НЕ ДАЙТЕ СЕБЕ ОДУРИТИ!
Під такою назвою в «Голосі» вже друкувалися листи читачів про брехливу й
підступну пропаганду, яку ведуть саме зараз комуністичні партократи. Але
стосовно наведеної нижче інформації цей заклик підходить якнайкраще. І не
намагаючись бути оригінальним, хочеться повторити ще раз:
«Люди! Не дайте себе одурити!»
А справа ось в чому. 23 вересня в Житомирі я випадково зустрів свого
однокласника, який нині живе й працює в місті Червоноармійську. Поговорили про
те, про се. «Оце приїхав до Житомира за хлібом, — розповідав він мені. — В
нашому Чортолісі (добільшовицька назва Червоноармійська) діється щось
неймовірне: вже третій день бухінець хліба не можу купити. Люди ходять злі, як
чорти. А по місту гуляють чутки, мовляв, недавно приїжджали рухівці зі Львова,
хотіли розвалити пам'ятник Леніну, а коли їм це не вдалося, то вони захопили
хлібозавод й поставили вимогу: хліба не буде, поки в місті стоятиме кам'яний
Ілліч. Й ти знаєш, — продовжував він, — чимало людей повірили в це безглуздя.
Зрозуміло, кому вигідна така брехня: перш за все — райкомівським
чинодралам. Вони, як то кажуть, вже задницею відчувають, що скоро прийдеться
покидати теплі, насиджені місця біля державного корита. Це й зрозуміло — чому
ними чиниться такий шалений опір. Адже навіть коли свиню відтягують за вуха від
повного корита, вона верещить на весь голос. А тут виникає загроза для
величезної групи партійних функціонерів позбутися несправедливо набутих
привілеїв: спецдач, спецмашин, спецлікарень, спецпайків. І все це за рахунок безпросвітнього
існування мільйонів простого люду. От вони і верещать зі страху про різних
«екстремістів», про «деструктивний елемент», от і намагаються направити
народний гнів і обурення в інший бік. Й використовують для цього неприкриту
брехню, різні провокації.
То так, я цілком був згоден з своїм товаришем. Дивує інше: як легко наші
люди дозволяють обдурювати себе. Зрозуміло, 73 роки комуністичного режиму в
людській свідомості не минули безслідно. 73 роки людей примушували жити й
вмирати в нелюдських умовах заради якогось недосяжного, але обіцяного тим же
кам'яним Іллічем, більшовицького раю. Виходить, ці страшні роки їх нічому не
навчили! Виходить, вони знову дозволяють владі нацьковувати східних українців
на західних, вірять недолуго зліпленим «чуткам» про приїзд львівських
«бандерівців» й не бачать справжніх злочинців й винуватців їхніх бід. Та й як
їх побачити, коли останнім часом вони майже не вилазять з персональних
кабінетів і чорних автомобілів!
Та прийшов час прозріти. Пора вже зрозуміти, що такі події, як не законне
збройне захоплення влади більшовиками в 1917 році, братовбивча громадянська
війна, страшні голодомори 22-го, 33-го, 47-го років, комуністичні концтабори
від Мурманська до Магадану, Чорнобильська чума — то явища одного порядку. Пора
зрозуміти, що коли народний депутат Степан Хмара в той же день, 23 вересня 1990
року, на площі Рад міста Житомира, виступаючи на мітингу, говорив, що КПРС — це
злочинна організація, — в нас не буде ні хліба, ні солі, ні сірників, ні
цигарок, не буде нормального людського життя, яке мають люди в інших країнах, поки
ця партія знаходиться при владі, поки вона не розпущена й не віддана до суду за
всі свої жахливі злочини проти людей, — пора зрозуміти, що це не порожні слова.
Треба зрозуміти, що коли комуністи здіймають ґвалт стосовно того, що в
Західній Україні люди скидають з постаментів кам'яних ідолів, то це вони
захищають не просто свого фюрера (вождя), а захищають саму фундаментальну ідею
насильства, на яку спирається їхня влада. Й, мабуть, ті ж самі рядові
комуністи, якби знали, що після демонтажу пам'ятників Леніну у Тернополі,
Коломиї, Стрию, Львові в постаментах, на яких вони стояли, виявлені могильні
плити з польських та єврейських цвинтарів, з могил українських січових
стрільців, то зрозуміли б, в яких саме випадках можна говорити про справжнє
варварство.
Й невідомо ще, з чиїх могил лежать плити в основі житомирського ідола. Але
що там лежить загублене життя не одного покоління наших людей, — це зараз знає
кожен, хоч не кожен насмілиться признатися собі в цьому. І вже незалежно від
початкових намірів Великого Керманича, кожен з тих тисяч пам'ятників, котрі ще
знаходяться в наших містах і селах, кожен з них стоїть по саму шию в людській
крові. Цього також неможна не бачити.
Почувши знову, що рухівці зі Львову захопили тютюнову фабрику, й через те у
нас немає чого палити (крім сільради), то пригадайте, хто зараз в нас при владі
і кому це вигідно, пригадайте оцей заклик: «Люди! Не дайте комуністам себе
одурити!»
ХОМА БРУТ.
Джерело: Хома Брут. Не дайте себе одурити! Газета Голос громадянина, №23, листопад 1990 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар