Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

четвер, 15 липня 2010 р.

М.Матвійчук. День народження поета, прозаїка, драматурга, критика, мистецтвознавця, філософа і художника, нашого земляка Юрка Ґудзя

Юрко Ґудзь - поет, прозаїк, драматург, публіцист, критик, мистецтвознавець, художник, філософ і наш земляк з Немильні.

Щороку в село Немильня приїжджають шановані гості з Києва, Житомира, Тернополя, Рівного та інших міст України - письменники, літератори, художники, композитори, друзі і шанувальники творчості нашого талановитого земляка.

Цього року делегація шанувальників його творчості 1 липня, в день його народження прибула на Новоград-Волинщину, на його малу батьківщину. Після відвідування місця його останнього спочинку в селі Немильня шановані гості прибули на літературні читання , які проходили в районній бібліотеці ім. Лесі Українки.

На літературних читаннях були присутні представники районної влади, творча інтелігенція міста і району, працівники сільських бібліотек. В теплій атмосфері звучали твори Ю.Гудзя, та твори гостей, присвячені його особистості, пісні на його вірші.

Спогадами про нашого земляка поділились його друзі - письменники Анатолій Шевчук, Михайло Пасічник, Ніла Зборовська, Марія Рудак.

Відділ культури і туризму райдержадміністрації вдячний за надання спонсорської допомоги Брониківському сільському голові Страдецькій В.В., Киківському сільському голові Желєзняк Л.І., ПП Харитинюк С.В.

Директор районної бібліотеки 
для дорослих ім..Л.Українки
М.Матвійчук

Джерело: http://novograd.com.ua/rayon/index.php/component/content/article/1-novini-rajonu/710-den-narodzhennja-poeta-prozayika-dramaturga-kritika-mistetstvoznavtsja-filosofa-i-hudozhnika-nashogo-zemljaka-jurka-gudzja

середа, 14 липня 2010 р.

Сергій Бовкун. "Липневий янгол"


У маленьке поліське село Немильня з'їхалися літературознавці, прозаїки й поети з різних куточків України.
Вони приїхали на батьківщину талановитого митця Юрка Ґудзя, аби вшанувати його пам'ять. Юркові Ґудзю доля відвела лише 46 років. За своє життя він встиг видати кілька збірок поезії, два романи, книгу прози, створити десятки оригінальних художніх полотен. Митець був відзначений престижними літературними преміями, входив до складу творчих спілок. Проте друзі й знайомі знали Юрка ще й як справжнього філософа-аскета, який підтверджував свою літературну позицію власним способом життя.
"Життя Юрка Ґудзя трагічно обірвалося в Житомирі взимку 2002 року, — розповів "Експресу" дослідник творчості поета Олег Левченко. — А з 2006 року у Немильні проводяться літературні читання "Липневий янгол" — у пам'ять про талановитого митця".
Гості, що прибули до села, передовсім йдуть на могилу поета на місцевому маленькому цвинтарі, відвідують його хату. А у райцентрі Новограді-Волинському відбувся велелюдний вечір, де про Майстра згадували його друзі та колеги, а зі сцени звучали твори Юрка Ґудзя.

Джерело: Бокун С. “Липневий янгол” // Експрес. – №72, 8-15 липня 2010. – С.12

вівторок, 13 липня 2010 р.

В.Кравчина. «…Ми – лиш відгомін майбутніх партитур…»

Юрко Ґудзь: «… Ми – лиш відгомін
  майбутніх партитур…»



Кожна особистість є неповторною і оригінальною. Поетична натура до того ж є ще доволі багатогранною, складною, не завжди зрозумілою для пересічних громадян. Тому часто визнання до таких людей приходить запізно, бо справжній письменник випереджає свій час.

Юрко Ґудзь народився не лише під поетичною зорею, а й на поетичній звягельській землі, яка оспівана Лесею Українкою. Він любив свою малу батьківщину, завжди черпав у росі ранкових трав рідної Немильні, у теплій, як парне молоко, воді в’юнкої Случі життєву енергію. Любив і своїх земляків, які надихали його у справах і давали силу-силенну літературних портретів. Та й по життю у Юрія Ґудзя вистачало різноманітних вражень: служив у рядах Радянської армії, їздив у геологічні експедиції, студіював історію в Київському педінституті, вчителював у сільській школі, працював у музеї… Він постійно шукав себе, досліджував світ і писав…
«…німих оркестрів
початкові ноти.»


Юрко Ґудзь творив у площині сілентивної поезії – різновиді трансавангардизму, що спирається на традиції атональної музики. Його тексти – тихотворіння, в яких не меншу роль поруч зі словами відіграють паузи. «Тут: кожен жест, кожен порух, кожен дотик до поверхні письма, залишає свій слід – ідентифікат, відповідно до реально здійсненого (невидимого) в часопросторі друкованої сторінки зусилля…»
Проза Юрка Ґудзя настільки серйозна, що кожне слово його новел та оповідань змушує читача замислюватись і поринати у глибину людської душі, щоб зрозуміти суть прочитаного. Вкраплення релігійних сюжетів, якби, розширює межу людського буття, відриває його від сірої буденності і спонукає до думки, що людина по своїй суті створена для чогось Великого і Світлого.
Саме людина в творчості письменника займає центральне місце. Адже навколо людини плине час, змінюються історичні епохи, трансформуються погляди, вирують пристрасті, формується світ. Людина є творцем цього світу, творцем долі і, зрештою, творцем наступного Життя.

Він залишив цей світ одного прохолодного лютневого дня 2002 року якось несподівано і трагічно, відкривши Вічність.
«Та треба йти –
 дорога мусить жити
 і після нас…»





Фото. На природі, с.Броники




Фото. Літературні читання. Новоград-Волинська бібліотека ім. Лесі українки