СІЛЕНЦІОГРАФІЯ - ТИХА ПОЕЗІЯ ЮРКА ГУДЗЯ
Видавнича серія "Бібліотечка сучасної української поезії" витворила атонально-білу книжечку-зшиток наповнену напів¬прозорими поетичними текстами» Прозорий /навіть не білий/ квадрат на обкладинці і назва "Боротьба з хворим янголом". Загальну концепцію вирішення книжки, як самостійного мистецького твору сам автор пояснює таким чином: "місце для бо¬ротьби з хворими янголами має бути чистим і тихим". То¬му читач гортаючи насправді зшиток текстів зустріне багато чистих сторінок. Це своєрідний тайнопис, створений автором навмисне для невидимого діалогу з читачем. Кожен з нас має місце для фіксації власних рецепцій на сторінках книжки Юрка Гудзя. Доречі, один з перших шанувальників поета вже залишив своєю рукою слід Тичини: "А янголи на небі не чули і не знали". Це зрадливе воїнство небесне турбувало не одного українського поета, це позначки: "Дада" або "Світ - то величезний резонатор", "Коли можна не думати і не зна¬ти" - ця рецепція з’явилася у місці, де автор написав кілька рядків у вигляді суцільних крапок, а далі підкреслено: "І я забув ЩО я забув", а ще читач поряд із словом "чумрачок" Юрка Гудзя вивів "Чукурюк" /знаменита назва картини футурис¬та Володимира Бурлюка/. Подібним звукопис подибуємо досить часто. Ба навіть присутні на презентації збірки, що відбу¬лася у Будинку вчителя були свідками музично-голосово-пластичного виконання деяких текстів актором Різником. І це здається чи не єдиний спосіб існування таких віршів: без сичання, гарчання, пищання, мукання годі й сподіватися дістатись змісту, слід згадати, що сам поет прийшов представляти свою кни¬гу із зоровою метафорою в руці. Це була клітка, в середині якої сидів будильник, що так і не задзвонив протягом мовчазного обговорення презентованої книги.
Були деякі спроби накреслити етимологію поетичних текстів Юрка Гудзя. Окрім згаданого вище дадаїзму, мистецтвознавець Дмитро Горбачов дав назву цій поетичній течії за висловом самого поета: "вава" /дитяча назва поранення/ - "ваваїзм". Це цілком вкладається у традицію народженого ще на початку сто¬ліття в Україні футуризму».
Фулбрайтівський стипендіат поет Олег Лишега наполягав на витоках поезії Юрка Гудзя із джерел славнозвісної Лавр¬ської школи. Дійсно, багато в чому ці тексти завдячують звер¬шенням православного Ісихазму - аскези мовчальництва, безмов¬ного внутрішнього промовляння, спробам хоча б наблизитись до невимовного. Але у деяких своїх формалістичних експериментах поет Юрко Гудзь ступив на «Терра інкогніта». Так при графічному відтворенні сіленціографічних текстів за допомогою друкарської машинки оригіналом стає лише другий /!/ екземп¬ляр машинопису - на ньому /відсутність копірки обов'язкова/ за¬лишаються самі білі знаки, відтиснуті крізь першу сторінку з чорними знаками. Такому /!/ міг би позаздрити автор знамени¬тої "Поеми кінця" Василіск Гнедов. Нагадаю, що поема не має жодного слова. Доречі, поетичні вправи Юрка Гудзя ще 1994 року були відзначені премією Міжнародного поетичного конкурсу в м.Тріуджо /Італія/
Джерело: Неллі Небога. Сіленціографія - тиха поезія Юрка Гудзя // Ориганіл статті (українською мовою), архів
Немає коментарів:
Дописати коментар