Сторінки

вівторок, 15 червня 2010 р.

Іван Гоцалюк. Наш "неземний" земляк


Іван ГОЦАЛЮК
Знімок Петра Тарасюка

НАШ "НЕЗЕМНИЙ" ЗЕМЛЯК

У Житомирі відбулося відкриття меморіальної дошки літератору Юркові Ґудзю.
Минулого тижня у Житомирі за участю представників культурної громадськості і шанувальників письменної художньої творчості відбулося урочисто-пам'ятне від¬криття меморіальної дошки самобутньому талановито¬му літератору Юркові Ґудзю.
Вона встановлена на багатоповерховому будинку, що на розі вулиць Театральна і Мала Бердичівська. Встановлона завдяки старанням поетичного братства імені Юрка Ґудзя, яке очолює житомирська поетеса Марія Рудак.
Чорногранітна дошка, на якій викарбувано портрет зовсім молодого чоло¬віка з пильним і водночас сумним по¬глядом, засвідчує: «У цьому будинку в 1988-1990 роках жив відомий український поет, прозаїк, художник Ґудзь Юрій Петрович». Як бачимо, прожив тут недовго. Бо на цьому білому світі він не пере¬ймався постійним пристанищем і облаш¬туванням власного життя, а зосереджува¬вся на формуванні, впорядкуванні й викладі на папері своїх творчих задумів, визначенні сутності цьогочасного непро¬стого життя. Як сказав у виступі на цій події житомирський літератор і мистецтвознавець Анатолій Шевчук, Юрко Ґудзь жив позачасом. Тож не сприймався і в радян¬ській, і в пострадянській системі. Його перша значуща збірка поезій «Postscriptum до мовчання" вийшла 1990 року в канад¬ському місті Торонто. Після здобуття двох зарубіжних премій за свою творчість цей наш, як сказала Марія Рудак, незе¬мний земляк на своїй Батьківщині став Огієнківським лауреатом. Та, на жаль, дуже рано загинув від жорстоких рук якогось бузувіра - холодної пори 2002 року молодого поета знайшли у дворі поблизу центральної вулиці Київська з проламаним черепом.
Нозітленною пам'яттю Юрку Ґудзю стала випущена у світ тернопільським видавництвом "Джура" книжка його творів. Всеукраїнським видавничим рейтингом 2009 року включено до спи¬ску найкращих видань у жанрі сучасної української прози.

Гоцалюк І. Наш "неземний" земляк // Інтерес, №11, 17 березня 2010. – С.2

Немає коментарів:

Дописати коментар