2009: чого очікую?
Ніла ЗБОРОВСЬКА
З-поміж поганих подій найбільше запам'яталося те, що за цей рік помер-ло дуже багато талановитих українсь-ких чоловіків — поетів і прозаїків Аттила Могильний, Ігор Римарук, Юрко Покальчук, Василь Кожелянко... Мій однокурсник і доцент кафедри фольк-лористики Леонід Шурко...
Сотлопечальною подією була моя перша подорож у Немильню, де наро-дився і похований Юрко Ґудзь. Це бу-ло 1 липня, у день його народження. Я побачила людей і ті місця, які зобразив Юрко у своїх антироманах — „Не-Ми” та „Ісихія”. Мене вразило, що на Юрковій могилі зібралося так багато друзів, що Юрко в Житомирі створив аристократичне середовище, яке свято береже пам'ять про нього.
Чарівною подією була подорож із моєю варшавською колегою, професо-ром Валентиною Соболь та рівненським другом, доцентом Дмитром Кравцем, до українського прозаїка Євгена Пашковського на його поліську батьківщину. Я ніби побувала в українському раю. Це було під час медозбору. На подвір'ї Пашковського — велика пасіка, цілко-витий лад. Навколо все цвіло. На городі — голубий цвіт медоносиці, і навіть на подвір'ї чути її п'янкий запах. Пашковський мене і моїх друзів щедро обда-рував медом і вощиною. У романі Пав-ла Загребельного „Я, Богдан" є епізод, коли гетьман Богдан Хмельницький, спустошений владою, тікає на пасіку, щоб побути самим собою і бодай мить прожити звичайним чоловіком. Побу-вавши в гостях у Пашковського, я відчу-ла, що „хутірний” затишок із пасікою може зрозуміти лише архетипна українська душа. Я була так вражена но-вим образом Пашковського-пасічника, що придбала на Петрівці декілька кни-жок про бджіл і миттю їх прочитала. Ви-являється, бджолина сім'я — то ціла „держава", її таїнство українці знали й берегли століттями. Цього року ми з ма-мою купили два вулики й уперше вдома, на Черкащині, мали свій мед.
Цього року я захистила докторську дисертацію. Це був успіх. Я дуже задо-волена.
Несподіванкою стало те, що Микола Жулинський запросив мене на 100-річний день народження свого тата, який ми відсвяткували в Кончі-Озерній. Столітній Григорій Жулинський наспівав нам свої останні пісні. Було дуже затишно...
Чого я сподіваюся від року наступ-ного — року Бика? Як кажуть астроло-ги, Бик — справжній трудяга, символ добробуту в сім'ї: родині і вітчизні. Я сподіваюся на те, що Бог пошле нам багато творчої праці і насолоди від неї, зміцнить наші сім'ї... Я зичу цього всім в Україні.
Зборовська Н. 2008: чим запам’ятався? 2009: чого очікую? // Літературна Україна. –№1, 1 січня 2009.
Немає коментарів:
Дописати коментар