Богдан-Олег Горобчук. Уривок: "про Житомирський постфутуризм/про “Nеаби64о”"

[...] Це був 2002 рiк. Власне, заснування гiльдii вiдбулось у 2000 роцi. Я прийшов у кiнцi 2001 – початку 2002 р. Прийшов не з поезiею, а з такими собi песами у стилi Iонеску (якого ше не читав), Подервянського (якого не любив)... Обмеженiсть гiльдii була у тому, що вона не виходила за межi одного мiста, максимум областi, бо Житомир i Житомирська область мало чим вiдрiзняються в сприйняттi. Коли ми розробляли це все, ми просто не розраховували, що потрiбно буде боротися проти чогось глобального чи й навiть всеукраiнського. Ми боролись проти локального шароварництва... у нас було прагнення епатажного досягнення власноi мети. Чому саме футуризм? Випадок. Це мiг бути iмажинiзм. Це мiг бути сюрреалiзм. Але iмажинiсти були надто класичними для нас, а сюрреалiсти – надто недосяжними на той час. Ми не орiентувалися на неофутуризм. Ми ставили перед собою недосяжнi цiлi, до яких йшли банальними засобами епатажу. Але лiтературна цiннiсть тих речей була висока. Дуже великий вплив на “Неабищо” на початку його створення мав генiальний поет Юрко Гудзь, що загинув у 2002 роцi при незясованих обставинах. Вiн бачив у нас iдею...

Джерело: про Житомирський постфутуризм/про “Nеаби64о”