Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

пʼятниця, 3 липня 2015 р.

Тетяна Чеброва. Другу-ЮГу

Tatyana Chebrova Другу-ЮГу

Не гусь из тех гусей, что Рим спасли,

а друг из тех друзей, что сердце губят,
однажды Небеса полюбят
тебя – за краешек земли
захочешь задержаться, мнимой,
заснеженной, многолюбимой,
за вырез бухты, ломкий наст,
но, ветром в Небеса несомый,
весь, будто голос, невесомый,
о нас, о нас
расскажешь и начнешь сначала -
как целой жизни было мало,
чтобы понять, чтобы обнять
и написать стилом весла
на воске спящего канала,
на тусклом золоте листвы,
о том, что мы еще мертвы,
но жизнь любить нас не устала.

Небесный Рим прозрачный дом -
мы все сойдемся в нем.

Немає коментарів:

Дописати коментар