Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

пʼятницю, 28 серпня 2015 р.

Юрій Тетянич. Підґрунтя для майбутніх вбивств?

ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ВБИВСТВ?
16 січня по Всесоюзному телебаченню було показано репортаж про трагічні події у Вільнюсі. Автор цього репортажу — ведучий передачі «600 секунд» О. Невзоров, працівник ленінградського ТБ. Вірніше, це був не репортаж, а нашвидкоруч зліплений, змонтований фільм під тенденційною назвою «Наші». Без найменших докорів совісті Невзоров співає хвалу «мужественным парням», десантникам, які, не жаліючи свого і чужого життя, стали на захист прав литовських комуністів і російського населення Литви, хвалу вбивцям мирного населення, що, нітрохи не задумуючись, виконали злочинний, антиконституційний наказ. Невзоров нічого не говорить і не згадує про того єдиного солдата-десантника, що відмовився стріляти по людях і був убитий своїм командиром у спину. Невзоров не згадує також імені одного з офіцерів, котрий заявив, що не буде виконувати злочинні накази, спрямовані проти цивільного населення. Можливо, що й весь репортаж — свідома фальсифікація: як повідомила газета «Комсомольська правда» від 18.01.91 р., до редакції надійшов лист, підписаний відомими кіномитцями. Вони стверджують, що невзорівський репортаж має не документальну, а інсценізовану військовими і режисером основу. Це для професіоналів очевидно. Лист підписали П. Тодоровський, Г. Чухрай, А. Прошкін, А. Смирнов, всього —13 підписів.
Що ж, подібний «репортаж» — не випадковість для Невзорова. Ось уже тривалий час в своїй передачі «600 секунд» він (як вважають ленінградські журналісти) цілеспрямовано нагнітає в глядачів відчуття страху, невпевненості, незадоволення діяльністю міськради під керівництвом демократів, показуючи нескінченні серії вбивств, пограбувань, звірячих садистських насильств. Про тих же демократів відгукується з неприхованим презирством. Так, за допомогою могутніх засобів телебачення, в людей, навіть незалежно від їхньої волі, формується потяг до встановлення в країні режиму «сильної руки».
Невзоров упевнений, що рано чи пізно навпроти будинку литовського Держтелерадіо віділлють фігури 162-х «бравых парней с акаэмами наперевес». Якщо йти за його логікою, то варто поставити пам’ятники вбивцям у плямистих комбінезонах на майданах Тбілісі, Баку, Єревану, Степанакерту. Та поки що там горять поминальні свічі жертвам злочинів Радянської Армії.
Ось так на наших з вами очах автор популярної передачі перетворився в офіційного фашистського ідеолога, який засобами агресивної брехні й демагогії виправдовує насильство, закликає до встановлення в країні «нового порядку». Це не випадково. Невзоров виконує замовлення своїх справжніх хазяїв. Та невже йому не приходить в голову, що коли на вулицях і майданах Ленінграда «бравые парни» у військовій уніформі, одурманені заздалегідь сильнодіючими наркотиками, почнуть рубати саперними лопатами жінок і дітей, стріляти по беззбройних «екстремістах» то в цьому буде велика заслуга і його, Олександра Невзорова? І що наступний удар відточеної лопати впаде, можливо, і на його бездумну голову?

Юрій ТЕТЯНИЧ


Джерело: Тетянич Ю. Підґрунтя для майбутніх вбивств / Юрій Тетянич (Юрко Ґудзь). Газета "Вільне слово", Житомир, 1991.