... Уже на завершення нашого денного вечора нагодилася д–р філології Ніла Зборовська, з жовтими трояндами і зболеною душею... Пані Ніла згадувала київські і тернопільські мистецькі вечори, де мала радість спілкуватися з Гудзем. Свою літературну драму. 2000 року у видавництві Леоніда Фількенштейна «Факт» вийшла її книжка — «Пришестя вічности. Моя Соломія Павличко». Десь із тиждень вона була на книжкових розпологах, потому її вилучили і спалили. Юрко перейнявся цим недобрим чином. Надав йому розголосу — у радіо, пресі. В «Кур’єрі Кривбасу» вийшов його есей «Слідами знищеної книги, або втрачений ритуал (рай і вирій розіпнутих крил)». Пам’ятається, 92–го року минулого століття Юрко так само, спільно з прозаїком Леонідом Кононовичем, поставив і мені плечі. По газеті, політично, в мене йшла третя слідчо–прокурорна справа. Літератори публічно заявили: якщо головному редакторові часопису «Слово» Олександрові Сопронюку буде призначений тюремний реченець, то Леонід Кононович і Юрко Гудзь беруться за нього відбути термін ув’язнення. Отакий–от був ЖЕСТ–ПОРУХ.
Джерело: Олександр Сопронюк. Дорога мусить жити після нас... // Україна молода. - №141 за 01.08.2008
Немає коментарів:
Дописати коментар