Юрко Ґудзь

Братство Юрка Ґудзя – це не лише конкретні прізвища, за якими стоять відомі люди, що не тільки через літературу та мистецтво причетні до Юрка - це всі ті, хто не забуває і зберігає, примножує та різнобічно культивує пам’ять про нього. Керівник блоґу: Олег Левченко oleg_levchenko@ukr.net

субота, 23 липня 2011 р.

Відео. Ніла Зборовська про Юрка Ґудзя.

ЖОДТРК. Новини. Вечір пам`яті Юрка Гудзя. 20.02.2011

http://youtu.be/mIwenExsO6c

Вечір пам'яті нашого земляка Юрія Ґудзя відбувся в обласній науковій бібліотеці. Згадати про поета, прозаїка, драматурга, який у розквіті сил трагічно загинув зібралися не лише представники поетичного братства але й молодь. Шанувальники літературної спадщини Юрка Ґудзя збираються двічі на рік, у день його народження та день загибелі. Цьогорічна зустріч відрізнялася з поміж інших тим, що у залі зібралося багато молоді, зазначила Марія Рудак - голова міжнародного поетичного братства Юрка Ґудзя.

http://www.tvradiozt.com.ua/proekti/news/2511-2011-02-25-12-44-46.html

Віктор Радчук. 1 липня - день народження Юрка Ґудзя. Газета "Таймер-інфо"

1 липня – день народження Юрка Ґудзя

Першого липня 2011 року йому виповнилося б 55. На жаль поет і письменник не дожив до цього і багатьох інших своїх ювілеїв.
У лютому 2002 року він загинув за таємничих обставин у самому центрі Житомира. Лише меморіальна дошка, встановлена на будинку гуртожитку автошляхового технікуму по вулиці Малій Бердичівській, щораз нагадує житомирянам про тутешнє життя Юрка Ґудзя. Багато прихильників творчості Юрія Ґудзя визначають його як поета. Але поет був не менш талановитим, а то й визначним прозаїком. Стиль написання його новел та оповідань відрізняється такою напругою і болем, такою щирою відвертістю та заглибленням у сокровенність навколишнього буття, що мимоволі приходить порівняння з чимось величним і навіть божественним...
Все це Юрко писав, творив, видавав тут, у Житомирі, поміж нас, працював у своїй любимій бібліотеці, забігав «на каву» до звичного і зручного кафетерію у Центральному гастрономі, часто змінював – наймав житло, бо власного помешкання не мав.
Сьогодні про Юрка Ґудзя багато говорять, пишуть, згадують. Його не можна не згадати, бо своєю творчістю, своїм онімбленим (вислів Є. Концевича) болем він намагався знайти ті відповіді, які людство намагається віднаходити упродовж всієї своєї історії. Про його міжнародне визнання, літературні премії в «Італіях і Канадах» говорять не часто, як нечасто згадують його огієнківське лауреатство. Втім, Юрко не любив слави і почестей. Набагато краще по¬блукати полем аж до лісу, що неподалік його рідної Немильні. Або ж проїхатись легендарним «дизелем» зі Звягеля на Житомир, бо саме у дорозі він зустрічав багатьох своїх героїв і майбутніх персонажів своїх книжок.
Йому було б вже 55. Його нема вже дев'ять років, але він з нами. Він Юрко Ґудзь – сьогодні ювіляр. Ми пам'ятаємо.

Радчук В. 1 липня - день народження Юрка Ґудзя // Таймер-інфо. - №2, 30 червня 2011. - С.12

Надія Петрина. До витоків...

ДО ВИТОКІВ…

На Житомирщині під час літературних читань «Липневий янгол» вшанували пам'ять нашого земляка, письменника Юрія Ґудзя, якому б 1 липня виповнилося 55 років.

Лауреат всеукраїнської премії імені Івана Огієнка та двох міжнародних премій Юрій Ґудзь був також серед претендентів на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка у 2002 році. Але, на превеликий жаль, цього року він трагічно загинув. Йому було лише 45 років. Та нащадкам він залишив свій багатогранний творчий доробок – збірки поезій, прозові твори, публіцистичні статті, художні картини. Його твори «Замовляння невидимих крил» і «Барикади на Хресті» визнані одними з кращих у сучасній українській прозі.
Потужним джерелом натхнення письменника було його рідне село Немильня Новоград- Волинського району, де він народився і знайшов вічний спочинок. Саме тут і зібралися в день його народження творчі побратими Юрія Ґудзя з різних міст України аби вшанувати світлу пам'ять письменника – квітами, спогадами, піснею, музикою. У сільському будинку культури відбулися літературні традиційні читання, що мають назву «Липневий янгол».
Учасники літературних читань побували у кімнаті-музеї Юрія Ґудзя, відкритій у сільській школі, де він вчився, а згодом, після закінчення Київського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова й певний час працював, як і його мама, вчителем історії. Гідною даниною пам'яті Юрія Ґудзя стане й ілюстрована книга, яка цьогоріч побачить світ в одному з київських видавництв і в якій буде окремо надруковано останній твір письменника – поему «Барикади на Хресті» – оригінальною українською та англійською мовами.

Петрина Н. До витоків… // Інтерес. – №24, 6 липня 2011. – С.2

Уточнення: 1) захід відбувся не в «сільському будинку культури», а в сільській школі; 2) Київський педагогічний інститут на той час носив ім’я не «Михайла Драгоманова», а Максима Горького.