Сторінки

пʼятниця, 9 жовтня 2009 р.

Леся Ґудзь «Липневий янгол» Юрія Ґудзя



На поліському небосхилі української літератури сформувалося уже ціле сузір'я майстрів літера¬турного слова. І ось понад десять років яскравіє там нова зірка на ймення Юрій Ґудзь: письмемника, якого визнано далеко за межами України.
Першого липня йому виповнилося б 53... Він ніколи не мав на людей зла. На устах його - завжди сором'язлива посмішка, в очах - тепло, у мові - жодного різкого слова... Це завжди дивувало, вражало і спонукало до спілкування. Спілкуватися було легко: адже не було теми, на яку не поговорив би Юрко Ґудзь, не було предмета, у якому був би невігласом. Дуже вірив людям -аж до наївності - але вона була такою чистою і щирою... Саме про них писав.
Особливо небайдужим був до скривджених долею, обтяжених фізичними вадами, але таких чистих душевно! Юрко умів бачити їх глибоко і так само глибоко розуміти. Мав велике бажання описати їх, залишивши бодай на папері знак їхнього існування на землі. Встиг, мабуть, якусь соту частину із задуманого - востаннє, коли ми бачили його живим, показав перший примірник книжки новел - «Замовляння невидимих крил», а ще - готував роман про односельців - «НЕ-МИ». Радів при цьому, мов дитина. А за тиждень по тому - телефонний дзвінок із Житомира: повідомлення про те, що Юрія не стало...
«Інстанції» розпитували, хто його батьки, хто він сам, намагалися з'ясувати, чи не буде скандалу в пресі... Бог усім суддя: і тим, хто підняв руку на це життя, і тим, кому десь він перейшов дорогу, і хто не зміг змиритися з цим...
Різне говорять сьогодні й про самого Юрка -здебільшого про його «міське» - київське, житомирське - «богемне» життя. Тому, напевно, і небагато слухачів віднаходять з-поміж немильнян, приїжджаючи щороку в липні до Немильні, гості-побратими по творчості Юрка Ґудзя - адже їм, місцевим, ця людина бачиться зовсім іншою - такою, як вони, як його рід. Таким Юрко сприймається просто, невибагливо - і чи не глибше, ніж високі слова і патетичні заяви. Ось саме про того, знаного немильнянами Юрка Ґудзя, й хотілося б повідати - нехай його знають таким, і хай це буде свого роду духовною свічкою пам'яті у річницю смерті нашого земляка.
Граней особистості відомого у мистецьких колах Юрія Ґудзя багато: поет, прозаїк, журналіст, художник, літературний критик, філософ (його ще називали мандрівним дяком сучасності), збирач фольклору, історик, вчитель...
Останнім часом він плідно займався творчістю. З-під його пера вийшли друком книжки «Маленький концерт для самотнього хронопа», «Постскриптум до мовчання» (видана в Торонто), «Замовляння невидимих крил», «Боротьба з хворим янголом», «Вишивки, хронопи, без», журнальна публікація роману «Не-Ми», численні публікації у вітчизняній та зарубіжній періодиці.
Лауреат міжнародного поетичного конкурсу в Тріуджіо (Італія) у 1994 р., фундації Є. Бачинського (США) у 1997р., всеукраїнської премії імені Івана Огієнка в галузі літератури (2001 р.), кандидат на вручення Шевченківської премії. Твори перекладено італійською, французькою, німецькою, англійською мовами.
Там, де він бував, завжди збиралась аудиторія - казали, йшли, щоб «побачити, який він є, той Ґудзь». Цього дня -1 липня - від самої смерті Юрія так ведеться - у сільській школі і в клубі немиленському (саме так споконвіку називає себе сільський люд) знову зібралася численна аудиторія. Люди приїхали з Житомира, Тернополя, Львова, щоб вклонитися пам'яті цієї неординарної особистості. Приїхали на його могилу, зібралися, щоб оживити світлий дух Юрка Ґудзя літературними читаннями його імені, але такої чистої назви - «Липневий янгол».
Дійство це стало щорічним завдяки головній натхненниці - голові поетичного житомирського братства імені Ґудзя Марії Андріївни Рудак, а нині - затверджено на обласному рівні. Дорогих гостей, котрі завітали на Юрійові народини, зустріли хлібом-сіллю у місцевій школі: саме тут шанують і оберігають пам'ять про відому всій Україні людину, котра фактично у школі мала свою родину духовну: адже вчителювала все своє життя тут його мати, вчитель історії Віра Костянтинівна, працював і сам Юрій Петрович, приходив за життя відвести душу в розмові покійний його брат-афганець, навідувався найперше, повертаючись з далеких доріг, мов до найближчої рідні, і сам Поет... Про життя Юрія-школяра, вчителя, односельця повідали коротко гостям, а ті, в свою чергу, розповіли немильнянам про Юрка-письменника, розкрили зміст його творчості у літературних читаннях його поезій, присвятах його памяті.
«Липневий янгол» відбувся, злетівши до небес, де, віриться, перебуває нині душа Юрія Ґудзя. «А ще будете разом у тихій пам'яті Бога...»

Ґудзь Л. «Липневий янгол» Юрія Ґудзя // Лесин край, липень 2009 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар