Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

четвер, 2 серпня 2012 р.

Автографи: Івана Іова та Юрка Ґудзя. Вірш І. Іова "Cento"

Іван Іов
Періодична система слів

Юркові, Іванні, Богданкові Ґудзям - на Все! Щиро Іван 6.VI.1997 року

6. VI.97 - четвер: на другий день опісля Вознесення:
розмова з ІОВОМ на межі черева ЛЕВІАФАНА


Cento*

МОЗАЇКА СЛУХОВОЇ ПАМ'ЯТІ
Є віра. Є свобода. Кров і шмаття. (М. Вінгкановськмй)
Іще мороз прихватить журавлів. (Ліна Коаненхо)
Кричиш мені ти в мозок, мов прокляття: (В. Симоненко)
Діряву кров звербують в москалі. (І. Малкович)
Я — вічний чорт. І лай мене, й не лай, (І. Драч)
Небесне скло між вічністю й тобою (Ю. Андрухович)
Проштовхується в людний рай, (І. Римарук)
Повз москалем зґвалтовану тополю. (Т. Мельничук)

***
Сміються, плачуть солов'ї (О. Олесь)
Там крізь минулого тумани — (Л. Филипович.)
Ми йдем і йдем, несем вогні, (В. Чумак)
Як п’яна покритка від пана. (П. Гірник)

***
За вітряком холоне сонце в полі —
Візьми його та й принеси до нас, — (В. Свідзинський)
На сорочках веземо більше солі,
Ніж на солоних степових возах. (Т. Федюк)

***
Слава богу, слухаються ноги...
Він іде, живий серед живих, (А. Кичинський)
а лишилось, як вина старого,
небагато - тільки для своїх. (В. Герасим’юк)

*(лат.) — одяг або ковдра-покривало, зшиті із різнорідного матеріалу, клаптевий одяг.

Іван Іов. Періодична система слів: акровірші, моновірші, візуальні вірші, візуальні перевертні, анаграми, тавтограми, брахіколони, сento, заум, писанки, тексти / Хмельницький: Доля, 1997. - 126 с.

У вірші "Cento" на 12 стор. виділено круглою дужкою слова Василя Гересим’юка:
а лишилось, як вина старого,
небагато - тільки для своїх. (В. Герасим’юк) 


та підпис Юрка Ґудзя: "6. VI.97 - четвер: на другий день опісля Вознесення:
розмова з ІОВОМ на межі черева ЛЕВІАФАНА"


Немає коментарів:

Дописати коментар