Дивитися — проникливіше

Олена БІЛОШИЦЬКА-КОСТЮКЕВИЧ, письменниця, театральний оглядач, Житомир:

— Зараз одночасно читаю листи А.П. Чехова і «Правду про Росію» Астольфа де Кюстіна. Збірка Юрка Ґудзя «Postscriptum до мовчання» вже прочитана, але до поезії цього автора варто повертатися. Намагаюся і класиків шанувати, і знайомитися з творами сучасних поетів, прозаїків, драматургів. Щось швидко забувається, хтось запам’ятовується, іноді — зі знаком «мінус»: тексти таких авторів (особливо, якщо швидко «печуться») надалі мене вже не цікавлять. Справили позитивне враження верлібри Віталія Бориспольця зі збірки «Тлумачення тиші» ; «Кіт з потонулого будинку» Галини Пагутяк. Час від часу розгортаю Кожелянкову «Дефіляду в Москві» і читаю з будь-якої сторінки. Повісті Ірини Вільде — «Метелики на шпильках», «Б’є восьма», «Повнолітні діти» — прочитані з великою цікавістю досить давно, але не забулися. Віддаю належне стильовій майстерності Михайла Коцюбинського та Івана Буніна. Безперечно, це корисне читання і для тих, хто вважає себе письменником. Після театральних прем’єр часто виникає бажання ще раз «проконсультуватися» у Карела Чапека. Чудове дослідження «Як ставиться п’єса» не втратило актуальності й сьогодні.

Джерело: Дивитися — проникливіше // http://www.day.kiev.ua/295234/