НАД СЕЛОМ, ДЕ ДЗВЕНЯТЬ СОЛОВ’Ї…
Це перше липня у загубленій поміж різних соціальних перетворень і реформ Немильні стало справжнім апогеєм духовного розквіту. Бо далеко не завжди зустрічаються разом стільки дат, як того разу пощастило вмістити у собі цьому маленькому селу: 325 років від офіційної згадки про село, 60 років від дня народження письменника-земляка Юрія Ґудзя і 10 років літературно-мистецьким зібранням його імені під назвою «Липневий янгол». Тож у місцевій школі-девятирічці – одвічному прихистку душі Юрка ще із його власного школярування-вчителювання і до нинішнього місця збереження пам’яті – зустрічали того дня гостей. Їдуть сюди із різних куточків України не зважаючи на те, що і добиратися не вельми зручно(16 кілометрів від траси Киїів-Чоп), і дорога не килимами асфальтовими покрита, і село небагате, і школа не така вже й сучасна… Одначе саме ота простота – як простота постаті і життя самого Юрка Ґудзя – й притягує найбільше сюди людей, котрі десь там у Житомирі,Києві, Рівному чи деінде мають високі посади, соціальний статус, імена, регалії, відзнаки… Тут вони всі прості і доступні – від професора, художника світового значення і до звичайного вчителя. Тут спадає із них вага звань і посад – Немильня з легкістю приймає у свої зелені обійми їх такими, як народилися – з душами просвітленими і щирими. І ота звичайна чорна хлібина на рушнику, і гуртик школяриків, котрі у хвилюванні іноді плутають слова привітання гостям, і свіжий запах ще вчора фарбованих шкільних коридорів – все воно безпосереднє, щире і непідробне у своєму прагненні зустрітися із тими, хто став уже ріднею за десять років ось таких візитів щолипня. Це добре розуміють голова Міжнародного поетичного братства імені Юрка Ґудзя Марія Рудак, поетеса Вікторія Дем, заввідділом обласної дитячої бібліотеки Ельвіра Радченко – перші і і дотеперішні відвідувачі Немильні від 1 липня 2006 року. На жаль, двоє із таких же одержимих Юрком, хто відтоді щороку допомагав з’являтися над селом «Липневому янголу» – Ольга Карагедова та Сергій Черевко – вже й самі відійшли до інших світів… За десять років село, без перебільшення, стало рідним літературотворчій та мистецькій братії з різних куточків України. А ще ж їдуть сюди журналісти, викладачі вишів, культурний цвіт суспільства – от і цьогоріч завітали на гостини, крім вищеназваних, поет і літературознавець О. Левченко, голова обласної організації Спілки письменників України М. Пасічник, його заступник письменник і літературний критик А. Сірик, Заслужений художник України Ю. Камишний, народна співачка, колишня учасниця ансамблю «Освітянка» обласного Будинку вчителя Л. Покотило, священик і бард К. Гай, автор і виконавець співаної поезії, викладач КІБІТ Л. Бойко, викладач Житомирського агроуніверситету О.Ференець, автор історичних книг викладач університету ім.Франка Г. Махорін, редактор журналу «Світло спілкування», письменник і журналіст Григорій Цимбалюк, письменниця, член НСПУ Н. Талько-Петрук, завідувачка центральної районної бібліотеки ім. Лесі Українки Л.Ковалевська з колегами Н.Нюкало і М.Антонюк,
філолог Слободороманівського освітнього округу Л. Сафроній, керівник Токарівського ДНЗ молода літератор Д.Матвійчук, автор пісні про Ю. Ґудзя заступник директора з виховної роботи Киківської ЗОШ І.Деркач, землячка Ґудзя поетеса Л. Волкова, обласне телебачення, місцеві ЗМІ «Час Полісся» та «Поліські новини».
Їх зустріли цікавою, ілюстрованою художніми номерами презентацією трьохсотлітньої історії села – немала невтомна копітка робота Немильнянської школи. Пісенне оздоблення виконав місцевий народний колектив «Колиска» на чолі з керівником Ф. Рашиним. До речі, тут же, у залі школи, він презентував виставку старожитностей села, а бібліотекар сільської бібліотеки В. Рашина – книжкову виставку до дня народження Юрка Ґудзя.
Святкування дня села й водночас 60-річчя з дня народження Юрія Ґудзя і десятої річниці «Липневого янгола» не носило навіть відтінку офіціозу – і саме цим вирізнялося з-поміж усіх подібних, котрі називають «заходами»: бо назвати цим словом те, що відбувалося у Немильні, якось не повертається язик. Це було просто свято душі – з подарунками-книгами і картиною Юрія Камишного, з піснями-посвятами від Лариси Бойко, Настусі Тимошенко, Богдани Вишковець, Костянтина Гая, сільського колективу «Колиска» і вчительського «Немильняночка»; із щирими подяками від братства Юрія Ґудзя подвижникам-безсрібникам, котрі вже десять років тримають ім’я Юрка Ґудзя на вершинах пам’яті, вкладаючи у цю справу власні кошти, час і душу; із виготовленими саме спеціально для свята ювілейними значками – також корінним немиленцем Р. Ґудзем.
До Немильні повернулася частинка її літопису – книгу новел «Замовляння невидимих крил» із життя немильнян до цього часу сільський музей Юрія Ґудзя не мав… Районна бібліотека подарувала бібліографічний довідничок-буклет літератури, присвячений Юрку Ґудзю – відтепер доступ до них у райбібліотеці стає значно легшим.
Зазвичай «Липневий янгол» починався із шкільної бібліотеки, де було обладнано експозиційну стіну місцевого музею Юрка Ґудзя. Цьогоріч у приміщенні з’явилася солідна краєзнавча експозиція з історичними документами, світлинами немильнян, експонатами музею села, створеного колись ще Юрієм Ґудзем за його вчителювання. «Дорога має жити й після нас», – ці слова нашого земляка сьогодні ілюструють те, що відбувається в його Немильні. Почате Юрком – історія села, музей села, любов до простих його людей – сьогодні живе тут, у Немильні, «де дзвенять солов’ї», – як співають немильняни у своїй пісні, котра понад років уже є гімном рідного села. Отож дорога, якою ходив колись Ґудзь, живе і після нього, і веде сьогодні до нього всю Україну. Веде тихо, як додому, до хати рідної, до дворів, що пахнуть м’ятою, до вулиць, де пахне навіть пил…
Леся Ґудзь
Фото з архіву ЦРБ ім. Лесі Українки.
Джерело: Ґудзь Л. Над селом, де дзвенять солов’ї... // Лесин край, липень 2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар