- Поетичне братство Юрка Ґудзя
- Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).
четвер, 16 квітня 2009 р.
Сопронюк Олександр. «Чорним небом вертався додому Господь...» + вірші учасників конкурсу ім. Юрка Ґудзя "Клекотень осені - 2008"
Олександр СОПРОНЮК
«Чорним небом вертався додому Господь...»
Знаєш, старий, поезія - то найреальніша річ у цьому тлінному житті», - якось сказав мені Василь Герасим'юк. Живий літературний класик, що вже позбирав - і то цілком заслужено - всі, мислимі й немислимі, поетичні премії...
13 вересня 2008 року Житомир значив День міста - 1124 річни¬цю од часу заснування. Під цю високу подію покладено - аж на увесь Тетерів! — ціле море різноманітних акцій. Із-поміж них — Перший обласний літературний конкурс молодих поетів «Клекотень осені - 2008» імені Юрка Ґудзя, вельми різнобічного літе¬ратора, що трагічно, маючи сорок і п'ять літ, покинув сей світ. Доля подарувала мені неперейдену радість головувати в журі, чути незамулені юнацькі голоси, водночас принагід¬но чітко відчуваючи й висновуючи: цій стражденній, одначе неполаманій-невгнутій Україні - ЖИТИ. Бо є ці діти. Що без жодної пози і показушної дешевизни стануть за неї і не від¬ступлять, не віддадуть...
Погода була не вельми: холодило - а поетичне дійство від¬бувалося просто неба - відкрита сцена перед фільмовим те¬атром «Жовтень» на майдані імені українського генія Сергія Корольова. Проте, достойно вбрані, хлопці й дівчата виходили перед багату числом громаду і давали у всесвіт СЛОВО. Воно світилося, мало колір - непідроблене, незалаковане, своє. Не¬підкупна щирість, коли ти перед людською увагою і поважним судом, означувала молоді голоси певним зворушливим знаком, де направду була природна ненадумана чистота. І мені мимо¬волі пригадалися Василеві, Герасим'юкові, сентенції у стосунку до життєвих поетичних реалій. Я не сходив із дива: скільки довкруж телевізійної і побутової «чорнухи», здебілізованого кітчу, рорs-ової макулатури, відвертого - під мистецтво - сміт¬тя, тупого несмаку, а тут — без бруду, без вакси, «невиваляна» душа... Коли всихає-висихає дерево - болить! У товариша-друга - народний: чесна радість! Годі говорити-розводитись про те, хто з цієї юні («юнак», до речі, у первісному сенсі зна¬чить витязь-воїн-герой, безстрашний) здобудеться на ті чи ті літературні лаври. Життя розкаже і розсудить: не з нас починалося - не на нас і закінчиться. Але те, що цей, бодай і нетрив¬кий, безпосередній доторк до ПИСЬМА зоставить поважний знаковий слід у долі кожного — то по суті і беззаперечно. Насамкінець зауважу, що до цього світлого чину долучилися науковці з Житомирського педагогічного університету імені Івана Франка Ванда Чайковська, доцент кафедри українсько¬го літературознавства та компаративістики, і Марія Масловська, заступник директора Інституту філології та журналіс¬тики вищезгаданого університету, а також літературознавець, поет-перекладач Ольга Караґедова та голова поетичного братства імені Юрка Ґудзя Марія Рудак. Окрім цього серце і розум молодим даруванням поклав, власне, заініціювавши цей захід, мистецтвознавець, історик українського образотворчо¬го мистецтва, письменник-перекладач, фундатор незалежно¬го Центру мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся Анатолій М.Шевчук. Ідею підтрима¬ла громадська організація «Українська платформа», що нею опікується народний депутат України Павло Жебрівський. Наразі - слово молодим поетам. На побажання - наснаги їм творити й покладатися на свого Бога, який кволим і ницим духом не помагає.
Сопронюк О. «Чорним небом вертався додому Господь...» // Артанія. – №4, 2008. – С.34
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар