ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ
МАЙБУТНІХ ВБИВСТВ?
16 січня по
Всесоюзному телебаченню було показано репортаж про трагічні події у Вільнюсі.
Автор цього репортажу — ведучий передачі «600 секунд» О. Невзоров, працівник
ленінградського ТБ. Вірніше, це був не репортаж, а нашвидкоруч зліплений,
змонтований фільм під тенденційною назвою «Наші». Без найменших докорів совісті
Невзоров співає хвалу «мужественным парням», десантникам, які, не жаліючи свого
і чужого життя, стали на захист прав литовських комуністів і російського населення
Литви, хвалу вбивцям мирного населення, що, нітрохи не задумуючись, виконали злочинний,
антиконституційний наказ. Невзоров нічого не говорить і не згадує про того
єдиного солдата-десантника, що відмовився стріляти по людях і був убитий своїм
командиром у спину. Невзоров не згадує також імені одного з офіцерів, котрий
заявив, що не буде виконувати злочинні накази, спрямовані проти цивільного
населення. Можливо, що й весь репортаж — свідома фальсифікація: як повідомила
газета «Комсомольська правда» від 18.01.91 р., до редакції надійшов лист,
підписаний відомими кіномитцями. Вони стверджують, що невзорівський репортаж
має не документальну, а інсценізовану військовими і режисером основу. Це для
професіоналів очевидно. Лист підписали П. Тодоровський, Г. Чухрай,
А. Прошкін, А. Смирнов, всього —13 підписів.
Що ж, подібний
«репортаж» — не випадковість для Невзорова. Ось уже тривалий час в своїй
передачі «600 секунд» він (як вважають ленінградські журналісти) цілеспрямовано
нагнітає в глядачів відчуття страху, невпевненості, незадоволення діяльністю
міськради під керівництвом демократів, показуючи нескінченні серії вбивств,
пограбувань, звірячих садистських насильств. Про тих же демократів відгукується
з неприхованим презирством. Так, за допомогою могутніх засобів телебачення, в
людей, навіть незалежно від їхньої волі, формується потяг до встановлення в
країні режиму «сильної руки».
Невзоров упевнений,
що рано чи пізно навпроти будинку литовського Держтелерадіо віділлють фігури
162-х «бравых
парней с акаэмами наперевес». Якщо йти за
його логікою, то варто поставити пам’ятники вбивцям у плямистих комбінезонах на
майданах Тбілісі, Баку, Єревану, Степанакерту. Та поки що там горять поминальні
свічі жертвам злочинів Радянської Армії.
Ось так на наших з
вами очах автор популярної передачі перетворився в офіційного фашистського
ідеолога, який засобами агресивної брехні й демагогії виправдовує насильство,
закликає до встановлення в країні «нового порядку». Це не випадково. Невзоров
виконує замовлення своїх справжніх хазяїв. Та невже йому не приходить в голову,
що коли на вулицях і майданах Ленінграда «бравые парни» у військовій уніформі, одурманені
заздалегідь сильнодіючими наркотиками, почнуть рубати саперними лопатами жінок
і дітей, стріляти по беззбройних «екстремістах» то в цьому буде велика заслуга
і його, Олександра Невзорова? І що наступний удар відточеної лопати впаде,
можливо, і на його бездумну голову?
Юрій ТЕТЯНИЧ
Джерело: Тетянич Ю. Підґрунтя для майбутніх вбивств / Юрій Тетянич (Юрко Ґудзь). Газета "Вільне слово", Житомир, 1991.
