Сторінки
▼
неділя, 1 лютого 2009 р.
Карегедова О. Нам залишилось тільки пам’ятати...
Ольга КАРАГЕДОВА
НАМ ЗАЛИШИЛОСЬ ТІЛЬКИ ПАМ’ЯТАТИ...
Досить швидко минуло п’ять років, як Юрко Ґудзь полишив нас і попрямував у світ невимовного, незвіданого, вічного. Він покинув зем-не життя, свої літературні мандри, мистецькі пошуки на злеті творчості, осягнути яку й досі вдалося небага-тьом. Заглибленості його думки, його слова виявилися настільки могутніми, по-філософськи точними й універсальними, що пояснити їх можна лише титанічною працею душі талановитого чоловіка, а ще унікаль-ним гуманістичним тлумаченням світодійства, намаганням зрозумі-ти і осягнути хоча б частинку таїн-ства людського буття на Землі. Безумовно, як будь-якому із нас, як і людству в цілому, всього йому не вдалося, однак він досяг значних вершин. Мабуть, не кожен з нас може осягнути справжні координа-ти тих висот і обріїв, куди зумів по-линути своїми душею і словом Юрко Ґудзь. Втім, обрії і горизонти у кож-ного з нас свої, але поглядати на тих, хто поруч, хто йде поряд, при-мушує нас людське, а точніше – суспільно-колективістське єство. Доб-ре б, якби на життєву зірку Юрка намагалися подивитися ті, кого на-зиватимуть нащадками. Багато вічних істин, одкровень і порухів не-пересічного мислення там можна прочитати і відчути. Варто було б ус-відомити потенціал його літератур-ного осмислення всього «земного і небесного», якби Юрко Ґудзь досі залишався тут, серед нас. Якби... Тепер нам залишається лише уяв-ляти, згадувати і пам’ятати...
Пам’яті Юрія Ґудзя
(центон)
Перечитую знову і знову
«Замовляння невидимих крил».
Як зворушує відданість Слову
І життя невимовного стиль!
Безпритульність душі, самота
І розладнаність світу – боліли.
До початків торкались уста,
Час і простір з’єднати воліли,
Викривали ганебність доби,
Що карала за Честь і Сумління,
Що топтала святі кольори
І калічила Юнь і Коріння.
Крила янголів не вберегли
Від пророчих постскриптумів Долі,
Повернувся до Лона Не-ми,
Де не знав роз’єднання ніколи.
Білий аркуш зимового поля
Мов життя недовершений текст.
Хто? Чия найжорстокіша воля
З чорних літер накреслила хрест?
Між зірок, в тихій пам’яті Бога
Днів облуду забула Душа.
І присутність її воскреша
Дивовижного слова Дорога.
Карегедова О. Нам залишилось тільки пам’ятати... // Місто. – №8, 22 лютого 2007.
Немає коментарів:
Дописати коментар