Іван Іов
Періодична система слів
Акровірші
Моновірші
Візуальні вірші
Візуальні перевертні
Анаграми
Тавтограми
Брахіколони
CentoЗаум
Писанки
Тексти
Хмельницький
"Доля"
1997
Іван Іов
Періодична система слів
Акровірші
Моновірші
Візуальні вірші
Візуальні перевертні
Анаграми
Тавтограми
Брахіколони
CentoЗаум
Писанки
Тексти
Хмельницький
"Доля"
1997
У талановитих поезомалярських текстах відомого українського поета Івана ІОВА — нова естетика, яка народжується у гармонійному поєднанні вишуканої форми із філософією змісту: від акровіршів — до несподіваної періодичної системи слів, що відкриває читачеві тектонічні розломи Слова, які до волоконця оголюють глибокі корені, висвітлюючи створену цілісну модернову систему поетичного світу.
Редактор Валерій БАСИРОВ
Художники: подружжя Олена та Ігор СКОРУПСЬКІ
Передмова Сергія БІРЮКОВА
Іван Іов народився 11 жовтня 1948 року в селі Кам'янка Апостолівського району на Січеславщині в родині інженера. Закінчив Кам'янець-Подільський педінститут (1974). Поет, філолог. Член Спілки письменників України. Лауреат обласної літературної премії імені Володимира Булаєнка. Автор поетичних книжок "Стяг золотої гілки" (1983), "Світло рідної хати" (1989), "Книга перша" (1991), "Рукопис" (1995), "Чернетка" (1996), "Каліграфія" (1997).
ВІД БАРОККО ДО АВАНГАРДУ... І НАВПАКИ
Мистецтво мереження словес слов'янського барокко потужніше від політичних, економічних та інших інтересів. Воно стало тим плавильним казаном, в якому мови давали незвичайні сплави. І внаслідок з'явилися такі генії, як українець Іван Величковський — теоретик і практик фігурного віршування XVII століття, з його "штучками поетицькіми, серед яких достойне місце посідали паліндроми — раки літеральні.
Бароккова традиція в Україні проникає і в побут, бо ще навіть у XIX столітті залишалася улюбленою забавою школярів. Два учні Ніжинської гімназії — Микола Гоголь і Платон Лукашевич — мали особливий успіх в цих розвагах. Що й позначилося згодом на геніальних творах одного і наукових пошуках іншого. Лукашевич в 70-і роки XIX століття видавав у Києві книги, в яких проповідував винайдену ним науку "чаромантію". Згідно цієї "науки" не тільки слов'янські, але і всі слова світу споріднені, а відмінності мов ґрунтуються на перевтіленнях слів. Ця фантастична теорія ні тоді, ні пізніше не мала гарячої підтримки, але оскільки існує ноосфера, відкрита згодом Вернадським, пневматосфера, відкрита Флоренським, то вже наприкінці XIX століття українець О.О. Потебня (ще один геній на межі української і російської) заговорив про внутрішню форму слова, а іще один геній (цього разу на межі польської і російської) І.О. Бодуен де Куртене відкрив фонему — найдрібнішу одиницю мови.
Ось тут і розпочався рух у бік нового барокко, який згодом одержав назву авангарду. Вже до 20-х років формується нова українська поезія, а всередині неї рух пан-футуризму.
З відомих причин він тривав недовго і лише в останні роки вийшов із забуття.
Отож, серед тих, хто відроджує традиції українського барокко і авангарду, і творить його в нашу добу — Іван Іов.
Ми давно дружимо з Іваном, ще з 70-х років, коли познайомилися в один із моїх приїздів до Хмельницького, щедро перекладали одне одного, листувалися, друкували переклади в своїх містах. Мене завжди вражала енергія слова Іова, його відвертість світу, властивість, залишаючись яскравим національним поетом, вбирати іншомовні впливи, акумулювати і розвивати різноманітні форми поезії.
В Україні нині чимало робиться в галузі авангардних і нестандартних форм поезії. Можна назвати таких оригінальних авторів як Микола Мірошниченко, Іван Лучук. Але і на цьому тлі творчість Іова виокремлюється і масштабністю задуму, і талановитістю втілення.
В 1994 році я видав книгу "Зевгма. Російська поезія від маньєризму до постмодернізму", де вперше зібрав і узагальнив різноманітні авангардні форми поезії за кілька століть, використовуючи також і український досвід. І тепер я не можу не порадіти тому, що ця книга стала стимулом для Іова.
Тепер декілька слів про те, що робить Іван Іов у своїй новій книзі. Вже в попередніх збірках "Рукопис" (1995), "Чернетка" (1996) він яскраво продемонстрував свої можливості як авангардного майстра. Після чого став членом Академії Зауму, Міжнародного, ні від кого незалежного авангардного об'єднання, створеного мною в Тамбові.
І ось сьогодні — новий крок. Іван Іов видав книгу "Періодична система слів", яку відкриває лабіринтами, оригінально побудованими акровіршами, підтверджуючи свою, вже усталену репутацію майстра паліндрома, вільно працює з анаграмами й іншими формами, активно візуалізує думки в цікавому циклі візуальних робіт. Тут мені особливо хочеться відзначити аз-артний твір "АЗ", не приховаю, ще й тому, що "АЗ" є абревіатурою Академії Зауму. Робота Івана Іова з перерозкладом слова дозволяє глибше зрозуміти природу і джерела слова, в якому виявляється не тільки, безумовно, позитивний потенціал, але і потенціал не менш негативний. Тут виникає безліч запитань. Зокрема, як звільнитися від потенціалу негативного? Один зі шляхів вивільнення — іронія, гумор, те, що називається "сміховою культурою". Іов такою культурою володіє і вона допомагає зняти зайвий патос, який взагалі невід'ємний від поетичного слова. Такій меті, на мій погляд, послуговується "Періодична система слів", де слову наданий статус, як в таблиці хімічних елементів Менделєєва. Тут утворюється проміжок, завдяки різниці між хімічними елементами і словом як елементом (до того ж, в "Системі" Іова не тільки слова, але і букви, і розділові знаки, і навіть порожність, що відсилає до теорії пустот Паскаля). Цей проміжок дає можливість для проекції.
Той, хто звернеться до нової книги Івана Іова, отримає радість спілкування з перетвореннями слова. Поет вилаштовує обрії. Все нові й нові. Вам здається, що Ви вже підійшли до обрію і зможете доторкнутися до нього руками. Підніміть очі! Поет вже на новій лінії.
Але нині, в цю мить, коли Ви тримаєте книгу, Ви ще близько від поета, майже поруч із ним. Поспішайте, але не дуже кваптеся! Прочитайте і вдумайтесь.
лауреат Міжнародного літературного конкурсу в Берліні,
лауреат Міжнародної літературної премії імені Олексія Кручених,
кандидат філологічних наук, доцент Тамбовського державного університету імені Державша,
Голова Академії Зауму.
м. Тамбов,
січень
1997 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар