Василь ВРУБЛЕВСЬКИЙ
ТАЄМНИЦЯ, ЯКУ ВІН ЗАБРАВ ІЗ СОБОЮ…
Післязавтра, 20 лютого, минає три роки, від дня трагічного відходу Юрка Ґудзя. Відтоді так ніхто й не спромігся пролити світло на таємни-цю: чи то був фатальний збіг обставин, чи таки чийсь злочинний умисел...
Покинув цей світ у розквіті сил, у висо-кості творчого злету. За рік перед тим став лауреатом премії ім. Івана Огієнка за по-етичну творчість. За два тижні до того не-дільного ранку, коли його понівечене тіло знайшли у дворі міськвійськкомату, у тер-нопільському видавництві «Джура» вийш-ла довгоочікувана перша його прозова книжка «Замовляння невидимих крил». За два дні перед тим їздив до Вінниці, де мав низку творчих справ. Упереддень трагічно-го ранку заходив до «Вільного слова», ви-читував своє інтерв’ю... Виявилося – ос-таннє...
Його відспівували у Михайлівському соборі в Житомирі, а поховали у рідній Немильні, що в Новоград-Волинському районі. І це символічно, і закономірно: хоч був Юрко мандрівником по духу, хоч осідлості, здається, ніколи й не прагнув, але де б не був, на яких би орбітах не обертався, – ні-ні та й повертався у рідне село: перепо-чити, перебути лиховіст, набратися сил для нових мандрів... На жаль, це останнє повернення вже остаточне. Не помандрує Юрко звідси вже нікуди й ніколи...
Врублевський В. Таємниця, яку він забрав із собою… // Вільне слово. – №7, 18-23 лютого 2005.
Немає коментарів:
Дописати коментар