Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

середу, 16 червня 2010 р.

Щоб земляки знали


Нещодавно в Житомирі на розі вулиць Малої Бер¬дичівської та Театральної відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки письменнику, філософу, естету, маляру Юрку Ґудзю, якого у мистецьких колах називали «останнім мандрівнім дяком української літе¬ратури». Народився він у селі Немильня, що у Новоград-Воликському районі, там і похований на сільсько¬му цвинтарі.
Гроші збиралися си¬лами поетичного братства імені Ю. Ґудзя, Будинок-гуртожиток, на якому розміщено пам'ят¬ну дошку, вибрано не випад¬ково, у ньому митець жив з 1988 по 1990 роки.
– Відкриття дошки – це не єдине, що ми планує¬мо зробити, – ділиться пла¬нами голова поетичного братства імені Ю. Ґудзя Марія Андріївна Рудак. – Нам ще дозволено зробити у його хаті український му¬зей. З Житомиром Ґудзя по¬в'язує дуже багато. Зав¬дання нашого братства –пропагувати творчість Юрка Ґудзя. На сьогодні вже є п'ять виданих книг письменника, серед них «Postscriptum до мовчання» (цю збірку роздавали при¬сутнім – прим, авт.), яка двадцять років пролежала у Львівській бібліотеці, і нарешті ми п'ятсот екзем¬плярів доставили сюди. У день народження Юрка Ґудзя на батьківщині по¬ета ми проводимо літе¬ратурні читання «Липне¬вий янгол». З'їжджається багато людей, там пре¬красна природа.
Незважаючи на хо¬лод, на відкриття пам'ят¬ної дошки письменника зійшлися науковці, митці і літературознавці Жито¬мира. Серед них і голо¬ва Житомирської облас¬ної творчої молодіжної організації Мистецька ґільдія «Неабищо» Тетяна Шабодей.
– Я зацікавилась творчістю Юрка Ґудзя дуже давно. Тоді я була ще зовсім не знайома ні з мистецькою ґільдією «Неабищо», ні з Ґудзем як митцем. Він був одно¬сельцем мого батька з села Немильня Новоград-Волинського райо¬ну, де пройшло моє ди¬тинство. Тому і не дивно, що цей поет мені такий близький. Одна з найк¬ращих книжок – «Не-Ми» написана на основі вра¬жень від села Немильня. Цей твір такий теплий і яскравий. Чим привертає увагу поезія і проза Ю. Ґудзя? Думаю, щирістю у кожному його творі. Творча молодь повинна брати приклад з митця. Я б творчість Юрка Гудзя охарактеризувала сло¬вами «щирість», «українізованість» і «відвертість».
Сподіваємось, що житомиряни не будуть байдужі до творчості лю¬дини, яку так багато всього пов'язувало з на¬шим краєм. А поетично¬му братству імені Ю. Ґуд¬зя бажаємо розквіту і нових кроків до вшану¬вання імені цього митця.

Щоб земляки знали // Пульс-Норма, №11, 18 березня 2010.

Немає коментарів:

Дописати коментар