Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

четвер, 16 липня 2015 р.

Юрко Ґудзь. Вірші. Журнал "Авжеж!", №1, 1991 р.









МАЛЕНЬКИЙ КОНЦЕРТ ДЛЯ САМОТНЬОГО ХРОНОПА

на-ес-на
на-а-на
ой-йо-ной
шуга-шуга
вирк
ха-ча

літо
то-лі-то
лі-то-то
у-ю-тю
гатя-гатя
хрщ
ого

осінь
нь-сі-о
сінь-о-ха 
пс-пс-ізм 
хуша-хуша 
капезе

зима
хима-хаза
ма-за-ха-ра
лютя-юті
чичко-чичко
зима


ПРО АВТОРА. Юрко Ґудзь народився тридцять літ і три роки тому в Немильні під Звягелем (власне, Новоградом-Волинським). Після школи навчався в якомусь з київських вузів і –здається! – таки закінчив його. Потім був еменесом (тобто молодшим науковим співробітником) в музеї фольклору та етнографії, викладав історію в школі, а вершиною його кар’єри донедавна було возсідання протягом шести місяців на стільці заступника директора Кмитівського музею радянського (!) образотворчого (!!) мистецтва (!!!). Зараз Юрко – журналіст, працює в газеті «Голос громадянина» в Житомирі. Поетичні твори Ю. Ґудзя друкувалися в «Вітрилах», «Житньому ринкові», «Літературному ярмаркові», «Зустрічах». Ось-ось має вийти і перша збірка...


ДАГГЕРОТИП ДУРБЕНИК ДРАЙЗЕР КРОКОДИЛ

перший – давній 
другий – юний 
третій – поважний 
четвертий – голодний 
п’ятий – я сам, основоположник даосизму-енінізму
ТОЙ, ХТО ПРОВОДЖАЄ Й ЗУСТРІЧАЄ ВСІХ ПОЗБАВЛЕНИХ 
ПРАВА НА ЗУСТРІЧ В ІМПЕРІЇ ІВНЯНОГО ДЕТЕРМІНІЗМУ,
Позбавлених можливості прощання ДЕКРЕТОМ від 1919 року
ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ ВСІХ ПРИВАТНИХ ВЕЛОСИПЕДІВ, –
отож сьогодні, звівши вас до купи,
до цього вересневого вогнища, я хочу
запевнити шановне товариство, що на свій
останній гонорар від публікації у видавництві "Інка Прес"
драматично-апокрифічної поеми "Мандри Мандрагори"
я куплю кожному з вас по велосипеду, – тобі, Даггеротип,
тобі, Дурбеник, вам, пане Драйзер, тобі, мій друже Крокодил, –
щоб ви могли собі вільно їхати куди душі заманеться,
маючи в кишені шматок тарані, пляшку пива, мою поему, пучок
індійських з вусиками презервативів, – щоб кожен наступний день
починався з передчуття сотень ваших не проявлених значень,
без по життєвого обмеження тим, що
                                                                 перший – давній 
                                                                 другий – юний 
                                                                 третій – поважний 
                                                                 четвертий – голодний 
                                                                 п’ятий – я сам,
                                       основоположник даосизму-енінізму
                                       Юрко Ґудзь, син електрика Петра


***

понеділки   понеділки  понеділки

вівторки    вівторки    вівторки

середи     середи      середи

четверги      четверги    четверги

п'ятниці    п'ятниці    п'ятниці

суботи    суботи    суботи

понеділки    понеділки   покеділ к...

А де ж НЕДІЛЯ!..
Нема...
В неділю я народився...



***

о д н о г о  р а з у 
П 
О
С
Е 
Р
Е 
Д

З 
Е 
Л 
Е 
Н 
О 
Ї

В 
У
Л
И
Ц
І
т и  д о т о р к н у л а с я —
О с ь о с ь о!
О т у т о!
О г о г о!
НЕСПОДІВАНО!!!
До сих пір
не залишає мене
твоє здивування.


***

...посеред зими в обласному універмазі
вона вибирає для себе легку
крепдешинову сукню світло-блакитного
кольору з білими квітами по всьому
полю

та й починає чекати пришестя весни
щоб тоді одягнути її

...тепер літо зіжмакана блакитного
кольору
сукня висить не спинці крісла
так довго ти не повертаєшся в кімнату
привид з відрубаними руками поглядом
місячного сяйва визбирує на підлозі
розсипані шпильки з твого волосся

...ранком на столі під сірниковою
коробкою
ворушиться білий аркуш паперу
ультиматум невмолимої Господині
ми вже не встигнем його прочитати
нерозгаданим залишається ще одне
літо

...де полинно-місячною стежкою моїх рук
твоє тіло не поспішаючи вертається
до власного витоку за ним поволі
дибає осліплена коротким коханням
душа
каш обеліск і контрапункт

...посеред зими в обласному універмазі



***

о с ь  і
невеличка дощова ламентація
пам'яті художника ТРАХтенберга
людини з великої літери ять
великої сумної людини
що саме наприкінці цієї хвилини
виходять з фіолетового кабріолета
скидає  з  себе  чорне   пальто
й білосніжне кашне
задумливо й ніжно мочиться на них
профільтрованим
через єдину нирку жигулівським пивом
бо ж другу нирку рівно три роки тому
офіровано ним дивовижній
красуні Ванді
тій самій Ванді яка тепер
не в Житомирі
тій самій Ванді яку він вперше
трахтенбергнув під мостом Мірабо
через річку Тетерів через
безодню роз'єднаного часу через
з її знеможеним ойойойканням з її
довжелезно-безсоромними
ногами-ліанами
блаженній
пам'яті художника ТРАХтенберга
на самому дні якої зберігалися
баді енд соул тіло і душа жінки
на ймення Ванда голос якої
окремо від нас
в привокзальнім джаз-бенді задрипаної
(в порівнянні з Михайлівською)
рю  де  Бланж
перебирає на смак і на дотик мої
кацаверівські блюзи
не сумуй ми пошиємо з них тобі блюзку
й попросимо воскреслого ТРАХтенберга
розмалювати її
хрестиками зірочками синкопами
кольору щастя
ось і
поки   що  все
безперечно ні в якому разі
авжеж
чумрачок


Джерело: Юрко Ґудзь. Вірші. // Авжеж! - №1, 1991. - С. 32-36 або http://libo.lib.zt.ua/jspui/handle/123456789/193

Немає коментарів:

Дописати коментар