Раїса Лиша. Повернення Евридики (про книжку поезій Лесі Лисенко "Тінь тіней", передмова Ю.Гудзя)

Раїса ЛИША

Повернення Евридики

Книжка поезій Лесі Лисенко "Тінь тіней" (Харків, "Фоліо", 2003) належить до тих, що їх прочитання спроможне стати внутрішньою подією, щемким і незбагненним здобутком.
Ці вірші ставлять читача впритул перед драмою душі, яка свідомо й відчайдушно виривається з монотонно-заданого плину подій і механістичних причин - на простір вчинків і дій, зумовлених власним вибором, благословенною випадковістю (за означенням авторки), вільних і буттєвотворчих. В цьому межовому і навіть трагічному надзусиллі, прагнучи самоздійснення в любові й свободі, і передусім - в справжній любові до Бога, в шуканні істини життя (що не надто часто в такій незамутненій щирості трапляється в нашій сучасній поезії - релігійність міської людини, яка в умовах урбанізму зберегла віру) - поетка наче втілює себе у слові, вкладає в нього найдорожчу невидиму сутність, своє особливе відчуття божественних сил природи, і в такий спосіб їй не раз вдається перемагати у жорстокому змагові з марнотою існування. І ти з завмиранням серця бачиш: ціною безоглядного пориву, рвучи тенета світу, страждаючи, душа все ж рятується в слові, досягаючи невимовного. (Яке властиво й сповнює поезію багатовимірністю та глибиною світочуття).
Дуже влучно Юрко Гудзь у передмові до книжки називає поезії Лесі Лисенко "зрілими спробами самоздійснення на рівні сновидінь". Можна додати, що ці "спроби самоздійснення" сягають притім рівня глибшого пізнання знаків долі - через біль і волю, що відчиняє зір душі. (Тим паче, що совєтський час не проминув зробити поетці "складну" біографію. Та ще "релігійні молитви", та бути невісткою Олекси Тихого...).
Поезії Лесі Лисенко - то наче складний і напружений фільм, знятий у внутрішньому просторі свідомости. Недарма в неї і один з циклів має назву "Пейзажі зсередини", а назва, та й чимало іншого, змушують пригадати міт про Евридику, що переходить межу світу видимого й невидимого. Невипадково не раз згадується в поетки і Данте.
За своєю багатобарвно насиченою внутрішньою правдивістю вірші поетки нагадують асоціятивно політ птаха. Він може бути легким чи, навпаки, важким. Птах може летіти низько й незграбно, над самою землею. Нарешті птах, підбитий, може падати. Але завжди, коли бачиш лет птаха, він є ніби центром напруги між небом і землею. Він перебуває в безмежжі, в ризику, в уважному чуванні неба й землі. Подібно й ці вірші своєю надчутливістю не можуть не включати читача в захоплююче дійство творення висоти:
"Довершений і досконалий час
тисячозвуким подихом триває
у світла просторі, - якому ймення Бог...".

Лиша Р. Повернення Евридики (про книжку поезій Лесі Лисенко "Тінь тіней", передмова Ю.Гудзя) // http://nashavira.ukrlife.org/10_2003.html