Свято поезії «Липневий янгол»
Рядки, що приголомшують серця,-
Як світле і святе навік прощання
Письменника, Поета і Митця
О. Карагедова
1 липня 2012 року в с. Немильня відбулося щорічне свято поезії «Липневий янгол» - як данина пам’яті поету-земляку Юрку Гудзю. Цього року виповнилася 56-та річниця з дня його народження і 10-та річниця з дня його загибелі (20.02.2002 р.). Голова Міжнародного поетичного братства Ю.Гудзя (м. Житомир) Марія Рудак щорічно організовує делегацію мистецтвознавців та літераторів м. Києва, Житомира, Рівного, Малина, Тернополя, Чуднова. І ось цього недільного дня, в день народження Ю.Гудзя, гості завітали в с. Немильня, де зустрілися із сільською громадою. Зустріч відбулася в школі. Директор Олена Павлівна Гудзь із учнями зустріла гостей хлібом-сіллю.
На зустріч прибув заступник голови районної ради М.А. Лосовський та працівники районної бібліотеки ім. Лесі Українки: директор Матвійчук М.В. та провідний бібліотекар Перехожук С.О.
Усі гості відвідали могилу письменника, поклали квіти, на місці поховання була проведена молебень, яку провів отець Костянтин (Гай Костянтин) – поет, бард; мешкає та служить у Житомирі.
Після кладовища всі гості та земляки письменника зібралися в затишному шкільному залі для продовження свята поезії. В цій залі оформлено краєзнавчий куточок про життя та діяльність Ю.Гудзя «Останній мандрівний дяк української літератури».
Вчителька Немильнянської школи, журналістка Леся Гудзь розповіла про мистецьку грань творчої особистості Ю. Гудзя. Леся Гудзь була ученицею Юрка Гудзя, який викладав історію в Немильнянській школі. Вона згадує:
«За ним діти бігали завжди табунцем. Він викладав історію, а з учнями ще поза уроками займався: вчив їх малювати, читав їм книжки, зацікавлювався історією села… У шкільній бібліотеці зберігаються ті книги, що він для себе збирав, - з філософії, історії, козацтва».
Серію спогадів розпочав голова Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України поет Михайло Пасічник. Із спогадами виступив однокурсник Ю.Гудзя доктор історичних наук Володимир Студінський (м. Київ). Також на святі виступили: Лариса Бойко, автор і виконавиця пісень у жанрі «співана поезія», Людмила Покотило, виконавиця народних пісень, яка щорічно бере участь у цих літературно-мистецьких зустрічах.
Приємною подією став виступ поета, дослідника творчості Ю. Гудзя (автор сайту, присвяченого творчості Ю. Гудзя) Олега Левченка, який презентував свою книгу «Невимовне», про життя і творчість Ю. Гудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи.
Більшість статей цієї книги, написані пам’ятним пером журналістів та українського письменства, справляють одне спільне враження, яке надає можливість читачеві, мало знайомому з життям Ю. Гудзя, більш широко осягнути творчі та взаємолюдські стосунки автора зі світом тих речей, у яких він перебував. Цією книгою поповнився фонд районної бібліотеки ім. Лесі Українки. Гості з Житомира привезли картини Юрка Гудзя і передали у шкільний краєзнавчий куточок.
Якщо поезія Гудзя була емоційною, а проза настільки серйозною, що кожне слово його новел та оповідань змушує читачів замислюватися і поринати в глибину людської душі, щоб зрозуміти суть прочитаного, то на противагу їй Юрковий живопис – це тихе відкриття таїнства душі, потаємні переливи спокійних відтінків пастельних тонів, форм без контрастів, глибокий символізм.
Пастельні тони млявого від спеки земного поля, де вдалині – поодиноке дерево. Воно, наче самітня душа, в рамці іншого виміру, паралельного світу.
Своїм картинам Юрко давав поетичні назви, наприклад: «Володар осінніх перельотів» та інші.
Художня колекція його робіт розпорошена по всіх усюдах, але вже почалася робота по її збиранню, і ми надіємося, що колись у майбутньому ми будемо її розглядати у місцевому музеї-садибі Ю. Гудзя.
Зі словами вдячності перед учасниками літературної зустрічі пам’яті поета-земляка Юрка Гудзя виступили: заступник голови районної ради М.А. Лосовський, директор районної бібліотеки М.В. Матвійчук та вчителька Несолонської ЗОШ М.М. Мулярець.
Марія Рудак, голова Міжнародного поетичного братства Юрка Гудзя, піднімає питання про створення на садибі, де проживав поет, садиби-музею, а Немильнянській школі присвоїти ім’я Юрка Гудзя. З таким проханням учасники зустрічі звернулися до заступника голови районної ради М.А. Лосовського, а немильчани надіються, що так воно і буде, і до них у село буде відкрита дорога зеленого туризму, і будуть приїжджати письменники, художники, яких будуть привітно зустрічати у музеї садибі Юрка Гудзя. Як квітка, що потопає у розкоші липневих трав, так і село Немильня втішається розкішшю поліської природи. Напоєне ароматами трав та повітря, ягідні плантації в навколишніх лісах, річка Немильнянка, лелечі гнізда над обійстями немильчан, перебуваючи тут розуміємо, що серед такої – від самого Бога – природної щедроти не міг не народитися справжній поетичний талант. Серед цієї рідної природи і знайшов останній свій спочинок Юрко Гудзь – поет, прозаїк, публіцист, критик, мистецтвознавець, художник, філософ, наш земляк.
…Мене відстріляли – і я
Розуміючи траву…
Ні болю, ні рани…
Для чого ж, мій Боже,
Так дивно живу,-
Так дивно, так довго,
Так гарно?..
Бачиш: кров рідняків –
Навіть в схронах зими –
Свій порух не стратить
Намарне…
Крізь померки тіла
душа повертається в Не-Ми:
Там дивно, там тихо, там гарно…
Юрко Гудзь
Матеріал підготувала провідний бібліотекар відділу обслуговування
Перехожук С.О.
Джерело: http://nvrajbibl.jimdo.com/новини/
На зустріч прибув заступник голови районної ради М.А. Лосовський та працівники районної бібліотеки ім. Лесі Українки: директор Матвійчук М.В. та провідний бібліотекар Перехожук С.О.
Усі гості відвідали могилу письменника, поклали квіти, на місці поховання була проведена молебень, яку провів отець Костянтин (Гай Костянтин) – поет, бард; мешкає та служить у Житомирі.
Після кладовища всі гості та земляки письменника зібралися в затишному шкільному залі для продовження свята поезії. В цій залі оформлено краєзнавчий куточок про життя та діяльність Ю.Гудзя «Останній мандрівний дяк української літератури».
Вчителька Немильнянської школи, журналістка Леся Гудзь розповіла про мистецьку грань творчої особистості Ю. Гудзя. Леся Гудзь була ученицею Юрка Гудзя, який викладав історію в Немильнянській школі. Вона згадує:
«За ним діти бігали завжди табунцем. Він викладав історію, а з учнями ще поза уроками займався: вчив їх малювати, читав їм книжки, зацікавлювався історією села… У шкільній бібліотеці зберігаються ті книги, що він для себе збирав, - з філософії, історії, козацтва».
Серію спогадів розпочав голова Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України поет Михайло Пасічник. Із спогадами виступив однокурсник Ю.Гудзя доктор історичних наук Володимир Студінський (м. Київ). Також на святі виступили: Лариса Бойко, автор і виконавиця пісень у жанрі «співана поезія», Людмила Покотило, виконавиця народних пісень, яка щорічно бере участь у цих літературно-мистецьких зустрічах.
Приємною подією став виступ поета, дослідника творчості Ю. Гудзя (автор сайту, присвяченого творчості Ю. Гудзя) Олега Левченка, який презентував свою книгу «Невимовне», про життя і творчість Ю. Гудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи.Більшість статей цієї книги, написані пам’ятним пером журналістів та українського письменства, справляють одне спільне враження, яке надає можливість читачеві, мало знайомому з життям Ю. Гудзя, більш широко осягнути творчі та взаємолюдські стосунки автора зі світом тих речей, у яких він перебував. Цією книгою поповнився фонд районної бібліотеки ім. Лесі Українки. Гості з Житомира привезли картини Юрка Гудзя і передали у шкільний краєзнавчий куточок.
Якщо поезія Гудзя була емоційною, а проза настільки серйозною, що кожне слово його новел та оповідань змушує читачів замислюватися і поринати в глибину людської душі, щоб зрозуміти суть прочитаного, то на противагу їй Юрковий живопис – це тихе відкриття таїнства душі, потаємні переливи спокійних відтінків пастельних тонів, форм без контрастів, глибокий символізм.
Пастельні тони млявого від спеки земного поля, де вдалині – поодиноке дерево. Воно, наче самітня душа, в рамці іншого виміру, паралельного світу.
Своїм картинам Юрко давав поетичні назви, наприклад: «Володар осінніх перельотів» та інші. Художня колекція його робіт розпорошена по всіх усюдах, але вже почалася робота по її збиранню, і ми надіємося, що колись у майбутньому ми будемо її розглядати у місцевому музеї-садибі Ю. Гудзя.
Зі словами вдячності перед учасниками літературної зустрічі пам’яті поета-земляка Юрка Гудзя виступили: заступник голови районної ради М.А. Лосовський, директор районної бібліотеки М.В. Матвійчук та вчителька Несолонської ЗОШ М.М. Мулярець.
Марія Рудак, голова Міжнародного поетичного братства Юрка Гудзя, піднімає питання про створення на садибі, де проживав поет, садиби-музею, а Немильнянській школі присвоїти ім’я Юрка Гудзя. З таким проханням учасники зустрічі звернулися до заступника голови районної ради М.А. Лосовського, а немильчани надіються, що так воно і буде, і до них у село буде відкрита дорога зеленого туризму, і будуть приїжджати письменники, художники, яких будуть привітно зустрічати у музеї садибі Юрка Гудзя. Як квітка, що потопає у розкоші липневих трав, так і село Немильня втішається розкішшю поліської природи. Напоєне ароматами трав та повітря, ягідні плантації в навколишніх лісах, річка Немильнянка, лелечі гнізда над обійстями немильчан, перебуваючи тут розуміємо, що серед такої – від самого Бога – природної щедроти не міг не народитися справжній поетичний талант. Серед цієї рідної природи і знайшов останній свій спочинок Юрко Гудзь – поет, прозаїк, публіцист, критик, мистецтвознавець, художник, філософ, наш земляк.
…Мене відстріляли – і я
Розуміючи траву…
Ні болю, ні рани…
Для чого ж, мій Боже,
Так дивно живу,-
Так дивно, так довго,
Так гарно?..
Бачиш: кров рідняків –
Навіть в схронах зими –
Свій порух не стратить
Намарне…
Крізь померки тіла
душа повертається в Не-Ми:
Там дивно, там тихо, там гарно…
Юрко Гудзь
Матеріал підготувала провідний бібліотекар відділу обслуговування
Перехожук С.О.
Джерело: http://nvrajbibl.jimdo.com/новини/
Немає коментарів:
Дописати коментар