
**
Був вечір. Теплий вітер
Крізь запах хвої
Ворушивсь.
Хазяїн бороду приміряв
До днів майбутньої весни
І зажуривсь про щось...
А від зими
Лиш горбик снігу
Біля призьби.
Ворзель. Теплий Олекса
ЗО/ІІІ-84
[3; 30].



Дізнатися про ці дати вдалось на початку травня 2009 року, перебуваючи на XV семінарі творчої молоді від видавництва "Смолоскип", який проходив на базі відпочинку "Енергія", що знаходиться в смт. Ворзелі. Скориставшись нагодою перебування у цьому селищі, я відвідав кардіологічний санаторій "Ворзель", де й віднайшли всі записи працевлаштування, переведення й звільнення із власноручним підписом Юрія Ґудзя. Письменник згадує своє перебування в тому санаторії так: "Зиму і весну пробувши у Ворзелі, на осінь 84-го року я знову повернувся в Немильню, у восьмирічну школу, до черствого й гіркого шкільного хліба..." [2; 32], а також промовиста дата вірша "Був вечір. Теплий вітер…" – "Ворзель. Теплий Олекса. ЗО/ІІІ-84" [3; 30].


Наприкінці дев’яностих у Юрковому житті склалася подібна ситуація: "Знайти роботу довго не вдавалося. Вернутися в школу, де колись відпрацював повних три роки, я не міг. Хоча й скучив за дітьми, і хотілося знову почути їх, але від однієї думки, що знову прийдеться спілкуватися з Гогами і Магогами райосвіти, нудотна безвихідь міцною клешнею стискувала мої нутрощі. Та й поза тим, я відчував, що втомився від людей, від їхньої грубої кількості, яка поглинала кожну нову окрему якість... Тому й шукав якоїсь посади за межами будь-яких дружніх колективів: сторожа, наприклад, чи двірника. Допоміг випадок. Зустрівши якось знайомого медбрата, я дізнався від нього, що в штаті лікарні (тієї самої, де витримав недавно курс лікування від нав'язливих ідей загальної справедливости) звільнилося місце кочегара. Той, як то кажуть, згорів на посту – ґеґнувся від надмірної дози мелясової сивухи. Я й ризикнув запропонувати свої послуги..." [1; 34].


Джерела:
1. Ґудзь Ю. Не-ми. Книга видінь і щезнень // Кур’єр Кривбасу. – №102, червень 1998. – С.20-56.
2. Ґудзь Ю. Не-ми. Книга видінь і щезнень // Кур’єр Кривбасу. – №103, липень 1998. – С.8-54.
3. Ґудзь Ю. Postscriptum до мовчання // Торонто, Канада: Бескид. – №1, 1990. – 88 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар