Марія Рудак. Вірші присвячені Ю.Ґудзю

Марія РУДАК

**
Безсоння...
Десь поруч істина
блукає.
_______
___________
_______

Вогонь свічі
притягує
мій погляд.
Живий вогонь
нагадує
про тебе...
_______
___________
_______

Можливо, що для когось
ти помер, але щоразу,
вже п’ять років поспіль,
вертає пам’ять, наче той
конверт, що не знаходить
адресата й досі.
30.06.2007р.


Ю. Ґудзю 1.07.2007р.

Хтось по тобі заплаче,
як згадає,
Комусь так сумно й холодно
без тебе.

А син і брат найважче
відвикають,
Бо в них найбільша у тобі
потреба.

Душа твоя з докором
і до нині
По вулицях Житомира
блукає...

Життя, що вирувало
до загину,
тебе у забуття –
не відпускає.

Сьогодні розверзлися небеса.
Холодна, мокра сутінь –
наче зрада.

Самотньо, сумно,
зболена душа
звільняється від комплексу –
«дружина»
й неначе камінь
зкинувся із пліч.

Кохання, звісно, то
велика річ,
але навіщо ніж
встромляти в спину?