Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

понеділок, 1 червня 2009 р.

Богдан Горобчук. Вірш: 14.чоловік

14. чоловік 

березневий чоловік ішов 
бо навіщо йому стояти 
дивлячись у непривітне небо 
казати йому 
привіт 
посміхаючись 
а за рогом старого будинку 
паслися такі ж рогаті кози 
навіщо вже їм було казати 
привіт 
росли дерева і діти 
росло щастя або незадоволення 
а МР3-плеєр невтомно декламував 
Юрка Гудзя 
голосом Олега Левченка 
росли квіти з грудей покійників 
і плакали пелюстками 
під ноги живим 
повіки мружились 
березневий чоловік ішов 
і дорогою зустрів Бога на скейтборді 

а ще двох майже дорослих школярок

Джерело: Богдан Горобчук. Мі 1 00 і postМі 1 00 (2. Просто вибране. з усього потрохи) // http://soclife.univ.kiev.ua/CREATIVE/HOROBCHUKVERS1/index.html

Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)