БАРИКАДИ НА ХРЕСТІ
Є поети – пророки. До них належав і дуже цікавий та неординарний поет з
Житомира Юрко Ґудзь. Його за життя не всі розуміли. Та загадкова смерть не
поставила крапки на його бунтівній творчості, як на це сподівались можновладці.
Праведного таланту бояться і після загибелі. А за життя він сказав
своє
гостре слово проти безчинств вищих військових чинів в Афганістані, де служив
його брат і залишився калікою, забагато знав і говорив, тому й волочили його по
психлікарнях.
Юрко написав, хоч за життя і не опублікував, викривальну символічну поему
«Барикади на Хресті». Читачі звернули мабуть увагу, що хрест написано з великої
літери. Цей київський сленг означає Хрещатик. Поема була написана незадовго до
київського Майдану – 2004 року. А як усе влучно і правдиво. Є аудіодиск з
музикою до поеми, до речі твір виданий у Польщі і перекладений на польську мову
А.М.Савенцем. Є у цій поемі такі слова:
Пора, пора... Вже в наступ йдуть
Злютовані, стрункі ряди.
Держптахофабрики колони –
всілякі «беркути», «омони»,
із Павлівни, на вихідні
па волю спущені «грифони»у сірих шоломах...
Похмуро сунуть, дрючками луплять у щити:
мовляв: іду на ви
іду на ти.
Все ближче, ближче.
З кацапським матом,
Криками «банзай»...
Ну, що ж... Давай, давай, давай...
Не бійтесь! Зброї в нас нема :
Лише стара козача гаківниця
Без пороху і жодного ядра,
Дарованая паном Яворницьким...
А ще – каміння з Кандагару,
Цеглини обгорілі із руїн Чеченської столиці,
В заплечниках привезені колись в Москву –
Для президентських вікон...
Там не згодилось? Пригодиться тут...
Отож, почнемо дійство...
..як велить статут
Повстанського і внутрішнього війська.
«... Спорудимо ж весняну барикаду! – з громів, димів. З миттєвих спалахів
пронизливого щастя, коли навиліт куля б'є крізь дощ простягнуту долоню... Не
бійтеся загинуть молодими! Страшніше прижиттєво вмерти в місті, де володар Вій
вже сотню літ не опускає вії... Не бійтесь владних трупоїдів, не бійтесь їхніх
водометів! На поміч нам вогонь прийде з-під Крут, Базару, Берестечка... І як
обіцяно, – повіє холодноярське полум'я живе. – Повстаньте, поки ще живі!» ...
Треба йти – дорога мусить жити і після нас...». .
Вірш, де поет передбачав свою смерть
«МЕНЕ ВІДСТРІЛЯЛИ...»
Мене відстріляли – і я
Розумію траву ...
Ні болю, ні рани ...
Для чого ж, мій Боже, так
Дивно живу –
Так дивно, так довго, так
Гарно?..
Бачиш: кров рідняків –
Навіть в схронах зими –
Свій порух не втратить
Намарне...
Крізь померки тіла душа
Повернеться в Не-ми,
Там дивно, там тихо, там гарно...
У ДОБУ НОВУ
Невимовлене слово Юрка Ґудзя
Уже пішов я б засвіти,
Уже в чертогах Божих,
І підла ворога рука
Мене достать не зможе.
Небесній сотні я вже брат,
Хоч згиб не на Майдані,
Та на хресті страждань земних
Я виграв бій останній.
Ще крок вперед, ще мить одна –
І кров застугоніла.
З брехливих темряви споруд
Враз вирвалося світло.
І слово ожило, і дух,
Бо пам'ять незнищенна.
О друзі, я не вмер я йду
У час благословенний,
Де стяг звитяг нас кличе в бій,
Мужніють наші лави.
Таке я вимріяв собі
Для честі, не для слави.
Відстрілений, я вже живу
В безмежжі і в безчассі,
Та з вами йду в добу нову,
Де внукам жити в щасті!
Я. Павлюк.
Джерело:
Ярослава Павлюк. Не зубудьмо тую ставу... / Броди, 2014. - 92 с.
Про Юрка Ґудзя на сторінках 10-11.
Вірш-присвята Юркові Ґудзю на 12 сторінці.
Джерело:
Ярослава Павлюк. Не зубудьмо тую ставу... / Броди, 2014. - 92 с.
Про Юрка Ґудзя на сторінках 10-11.
Вірш-присвята Юркові Ґудзю на 12 сторінці.
