Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

четвер, 1 серпня 2013 р.

Марія Хімич. «Липневий янгол» знову покликав до Немильні

«Липневий янгол» знову покликав до Немильні

Цьогоріч першого липня село Немильня Новоград-Волинського району вже всьоме приймало гостей із Житомира та Києва, які приїхали відсвяткувати день народження його уродженця Юрка Ґудзя — «Липневого янгола», поета, письменника, художника, філософа, критика, «останнього мандрівного дяка української літератури».
До речі, комфортабельний транспорт був наданий для «прочан» свята завдяки сприянню начальника управління культури Житомирської облдержадміністрації Юрія Градовського на прохання організатора поїздки — голови «Поетичного братства Юрка Ґудзя» Марії Рудак, яку лагідно-жартома називають «квочкою пам'яті», тому що згуртовує навколо себе шанувальників таланту Ґудзя.
Автобус «пришвартувався» біля Немильнянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Тут Юрко колись навчався, а потім, після закінчення Київського педагогічного інституту імені М. П. Драгоманова та кількох років поневірянь по різних місцях роботи, повернувся сюди в якості вчителя історії.
— Ой, у Юрка не було в школі свого кабінету! — емоційно розповідає вчителька Немильнянської ЗОШ Леся Ґудзь (вона — не родичка поета, просто в Немильні півсела мають таке прізвище. До речі, пані Леся — колишня учениця Юрка Ґудзя, а ще — поетеса). — Він навчав дітей не лише історії, а й малюванню, географії. Навіть геологічний гурток вів!
«Липневий янгол» для маленького поліського села, занедбаного, вимираючого, а ще зелено-дикого, як і тисячі таких населених пунктів у нашій країні, це — не просто місцевий фест, це Подія — так, з великої літери, в якій беруть участь представники культурного загалу обласного центру та столиці.
Гості завітали до музею Юрка Ґудзя в приміщенні школи. Експонати вчителі на чолі з директором школи Оленою Ґудзь збирали буквально по краплиночці, особисті речі Юрка та видання, пов'язані з його творчістю, продовжують щорічно поповнювати цю колекцію. Ось і цього разу друг Юрка — творчий працівник журналу «Артанія», головний редактор газети «Слово» Олександр Сопронюк — привіз до Немильні клітку для папужок, яка належала Ґудзю, і в котру той вкладав символічне значення.
— Яким Юрко був? Він був глибоким! Людиною із 17-го століття. Таких зараз вже немає, — поділився спогадами пан Олександр, коли ми прийшли до немильнянського цвинтаря, де спочиває Юрко.
Священик Костянтин Гулюк-Гай відправив панахиду. Похмуре небо було того дня, воно теж сумувало за Юрком.
— Це Юрко нам погоду «на замовлення» зробив, — мовила Марія Рудак, — тому що ми у попередні роки нарікали на те, що доводилося смажитися під спекотним сонцем.
На щастя, більше «містики» того дня не було. Під час поетичних читань можна було знову відчути струм високохудожнього слова.
Перед поетичними читаннями відбувся своєрідний «вечір пам'яті» Юрка — було зачитано привітання його сестри Раїси Ґудзь, яка, на жаль, не змогла приїхати з Канади. Причетні до цього чудового фесту небайдужі люди отримали подяки від Житомирської обласної організації НСПУ та Новоград-Волинської районної влади.
До слова, музей Ґудзя прикрашений його картинами, написаними в авангардовому стилі, від погляду на них дійсно проймає тремтіння — настільки вони наповнені багатьма сенсами. Зауважу: Юрко не мав відповідної освіти, він писав картини, переймаючись лише своїм світовідчуттям.
Цього року Юркові Ґудзю виповнилося б 57 років. Його смерть і досі оповита загадками та недомовками.
А поки що... Увагу гостей не обминули занедбана хата родини Ґудзів, яку збиралися відкрити для відвідувачів-шанувальників Юрка, та й так і не зібралися, бо коштів на ремонт катма; те, що музей Ґудзя із дійсно цінними експонатами розміщується у школі, яка опалюється дровами, і в котрій взимку школярі сидять за партами в рукавичках; не втілені в життя обіцянки створити літературно-мистецьку премію імені Ю. Ґудзя. Цей список можна продовжувати.

Марія ХІМИЧ.
Фото автора.

Джерело: Хімич М. «Липневий янгол» знову покликав до Немильні // Житомирщина, 9 липня 2013. - С.11

Іван Гоцалюк. Він хотів правди і справедливості

ВІН ХОТІВ ПРАВДИ І СПРАВЕДЛИВОСТІ

У Немильні, що в Новоград-Волинському районі, вшанували поета-вільнодумця Юрка Ґудзя


Першого липня в селі Немильня Новоград-Волинського району відбулося вже щорічне літературно-мистецьке свято «Липневий янгол», на якому вшановано пам'ять поета-вільнодумця, людини непростої долі Юрка Ґудзя.
Шанобливе віншування Юрка Ґудзя вже традиційно відбувається першого липня в Немильні тому, що цього числа 1956 року він народився і виріс в цій мальовничій глибинці житомирського Полісся й похований 2002 року на сільському кладовищі. Свято проводиться за ініціативи й стараннями письменницького братства імені Юрка Ґудзя, яке очолює житомирська поетеса Марія Рудак, та обласної організації Національної спілки письменників України й колективу загальноосвітньої школи с. Немильня.
Цьогоріч на це свято прибули письменники, діячі культури, науковці, журналісти зі столиці України й Житомира. Всі разом поклали квіти до чорно гранітного пам'ятника на могилі Юрка Ґудзя і запалили свічки пам'яті.
Шанобливі дійства і літературні читання відбулися в залі Немильнянської школи, де оформлено виставку-експозицію «Юрій Ґудзь: мандрівний дяк сучасної літератури», матеріали якої розповідають про недовгий та виразний життєвий шлях, трудову й творчу діяльність поета. Експонати засвідчують: Юрко був різнобічно обдарованою людиною, він не лише відгранював слова й думки, а й створював образні малюнки. У розділі експозиції озаглавленому «Слідами вічності» експонуються його публічні виступи у пресі, видрукувані в Україні й за кордоном твори.
«Липневий янгол у Немильні» узяв на крила свої вільні усе, що Бог звелів... І більше тут не треба слів...» - образно сказав у своєму вітальному виступі голова Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України, поет Михайло Пасічник. За подвижництво в збереженні пам'яті Юрка Ґудзя і в організації літературно-мистецького свята «Липневий янгол» М.Пасічник вручив подяки облорганізації НСПУ директору Немільнянської ЗОШ Олені Ґудзь та активістці Лесі Ґудзь.
У свою чергу заступник голови Новоград-Волинської районної ради Микола Лосовський і сільський голова Немильні Юрій Процюк
відзначили подяками своїх органів голову письменницького товариства імені Юрія Ґудзя, поетесу Марію Рудак і активних його членів.
«Юрко Ґудзь був незручною для влади особистістю, він віддав всі свої сили боротьбі за правду і справедливість. Його слово живе
і буде жити», - сказала Марія Рудак.
Високо оцінили творчий, пророчий спадок Юрка Ґудзя заслужений художник України Юрій Камишний, письменник Володимир Студінський, головний редактор столичного видання «Українська літературна газета» Михайло Сидоржевський, інші поважні гості свята. А Житомирська письменниця Марія Пономаренко подарувала Немільнянській школі цілу колекцію своїх книжок. Члени діючого в школі гуртка літературного читання «Постскриптум» продекламували низку віршів Юрка Ґудзя і свої поетичні твори, співали натхненно пісні на слова свого земляка. Ці виступи юних односельців рано вибулого з цього білого та все ще неспокійного, невпорядкованого світу засвідчили, що на малій Батьківщині поета-вільнодумця зростають талановиті послідовники. І серед них ліричною обдарованістю виділяється дев'ятикласниця Олександра Ґудзь.

Іван ГОЦАЛЮК
Знімок Мари Хіміч із Інтернету

Джерело: Гоцалюк І. Він хотів правди і справедливості // Інтерес, №24, 3 липня 2013. - С.4