Тетяна Павлінчук. «Поміж усіх слів невимовним залишається ціле життя»

Тетяна ПАВЛІНЧУК

«ПОМІЖ УСІХ СЛІВ НЕВИМОВНИМ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЦІЛЕ ЖИТТЯ»

Рік тому – 20 лютого 2002 року не стало нашого земляка, чудово-го поета, прозаїка, художника Юрка Ґудзя.
Юрко Ґудзь народився 1 липня 1956 року в с. Немильня Новоград-Волинського району. Закінчив Київський педінститут. Працював учи-телем у рідному селі, науковим співробітником музеїв, заступником редактора в журналах «Слово і час» та «Авжеж!». Проживав у Немильні, Києві, Житомирі.
Юрко Ґудзь – автор поетичних книг «Рostscriptum до мовчання», «Маленький концерт для самотнього хронопа», «Боротьба з хворим ян-голом», книги прози «Замовляння невидимих крил», роману «Не-Ми», численних публікацій у вітчизняній та зарубіжній літературній періодиці. Твори перекладалися італійською, французькою, німецькою, англійською мовами. Лауреат двох міжнародних літературних премій та Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка. Був претендентом на премію «Благовіст». Страшне нещастя обірвало низку задумів і сподівань поета.
Вечори пам’яті Юрка Ґудзя відбулися у Житомирському педа-гогічному університеті імені Івана Франка та училищі культури і мис-тецтв імені Івана Огієнка.
Концепція вечора реалізовувалась у моноспектаклі. Це був діалог Вічності із жінкою, яка втілювала образи Матері, Коханої, Землі, Поезії, Пам’яті. Магнітофонний запис, що відтворював живий голос Юрка, зворушував, надавав значущості мовленому. Вечір мав синтезо-ваний характер: поезія і проза органічно перепліталися з музикою, гля-дачі мали також можливість ознайомитися з живопи-сом Юрка Ґудзя.
У вечорі висвітлено ряд аспектів багатогранної творчості поета: від самоусвідомлення через призму навколишнього (бо ж колись «рівнею була навіть тра-ва вздовж стежки-межі», де й сам «був малим безсмертником»); від святого образу жінки-коханої, жінки-Матері; спізнання батьківства із відкриттям «втомленого спокою дорослої людини на обличчі си-на» до впізнання себе у ньому, маленькому хлопчикові із виразом «отого безпричинного туску на обличчі, по-чуттям самоти й невлаштованості серед людей і світу». В останньому інтерв’ю Юрко зазначив, що «більшість людей ... зберігає в душах невтримний по-тяг до майбутнього Преображення – перетворення втомленої й зношеної матерії у незнищиме й всепам’ятне світло...» Серед цих людей був і сам Ґудзь. Його творчість сповнена чистого світла, що дозволяє читачеві відволіктися від буденного й лихого, із крап-линами невольної печалі чистого спокою зануритись у себе, повернутися до чесного, справжнього, малого і мудрого.
Юрко залишає віру у можливість того повернен-ня – Преображення. Вечір пам’яті ще раз підтвердив, що такою ж світлою і вічною буде пам’ять про поета!

Павлінчук Т. Юрко Ґудзь // Українська мова й літературва в сер.шк., гімназіях. – №1. – 2003. – С.72