Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

понеділок, 1 червня 2009 р.

Марія Хрестоцвіт. Уривок: "Як народити танцюючу зірку..."

Сьогодні й незрячий побачить: український світ катастрофічно звужується, український світ потонув у зневірі. Проте «рятівні» «колективні творчі навприсядки» (як свого часу влучно висловився світлої пам’яті поет і художник Юрій Гудзь) на порозі самознищення, як і констатація «етнічної деформації», що межує із садо-мазо, не прийнятні для Анатолія Марчука. «Блаженні лагідні, бо землю успадкують вони» — це про нього. І доки є такі «блаженні, лагідні», доти є просвіток для Надії — навіть за нинішньої ситуації, коли все поставлено з ніг на голову.

Джерело: Марія Хрестоцвіт. Як народити танцюючу зірку... //Персонал плюс. - № 17 (220) 16 - 22 травня 2007 року

Немає коментарів:

Дописати коментар