Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

вівторок, 15 червня 2010 р.

Іван Гоцалюк. Наш "неземний" земляк


Іван ГОЦАЛЮК
Знімок Петра Тарасюка

НАШ "НЕЗЕМНИЙ" ЗЕМЛЯК

У Житомирі відбулося відкриття меморіальної дошки літератору Юркові Ґудзю.
Минулого тижня у Житомирі за участю представників культурної громадськості і шанувальників письменної художньої творчості відбулося урочисто-пам'ятне від¬криття меморіальної дошки самобутньому талановито¬му літератору Юркові Ґудзю.
Вона встановлена на багатоповерховому будинку, що на розі вулиць Театральна і Мала Бердичівська. Встановлона завдяки старанням поетичного братства імені Юрка Ґудзя, яке очолює житомирська поетеса Марія Рудак.
Чорногранітна дошка, на якій викарбувано портрет зовсім молодого чоло¬віка з пильним і водночас сумним по¬глядом, засвідчує: «У цьому будинку в 1988-1990 роках жив відомий український поет, прозаїк, художник Ґудзь Юрій Петрович». Як бачимо, прожив тут недовго. Бо на цьому білому світі він не пере¬ймався постійним пристанищем і облаш¬туванням власного життя, а зосереджува¬вся на формуванні, впорядкуванні й викладі на папері своїх творчих задумів, визначенні сутності цьогочасного непро¬стого життя. Як сказав у виступі на цій події житомирський літератор і мистецтвознавець Анатолій Шевчук, Юрко Ґудзь жив позачасом. Тож не сприймався і в радян¬ській, і в пострадянській системі. Його перша значуща збірка поезій «Postscriptum до мовчання" вийшла 1990 року в канад¬ському місті Торонто. Після здобуття двох зарубіжних премій за свою творчість цей наш, як сказала Марія Рудак, незе¬мний земляк на своїй Батьківщині став Огієнківським лауреатом. Та, на жаль, дуже рано загинув від жорстоких рук якогось бузувіра - холодної пори 2002 року молодого поета знайшли у дворі поблизу центральної вулиці Київська з проламаним черепом.
Нозітленною пам'яттю Юрку Ґудзю стала випущена у світ тернопільським видавництвом "Джура" книжка його творів. Всеукраїнським видавничим рейтингом 2009 року включено до спи¬ску найкращих видань у жанрі сучасної української прози.

Гоцалюк І. Наш "неземний" земляк // Інтерес, №11, 17 березня 2010. – С.2

Немає коментарів:

Дописати коментар