Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

понеділок, 1 червня 2009 р.

Богдан-Олег Горобчук. Уривок: "про Житомирський постфутуризм/про “Nеаби64о”"

[...] Це був 2002 рiк. Власне, заснування гiльдii вiдбулось у 2000 роцi. Я прийшов у кiнцi 2001 – початку 2002 р. Прийшов не з поезiею, а з такими собi песами у стилi Iонеску (якого ше не читав), Подервянського (якого не любив)... Обмеженiсть гiльдii була у тому, що вона не виходила за межi одного мiста, максимум областi, бо Житомир i Житомирська область мало чим вiдрiзняються в сприйняттi. Коли ми розробляли це все, ми просто не розраховували, що потрiбно буде боротися проти чогось глобального чи й навiть всеукраiнського. Ми боролись проти локального шароварництва... у нас було прагнення епатажного досягнення власноi мети. Чому саме футуризм? Випадок. Це мiг бути iмажинiзм. Це мiг бути сюрреалiзм. Але iмажинiсти були надто класичними для нас, а сюрреалiсти – надто недосяжними на той час. Ми не орiентувалися на неофутуризм. Ми ставили перед собою недосяжнi цiлi, до яких йшли банальними засобами епатажу. Але лiтературна цiннiсть тих речей була висока. Дуже великий вплив на “Неабищо” на початку його створення мав генiальний поет Юрко Гудзь, що загинув у 2002 роцi при незясованих обставинах. Вiн бачив у нас iдею...

Джерело: про Житомирський постфутуризм/про “Nеаби64о”

Немає коментарів:

Дописати коментар