозова книжка «Замовляння невидимих крил». За два дні перед тим їздив до Вінниці, де мав низку творчих справ. Упереддень трагічно-го ранку заходив до «Вільного слова», ви-читував своє інтерв’ю... Виявилося – ос-таннє...
Його відспівували у Михайлівському соборі в Житомирі, а поховали у рідній Немильні, що в Новоград-Волинському районі. І це символічно, і закономірно: хоч був Юрко мандрівником по духу, хоч осідлості, здається, ніколи й не прагнув, але де б не був, на яких би орбітах не обертався, – ні-ні та й повертався у рідне село: перепо-чити, перебути лиховіст, набратися сил для нових мандрів... На жаль, це останнє повернення вже остаточне. Не помандрує Юрко звідси вже нікуди й ніколи...

Врублевський В. Таємниця, яку він забрав із собою… // Вільне слово. – №7, 18-23 лютого 2005.