Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

понеділок, 1 червня 2009 р.

Олег Чирков. Звукова книга - новітня ділянка на конкурентному полі української культури з російською

Натрапив на цю статтю і згадав, що у Ніли Зборовської є подарований Юрком Ґудзем аудіозапис начитаних поезій із книги "Боротьба з хворим янголом". Свого часу житомирський художник Юрій Камишний, на прохання В.Грабовського фільмував на відео різноманітні житомирські презентації та літзасідання де траплялось бути й Юркові Ґудзю... Такі аудіо- та відеоматеріали мають бути належно зібрані та збережені. Подібний досвід має Юрій Кучерявий, розміщуючи аудіозаписи відомих сучасних авторів на сайті "Дзиґи" (Львів). (Олег Левченко)

ЗВУКОВА КНИГА – НОВІТНЯ ДІЛЯНКА НА КОНКУРЕНТНОМУ ПОЛІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ З РОСІЙСЬКОЮ

Олег ЧИРКОВ, науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства

Треба гадати, розвиток української звукової книги як явища стимулюватиме написання й постановку п’єс, спонукатиме українських письменників до творення пристосованих до звукової форми творів (можливо, з’явиться більше «малих форм» та романів, які можна прослухати за 1,5–3 години). На мій погляд, і сучасна українська публіцистика може бути органічно представлена у звуковому варіанті (згадайте, який резонанс викликають публіцистичні радіопередачі В. Яворівського, А. Погрібного), а також написані у популярній формі українознавчі історичні праці. Олександр Хоменко, наприклад, мріє, «щоб хтось з видавців аудіо продукції записав Пашковського, Феодосія Рогового (чудового українського романіста, попередника модерної сільської прози, який би в звуковому варіанті звучав би безприкладно), записав би Юрка Гудзя»[18]

[18] Думки висловлені на круглому столі «Звукова книга – новітнє явище української культури» 16 січня 2008 р. в актовій залі НДІУ.

Джерело: Олег Чирков. Звукова книга - новітня ділянка на конкурентному полі української культури з російською // http://rius.kiev.ua/do/chir

Немає коментарів:

Дописати коментар