Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

неділя, 17 січня 2010 р.

Володимир Лясковський. Вірш: Любий друже

ЛЮБИЙ ДРУЖЕ

Світлій пам’яті
Юрка Ґудзя

Любий друже, молодий, плечистий
Пам’ятаю я тебе таким,
Мов з роси нанизане намисто,
Серед грішних ти ходив святим.

І любив ти неньку Україну
Та, припавши серцем до землі,
Говорив: "Тебе я не покину,
Бо найкраща в світі ти мені».

Ті любив поля, ліси і гори,
І мурах норами не топтав,
І людську біду, і біль, і горе
Стороною ти не обминав.

А коли ти бачив Україну -
Не усміхнену, а в горі і журбі,
Як належить патріоту - сину,
Боляче було, Юрасику, тобі.

Підставляв Вітчизні ти плече
І руками неньку обнімав.
Говорив: «Мені в грудях пече!"
Та мов воїн ти в бою упав...

То ж бандитська піднялась рука
І тебе поета - патріота
Не відкрито, а із-за кута
Вцілила у серце нашу позолоту.

І тепер поета вже нема,
Його друзі сиротами стали,
На душі хуртелиця-зима
До святих його, мабуть, забрали.

Володимир Лясковський
27.02.2002 року

Немає коментарів:

Дописати коментар