Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

пʼятницю, 11 березня 2011 р.

Посвята Юрію Ґудзю


Посвята Юрію Ґудзю


В чарівній немильні,

Як цвіли жита,

Липень легкокрилий

Дав йому життя.

(2 рази)

Матінка купала

В травах немовля,

Тихо лепетало

Юне янголя.

Дарувало літо

Хлопцю на добро

Райдугу-палітру

Й золоте перо.

(2 рази)

Доленька дорогу

Вповні перейшла

Ясний чистий розум

І талант дала.

А в зимовім небі

Зорі згасли враз:

Чорна ніч лютнева

Зупинила час.

(2 рази)

Де шумлять берези

У його НЕ-МИ,

Гірко плаче янгол

З сивими крильми.


Музика Ірини Деркач

Слова Лесі Ґудзь

Опубліковано о
Мітки: , ,

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)