Юрко Ґудзь. Стаття "Поки не прийшли санітари", газета "Слово" №8-9, 1993 р. (АРХІВ)

Поки не прийшли санітари

Із непромовленого слова до поетичної імпрези на святі "Червона рута"

Спершу, аніж розпочну щось читати, хочу запропонувати вам невеличку гру  –  вона, як на мене, змогла б принаймні частково зруйнувати бар’єр відчуження...

Уявіть собі, що ми всі  –  оце зараз  –  не в Палаці культури і відпочинку імені Отамана Зеленого, а в обласній спец.псих.лікарні, модернізованому й стерильному дурдомі... Це перше.

Друге. Уявіть собі, що ви не просто громадяни вільної і незалежної, а шизофреніки, параноїки, хронофаги, клаустрофоби і некрофіли... А той, хто має нахабність поезійної номінації, себто я,  –  найклінічніший випадок, такий собі супершиз, схильний до графоманії... Уявімо собі, що головний лікар і ввесь медперсонал нашої дурки (так само хворі, але на іншому, номенклатурному, рівні) десь на хвильку вийшли,  –  мабуть, готують якогось указа або ж нову грошову реформу для рідного crezy-дому, і ми, пацієнти однієї клініки, маємо змогу влаштувати собі невеличке свято під назвою "Червона рута"...

Що ж то таке  –  поезія в цьому божевільному світі, що то в моєму власному розумінні? Найперше  –  це повернення словам їхньої втраченої сутності, їхньої живої сили, повернення втраченої пам’яті про самого себе  –  того, яким колись був і хотів бути, нерозірваного й нероз’єднаного на безліч шматків... Це мить нормальної реальності  –  посеред містифікованої й заміфологізованої дійсності, що в ній справжній стан речей притлумив офіційний канон. Слова, слова, слова... Тільки тепер "єдність партії і народу" звучить як "єдність усіх політичних сил у розбудові української державності", під означенням "народні обранці"  –  все та ж вгодована номенклатура з блатними партійними зв’язками, а титул "совість нації"  –  по черзі носять колишні совдепівські прапороносці...

Ось у такому світі поезія дає можливість прожити своє власне життя, а не "монолітну" тавтологію, що її накинули бройлери від політики, допомагає звільнитися з-під гіпнотичного впливу різноманітних духовидців і біснуватих пророків, уможливлює бодай миттєво пережити повноту і нерозірваність буття...

Отож, якщо ви не забули нашу початкову установу  –  де ми є цього менту,  –  якщо ви не забули, що завтра нас знову можуть зодягнути в гамівні сорочки... і щоб позбутися нашої надокучливої маячні про справедливість і правду, колотимуть аміназином,  –  поки ще не повернулись санітари, я вам прочитаю кілька своїх віршів...

Ю. Г.

(Далі йдуть вірші автора (Юрка Ґудзя):

"Повернення",

"Пошуки сховища",

"…в темних руках забуття…",

"Ми пробивались до Софії…",

"Ось продавець різноколірних квітів з паперу…",

Іванові Марчукові: "Синій присмерк тече у вікно…".

Ці вірші були опубліковані в авторській збірці "Боротьба з хворим янголом" у 1995 р. Отже, можна припустити,  що це одні з перших публікацій після написання ще до упорядкування власного збірника, на це вказує навіть збережений артефакт, чого вже немає у "Боротьбі...",  –  підпис вірша "Пошуки сховища" – Краків, 27.ІХ.92.). (О.Л.)

Джерело: Ґудзь Ю. Поки не прийшли санітари // Слово. - №8-9, 1993. – С.9.