НЕЗАБУТИЙ, АЛЕ НЕПРОЧИТАНИЙ
Лютневеве засідання секції публіцистів, яке відбу-валося у конференц-залі НСПУ, було присвячене пам’яті яскравого представника Житомирської шко-ли прози, автора знакових книг «Замовляння неви-димих крил», «Постскриптум до мовчання» Юрка Ґудзя, який загинув 6 років тому за нез’ясованих об-ставин. Відкриваючи його, Михайло Сидоржевський, звертаючись до друзів і побратимів Юрка, ска-зав, що справжні таланти непідвладні фізичній смерті. Сьогодні Юрко Ґудзь став культовою осо-бистістю для свого покоління, духовним гуру пое-тичного братства «Мистецька ґільдія «Неабищо», тих, хто, як і він, прагне поєднати у творчості висо-ке відчуття слова і глибоке проникнення у матерію життя, і вперто сходить на ті вершини, котрі він за-повів.
Володимир Даниленко, попередивши, що хоче говорити про друга як про живу людину, прочитав свій короткий есей «Останній мандрівний дяк», з якого Юрко Ґудзь постав новітнім Сковородою, що намагався втекти від сірої буденщини у творчість і мандри. Однак доктор філологічних наук, автор книжки «Українська реконкіста» Ніла Зборовська опротестувала надто полегшене сприйняття Даниленком взагалі-то трагічного, але надзвичайно світлого і людяного образу Юрка, заперечивши той шарм мачо і донжуана, яким його нагородив попе-редній промовець. Адже, на думку Зборовської, Юрко належав до метафізичних поетів, для яких літера-тура – це пізнання світу. Цим і пояснюється нібито легковажне буття Ґудзя на цій землі.
Житомирська письменниця Марія Рудак та прозаїк Тетяна Пишнюк, які тривалий час дружили з Юрком, відкрили присутнім невідомі за романтичним флером мандрівного філо-софа риси побратима: обов’язок перед родиною, а надто сином, вірність у дружбі, готовність стати в пригоді і допомогти своїм ближнім часом ціною власного спокою і здоров’я.
– Він був Божою людиною, до якої хотілося всім доторкнутися, – такою була одностайна думка друзів. – Але, на жаль, для загалу цей непересічний талант ще не прочитаний. Тому першим завданням перед нами стоїть видати твори Юрка Ґудзя. Зоста-лися, на жаль, непокараними і ті, кому заважав правдивий і чесний письменник. А ще – допомог-ти його рідному братові, афганцю, який після смерті батьків, що відійшли за вічну межу услід за Юрком, живе ще молодим у богодільні.
Спогадали побратима незлим тихим словом Олександр Сопронюк, Олексій Микитенко, Анна Лобановська. Завершився вечір пам’яті Юрка Ґудзя його поетичною візією «Барикади на Хресті», яку прочитав поет і актор Олег Левченко.
Інф. секції публіцистів.
Незабутий, але непрочитаний // Літературна Україна. – №12, 27 березня 2008 р. – 2 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар