Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

субота, 31 січня 2009 р.

Шеремета Г. Крило янгола з автографом Юрка Ґудзя привезли житомирські поети у гості до Будинку письменників

Галина ШЕРЕМЕТА

КРИЛО ЯНГОЛА
з автографом Юрка Ґудзя привезли житомирські поети у гості до Будинку письменників
м. Житомир

Зал зі старовинним ліпленням, з тінями й нечутними голосами майстрів, що колись у ньому були, читали, сміялися, жартували й журилися, – цей зал приймав того вечора молоді, потужні струмені літературної вкраїнської ріки. Житомиряни приїхали не самі, вони немовби привезли із собою, окрім крижок, складнів, блокнотів із творами, ще й незримий дух творчості тих великих, що їх надихали на таїнство словотворення: у їхніх юних рядах немовби тихо усміхався Юрко Ґудзь – їхній навчитель і порадник, прихилився до чорного крила рояля мудрий Борис Тен; височів гінкою постаттю Анатолій Журавський...
Поезія з юних вуст лилася терпка, п’янка – як молоде вино.
Провінційність у поліських поетичних і прозових текстах «і не ночувала», тут якимось чином розквітала перед очима присутніх таїна образів урбаністично-притягально-заворожуючих. Їх слухати хотілося хоч і весь вечір, і всю ніч – під таку ж несамовито-чарівну музику композитора-поета з натхненно палаючим поглядом юного Байрона.
Це відбулося нещодавно у Будинку письменників, що на Банковій, де кияни, небайдужі до мистецтва, були свідками неабиякої гуртової імпрези молодих житомирян-житичів, яких презентував член президії НСПУ, лауреат Огієнківської премії, заслужений працівник культури Олексій Опанасюк.
Символічним є те, що рівно два роки тому Мистецька ґільдія «Nеабищо» представляла у цьому ж залі поетичний театр «Ми не самотні в світі – просто перші...»
Цього разу кияни розкошували в атмосфері вишуканої поезії, яку створював театр одного актора «Nеабищо the best» за участю Олега Левченка. Це була вистава «Барикади на Хресті» за творами незабутнього Юрка Ґудзя, лауреата премії імені Івана Огієнка, члена Національної Спілки письменників України, художника і поета в усьому, чого торкалася його неспокійна душа.

«На тлі призахіднього неба
Труба його стає крилом
Обтріпаного янгола – з видінь
І одкровень Івана Богослова...»

Тому байдужих у залі не було. Усіх вразило почуте настільки, що декілька хвилин по виставі панувала тиша.
Окрім моновистави кияни запам’ятали поетів, що читали власні твори – Любов Годлевську, Іллю Стронґовського, Тетяну Шабодей, Наталю Шеремету, упорядника альманаху «Перевесло» Галину Малин. Виступали голова київської філії «Nеабищо» Богдан Горобчук, Марія Рудак, яка представляє вестарбайтерів з Мілана (Італія), а також Богдан Коханевич від обласного літературного об’єднання імені Бориса Тена та Наталя Лаптик, Олексій Хабаров, Катерина Радушинська від житомирської студії «Оксія».
Сергій Мельничук, поет-композитор, що має дві поетичні збірки, член асоціації композиторів України, викладач Житомирського училища культури і мистецтв, обрамляв поезію і прозу своєю музикою.
Як уже згадувалося, ця поетична вистава не перша у доробку ґільдійців. Шанувальники мали змогу оцінити творчість Вероніки Кавун – за її поетичною збіркою «Зимні інтеґрали» було створено виставу, яку найпершими побачили учні 23-ї гуманітарної гімназії, де вчилася юна поетка. Вона вже має три збірки поезії (презентації їх також мали вигляд вистав), а тепер готує до друку четверту.
Цього літа у Житомирському музеї космонавтики відбулася вистава-презентація «Поезія – планета людей» за творами Наталі Шеремети – автори збірки «Банальності на синтепоні».
Має дві поетичні книжки – «Біла кава» і «Снідощ» Галина Малин. Богдан Горобчук видав збірку «Книга дослідів», до того ж Богдан є гарним художником-графістом і оформлює не лише власні книжки, а й збірки своїх друзів.
Майже всі ґільдійці мають хоча б одну видану книжку, та найбільше Олег Левченко.
Гостей з Житомира сердечно вітали заступник голови Київської організації НСПУ. Голова об’єднання драматургів Василь Фольварочний, молоді кияни.

Шеремета Г. Крило янгола з автографом Юрка Ґудзя привезли житомирські поети у гості до Будинку письменників // Літературна Україна, 2004.

Немає коментарів:

Дописати коментар