Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

неділя, 3 червня 2012 р.

Михайло Лєцкін. Як я був літературним редактором «Голосу громадянина» (Житомирська політична весна)

Михайло ЛЄЦКІН
ЯК Я БУВ ЛІТЕРАТУРНИМ РЕДАКТОРОМ «Голосу громадянина» (Житомирська політична весна)
(уривок)

Співпраця в "Голосі громадянина" дозволила мені в 1990-1992 роках познайомитися і зблизитися з деякими цікавими людьми, а то й знаковими постатями. До них належить Юрко Ґудзь, який часто бував у редакції, не маЕочи постійного місця праці; ми з ним прониклися таємною симпатією і часто розмовляли на літературно-мистецькі теми. Працівником редакції був доволі відомий і досить скандальний літератор (нині покійний) Микола Мещеряк. Він головним чином заробляв на життя розповсюдженням газети й оригінально її рекламував; помер, у якому йшлося про популярну тоді уринотерапію, він продавав під вигуки: "Не їдьте в Саки - пийте сцяки!". Звісно, час від часу редакцію відвідували співголови І ромадянського фронту, народні депутати України Олександр Сугоняко та Віталій Мельничук, а також і нардепка СРСР Алла Ярошинська. В нас інколи бували й, говорячи сучасною мовою, корпоративні вечірки, на яких панувала невимушена атмосфера спілкування. Бували в нас і журналіст Михайло Сидоржевський (пізніше - головний редактор газети "Літературна Україна", видавець "Української літературної газети"), і один із керівників І Іародного руху України на Житомирщині Олег Ігамбердиєв...

Михайло Лєцкін. Як я був літературним редактором «Голосу громадянина» (Житомирська політична весна) // Михайло Лєцкін. Пройтися по лезу часу (Житомирщина в письменницькому вимірі). – Житомир: Видавництво ЖДУ ім. Івана Франка, 2010. – С.21
Опубліковано о
Мітки:

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)