Наталя МІЖИГУРСЬКА
БАРИКАДИ НА ХРЕСТІ
Вистава за мотивами творів житомирського письменника Юрка Ґудзя
Вистава театру одного актора «Nеабищо the best» під назвою «Барикади на Хресті» відбулася у понеділок в актовій залі наукової універсальної бібліотеки. Молодий режисер і актор Олег Левченко запропонував глядачам переглянути свою роботу, поставлену за творами житомирського письменника Юрка Ґудзя, життя якого трагічно обірвалося взимку 2002 року. Шанувальники творчості письменника, якому 1 липня виповнилося б 48 років, прочитали разом з автором спектаклю сторінки маловідомих творів митця.
У передмові до вистави Олег Левченко зауважив, що поезія Юрка Ґудзя (або як він сам називав її – сіленціографія) – це тексти-тихотворіння, де поряд зі словом не меншу роль відіграють паузи між словами, зони мовчання в самому слові, його ритмопорухи, організовані в певний хронотоп (часопростір), в якому засобом вислову стають знаки мовчання, мовні маргіналії: крапки, коми, апострофи, титли, дво- і трикрапки. Вражаючими є філософські виміри матерії у цих творах, які сприймаються не тільки тими людьми, котрі добре знали Юрка Ґудзя, але й тими випадковими глядачами, які вперше почули його викарбувані фрази. «Дивлюсь і слухаю крізь оречевленне мовчання», «ми тільки відгомін майбутніх партитур, німих оркестрів початкові ноти», «без тебе я прожив ціле життя, подовжене на безпритульному вічність», «страшніше прижиттєво вмерти», «дзеркало великого холодного вікна», «кожного разу після твого від’їзду мені заново приходиться вчитися жити» та багато інших.
Однак, найцікавішим є те, що Олег Левченко, який є представником покоління молодих поетів, зміг осмислити глибину творчості Юрка Ґудзя, щоб гідно донести її до слухачів і глядачів. Цікаво, що вистава закінчилася, але вдячна публіка не бажала розходитися. Склалося таке враження, що люди так само уважно прослухали б цю поетичну виставу безліч разів, мабуть, кожного разу знаходячи в ній для себе щось нове й цінне.
Міжигурська Н. Барикади на Хресті // Інтерес. – №26, липень 2004.
Братство Юрка Ґудзя – це не лише конкретні прізвища, за якими стоять відомі люди, що не тільки через літературу та мистецтво причетні до Юрка - це всі ті, хто не забуває і зберігає, примножує та різнобічно культивує пам’ять про нього. Керівник блоґу: Олег Левченко oleg_levchenko@ukr.net
- Поетичне братство Юрка Ґудзя
- Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).
Немає коментарів:
Дописати коментар