Марія Рудак. Вірш-присвята селу Немильня

На фото Юрко Ґудзь

***

Незрима нитка пам’ять в’яже,

Складає спогадів вузли…

В Немильню – стежкою проляже,

Де нас стрічатимуть бусли

Й маленький цуцик під парканом,

Що виглядає школярів,

І море квітів, трав духмяних…

Поезії нічних вітрів.

Пірнаємо в обійми школи

Де Юрій вчився, вчив дітей…

Колиску маминого слова,

Народження нових ідей…

Крислаті яблуні, долівка

І це подвір’я осяйне,

І батьків дім, і навіть – хвіртка,

Що кожне літо зве мене.

© Марія Рудак, липень 2010 р.

"Й маленький цуцик під парканом,

Що виглядає школярів..."

Метелик-вісник на руці Ніли Зборовської, фотоархів, липень 2010.

"Незрима нитка пам’ять в’яже,

Складає спогадів вузли…"

~ ~ ~

З фотоархіву, осінь 2010 р.

"Пірнаємо в обійми школи

Де Юрій вчився, вчив дітей…"

"І батьків дім, і навіть – хвіртка,

Що кожне літо зве мене."